JŪRINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями досліджень: аналіз діалекту письмових джерел, діалектна лексикографія та лексикологія, соціолінгвістика, синтаксис.

ВАЖЛИВИЙ АСПЕКТ ЛИТОВСЬКОЇ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ: ДІАЛЕКТНІ СЛОВНИКИ

Важливий аспект литовської діалектології: словники говірок

АНОТАЦІЯ

Мета цієї статті — описати школу укладання литовських діалектних словників, формування якої охоплює період від кінця 20^th століття до початку 21^st століття. У статті розглянуто п’ятнадцять діалектних словників, опублікованих у 1944–2017 роках: періодизацію, структуру (обсяг, типи подання лексики), географічний розподіл, що відображає мету збереження прикордонних діалектів і піддіалектів для наукових та освітніх потреб.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: діалектні словники, піддіалекти та групи піддіалектів, типи словників, вибірка лексики (лексикон), періодизація.

АНОТАЦІЯ

У цій статті розглядається школа укладання словників литовських говірок, що сформувалася від кінця XX до початку XXI століття. Оглянуто п’ятнадцять словників говірок, виданих у 1944–2017 роках, а саме час їх підготовки, структуру (обсяг, способи подання лексики) та географічний розподіл, що засвідчує прагнення з науковою й навчальною метою зберегти прикордонні діалекти та говірки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: словники говірок, говірки та групи говірок, тип словника, обсяг словника (лексика), час підготовки.

Įžvalgos / Insights

263

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

ВСТУП

Младограматики (Junggrammatiker) — це школа мовознавців, що сформувалася в Німеччині (Лейпциг) наприкінці 19^th століття. Вона вплинула на появу багатьох типів спеціалізованих словників різними мовами (французькою, німецькою, італійською, шведською, російською та іншими). Литовські мовознавчі праці не стали винятком.

Період 1944–2017 років, описаний у статті, позначений значними історичними, політичними, економічними та культурними змінами. Він охоплює період другої радянської окупації (1944–1990), а також роки відновленої незалежності (від 1990 року). Цей особливий період, що тривав понад 70 років, вважається добою мовного розвитку, становлення літературної мови, нівелювання діалектів і зусиль учених зі збереження лексики литовської мови (як писемної, так і усної). Для досягнення цих цілей було укладено надзвичайно різноманітні словники.

Найважливішою працею у сфері словникарства в перший період незалежності Литви було збирання матеріалу для Lietuvių kalbos žodynas (Словника литовської мови) та укладання цього словника. Ця робота не припинялася ні під час другої радянської окупації, ні згодом, після відновлення незалежності Литви. Матеріал для Lietuvių kalbos žodynas збирали з різних джерел — давніх писемних пам’яток і литовських діалектів; отже, укладання цього словника було безперервним процесом, попри спроби припинити його видання.¹ Оскільки діалектна (діалектна, говіркова та груп говірок) лексика в Lietuvių kalbos žodynas не відображала розвитку конкретного діалекту, говірки чи групи говірок (появи нових слів або зникнення успадкованих давніх слів), а також розширення чи занепаду діалектів, це означало, що діалектна лексика не відображала внутрішніх і зовнішніх діалектних явищ, і виникла потреба у словниках діалектів.

Початок мовного руху стимулював підготовку описів діалектів, а також збирання діалектних даних. Тому діалектологи прагнули не лише досліджувати діалекти, а й зберігати їхню унікальну лексику.² Вітаутас Віткаускас, укладач першого діалектного словника, зазначає у вступі: «Влітку 1954 року, заохочений професором Балчиконісом, я спробував збирати й записувати слова та словосполучення з околиць мого рідного Куршеная» (Vitkauskas 1976: 3). Діалектологів спонукали збирати

¹ For more information, see Pukis 2013: 31–298.

² Щоб отримати докладнішу інформацію про дані, див. termes.lki.lt або http://www.termes.lt.

264

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Important Aspect of Lithuanian Dialectology: Dialect Dictionaries

діалектну лексику якомога швидше через загрозу: процес нівелювання діалектів і змін, пов’язаних зі змінами мовної моделі старшого й молодшого поколінь, занепадом сільського способу життя та посиленням позицій стандартної мови (іноді останнє було примусовим процесом).³ Алдонас Пукіс, укладач кількох словників західноаукштайтського діалекту Каунаського краю, пише: «Мій інтерес до слів і словників, прищеплений професором Баликонісом і розвинений професором Казлаускасом, спонукав мене розпочати підготовчу роботу над Zanavykų šnektos žodynas (словником занавицького субдіалекту): керувати збиранням картотеки, організовувати роботу групи авторів, редагувати текст, а згодом зосередитися на Kazlų Rūdos šnektos žodynas (словнику субдіалекту Казлу-Руда)» (Pukis 2013: 7).

Професійне дослідження субдіалектів завжди було тісно пов’язане з метою збереження лексичних особливостей мовних різновидів для майбутніх поколінь. Матеріали дослідження показують, як була організована й організовується нині робота зі складання діалектних словників. До матеріалів дослідження належать словники литовських діалектів, субдіалектів та їхніх груп, опубліковані у 1944–2017 роках.⁴ Мета цієї статті — висвітлити становлення литовської діалектної лексикографії на основі словників діалектної лексики, виданих у 1944–2017 роках.⁵

Для досягнення мети було поставлено такі завдання: 1) проаналізувати можливу періодизацію діалектних словників і представити її науковій спільноті; 2) розглянути структурні частини діалектних словників (обсяг, орфографію тощо); 3) представити локальний аспект діалектних словників (географічний розподіл у Литві та її етнічних регіонах); 4) порівняти литовські дослідження в галузі діалектних словників із дослідженнями діалектологів сусідніх балтійських держав.

Для обґрунтування висновків застосовано описовий і порівняльний методи з особливим наголосом на географічному розподілі діалектних словників (локалізації).

³ Докладніше про стан мовознавства наприкінці 20^th–на початку 21^st століття див. Švambarytė-Valužienė 2014.

⁴ На думку авторки, за відправну точку в часі вважається 2017 рік.

⁵ Авторка не аналізує питання лексикографії діалектних словників, оскільки воно є предметом теоретичної праці, а не оглядової статті. Докладніше про теоретичні питання діалектних словників і добір діалектизмів див. Sakalauskienė 2010, 2014. Про типи словників див. Jakaitienė 2005, 2006; Zubaitienė 2015.

Įžvalgos / Insights

265

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ДІАЛЕКТНИХ СЛОВНИКІВ

Перший литовський діалектний словник, укладений Вітаутасом Віткаускасом, був опублікований у 196 році. Увесь 70-річний період, описаний у цій статті, можна поділити на два етапи. Упродовж перших трьох десятиліть радянської окупації, з 1944 до 1976 року, не було опубліковано жодного діалектного словника. Перший період інтенсивнішого видання діалектних словників охоплює десятиліття з 1976 до 1988 року. За ним знову настала коротка перерва у виданні діалектних словників. У період з 1988 до 1990 року словників не видавали.

Нова епоха литовських діалектних словників розпочалася після відновлення незалежності. Період з 1990 до 2017 року також можна поділити на два етапи. У період з 1990 до 2008 року було опубліковано п’ять словників, а з 2008 до 2017 року — чотири діалектні словники. Періодизація останніх десятиліть визначається насамперед відмінностями в якості, а не в кількості. П’ятнадцять діалектних словників було опубліковано в період радянської окупації (1944–1990) та в роки відновленої незалежності (1990–2017). Їх укладали як професійні мовознавці, так і аматори. Усі вони прагнули зберегти своєрідність діалекту на всіх рівнях: лексиці, морфології, словотворі, синтаксисі та фразеології, а також навіть покажчик власних назв. Усі словники можна описати щонайменше за п’ятьма аспектами: часом, обсягом, орфографією, діалектом і місцем.

Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що історію литовських діалектних словників можна поділити на три періоди: 1978–1988 (поява перших діалектних словників), 1988–2008 (період найінтенсивнішого укладання й видання), 2008–2017 (період науково обґрунтованих багатотомних діалектних словників). За понад 40 років радянської окупації було опубліковано шість діалектних словників, а за 25 років незалежної Литви — дев’ять, переважно багатотомних (див. Діаграму 1).

ДІАГРАМА 1. Видання литовських діалектних словників (кількісний аспект)

26

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Important Aspect of Lithuanian Dialectology:

Dialect Dictionaries

ТИПИ ДІАЛЕКТНИХ СЛОВНИКІВ

Діалектні словники належать до групи тлумачних словників, які поділяються на дві категорії: словник певного діалекту, субдіалекту чи групи субдіалектів або словник усіх діалектів певної мови. П’ятнадцять згаданих вище словників здебільшого мають на меті зберегти лексику субдіалектів і груп субдіалектів. Šiaurės rytų düninkų šnektų žodynas південної жемаїтської говірки Варнайського регіону, південноаукштайтський Druskininkų tarmės žodynas, Pietinių pietų aukštaičių šnektų žodynas та східноаукштайтський Kupiškėnų žodynas є багатодіалектними словниками. Діалектні словники (словники діалектів, субдіалектів або груп субдіалектів) зазвичай є однотомними, двотомними або тритомними. Є один чотиритомний словник. До кінця 20^th століття переважали однотомні словники. Багатотомні діалектні словники є характерною ознакою литовської діалектної лексикографії від початку 21^st століття.

За обсягом литовські діалектні словники поділяються на дві великі групи. До 2000 року зазвичай видавали однотомні словники, а після 200 року почали з’являтися словники у двох, трьох або чотирьох томах. П’ять словників можна класифікувати як диференційні, або спеціалізовані. Десять словників можна назвати вичерпними. Наклад словників постійно зменшується. Наприклад, наклад першого литовського діалектного словника становив три тисячі примірників, тоді як наклад одного словника, виданого у 2016 році, становив лише двісті п’ятдесят примірників.

Способи ілюстрування діалектних реєстрових слів різняться. Є приклади, записані літературною мовою. Через це виокремлені діалектні особливості виявляються лише частково. Для запису інших слів використовують спрощену фонетичну транскрипцію, яка відображає найістотніші особливості діалекту. Зазвичай застосовують фонетичну транскрипцію, засновану на так званій копенгагенській традиції (див. Діаграму 2).

ДІАГРАМА 2. Подання діалектного мовлення в литовських діалектних словниках (орфографічний аспект)

Діалектні словники засвідчують, що способи пояснення реєстрових слів різняться: відмовляються від таких позначок, як lk, bk, а також від пояснення за допомогою синонімів; описове

⁶ lk – литовська літературна мова, bk – стандартна литовська мова.

Įžvalgos / Insights

267

JANA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

пояснення обмежене, і подано найвідповідніший еквівалент значення заголовного слова (див. діаграму 3).

ДІАГРАМА 3. Тип пояснення заголовних слів

Розподіл діалектів, відображений у словниках, що розглядаються, показує, що маємо три словники литовських жемайтських діалектів (Vytautas Vitkauskas, Šiaurės rytų dünininkų šnektų žodynas; Juozas Aleksandravičius, Kretingos tarmės žodynas; Birutė Vanagienė, Šiaurės vakarų žemaičių žodynas) і дванадцять словників литовських аукштайтських діалектів (Jonas Petrauskas, Aloyzas Vidugiris, Lazūnų tarmės žodynas; Gertrūda Naktinienė, Aldona Paulauskienė, Vytautas Vitkauskas, Druskininkų tarmės žodynas; Aloyzas Vidugiris, Zietelos šnektos žodynas; Vitas Labutis, Daušių krašto žodynas; Zanavykų šnektos žodynas; Dieveniškių šnektos žodynas; Klementina Vosylienė, Kupiškėnų žodynas; Angelė Vilutytė, Kaltanėnų šnektos žodynas; Aldonas Pukis, Kazlų Rūdos šnektos žodynas; Žaneta Markevičienė, Aurimas Markevičius, Vidiškių šnektos žodynas; Lietuvininkų tarmių žodynas; Asta Leskauskaitė, Vilija Ragaišienė, Pietinių pietų aukštaičių šnektų žodynas) (див. діаграму в додатку та діаграму 4).

ДІАГРАМА 4. Кількісне співвідношення словників литовських діалектів

28

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Important Aspect of Lithuanian Dialectology: Dialect Dictionaries

Як видно з діаграми в додатку, обсяг діалектних словників зазвичай становить від 30 000 до 50 000 ілюстративних прикладів. У діалектних словниках, виданих до 2017 року, заголовні слова ілюструються як прикладами з розмовного мовлення, так і діалектними словами, словами субдіалекту або групи субдіалектів зі словника Lietuvių kalbos žodynas. Останніми роками заголовне слово ілюструється прикладами з діалектного розмовного мовлення (див. діаграму 5).

ДІАГРАМА 5. Обсяг лексики у словниках литовських діалектів (у тисячах)

У словниках литовських діалектів представлено понад 950 000 лексичних одиниць. Спосіб подання лексичних одиниць варіюється від фонетичної транскрипції до спрощеної фонетичної транскрипції і навіть до літературної мови. Джерелами лексичних даних є розмовне мовлення та фольклор — як усний, так і письмовий, письмові джерела (опубліковані й рукописні), фольклорні казки та пісні, слова з народної медицини тощо. Daukšių krašto žodynas є прикладом словника, у якому наведено регіональні власні назви людей і місць.⁷

Між виходом першого словника Šiaurės rytų dunininkų šnektų žodynas і другого словника Lazūnų tarmės žodynas минуло дев’ять років. Третій словник — Druskininkų tarmės žodynas — було видано ще через три роки. Можна припустити, що десятирічний проміжок (1988–1998) було присвячено дослідженню й систематизації даних, зібраних під час мовного руху, а також підготовці та укладанню діалектних словників, пошуку належних методів і підготовці до написання словникового тексту.⁸

⁷ Автор не оцінює словники за науковими критеріями.

⁸ Докладніше про мовний рух див. Pukis 2016.

Įžvalgos / Insights

269

JĀNINA ŠVAMBARĖ-VALUŽIENĖ

З діаграми видно, що майже всю роботу з укладання словників виконали відомі лексикографи з Інституту литовської мови (колишнього Інституту литовської мови та літератури, 1952–1990): Vytautas Vitkauskas, Aloyzas Vidugiris, Klementina Vosylaitė, Gertrūda Naktinienė та інші. Ці науковці поділилися своїм досвідом із діалектологами молодшого покоління, які укладали й редагували словники, а також писали для них тексти та підготували кілька діалектних словників. Варто згадати Danguolė Mikulėnienė, Rima Bākienė, Asta Leskauskaitė, Vilija Ragaišienė та інших.⁹

РОЗМІЩЕННЯ ДІАЛЕКТНИХ СЛОВНИКІВ

З географічного погляду всі діалектні словники розглядуваного періоду (1944–2017) розподілені на території Литви нерівномірно (див. карту).

Географічний розподіл литовських діалектних словників свідчить, що значна частина словників діалектів і субдіалектів представляє діалекти й субдіалекти периферійних районів, а також етнічних регіонів, які нині належать Білорусі.

⁹ Дякую колезі Vilija Ragaišienė за зауваження щодо браку вичерпних оглядів діалектних словників, а також статей, присвячених основним теоретичним проблемам лексикографії: типам словників, їхній структурі та методам укладання.

270

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Important Aspect of Lithuanian Dialectology: Dialect Dictionaries

Діалектні словники укладалися нерівномірно з географічного погляду. Географічний і статистичний аналіз дає змогу побачити, що субдіалекти, які ґрунтовно досліджено лексикографічно, — це варнійський південножемайтський, тельшяйський і кретингський північножемайтські, каунаський західноаукштайтський, купішкіський, ширвінтський і вільнюський східноаукштайтські, а також південноаукштайтський. Субдіалекти, які досліджуються, — це расейняйський південножемайтський, шауляйський західноаукштайтський, паневежиський, анікщяйський і утенський східноаукштайтські.

Аналіз типів литовських діалектних словників показує, що переважають вичерпні словники. Отже, головний і очевидний висновок полягає в тому, що дані литовських діалектних словників можуть значно збагатити й розширити лексичну базу Великого академічного Lietuvių kalbos žodynas. Дані всіх діалектних словників розкривають етнічну своєрідність певного регіону, історичні події та їхню оцінку. Крім того, вони формують мовну впевненість у собі й ідентичність людини та посилюють інтерес до її діалекту.¹⁰

Варто наголосити на надзвичайному розмаїтті діалектів і їхньому значенні для формування мовної ідентичності.

ПОГЛЯД НА ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ КРАЇН БАЛТІЇ

Ситуація зі створенням діалектних словників у Латвії дуже подібна. Очевидно, що найбільшу кількість словників було видано після відновлення незалежності Латвії.¹¹ Серед них слід згадати однотомні словники Eduards Ādamsons та Elga Kagaine Vainižu izloksnes vārdnīca (2000), Brigita Bušmane Nīcas izloksnes vārdnīca (2017). Латвійські діалектологи, як і литовські, укладають ґрунтовні, зазвичай двотомні словники. Було видано двотомні словники Sarmite Balode (Sarmite Balode) та Iga Jansone Kalnienas izloksnes vārdnīca (2017), а також Antonina Reķēna Kalupes izloksnes vārdnīca (1998).

Латвійці звернули увагу на численні порівняльні форми, які є унікальними й істотно збагачують літературну мову. Sīles izloksnes salīdzināmo vārdnīca (2001), укладений Maiga Putniņa та Agris Tīmuska, ґрунтується

¹⁰ Див. Lietuvių kalbos žodynas.

¹¹ Особлива подяка доцентові, докторові Едмундсу Трумпі, Латвійський університет, кафедра латиських і балтійських студій, керівник напряму балтійської лінгвістики.

Įžvalgos / Insights

271

JANA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

на порівняннях одного субдіалекту. У період радянської окупації в Латвії було видано тритомний словник Elga Kagaine та Silvija Raģe Ērģemes izolsnes vārdnīca (1977–1983). У період з 1944 до 2017 року в Латвії було видано п’ять словників (і один словник порівнянь). Дослідження діалектних словників, виданих у Литві та Латвії, показує, що співвідношення становить 6:1 для періоду з 1940 до 1998 року і 9:4 для періоду з 1998 до 2017 року. Латвійські мовознавці готують збірник усіх латвійських діалектів — Latviešu valodas dialektu atlants.¹² Останніми роками латвійські словники також з’являються в електронному форматі.¹³

На початку 20^th століття (точніше, у 1920 році) естонські мовознавці розробили програму та рекомендації щодо укладання діалектних словників. Доступні словники (в електронному форматі) з різних регіонів Естонії — Кіхну, Сето, Хію¹⁴. Деякі з них, наприклад Small Dialectological Dictionary, було укладено в період з 1982 до 1989 року. У 2011 році було видано Vanapärase Võru mude sõnaraamat (The Dictionary of old Võru Dialect). Інститут естонської мови зберігає Алфавітний архів діалектного словника (2,7 мільйона паперових карток). Естонські мовознавці готують віртуальну базу даних DED (Словник естонських діалектів), яка буде доступна всім членам суспільства. У цій базі будуть представлені слова літературної естонської мови, а також слова всіх її діалектів.¹⁵ Наведені вище факти свідчать про значний внесок естонських діалектологів у дослідження діалектів. Водночас естонські мовознавці віддають перевагу електронним версіям словників, а не друкованим.

To summarize the dialectological work accomplished by Baltic linguists since 1990, we can mention two approaches. Lithuanian dialectologists prepared dictionaries which cover almost all the peripheral areas of the country as well as ethnic territories. Latvians prepared subdialect or specialized dictionaries (such as the comparative dictionary of dialects). They are also determined to publish the collection of all Latvian dialects. Estonians prefer to digitize manuscript and published dictionaries of Estonian dialects and to prepare a single digitized database.

¹² See Latviešu valodas dialektu atlants. Lesika (1999); Latviešu valodas dialektu atlants. Fonētika (2013).

¹³ See Balode, Jansone 2017.

¹⁴ Seto Dictionary (2016), Eastern Dialect Dictionary (2016), Hii Dictionary (2015), Kihnu Dictionary (2013). See https://www.eki.ee/EN.

¹⁵ For more information, see Kalvik, Kendla 2018: 52.

272

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Important Aspect of Lithuanian Dialectology: Dialect Dictionaries

ВИСНОВКИ

Матеріали дослідження свідчать, що литовська школа укладання діалектних словників почала формуватися у 1960–1970-х роках. Слід зазначити, що автори й укладачі діалектних словників лише на початку 21^st століття почали відходити від методів і принципів, використаних під час укладання Lietuvių kalbos žodynas. Натомість вони застосовують власні методи (наприклад, подання слів тематичними групами або в алфавітному порядку; використання фонетичної транскрипції, яка може варіюватися від спрощеної, наближеної до літературної мови, до детальної фонетичної транскрипції; описи діалектних особливостей — від описових до наукових досліджень — та інші). Отже, литовську школу діалектної лексикографії можна вважати сформованою лише з 2000 року.

У період 1944–2017 років у Литві було видано п’ятнадцять діалектних словників. Цю добу можна поділити на два коротші періоди, позначені важливими історичними змінами: перший — з 1944 до 1990 року, другий — з 1990 до 2017 року. Перший період охоплює роки радянської окупації й може бути поділений на дві менші групи: роки появи перших діалектних словників (1976–1988) та роки, коли не було видано жодного діалектного словника (1988–1990). Період відновленої незалежності (1990–2017) також можна поділити на дві частини: 1) з 1990 до 2008 року, коли було видано п’ять діалектних словників, і 2) з 2008 до 2017 року, коли з’явилися чотири діалектні словники.

П’ять словників (із п’ятнадцяти згаданих вище) вважаються диференційними, а десять належать до словників ґрунтовного (системного) типу. За 70 років наклади різко скоротилися. Перший діалектний словник, виданий у 1976 році, мав наклад 3 000 примірників, тоді як словник, виданий у 2016 році, — 250 примірників.

Діалектологи Інституту литовської мови прагнуть досліджувати й зберігати мовлення периферійних територій: діалекти етнічних литовських земель або субдіалекти й групи субдіалектів прикордонних територій, а також діалекти й субдіалекти литовської периферії.

Попри те, що конкретні принципи укладання словників досі є предметом дискусій, очевидно, що словники укладають із певною метою. Серед них слід згадати довготривалу цінність, користь для наукових досліджень, практичну й освітню користь. У 2011 році цифровий словник Lithuanian Dialects / Lietuvių tarmės було випущено на компакт-диску.

Діалектні словники не лише доповнюють масштабніші лексикографічні праці (такі як Lietuvių kalbos žodynas), а й відображають етнічні особливості регіону, історичні події та їх оцінювання, особисту мовну самосвідомість і самооцінку, а також стимулюють інтерес до рідного діалекту.

Įžvalgos / Insights

273

JĀNINA ŠVAMBARTE-VALUŽIENĖ

REFERENCES

Ādamsons Eduards, Kagaine Elga 2000: Vainžu izloksnes vārdnīca. Rīga: Latviešu valodas institūts.

Balode Sarmīte, Jansone Ilga 2017: Kalnienas izloksnes vārdnīca 1–2. Rīga: LU Latviešu valodas institūts.

Bušmane Brigita 2017: Nīcas izloksnes vārdnīca. Rīga: Latviešu valodas institūts.

Jakaitienė Evalda 2005: Leksikografija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Jakaitienė Evalda 2006: Žodynų istorijos apybraiža. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Kagaine Elga, Rūķe Silvija 1977–1983: Ērģemes izloksnes vārdnīca 1–3. Rīga: Zinātne.

Kalvik Mari Liis, Kendla Mari 2018: The Dictionary of Estonian Dialects: Past and Present – Sõnaraamat (E-Book), 52.

Latviešu valodas dialektu atlants. Fonētika. Rīga: Zinātne, 2013.

Latviešu valodas dialektu atlants. Leksika. Rīga: Zinātne, 1999.

Lietuvių kalbos žodynas 1–20, 1941–2002, elektroninis variantas (antras elektroninis leidimas), red. kolegija: Gertrūda Naktinienė (vyr. redaktorė), Jonas Paulauskas, Rūtė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2013.

Lietuvių tarmės / Lithuanian Dialects 3. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2011.

Pupkis Aldonas 2013: Juozas Balčikonis ir didysis „Lietuvių kalbos žodynas“. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Pupkis Aldonas 2016: Lietuvių kalbos sąjūdis 1968–1988 m. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Putniņa Maiga, Agris Timuška 2001: Sīnes izloksnes salīdzināmu vārdnīca. Rīga: LU Latviešu valodas institūts.

Reķena Antonīna 1998: Kalupes izloksnes vārdnīca 1–2. Rīga: Latviešu valodas institūts.

Sakalauskienė Vilija 2014: Lietuvių tarminių žodynų tipai ir jų rengimo principai – Leksikografija ir leksikologija 4. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 141–157.

274

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Important Aspect of Lithuanian Dialectology: Dialect Dictionaries

Sakalauskienė Vilija 2010: Dialektizmų atranka dabartinės ir bendrinės lietuvių kalbos žodynuose. – Leksikografija ir leksikologija 2. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 295–305.

Švambarytė-Valužienė Janina 2014: Kalbinio punkto gyvavimo situacija: XX a. vidurys–XXI a. pradžia. – Acta Linguistica Lithuanica 71. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 215–228.

Vitkauskas Vytautas 1970: Tarmių žodynų tipai ir sudaromo principai. – Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai, A serija 2(33), Vilnius, 153–170.

Zubaitienė Vilma 2015: Lietuvių tarmės. Prieiga per internetą: http://web.vu.lt/fl/v.zubaitiene/files/2015/04/Tarmiu_zodynai.pdf.

Svarbus lietuvių dialektologijos aspektas: šnektų žodynai

SANTRAUKA

Straipsnyje aptariama lietuvių kalbos tarmių žodynų rengimo raida nuo 1944 iki 2017 m. Kaip žinoma iš istorijos, jaунagramatikų (kalbotyros kryptis, susiformavusi Leipcige (Vokietija) XIX a. pabaigoje ir gyvavusi iki XX a. pradžios) skleistos idėjos padėjo rasti šimtmečio darbui – didžiajam Lietuvių kalbos žodynui. Kur kas vėliau, apie XX a. 7–8 dešimtmetį, ėmė kurtis ir lietuviškoji tarmių žodynų rengimo mokykla. Tiesa, tik XXI a. pradžios tarmių žodynuose stengiamasi kiek atsiriboti nuo Lietuvių kalbos žodyno rengimo principų ir apsibrėžti savuosius (līdzinis ir nelīdzinis žodžio pateikimas; fonetinės transkripcijos taikymas (nuo supaprastintos ir artimos bendrinei kalbai iki išsamios fonetinės); tarminių ypatybių aprašai (nuo aprašomųjų iki mokslo tiriamųjų) ir pan.). Taigi apie susiformavusią lietuvių tarmės leksikografijos kryptį galėtume kalbėti nuo 2000 m.

Nors dar iki dabar tebesvarstomi atskiri žodyno rengimo principai, bet matyti, kad tarmių žodynai rengiami turint kelis tikslus: išleidžiami, mokslo tiriamieji, taikomieji ir mokomieji (2011 m. mokymo tikslais išleistas kompiuterinio žodynėlio – kompaktinės plokštelės Lietuvių tarmės / Lithuanian Dialects 3 dalis).

Lietuvos okupacijos (1944–1990) ir antrosios Lietuvos Nepriklausomybės metais (1990–2017) išleista 15 šnektų žodynų, parengtų profesionalių kalbininkų ir mėgėjų. Visi jie straipsnyje apibūdinami laiko, apimties, užrašymo (tarminių ženklų) ir geografiniu požiūriais.

Įžvalgos / Insights

275

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Pastebėta, kad 1990–2008 m. buvo intensyviausias šnektų žodynų rengimo ir leidimo metas. Nuo 2008 iki 2017 m. pasirodo jau mokslinių pagrindų parengti keliatomiai šnektų žodynai.

Visi šnektų žodynai pagal apimtį yra dvejopi: vienatomiai arba keliatomiai. Iki 2000 m. daugiausia rengti vienatomiai žodynai, o nuo 2000 m. ima rodytis dvitomių, tritomių ir keturtomių lietuvių kalbos šnektų žodynų.

Žodynų iliustraciniai pavyzdžiai užrašomi įvairiai. Yra žodynų, parašytų bendrine kalba. Labai dažnai šnektų žodynų sudarytojai naudoja supaprastintą fonetinę transkripciją. Naujausių tarminių šnektų žodynų iliustraciniai pavyzdžiai jau pateikiami išsamia fonetine transkripcija.

Tarmių požiūriu žodynai pasiskirstę taip: 3 skirti žemaičių šnektoms (Vytauto Vitkausko Šiaurės rytų dūnininkų šnektų žodynas (1976), Juozo Aleksandravičiaus Kretingos tarmės žodynas (2011), Birutės Vanagienės Šiaurės vakarų žemaičių žodynas (t. 1, 2014, t. 2, 2015)), o 12 – aukštaičių šnektoms (Jono Pauksko, Aloyzo Vidugirio Lazūnų tarmės žodynas (1985), Gertrūdos Naktinienės, Aldonos Paulauskienės, Vytauto Vitkausko Druskininkų tarmės žodynas (1988), Aloyzo Vidugirio Zietelos šnektos žodynas (1998), Vito Labučio Daukšių krašto žodynas (2002), Zinaávyčių šnektos žodynas (t. 1, 2003, t. 2, 2004, t. 3, 2006), Dieveniškių šnektos žodynas (t. 1, 2005, t. 2, 2010), Klemenios Vosylytės Kupiškėnų žodynas (t. 1, 2007, t. 2, 2010, t. 3, 2012, t. 4, 2013), Angelės Vilutytės Kaltanėnų šnektos žodynas (2008), Aldono Pupkio Kazlų Rūdos šnektos žodynas (t. 1, 2008, t. 2, 2009), Žanetos Markevičienės, Aurimo Markevičiaus Vidiškių šnektos žodynas (2014), Lietuvininkų tarmių žodynas (2014), Astos Leskauskaitės, Vilijos Ragaišienės Pietinių pietų aukštaičių šnektų žodynas (t. 1, 2016)).

Geografiniu požiūriu daug šnektų žodynų yra parengta iš paribio vietų. Lietuvių kalbos instituto dialektologų ir tarmininkų, dirbusių Lietuvos aukštosiose mokyklose (Vilniaus universitete, Edukologijos universitete), tikslinai tiriama ir saugoma šnektų ar tarmių periferija: lietuvių kalbos tarmių etninėse Lietuvos žemėse ar Lietuvos paribyje esančių šnektų, taip pat ir Lietuvos teritorijoje išsidėsčiusių lietuvių kalbos šnektų bei tarmių paribo leksika.

Straipsnyje priminė ir latvių bei estų tarmių žodynų rengimo tradicija bei esama padėtis.

Įteikta 2018 m. spalio 10 d.

JANINA ŠVAMBARYTĖ-VALUŽIENĖ

Institute of the Lithuanian Language

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

276

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Important Aspect of Lithuanian Dialectology:

Dialect Dictionaries

Author (-s) / compiler (-s)¹⁶ | Title of dictionary | Dialect, subdialect | Publishing date | Sample of vocabulary | Type of dictionary Vytautas Vitkauskas | Šiaurės rytų aukštaičių tarmynas | Southern Žemaitian (Eastern Varniskiai) | 1976 | 50 thousand | Differential Jonas Petraška, Aloyzas Vidugiris | Lietuvių tarmių žodynas | Eastern Aukštaitian Viniškiai (Eastern Dzūkai) | 1985 | 30 thousand | Exhaustive Gertrūda Naktinienė, Aldona Paulauskienė, Vytautas Vitkauskas | Druskininkų tarmės žodynas | Southern Aukštaitian (Dzūkai) | 1988 | 50 thousand | Exhaustive Aloyzas Vidugiris | Zietelos tarmės žodynas | South-east Aukštaitian | 1998 | 40 thousand | Exhaustive Vitas Labutis | Dieveniškių rašto žodynas | South of Western Aukštaitian | 2002 | Not specified | Differential² Aldonas Pupkis, Klementina Vosylytė and others | Zanavykų šnektos žodynas | Western Aukštaitian Kauniškiai | Vo. 1, 2003; Vo. 2, 2004; Vo. 3, 2006 | 120 thousand | Exhaustive Laima Grumadienė, Danguilė Mikulėnienė, Aloyzas Vidugiris, Kazys Morkūnas | Dieveniškių šnektos žodynas | Eastern Aukštaitian Viniškiai | Vo. 1, 2005; Vo. 2, 2010 | 50 thousand | Exhaustive

¹⁶ The mark // is followed by the names and surnames of compilers. Sometimes there are names of both authors and compilers mentioned. Compilers finished preparing the dictionary after the death of authors. In those dictionaries where texts were written by the group of authors, names of editors are enclosed after the mark //.

LITHUANIAN DIALECT DICTIONARIES

Įžvalgos / Insights

277

J A N I N A Š V A M B A R Y T Ė - V A L U Ž I E N Ė

Author(s) / compiler(s) | Title of dictionary | Dialect, dialect subgroup | Publishing date | Sample of vocabulary | Type of dictionary Angelė Vilutytė | Katalėnų šnektos žodynas | Eastern Aukštaitian (Vilnius) dialect | 2008 | 40 thousand | Exhaustive Aldonas Pupkis | Kazlų Rūdos šnektos žodynas | Western Aukštaitian (Kaunas) dialect | Vol. 1, 2008; Vol. 2, 2009 | 60 thousand | Exhaustive Juozas Aleksandravičius // Danguolė Mikulėnienė, Juozas Palionis | Kretingos tarmės žodynas | Northern Žemaitian (Kretingiškiai) | 2011 | Not specified | Differential Birutė Vana[gienė] // Danguolė Mikulėnienė, Daiva Vaišnienė | Birutės Vana[gienės] / Danguolės Mikulėnienės / Daivos Vaišnienės | Northern Žemaitian | Vol. 1, 2014; Vol. 2, 2015 | Not specified | Differential Žaneta Markevičienė, Aurimas Markevičius | Žanetos Markevičienės, Aurimas Markevičius | Eastern Aukštaitian (Širvintiškiai) dialect | 2014 | Not specified | Exhaustive Jonas Bukantis // I. K. Tokužytė, Loreta Litutkaitė, Virginia Vėverienė | Lietuvių tarmių žodynas | Western Žemaitian and Western Aukštaitian – the Southern area of the Small Lithuania (Klaipėda region) | 2014 | Not specified | Differential? Asta Leskauskaitė, Vilia Ragaišienė | Pietų Lietuvių šnektų žodynas | Southern Aukštaitian (Southern Dzūkai) | Vol. 1, 2016 | Not specified | Exhaustive

278

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a LXXIX