ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LI (2004), 113–114

П Р И М І Т К И

Remarks

Д Р І Б Н И Ц Я 4

Здавалося, вже вщухли суперечки щодо форми kylė, нібито почутої Ф. Куршайтісом у Катьячу, яку порівнювали з cylo «кіль» у рукописах прусської мови.

У всьому Клайпедському краї від часів Вальтера Фенцлау відоме нерегулярне перетворення ie, uo > i·, u· (див. W. Fenzlau, Die deutschen Formen der litauischen Orts- und Personennamen des Memelgebiets, Halle, 1936, 45). Нові факти звідти опублікував Владас Грінавецкіс (Žemaičių tarmių istorija, Vilnius, 1973, 195); їх також повторено у перевиданні праць Яніса Ендзелінса¹ та в Prūsų kalbos etimologiniame žodyne Вітаутаса Мажюліса (т. 2, Vilnius, 1993, 184). Нині видана надзвичайно важлива монографія Алойзаса Відугіріса Zietelos lietuvių šnekta знову повідомляє ту саму звістку — факт спадщини Зітели та прусської мови (с. 342).

На жаль, перехід ie, uo у голосні i·, u· у тих говірках є новим явищем; часто спостерігається варіативність — та сама людина може сказати dú·k | də·k, l'i·p | lē·p, vi·nc | vė·nc ir ki·le | kė·le (від Шилуте до Довілу та Древерни), тоді як говірка Катьячу (з почутими мною 1964 року формами pri·šinks «протилежний», kari·mini «військо», m'i·ls «милий») більше виявляє зв’язки із жемайтськими говірками. За свідченнями давніх носіїв діалекту, говірка Катьячу, де Ф. Куршайтіс чув форму kylę, була наскрізь просякнута мовленням наймитів-жемайтів, які говорили говіркою «дунінінкай». Загалом усі місцеві жителі були двомовними — говорили німецькою та литовською, особливо спілкуючись із найманими католиками. (Докладніше про це вже йшлося раніше, див. V. Vitkauskas, «Lietuvių kalbos kylė – naujybė», Kalbotyra 44 (1), 1995, 93–94; лише це залишилося непоміченим). Форма Антанаса Юшки є лише прикладом так званого «дунінінкайського» говору (LKŽ_v 776).

Д Р І Б Н И Ц Я 5

Між Куршенай і Рауденай колись було величезне болото Gelžė (g'el'ž'i Krš | g'el'ž'e Rdn, Trš, Pp). Люди збирали мішки журавлини та лохини, заготовляли сіно, а влітку випасали не одну корову чи іншу худобину.

За радянських часів, під час перетворення природи, болото осушили, воду викачали до останньої краплі; не залишилося ні журавлини, ні лохини, ні сіна, ні пасовищ. Збиралися добувати торф, влада навіть спорудила кілька триповерхових будинків для торфовидобувників. Геологи передбачали великі поклади, безліч торфу, але скількись його видобули — і за кілька місяців виробництво зупинилося; ще деякий час лише возили ті торф'яні крихти.

¹ Endzelīns, J., Darbu izlase 4a, Rīgā: Zinātne, 1982, 238 (наводиться загалом як варіант слова kielės kylė).

114

PASTABOS

Місцеві жителі, звісно, шкодували, що втратили таке джерело, і метафорично казали, що Gelžės більше немає — лише g'elž'ė.l'e | g'elž'ė.l'i, g'elž'ė.k'e | g'elž'ėž'k'i. Молоді збирачки ономастичного матеріалу сприйняли це як варіанти топоніма Gelžės і подали до картотеки власних назв як нові форми Gelžėlė, Gelžikė із с. Швендри, околиці Рауденай²; вони розглядалися в спеціальній дисертації та статті (Acta Linguistica Lithuanica 41, 63, 78).

ДРІБНИЦЯ 6

Жемайти (і віленські аукштайти) не мають демінутивного суфікса -ėlis. У північних жемайтів є duob'ėl'ėlis | duob'ėl'ėlis ~ dobilėlis, -ėlio, m'erguž'ėl'ė ~ mergužėlė, balon'dėl'ė ~ balandėliai, у південних жемайтів — duob'ėl'ėlis, merguž'ėl'i, balun'dėlė, у західних жемайтів — duob'ėl'ėlis, merguž'ėlė, ba-la.n'dėl'ė тощо.

Гадаю, це сталося внаслідок регресивної асиміляції голосних: раніше в парадигмі змішалися e перед напруженими i, u, ie, бо почали вимовляти ei, e, тому форма -elis, -elė узагальнилася. Це сталося не під впливом латиської мови, у якій такого суфікса зовсім немає (він трапляється лише в запозиченнях із литовської), і загалом навряд чи інші мови вплинули на це явище.

У віленських говірках також є форми b'ernužė.l'i.s, m'erguž'ėl'ė, karv'ėl'ėi тощо. Суфікс -elis мають не під впливом слов’янських мов ані двоскладові, ані багатоскладові іменники. Оскільки голосного e: у багатьох віленських говірках немає і, мабуть, раніше не було — є лише довгий відкритий голосний e: (поряд із подовженим e.): vaik'ė.l'i.s ir b'ernužė.l'i.s, m'erg'ė.l'e. ir m'erguž'ė.l'ė. Очевидно, у всій парадигмі зберігся вирівняний голосний e. Тому не можна стверджувати, що це, можливо, походить зі слов’янських мов — так само як для жемайтів припускають вплив латиської мови (Laimis Bilkis, Acta Linguistica Lithuanica 41, 70), — адже в тих мовах немає суфікса -elis (-elis) на позначення зменшеності. Складається враження, що фахівцям із топоніміки невідома географія демінутивних суфіксів -elis, -elis, адже в Цейкінісах є Šežiuakėlė (ALL 41, 70), у Тиркшляй — Kuziškėlė (ALL 41, 72), у Лінкменай — Polymėlis (ALL 41, 72), в Ігналіна — Teletnykėlis (ALL 41, 76) тощо.

Vytautas Vitkauskas

Інститут литовської мови

вул. П. Вілейшіо, 5, 10308 Вільнюс, Литва

Отримано 2004 11 08

² Там уже мешкають новіші жителі, бо давніх живцем спалили 1945 року на Святвечір і Різдво.