LAIMUTIS BILKIS

Інститут литовської мови

ORCID id: orcid.org/0000-0002-2902-4722

Напрями наукових досліджень: топоніміка, антропоніміка.

DOI: doi.org/10.35321/all83-08

ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ СЕЛА ÝVOLIAI

Про походження назви села Ývoliai

АНОТАЦІЯ

На підставі аналізу даних живої мови та історичних джерел у статті докладно розглянуто походження й розвиток назви села Ývoliai, розташованого в Кражяйському старостві Кельмеського району. Після огляду записів ойконіма в живій мові та оцінки їхньої достовірності зроблено висновок, що форма назви з довгим голосним на початку слова є автентичною. Розглядаючи вживання ойконіма в історичних джерелах, найбільшу увагу приділено аналізу записів книги метричних записів хрещень парафії Кражяй за 1656–1672 рр., де цю назву згадано вперше. Щоб належно висвітлити історію не лише назви, а й поселення, названого нею, подано як топонімічний, так і антропонімічний контекст історичних записів: докладно розглянуто згадки про село та його мешканців, розкрито взаємозв’язки між записаними людьми. Встановивши, що в селі Ývoliai та його околицях у другій половині XVII ст. існувало прізвище *Yvolis (Ivolis, Iwolowa, Iwolayte, Iwalowa, Iwolaytis, Iwoliene, Iwalwona), зроблено висновок, що ойконім безсумнівно має антропонімічне походження.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: історична топоніміка, історична антропоніміка, розвиток ойконімів, походження ойконімів, історичні записи онімів.

АНОТАЦІЯ

На підставі аналізу даних живої мови та історичних джерел у статті всебічно розглянуто походження й розвиток назви села Ývoliai, розташованого в Кражяйському старостві Кельмеського району. Після огляду записів ойконіма в живій мові та оцінки їхньої достовірності зроблено висновок, що форма назви з довгим голосним на початку слова є автентичною. Розглядаючи вживання ойконіма в історичних джерелах, найбільшу увагу приділено аналізу записів книги реєстрації хрещень парафії Кражяй

178

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Про походження назви села Įvoliai

1656–1672 років, у якій цю назву згадано вперше. Щоб оцінити історію як назви, так і поселення, що має цю назву, подано топонімічний та антропонімічний контекст історичних записів: докладно розглянуто згадки про село та його мешканців; розкрито зв’язки між записаними людьми. Оскільки встановлено, що особове ім’я *Yvolis (Iuolis, Iwolowa, Iwolayte, Iwalowa, Iwołaytis, Iwoliene, Iwalowna) фактично існувало в селі Yvoliai та його околицях у другій половині 17^th століття, зроблено висновок, що ойконім безперечно має антропонімічне походження.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: історична топонімія, історична антропонімія, розвиток ойконімів, походження ойконімів, історичні записи онімів.

Село, яке називається Yvoliai, нині розташоване на території Кражяйського староства Кельмеського району, раніше належало до Кражяйської волості Расейнського повіту. Не вдалося знайти жодних досліджень про походження цієї назви та історію поселення, яке нею називається. Структура самого топоніма¹ і його походження на перший погляд не є зрозумілими; їх неможливо з’ясувати без детального мовного та історичного аналізу. Тому метою статті є встановити особливості історичного розвитку цього ойконіма та найімовірніше джерело його походження. Для цього необхідно врахувати історичний контекст, тобто проаналізувати згадки (записи) про поселення та його назву в історичних документах, приділяючи увагу не лише топонімічному, а й антропонімічному аспекту історичних записів. Також необхідно дослідити розвиток уживання назви в живій мові та нормативних джерелах і водночас встановити її справжню, автентичну форму.

Першою фіксацією ойконіма в живій мові слід вважати ненаголошену форму назви села Ivoliai у парафії Pašilė, записану Юозасом Тумасом-Вайжґантасом 1904 року (Vaiszgantas 1904: 56). Надійність початкової I тут викликає сумніви, оскільки, наприклад, ойконіми Ylakiai, Ylakaičiai Вайжґантас також записав як Ilakiai, Ilakaičiai (с. 52). За даними перепису населення 1923 року в довіднику населених пунктів Литви, виданому 1925 року, зазначено Ivalių km², що належав до Кражяйської волості Расейнського повіту (LAV 211). 1935 року було укладено анкету земельного кадастру цього села, у якій, зрозуміло, записано й назву самого поселення. Топоніми від місцевого жителя Йонаса Балсіса записав учитель Каркленуської початкової школи Антанас Тамошюнас. Слід зазначити, що назви місцевостей в анкеті записано дуже компетентно, з наголосами, які чітко розрізняють інтонації³. Назву села подано з довгим початковим вокалізмом і спадною інтонацією: Įvoliai. Приблизно в цей самий час назви поселень

¹ В одному з облікових записів топонімів живої мови навіть висловлено сумнів щодо того, як слід писати назву села — Yvoliai чи Įvoliai.

² За даними 1923 року, у селі було 3 садиби та 23 мешканці.

³ Пор. записані топоніми Atkračičiai, Gliminės, Šūnpakausis.

Straipsniai / Articles

179

LAIMUTIS BILKIS

її впорядковувала Комісія прізвищ і топонімів під керівництвом мовознавців Антанаса Саліса, а згодом — Юозаса Бальчіконіса. У складених нею справах форма назви цього села та місце наголосу збігаються з даними анкет «Земельного словника», лише тут позначено характерний для жемайтів ламаний наголос, що відповідає твердопочатковій інтонації: Ĩvoliai (VB III 47). Після війни під час упорядкування топонімів, невідомо з яких причин, усталився варіант назви села з твердокінцевою інтонацією — Ĩvoliai (LATSŽ II 100).

Оглядаючи дані живого вживання ойконіма та історію його нормування, можна стверджувати, що сучасна форма з довгим початковим вокалізмом слова Yvoliai є справжньою, оскільки її засвідчують найбільш пов’язані з живою мовою міжвоєнні джерела — анкети «Земельного словника Литви» та справи Комісії прізвищ і топонімів. Певну невизначеність спричиняє інтонація, однак міжвоєнні дані дають підстави сумніватися в достовірності циркумфлекса, що з’явився в нормативному джерелі другої половини XX ст.

Проаналізувавши історичні джерела, можна констатувати, що Yvoliai не є дуже давнім поселенням: воно не згадується в німецьких хроніках і старих інвентарях маєтків. Перші записи датуються другою половиною XVII ст. Принаймні наразі можна стверджувати, що вперше село згадане 1661 року. У книзі метричних записів про хрещення Кражської парафії за 1656–1672 роки записана хрещена мати Єлизавета Літвіненє, яка проживала в Yvoliai (Elisabeth Litwinowa de Villa Iwole), разом із Казимиром Станевичем (Casimirus Staniewicz) із села Паалксняй⁴ охрестила там само дочку Бартоломея Петраїтіса та його дружини Кристини (Bartholomei Petraytis et Cristina de Paalksnie) Ону (Annam) (KržKr₁ 83). Після цього в цій книзі записів про хрещення село згадується досить часто. 1662 року записано, що житель Каркленая⁵ Йонас Літвінас (Joannes Litwinis de Korklany) і жінка, названа Magdalena Iwolowa, яка проживала в Yvoliai (de Iwole), охрестили Христофора (Christophorus), сина Лаврентія Букантіса й Они Юрґайтенє з Каркленая (Laurenty Butantis⁶ et Anna Jurgayte de Korklany) (KržKr₁ 89). Того самого 1662 року записані батьки, які проживали в Yvoliai, Йонас Станісловайтіс і його дружина Єлизавета (Joannis Stanisłowaytis et Elisabetha de Iwole), а хрещеними батьками їхнього сина Андрея (Andream) були Йонас Лаурінайтіс із села Ейучяй⁷ та Она Yvolaitė із Yvoliai (Joannes Laurinaytis de Eiucie cum Anna Iwotayte de Iwole) (KržKr₁ 94). 1663 року згадані жителі Yvoliai Казимир Yvolis і його дружина Магдалена (Casimiri Iwolis et Magdalena de Iwole), їхнього сина Матейса (Mathias) охрестили Станіслав Кантаушкіс і Барбора Станісловайтє з Каркленая (Stanislaus Kantowski de Korklany cum

⁴ Паалксняй — село в Кражській старостві Кельмеського району.

⁵ Каркленай — містечко в Кражській старостві Кельмеського району.

⁶ У книзі чітко записано особове ім’я Butantis, очевидно, воно є спотвореним писарем варіантом Bukantis.

⁷ Ейучяй — село в Кражській старостві Кельмеського району.

180

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Про походження назви села Ývoliai

Barbara Stanisłowayte) (KržKr₁ 98). Це поселення згадане також 1664 року: тоді жителі Каркленая Юрґіс Yvolaitis і Єлизавета Кантаускайтє (Georgio Iwolaytis de Korklany cum Elisabetha Kantawskyte) охрестили Казимира (Casimirus), сина Казимира Йонайтіса та Катарини Кідікайтє з Yvoliai (Casimiri Jonaytis et Catharina Kidikayte de Iwole) (KržKr₁ 111). 1668 року Yvoliai згадані у зв’язку з Барборою Міколайтє, яка там проживала (Barbara Mikolayte de Iwolis); її сина Станіслава (Stanislaus) хрестили жителі Кражяя Мартінас Бурокас і Магдалена Будревічютє⁸ (Martinus Burak cum Magdalena Budrewiczowna Crosentes) (KržKr₁ 172).

У пізнішій метричній книзі Кражської парафії, що охоплює записи про хрещення та шлюби за 1680–1737 роки, Yvoliai також згадані багато разів. 1691 року записаний житель Yvoliai Йонас Мілюс (Joanᵉs Milus de Iwole), який хрестив Катерину (Catharina), дочку Христофора Мілюса та Маріони Мажримайтє із села Клібаляй⁹ (Christophori Milus de Klibale et Mariana Mažrymayte) (KržKr₁₁₁ 15). 1720 року хрещеною матір’ю Станіслава (Stanislaus), сина Григорія Шурпіцькіса та Аготи Буртинайтє, які проживали в Yvoliai (Gregory Szurpick y et Agatha Burtynowna de Iwolis), названа також жителька цього села Маріона Барґайленє (Mariana Bargaytowa de Iwolis) (KržKr₁₁ 25). У книзі за 1721 рік зафіксовано шлюб жителя Yvoliai Сімона Ліплевічюса (Simon Liplewicz de Iwole) з Барборою Міліновічайтє із села Купшеляй¹⁰ (Barbara Milinowiczowna de Kupszczeliszki) (KržKr₁₁ 169). 1722 року записані батьки, які проживали в Yvoliai, Христофор Шорпіцкіс та Агота Леплінайтє (Christophori Szorpicki¹¹ та Agatha Leplinowna de Iwole), а хрещеними батьками — Йонас Ялвановскіс¹² і Катарина Рутковска (Joannes Jalwanowski cum Catharina Rutkowska) (KržKr₁₁ 45), а також батьки Данілас Кітас і Парасія Кітковна та хрещені батьки Романас Оферовскіс і Она Барґайленє (Danilo Kitał et Parasia Kitkowuna <...> Romanus Oferowski cum Anna Bargayłowa de Iwole) (KržKr₁₁ 46). Далі в книзі зафіксовано такі оніми села та його жителів: батьки Eustochim Łukaszow et Mariana Bobrowska, хрещені батьки Petrus Jakubowski cum Anna Ignatowiczowna de Iwol 1723 року (KržKr₁₁ 50);

^⁸ У статті, відновлюючи литовські прізвища незаміжніх жінок, беруть до уваги не дані літературної мови, а діалектні дані. У південно-жемайтському варніцькому говорі до батькового прізвища з будь-яким закінченням додається суфікс -aitė (пор. LKA III 120, карта № 112). Таке вживання засвідчують і дані досліджених джерел, пор. прізвища незаміжніх жінок Jurgayte, Iwolayte, Kantawskayte. Тому прізвища реконструюються з додаванням цього суфікса, а не суфіксів -ytė, -(i)ūtė, установлених у літературній мові.

^⁹ Клібаляй — село в Кражській старостві Кельмеського району.

^¹⁰ Купшеляй — село в Кражській старостві Кельмеського району..

^¹¹ Особове ім’я Szorpicki і записане 1720 року в тому самому Yvoliai Szurpick y, очевидно, є графічними варіантами.

^¹² Справжність цього особового імені викликає сумніви, оскільки в книзі його записано дуже невиразно.

Straipsniai / Articles

181

LAIMUTIS BILKIS

батьки Joannis Bordasow et Catharina Akionka^¹³ de Iwole 1723 р. (KržKrᵢₙₙ 54); свідок Audagin Łukcho de Iwola 1724 р. (KržKrᵢₙₙ 176); чоловік і дружина Constanting Arasimow cum Añ’a Zakrzewska de Iwole 1729 р. (KržKrᵢₙₙ 182); батьки Antony Zakrzewski et Anna Zakrzewska de Iwole 1730 р. (KržKrᵢₙₙ 118); батьки Cõ̃stanti Audachim, Añ’a Zacherewska De Sywoli 1730 р. (KržKrᵢₙₙ 119); батьки Casimirus Zakrowski et Anna Szantarskouna De Iwale, хрещена мати Anna Karbowska De Iwaliszki 1731 р. (KržKrᵢₙₙ 121); хрещений батько Matthias Anaszko de Iwola 1732 р. (KržKrᵢₙₙ 129).

Село Yvoliai послідовно згадується і в пізніших церковних документах Кражяйської парафії. Наприклад, у книзі метричних записів хрещень за 1736–1748 роки 1744 року записані батьки, які проживали в цьому селі, Юргіс Мілинавічюс та його дружина Крістіна (Georgio Milinowicz et Christiña <…> de Iwole), а також хрещена мати Марійона Якімайте (Marianna Jakimowna de Iwole) (KržKrₙₙ 106).

У першій половині XIX ст. Yvoliai згадуються в документах Каркленуського костелу, який на той час був філією Пашилеської парафії. У книзі метричних записів хрещень за 1816–1829 роки зафіксовано такі записи: Josepho Toluszewicz matre Ursula de Domo Kurpowiczowna de Villa Iwole 1817 р. (KrklKrᵢ 3), Antonio Toluszew⁽?⁾, Jōhana Łukszowna de Villa Iwole 1818 р. (KrklKrᵢ 7) тощо. У дещо пізнішій книзі метричних записів хрещень Каркленуського костелу село Yvoliai записане місцевим відмінком: We wsi Iwołach 1828 р. (KrklKrₙₙ 2). Село та його назву в середині XIX ст. латинськими й слов’янськими графемами записано також в інших (нецерковних) джерелах: Иволе 1845 р. (PašPS 5), Iwole 1854 р. (Hołowiński 1854).

Аналіз історичних джерел дає змогу виокремити кілька варіантів ойконіма Yvoliai, уживаних у них. Найчастіше записано de Iwole (de Iwole, Иволе). Зустрічаються також форми de Iwolis, de Iwol, De Sywoli, de Iwola, De Iwale, De Iwaliszki, We wsi Iwołach.

Передусім слід звернути увагу на те, що в жодному випадку, крім нетипової форми de Sywoli, не передано довгий вокалізм на початку слова. Однак це не може бути підставою сумніватися в автентичності назви Yvoliai живої мови, оскільки в джерелах, написаних нелитовською мовою, замість y дуже часто пишеться i, пор. Iłłakaycie 1699 р., 1700 р. (YlJn 35) (= ^{Yłakaīčiai}¹⁴), de Iłakiow 1682 р., de Iłłoki 1688 р., 1689 р., 1699 р., 1702 р., 1703 р., de Iłoki 1682 р., de Iłłoki 1689 р., de Iłłokie 1698 р., 1699 р., de Iłłokif 1688 р., de iłokif 1677 р., de jłłokif 1678 р. (YlJn 2, 4, 10, 21, 22, 24, 34, 35, 38, 39), de ilocis, de Iłakiow 1713 р., de Iłakif, Iłłocis 1716 р., de Iłłocis 1718 р., 1720 р., de Iłłoki 1720 р., de Iłoki 1716 р., de Iłłokie 1719 р., de Iłłokie 1719 р., de Iłłokis 1718 р. (YlKr

^¹³ Особову назву записано нечітко, тому автентичність форми, наведеної у статті, сумнівна.

^¹⁴ Yłakaīčiai – село в Ялакійському старостві Скуодаського району.

182

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Походження назви села Yvoliai

23, 24, 51, 56, 57, 59, 60, 73, 76, 84, 85, 87) (= Ylakiai¹⁵), Iniszki 1854 р. (Hołowiński 1854), Mhuuku 1892 р. (KnGGS 148) (= Yniškės¹⁶). Те, що в нелитовських історичних джерелах у записаних топонімах не розрізняються довгі й короткі голосні [i̯] та [i], відзначають і інші дослідники литовської ономастики (див. Gar­liauskas 1998: 184). Кінцеві e слова (Iwole, Jwole, Iwale) та a після польського м’якого приголосного¹⁷ (Iwola), найімовірніше, відображають властиву жемайтам монофтонгізацію закінчення –iai (–ei), тобто перехід у [e]. Таких випадків в історичній ойконімії жемайтів зафіксовано чимало, пор. de Brukale (= Brukaliai), de kule (= Kuliai), de Rezgale (= Rezgaliai), ex Stanele (= Stanėliai) тощо (див. Gar­liauskas 1998: 175), ze wsią Giwole 1777 р. (= Gyvoliai¹⁸) (IVK). Одного разу записана форма de Iwolis, очевидно, є ополяченою, що відповідає множинному аблативу. Це особливо ймовірно з огляду на те, що текст джерела написаний латинською мовою¹⁹. Запис De Iwale, найімовірніше, пов’язаний зі слов’янською передачею литовських топонімів, коли довгий [o̯] (у цьому випадку ненаголошений) позначається літерою a, пор. історичні ойконіми Пунської парафії кінця XVII — початку XVIII ст. Furrmaniszki (= Fūrmoniškės), Jawoyszany, Jawoyszane (= Jova­iš­ėnys) (Palionis 2008, 193, 194), а також записи другої половини XIX ст. Гувалу 1865 р., 1892 р. (= Gyvoliai) (IVK). Подана 1723 року інфінітивна форма de Iwol, можливо, виникла за аналогією до родового відмінка множини польських іменників середнього роду із закінченням називного відмінка множини –a після м’якого приголосного: мн. наз. Iwola → мн. род. Iwol²⁰. Записана в першій половині XIX ст. форма We usi Iwolach є ополяченою, відповідає місцевому відмінку польської мови, якою написано джерело. Зафіксована єдиний раз 1731 року форма De Iwaliszki могла б свідчити про колишній варіант Yvoliai *Yvoliškės або *Yvoliškiai, однак одноразова згадка змушує оцінювати цей випадок обережно — можливо, це не назва живої мови, а лише конструкція, записана писарем за якоюсь іншою аналогією, тим більше що в тому самому записі подано й форму ойконіма без суфікса De Iwale. Запис Yvoliai De Sywoli, безперечно, є помилкою, що виникла через нерозуміння або непевне розчування справжньої назви села, однак ця форма єдина, у якій відображено довгий вокалізм.

Аналіз варіантів, записаних в історичних джерелах, дає підстави стверджувати, що в живій мові вживається назва села Yvoliai, яка є первинною. Її різноманітні форми зумовлені

^¹⁵ Ylakiai – містечко в Ялакійському старостві Скуодаського району.

^¹⁶ Yniškės – село в Рауденайському старостві Шяуляйського району.

^¹⁷ Джерело написане латинською мовою, однак у топонімах є чимало елементів польської мови.

^¹⁸ Gyvoliai – село у Вєкшняйському старостві Мажейкяйського району.

^¹⁹ Пор. історичні записи de Kaulaakis (= Kaūlakiai), de Rymucis (= Rimūčiai), de Jabanif (= Sabōniai) тощо (див. Gar­liauskas 1998: 164–165; 2004: 44).

^²⁰ Пор. польськ. одн. наз. pole, мн. наз. pola, мн. род. pól.

Straipsniai / Articles

183

LAIMUTIS BILKIS

чинників, характерних для загального розвитку історичної литовської топонімії: урахування діалектних особливостей, ополонізації, ополонізації, компетентності писарів. Якщо форма першої половини XVIII ст. Iwaliszki (*Yvoliškės? *Yvoliškiai?) і була справжньою, то її слід вважати вторинною, що виникла пізніше, ніж Y̌uoliai, і не дійшла до наших днів.

Досліджені історичні джерела дають змогу досить переконливо пояснити й походження ойконіма Y̌uoliai. Його ключ міститься вже в згаданій книзі метричних записів хрещень Кражайського костелу за 1656–1672 роки. Тут 1661 року записані хресні батьки Йонас Мілкантас (діал. Milkontas^{) із села Спірґяй21} та Она Іволєне із села Паґяй²² (Joannes Milkont de Spirgie et Anna Iwalowa de Pagie) (KržKr₁ 73). У двох записах за 1662 рік зазначені хресні батьки — Йонас Літвінас із Карклянів і мешканка Іволяй Магдалена Іволєне (Joannes Litwins de Korklany Cum Magdalena Iwolowa de Iwole) (KržKr₁ 89), а також Йонас Лаурінайтіс, який жив в Ейчяї, з Оною Іволайте з Іволяй (Joannes Laurinaytis de Eiucie cum Anna Iwolayte de Iwole) (KržKr₁ 94). 1663 року згадані батьки, мешканці Іволяй, Казімерас Іволіс і його дружина Магдалена (Casimiri Iwolis et Magdalena de Iwole), а також їхній син Матей (Mathias) (KržKr₁ 98). У 1664 і 1665 роках записані хресні батьки, мешканці Карклянів: відповідно Юрґіс Іволайтіс з Ельжбетою Кантаускайте (Georgio Iwotaytis de Korklany cum Elisabetha Kantawskayte ibidem) (KržKr₁ 111), а також Йонас Літвінас з Оною Іволєне (Joannes Litwin de Korklanis cum Anna Iwalowa ibidem) (KržKr₁ 127). В одному із записів за 1665 рік зафіксовані батьки, мешканці села Ґаніпрова²³, Адам Бутвілас і Она Іволайте (Adami Butwilh et Anna Iwolayte de Goniprowa), а також хресні батьки — Юрґіс Іволайтіс із Карклянів і Катрина Рачайте з Ґаніпрови (Georgio Iwolaytis de Korklany Cum Catharina Raczayte de Goniprowa) (KržĮ 130). Та сама мешканка Ґаніпрови Она Іволайте Бутвілієне (Anna Iwolayte Butwilowa de Goniprowa), уже як хресна мати, згадується також 1666 і 1668 років (Krž 146, 169). 1669 року доньку Андреаса Іволіса, який жив у Карклянах, і його дружини, другим прізвищем якої було Мікулайте²⁴ (Andrea Iwolis et <…> Mikulayte de Korklany), Ельжбету (Elisabeth), хрестила мешканка того самого села Катрина Йонушайте Іволєне (Catharina Jonu layte Iwoliene de Korklany) (KržĮ 185). Того самого року хрестили сина мешканців села Ауденяй²⁵ Мелхіора Сімонайтіса та Ельжбети Іволайте (Melchioris Symonaytis et Elisabetha Iwolayte de Audenie) Самуеля (Samuel), його хресним батьком зазначений Йонас Іволайтіс із Карклянів (Joannes Iwolaytis de

²¹ Спірґяй — село в Кражайській старостві Кельмеського району. ²² Паґяй — село в Кражайській старостві Кельмеського району. ²³ Ґаніпрова — село в Кражайській старостві Кельмеського району. ²⁴ Ім’я дружини в джерелі не читається. ²⁵ Ауденяй — село у Веженській старостві Кельмеського району.

184

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Про походження назви села Ývoliai

Korklany) (Kržį 189). 1670 року знову згадані мешканці Ґаніпрови Адам Бутвілас і Она Іволайте Бутвілієне (Adami Butwilt et Anna Iwolayte Butwilowa de Goniprowa), доньки яких, Магдалени (Magdalena), хресним батьком був Йонас Іволіс із Карклянів (Joannes Iwolis de Korklanis) (Kržį 194). У записах про хрещення того самого року ще трапляється вже згадана хресна мати, мешканка Карклянів, Катрина Йонушайте Іволєне (Catharina Jonufzayte Iwolowa²⁶ de Korklany) (Kržį 198), а також мешканці Карклянів — мати Ґертруда Іволайте та її чоловік Христофор Вайчяйтіс (Christophori Wayczaytis et Giertrudis Iwolayte de Korklany), доньку яких Катрину (Catharina) хрестив також мешканець Карклянів Йонас Іволіс (Joannes Iwolis) (Kržį 200). 1671 року записані дві хресні матері: Ельжбета Іволайте з Вайґуви²⁷ (Elisabeta Iwalowna de Waygowa) (Kržį 220) і Зузана Іволайте з Карклянів (Zuzanna Wotayte de Korklany) (Kržį 210), друге прізвище якої, імовірно, через те, що писар добре не розчув, було скорочене відкиданням початкового y (i). Ельжбета Іволайте, яка жила в Ауденяй і 1669 року була згадана як хресна мати, 1672 року записана як дружина Меркеліса Лейшайтіса (Merchelis Leyfzaytis et Elisabetha Iwolayte de Audenis) і мати сина Йокубаса (Jacobus) (Kržį 230).

Із цих даних видно, що в 1656–1672 роках у Кражайській парафії численно проживали люди, чиї другі прізвища мали корінь Yvol-. У самому селі Іволяй жили Магдалена Іволєне (Magdalena Iwolowa), Она Іволайте (Anna Iwolayte), Казімерас Іволіс (Casimiri Iwolis) із дружиною Магдаленою²⁸ (Magdalena) та сином Матеєм (Mathias). Дуже можливо, що це члени однієї сім’ї — чоловік, дружина, донька і син. У селі Паґяй записана Она Іволєне (Anna Iwalowa), у Карклянах — Юрґіс Іволайтіс (Georgio Iwolaytis), Она Іволєне (Anna Iwalowa), Андреас Іволіс (Andrea Iwolis) із дружиною, дівочим прізвищем Мікулайте (Mikulayte), і донькою Ельжбетою (Elisabeth), Катрина Йонушайте Іволєне (Catharina Jonufayte Iwoliene, Catharina Jonufzayte Iwolowa), Йонас Іволайтіс (Joannes Iwolaytis), Йонас Іволіс (Joannes Iwolis), Ґертруда Іволайте (Giertrudis Iwolayte), Зузана Іволайте (Zuzanna Wolayte), у Ґаніпрові — Она Іволайте Бутвілієне (Anna Iwolayte Butwilowa), в Ауденяй — Ельжбета Іволайте (Elisabetha Iwolayte), у Вайґуві — Ельжбета Іволайте (Elisabeta Iwalowna).

Особові назви Iwolowa, Iwołayte, Iwolis, Iwalowa, Iwołaytis, Iwoliene, Iwalowna у джерелі послідовно пишуться з i (I)²⁹, однак це можна пояснити й іншими

²⁶ Відрізняються форми називання цієї жінки за чоловіком: 1669 року записано литовський варіант Iwoliene, а 1670 року — польський Iwolowa.

а 1670 року — польський Iwolowa.

²⁷ Váiguva — село у Вайґувській старостві Кельмеського району.

²⁸ Жінка, названа як Magdalena Iwolowa, і дружина Казімераса Іволіса, Магдалена, найімовірніше, є тією самою особою.

²⁹ Див. також польське прізвище Iwoła (SNP IV 231).

Straipsniai / Articles

185

LAIMUTIS BILKIS

аналогія написання історичних литовських антропонімів з [i] на початку слова, пор. антропонім Ilowicz, Jlewiczą, Jłowicza: Yła (–ys, –ius?) (Zinkevičius 1977: 147), Mame Илаумц 1537 р. (= *Yłaitis), Iła 1702 р., Casimiri Iłа, Casimirg Iłа, Casimiri et Mariannæ Iłа 1685–1731 рр. (= *Yła) (IAK), Įtaniflag jłokowicz 1678 р., jo–annej jłokowicz de jłokis 1680 р. (= *Yłakavičius), Josephus Iłakaytis 1698 р. (= *Yłakaitis) (YĮJn 4, 6, 10, 34), Jerzy Iłakis, Mathias Iłakis, Bartholomaeus Iłakis, Josephi Iłakis 1808–1820 рр. (IAK) (= *Yłakis). Уживання форм з a у корені (Iwołowa, Iwołowna) також належить до явищ полонізації, оскільки написання a замість o є поширеним способом полонізації історичних литовських антропонімів^³⁰, пор. антропоніми Jadeyko < Sodeika, Tatarelis < Totorelís, Zylobralis (= *Žilabrolis, *Žilabrolys) (Ragauskaitė 2005: 61). Варто звернути увагу на те, що a замість o пишеться у варіантах, у яких також змінено суфікси на слов’янські (польські) –ova, –ovna, тоді як в антропонімах із литовськими суфіксами послідовно зберігається o: Iwołayte, Iwołaytis, Iwołiene. Крім того, як уже зазначалося, i замість y пишеться і в усіх історичних записах назви села Ŷvoliai, автентичність якої підтверджує жива мова.

Отже, дані історичної антропонімії другої половини XVII ст. засвідчують існування в самому селі Yvoliai та його околицях антропоніма *Yvolis (Iuvolis), від якого, безперечно, і походить ойконім Ŷvoliai. Це була б утворена від множини антропоніма збірна назва населеного пункту. З наведеного вище огляду згадок про Yvoliai та їхніх мешканців в історичних джерелах видно, що від 1680 року антропонім *Yvolis у селі Yvoliai вже не згадується; його не виявлено також у метричних книгах XVIII — першої половини XIX ст. і в списку парафіян середини XIX ст. (1845 року). Прізвище *Yvolis не збереглося й до наших днів: його не зафіксовано у Lietuvių pavardžių žodyne (LPŽ).

Походження антропоніма, що став основою походження самої назви села, не зовсім зрозуміле, однак дані антропонімії найважливішого дослідженого історичного джерела — метричної книги хрещень Кражяйського костелу за 1656–1672 роки — дають змогу висунути одну гіпотезу походження. Поряд із багаторазово записаними в книзі антропонімами Iwołowa, Iwołayte, Iwołis, Iwałowa, Iwołaytis, Iwołiene, Iwałowna, що передбачають корінь Yvol-, є два випадки, за якими можна реконструювати антропонім *Gyvolis. 1660 року в Пашилі хресними батьками записані Йонас Ґіволіс із Люцією Вайчайте (Joannes Giwolis cum Lucia Wayczayte de Poszyle) (KržKr₁ 55), а 1667 року — батьки, мешканці того самого села, Альбертас Ґіволіс і Крістіна Деґутайтайте (Alberti Giwolis et Cristina Degutayćiowna de Paszyle) (KržKr₁ 151). Отже, у тому самому джерелі в один і той самий період згадані в розташованих недалеко один від одного

^³⁰ Plg. Zinkevičius 2008: 48; Sinkevičiūtė, Račickaja 2014: 310.

186

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Про походження назви села Yvoliai

населених пунктах³¹ антропоніми *Yvolis і *Gyvolis³². Тому можна дуже обережно припустити, що *Yvolis є вторинним антропонімом від *Gyvolis, що виник через екстралінгвістичні причини внаслідок утрати початкового g слова. Такі явища в історичній антропонімії спеціально не досліджувалися; очевидно, вони не дуже часті, проте про схильність відкидати або додавати приголосні на початку онімів принаймні в цьому джерелі свідчать уже згаданий антропонім Zuzanna Wolayte (? ← Iwolayte) та варіант ойконіма Sywoli (← Ywoli). Відкидання або додавання приголосних на початку історичних антропонімів з екстралінгвістичних причин виявлено і в дослідженнях історичної антропоніміки, пор. можливі варіанти антропонімів Jakub Streygis, Michal Streygis і Marcin Treygis, Mateusz Treygis (Maciejauskienė 1991: 140). У такому разі основа походження ойконіма Yvoliai — антропонім *Yvolis ← *Gyvolis — походила б від лит. (жем.) gyvolis ‘худоба; жива худоба, істота, тварина; той, хто поводиться як худоба’ (LKŽe). Це не був би єдиний такий випадок у литовській ойконімії: від антропонімів *Gyvolis, *Gyvolys, найімовірніше, походить і назва маєтку та села в старостві Векшняй Gyvoliai (пор. LVŽ III 218–219). Антропонім *Gyvolis зафіксований і в інших історичних джерелах: Giwolis 1743 р. (парафія Жеймяй), Gywolatis 1757–1767 рр. (Рагайне) (IAK). В історичній антропонімії трапляється і його структурний варіант *Gyvulis, *Gyvulys: Ian Giwulis 1678 р. (маєток Пасваліс), Giwullys 1769–1822 рр. (Рагайне), Giwulawcia 1740 р. (парафія Жеймяй) (IAK). Мотивацію цих антропонімів, очевидно, слід пов’язувати з негативними властивостями, пор. лит. gyvolis ‘той, хто поводиться як худоба’, gyvulỹs ‘неввічлива, некультурна людина’, діал. Gyvulỹs, мотиви виникнення якого такі: ‘скуйовджений, злий; той, хто наступив судді на ногу, а суддя обізвав його худобою’ (Butkus 1995: 221). Можливо, через негативну конотацію вони не збереглися до наших днів. З іншого боку, наприклад, у польській мові антропоніми з такою семантикою фіксуються не лише в історичних джерелах, а й у сучасному вжитку, пор. польські антропоніми Bydłowski 1423 р., 1431 р., 1484 р. та ін. (SSNO I 290), Bydłoch³³ 1469 р., Bydłoniak 1691 р., Bydłonik 1721 р., Bydłoń 1635 р., Bydłoński 1792 р. (Rymut 1991: 93), прізвища Bydliński, Bydło, Bydłoń, Bydłowski (SNP I 594).

³¹ Від Пашилі, де записано антропонім *Gyvolis, до Yvoliai та Karklėnai, де засвідчено антропонім *Yvolis, відповідно лише приблизно 4 і 5 км.

³² Звичайно, ця гіпотеза походження була б надійнішою, якби в історичному джерелі антропоніми *Yvolis і *Gyvolis позначали ту саму особу, однак таких випадків не зафіксовано.

³³ Поруч із цим антропонімом подано примітку щодо його походження: виводиться від польськ. bydło ‘худоба, тварини, велика рогата худоба’.

Straipsniai / Articles

187

LAIMUTIS BILKIS

ВИСНОВКИ

1. Аналіз даних живої мови свідчить, що автентичною формою ойконіма, уживаною місцевими жителями, є Yvoliai. Її засвідчують основні й найнадійніші джерела топонімів, зібрані в міжвоєнний період.

2. В історичних джерелах назва села починає згадуватися в другій половині XVII ст. З огляду на чинники слов’янського та латинського оформлення литовських топонімів, а також на їхній характер і закономірності, можна стверджувати, що зафіксовані історичні форми de Iwole (de Iwole, Иволе) (частіші) та de Iwolis, de Iwol, De Sywoli, de Iwola, De Iwale, De Iwalizski, We wsi Iwolach (рідкісніші), найімовірніше, також передбачають форму ойконіма Yvoliai.

3. Назва села Yvoliai має антропонімічне походження, походить від особового імені *Yvolis, яке існувало в другій половині XVII ст. у селі Yvoliai та навколишніх місцевостях і засвідчене історичними записами Iwolis, Iwolowa, Iwołayte, Iwalowa, Iwołaytis, Iwoliene, Iwalowna. У самому селі Yvoliai жили Magdalena Yvolienė (Magdalena Iwolowa), Ona Yvolaitė (Anna Iwołayte), Kazimieras Yvolis (Casimiri Iwolis) із дружиною Magdalena (Magdalena) і сином Motiejus (Mathias). Цілком можливо, що це члени однієї родини — чоловік, дружина, дочка та син.

4. Обережно можна висунути гіпотезу, що особове ім’я *Yvolis, яке стало основою походження ойконіма Yvoliai, з екстралінгвістичних причин могло походити від антропоніма *Gyvolis (Gi̇wolis), зафіксованого в той самий період у поселенні Pašilė, розташованому неподалік від села Yvoliai.

СКОРОЧЕННЯ

avd. — особове ім’я; b. k. — літературна мова; dgs. — множина; kilm. — родовий відмінок; lenk. — польська мова; liet. — литовська мова; mot. g. — жіночий рід; prvd. — прізвисько; pvd. — прізвище; r. — район; vard. — називний відмінок; vns. — однина; žem. — жемайтійська мова

188

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Про походження назви села Ýuoliai

ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА

Hołowiński 1854 – [Рукописний список топонімів Тельшяйської та Жемайтійської єпархії Ігнатія Hołowiński]. Зберігається в архіві Центру досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови.

IAK – Алфавітна картотека історичних особових імен. Фонд Центру досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови.

YĮn – [Метрична книга вінчань Ялакійського костелу за 1676–1738 рр.]. LVIA F. 1683, Apr. 1, B. 1. Доступ в інтернеті: http://www.epaveldas.lt.

YĮKr – [Метрична книга хрещень Ялакійського костелу за 1712–1721 рр.]. LVIA F. 1683, Apr. 1, B. 3. Доступ в інтернеті: http://www.epaveldas.lt.

IVK – Алфавітна картотека історичних топонімів. Фонд Центру досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови.

KnGGS – Списокъ населенныхъ местъ Ковенской Губерніи, Ковна: Въ Типографіи Губернскаго Правленія, 1892.

KrklKrᵢ – [Метрична книга хрещень Каркленського костелу за 1816–1829 рр.]. LVIA F. 1520, Apr. 1, B. 6. Доступ в інтернеті: http://www.epaveldas.lt.

KrklKrᵢᵢ – Книга хрещених Філіальної церкви – Складена 1827 року. [Метрична книга хрещень Каркленайської церкви за 1828–1834 рр.]. LVIA F. 1520, Apr. 1, B. 8. Доступ в інтернеті: http://www.epaveldas.lt.

KržKrᵢ – [Метрична книга хрещень Кражяйської парафії за 1656–1672 рр.]. LVIA F. 1521, Apr. 1, B. 4. Доступ в інтернеті: http://www.epaveldas.lt.

KržKrᵢᵢ – [Метрична книга хрещень і вінчань Кражяйської парафії за 1680–1737 рр.]. LVIA F. 1521, Apr. 1, B. 5. Доступ в інтернеті: http://www.epaveldas.lt.

KržKrᵢᵢᵢ – Метрична книга хрещень Кросенської парафіяльної церкви [...] 1736 року, коли душпастирство здійснював Йосиф Вайговський, комендарій Кросенський, вікарійф. [Метрична книга хрещень Кражяйської парафії за 1736–1748 рр.]. LVIA F. 1521, Apr. 1, B. 6. Доступ в інтернеті: http://www.epaveldas.lt.

LAV – Lietuvos apgyventos vietos, Kaunas: A. Bako spaustuvė, 1925.

PašPS – [Списки парафіян Пашилеської церкви за 1845 рік]. LVIA, F. 605, Apr. 8, B. 50. Доступ в інтернеті: https://www.genmetrika.eu/zemaítijos_par_sarasai.html.

VB – Списки населених пунктів Паневезького та Расейняйського повітів Комісії прізвищ і топонімів (справи) 3, (машинопис). Зберігаються в архіві Центру досліджень балтійських мов і ономастики Інституту литовської мови.

Vaiszgantas 1904: Saṅraszas geografiszkųju Lietuvos vardu. – Dirva 1, 35–61. Prieiga internete: https://www.epaveldas.lt/.

Straipsniai / Articles

189

LAIMUTIS BILKIS

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pravardės, Kaunas: Æsti.

Garli auskas Vidas 1998: Lietuviškos oikonimų lytys nelietuviškuose XVI–XIX a. šaltiniuose. – Lietuvių kalbotyros klausimai 40, 123–204.

Garli auskas Vidas 2004: XVII a. Molėtų bažnyčios krikšto ir santuokos metrikų knyga, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

LATŠŽ – Довідник адміністративно-територіального поділу Литовської РСР 2, укл. Z. Noreika, V. Stravinskas, Vilnius: Mintis, 1976.

LKA III – Атлас литовської мови 3. Морфологія, автори тексту S. Ambrazas, G. Belickienė, E. Grinaveckaitė, A. Jonait yte, J. Lipskienė, K. Morkūnas, B. Vanagienė, A. Vidugiris, відповідальний редактор K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1991.

LKŽe – Словник литовської мови 1–20 (1941–2002): електронна версія, головний редактор G. Naktienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. Доступ в інтернеті: http://www.lkz.lt.

LPŽ – Словник литовських прізвищ 1–2, автори тексту A. Vanagas, V. Macijauskienė, M. Razmukaitė, відповідальний редактор A. Vanagas, Vilnius: Mokslas, 1985, 1989.

LVŽ III – Словник топонімів Литви 3, автори тексту V. Adamonytė, L. Bilkis, G. Blažienė, D. Kačinaitė-Vrubliauskienė, M. Norkaitienė, A. Ragauskaitė, M. Razmukaitė, D. Sviderskienė, відповідальний редактор L. Bilkis, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2018.

Maciejauskienė Vitalija 1991: Lietuvių pavardžių susidarymas, Vilnius: Mokslas.

Palionis Jonas 2008: XVII a. pabaigos–XVIII a. pirmosios pusės Punios parapijos asmenvardžiai ir vietovardžiai, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Ragauskaitė Alma 2005: XVI–XVIII a. kauniečių asmenvardžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Rymut Kazimierz 1991: Nazwiska polaków, Wrocław–Warszawa–Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo, 1991.

Sinkevičiūtė Daiva, Rėčkaitė Veslava 2014: Lietuvių dvikamienių vardų kilmės asmenvardžiai ir jų kamienų užrašymo ypatybės Vilniaus naujųjų miestiečių ir laiduotojų 1661–1795 metų sąraše. – Archivum Lithuanicum 16, 295–322.

SNP I – Словник прізвищ, які нині вживаються в Польщі 1, укл. K. Rymut, Kraków: Polska akademia nauk, Instytut języka polskiego, 1992.

SNP IV – Словник прізвищ, які нині вживаються в Польщі 4, укл. K. Rymut, Kraków: Polska akademia nauk, Instytut języka polskiego, 1993.

190

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Про походження назви села Ŷvoliai

SSNO I – Słownik staropolskich nazw osobowych 1, A–D, red. W. Taszycki, Wrocław–Warszawa–Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej akademii nauk, 1965–1967.

Zinkevičius Zigmas 1977: Lietuvių antroponimika. Vilniaus lietuvių asmenvardžiai XVII a. pradžioje, Vilnius: Mokslas.

Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Про походження назви села Ŷvoliai

РЕЗЮМЕ

Село з назвою Yvoliai розташоване в Кражяйському старостві Кельмеського району, а раніше належало до Кражяйського району Расейняйського повіту. Не вдалося знайти жодного попереднього дослідження, присвяченого походженню цієї назви та історії поселення, яке її носить. Структура й походження самого топоніма на перший погляд не є зрозумілими; без ґрунтовнішого лінгвістичного та історичного аналізу це не стає яснішим.

Після опрацювання даних, зібраних про ойконім із живої мови та історії його унормування, можна зазначити, що його справжня форма має довгий [ī] на початку слова й позначається гострим наголосом: Ŷvoliai. На цю форму також указують джерела міжвоєнного періоду, найтісніше пов’язані з живою мовою, — Литовські анкети назв земель (1935) та матеріали Комісії прізвищ і назв місцевостей.

Аналіз історичних джерел дає підстави зробити висновок, що Yvoliai — не дуже давнє поселення; у німецьких хроніках або старих інвентарях маєтків воно не згадувалося. Перші записи датуються другою половиною XVII^th століття. Наразі можна стверджувати, що село вперше згадане 1661 року в Книзі реєстрації хрещень парафії Кражяй за 1656–1672 роки: de Villa Iwole. Згодом село досить часто згадувалося в цій та пізніших церковних метричних книгах. Аналіз історичних джерел XVII^th–XIX^th століть дає змогу виокремити кілька варіантів ойконіма Ŷvoliai, які в них трапляються. Найпоширеніша форма — de Iwole (de Iwole, Иволе). Іноді можна зустріти форми de Iwolis, de Iwol, De Sywoli, de Iwola, De Iwale, De Iwaliszki, We wsi Iwołach. Аналіз зафіксованих варіантів дає підстави зробити висновок, що назва села Yvoliai, уживана в живій мові, є первинною. Її різні форми зумовлені чинниками, характерними для загального розвитку історичної литовської топонімії: оцінюванням діалектних особливостей, слов’янізацією, латинізацією, компетентністю писарів.

Досліджені в статті історичні джерела дають змогу досить переконливо пояснити походження ойконіма Ŷvoliai. Ключ до цього міститься у згаданій вище книзі метрик хрещень Кражяйської церкви за 1656–1672 роки. Її дані показують, що в період

Straipsniai / Articles

191

LAIMUTIS BILKIS

У 1656–1672 рр. парафія Кражяй була значною мірою заселена людьми, чиє друге особове ім’я мало корінь Yvol-. У селі Іволяй мешкали Magdalena Iwolowa, Anna Iwolayte, Casimiri Iwolis, його дружина Magdalena і син Mathias. Імовірно, вони були членами однієї родини — чоловіком, дружиною, дочкою та сином. Anna Iwalowa зафіксована в селі Пагяй; Georgio Iwołaytis, Anna Iwałowa, Andrea Iwolis, його дружина з дівочим особовим ім’ям Mikulayte і дочка Elisabeth, Catharina Jonužayte Iwoliene (Catharina Jonužayte Iwolowa), Joannes Iwołaytis, Joannes Iwolis, Giertrudis Iwołayte, Zuzanna Wołayte зафіксовані в Карклянах; Anna Iwołayte Butwilowa зафіксована в Ганіпрові; Elisabetha Iwołayte зафіксована в Ауденяї, Elisabeta Iwałowna — у Вайгуві. Особові імена Iwolowa, Iwołayte, Iwolis, Iwałowa, Iwołaytis, Iwoliene, Iwałowna у джерелі послідовно пишуться з i (I), однак це також можна пояснити аналогією з написанням інших литовських історичних особових імен із [i] на початку слова.

Отже, дані історичної антропонімії другої половини XVII ст. свідчать про існування особового імені *Yvolis (Iwolis) у селі Іволяй та його околицях, від якого безперечно можна вивести ойконім Ývoliai. Це була б колективна назва поселення, утворена від множинної форми особового імені. Починаючи з 1680 р., особове ім’я *Yvolis у селі Іволяй більше не згадується; його немає ні в метричних книгах XVIII — першої половини XIX ст., ні в реєстрі парафіян середини XIX ст. (1845). Прізвище *Yvolis до наших днів не збереглося; його не зафіксовано в Lithuanian Dictionary of Surnames.

Походження антропоніма, який становить основу походження назви села, не є цілком зрозумілим, однак антропонімічні дані основного історичного джерела — Baptism Register Book of Kražiai Church of 1656–1672 — дають змогу висунути обережну гіпотезу щодо його походження. Окрім численних особових імен Iwolowa, Iwołayte, Iwolis, Iwałowa, Iwołaytis, Iwoliene, Iwałowna, зафіксованих у книзі й таких, що вказують на корінь Yvol-, є два випадки, які дають змогу реконструювати антропонім *Gyvolis. Хрещені батьки Joannes Giwolis cum Lucia Wayczayte de Poszyle, які мешкали в Пашиле, були записані 1660 р.; натомість батьки, Alberti Giwolis et Cristina Degutayčiowna de Paszyle, жителі того самого села, були записані 1667 р. Отже, особові імена *Yvolis та *Gyvolis, ужиті в розташованих неподалік одне від одного поселеннях, згадуються в тому самому джерелі й у той самий період. Тому можна обережно припустити, що *Yvolis є вторинним антропонімом, похідним від *Gyvolis, який виник унаслідок відкидання початкового g через екстралінгвістичні причини.

Подано 15 жовтня 2020 р.

LAIMUTIS BILKIS

Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT–10308 Vilnius, Lietuva [email protected]

192

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII