NIJOLĖ ČEPENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: лексикологія, запозичення, лексикографія, етимологія, історія мови, писемність.

ГОМОНІМИ В СЛОВНИКАХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

Гомоніми у словниках литовської мови

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються переважно етимологічні омоніми у «Словнику литовської мови» (LKŽ, LKŽe) та словнику Якуба Бродовського, що виникли внаслідок запозичення слів з інших мов і не подані в словникових статтях як омоніми. Деякі запозичення уподібнюються до слова, наявного в литовській мові й такого, що має інше значення, проте ці слова мають різне походження та значення, тому їх необхідно подавати в окремих статтях. В індексі слів III тому виданого 2009 року рукописного словника Якуба Бродовського XVII століття Lexicon Germanico=Lithvanicum et Lithvanico=Germanicum також є нерозмежовані омоніми. У статті наведено нові омоніми, відсутні в LKŽ, LKŽe.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексичні омоніми, германізми, словники Східної Пруссії, лексикографія.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються переважно етимологічні омоніми, наявні в Словнику литовської мови (LKŽ, LKŽe) та словнику Якуба Бродовського, що виникли внаслідок запозичення слів з інших мов і не подані як омоніми в словникових статтях. Деякі запозичення стають подібними до литовського слова з іншим значенням, проте ці слова мають різне походження й значення, а тому їх слід подавати в окремих статтях. Покажчик рукописного словника XVIII^th століття Якуба Бродовського Lexicon Germanico=Lithvanicum et Lithvanico=Germanicum III, опублікований 2009 року, також містить нерозмежовані омоніми. У статті наведено нові омоніми, відсутні в LKŽ, LKŽe.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: лексичні омоніми, германізми, східнопрусські словники, лексикографія.

Straipsniai / Articles

103

NIJOLĖ ČEPĖNĖ

ВСТУП

Давньогрецький філософ Арістотель першим згадав термін «омонім» у своїй праці «Категорії». Він писав: «Омонімами називаються ті речі, які мають однакову назву, але визначення сутності, що відповідає цій назві, — різне» (Aristotelis 190: 5). Омоніми литовської мови досліджував Вінцас Урбутіс у дисертації кандидата філологічних наук «Способи утворення лексичних омонімів литовської мови», 1955 р., 251 с. Литовські мовознавці визначають омоніми так: лексичні омоніми — це слова, що однаково вимовляються (Urbutis 1955: 41; Jakaitienė 2005, 257); омоніми (гр. homōs «той самий, однаковий» і ónoma «ім’я») — це слова, що мають однакове фонетичне вираження і цілком різні значення (Jakaitienė 1980: 42); це слова з однаковою звуковою структурою, але різним лексичним значенням (Palionis 1985: 182). Рита Мікельоніте досліджувала вживання власне омонімів литовської мови та зміни їхньої семантичної структури (Mikelionytė 2016: 13). Отже, омоніми — це слова, що однаково вимовляються, мають різний зміст і значення та часто різне походження. Крім того, не всі слова з різними значеннями є омонімами. Власне омонімами вважаються слова, усі граматичні форми яких фонетично збігаються. Омоніми утворюються: 1) унаслідок змін у фонетичній системі мови (етимологічні, історичні); 2) унаслідок творення нових слів (словотвірні); 3) унаслідок семантичних змін слів, віддалення їхніх значень (семантичні); 4) унаслідок запозичення слів з інших мов. Запозичення з різних мов або діалектів пристосовуються до фонетичних і граматичних закономірностей литовської мови, тому стають подібними до наявних у литовській мові слів з іншим значенням. За походженням омоніми поділяють на однокореневі (гомогенні) та різнокореневі (гетерогенні). За способами утворення омоніми поділяють на три типи: етимологічні (1, 4), словотвірні (2) і семантичні (3). Для дослідження проблем омонімії та полісемії застосовують компонентний аналіз слів, дистрибутивний аналіз і метод дериваційного аналізу (Jakaitienė 1980: 42–48). Поняття омонімії та полісемії пов’язані. Якщо багатозначне слово має спільний етимологічний корінь, то воно є не омонімом, а багатозначним словом. З часом значення слова можуть розійтися, і тоді виникає кілька слів. Омоніми також виникають унаслідок метафоричного вживання слова, коли слова набувають переносних значень.

Мета цієї статті — подати омоніми, виявлені в покажчику слів III тому словника LKŽ, LKŽe та словника Якуба Бродовського, які в згаданих працях не вважаються омонімами. Завдання: вказати не лише значення слів, а й з’ясувати походження омонімів, особливо запозичень, спираючись на історико-порівняльний, фонетичний та інші філологічні методи. Використано етимологічні словники та нові праці з питань походження запозичень. Досліджуються слова-основи запозичень із

104

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodyne

яких вони походять, указують на первісне походження слів. Тлумачення омонімів важливе для лексикографії та написання слів.

I. НЕРОЗМЕЖОВАНІ ОМОНІМИ У СЛОВНИКУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ (LKŽ, LKŽe)

Помічено, що в LKŽ, LKŽe деякі омоніми подано в одній словниковій статті. Омоніми різного походження й значення необхідно розмежовувати. Отже, у статті розглядаються не позначені й не розмежовані лексичні омоніми, які авторка цієї статті виявила у «Словнику литовської мови» (LKŽ і LKŽe) та словнику Я. Бродовського; вони виникли переважно внаслідок запозичення слів з інших мов. У статті наведено посилання на слова з Біблії Йонаса Бреткунаса, прусських словників і діалектів, живого мовлення, яких немає у «Словнику литовської мови». Обидва слова в більшості омонімічних пар походять із германських мов; кілька пар утворилися з литовського слова й германізму, литовського слова й слов’янізму, одна — з литовського слова й гібридного утворення, ще одна — з германізму та слова тюркської, татарської мови.

1. ЕТИМОЛОГІЧНІ ОМОНІМИ

Більшість розглянутих тут етимологічних омонімів утворилася внаслідок запозичення слів із германських мов, переважно з німецьких діалектів Східної Пруссії; обидва слова в кожній такій парі є германізмами. Деякі з них потрапили до литовської мови через слов’янські та інші мови. Омонім 1 tūtà ‘труба; деталь у формі труби тощо’ — слово німецького нижньосаксонського походження, тоді як 2 tūtà ‘дерево тута (шовковиця)’ — слово тюркського, татарського походження. Кілька омонімів утворилися з литовського слова та германізму. Один виник із двох литовських слів унаслідок фонетичної зміни. Наведені в цій статті омоніми не лише мають різні значення, а й походять від різних вихідних слів. Найбільше омонімів зафіксовано в діалектах і писемних пам’ятках, у словниках Східної Пруссії від XIX ст. У XVII ст. виникли 1 štãras зоол. ‘шпак; печерна ластівка’ і 2 štãras ‘хом’як’; 1 šìna ‘обід, обруч колеса’ і 2 šìna ‘м’ята, очерет’, у XVII ст. — 1 šnỹpė ‘нюхальний тютюн’ і 2 šnỹpė ‘підстьобування’.

а) Обидва слова — запозичення, германізми:

1 ãkas чол. (4) інструмент для підгортання N 2, K, Alm 23, KŽ, NmŽ, KtŽ, Vn; запозичено з пруссько-німецького hāk ‘кирка, мотика’, Hacke ‘інструмент для вирубування бур’янів, мотика, кирка’; пор. середньов.-верх.-нім. hacke, нов.-верх.-нім. Hacke ж. ‘кирка,’

Straipsniai / Articles

105

NIOLĖ ČEPENĖ

мотичка’ (R II 187, 214), пов’язане з нім. hacken ‘рубати, тесати; працювати мотикою, сапати’ (Kluge 2002: 381);

2 ãkas чол. (4) ‘затока, затон’ A 1885, 11; щодо походження пор. пруссько-нім. Hake (a=å) чол. ‘виступ, мис; довга вузька мілина, що тягнеться від берегового виступу до затоки’, нід. hoek (Fr I 267), середньов.-ниж.-нім. hōk, huk ‘кут, куточок (місце); мис, виступ’ (MndW II 283–284), дан. huk ‘кут, затока, коса’, швед. huk, норв. діал. Huck ‘виступ землі’ (Falk I 427), у шведських діалектах hök ‘кут, виступ, мис’, нов.-верх.-нім. Haken чол. ‘гак’ (Kluge 2002: 384); середньов.-ниж.-нім. hage, age ‘вістря’ (MndW II 173); лат. acus ж. ‘вістря; лит. hok. Пор. також okas¹, užokis.

1 blióžė жін. (1) 1. ‘пухир’ KŽ, ZŠŽ (Snt), Vlkš. 2. ‘торбинка для тютюну, кисет’, JD 1289, K. Būg II 44, KŽ, ZŠŽ (Snt, Nm, Sr, Šk), GŽ, Gs. 3. ‘грошовий гаманець, що закривається двома скрученими ремінцями’ G1. 4. ‘пузир’ Klp, Plv. 5. scrotum ZŠŽ (Sr). 6. зневажл. ‘сито, обличчя, рот’ ZŠŽ (Šk). 7. ‘погана, нікудишня кобила’ ZŠŽ (Šk) < східнопруссько-нім. blōz ‘пухир; пухир; посудина’ (Ziesemer I 630); пор. нов.-верх.-нім. Blase ж. ‘пухир’, середньов.-верх.-нім. blāse, давньов.-верх.-нім. blāsa ж., давньонід. blas; → нім. blasen ‘дути’ (Kluge 2002: 129); середньов.-ниж.-нім. blase ‘пухир, гаманець’ (MndW I 352);

2 blóžė жін. (1) ‘жилет’ Klvr, Mrj; щодо походження пор. нов.-верх.-нім. Bluse ж. ‘жіноча блузка’, з франц. blouse; новонід. blouse, blous; можливо, французьке слово походить від ранньороманського *bulusa ‘селянський’ як глузливої назви селянського одягу (або його пов’язують із bullo = pulla ‘жалобний одяг’ (Kluge 2002: 135); новолат. blua ‘жіноча верхня блузка (спочатку робочий одяг)’ < франц. blouse ‘блузка; довгий широкий одяг тощо’; від пізньолат. pelusia ‘одяг із Пелузія (єгипетського міста)’ (LKPŽ 2016: 236–237).

1 blókis чол. 1. ‘солом’яний плетений виріб для накривання вікон, розсадника, витирання ніг тощо’ Brž. 2. ‘печений корж (?)’ LV I 311; щодо походження пор. ниж.-нім. flāk ‘плетений виріб’, середньов.-ниж.-нім. vlake ‘усе, що сплетене з гілок, плетений виріб’ (MndW V 265); латис. blāks ‘солом’яна підстилка, плетений виріб’ походить від ниж.-нім. flāk ‘плетений виріб, сушарка’ (Sehwers 1953: 13–14); гот. flata ‘коса (волосся)’; → нім. flechten ‘плести’ (Kluge 2002: 299); нов.-верх.-нім. Flechtwerk ‘плетений виріб’. У середньонижньонімецькому діалекті (w) переходило в b (MndW V 188);

2 blókis чол. ‘пляма (на одязі, тілі)’ TP 181, 12, Klp < пруссько-нім. Plack ‘т. с.’ (Fr II 151); пор. середньов.-ниж.-нім. vlake, vlecke (MndW V 264), plack(e) ‘пляма’ (MndW III 334), середньов.-верх.-нім. placke, середньонід. plac(ke), нов.-верх.-нім. Placken чол. ‘пляма’ (Kluge 2002: 705), нов.-верх.-нім. Fleck ‘пляма’. У тюрінзьких і південносаксонських діалектах преголосні p і b повністю збіглися (Prellwitz 1894: 51; Paul 1956: 261). Пор. також blekis².

¹ okas чол. ‘мілина в річці, острівець, що оголюється зі спадом води’ J, KŽ, Vl, Zp, Šč; užokis чол. (1) ‘рукав річки за мілиною, за мілиною-оком’ J; похідне від okas і литовського префікса už-.

² blēkis чол. (2) ‘пляма на одязі’ Akm, Lž, Krtn < нім. Fleck ‘пляма’.

106

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

1 klùmpė ж. р. (1) 1. «дерев’яне взуття, видовбане з дерева; черевик із дерев’яною підошвою» R II 209, MŽ II 279, K. Donel, N 20, K, BsMt I 47, klvD 107, Žem, P. Cvir, A. Vien, A. Vencl, Alm 69, FrnW, ŽŠŽ (Grš, Šnt, Sr, Slv), KžŽ, Vv, Eiš, Mrj, Krtv, Dkš, Pnd, Gs. 2. жарг. «прізвисько жінки легкої поведінки» rš. ◊ із klùmpių iškristi, išvirti «дуже втомитися, захворіти» Pjv, «напитися» Gs; iš klùmpių verst «звільнити з обійманої посади» ŽŠŽ (Šk); «намагатися перемогти, подолати» ŽŠŽ (Grš); «міцний (про алкогольний напій)» ŽŠŽ (Grš); į klùmpę suvaryti «загнати в глухий кут, перемогти в суперечках» Tl; iš klùmpių iškelti, išversti «убити, позбавити життя» Vrn, Pg; klùmpes sunėšti «зшити» Msn; klùmpių sunėšimas «вечірка, посиденьки, зібрання, розваги, вечірнє дозвілля» ŽŠŽ (Šk, Lkš), Alk, Dkš, Vlkv; klùmpes sumèst «зшити» ŽŠŽ (Br); klùmpes užmèst ant aukšto «померти» ŽŠ (Br) <Прус. Klumpe чол., жін. «дерев’яний черевик, вирізьблений з одного шматка» (Fr I 383), нижньонім. klumpe, klumpe «дерев’яні черевики» (MdW II 493); нідерл. clompe; нововерхньонім. Klumpe у XVI ст. запозичено з нижньонімецької (Kluge 2002: 500; пор. латис. klumpas «дерев’яні черевики» з нижньонім. klumpen «те саме» (Sehwes 1953: 52), латис. klumbas мн.: 1. klumpe;

2 klùmpė ж. р. (1) бот. «різновид буряка» LC 1884, 14; → klumberė ж. р. (1) «картопля» [K], Alm 69 <термінована форма нововерхньонім. Grundbirne «картопля» (Alm 69; Grimm IX 761, 57); пор. прус. Klumpe (Lex 54; C I 1082) «шматок, грудка» і середньоверхньонім. bir(e), нововерхньонім. Birne «груша» (Kluge 2002: 126).

1 màdaras ^(3ᵇ) Kv «рідкий бруд» K.Donel, V.Myk-Put, Alm 83, FrnW; пор. прус. Moder чол. «бруд, болото, мул, мох; бруд; болото; трясовина, багно, вуличний бруд» (Fr II 68), середньонижньонім. moder «болото, мул, мох» (MdW II 106); нововерхньонім. Moder чол. «болотиста місцевість, гниль, болото», пізнє середньоверхньонім. moder походить із середньонижньонімецької; уперше засвідчене в середині XIV ст. у німецькому діалекті зі значенням «гниль, пліснява, бруд», пізніше — «болото, трясовина; слиз, бруд (вуличний)» (Grimm XII 242, 68; Kluge 2002: 626); латис. діал. màdaras «бруд» (Karulis I 556–557). Казимірас Буга вважає màdaras «рідкий бруд» литовським словом і пов’язує його з латиським madere (Alm 83; FrnW I 394).

2 màdaras ^(3ᵇ) K, BŽ 464 жарг. «погана робота» K.Donel, Alm 83, FrnW; пор. прус. Maderei «непотрібне заняття, погана, невдала робота» (Fr II 44), madern «працювати, робити без на те права; пробувати, намагатися; погано поводитися з чимось (річчю, справою); працювати недбало» (Fr II 43); латис. madere «складна, заплутана справа» походить від нижньонім. maderje «невдалий спосіб роботи; мука, катування, погана робота»; латис. maderēt «створювати клопіт під час роботи, братися за щось понад силу» <нижньонім. madern «повільно й марно працювати, копирсатися» (Sehwers 1953: 75).

1 prýskis (1) «дрібка нюхального тютюну, нюхання» K II 115, Alm 105 <прус. prise «дрібка» (Alm (PrW)); пор. нововерхньонім. Prise «дрібка нюхального тютюну» (це значення засвідчене від XVIII ст.; значення XVI ст.: «здобич, корабель, захоплений грабіжником чи піратом»), походить від фр. prise «здобич, трофей», що є

Straipsniai / Articles

107

NIJOLĖ ČEPĖNĖ

дієслівним абстрактом від фр. prendre «брати, хапати», з лат. prehendere, нідерл. prīs, англ. prize, швед. pris (Kluge 2002: 721).

2 prýskis (1) «опалювана цегляна лава біля печі» ŽŽ, Br, Bgt; пор. pryč- kis «цегляна лежанка біля печі» Ig, pricas (2) «цегляна лежанка біля печі» ŽŽ (Lkž), Šn, Krk, Kt, Pun, Pn, дем. pricūkas Mrj, pricius «нарні, лежаки» K II 115, Alm 104; основою цих слів є нововерхньонім. Pritsche «місце для лежання, решітка та покладені на неї дошки» для військової служби; запозичення слід пов’язувати з нім. Brett «дошка» (Kluge 2002: 721), прус. Pritsche «солдатська койка» (Fr II 181).

1 redėlė ж. р. (1), redelė FnW 1. наз. одн. «борт воза» Vaižg, Škn, Jnš, Krp, Pkl, «бічна стінка дитячого ліжечка» Vkš. 2. «ясла» Vaižg (ж.). 3. «дитяче ліжечко з боковинами з поперечин» rš, ŠVŽŽ (lp). 4. «решітка плити» ŠVŽŽ (Kr, St, Vbl) <нижньонижньонім. reddel «борт» (FrnW); пор. середньонижньонім. ledder «борт воза, бічна стінка воза у формі драбини». Через палатальність середньонижньонім. l часто чергується зі звуком r (а також n) (Mn-dW II 644, 607; Čepienė 2006: 308); нововерхньонім. Leiter «драбина»; середньоверхньонім. lei- ter(e), s.fyz. hlader, hleder, → нім. дієсл. lehnen «спирати» (Kluge 2002: 569); латис. rede, redes «ясла» <з нижньонім., середньонижньонім. redel «те саме» (Vasmer II 458; Karulis II 192, 111); інша думка — ест. redel «те саме» з фіно-угорської, тож і латис. redes могло бути запозичене з естонської (Karulis II 192, 111 (Meiste). Пор. також 1 redes мн., 1 redlis.

2 redelė ж. р. (1) 1. «велике решето, встановлене на ніжках, для відсіювання зерна від обмолочених колосків», FnW, ŠVŽŽ (Mkl, Ms, Dauk, Šat), Als, Snt, Pln, Ms, Lkž, Kl, Trk, «пристрій для просіювання зерна під час молотьби» KtnŽ. 2. «дротяна сітка»; пор. середньонижньонім. rider, riter «рідке решето, сито», redern, reden «просіювати (борошно)» (MndW III 446); рос. pedēbъ, східнорос. pēdubъ «рідка сітка, сито» з pėdui «рідкий» (Vasmer III 458); лит. retas, латис. rēts. Пор. 2 redelės, 2 redelis.

1 rėdelė ж. р. мн. (1) 1. «ясла» Žd, Mžk, Žg. 2. «сниця борони» Ps. Пор. 1 redelė.

2 rėdelės ж. р. мн. (1) «велике решето, встановлене на ніжках, для відсіювання зерна від обмолочених колосків», FnW, ŠVŽŽ (Yl, Šul), Vž, Mžk, Vkš, Vgr, Klm. Пор. 2 redelė.

1 redelis чол. р. (1) «борт воза» Krp. Пор. 1 redelė.

2 redelis чол. р. (1) 1. «велике решето, встановлене на ніжках, для відсіювання зерна від обмолочених колосків» Lk, Klm, Lkv, Rs, Šv, Kv. 2. «кошик, плетений кошик» Vb, Ps, Dj, Pmp. 3. «дротяна сітка» Vk. Пор. 2 redelė.

1 šnypkė ж. р. (1) DŽ «нюхальний тютюн» PVG 315 (1775 р.), NdŽ, I. Simon, FnW, ŽŽ, Šv, Slv, Skr, Gr походить із прус. šnīfke «нюхальний тютюн» (Alm (PrW)); Schnīfchen, нижньонім. Schnīfke, Schnüke чол. «те саме» (Fr II 304); пор. нововерхньонім. Schnupftabak.

2 šnypkė ж. р. «клацання пальцями» Q 361 походить від німецького демінутива Schnipp «клацання пальцями» (Kluge 1957: 67), прус. Schnipschen сер. р. «клацання пальцями біля носа» (Fr II 305), пор. нововерхньонім. Schnippchen «клацання пальцями».

108

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

1 šūlmistras чол. (1) KŽ, šūlmistras (1) NdŽ, šūlmistras (1) NdŽ «учитель» BB 2 Mak 1,10, Lex 77, C II 49, Q 465, B 356, 892, 906, R I 54, R II 18, K. Donel, PVG 93 (1728 р.), 166 (1744 р.), 339 (1788 р.), MŽ I 282, MŽ II 426, LLCh (словничок), N 523, NdŽ, I. Simon, rš, FrnW, KŽ, Smln, Pr < с.-н.-нім. Schulmeister «те саме», діалектизм; пор. прус.-нім. šolmeister (Alm (PrW)), середньонижньонім. scholemeſter «те саме», польськ. mistrz; пор. також šūlmistras «те саме» KŽ, Smln, šūlmistras (1) K I 303, K II 171, K, NdŽ, Alm 126, FrnW, šūlmistras чол. PVG 101–102 (1734 р.), šūlmistras K, NdŽ, Alm 126, FrnW, KŽ, šolmes «учитель» Alm 132, FrnW.

2 šūlmistras чол. (1) «мотузка для підвішування куршської сітки; сітка, прикріплена до крила іншої сітки» BzF 185 (ориг. sżlmes), KŽ, šulmes «трикутна сітка, що міститься біля кожного крила куршської сітки» Fr II 321 (ориг. szulmes); пор. нім. Schleuder «трикутна сітка біля кожного крила в куршській сітці» (Fr II 321), середньонижньонім. schül, schule «схованка», schule, schole «луска в оці» (MndW IV 145, 148), середньонижньонім. schulen «ховатися» (MndW IV 147).

1 trasa жін. «відсотки, проценти» BzF 190, Pr; пор. 1 trasas, 1 tresas.

2 trasa жін. 1. «давня жіноча прикраса для голови — вплетена парчева квітка» rš; пор. 2 resas.

3 trasa жін. «линва для човна» KlvD 35, KlpD 10; пор. середньонижньонім. trosse «линва, скручена лише в один оберт і складена лише з двох чи трьох пасом» (MndW IV 616), нижньонідерл. tros, норв. tros, с.-н.-нім. Trosse жін. «міцна корабельна линва»; нім. походить із франц. trousse «вузол» (Kluge 2002: 932); латис. trasa «линва, канат» < середньонижньонім. trosse (Sehwers 1953: 144).

Як бачимо з прикладів, у литовській мові є також потрійні омоніми. У LKŽe усі три омоніми подано як одне слово.

1 trąsas чол. (2) «відсотки, проценти»; пор. 1 trasa, 1 tresas.

2 trąsas чол. 1. «тканинна облямівка (стрічка), виткана золотими або срібними нитками, на одязі чи меблях, галун» BzF 189, KŽ, ŽŽ, Šk. 2. «давня жіноча прикраса для голови — вплетена парчева квітка», ŽŽ, Vv, Šk. Пор. 2 trasas.

1 tręsas чол. (2) K, пр. мн. trēsai K I 158, 66, Mit I 46, NdŽ, LV IV 231, FrnW, KŽ, (4) NdŽ, Slv, trēsas Rg «відсотки, проценти» L, K, K II 372, Mit I 355, Rdž, př, Alm 143, FrnW (BzF 190) < прус.-нім. tres, treβ «відсотки, проценти» Alm (PrW), Tressen мн. «дохід, проценти, відсотки» (Fr II 411), нижньонідерл. interes, нідерл. interesse, с.-н.-нім. Interesse «інтерес; зацікавленість; проценти» з пізньолат. interesse «вигода» (Kluge 2002: 444), лат. Interesse «участь; вигода, прибуток; проценти» (Georges DLHW 386). Пор. також 1 trasas, 1 trasa, tresas мн.

2 tręsas чол. пр. мн. (2, 4) 1. «тканинна облямівка (стрічка), виткана золотими або срібними нитками, на одязі, капелюсі чи меблях, галун» K, ĮD 114 (зменш. trešuzis), FrnW, ŽŽ (Šnt), Slv, Plv, Vrb, tręsai мн. Alm 143, FrnW. 2.

Straipsniai / Articles

109

NIJOLĖ ČEPIENĖ

«така старовинна жіноча прикраса для голови — стрічка з парчевою квіткою» K, A 1884, 137–138, Lb 109, Tat, див. Piet, Alm 143, FrnW 119, Skr. 3. «довге перо з хвоста півня» LV IV 231 < Прусськ. trese, treß «стрічка, облямівка (Futteressen)» (Alm 143), н.-в.-нім. Trese «галун, стрічка, облямівка, окантовка» з франц. tresse f. «мотузка, облямівка», що пов’язують з італ. treccia «коса (з волосся)»; пор. н.-нід. tres, н.-англ. tress (Kluge 2002: 928); латис. trese «галун» з нім. (Sehwers 1953: 144). Пор. також 2 tras, 2 trasa.

b) Омоніми, одне слово в яких є германізмом, а інше — германізмом, що прийшов через польську мову, слов’янізмом або словом з іншої мови:

1 bonė sf. (2) «вежа» J, Mair, Krš, (4) bonė Žg <нижньонім. bone «будь-яке підвищення з дощок; посудина на горищі» (MdW I 384); пор. прусськ. Bohn «будь-яке підвищення з дощок» (Ziesemer I 862), н.-в.-нім. Bühne f. «поміст із дощок, сцена; склепіння, стеля, галерея, верхнє приміщення будинку; комора, сарай» (Grimm II 508, 47). Пор. також 1 bonia.

2 bonė sf. (2), bonė (4) 1. «металевий, глиняний горщик» C I 801, Q 231 (ориг. Bone). 2. «діжка, сплетена із соломи, бамба» Rs, Bsg. 3. «глечик із вузькою шийкою» JD 809, J, Šnk. 4. Ck «цементне кільце для колодязя» Vl. Пор. 2 bonia.

1 bonia sf. (1) «вежа» NS 1181 (зменш. bonelis), Trgn, Kp, Ds, Rm. Пор. 1 bonė.

2 bonia sf. (1), bonia (4); 1. «діжка, сплетена із соломи, бамба» Upn, Ant. 2. «глечик із вузькою шийкою» Snt. 3. «пічна камера для випалювання (вапна)» Lš, Lp. Пор. 1. ba-nia; рос. баня «лазня; посудина, купол, вулик» (Vasmer I 122); н.-нід. ben «ящик для риби» (Kluge 2002: 159).

1 būta sf. (1) 1. «в’язка, оберемок» M; пор. нижньонім. bunt «в’язка, те, що зв’язане» (Sehwers 1953, 21), прусськ. bunt «т. с.» (Ziesemer I 871), середньоверхньонім. bunt, н.-в.-нім. Bund m. «в’язка, пакунок», пов’язане з нім. binden «зв’язувати»; 1. bunt. Пор. також buntas³.

2 būta sf. (1) «юрба, група» Mit I 78; пор. н.-в.-нім. Bande «юрба, група» з франц. bande «група, натовп», н.-в.-нім. Band «об’єднання, союз», прусськ. Band «уклад, домовленість» (C I 409); (діал.) н.-нім. bunt «в’язка; зв’язка з 15 предметів; союз; бунт та ін.» < середньоверхньонім. bunt, н.-в.-нім. Bund «в’язка; союз; об’єднання, організація; пояс»; південнобілор. бунт «бунт; зв’язок натовпу» (LKPŽ 2016: 249); 1. bunt з нім. Bund (Brückner 1974: 49).

1 kūpeloti, -ioja, -iojo перех. 1. «зв’язувати, з’єднувати» N 21 (ориг. Kuppeloti). 2. «накривати верх даху соломою, стеблами тощо, щоб не затікала дощова вода і вітер не зривав покрівлю» Grg, apkūpeloti перех. «облаштовувати верх даху» End, Dr. Основою цих слів є прусськ.

³ būntas sm. (1) K, būntas (2) «в’язка, сніп, купа, стіжок» PG 347 (1788), S. Dauk, M. Valanč, Alm 38, Rmc, Btn, Grg, Nmž, Vvr, зменш. buntelis PG 347 (1788 m.), J, BzF, N 337, K I 268, Trg, Šlu, Ktn, Įp, buntukas Trg, buntukai мн. «снопи соломи на даху» BzF 103, buntelukas Lkv.

110

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

купельн «зв’язати, з’єднати» (Fr I 447); пор. верхньонімецьке середньовічне kuppeln, kupelen, koppeln, ko-pelen «з’єднувати, поєднувати»; нововерхньонімецьке kuppeln (Kluge 2002: 548), литовське германського походження küpelė жіночого роду (1) «перехрещені жердини на вершку даху, щоб вітер не зірвав гребінь; розпірки, крокви» Dr, Krn, Grg, множина küpeliai BzF 130 (в оригіналі küpelei) з прусського Koppel «перехрещені жердини на гребені (вершку) солом’яного даху для його закріплення» (Fr I 335). Пор. також 1 kupelioti.

2 kūpeloti, -ioja, -iojo, перехідне дієслово «підгортати овочі» Grg, Šv; імовірно, пов’язане з польським kupa «купа», kopa «копати» або білоруським kyna «купа». Пор. 2 kupelioti.

1 kupelioti, -ioja, -iavo «зв’язувати, з’єднувати» B 830 (в оригіналі kupeloti), [K], apkupelioti перехідне дієслово «покривати верх солом’яного даху купелями (перехрещеними жердинами)» Prk. Пор. 1 kupelioti.

2 kupelioti, -ioja, -iavo «набивати, наповнювати, трамбувати» Skr, Vdž, Jrb, Trg, Gs. Пор. 2 kupelioti.

1 шпонка жін. р. (1) Žvr, шпонка L, KŽ «отвір, кругла дерев’яна пробка, якою затуляють бочку з пивом» Rtr, J, KŽ, ŽŽ (Žvr); імовірно, походить від прус. spunt, spunt «затичка, пробка (для бочки)» (Alm 118 (PrW)), середньонижньонім. spunt те саме (MndW IV 349), діалектизму dedmentuvo, можливо, через польське szponkę; пор. нім. діал. spont, нижньонід. spon, середньонід. sponde, пізньосередньоверхньонім. spunt, ранньонововерхньонім. Spund «пробка, затичка»; нім. походить з італ. (s)punto, а це з лат. (ex)punctum сер. р. «те, що проколоте» (Kluge 2002: 872; Grimm XVII 230, 66); латиське spūde «пробка (для затикання бочки)» походить із давньопрус. spund (Sehwers 1953: 118); польське szpunt «затичка, пробка» походить від нім. Spund (Brückner 1974: 555); пор. середньонижньонім. шпо̄н ‘тріска, скіпка, тонкий дерев’яний кружок, дранка’ (MndW IV 538); давньоскандинавське spån, spōn, англосаксонське spōn, spon, давньоанглійське spōn чол. і жін. р., старофризьке spōn, давньошведське spån, давньоанглійське spon, давньоісландське spón, ранньонововерхньонімецьке Span чол. р. «тріска, щеплений лучинний матеріал, скіпка, лучина»; походження слова неясне (Grimm XVI 1862, 51; Kluge 2002: 860); нижньосілезьке, верхньосілезьке, нижньолужицьке (діал.) szponka «ґудзик, застібка; скоба; пряжка; дерев’яний кілок, пробка та ін.» < середньоверхньонім. spān, ранньонововерхньонім. Span «тріска» (LKPŽ 2016: 63). Пор. також шпонка (LKŽe).

2 šponka жіночого роду (1) «металевий кнопковий ґудзик, кнопка» Knv, Lš; пор. давньоскандинавське spong, давньосаксонське spang, нововерхньонімецьке Spange «застібка, ґудзик, з’єднувач, затискач», середньоверхньонімецьке spange, середньонідерландське spange, давньоверхньонімецьке spanga, → німецьке spannen «натягувати, надягати; стискати» (Grimm XVI 1875, 62; Kluge 2002: 860); середньонижньонімецьке span середнього роду «застібка, пряжка (книжки, одягу тощо)» (MndW IV 301); (старопольське, середньопольське) новопольське (діал.) szponka «ґудзик, застібка; скоба; пряжка; дерев’яний кілок, чопик тощо» < середньоверхньонімецьке spān, нововерхньонімецьке Span «тріска»; новобілоруське (діал.) унока «ґудзик, застібка, кнопка; дерев’яний ґудзик для сорочки; нитяний ґудзик; дерев’яний шип, яким скріплюють дошки»; новоросійське діалектне унока «застібка, пряжка, скоба» (LKPŽ 2016: 63); російське унока «поперечина (у паркані, санях)», українське унька «ґудзик», болгарське унока «застібка, ґудзик», нижньонімецьке spōn; слово слов’янського походження або запозичене з німецького Span «тріска», нижньонімецького spōn, середньоверхньонімецького spān через польську мову (Vasmer IV 474–475); чеське sponka. Пор. також sponka (LKŽe).

Straipsniai / Articles

111

NIJOLĖ ČEPIENĖ

Обидва слова могли потрапити до литовської мови через слов’янські мови.

1 štāras чоловічого роду (4) зоол. 1. «серпокрилець чорний (Apus apus)» SD¹ 48, Rtr, E, NdŽ, LTR (Lš, Mrk), KŽ, Krok. 2. «ластівка берегова (Riparia riparia)» ŽŠŽ, Sn, Lzd, Jsv, Bs, Glv, Gg, Kvr, Ktv, Kpč, Žal, Nm; пор. нововерхньонімецьке Star чоловічого роду «вид птаха, шпак; назва споріднених птахів», середньоверхньонімецьке star, середньонижньонімецьке stār, давньоверхньонімецьке staro чоловічого роду, середньоверхньонімецьке (рейнський діалект) star, star, середньонідерландське stare, англійське діалектне stare, давньоскандинавське star, шведське stare, латинське sturnus «шпак» (Kluge 2002: 875; Grimm XVII 256, 54). Пор. також 1 štārelis (LKŽe).

2 štāras чоловічого роду (4) «хом’як» C I 841 (в оригіналі S₃taras, ӡ вставлено пізніше), Q 24; пор. нововерхньонімецьке Hamster «хом’як», середньоверхньонімецьке hamster, середньонідерландське hamster, давньосаксонське hamstra, давньоверхньонімецьке hamstro, hamstro, середньонижньонімецьке hamstra gurgulio; зі слов’янського chomestor або іншої західнослов’янської мови; пор. церковнослов’янське choměstorъ «хом’як» (Kluge 2002: 388), давньослов’янське choměstar (Grimm X 322, 76); давньоруське xoměstor, xoměstar (ALEW II 970). Литовське štāras (B 627, K), можливо, пов’язане з литовським stirtį (FrnW II 896). Пор. також staras. У LKŽ і LKŽe обидва слова подано в одній статті.

1 tūtà жіночого роду (2) K, Rtr, LV IV 283, NdŽ, DŽ (4) KŽ; FrnW; tutà (2) Žž 1. «труба; деталь пристрою трубчастої форми» NdŽ, BŽ 542, rš, KŽ, FŽ 372, DŽ, GTŽ, ŽtŽ. 2. «будь-що трубчастої форми» NdŽ, KŽ, rš, ŽŠŽ (Lkš), зменш. tūtėlė (2) «колбочка» ŽtŽ. 3. «паперовий пакетик» K, K I 325, BŽ 191 (TP 1880, 52), J. Jabl, NdŽ, DŽ, FrnW, KŽ, KrtŽ, Šk, Prk, зменш. tūtėlė KŽ, «будь-який вузький пакетик» Lb, Yl. 4. «гільза» NdŽ, Polž¹ 47, rš, зменш. tūtėlė KŽ. 5. «неглибока скриня округлої форми» GTŽ. 6. «пастуший ріжок, свисток» SchG 142, NdŽ, KŽ. 7. «зрослі приквітки рослин, обгортка суцвіття» Tvr < середньонижньонімецьке tüte або нижньонімецьке tüte (FrnW II 1146); пор. середньонідерландське tüte «духовий інструмент», нововерхньонімецьке Tute жіночого роду «ріжок, ріг», Tüte «трубка, паперовий пакетик»; латиське tūte «трубка, паперовий пакетик» із нижньонімецького tüte «те саме» (Sehwers 1953: 147). Пор. також tūtė (LKŽe).

2 tūtà жіночого роду (2) «тутове дерево (шовковиця)» LBŽ, NdŽ < турецьке, татарське tut «те саме» (Vasmer IV 126); пор. tutas, tumdis. У LKŽe подано в одному гнізді з tūta «труба тощо».

1 ūkas (4) у значенні анат. «виріст у задній частині м’якого піднебіння, язичок» Mit I 134, K, BŽ 192, LV IV 406, NdŽ, Alm 145, FrnW, KŽ ◊ ūkus užrišti Dsn «померти»; ūką sūkti «дуже веселитися, гульнути» Prk — германізм, що походить від прусського hūke «те саме» (Alm (PrW), Hūke, Hucke (Fr I 302); такої думки дотримується також Ернст Френкель (FrnW I 516); пор. нижньонімецьке hūk (Sehwers 1953: 149), середньонижньонімецьке hūk чоловічого роду «те саме» (MndW II 328); латиське ūka Константин Карулис виводить із середньонижньонімецького hūk; це слово, мовляв, споріднене з середньонижньонімецьким hake, нововерхньонімецьким Haken, яке перетворилося на латиське ūkis «гачок», засвідчене у словниках XVIII ст. (Karulis II 452).

2 ūkas чоловічого роду «гудіння, дзижчання, гуркіт, шум; луна, відлуння, звук; зоол. птах родини чаплевих, бугай (Botaurus stellaris); пугач (Bubo bubo); дюмблевий басовий бітонік; сьомий і восьмий сопілковий отвір; органа

112

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

частина; іграшка, що крутиться, дзижчалка, дзиґа’ LKŽ, LKŽe — слово іншого походження. У LKŽe походження неясне, оскільки його позначено як запозичення зі слов’янської мови зі знаком питання. Е. Френкель, спираючись на К. Бугу, вважає ūkas у значенні ‘гудіння, дзижчання, гуркіт, шум; відлуння, луна, звук’ запозиченням із білоруського huk (FrnW); пор. польськ. huk (Brückner 1974: 173), середньонижньонім. hûk ‘п’ята’ (MnDW II 328). До речі, Войцех Смоцинський також не відокремив це слово як омонім від інших, зафіксованих у наведених вище значеннях. Він пов’язує ūkas з ūti і вважає його словом звуконаслідувального походження (Smoczyński 2007: 702).

c) Омоніми, утворені від литовського слова та германізму:

1 krūkė жін. р. (2) ‘гачок, на якому навішують і на якому обертаються двері чи ворота’ R I 68, MŽ I 132, N 230, KŽ < нім. Krücke жін. р. ‘гачок, зігнута, вигнута й розгалужена палиця’ — діалектизм; пор. прусськ. krukas ‘палиця із загнутим кінцем’ (Natau 1937: 71), нижньонім. kruk, середньоверхньонім. krucke, krücke, середньонижньонім. kruke, давньоверхньонім. krucke, давньоангл. cruce жін. р., давньосакс. krukka, давньоскан. krǫk ‘гачок, дуга’ (Kluge 2002: 542); польськ. kruk ‘гачок’, krukė із нім. Krücke (Brückner 1974: 272).

2 krūkė жін. р. (2) 1. BzBk XXVIII 294, Į ‘свиняче рило, п’ятачок’ N 230 (Rg), [K]. 2. ‘рохкання (про свиню)’ [K] ◊ kiaulių kruké заст. 1. ‘бог свиней (так називали литовські язичники)’ B 598 (orig. Kiaulu Kruke), R I 57 (Kiaulių Krukė), MŽ I 112, N 230 (orig. Kruke kiaulū), [K]. 2. ‘лайливе слово, яким називають свинопаса’ MŽ I 112, N 230 (Krūke kiaulū), [K]; → лит. krukti, krukti, krukti, krukti — слова звуконаслідувального походження.

1 šarpas ‘нерівність поверхні (напр., дерева), скалка’ Šs; імовірно, пов’язане з лит. šerpeta.

2 šarpas чол. р. одн. (3) ‘гострота зубців (пилки)’ Šs; пор. šarpa жін. р. одн. (1) ‘гострота зубців (пилки)’ Šs; щодо походження пор. прусськ. šarpe ‘гострити’ (Alm (PrW)), нововерхньонім. Schärfe ‘гострота’, прикм. середньоверхньонім. scharp/f, нововерхньонім. scharf ‘гострий’ (Kluge 2002: 794).

1 šina жін. р. (2) SD³ 439 (orig. šina), SD 366, L, Rtr, NdŽ, KŽ, (4) LžŽ, DvŽ, Mr, Įz, Dl, Pl, Kp. 1. ‘обід, металева накладка на колесо’ NdŽ, Oz 56, LKA I 100, LžŽ, DvŽ, Lš, Dl, Trgn, Rm, Rš, Pl, Kp, Krč, Rod, Sk, ‘металева накладка на обід возового колеса’ LKA I 100, карта 42. 2. ‘металева накладка на полоз саней’ NdŽ, Srj, Lš, Krsn, Ūd, Kpč. 3. ‘залізнична рейка’ Slč. 4. ‘шина колеса’ NdŽ. Пор. нововерхньонім. Schiene ‘вузьке, довге тіло; накладка, обід, залізнична рейка, шина’, давньоверхньонім. schina, schena, середньонижньонім. schene, нижньонідерл. sc(h)ene; → нім. scheiden ‘відокремлювати’ (Kluge 2002: 802); прусськ. Schēne, Schēne, Schōne жін. р. ‘шина’; у Баварії Schin ‘усе, що нагадує шину, обід, накладка’ (Fr II 266), середньонижньонім. schene ‘обід, шина’ (MnDW IV 71); латв. šine ‘обід, шина’ з нім. Schiene; šėne ‘те саме’ із середньонижньонім. schene ‘те саме’ (Sehwers 1953: 130; 131); польськ. szyna з нім. Schiene (Brückner 1974: 561), білорус. шына; рос. шина ‘обід; шина; шина; (полозів саней’

Straipsniai / Articles

113

NIOLĖ ČEPIENĖ

полозів’ < нім. Schiene ‘накладка, обід; рейка’ (Vasmer IV 439). Пор. також šinē, šenē, šenis, šienis, šyna, šynas, šinas, šinos мн. (LKŽe).

2 šina жін. р. (2) 1. ‘рогіз, очерет’ BB Job 40,16 (orig. loc.pl. fchinoſa). 2. ‘палиця для розділення основи тканини, жердина’ Gdl, Čk; ALEW пов’язує šina з лит. šieti ‘ганяти ключку’ (ALEW II 1030). У LKŽe подано в одній статті (у BB відсутнє); слова не вважаються омонімами.

1 žurga жін. р. (1) ‘турбота’ K, NdŽ, Am 150, FrnW < нім. Sorge ‘турбота, неспокій; пор. середньоверхньонім. sürge (давньонім.?) (Grimm XVI 1755, 76), середньоверхньонім. sorge, давньоверхньонім. sorga, давньосакс. sor(a)ga, нижньонідерл. sorg, норв. sorg (Kluge 2002: 858). Пор. також žurgas (LKŽe).

2 žurga жін. р. (1) спільного роду ‘той, хто набридає’ Nm, Skr, Rs → лит. zurgti, zurgzti; слова звуконаслідувального походження (FrnW 1280–1281; Smoczyński 2008: 143–144).

1 žebelė жін. р. (1) NdŽ, K.Būg, Jn ‘неправдива оповідь, казка, нісенітниця, балаканина’ S. Dauk, FrnW, мн. žebelės KrtNž, ◊ žebelės gaudyti ‘говорити нісенітниці, верзти дурниці’ ŠVŽŽ (Že), KrtNž → žebeloti; пор. розм. нововерхньонім. sabbeln ‘базікати, говорити нерозбірливо’; слово нижньонімецького походження (Kluge 2002: 778). Пор. також žebeloti, žaberuoti (LKŽe).

2 žebelė жін. р. (1) 1. ‘привид, опудало’ LMD (Slm). 2. спільного роду Skd ‘невдаха, телепень’ Slnt, Plt, Šts. 3. ‘сліпець’ Krtn. Це слово пов’язане з лит. žabalas ‘сліпий, короткозорий, погано бачить’.

1 žiogas чол. р. (3) зоол. ‘стрибуча комаха ряду прямокрилих (Tettigonia)’ DP 620, SD 102, Lex 49 (orig. ʒogas), C I 924 (žogas), Q 264, B 677 (acc.pl. žogus), 694 (žogas), H, R I 189 (žogas), MŽ I 346, N 550, K, K I 636, KlvD 155, Rtr, RŽ, NdŽ, DŽ, KŽ, див. також LKŽe; широко вживане в писемності, діалектах і літературній мові. Е. Френкель пов’язує лит. žiogas із лит. žioti (FrnW). Однак В. Смоцинський сумнівається в цьому й вважає, що слово, найімовірніше, має звуконаслідувальне (мисливське) походження (Smoczyński 2007: 787). Пор. 1 žiogas.

2 žiogas чол. р. 1. ‘дерев’яна підставка, козел’ NdŽ, DŽ, Gs. 2. ‘стовп, що підпирає навіс’ Rdm ◊ žiogą gėdinti Krt ‘мочитися (про чоловіків)’. У LKŽe подано в одній статті з žiogas зоол. ‘стрибуча комаха ряду прямокрилих (Tettigonia)’, однак біля значення ‘дерев’яна підставка, козел’ стоїть позначка gem.? У LKŽe германізм žėgis (2) ‘збиті жердини для сушіння коробочок льону’ Brs також позначено як слово того самого походження. Основою цих запозичень є нім. Säge ‘пилка’, Segel ‘відрізана частина’, давньоскан. sag, норв. såg, нижньонідерл. zaag, нововерхньонім. Säge (Kluge 2002: 780), середньонижньонім. sage жін. р. ‘пилка’ (MndW IV 9). Пор. 2 žiogas.

1 žiōgis (1) зоол. ‘коник, стрибуча комаха ряду прямокрилих (Tettigonia)’ у LKŽe під žiogas; пор. 1 žiogas.

2 žiōgis (1) «жердина для нанизування розумних льонів» Ms (у LKŽe подано при žiogas); пор. 2 žiogas.

d) Омоніми, утворені з литовського складного слова та гібрида:

114

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

1 dūmalākas чол. (2) «димар, комин» Š, Plt (пор. dūmolakas C II 483, B, [K]); «дим, рух диму» Mrs, Srj — це питомі слова, складні утворення від dūmas і lakas «щілина, крізь яку бджоли вилітають із вулика»; останнє споріднене з литовським lėkti.

2 dūmalākas⁴ зі значеннями (2) «смолоскип, скручений із ганчір’я, щоб нести вогонь або обкурювати бджіл, димар» Lš, «в’язка, ноша» Lp, Vlkv — це гібрид; основою другого компонента могло бути нижньонімецьке laken (давньосаксонське lakan «сукно, тканина» (MndW II 614); пор. нім. Laken «шматок тканини» — слово нижньонімецького походження, нижньонімецьке laken, середньонідерландське laken, давньосаксонське lakan, пор. північногерманське -lak (Kluge 2002: 554); тоді як dūmalākas «назва неіснуючої речі, по яку людину посилають, не попередивши про цей обман, позичити в сусідів (ті кладуть у мішок камінь або якийсь інший важкий предмет)» Klvr, Mrj, LTR (Srj), імовірно, виникло внаслідок контамінації з прусським Dumla «дурна людина» (Ziesemer II 128), Damlak, Dūlak (Fr I 131); пор. нижньонімецькі прислівники dumlik, dumliken, dumelik «дурний» (MndW I 595–596); нововерхньонімецьке Dämelach, розм. «дурень, бовдур, йолоп» пов’язане з нім. dameln, dämeln «ходити, поводитися, бути розгубленим, збентеженим», а також із Dämer «затьмарення (розуму)» (Kluge 2002: 178). У литовських говорах кажуть durniaus gabalas, tinginio gabalas]. Avyž (LKŽ при gabalas).

e) Омоніми, утворені з двох литовських слів:

1 kliõre (діал. klere) жін. (2)].lab, Kp «велика, розхитана діра»; → лит. klerti, слово звуконаслідувального походження.

2 kliõre жін.].lab, kp «рідка жижа, розмазня (на дорозі)» → лит. pliorė, pliūrė «рідка каша; рідка розмокла земля, багнюка». У литовських говорах зафіксовано й інші слова з початковим k замість p. Ці омоніми виникли внаслідок фонетичної зміни: звук p перейшов у k.

⁴ Також засвідчено dūmalākas (2) «смолоскип, скручений із ганчір’я, щоб нести вогонь або обкурювати бджіл, димар» Pns, «в’язка, ноша» Vs, «назва неіснуючої речі, по яку людину посилають, не попередивши про цей обман, позичити в сусідів (ті кладуть у мішок камінь або якийсь інший важкий предмет)» Rdm, розм. «телепень, дурник» Rdm, Šn, Sn.

2. СЕМАНТИЧНІ ОМОНІМИ

Семантичні омоніми виникають унаслідок розходження значень слова, метафоричного вживання слова. Обидва слова семантичних омонімів, наведених у статті, є запозиченнями; їхні значення не лише розійшлися, а й шляхи потрапляння до литовської мови можуть бути різними. Наприклад, міжнародне слово talentas ‘міра ваги, грошова одиниця’ можна відрізнити від talentas у переносному значенні ‘надзвичайні вроджені творчі здібності’ тощо через розходження значень. В етимологічних та

Straipsniai / Articles

115

NIOLĖ ČEPENĖ

інших словниках семантичні омоніми часто подаються як багатозначні слова.

1 arpa ж. (1) ‘струнний музичний інструмент, арфа, канклес’ Lex 46, C II 81, Q 244, B 121, 636, 851, H 10, R I 7, RD 204, MŽ I 11, MŽ II 254, N 9, K 22, K I 589, Alm 27, KŽ; пор. давньосканд. harpa, давньосакс. harpa, середньонід. harp, новоангл. harp, новошвед. harpa, новоісл. harpa, середньов.-нім. harpfe, середньов.-верхньонім. har(p)fa, harfe, новов.-верхньонім. Harfe ‘арфа’. Первісне походження слова неясне (Kluge 2002: 392), італ. arpa; нижньонім. діал. arpa ‘машина для очищення зерна; таке решето; музичний інструмент, арфа тощо’ < новов.-верхньонім. Harfe ‘арфа’ (LKPŽ 2016: 213, 215).

2 arpa ж. (1) ‘віялка, машина для очищення й провіювання зерна’ OZ 7, KŽ, ZŠŽ (Nm, Br, Šk), LŽ, Gs; пор. нижньонід. harp ‘сито, решето’, південносередньов.-нім. harpe ‘стійка для сушіння зерна’, новов.-верхньонім. Harfe ‘чотирикутний пристрій із дроту для очищення зерна, дроти якого розташовані, як струни арфи’ (Grimm X 474, 35; Kluge 1957: 288–289), середньов.-нім. harpe (Sehers 1953: 34); лит. діал. arpa ‘машина для провіювання зерна; таке решето; музичний інструмент, арфа тощо’; білорус. діал. а́па ‘пристрій для провіювання зерна’ (LKPŽ 2016: 215). У багатьох словниках подається як багатозначне слово.

1 arpas чол. (4) ‘канклес’ C I 849, R II 191, RD 209, MŽ II 254, N 9, T, KŽ, Smn, Vv, Pn; пор. 1 arpa.

2 arpas чол. (4) ‘машина для провіювання й очищення зерна’ Važg, KzRŽ, Pn, Ut, Kt, Prn, Vv, Vlkv, Smn; пор. 2 arpa.

1 gonkai чол. мн. (2) 1. ‘передпокій, ґанок, веранда’ Lex 74, TDr IV 67 (Ck), LKA I 39 (Ps, Rk apyl.), DvŽ, ZŠŽ (Nm), Klm, Sv, Ps, Rk. 2. ‘прибудова до клуні’ LKA I 48 (Rod); пор. новов.-верхньонім. Gang ‘коридор, прохід, шлях’, швед. gang, середньов.-верхньонім. ganc, давньов.-верхньонім. gang, давньосакс. gang, давньосканд. gangr чол., давньоангл. gang чол., давньофриз. gang, gong, ung, гот. gag н. (Kluge 2002: 329); Prv. Gang ‘поміст, лати; сходи’ (R II 157); латис. ganga ‘ґанок’ із нім. Gang (Sehers 1953: 35); (верхньосілезьк., нижньосілезьк.) нижньонім. ganek ‘ґанок; балкон; така облаштована споруда тощо’ < середньов.-верхньонім. ganc, новов.-верхньонім. Gang ‘коридор, місце для проходу’; давньобілорус. ганок, ганок, ганек (ганок), ‘ґанок, балкон тощо’; новобілорус. (діал.) ганак, ганек ‘ґанок, веранда’, новобілорус. діал. ганок ‘ґанок’; новорос. діал. ганок, ганку мн. ‘те саме’ (LKPŽ 2016: 307). W. Smoczyński виводить це слово з л. ganek, na ganku (Smoczyński 2007, 192), а ALEW — із л. ganek (ALEW I 350). P. Skardžius вважає, що лит. gõnkas у Бреткусовій Біблії могло бути безпосередньо запозичене з німецької мови (Skardžius 1931: 7. Пор. 2 gonkas; gankas, gonka, мн. gonkos (LKŽe).

2 gõnkai чол. мн. ‘ряди (ниток, тканини)’ B 518, 570, MŽ I 83, Kp, Klm, Pn, Zr, Rd, An, Klp, Ut, Ign, Šlu, Ukm, Mlt, Vrn, Ščn, Šnč, Vnv < Prv. Gang ‘ряд із 20 ниток на ткацькому верстаті, який зуби берда вводять через кожні 10, тобто через половину «ходу»’ (Fr I 215), середньов.-ніжньонім. gang техн. ‘термін ткачів’ (MndW II 10–11); лат.

116

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

gañgis із в. ж. gang «термін ткачів, певна кількість ниток у навоях або на ткацькому верстаті (in Aufzug)» (Schwers 1953: 35). Пор. 2 gonkas.

1 gonkas чол. р. (2) Š, LŽ, gonkas (1) [K] «прибудова, сіни, веранда» BB 1 Sam 9,22, BB 1 Kar 5,5, Ch Teis 3,23, C II 400, MŽ I 83, N 260, [K], FrnW, LKA I 39 (переважно в північно-східній частині литовськомовного ареалу, an, Ut, Ob, Kp, Pn, Rd, Ūkm, Mlt, Ign, Zr, Klm, Tl, Klp, Trv, Dkst, Ap, Dv, Šlčn, Lz, Zt, Vnv, Rod, Pls та околицях), ZtŽ, Sm, Ds, Trv, Klt (пр. пл.), зменш. gonkelis Brž, Klt, Ds, gonkeliai мн. Krtn, Rd, gonkiukas Klm, Šl, Rs, gonkuči мн. Klm, Šl, Rs, див. LKA I 39, переважно в північно-східній частині литовськомовного ареалу. Пор. 1 gon­kai.

2 gonkas чол. р. (2) мн. «ряди (ниток, тканини)» B 715 (ориг. род. мн. Gonku), 716 (род. мн. gonku), 768 (род. мн. Gonku), N 260, [K]. Пор. 2 gon­kai.

1 rūkis чол. р. (1) Kv, rūkis (2) 1. «пакульна нитка (зазвичай короткувата, зі складками)» K. Būg, Alm 113, FrnW, KŽ, Šlu, Sg, Šv, Žv, Žr. 2. «саржеве пакульне полотно» D. Pošk, J, FrnW, Up, Vdk; пор. в. нім. rock «верхній одяг; одяг духовенства» (MndW II 494). Прус. rock «спідниця» (Mitzka 1919: 123; Čepienė 1994: 158, 160); в. нім. roc, rok, ст. нід. rok, нід. rok, н. в. нім. Rok «сукня, спідниця, піджак, військовий мундир, формений солдатський піджак» (Kluge 2002: 768). Пор. також ruikė, rikis (LKŽe).

2 rūkis Pln «обрізок саржевого полотна (близько 1 м завдовжки)» Gr, Vdk могло виникнути внаслідок перенесення значення від rūkis «спідниця». Однак за тим самим значенням «шматок узору» його можна пов’язати зі зменшувальним ruikis від rūis «шматок узору» < Прус. rul «качалка для білизни, вал, валик» (Alm (PrW)), в. нім. rule «туман, валик, котушка, вал, рулон (паперу)» (MndW III 526).

1 tálentas чол. р. (1), talentas (2) DP 362 1. «міра ваги, уживана в Греції, Месопотамії, Сирії та Єгипті, дорівнювала 26,2–37 кг» BB 2 Moz 37,24, BB 1 Krn 20,6, BB 1 Kar 16,24, BB 2 Mak 4,8, BB Zak 5,7, Ch 2 Moz 25,39, Skv 2 Moz 25,39, TrpŽ. 2. «грошова одиниця в давній Греції, Вавилонії, Персії, Малій Азії, що складалася з 60 мін» BB 2 Moz 37,24, BB 2 Moz 38,24, BB Mt 25,15, DP 359, 387, 389, 390, SD 367, SD³ 440, SP I 51, S. Dauk, NŽ, GN Mt 25,16, DŽ, TrpŽ. Пор. нім. Talent сер. р. «(грецька) грошова сума, що відповідає вазі», нід. talent, н. англ. talent, норв. talent; нім. через французьку talent чол. р. «природні здібності», а це слово походить від лат. talentum «фунт», яке, як і гр. tálanton «терези; те, що зважують; певна вага; певна сума грошей», позначає одиницю ваги, терези (Grimm XXI 96, 53; Kluge 2002: 904); 1. talent «міра ваги» походить від лат. talentum «грецька одиниця маси = 26,2 кг; грецька грошова одиниця = 600 драхм», а це слово — від гр. talanton «терези; срібна монета» (Brückner 1974: 564; LLŽ 847), (н.) 1. talent «незвичайна здібність; Божий дар; уміння чаклувати; успіх; давня міра срібла чи золота < фр. talent «здібність, обдарованість», від середньолат. talentum «фунт; обдарованість, ученость, схильність; прагнення», від лат. talentum «грецька міра

Straipsniai / Articles

117

NIOLĖ ČEPĖNĖ

одиниця (~26,2 кг); грошова одиниця, від гр. tálanton «терези; одиниця міри (~26,2 кг); грошова одиниця» (LKPŽ 642). Пор. 2 tálentas.

2 tálentas чол. р. (1) 1. «виняткові природжені творчі здібності» S. Dauk, M, Rtr, KŽ, NdŽ, DŽ¹, J. Balč, A. Grc, «про людину з великими здібностями» J. Gruš, Pt, «позитивна, очевидно, природжена властивість» LTs IV 434, NŽR. 2. діал. «доля, жереб, призначення» Sln, LR (Ls), Krž, Šml. 3. діал. «щастя, удача, успіх» Žem, NŽR, DS 157 (Rs), Brs, Ms, Šts, Lk, Rt. 4. діал. «ремесло, заняття, справа» Šrn, Gdr, Sr, Pv, Lpl, Png, Plm. 5. «спосіб, засіб» Png. Пор. (н.) 1. talent «незвичайна здібність; Божий дар; уміння чаклувати; успіх; давні міри срібла чи золота < французьке talent «здібність, обдарованість», від середньолат. talentum «фунт; обдарованість, ученость, схильність; прагнення», від лат. talentum «грецька одиниця ваги (~26,2 кг); грошова одиниця», від гр. tálanton «терези; одиниця міри (~26,2 кг); грошова одиниця» (LKPŽ 642); білорус. talent (FrnW II 1053). Пор. також 1 tálentas.

3. СЛОВОТВІРНІ ОМОНІМИ

Словотвірні омоніми утворюються, коли до коренів зі схожою або однаковою звуковою структурою додається той самий афікс або коли способи словотворення різняться. Тут подано омоніми, утворені від похідного слова 1 steigė «черепиця; ґонт» і германізму 2 steigė «риба колючка».

1 steigė жін. (4) DŽ; Ser 1. «черепиця для покриття даху» Š, NdŽ, MLE II 336, sp, FrnW. 2. «ґонт» Š, NdŽ. Dainys із stiegelė; пор. нижньонім. tegel «черепиця» (MndW IV 517), нововерхньонім. Ziegel «черепиця для даху»; латв. stiegelis «цегла» з нижньонім. tegel «цегла» з додаванням s перед t (Sehwers 1953: 122), лат. tegula. Пор. також stiegel (LKŽe). W. Smoczyński вважає steigė «черепиця для покриття даху» похідним від лит. stiegti «покривати дах соломою» (Smoczyński 2008: 603), а E. Fraenkel — запозиченням із латинської мови через нижньонімецький діалект (FrnW).

2 steigė жін. (4) зоол. «риба колючка (Gasterosteus aculeatus)» rš < нижньонім. stekele «маленька колюча риба, колючка» (MndW IV 379; FrnW II 900); пор. нововерхньонім. Stichling m. «різні невеликі риби»; латв. stērkeles «маленька колюча риба» з нижньонім. stekele «те саме» (Sehwers 1953, 122). Пор. також stiegis, stegė, stėgis, stėkė, stėkis (LKŽe).

118

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

II. ОМОНІМИ, НЕ РОЗМЕЖОВАНІ В ІНДЕКСІ СЛОВНИКА ЯКОБА БРОДОВСЬКОГО

Нерозмежовані омоніми трапляються і в індексі слів рукописного словника XVIII століття J. Brodovskis Lexicon Germanico=Lithvanicum et Lithvanico=Germanicum III, виданого 2009 року. В одному гнізді подано германізм gliōti «мати вартість, коштувати; означати, годитися» B 548 (ориг. Gliōti), B 815, PVG 67 (1715 р., ориг. glilōti), 393 (1793 р.), 538 (1808 р.), 524 (1908 р.), R II 5 (ne glilōti «непридатне»), MŽ II 6, LLCh (Žodynėlis), TDr VII 36, giliuoti BB 1 PvM 5,11 (ориг. gilōti), Lex 40a (gilōti), Q 23 (ориг. Giliūti), B 548 (ориг. Gil-lūti), PVG 125 (1738 р.), 434 (1797 р.), K, K I 572, A 183, 191, SngŽ, Alm 54, kŽ, kzŽ, Ss, Ktk, Mr, Pv, giliōt žŽ (žk) < прус. gele «мати певну вартість» (Alm (PrW)); пор. нововерхньонім. gelten «мати вартість; бути чинним; вважатися (чимось); призначатися (для чогось)», давньосакс. geldan, давньоскан. gala (Kluge 2002: 343); і литовське слово gylōti, gyluoti «метушитися, бігати, не знаходити спокою» B 258, 290, 842, 865, 870, ориг. Ænig Linns Stom, Bittes giloi⁵, wirzuj’ Saule teka; Dacht, Wachs uſnd das Bren[n] des Lichts (B 258);

pikis (pykis) «спис, багнет, сокира з довгим держаком (бойова зброя)» B 978 (Pikis), BzF 154, K, K II 110, BsP I 10, Alm 100, запозичене з прус. Pik «палиця із загостреним залізним наконечником для проколювання, спис» (Fr II 142), pik «спис» (Alm (PrW)), Pike (B 978); пор. нижньонім. pek, peke «те саме» (MndW II 313), давньоскан. pik, давньонідерл. pick, нововерхньонім. Pike ‘спис’, фр. pique (Kluge 2002: 702); не розмежоване з іншим словом, германізмом pikis «смолиста маса, що утворюється під час виробництва дьогтю, кам’яновугільної смоли тощо» Lex 67, Q 381 (ориг. Pikis), C I 102, C II 196, 680, Bb Sir 13,1, B 95, 239, 552, 968 (ориг. Pikis. Smala degtā), R I 107, R II 275, RB 2 Moz 2,3, MŽ I 198, MŽ II 368, N 289, K, J, I, Dor (Klp), Alm 100, K. Büg, Sim, FrW, DŽ, ŠDŽ, ŽSŽ (Snt, Žlt, Grš), kzŽ, ŠVŽŽ (Gail, Klaus, Ms), Jn, Krš, Grš, Škr, Varn, Grn, Up, Jnš, «певний чорний барвник» Šts, походить від прус. pick, pek «смола» (Alm (PrW)), Pech «пек, смола» (Lex 67, C II 196), нижньонім. pek, pik «те саме» (MndW II 313), нововерхньонім. Pech n. «смола, пек; розм. невдача»; пор. середньоверхньонім. pech, давньосакс. pik, давньоангл. pic, давньонідерл. pek, pik (Kluge 2002: 687); латв. piķis «смола» з нижньонім. pik «те саме» (Sehwers 1953: 88);

randa «рента, прибуток» B 912, 1014; пор. середньоверхньонім. rent(e) «прибуток із процентів, відсотки», нововерхньонім. Rente, давньоскан. rānta, давньонідерл. rente, старофр. rente (Kluge 2002: 758); білорус. panda «оренда?»; подано разом із randa «риска, рубець, синець (від удару)» B 40, що пов’язується з лит. rantas, rantyti (Smoczyński 2007, 499);

⁵У цьому слові прусськолитовського діалекту i, ймовірно, була короткою, оскільки після неї пишеться ll.

Straipsniai / Articles

119

NIOLĖ ČEPIENĖ

рута бот. ‘рослина’ Lex 70, LKŽe, B 272 (ориг. Kiżkio Ruta), 420 (ориг. Paukščiu Rutos), 999 (ориг. Ruta) < прус. або л. ruta (FrnW), не відокремлене від германізму рута ‘шибка’ B 999, R II 178, 287, MŽ II 236, 384, N 452, K I 431, M, FrnW, Kv, Ktn, Tg, Rkl, Pg < прус.rūt ‘шибка’ (Alm (PrW); Fr II 217); пор. західнонімецьке rute ‘ромб, правильний чотирикутник, шибка’ (MndW III 536), пізньосередньоверхньонімецьке rūte, середньонідерландське rute, нововерхньонімецьке Raute ‘геометрична фігура’; зафіксовано в XIV ст.; первісне походження слова неясне (Kluge 2002: 747). У LKŽe слово не подане за словником Й. Бродовського. Й. Бродовський подав їх як окремі слова, вважав омонімами, наприклад:

Рута: 1 трава, рута, Luc 11,42. 2 скло у вікні, Ruta Lango.

Однак в індексі слів, укладеному Вінцентасом Дротвінасом, їх не подано окремо.

уртас ім. (1) чол. р., мн. 1. ‘огорожа, загін, обгороджене місце’ B 727 (ориг. мн. Urtai, Horten der Schaafen) середньонідерландське Hürte, N 35 (B), KŽ. 2. ‘отара, гурт (худоби)’ LžŽ; щодо походження пор. прус. Hürde, Hürte ‘огорожа, загін (для худоби)’ (Lex 51a, C I 98; B 727, 733), Horten, Hürte ‘загін (для овець)’ (B 727), Hort ‘перегородка з дощок (для свиней), відкрите місце; плетений предмет у формі кошика, довгий, для збирання фруктів і перенесення їх у кошику’ (Fr I 299); давньоверхньонімецьке hurt, середньоверхньонімецьке hurt ‘плетений предмет’, гот. hurds, давньоскандинавське hurd, нововерхньонімецьке Hürde ‘огорожа, загорожа, обгороджене місце’ (Kluge 2002: 428); давньолітовське urt, (давньоліт., новоліт. hurt) ‘переносна плетена огорожа для загородження отари овець; стадо, отара; вівці; гурт; торгівля оптом; купа речей’ < давньоверхньонімецьке hurt ‘загін для овець, плетена огорожа’; нижньопрус. (діал.) zym ‘отара, стадо; згарище; купа; безліч тощо’ (LKPŽ 177); новорус. zym ‘отара, стадо, гурт’ через л. hurt із давньоверхньонімецького hurt ‘огорожа з плетених гілок, лози, де вівці ночують’ (Vasmer I 476); слово не відокремлене від германізму уртас ім. (2) ‘старовинна срібна монета, приблизно ¼ талера, орт’ B 962, R II 324, MŽ II 434, N 35 (Klp, Rg), sr, K, BS 112, JD 1501, Jn, FrnW, KŽ < прус. Ort, Ortsthaler ‘те саме’ (B 962), середньоверхньонімецьке ort n., m. ‘місце, де перетинаються дві лінії, кут; вершина; чверть одиниці виміру, монети тощо’ (MndW III 238–239); пор. давньоверхньонімецьке ort, середньоверхньонімецьке ort m., n., давньосаксонське ort m., нідерландське oort, нововерхньонімецьке Ort m., n. ‘вершина, вістря (особливо зброї), кут; чверть монети; чверть ваги чи міри; дрібна монета, Ortstaler, Ortsgulden ‘чверть талера’ (Grimm XII 1350, 70; PaulW 447); латв. ūorts, ūorte ‘орт, монета (¼ талера, пізніше 30 срібних копійок)’ із середньонижньонімецького ort ‘¼ талера, монети’ у XVI ст. або на початку XVII ст. (Sehwers 1953: 148, 215); (давньоліт.) новоліт. urt ‘срібна монета XVI–XVII ст. (≈ ¼ талера), що використовувалася в Європі тощо’; (давньоліт., середньоліт.) новоліт. ort ‘те саме’ < давньоверхньонімецьке, середньоверхньонімецьке ort ‘монета тощо’ (ALEW I 56; LKPŽ 177, 216); л. urt < нім. Örten, Ürten ‘вага; монета, чверть талера’ (Brückner 1974: 595). Е. Френкель виводить лит. уртас з л. ort, urt (FrnW), В. Смоцінський

120

Acta Linguistica Lithuanica LXXVII

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

також від л. ort «розмінна монета, карбована у XVI–XVII ст.» (Smoczyński ALE 58, 2008: 57). Пор. ще urta, l ortas, orta, artas (LKŽe). во́га sf. (1) Ndž, во́га sf. (2) KŽ «грудка, шматок землі» C I 56, Q 56, B 52 (orig. Gruntas, Woga, нім. Ackerscholle, N 85, [K], LsB 218, LV IV 492, FrnW, питомо литовське слово, пов’язане з лит. vãgà «борозна від оранки; насипаний земляний гребінь» (FrnW II 1271; ALEW II 127), подається разом з іншим словом, германізмом во́га sf. (1), вога (2) «терези, ваги» BB Jer 32,10, VlnE 169,20, Q 29 (orig. Aukso woga «ваги для зважування золота», нім. Gold=Wage), PVG 442 (197 m.), B 185 (orig. Wogós Balkis, нім. Bake an der Waage), 269 (orig. Szwyn Woga l Swartis, нім. BleyWage), R I 182, R II 390, Klim, MŽ I 332, MŽ II 524, N 85, [K], M, Alm 148, KŽ, ŽŽ (Nm), DvŽ, Slm, Kv, Varn, Grv, Al, Kt < Ryt. Pr.v. wōy «терези» (Mitzka 1919: 153), v.v. wog (часто в Біблії Лютера, у пам’ятках писемності ельзаських діалектів), ранньос.-в.-нім. woge; пор. дан. våg «певна вага», н.-швед. våg, норв. vaag, н.-нідерл. waag, нім. Wage, н.-в.-нім. Wage f. «вага; пристрій для зважування, терези; зважування; стан рівноваги, рівновага; перен. коромисло; важіль тощо»; в.-в.-нім. wāge, с.-в.-нім. wāga, давньосакс. wāga, давньоскан. wāga (Grimm XXII 346, 62; Kluge 200: 96); давньоангл. wage «терези, пристрій для зважування; місце, де зважують; точність терезів; певна вага (залежить від виду товару)» (MndW V 573–574); Pr.v. wōg «коромисло» (Alm (PrW), Wage f. «коромисло» (Fr II 452); латис. vāga «терези» з давньоангл. wāge (Sehwes 1953: 152); (с.-л., в.-л.) н.-л. (діал.) waga «терези; майданчик, на якому зважують; зважування; тяга; гиря; зважена кількість; вага тощо» < в.-в.-нім. wāge, с.-в.-нім. wāga, н.-в.-нім. Wage «терези; гиря; вага; с.-біл. вага ‘вага; система вимірювання ваги; право зважувати; плата за зважування; терези; приміщення, де зважують; важливість; висяча гиря тощо’» (LKPŽ 672–673). Зауважено, що у «Індексі слів» словника Й. Бродовського, т. II, питоме слово grows «інструмент для руйнування стін (мурів)» B 902 (orig. [Maur]brecher Muro grows) подано разом із германізмом gros «граф» B 599 (orig. Graff Growś), 763, 839, основою якого є Pr.v. Groaf «граф» (Riemann II 487), нім. рейнське діал. grōf (Grimm VII 168, 52), н.-в.-нім. Graf «граф»; пор. в.-в.-нім. grāve, середньонідерл. grave, grewe, давньоангл. grave «те саме», н.-нідерл. graaf, лат. -gravius (Kluge 1957: 266; 2002: 367); л. gróf із угор. grof (Brückner 1974: 173); ці слова, звісно, не є омонімами.

II. ОМОНІМИ, НЕ ПОДАНІ В СЛОВНИКУ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ (LKŽ, LKŽe)

Деяких слів немає в LKŽ і LKŽe (є лише 1 dėkis). Із запозичень утворюються не тільки двочленні, а й тричленні омоніми, наприклад dėkis. 1 dėkis і 2 dėkis могли б бути семантичними омонімами.

Straipsniai / Articles

121

NIOLĖ ČEPIENĖ

1 dėkis чол. (2) ‘покривало (для ліжка, сидіння, ніг); попона, щоб укрити коня, кінська попона, покривало; накриття, завіса’ BB 2 Moz 26,7, BB 2 Moz 34,35, Lex 67a, C I 453, C II 205 (ориг. Arklių Dėkis Pferd=Decke), B 244, 289, 341, 358, 545, 901, 974, R I 24, R II 98, MŽ I 48, MŽ II 128, 332, PVG 34 (1775 р.), N 136 (ориг. dėkis), K, ALI 54, 34 (NTK), J, Alm 43, KŽ, ŽŠŽ (VšR, Nm), Kz-RŽ, KtnŽ, ŠVŽ (Ms, Krv, Prlg), Ktn, Kv, VšR, Užv, Gs, дем. dekelis N 136, dėkis KzRŽ, ‘покривало на ліжко’ ŽŠŽ (Žvr, Lkč, Nm, Bbl), KzRŽ, Ktn, dėkis NmŽ < Prv. dėk ‘те саме’ (Ziesemer II 32; Alm (PrW)); пор. Prv. Decke ‘підстилка, покривало, килим’ (Lex 23; C I 453), давньопрус. dece ‘те саме’ (Sehwers 1953: 26), н.-в.-нім. Decke ‘ковдра; попона, кінська попона; скатертина; покриття; одяг; стеля’ → нім. decken ‘покривати’; латис. dēdis ‘ковдра, покривало’ походить від давньопрус. dece (Sehwers 1953: 26). Пор. також dekė (LKŽė).

2 dėkis чол. ‘стеля будинку’ LKA I 49 (Pž) < Prv. Deck ‘стеля будинку’ (Ziesemer II 32); пор. н.-в.-нім. Decke ‘стеля’; середньоверхньонім. decke ‘дах’ (Grimm II 660, 32), нідерл. dac, dek, н.-в.-нім. Dach чол. ‘дах’, → нім. decken ‘покривати’ (Kluge 2002: 176).

3 dėkis чол. ‘(корабельна) палуба’ KŽ, dek’ Dor (Klp) < нім. Deck чол. ‘те саме’; пор. нідерл. dek, англ. deck; слово нідерландського походження (Kluge 1957: 124; 2002: 183).

1 giselis чол. ‘учень, помічник (майстра, купця, мірошника)’ Lex 77a, B 306, N 257; пор. 1 gizėlis.

2 giselis чол. ‘гальмо ткацького верстата, валок верстата, на який навивають основу й тканину (гальмівний пристрій на верхньому навої)’ N 257. Пор. також 2 gzelis; gyslys (LKŽė).

1 gizėlis чол. (2) 1. ‘учень, помічник (ремісника, майстра, купця, мірошника)’ B 76, 306, 566, 663 (Gizelis), 663, 906, 912, Q 458, 466, R II 190, MŽ II 173, 229, PVG 194 (1748 р.), 301 (1770 р.), 505 (1806 р.), StgŽ, Drg, N 257, K, K II 349, Sch 213, Alm 54, FrnW, KŽ, Vlkv, Lvn, Pc, Lkš, ŽŠŽ (St, Lkš, Nm, Žvr, Sr), gizėlis (1) KŽ, Pn, Kdn, Pc, Vdk, Ds, gizelis Vlk, giželis Klp 63, на противагу KtnŽ, дем. gizeliukas KlvD 191, KŽ. 2. чол. ‘підмайстер’ Pl < Prv. gesel ‘підмайстер (ремісника); друг’ (Alm (PrW)), Gesell (C I 741; O 466; B 566); пор. н.-в.-нім. Geselle ‘молодий чоловік, підмайстер, товариш по роботі’, середньоверхньонім. geselle; соціальний дериват від нім. Gesal ‘зала, приміщення’ (Kluge 2002: 352); діал. нижньонім. gizel (польськ. gizeł ‘підмайстер, помічник майстра; торговець’ < н.-в.-нім. Geselle ‘підмайстер, товариш по роботі; юнак; приятель’ (LKPŽ 66). Пор. також 1 giselis; gezelis, gžėlius, gžėlis (LKŽė).

2 gizėlis чол. (2) ‘гальмо на верхньому навої (гальмівний пристрій на верхньому навої)’ B 570 (ориг. was den obersten Baum aufhält). Gefll. Gizėlis, N 257, KŽ < Prv. Gesell ‘те саме’ (B 570). Пор. також 2 giselis.

1 kóka жін. (1) 1. ‘ганебний стовп’ N 204, [K], K II 113, KŽ, Alm 70. 2. ‘портовий знак, що вказує, що судно може увійти’ N 204, [K], KŽ < Prv. kok, kāk чол. ‘ганебний стовп’ (Fr I 326, Alm (PrW)), Kaak ‘ганебний стовп, кіл’ (C I

122

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

1030, B 765, 985), Kak «ганебний стовп» (Lex 52a); пор. давньоверхньонім. kāk «ганебний стовп» (MnW II 417); швед. kāk, нідерл. kaak f., дан. kag, гол. kaak, нім. Kak m., kake f., слово з нижньонімецьких, частково середньонімецьких, а також рейнських діалектів (Grimm XI 47, 65; Fr I 326); латис. kāķis «ганебний стовп» походить від давньоверхньонім. kāk (Sehwers 1953: 186); лит. koka. Пор. також 1 koka.

2 kóka імен. «пиріжок» K II 23 (ориг. linsēniu kōka, нім. Leinkuchen), Alm 70, KŽ < Prv. kóke «те саме» (Alm (PrW)); пор. давньоверхньонім. kōke m. «пиріжок» (MnW II 514), давньонідерл. kōke, давньоангл. cake, давньоскан. kaka f., нововерхньонім. Kuchen «пиріжок». Можливо, слово романського походження; пор. сардин. coca «пиріжок», каталан. coca «молочний хліб, пиріжок», південнопівденнофранц. coco «круглий білий хліб, здобний хліб» (Grimm XI 2496, 72; Kluge 2002: 543). Пор. також 2 koka.

У LKŽe в одній статті наведено такі значення kókas: 1. «сповідь» K II 23. 2. K II 113 «ганебний стовп». 3. [k] «портовий знак, що вказує, що судно може зайти». 4. «пілюля (?)» TŽ V 250. У словнику Ф. Куршайтіса (K II 23) є значення «пиріжок (із лляного насіння)», але немає «сповідь». Значення «пиріжок» у слів koka, kókas у LKŽe відсутнє.

1 kókas імен. 1. «ганебний стовп» B 985. 2. «védas» JD 659. 3. «кегля» N 204, [k], KŽ. Пор. 1 koka.

2 kókas імен. «пиріжок» KŽ; пор. 2 koka.

ВИСНОВКИ

Однаково вимовлюваними стають також запозичення з різних мов або діалектів, які фонетично зблизилися. Запозичені омоніми, обидва слова яких мають різні значення та походження, слід подавати в окремих словникових статтях.

Одним із критеріїв розмежування омонімів і багатозначних слів могла б бути не лише відмінність значень запозичень, а й їхнє походження — різне слово-основа запозичення. Семантичні омоніми близькі до багатозначних слів. Вони виникають, коли слова набувають інших, часто переносних значень, тому в словниках їх часто не розмежовують. Якщо переносне значення слова прийшло з іншої мови, імовірно, такі слова слід вважати омонімами. Первісне походження деяких омонімів могло бути спільним, однак згодом у різних мовах вони набули нових значень.

Етимологічні різнокореневі омоніми, що виникли внаслідок запозичення слів — обох германізмів, германізму та слов’янізму, литовського слова й германізму, — зафіксовано переважно в писемних пам’ятках і словниках Східної Пруссії, а також у західних і південно-західних литовських діалектах. Уже в найдавніших литовських писемних пам’ятках, у Біблії Бреткуна XVI ст., трапляються слова (šilmistras, gongas), які згодом стали омонімами. Переважають парні омоніми, є також кілька потрійних.

Straipsniai / Articles

123

NIOLĖ ČEPĖNĖ

СКОРОЧЕННЯ

давньоанглійська

англійська

церковнослов’янська

білоруська

данська

демонстратив

діалект

фризька

германська

готська

грецька

гібрид

ісландська

польська

латиська

лит. — литовська

лат. — латинська

нов. — нова

нід. — нідерландська

нов. нід. — нова нідерландська

норв. — норвезька

нов. верхньонімецька — нова верхньонімецька

гол. — голландська

ориг. — в оригіналі

пор. — порівняймо

фр. — французька

прус. — прусська

praef. — praefixum, префікс

прус. нім. — прусська німецька

сх. — східна

рос. — російська

s. – давньо

sk. – саксонська

s.nl. – давньонідерландська

s.s. – давньосаксонська

s.skand. – давньоскандинавська

s.v.a. – давньоверхньонімецька

šv. – шведська

t. p. – також

v. – середньо

v.lot. – середньолатинська

v.nl. – середньонідерландська

vok. – німецька

v.a. – верхньонімецька

v.v. – середньонімецька

v.v.a. – середньоверхньонімецька

v.v.ž. – середньонижньонімецька

v.ž. – німецька нижньонімецька

Інші скорочення такі самі, як в академічному Литовському словнику та LKŽ.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

ALEW – Alt litauisches etymologisches Wörterbuch. (ALEW). За редакцією Wolfgang Hock, за участю Elvira-Julia Bukevičiūtė і Christian Schiller; упорядники Rainer Fecht, Anna Helene Feulner, Eugen Hill і Dagmar S. Wodtko. Том 1. A–M, том 2. N–Ž, том 3. Покажчики та індекси. Гамбург: baar Verlag, 2015.

Alm – Die Germanismen des Litauischen. Teil 1: Die deutschen Lehnwörter im Litauischen доктора K. Alminauskis. Каунас: книгарня товариства св. Казимира, [1934]. Alm (PrW): рукопис W. Ziesemer Preussisches Wörterbuch, яким скористався K. Alminauskis.

124

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

А р і с т о т е л ь 1990: Вибрані твори. Вільнюс: Mintis.

Б р ю к н е р А л е к с а н д е р 1974: Етимологічний словник польської мови. Варшава: Wiedza Powszechna.

Č e p i e n ė N i j o l ė 1994: Dvibalsių kilmė skoliniuose iš vokiečių kalbos. – Lietuvių kalbotyros klausimai 34, 158–161.

Č e p i e n ė N i j o l ė 2006: Lietuvių kalbos germanizmai ir jų fonetinės ypatybės. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

DvŽ – Словник двадцяти говірок. 1: A–M, автори L. Grumadienė, D. Mikulėnienė, K. Morkūnas, A. Vidugiris, 2005; 2: N–Ž, автори D. Mikulėnienė, K. Morkūnas, A. Vidugiris, 2010. Вільнюс: Інститут литовської мови.

Falk 1960: H. S. Falk, Alf Terp. Norwegisch dänisches etymologisches Wörterbuch, 2 Teile, 2 Auflage. Oslo & Bergen: Universitetsforlaget, Heidelberg, 1960.

Fr – Preussisches Wörterbuch. Ost- und Westpreussische Provinzialismen in alphabetischer Folge H. Frischbier, 1–2. Берлін: Verlag von Th. Chr. Fr. Enslin, 1882.

FnW – Литовський етимологічний словник Ernst Fraenkel, 1–2. Геттінген, 1955–1965.

Georges 2004: Lateinisch–Deutsch. Deutsch–Lateinisch. Ausführliches lateinisch-deutsches Handwörterbuch, Kleines deutsch-lateinisches Handwörterbuch von Karl Ernst Georges. Faksimile und Volltext. Zweite, erweiterte Ausgabe. Directmedia. Berlin.

Grimm 204: Цифровий Grimm. Німецький словник Jacob і Wilhelm Grimm. Електронне видання першої редакції. Zweitausendeins.

Я к а й т е н е Е в а л ь д а 1980: Лексикологія литовської мови. Вільнюс: Mokslas.

Я к а й т е н е Е в а л ь д а 2005: Лексикографія. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій.

К а р у л і с К о н с т а н т и н с 1992: Етимологічний словник латиської мови 1–2. Рига: Avots.

K l u g e F r i e d r i c h 1957, 2002: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, 17 Auflage. Berlin: Walter de Gruyter & Co, 1957; Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache 24 Auflage, Berlin / New York: Walter de Gruyter, 2002.

KtnŽ – Aleksandravičius Juozas. Словник кретингського діалекту. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2011.

KzRŽ – Pukis Aldonas. Словник говірки Казлу-Руди 1. A–M, 2008; 2. N–Ž, 2009. Вільнюс: Інститут литовської мови.

Straipsniai / Articles

125

NIJOLĖ ČEPIENĖ

Lasch Agathe 1914: Mittelniederdeutsche Grammatik. Halle a. S.: Verlag von Max Niemeyer.

LKA I 1977 – Атлас литовської мови. Лексика. Вільнюс: Mokslas.

LKPŽ – Крегждис Роландас. Словник полонізмів литовської мови. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2016.

LKŽ – Словник литовської мови 1–2. Вільнюс: Mintis, 1968–1969; 3–6. Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956–1962; 7–9. Вільнюс: Mintis, 1966–1973; 10–15. Вільнюс: Mokslas, 1976–1991; 16–17. Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1995–1996; 18–19. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997–1999.

LKŽe – Словник литовської мови 1–20, 1941–2002, електронна версія, редакційна колегія: Герутда Нактинене (головний редактор), Йонас Паулаускас, Ріту́те Петрокене, Вітаутас Віткаускас, Йоланта Забараскайте. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005 (оновлена версія, 2008). Доступ в інтернеті: http://www.lkz.lt.

LLCh – Хрестоматія з історії литовської літератури. Епоха феодалізму, за ред. К. Корсака та Й. Лебедиса. Вільнюс: Державне видавництво художньої літератури, 1957.

LŽ – Петраускас Йонас, Відугиріс Алойзас. Словник лазунського діалекту. Вільнюс: Mokslas, 1985.

Mikelionytė Rita 2016: Lietuvių kalbos tikrųjų homonimų semantinės struktūros pokyčiai. – Tarptautinės mokslinės 23-iosios Jono Jablonskio konferencijos Reikšmė kalboje ir kultūroje tezės. Vilnius, 2016 m. rugsėjo 23–24 d., 13.

MnW – Середньонижньонімецький словник доктора Карла Шиллера та доктора Августа Любена, 1–6. Фотомеханічний передрук. Мюнстер у Вестфалії: Aschendorffsche Verlagbuchhandlung, 1875–1881.

Natau Otto 1937: Mundart und Siedelung im nordöstlichen Ostpreußen. Königsberg (Pr und Berlin W. 35: Ost-Europa Verlag.

Palionis Jonas 1985: Kalbos mokslo pradmenys. Vilnius: Mokslas.

Paul Hermann 1956: Deutsche Grammatik 1. Halle (Saale), 1956.

PaulW – Німецький словник Германа Пауля. Галле (Заале): Veb Max Niemeyer Verlag, 1961.

Prellwitz Walter 1891: Die deutschen Lehnwörter in Preussischen und Lautlehre der deutschen Lehnwörter im Litauischen von Dr. Walther Prellwitz. Göttingen: Vandenhoek & Ruprecht’s Verlag.

126

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Homonimai lietuvių kalbos žodynuose

PVG – Накази прусської влади, повчання та оповіді для литовських селян, упоряд. P. Pakarklis. Vilnius, 1960.

Riemann Erhard 1981–2000: Preussisches Wörterbuch. Deutsche Mundarten Ost- und Westpreußens, Band 2, herausgegeben von Erhard Riemann, Band 3–4, hrsg. von Ulrich Tolksdorf, Band 5–6, hrsg. von Reinhard Goltz, Neumünster: Karl Wachholtz Verlag.

Sehers Johannes 1953: Sprachlich-kulturhistorische Untersuchungen vornehmlich über den deutschen Einfluss im Lettischen. Berlin: in Kommission bei Otto Harrassowitz Wiesbaden.

Skardžius Pranas 1931: Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen. Kaunas: Ak. „Spindulio“ b-vės spaustuvė.

Smoczyński Wojciech 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Wilno: Uniwersytet Wileński, wydział filologiczny.

Smoczyński Wojciech 2008: Uzupełnienia do „Słownika etymologicznego języka litewskiego“. Część I. – Acta linguistica lithuanica 58, 53–151.

ŠVŽ – Birutė Vanagienė. Словник північно-західних жемайтських говірок. Говірки околиць Ylakų, Lenkių, Mosėdžio, Skuodo, Šačių 1: A–O; 2: P–Ž. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2014.

Urbis Vincas 1955: Lietuvių kalbos leksikos homonimų susidarymo būdai. Filologijos mokslų kandidato disertacija. Vilniaus universitetas.

Vasmer Max 1986–1987: Этимологический словарь русского языка 1–4. Москва: Прогресс.

Ziesemer Walther 1975: Preussisches Wörterbuch. Sprache und Volkstum Nordostdeutschlands 1: A–C; 2: D–Fi. Herausgegeben von Ludwig Erich Schmitt. Hildesheim New York: Georg Olms Verlag.

ZŠŽ – Словник занавицьких говірок 1: Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2003; 2: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2004; 3: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2006.

ZtŽ – Vidugiris Aloyzas 1998: Zietelos šnektos žodynas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Straipsniai / Articles

127

NJOLĖ ČEPIENĖ

Омоніми у словниках литовської мови

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються омоніми, виявлені у Словнику литовської мови (LKŽ, LKŽe) і словнику J. Jokūbas Brodovski, що виникли внаслідок запозичення слів з інших мов і не подані як омоніми у словникових статтях. За способом утворення омоніми поділяються на етимологічні, семантичні та словотвірні. У більшості випадків обидва слова походять з германських мов; кілька утворилися з литовського слова й германізму, литовського слова й слов’янізму; одне походить від литовського слова й гібридного слова; одне — від германізму та слова тюркської, татарської мов. Запозичення уподібнюються до литовського слова з іншим значенням, але ці слова мають різне походження й значення, тому їх слід подавати в окремих статтях, наприклад, 1 stiegė ‘покрівельна черепиця; лат. stiegelė і споріднене з нижньонімецьким tegel ‘черепиця’ (Mnd W IV 517); пор. верхньонімецьке Ziegel ‘покрівельна черепиця’; лит. stegelis ‘цеглина’; лит. tegula, тоді як 2 stiegė зоол. ‘колючка (Gasterosteus aculeatus)’ запозичене з середньонижньонімецького stele ‘невелика колюча риба, колючка’. У статті наведено омоніми, відсутні в LKŽ, LKŽe.

Покажчик до рукописного словника J. Brodovski XVIII^th століття Lexicon Germanico=Litvanicum et Lithvanico=Germanicum III, опублікований у 2009 році, також містить нерозмежовані омоніми, наприклад, питомо литовське слово uga ‘грудка, шматок землі’ не відмежоване від германізму voga ‘луска’; германізм urtas ‘старі гроші, артас’ подано разом із urtas ‘стійло, загорода’ ‘хлів для худоби, хата’. У своєму словнику J. Brodskis подав слова rūta ‘рослина’ і rūta ‘шибка’ як окремі слова й вважав їх омонімами; однак у покажчику, укладеному Vincentas Drotvinas, вони не розмежовані.

Подано 10 липня 2017 р.

NJOLĖ ČEPIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

128

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI