ANNA KACZAN

Університет Марії Кюрі-Склодовської в Любліні

Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0001-7717-0532

СФЕРИ ДОСЛІДЖЕНЬ: етнолінгвістика, мовна картина світу, польська народна культура.

DOI: https://doi.org/10.35321/bkalba.2024.97.05

ЯКА Ж ГАРНА, А ТАКА ПОГАНА – ОБРАЗ КУКОЛЮ В ПОЛЬСЬКІЙ НАРОДНІЙ КУЛЬТУРІ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: кукіль, стереотип, мовно-культурна картина світу, польська народна культура.

АНОТАЦІЯ

У статті представлено мовно-культурний образ куколю — рослини, яку класифікують як бур’ян, квітку та лікарську рослину. Повну версію статті КУКІЛЬ буде включено до восьмого випуску рослинного тому Словника народних стереотипів і символів під назвою Гриби, бур’яни, скупчення рослин за редакцією Єжи Бартмінського та Станіслави Небжеговської-Бартмінської. Відповідно до засад когнітивного визначення, народне уявлення про кукіль реконструйовано на основі мовних даних (зокрема, різножанрових фольклорних текстів: прислів’їв, пісень, оповідей про вірування, записаної селянської поезії), а також так званих при-мовних даних (тобто записів вірувань і описів народних практик — обрядових, магічних або лікувальних). Документальний матеріал походить із картотеки Словника народних стереотипів і символів, що зберігається в Етнолінгвістичній лабораторії імені Єжи Бартмінського в Любліні.

АНОТАЦІЯ

У статті представлено мовний і культурний образ куколю — рослини, яку класифікують як бур’ян, квітку або траву. Повний варіант статті про кукіль (польською: KĄKOL) буде включено до Словника народних стереотипів і символів, тому Гриби, бур’яни, угруповання рослин, частини VIII, за редакцією Єжи Бартмінського та Станіслави Небжеговської-Бартмінської. Відповідно до засад когнітивного визначення народний образ куколю було реконструйовано на підставі мовних даних (зокрема різних типів фольклорних текстів: прислів’їв, пісень, оповідей про вірування, записаної селянської поезії), а також так званих прилінгвістичних даних (тобто записів вірувань і описів народних практик: обрядових, магічних або лікувальних).

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie szkudne – obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej

97

Документальний матеріал походить із бази даних Словника народних стереотипів і символів, що зберігається в Етнолінгвістичній лабораторії імені Єжи Бартмінського Університету Марії Кюрі-Склодовської, Люблін.

Польовий кукіль (Agrostemma githago L.) — звичайний бур’ян, який раніше найчастіше ріс у зернових посівах. Нині через використання гербіцидів і ефективніше очищення зерна йому загрожує зникнення, тому його внесено до польського червоного списку в категорії NT (near threatened) — вид, близький до загрозливого стану¹. Побачити польовий кукіль у природному середовищі вже майже неможливо, натомість його насіння можна купити в садівничому магазині, адже бур’ян, який раніше вважали шкідливим, тепер висівають у садах і на луках — його сприймають як квітку.

Мета статті — представити мовно-культурний образ куколю в польській народній традиції. Відповідно до засад когнітивного визначення, яке «ставить за головну мету з’ясувати, як мовці певної мови сприймають предмет» (Bartmiński 1988: 169), у реконструкції уявлення про кукіль використано лексику (назви, синоніми, фразеологізми), тексти (прислів’я, пісні, оповіді про вірування, записану селянську поезію), а також народні вірування і практики — так звані прилінгвістичні дані (Bartmiński 1996: 11). Наведений документальний матеріал походить з Етнолінгвістичної лабораторії імені Єжи Бартмінського Університету Марії Кюрі-Склодовської, де укладають люблінський Словник народних стереотипів і символів (SSiSL)². Для цієї статті я поєднала пояснювальну частину з документальною, які у Словнику зазвичай подано окремо, і навела лише фрагменти вибраних текстів. Повний варіант статті KĄKOL буде опубліковано в останньому випуску тому, присвяченого рослинам: Бур’яни, гриби й угруповання рослин.

У народному образі куколю виявляються такі фасети, тобто специфічні семантичні категорії, «однорідні з певного погляду» (Bartmiński 1996: 16): назви, категоризації, походження, зовнішній вигляд і властивості, кількість і місце поширення, локалізатор, освячення, практики запобігання появі куколю, практичне, обрядове й магічне застосування, лікувальне застосування, передбачення, символіка. Добір фасет і їх розташування не випадкові, вони залежать від типу статті та обраної родової ознаки (Bartmiński 1988: 182) — у випадку куколю це бур’ян.

¹ https://pl.wikipedia.org/wiki/K%C4%85kol_polny.

² SSiSL докладніше представила Катажина Пророк у статті: «Словник народних стереотипів і символів як етнолінгвістичний словник (на прикладі статті пирій)» (Prorok 2023: 54–70).

98

BENDRINĖ KALBA | 97

КУКІЛЬ

[НАЗВИ] Загальнослов’янська назва kąkol³ (у старопольській мові також kąkolica SStp Urb 3: 263) споріднена з литовським kanikalas ‘дзвіночок, брязкальце’ і її часто виводять від праслов’янського *kolkolъ ‘звуковий інструмент (із випаленої глини), на кшталт брязкальця чи калатала’, вторинно ‘дзвіночок, дзвін’, від праіндоєвропейського *kel ‘кликати, кричати, дзвеніти, звучати’ Bor SE 226, пор. Sł SE 2: 118–119. Отже, назва kąkol мотивована формою квітки куколю, яка нагадує дзвіночок; це підтверджують синонімічні назви цієї рослини: dzwoniec SGP PAN 7: 320, dzwonek Udz Biec 145. Брюкнер пов’язує назву kąkol із праслов’янським *kək-, kuk- «про будь-яку кривизну, зігнутість» Brüc SE 224, пояснюючи її виникнення гнучкістю та викривленою формою стебел Dub Ostr 131.

Інші синонімічні назви куколю відсилають до його приписуваного походження – diabeł SGP PAN 5: 511, diabelskie kwiaty, roślina diabelska Wan Pol 109, diabelskie ziele, bo mówili, że ono jest związane ze złymi mocami Pelc SGLub 5: 124. Назви szatański kwiatuszek, złoducha kwiatki натомість пояснюють виглядом квітки куколю, адже on takie roski [= rózki] wkoło ma Rog Wag 271, 314 – це зубчики, що виступають з-під пелюсток (Rogowska 1998: 77). Назву zegarki SGŚ Wyd 14: 184 пояснюють схожістю «побаченої згори квітки куколю з циферблатом годинника», адже на пурпурових пелюстках помітні темні рисочки, що нагадують стрілки. Цей бур’ян, ростучи серед зернових, «краде хліб» (Rogowska 1998: 77), тому його називають złodziejem Sych SGKasz 6: 235; можливо, подібну мотивацію має й назва куколю przepad Karl SJP 5: 153. Через чорне насіння кукіль має назви czarnucha, czarnuszka Karl SJP 1: 746; назви boligłów SGP PAN 2: 367 і szalonka Spól Naz 24 можуть бути пов’язані з отруйними властивостями насіння, хоча, на думку Ванякової, назва boligłów (яка стосується також волошки синьої) радше пов’язана з рясним поширенням цього бур’яну серед зернових, що сильно їх ослаблює, а тому є причиною занепокоєння для хліборобів (Waniakowa 2019: 181).

[КАТЕГОРИЗАЦІЯ] Кукіль повсюдно вважають бур’яном, наприклад: Kąkol — огидний бур’ян Pelc SGLub 5: 204, Конколь ніби такий гарненький, бо фіолетовий, але це теж бур’ян Kaś Podh 5: 35, а також у народній поезії:

³Спочатку назва kąkol стосувалася пажитниці однорічної (Lolium temulentum) SStp Urb 3: 262, яка, як і кукіль, є отруйним бур’яном зернових, тому в текстах фольклору, де йдеться про кукіль, може матися на увазі пажитниця однорічна zb. Fisch Roś 188. Назву kąkol застосовували також до смілки (Lychnis) і чорнушки (Nigella sativa) Maj Słow 1: 129.

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie szkodne – obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej

99

Або ж ті бур’яни. Я виривав їх на полі й виривав із себе..., але було шкода — а поле ж очистилося б — тих польових маків і блідих куколів. (Stanisław Buczyński; Ad Złote 32);

Дивиться Ісус: порожні хати, порожні поля, не засіяні; ростуть будяки й куколі, зарослі бур’янами й нікому не потрібні. (Maria Majchrzak; Niew Prow 160).

На думку Баньковського, назва kąkol пов’язана з литовським keñkti ‘шкодити’ Bań ES 1: 653, отже, сама назва цієї рослини передбачає гіперонім «бур’ян». Кукіль також категоризують як квітку (пор. назву куколю — dia-belskie kwiaty), іноді з уточненням польова, дика квітка: «Це дикі квіти: волошка, або синяк, кунку́ль, вогни́ця, молоча́й, ромашка, материнка, барвінок» Górn Malb 2: 203. У писаній селянській поезії його часто згадують разом з іншими польовими квітами: маком і волошкою синьою:

Коли забереш мене, о Ісусе, з долини прекрасного світу, дозволь узяти з собою польових квітів — маків, куколів і волошок. (Maria Gleń; TL 2005/1–4: 101);

Квіти й цілющі трави, Божою ласкою дані людині на пожиток і радість, зібрані на паломницьких шляхах: ромашки, золотарники /... / з пшеничних ланів — маки, волошки, куколі... оспівані жайворонком. (Stanisława Łapińska; Niew Pył 111).

Оскільки кукіль освячували й використовували в магічних і (рідше) лікувальних практиках, про нього говорили також зіллям/травою, наприклад, у прислів’ї: Хоч кукіль і не сіють, а це зілля розмножується NKPP kąkol 6 або у вірші:

Березо край придорожньої каплички — ти показала першу стежину до поля моїх батьків, де росли всілякі трави, маки, волошки, куколі, а я, маленький черв’ячок, і гадки не мав, скільки ж краси й барв тут побачу (Władysław Koczot; TL 1997/3: 13).

100

BENDRINĖ KALBA | 97

[ПОХОДЖЕННЯ] Вірили, що Пан Бог насіяв збіжжя, а диявол кукіль TL 2009/3–4: 44, що знайшло відображення у прислів’ї: Пан Бог пшеницю множить, а диявол кукіль розмножує NKPP pszenica 17 (на Кашубах казали, що кукіль — це диявольська пшениця Sych SGKasz 2: 229) та у вже згаданих назвах куко́лю — диявол, диявольська рослина, диявольські квіти/зілля.

На переконання про диявольське походження куко́лю, імовірно, вплинула новозавітна притча про кукіль (у давніших перекладах Біблії, наприклад, у Якуба Вуйка, це була притча про кукіль), яку Ісус розповідає натовпу⁴. Згодом він пояснює апостолам (Мт 13, 36–43), що добрим насінням, пшеницею, є сини Царства, а кукілем — сини Злого. Ворог же, який посіяв кукіль, — це диявол. Можливо, тому на Помор’ї стверджували, що не слід зривати кукіль, бо це загрожує одержимістю Sych SGKasz 1: 96. Також вірили, що сатана намагається спокусити на гріх власників полів, де багато куко́лю Fisch Roś 187.

[ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД І ВЛАСТИВОСТІ] Кукіль виростає високим, має довгі, гнучкі стебла, які можуть схилятися; див. назви. Ці стебла часто розгалужуються, тому в піснях ідеться про кшо́нж, тобто кущ куко́лю, наприклад:

На напівсільському полі стоїть кущ куко́лю, треба було б його викопати. Сподобалася мені в сусіда дівчина — якби ж вони хотіли віддати її за мене! (Pieś Śl 2: 211);

На мазевському голому полі стоїть гострий кущ куко́лю, не залицяйся до мене, хлопче, ти мазевський шмаркач (K 22 Łęcz 197).

Кукіль має біленькі квіточки і такі рожеві Pelc SGLub 5: 205. Про квіти куко́лю також кажуть, що вони фіолетові Kąś Podh 5: 35, пурпурові Pelc SGLub 5: 205; у сілезькому діалекті прикметник кукільний означає фіолетовий колір SGŚ Wyd 14: 184. Квітка куко́лю, що має форму дзвоника (звідси його назви дзвоник, дзвонець) такі ро́скі [= ро́зьки] навколо має (зубчики, що виступають з-під пелюсток), а якщо дивитися згори, нагадує циферблат годинника; див. назви. Кукіль, Боже, який гарний, а такий шкідливий — казали Pelc SGLub 5: 205, адже як відцвіте, то має такі чорні кульки, які висиплються і знову виростуть⁵

⁴ Ворог посіяв кукіль серед пшениці, поки люди спали. Господар не дозволяє слугам вирвати його, щоб збираючи кукіль, вони не вирвали разом із ним і пшеницю; лише під час жнив він скаже женцям: Спершу зберіть кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; пшеницю ж звезіть до моєї комори Мт 13, 24–30.

⁵ Насправді кукіль не висипає насіння на землю: воно достигає одночасно із зернами злаків, його збирають разом із ними, і воно може бути висіяне лише наступного сезону https://www.sgs.com/pl-pl/aktualnosci/2024/05/nasiona-chwastow-w-zbozach.

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie szkudne – obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej

101

SGŚ Wyd 14: 184. Великі, товсті, чорні зернятка (звідси назви czarny kąkol Rost Symb 1: 160, czarnucha, czarnuszka) отруйні, пор. фраз. od kąkolu oczy płyną NKPP blekot, obejrzeć się kąkolu ‘збожеволіти, отупіти’ SOWM 3: 14. За побутовою розповіддю нема на світі такої істоти, щоб з’їла це зерно: ні коні, ні собака — ніхто цього не з’їсть, це страшенна гіркота TN Śliwnica 1994.

[КІЛЬКІСТЬ І МІСЦЕ ПОШИРЕННЯ] Кукіль траплявся повсюдно, його було сила-силенна TN Chołowice 1998; у пісні солдати втішають дівчину після смерті коханого:

Не плач, панно, не плач, не жалій за ним. Їде до нас тут тисяча, вибери собі одного. Щоб вас тут було, як у полі куколю, та ніхто з вас не такий, як Ясько на вроду. (Wisła 1899: 110).

Вважали, що Кожне поле родить кукіль NKPP kąkol 1, У кожному збіжжі мусить бути кукіль Tred Kasz 132, найчастіше ж він ріс у пшениці та житі:

На Бахореччиному полі пшениця повна куколю, а в нашого пана пшениця мальована. (K 35 Przem 48);

На Зеленському полі росте кукіль у житі, як цей кукіль розквітне, прийду, люба, до тебе. (Płat Krak 213).

Побутувало переконання, що цей бур’ян не переведеться Tred Kasz 132, не зникне NKPP kąkol 3. Однак тепер його виполюють, тож куколю, мабуть, немає Rog Wag 271. Як зазначає селянський поет Владислав Кочот: у збіжжі вже багато років немає ні осоту, ні куколю Niew Prow 111.

[ЛОКАТОР] Вважали, що коли виросте кукіль, на нього охоче сідає й відпочиває диявол, невидимий людському оку. «Якщо покрутити кукіль у руці, можна побачити, як у ньому диявол ворушить рогами» Sych SGKasz 1: 96. Вірування, що диявол перебуває на куколі, підтверджують оповіді про вірування:

Одного разу сидів диявол над дорогою на куколі в збіжжі й чекав. Коли прийшла одна панна й зірвала цю квітку, диявол відразу в неї вселився. Потім його, щоправда, хтось вигнав із неї, але диявол знову сказав: «Піду знову сісти край дороги й знову вселюся в неї або в когось іншого». (Sych SKoc 1: 96);

Один літній чоловік із Жечиці-Длугої розповідав про те, що сталося з ним у клуні приблизно 1920 року. Напередодні він прополював пшеницю від куколю. Назбирав його чимало й приніс до клуні, де звалив купою в кутку під стіною... вирішив використати цей бур’ян

102

BENDRINĖ KALBA | 97

на підстилку для худоби. Оскільки стебла куколю були надто довгими, він поклав їх на пеньок, щоб порубати на дрібні частини. Коли він кілька разів перерубав стебла бур’яну сокирою, то помітив, що щось рухається в розрубаних шматках, які лежали на землі. Коли він почав розгрібати їх вістрям сокири в усі боки, то побачив маленького чортеня, розрубаного навпіл. (Gaj Stal 187).

[ОСВЯЧЕННЯ] Кукіль зазвичай не освячували, бо це бур’ян Nieb Przes 155, однак у деяких регіонах Польщі його освячували ZWAK 1890: 213, наприклад, горяни — у день Успіння Пресвятої Богородиці (15 VIII), вірячи, що тоді він не ростиме серед вівса MAAE 1907: 115, Kąś Podh 5: 35.

Kąkol święcono także w wianuszkach w oktawę Bożego Ciała MAAE 1908: 120, TL 1997/2: 21.

[ПРАКТИКИ ЗАПОБІГАННЯ ПОЯВІ КУКОЛЮ] Казали, що кукіль — ворог хлібороба TN Śliwnica 1994, бо він дуже шкодить зерновим TN Chołowice 1998, а там, де він росте, нема хліба Sych SGKasz 6: 229. Тому застосовували різні практики, щоб він не ріс серед зернових.

Спочатку поле глибоко орали, щоб очистити землю від бур’янів: у пісні Янічек їде в поле виорювати куколі Rog Śląsk 45; під першу зорану скибу клали кукіль і співали: Орати, хлопче, орати, бо ти добре ореш, посієш пшеницю — вродить овес Udz Biec 145. Щоб «чорт не посіяв куколю», на передгір’ї невдовзі після півночі з Великої суботи на Великодню неділю господар встромляв у поле хрестики з пагонів кокочки (або інших рослин) і освячував їх за допомогою пальми Kot Urok 138. У Великодній понеділок — згідно з народним віршем — кожен селянин у полі кидає шкаралупи з яєць, щоб не було куколю Lud 1895: 87.

Запобігти появі куколю та інших бур’янів і хвороб зернових мало також обходження хлопцями полів із смолоскипами на Зелені свята (Зіслання Святого Духа); тоді вигукували:

Тікай, куколю, бо я тебе закопчу. А я освячую й проганяю повитицю. Тікай, сміттю, бо я тебе освячу! Світися, світися, тікай, сміттю! (Kot Urok 145).

Так само робили напередодні свята святого Яна (23 VI): висушені протягом року на горищі «палиці, зілля: як-от кукіль, волошка тощо» зв’язували разом, прив’язували до палиці, підпалювали й, бігаючи з цим, вигукували: Сьогодні надвечір’я святого Яна, запалюється купальське багаття Lud 1902: 424.

ANNA KĄCZAN. Jakie to ładne, a takie szkodne – obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej

103

З часом зернові почали обприскувати: Як росло збіжжя, то стежили, щоб не виросло забагато конколю та іншого зілля. Треба обприскати загони Kaś Podh 5: 35. Якщо, попри ці заходи, кукіль виростав, його виривали — мотив прополювання куколю поширений у поезії та піснях і часто має символічне (еротичне) значення:

остання пшениця зашумить по тобі, і з неї вже ніхто не вирве куколю, а всі засіяні тобою лани перетворяться на сиріт (Stanisław Pudełkiewicz; Wer Ojcz 245);

Приїхали кавалери з війни, питали гарну дівчину: Чи не бачили? Як їдете з поля, там вибираєте пшеничку з куколю (Wisła 1902: 711);

У Сигнечові за двором росте житечко з куколем, іди ж, Марисю, виполи його, зустрінеш Яся, поклич його. Пішла Марисю жито полоти, щоб біленького хлібця їсти, з Ясеньком зустрілася, у жито його повела. Та замість рвати кукіль пішли собі в затінок спати. (Płat Krak 105).

Вирваний кукіль спалювали:

Ще хотів би з пшениці вибрати ріжки, на спалення вирвати кукіль, осот (Stanisław Buczyński; Niew Pył 30).

Запобігти появі куколю мали також практики на день святого Григорія (3 IX), у так зване свято куколю: в околицях Перемишля діти рано-вранці бігали вздовж батькового поля з пшеничними коржами (бохночками й кукольками), співаючи:

Куколю, куколю, не рости на нашому полі, а тільки на жидівському й панському. Пани, жиди печуть собі калачі, а ми, бідолахи, не маємо нічого.

Потім вони виривали кукіль і кидали його в усі боки. Дійшовши до кінця свого поля, сідали й з’їдали свої припаси; потім поверталися до села, щоб провести решту дня за розвагами Or L 1930: 17. Напередодні Різдва (24 XII) сміття, зібране з підлоги кімнати, викидали за річку, у воду або спалювали на полі, щоб кукіль та інші бур’яни не нищили посівів Wes Śląsk 215.

104

BENDRINĖ KALBA | 97

Попри всі ці заходи, зерно часто було забруднене насінням куколю, тому його очищали — решетом Wit Bąj 48 або млином Bart PANLub 3: 84, оскільки борошно з домішкою куколю je carna Dub Ostr 132 і гірке; кашуби казали про нього: mąkol to kąkol Sych SGKasz 3: 123.

[ПРАКТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ] Кукіль має гарну квітку й гнучкі стебла, тому діти й дівчата охоче плели з нього вінки (латинська назва куколю Agrostémma у переносному значенні означає: ‘рослина, придатна (використовувана) для плетіння вінків’ Rej Poch 19), що знайшло відображення в піснях:

Куколю, куколю, не сійся по полю, бо дівчата тебе люблять, на віночки тебе зривають (ZWAK 1890: 213);

Ходила полем, шукала куколю, знайшла квіточку, сплела віночок (Święt Nadr 270);

Білий Яне, білий Яне! А чи є у дворі красуня Марисі, білий Яне! Має віночок із куколю, шукає хлопців у полі. Білий Яне! (Wisła 1899: 664).

Із куколю робили букети; вважали, що букет гарний був із цього TN Chołowice 1998:

Здивований жайворонок, що перегукується біля межі, щебетом проганяє: — Ще ж не жнива! Під придорожньою грушею примощуюся, засмучена, і пригортаю до грудей букетик куколю (Ewa Jowik; TL 2017/1–2: 54).

Гей, я собі король Між лісами, нивами, луками й полями! /…/ Країну мого королівства За неповну годину Обійду навколо, впоперек і вздовж, Перепливу морем хвиль збіжжя, Що б’ють мені поклони, Складають у данину свої плоди… Букети квітів, багаті На маки, кукіль і волошки. (Antoni Kucharczyk; Pig Wyb 149).

[ОБРЯДОВЕ Й МАГІЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ] Квітку куколю використовували в обрядах і магії — наприкінці жнив у Краківському краї старші жінки плели «вінки з кропиви, будяка, лободи, вовчої ягоди, куколю та взагалі з усіх польових бур’янів»; маючи їх на головах, ішли до панського двору

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie szkodne –

obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej

105

разом із дівчатами, які мали вінки з пшениці. Пан виходив на поріг маєтку й забирав вінки з голів дівчат, а баби силоміць надягали йому на голову «згадані куколі», вигукуючи: Хто бере добре, нехай прийме з ним і погане, бо ж на Божому світі все вже так перемішалося! K 6 Krak 96.

На Помор’ї вірили, що в день собуток (23 VI) відьми справляють шабаш, і щоб вони не позбавили корів молока, пастухи плели вінки із волошок, куколів і маргариток або дзвіночків, вішали їх коровам на шию або на роги й так прикрашених гнали з пасовища до села Stel Pom 171, а коли корови вже були зачаровані, господині обкурювали їх освяченою квіткою куколю ZWAK 1890: 213.

Напередодні дня св. Івана Хрестителя (23 VI) прикрашали свої домівки куколем, волошками, польовим маком і викою Święt Nadr 114. У Мікуловицях на світанку дня св. Івана дівчата прикрашали фігури й каплички вінками з волошок, куколю, маку й полину Wisła 1891: 40.

[ЛІКАРСЬКЕ ЗАСТОСУВАННЯ] Куколь рідко застосовували в лікувальних практиках, оскільки його зерна отруйні; саме тому відвар із нього пили, щоб спричинити викидень Kul Wiel 3: 99.

При сильному ревматичному головному болю, такому, що голова розколюється від болю й гуде, голову обкладали куколем, змоченим у воді MAAE 1907: 144. Нежить у дітей лікували, даючи їм нюхати розтертий куколь, вимочений в оцті й висушений ZWAK 1895: 31.

[PRZEPOWIEDNIE] Uważano, że kąkol w zbożu wygninie, gdy w Wielkim Tygodniu ZWAK 1890: 194, w Wielki Piątek jest mróz ZWAK 1886: 89.

[СИМВОЛІКА] Куколь, бур’ян, що походить від диявола, є символом зла, заздрості, незгоди, пор. фразеол. сіяти, розсіювати кукіль ‘спричиняти зло, незгоду, заздрість’ S SFr 1: 322, давнє куколіти ‘ставати злим’ Karł SJP 2: 311; на Кашубах кукольником, куколницею називали лиху, нікчемну людину Sych SGKasz 2: 229. Ця символіка особливо міцно закріпилася в прислів’ях: При пшениці мусить бути кукіль [= добро і зло трапляються разом] NKPP pszenica 25; Хто сіє кукіль, той кукіль і збере [= наслідки поганих учинків завжди погані] NKPP kąkol 4; Кожне поле родить куколі [= погані, небажані речі трапляються скрізь] NKPP kąkol 1. Куколем переносно називали непотрібні, шкідливі речі й людей Sł SE 2: 118, звідси фразеол.

106

BENDRINĖ KALBA | 97

потрібний, як кукіль у збіжжі ‘цілком непотрібний’ S SFr 1: 322, годувати куколем зловтішно ‘утримувати когось на довічному утриманні’ Sych SGKasz 2: 229.

Куколь — символ бідності, наприклад: Пшениця в жупані, шляхтич у селянській свитці [= коли в пшениці багато куколю, господар бідний] NKPP pszenica 22; де росте кукіль, там хліба нема Sych SGKasz 2: 229. У народному соннику він означає неврожай Nieb Pol 170.

У залицяльних і любовних піснях куколь асоціюється з хлопцем:

На краківському полі ростуть дві волошки — сандомирські дівчата, мов рожеві квіти. На краківському полі ростуть два куколі — сандомирські хлопці ростуть, мов тополі. (MAAE 1910: 199);

На мазевському голому полі стоїть гострий кущ куколю, не чіпляйся до мене, хлопче, ти, мазевський шмаркачу. (K 22 Łęcz 197).

Прополювання куколю дівчиною в піснях — це символічний образ кохання:

На гоценовському полі, біля тарновського краю, Касюлька вибирала куколі з пшениці. Однією рученькою куколь рвала, а другою рученькою Ясенькові кивала. (Krzyż Kuj 1: 226);

У моєї матері на полі дві десятини куколю. А хто його прополе? Целадецьких небагато. Піду я сама його полоти, а ти, Ясю, іди за мною. Та не залицяйся до мене, щоб хтось нас не застав. (K 21 Rad 38).

У сучасній селянській поезії через гарну квітку куколь сприймається як окраса поля, елемент рідного села й краси цього світу:

Моє піщане поле, прикрашене квітами куколю, приносить запах хліба в неспокійні домівки (Kocz Pól 44);

Моє село — це ниви збіжжя, Переткані барвистим куколем, Квітучі мальви перед хатою І спів жайворонка над полем. (Wiesława Szymoniak; Niew Pył 211).

Коли забереш мене, о Ісусе, з цієї прекрасної долини світу, дозволь мені забрати польових квітів, маків, куколю й волошок. (Maria Gleń; TL 2005/1–4: 101).

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie sz ma? – obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej 107

ВИСНОВКИ

Куколь — поширений колись, надокучливий і бридкий бур’ян, який найчастіше росте в зернових посівах, особливо в пшениці та житі. У народній культурі, імовірно під впливом біблійної притчі, його походження приписують дияволу, звідси назви куколю: диявол, диявольські квіти, сатанинська квіточка, квіточки злого духа. Ці назви також підкреслюють, що куколь має гарні квіти, тому діти й дівчата плели з нього вінки та робили букети, якими прикрашали хату. Попри отруйне чорне насіння, кукіль використовували в лікувальних практиках (наприклад, від головного болю). Подібно до маку й волошки⁶, з якими він часто ріс у зернових посівах (пор. Погане маєте збіжжя: самі волошки, маки та куколь Wiet SPog 60), кукіль іноді зараховували до квітів і зілля. Однак для селянина-господаря це був передусім бур’ян, присутність якого на полі зменшувала врожай і вимагала додаткової праці (глибокого орання землі, прополювання, спалювання вирваних стебел). Квіткою-куколем ми можемо безтурботно милуватися сьогодні, коли вона вже не «краде» в нас хліб…

ДЖЕРЕЛА

Ad Złote – Złote ziarna. Antologia współczesnej poezji ludowej ziemi zamojskiej, зібрав, упорядкував і забезпечив післямовою J. Adamowski, Люблін: Люблінське видавництво, 1985.

Bań ES – Етимологічний словник польської мови, A. Bańkowski, т. 1–2, Варшава: Наукове видавництво PWN, 2000.

Bart PANLub – Люблінське. Польська народна пісня і музика. Джерела та матеріали, за ред. J. Bartmiński, ч. 1: Пісні та обряди річного циклу, ч. 2: Пісні та родинні обряди, ч. 3: Пісні й ситуативні тексти, ч. 4: Загальнопоширені пісні, ч. 5: Пісні станів і професій, ч. 6: Інструментальна музика. Інструментарій — виконавці — репертуар, Люблін: Музичне видавництво Polihymnia, 2011.

Bor SE – Етимологічний словник польської мови, W. Boryś, Краків: Літературне видавництво, 2005.

Brüc SE – Етимологічний словник польської мови, A. Brückner, Варшава: Загальна освіта, 1970.

Dub Ostr – Назви рослин в говорах Оструди, Вармії та Мазур, S. Dubisz, Вроцлав: Національний заклад імені Оссолінських, 1977.

⁶ Zob. artykuł Doroty Piekarczyk i Joanny Szadury: Chaber (Piekarczyk, Szadura 2007: 136–148).

108

BENDRINĖ KALBA | 97

Fisch Rós – Рослини у народних віруваннях і звичаях. Словник Адама Фішера, M. Kujawska, Ł. Łucaj, J. Sosnowska, P. Klepacki, Вроцлав: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 2016.

Gaj Stal – Духи й демони в народних віруваннях околиць Сталової Волі — Розвадова і Тарнобжеґа, W. Gaj-Piotrowski, Вроцлав: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 1993.

Górn Malb – Мальборкський діалект, H. Górnowicz, т. 2, вип. 1–2, Ґданськ: Gdańskie Towarzystwo Naukowe, 1973–1974.

K 6 Krak – Повне зібрання творів 6: Краківське, O. Kolberg, Вроцлав–Познань: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 1963.

K 21 Rad – Повне зібрання творів 21: Радомське, O. Kolberg, Вроцлав–Познань: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 1964.

K 22 Łęcz – Повне зібрання творів 22: Ленчицьке, O. Kolberg, Вроцлав–Познань: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 1964.

K 35 Przem – Повне зібрання творів 35: Перемиське, O. Kolberg, Вроцлав–Познань: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 1964.

Karł SJP – Словник польської мови, J. Karłowicz, A. Kryński, W. Niedźwiedzki, т. 1–8, Варшава: Państwowy Instytut Wydawniczy, 1952–1953.

Kąś Podh – Ілюстрований лексикон говірки й культури Підгалля, J. Kąś, т. 1–3, 2015–2016, Буковина-Татранська–Новий Сонч: Bukowińskie Centrum Kultury „Dom Ludowy”; т. 4, Краків: Wydawnictwo Astraia, 2017; т. 5–12, Новий Сонч: Małopolskie Centrum Kultury „Sokół”, 2017–2019.

Kocz Pól – Z pól i łąk, W. Koczot, Warszawa: Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1990.

Kot Urok – Проти чарів. Вірування й обряди у підгірян, жешов’ян, лісов’яків, F. Kotula, Варшава: Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1989.

Krzyż Kuj 1 – Куявія. Польська народна пісня й музика. Джерела та матеріали, B. Krzyżaniak, A. Pawlak, J. Lisakowski, ч. 1: Тексти, Краків: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1974.

Kul Wiel 3 – Народна культура Великопольщі, за ред. J. Burszta, т. 3, Познань: Wydawnictwo Poznańskie, 1967.

Lud – Lud. Орган Польського етнологічного товариства, 1895–.

MAAE – Антропологічно-археологічні та етнографічні матеріали, видані з ініціативи Антропологічної комісії Академії знань у Кракові 1–14, 1896–1919.

Maj Słow 1 – Словник польських зоологічних і ботанічних назв, що містить народні й наукові польські назви та синоніми, уживані щодо тварин і рослин від XV століття донині, зібрані з джерел і зіставлені з латинськими науковими синонімами у двох алфавітних порядках, доповнені порівняльним матеріалом, запозиченим з інших слов’янських

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie szkodne – obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej 109

слов’янських, зібрав і впорядкував E. Majewski, т. 1: Польсько-латинський словник, Варшава: книгарня Теодора Папроцького і компанії, 1889.

Nieb Pol – Polski sennik ludowy, S. Niebrzegowska, Lublin: Wydawnictwo UMCS, 1996.

Nieb Przes – Переляк від переляку. Рослини в народних усних переказах, S. Niebrzegowska, Люблін: Видавництво UMCS, 2000.

Niew Prow – Веди нас до світла. Антологія народної релігійної лірики, зібрав, опрацював і забезпечив вступним словом D. Niewiadomski, Люблін: Видавництво Polihymnia, 1994.

Niew Pył – Де хлібний порох сягає сонця. Мотив «малої батьківщини» в народній поезії Люблінщини. Антологія, зібрав, опрацював, написав вступ і додав біографічні довідки про авторів D. Niewiadomski, Люблін: Видавництво «Polihymnia», 2001.

NKPP – Нова книга польських прислів’їв і прислів’ївних висловів, на основі праці S. Adalberg опрацювала редакційна колегія під керівництвом J. Krzyżanowski, т. 1–4, Варшава: Державне видавниче підприємство, 1969–1978.

Or L 1930 – Свято куколю, A. Kordek, Орли Лот. Орган гуртків краєзнавства молоді Польського краєзнавчого товариства.

Pieś Śl 2 – Народні пісні з польської Сілезії, видали й забезпечили коментарями J. Ligęza і S. M. Stoiński, т. 2: Баладні пісні про залицяння і кохання, Краків: Друкарня Ягеллонського університету, 1938.

Pig Wyb – Вибрані твори народних письменників, упорядкував S. Pigoń, ч. 2: Поети й оповідачі, Вроцлав: Видавництво Національного закладу імені Оссолінських, 1948.

Pelc SGLub – Словник говірок Люблінщини, H. Pelcowa, т. 1–12, Люблін: Видавництво UMCS, 2012–2023.

Płat Krak – Чи ж ми такі сякі. Збірка пісень східних і західних краков’яків, зібрав і опрацював P. Płatek, Краків: Крайове видавниче агентство, 1976.

Rej Poch – Походження латинських назв польських рослин. Ботанічний путівник, M. Rejewski, Варшава: Книга і знання, 1996.

Rog Śląsk – Пісні польського народу у Верхній Сілезії, J. Roger, Ополе: Сілезький інститут в Ополе, 1976.

Rog Wag – Говірковий образ рослин у світлі номінаційної активності їхніх назв (на прикладі говірки села Ваги в Ломжинському повіті), E. Rogowska-Cybulska, Гданськ: Видавництво Гданського університету, 2005.

Rost Symb 1 – Symbola ad historiam naturalem medii aevi, J. Rostafiński, ч. I, Краків: Universitas Jagiellonica, 1900.

SGP PAN – Словник польських говірок, т. I–X, підготований Відділом польської діалектології Інституту польської мови PAN у Кракові під керівництвом M. Karas, від т. II — під керівництвом J. Reichan, від т. VI — під керівництвом J. Okoniowa, від т. IX,

110

BENDRINĖ KALBA | 97

вип. 2, під керівництвом R. Kucharzyk, Вроцлав: Національний заклад ім. Оссолінських. Видавництво Польської академії наук, 1982–.

SGŚ Wyd – Словник сілезьких говірок, науковий редактор B. Wyderka, т. 1–, Ополе: Державний науковий інститут – Сілезький інститут, 2000–.

Sł SE 2 – Етимологічний словник польської мови, F. Sławski, т. 2, Краків: Товариство любителів польської мови, 1958–1965.

SOWM 3 – Словник говірок Оструди, Варміньського краю та Мазур, укладається Працею над словником говірок Оструди, Варміньського краю та Мазур Інституту мовознавства у Варшаві, т. 3, редактори Z. Stamirowska, H. Perzowa, Варшава–Краків: Інститут польської мови PAN, 1993.

Spól Naz – Назви польських рослин до XVIII століття, A. Spólnik, Вроцлав: Національний заклад ім. Оссолінських. Видавництво Польської академії наук, 1990.

S SFr – Фразеологічний словник польської мови, S. Skorupka, т. 1–2, Варшава: Загальна освіта, 1967–1968.

SStp Urb 3 – Старопольський словник, редактор S. Urbańczyk, Вроцлав: Національний заклад ім. Оссолінських. Видавництво Польської академії наук, 1960–1962.

Sych SGKasz – Словник кашубських говірок на тлі народної культури, B. Sychta, т. 1–7, Вроцлав: Національний заклад ім. Оссолінських. Видавництво Польської академії наук, 1967–1976.

Tred Kasz – Кашубська фразеологія та вірування і звичаї (у порівняльному аспекті), J. Treder, Вейгерово: Музей кашубсько-поморської писемності й музики, Товариство друзів Вейгеровської землі, 1989.

Udz Biec – Бецька земля. Польський народ у Горлицькому та Грибівському повітах, S. Udziela, Новий Сонч: Сончівське видавниче бюро, 1994.

Wan Pol – Польські діалектні назви дикорослих трав’янистих рослин на слов’янському тлі. Загальні питання, J. Waniakowa, Краків: Видавництво Ягеллонського університету, 2012.

Wer Ojcz – Вітчизна. Антологія сучасної народної поезії, добір, упорядкування, післямова та покажчик S. Weremczuk, Люблін: Люблінське видавництво, 1987.

Wes Śląsk – Традиційні елементи обрядовості «свята Годів» у Нижній Сілезії, H. Wesołowska, [у:] Нижньосілезьке село, редактор A. Nasz, Вроцлав: Польське етнологічне товариство, 1970, 197–232.

Wiet SPog – Словник говірки погужан (з околиць Горлиць), A. Wietrzyk, за науковою редакцією B. Grabki та R. Kucharzyk, Горлиці: Музей «Двори Карвацянів і Гладишів» у Горлицях, 2011.

Wisła – Вісла. Географічно-етнографічний щомісячник 1–21, 1887–1916.

Wit Baj – Байки та Модерівка, S. Witkoś, Познань: Державне сільськогосподарське та лісове видавництво, 1977.

ZWAK – Zbiór Wiadomości do Antropologii Krajowej wydawany staraniem Komisji Antropologicznej Akademii Umiejętności 1–18, 1877–1895.

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie szkodne –

obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej

111

LITERATURA

Bartmiński Jerzy 1988: Definicja kognitywna jako narzędzie opisu konotacji. – Konotacja, red. J. Bartmiński, Lublin: Wydawnictwo UMCS, 169–183.

Bartmiński Jerzy 1996: O „Słowniku stereotypów i symboli ludowych”. – Słownik stereotypów i symboli ludowych 1: Kosmos, z. 1: Niebo, światła niebieskie, ogień, kamienie, red. J. Bartmiński, zastępca red. S. Niebrzegowska, Lublin: Wydawnictwo UMCS, 9–34.

Piekarczyk Dorota, Szadura Joanna 2007: Chaber, Konteksty. Polska Sztuka Ludowa 1, 136–148.

Prorok Katarzyna 2023: „Słownik stereotypów i symboli ludowych” jako słownik etnolingwistyczny (na przykładzie hasła perz). – Bendrinė kalba 96, 54–70.

Rogowska Ewa 1998: Z kaszubskiego zielnika: kąkol. – Pomerania 7/8, 76–77.

Waniakowa Jadwiga 2019: Polskie gwarowe nazwy chabra bławatka. – Centaurea cyanus L. na tle słowiańskim i europejskim. – Prace Filologiczne 74, 173–187.

Gauta 2024-10-26

Priimta 2024-11-07

ANNA KACZAN

THIS IS PRETTY, BUT SO DAMAGING –

THE LINGUISTIC AND CULTURAL IMAGE OF CORNCOCKLE IN POLISH FOLK TRADITION

Summary

The article presents the linguistic and cultural image of corncockle (Polish: KĄKOL) in Polish folk tradition, reconstructed within the methodology of Jerzy Bartmiński’s cognitive definition (full application in: Dictionary of Folk Stereotypes and Symbols). The description is based on lexical data (names, synonyms, phraseological unit), texts (proverbs, songs, written peasant poetry, belief stories), as well as folk beliefs and practices (i.e., the so-called co-linguistic data). The data come from Jerzy Bartmiński’s Ethnolinguistic Unit at UMCS, where the Dictionary of Folk Stereotypes and Symbols (SSiSL) is being compiled. In Polish folk culture, it was believed that corncockle (unlike wheat) was created by the devil (hence its other names: devil (diabeł), devil’s flower (diabelski kwiatek), devil’s herb (diabelskie ziele)). Corncockle is a weed that usually grows in wheat and rye. However, due to its appearance (beautiful flowers), it is also categorized as a flower (it was used for making bouquets or wreaths), and due to its medicinal

112

BENDRINĖ KALBA | 97

uses (despite the poisonous black seeds), it was sometimes perceived as a herb. To remove corn cockle from the fields, many measures were used, such as deep ploughing, weeding, or burning of uprooted plants. Corncockle is a symbol of something evil, harmful and useless. In courtship and love songs, the weeding of corn cockle by a girl symbolizes love. In written peasant poetry, corncockle is perceived as a decoration of the field (together with poppies and cornflowers), an element of the native village, and of the beauty of the world.

KEY WORDS: corncockle, stereotype, linguistic and cultural image of the world, Polish folk culture.

ANNA KACZAN Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie Pl. Marii Curie-Skłodowskiej 4A/205 20-031 Lublin [email protected]

ANNA KACZAN

TAI GRAŽŲ, TAČIAU ŽALINGA – RAUGĖS KALBINIS IR KULTŪRINIS VAIZDINYS LENKŲ LIAUDIES TRADICIJOJE

S a n t r a u k a

Straipsnyje pateikiamas lingvistinis ir kultūrinis raugės (lenk. KĄKOL) įvaizdis lenkų liaudies tradicijoje, atkurtas pagal Jerzy Bartmińskio kognityvinio apibrėžimo metodiką (detalus taikymas Liaudies stereotipų ir simbolių žodyne). Aprašymas paremtas leksikos duomenimis (pavadinimais, sinonimais, frazeologiniais vienetais), tekstais (patarlėmis, dainomis, rašytine valstiečių poezija, tikėjimų pasakojimais), taip pat liaudies tikėjimais ir praktika (t. y. vadinamaisiais bendraisiais kalbiniais duomenimis). Duomenys gauti iš Jerzy Bartmińskio etnolingvistikos skyriaus UMCS, kur rengiamas Liaudies stereotipų ir simbolių žodynas (SSiSL). Lenkų liaudies kultūroje buvo tikima, kad raugę (kitaip nei kvietį) sukūrė velnias (iš čia ir kiti jos pavadinimai: velnias (diabel), velnio gėlė (diabelski kwiatek), velnio žolė (diabelskie ziele)). Raugė yra piktžolė, kuri dažniausiai auga kviečiuose ir rugiuose. Tačiau dėl savo išvaizdos (gražių žiedų) ji taip pat priskiriama gėlių kategorijai (buvo naudojama puokštėms ar vainikams pinti), o dėl medicininės paskirties (nepaisant nuodingų juodų sėklų) kartais buvo suvokiama kaip vaistažolė. Raugės iš laukų šalintos įvairiai, pavyzdžiui, giliai ariant, ravint ar deginant išrautus au-

ANNA KACZAN. Jakie to ładne, a takie szkodne – obraz kąkolu w polskiej kulturze ludowej

113

galus. Raugė yra ko nors blogo, žalingo ir nenaudingo simbolis. Piršlybų ir meilės dainose mergelė, ravinti rauges, simbolizuoja meilę. Rašytinėje valstiečių poezijoje raugės suvokiamos kaip lauko puošmena (kartu su aguonomis ir rugiagėlėmis), gimtojo kaimo, pasaulio grožio elementas.

ESMINIAI ŽODŽIAI: raugė, stereotipas, kalbinis ir kultūrinis pasaulio vaizdas, lenkų liaudies kultūra.

ANNA KACZAN

Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej w Lublinie

Pl. Marii Curie-Skłodowskiej 4A/205

20-031 Lublin

[email protected]

114

BENDRINĖ KALBA | 97