Bendrinė kalba / Standard Language 2025, Nr. 98, p. 1–11 Contents link / Turinio nuoroda ISSN 2351-7204 (elektroninis / online)

ПОЛЬСЬКА ДІАЛЕКТОЛОГІЯ ТА ВИКЛИКИ ЗМІН МОВНОЇ СИТУАЦІЇ В СЕЛАХ — ПОПЕРЕДНІ ДОСЛІДЖЕННЯ І НОВИЙ ОПИС ДІАЛЕКТІВ У НОВИХ УМОВАХ (ОКРЕСЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ)¹

Польська діалектологія та виклики мінливої мовної ситуації в селах — попередні дослідження і новий опис діалектів у нових умовах (окреслення проблеми)

MACIEJ RAK Факультет польської філології Ягеллонського університету Електронна пошта: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-0042-1406 Напрями досліджень: польська діалектологія, діалектна лексикографія, діалектна фразеологія, історія польського мовознавства.

https://doi.org/10.35321/bkalba.2025.98.03

АНОТАЦІЯ

Динамічні зміни мовної ситуації в польських селах зумовлюють потребу в іншому підході до ролі діалектів у мовознавчих дослідженнях. Досі діалектологія виявляла два чинники: сільський характер і географічну диференціацію, але залишалася незалежною від соціолінгвістики. Сьогодні діалектологія зосереджується на міжпоколіннєвій, ситуативній та гендерній різноманітності діалектів, тобто на суто соціолінгвістичних чинниках. За нових мовних умов польського села діалектологія перетворилася на субдисципліну соціолінгвістики, що використовує соціолінгвістичні методи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: діалектологія, соціолінгвістика, польські діалекти, діалекти в новій соціальній ситуації.

АНОТАЦІЯ

Динамічні зміни мовної ситуації в польських селах вимагають іншого підходу до місця діалектів у мовознавчих дослідженнях. Досі діалектологія виокремлювала два чинники: сільський характер і географічну диференціацію, однак залишалася незалежною від соціолінгвістики. Сьогодні діалектологія приділяє основну увагу міжпоколіннєвій, ситуативній і гендерній різноманітності діалектів, тобто суто соціолінгвістичним чинникам. За нових мовних умов польського села діалектологія стала субдисципліною соціолінгвістики та використовує соціолінгвістичні методи.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: діалектологія, соціолінгвістика, діалекти польської мови, діалекти в новій соціальній ситуації.

Мета цієї статті — обговорити історію польських діалектологічних досліджень і представити можливий новий підхід до опису мовної ситуації в сільській місцевості Польщі. Як виявляється, з різних причин старі методи й дослідження на практиці не можна продовжувати.

¹Я вже висвітлював цю тему у двох статтях (Rak 2021, 2023).

Авторське право © 2025 Maciej Rak. Видано Інститутом литовської мови. Це стаття з відкритим доступом, що поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення на будь-якому носії за умови зазначення автора та джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею з відкритим доступом і поширюється на умовах ліцензії «Creative Commons» із зазначенням авторства, що дозволяє необмежено використовувати, поширювати й відтворювати її в будь-якому середовищі за умови зазначення автора та джерела. Отримано: / Отримано: 2025-02-25. Прийнято: / Прийнято: 2025-05-23.

1

Зважаючи на те, що сучасна польська діалектологія перебуває в певному занепаді, тут я викладаю переважно теоретичні міркування.

НАРИС ІСТОРІЇ ПОЛЬСЬКИХ ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Початок наукової діалектології в Польщі ознаменувала публікація книги Люціана Малиновського, Beiträge zur slavoischen Dialektologie. I. Ueber die Oppelnsche Mundart in Oberschlesien (1873). Звичайно, діалекти вивчали й раніше, однак праці, опубліковані тоді, зазвичай мали фрагментарний характер. Навколо Л. Малиновського, професора Ягеллонського університету й секретаря Лінгвістичної комісії Академії мистецтв і наук, сформувалася перша наукова школа на польських землях у повному значенні цього слова; її представники почали цінувати фонетичні дослідження із застосуванням модифікованої транскрипції, що відтворювала вимову слів. Звичайно, ця транскрипція була спрощеною й далекою від слов’янського алфавіту, яким ми користуємося сьогодні.

Учнями Малиновського були Ян Бистронь, Станіслав Добжицький, Войцех Гжегожевич, Владислав Косінський, Шимон Матусіак, Роман Завілінський і Казімєж Ніч. Найвагоміші здобутки належали Нічу, якого широко вважають батьком польської діалектології. Інші учні Малиновського фактично обмежувалися описом діалекту одного села, невеликого регіону або однієї діалектної особливості. Образ польської діалектології докорінно змінили Dictionary of Polish Dialects Яна Карловича (1900–1911) та синтези, підготовлені К. Нічем (1915 [1957]).

У міжвоєнний період (як і за часів Малиновського та впродовж перших двох десятиліть XX^th століття) головним осередком діалектологічних досліджень у Польщі був Краків, а точніше — Ягеллонський університет і Польська академія мистецтв і наук. У Варшаві в міжвоєнний період сформувалася діалектологічна школа, що гуртувалася навколо Вітольда Дорошевського й орієнтувалася на синхронно-соціологічні (статистичні) дослідження; напрям цієї школи визначила стаття Mowa mieszkańców wsi Starożreby [Speech of the Inhabitants of the Village of Starożreby] (Doroszewski 1934), яку, зокрема, Мілка Івич (1975: 82) вважає новаторською працею для соціолінгвістики. Сьогодні цю школу представляє Галіна Карась.

Після Другої світової війни, з одного боку, тривали дослідження з лінгвістичної географії (тоді було створено два загальнодіалектні атласи: Mały atlas gwar polskich [Small Atlas of Polish Dialects] за редакцією Казімєжа Ніча й Мечислава Карася (MAGP); а також Atlas gwar polskich [Atlas of Polish Dialects] Кароля Дейни (AGP)); з іншого боку, активізувалася лексикографічна праця. Тож невипадково XX^th століття в польському мовознавстві називають століттям словників. Тоді почали виходити Słownik gwar polskich [Dictionary of Polish Dialects] PAN (польська абревіатура: SGP PAN), Słownik gwar Ostródzkiego, Warmii i Mazur [Dictionary of Dialects of Ostróda, Warmia and Masuria] (SGOWM) і Słownik gwar śląskich [Dictionary of Silesian Dialects] (SGŚ), видання яких триває й досі. Із масштабніших лексикографічних проєктів завершено Słownik gwar kaszubskich na tle kultury ludowej [Dictionary of Kashubian Dialects against the Background of Folk Culture] Бернарда Сихти (SychSGK). Досі XXI^st століття позначене словниками, у яких етнолінгвістичний підхід виразно виявлений; наприклад, Słownik gwary orawskiej [Dictionary of the Orava Dialect] (KąśSGO) і Ilustrowany leksykon gwary i kultury podhalańskiej [Illustrated Lexicon of the Dialect and Culture of the Podhale Region] (KąśILG) Юзефа Кенся; Ilustrowany słownik gwary i kultury spiskiej [Illustrated Dictionary of the Dialect and Culture of the Spisz Region] Я. Кенся й Мацея Рака (KąśRakILG), Słownik gwar Lubelszczyzny [Dictionary of the Dialects of the Lublin Region] Галини Пельцової (PelSGL) та Słownik gwary i kultury Kujaw [Dictionary of Dialects and Culture of the Kuyavia Region] за редакцією Зофії Саванєвської-Мохової (SGiKK).

2

Варто зазначити, що польська діалектологія не відставала від інших галузей мовознавства. Здобутки структуралізму застосовували для опису фонологічної системи діалектів (наприклад, Karaś 1965; Laskowski 1965; Dejna 1973; Reichan 1980). Ширше, у міру того як діалекти дедалі більше розпадалися, почали враховувати соціолінгвістичні чинники (наприклад, Dunaj 1986; Kurek 1990; Kąś 1994). Нарешті, дослідники звернулися до етнолінгвістики (наприклад, KąśSGO; KąśILG; KąśRakILG; PeISGL), яка в польських умовах має когнітивний характер.

На думку К. Ніча, сьогодні базову мету діалектології — опис географічної диференціації мови — замінили інші конкретні цілі, що зумовлено динамічними соціально-економічними й демографічними змінами, які відбулися в польському селі після Другої світової війни: 1) збереження діалектів, що зникають, і їхнє відродження; 2) дослідження напрямів змін на всіх рівнях мови, якою послуговуються в селах; 3) опис кожного елемента діалектного походження з урахуванням його проявів у всіх можливих текстах.

Колишні практичні цілі, окреслені й переслідувані К. Нічем, — укладання повного й докладного загального діалектного словника та точного атласу польських діалектів — втратили масштабність. Через це польська діалектологія втратила імпульс; дослідники усвідомлюють це принаймні з 1970-х років, про що свідчить велика кількість праць, які виявляють мінливість і неоднорідність коду, яким послуговуються селяни. Хочемо ми того чи ні, соціолінгвістика тут дедалі більше виходить на передній план, і внаслідок цього діалектологія фактично функціонує як її субдисципліна.

З огляду на зауваги з попереднього абзацу можна поставити запитання, яке винесено й у назву цієї статті: якими можуть бути нові методи діалектологічних досліджень? Відповіді мають передувати два уточнення: перше стосується мовної ситуації в польському селі та ставлення діалектологів до змін; друге розглядає дослідницький досвід інших дисциплін, які також вивчають ширше питання фольклору.

МОВНА СИТУАЦІЯ В ПОЛЬСЬКИХ СЕЛАХ

Сучасне польське село, порівняно з містом початку 20^th століття (як відомо, спостереження за мовою села того періоду були основою досліджень К. Ніча та його визначення діалектології), відрізняється такими ознаками:

1. Тип господарювання змінився. Переважна більшість мешканців сіл не заробляє на життя обробітком землі, а це означає, зокрема, що вони їздять на роботу до більших містечок або міст, займаються агротуризмом, працюють на місці у неаграрних професіях, заробляють за кордоном або живуть на пенсію. Крім того, змінилося й сільське господарство: знаряддя та машини, що використовувалися століття тому, сьогодні можна побачити лише в музеях, тому іконографія відіграє таку важливу роль у діалектних словниках, створюваних у 21^st столітті, адже лексика дедалі більше відривається від реальності. Села електрифіковано, каналізація та водопостачання стали майже нормою, а доступ до засобів масової інформації та Інтернету практично однаковий по всій Польщі. Так стирається межа між селом і містом — тобто одна з основ, на яких трималося традиційне розуміння діалектології.

2. Суспільного класу селян більше не існує. Щонайбільше можна говорити про сучасних мешканців сіл як про нащадків селян. Окрім них, у селах живуть люди (їхня кількість і вік залежать від різних чинників, передусім від природних особливостей місцевості та відстані до міських агломерацій), які переїхали з міст. Саме цим слід пояснювати повільне, але послідовне зниження рівня урбанізації в Польщі. Унаслідок цього все, що раніше описували діалектологи, етнологи та фольклористи, зазнало значної ерозії, зокрема діалекти, своєрідна аксіонормативна система, тип народної релігійності, агроцентризм, народні звичаї та усний фольклор. Мешканці сіл не можуть — задля збереження народної культури й діалекту — відмовитися від здобутків цивілізації та освіти й добровільно приректи себе на життя в сільському музеї.

3

задля збереження народної культури й діалекту відмовитися від здобутків цивілізації та освіти й добровільно приректи себе на життя в сільському музеї.

3. Польські діалекти розпадаються на всіх рівнях (наприклад, зникає мазурування (напр., czekać замість діалектного cekać, szkoda — діал. skoda, żaba — діал. zaba, jeżdże — діал. jezdze); порушується вимова давніх довгих голосних (напр., ptak — діал. ptok або ptouk, śnieg — діал. śniyg або śnig, koń — діал. kóń або klyń) та змінюється реалізація носових голосних (напр., wąs — діал. wons або wos, idę — діал. ide або idem або idym, ręka — діал. rynka або ronka або reka); зникає типова діалектна лексика (напр., діалектні назви заручин: namowiny, nomowiny, nomówiny, rajynie, rynkowiny, umówiny, zrynkowiny замінюються одним загальнопольським словом zaręczyny); діалектні словотвірні форми витісняються загальнопольськими (напр., biały — діал. białasty, czerwony — діал. czerwonasty; rzemeczek — діал. rzemyszek). Найкраще вони збереглися в Сілезії та південній частині Малопольщі (Підгалля, Орава, Спиш), але й тут чітко помітні інтерференції із загальнорозмовною польською мовою, які описують уже майже тридцять років. Про зникнення діалектів говорять щонайменше 150 років, і діалектологам досі є чим займатися в польових умовах, окрім опрацювання раніше зібраних матеріалів. Діалекти, як і будь-яка жива мова, розвиваються, і цей процес неможливо зупинити.

4. Три наведені вище положення однаковою мірою стосуються як тих частин Польщі, що входили до її складу до 1945 року, так і тих, що були приєднані внаслідок Ялтинської та Потсдамської угод.

ПРОБЛЕМА ФОЛЬКЛОРУ В БАЧЕННІ ІНШИХ ДИСЦИПЛІН

Проблему фольклору розглядали з різних перспектив, зокрема соціологічної, етнографічної, демографічної, антропологічної (фізична антропологія), економічної, правової (аграрне право), політичної та статистичної (статистика сільського господарства). Якщо дослідити наукові публікації, що належать до цих дисциплін, можна помітити одну особливість, яка суттєво відрізняє їх від діалектологічних праць. Вони зорієнтовані на сучасність, що також виявляється в окресленні сфери досліджень.

Через вісімдесят років після завершення Другої світової війни та зміни кордонів Польщі діалектологи й далі надають значно більшої ваги діалектам Малопольщі, Сілезії, Великопольщі та Мазовії. Натомість західні й північні території, що раніше належали Німеччині (тобто Нижньосілезьке, Любуське, Західнопоморське воєводства, західна й північна частини Поморського воєводства та північна частина Вармінсько-Мазурського воєводства), називають новими змішаними діалектами, у яких, як припускають, відбувається процес інтеграції. Однак це зовсім не так.

Рисунок. Ареал польських діалектів у межах кордонів Польщі

4

Діалектологічну карту Польщі в її нинішньому вигляді укладено завдяки повоєнній праці К. Ніча. Ізоглоси — цілком зрозуміло — не могли простягатися з території довоєнної Польщі на землі, куди після 1945 року майже безладно переселялося польське населення зі Східного прикордоння та інших частин країни, а також лемки й українці, виселені під час акції «Вісла». Тому укладачі MAGP вирішили не охоплювати ці регіони.

Інші дисципліни, що також досліджують фольклор, визначали територію дослідження інакше. Однак почнімо з міжвоєнного періоду. У той час у Кракові було створено два атласи: «Мовний атлас польського Підкарпаття» Мечислава Малецкого й Казімєжа Ніча Atlas językowy polskiego Podkarpacia [Language Atlas of the Polish Podkarpacie] (AJPP) та «Атлас народної культури в Польщі» Казімєжа Мошинського Atlas kultury ludowej w Polsce [Atlas of Folk Culture in Poland] (AKLP). Перший охоплював ширший регіон Підкарпаття (зокрема й дані з Лемківщини). AKLP, своєю чергою, охоплював усю територію міжвоєнної Польської держави, включно з районами, населеними українцями й білорусами. Обидва атласи створювалися одночасно.

Після війни було опубліковано MAGP та «Польський етнографічний атлас» Polski atlas etnograficzny [Polish Ethnographic Atlas] за редакцією Юзефа Гайка (PAE). Однак між цими працями помітна виразна розбіжність. У MAGP постнімецькі території представлені лише сімома пунктами, які «репрезентують польські осередки в українських, білоруських і литовських районах, населення яких після війни переселилося на повернуті західні землі». Polski atlas etnograficzny [The Polish Ethnographic Atlas], натомість, «охоплює всю територію Польської держави, а отже, і землі, що повернулися після Другої світової війни». Спробою подолати цю ситуацію став двотомний «Малий мовний атлас Гожувського воєводства» Mały atlas językowy województwa gorzowskiego [Little Language Atlas of the Gorzow Voivodeship] (MAJWG). Однак виявилося, що застосування методів, розроблених К. Нічем для опису матеріалу, значно складнішого за традиційно розумілені діалекти, не дало очікуваних результатів. Замість ізоглос явища на картах було позначено окремими пунктами. Попри ці труднощі, MAJWG дає певне уявлення про реальну мовну ситуацію в Любуському регіоні, про яку ми значно більше дізналися пізніше з уже згаданої праці Анни Зелінської «Мова прикордоння. Дослідження мов і ідентичностей у Любуському регіоні» Mowa pogranicza. Studium o językach i tożsamościach w regionie lubuskim [Borderland Language. A Study of Languages and Identities in the Lubuskie Region] (2013).

Унаслідок описаного вище підходу етнографи (а також соціологи, демографи й статистики) описують усю Польщу в її сучасних кордонах, тоді як діалектологи зосереджуються на говорах Малопольщі, Мазовії, Великопольщі та Сілезії, відображаючи зміни, що відбуваються в цих регіонах. Постнімецькі території, натомість, розглядають із соціолінгвістичної та комунікативної перспективи.

ЯКИМИ МОЖУТЬ БУТИ НОВІ ДІАЛЕКТОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛЬСЬКОГО СЕЛА?

По-перше, необхідно прийняти новий підхід до діалектології, яку тепер слід розуміти не як вивчення лінгвістичної географії, а просто як дослідження мови села, особливо мови людей, які поколіннями живуть у певному місці. Остання вимога, однак, не є condicio sine qua non, адже можна помітити, що в сільському середовищі новоприбулі іноді переймають говір і місцевий спосіб життя. Отже, виявляється, що вже немає потреби шукати найстарших інформантів, адже на практиці їхні свідчення або є залишковим відображенням того, що безповоротно відійшло (або, щонайбільше, відходить) в історію, або ж це часто розповіді, почуті від батьків чи дідусів і бабусь, за принципом: колись так казали, а сьогодні вже так не кажуть. Такий тип мовлення виявляє переважно пасивний словниковий запас.

5

По-друге, з огляду на те, що:

1) ми й далі отримуємо відомості про польські діалекти переважно з праць, матеріал для яких було зібрано від людей, народжених наприкінці XIX^th століття;

2) на карті Польщі досі є райони, недостатньо досліджені з погляду діалектології;

3) потрібно повторити дослідження через кілька десятиліть, щоб на його основі визначити масштаби й напрям змін;

4) акустичний опис діалектів є перспективним.

Варто з нуля провести масштабні описові дослідження по всій країні. Звісно, це непросте завдання. На практиці воно полягало б у створенні дуже великої репрезентативної бази аудіозаписів, яка після належного опрацювання стала б корпусом польських діалектів, про необхідність якого Галіна Карась заявила ще одинадцять років тому. Так ми отримали б надійні відомості про те, як люди справді говорять у польських селах, адже дослідження стосується саме усного польського мовлення.

Зважаючи на особливу складність мовної ситуації на територіях, включених до складу Польщі після 1945 року, варто застосувати метод опису мовних/комунікативних спільнот, який Анна Зелінська (2013) апробувала в Любуському регіоні.

По-третє, масштабні діалектологічні проєкти, які неможливо реалізувати, можна замінити іншими — як загальнонаціональними, так і регіональними, конкретно спрямованими. До перших, наприклад, належить тема регіоналізмів, яка досі недостатньо вивчена. Проривним дослідженням у цій галузі, що також стосується діалектології (адже, як відомо, деякі регіоналізми походять із діалектів), став би атлас регіоналізмів. Щодо регіональних діалектологічних проєктів, то вже маємо кілька словників із новішим підходом до діалектної лексики: наприклад, Малопольща (SGM), Сілезія (SGŚ), Люблін (PeISGL), Підгалля (KąśILG), Орава (KąśSGO), Спиш (KąśRakILG), Куявія (SGiKK), а також серію регіональних словників Великопольщі. Як бачимо, деякі регіони, зокрема Підляшшя та Сувальщина, усе ще потребують подальшого вивчення. Що ж до детальних досліджень, то в галузі лексики й діалектного синтаксису, безперечно, ще багато роботи.

По-четверте, друге життя діалекту можна побачити в культурних текстах у широкому розумінні, зокрема в літературі, кіно та піснях у стилі «диско-поло». Інтерес до перших із цих типів текстів започаткувала книжка Станіслава Дубіша «Діалектна стилізація в польській прозі тридцятиліття після війни» Stylizacja gwarowa w polskiej prozie trzydziestolecia powojennego [Dialect Stylization in the Polish Novels of the Thirty Years after the War] (1986). Діалектну стилізацію в кіно розглядає Моніка Креса (наприклад, 2019), тоді як тексти пісень у стилі «диско-поло» з лінгвістичного й культурного погляду схарактеризували Богуслав Сковронек і Наталія Зборовська (2021). Навіть при поверховому ознайомленні ці пісні виявляють чимало паралелей із традиційним усним фольклором, особливо з любовними піснями (побудова паралельних буквальних і образних картин, використання тих самих реквізитів і подібних метафор). Діалекти трапляються також в Інтернеті, що й становить предмет дослідження.

По-п’яте, окремою темою є літературна творчість діалектами, якою займаються насамперед автори з Підгалля, Орави та Спиша. Розгляд цієї літератури з погляду лексичної статистики дає змогу виокремити літературний діалектний стиль, відмінний від розмовного й художнього стилів, описаних Єжи Бартмінським (1990). Художній стиль походить від розмовного, а літературний — від обох, але використовує більшу кількість маловідомої лексики.

По-шосте, діалектологія має реагувати на суспільні очікування, які виявляються, зокрема, у відродженні діалектів для діяльності регіональних фольклорних танцювальних і співочих колективів та різноманітних вистав. Що стосується суспільних очікувань, покладених на діалектологів, важливо скористатися можливістю, яку відкрила ратифікація Польщею

6

у 2011 році Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини. До такої спадщини, звісно, належить і діалект.

По-сьоме, зміцнити діалектологію методологічно й матеріально можна, спираючись на її історичне коріння. В архівах досі зберігаються рукописні праці, здатні змінити наше уявлення про історію польської науки. Важливі міркування щодо методології діалектологічних досліджень можна знайти, наприклад, у листах К. Ніча.

По-восьме, популяризуючи здобутки діалектології в інтернеті, ми можемо змінити суспільне сприйняття цієї дисципліни. Цьому, наприклад, слугує портал Dialekty i gwary polskie. Kompendium internetowe [Polish Dialects. An Online Compendium], за редакцією Г. Карась². Необхідність такої популяризаторської діяльності підтверджують результати опитування з перцептивної діалектології, проведеного серед студентів гуманітарного факультету (не філологів) Щецинського університету. Отримані відповіді свідчать і підтверджують, що респонденти, які не є філологами, зовсім інакше уявляють діалектологічну карту Польщі.

Викладена таким чином пропозиція могла б, наприклад, привести до створення нового атласу польських діалектів, який також враховував би нові, раніше невідомі позначення. Звісно, це нелегке завдання. Адже наші рішення ґрунтуються на великій традиції діалектологічних досліджень, яку я коротко окреслив у першій частині цієї статті.

ПІДСУМКОВІ ЗАУВАЖЕННЯ

Безперечно, діалектологічні дослідження мають охоплювати всю територію Польщі. Однак, оскільки на територіях, що раніше належали Німеччині, та на землях, які до 1945 року входили до складу Республіки Польща, склалися відмінні мовні ситуації, це необхідно враховувати під час опису сільського мовлення. Що стосується західних і північних земель, найкращим видається підхід, запропонований і втілений А. Зелінською: досліджувати комунікативні спільноти, які продовжують діалектні й традиційні практики регіонів свого походження, або — якщо вони не змінювали місця проживання (йдеться про польське населення, що мешкало у східних провінціях німецької держави, включених до складу Польщі) — зберігають довоєнні мовні й культурні зв’язки.

As for the areas that were within the borders of the Republic of Poland before 1945, it seems justified to undertake descriptive studies. It turns out (cf. the remarks from the section Linguistic situation in Polish villages) that the disintegration of dialects is already so advanced that instead of searching for traces of older dialect features, i.e. conducting retrospective research, it is better to simply note and describe the current features of the dialect understood as the language of the countryside. Since dialectology is connected with folklore, new research should also be aimed at recording new realisations of the artistic style of the dialect. For this reason, the spectrum of research will include, for example, party and disco polo works. Even a cursory comparison of texts of traditional verbal folklore (e.g. Bartmiński 1974) and disco polo song lyrics reveals many similarities in terms of subject matter (mainly love), symbolism, parallelisms and vocabulary (e.g., the presence of short pronominal forms: me (moje), twe (twoje), swe (swoje), mego (mojego), twego (twojego), etc.). Since the tradition of describing spoken language in Poland dates back to the 1970s (see e.g. Dunaj 2019), the developed methods can be successfully applied to material recorded in rural areas.

Викладені в цій статті постулати, зокрема опис мовлення сіл на всій території Польщі, дали б змогу вийти з глухого кута в діалектологічних дослідженнях.

² http://www.dialektologia.uw.edu.pl/index.php.

7

BIBLIOGRAPHY

AGP: Atlas gwar polskich [Atlas of Polish Dialects], v. I–IV, Dejna Karol, Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, 1995.

AIPP: Atlas językowy polskiego Podkarpacia [Language Atlas of the Polish Podkarpacie], v. I–II, M. Malecki, K. Nitsch, Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1934.

AKLP: Atlas kultury ludowej w Polsce [Atlas of Folk Culture in Poland], K. Moszyński, v. 1: 1934; v. 2: 1935; v. 3: 1936, Kraków: Polska Akademia Umiejętności.

B a r t m i ń s k i J e r z y 1974: „Jaś koniki poi” (Uwagi o stylu erotyku ludowego) ["Jaś watered the horses" (Remarks on the Style of Folk Eroticism)]. – Teksty. Teoria literatury, krytyka, interpretacja 2(14), 11–24.

B a r t m i ń s k i J e r z y 1990: Folklor – język – poetyka [Folklore – Language – Poetics], Wrocław–Warszawa–Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.

D e j n a K a r o l 1973: Dialekty polskie [Polish Dialects], Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.

D o r o s z e w s k i W i t o l d 1934: Mowa mieszkańców wsi Staroźreby. Opis i tezy teoretyczne [Speech of the Inhabitants of the Village of Staroźreby]. – Prace Filologiczne 16, 249–278.

D u b i s z S t a n i s ł a w 1986: Stylizacja gwarowa w polskiej prozie trzydziestolecia powojennego (nurt ludowy w latach 1945–1975) [Dialect Stylization in the Polish Novels of the Thirty Years after the War], Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk–Łódź: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.

D u n a j B o g u s ł a w 1986: Dialektologia a socjolingwistyka [Dialectology and Sociolinguistics]. – Acta Universitatis Lodziensis. Folia Linguistica 12, 15–23.

D u n a j B o g u s ł a w 2019: Badania polszczyzny krakowskiej – przeszłość i teraźniejszość [The Past and the Present of Research into Cracow Polish]. – LingVaria 14(1), 35–47, DOI: https://doi.org/10.12797/LV.14.2019.27.02.

I v i ć M i l k a 1975: Kierunki w lingwistyce [Directions in Linguistics], Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.

K a r a ś M i e c z y s ł a w 1965: Polskie dialekty Orawy 1. Fonetyka i fonologia [Polish Dialects of Orava 1. Phonetics and Phonology], Kraków: Uniwersytet Jagielloński.

K a r ł o w i c z J a n 1900–1911: Słownik gwar polskich [Dictionary of Polish Dialects] I–VI, Kraków: Nakładem Akademii Umiejętności.

K ą ś J o z e f 1994: Interferencja leksykalna słownictwa gwarowego i ogólnopolskiego (na przykładzie gwar orawskich) [Lexical Interference of Dialectal and General Polish Vocabulary (Based on the Example of Orava Dialects)], Kraków: Nakładem Uniwersytetu Jagiellońskiego.

KąśILG: Ilustrowany leksykon gwary i kultury podhalańskiej [Illustrated Lexicon of the Dialect and Culture of the Podhale Region], J. Kąś 2015–2019, v. I: A–B, Bukowina Tatrzańska – Nowy Sącz, 2015; v. II: C–Do, Bukowina Tatrzańska – Nowy Sącz, 2015; v. III: D–Gr, Bukowina Tatrzańska 2016; v. IV: Gu–Kol, Kraków, 2017; v. V: Koł–Mad, Nowy Sącz, 2017; v. VI: Mał–Nie, Nowy Sącz, 2018; v. VII: Nij–Pap, Nowy Sącz, 2018; v. VIII: Par–Pou, Nowy Sącz, 2018; v. IX: Pow–Sce, Nowy Sącz, 2019; v. X: Sch–Śró, Nowy Sącz, 2019; v. XI: Śry–Wych, Nowy Sącz, 2019; v. XII: Wyci–Ż, Nowy Sącz, 2019.

8

KaśRakILG: Ilustrowany słownik gwary i kultury spiskiej [Illustrated Dictionary of the Dialect and Culture of the Spisz Region], J. Kaś, M. Rak, v. I: A–J, Kraków: Księgarnia Akademicka, 2024.

KaśSGO: Słownik gwary orawskiej [Dictionary of the Orava Dialect], J. Kaś, Kraków: Księgarnia Akademicka, 2003.

Kresa Monika 2019: Filmowa stylizacja gwarowa na przykładzie lwowskiego bałaku w polskich filmach fabularnych (1936–2012) [Cinematic Dialect Stylization on the Example of Lviv Balak in Polish Feature Films (1936–2012)], Warszawa: Nakładem Wydziału Polonistyki Uniwersytetu Warszawskiego, Instytut Języka Polskiego Uniwersytetu Warszawskiego.

Kurek Halina 1990: Metodologia socjolingwistycznego badania fonetyki języka mówionego środowisk wiejskich (na przykładzie kilku wsi Beskidu Niskiego) [Methodology of Sociolinguistic Research on the Phonetics of Spoken Language in Rural Environments (Based on the Example of Several Villages in the Low Beskids)], Kraków: Nakładem Uniwersytetu Jagiellońskiego.

Laskowski Roman 1965: System fonologiczny gwary wsi Moszna w powiecie krapkowickim [The Phonological System of the Dialect of the Village of Moszna in the Krapkowice District]. – Zeszyty Naukowe UJ. Prace Językoznawcze, 191–210.

MAGP: Mały atlas gwar polskich [Small Atlas of Polish Dialects] 1–13, K. Nitsch, M. Karaś, Wrocław–Kraków: Polska Akademia Nauk, 1957–1970.

MAJWG: Mały atlas językowy województwa gorzowskiego [Little Language Atlas of the Gorzow Voivodeship], v. 1: ed. Z. Zagórski, A. Sieradzki, E. Grzelakowa, Poznań, 1992; v. 2: ed. Z. Zagórski, Poznań: Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu, 1996.

Malinowski Lucian 1873: Beiträge zur slavischen dialectologie I. Ueber die Oppelnsche Mundart in Oberschlesien [Contributions to Slavic Dialectology I. On the Opole Dialect in Upper Silesia], Leipzig: Druck von Bär & Hermann.

Nitsch Kazimierz 1915 [1957]: Dialekty języka polskiego z 3 mapami [Polish Dialects with 3 Maps], Wrocław–Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich [first edition in: Encyklopedia Polska Akademii Umiejętności 3: Język polski i jego historia z uwzględnieniem innych języków na ziemiach polskich [Polish Encyclopedia of the Academy of Arts and Sciences 3: The Polish Language and Its History, Including Other Languages in Poland] 2, Kraków, 1915: nakładem Akademii Umiejętności, 238–343].

PAE: Polski atlas etnograficzny [Polish Ethnographic Atlas] I–VI, ed. J. Gajek, Wrocław: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, 1964–1981.

PeISGL: Pelcowa Halina, Słownik gwar Lubelszczyzny [Dictionary of the Dialects of the Lublin Region] I: Rolnictwo – Narzędzia rolnicze. Prace polowe. Zbiór i obróbka zbóż, 2012; II: Rolnictwo – Transport wiejski. Rośliny okopowe i paszowe. Gleby i rodzaje pól. Uprawa lnu i konopi. Zbiór siana, 2014; III: Świat zwierząt, 2015; IV: Sad i ogród warzywny. Budownictwo i przestrzeń podwórza, 2016; V: Świat roślin, 2017; VI: Pokarmy, 2019; VII: Odzież i obuwie, przędzenie lnu i tkanie płótna, 2020; VIII: Człowiek i rodzina, higiena i choroby, meble, sprzęty i prace domowe, 2020; IX: Przestrzeń wsi. Ukształtowanie powierzchni. Życie społeczne i zawodowe, 2021; X: Obrzędowość i obyczajowość ludowa, Lublin, 2022; XI: Meteorologia i astronomia, czas, kolory, Lublin, 2022; XII: Czynności – miary – uczucia – cechy i właściwości – inne. Teksty gwarowe. Indeks haseł, Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2023.

9

Rak Maciej 2021: Dialektologia wobec zmian językowych na polskiej wsi. Jak mogłoby wyglądać nowe spojrzenie? [Dialectology Towards Language Changes in the Polishvillage. How Could a New Look Like?]. – Studia Linguistica 16, 173–184.

Rak Maciej 2023: Dialektologia i socjolingwistyka – nowe ujęcie w nowych warunkach językowych Polski [Dialectology and Sociolinguistics – a New Approach to the New Linguistic Conditions of Poland]. – Język Polski 103, 3, 5–15.

Reichan Jerzy 1980: Małopolskie gwary jednonośówkowe [Lesser Poland's Mononasal Dialects] 1–2, Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.

SGiKK: Słownik gwary i kultury Kujaw [Dictionary of Dialects and Culture of the Kuyavia Region] 1, A–H, ed. Z. Sawaniewska-Mochowa, Bydgoszcz: Wydawnictwo Uniwersytetu Kazimierza Wielkiego, 2017.

SGM: Słownik gwar małopolskich [Dictionary of Małopolska Dialects], ed. J. Wronicz, v. 1: A–Ó, 2016; v. 2: P–Ż, 2017, Kraków: Instytut Języka Polskiego Polskiej Akademii Nauk.

SGOWM: Słownik gwar Ostródzkiego, Warmii i Mazur [Dictionary of Dialects of Ostróda, Warmia and Masuria], v. I–VII, ed. Z. Stamirowska (v. I–III), H. Perzowa, D. Kołodziejczykowa (v. IV–V), D. Kołodziejczykowa, K. Sobolewska (v. VI), K. Sobolewska (v. VII), Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk, 1987 (v. I), Wrocław–Warszawa–Kraków, 1991 (v. II), Warszawa–Kraków, 1993–2018 (v. III–VII): Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, Instytut Języka Polskiego Polskiej Akademii Nauk.

SGP PAN: Słownik gwar polskich [Dictionary of Polish Dialects], ed. M. Karaś (Źródła, v. 1), J. Reichan (v. 2–9, no. 2), S. Urbańczyk (v. 2–5), J. Okoniowa (v. 6–9, no. 2), B. Grabka (v. 7–9, no. 2), R. Kucharzyk (v. 9, no. 2–v. 10, z. 2), v. 1–3: Wrocław–Warszawa–Kraków 1977–1991, v. 4–10: Kraków, 1992–2021: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Instytut Języka Polskiego Polskiej Akademii Nauk.

SGŚ: Słownik gwar śląskich [Dictionary of Silesian Dialects] I–XVI, ed. B. Wyderka, Opole: Instytut Śląski, 2000–2017.

Skowronek Bogusław, Zborowska Natalia 2021: Disco polo. Analiza lingwistyczno-kulturowa [Disco Polo. Linguistic and Cultural Analysis], Kraków: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Pedagogicznego im. Komisji Edukacji Narodowej w Krakowie.

SychSGK: Sychta Bernard, Słownik gwar kaszubskich na tle kultury ludowej [Dictionary of Kashubian Dialects against the Background of Folk Culture], v. I: A–G, 1967; v. II: H–L, 1968; v. III: Ł–O, 1969; v. IV: P–Ř, 1970; v. V: S–T, 1972; v. VI: U–Ż, 1973; v. VII: Suplement, 1976, Wrocław–Warszawa–Kraków–Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.

Zielińska Anna 2013: Mowa pogranicza. Studium o językach i tożsamościach w regionie lubuskim [Language of the Borderlands. A Study of Languages and Identities in the Lubusz Region], Warszawa: Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy SOW.

10

MACIEJ RAK

POLISH DIALECTOLOGY AND THE CHALLENGES OF THE CHANGING LINGUISTIC SITUATION IN VILLAGES – NEW METHODS IN NEW CONDITIONS

Summary

Dynamic changes in the linguistic situation in Polish villages necessitate a different approach to the role of dialects in linguistic research. Until now, dialectology has exposed two factors: rurality and geographic differentiation, but it has remained independent of sociolinguistics. Today, dialectology focuses on generational, situational and gender diversity of dialects, that is, on strictly sociolinguistic factors. Dialectology in the new linguistic conditions of the Polish village has evolved into a sub-discipline of sociolinguistics, utilising sociolinguistic methods.

With that in mind, it is worthwhile to carry out extensive descriptive research across the country from scratch. Of course, this is not an easy task. In practice, it would consist in the preparation of an extensive, representative database of recordings, which – after appropriate processing – would form a corpus of Polish dialects. In this way, we would obtain reliable information on how people actually speak in Polish villages, as the research actually concerns spoken Polish. Taking into account the particular complexity of the linguistic situation in the territories that were incorporated into Poland after 1945, it is worth applying the method of describing linguistic/communicative communities, which Anna Zielińska (2013) practised in the Lubuskie region.

Major dialectological projects that will not be implemented can be replaced by others, both nationwide and regional, specific ones. The former, for example, includes the (still poorly recognised) topic of regionalisms. The second life of dialect can be seen in broadly understood cultural texts, including literature, film and ‘disco polo’ songs. A separate topic is dialect literary output, which is practised primarily by authors from Podhale, Orava and Spisz. A look at this literature from the perspective of lexical statistics makes it possible to distinguish a dialect literary style different from the colloquial and artistic styles. Dialectology should respond to social expectations, which are manifested, among other things, in the form of revitalising dialects for the activities of regional folk dance and song groups and different types of performances. Strengthening dialectology in methodological and material terms can be achieved by drawing on the discipline's historical roots. We can change the public perception of dialectology by popularising its achievements on the Internet. A suggestion outlined in this way could result, for example, in a new atlas of Polish dialects that also takes into account new, previously unknown designations.

11