у латиській літературній мові вживаються литуанізми, наприклад, ģēmis, pagiras, хоча останні й досить часто згадуються в дисертації). На думку рецензентів, краще було б включити до словника всі литуанізми, оскільки сама дисертантка визнає, що узагальнювального дослідження цих запозичень у латиському мовознавстві ще немає. Крім того, у словнику дисертантка наводить етимології досліджених литуанізмів, понад чверть яких вона з’ясувала самостійно. І авторка, і рецензенти наголосили також на практичному значенні дисертації: матеріали, зібрані за запитаннями анкети, укладеної дисертанткою, можна використовувати як під час укладання словників латиських говірок, так і на семінарах з діалектної лексики та мовних контактів (у Даугавпілському педагогічному університеті це вже роблять), а також в інших цілях.

20 червня 1995 р. у Лієпайській педагогічній вищій школі викладачка цього закладу Вілма Калме захистила докторську дисертацію «Vingrošanas termini latviešu valodā» («Терміни гімнастики в латиській мові»). Офіційні рецензенти дисертації: габілітований доктор В. Скуїня, доцент, доктор Г. Смілтнієце, професор, габілітований доктор Я. Розенбергс.

У дисертації досліджено лексику одного виду спорту — гімнастики, проаналізовано зміни термінів цієї галузі від 1860-х років до сьогодення та подано конкретні рекомендації щодо вдосконалення латиських гімнастичних термінів. Специфіку дослідження В. Калме зумовлює специфіка обраної галузі — гімнастики: тут як термінологічні одиниці вживаються не лише терміни, а й цілі синтаксичні конструкції. Через це розширюються межі самого поняття термін. На жаль, як зазначали рецензенти, не завжди зрозуміло, за якими критеріями деякі команди у спортивних вправах вважаються командними термінами або конструкції, що вказують на виконання певних елементів (тобто описи цих елементів), — термінами словосполучень чи термінами речень. Однак, попри ці неясності, рецензенти високо оцінили особливе значення дисертації не лише для спортивної термінології, а й для розвитку латиського термінознавства загалом.

Evija LIPARTĖ

У ПАМ’ЯТЬ ПРО ВАЛІЮ ДАМБЕ (1912–1995)

15 жовтня 1995 р. у Ризі померла видатна латиська мовознавиця Валя Дамбе (Valija Dambe) і завершила свій земний шлях на Лісовому цвинтарі цього міста. В. Дамбе була однією з небагатьох латиських мовознавиць, яка пов’язувала сучасне латиське мовознавство з довоєнним Латвійським університетом і найкращими традиціями цього осередку латиської культури.

В. Дамбе народилася 26 травня 1912 р. у Ризі. 1941 р. закінчила відділення класичної філології Латвійського університету. Поряд із класичною філологією вона також відвідувала в університеті лекції з балтійської філології.

Від 1946 р. В. Дамбе працювала в Інституті мови та літератури Академії наук Латвії. 1963 р. за дослідження латиської топоніміки їй без захисту спеціальної дисертації було присуджено ступінь кандидата філологічних наук.

Серед її досліджень особливо варто згадати працю «Топоніми Блідієне як

233

«свідки минулого» («Топоніми Блідієне як свідки минулого». — Збірник праць... Я. Ендзеліну. Рига, 1959, с. 391—452), у якій доводиться, що земгали, як і литовці та пруси, зберегли приголосні k, g перед голосними переднього ряду. Історію збирання латвійських топонімів і традиції їх дослідження розглянуто у великій статті В. Дамбе «Збирання та дослідження топонімів у Латвійській РСР» («Vietvārdu vākšana un pētīšana Latvijas PSR». — Latvijas PSR Z.A. Valodas un lit. i-ta Raksti, III, 1954, с. 175—187). У виданні «Питання литовського мовознавства» (1963, 6, с. 247—267) вона опублікувала дослідження «Кілька зауваг про топоніми південно-західної частини Латвійської РСР» («Daži vērojumi Latvijas PSR dienvidrietumu daļas toponīmikā», с. 247—267).

Для дослідників як латиської, так і литовської ономастики велике значення має праця В. Дамбе «Корені bal(i)-, pal(i)- (чергування звуків) у топонімах зі значенням заболоченого місця» («Saknes bal(i)-, pal(i)- (skaņu mijā) ar slapjas vietas nozīmi vietvārdos». — Veltījums...J. Endzelīnam, Рига, 1972, с. 125—150).

1990 року вийшла книжка В. Дамбе «Назви населених місць Латвії та їхніх мешканців» («Latvijas apdzīvoto vietu un to iedzīvotāju nosaukumi». Рига. 1990).

Однією з останніх важливих праць В. Дамбе була стаття «Про походження назви Риги» («Par Rīgas vārda izcelsmi» — Onomastica Lettica, Рига, 1990, с. 5—20).

Мабуть, значну частину свого наукового життя покійна присвятила працям, пов’язаним з ім’ям великого латиського мовознавця Яна Ендзеліну. Вона доповнила, відредагувала й продовжила працю Я. Ендзеліну «Топоніми Латвійської РСР» («Latvijas PSR vietvārdi». Рига, 1956—1961; наступні томи праці, підготовлені В. Дамбе, на жаль, уже багато років усе ще перебувають у видавництві). Разом з іншими латиськими мовознавцями В. Дамбе надзвичайно ретельно підготувала до друку й відредагувала «Вибрані праці» Я. Ендзеліну («Darbu izlase», I—IV. Рига, 1971—1982; частини I та II тому III підготувала сама В. Дамбе).

1993 року Академія наук Латвії присвоїла В. Дамбе звання почесного доктора.

В. Дамбе добре знала литовську мову, багато разів бувала в Литві. Її поєднували щирі дружні стосунки з мовознавцями старшого покоління — Юозасом Балчіконісом, Йонасом Круопісом, Юозасом Сенкусом, Казисом Улвідасом. Вона також брала участь у конференції, організованій 1964 року у Вільнюсі з ініціативи Йонаса Казлаускаса, яка започаткувала конференції балтистів, що згодом стали міжнародними.

Валія Дамбе була надзвичайно скромною, щирою колегою, яка по-різному допомогла не одному нашому мовознавцеві, зокрема й авторові цих рядків. Дякую.

Algirdas Sabaliauskas

234