HARALD BICHLMEIER

Sächsische Akademie der Wissenschaften zu Leipzig Martin-Luther-Universität Halle-Wittenberg ORCID id: orcid.org/0000-0003-0001-1677

Сфери досліджень: ономастика (топонімія), історична фонологія германських мов, індоєвропейське мовознавство, тексти алжаміадо.

DOI: doi.org/10.35321/all91-03

ЕТИМОЛОГІЧНІ ДОДАТКИ ДО «ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО ДЕЯКИХ ЛИТОВСЬКИХ НАЗВ ВОДОЙМ, ЩО ПОЧИНАЮТЬСЯ НА AN-, ТА ЇХНІХ ПОЗАБАЛТІЙСЬКИХ СПОРІДНЕНИХ НАЗВ»

Етимологічні доповнення до статті «Зауваги щодо кількох литовських гідронімів, що починаються з An-, та їхніх небалтійських споріднених назв»

АНОТАЦІЯ

У попередній статті «гідронімічний корінь праіндоєвропейської мови *en-/*on-» було відкинуто як вигаданий. Відповідно, назви водойм, як-от лит. Anãtā, Anykštė, попередньо пояснювали на основі кореня праіндоєвропейської мови *h₂en- ‘черпати воду’. Однак цей корінь насамперед засвідчений в анатолійських мовах, а свідчень продовжень цього кореня також у західній індоєвропейській мовній спільноті мало, і деякі з них сумнівні. У цій статті представлено ще один можливий рефлекс цього кореня в західноіндоєвропейських мовах, а саме в германських, що зміцнює припущення про те, що в основі згаданих вище литовських назв водойм лежить саме корінь праіндоєвропейської мови *h₂en.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійська гідронімія, кельтська гідронімія, «давньоєвропейська» гідронімія, фоніронологія.

66

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Етимологічні доповнення до «Зауваг до деяких литовських гідронімів, що починаються з An, та їхніх позабалтійських родичів»

ANNOTATION

У попередній статті було переконливо показано, що «гідронімічний корінь праіндоєвропейської мови *en–/*on–» є фікцією. Тому гідроніми на кшталт лит. Anatà та Anýkštė попередньо пояснювали на основі кореня праіндоєвропейської мови *h₂en- «черпати (воду)». Однак цей корінь насамперед засвідчений в анатолійських мовах, тоді як свідчення його продовження в західноіндоєвропейських мовах рідкісні й частково навіть сумнівні. У статті представлено ще одну форму, яка потенційно продовжує цей корінь у західноіндоєвропейських мовах, а саме в германських. Отже, припущення, що вищезгадані литовські гідроніми також містять корінь праіндоєвропейської мови *h₂en-, опосередковано дістає підтвердження.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійська гідронімія, кельтська гідронімія, «давньоєвропейська» гідронімія, фонотактика.

1. У низці попередніх статей, але насамперед у «Заувагах до деяких литовських гідронімів, що починаються з An, та їхніх позабалтійських родичів» (у Acta Linguistica Lithuanica 84 = Bichlmeier 2021a), автор наступної статті* розглянув низку гідронімів у Німеччині (наприклад, Inn, антич. Aenus) та Австрії (наприклад, Enns, антич./середньовіч. Anisa, Anisus), а також у Литві (наприклад, лугова назва, утворена від гідроніма, Anatà¹, назва річки Anýkštė, назва річки Anýkščiai; пор. LVŽ I 88f., 102) та Україні (Onut; права притока Дністра)², з’ясовуючи, чи існують між ними етимологічні зв’язки — і якщо так, то які.

* Дякую двом анонімним рецензентам статті за їхні цінні зауваги та вказівки.

¹ Морфологічна структура назви остаточно не з’ясована; найімовірніше, слід виходити з прабалтійської форми *h₂en-oto–; зв’язок зі словом на позначення «качки», який іноді припускали, пор. лит. ántis, давньопрус. antis < праіндоєвроп. *h₂enh₂ti-, імовірно, слід відкинути: у балтійських мовах ларингальний у цій позиції, тобто в не першому складі, не вокалізувався. Пов’язати назву зі словом на позначення «качки» можна було б лише за умови, що це слово є добалтійським реліктом, що, звісно, вкрай малоймовірно.

² Dieser Name ist etymologisch ebenfalls nicht sauber geklärt, vgl. Trubačëv 1968: 220, der zwei Möglichkeiten anführt, erstens ein thrakisches Kompositum *ana–utus ‘ohne Wasser’ oder *ana–utus ‘auf dem Wasser’ (vgl. Utus, Plinius Nat.hist. 3, 149), etc. (Detschew 1957: 349). Wobei freilich bei einer Sprache wie Thrakisch die Bedeutungszuordnung zu Lexemen oft fragwürdig bleiben muss, auch wenn das Präfix an(a)- wohl auch in dem Kastellnamen Anasamus (Tabula Peutingeriana 8, 1: Anasamo), gelegen an der Mündung des Flusses Asamus (Plinius, Nat.hist. 3, 149), heute bulg. Osâm (vgl. Detschew 1957: 30) vorzuliegen scheint. Zweitens geht er von einem slawischen *onutja > aksl. onušta ‘Art Besuchung’ etc. (ESIS 586) aus, was ein auch im Baltikum verbreitetes Benennungsmotiv von Flüssen ist; vgl. den Flussnamen lit. Kurpininkė, den Sumpfnamen lett. Kūrpītes–purus zu lit. kūrpė, lett. kurpė ‘Schuh’ (vgl. Vanagas 1981: 174). Bei letzterer Lösung bleibt ungeklärt, wo die zurecht angesetzte Palatalisierung geblieben ist: Der Fluss müsste dann ja *Onuč(a) heißen. – Hier wird (wie ähnlich auch in älterer deutschsprachiger

Straipsniai / Articles

67

HARALD BICHLMEIER

дослідив, чи існують між ними етимологічні зв’язки — і якщо так, то які^³

Результати цих досліджень були потрійними: по-перше, центральноєвропейські назви, найімовірніше, мають кельтське походження й можуть сходити до кореня праіндоєвропейської мови *pen- «болото, повільна течія»; по-друге, «гідронімічний корінь *en-/*on-», що блукає ономастичною літературою, є фантомом (його навіть не згадано в IEW 311ff.), духом, якого Краге випустив із пляшки й який ніяк не хоче туди повертатися: усі лексеми, наведені як аргументи на користь існування цього кореня, нічого не варті, оскільки йдеться або про апелятиви — кельтські слова, які за законами звукових змін могли втратити початкове праіндоєвропейське *p, — або про назви з територій, де в минулому безперечно мешкали кельти чи де вони могли мешкати певний час, тож до них так само застосовне те, що й до апелятивів. І навіть якби корінь реконструювали в сучасний спосіб як праіндоєвропейський *h₁en(H)-, проблема не зникла б, адже немає й апелятивів, етимологію яких довелося б пояснювати винятково на основі праіндоєвропейського *h₁en(H)-.

По-третє, з’ясувалося, що в цьому контексті може відігравати роль іще один корінь, а саме праіндоєвропейський *h₂en- «черпати (воду)»: теоретично цей корінь міг лежати в основі всіх назв (і семантично відповідних апелятивів), початкова форма яких починалася з пракельт. *an- (< праіндоєвроп. *h₂en-), прагерм./прабалт./праслав. *an- (< праіндоєвроп. *h₂en-/*h₂on-) або пракельт. *on- (< праіндоєвроп. *h₂on-). Із названих на початку сюди належать Enns/ Anisa, лит. Anatà, Anýkštė тощо, а також укр. Onut. При цьому не слід надто зважати на значення кореня, наведене у словниках: для гідронімів найдавніших шарів у Європі важливо, щоб корінь, покладений в основу назви, означав щось, так чи інакше пов’язане з водою чи водоймами.

2. Центральну роль у всій аргументації відігравала також галльська глоса anam gl. paludem, що походить зі словника Ендліхера, переданого в кількох рукописах (найдавніший із них датовано лише 796 р. н. е.). Надійність цього словника, звісно, ставлять під сумнів через численні зіпсовані місця.

У літературі (де, щоправда, здебільшого оперують загадковим «водним коренем *en-/*on-») радше виходили з архаїчного утворення допраслав. *h₂en-ont-o.

³ Інші праці, у яких розглядаються окремі аспекти проблеми: Bichlmeier 2010: 34f.; 2018; 2020: 27f.; 2021b; 2021c; 2023a: 50–52; 2023b: 56–59; Bichlmeier, Zimmer 2022: 59 mit Anm. 30, 107f.

68

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Addenda etymologica zu den „Anmerkungen zu einigen mit Anbeginnenden litauischen Gewässernamen und ihren außerbaltischen Verwandten“

оцінюється дуже по-різному. Хоча галльське anam семантично добре пасує до інших апелятивів і назв, утворених від кореня праіндоєвропейської мови *pen (через що цей зв’язок «завжди» й проводили), фонетичний бік залишається проблематичним: якщо не припускати якихось помилок переписування або особливих звукових змін у закінченні, це слово є формою знахідного відмінка однини галльського *anā-. Якщо ця форма належить до праіндоєвропейського *pen, вона вимагає пракельтської праформи *nā- < допракельтської *pn̥-ā-. Такий розвиток суперечить усім правилам фонологічної структури: уже допракельтська форма *pn̥-ā фактично не могла існувати й мала б натомість мати вигляд *pnā, а згодом дати пракельтське *(φ)nā (докладніше про це див. нижче)⁴.

Вихід із цієї дилеми запропонувало саме припущення, що в основі слова лежить праіндоєвр. *h₂en-eh₂- > пракельт. *anā- > пракельт. *anā. Проблема, однак, полягала в тому, що праіндоєвропейський корінь *h₂en безсумнівно засвідчений лише в анатолійській мові — у хетт. ḫan-i/ḫan- «черпати (воду)», до якого належить також похідне DUGḫaneššar c. «посудина для черпання»⁵; менш упевнено/можливо — в арм. hanem «виймаю/забираю, виношу, хапаю»⁶ і, можливо, у «так само етимологічно спірному гр. ἄντλος m. “вода в кілю, трюмна вода” (якщо < *h₂n̥-tlo- — те, що черпають?).»⁷

Отже, галльське слово надійно пов’язується з парою хеттських слів, непевно — з грецьким словом, а сумнівно — з вірменським.

Було б добре й суттєво підкріпило б етимологію, якби існував також надійний зв’язок зі словом із західної індоєвропейської мовної області.

Такий зв’язок справді можливий: у західногерманських мовах є невелика група слів, які передбачають праформу прагерманської мови *unþī-, *unþiō ж. р. «хвиля, вал»; це давньоверхньонімецьке und(e)a ж. р. «хвиля, повінь» (засвідчене від VIII ст., наприклад також в Abrogans), середньоверхньонімецьке ünde, unde ж. р. сильної/слабкої відміни «хвиля, повінь», ранньонововерхньонімецьке unde, ünde ж. р. «повінь, вал, хвиля»⁸, давньосаксонське ūthia, ūdia ж. р. «хвиля, вал»,

⁴ Vgl. ausführlich zu diesem Problem z.B. Bichlmeier 2021a: 201f.

⁵ Пор. HEG I 144f., 148; EDHIL 281f.

⁶ Пор. EDAIL 389, 636f.; якщо це не < праіндоєвропейське *senh₂- (пор. щодо цього кореня LIV² 532f.).

⁷ Пор. GEW I 114 (із давнішою, нині загальноприйнято відкинутою етимологією на основі праіндоєвропейського *semh₂- «черпати» (пор. щодо цього кореня LIV² 531); DÉLG 89, 1272 (додатково з етимологією від гр. ἄν(α)- + праіндоєвропейського *telh₂- «піднімати вгору» (пор. щодо цього кореня LIV² 622f.); EDG I 109 (зв’язок із хеттським ḫan-).

⁸ Латинське unda ж. р. «хвиля, вал», що звучить так само, як деякі засвідчені в давньоверхньонімецькій мові форми, залишається зовсім осторонь; попри однакове звучання й майже тотожне значення, воно

Straipsniai / Articles

69

HARALD BICHLMEIER

давньофранк. unda ж. ‘течія’, середньонижньонім. onde, unde ж. ‘потік, течія’, давньоангл. ýð ж. ‘хвиля, повінь, море’; давньоісл. uðr, unnr ж. ‘хвиля, вал’, новоісл. unnur ж. ‘тс’.⁹

Прагерм. *unþi-/*unþijō продовжує прагерм. *(H)unt(ii)o або *(H)unþ(ii)o. Потенційно підґрунтям тут можуть бути щонайменше такі корені, або ж їх уже використовували в етимологізаціях: якщо припустити, що *t є частиною суфікса: 1) праіндоєвр. *h₂en- ‘черпати (воду)’, 2) праіндоєвр. *h₂/₃u̯en- ‘вигинатися’; якщо *t є частиною кореня: 3) праіндоєвр. *ned- ‘бути/ставати мокрим’ < ‘шуміти, гриміти’.

В анатолістичній літературі віддають перевагу варіанту 2) і регулярно пов’язують його з хетт. ḫuu̯a(n)ḫueššar n. «хвиля», ḫuu̯anḫuu̯analaš «частина тіла», пал. ḫuwaṇḫuwaṇi- «груди (грудна клітка)», кшр.-лув. ḫūwaṇḫuwaṇala- «?». Згідно з цим поясненням, прагерманське слово походить від праіндоєвроп. *h₂/₃u̯n-t(ii)o-, тож «хвиля» тлумачиться як «(на)бухла вода». Однак таке пояснення не враховує, що за фонотактичними правилами праіндоєвропейської мови вокалізація реконструйованої форми праіндоєвроп. *h₂/₃u̯n-t(i) мала б звучати як *u̯unþ(ii)ō у прагерманській (пор., наприклад, праіндоєвроп. *urǵ- «працювати» > прагерм. *uurkin гот. waúrkjan «працювати», праіндоєвроп. *u̯lH- > прагерм. *u̯ulin гот. wulan «вирувати»). Поряд із останніми лексемами завжди трапляються також словоформи з повним ступенем кореня, які могли сприяти збереженню початкового *u; однак таких форм поруч із передпрагерм./праіндоєвроп. *h₂/₃u̯n-t(i)o- не засвідчено, і проблема невідповідної закономірностям вокалізації основної форми залишається.

Подекуди в літературі трапляється також пов’язування з коренем праіндоєвр. *net-, який нібито є варіантом праіндоєвр. *ned- ‘бути/ставати мокрим’; тоді в основі лежала б прагерм. *n̥t-(i)o. Оскільки корінь *net більше ніде не засвідчений, а припущення про такий корінь є цілком ad hoc, це пояснення відпадає.

Отже, для прагерм. *unþi-/*unþijō можна було б реконструювати також прагерм. *h₂n-t(i)o, що, звісно, вимагало б проблематичного семантичного

етимологічно ніяк не пов’язані з давньоверхньонім. unda, undea (пор. LatEW II 816f.; DÉLL 746; EDLIL 641).

⁹ Schützeichel 2012: 349; Starck, Wells 1971–1990: 667; Schützeichel, hrsg., 2004 X 173; MH II 1775; Götze 1920: 216; Baufeld 1996: 234; DW XXIV 433f.; EDPG 560f.; Tiefenbach 2010: 433; Berr 1971: 336 (s.v. sēo–ūdia); Lasch, Borchling 1928ff. III 205f. (unde¹); ONW s.v. unda; Verwijs, Verdam 1885–1941 III 539; V 306 (onde¹); VIII 851 (unde¹); Holthausen 1974: 413; Bosworth 1898: 1301; Toller 1921: 753; de Vries 1962–1977: 632, 635 (unnr³); Jóhannesson 1956: 129; Jónsson 1931: 577, 582f. (unnr⁴); Magnússon 1995: 1088 (unnur²) (die Quellen werden in der Fußnote aufgrund thematischer Reihenfolge angegeben).

70

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Addenda etymologica zu den „Anmerkungen zu einigen mit Anbeginnenden litauischen Gewässernamen und ihren außerbaltischen Verwandten“

зсуву: ‘вода, яку треба/було начерпати’ > ‘повінь’ > ‘хвиля’?

Усі три пропозиції, крім того, потребують наголошеного кореня з нульовим ступенем. Це можна пояснити відтягненням наголосу під час субстантивації дієслівного прикметника, який первісно мав кінцевий наголос і тому на ранньому етапі розвитку слова автоматично мав нульовий ступінь кореня. Жодне пояснення не обходиться без додаткових припущень.

3. Які ж висновки з цього випливають?

Оскільки «гідронімічний корінь *en-/*on-» виявився фікцією, навіть якщо реконструювати його належним чином як праіндоєвр. *h₁en(H)-, то для балтійських і слов’янських назв імовірним підґрунтям залишається прагерм. *h₂en- ‘черпати (воду)’. Цей корінь, можливо, має продовження в кельтській і, можливо, у германській мовах: в основі гал. anam і середньоірл. an ‘вода, сеча’ може лежати саме цей корінь, оскільки традиційне виведення цих слів із кореня праіндоєвр. *pen можливе лише за спеціальних припущень щодо фонотактики. Підтвердженням існування кореня праіндоєвр. *h₂en у західній індоєвропейській мовній спільноті може бути також германський матеріал: прагерм. *unþī-, *unþiō- ‘хвиля, вал’ можна без суперечностей пояснити на основі праіндоєвр. *h₂en (праіндоєвр. *h₂n̥-t[i]ō- → прагерм. *h₂n̥-t[i]ō- → прагерм. *unþ[i]a-), тоді як реконструйована форма, яку зазвичай вважають кращим поясненням, праіндоєвр. *h₂/₃u̯n-t(i)ō від кореня праіндоєвр. *h₂/₃u̯en- ‘вигинатися’, мала б за звуковими законами розвинутися в германській до прагерм. *u̯unp(ij)a, чого фактично засвідчені словоформи, однак, не відображають.

Хоча зрештою переконливого доказу немає, сам факт того, що ймовірність існування кореня праіндоєвр. *h₂en також у західній індоєвропейській мовній спільноті зростає, опосередковано підвищує ймовірність того, що цей корінь лежить в основі не лише австрійської гідронімічної назви Anisa/Enns, а й українського гідроніма Onut та литовських гідронімів Anatā, Anýkštė тощо.

Straipsniai / Articles

71

HARALD BICHLMEIER

ЛІТЕРАТУРА

Baufeld Christa 1996: Kleines Frühneuhochdeutsches Wörterbuch. Lexik aus Dichtung und Fachliteratur des Frühneuhochdeutschen, Tübingen: Max Niemeyer Verlag.

Berr Samuel 1971: An Etymological Glossary to the Old Saxon Heliand, European University Papers, Ser. 1: German language and literature, 33, Bern, Frankfurt: Herbert Lang & Co. Ltd.

Bichlmeier Harald 2010: Bairisch-österreichische Ortsund Gewässernamen aus indogermanistischer Sicht. – Blätter für oberdeutsche Namenforschung 46, 3–63.

Bichlmeier Harald 2018: Zum Namen des Inns: Bekanntes und Vergessenes. – Namenkundliche Informationen 109/110, 53–62.

Bichlmeier Harald 2020: Forschungsbericht: Toponomastik der älteren Sprachschichten (Mittel-)Europas (Teil I): Wiesinger, Peter und Greule, Albrecht: Baiern und Romanen. Zum Verhältnis der frühmittelalterlichen Ethnien aus der Sicht der Sprachwissenschaft und Namenforschung. Narr Francke Attempto Verlag Tübingen, 2019. 250 Seiten. Gebunden 49,99 EUR. ISBN: 978-3-7720-8659-5. – Kratylos 65, 1–85. DOI: doi.org/10.29091/KRATYLOS/2020/1/1/.

Bichlmeier Harald 2021a: Anmerkungen zu einigen mit Anbeginnenden litauischen Gewässernamen und ihren außerbaltischen Verwandten. – Acta Linguistica Lituanica 84, 190–219. DOI: doi.org/10.35321/all84-09.

Bichlmeier Harald 2021b: Der Flussname Inn, Ockhams Rasiermesser und moderne Indogermanistik. – Zeitschrift für celtische Philologie 68, 15–38. Zugang: https://www.degruyter.com/document/doi/10.1515/zcph-2021-0003/html. DOI: doi.org/10.1515/zcph-2021-0003.

Bichlmeier Harald 2021c: On two ghost-roots in Baltic hydronomastics: PIE *(h₁)leikand *en-/*on-. – Akademīka Jāņa Endzelīna 148. dzimšanas dienas atceres starptautiskā zinātniskā konference „Baltijas onīmi: no sendienām līdz mūsdienām”. Tēzes. / International Scientific Conference „Baltic onyms: from past to present” to commemorate the ^148ᵗʰ anniversary of the academician Jānis Endzelīns. Abstracts, hrsg. von K. Mežapuķe, D. Streļevica-Ošiņa, L. Balode, Rīga: Latvijas Universitāte Latviešu valodas institūts, 7–38. DOI: doi.org/10.22364/ajeszk.2021.bosm.

Bichlmeier Harald 2023a: Indogermanistische Anmerkungen zum österreichischen Gewässernamen Enns. – Österreichische Namenforschung 49, 41–70.

Bichlmeier Harald 2023b: Thoughts on modern methodology and ghost roots in ‘Old European’ and Baltic onomastics / Pārdomas par modernu metodoloģiju un spoku saknēm „seneiropēšu“ un baltu onomastikā. – Linguistica Lettica 31(2), 34–67. Zugang: https://lavi.lu.lv/wp-content/uploads/2024/05/Linguistica_Lettica_31.2-1.pdf.

72

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Addenda etymologica zu den „Anmerkungen zu einigen mit Anbeginnenden litauischen Gewässernamen und ihren außerbaltischen Verwandten“

Bichlmeier Harald, Zimmer Stefan 2022: Die keltischen Flussnamen im deutschsprachigen Raum. Ein keltologisch-indogermanistischer Kommentar zum Deutschen Gewässernamenbuch, mit vier Karten von A. Dicklberger, Münchener Studien zur Sprachwissenschaft, Beiheft 32, Dettelbach: Verlag J. H. Röll.

Bosworth Joseph 1898: An Anglo-Saxon Dictionary, ed. and enlarg. by T. N. Toller, Oxford: Oxford University Press.

DÉLG – Chantraine Pierre. Етимологічний словник грецької мови. Історія слів, нове видання, Париж: Klincksieck, 2009.

DÉLL – Ernout Alfred, Meillet Antoine. Етимологічний словник латинської мови: історія слів, передрук 4-го, доповненого видання з додатками й виправленнями J. André, Париж: Klincksieck, 2001.

Detschew Dimiter 1957: Die thrakischen Sprachreste, Österreichische Akademie der Wissenschaften, Philosophisch-Historische Klasse, Schriften der Balkankommission, Linguistische Abteilung, 14, Wien: in Kommission bei R. M. Rohrer.

de Vries Jan 1962–1977: Altnordisches etymologisches Wörterbuch. 2, verbesserte Aufl., Leiden: Brill.

EDG – Beekes Robert S. P. Етимологічний словник грецької мови, за сприяння L. van Beek, Лейденська серія індоєвропейських етимологічних словників, 10, Лейден, Бостон: Brill, 2010.

EDAIL – Martirosyan Hrach. Етимологічний словник успадкованої лексики вірменської мови, Лейденська серія індоєвропейських етимологічних словників, 8, Лейден, Бостон: Brill, 2010.

EDHIL – Kloekhorst Alwin. Етимологічний словник успадкованої лексики хетської мови, Лейденська серія індоєвропейських етимологічних словників, 5, Лейден, Бостон: Brill, 2008.

EDLIL – de Vaan Michiel. Етимологічний словник латинської та інших італійських мов, Лейденська серія індоєвропейських етимологічних словників, 7, Лейден, Бостон: Brill, 2008.

EDPG – Kroonen Guus. Етимологічний словник прагерманської мови, Лейденська серія індоєвропейських етимологічних словників, 11, Лейден, Бостон: Brill, 2013.

ESJS – Havlová Eva та ін. Етимологічний словник старослов’янської мови 1–14, Прага: Academia, 1989–2008; 15–21, Брно: Tribun EU, 2010–2022.

DW – Grimm Jacob, Grimm Wilhelm та ін.. Німецький словник, т. 1–16 (і покажчик джерел, 1971), Лейпциг: S. Hirzel, 1854–1954. [Передрук першого видання, т. 1–33, Мюнхен: dtv 1999]

Strajpsniai / Articles

73

HARALD BICHLMEIER

GEW – Frisk Hjalmar. Грецький етимологічний словник, 3 т., Індоєвропейська бібліотека: серія 2, словники, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, 1960–1972.

Götze Alfred 1920: Frühneuhochdeutsches Glossar. Zweite, stark vermehrte Aufl., Kleine Texte für Vorlesungen und Übungen, 101, Bonn: A. Marcus und E. Weber’s Verlag.

HEG – Tischler Johann. Хетський етимологічний глосарій, за участю G. Neumann, E. Neu, Інсбрукські внески до мовознавства, 20, Інсбрук: Інститут мовознавства Інсбруцького університету, 1977–2016

Holthausen Ferdinand 1974: Altenglisches etymologisches Wörterbuch, 3. unveränd. Aufl., Germanische Bibliothek, Reihe 2: Wörterbücher, Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

IEW – Pokorny Julius. Індоєвропейський етимологічний словник 1, Мюнхен, Берн: Francke, 1959.

Jóhannesson Alexander 1956: Ísländisches etymologisches Wörterbuch, Bern: Francke.

Jónsson Finnur 1931: Lexikon poeticum antiquæ linguæ septentrionali / Ordbog over det norsk-islandske skjaldesprog, 2. Udgave, København: S. L. Møllers bogtrykkeri.

Lasch Agathe, Borchling Conrad 1928 і далі: Середньонижньонімецький короткий словник, 3 т., Ноймюнстер: Wachholtz.

LatEW II – Walde Alois, Hoffmann Johann Baptist. Латинський етимологічний словник, 2 т., Індоєвропейська бібліотека: відділ 1, збірка індоєвропейських навчальних і довідкових посібників, серія 2, словники, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, 1930–1954.

LIV^² – Лексикон індоєвропейських дієслів, під керівництвом H. Rix, опрацювали M. Kümmel, T. Zehnder, R. Lipp, B. Schirmer, Вісбаден: Reichert, 2001.

LVŽ I – Словник топонімів Литви 1 (A–B), редакційна колегія L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Вільнюс: Видавництво Інституту литовської мови, 2008.

Magnússon Ásgeir Blöndal 1995: Íslensk orðsjafabók 3., verb. Aufl. Reykjavík: Orðabók Háskólans.

MH – Lexer Matthias. Середньоверхньонімецький короткий словник. Одночасно як додаток і алфавітний покажчик до Середньоверхньонімецького словника Benecke–Müller–Zarncke, 3 т., Лейпциг: S. Hirzel, 1872–1878.

74

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Етимологічні доповнення до «Зауваг щодо деяких литовських назв водойм, що починаються на An, та їхніх позабалтійських родичів»

ONW – Oudnederlands Woordenboek. Доступ: http://www.inl.nl/onderzoek-a-onderwijs/lexicologie-a-lexicografie/onw.

Schützeichel Rudolf, hrsg., 2004: Althochdeutscher und Altsächsischer Glossenwortschatz, Bearbeitet unter Mitwirkung von zahlreichen Wissenschaftlern des Inlandes und des Auslandes, 12 Bd.e, Tübingen: Niemeyer.

Schützeichel Rudolf 2012: Althochdeutsches Wörterbuch, 7, durchgesehene und verbesserte Aufl., Berlin, Boston: Walter de Gruyter.

Starck Taylor, Wells John Christopher 1971–1990: Althochdeutsches Glossenwörterbuch (mit Stellennachweis zu sämtlichen gedruckten althochdeutschen und verwandten Glossen), Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag.

Tiefenbach Heinrich 2010: Altsächsisches Handwörterbuch. A Concise Dictionary of Old Saxon, Berlin, New York: Walter de Gruyter.

Toller T. Northcote 1921: An Anglo-Saxon Dictionary. Supplement, Oxford: Oxford University Press.

Trubačëv Oleg N. 1968: Nazvanija rek pravoberežnoj Ukrainy, Moskva: Nauka.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas.

Verwijs Eelco, Verdam Jacob 1885–1952: Middelnederlandsch woordenboek, 11 Bd.e. ’s-Gravenhage: Martinus Nijhoff.

Straipsniai / Articles

75

HARALD BICHLMEIER

Етимологічні доповнення до статті «Зауваги щодо кількох литовських назв водойм, що починаються на An-, та їхніх родичів небалтійського походження»

АНОТАЦІЯ

У попередній статті давній індоєвропейський корінь на позначення водойм *en–/*on — [«Gewässerwurzel urindg. *en–/*on-»] — помилково трактували як вигаданий. Через це такі гідроніми, як лит. Anatà, Anykštė, намагалися пояснити на підставі праіндоєвропейського кореня *h_₂en- ‘черпати воду’, який засвідчений передусім в анатолійському ономастиконі. Свідчення коренів, що походять від нього, у західному індоєвропейському ареалі рідкісні, а подекуди й сумнівні. У цій статті представлено пізніші утворення від згаданого кореня, виявлені в західноіндоєвропейському ареалі, у цьому випадку — у германських мовах. Вони підкріплюють твердження, що в основі згаданих литовських гідронімів лежить праіндоєвропейський корінь *h_₂en-.

Подано 23 липня 2024 р.

HARALD BICHLMEIER

Саксонська академія наук у Лейпцигу, робоча група в Єні: «Етимологічний словник давньоверхньонімецької мови» Zwätzengasse 12a D–07743 Єна [email protected]

Університет Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі, Інститут сходознавства, семінар індоєвропейської та загальної лінгвістики, Ludwig-Wucherer-Str. 2 D–06108 Галле (Заале) [email protected]

76

Acta Linguistica Lithuanica XCI