ГАРАЛЬД БІХЛЬМАЄР

Саксонська академія наук у Лейпцигу, Університет імені Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі ORCID id: orcid.org/0000-0003-0001-1677

Сфери досліджень: ономастика (топонімія), історична фонологія германських мов, індоєвропейське мовознавство, алжаміадо-тексти.

DOI: doi.org/10.35321/all91-03

ЕТИМОЛОГІЧНІ ДОПОВНЕННЯ ДО «ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО ДЕЯКИХ ЛИТОВСЬКИХ НАЗВ ВОДОЙМ, ЩО ПОЧИНАЮТЬСЯ З AN-, ТА ЇХНІХ ПОЗАБАЛТІЙСЬКИХ СПОРІДНЕНИХ НАЗВ»

Етимологічні доповнення до статті «Зауваження щодо кількох литовських назв водойм, що починаються з An-, та їхніх небалтійських споріднених назв»

АНОТАЦІЯ

У попередній статті «гідронімічний корінь праіндоєвроп. *en-/*on-» було відкинуто як фікцію. Тому такі назви водойм, як лит. Anãtā, Anykštė, було попередньо пояснено на основі кореня праіндоєвроп. *h₂en- ‘черпати воду’. Однак цей корінь насамперед засвідчений в анатолійських мовах, тоді як свідчення продовжень цього кореня також у західній індоєвропейській мовній спільноті рідкісні й подекуди сумнівні. У статті представлено ще одне потенційне продовження цього кореня в західній індоєвропейській мовній спільноті, а саме в германських мовах, завдяки чому посилюється припущення, що в основі згаданих вище литовських назв водойм лежить саме корінь праіндоєвроп. *h₂en.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійська гідронімія, кельтська гідронімія, «давньоєвропейська» гідронімія, фонотактика.

66

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Етимологічні доповнення до «Зауважень щодо деяких литовських назв водойм, що починаються з An, та їхніх позабалтійських споріднених назв»

АНОТАЦІЯ

У попередній статті було показано, що «гідронімічний корінь праіндоєвроп. *en–/*on–» є фантомом. Тому такі гідроніми, як лит. Anatà та Anýkštė, було попередньо пояснено на основі кореня праіндоєвроп. *h₂en- ‘тягнути (воду)’. Однак цей корінь передусім продовжується в анатолійських мовах, тоді як свідчення продовження цього кореня в західних індоєвропейських мовах рідкісні й частково навіть сумнівні. У статті запропоновано ще одну форму, яка потенційно продовжує цей корінь у західній індоєвропейській мовній спільноті, а саме в германських мовах. Отже, припущення, що в згаданих вище литовських гідронімах також міститься корінь праіндоєвроп. *h₂enis, опосередковано підтверджується.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: балтійська гідронімія, кельтська гідронімія, «давньоєвропейська» гідронімія, фонотактика.

1. У низці попередніх статей, особливо ж у «Примітках до деяких литовських назв водойм, що починаються з An, та їхніх позабалтійських родичів» (у Acta Linguistica Lithuanica 84 = Bichlmeier 2021a), автор наступної статті* розглянув низку назв водойм у Німеччині (напр., Inn, античн. Aenus) та Австрії (напр., Enns, античн./середньовічн. Anisa, Anisus), але також і в Литві (напр., дегідронімічну назву луки Anatà¹, назву річки Anýkštė, назву річки Anýkščiai; пор. LVŽ I 88 і далі, 102) та в Україні (Onut; права притока Дністра/Dnistro)², виходячи з того, що

* Я дякую двом анонімним рецензентам статті за їхні цінні зауваження та вказівки.

¹ Морфологія назви остаточно не з’ясована; найімовірніше, слід виходити з прабалтійської форми *h₂en-oto–; інколи припускуваний зв’язок зі словом ‘качка’, пор. лит. ántis, давньопрус. antis < праіндоєвроп. *h₂enh₂ti, слід, мабуть, відкинути; у балтійських мовах ларингіальний у цій позиції, тобто в ненаголошеному складі, не вокалізувався. Зв’язок зі словом ‘качка’ можна було б встановити лише за умови, що це слово є добалтійським реліктом, що, звісно, дуже малоймовірно.

² Ця назва також етимологічно не має задовільного пояснення, пор. Trubačëv 1968: 220, який наводить дві можливості: по-перше, фракійський композит *ana–utus ‘без води’ або *ana–utus ‘на воді’ (пор. Utus, Plinius Nat.hist. 3, 149), тощо (Detschew 1957: 349). Щоправда, у такій мові, як фракійська, семантичне віднесення до лексем часто має залишатися сумнівним, навіть якщо префікс an(a)-, імовірно, наявний також у назві фортеці Anasamus (Tabula Peutingeriana 8, 1: Anasamo), розташованій у гирлі річки Asamus (Plinius, Nat.hist. 3, 149), нині болг. Osâm (пор. Detschew 1957: 30). По-друге, він виводить назву зі слов’янського *onutja > давньоцерк.-слов. onušta ‘різновид відвідування’ тощо (ESIS 586), що є мотивом називання річок, поширеним також у Балтії; пор. назву річки лит. Kurpininkė, назву болота лат. Kūrpītes–purus, пов’язану з лит. kūrpė, лат. kurpė ‘черевик’ (пор. Vanagas 1981: 174). За останнього розв’язання нез’ясованим залишається, куди зникла цілком закономірно реконструйована палаталізація: річка тоді мала б називатися *Onuč(a). — Тут (подібно до старішої німецькомовної

Straipsniai / Articles

67

HARALD BICHLMEIER

досліджується, чи існують між ними етимологічні зв’язки — і якщо так, то які^³

Результатом цього дослідження було потрійне: по-перше, центральноєвропейські назви, найімовірніше, мають кельтське походження й можуть сходити до праіндоєвропейського кореня *pen- ‘болото, повільно текуча вода’; по-друге, «гідронімічний корінь *en-/*on-», що блукає в ономастичній літературі, є саме фантомом (який навіть не згадується в IEW 311 і далі), духом, якого Краге випустив із пляшки і який просто не хоче повертатися назад: усі лексеми, наведені як аргументи на користь існування цього кореня, нічого не варті, оскільки загальні назви в усіх випадках є кельтськими словами, які за законом звуків могли втратити початковий праіндоєвропейський *p, або назвами, що походять із території, колись безперечно заселеної кельтами, чи принаймні, можливо, протягом певного часу заселеної кельтами; отже, до них застосовне те саме, що й до загальних назв. І навіть якби корінь реконструювати в сучасній формі як праіндоєвроп. *h₁en(H)-, проблему це не розв’язало б, оскільки й надалі немає загальних назв, які довелося б етимологізувати виключно на основі праіндоєвроп. *h₁en(H)-.

І по-третє, виявилося, що в цьому контексті може відігравати роль іще один корінь, а саме праіндоєвроп. *h₂en- ‘черпати (воду)’: цей корінь теоретично може лежати в основі всіх назв (і семантично відповідних загальних назв), чия праформа починалася з пракельт. *an- (< праіндоєвроп. *h₂en-), прагерм./прабалт./праслов. *an- (< праіндоєвроп. *h₂en-/*h₂on-) або пракельт. *on- (< праіндоєвроп. *h₂on-). Із названих на початку назв це стосувалося б Enns/ Anisa, лит. Anatà, Anýkštė тощо, а також укр. Onut. При цьому не слід надто зосереджуватися на значенні кореня, поданому в словниках; для назв водойм найдавніших шарів у Європі важливо, що відповідний корінь може мати якесь значення, так чи інакше пов’язане з водою або водоймами.

2. Центральну роль у всій аргументації відіграла також галльська глоса anam gl. paludem, що походить із глосарію Ендіхера, переданого в кількох рукописах (найдавніший датується лише 796 р. н. е.). Надійність цього глосарію через численні зіпсовані місця, щоправда,

у літературі, де зазвичай оперують загадковим «водним коренем *en-/*on-», радше виходили з архаїчної форми праслов. *h₂en-ont-o.

³ Інші праці, у яких розглянуто окремі аспекти проблеми: Bichlmeier 2010: 34 і далі; 2018; 2020: 27 і далі; 2021b; 2021c; 2023a: 50–52; 2023b: 56–59; Bichlmeier, Zimmer 2022: 59 із прим. 30, 107 і далі.

68

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Addenda etymologica zu den „Anmerkungen zu einigen mit Anbeginnenden litauischen Gewässernamen und ihren außerbaltischen Verwandten“

так по-різному оцінюють. Хоч галл. anam семантично добре узгоджується з іншими загальними назвами й назвами, утвореними від праіндоєвропейського кореня *pen (через що цей зв’язок встановлювали «споконвіку»), фонетичний бік усе ж залишається проблематичним: якщо не відбулися якісь описки або особливі звукові розвитки закінчення, це слово є формою знахідного відмінка однини галл. *anā-. Якщо воно належить до праіндоєвроп. *pen, ця форма вимагає пракельт. *nā- < допракельт. *pn̥-ā-. Такий розвиток суперечить усім правилам фонотактики; уже допракельт. *pn̥-ā фактично не могло існувати в такій формі й мало б постати як *pnā, а потім дати пракельт. *(φ)nā (докладніше про це див. нижче)⁴.

Виходом із цієї дилеми стало припущення, що в основі слова лежить праіндоєвроп. *h₂en-eh₂- > допракельт. *anā- > пракельт. *anā. Проблема тут, однак, полягала в тому, що корінь праіндоєвроп. *h₂en цілком надійно засвідчений лише в анатолійській мові — хет. ḫan-i/ḫan- ‘черпати (воду)’, до якого належить і похідне DUGḫaneššar с. ‘посудина для черпання’⁵; крім того, менш надійно/можливо, у вірм. hanem ‘виймаю/забираю, виношу, хапаю’⁶ і, можливо, у «так само етимологічно спірному гр. ἄντλος ч. ‘трюмна вода, льяльна вода’ (якщо < *h₂n̥-tlo- ‘те, що черпають’?).»⁷

Отже, маємо надійний зв’язок галльського слова з хетською парою слів, ненадійний — із грецьким словом і сумнівний — з вірменським.

Було б добре й суттєво підтримало б етимологію, якби, крім того, існував ще й надійний зв’язок зі словом із західної індоєвропейської мовної спільноти.

Такий зв’язок справді може існувати: у західногерманських мовах є невелика група слів, які передбачають праформу прагерм. *unþī-, *unþiō ж. ‘хвиля, буруни’; це дав.-в.-нім. und(e)a ж. ‘хвиля, повінь’ (засвідчене від VIII ст., зокрема й в Abrogans), сер.-в.-нім. ünde, unde сильної/слабкої відміни ж. ‘хвиля, повінь’, ранньонов.-нім. unde, ünde ж. ‘повінь, бурун, хвиля’⁸, дав.-сакс. ūthia, ūdia ж. ‘хвиля, бурун’,

⁴ Докладніше про цю проблему див., наприклад, Bichlmeier 2021a: 201 і далі.

⁵ Пор. HEG I 144 і далі, 148; EDHIL 281 і далі.

⁶ Пор. EDAIL 389, 636 і далі; якщо тільки не < праіндоєвроп. *senh₂- (щодо цього кореня див. LIV² 532 і далі).

⁷ Пор. GEW I 114 (із давнішою, нині загальновідкинутою етимологією на основі праіндоєвроп. *semh₂- ‘черпати’ (щодо цього кореня див. LIV² 531); DÉLG 89, 1272 (додатково з етимологією від гр. ἄν(α)- + праіндоєвроп. *telh₂- ‘піднімати високо’ (щодо цього кореня див. LIV² 622 і далі); EDG I 109 (зв’язок із хет. ḫan-).

⁸ Лат. unda ж. ‘хвиля, бурун’, омонімічне деяким засвідченим давньоверхньонімецьким формам, не має з ними нічого спільного; незважаючи на омонімію та практично те саме значення, воно

Straipsniai / Articles

69

HARALD BICHLMEIER

і франк. unda ж. ‘течія’, середньонід. onde, unde ж. ‘потік, течія’, дав.-англ. ýð ж. ‘хвиля, повінь, море’, дав.-ісл. uðr, unnr ж. ‘хвиля, бурун’, нов.-ісл. unnur ж. ‘те саме’.⁹

Прагерм. *unþi-/*unþijō передбачає допрагерм. *(H)unt(ii)o або *(H)unþ(ii)o-. Потенційно основою тут можуть бути принаймні такі корені або такі корені вже використовувалися в етимологізації: якщо вважати, що *t є частиною суфікса: 1) праіндоєвроп. *h₂en- ‘черпати (воду)’, 2) праіндоєвроп. *h₂/₃u̯en- ‘вигинатися’; якщо *t є частиною кореня: 3) праіндоєвроп. *ned- ‘бути/ставати мокрим’ < ‘шуміти, гуркотіти’.

В (анатолістичній) літературі перевагу надають варіантові 2) і регулярно встановлюють зв’язок із хет. ḫuu̯a(n)ḫueššar с. ‘хвиля’, ḫuu̯anḫuu̯analaš ‘частина тіла’, пал. ḫuwaṇḫuwaṇi- ‘грудна клітка’, кшатр.-лув. ḫūwaṇḫuwaṇala- ‘?’. За цим поясненням германське слово ґрунтується на праіндоєвроп. *h₂/₃u̯n-t(ii)o-, тобто ‘хвиля’ тлумачиться як ‘(набрякла) вода’. Однак це рішення не враховує, що відповідно до фонотактичних правил праіндоєвропейської мови вокалізація реконструйованої праформи праіндоєвроп. *h₂/₃u̯n-t(i)о мала б відбуватися інакше, а отже, повинна була б дати прагерм. *u̯unþ(ii)ō (пор., наприклад, праіндоєвроп. *urǵ- ‘працювати’ > прагерм. *uurkin гот. waúrkjan ‘працювати’, праіндоєвроп. *u̯lH- > прагерм. *u̯ulin гот. wulan ‘вирувати’). Поруч із останніми лексемами завжди існують також словоформи з повноступеневим коренем, які загалом могли сприяти збереженню початкового *u, тоді як таких форм поруч із допрагерм./праіндоєвроп. *h₂/₃u̯n-t(i)о знайти не вдається; однак проблема невідповідної правилам вокалізації основної форми залишається.

Подекуди в літературі трапляється також пов’язання з праіндоєвропейським коренем *net-, який нібито є варіантом праіндоєвроп. *ned- ‘бути/ставати мокрим’; тоді в основі лежала б допрагерм. *n̥t-(i)o. Оскільки корінь *net- більше ніде не простежується, тобто припущення про такий корінь є цілком ad hoc, це рішення відпадає.

Отже, для прагерм. *unþi-/*unþijō можна було б реконструювати також допрагерм. *h₂n-t(i)o, що, однак, спричинило б проблемне семантичне

і з етимологічного погляду зовсім не пов’язане з дав.-в.-нім. unda, undea (пор. LatEW II 816 і далі; DÉLL 746; EDLIL 641).

⁹ Schützeichel 2012: 349; Starck, Wells 1971–1990: 667; Schützeichel, hrsg., 2004 X 173; MH II 1775; Götze 1920: 216; Baufeld 1996: 234; DW XXIV 433 і далі; EDPG 560 і далі; Tiefenbach 2010: 433; Berr 1971: 336 (s.v. sēo–ūdia); Lasch, Borchling 1928 і далі III 205 і далі (unde¹); ONW s.v. unda; Verwijs, Verdam 1885–1941 III 539; V 306 (onde¹); VIII 851 (unde¹); Holthausen 1974: 413; Bosworth 1898: 1301; Toller 1921: 753; de Vries 1962–1977: 632, 635 (unnr³); Jóhannesson 1956: 129; Jónsson 1931: 577, 582 і далі (unnr⁴); Magnússon 1995: 1088 (unnur²) (джерела у примітці подано в тематичній послідовності).

70

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Addenda etymologica zu den „Anmerkungen zu einigen mit Anbeginnenden litauischen Gewässernamen und ihren außerbaltischen Verwandten“

зміщення: ‘вода, яку слід/було зачерпнути’ > ‘повінь’ > ‘хвиля’?

Усі три пропозиції, крім того, вимагають наголошеного кореня в нульовому ступені. Це можна пояснити відтягненням наголосу під час субстантивації первісно кінцевонаголошеного й тому на ранньому етапі розвитку слова автоматично такого, що мав нульовий ступінь у корені, дієприкметника. Жодне пояснення не обходиться без спеціальних припущень.

3. То який же висновок із цього випливає?

Оскільки «гідронімічний корінь *en-/*on-» виявився фікцією, навіть якщо реконструювати його належним чином як праіндоєвроп. *h₁en(H)-, для балтійських і слов’янських назв як імовірна основа залишається праіндоєвроп. *h₂en- ‘черпати (воду)’. Продовження цього кореня, можливо, є в кельтських і, можливо, в германських мовах: у галл. anam та дав.-ірл. an ‘вода, сеча’, можливо, лежить саме цей корінь, оскільки традиційне виведення цих слів із кореня праіндоєвроп. *pen можливе лише за спеціальних припущень щодо фонотактики. Свідченням на користь існування кореня праіндоєвроп. *h₂en у західній індоєвропейській мовній спільноті, можливо, є також германські мови: прагерм. *unþī-, *unþiō- ‘хвиля, бурун’ можна без суперечностей пояснити на основі праіндоєвроп. *h₂en (праіндоєвроп. *h₂n̥-t[i]ō- → допрагерм. *h₂n̥-t[i]ō- → прагерм. *unþ[i]a-), тоді як форма праіндоєвроп. *h₂/₃u̯n-t(i)ō, яку зазвичай віддають перевагу як поясненню, від кореня праіндоєвроп. *h₂/₃u̯en- ‘вигинатися’, за законами звукового розвитку в германських мовах мала б розвинутися в прагерм. *u̯unp(ij)a, чого фактично засвідчені словоформи не відображають.

Хоча остаточного переконливого доказу зрештою немає, той факт, що ймовірність наявності кореня праіндоєвроп. *h₂en також у західній індоєвропейській мовній спільноті все ж зростає, опосередковано збільшує ймовірність того, що він лежить в основі не лише австрійської назви водойми Anisa/Enns, а й назв водойм укр. Onut та лит. Anatā, Anýkštė тощо.

Straipsniai / Articles

71

HARALD BICHLMEIER

ЛІТЕРАТУРА

Baufeld Christa 1996: Kleines Frühneuhochdeutsches Wörterbuch. Lexik aus Dichtung und Fachliteratur des Frühneuhochdeutschen, Тюбінген: Max Niemeyer Verlag.

Berr Samuel 1971: An Etymological Glossary to the Old Saxon Heliand, European University Papers, Ser. 1: German language and literature, 33, Bern, Frankfurt: Herbert Lang & Co. Ltd.

Bichlmeier Harald 2010: Баварські та австрійські назви місцевостей і водойм з індоєвропеїстичного погляду. – Blätter für oberdeutsche Namenforschung 46, 3–63.

Bichlmeier Harald 2018: Щодо назви Інну: відоме й забуте. – Namenkundliche Informationen 109/110, 53–62.

Bichlmeier Harald 2020: Звіт про дослідження: топономастика давніших мовних шарів (Центральної) Європи (частина I): Wiesinger, Peter та Greule, Albrecht: Baiern und Romanen. Zum Verhältnis der frühmittelalterlichen Ethnien aus der Sicht der Sprachwissenschaft und Namenforschung. Narr Francke Attempto Verlag Tübingen, 2019. 250 сторінок. У твердій обкладинці 49,99 EUR. ISBN: 978-3-7720-8659-5. – Kratylos 65, 1–85. DOI: doi.org/10.29091/KRATYLOS/2020/1/1/.

Bichlmeier Harald 2021a: Зауваження щодо деяких литовських назв водойм, що починаються з An, та їхніх позабалтійських споріднених назв. – Acta Linguistica Lituanica 84, 190–219. DOI: doi.org/10.35321/all84-09.

Bichlmeier Harald 2021b: Назва річки Inn, бритва Оккама та сучасна індоєвропеїстика. – Zeitschrift für celtische Philologie 68, 15–38. Доступ: https://www.degruyter.com/document/doi/10.1515/zcph-2021-0003/html. DOI: doi.org/10.1515/zcph-2021-0003.

Bichlmeier Harald 2021c: Про два примарні корені в балтійській гідронімії: праіндоєвроп. *(h₁)leik та *en-/*on-. – Akademīka Jāņa Endzelīna 148. dzimšanas dienas atceres starptautiskā zinātniskā konference „Baltijas onīmi: no sendienām līdz mūsdienām”. Tēzes. / International Scientific Conference „Baltic onyms: from past to present” to commemorate the ^148ᵗʰ anniversary of the academician Jānis Endzelīns. Abstracts, за ред. K. Mežapuķe, D. Streļevica-Ošiņa, L. Balode, Рига: Latvijas Universitāte Latviešu valodas institūts, 7–38. DOI: doi.org/10.22364/ajeszk.2021.bosm.

Bichlmeier Harald 2023a: Індоєвропеїстичні зауваження до австрійської назви водойми Enns. – Österreichische Namenforschung 49, 41–70.

Bichlmeier Harald 2023b: Роздуми про сучасну методологію та примарні корені в «давньоєвропейській» і балтійській ономастиці / Pārdomas par modernu metodoloģiju un spoku saknēm „seneiropēšu“ un baltu onomastikā. – Linguistica Lettica 31(2), 34–67. Доступ: https://lavi.lu.lv/wp-content/uploads/2024/05/Linguistica_Lettica_31.2-1.pdf.

72

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Addenda etymologica zu den „Anmerkungen zu einigen mit Anbeginnenden litauischen Gewässernamen und ihren außerbaltischen Verwandten“

Bichlmeier Harald, Zimmer Stefan 2022: Die keltischen Flussnamen im deutschsprachigen Raum. Ein keltologisch-indogermanistischer Kommentar zum Deutschen Gewässernamenbuch, із чотирма картами A. Dicklberger, Münchener Studien zur Sprachwissenschaft, додаток 32, Деттельбах: Verlag J. H. Röll.

Bosworth Joseph 1898: An Anglo-Saxon Dictionary, ред. і доповн. T. N. Toller, Оксфорд: Oxford University Press.

DÉLG – Chantraine Pierre. Dictionnaire étymologique de la langue grecque. Histoire des mots, нове видання, Париж: Klincksieck, 2009.

DÉLL – Ernout Alfred, Meillet Antoine. Dictionnaire étymologique de la langue latine: histoire des mots, передрук 4-го видання, доповненого додатками та виправленнями J. André, Париж: Klincksieck, 2001.

Detschew Dimiter 1957: Die thrakischen Sprachreste, Австрійська академія наук, Філософсько-історичний клас, Schriften der Balkankommission, Linguistische Abteilung, 14, Відень: за посередництва R. M. Rohrer.

de Vries Jan 1962–1977: Altnordisches etymologisches Wörterbuch. 2-ге, виправлене видання, Лейден: Brill.

EDG – Beekes Robert S. P. Etymological Dictionary of Greek, за сприяння L. van Beek, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 10, Лейден, Бостон: Brill, 2010.

EDAIL – Martirosyan Hrach. Etymological Dictionary of the Armenian Inherited Lexicon, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 8, Лейден, Бостон: Brill, 2010.

EDHIL – Kloekhorst Alwin. Etymological Dictionary of the Hittite Inherited Lexicon, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 5, Лейден, Бостон: Brill, 2008.

EDLIL – de Vaan Michiel. Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 7, Лейден, Бостон: Brill, 2008.

EDPG – Kroonen Guus. Etymological Dictionary of Proto-Germanic, Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 11, Лейден, Бостон: Brill, 2013.

ESJS – Havlová Eva et al. Etymologický slovník jazyka staroslověnského 1–14, Прага: Academia, 1989–2008; 15–21, Брно: Tribun EU, 2010–2022.

DW – Grimm Jacob, Grimm Wilhelm et al.. Deutsches Wörterbuch, тт. 1–16 (і покажчик джерел, 1971), Лейпциг: S. Hirzel, 1854–1954. [Передрук першого видання, тт. 1–33, Мюнхен: dtv 1999]

Strajpsniai / Articles

73

HARALD BICHLMEIER

GEW – Frisk Hjalmar. Griechisches etymologisches Wörterbuch, 3 Bde., Indogermanische Bibliothek: Reihe 2, Wörterbücher, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, 1960–1972.

Götze Alfred 1920: Frühneuhochdeutsches Glossar. Друге, значно розширене видання, Kleine Texte für Vorlesungen und Übungen, 101, Бонн: A. Marcus und E. Weber’s Verlag.

HEG – Tischler Johann. Hethitisches etymologisches Glossar, за участю G. Neumann, E. Neu, Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft, 20, Інсбрук: Інститут мовознавства Інсбруцького університету, 1977–2016

Holthausen Ferdinand 1974: Altenglisches etymologisches Wörterbuch, 3-тє незмінене видання, Germanische Bibliothek, серія 2: словники, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag.

IEW – Pokorny Julius. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch 1, Мюнхен, Берн: Francke, 1959.

Jóhannesson Alexander 1956: Ísländisches etymologisches Wörterbuch, Берн: Francke.

Jónsson Finnur 1931: Lexikon poeticum antiquæ linguæ septentrionali / Ordbog over det norsk-islandske skjaldesprog, 2-ге видання, Копенгаген: S. L. Møllers bogtrykkeri.

Lasch Agathe, Borchling Conrad 1928 і далі: Mittelniederdeutsches Handwörterbuch, 3 тт., Ноймюнстер: Wachholtz.

LatEW II – Walde Alois, Hoffmann Johann Baptist. Lateinisches Etymologisches Wörterbuch, 2 тт., Indogermanische Bibliothek: відділ 1, збірка індоєвропейських навчальних і довідкових посібників, серія 2, словники, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, 1930–1954.

LIV^² – Lexikon der indogermanischen Verben, під керівництвом H. Rix, уклали M. Kümmel, T. Zehnder, R. Lipp, B. Schirmer, Вісбаден: Reichert, 2001.

LVŽ I – Lietuvos vietovardžių žodynas 1 (A–B), редколегія L. Balode, V. Blažek, G. Blažienė, V. Kardelis, A. Ragauskaitė, S. Temčinas, J. Udolph, Вільнюс: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2008.

Magnússon Ásgeir Blöndal 1995: Íslensk orðsjafabók 3., виправлене видання, Рейк’явік: Orðabók Háskólans.

MH – Lexer Matthias. Mittelhochdeutsches Handwörterbuch. Zugleich als Supplement und alphabetischer Index zum Mittelhochdeutschen Wörterbuche von Benecke–Müller–Zarncke, 3 тт., Лейпциг: S. Hirzel, 1872–1878.

74

Acta Linguistica Lithuanica XCI

Етимологічні доповнення до «Зауважень щодо деяких литовських назв водойм, що починаються з An, та їхніх позабалтійських споріднених назв»

ONW – Давньонідерландський словник. Доступ: http://www.inl.nl/onderzoek-a-onderwijs/lexicologie-a-lexicografie/onw.

Шютцайхель Рудольф, ред., 2004: Словниковий запас давньоверхньонімецьких і давньосаксонських глос, опрацьований за участю численних науковців із країни та з-за кордону, 12 тт., Тюбінген: Німайєр.

Шютцайхель Рудольф 2012: Словник давньоверхньонімецької мови, 7-ме, переглянуте й удосконалене видання, Берлін, Бостон: Вальтер де Ґруйтер.

Старк Тейлор, Веллс Джон Крістофер 1971–1990: Словник давньоверхньонімецьких глос (із покажчиком місць для всіх надрукованих давньоверхньонімецьких і споріднених глос), Гайдельберг: Університетське видавництво Карла Вінтера.

Тіфенбах Генріх 2010: Давньосаксонський кишеньковий словник. Стислий словник давньосаксонської мови, Берлін, Нью-Йорк: Вальтер де Ґруйтер.

Толлер Т. Норткот 1921: Англосаксонський словник. Доповнення, Оксфорд: Оксфордський університет.

Трубачов Олег М. 1968: Назви річок Правобережної України, Москва: Наука.

Ванагас Александрас 1981: Етимологічний словник литовських гідронімів, Вільнюс: Мокслас.

Вервайс Елко, Вердам Якоб 1885–1952: Середньонідерландський словник, 11 тт. Гаага: Мартінус Нейгоф.

Straipsniai / Articles

75

HARALD BICHLMEIER

Етимологічні доповнення до статті «Зауваги щодо кількох литовських гідронімів, що починаються на An-, та їхніх небалтійських споріднених назв»

РЕЗЮМЕ

У попередній статті давньоіндоєвропейський корінь, що позначав водойми, *en–/*on — [«гідронімічний корінь праіндоєвропейської мови *en–/*on-»] — помилково трактували як фікцію. Через це такі гідроніми, як лит. Anatà, Anykštė, намагалися пояснити на підставі давньоіндоєвропейського кореня *h_₂en- ‘черпати воду’, який переважно властивий анатолійській ономастичній системі. Свідчення похідних від нього коренів у західному індоєвропейському ареалі рідкісні, а іноді й сумнівні. У цій статті подано пізніші утворення згаданого кореня, виявлені в західному індоєвропейському, у цьому разі германському, ареалі. Вони посилюють твердження, що в основі згаданих литовських гідронімів лежить давньоіндоєвропейський корінь *h_₂en-.

Подано 23 липня 2024 р.

ГАРАЛЬД БІХЛЬМАЄР

Саксонська академія наук у Лейпцигу, робочий підрозділ у Єні: Етимологічний словник давньоверхньонімецької мови, Zwätzengasse 12a, D–07743 Єна [email protected]

Університет імені Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі, Інститут сходознавства, семінар індоєвропеїстики та загального мовознавства, Ludwig-Wucherer-Str. 2, D–06108 Галле (Заале) [email protected]

76

Acta Linguistica Lithuanica XCI