… та видав «Словник литовського правопису для шкіл» (у 1956–1980 рр. вийшло 6 видань), разом із Пр. Кнюкштою — «Навчальний словник литовського правопису й наголошування» (у 1983–1996 рр. вийшло 4 видання), разом із В. Косухінасом — призначений для школи «Литовсько-російський словник» (1956), разом із К. Гайвенісом і В. Шернасом — «Шкільний литовсько-російський словник» (1985). А. Lyberis уклав і більший «Литовсько-російський словник», призначений для широкого загалу: у його 1-му виданні (1962) було подано близько 37 000, а у 2-му, виправленому й доповненому виданні (1989) — близько 65 000 слів.

Ще в студентські роки А. Lyberis почав співпрацювати з «Naujoji romuva» (мабуть, перша його публікація, що з’явилася 1935 року, ознайомила громадськість із працями J. Jablonskis, які видавав J. Balčikonis); згодом у наукових виданнях і періодиці він опублікував чимало статей з литовської лексикографії, лексикології, термінології, культури мови та інших питань, а також вагомі спогади з історії литовського мовознавства й про окремих мовознавців.

6 листопада 1996 року А. Ліберіс зустрів свій 87-й день народження, вже майже шість років потерпаючи від тяжкої хвороби, а 22 листопада стало останнім днем його життя. На Вільнюському цвинтарі Карвелішкес численний гурт рідних, учнів, колег і друзів попрощався з мовознавцем, який багато зробив і залишив по собі вагомі здобутки праці, світлої пам’яті вчителем і людиною. Антанас Ліберіс і його праці увійшли в історію литовського мовознавства.

Kazys Morkūnas

IN MEMORIAM RŪDOLFAS GRABIS (1906-1996)

1996 рік став роком болісних втрат для латвійського мовознавства: передчасно залишила таку дорогу їй наукову галузь професорка Латвійського університету Marta Rudz yte; не завершив розпочатих праць Valdis Zepas — латгалець, який виріс в еміграції та був професором Вісконсинського університету; а 17 грудня, відсвяткувавши свій дев’яностолітній ювілей, завершив земний шлях, прикрашений цінними працями, і Rūdolfas Grabis — один із найвидатніших дослідників латвійської мови останніх десятиліть.

R. Grabis народився 11 серпня 1906 року в «Gribžuose», у колишній волості Kū dumo (Цесіський район). 1934 року закінчив Латвійський університет. Його викладачами тут були Ana Abele, Ludis Berzinis, Janis Endzel y nas та інші видатні латвійські філологи того часу.

1931 року в журналі Латвійського товариства філологів «Filologu biedribas raksti», редактором якого був J. Endzelynas, опублікували першу серйозну працю R. Grabis, тоді ще студента, — опис його рідного діалекту («Kūduma pagasta izloksnes apraksts»). 1935 року в тому самому журналі надрукували іншу діалектологічну статтю R. Grabis — «Примітки про діалекти Страупської парафії» («Piezīmes par Straupes draudzes izloksnēm»).

R. Grabis учителював у ризьких гімназіях, викладав у Ризькому учительському інституті.

278

Кілька разів перевиданий підручник латиської мови для шкіл «Слово і речення» («Vārds un teikums»). У 1945–1947 рр. він викладав у Латвійському університеті.

У 1946 р. Я. Ендзелін запросив Р. Грабіса працювати до Інституту мови й літератури щойно заснованої Латвійської академії наук. Майже тридцять років він фактично керував роботою мовознавців цього інституту. У 1970–1974 рр. був також заступником директора інституту.

Колектив мовознавців під керівництвом Р. Грабіса підготував найповніший опис структури сучасної латиської мови — «Граматику сучасної латиської літературної мови» («Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika», I–II, Rīga, 1959, 1962). За цю працю 1965 р. Р. Грабіс разом з іншими авторами отримав державну премію Латвії.

Р. Грабіс керував також роботою латвійських термінологів. У 1963 р. вийшов підготовлений ним, Дзідрою Барбаре та Аною Бергмане «Словник мовознавчих термінів» («Valodniecības terminu vārdnīca», Rīga, 1963). Він був також головою редакційної колегії найважливішої післявоєнної праці латвійської лексикографії — «Словника латиської літературної мови» («Latviešu literārās valodas vārdnīca», 1–8, Rīga, 1972–1996).

Р. Грабіс опублікував цінні дослідження з історії латиської мови. Насамперед варто згадати його студію «Огляд латиських граматик XVII століття» («Pārskats par 17. gadsimta latviešu valodas gramatikām». – Valodas un literatūras institūta raksti, V, 1955, 205.–266. lpp.).

Після виходу на пенсію мовознавець підтримував дуже тісні зв’язки зі своїм рідним Ку(д)умом. Рівно після шестидесятирічної перерви він знову повернувся до теми своїх юних літ і опублікував наче продовження своєї першої мовознавчої публікації — «Тексти Кудумського діалекту» («Kūduma izloksnes teksti», Rīga, 1991).

Люди, яким довелося спілкуватися з цим латвійським мовознавцем, завжди пам’ятатимуть його як приємну, щиру людину. Поряд із рідною мовою Р. Грабіс дуже любив латиську народну пісню. Зі слів матері мовознавець пригадував, що чудово відтворював мелодії цих пісень навіть тоді, коли ще не вмів вимовляти їхні слова.

У 1968 р. Р. Грабіса обрали членом-кореспондентом Латвійської академії наук, а в 1992 р. — її почесним членом.

Рудольф Грабіс помер у Ризі. Похований на Другому Лісовому цвинтарі. Нехай легкою йому буде рідна земля.

Algirdas Sabaliauskas

279