LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997)

LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS

Giedrė ČEPAITIENĖ

ЗВЕРТАННЯ В ЛИСТАХ ЙОНАСА ЯБЛОНСКІСА

Нині завдяки турботам професора Арнольда Пірочкіна опубліковано 424 листи Йонаса Яблонскіса (Jablonskis 1985; Jablonskis 1991). Більшість цих листів написано литовською (353), деякі — російською (70), а один — польською.

Зміст листів Й. Яблонскіса зазвичай діловий, тому в них мало особистого чи емоційного. У цьому сенсі дещо відрізняються листи до сина Костянтина, частина листів, адресованих Казимерасу Йокантасу, та ще один-два листи.

Звертання Й. Яблонскіс зазвичай уживає в листах лише на початку або зовсім не вживає. Листи без звертань за метою написання бувають двох типів: 1) призначені для обговорення питань, пов’язаних із мовою, що становить інтерес, виданням книжок або діяльністю громадських організацій (пор. Jablonskis 1985: 47, 94, 324–352 та ін.); 2) адресовані керівникам різних установ. Такі листи зазвичай починаються називанням адресата, наприклад, Проф. М. Біржішці, деканові гуманітарного факультету; Міністрові освіти К. Йокантасу; Деканові гуманітарного факультету проф. В. Креве-Міцкявічюсу. Подібним чином написано й деякі листи, адресовані Юозасу Тумасу. Вони також нерідко починаються називанням стану адресата (Свящ. Ю. Тумасу), а далі або вживається звертання, або лист пишеться зовсім без звертання. Звісно, є й окремі листи без звертань, які відрізняються і не належать до згаданих груп.

Нині для звертання зазвичай уживають кличний відмінок назви особи (тобто іменника), іноді — поширений означеннями (LKG III: 689–683; DLKG: 637–638). У листах Й. Яблонскіса спостерігається дещо інша тенденція у вживанні звертань. Тут для вираження звертання значно частіше використовуються різні означені прикметники без означуваних ними слів.

Найчастіше звертаються за допомогою прикметника «шановний» (шановна, шановні). Так Й. Яблонскіс чинив майже впродовж усіх років листування (1904–1926), так він звертався майже до всіх кореспондентів. Варто зазначити, що в збережених листах так жодного разу не зверталися лише до кількох осіб — письменника Йонаса Білюнаса, Пятраса Леонаса, Повіласа Вішинскіса та сина Костянтина. Такого звертання не вжито і в збережених листах до Вінцаса Кудірки. До згаданих осіб Й. Яблонскіс звертався теплішими словами, що дає підстави припускати, що цих людей пов’язували далеко не лише ділові стосунки.

На початку листування кілька разів ужито форму gerbiamasai. Цю форму Й. Яблонскіс описав у граматиках. У граматиці 1901 року, пояснюючи будову означених прикметників (тут їх названо подвоєними), стверджується, що вони «складені з простого прикметника та займенника jis або в називному відмінку

256

стверджувальні частки ar”, проте в розташованих поруч парадигмах відмінювання таких прикладів не наведено (Jablonskis 1957: 84–85). Подібно йдеться і в граматиці 1922 року (Jablonskis 1957: 211). Як свідчать листи, сам Й. Яблонскіс після 1905 року вже не вживав такої форми.

Іноді листи починаються звертанням brangusis. У ранньому листуванні Й. Яблонскіса це звертання надзвичайно рідкісне — його вжито лише раз у листі, адресованому П. Вішинскісу (кінець листопада 1904 року). Знову знаходимо це звертання в листах 1924–1927 років. По одному разу його вжито в листах до Юозаса Балчиконіса (1924 06 11), Казиміраса Йокантаса (1925 05 07) та Меркеліса Рачкаускаса (1927 06 16), а двічі так звертається до Зігмаса Кузміцкіса (1927 08 06; 1927 12 16). Одного разу, пишучи Габріеле Петкявічайте-Біте в дні її виходу на пенсію, Й. Яблонскіс звертається двома прикметниками: Brangioji, gerbiamoji (1924 10 18).

Ще рідше у звертаннях уживався прикметник mylimasis (mylimieji). Таке звертання Й. Яблонскіс ужив по одному разу в листуванні із сином Константином, у листах до Юозаса Тумаса-Вайжгантаса, Литовського наукового товариства та Стасіса Дабушіса. До речі, останній лист не зберігся, відома лише його копія. У ній зафіксовано просту (не займенникову) форму прикметника mylimas, яку, на думку А. Пірос̌кіна, слід приписати не надто грамотному переписувачеві (Jablonskis 1985: 101).

Пару разів ужито розширені прикметникові звертання. Їх поширено присвійним займенником mano. У єдиному відомому листі до Й. Білюна написано Mano mylimasis (1905 01 26), а звертання mano brangusis ужито в листах до професора Едуардаса Вольтера (1926 03 06) і З. Кузміцкіса (1926 03 06). Зазвичай вважають, що присвійні займенники виражають відношення належності, а займенник mano указує на належність предмета мовцеві (LKG I: 673; DLKG: 261). Здається, що в цьому випадку така характеристика не зовсім доречна. Сполуку mano brangusis синхронно можна було б розглядати як номіналізацію вислову tu esi man brangus. В індоєвропейських мовах таке чергування родового й давального відмінків є звичним (Fillmor 1981: 460). Як стверджує А. Росінас, конструкції з присвійними родовими й давальними формами можна вважати перифразами одна одної (Rosinas 1988: 22). Подібні вислови Й. Яблонскіс називав давальним відмінком того, кому щось трапляється або кому щось належить, і наголошував, що вони вживаються «не лише для позначення пригод предмета, а й для вираження найрізноманітніших його станів» (Jablonskis 1957: 600). Очевидно, згадані звертання також можна було б трактувати як такі, що вказують на стан. Звісно, його визначає не означення (займенник), а основа цих звертань — прикметник.

Є розширені іменникові звертання. Їх поширюють прикметники, наприклад: Mylimas Drauge (лист до В. Кудірки, 1883 04 14), Brangus Drauge (до П. Вішинскіса, 1903 04 11), Brangieji Draugai (до з’їзду вчителів, 1928 11 03), Brangus Tautieti (невідомому адресатові, 1898 11 14), Gerbiamoji Tautiete (Морті Заунюте, 1904 12 09). Варто звернути увагу, що в цих сполуках Й. Яблонскіс уживає як просту, так і займенникову форму прикметника. У прикладах граматики 1922 року також знаходимо речення і з простою, і з займенниковою формою прикметника: Ko verki, sesele jaunoji? Ko liūdi sesele, balta lelijėle (Jablons-

257

kis 1957: 408). Žinoma, pateiktieji pavyzdžiai nėra visiškai adekvatūs: pirmajame sakinyje turime daiktavardinį kreipinį, išplėstą įvardžiuotine būdvardžio forma, antrajame – kreipinys išplėstas priedėliu ir jame pavartota paprastoji būdvardžio forma. Kalbėdama apie šio tipo kreipinius, Antanė Kučinskaitė kaip vartotinas nurodo tik įvardžiuotines būdvardžių formas (Kučinskaitė 1985: 62).

Лише одного разу Й. Яблонскіс звертається до невідомого нам адресата звичною для розмовного мовлення формулою Sveikas gyvas (1926 08 11). А. Кучінскайте вважає такі звертання в листах фамільярними (Kučinskaitė 1985: 72). Отже, таке звертання Й. Яблонскіса ніби дає підстави припускати, що адресат листа був досить близьким знайомим Й. Яблонскіса, тим паче що це звертання — єдине в порівняно численному листуванні мовознавця.

Звертання лише іменником у кличному відмінку не характерне для листів Й. Яблонскіса. Зазвичай тут уживається слово brolau. Одного разу, уживши це звертання разом з ім’ям, Й. Яблонскіс звернувся до В. Кудірки: Vincuti Brolau (1883 07 15). Отже, адресата названо надзвичайно тепло, наче наймилішу людину, хоча в самому тексті листа не бракує різних докорів. Очевидно, теплими словами звертання намагалися показати близькість до колишнього товариша по гімназійній лаві. На жаль, пізніші листи до В. Кудірки нам невідомі. У жодному іншому литовському листі Й. Яблонскіс не звертається до когось на ім’я; лише на одній листівці, призначеній Й. Балчиконісу, згадується ім’я адресата, проте привітання тут латинською мовою: Josepho et consortibus Joanne cum consortibus salutem dicit (1915 09 24).

Звертання brolau особливо часто трапляється в листах до Юозаса Балчиконіса (16 разів), Казіміраса Йокантаса (12 разів), Меркеліса Рачкаускаса (7 разів), Казіміраса Буґи (4 рази), Пятраса Леонаса (3 рази). По одному-два рази так зверталися до інших кореспондентів: Йонаса Басанавічюса, Антанаса Сметони, Юргіса Шлапеліса, Повіласа Вішинскіса. Судити про взаємини кореспондентів за частотою вживання цих звертань можна лише частково, оскільки збереглися далеко не всі листи Й. Яблонскіса. Крім того, для такого порівняння потрібен аналіз двостороннього листування. Варто звернути увагу, що більшість листів зі звертанням brolau написано в 1909–1913 роках із Бреста, Гродна й Велижа. Чи не свідчать ці звертання про певну тривогу батька мови, який жив і працював далеко від Литви, певний час навіть без родини, коли «виїхав буквально заробляти на хліб, як до Америки» (Piročkinas 1978: 56)?

Листи Й. Яблонскіса до К. Йокантаса особливо цікаві вживанням звертань. Хоча той був учнем Й. Яблонскіса в Мітауській гімназії (Jablonskis 1985: 416), цих людей пов’язували не лише стосунки вчителя й учня, а й набагато ближчі зв’язки. Як уже зазначалося, у листах із Бреста до К. Йокантаса часто зверталися brolau, а одного разу — пестливою формою broliukai (1909 10 29). Відзначається й зміст цих листів: Й. Яблонскіс постійно розмірковує про можливий шлюб К. Йокантаса з іноземкою та намагається дати йому пораду. В одному листі (листопад — грудень 1909 року), ніби прагнучи переконливості, Й. Яблонскіс починає полемізувати з уявними співрозмовниками, передаючи їхні можливі реакції, і водночас уживає звертання:

258

Якби я сьогодні був молодою людиною і, оселившись у якомусь народі, якому важко розпочати самостійне життя і який тому дуже вразливий, закохався в таку дівчину з цього народу, якій надзвичайно важливі справи її народу, то — повір мені — я лише допомагав би їй дбати про справи її краю і робив би все, щоб мої діти були добрими працівниками на ниві цього народу (про мову й мови б не було). Якби мої співвітчизники, побачивши, що я так роблю, сказали мені: «Зраднику», я лише плюнув би на них і міг би сміливо сказати: «Не хочу виховувати гермафродитів [...]». Якби моя донька виросла й вийшла заміж за латвійця, до Латвії, я сказав би їй: «Твої діти, доню, можуть бути тільки добрими латишами, про це й дбай [...]»

[...] У двох своїх останніх листах, як мені здається, ти надто далеко зайшов у розмірковуваннях про «патріотизм». Якби я так думав, то міг би сміливо проголосити: «Беріть, чоловіки, тих дівчат, які вам підходять своєю культурою та вихованням; народ тут ні до чого, живіть не в Пілвішкяї чи Купішкісі, а там, де знайдете вищу культуру, яка вам більше пасує...»

Варто зазначити, що, ніби цитуючи розмовну мову, J. Jablonskis обирає іменникові звертання, які в його листах трапляються нечасто. Слід звернути увагу, що до доньки тут звертаються vaikeli, хоча в рідному діалекті J. Jablonskis слово vaikas, коли йдеться про спорідненість, зазвичай означає сина. До речі, згаданий лист — єдиний, у якому звертання до адресата вжито не лише на початку, а й у завершальній частині листа: «Брате! Сватати я сам не можу [...]».

Пізніші листи до K. Jokantas написані 1925 року, коли той був міністром освіти. Тепер тон більшості листів J. Jablonskis дещо інший. Відрізняються й обрані звертання. Майже всі листи починаються офіційно, із зазначенням посади адресата: Švietimo Ministerija: Ministr. J. Jokantui; Švietimo Ministeriui K. Jokantui; K. Jokantui, Švietimo Ministeriui. Після цього зазначення іноді вживається звертання gerbiamasis, а іноді виклад суті справи починається взагалі без звертання.

Однак у парі листів, адресованих міністрові, знаходимо певні винятки. В одному з них, де йдеться про справи зі створення Термінологічної комісії, адресата взагалі не зазначено, а звертання написане латиною: Salve, Carissime (1925 03 16), а в іншому, де йдеться про літні плани J. Jablonskis, звертання таке: Brangusis (1925 05 07). Це дає підстави стверджувати, що, хоча J. Jablonskis найчастіше дотримувався в листах певної субординації, він усе ж дозволяв собі виявляти не лише повагу, а й почуття.

Інші іменникові звертання в листах J. Jablonskis трапляються рідко. У 1906–1917 роках, листуючись із сином Konstantinas, він зазвичай уживав звертання vaikeli (лише одного разу звернувся до сина mylimasis). У листах, написаних із Пскова J. Šaulys, двічі вжито звертання tautieti (1903 01 26; 1903 02 01). Один раз у листі до J. Balčikonis знаходимо звертання Pilieti (1926 12 29). З погляду наших днів це канцелярське офіційне звертання, найчастіше пов’язане з правоохоронними установами. На думку A. Kučinskaitė, воно підходить лише посадовцям, які наглядають за виконанням законів (Kučinskaitė 1985: 64). Знаючи, що стосунки між J. Jablonskis і J. Balčikonis були надзвичайно близькими й дружніми, таке звертання здається дивним. Однак його суть розкриває зміст листа. У цьому листі J. Jablonskis запрошує J. Balčikonis співпрацювати в щоденній газеті «Lietuvis». Отже, вибір звертання pilieti, імовірно, зумовлений не стосунками між кореспондентами,

259

а ширшим контекстом — діяльністю, яку варто було підтримати, а можливо, і назвою щоденної газети.

Інші звертання в листах російською мовою. Ці листи здебільшого адресовані різним ученим і чиновникам. Із усіх листів, написаних російською, 4 адресовано J. Balčikonis. Лише один із них починається звертанням Dorogoj Kollega, відповідника якому brangusis kolega у литовських листах не виявлено. В інших листах, написаних російською, це звертання також більше не вживається. У них звертаються відповідно до звичних для російської мови традицій: зазначають ім’я та по батькові особи, нерідко супроводжуючи їх різними епітетами.

Звертаючись до осіб, які обіймали високі посади, J.Jablonskis обирає надзвичайно розгорнуті звертання. Листи до голови Відділення російської мови та словесності Петербурзької академії наук A. Byčkov починаються так: Vaše Vysokoprevoschoditelstvo, Mylostivij Gosudar, Afanasij Fiodorovič (1897 05 09: 1899 03 21). До ректора Московського університету G. Ivanov звертаються так: Vaše Prevoschoditelstvo Monogouvažajemij Aleksej Aleksandrovič (1888 03 09). У такому самому стилі J. Jablonskis звертався і до свого професора N. Tichonravov: Vaše Prevoschoditelstvo Nikolaj Savvič (1888 10 04). Лист письменникові V. Korolenko починається звертанням Mylostivij Gosudar, без зазначення імені та по батькові адресата.

До інших адресатів, зазвичай колег-науковців, звертаються не так пишномовно, однак ім’я та по батькові неодмінно супроводжуються прикметниками на вираження пошани mnogouvažajemij або dobrešij. Вони чергуються в листах до V. Lamanskij (пор. листи від 1896 06 04 і 1901 02 03). До A. Šachmatov, із яким J. Jablonskis пов’язувала багаторічна співпраця задля збереження спадщини словника Juškos, звертаються по-різному: Mnogouvažajemij Aleksej Aleksandrovič (1897 01 11; 1897 04 01; 1901 m.vasario mėn.; 1901 09 14 тощо); Dobrešij Aleksandr Aleksandrovič (1900 12 10; 1901 04 18; 1901 m. gruodžio mėn.; 1902 01 07 тощо); Glubokouvažajemij Aleksej Aleksandrovič (1914 09 20). Слід зазначити, що останнє звертання J. Jablonskis ужив не в листі з якогось мовознавчого питання, а просячи про допомогу для свого здібного учня. У листах до інших адресатів зазвичай уживається прикметник mnogouvažajemij.

Окремо слід згадати звертання J. Jablonskis, ужиті в листах до професора Eduard Volter. Із 4 опублікованих листів, адресованих цій особі, 3 написані російською мовою, а один — литовською. У всіх листах російською J. Jablonskis звертається Mnogouvažajemij Eduard Aleksandrovič (1894 m. gruodis – 1895 m. sausis; 1885 02 06; 1905 02 15), тобто так само, як до багатьох інших колег. Звертання в листі, написаному литовською, значно тепліше — Mano brangusis (1926 03 19). Можливо, воно свідчить про дружбу, що виникла внаслідок багаторічного спілкування; можливо, його обрано з огляду на нагоду написання листа (E. Volteris вітають із «досягненням 70-річного віку»); а може, це відображає вимоги стилю литовської та російської мов? Наявного матеріалу поки замало, щоб точно відповісти на це запитання, однак, найімовірніше, на відмінність у способі звертання вплинули всі три чинники.

Як уже зазначалося, з усіх опублікованих листів лише один написаний польською мовою. Він

260

призначений польському мовознавцеві й фольклористові Я. Карловичу. Звертання в цьому листі надзвичайно витончене: Szanowny i łaskawy Panie! Dobrodzieju!

Аналіз звертань, уживаних Йонасом Яблонскісом, свідчить, що на їхній вибір впливало кілька чинників. Можна стверджувати, що Я. Яблонскіс зважав на традиції, усталені в кожній мові (про це свідчать листи російською та польською мовами). Литовська мова ще не мала традицій написання листів, тож своїми листами Я. Яблонскіс їх лише започатковував. Порівнюючи звертання в листах, написаних різними мовами, бачимо, що Я. Яблонскіс не застосовував принципу механічного перенесення, а створював самобутнє епістолярне спілкування, відповідне литовській традиції. Звертання в його литовських листах простіші, ближчі до розмовної мови, а не до високого стилю. Схоже, обираючи звертання, Я. Яблонскіс зважав на суспільне становище адресата. У листах Я. Яблонскіса найчастіше звертаються за допомогою субстантивованих форм прикметників, тоді як звертання іменниками у кличному відмінку трапляються значно рідше.

LITERATŪRA

DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslas,1994.

J a b l o n s k i s J. 1957: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

J a b l o n s k i s J. 1985: Jono Jablonskio laiškai, Vilnius: Mokslas.

J a b l o n s k i s J. 1991: Straipsniai ir laiškai, Vilnius: Mokslas.

F i l l m o r Č. 1981: Delo o padeže. – Novoje v zarubežnoj lingvistike 10, Lingvističeskaja semantika, Moskva.

K u č i n s k a i t ė A. 1985: Lietuvių kalbos etiketas, Vilnius: Mokslas.

L K G I – Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius: Mintis, 1965.

L K G III – Lietuvių kalbos gramatika 3, Vilnius: Mokslas, 1976.

P i r o č k i n a s A. 1978: J. Jablonskis – bendrinės kalbos puoselėtojas, Vilnius: Mokslas.

R o s i n a s A. 1988: Baltų kalbų įvardžiai, Vilnius: Mokslas.

WORDS OF ADDRESS IN J.JABLONSKIS’ LETTERS

Summary

The majority J. Jablonskis’ letters are written in Lithuanian (373), part of them are written in Russian (50) and only one – in Polish.

In the Lithuanian letters the adress is usually some form of adjective. The form Gerbiamasis is used very often. Sometimes we come across brangusis and very seldom mylimasis.

There are extended address forms consisting of adjectives and nouns: mano mylimasis, mano brangusis, mylimas drauge, brangus drauge.

Only once J. Jablonskis uses the colloquial form Sveikas gyvas! The person whom he addresses is not known to us.

The address consisting of a vocative noun is not typical of these letters. The form brolau apears rather only frequently and Vaikeli is used to address his son Konstantinas. J. Jablonskis addresses V. Kudirka with very worm words: Vincuti Brolau. There are no more personal names in the letters written in Lithuanian.

The addresses in the letters written in Russian are quite different. We come across number

261

of epithets used together with names and patronymics: Vaše Vysokoprevoščoditelstvo Afanasij Fiodorovič, Milostivij Gosudar Gavril Afanasjevič, Vaše Prevoschoditelstvo Aleksej Aleksandrovič, Mnogouvažajemij Aleksej Aleksandrovič. Professor E. Volter is addressed with the words Mnogouvažajemij Eduard Aleksandrovič in the Russian letters, and with the words Mano brangusis in the Lithuanian letters.

The addresses in the letters written in Polish to the famous linguist J. Karlovich are very refined: Szanowny i łaskawy Panie! Dobrodzieju!

It could be said that J. Jablonskis considered the etiquette of the letters written in the Lithuanian language more simple, closer to the colloquial speech which does not demand a higher style. That is why close people and those having many things in common with J. Jablonskis are usually addressed warmly–brolau, in other cases adjectives expressing respect are used. The same person can be addressed in different ways depending on whether J. Jablonskis writes to him as to somebody higher in office or to a person sharing common ideas. His letters evidence that J. Jablonskis paid great attention to the position the person he was writing to occupied, as well as to their personal relationship, choosing the language accordingly.

262