GÖTZ KEYDANA

Georg-August-Universität Göttingen

Сфери досліджень: фонологічна реконструкція: реконструкція фонологічних граматик (акцентологія, складоподіл), фонетичне обґрунтування діахронічних фонологічних процесів; історичний синтаксис, структура аргументів і відмінок, підрядність (переважно ведичний санскрит).

ROLANDAS MIKULSKAS

КОПУЛЯТИВНІ КОНСТРУКЦІЇ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ. ВАЛЕНТНІСТЬ, РЕАЛІЗАЦІЯ АРГУМЕНТІВ І ГРАМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ В БАЛТІЙСЬКИХ МОВАХ

Amsterdam: Benjamins, 2017, xv, 280 pp.

ISBN 9789027259127

Рецензована книжка є четвертою публікацією в серії, присвяченій структурі аргументів у балтійських мовах. Автор ґрунтовно досліджує копулятивні конструкції в литовській мові, тобто конструкції з būti та, меншою мірою, з іншими дієсловами, подібними до копул, як-от virti і tapti. Викладені аналізи спираються на засади когнітивної лінгвістики.

Копулятивні конструкції широко досліджувалися впродовж останніх десятиліть як із типологічного, так і з теоретичного погляду. Цей інтерес частково зумовлений надзвичайно різноманітною семантикою, охопленою КК: від предикативної до рівняння, а також від екзистенційної до локативної та посесивної. КК становлять виклик і з синтаксичного погляду. Як пояснити їхню структуру? Чи залучені тут малі речення? Якщо так, яким є їхній точний синтаксичний статус? Чим ліцензуються такі відмінкові форми, як давальний у конструкції mihi est або родовий у конструкціях на кшталт Onutes žalios akys (с. 24)?

Автор дає переважно синхронні відповіді принаймні на деякі із згаданих питань (застереження «переважно» пов’язане з тим, що іноді

Straipsniai / Articles

257

GÖTZ YEDANA

Мені залишилося незрозумілим, чи слід розуміти заявлені залежності між різними конструкціями як діахронічні чи синхронічні. Справжні спроби діахронічного пояснення залишаються радше слабкими. Наприклад, сценарій розвитку псевдорозщеплених конструкцій на с. 129 значною мірою нерелевантний, оскільки автор не шукає жодних свідчень на користь гаданих попередників псевдорозщеплених конструкцій у давньолитовській мові. На противагу тенденції останніх років у функціональній лінгвістиці, він бере дані майже винятково з інтуїції. До корпусів, які могли б пролити світло на розподіл різних обговорюваних конструкцій, він не звертався. Це можна вважати недоліком, особливо коли йдеться про псевдорозщеплені конструкції. Як людина, для якої литовська не є рідною мовою, я, можливо, помиляюся, але маю враження, що цей тип є щонайбільше маргінальним.

У першій частині своєї книжки Mikulskas докладно описує синтаксис і семантику копулятивних конструкцій литовської мови. У першому розділі розглядаються проблеми призначення семантичних ролей і встановлення відповідностей. Основна думка цього розділу переконлива: спроби вивести засвідчені конструкції з дієслівної субкатегоризації справді стикаються із серйозними труднощами у випадку дієслів на кшталт būti, чиїх «семантичних ресурсів [...] недостатньо» (с. 26).

У другому розділі автор докладніше розглядає семантику būti. Неадекватність того, що він називає «вербоцентричною моделлю», він ілюструє чергуванням spray/load. Mikulskas, услід за Goldberg (1995), пов’язує це чергування з різними конструкціями, а отже, зрештою, з різними семантичними фреймами. Переходячи до būti, він обговорює семантичний внесок дієслова в різних копулятивних конструкціях. Він доходить висновку, що копула по суті предикує тотожність; отже, семантика різних конструкцій зумовлена їхніми предикативними комплементами. Однак аргументи Mikulskas на користь семантики тотожності дієслова доволі слабкі. Вони, схоже, ґрунтуються переважно на його спостереженні, що «ми вживаємо цей традиційний термін [тобто копула, G.K.], запозичивши його з аналізу пропозиції тотожності як логічної структури» (с. 42). Окрім цього petio principi, знаходимо твердження, що «її [тобто копули, G.K.] структурна функція в конструкціях тотожності також очевидна, і вона дає змогу говорити про відносну незалежність таких дієслів від другого компонента складеного присудка та приписувати їм значення “тотожності”» (с. 43). На мою думку, це зовсім не очевидно, і я хотів би побачити свідчення на підтримку цього припущення. А як бути тоді з граматично правильними реченнями на кшталт ponas ne brolis, приклад 2 на с. 2, або взірцем висловлень тотожності — Maironis – tai Jonas Mačiulis, прикладом 49 на с. 19?

Розділ 3 — це ґрунтовне дослідження різних засвідчених копулятивних конструкцій литовської мови. Наприкінці розділу запропоновано нову класифікацію, що розрізняє атрибутивні конструкції (з прикметниковими комплементами) та еквативні конструкції (з іменниками), які «можна далі поділити на описово-ідентифікаційні

258

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Rolandas Mikulskas, Copular constructions in Lithuanian. Valency,

argument realization and grammatical relations in Baltic

та власне ідентифікаційні» (81). Ця класифікація ґрунтується на проникливих інтерпретаціях, але не на даних про розподіл чи судженнях щодо граматичності. Див. нижче обговорення цього питання.

Розділ 4 завершує картину. Mikulskas обговорює маргінальніші типи копулятивних конструкцій, перш ніж додати «Підсумкові зауваги» до першої частини своєї книжки в розділі 5. Тут автор знову звертається до екзистенційної конструкції, яка, згідно з його переконливим аналізом, є основою локативних і посесивних конструкцій. Отже, у своїй основі būti має дві функції. З одного боку, воно позначає існування (уможливлюючи локативні й посесивні конструкції); з іншого — виступає копулою, що позначає тотожність (уможливлюючи атрибутивні конструкції).

Друга частина книжки присвячена специфікаційним конструкціям. Приклад такої конструкції — приклад 21 Mikulskas на с. 98: Mūsų angly kalbos mokytojas yra Jonas Petraitis. Такі конструкції вирізняються своєрідною інформаційною структурою: «[І]менник із рольовою визначеністю [тобто предикат рівня етапу, G.K.] завжди є темою, тоді як іменник з індивідуальною визначеністю [тобто предикат індивідуального рівня, G.K.] є його ремою» (с. 97). Порядок слів у специфікаційних конструкціях фіксований.

Досить передбачувано, автор стверджує, що ці конструкції ґрунтуються на «значенні тотожності» (с. 110) і відрізняються від тотожності чи рівності через «семантичні та референційні властивості своїх іменників» (там само). Однак ці властивості не описано чітко.

Розділ 7 присвячено псевдорозщепленим конструкціям на кшталт Jeigu ko nemėgstu, tai cepelinų, прикладу 255 Mikulskas на с. 120, або Ką Marija padarė, tai bėgo maratoną. Останній тип примітний у порівнянні з англійським What Maria did was run a marathon (с. 121), оскільки друга частина містить дієслово в особовій формі. Автор не пояснює цієї відмінності. Pace Mikulskas, навряд чи дивно, що «післядієслівний іменник (підмет) завжди стоїть у називному відмінку» (с. 121). Це просто пояснюється тим, що орудний відмінок у предикативних конструкціях пов’язаний із прочитанням на рівні етапу, а не з позицією щодо копули. Крім того, «притягання відмінка» у редукованих псевдорозщеплених конструкціях, яке автор обговорює на с. 123 і далі, видається типовим для мов із розвиненою системою відмінювання. Його аналіз гаданих іменників, на які поширюється таке притягання, як атрибутивних є переконливим.

У розділі 8 Mikulskas порушує питання про підмет у специфікаційних конструкціях. Попри чіткі моделі узгодження, він доходить висновку, що підметом є препозиційний іменник. До цього питання повернемося нижче.

Третя й остання частина книжки присвячена аспекту в копулятивних конструкціях. Окрім лексикалізованих форм на кшталт būna або флективних форм на кшталт būdavo, аспект зазвичай виражається за допомогою префіксальних дієслівних часток або адпозицій.

Recenzijos / Reviews

259

GÖTZ KEYDANA

У розділі 11 він застосовує стратифікаційну модель Стасена до литовських копулярних конструкцій. Результати навряд чи дивують. Пор. таке твердження: «“[Т]актика номінального кодування, особливо її різновид із невербальною копулою в ідентифікаційних реченнях, дає найменше можливостей для вираження аспекту” (с. 212). Те, що дієслова, подібні до копули, наприклад tapti, мають більший аспектуальний потенціал, ніж būti, майже є трюїзмом.

У розділі 12 проілюстровано різноманітні аспектуальні й часові можливості різних типів копулярних конструкцій. Огляд вражає. Однак він навряд чи проливає нове світло на систему TA литовської мови: спостережувані можливості, як і можна було припустити, по суті пов’язані із семантикою комплементів.

Книга завершується «загальними висновками» та покажчиками.

Книга Мікулскаса є вагомим внеском у вивчення литовського синтаксису. Проте вона має серйозні недоліки, що послаблюють її потенційний вплив. Один незначний недолік стосується ставлення Мікулскаса до праць авторів того, що він називає «формальним напрямом» (58, 62). Автор розглядає формальні підходи як тло для власного підходу. Однак, з огляду на безліч праць, з яких він міг би обирати, його добір, здається, був випадковим. Ще гірше те, що Мікулскас несправедливо трактує праці, які оглядає. Його виклад формальної семантики й мінімалістських підходів (інші підходи він ігнорує) вкрай неадекватний. Очевидно, він не розуміється на теорії типів і не осягає тонкощів мінімалістських аналізів. Але розгляд формальних аналізів виявляє й фундаментальнішу проблему: однією з характерних ознак праць генеративної традиції є систематичне використання даних для з’ясування закономірностей. Розгляньмо, наприклад, такі приклади, адаптовані з даних, які Мікулскас цитує в огляді аналізів «представників формального напряму» (с. 62):

(1) Вони вважали алкоголь (таким, що є) збуджувальним.

(2) Вони вважали алкоголь (таким, що є) водою.

(3) Вони вважали Цицерона *(таким, що є) Туллієм.

Такі дані недвозначно й незалежно від будь-якої інтерпретації чи теоретичної рамки свідчать, що принаймні в англійській мові існує синтаксична відмінність між рівняннями (приклад 3) і предикативними конструкціями (приклади 1, 2). У конструкціях із залежним реченням копула є обов’язковою в останніх, тоді як у перших її цілком можна опустити. Такі спостереження неоціненні з двох причин: по-перше, вони не залежать від вихідних припущень; по-друге, будь-яка модель англійських копулярних конструкцій має пояснювати їх, щоб бути описово адекватною. Однак Мікулскас майже ніколи не наводить таких спостережуваних і перевірюваних даних. Щодо цитованого прикладу, він навіть не вловлює суті, оскільки його власний аналіз передбачає

260

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Rolandas Mikulskas, Copular constructions in Lithuanian. Valency, argument realization and grammatical relations in Baltic

що копулярні конструкції з поствербальним іменником поводяться цілком однаково — і, здається, він припускає, що це не слід вважати особливістю литовської мови.

Замість того щоб ретельно аналізувати дані, Мікулскас схильний вдаватися до інтерпретацій, підказаних його когнітивною системою, або навіть до аргументів від авторитету (наприклад, с. 59). У тих небагатьох випадках, коли він застосовує суворо орієнтовану на дані методологію, він не помічає значення своїх спостережень: надихнувшись англійськими даними, які він цитував у рецензії на формальні аналізи, він наводить на с. 130 дані литовської мови щодо зв’язування. Сам того не помічаючи, він підважує власний аналіз, адже ці дані показують, що литовські розщеплені конструкції утворюють сферу зв’язування. Отже, трактування їхніх частин як синтаксично незалежних (с. 121) викликає серйозні запитання. В одному з рідкісних випадків, коли автор справді аргументує, спираючись на дистрибуційні закономірності, він зазнає доволі вражаючої невдачі: коментуючи приклад 149 на с. 67, він стверджує, що фраза yra dėžėje є «перерваною», оскільки «морфема місцевого відмінка, що репрезентує LOC», не стоїть безпосередньо поруч із дієсловом. Оскільки відмінкове маркування ніяк не може з’явитися на копулі, це спостереження вражає. Ще дивовижніше те, що Мікулскас продовжує цю лінію міркувань, зауважуючи, що «варто відзначити», що «прийменникова фраза місця [prie ežero у прикладі 153] залишається неподільною» (с. 67). Відрив прийменника в литовській мові невідомий. Як же тоді ця закономірність могла становити проблему?

Прикладом імпресіоністської методології, яку Мікулскас застосовує в інших місцях, є його обговорення підметів у специфікаційних конструкціях. Узгодження в даних на кшталт прикладу 289 на с. 136 — Šios mokyklos direktorius esanti tokia Janina Petraitienė — свідчить про те, що поствербальний компонент є підметом. Автор, безперечно, має рацію, стверджуючи, що узгодження не є достатнім критерієм (хоча, звичайно, це вагомий критерій). Після фундаментальних праць Andrews (1976) і Zaenen, Maling & Thráinsson (1985) було розроблено різноманітні тести на виявлення підмета, які значно виходять за межі простого узгодження. Однак Мікулскас не використовує жодного з них. Натомість він покладається на просту інтуїцію, що аналіз на основі узгодження суперечить інформаційній структурі.

Розглядаючи цей приклад, я помітив, що, попри всі когнітивні міркування, аналіз автора схильний повертатися до вкрай консервативних засад, по суті заснованих на традиційній граматиці. Підметом у специфікаційних конструкціях вважається превербальний компонент головним чином через загальне неприйняття автором поняття поствербальних підметів у литовській мові. Еквативні й предикативні конструкції з іменниками протиставляються предикативним конструкціям із прикметниками (за термінологією Мікулскаса — атрибутивним конструкціям) лише через частини мови, що в них задіяні.

Насамкінець хотів би згадати про брак формальної експліцитності в праці Мікулскаса. Хоча автор стверджує, що пропонує граматику конструкцій

Recenzijos / Reviews

261

GÖTZ KEYDANA

для опису даних, ми не знаходимо ані експліцитного лексичного запису для būi, ані опису взаємодії цього запису з конструкціями.

Хоча рівень граматичного аналізу може дещо розчарувати декого (зокрема й мене), книжка все ж пропонує найдетальніший на сьогодні опис копулярних конструкцій у литовській мові. Це робить її незамінним інструментом для всіх, хто цікавиться синтаксисом литовської мови.

REFERENCES

Andrews, Avery 1976: The VP complement analysis in Modern Icelandic. – North Eastern Linguistic Society 6, 1–21.

Goldberg, Adele E. 1995: Constructions. A Construction Grammar Approach to Argument Structure. Chicago: University of Chicago Press.

Zaenen Annie, Joan Maling, Höskuldur Thráinsson 1985: Case and Grammatical Functions: The Icelandic Passive. – Natural Language and Linguistic Theory 3: 441–483.

Įteikta 2017 m. lapkričio 10 d.

GÖTZ KEYDANA

Georg-August-Universität Göttingen

Sprachwissenschaftliches Seminar

Käte-Hamburger-Weg 3, 37073 Göttingen, Germany

[email protected]

262

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI