This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Напрями наукових досліджень: ареальні дослідження балтійських мов, діалектологія, геолінгвістика, перцептивна діалектологія.
DOI: doi.org/10.35321/all91-08
ОБРАЗИ ДІАЛЕКТНОЇ МОВИ МОЛОДИХ СХІДНИХ АУКШТАЙТІВ — АНІКЩЯЙЦІВ, КУПІШКЯЙЦІВ І УТЕНЯЙЦІВ: МЕЖІ ТА ОБ’ЄКТИВНА ДІАЛЕКТНІСТЬ
Образи діалекту молодих східних Aukstaitians Анікщяяй, Купішкіса й Утени: межі та об’єктивна діалектність
АНОТАЦІЯ
У статті представлено дослідження образів діалектної мови молодих східних аукштайтів — анікщяйців, купішкяйців і утеняйців. Матеріалом дослідження є дані про мовні настанови гімназистів, зібрані за допомогою анкети, укладеної на основі методологічних принципів перцептивної діалектології.
Аналіз даних показує, що молоді утеняйці (досліджувані з Утени та Рокішкіса) вважають себе найактивнішими користувачами діалектного коду. Анікщяйці (учні з Анікщяяй) зізнаються, що розмовляють діалектом. Купішкяйці (гімназисти з Купішкіса) схильні дистанціюватися від такого мовлення. Подібні настанови досліджуваних виявляють намальовані (ментальні) карти діалектів.
Молоді східні аукштайти насамперед розпізнають людину, яка розмовляє діалектом, за фонетичними особливостями. Система ознак об’єктивної діалектності, виділених досліджуваними, охоплює не лише непомітні, а й характерні та розрізнювальні ознаки аналізованих субдіалектів.
Образи діалектної мови (місць і ознак), що постали з настанов молодих користувачів мови та оцінювачів, дають змогу ідентифікувати досліджуваних членів мовної спільноти не лише як східних аукштайтів, а й як східних аукштайтів — анікщяйців, купішкяйців та утеняйців.
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
АНОТАЦІЯ
У статті представлено дослідження образів діалектного мовлення молодих східних Aukštaitians з Анікщяя, Купішкіса та Утени. Матеріалом дослідження є дані про мовні настанови школярів, отримані з їхніх відповідей на запитання анкети, укладеної та проведеної відповідно до методологічних принципів перцептивної діалектології.
Аналіз даних засвідчує, що молоді східні Aukštaitians з Утени (досліджувані з Утени та Рокішкіса) вважають себе найактивнішими користувачами діалектного коду. Східні Aukštaitians з Анікщяя (школярі з Анікщяя) також зізнаються, що розмовляють діалектом. Східні Aukštaitians з Купішкіса (школярі з Купішкіса) схильні дистанціюватися від цього коду. Намальовані (ментальні) карти діалектів виявляють подібні настанови досліджуваних.
Молоді східні Aukštaitians розпізнають людину, яка розмовляє діалектом, передусім за звуковими ознаками. Система об’єктивних ознак діалектності досліджуваних мовців охоплює не лише нечіткі, а й характерні та диференційні риси аналізованих субдіалектів.
Образи діалектності (місць і ознак), що постали з настанов молодих користувачів мови та її оцінювачів, дають змогу ідентифікувати досліджуваних членів мовної спільноти не лише як східних Aukštaitians, а й як східних Aukštaitians з Анікщяя, Купішкіса та Утени.
Останніми роками дискурсу перцептивної діалектології присвячено не одну публікацію (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a: 89–120; 2016b: 17–33; 2019: 1–22; Geržotaitė 2016: 321–339; 2019: 175–198; Geržotaitė, Čepaitienė 2016: 84–100; Kardelytė-Grinevičienė 2018: 1–12; Aliūkaitė 2019: 1–22; 2020a: 85–100; 2020b: 1–22; 2021: 262–292; Brazaitienė 2020: 267–291; Mikulėnienė та ін. 2023 та ін.). Окрім численних статей, опубліковано дві наукові монографії. У першій із них представлено результати дослідження геолінгвістичної компетенції молодих членів мовної спільноти, що охоплює мовну батьківщину, діалектну та літературну мову12
¹ Геолінгвістична компетенція пересічних членів мовної спільноти визначається як знання та вміння розпізнавати варіативність мови й пов’язувати її з певними географічними, соціальними та культурними ареалами (Diercks 2002: 52–53; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a: 92).
² Мовною батьківщиною (англ. linguistic homeland) називають мовне середовище індивіда; її пов’язують із мовними відмінностями цього середовища та просторовими відстанями (Diercks 2002: 51; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a: 92).
Straipsniai / Articles
199
Page 3
LAURA BRAZAITIENĖ
локалізації коду та інших питань (Aliūkaitė ir kt. 2017). У другому, з метою дослідити геолінгвістичну компетентність молоді, проаналізовано взаємозв’язки ознак нових діалектних утворень та їхньої мовної цінності з образом хибної літературної мови (квазістандарту) (Aliūkaitė ir kt. 2020). Отримані результати підтверджують важливість настанов, що розкривають об’єктивну діалектність із позицій звичайного користувача мови, для життєздатності та безперервності мовних варіантів⁴.
Новизна й актуальність. З погляду діалектної життєздатності сприйняття представників сильних утенішкяйських говірок, а також анукштяйтських і купішкяйських говірок, які зазнають їхнього впливу, майже не досліджувалися. Фактично єдиним дослідженням, спрямованим на оцінювання життєздатності купішкяйської говірки, був аналіз лише частини настанов молодих купішкяйців та утенішкяйців (Geržotaitė 2019: 175–198). Значний обсяг накопичених матеріалів, який допоміг би виявити взаємозв’язки між межами діалектів, закріпленими у самосвідомості представників усіх трьох говірок, і характеристиками мовного локального варіанта та дав би змогу подати прогностичні оцінки цих говірок, досі не проаналізовано.
Отже, мета цієї статті — спираючись на модель дослідження перцептивної діалектології, описану в попередніх працях, здійснити аналіз образів діалектної мови (меж і ознак) гімназистів — представників східноаукштайтських купішкяйської, анукштяйтської та утенішкяйської говірок — і оцінити життєздатність цих трьох говірок.
Об’єкт статті — образи діалектності в учнів з Anykščiai, Kupiškis, Rokiškis та Utena.
Досліджувані — учні чотирьох гімназій віком 15–18 років (інформацію про респондентів див. у таблиці).
ТАБЛИЦЯ. Характеристика молодих учасників дослідження з Anykščiai, Kupiškis, Rokiškis та Utena
³ Квазістандартом називають хибний образ мовного (діалектного) варіанта; наприклад, діалектний варіант може бути розпізнаний як недіалектний і навпаки (див. Long 1996: 118–135; Aliūkaitė 2009a: 168; 2016: 67–68; Mikulėnienė 2016: 340–346);
⁴ Розрізняють два різновиди діалектності: об’єктивну, або засновану на ознаках, і суб’єктивну, або пов’язану з цінністю (ознаки, мовного варіанта чи користувача цього варіанта) (Aliūkaitė 2019: 67–69).
200
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 4
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
Гімназистів можна зарахувати до однієї вікової групи, якщо критерієм розмежування обрати не їхній біологічний вік, а мовний, культурний і соціальний досвід (Eckert 1997: 151–167; Aliūkaitė 2007: 145).
Під час дослідження школярів опитували за анонімною анкетою свідомих настанов «Оцінювання діалектного мовлення та літературної мови», представленою в кількох попередніх працях і підготовленою в межах проєкту «Місце літературної мови в ментальній карті литовської мови», що виконувався у 2014–2016 рр. (детальніше див. Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a: 97–99). У її вступній частині фіксуються соціодемографічні дані досліджуваних (стать, вік, місце походження та проживання), подаються запитання, спрямовані на визначення володіння діалектом і активності його вживання, а також поширення мовних варіантів. Основну частину становили завдання з нанесення на карту локалізації діалектної та літературної мови й відкриті запитання, що їх доповнювали: респондентів просили назвати асоціації з людиною, яка говорить діалектною та літературною мовою, перелічити риси, характерні для людини, яка говорить діалектом, тощо (див. Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a: 97–99; Aliūkaitė та ін. 2017: 51–59).
Досліджуваний матеріал становлять 390 анкет. Із них 119 анкет заповнили учні гімназії імені Laurynas Stuoka-Gucevičius у Kupiškis у межах проєкту «Місце літературної мови в ментальній карті литовської мови», що виконувався у 2014–2016 рр.⁵. Ці дані доповнили 131 анкета, зібрана авторками статті в гімназії імені Jonas Biliūnas у Anykščiai до оголошення пандемії COVID-19 у Литві, 72 — у гімназії імені Juozas Tumas-Vaižgantas у Rokiškis і 68 — у гімназії імені Adolfas Šapoka в Utena⁶. Частину даних, зібраних у Kupiškis та Utena і використаних у цій статті, а саме прототипні ареали діалектного мовлення на ментальних картах, уже опубліковано (детальніше див. Aliūkaitė та ін. 2017: 78–102, 140, 185, 263; Geržotaitė 2019: 175–198).
Для виявлення образів діалектної мови, сформованих у самосвідомості молодих східних верховинців, визначено такі завдання: 1) розглянути дані відповідей школярів на запитання анкети, спрямовані на визначення володіння діалектним кодом та активності його вживання; 2) дослідити матеріал карт респондентів, які представляють усі три піддіалекти, де їх просили позначити, де говорять діалектом, і 3) проаналізувати дані відповідей гімназистів на відкрите запитання анкети, у якому їх просили назвати мовні особливості, за якими розпізнають людину, що говорить діалектом.
⁵ Проєкт виконано за кошти Державної комісії литовської мови (номер договору K-5/2014). Керівниця проєкту — проф. д-р Daiva Aliūkaitė. Детальніше про його результати див. Aliūkaitė та ін. 2017.
⁶ Анкети, заповнені в гімназії Kupiškis, зберігаються в Інституті мов, літератури та перекладознавчих студій Каунаського факультету Вільнюського університету, а анкети з гімназій Anykščiai, Rokiškis та Utena — у Діалектному архіві Центру геолінгвістики Інституту литовської мови.
Straipsniai / Articles
201
Page 5
LAURA BRAZAITIENĖ
Досліджувані піддіалекти на початку XXI ст.: об’єктивна діалектність. Як уже зазначалося, піддіалекти, що розглядаються в статті, відрізняються за рівнем діалектної життєздатності. Геолінгвістичними дослідженнями, проведеними десять і більше років тому, встановлено, що для anykštėnai характерна вимова наголошеного голосного a подовженого кореня як o з відтінком a, напр., rō.tas ‘колесо’, фіксується дедалі рідше (Aliūkaitė та ін. 2014: 184). Найпомітнішої діалектної риси kupiškėnai — реалізації голосних e, ę у кінці слова та перед твердим приголосним як a різної тривалості , напр., dā.da. ‘дідусь’ — схильні відмовлятися (там само: 188; Balčiūnienė та ін. 2017: 54–55; 2019: 214). Відмітна риса східних верховинців uteniškiai — реалізація ненаголошених ē та ie як e., рідше o та u — a., напр., te.vė.li.s ‘татусь’, pe.ne.li.s ‘пиріжечок’, a.ba.li.s ‘яблуко’ — майже послідовно зберігається в мовленні представників усіх поколінь (Aliūkaitė та ін. 2014: 176; Balčiūnienė та ін. 2017: 54–55; 2019: 214). Констатовано, що за мовними особливостями kupiškėnai та anykštėnai уподібнюються до сусідніх і досі визнаних сильними піддіалектів panevėžiškiai та uteniškiai. На основі піддіалекту uteniškiai дослідники фіксують нове місцеве мовне утворення більшого масштабу, що формується, — регіолект східних східних верховинців (із центром тяжіння в Utena), — який охоплює не лише території самих uteniškiai, а й ареали сусідніх anykštėnai та kupiškėnai (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261; Geržotaitė, Mikulėnienė 2014. XII карта і коментар; Mikulėnienė, Meiliūnaitė 2017: 169–195). Цей ареал об’єднує й засвідчує стабільність нового утворення вживання інших особливостей, які мовці не ідентифікують як діалектні, напр., вимови ненаголошеного o як a (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261; Geržotaitė 2019: 190–191).
Отже, дані про сприйняття ареалів (не)діалектної мови та характерні для них діалектні особливості, зібрані в ареалах східних верховинців anykštėnai (у гімназії Anykščiai), kupiškėnai (Kupiškis) та uteniškiai (Rokiškis і Utena), дадуть змогу скласти докладніше уявлення про варіант, уживаний у межах досліджуваних піддіалектів і сформований у самосвідомості місцевих школярів, а також спрогнозувати його майбутнє.
1. (НЕ)АКТИВНІСТЬ УЖИВАННЯ ДІАЛЕКТНОГО КОДУ В ПОГЛЯДАХ МОЛОДИХ ANYKŠTĖNAI, KUPIŠKĖNAI ТА UTENIŠKIAI
Аналіз даних показує, що гімназисти, які представляють усі три піддіалекти східних верховинців, стверджували, що володіють діалектом (уміють говорити діалектом) (див. таблицю). Найбільше тих, хто ним володіє, серед респондентів з Utena (73,53%), менше — з Rokiškis (47,22%) та Anykščiai (38,17%), найменше — серед досліджуваних з Kupiškis (23,53%).
202
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 6
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
На запитання, яким діалектом вони володіють, молоді східні аукштайти, за винятком купішкенців, найчастіше вказували аукштайтським (Ut_M01, Rk_M18, Rk_M01, An_M02), аукштайтською (Ut_M05, Rk_V18, An_M17), аукштайтську (Rk_V10, An_M16)⁷.
Не один учень із Купішкіса уточнив свої відповіді, наприклад, написав, що володіє купішкенською (Kp_1(4)_M01, Kp_1(4)_M58), купішкенським діалектом (Kp_1(4)_M17), купішкенський діалект (Kp_1(4)_M28) або купішкенською (Kp_1(4)_M47).
Такі відповіді зафіксовано і серед гімназистів, опитаних у Рокішкісі. Вони стверджували, що володіють, наприклад, північно-східним аукштайтським діалектом (Rk_M10), північно-східним аукштайтським діалектом (Rk_V39), аукштайтською, рокішкенською (Rk_V18), рокішкенським аукштайтським діалектом (Rk_V41), рокішкіським діалектом (Rk_M06), рокішкіський діалект (Rk_M17), рокішкіською (Rk_V48), ракішкіською (Rk_V07, Rk_V08), рокішкенською (Rk_V12).
Опитані в Утені та Анікщяї рідше уточнювали свій діалект, наприклад, утенською (Ut_V04, Ut_V05), анікщяйською, аукштайтською (An_M49).
Подібні установки виявилися не лише щодо володіння діалектом, а й щодо його вживання (див. таблицю). Представниками утенського піддіалекту східних аукштайтів (Утени та Рокішкіса) вважають себе такими, що розмовляють діалектом. Діалектне мовлення також властиве значній частині анікщяйців. З погляду вживання діалектного мовлення найпасивнішими вважаються купішкенці.
Отже, діалектним кодом не лише володіють, а й тією чи іншою мірою, як можна припустити, користуються всі опитані юнаки на територіях трьох піддіалектів східних аукштайтів. Утенський піддіалект, згідно з наявними даними, слід вважати найжиттєздатнішим, а купішкенський — таким, що занепадає.
2. ОБРАЗИ ДІАЛЕКТНОГО МОВЛЕННЯ НА МАЛЬОВАНИХ КАРТАХ МОЛОДИХ АНІКЩЯЙЦІВ, КУПІШКЕНЦІВ ТА УТЕНЦІВ
Результати володіння та користування діалектним кодом доповнюють позначення молодих східних аукштайтів на мальованих (ментальних) картах діалектів⁸. Серед них, як показують уже проведені дослідження в Литві, діалектний мовний образ найповніше розкривають і за кількістю позначень утворюють найчисленнішу групу карти прототипних ареалів діалектного мовлення.
⁷ У праці вживаються такі скорочення назв населених пунктів: Anykščiai – An, Kupiškis – Kp, Rõkiškis – Rk, Utena – Ut; літерами M і V позначено стать досліджуваних; цифри вказують номери анкет.
⁸ У дослідженнях перцептивної діалектології завдання мальованої (ментальної) карти буває двох типів: досліджувані лише локалізують на картах відомі діалекти або позначають на картах ареали прослуханих текстів-стимулів діалектного мовлення (чи інших варіантів) (Aliūkaitė ir kt. 2020: 54).
Straipsniai / Articles
203
Page 7
LAURA BRAZAITIENĖ
Понад третина утенішців (учнів з Утени та Рокішкіса), як видно з їхніх позначок на картах, передусім схильна вважати найтиповішою діалектною зоною Паневежис, розташований на території сусідніх східноавкштайтських паневежишкців (39,29%) (див. рис. 1).⁹ Діалектність мовних батьківщин — Утени (30,71%) і Рокішкіса (30%) — ці молоді люди визнають, однак більш діалектними називають місцевості в ареалі західноавкштайтського та жемайтського діалектів, виявлені попередніми дослідженнями: Маріямполе (37,86%), Плунге (36,43%), Мажейкяй (32,14%) і Тельшяй (31,43%).
РИС. 1. Найтиповіші зони діалектного мовлення молодих східних авкштайтців-утенішців
Лише чверть молодих утенішців пов’язувала з діалектністю сусідні Анікщяй. Купішкіс на картах, позначених цими респондентами, постав як зона низького ступеня діалектності.
Мовлення, яким послуговуються і в Утені, і в Рокішкісі, на думку місцевих учнів, є гарним, але неправильним (Rk_M01), про Утену, Молетай і навіть Кедайняй — гарним (Rk_M13) тощо. Варто додати, що гарним, правильним вважається мовлення не лише мешканців рідних околиць, а й сусідніх місцевостей навколо Анікщяй, Купішкіса (Rk_M14), Анікщяй, Купішкіса, Біржай і Паневежиса (Rk_M14) (див. рис. 2).
⁹ У попередньому дослідженні узагальнені дані, зібрані лише в Утені, тобто в одному населеному пункті ареалу піддіалекту східних авкштайтців-утенішців, — дані про позначки учнів на намальованих картах діалектів — виявили схильність респондентів вважати мовну батьківщину найтиповішою зоною діалектного мовлення (Geržotaitė 2019: 185).
204
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 8
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
Rk_M01
Rk_M14
Straipsniai / Articles
205
Page 9
LAURA BRAZAITIENĖ
Ut_M11
Ut_M13
РИС. 2. Приклади позначення на картах мовних батьківщин молодих східних авкштайтців-утенішців серед інших прототипових зон діалектного мовлення
Мовні батьківщини або їхні околиці молоді східні авкштайтці-утенішці оцінюють як одні з помітніших у діалектному аспекті в східній частині ареалу литовської мови, напр., найбільш виразно підкреслені діалект і своєрідність: Юрбаркас, Шяуляй, Паневежис (Ut_M05), уживаний діалект називають діалектом авкштайтців. Неправильний. Гарний (Rk_M15), а тих, хто ним послуговується, — авкштайтцями — гарними, є помилки (Rk_V09).
206
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 10
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
Молоді анйкштяни (учні з Анікщяй) схильні пов’язувати з діалектом ті самі місцевості, відрізняється лише їхня елітність (див. рис. 3). Найдіалектнішою на їхніх картах виявилася Маріямполе (53,44%), далі позначені Паневежис (45,04%), Тельшяй (45,04%) і Плунґе (44,27%).
РИС. 3. Найтиповіші зони діалектного мовлення молодих східних аукштайтів-анйкштянів
Як і у випадку з Утеною, так і у випадку з Анікщяй, на думку місцевих гімназистів, подібним ступенем діалектності вирізняється мовна батьківщина (позначення становлять 38,93%). До менш виразних у діалектному аспекті місцевостей молоді анйкштяни схильні зараховувати Купішкіс.
Діалектне мовлення, уживане у рідних та (або) сусідніх околицях, а саме в Паневежисі, Купішкісі, Рокішкісі й Утені, досліджувані називають як Правильна аукштайтська (на карті An_M04 див. рис. 4, An_M06), аукштайтська, гарна, правильна (An_M07, An_M11) (див. рис. 4).
Straipsniai / Articles
207
Page 11
LAURA BRAZAITIENĖ
An_M04
An_M49
РИС. 4. Приклади позначення мовної батьківщини молодих східних аукштайтів-анйкштянів серед інших типових зон діалектного мовлення на картах
208
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 12
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
На деяких картах гімназистів з Анікщяй мовна батьківщина не лише позначена як зона діалектного мовлення, а й оцінюється її мова та мова околиць, наприклад: Анікщяйський р-н — гарна, неправильна, Паневежиський р-н — негарна, неправильна (An_M72), [Біржай, Рокішкіс, Купішкіс, Анікщяй, Утена] аукштайтська. Діалект гарний, правильний (An_V06). На інших картах мовна батьківщина позначена як зона діалектного мовлення, але коментується лише мова їхніх околиць, наприклад: Паневежиський (аукштайтський) діалект неправильний, Утенський (аукштайтський) діалект неправильний, але гарний (An_M59). Також є карти, на яких позначена й оцінена лише мова околиць мовної батьківщини, наприклад: Паневежиський р-н: діалект не дуже гарний і не дуже правильний (An_M69). Як видно з прикладів, у сприйнятті молодих анйкштянів виразніше постає сприятливіше мовне різновидове утенського ареалу. На думку деяких досліджуваних, гарним аукштайтським діалектом, отже, імовірно правильним та ближчим до літературної мови, говорять не лише в Анікщяй, Утені, Паневежисі й Біржай, а й у Каунасі (An_M08). З погляду дослідника, або etic10, зазначимо, що на основі утенського піддіалекту фіксується регіолект східних східних аукштайтів, який охоплює ареали сусідніх анйкштянів і купіштянів та визначається науковцями як нове утворення в ареалі східних аукштайтів, найближче до літературної мови (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261). Мова представників цієї регіолектної зони, а також представників південноаукштайтського регіолекту, за даними попередніх досліджень сприйняття, молодими східними аукштайтами оцінюється як найбільш подібна до літературної мови (Kardelytė-Grinevičienė 2018: 5–6).
Молоді купіштяни (учні з Купішкіса), як показують результати вже проведеного дослідження, на мальованих картах діалектного мовлення передусім виокремили західноаукштайтську Маріямполе, далі жемайтські Тельшяй, Плунґе та інші зони (Aliūkaitė ir kt. 2017: 140; Geržotaitė 2019: 188) (див. рис. 5).
10 Докладніше про emic та etic, або відмінність між суб’єктивною та об’єктивною перспективами (див. Cramer 2018: 62–79; Aliūkaitė 2020a: 85–100; 2020b: 1–22; 2021: 262–293; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2019: 1–22; Aliūkaitė ir kt. 2020: 27–29, 49–58).
Straipsniai / Articles
209
Page 13
LAURA BRAZAITIENĖ
РИС. 5. Найтиповіші зони діалектного мовлення молодих східних аукштайтів-купішкенів
В ареалі східних аукштайтів виразнішими виявилися оцінки Паневежиса та Біржая (позначення становлять понад чверть усіх анкет респондентів цього міста), натомість оцінки Анікщяя, Утени й Рокішкіса були дуже низькими. Встановлено, що мовна батьківщина частіше не зараховувалася до найтиповіших зон діалектного мовлення, ніж зараховувалася (Aliūkaitė ir kt. 2017: 140; Geržotaitė 2019: 188) (див. рис. 5).
У випадках, коли Купішкіс позначали як зону діалектного мовлення, оцінки мовних засобів, уживаних у ній, частіше фіксувалися як позитивні, напр., найкрасивіша купішкенська (Kup_1(4)_M01), купішкенська (гарна) (Kup_1(4)_M20), гарна (Kup_1(4)_M31), Купішкіс — один із найкрасивіших (карта Kup_1(4)_M70, див. рис. 6), купішкенська, дуже гарна (Kup_1(4)_V20) (див. рис. 6).
210
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 14
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
Kup_1(4)_M70
Kup_1(4)_M73
РИС. 6. Приклади позначення мовної батьківщини молодих східних аукштайтів-купішкенів серед інших прототипових зон діалектного мовлення на картах
Як і утенці, купішкени вказали, що з погляду діалекту найбільше вирізняються в ареалі східних аукштайтів зони Біржая та Паневежиса (Kup_1(4)_M35). На деяких картах (напр., Kp_1(4)_M17, Kp_1(4)_M23, Kp_1(4)_V02) зафіксовано перенесення купішкенського субдіалекту до місцевостей паневежиського субдіалекту; це, а також низька активність уживання діалектного коду, очевидно, дає підстави говорити про послідовне дистанціювання молодих купішкенів від засобів вираження власного діалекту.
Straipsniai / Articles
211
Page 15
LAURA BRAZAITIENĖ
Отже, мальовані карти діалектного мовлення та їхні коментарі виявили ставлення молодих мовців, які представляють усі три субдіалекти, до місцевої (не)діалектності. Позначаючи не лише місцевості жемайтів і західних аукштайтів (у попередніх перцептивних дослідженнях їх визначено як найсильніші з діалектного погляду), а й рідні околиці, досліджувані підтверджують діалектність досліджуваних місцевостей. Найчастіше пов’язувати мовну батьківщину з діалектним мовленням схильні ті анікщяйці та утенці, які назвали себе активнішими користувачами цього коду. Створюючи актуальну 11 дистанцію з місцевостями іншого субдіалекту, купішкени, можливо, дистанціюються від власного, хоч і позитивно оцінюваного, діалектного коду.
3. ОЗНАКИ, ЩО ВИДАЮТЬ ДІАЛЕКТНЕ МОВЛЕННЯ ОСОБИ З ПОГЛЯДУ МОЛОДИХ АНІКЩЯЙЦІВ, КУПІШКЕНІВ І УТЕНЦІВ
Ставлення молодих східних аукштайтів до об’єктивної діалектності місцевостей, виокремлених (обведених, зафарбованих або позначених іншим способом) на картах, допомагають розкрити відповіді на відкрите запитання анкети № 5. Досліджуваних просили назвати кілька мовних ознак, за якими вони розпізнають, що особа розмовляє діалектом.
Варто зазначити, що деякі школярі вказують діалектні риси не лише у відповідях, а й коментуючи позначення на картах (див. рис. 7).
11 Під час оцінювання мовних варіантів та їх локалізації на картах розрізняють реальну (об’єктивну) й актуальну (таку, що не відповідає географічним параметрам і пов’язана з культурною, стереотипною цінністю варіанта) дистанції (Diercks 2002: 51; Aliūkaitė 2009b: 172; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2019: 8–9).
212
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 16
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
Rk_V47
An_M08
Straipsniai / Articles
213
Page 17
LAURA BRAZAITIENĖ
Kup_1(4)_M27
7 РИС. Приклади в коментарях до карт називання діалектних особливостей
Є й інші приклади такого коментування на картах: верховинців [Пасваліса, Анікщяй] – гарна, неправильна, бо подовжуються голосні (An_M62), [у Пасвалісі] інші закінчення слів (Kp_1(4)_M07), [у Біржаї] неправильна, обрубує закінчення (Kp_1(4)_M31).
З узагальнених відповідей на згадане 5-те питання анкети видно, що опитані гімназисти на території східних верховинців насамперед розпізнають людину, яка говорить діалектом, за звуковими особливостями (див. рис. 8).
214
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 18
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
8 РИС. Диференційні особливості діалектів за даними відповідей молодих східних верховинців
Цю особливість молоді утенці концептуалізують такими прикладами, як подовжують короткі голосні або скорочують довгі (Ut_M20), змінені деякі голосні (Ut_M39), у словах переставлені голосні (Ut_V22), подовжені, скорочені голосні в коренях (Ut_M05), довго вимовляються голосні (Ut_M24), замість o, u часто вимовляють a (Rk_M01), заміна літер: o або a (Rk_M01), замість «o» кажуть «a» (Rk_M05), подовжуються літери (Rk_M14), змінюють деякі літери слів літературної мови (Rk_V05), змінюють якісь літери (Rk_V51). Із перелічених ознак насамперед видно, що гімназисти коментують діалектність власного, близького оточення, інакше кажучи, відому та знайому їм самим. Дослідники як диференційну особливість утенської підговірки вказують на відповідність o, uo голосному a. Цим членам мовної спільноти відома (пор. також називання ними самими вживаного варіанта – ракішкієтськи (Rk_V07, Rk_V08). Виявлене в сприйнятті школярів подовження або скорочення голосних також є однією з характерних і, як показують проведені системні геолінгвістичні дослідження, досі фіксованих рис цієї підговірки (Aliūkaitė ir kt. 2014: 176; 177). Відповіді абстрактнішого характеру (тобто заміна або перестановка голосних) можуть бути пов’язані як із диференційною особливістю утенської підговірки, так і з відповідністю дифтонга an, am, en, emun, um, in, im., що відрізняє всіх східних верховинців від західних і південних верховинців.
Подібні й настанови анікщяйців. За словами опитаних, у мовленні осіб, які вирізняються діалектним вираженням, голосні, дифтонги, двоголосні та ін. подовжуються або скорочуються, змінюються (An_M34), змінюються літери слова (An_M39), подовжені голосні (An_M49, An_M62), голосні, дифтонги, двоголосні та ін. подовжуються або скорочуються,
Straipsniai / Articles
215
Page 19
LAURA BRAZAITIENĖ
змінюють (An_M34), подовжують у слові якісь літери (An_M01), виділяючи ті чи інші голосні (An_M05). Цим молодим людям відома вимова голосного o, яка з перспективи дослідника вирізняє утенішців та деяких інших східних високолитовців, хоча самі вони вказують на неї як на характерну для іншого, жемайтського, говору – слова вимовляються інакше, жемайти замість «o» вимовляють «a», напр., obuolys – abalys (An_V32).
Молоді купішкенці, як видно з відповідей, віднесених до обговорюваної групи особливостей (тобто вимови звуків), також згадують подовження й підкреслення звуків, заміну одних звуків іншими. Представники цього говору, частіше, ніж опитані учні на території вже розглянутих говорів утенішців та анікщенців, конкретизували свої відповіді, напр.: подовжують голосні (Kup_1(4)_M16), виразна вимова довгих голосних (Kup_1(4)_M17), довгі голосні (Kup_1(4)_M21), подовжують голосні (Kup_1(4)_M56), підкреслення голосних (Kup_1(4)_M57), своєрідне підкреслення голосних або приголосних (Kup_1(4)_V02), за зміною голосних (Kup_1(4)_M36), купішкенці замість a кажуть o: lapai і lopai (Kup_1(4)_M29), змінюють e на a (Kup_1(4)_M38), голосні та дифтонги в тих самих словах вимовляються по-різному (Kup_1(4)_M40), замінюють літери (Kup_1(4)_M65), найчастіше під час вимови слів замість голосного a вимовляється o (Kup_1(4)_M68), підкреслюється «o» (Kup_1(4)_V27). Наведені приклади свідчать, що молоді купішкенці розрізняють рідний говір від сусідніх говорів. Знання відмітних рис мовної батьківщини (рефлексація голосних e, ė наприкінці слова та перед твердим приголосним як a різної довготи) з погляду діалектів є дуже точним. Названі особливості, а саме характерна для самих мовців і така, що вирізняє околиці навколо Анікщяя, вимова наголошеного голосного основи a як o з відтінком a, не лише свідчить про досвід користування власним кодом, а й виявляє наявність певних зв’язків із представниками анікщенського говору. Судячи з коментарів щодо поміченої самими мовцями вимови o, певні зв’язки, мабуть, існують і з сусідніми утенішцями.
Концептуалізація інших груп діалектних особливостей (наголошування, редукції закінчень, лексики) у відповідях учнів, які представляють окремі східновисоколитовські говори, відрізняється.
Молоді утенішці зазначили, що людину, яка говорить діалектно, вони досить часто також розпізнають за словами без закінчень (Rk_V28), або, з погляду дослідників, за редукцією закінчень. Для їхньої мови характерні пропуск закінчень (Ut_M04), скорочення закінчень (Ut_M12), слова з усіченими закінченнями (Ut_M15), обірвані закінчення (Rk_M19), скорочені закінчення (Rk_V12) тощо. Рідше ці молоді люди пов’язують діалектне мовлення з наголошуванням, напр.: дивно наголошують слова (Ut_M26), наголошують інакше, ніж заведено (Ut_V11), наголоси ставляться інакше (Ut_M12). Найрідше опитані представники утенішського говору стверджують, що розпізнають тих, хто говорить діалектно, за лексикою, напр.: використовують незвичні слова (Ut_M42), трапляються нечувані слова (Ut_M38), специфічні слова (Ut_V16), запозичені слова (Ut_M25).
На думку анікщенців, особи, чиє мовлення вирізняється діалектними рисами, використовують інші слова, ніж тепер, давніші, що збереглися (An_M24). За їхніми словами, ці слова може
216
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 20
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
зрозуміти лише людина, яка говорить цим говором (An_M77). Узагальнюється, що людина, яка говорить діалектно, вживає слова, не вживані в літературній мові (An_V47). Рідше представники анікщенського говору згадують наголошування (інше наголошування, ніж те, до якого я звик An_M13) і пов’язану з ним редукцію закінчень (він говорить трохи інакше, ніж ми, діалектні мовці під час розмови просто не вимовляють закінчень (An_M12).
Молоді купішкенці також розпізнають людину, яка говорить діалектно, за розташуванням наголосів у його словах (Kup_1(4)_M09). Рідше вони пов’язують із діалектним мовленням редукцію закінчень, яку ілюструють такими відповідями, як неодноразово згадуване іншими учнями усічення закінчень (Kup_1(4)_M28), «відрізання» закінчень (Kup_1(4)_M37), відкушування закінчень (Kup_1(4)_M61) тощо. Найрідше вони згадують лексичні відмінності, напр.: незвичні слова (Kup_1(4)_M02), старі, дивні слова (Kup_1(4)_M07), нечувані слова (Kup_1(4)_M32), із незрозумілих слів (Kup_1(4)_V18).
Отже, гімназисти, опитані на території всіх трьох східновисоколитовських говорів, чітко розрізняють об’єктивну діалектність власного мовного середовища. Вони схильні пов’язувати її не лише з малопомітними (ширше поширеними), характерними, а й із відмітними рисами (під)говорів12. На підставі останніх особливостей цих учнів можна вважати представниками рідних говорів (анікщенського, купішкенського та утенішського).
ВИСНОВКИ
Дослідження образів діалектного мовлення, проведене на території традиційних східновисоколитовських говорів — анікщенського, купішкенського та утенішського, — виявило ставлення молодих користувачів мови до цього регіону.
1. Аналіз даних, присвячених діалектній компетентності та активності, показує такі тенденції: 1) діалектним кодом володіють і користуються досліджувані, які представляють усі три говори; 2) найчастіше себе з діалектним мовленням схильні пов’язувати східні високолитовці-утенішці; 3) анікщенці також визнають, що говорять діалектно; 4) зафіксовано відмежування купішкенців від діалектного варіанта.
2. Із мальованих діалектних карт видно, що досліджувані позначають не лише місцевості жемайтів і західних високолитовців, які в попередніх дослідженнях сприйняття були визначені як найсильніші з діалектного погляду. Пов’язуючи з цим мовленням більшою чи меншою мірою рідні околиці та позитивно оцінюючи вживаний у них мовний код, опитані східні високолитовці підтверджують діалектність аналізованих місцевостей: 1) найчастіше пов’язувати мовну батьківщину й околиці із зонами діалектного мовлення схильні молоді анікщенці та утенішці; 2) про відмежування купішкенців від власного мовного варіанта, можливо, свідчить формування актуальної дистанції щодо місцевостей сусіднього говору.
12 Про типологію трикомпонентної системи діалектних ознак (первинних, вторинних і третинних) див. докладніше Taeldeman 2005: 23–248.
Straipsniai / Articles
217
Page 21
LAURA BRAZAITIENĖ
3. Опитані гімназисти на території східних верховинців, спираючись на проєкцію власного мовного середовища, людину, яка розмовляє діалектом, насамперед розпізнають за звуковими особливостями. Аналіз відповідей, що ілюструють цю групу ознак, показує, що молодь чітко розрізняє об’єктивну діалектність мовної батьківщини та її околиць.
4. Система ознак об’єктивної діалектності, яка охоплює не лише слабко виражені та характерні, а й розрізнювальні риси, дає змогу ідентифікувати опитаних школярів не тільки як східних верховинців, а й як східних верховинців-аникшчан, купішкян і утенян.
Отже, образи діалектності (місць і мовних рис), що виявилися у ставленні молодих користувачів мови та її оцінювачів, корелюють не лише з об’єктивною мовною варіативністю мовного середовища досліджуваних, а й із мовною варіативністю майже всієї східної частини литовського мовного ареалу.
LITERATŪRA
Aliūkaitė Daiva 2007. Terminıs kalbėjimas ir bendrinė kalba: objektyviųjų ir subjektyviųjų skirtumų kultūrinė vertė: daktaro disertacija, rankraštis, Vilnius: Vilniaus universitetas.
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarmĭnės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
2014: Punktų tinklo tankis geolingvistinės skirties aukštaičiai: žemaičiai požiūriu. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 129–196.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014: Geolekty ir regioninių dialektų formavimosi ypatumai Lietuvoje. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 257–262.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2016b: Lietuvos gimnazistų požiūris: išsilavinimas bendrinės kalbos vaizdiniuose. – Verbum 7, 17–33. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/verbum/article/view/10283 [žiūrėta 2024-05-04].
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2019: Paprastojo kalbos bendruomenės nario naratyvas: kur ir kodėl (su)kuriamas vietos tarmiškumas. – Lietuvių kalba 13, [1–22]. Prieiga internete: https://www.zurnalai.vu.lt/lietuviu-kalba/article/view/22481 [žiūrėta 2024-04-03].
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Geržotaitė Laura 2017: Kalbos variantiškumas ir jo vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Brazaitienė Laura 2020: Lietuvių kalbos variantai: tyrejo ir paprastojo kalbos bendruomenės nario perspektyvos, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Balčiūnienė Asta, Rinkauskienė Regina, Meiliūnaitė Violeta 2017: Kupiškėnų ir uteniškių paribio šnektų fonetinė kaita XXI a.: Vabalninko, Daršiškių ir Salamiestčio punktų atvejis. – Lituanistica 63, 1(107), 38–60.
Balčiūnienė Asta, Meiliūnaitė Violeta, Rinkauskienė Regina 2019: Kupiškėnų, uteniškių ir panevėžiškių paribio šnektos XXI amžiuje, Klaipėda: Klaipėdos universitetas.
Brazaitienė Laura 2020: Research on perceptual dialectology in Lithuania: subjective dialectal variation of Lithuanian language area in relation to objective variation. – Lithuanian dialectology profiles: problems and findings, ed. V. Meiliūnaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 267–291. Prieiga internete: http://lki.lt/wp-content/uploads/2021/01/KIDP6.pdf [žiūrėta 2024-05-15].
Straipsniai / Articles
219
Page 23
LAURA BRAZAITIENĖ
Cramer Jennifer 2018: The Emic and the Etic in Perceptual Dialectology. – Language Regard: Methods, Variation and Change, eds. B. E. Evans, E. J. Benson, J. N. Stanford, Cambridge: Cambridge University Press, 62–79.
Diercks Willy 2002: Mental maps. Linguistic-Geographic Concepts. – Handbook of Perceptual Dialectology 2, eds. D. Long, D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 51–70.
Eckert Penelope 1997: Age as a Sociolinguistic Variable. – Handbook of Sociolinguistics, ed. F. Coulmas, Oxford: Blackwell, 151–167.
Geržotaitė Laura 2016: Vartotojo veiksnys: subjektyvusis Lenkijos lietuvių šnektų vaizdas mentaliniuose žemėlapiuose. – Lietuvių tarmių kaita XXI a. pradžioje: Lenkijos lietuvių šnektos, sud. D. Mikulenienė, A. Leskauskaitė, V. Ragaišienė, L. Geržotaitė, N. Birgėlienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 321–339.
Geržotaitė Laura 2019: Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai. – Acta Linguistica Lithuanica 81, 175–198. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/399 [žiūrėta 2024-03-05].
Geržotaitė Laura, Čepaitienė Agnė 2016: Vilkaviškio jaunuolių kalbinė gimtinė: ribos, taisyklingumo ir patrauklumo vertės. – Verbum 7, 84–100. Prieiga internete: http://www.zurnalai.vu.lt/verbum/article/view/10288 [žiūrėta 2024-04-02].
Geržotaitė Laura, Mikulenienė Danguolė 2014: Geolektų ir regiolektų formavimasis Lietuvoje: žemėlapis ir komentarai. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulenienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, XIII žemėlapis ir komentaras (sp. įklija).
Kardelytė-Grinevičienė Daiva 2018: Kvazistandarto variantas: jaunosios kartos aukštaitiškojo arealo atstovų požiūris. – Lietuvių kalba 12, [1–12]. Prieiga internete: https://etalpykla.lituanistika.lt/object/LT-LDB-0001:J.04~2019~1550676206089/J.04~2019~1550676206089.pdf [žiūrėta 2024-04-03].
Long Daniel 1996: Quasi-standard as a Linguistic Concept. – American Speech 71(2), 118–135.
Mikulėnienė Danguolė 2016: Pietų aukštaičių kvaziregiolekto formavimasis Punsko ir Seinų apylinkėse. – Lietuvių tarmių kaita XXI a. pradžioje: Lenkijos lietuvių šnektos, sud. D. Mikulėnienė, A. Leskauskaitė, V. Ragaišienė, L. Geržotaitė, N. Birgėlienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 340–346.
Mikulėnienė Danguolė, Bakšienė Rima, Brazaitienė Laura, Čepaitienė Agnė, Ivoška Darius, Šidlauskas Žydrūnas 2023: (Ne)atrasti Pakaunės turtai: kalbinis variantiškumas sociogeolingvistikos požiūriu, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
220
Acta Linguistica Lithuanica XCI
Page 24
Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas
Mikulėnienė Danguolė, Meiliūnaitė Violeta 2017: Tarmiškumo matmuo Lietuvos etnografinių regionų struktūroje. – Naujos regionų tapatybės konstravimas: integralumas, sumanumas, konkurencingumas, sud. A. Augustinaitis, J. Zabarskaitė, D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, L. Labanauskas, A. Kiškienė, R. Venckus, K. Rudokas, Vilnius: Kazimiero Simonavičiaus universitetas, 169–195.
Taeldeman Johan 2005: Polarisation Revisited. Language Variation. – European Perspectives: Selected Papers from the Third International Conference on Language Variation in Europe (ICLaVE3), ed. F. Hinskens, Amsterdam: Benjamins, 23–248. Prieiga internete: https://benjamins.com/catalog/silv.1.15tae [žiūrėta 2024-04-09].
Dialect Images of the Young Eastern Aukštaitians of Anykščiai, Kupiškis and Utena: Borders and Objective Dialecticity
SUMMARY
The article discusses the images of the dialectal language of the young Eastern Aukštaitians of Anykščiai, Kupiškis and Utena analysed using the methodological principles of perceptual dialectology.
The research material is the data on schoolchildren’s attitudes collected from the questionnaire that was administered in the central areas of the subdialectal zone (Anykščiai, Kupiškis, Rokiškis and Utena) before the global COVID-19 pandemic was declared in Lithuania. Based mainly on the material of the drawn (mental) map of dialects presented in the questionnaire and the answers to the question about the characteristics of a person who speaks the subdialect, an attempt is made to evaluate the viability of these subdialects.
The data analysis shows that the dialect code is known and used more or less often by the subjects representing all three subdialects. The young Eastern Aukštaitians of Utena (schoolchildren from Utena and Rokiškis) consider themselves the most active dialect users. The Eastern Aukštaitians of Anykščiai (the subjects of Anykščiai) also admit to speaking the dialect. The Eastern Aukštaitians of Kupiškis (schoolchildren from Kupiškis) tend to distance themselves from this expression.
The drawn maps of dialects reveal that the subjects, marking not only the areas of Žemaitians and Western Aukštaitians (which were indicated by previous perception studies as the strongest from a dialectal point of view) but also their native places confirm the dialecticity of the localities analysed. Mainly young people of the Eastern Aukštaitians of Utena and Anykščiai tend to associate their hometown and its surroundings with dialectal
Straipsniai / Articles
221
Page 25
LAURA BRAZAITIENĖ
language areas. Creating an actual distance from the neighbouring areas, the schoolchildren of Kupiškis possibly distance themselves from their linguistic expression.
Based on the projection of their linguistic environment, young Eastern Highlanders recognise a person speaking in the dialect mainly by sound characteristics. The analysis of the answers illustrating this group shows that the schoolchildren clearly distinguish between the objective dialect of the native town and the surrounding area.
The study of objective dialect features encompasses both the distinctive and defining traits of the analyzed subdialects, including their nuanced and characteristic elements.
Thus, the images of dialecticity (places and features) that have emerged from the attitudes of young language users and evaluators allow us to identify the researched members of the language community not only as Eastern Aukštaitians but also as Eastern Aukštaitians of Anykščiai, Kupiškis and Utena.
