DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA

Інститут славістики Польської академії наук

Ідентифікатор ORCID: orcid.org/0000-0003-0339-0879

НАУКОВІ НАПРЯМИ: слов’янська діалектологія, діалектна лексикографія, лексика польсько-східнослов’янського пограниччя.

DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.04

СПОСОБИ ПРЕЗЕНТАЦІЇ ДІАЛЕКТНОГО МАТЕРІАЛУ В ПОЛЬСЬКИХ РЕГІОНАЛЬНИХ ДІАЛЕКТНИХ СЛОВНИКАХ

КЛЮЧОВІ СЛОВА: польська лексикографія, польські діалектні словники, лексикографічна методологія, аматорські словники.

АНОТАЦІЯ

У тексті розглянуто польські регіональні діалектні словники, які вийшли друком протягом останніх кількох десятиліть. Ці словники, укладені професіоналами або аматорами, реєструють лексику з різних регіонів Польщі. На основі вибраних видань (особливо з центральної та східної Польщі) показано різні способи презентації діалектного матеріалу з урахуванням іконографічного шару та локальних контекстів.

АНОТАЦІЯ

У тексті розглянуто польські регіональні діалектні словники, опубліковані протягом останніх кількох десятиліть. Ці словники, укладені фахівцями або аматорами, фіксують лексичні масиви з різних регіонів Польщі. На прикладі вибраних видань (особливо з центральної та східної Польщі) показано різні способи представлення діалектного матеріалу з урахуванням іконографічного складника та місцевих контекстів.

Польські діалектні словники, яких за кілька десятиліть з’явилося чимало, є своєрідним різновидом лексикографічних праць. Вони мають власні принципи як щодо добору матеріалу, так і щодо побудови змісту. Багато з них, з одного боку, є результатом праці колективів фахівців, а з іншого — наслідком багаторічного збирання діалектного матеріалу

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

71

любителями малих батьківщин — людьми, не підготовленими фахово до укладання словників. У тексті я зверну увагу на різні способи укладання регіональних діалектних словників, опублікованих протягом останніх кількох десятиліть. Я не дотримуюся географічного принципу побудови, адже важливі різні способи подання діалектного змісту, а не поділ на регіони. Я обмежуюся представленням польських діалектних словників, не розглядаючи ширшого контексту доробку словникарства інших країн, — це матеріал для наступної статті.

Огляд доробку польської діалектної лексикографії до кінця XX століття подав Казімєж Возняк у праці Стан польської діалектної лексикографії наприкінці XX століття (Woźniak 2000). Пізніша праця Галини Карась 2011 року показує стан лексикографії на початку XXI століття (Karaś 2011). Протягом останнього десятиліття не було опубліковано праці, що узагальнювала б сучасний стан польської діалектної лексикографії. Певною мірою цю прогалину заповнює стаття Вілії Сакалаускене та Зофії Саванєвської-Мохової Литовська діалектна лексикографія на межі XX і XXI століть (на тлі вибраних польських регіональних словників) (Sakalauskienė, Sawaniewska-Mochowa 2022).

У Польщі й досі триває робота над Польським діалектним словником, що охоплює всю територію країни та діалекти за її межами. Це довготривалий задум, утілення якого потребуватиме праці кількох наступних поколінь, оскільки від виходу першого зошита у 1979 році досі опубліковано лише 35 зошитів до літери J (словникові статті Jaryk–Jedyk) (SGP 1979–2023). Словник має алфавітну будову з численними відсиланнями; автори укладають словникові статті традиційними лексикографічними методами. Його опрацьовують діалектологи в Інституті польської мови Польської академії наук у Кракові; він має багату картотеку, яку лише незначною мірою поповнюють.

Під час укладання двох наступних словників, основу яких становить картотека SGP, скористалися принципами редагування цього Словника. Це Малий словник польських діалектів (MSGP) і Словник малопольських діалектів (SGM). У MSGP запроваджено певні спрощення, щоб полегшити користування ним читачам-нелінгвістам. Тому відмовилися від розділу форм, а документацію до словникових статей здебільшого подано в загальнопольській орфографії. Добір заголовних слів тут доволі своєрідний. Оскільки індекс картотеки SGP містить близько 240 000 заголовних слів, до словника включили кожне двадцять четверте з них. Через це добір заголовних слів виявився дещо випадковим.

72

BENDRINĖ KALBA | 96

SGM охоплює всю територію Малопольщі й водночас показує зв’язки з іншими регіонами, використовуючи спосіб позначення місць, як і у згаданих вище словниках. Численні словникові статті проілюстровано висловлюваннями мешканців регіону.

Словником, який укладають традиційними лексикографічними методами, є Сілезький діалектний словник (SGŚ). Він фіксує словниковий склад сілезьких діалектів XX століття з усієї Сілезії, включно із Заолжям. За задумом це багатотомна праця, що має охопити найбільшу кількість лексики, типової для сілезького діалекту. Досі вийшло 17 томів (La–Łyczka), а після рецензування перебуває 18-й том. Як зазначено в інформації про словник:

Лексеми, наведені у Словнику, відрізняються від загальнопольських слів: читач знайде в ньому діалектні слова, що належать до активного й пасивного словникового запасу: слова, які виходять з ужитку внаслідок цивілізаційних змін, слова, що увійшли в мову разом із поступом цивілізації, застарілі слова та запозичення (германізми й богемізми) (Instytut Śląski).

Словником, що фіксує лексику одного регіону, є Словник куявського діалекту та культури. Його підготувала група мовознавиць і мовознавців із Бидгоща під редакцією Зофії Саванєвської-Мохової (SGKK 2017). Цей диференційний словник, крім визначень слів і діалектних цитат, подає ареали поширення відповідних лексем. Зрідка трапляються етимологічні пояснення, наприклад, до гасла BACIARZ — від угорського betyár «волоцюга, людина поза законом» (SGKK 2017: 54); до гасла FELOR — від німецького Fehler m «помилка, несправність» (SGKK 2017: 221).

Wart odnotowania jest Słownik dialektu knyszyńskiego (Rembiszewska 2007) opracowany przez niepolonistę, ale językoznawcę – Czesława Kudzinowskiego, autora słownika polsko-fińskiego i podręcznika do gramatyki fińskiej, ze względu na występowanie elementów różnych języków i bogactwo interesującej leksyki (por. Rembiszewska 2010). Trudno ustalić dokładny czas powstania Słownika dialektu knyszyńskiego. Kudzinowski tworzył go przez kilkadziesiąt lat, prawdopodobnie od końca lat 40. do 70. XX wieku. Słownik liczy ponad 5500 haseł. Ma on niewielki zasięg terytorialny, gdyż obejmuje obszar wsi położony wokół Knyszyna w powiecie monieckim w województwie podlaskim. Słownik C. Kudzinowskiego podaje zarówno nazwy gwarowe, jak i gwarowe postaci fonetyczne nazw ogólnopolskich oraz nazwy ogólnopolskie, np. forytować ‘kierować’, łązęta ‘obdartus’, barsc sary ‘zupa z juchy’, kawał, łapanka oraz związki frazeologiczne, np. iść

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

73

v b’ady «боротися», dali v nogi «втекли». Кудзиновський застосував у Словнику визначення синонімічного типу, а також дефініційно-описового типу й такі, що наближаються до енциклопедичних; зрідка він використовує обсягові визначення. Визначення рідко є повними реченнями, які подають слово в його природному контексті. Іноді вони мають характер гіпероніма, наприклад kosibaba grox «певна комаха». Словникову частину випереджає інформація про східнослов’янські та німецькі впливи, а також тематичну лексику.

Вимогу охопити всі мовні різновиди на багатомовній території задовольняє видання, опубліковане в Інституті славістики PAN, — Різномовна діалектна лексика Підляшшя, Сувальщини та північно-східного Мазовша (RSPS 2014). Воно складається з двох основних частин. У першій розглянуто історію регіону з урахуванням археологічних, історичних та етнографічних фактів, а також охарактеризовано мовні контакти на території північно-східної Польщі. Другу частину становить словник, упорядкований за алфавітом відповідно до дефініцій і загальнопольських відповідників діалектних слів; це багатомовний звід діалектної лексики згаданої території. Вихідним пунктом є заголовне слово (іноді словосполучення) польською літературною мовою, до якого наведено відповідники в говірках (позначені римськими цифрами): I. польських, II. східнослов’янських (білоруських, українських і перехідних білорусько-українських), III. східнослов’янських (російських старообрядницьких), IV. литовських. Діалектні еквіваленти зафіксовано у формі, що відповідає джерелу, — отже, трапляються фонетичні, орфографічні та напіворфографічні записи. Адже у словнику використано не лише професійні, а й аматорські джерела. Якщо в кількох джерелах траплялася однакова форма слова, джерела подавалися в установленому порядку — за географічним критерієм, а в межах мікрорегіонів — за хронологічним (від найстаріших матеріалів до найновіших). Після заголовного слова або дефініції у квадратних дужках подано інформацію про ілюстрування відповідного денотата.

Дещо інший метод укладання діалектних словників, доповнений значним ілюстративним матеріалом, започаткував у польській діалектній лексикографії Юзеф Кось Словником оравської говірки (Kąś 2003, 2011). Звісно, це не novum у європейській лексикографії: у німецьких словниках уже давно деякі статті супроводжувалися картами або ілюстраціями окремих денотатів, згаданих у статтях. Іконографія в німецьких словниках іноді мала характер своєрідного орнаменту, що прикрашав оформлення видання (пор. Knoop 2001); у деяких значне місце відведено картам (SdWb).

74

BENDRINĖ KALBA | 96

Іконографія в німецьких словниках іноді мала характер своєрідного орнаменту, що прикрашав оформлення видання (пор. Knoop 2001); у деяких значне місце відведено картам (SdWb).

Юзеф Кось видав свою багатотомну працю, що містить численні фотографії, — Ілюстрований лексикон підгальської говірки та культури (Kąś 2015–2019), що налічує 12 томів. Тут привертає увагу культурний контекст, уже позначений у назві (врахований також у Словнику оравської говірки). У лексиконі зафіксовано близько 50 тисяч заголовних слів — сучасну й історичну лексику, що відображає матеріальну та духовну культуру Підгалля, гірського регіону на півдні Польщі, біля північного підніжжя Татр. Він також містить прислів’я, приказки, описи звичаїв, народних вірувань і магічних практик. Цитати записано спрощеною стандартизованою діалектною орфографією, щоб розширити коло читачів і залучити нефілологів. Суто stricte словникову частину доповнює багатий ілюстративний матеріал, поданий у тематичних таблицях. Наприклад, у томі IV є такі розділи: I Природа, II Будівництво, III Сільське господарство, IV Домашнє господарство, [таблиця V відсутня], VI Олійня. Млин, VII Одяг, VIII Вівчарство, IX Бджільництво, X Полювання, рибальство, XI Ковальство, слюсарство, XII Музика, XIII Обрядовість, XIV Сакрум, XV Інше.

W kręgu metody J. Kąsia pozostaje Słownik gwary lachów sądeckich (Szewczyk 2014). Część słownikową poprzedza obszerny wstęp, zawierający założenia metodologiczne, charakterystykę etnograficzną regionu, opis stanu badań nad gwarami sądeckimi, podstawowe informacje o systemie gwary podegrodzkiej oraz zasady redakcyjne i układ haseł. Po części słownikowej zamieszczono 278 ilustracji.

Словником, який за задумом має водночас бути збірником слів та відомостей про культуру певної місцевості, є Лексика і народна культура ґміни Вісньова (SKLW 2018) — населених пунктів, розташованих у Малопольщі. Ця праця є результатом проєкту студентів-полоністів Ягеллонського університету під науковим керівництвом мовознавців-діалектологів. Основну частину становить словник, за яким ідуть тематичні статті: Великодні звичаї — колись і тепер, Період Великого посту, Вербна неділя, Страсний тиждень, Святкові дні, Традиції, пов’язані з Різдвом, Родинна обрядовість, Про страхи, чари та фітотерапію, Діяльність партизанів і пацифікація очима мешканців. Завершують видання діалектні тексти під назвою «Транскрипції» (зокрема «Говірка», «Пісня», «Хвороби»).

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

75

Наступним словником, укладеним діалектологинею, але дещо інакшим, ніж традиційний SGP, є Словник говірок Люблінщини (SGL 2012–2023) авторства Галини Пельцової (у кількох томах — разом із колективом), що є тематичним словником. Його адресатами є не лише фахівці, а й усі, хто цікавиться люблінськими говірками, якими розмовляють мешканці центральної смуги східної Польщі. І в цьому виданні виявилася тенденція до розширення кола читачів діалектних лексиконів. Перший том люблінського словника — Сільське господарство. Сільськогосподарські знаряддя. Польові роботи. Збирання та обробка зернових — вийшов у 2011 році, останній, XIII том, — у 2023 році. У кожному томі авторка зберегла алфавітний порядок. У перших чотирьох томах (I — Сільське господарство…, II — Сільське господарство. Сільський транспорт. Коренеплоди й кормові рослини. Ґрунти та типи полів. Вирощування льону й конопель. Збирання сіна, III — Тваринний світ, IV — Сад і город. Будівлі та простір подвір’я) фотографії надруковано в тексті; починаючи з тому V (V — Рослинний світ, VI — Харчові продукти, VII — Одяг і взуття. Прядіння льону й ткання полотна, VIII — Людина і родина. Гігієна та хвороби. Меблі, начиння й домашні роботи, IX — Сільський простір. Рельєф місцевості. Соціальне й професійне життя, X — Народна обрядовість і звичаї, XI — Метеорологія й астрономія. Час. Кольори, XII — Дії — міри — почуття — риси й властивості — інше. Діалектні тексти. Індекс заголовних слів) вони розміщені наприкінці словника. Стаття складається із заголовного слова, дефініції, цитати, відомостей про джерело та географію. Для деяких слів зафіксовано залежні форми, а також вимову. Наприкінці наведено відсилання, у багатьох статтях їх дуже багато, наприклад, при заголовному слові skidacz — шкребло, дзьобак тощо. Кожен том містить також із десяток карт до вибраних словникових статей. Характерною особливістю цього словника є надзвичайно багата документація, що підтверджує побутування слова в цій місцевості. Наприклад, стаття писанка «великоднє яйце, розмальоване в різні кольори фарбами або відварами цибулі <...>, оздоблене геометричними та квітковими візерунками за допомогою воску й писачка» містить чотири сторінки записів із цієї місцевості.

Цікавим з погляду методології укладання діалектних словників є Говірка Бугая на передгір’ї (ґміна Бєч, Горлицький повіт) Галини Карась (Karaś 2022). У цій праці поєднано професіоналізм авторки, значний досвід у галузі лексикографії та знання родинної говірки, компетентність мовознавиці й колишньої носійки говірки. Як вказує сама назва, видання є мовною монографією села Бугай та його околиць (південний схід Польщі). Вагомою перевагою праці є

76

BENDRINĖ KALBA | 96

характеристика сучасного стану описуваної говірки. Словниковій частині передує розділ із різнобарвними фотографіями, присвячений народній культурі Східного передгір’я (Бецька й Горлицька земля): Народний одяг передгірців, Регіональна кухня, Дім та його обладнання, Домашні роботи, Традиційні заняття (професії), Річна обрядовість, Родинна обрядовість, Вірування та забобони. Словник містить переважно слова, відмінні від загальнопольської лексики. У статтях, крім визначень, подано граматичну інформацію, цитати із зазначенням місцевості, подекуди досить розлогі, наприклад DZIAMA імен. ж. р. ‘страва з борошна, звареного на воді або молоці’:⟧

Раніше варили дзиаму з борошна на в¹оді або на молоці. Дзиаму варили з пшеничного борошна, а якщо пшеничного не було, то з житнього. Хлопчиська під час ¹окупації варили її навіть із ¹вівсяного борошна. Паціара й дзиама — це ж одне й те саме. Називали і так, і так, сперечалися, як правильно. Буг. BK. При деяких статтях є відсилання, наприклад CLIWAĆ дієсл. недок. ‘лоскотати’: Перестань мене вже лоскотати, бо я не можу витримати. Не лоскочи мене, бо я не можу цього витримати. Буг. BK. Див. SKLIWAĆ, пор. WYCLIWAĆ.

Лексику рідних околиць зафіксувала в Словнику загнанської говірки ще одна мовознавиця-полоністка з Варшавського університету — Кристина Длугош-Курчабова (Długosz-Kurczabowa 2020). Словник, що вийшов через чотири роки після смерті авторки, містить 4 тисячі словникових статей і має алфавітну структуру. У ньому представлено лексику, характерну для регіону Свентокшиських гір — Загнанська та околиць у другій половині XX століття.

У 2011 році Ірена Маринякова, професорка Інституту славістики PAN у Варшаві, видала Словник давньої мови мешканців Цехановця й навколишніх сіл на Підляшші (Maryniakowa 2011). Цей словник є записом стану говірки (з території пограниччя Мазовша й Підляшшя) за останні два десятиліття XX століття та початок XXI століття, здійсненим місцевою мешканкою на основі матеріалу, зібраного протягом багатьох років. Збірка має традиційну структуру словникових статей. Зафіксовано, зокрема, слова, обмежені невеликою територією, як-от chabor ‘хабар’ (у Цехановці житловий квартал із окремими будинками, збудований за соціалізму, зловтішно називали Хаборово), chabornik, мн. chaborniki ‘хабарник’, kryjan ‘хлопець віком 10–12 років’.

Останніми роками працівники Лабораторії діалектології Університету імені Адама Міцкевича в Познані розпочали реалізацію довготривалого проєкту, що передбачає співпрацю місцевих громад із мовознавцями для збирання говіркової лексики. Результатом цієї співпраці є словники окремих сіл і повітів, що виходять у серії «Великопольські

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

77

Говіркові словники». Зазвичай вони мають тематичну структуру. Дотепер видано: Словник мови мешканців околиць Чернеєва. Праця на полі та в господарстві (SJMCz 2018), Словник мови мешканців околиць Побєдзиська. Праця на полі та в господарстві (SJMPoR 2021), Словник мови мешканців околиць Побєдзиська. Природа (SJMPoP 2023), Словник мови мешканців околиць Гнезна. Свята, вірування та забобони (SJMG 2018), Господиня. Словник мови мешканців Кольського повіту (SJMGosI 2018), Господар. Словник мови мешканців Кольського повіту (SJMGosII 2019), На кухні у плешев’ян. Словник мови й культури мешканців Плешевського повіту (SJMPlesz 2019). У цій серії вийшов також словник, присвячений іншій території (на сході Польщі), — Словник мешканців Луківської землі. Праця на полі та в господарстві (SMLuk 2019).

Певним курйозом є словник Що село, то інша пісня. Словник говірки Букувця-Гурного у Великопольщі та регіону Спиш (SGBS 2014). Автори не пояснили, чому зіставили саме ці території. Однак цінність цього видання — цікавий говірковий матеріал із численними ілюстраціями та записами на CD-диску текстів із Букувця й Спиша.

Популярний характер мають словники, видані Державним науковим видавництвом — Гуральська говірка (Kucharzyk 2011) і Сілезька говірка (Furgalińska 2011). Лексику впорядковано за тематичними розділами, що містять малюнки, які ілюструють лексичний матеріал кожного з них. Визначення є синонімічними.

Окрему групу становлять словники, пов’язані з етнографічною групою, що має виразну ідентичність, для якої місцева мова є важливим розрізнювальним чинником. Ідеться, зокрема, про курпів, які мешкають на півночі Мазовії (центральна Польща). Курпівська спілка вже багато років докладає зусиль, щоб стандартизувати курпівську говірку й популяризувати новий спосіб розуміння мовлення мешканців колишніх Зеленого та Білого пущ. Цьому мають слугувати, зокрема, словники. Вийшли три видання — Словник вибраних курпівських висловів і назв (SKur 2013), що містить польсько-курпівську та курпівсько-польську частини, а також два видання Ілюстрованого курпівського словника (Grzyb 2021). У 2018 році видано Словник курпівської польської мови Владислава Нікси (Niksa 2018), у якому зведено матеріал, що збирався від 1968 року. Цей двотомний словник має традиційну алфавітну структуру. У 2023 році опубліковано Словник курпівського діалекту авторства Генрика Гадомського (Gadomski 2023) — курпівського краєзнавця, етномузиколога, не мовознавця. Словник налічує близько 15

78

BENDRINĖ KALBA | 96

тисяч слівникових статей і є результатом співпраці багатодесяткової групи користувачів курпівського говору. Окрім дефініцій словникових статей, він містить граматичну інформацію та контексти вживання окремих слів.

Двочастинну структуру має також невеликий Словник вармінського говору. Мініверсія для кожного (SGW 2021). В одній частині ліву колонку становлять загальнопольські слова-реєстрові, у другій — слова вармінського діалекту. Його уклали користувачі вармінського говору (на півночі Польщі), які не мали професійної підготовки зі створення словників. Імовірно, тому автори обмежилися наведенням лише однослівних, а подеколи й кількаслівних відповідників діалектних лексем, наприклад, у частині Слова по-нашому – einladunek «запрошення» (SGW 2021: 20), jochkoła «резервуар для рідкого гною» (SGW 2021: 25). Деякі словникові статті подано не в початковій формі, наприклад, broke buło «треба було» (SGW 2021: 14), szurołkoziu «хлопчикові» (SGW 2021: 47).

До тенденції аматорських регіональних діалектних словників, тісно пов’язаних із місцевою ідентичністю, належать два словнички з Мазур (колишньої Східної Пруссії): Словник мазурської мови / Masurische Sprache Wörterbuch (SMW 2019) (пор. Rembiszewska 2020) і Mazurská gádka. Мазурський словник із розмовником / Masurisches Wörterbuch mit Sprachführer (MG 2020).

Варто також згадати кілька інших аматорських діалектних словничків, яких останнім часом з’явилося чимало. Їх публікують в інтернеті, а також у друкованому вигляді. Як приклади наведемо два словники з південно-східної Польщі: Музей слова. Словник любенського говору з околиць Жешува (Bielenda 2013) та Словник говору Неборова та околиць (Baran 2015), а також один із північно-східної Польщі — Із супрасльського на наше (Załęski 2005). Перший із них — це збірка приблизно тисячі слів, записаних автором, учителем історії в селі Любеня Підкарпатського воєводства. У цьому словнику переважають синонімічні дефініції. Реєстрові слова записано за загальнопольською орфографією з урахуванням фонетичних особливостей говору, як-от стягнення голосних: koguciorz, chodoki, syr.

Словник говору Неборова та околиць має мікроструктуру, подібну до словника говору Любені. Дефініції здебільшого синонімічні, наприклад, wrota «великі двері», wrzosz «бруднуля». Привертає увагу розмовність і брак семантичної точності в дефініціях деяких словникових статей, наприклад, w zaparte «напевно» [замість: «уперто»], wtulić kogoś «влаштувати когось на посаду», duby smalone «нісенітниці,

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

79

дурниці, маячня». Омонімічні словникові статті не розмежовано чітко, наприклад, chrušt «крихке тісто, сухі гілки». Після словникової частини розміщено Приповідки, прислів’я, на щастя, на здоров’я, на цей новий рік, а також Приповідки, римівки, лічилки, дитячі забави.

Згадка про цей невеликий словничок має на меті показати, що збирання лексики водночас може стати нагодою для демонстрації доволі карикатурно зрозумілого патріотизму. Адже в цій книжці вміщено не лише Заповіт Каспера Александра Неборовського — засновника Неборова, укладений 20 вересня 1713 р., а й розділ Мучеництво і страждання польського народу у XX столітті та патетичне звернення до молодого покоління.

Із супрасльського на наше. Словник супрасльського говору Войцеха Заленського — аматорська праця, яку створювали протягом кількох десятиліть. Її автор — художник-пластик, який багато років мешкав у Супраслі, — з надзвичайною ретельністю збирав діалектний матеріал. У вступі він зазначає джерела назв, включених до словника: вони походять «із розмов, підслуханих на вулиці, у крамниці, за сусідськими столами; їх надсилали читачі супрасльської газети Nazukos і знайомі» (Załęski 2005: 10), а записано їх у 1989–1997 роках. Словник слів Войцеха Заленського, як уже підказує його назва, збирає лексику містечка Супрасль, що розташоване поблизу Білостока. Привертають увагу місцеві елементи, які досить часто трапляються в аматорських словниках. Суто локальний характер мають у цьому словнику статті, присвячені топографії, наприклад, Supraska — вулиця в довоєнному Білостоці, відома тим, що на ній мешкало більше євреїв, ніж у Супраслі; Tatarski Gościniec — дорога із Супрасля до Кринок; шлях із Супрасля до Білостока — Білостоцький тракт; Wysranka — вулиці Ульмана та Будкевича.

Слід також відзначити словники, що фіксують давню лексику і були укладені протягом останніх кількох років. У 2021 році Міхал Кондратюк видав працю «Матеріальна культура білостоцького села та її зміни у світлі народних говорів» (Kondratiuk 2021), основну частину якої становить Словник говору села Номики середини XX століття. Цей словник підготував у рукописі Станіслав Глінка (1914–2002) на основі матеріалів, зібраних у селі Номики Сокульського повіту в п’ятдесятих і шістдесятих роках XX століття. Він відображає польсько-білоруський говір. Білоруські елементи з’являються у визначеннях при білоруських словах, що співвідносяться з реєстровим словом.

Реконструйований характер має Словник говорів Радомської землі (Kwiecień 2022), записаний місцевим уродженцем, у підготовці якого брали участь

80

BENDRINĖ KALBA | 96

… брав участь мовознавець. Він реєструє говірку польсько-мазовецького пограниччя в околицях Радома. Деякі словникові статті проілюстровано чорно-білими фотографіями.

У словниках, виданих протягом останніх десятиліть, особливо цікаві культурні контексти. Вони стосуються, зокрема, сільського мовного етикету. Це можна простежити на прикладі словників із території північно-східної Польщі. У «Словнику з околиць Цехановця» подано:

sam, sama 1. «ввічливе звертання до шанованої особи, раніше в шляхетських родинах також дружини до чоловіка й чоловіка до дружини» (У міжвоєнний період із цього глузували. Оповідка про сусідку: Увечері до кухні зайшов наймит. Господиня, яка вже лежала в ліжку, подумавши, що це чоловік, гукнула: нехай сам візьме їсти, стоїть на кухні, і прийде до ліжка. Через деякий час прийшов чоловік і побачив, що на його місці лежить наймит. Зчинився великий скандал, але наймит виправдовувався тим, що так наказала господиня) (Maryniakowa 2011: 66);

słuchać, słucha, niech słucha «прохання звернути увагу — прошу слухати; нехай пан (пані) слухає»; він змінив прізвище, то слухайте, пані, зміна стосується і свідоцтва про шлюб Цех.; слухайте, це треба заявити (крадіжку); нехай слухає, о, така була вода (Maryniakowa 2011: 69).

У словнику із Супрасля зафіксовано ввічливі форми, уживані в цій місцевості:

chce? — 1) хочеш? 2) прошу (Можна запитати безособово, уникаючи звертання на «ти» або форми «пан»: — Pączka chce? «Пончика хочете?» — Можна також замінити слово «прошу», яке іноді викликає внутрішній опір через надмірну ввічливість, дуже прямим запитанням: — zje? – weźmie? – zajdzie? «з’їсть? — візьме? — зайде?» Можна також уживати спрощену форму запрошення, що м’яко спонукає: — niechaj zje. – niechaj weźmie. – niechaj zajdzie «нехай з’їсть. — нехай візьме. — нехай зайде» (Załęski 2005: 17).

З наведеного огляду виразно видно, як змінився підхід до укладання словників говірок. Переважає тенденція створювати лексикони, призначені для широкого загалу; меншої ваги надають суто формальним правилам і лексикографічним вимогам. Сучасне суспільство, яке віддає перевагу сприйняттю інформації через зображення, отримує також те, що відповідає очікуванням читачів словників: промовляти має не лише текст, а й іконографічні елементи. Важливим чинником є включення позамовної інформації, культурних і фольклорних контекстів. Здається, що ці нові методи роботи над реєстрами говірок принесуть більшу користь і сприятимуть популяризації територіальних різновидів польської мови.

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

81

LITERATURA

Baran Jacek 2015: Słownik gwary Nieborowa i okolic, Rzeszów: Bonus Liber.

Bielenda Aleksander 2013: Muzeum Słowa. Słownik gwary lubeńskiej, Lubenia: Gminna Biblioteka Publiczna w Lubeni.

Długosz-Kurczabowa Krystyna 2020: Słownik gwary zagnańskiej, Warszawa: Wydział Polonistyki Uniwersytetu Warszawskiego.

Furgalińska Joanna 2011: Ślónsko godka, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

Gadomski Henryk 2023: Słownik dialektu kurpiowskiego, Ostrołęka: Wydawnictwo Związek Kurpiów.

Grzyb Mirosław 2021: Ilustrowany słownik kurpiowski. W cudownym świecie kurpiowskiej mowy, wyd. 2 poprawione i uzupełnione, Ostrołęka: Wydawnictwo Związek Kurpiów.

Karaś Halina 2011: Polska leksykografia gwarowa, Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego.

Karaś Halina 2022: Gwara Bugaja na Pogórzu (gm. Biecz, pow. Gorlice), Warszawa: Dom Wydawniczy i Handlowy Elipsa.

Kąś Józef 2003: Słownik gwary orawskiej, wyd. 1, Kraków: Wydawnictwo Academica.

Kąś Józef 2011: Słownik gwary orawskiej, wyd. 2, Kraków: Wydawnictwo Academica.

Kąś Józef 2015–2019: Ilustrowany leksykon gwary i kultury podhalańskiej, t. I–III, Bukowina Tatrzańska–Nowy Sącz: Bukowiańskie Centrum Kultury „Dom Ludowy”, t. IV Kraków: Wydawnictwo Astraia, t. V–XII Nowy Sącz: Małopolskie Centrum Kultury Sokół.

Knoop Ulrich 2001: Wörterbuch Deutscher Dialekte. Eine Sammlung von Mundartwörtern aus zehn Dialektgebieten im Einzelvergleich, in Sprichwörtern und Redewendungen, München: Bertelsmann Lexikon Institut.

Kondratiuk Michał 2021: Kultura materialna wsi białostockiej i jej zmiany w świetle gwar ludowych XX wieku, Fundacja im. Księcia Konstantego Ostrogskiego.

Kucharzyk Renata 2011: Góralsko godacka, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

Kwiecień Marian 2022: Słownik gwarowy ziemi radomskiej, Warszawa: Narodowy Instytut Kultury i Dziedzictwa Wsi.

Maryniakowa Irena 2011: Słownik dawnej mowy mieszkańców Ciechanowca i okolicznych wsi na Podlasiu, Łomża: Łomżyńskie Towarzystwo Naukowe im. Wagów.

MG 2020: Mazurská gádká. Słownik mazurski z rozmówkami / Masurisches Wörterbuch mit Sprachführer, Szczytno: Lokalna Organizacja Turystyczna Powiatu Szczycieńskiego.

82

BENDRINĖ KALBA | 96

MSGP 2009: Mały słownik gwar polskich, red. J. Wronicz, Kraków: Lexis.

Niksa Władysław 2018: Słownik polszczyzny kurpiowskiej, t. 1–2, Ostrołęka–Wykrot: Ostrołęckie Towarzystwo Naukowe im. Adama Chętnika.

Rembiszewska Dorota K. 2007: Słownik dialektu knyszyńskiego Czesława Kudzinowskiego, Łomża: Łomżyńskie Towarzystwo Naukowe im. Wagów.

Rembiszewska Dorota K. 2010: Słownik dialektu knyszyńskiego a inne słowniczki gwarowe z obszaru Polski północno-wschodniej. – Prace Filologiczne 8, 325–340.

Rembiszewska Dorota K. 2020: „Zmierzch bezpowrotny”? O gwarze mazurskiej we współczesnych nieprofesjonalnych słownikach gwarowych. – Poradnik Językowy 3, 83–93; http://www.poradnikjezykowy.uw.edu.pl/numery/numer.php?nr=3&rok=2020.

RSPS 2014: Różnojęzyczne słownictwo gwarowe Podlasia, Suwalszczyzny i północno-wschodniego Mazowsza, I. Maryniakowa, D. K. Rembiszewska, J. Siatkowski, Warszawa: Instytut Slawistyki PAN.

Sakalauskienė Vilija, Sawaniewska-Mochowa Zofia 2022: Litewska leksykografia gwarowa z przełomu XX i XXI wieku (na tle wybranych polskich słowników regionalnych) – Acta Baltico-Slavica 46, https://journals.ispan.edu.pl/index.php/abs/article/view/abs.2823/8252.

SdWb – Sudetendeutsches Wörterbuch. Wörterbuch der Mundarten in Böhmen und Mähren-Schlesien, 1988–, von Ernst Schwarz, betreut von F. J. Beranek, H. Wolf-Beranek, H. Kühnel, N. Englisch, hrsg. von H. Engels, O. Ehrismann, München: Frank & Timme.

SGBS 2014: Co wieś, to inna pieśń. Słownik gwary Bukówca Górnego w Wielkopolsce i regionu Spisza w Małopolsce, Kraków: Wydawcy: Stowarzyszenie Rozwoju Spisza i Okolicy Wielkopolska Lokalna Grupa Działania Kraina Lasów i Jezior.

SGKK 2017: Słownik gwary i kultury Kujaw, t. 1, A–H, red. naukowa Z. Sawaniewska-Mochowa, Bydgoszcz: Wydawnictwo Uniwersytetu Jana Kazimierza.

SGL.: Słownik gwar Lubelszczyzny, red. H. Pelcowa, t. I: 2012, II: 2014, III: 2015, IV: 2016, V: 2017, VI: 2019, VII: 2020, VIII: 2020, red. H. Pelcowa, I. Gumowska-Grochot, B. Skórska, IX: 2021, X: 2022, XI: 2022, XII: 2023, Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej.

SGM 2018: Słownik gwar małopolskich, red. J. Wronicz, t. 1–2, wydanie 2, Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN.

SGP 1979–2023: Słownik gwar polskich, z. 1–35, opr. przez Zakład Dialektologii Polskiej Instytutu Języka Polskiego PAN w Krakowie pod kier. Mieczysława Karasia, od t. II pod kier. Jerzego Reichana, od t. VI pod kier. Joanny Okoniowej, od t. IX pod kier. Renaty Kucharczyk, Wrocław–Kraków: Ossolineum, Instytut Języka Polskiego PAN.

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

83

SGŚ 2000–2020: Słownik gwar śląskich, red. Bogusław Wyderka, t. 1–17, Opole: Instytut Śląski, https://instytutslaski.pl/slownik-gwar-slaskich/ [20.05.2023].

SGW 2021: Słownik gwary warmińskiej. Miniwersja dla każdego, E. Cyfus, Ł. Ruch, I. Lewandowska, Olsztyn: Wydawnictwo Elset.

SJMCz 2018: Słownik języka mieszkańców okolic Czerniejewa. Praca na roli i w gospodarstwie, red. J. Kobus, M. Stępień, Poznań: Wydawnictwo: Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SJMG 2018: Słownik języka mieszkańców okolic Gniezna. Święta, wierzenia i przesądy, red. J. Kobus, T. Gniazdowski, Poznań: Wydawnictwo Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SJMGosI 2018: Gospodyni. Słownik języka mieszkańców powiatu kolskiego, Poznań: Wydawnictwo Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SJMGosII 2019: Gospodarz. Słownik języka mieszkańców powiatu kolskiego, red. B. Osowski, Poznań: Wydawnictwo Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SJMPlesz 2019: W kuchni u pleszewian. Słownik języka i kultury mieszkańców powiatu pleszewskiego, red. B. Osowski, Poznań: Wydawnictwo Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SJMPoP 2023: Słownik języka mieszkańców okolic Pobiedzisk. Przyroda, red. J. Kobus, A. Migdałek, Poznań: Wydawnictwo Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SJMPoR 2021, Słownik języka mieszkańców okolic Pobiedzisk. Praca na roli i w gospodarstwie, red. J. Kobus, A. Migdałek, Poznań: Wydawnictwo Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SKLW 2018: Słownictwo i kultura ludowa gminy Wiśniowa, Wiśniowa: Gminny Ośrodek Kultury i Sportu w Wiśniowej.

SKur 2013: Słownik wybranych wyrażeń i nazw kurpiowskich, H. Gadomski, M. Grzyb, T. Grec, Przasnysz: Drukarnia J.J. Maciejewscy.

SMLuk 2019: Słownik mieszkańców ziemi łukowskiej. Praca na roli i w gospodarstwie, red. J. Sierociuk, Poznań: Wydawnictwo Poznanińskie Studia Polonistyczne.

SMW 2019: Słownik mowy mazurskiej /Masurische Sprache Wörterbuch, Szczytno: Lokalna Organizacja Turystyczna Powiatu Szczycieńskiego.

Szewczyk Zenon P. 2014: Słownik gwary lachów sądeckich, Podegrodzie: Biblioteka Gminna w Podegrodziu.

Wóźniak Kazimierz 2000: Stan polskiej leksykografii gwarowej pod koniec XX wieku. – Słowiańskie słowniki gwarowe, red. H. Popowska-Taborska, Warszawa: Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy, 17–51.

Załęski Wojciech 2005: Z supraskiego na nasze. Słownik gwary supraskiej, Supraśl: Wydawnictwo Prymat.

Gauta 2023 09 30

Priimta 2023 11 20

84

BENDRINĖ KALBA | 96

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA

WAYS OF PRESENTING DIALECTAL MATERIAL IN POLISH REGIONAL DIALECTAL DICTIONARIES

Summary

The text discusses Polish regional dialect dictionaries published in the last few decades. These dictionaries, written by professionals or amateurs, record sets of lexis from various regions of Poland. Selected entries (especially from central and eastern Poland) show different ways of presenting the dialect material, taking into account the iconographic layer and local contexts.

Recent years have seen a change in the approach to the compilation of dialect dictionaries. There is a tendency to create lexicons aimed at a general audience, and less attention is paid to purely formal rules and lexicographical discipline. The introduction of extra-linguistic information, e.g. cultural and folklore contexts, is a significant factor.

KEYWORDS: Polish lexicography, Polish dictionaries of dialects, methodology of lexicography, amateur dictionaries.

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA

Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk

ul. Bartoszewicza 1b, m. 17, 00-337 Warszawa

[email protected]

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA

TARMINĖS MEDŽIAGOS PATEIKIMO BŪDAI LENKŲ KALBOS REGIONINIUOSE TARMŲ ŽODYNUOSE

Santrauka

Straipsnyje kalbama apie pastaraisiais dešimtmečiais pasirodžiusius lenkų kalbos šnektų žodynus. Šiuose profesionalų arba mėgėjų sudarytuose žodynuose fiksuojami skirtingų Lenkijos regionų leksikos rinkiniai. Pasirinkti įrašai (ypač iš vidurio ir rytų Lenkijos) rodo skirtingus tarminės medžiagos pateikimo būdus, atsižvelgiant į ikonografinį lygmenį ir vietos kontekstą.

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA. Sposoby prezentowania materiału dialektalnego w polskich regionalnych słownikach gwarowych

85

Pastaraisiais metais pasikeitė tarminių žodynų sudarymo metodika. Šiuo metu linkstama sudaryti plačiajai auditorijai skirtus leksikonus, mažiau dėmesio skiriant išimtinai formalioms taisyklėms ir leksikografijos metodui. Svarbų vaidmenį vaidina ir nelingvistinė informacija, pavyzdžiui, kultūros ir tautosakos konteksto pateikimas.

ESMINIAI ŽODŽIAI: lenkų kalbos leksikografija, lenkų kalbos tarmių žodynai, leksikografijos metodologija, mėgėjiški žodynai.

DOROTA KRYSTYNA REMBISZEWSKA

Instytut Slawistyki Polskiej Akademii Nauk

ul. Bartoszewicza 1b, m. 17, 00-337 Warszawa

[email protected]

86

BENDRINĖ KALBA | 96