MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985)

ПЕТРО ВІКЕНТІЙОВИЧ САДОВСЬКИЙ

ПРО ТЕРМІНОЛОГІЧНУ ІНТЕРФЕРЕНЦІЮ В УМОВАХ БЛИЗЬКОСПОРІДНЕНОГО ДВОМОВ’Я (НА МАТЕРІАЛІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ТА ХУДОЖНЬОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ)

З погляду співвідношення раціонального й емоційного в мові будь-яка національна художня термінологія загалом і назви об’єктів художньої творчості зокрема істотно відрізняються від тієї частини термінологічної номенклатури, яку можна умовно об’єднати під назвою «науково-технічна термінологія». Хоча в науково-технічній термінології кожної мови — навіть за відомої обмеженості сфер її вживання — завжди можна виокремити значну частину найменувань, що несуть на собі ознаки національного «духовного ландшафту» й мовного мислення, однак у своїй основі спираються на функціонально-семантичний принцип, тобто наближаються до певного усередненого «наднаціонального» образу. Спрощено такий стан речей називають інтернаціоналізацією термінології.

З погляду внутрішньої форми (у дусі Гумбольдта, Потебні, Вайсгербера) термінологія одних мов загалом може бути більш «образною» або більш «функціональною» порівняно з іншими мовами. Напр., навіть побіжний погляд на терміни німецької класичної філософії (які, до речі, були кальковані більшістю європейських мов) і на ключові поняття філософії французького екзистенціалізму дає змогу зауважити, що першій — за висловом одного французького філософа-публіциста — більш властивий принцип «непорушного функціоналізму», ніж «ефемерної образності», яка пронизує другу. Хоч у цих висловах і є певна частка перебільшення, однак вони відображають ту беззаперечну істину, що будь-які гуманітарні визначення й терміни, які наближають нас до вічної загадки людської сутності, завжди розпливчастіші й невизначеніші, ніж поняття, що розкривають сутність матеріального світу та його причинно-наслідкових зв’язків.

Ба більше, використання тих самих джерел духовної культури в різних культурно-мовних традиціях може створити різну стилістично-образну картину національної мови. Напр., ні в кого не може викликати сумніву факт, що лютерівський переклад Біблії німецькою мовою

128

приземленіший, «функціональніший» порівняно з церковнослов’янським варіантом, що вирізняється більшою піднесеністю, пишною образністю, химерністю та багатослівністю.

В умовах білінгвізму (не лише близькоспорідненого — стосовно радянського національно-російського двомов’я) та НТР відбувається більш або менш чітке розмежування сфер функціонування національних мов і мови-посередника. Запроваджуючи нові терміни рідною мовою під тиском чинника соціального престижу, творці термінології часто вдаються до калькованого перекладу з повним відтворенням запозичуваної семантики, образу й морфологічної структури відповідної лексеми. У ситуаціях змішаного білінгвізму, що нерідко спостерігається, напр., за білорусько-російського двомов’я, носії мови, що запозичує, не завжди усвідомлюють системну належність відповідних елементів термінологічної номінативної одиниці, що призводить до масової інтерференції у сферах переважного функціонування мови-посередника. При цьому зі свідомості носія мови поступово витісняється національна специфіка словотвору, синтаксичних зв’язків і морфологічних відношень.

У галузі науково-технічної термінології, щоб уникнути можливого порушення системних відношень у мові-реципієнті, замість калькованого перекладу з близькоспорідненої мови-посередника можна використовувати семантико-морфологічні моделі неспоріднених мов, у яких відповідний термін виражено словом, що відображає сутність цього поняття, його функціональний характер. Напр., у перекладних російсько-білоруських словниках російське погрешность (у сполученні погрешность измерения) передається штучною калькою хібнасць вымярэння. Такий варіант цього терміна видається неприйнятним з низки причин. По-перше, вписуючись у загальну семантико-лексичну систему білоруської мови, новостворений термін набуває додаткового нетермінологічного відтінку: некоректності вимірювання загалом, яка може бути спричинена, напр., порушенням технічних умов процесу вимірювання тощо. З іншого боку, до системи мови-реципієнта вводиться невластива їй словотвірна модель: іменник + формант/-н|асць. До речі, останнім часом слова, утворені за цією моделлю, демонструють завидну агресивність. Уже майже нормою стали вислови на кшталт будинків підвищеної поверховості, хоча ад’єктивний компонент, від якого зазвичай утворюється іменник із формантом -ність, трапляється лише у складних словах (двоповерховий). Не можна сказати окремо поверховий і утворити від цього слова іменник за аналогією з нормативними людяний — людяність, біл. людскі — людскасць.

Якщо звернутися до інших європейських мов із високорозвиненою функціональною термінологічною номінацією, то можна знайти приклади про-

9 Užsāk. Nr. 1007

129

існує адекватний семантико-морфологічний аналог у формі нім. Мевfehler, англ. measuring error, франц. erreur de mesure тощо, що відповідає вислову (допустима) похибка вимірювання. Українською це звучатиме як (допушчальная) памылка вымярэння. Таким чином усувається «емоційність» номінації, ліквідуються системні порушення в мові-реципієнті й, що дуже важливо, термін стає більш інтернаціоналізованим, отримуючи функціональну ознаку як семантичне ядро.

Нерідко калькування термінів із мови-посередника, коли та сама своєю чергою запозичила їх першою з інших мов, може призвести до повторення помилок, що з різних причин закралися в російський переклад відповідних іншомовних термінів. Напр., у білоруській періодиці та науковій літературі широкого поширення набув літературно-театральний термін эфект адчужэння, який у багатьох російських друкованих виданнях уживався неправильно, замість правильного эфект ачужэння; його навіть спочатку включили до «Слоўнік I тома энцыклапедыі літаратуры і мастацтва Беларусі» (Минск, 1981, с. 12). Тим часом російсько-німецький / німецько-російський «Словарь зрелищных искусств» (Wörterbuch der darstellenden Künste/VEB Verlag Enzyklopädie.— Leipzig, 1976) на с. 75 у російсько-німецькій частині подає таке тлумачення терміна отчуждение: отчуждение ср. 1. Entfremdung f. 2. falsche Übersetzung des Terminus Verfremdung, s. отчуждение. Як видно, автори словникової статті вважали за потрібне виділити друге значення, сформулювавши його як «неправильний переклад терміна Verfremdung» — отчуждение. Своєю чергою отчуждение у словнику пояснюється як брехтівське концептуальне «Distanzierung vom konkreten Vorgang, die es dem Zuschauer ermöglicht, das Vorgeführte gesellschaftlich richtig zu verallgemeinern». Безперечно, у білоруській мові можна було б уникнути такої неточності, якби переклад здійснювався безпосередньо з німецького оригіналу, без мови-посередника.

В умовах НТР і високорозвиненого білінгвізму науково-технічна термінологія та фразеологія мови-посередника дедалі ширше проникає в образне мислення двомовних носіїв, відсуваючи звичайні лексичні одиниці рідної мови на емоційну периферію. Так, у радіорепортажі одного білоруського журналіста прозвучала фраза: «На гэтым прадпрыемстве, вобразы кажучы, акумуляваны найпершая дасягненні айчыннай прамысловасці». Як видно, слово аккумулировать, яке означає не що інше, як собирать, мовець сприймає як образніше й виразніше порівняно зі звичайним «нетехнічним» словом. Або інший приклад. У видавничому плані «Мастацкая літаратура» на 1983 р. трапляється не одна назва книжки технізованого характеру на кшталт: «Амплітуда смеласці», «Змена фазы», «Эстакада» тощо. Ці факти свідчать про помітний вплив «ентеровського» лексикону на художньо-образну систему мови.

130

Оскільки нині сфера функціонування білоруської мови значно вужча порівняно зі сферою вживання російської в умовах міського культурного середовища, яке в усі часи було мірилом культурно-мовного престижу, у білоруських назвах традиційних творів мистецтва широко запозичуються російські назви, навіть із прозорою небілоруською семантико-морфологічною формою. Напр., 14-та соната-фантазія Бетховена, якій у мові оригіналу свого часу було присвоєно назву «Mondscheinsonate» (дослівно: соната лунного світла), фігурує в білоруських радіо- й телепрограмах як «Лунная саната», хоча її слід було б називати «Саната месячнага святла» або просто «Месячная саната» за аналогією з месячная ночь (лунная ночь), оскільки слову луна у білоруській мові відповідає лексема месяц. Подібним чином персонаж перекладної казки Попелюшка (нім. Aschenputtel, Aschenbrödel) у білоруській мові частіше передається тим самим словом, що й у російській. Лише окремі письменники (Короткевич, Брыль, Панизник) уживають білоруські мотивовані назви Папялюшка або Капцюшка від білоруського слова попел. Білоруським казкам відома й така постать, як Іскарка-Папяльга, в основу назви якої покладено слово попел. Приживається в сучасній білоруській мові й назва оперети Штрауса «Fledermaus» як «Лятучая мыш», хоча за всіма правилами мало б бути «Кажан».

Такі приклади можна було б продовжити.

Спостереження за функціонуванням мистецтвознавчих термінів і назв творів мистецтва в сучасній білоруській мові показують, що адекватна культура мови науки й термінології можлива лише в тих галузях, де національна культура існує не тільки як атрибут національної орнаментики, а як цілісний організм, що саморозвивається.