ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XLI (1999)

Daiva DELTUVIENĖ

Вільнюський університет

ПРО ТОПОНІМИ МАЛОЇ ЛИТВИ

З -KEHMEN / -KEIMEN І -LAUKEN

Останнім часом увага науковців різних галузей дедалі частіше звертається до Малої Литви. Об’єктом топонімічних досліджень є численні литовські (частково балтійські) топоніми цієї території. Походження топонімів Малої Литви досліджували Ф. Hoppe (Hoppe 1877), O. Natau (Natau 1937), W. Fenzlau (Fenzlau 1936), V. Pėteraitis (Pėteraitis 1997) та ін.

Матеріал для цієї статті зібрано з фоліантів Східної Пруссії, що зберігаються в Таємному державному архіві Прусської культурної спадщини в Берліні. Розглянуті топоніми не вдалося знайти в жодних переліках чи довідниках топонімів Східної Пруссії. Це унікальний матеріал, здатний надати багато інформації про литовців, їхню мову, тогочасне життя та зв’язки з іншими народами, які мешкали там.

У статті розглянуто складні ойконіми XVI–XVII ст., другим компонентом яких є -keh­men / -keimen (лит. kiemas «окреме сільське подвір’я, господарство; село, поселення» LKŽ V 748; kaimas «поселення селян; поселення» LKŽ V 54) і -lauken (лит. laukas «рівне, безлісе місце; оброблювана земля; село, поселення» LKŽ VII 177).

За походженням першого компонента складні слова, другим компонентом яких є -keh­men / -keimen, поділяються на кілька груп.

1. Литовське особове ім’я + kiemas / kaimas:

Drutʒkeimenn (Amt Insterburg) 1564 (Ostpr. Fol. 4599 99), Drudtschkeh­men 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 66), Druʒkehmen 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 81): імовірно, лит. *Druckiemiai / *Druckiemis або *Druckaimiai / *Druckaimis. Від особового імені Drūčas або Drūčkus: drūčkis «товста людина, тварина» (LPŽ I 529). Пор. також топоніми Drutschellen, Drutschlauken (Goldbeck II 44).

Gerkischkeinenn (Amt Insterburg) 1564 (Ostpr. Fol. 4599 55): литовська форма була б *Gerkiškaimis / *Gerkiškaimiai. Перший компонент є похідним із суфіксом -išk- від особового імені Gérkis, Gérkė (LPŽ I 656) або прусського особового імені Gerke, Gerko (Trautmann 1925: 31). Однак можливе й німецьке походження особового імені¹.

Kostangkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 6): *Kostankiemis / *Kostankiemiai. Від особового імені Kastántas (: Konstántas LVKŽ 222). Після k, що йде,

¹ Plg. vok. avd. Gerke, Gehrke (Bach 1974: 71).

101

čios žodžio pradžioje, a gali būti keičiama į o (Fenzlau 1936: 22–23), pvz., Korallischken (Karališkiai), Kollaten (Kalotė).

Kurschekmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 172): імовірно, литовські ойконіми *Kuršk iemis / *Kuršk iemiai. Від особових імен Kurszus, Kurszys, Kurszaitis, Kurszatis, Kurszis (Kalwaitis 1910: 13). Ф. Гоппе також виводить топоніми з коренем Kursz- або Kursch- від особових імен Kurszus, Kurszies, Kurszat, Kurschat (Hoppe 1877: 407–408).

Meschkakehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 148): литовські ойконіми *Meškakiemis / *Meškakiemiai. Можливо, це складне утворення з особового імені Meška: meška «ведмідь; неповоротка, вайлувата, важка, огрядна людина» (LPŽ II 212) та апелятива kiemas. Пор. також особові імена Meszka, Meszkatis, Meszkis, Meszkys (Kalwaitis 1910: 14).

Pluβkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 58): *Pliuskkiemis / *Pliuskkiemiai або *Pliuškkiemis / *Pliuškkiemiai. Від особових імен Pliuš kis, Pliuskỹs, Pliuskà, Pliùškus: pliùškė «тріска, скалка, уламок; те, що сплющене, пласке» або Pliùškis, Pliuškỹs, Pliùškus: pliùškis «чепурун, франт; легковажна, безтурботна, розпусна людина; той, хто верзе дурниці, усе вибовкує, пустомеля, базіка» (LPŽ II 479). Пор. також особові імена Pluszis, Pluszys (Kalwaitis 1910: 15).

Г. Геруліс розглядає прусський ойконім Pluselawken 1419 р., походження якого він пояснює так: лит. pliušė + пр. laucks (Gerullis 1922: 216). Ф. Гоппе також вважає перший компонент литовського походження — від plusze, pluszis «Schnittgras» (Hoppe 1877: 411). Однак не слід виключати й можливості походження першого компонента від особового імені, оскільки більшість складних топонімів Малої Литви утворено від прізвищ мешканців (Pėteraitis 1997: 15).

Pruβelkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 57), Pruβelkehmen 1687 (Ostpr. Fol. 4627 14): *Prus elkiemis / *Prus elkiemiai. Пор. особові імена Prusáitis, Prūsáitis, Prūsas, Prusėlis, Prūsėlis (LPŽ II 519).

Skahnkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 106): литовська форма мала б бути *Skankiemis / *Skankiemiai. Від особового імені Skãnas: skãnas «смачний; той, що має добрий смак, духмяний» (LPŽ II 730).

Stulgkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 57): *Stulgkiemis / *Stulgkiemiai. Від особових імен Stulgà, Stùlgas, Stulgỹs, Stūlgis: stulgỹs «болотяний кулик (Tringa ochropus); крикун»; stulgùs «видовжено-округлий, овальний; пихатий, бундючний» (LPŽ II 845–846). Пор. також особові імена Stulgies, Stulgait, Stulgeries (Hoppe 1877: 417) та Stulgys (Kalwaitis 1910: 17).

Schmülkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 59), Sзmulkehmen 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 65), Smulkehmen 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 79): *Smulkk iemis / *Smulkk iemiai. Від особових імен Smulkys (Kalwaitis 1910: 17), Smulkà, Smùlkis, Smulkỹs: smulkùs «складений із дрібних частинок, крупинок; малий за розміром, невеликий; тонкий тощо» (LPŽ II 772) або Šmùlis, Šmuilỹs, які походять від християнського імені Samuelis єврейського походження; пор. нім. Schmuel: Samuel, Schmu(h)l: Samuel (LPŽ II 963). Пор. також ойконіми Schmulkehlen, Schmul-

102

ken (Goldbeck II 144). У варіантах Sȝmulkēhmen ir Schmülkehmen литовське s змінюється на š. На думку W. Fenzlau, на це впливає особливість німецької мови (як нижньонімецьких, так і верхньонімецьких діалектів) вимовляти [š] перед іншими приголосними. На його думку, верхньонімецькі діалектні форми зазвичай зберігають литовський [š], а нижньонімецькі змінюють його на [ž] (Fenzlau 1936: 80). Таких варіантів можна знайти й більше: Schmeilen – Smailen, Schmaleduhmen – Smalleduhmen, Smilgen – Schmilgen тощо (Peteraitis 1997: 360–361).

Можлива й інша версія походження топоніма — від прикметника smulkūs + kiēmas, пор. лит. топонім Schwentakemen 1590 (Barkowski 1928: 34): šventas + kiēmas, Szemkehmen 1785 (Goldbeck II 211): žemas + kiēmas. Такий спосіб творення топонімів відомий литовському й латвійському іменникам, пор. лит. топоніми Aukštālaukiai, Aukštālaukis (LAŽ II 17).

2. Німецьке особове ім’я + kiemas:

Bernigkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 149): *Bernikiemis / *Bernik iemiai. Перша частина походить від нім. особового імені Bernick(e) (Förstemann 1900: 259; Heintze 1933: 136). Не можна виключити й можливість польського походження цього особового імені².

Dedekehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 124): *Dedekiemis / *Dedekiemiai. Від нім. особового імені Dede (: Theodulf) (Gottschald 1954: 232). Пор. також топонім Dedewethenn 1557 (Barkowski 1928: 232). Також можливий зв’язок із литовським особовим ім’ям Dėdỹs (LPŽ I 478).

3. Польське особове ім’я + kiemas:

Wallnigkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 41): *Valnikiemis / *Valnikiemiai. Перша частина утворена від польського особового імені Wolnik (Rymut 1991: 174) > та литовського Valnik- (: valnas «вільний, незалежний, неодружений» LEW II 1192).

4. Загальне слово + kiemas:

Groß Sȝirßkehmen (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 92): *Širškiemis / *Širšk ie miai. Від лит. širšė «комаха з родини складчастокрилих ос; оса; той, хто дуже злий і, коли його зачепити, одразу розлютовується, гнівається» (LKŽ XIV 906) + kiemas.

5. Не зовсім зрозумілі випадки:

Jelliczkehmen (Amt Insterburg) 1687 (Ostpr. Fol. 4627 11): *Jelickiemis / *Jelickiemiai або *Jelisk iemis / *Jelisk iemiai. Етимологія першої основи цього ойконіма може бути подвійною: від польського антропоніма Jalec 1383 (Rymut 1991: 136) або від німецького антропоніма Jellies (: Vigelius) (Gottschald 1954: 610)³, хоча обидві інтерпретації потребують ґрунтовнішого аналізу.

Schulckemej (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 13). Якщо сполучення літер sch відповідає звукові š, то литовською формою могло б бути *Šulk iemiai. Тоді

² Пор. антропонім Bernikas (: польськ. Bernik: Bernard), Bėrnikis (LPŽ I 239).

³ Plg. taip pat Bach 1952: 168.

103

перша основа походить від німецького антропоніма Schule (: середньоверхньонім. schulen «таємно дивитися, підстерігати») (Heintze 1933: 433) або від литовського антропоніма Šulys: šūlas «стовп, вкопаний у двері клуні, дерев’яний зруб криниці, воріт, мосту тощо; дощечка з боку дерев’яного відра, бочки» (LPŽ II 989)⁴. Сполученню літер sch може відповідати sk; тоді литовським відповідником було б *Skulkiemiai. У такому разі перша основа походить від можливого антропоніма *Skulis або *Skulys. За твердженням W. Fenzlau, сполучення літер sch у деяких випадках може відображати ž (Fenzlau 1936: 87); тоді литовською формою було б *Žulkiemiai. У цьому разі перша основа виводиться з литовського антропоніма Žulys: žulys «той, хто стоїть із висолопленим язиком», «žulūs — „грубіянин, неввічлива людина“» (LPŽ II 1348) або Žulkà, *Žulkys, Žulkus (із суфіксом -k- від кореня žul-) (LPŽ II 1348).

Складні назви, другим компонентом яких є -lauken, також можна поділити на кілька груп:

1. Литовський антропонім + laukas:

Kiegstlauken (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 143): *Kėkšt-laukis / *Kėkštlaukiai. Від антропонімів Kėkštas (LPŽ I 967), Kėksztas, Keksztatis (Kalwaitis 1910: 12). Пор. також Kiegskehmen oder Kägsten (Goldbeck II 69). Щоправда, походження першої основи (від антропоніма Kėkštas) потребує докладнішого дослідження, оскільки, на думку W. Fenzlau, литовські ė та ie в німецькій мові передаються як e, наприклад, Bittenen = Bitenai, Szardwethen = Žardviečiai (Fenzlau 1936: 37–40). Подібний випадок наводить і O. Barkowski: Pietzschlaucken gleich Petzlaucken 1584 (Barkowski 1928: 228).

Kirkutlauk (Amt Ragnit) 1549 (Ostpr. Fol. 9392 51), Kirkuttlaugk 1556 (Ostpr. Fol. 9396 41): *Kirkutlaukis. Від антропонімів Kirkūtis: kirkūtis «перше яйце молодої курки», Kirkutis (Kalwaitis 1910: 12).

Kugstlauken (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 20): *Kukšt-laukis / *Kukštlaukiai. Від антропонімів Kukštà, Kùkštas, Kukštys: kukštà, kùkštas «пучок, віхоть; заросла купа; крона дерева» (LPŽ I 1109). Німці-аукштайти литовський звук [š], розташований між двома приголосними, замінюють на [s], наприклад, Birstonischken = Birštoniškiai, Bersteningen = Berštininkai (Fenzlau 1936: 83–88).

Padtlauken (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 171): *Puodlau-kis / *Puodlaukiai. Перша основа походить від антропонімів Púodas, Puodys: puodas «металевий посуд для варіння їжі; глиняний посуд, горщик» (LPŽ II 533–534). За твердженням W. Fenzlau, у німецькій мові литовське [uo] зазвичай замінюється на [o] (Fenzlau 1936: 40–46), наприклад, Kooden = лит. Kūodžiai (Fenzlau 1936: 40). Пор. також ойконіми Jodeglienen, Jodschen, Jodlaucken (Goldbeck II 76, 77). Голосний [a], найімовірніше, виник під впливом нижньонімецької мови (Ziesemer 1924: 128).

Prußlaucken (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 85): *Pruslaukis / *Pruslaukiai. Складний ойконім від антропонімів Prūsas (LPŽ II 518), Prusaitis, Prusas

⁴ Пор. також ойконіми Schulkeim (Goldbeck I 170), Schulen, Schulkeim, Schulstein (Verzeichnis 1906: 247), Schulwiese (Verzeichnis 1939: 132).

104

(Kalwaitis 1910: 15), Prussas, Prusseit, Pruszatis (Hoppe 1877: 411) + laukas. Див. також ойконіми Prusigren, Prussellen, Prussen (Goldbeck II 126).

Rugelaucken (Amt Taplaucken) 1534 (Ostpr. Fol. 11181 9): *Rugialaukis / *Rugialaukiai. Від особових імен Rugā, Rugis, Rugys (LPŽ II 633–634), Rugys (Kalwaitis 1910: 16) або від литовського апелятива rugys «жито (переважно озиме), із зерна якого борошна печуть хліб» (LKŽ XI 890).

Schuslaucken (Amt Labiau) 1591 (Ostpr. Fol. 5277 37), Schußlaucken 1615 (Ostpr. Fol. 5301 44): *Šiušlaukis / *Šiušlaukiai. Від особових імен Šiuša, Šiušas, Šiušė, Šiušė, Šiušis, Šiušys, Šiušis: šiuša, šiuša «šiūšas», šiūsas, šiūsas «тремтіння, страх, жах» (LPŽ II 943), Szusza (Kalwaitis 1910: 18).

2. Німецьке особове ім’я + laukas:

Alt / Neu Baderlaucken (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 127): *Baderlaukis / *Baderlaukiai. Від німецького особового імені Bader (Heintze 1933: 126). Див. також ойконім Badersleben у Саксонії (Meyers 1935: 29).

Magerlaucken (Amt Taplaucken) 1534 (Ostpr. Fol. 11181 6): *Magerlaukis / *Magerlaukiai. Від німецького особового імені Mager (Heintze 1933: 334). Див. також ойконім Magerguth (Goldbeck I 108).

3. Загальна назва + laukas:

Biberlauck (Amt Ragnit) 1549 (Ostpr. Fol. 9392 5): *Bebralaukis / *Bebralaukiai. Від німецького апелятива Biber (: Bieber «бобер») + laukas; пор. також ойконіми Bieberstein, Bieberswalde, Bieberthal (Verzeichnis 1906: 22).

Gerschlaugken (Amt Insterburg) 1642–1664 (Ostpr. Fol. 4610 124): *Geršlaukis / *Geršlaukiai. Від апелятива géršė (: garnys LEW I 148) + laukas.

4. Не цілком ясні випадки:

Woimelaucken (Amt Labiau) 1574 (Ostpr. Fol. 5267 26), Woimelaugen 1574 (Ostpr. Fol. 5267 51), Wojmlauchken 1615 (Ostpr. Fol. 5301 48), Woimlaucken 1626 (Ostpr. Fol. 5312 46). Переконливих пояснень походження першої частини цієї назви місцевості знайти не вдалося; можливо, вона походить від литовського особового імені *Vaimys.

У статті наведено й розглянуто 28 складних назв місцевостей Малої Литви XVI–XVII ст. У 19 із них обидві частини мають литовське (балтійське) походження. У 5 ойконімів перша частина — німецьке особове ім’я або апелятив, в одного — польське особове ім’я. Походження трьох назв місцевостей не цілком ясне.

Отримано 1999 05 03

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Bach A. 1952: Deutsche Namenkunde 1(1), Heidelberg: Carl Winter, Universitätsverlag.

Bach A. 1974: Deutsche Namenkunde 3, Heidelberg: Carl Winter, Universitätsverlag.

Barkowski O. 1928/1930: Die Besiedlung des Hauptamtes Insterburg 1525–1603, Königsberg: Nachdruck Hamburg 1993.

Fenzlau W. 1936: Die deutschen Formen der litauischen Orts- und Personennamen des Memelgebietes, Halle / Saale: Max Niemeyer Verlag.

105

Förstemann E. 1900: Altdeutsches Namenbuch. Personennamen, Bonn: Hanstein, Nachdruck 1966.

Gerullis G. 1922: Die altpreußischen Ortsnamen, Berlin und Leipzig: Vereinigung wissenschaftlicher Verleger, Walter de Gruyter u. Co.

Goldbeck J. F. I – Vollständige Topographie des Königreichs Preussen. Erster Teil welcher die Topographie von Ost=Preussen enthält, Vollständige Topographie vom Ost=Preussischen Cammer=Departement, Königsberg und Leipzig.

Goldbeck J. F. II – Vollständige Topographie des Königreichs Preussen, Vollständige Topographie vom Litthauischen Cammer=Departement, Königsberg und Leipzig.

Gottschald M. 1954: Deutsche Namenkunde, Berlin: Verlag Walter de Gruyter u. Co.

Heintze – Cascorbi 1933: Die deutschen Familiennamen, Halle / Saale, Berlin.

Hoppe F. 1877: Ortsnamen der Provinz Preussen. – Altpreussische Monatsschrift 14, Königsberg i. P.

Kalwaitis W. 1910: Lietuwiszkų wardų klėtele su 15000 wardų, Tilžėje: Spausdinta Otto v. Mauderodės.

LAŽ: Довідник адміністративно-територіального поділу Литовської РСР 2, Вільнюс: Mintis.

LEW – Fraenkel E. Литовський етимологічний словник 1, Гайдельберг–Геттінген: Carl Winter, Universitätsverlag, 1962; 2, Гайдельберг–Геттінген: Carl Winter, Universitätsverlag, 1965.

LKŽ – Словник литовської мови 5, Вільнюс: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1959; 7, Вільнюс: Mintis, 1966; 11, Вільнюс: Mokslas, 1978; 14, Вільнюс: Mokslas, 1986.

LPŽ – Словник литовських прізвищ 1, Вільнюс: Mokslas, 1985; 2, Вільнюс: Mokslas, 1989.

LVKŽ – Lietuvių vardų kilmės žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1994.

Meyers 1935: Ortsund Verkehrslexikon des Deutschen Reiches, Leipzig.

Natau O. 1937: Mundart und Siedelung im nordöstlichen Ostpreussen, Königsberg und Berlin: Ost – Europa Verlag.

Ostpr. Fol. – Остпрусські фоліанти, Таємний державний архів «Preussischer Kulturbesitz», Берлін (у дужках зазначено номер документа і сторінку).

Pėteraitis V. 1997: Mažosios Lietuvos ir Tvankstos vietovardžiai, Vilnius: Mažosios Lietuvos fondas, Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Rymut K. 1991: Nazwiska polaków, Wrocław–Warszawa–Kraków: Zakład Narodowy im. Os- solińskich – Wydawnictwo.

Trautmann R. 1925: Die altpreußischen Personennamen, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Verzeichnis 1906: Verzeichnis sämtlicher Ortschaften in der Provinz Ostpreussen, Berlin.

Verzeichnis 1939: Neues Ortsnamenverzeichnis von Ostpreussen mit den alten und neuen Ortsnamen, Königsberg.

Ziesemer W. 1924: Die ostpreussischen Mundarten, Breslau: Ferdinand Hirt.

СКОРОЧЕННЯ

авд. – особове ім’я

євр. – єврейська мова

лит. – литовська мова

пол. – польська мова

нім. – німецька мова

топонім – назва місцевості

106

ДО СКЛАДЕНИХ ТОПОНІМІВ МАЛОЇ ЛИТВИ З -KEHMEN / -KEIMEN ТА -LAUKEN

Резюме

У статті структурно та етимологічно досліджуються складені топоніми з -kehmen / -keimen (лит. kiēmas «двір», kàimas «село») та -lauken (лит. laũkas «поле»). Використаний матеріал зібрано з фоліантів Східної Пруссії Державного таємного архіву «Preussischer Kulturbesitz» у Берліні. Згадані топоніми не знайти в жодному переліку населених пунктів Східної Пруссії. Цей унікальний матеріал може надати багато інформації про литовців, їхню мову, тогочасне життя та стосунки з іншими народами.

У статті представлено 28 складених топонімів Малої Литви XVI–XVII століть. У 19 випадках обидва компоненти композита мають литовське (або принаймні балтійське) походження. Перший компонент 5 топонімів — німецьке особове ім’я або загальна назва, в одному випадку — польське особове ім’я. У 3 випадках не вдалося остаточно встановити походження.

107