ACTA LINGUISTICA LITHUANICA XLVI (2002), 193–212

РЕЦЕНЗІЇ

Рецензії

Evalda Jakaitienė, Sturla Berg-Olsen, Литовсько-норвезький словник.

Vilnius: Baltos lankos, 2001, 628 p.

0. Рецензований словник є першим двомовним словником такої мовної пари. Основні автори словника, проф. Evalda Jakaitienė та Sturla Berg-Olsenas (Осло), залучили до підготовки цієї праці також групу працівників кафедри литовської мови Вільнюського університету, докторантів і студентів цієї кафедри та кафедри скандинавських студій. Ця праця — не просто новий двомовний словник, призначений переважно для практичних цілей. Словник вирізняється не обсягом (приблизно 22 000 литовських слів та їхніх відповідників у норвезькій мові), а тим, що автори працювали, дотримуючись послідовної лексикографічної концепції, і не уникали нововведень, які спонукають дещо інакше поглянути на деякі мовні факти.

1. Слова добирали за принципом частотності вживання, тому в словнику знайдемо основний словниковий фонд литовської мови та найуживаніші в повсякденній мові терміни з певних галузей. Помітне нововведення — послідовне подання назв мешканців майже всіх країн світу та назв осіб за національністю. Хоча щодо частотності вживання деяких із них, наприклад: beninietis, botsvanietis, burundietis, ganietis, hondūrietis, та подання в однині, наприклад: finas, finougras, hebrajas, hetitas, indoeuropietis, поруч із членами тієї самої лексико-семантичної групи, поданими в множині, judėjai, sovietai тощо, й можуть виникати сумніви, зважаючи на те, що досі не було жодного словника, де можна було б знайти ці назви, обраний підхід заслуговує лише на схвалення. Однак прикро, що автори, склавши окремі списки найважливіших литовських географічних назв та імен, чомусь відмовилися від назв найважливіших зарубіжних країн і географічних назв. На жаль, немає навіть етноніма Lietuva, тим більше з огляду на те, скільки й нам, литовцям, доводиться ламати голову над тим, у якому словнику можна перевірити наголос у цій назві народу (у більшості литовських словників, навіть у виданому Товариством литовської мови Словнику наголошування географічних назв (Вільнюс: Kultūra, 1994), цього слова немає!).

У словнику знаходимо також нові запозичення та новотвори, що ширше вживаються або рекомендуються до вживання, яких немає в багатьох інших одномовних і двомовних словниках, наприклад: banglentė, dešrainis, javainiai, kedai, lankstinukas, mėsainis. Однак автори чомусь забули рекомендований до вживання вислів oro uostą, хоча подали обидва інші варіанти цього слова: aerodromas і aerouostas.

2. Слова, які досі традиційно вважалися словоформами, подано як самостійні лексеми з точнішим зазначенням частини мови. Це стосується деяких активних і пасивних, означених і неозначених дієприкметників, наприклад: atsidavęs, gerbiamas, gyvenamasis, įtemptas, neišbrendamas, nemokamas, nepersiaunamas, neperšlampamas, nesugyvenamas, nesukalbamas, nežinomas, nuaugęs, padėvėtas, parodomasis, perkaręs, praėjęs, sprendžiamasis. Можна-

194 |

RECENZIJOS

мати сумніви щодо кількох прикладів: чи справді неозначений дієприкметник nedegamas — цю форму подано як заголовне слово — вживається частіше, ніж його означена форма nedegamasis? Те саме можна запитати й про прикметник gimtas порівняно з gimtasis. Зазначаючи частину мови таких слів, автори завбачливо підстрахувалися, додавши позначку partic/adj, яка вказує, що це прикметники, ужиті як дієприкметники. Цілком зрозуміло, що безпосередньо називати ці слова прикметниками (за лексичним значенням і синтаксичними зв’язками вони й є прикметниками!) означало б порушити традиційні теоретичні засади розмежування частин мови, що застосовуються в литовській морфології. По-новому з лексикографічного погляду розглянуто й зворотні форми дієслів, а також префіксальні дієслова зі зворотним суфіксом: деякі форми з самостійним лексичним значенням у цьому словнику, схоже, вперше в литовській лексикографії подано як самостійні лексеми, наприклад: atsistaydinti, derintis, įsitraukti, įsižeisti, mokytis, mylėtis. Це має і теоретичне, і практичне значення. Хоча в найновіших граматиках литовської мови зворотні дієслова, що мають незворотні відповідники, називаються похідними, тобто визнаються самостійними лексемами, у словниках їх і далі подають як форми незворотних дієслів. Отже, автори цього словника послідовно дотримуються теоретичного погляду, згідно з яким зворотні дієслова — передусім робоча категорія.

Подання згаданих дієслів, пасивних дієприкметників і зворотних дієслів як самостійних лексем цінне й з практичного погляду. Скандинавські користувачі, які недостатньо знають литовську, щоб, наприклад, перевірити значення слів atsidavęs, neišbrendamas чи sprendžiamasis, попередньо визначивши основні дієслова, тобто atsidavė (atsiduoti, atsidūoda), neišbrenda → išbrenda (išbristi, išbrido) і sprendžia (spręsti, sprendė), будуть надзвичайно раді цьому словнику: досі згадані слова вважалися формами дієслів і не виносилися в окремі заголовні статті.

Порівняно з іншими одномовними чи двомовними словниками литовської мови, у цій праці знаходимо значно більше складених займенників і прислівників, винесених у заголовні статті, наприклад: bet kada, bet kaip, bet kas, bet koks, bet kiek, bet kur, bet kuris, daug kaip, daug kas, daug kur, kur kas. Таке подання точніше відображає теоретичний статус і вживання цих лексем.

3. Деякі суплетивні форми та форми слів із чергуванням кореня подано як заголовні слова, наприклад: ми, вами, у вас, вам, вас, ваш, я, мені, мене, мого, мною, у мені. На жаль, цього корисного для іноземців принципу не скрізь послідовно дотримано: наприклад, так само складні для іноземців відмінкові форми числівників два і три подано лише в одній статті разом із їхньою основною формою. Шкода, що у словнику не відображено функційно різні лексеми ви (2-га особа множини) і Ви (2-га особа однини, ввічливий займенник), хоча в одному прикладі на їхню відмінність ніби натякають: Дякую Вам за лист.

Дотримуючись практичного підходу — подавати деякі суплетивні форми та форми слів із варіантними коренями як заголовні слова, — можна піти ще далі: винести в заголовні слова форми дієслів із найбільш варіантною основою, наприклад: lišti, lenda, lindo; liautis, liaunasi, liovėsi. Для іншомовців такі дієслова є такою самою великою проблемою, як так звані неправильні дієслова скандинавських (і загалом германських) мов для литовців: у словниках їх здебільшого виносять у заголовні статті або принаймні подають у додаткових списках.

4. Докладна граматична інформація про заголовні слова. Тут знаходимо не лише традиційно подані в литовській лексикографії позначення частин мови, наголос іменних слів та основні форми дієслів, а й позначки, яких, схоже, не знайдемо в жодному з досі підготовлених

Recenzijos

| 195

литовських словників: форми родового відмінка всіх іменників, суплетивні відмінкові форми деяких займенників і числівників, позначки щодо перехідності дієслів і граматичної сполучуваності, а також відмінки, якими керують прийменники. Така інформація буде корисною не лише скандинавам, які вивчають литовську мову, а й литовцям, які вивчають норвезьку: у цьому словнику вони зможуть перевірити граматичну сполучуваність деяких дієслів, наприклад: atstovauti + kam nors, atitikti + ką nors тощо.

Великою послугою авторів словника для тих, хто вивчає норвезьку мову, є вичерпна граматична інформація про норвезькі відповідники: усі норвезькі відповідники литовських заголовних слів, крім односкладових, мають позначений наголос; наведено вимову слів із неправильним наголосом; біля іменників указано показники роду й множини; подано закінчення основних форм дієслів і навіть зазначено граматичне керування дієслів! Такої кількості позначок одночасно рідко подають навіть найкращі двомовні словники норвезької (і загалом скандинавських) мов. Вичерпна граматична інформація про заголовні слова — це вияв лексикографічної концепції авторів: адже семантику слів, особливо дієслів і прикметників, передають не лише точними метамовними визначеннями, синонімами й відповідниками іншою мовою, а й граматичною сполучуваністю цих слів.

5. Опис семантики слів — це етап укладання будь-якого словника, що потребує найбільше часу й проникливості. Автори праці намагалися послідовно показати центральний шар литовської лексичної семантики: вони відмовилися від діалектних значень слів і тих, що рідко трапляються в сучасній літературній мові, заощадивши в такий спосіб місце для дуже цінних прикладів уживання слів. Подекуди цього принципу не дотримано: наприклад, навряд чи було доцільно наводити дуже рідкісне третє значення дієслова garbinti «перевозити, нести, везти» або сьоме значення дієслова išeiti «вийти заміж — про жінок». Крім того, тут і там наведено значення, які, здається, вже неактуальні (історичні), наприклад: apylinkė 2. («найменша адміністративна або територіальна одиниця») — у Литві вже не існує апилінке як адміністративної одиниці; водночас, однак, забуто подати деякі широко вживані значення, наприклад термінологічне значення aplinka «сукупність елементів території живої та неживої природи й антропогенного походження» тощо.

З іншого боку, обсяг корпусу текстів литовської мови, створення якого розпочалося нещодавно, поки що не дає змоги зробити остаточні висновки про частотність значень лексем, тож найчастіше доводиться покладатися на семантичну структуру слів, наведену в Dabartinės lietuvių kalbos žodyne або більших двомовних литовських словниках, а також на мовну інтуїцію самих авторів.

Укладачі словника виявляють і знання теоретичних основ лексичної семантики, і мовну інтуїцію, і лексикографічні навички. Майже в кожному розділі словника, що починається з нової літери, знайдуться слова, семантичну структуру яких подано точніше, ніж в інших працях литовської лексикографії. Краще розмежовано омоніми, наприклад: 1 derėti («торгуватися про ціну»), 2 derėti («давати плоди») і 3 derėti («пасувати»); 1 gaišti («про марнування часу») і 2 gaišti («занепадати, гинути»); 1 gauti («обгортати, огортати») і 2 gauti («діяти так, щоб утворилося підвищення»). Уточнено семантичну структуру багатьох дієслів, перегрупувавши їхні значення за допомогою римських цифр I та II, наприклад: bijoti I (чогось) і bijoti II (за щось); degti I (зазнавати дії вогню тощо) і degti II (робити так, щоб горіло); dėti I (класти тощо) і dėti II (бити); dirbti I (діяти тощо) і dirbti II (виробляти); eiti I (рухатися) і eiti II (обіймати посаду). Укладачі словника зазначають, що в цьому разі римськими цифрами вони розмежовують «транзитивне й інтранзитивне вживання» того самого дієслова. Однак римські цифри насправді іноді позначають безсумнівні омоніми, що видно з парадигматичного, синтагматичного та інших видів аналізу дієслів, наприклад: dėti I («класти» тощо) і dėti II («бити»); eiti I

196 |

RECENZIJOS

(«рухатися») і eiti II («обіймати посаду»); išsukti I («усунути, викручуючи» тощо) і išsukti II («збитися зі шляху»); iššaukti I («відкликати») і iššaukti II («бути здатним виразити»).

Згадані непослідовності у викладі семантики слів та інші неточності не зменшують цінності словника. Уже сам факт, що укладачі уточнили семантичну структуру чималої кількості слів, свідчить про їхню рішучість довести, що укладання литовських словників на засадах сучасної лексикографії — не сізіфова праця: за наявності концепції лексичної семантики й лексикографії та величезного корпусу потрібні лише час і ретельність.

Розглянуті нововведення першого Lietuvių–norvegų kalbų žodyno свідчать, що укладачі вже не обмежуються повторенням досвіду лексикографії інших мов: цим словником у литовській лексикографії закладаються основи концепції сучасної лексикографії. Цей на перший погляд скромний двомовний словник за якістю граматичної та семантичної інформації про слова обох мов посідає місце серед найкращих праць литовської лексикографії. Теоретичні лексикографічні ідеї з нього могли б запозичити й укладачі Dabartinės lietuvių kalbos žodyno, готуючи нове видання словника, а також укладачі словників литовської та інших іноземних мов.

Dalia Barauskaitė MikkelsenОтримано 2002 07 03

Dommervaenget 26 C, 1.tv.

4000 Роскілле, Данія

[email protected]

ОНДРЖЕЙ ШЕВЧИК, БОГУМІЛ ВИКИПЄЛЬ, РЕД., GRAMMATICUS. STUDIA LINGUISTICA ADOLFO ERHARTO QUINQUE ET SEPTUAGENARIO OBLATA.

Brno: Masarykova universita, 2001, 234 p.

Про привід, з якого вийшла присвячена ювілярові збірка наукових праць, що рецензується, достатньо свідчить уже її назва. Підставою для рецензування її в цьому журналі є не лише той факт, що шановний ювіляр, проф. Адольф Ергарт, колишній завідувач кафедри порівняльного мовознавства Брненського університету, завжди приділяв особливу увагу балтистиці (про це свідчать його вступні праці з литовської мови та порівняльного балтійського мовознавства, пор. Erhart 1956, 1984), а й надзвичайно широке представлення балтистичної проблематики в цій збірці.

Спочатку подамо короткий огляд змісту книги. Значне місце відведено етимологічній проблематиці. Спеціальні дослідження в цій галузі представили Eva Havlová („L.ie, kořen *al- a germánské názvy pro ‘vĕk’“, с. 56–63), Helena Karlíková („K staroslověnskému substantivu spodŭ“, с. 99–104), Boris Skalka („St[aro]sl[ověnské] šetǫ/šeti semper provocans“, с. 144–148) і Pavla Valčáková („Regarding P[roto-]S[lavic] *ēdъ“, с. 201–205). У кількох статтях особливу увагу приділено окремій галузі індоєвропейської лексики або ж лексиці однієї з індоєвропейських мовних гілок. Ідеться про дослідження Václav Blažek („Indo-European kinship terms in *-ə₂ter“, с. 24–33) та Ilona Janyšková („Etymologie názvů tisu ve slovanských jazycích“, с. 91–98). Окрім індоєвропейської етимології, представлено також дравідійську й алтайську етимологію (Jaroslav Vacek,