ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LII (2005), 91–118

Тенденції словотворення та походження топонімів Маріямпольської волості Маріямпольського повіту

Даля Свідерскене

Інститут литовської мови

У статті здійснено спробу проаналізувати топонімію однієї волості Маріямпольського повіту з погляду словотворення та походження. Дослідження ґрунтується на автентичному матеріалі з довоєнних литовських анкет, що нині зберігаються у фондах Відділу ономастики Інституту литовської мови. Топоніми класифіковано на назви водних об’єктів, населених пунктів і полів. За походженням переважають назви, утворені від апелятивів: вони становлять 71% гідронімів і 61% назв полів. Назви населених пунктів частіше (у 70% випадків) ґрунтуються на власних іменах або на апелятивах, що позначають осіб. За словотвірним типом виразно переважають вторинні топоніми: вони становлять 66% назв населених пунктів і 86% назв водних об’єктів.

0. ВСТУП

За основу статті взято цінний матеріал — дані анкет міжвоєнної Литви. Це топоніми, записані з живого мовлення; їх збирання розпочалося в четвертому десятилітті минулого століття з ініціативи Державної археологічної комісії Міністерства освіти, яка на той час підпорядковувалася Вітовт-Великому музею в Каунасі, та Комісії зі зміни прізвищ і топонімів. Було підготовлено аркуші для реєстрації топонімів під назвою «Назви землі». Ці аркуші розсилали вчителям початкових шкіл і лісникам, які, керуючись спеціально розробленою інструкцією (Aminauskis 1934), протягом кількох років (переважно у 1935–1937 рр.) записували топоніми й надсилали заповнені аркуші згаданій комісії. Анкети збереглися і нині перебувають у фондах Відділу ономастики Інституту литовської мови. У них записано близько 150 000 назв. Досі опубліковано близько 500 назв річок і земельних ділянок, зафіксованих в околицях Відукле, які подано без жодних коментарів в алфавітному порядку за назвами сіл або хуторів, наведеними в анкетах (Razmukaitė 2002: 1065–1068). У статті констатується, що вони мають різне походження і різну словотвірну будову; зазначається, що здебільшого це назви, які виникли від загальних слів і були утворені від них, пов’язані з особливостями земної поверхні тощо, але докладніше розглядати це — завдання іншої, окремої статті. Отже, цей цінний з погляду автентичності матеріал досі не досліджено.

92 |

Dalia Sviderskienė

Докладних ареальних досліджень, які висвітлювали б особливості словотворення та походження назв місцевостей у різних регіонах Литви, майже немає. Можна згадати докторську дисертацію Ілони Міцкене (Mickienė 2001) та дослідження словотворення і походження назв населених пунктів у деяких литовських волостях — Кведарни, Лігумай, Рагуви, Сережюса, Стачюнай, Відукле, — опубліковані окремими статтями у виданнях, підготовлених і виданих видавництвом «Versmė» (Razmukaitė 2001a: 589–593; 2001b: 788–792; 2001c: 1062–1071; 2003: 929–931; 2004: 865–869). Ця стаття — перша спроба оцінити з погляду словотворення та походження топоніми однієї волості Маріямпольського повіту (Маріямпольської). Авторка статті має намір продовжити студії назв місцевостей цього повіту міжвоєнної Литви з погляду зазначених аспектів.¹

Виписані авторкою статті з анкет 488 топонімів Маріямпольської волості було нормалізовано. Нормалізацію здійснено відповідно до основних критеріїв і принципів, які мають давні традиції впорядкування гідронімів, назв населених пунктів та інших об’єктів земної поверхні (див. Vanagas 1975: 48–57; 1991a: 11–14; 1991b: 4–7). Отже, у статті подано автентичні форми, тобто ті, що вживали давні місцеві жителі, але закономірні фонетичні зміни діалекту (південної частини західноаукштайтського діалекту — каунаського говору), відображені в топонімах, замінено відповідниками літературної мови. Дотримуючись цього підходу, нормалізовані форми визначити було нескладно (можливо, також тому, що саме цей, а не інший діалект став основою літературної мови), однак у разі сумнівів робилися спроби спиратися на ширший контекст того чи іншого топоніма.

У статті наведено всі варіанти наголошування тих самих топонімів та їхніх форм, зафіксовані в анкетах.

Розглядаючи словотвір топонімів цієї волості, авторка дотримується структурно-граматичної класифікації, обраної Александрасом Ванагасом для дослідження словотворення гідронімів (див. Vanagas 1970: 21–27). Згідно з нею топоніми поділяються на первинні та вторинні. Вторинні поділяються на похідні (префіксальні, суфіксальні, флексійні), складні (або композити) та складені. Первинними вважаються ті назви місцевостей, які в процесі словотворення (або топонімізації) не набули словотвірних формантів. До цієї групи зараховують також топоніми, уживані лише у множині (так звані pluralia tantum). Такі назви могли виникнути від множини називного відмінка апелятива або оніма; з іншого боку, зміна числа могла б свідчити і про словотвірний елемент — закінчення форми множини. Топоніми вважаються множинними також тоді, коли форми роду апелятива й похідної назви відрізняються.

Коли розпочали наукове оцінювання зібраного матеріалу та визначення твірних слів і словотвірних афіксів, з’ясувалося, що це складна робота, яка потребує великих знань і ґрунтовної компетентності. З огляду на основний принцип розуміння походження литовських топонімів (походження назви місцевості розуміється не як генетична етимологія її кореня, а лише як джерело виникнення самої топонімічної лексеми (див. Vanagas 1980 та ін.)), стає зрозуміло, що етимонами досліджуваних топонімів можуть бути загальні та власні слова литовської й інших мов (у цьому регіоні частіше — слов’янських і германських).

Визначаючи твірні слова (загальні слова, особові імена, інші топоніми) топонімів різної словотвірної будови, записаних в анкетах, використовували такі основні джерела—

¹ В анкетах топоніми розподілені за повітами (а детальніше — за волостями), тому це можливо.

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI

93

…никами: Словником литовської мови (LKŽ), Словником литовських прізвищ (LPŽ), Довідником адміністративно-територіального поділу Литовської РСР (ATSŽ) та Словником походження литовських імен (Kuzavinis, Savukynas 1997). Бібліографічні дані всіх цих джерел наведено у списку літератури наприкінці статті.

До гідронімів, проаналізованих Александрасом Ванагасом з погляду словотвору й походження (вони становлять більшість), наводиться посилання на Етимологічний словник гідронімів Литви (Вільнюс, 1981; далі — LHEŽ).

Загальні та власні слова інших мов також використовувалися для пояснення походження топонімів околиць Маріямполе. Ці джерела — різноманітні й надійні праці: словники, списки тощо, алфавітна картотека історичних особових імен, що зберігається у відділі ономастики LKI (далі — IAK). До них доводилося звертатися переважно тоді, коли у працях з литовської антропоніміки й топоніміки не вдавалося знайти відповідних загальних слів, особових імен або топонімів для пояснення досліджуваних топонімів. Усі ці джерела також наведено у списку літератури.

Топоніми досліджуваної Маріямпольської волості подано в окремих групах і підгрупах за абеткою. Форми топонімів без позначеного наголосу в анкетах залишено без наголосу. Словотвірні афікси топонімів (префікси, суфікси тощо) з’єднуються дефісом із твірним коренем; дефісами також з’єднуються компоненти складних топонімів (композитів). Для всіх розглянутих топонімів зазначено певні дані: посилання на локалізацію об’єктів, названих цими топонімами (гідронімів, населених пунктів тощо)². Використано вже укладені у відділі ономастики списки скорочень для Словника топонімів Литви, написання якого було розпочато (список скорочень подано наприкінці статті).

Після двокрапки, яка вказує, з яким загальним словом чи власною назвою пов’язаний топонім, подаються значення апелятивів балтійського, слов’янського тощо походження, поширених у цьому регіоні Литви, а також особові імена й топоніми. Зірочкою позначено форму власної назви або загального слова, якщо її реконструйовано, тобто її не зафіксовано в наявних джерелах, однак теоретично вона могла існувати. Якщо походження досліджуваного топоніма не цілком ясне, ставиться тире, а можливі напрямки походження пояснюються описово. Після скорочення «plg.» топонім пов’язується зі спорідненими за походженням загальними або власними словами.

У кількох випадках було майже неможливо встановити, яке саме слово — загальне чи власне (зазвичай особове ім’я) — є джерелом походження потрібного топоніма. У таких та інших випадках (коли незрозуміло, чи походить топонім від непохідного, чи від похідного апелятива), з огляду на характер названого об’єкта та структуру топоніма всі версії пояснення походження подаються в окремих підрозділах відповідних розділів під назвою «Топоніми з можливим подвійним походженням».

Проблематичним виявилося також визначення способу творення суфіксальних демінутивних топонімів і лексичного статусу твірної основи. У литовській топоніміці прийнято вважати, що «абсолютна більшість демінутивів, які теоретично могли б бути твірними словами, не є номінативними номенклатурними географічними термінами, оскільки в лексичному значенні вони не нейтральні й виражають також певний оцінно-емоційний аспект. Винятком були б не-

² Якщо локалізаційні посилання на гідроніми й назви населених пунктів, записані в анкетах і опублікованих джерелах (ATSŽ, LHEŽ), не збігаються, їх подано відповідно до опублікованих джерел (у дужках поруч).

94 |

Dalia Sviderskienė

принаймні номінаційний термін upėlis. Безафіксна топонімізація таких апелятивів не є поширеним способом виникнення географічних назв. Звісно, це не означає, що він неможливий, однак виокремити ці випадки майже неможливо, тому всі гелоніми³, що мають характерні для демінутивів суфікси, слід вважати суфіксальними похідними» (Bilkis 1999: 52). Таку оцінку демінутивів намагалися застосувати й до різних інших класів географічних назв, які розглядаються в цій статті.

Усі географічні назви Маріямпольського повіту за видами позначуваних об’єктів поділяються на три великі групи: гідроніми (назви боліт, озер, канав, ставків, трясовин, джерел, водоймищ, річок, струмків та інших гідрооб’єктів), назви населених місць (маєтків, сіл, їхніх частин, хуторів, залізничних станцій, садиб тощо) та назви різноманітних інших об’єктів земної поверхні (ріллі, височин, оброблюваних земель, полів, ям, торфовищ, пасовищ, гір, пагорбів, доріг, ланів, рівнин, лісів, лук, островів, стежок тощо). Останні географічні назви в цій статті умовно називаються оронімами⁴, оскільки вважається, що цей термін найкраще описує власні назви рельєфу землі — як більші (дроніми, ороніми тощо), так і менші (агроніми, дромоніми тощо)⁵.

1. ГІДРОНІМИ

Їх зафіксовано 70 (~14%).

1.1. Гідроніми, що походять від загальних назв (апелятивних лексем)

1.1.1. ПЕРВИННІ:

Degimas бол.: лит. degimas «місце, що вигоріло (луг, болото, ліс), згарище»; Dūrpinyčia бол.: лит. dūrpinyčia «місце, де добувають або добували торф»; Išgrauža (|| Žydėseupė) струм.: лит. išgrauža «місце, вимите водою»; Laikštė річка — вважається, що утворена за допомогою детермінатива -t- від лит. laikšės «велике болото, заросла купинами місцевість, трясовина», пор. Laikšės болото (VG), став (ŠAUK) (LHEŽ 178); Nendrynas бол.: лит. nendrynas «ділянка, заросла очеретом»; Prūdas бол., струм., водойм.: prūdas «ставок»; Statūjis (|| Statūlis) струм.: лит. statūjis, пор. лит. statūsis, а також лит. statūs, -i «той, що піднімається вгору прямо або майже прямо»; Švendrynė став: лит. švendrynė «ділянка, заросла рогозом».

1.1.2. ПОХІДНІ:

1.1.2.1. Флексійні деривати:

-ė: Bāls-ė річка: лит. *balsas ‘білий’, пор. лит. balsis ‘біла тварина’, balsys ‘білий собака, заєць’, balsius ‘білий собака’, bālsvas, bālsvas ‘білуватий, трохи білий’ (LHEŽ 57); Raūsv-ė річка (GŽ): лит. raūsvās ‘світло-червоний, трохи червоний’ (LHEŽ 274); Žvirgžd-ė річка: лит. žvirgždas ‘гравій, камінці на дні річки’ (LHEŽ 408);

³ Dėl termino žr. Bilkis (1997: 35–57).

⁴ Dėl termino žr. Jonikas (1990: 563).

⁵ У цій статті не розглядаються докладніше терміни та мотиви їх вибору, оскільки це вже завдання іншої статті.

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI

95

-is: Smilg-is річка: лит. smilga ‘трав’яниста рослина родини злакових із суцвіттям у формі волоті’ (LHEŽ 309).

1.1.2.2. Суфіксальні деривати:

-ainis: Šil-ainis річка: лит. šilas ‘хвойний ліс, бір’, пор. прус. sylo ‘бір’, латис. sils ‘бір’ (LHEŽ 331);

-anta: Šlav-antà річка — пов’язана з лит. šluoti ‘прибирати, змітати мітлою’, лит. šlavù ‘я підмітаю’, лит. šlaviaũ, латис. slaucīt ‘підмітати’ (LHEŽ 333)⁶;

-elis: Prūd-ėlis озеро: лит. prūdas ‘ставок’ (Bilkis 1999: 65–66);

-imas: Praplės-imas озеро — пов’язане з лит. praplėšti, praplėšti, -ia, prãplėšė ‘роздираючи, розриваючи, зробити отвір, проміжок, щілину’ (Bilkis 1998: 103), пор. лит. plėšti, -ia, -ė ‘орати цілину’;

-inė: Aš-inė озеро: лит. ašìs ‘пряма, що проходить через чийсь центр’ (Bilkis 1998: 115); Drusk-inė озеро: лит. druska ‘певна солона мінеральна сполука (хлорид натрію)’ (Bilkis 1998: 109);

-ynė: Marm-ynė озеро — пов’язане з лит. marmėti, márma, -ėjo ‘видавати звуки, вирувати; булькотіти, дзюрчати’ (Bilkis 1998: 124); Totork-ynė озеро: лит. totorkà, totõrkė ‘болотний аїр (Acorus calamus)’;

-inis: Kermuš-inis річка: лит. kermušė ‘дикий часник’ (LHEŽ 153); Sodýb-inis річка: лит. sodýba ‘земля біля будинку з усіма будівлями; місце, де стояли хати — у значенні місця протікання’ (LHEŽ 310);

-ynas: Rūd-ýnas річка — пов’язана з лит. rūdà ‘необроблена природна сировина, з якої виготовляють метали; іржа; бідна болотиста земля з домішками торфу’, rūdas ‘іржа’, rūdė ‘бідна болотиста земля з домішками торфу’, rūdis ‘рудник’, rūdys ‘продукт окиснення заліза; побурілі ділянки’ (LHEŽ 282); Totork-ýnas озеро: лит. totorkà, totõrkė ‘болотний аїр (Acorus calamus)’;

-iškė: Nendr-iškė озеро: лит. néndre ‘водяна рослина родини злакових із довгим порожнистим стеблом (Phragmites communis)’ (Bilkis 1998: 130); Pirtin-iškė озеро: лит. pirtìnis, -ė ‘придатний для лазні <...>’, пор. також лит. pirtis ‘певна будівля або приміщення, де миються й паряться’;

-iškis: Riõgl-iškis струмок — пов’язаний з лит. riõglinti (-yti), -ina, -ino ‘незграбно йти, волочитися’, пор. лит. rioglỹs, -ė ‘той, хто неповороткий, незграбний, вайло, розтелепа’; Vedèg-iškis струмок: лит. vedegà ‘сокира із зігнутим лезом для видовбування корит і ночов; тесло, рубанок для тіста’;

-onis: Iev-ónis річка: *Ievonis, похідне від лит. ievà (т. ievà) ‘дерево, що цвіте білими пахучими квітами (Padus)’ (LHEŽ 135, 136);

-(i)ukai: Šanč-iùkai с.: лит. šančius «вирита яма, рів» (Bilkis 1999: 80);

-ukė(s): Aps-ùkės оз. – пов’язується з *apsis чи под., пор. прус. abse «осика, тремтлива тополя» (Mažiulis 1988: 42);

-ulis: Stat-ùlis (|| Statùjis яр.: лит. statùs, -i «той, що піднімається прямо або майже прямо вгору».

Поширеність суфіксів гідронімів показано в таблиці 1.

⁶ Dėl vandenvardžių su šaknimi šlav- semantikos dar žr. Savukynas (1960: 297).

96 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

ТАБЛИЦЯ 1. ПРОДУКТИВНІСТЬ СУФІКСІВ ГІДРОНІМІВ

Суфікси

Кількісний показник

Відсотковий показник

-ainis; 1; 5; -anta; 1; 5; -elis; 1; 5; -imas; 1; 5; -yn-; -ynas; 2; 10; -ynė; 2; 10; -in-; -inė; 2; 10; -inis; 2; 10; -išk-; -iškė; 2; 10; -iškis; 2; 10; -onis; 1; 5; -uk-; -(i)ukai; 1; 5; -ukė(s); 1; 5; -ulis; 1; 5

З таблиці видно, що найпоширенішими суфіксами гідронімів є -ynas, -ynė, -inė, -inis, -iškė, -iškis — за їхньою допомогою утворено близько 10 відсотків похідних назв. Інші суфікси (-ainis, -anta, -elis, -imas, -onis, -(i)ukai, -ukė(s), -ulis) трапляються поодиноко.

1.1.3. СКЛАДНІ ГІДРОНІМИ (КОМПОЗИТИ):

1.1.3.1. Другий компонент від апелятивів balà, ùpė, ùpis: (а) перший компонент — прикметник: Juód-upė струм.; Juód-upis струм.: лит. juodas, juodà (LHEŽ 137–138); Skriaud-upis струм. — очевидно, пов’язаний із лит. skriaudùs «стрімкий» (LHEŽ 305); (б) перший компонент — іменник: Kàrkl-a-balė бол.: лит. «дерево або кущ родини вербових (Salix cinerea)»; Kiàul-ia-balė бол.: лит. kiaulė «свійська тварина, яку вирощують на м’ясо й сало (Sus domesticus)»; Rýt-upis || Ryt-upėlis⁷ струм. — очевидно, пов’язаний із лит. rýtas «початок дня» (LHEŽ 279); Šeš-upė струм. — походження кореня не цілком ясне, однак його пов’язують із лит. šešėlis «темне місце, затінене від світла»; з іншого боку, гідроніми з šeš- могли зберегти давніше значення «холодний, прохолодний» (LHEŽ 329–330); Šùn-ia-balė бол.: лит. šúo, šùns «свійська тварина, яку тримають для охорони дому, полювання тощо»; Var̃l-ia-balė бол.: лит. varlė «тварина класу земноводних із довгими задніми ногами (Rana)».

⁷ Dėl upėvardžio lyties Ryt-upėlis žr. Vanagas (1970: 127).

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI | 97

1.1.3.2. Другий компонент — власна назва (назва річки): Sen-ā-rausvē || Sen-ā-rausvis струм.: лит. sēnas, -à і Raušvē струм. (Gž) (LHEŽ 295); Sén-šešupē рукав струмка: лит. sēnas, -à «той, що існує вже певний час, давно з’явився <...>» і Šešupē струм.

1.1.4. СКЛАДЕНІ ГІДРОНІМИ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ⁸:

1.1.4.1. Зафіксовано лише одну метафоричну назву у родовому відмінку — Ežio karčemā бол.: лит. ežys «невелика тварина, вкрита голками (Erinaceus europaeus)» і запозич. karčemā «корчма»; перший компонент виступає неузгодженим означенням, другий — називним відмінком апелятива, ужитого в переносному значенні.

1.1.4.2. Топографічні гідроніми у родовому відмінку, що мають локальне значення: Piliakalnio ežeras оз.: лит. piliakalnis «гора, на якій стоїть або стояв замок, замкова гора» і лит. ežeras «озеро»; Kapinių upėlis струмоч.: лит. kapinės «місце поховання померлих, могили» і лит. upėlis; Sodo upėlis струмоч.: лит. sodas «ділянка землі, де ростуть плодові дерева й кущі» і лит. upėlis.

1.2. Гідроніми, утворені від інших топонімів

У цьому розділі наведено лише один приклад — Tarpučių brastà брід. Це складена назва броду у родовому відмінку, перший компонент якої походить від назви села Tarpučiai (Šn), а другий — іменник топографічного значення лит. brastà «мілке місце в річці, де можна перейти або переїхати вбрід».

1.3. Водні назви, що походять від особових імен та апелятивних найменувань осіб

У Маріямпольському волості останніх зафіксовано 16. Деякі з них є похідними із суфіксами -in-, -yn-, -išk-, решта (близько двох третин) — складні водні назви, інші — складені.

1.3.1. СУФІКСАЛЬНІ ПОХІДНІ:

-in-: Buoz-inė оз.: пох. Buózis або лит. buózė «<...> заможний селянин, визискувач інших»; Žyd-inė с., с.в.: лит. žýdas, -ė «людина єврейського народу»; -yn-: Medel-ynė с.в.: пох. Medėlis; -išk-: Mėlnyk-iškė ліс.: пох. Mėlnykas.

1.3.2. СКЛАДНІ ВОДНІ НАЗВИ (КОМПОЗИТИ):

1.3.2.1. Другий компонент утворений від загальних слів, таких як: balà, kálnas, upėlis, ùpis (географічних номенклатурних термінів): Daukš-ia-kalnis пагорб: прізв. Daukšys тощо; Kamenīt-upis річка: гідронім *Kamentas тощо, пор. прізв. Kamentāvičius; Kliūč-bale болото: прізв. Kliūčius; Puođž-iu-pelis (<*Puođž-iu-upelis) річка — можливо, пов’язана з лит. puođžius «гончар» або з гідронімом Puođžius (LHEŽ 268); Ramošk-a-balė болото: прізв. Ramoška; Róž-balė болото: прізв. Róžas; Šáb-a-balė болото: прізв. Šábas; Žyd-balė болото: лит. žýdas, -ė «людина єврейської національності».

⁸ Щодо вживання термінів див. с. 32.

98 | Dalia Sviderskienė

1.3.2.2. Другий компонент — власна назва (назва річки): Žyd-šešupė (|| Išgrauža) с.в.: лит. žydas, -ė «людина єврейської національності» і річка Šešupė.

1.3.3. СКЛАДЕНІ ВОДНІ НАЗВИ. Перший компонент водної назви — форма родового відмінка особового імені, другий — загальне слово (brastà, plýnė): Kriaũčiūno brastà брід: прізв. Kriaũčiūnas і лит. brastà «мілке місце в річці, яким можна перейти вбрід або переїхати»; Puõdžiaus plýnė рівнина: прізв. Puõdžius або лит. puõdžius «гончар» і лит. plýnė «відкрите місце, рівнина».

1.4. Гідроніми можливого подвійного походження

Цю групу становить пара прикладів: суфіксальний похідний утвір із суфіксом -inė Šlek-inė струм.: прізв. Šlekys або пов’язана з лит. šlek «шльоп (повторенням передається хлюпання)», пор. лит. šlekėti, šleka, -ėjo «текти, струменіти»; складна назва Žyd-grabė річка, перший компонент якої, найімовірніше, походить від лит. žydas «людина єврейської національності», проте, можливо, не має нічого спільного з цим етнонімом і пов’язаний зі значеннями цвітіння, квітів тощо (LHEŽ 401); другий компонент походить від загальновживаного слова лит. grabė «рів».

1.5. Гідроніми неясного походження

Зафіксовано лише один Kalavýnas струм. — можливо, від лит. *kalavynas, пор. лит. *kalavijynas, а також лит. kalavijas «рослина з листям, схожим на меч, що росте біля боліт, озер, річок; лепеха (Acorus calamus)».

Після короткого огляду походження та словотвору гідронімів Маріямпольського повіту Маріямпольської волості можна зробити певні висновки (див. таблицю 2):

ТАБЛИЦЯ 2. ПОХОДЖЕННЯ ТА СЛОВОТВІР ГІДРОНІМІВ

Гідроніми за походженням Гідроніми за словотвором Усього Первинні Похідні Флексійні Суфіксальні Префіксальні Складні (композити) Складені Із загальновживаних слів 9 4 20 – 13 4 50 (~71%) З інших топонімів – – – – – 1 1 (~1,5%) Від антропонімів і апелятивних назв осіб – – 5 – 9 2 16 (~23%) Можливого подвійного походження – – 1 – 1 – 2 (~3%)

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI | 99

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 2

Гідроніми за походженням Гідроніми за словотвором Усього Первинні Похідні: флексійні, суфіксальні, префіксальні Складні (композити) СкладеніНеясного походження 1 – – – – – 1 (~1,5%)Усього 10 (~14%) 4 (~6%) 26 (~37%) – 23 (~33%) 7 (~10%) 70

З таблиці видно, що на досліджуваній території переважають гідроніми, утворені від загальновживаних слів (апелятивних лексем), здебільшого за допомогою суфіксації та складання.

2. НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Їх записано в анкетах 73 (~15%).

2.1. Назви населених пунктів, що походять від загальних слів (апелятивних лексем)

2.1.1. ПЕРВИННІ:

Nárt̄as с. (LDVN): лит. nártas «кут, край, підпора»; Senóvė сад.: лит. senóvė «давно удобрюване поле».

Pluralia tantum форми: Kazėrmės частина с.: лит. *kazermė, пор. лит. kazármė «казарма»; Pabaigai с. (MŠKC): лит. pabaigas «кінцева частина чого-небудь»; Pagiriai частина с.: лит. pagirys «край лісу»; Piliakalniai с. (ŠN): лит. piliakalnis, piliakalnis «гора, де стоїть або стояв замок, замкова гора».

2.1.2. СУФІКСАЛЬНІ ПОХІДНІ:

-ėlis: Tabūn-ėlis с.: запозич. tabūnas «загін, група»;

-iškiai: Molýn-iškiai частина с.: лит. molýnas «глинистий, глиняний ґрунт, земля»; Triob-iškiai с. (Trkš): лит. triobà «житловий будинок, хата».

2.1.3. СКЛАДЕНІ НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ (КОМПОЗИТИ). Їхні другі компоненти походять від загальних іменників kalnas, laukas, vietà, перші компоненти — також іменники:

kalnas: Čýk-a-kalnis (|| Bendoriai) с.: лит. čýkas «так раніше називали білі гриби чикамі»; Dýb-a-kalnis с. (Trkš): лит. dýbà, dýbas «стовп, що вказує дорогу»;

laukas: Výšn-ia-laukis с. (PDVN): лит. vyšnia «плодове дерево родини розових із соковитими червоними кістянками (Cerasus)»;

vieta: Būd-viečiai с. (JRGŽ): лит. būdà «намет, прихисток, хатинка (для сторожа, пастуха тощо)»; Svirn-a-viečiai ок. (|| Migliai) с.: лит. svirnas «споруда, де зберігають зерно».

Зафіксовано один топонім, обидві частини якого є славізмами, — Star-a-polė (|| Marijámpolė окр. міст.; перша частина пов’язана з пол. stary, рос. старый «старий», друга — з білор., рос. поле, пол. pole «поле» (пор. Vanagas 1996: 146).

100 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

2.2. Назви населених пунктів, утворені від інших топонімів.

2.2.1. ПОХІДНІ:

2.2.1.1. Суфіксальні -ėliai: Vart-ėliai пор. (Graž): Vartai с. (Ras) (Razmukaitė 1991: 55).

2.2.1.2. Префіксальні утворення (з литовським (балтійським) po- та слов’янським pod-):

po-: Pō-piliakalnis с. (Šn): Piliakalnis городище, пагорб-городище (MRJ)⁹;

pod-: Pod-katilškiai частина села: Katiliškiai с. (ŠN); Pod-pakusinė садиба: Pakusinė с. (ŠN).

2.3. Назви населених пунктів, утворені від особових імен та апелятивних назв осіб

2.3.1. ПЕРВИННІ (pluralia tantum форма): Ašmonai с.: особове ім’я Ašmonas; Bendoriai (|| Čv-kakalnis) с.: особове ім’я Bendorius чи под., або лит. bendorius «бондар»; Domeikai с. (ŠN): особове ім’я *Domeikas чи под., пор. особове ім’я Domeiką; Griškai с.: особове ім’я *Gr iškas чи под., пор. прізвище Gr išką; Karužai с. (ŠN): особове ім’я *Kar užas чи под., пор. прізвище Kar užą або лит. karuža, karūžas «воєвода; наглядач»; Katilai частина села: особове ім’я Katilius або лит. katilius «виробник, ремонтник або продавець казанів»; Kižiai с. (Trkš): особове ім’я Kižys чи под., пор. лит. kižas «людина, яка сердиться через дрібниці»; Kukliai с. (LZD): особові імена Kūklis, Kuklys чи под.; Mikai частина села: особове ім’я Mikas чи под.; Mikuliai населений пункт: особове ім’я Mikulis чи под.; Nemurai (|| of. Mar-ciniškiai) с. (ŠN): особове ім’я Nėmuras; Paršeliai с. (ŠN): особове ім’я Paršelis чи под., пор. лит. paršelis зневажл. про незрілу, молоду людину; Pietariai с. (Trkš): особове ім’я Pietaris чи под.; Puškepuriai с. (ŠN): особове ім’я *Puškepuris чи под., пор. лит. puškepurė «шапка без підкладки та козирка»¹⁰; Sarakai с. (ŠN): особове ім’я *Sarakas чи под., пор. прізвище Saraką, Sarakaūskis; Skaisčiūnai с. (Mškč): особове ім’я *Skaisčiūnas, пор. прізвище Skaistys, а також лит. skaistūs, -i «чесний, шляхетний»; Šeštokai залізнична станція (ŠŠt): особове ім’я Šeštokas (Razmukaitė 1994a: 53; 1994b: 12); Šunskai містечко (ŠN): особове ім’я Šunskas чи под.; Tursučiai с. (ŠN): особове ім’я *Tursutis чи под., пор. прізвища Tūrsa, Tursus або лит. tūrsa «той, хто ходить, випнувши сідниці (зазвичай невисока або огрядна людина); той, хто любить лежати».

З іншого боку, деякі назви населених пунктів, наприклад: Domeikai с. (ŠN), Gr iškai с., Kar užai с. (ŠN), Sarakai с. (ŠN), можуть розглядатися також як суфіксальні похідні, безпосередньо утворені від відповідних особових імен Domeiką, Gr išką, Kar užą, Saraką.

2.3.2. ПОХІДНІ:

Суфіксальні похідні:

-avas (слов’янське): Aleksandr-avas с. (Trkš): особові імена Aleksandra, Aleksandras (Vanagas 1990: 382; Razmukaitė 1998: 61, 62–63);

-inė: Babal-inė с. (Pdvn): прізв. *Babalis або под., пор. ім’я Babaliauskas, Babaliaūs-kas; Gud-inė с. (Trkš): прізв. Gūdas або лит. gūdas «білорус (іноді поляк або росіянин)»; Mikal-inė дв.: прізв. Mikalas (Vanagas 1967: 111; Razmukaitė 1983: 148); Radžiūn-inė (|| оф. Gūstabūdis) с. (ŠN): прізв. Radžiūnas;

⁹ Не можна виключати можливість походження від лит. piliakalnis.

¹⁰ Щодо реконструйованої етимони *Puškepuris пор. також прізвища Pūškarininkis, Pūškepalis, Pūškunigis (Butkus 1995: 360).

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI

101

-ynė: Abrom-ynė село: прізвище Abrōmas (Razmukaitė 1983: 148; 1998: 65, 68); Berlišk-ynė село: прізвище *Berliškis тощо, пор. прізвище Berlickas, а також пор. прізвище Antonius Berlis 1729–1771 рр. (IAK); Bisk-ynė село: прізвище Biskis, Biskỹs тощо; Civinsk-ynė село: прізвище Civìnskis тощо; Daugėl-ynė село: прізвище Daugėla тощо; Duobin-ynėгосподарство: прізвище Duõbinis тощо; Kail-ynėгосподарство: прізвище Kailius тощо або литовське kailius «обробник хутра, кушнір, чинбар, шкіряник»; Klein-ynėгосподарство: прізвище Kleinỹs тощо; Liauk-ynėсело: прізвище Liáukas тощо; Mač-ynėгосподарство: прізвище Mačỹs тощо; Majaùsk-ynėсело: прізвище Majáuskas тощо; Monik-ynėсело: прізвище Mònika, Mònikas тощо; Palaik-ynėсело: прізвище Palaikis тощо; Paskin-ynėсело: прізвище *Paskinis тощо, пор. прізвище Paskà, Paskėvičius, а також пор. польське прізвище Paskiński (SNPᵥᵢᵢ 214); Pečiul-ynėсело: прізвище Pečiulis тощо;

-iškė(s): Lyder-iškės село (Trks): прізвище Lyderis тощо; Rūd-iškės село (Šil): прізвище Rūde, Rūdis, Rūdys (Vanagas 1996: 203); Vekeriót-iškė село (Šn): прізвище Vekeriótas тощо;

-iškiai: Bliūdž-iškiai село (Šn): прізвище Bliūdžius тощо або литовське bliūdžius «продавець мисок; майстер із ремонту мисок»; Marcin-iškiaiмаєток (‖ Nemurai) село (Šn): прізвище Marciñas тощо; Medėl-iškiai село (Trks): прізвище Medėlis тощо.

Поширеність суфіксів цих ойконімів показано в таблиці 3.

ТАБЛИЦЯ 3. СУФІКСИ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Суфікси | Кількісне вираження | Відсоткове вираження | -avas (слов’ян.) | 1 | 4 | -inė | 4 | 15 | -ynė | 15 | 57 | -išk- | -iškė(s) | 3 | 12 | -iškiai | 3 | 12

З таблиці видно, що найчастотніший литовський (балтійський) суфікс у назвах населених пунктів — -ynė (близько 57% усіх розглядуваних суфіксальних ойконімів), а інші суфікси за поширеністю можна розташувати в такому порядку: -inė (~15%), -iškė(s) (~12%), -iškiai (~12%), -avas (~4%).

2.3.3. СКЛАДНІ НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ (КОМПОЗИТИ). У цьому волості їх небагато. У засвідчених композитах перші компоненти походять від особових імен та апелятивного найменування особи; другі — від апелятивних лексем būda, kaimas, laũkas, polis: Gùst-a-būdis оф. (‖ Radžiūninė) с. (Šn): прізв. Gùstas або под. і лит. būda «намет, прихисток, будиночок (сторожа, пастуха тощо)»; Karō-laukis (< *Karol-laukis) с.: прізв. Kārolis або под. і лит. laũkas; Marijām-pole залізнична станція; Marijām-pole оф. (‖ Starapolė) м.: *Marijanpole, від лит. marijõnas «чернець ордену маріанів» і запозиченого polis, від гр. polis «місто, фортеця» (Vanagas 1996: 144–145); Žemk-a-kaimis частина села: прізв. *Žemka або под., пор. прізв. Zemkauskis, також пор. польське прізв. Zemka (SNPₓ 480) і лит. kãimas.

102 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

2.3.4. У Маріямпольському волості записано одну складену назву населеного пункту у формі родового відмінка: Žilinskų Senynė село: особова назва Žilinskas, Žilinskai і лит. *senynė, пор. лит. sėnas, -à «той, хто вже певний час існує, давно з’явився <...>».

2.4. Назви населених пунктів можливого подвійного походження

Записано кілька похідних із суфіксами -in- і -yn-: Diėl-inė с. (Šn) — можна було б припустити, що це назва населеного пункту особового походження, утворена від особової назви *Dielis, *Dielius або подібної, пор. прізвище Diėlininkas; з іншого боку, назва населеного пункту може походити від лит. dielė «дошка» або dielė «водяний черв’як, що живиться кров’ю, п’явка (Hirudo medicinalis)»; Gryb-inė с. (Šn) — може походити від особової назви Grýbas, однак не можна виключати й походження від лит. grýbas «драгка, м’яка спорова рослина; зморшок»; Sidabr-ýnė село: особові назви Sidabra, Sidabras тощо або лит. sidãbras «дорогий, стійкий до іржі білий метал».

Нижче подано таблицю, що відображає тенденції словотворення та походження назв населених пунктів Маріямпольського волості (див. таблицю 4).

ТАБЛИЦЯ 4. СПОСОБИ ТВОРЕННЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

Назви населених пунктів за походженням

Назви населених пунктів за способом творення

Первинні

Похідні

Флексійні

Суфіксальні

Префіксальні

Складні (композити)

Складені

Усього

Із загальних слів

6

–

3

–

6

–

15 (~21%)

З інших ойконімів

–

–

1

3

–

–

4 (~5%)

Від особових імен та апелятивних назв осіб

19

–

26

–

5

1

51 (~70%)

Можливого подвійного походження

–

–

3

–

–

–

3 (~4%)

Усього

25 (~34%)

–

33 (~45%)

3 (~4%)

11 (~15%)

1 (~1%)

73

Отже, у цьому волостному окрузі переважають назви населених пунктів суфіксального творення, що походять від особових імен, хоча досить численними є й первинні (особливо виражені у формі множини) топоніми.

3. НАЗВИ ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ

В анкетах їх зафіксовано 345 (~71%).

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI

103

3.1. Назви земельних угідь, утворені від загальних слів (апелятивної лексики)

3.1.1. ПЕРВИННІ: Akulioriai наприклад: запозич. akulioriai «окуляри»; Álksna діал.: лит. álksna «місце, заросле вільхою, вільшаник»; Alksnynas наприклад: лит. alksnynas «вільховий ліс, вільшаник»; Apskritainė наприклад: лит. apskritainis, -ė «видовжено-округлий; круглий»; Aukštoji діал.: лит. aukštoji, пор. лит. aukštas, -a «високий, значної висоти; великий за масштабом у напрямку знизу вгору»; Bedruškė або, наприклад: лит. bedruškis, -ė «без солі»; Blusynė просторічне значення: лит. blusynė «погане місце, земля»; Cigānska білоруське: лит. *cigānska, пор. польськ. cygański (WSPR 114), білорус. цыганскі (SBM 862) «циганський»; Degimas білоруське, наприклад: лит. degimas «вигоріле місце (луг, болото, ліс), згарище»; Draustinė наприклад: лит. draustinė «луг, на якому певний час заборонено випасати худобу»; Dubióji наприклад: лит. dubióji, пор. лит. dubùs, -i «запалий, увігнутий, глибокий; ямистий, порожнистий»; Dūburys або, діал.: Duburys наприклад: лит. duburys, duburỹs «заглиблення в землі, яма, балка»; Dūbusis наприклад: лит. dūbusis, пор. лит. dùbus, -i «запалий, увігнутий, глибокий; ямистий, порожнистий»; Duobė назва місцевості: лит. duobė «вирите або природне заглиблення в землі; могила»; Dzelkà частина земельної ділянки: *dzelka чи под., пор. польськ. działka (Vaitkevičiūtė 1979: 109) «ділянка»; Epušótas наприклад: лит. epušótas «осичняк»; Garždžas діал.: лит. garždžas «ґрунт із гравійною підстилкою»; Giraitė лісове урочище, ліс: лит. giraitė «гайок»; Gražioji наприклад: лит. gražioji, пор. лит. gražùs, -i «жирний, родючий, буйний»; Gruinė наприклад: лит. gruinė «голий, непридатний луг»; Ilgóji наприклад: лит. ilgóji, пор. лит. ìlgas, -à «довгий, такий, що простягається далеко в просторі»; Išdaga (|| Išdaginė) наприклад: лит. išdaga «місце, вигоріле або висушене сонцем на лузі, у лісі чи на торфовищі; вигоріле місце»; Išgrauža (|| Žydšėsūpė) наприклад: лит. išgrauža «місце, розмите водою»; Išmata діал., просторічне значення: лит. išmata «малородюча земля на полі (не засівається, не ореться); загальна площа сільської землі»; Kaktà діал.: лит. kaktà «частина обличчя над очима»; Kalkýnė вапнякове місце: лит. kalkýnė «місце, де багато вапнякових каменів; вапнякова місцевість»; Karklynė наприклад: лит. karklynė «місце, заросле верболозом»; Káulinyčia наприклад: лит. káulinyčia «місце, де складено кістки»; Kelmýnė наприклад: лит. kelmýnė «місце, де після вирубування дерев залишилося багато пнів»; Kepùrė наприклад: лит. kepùrė «пучок»; Kūkis наприклад: лит. kūkis «гачок, кілок»; Kupstýnė болотно-лугове місце, наприклад: лит. kupstynė «місце, поросле купинами, луг»; Liepýnas височина: лит. liepýnas «місце, заросле липами»; Lūgas місцевий термін: лит. lūgas, lūgas «западинне місце, яке затоплює річка»; Márgas земля: лит. márgas «міра землі»; Nadáuka діал.; Nadáukos (також Nada’vkos) просторічне значення: запозич. *nadáuka, пор. польськ. naddawka, naddawki «те, що дано понад установлену норму» (SJP₃₃ 34); Opatkà діал.: *opatkà, пор. польськ. opatka «рослина родини молочайних (Euforbia mirsinites)» (SJP₃₃ 791); Pálios діал.: лит. pálios «великі болота, пустки на місці зарослих озер»; Papartýnas діал.: лит. papartýnas «місце, де росте папороть»; Piliakalnis діал., пагорб, городище; Piliãkalnis (|| Maskoliãkalnis) пагорб: лит. piliak alnis, piliãkalnis «гора, де стоїть або стояв замок; замкова гора»; Plynià наприклад: лит. plynià «відкрите місце, рівнина»; Prūdas водойма, наприклад: prūdas «ставок»; Pūsinė наприклад: лит. pūsìnis, -ė «такий, що охоплює половину»; Rāvas або: rāvas «рів»; Salà або, наприклад: лит. salà «невелика ділянка орної землі серед лугів», також пор. лит. saloj «у віддалених, важкодоступних місцях»; Sénkelis стежка: лит. sénkelis «стара дорога»; Senóvė діал., наприклад: лит. senóvė «давно угноєне поле»; Skeršakelis стежка: лит. skeršakelis «дорога, що проходить упоперек полів, земельних ділянок»; Slabadà село: *slabada, пор. польськ. sloboda «невеликий населений пункт <...>» (SJP₆ 209); Sodyba або, діал., наприклад: лит. sodyba «місце, де стояли хати; місце садиби»; Šaltinis наприклад: лит. šaltinis «джерело води, що витікає із землі»; Šilainė діал.: лит. šilainė «піщана, лег-

104 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

… земля, чорнозем’; Taukióji назва поля: лит. taukióji, пор. лит. taukùs, -ì ‘родючий, буйний’; Vengelniča річка, струмок: *vengelníca, пор. пол. węgelníca ‘вуглярня’ (WSPR 1136); Zagáinikas ліс: назва поля: *zagainikas, пор. пол. zagajnik ‘гайок, лісок’ (WSPR 1239); Žardis гора: лит. žardis ‘довга жердина’; Žiogis назва поля: лит. žiõgis ‘трясовина, багнисте місце на березі річки чи озера’.

До цієї групи можна було б віднести також назви об’єктів земної поверхні у формі множини (так звані pluralia tantum): Atšėliai поле: лит. atšėlys ‘ґрунт, на якому вирощували ярину, а того самого року висівали озимі зернові, або ґрунт, на якому ті самі зернові чи овочі вирощують два або більше років поспіль’; Brókai струмок: лит. brókas ‘буряк’; Degìmai село, назва поля; Degìmai (|| Pabaliai) назва поля: лит. degìmas ‘вигоріле місце (луг, болото, ліс), згарище’; Dūburiai назва поля: лит. dūburys ‘заглиблення в землі, яма, балка’; Duõbės село: лит. duobė ‘викопане або іншим чином утворене заглиблення в землі’; Kapináitės кладовище; Kapináitės (|| Prancūžkapinės) луг: лит. kapináitės ‘сільське кладовище; могилки’; Ká pinės кладовище, берег: лит. ká pinės ‘місце поховання померлих, могили’; Líėpos берег ставка: лит. líepa ‘дерево з різьбленими листками, медоносними квітами та широкою кроною (Tilia)’; Magýlos струмок, кладовище: запозич. magýlos ‘кладовище (переважно єврейське)’; Pabaliai (|| Degimai) назва поля: лит. pabalỹs ‘луг (зазвичай випасаний або скошений); край лугу біля ріллі’; Paklanai назва поля: запозич. pàklanas, paklãnas ‘дарунок, що його підносять, аби здобути прихильність, догодити’; Rūdos (|| Šaltiniai) назва поля: лит. rūdà ‘природна мінеральна речовина, з якої добувають метали’; Šaltiniai (|| Rūdos) назва поля: лит. šaltìnis ‘джерело води, що витікає із землі’; Užgrabiai струмок, гора: лит. ùžgrabis ‘яр’; Varýklos дорога: лит. varyklà ‘шлях, яким худобу женуть на пасовище, прогін’; Vìganės назва поля: *viganė, пор. пол. wygoń ‘місце, де пасеться стадо, пасовище’ (WSPR 1146); Zascenkos назва поля: *zascenka, пор. пол. zaścianki ‘місце за стіною’ (SJP VIII 303).

3.1.2. ВІДДІЄСЛІВНІ ІМЕННИКИ:

3.1.2.1. Суфіксальні утворення на ė: Dūb-ė назва поля: лит. dūbai ‘пухкий бурий ґрунт’, пор. також лит. dūbai ‘могили’; Rūd-ė струмок: лит. rūdas, -à ‘темно-жовтий’.

3.1.2.2. Суфіксальні утворення:

-aitė: Bal-aitė назва поля: лит. balà ‘калюжа, болото’; Plyn-aitė струмок: лит. plỹnė, plynìa ‘відкрите місце, рівнина’;

-aitis: Kampin-aitis назва поля: лит. kampinis, -ė ‘край, сторона; бік’;

-elė(s): Buiz-ėlė назва поля: лит. buizà, buĩzė, buizė ‘велика багнюка, трясовина, заболочене місце’; Daub-ėlė назва поля: лит. daubà ‘долина, улоговина, яр’; Kalv-ėlė поле: лит. kalvà ‘підвищене місце, невеликий пагорб’; Rūd-ėlė назва поля; Rūd-ėlės назва поля: лит. rūdà, rūdė ‘земля з домішкою руди’;

-elis, -eliai: Lauk-ėlis струмок: лит. laũkas ‘орна земля, посівна площа’; Marg-ėliai струмок: лит. márgas ‘міра землі’;

-ėlis: Alksnyn-ėlis струмок, назва поля: лит. alksnýnas ‘вільховий ліс, вільшаник’; Apatk-ėlis назва поля: *apatkas, пор. пол. opatek, opątka, opątki ‘рослина родини молочайних (Euforbia mirsinites)’ (SJP III 791); Vidgir-ėlis назва поля: лит. vidgìris, vidgirỹs ‘середина лісу’;

-ienė: Kūl-ienė (також Kūlijenė) струмок: лит. kūlė ‘гриб-паразит злаків, що перетворює зерна на чорну масу (Ustilago)’ або лит. kūlė ‘молотьба зернових; пора молотьби’;

-ynas: Totork-ýnas назва поля: лит. totorkà, totõrkė ‘болотний аїр (Acorus calamus)’;

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI

105

-inė: Blus-inė напр.: лит. blusà «паразитична комаха, що стрибає (Pulex irritans)»; Dil-gėl-inė напр.: лит. dilgėlė «трав’яниста рослина, стебло й листя якої вкриті жалкими волосками (Urtica)»; Dilg-inė напр.: лит. dilgė, dilgė «кропива»; Išdag-inė (|| Išdaga) напр.: лит. išdaga «місце на лузі, у лісі чи на торфовищі, випалене вогнем або сонцем; випал»; Kam̆p-inė ліс., напр.: лит. kam̆pas «край, сторона; бік»; Kast-inė діал.: лит. kāstas, -à, пор. лит. kāsti, kāsa, kāsė «копати; рити; робити яму, рів»; Maišyt-inė напр.: лит. maišytas, -a, пор. лит. maišyti, maišo, maišė «відчувати, створювати безлад; заважати, перешкоджати»; Plik-inė напр.: лит. plikė «порожнє, незаросле місце»; Saul-inė напр.: лит. sáulė «промені, світло, пригрів цього небесного тіла»; Vogt-inė напр.: лит. vōgtas, -à, пор. лит. vōgti, vãgia, vōgė «без дозволу, незаконно (зазвичай таємно) брати щось (чуже) або силоміць грабувати»; Žolyn-inė діал.: лит. žolynas «будь-яка трав’яниста рослина (та, що росте або зрізана); бур’ян»; Žuv-inė на березі: лит. žuvìs «хребетна водна тварина, що дихає зябрами й пересувається за допомогою плавців (Piscis)»;

-inis: Kam̆p-inis ліс., напр.: лит. kam̆pas «край, сторона; бік»; Karčem-inis лісова назва: запозичене karčemà, karčėma «корчма»;

-ynė: Barsuk-ynė напр.: лит. barsùkas «хижий звір із жорсткою шерстю (Ursus meles)»; Džindr-ynė діал.: лит. džindra «затверділа річ»; Lenkt-ynė частина поля: лит. leñktas, -à «дугоподібний», пор. лит. leñkti, -ia, -ė «робити щось дугоподібним, згинати»; Pakul-ynė діал.: лит. pākulos «волокна льону чи конопель після чесання; клоччя»; Pemp-ynė діал., напр.: лит. pémpė «невеликий болотяний птах родини сивкових (Vanellus vanellus); Žalt-ynė напр.: лит. žaltys «неотруйна змієподібна рептилія (Natrix)»;

-iškis: Lazdyn-iškis напр.: лит. lazdynas «кущ або дерево, на якому ростуть горіхи (Corylus avellana)»; Septyniok-iškis діал.: лит. *septyniokas, пор. лит. dvejokas, -a «подвійний, такий і такий», лит. trejokas, -a «який буває трьох видів»; Žąsl-iškis діал.: лит. žąslai «вудила»;

-ka (слов’ян.): Alej-kà стежка: запозичене alėjá, alėjà «доріжка в парку або саду»;

-lė: Durp-lė (|| Durpabalė) — пов’язується з лит. durpti, -sta, -o «тліти», пор. лит. dūrpė, dūrpes «злежані й обвуглені рештки болотяних рослин»;

-(i)ukas, -(i)ukai: Alksnyn-ukas ліс.: лит. alksnynas «вільховий ліс, вільшаник»; Kakl-iùkas напр.: лит. kāklas «частина тіла, що з’єднує голову з тулубом; те, що нагадує шию (частина якогось предмета)»; Lap-ùkai напр.: лит. lāpas «орган дихання рослини, найчастіше у формі тонкої зеленої пластинки (folium)»; Šanč-iùkai пагорб: лит. šančius «земляний насип; насип, що позначає межу між полями, лісами»; Taks-iùkas — пов’язується з лит. taksėti, tàksi, -ėjo «мерехтіти, битися»;

-(i)ukė(s): Aps-ùkės географічна назва: пов’язується з *apsis чи под., пор. прус. abse «осика, тремтяча тополя» (Mažiulis 1988: 42); Smalin-iùkė напр.: лит. smalinė «яма для випалювання смоли, смолокурня»;

-utė: Duob-utė напр.: лит. duobė «викопане або іншим чином заглиблене місце в землі»; Lank-utė діал., напр.: лит. lankà «великий рівний луг, зазвичай біля річки, який під час повені заливає вода»; Plyn-utė напр.: лит. plýne «болото, драговина».

Нижче подано таблицю поширення словотвірних суфіксів назв об’єктів земної поверхні (див. таблицю 5):

106 |

Dalia Sviderskienė

ТАБЛИЦЯ 5. СУФІКСИ ТОПОНІМІВ, УТВОРЕНИХ ВІД АПЕЛЯТИВІВ

Топоніми

Суфікси

Кількісний вираз

Відсотковий вираз

1. Литовські (балтійські)

-ait- | -aitė | 2 | 4

-aitis | 1 | 2

-el- | -elė(s) | 5 | 9

-еліс, -еліай | 2 | 4

-ėlis | 4 | 7

-ienė | 1 | 2

-yn- | -ynas | 1 | 2

-ynė | 7 | 12

-in- | -inė | 13 | 23

-inis | 3 | 5

-ішкіс | 3 | 5

-ле | 1 | 2

-(і)ук- | -(і)укас, -(і)укай | 5 | 9

-(і)уке(с) | 3 | 5

-уте | 4 | 7

Усього | 55 | 98

2. Слов’янська

-ка (слов.) | 1 | 2

Усього | 1 | 2

З таблиці видно, що найпоширенішим у Маріямпольському волості є суфікс -іне — з ним утворено близько 23% похідних назв. На другому місці за поширеністю — -ине (~12%), далі: -(і)укас, -(і)укай, -еле(с) (~9%); -еліс, -уте (~7%); -ініс, -ішкіс, -(і)уке(с) (~5%); -айте, -еліс, -еляй (~4%); -айтіс, -єне, -инас, -ле (~2%). За допомогою слов’янського суфікса -ка утворено близько 2% похідних назв.

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI | 107

3.1.3. СКЛАДНІ ТОПОНІМИ:

3.1.3.1. Другі компоненти цих топонімів походять від апелятивів — географічних номенклатурних термінів (болото, озеро, пуща, гора, луг) та назв інших об’єктів (будка, город, вирубка, морг, місце):

balà: Álksn-ia-balė pv.: liet. álksnis ‘beržinių šeimos medis (Alnus)’; Dùlk-ia-balė pv.: liet. dùlkė ‘labai smulkus krislelis, dalelytė, nuotrupa’, plg. liet. dulkėti, dùlka (-ėja), -ėjo ‘kilti, darytis dulkėms’; Dùrp-a-balė (|| Dùrplė) pv.: liet. dùrpa, dùrpė, dùrpės ‘susigulėjusios ir apanglėjusios pelkių augalų liekanos’; Gáiš-balės drb. ž.: liet. *gaišas ar pan., plg. liet. gaišti, gaišta, gaišo ‘nykti, dingti, prapulti’; Gal-ù-balis drp., pv.: liet. gãlas ‘mažas kokio daikto gabalas’; Garn-ã-balė pv.: liet. garnys ‘gūžas, gūžutis, garnys, starkus, busilas, didutis (Ciconia)’; Kãrkl-a-balė pv.: liet. kãrklas ‘gluosninių šeimos medis ar krūmas (Salix cinerea)’; Karõs-balė pv.: liet. karõsas ‘kaulingoji atvirapūslė karpinių (Cyprinidae) šeimos žuvis’; Kiãul-ia-balė pv.: liet. kiaũlė ‘nam inis gyvulys, auginamas mėsai, riebalams (Sus domesticus)’; Kùmp-a-balė pv.: liet. kùmpas, -à ‘su iškilimu, kauburiu, nelygumu’, plg. liet. kùmpti, -sta, -o ‘darytis pilnam, pampti’; Málk-a-balė pv.: liet. málkos ‘supjaustytų ir suskaldytų medžių pagaliai kurui’; Mùrg-a-balė pv.: liet. mùrgas ‘žemės matas’; Peléd-balė drp., pv.: liet. pelėda ‘plėšrus didelėmis akimis nakties paukštis (Strix)’; Prūd-balė pv.: liet. prūdas ‘tvenkinys’; Saũs-balė pv.: liet. saũsas, -à ‘be drėgmės, be vandens, nesušlapęs, išdžiūvęs’; Spárd-a-balė pv. – sietina su liet. spárdyti, -o, -ė ‘judinti kojas, kepestuoti, kebernotis, kabaruotis’; Stadál-balė pv.: liet. stadalė ‘daugiametis dekoratyvinis krūmas arba medis (Cornus)’; Šáltin-balė pv.: liet. šáltinis ‘iš žemės tekanti vandens versmė’; Šùn-ia-balė pv.: liet. šuo, šùnìs ‘naminis gyvulys, laikomas namams saugoti, medžioklei ir kt.’; Tarp-ù-baliai pv.: liet. tárpas ‘daiktus skirianti erdvė, vieta’; Trák-a-balė pv.: liet. trãkas ‘aukšta, sausa pieva, apaugusi retais krūmais bei medžiais, miško aikštelė; pieva, kur yra beržų’; Várl-ia-balė pv.: liet. varlė ‘varliagyvių klasės gyvūnas su ilgomis užpakalinėmis kojomis (Rana)’;

будка «намет, прихисток, будиночок (сторожа, пастуха тощо)»: Pakūč-būdis напр.: запозич. pã-kūčia, pakūčià «кут хати, де стоїть ідол»;

город «ділянка землі біля садиби для вирощування овочів»: Karčėm-daržis назва городньої ділянки, назва городу: запозич. karčėmà, karčėma «корчма»;

озеро: Ákl-a-žėris (< *Ákl-a-ežeris) напр.: лит. ãklas, -à «темний; закритий, непроникний»;

пуща «великий ліс»: Saũs-giria назва лісу: лит. saũsas, -à «без вологи, без води, не намоклий, висохлий»; Tárp-giris напр.: лит. tárpas «простір, місце, що розділяє предмети»;

гора: Barabón-kalnis назва гори: запозич. barabònas «барабан»; Barsù-kalnis (< *Barsuk-kalnis) назва гори: лит. barsùkas «хижий звірок із грубою шерстю; борсук (Ursus meles)»; Raudón-kalnis назва ділянки, гори: лит. raudónas, -a «рудуватий і червонуватий»; Špic-ã-kalnis назва височини: запозич. špicas «гострий кінець, вістря»; Žvýr-ia-kalnis назва гори: лит. žvyras «суміш піску, гравію та гальки»;

вирубка «слід від зарубки, насічка; площа, скошена одним ударом коси»: Šikn-a-kirtis частина краю: лит. šiknà «зад, сідниця»;

морг «міра землі»: Bùl-ia-margis назва ділянки: лит. bùlius «племінний бик»; Lauk-margis напр.: лит. laũkas «рівне місце без дерев; оброблювана земля, площа посівів»;

108 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

луг: Blùs-a-pievė наприклад: лит. blusà «паразитична кровосисна комаха (Pulex irritans)»; Čyk-ā-pievė наприклад: лит. čykas «раніше боровики називали чиками»; Ìlg-a-pievė наприклад: лит. ìlgas, -à «той, що простягається в довжину, далеко (у просторі)»; Jáuč-ia-pievė наприклад: лит. jáučias, jáutis «свійська тварина, самець корови»; Plyt-ā-pievė наприклад: лит. plytà «чотирикутний шматок обпаленої глини для будівництва»; Šùn-pievė наприклад: лит. šuo, šūns «свійська тварина, яку тримають для охорони дому, полювання тощо»; Višt-a-pievė наприклад: лит. vištà «свійський птах, якого тримають заради яєць і м’яса (Gallina)»; місце «ділянка, простір, де щось є або відбувається»: Brāvor-vietė похідне: запозич. brāvoras «спиртовий або пивоварний завод»; Šiùr-vietis похідне — пов’язане з лит. šiūrti, šiūra, šiūro «лисіти». Нижче подано таблицю поширеності других компонентів (див. таблицю 6):

ТАБЛИЦЯ 6. ДРУГІ КОМПОНЕНТИ ТОПОНІМІВ, ПОХІДНИХ ВІД АПЕЛЯТИВІВ

Другі компоненти Кількісний вираз Відсотковий вираз -bal- 24 49 -būd- 1 2 -darž- 2 4 -ežer- 1 2 -gir- 2 4 -kaln- 6 13 -kirt- 1 2 -marg- 2 4 -piev- 7 15 -viet- 2 4

Як показують результати дослідження, найбільше топонімів із лексемою balà у другому компоненті складного слова (близько 49%), значно менше — з pìeva (близько 15%) і kálnas (близько 13%). Інші лексеми трапляються дуже рідко. 3.1.3.2. Другий компонент — власна назва (назва річки): Sén-šešupis похідне, наприклад: лит. sėnas, -à «той, що існує вже певний час, давно виниклий <...>» і річка Šešupė.

3.1.4. СКЛАДЕНІ ТОПОНІМИ. За першим компонентом їх поділяють на генітивні та кваліфікаційні (пор. Vanagas 1970: 25, 258, 273). Останні можна поділити на метафоричні й топографічні (щодо термінів див. Savukynas 1963: 237).

3.1.4.1. Генітивні:

3.1.4.1.1. Метафоричні генітивні: Āšarų kelėlis струмок: лит. āšara, āšaros «прозора, чиста рідина слізних залоз» і лит. kelėlis, пор. лит. kėlias «смуга землі, якою ходять, їздять». Як видно з написання, перший компонент є неузгодженим означенням, а другий — називним відмінком апелятива, ужитого в переносному значенні.

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI | 109

3.1.4.1.2. Топографічні генітивні: Ievų kalnas пагорб: лит. ievos, пор. лит. ievà «дерево з білими запашними квітами (Prunus padus)» і лит. kal̃nas; Kapinių salà острів: лит. kapìnės «місце поховання померлих, могили» і лит. salà «ділянка суші, оточена водою з усіх боків»; Karčemõs daržas похідне: запозич. karčemà «корчма» і лит. daržas «ділянка землі біля садиби для вирощування овочів»; Lýdimo lankà наприклад: лит. lýdimas «вирубана або випалена ділянка лісу, вирубка, розчищена площа» і лит. lankà «великий рівний луг, переважно біля річки, який під час повені заливає вода»; Plýtnyčios kal̃nas пагорб: запозич. plýtnyčia «цегельня» і лит. kal̃nas; Vidūkaĩmio kapìnės кладовище: лит. *vidùkaimis «середина села», пор. лит. vidùs «внутрішній простір, ділянка, внутрішня частина, сторона» і лит. kãimas, а також пор. лит. vidùpievis «середина лугу». Наведені назви свідчать, що в одних топонімах перший компонент — родовий відмінок апелятива, який указує на певну особливість місцевості: ievų, vidūkaimio, а в інших має локальне значення: kapinių, karčemõs, lýdimo, plýtnyčios. Другі компоненти всіх зафіксованих складених топонімів — переважно географічні номенклатурні терміни (kal̃nas, kapinaitės, kapìnės, lankà, piẽva, salà тощо), а також інші назви.

3.1.4.2. Кваліфікаційні топоніми: Ìlgosios piẽvos наприклад: лит. ìlgosios, пор. лит. ìlgas, -à «той, що простягається в довжину, далеко (у просторі)» і лит. piẽvos, пор. лит. piẽva; Naujos kapìnės кладовище: лит. naujas, -à «той, що недавно з’явився <...>» і лит. kapìnės; Sėnos kapinaitės кладовище: лит. sẽnas, -à «той, що існує вже певний час, давно виниклий <...>» і лит. kapinaitės, пор. лит. kapìnės.

3.2. Земельні назви, утворені від інших топонімів

3.2.1. ПЕРВИННА НАЗВА: Skriaudūtis напр.: Skriaudūtis (|| Skriaudutėlis) річка.

3.2.2. СУФІКСАЛЬНИЙ ПОХІДНИЙ ТОПОНІМ із -inẽ: Balsup-inė земельна назва: Bálsupiai село (MŠKČ).

3.2.3. СКЛАДНА ЗЕМЕЛЬНА НАЗВА: Nãrt-kelis шлях: Nãrtas село (LDVN) і лит. kẽlias «смуга землі, якою ходять, їздять».

3.2.4. СКЛАДЕНІ НАЗВИ ОБ’ЄКТІВ ЗЕМНОЇ ПОВЕРХНІ. Усі зафіксовані назви є топонімічними (топографічними) генітивними конструкціями з топографічним іменником у другому компоненті: Nemurų smiltynė луг, лука: Nemurãi село і лит. smiltynė «місце, де багато піску, піщаний простір»; Pempynės kelel̃is (|| Pimpiakelis) доріжка: Pempynė селище і лит. kelẽlis, пор. лит. kẽlias «смуга землі, якою ходять, їздять»; Raũsvės piẽva пасовище, напр.: Raũsvė річка (Gž) і лит. piẽva; Šimýnės kelẽlis доріжка: Šimýnė хутір і лит. kelẽlis, пор. лит. kẽlias; Tarpūčių kapinaitės кладовище: Tarpūčiai село (Šn) і лит. kapinaitės, пор. лит. kapìnės.

3.3. Земельні назви, утворені від особових імен та апелятивних назв осіб.

3.3.1. ПЕРВИННІ НАЗВИ: Čigánka луг: запозичене čigánka «циганка; перен. про хитру жінку».

3.3.2. ПОХІДНІ НАЗВИ. Суфікси:

-auka (слов.): Dambr-áuka луг: особове ім’я *Dambra або прізвище, пор. прізвище Dambráuskas; -ynas: Rusl-ýnas земельна назва: прізвище Ruslỹs; -inė: Abrom-inė земельна назва: особове ім’я Abrõmas; Arminait-inė земельна назва: прізвище Armináitis; Bender-inė луг: прізвище Beñderis; Bielsk-inė луг: прізвище Biẽlskis; Boguš-inė земельна назва: прізвище Bògušas або

110 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

тощо; Buož-inė, наприклад: прізв. Buóžis або лит. búožė ‘<...> заможний селянин, експлуататор інших’; Degut-inė, наприклад: прізв. Degùtis або лит. degùtis, -ė ‘той, хто випалює дьоготь і займається його виробництвом’; Didval-inė, похідне від прізвища: прізв. Didvalis; Gavėn-inė, похідне від прізвища: прізв. Gavėnas; Gram-inė, похідне від прізвища: прізв. Grāmas; Kėlert-inė, похідне від прізвища: прізв. Kėlertas; Lasavič-inė, похідне від прізвища: прізв. Lasāvičius; Miliauck-inė, похідне від прізвища: прізв. Miliaūckas, Miliaūckas; Petrušk-inė, похідне від прізвища: прізв. Petruškà; Raduš-inė, похідне від прізвища: прізв. Radušis; Senk-inė, похідне від імені: прізв. Senkus; Tad-inė, наприклад: ім. Tãdas, пор. прізв. Tadáuskas; Žyd-inė, наприклад: лит. žýdas, -ė ‘людина єврейської національності’; Žitk-inė, похідне від прізвища: прізв. Žitkus; -ynė: Abrom-ynė (|| Žydýnė), похідне від імені: особ. ім. Abrōmas; Antan-ynė, похідне від імені: ім. Antãnas; Baltrukon-ynė, похідне від імені або прізвища: прізв. Baltrukónis; Bučinsk-ynė, похідне від прізвища: прізв. Bučinskas або под.; Girait-ynė, похідне від прізвища, наприклад: прізв. Giráitis; Grin-ynė, наприклад: прізв. Grinius; Gvazdik-ynė, похідне від імені або прізвища: прізв. Gvazdikas; Janulait-ynė, похідне від прізвища: прізв. Januláitis; Jaudeg-ynė, похідне від імені: прізв. Jáudegis; Jer-ynė, похідне від імені: прізв. Jerýs; Jurgel-ynė, похідне від імені: прізв. Jurgėlis або под.; Jusel-ynė, похідне від прізвища: прізв. Jùselis; Katil-ynė, похідне від прізвища, наприклад: прізв. Katilius або лит. katìlius ‘майстер, ремонтник чи продавець казанів’; Kibiz-ynė, наприклад: особ. ім. *Kibiza або под., пор. лит. kibyza ‘худий, високий чоловік; жердина’; Mauš-ynė, наприклад: особ. ім. *Mauša або под., пор. особ. ім. Wojciech Mauszas 1662 р. (IAK), також пор. похідні імена Maušà, Maušas, Maušius (Butkus 1995: 304); Miliausk-ynė, похідне від прізвища: прізв. Miliauskas, Miliaūskas; Minuk-ynė, похідне від імені: особ. ім. *Minukas, пор. прізв. Miniūkas; Mokol-ynė, похідне від прізвища: прізв. Mōkola; Oliadrisk-ynė, наприклад: особ. ім. *Oliadriskis, пор. прізв. Ōlis і лит. drìskis, -ė; driškius, -ė ‘обідраний’; Ol-ynė, похідне від прізвища, наприклад: прізв. Ōlis; Paliok-ynė, похідне від прізвища: прізв. Paliōkas; Plečkait-ynė, похідне від прізвища: прізв. Plečkaitis; Raul-ynė, ойконім: назва особи Raūlas; Silvestr-ynė, похідне від імені, наприклад: ім. Silvèstras, Silvėstras; Skink-ynė, похідне від прізвища: прізв. Skiñkis, Skinkys; Smalensk-ynė, похідне від прізвища: прізв. Smalénskas; Tamoš-ynė, похідне від імені: особ. ім. Tamōšius; Virbick-ynė, похідне від прізвища: прізв. Virbickas; Žyd-ynė (|| Abromýnė), похідне від імені: лит. žýdas, -ė ‘людина єврейської національності’; -iškė(s): Ašmon-iškė, похідне від імені: прізв. Ašmōna, Ašmōnas; Barbėn-iškė, похідне від прізвища: особ. ім. *Barbėnas, пор. прізв. Barbėnka, також пор. пол. прізв. Barba, Barbas (SNP₁ 171, 172); Kaž-iškė, похідне від імені: прізв. Kažys; Mėlnyk-iškė, похідне від імені: прізв. Mėlnykas; Žil-iškės, наприклад: прізв. Žìlis, Žìlius або под.; -iškis: Bób-iškis, наприклад: прізв. Bóbis або под., чи лит. bóba ‘заміжня жінка; стара жінка, баба’; Malv-iškis, наприклад: особ. ім. *Malvis або под., пор. особ. ім. Brasowa Malwiene 1673 р. (IAK); також пор. пол. прізв. Malwa (SNP₁ 159); Mántvil-iškis, наприклад: прізв. Mántvila, Mántvilas; Paulel-iškis, наприклад: особ. ім. *Paulel is, пор. ім. Pãulius, прізв. Paulėvičius; Šiačiūk-iskis, наприклад: прізв. Šiačiūkas або лит. šiačiūkas ‘син шевця’.

Поширення суфіксів земельних назв, утворених від інших топонімів, див. у таблиці 7.

ТАБЛИЦЯ 7. СУФІКСИ ЗЕМЕЛЬНИХ НАЗВ, УТВОРЕНИХ ВІД ІНШИХ ТОПОНІМІВ

Земельні назви

Суфікси

Кількісний вираз

Відсотковий вираз

-auka (слов.)

1

1,5

-ynas

1

1,5

-inė

19

29

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI | 111

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 7

Назви земель; Суфікси; Кількісний вираз; Відсотковий вираз; -ynė; 35; 53; -išk; -iškė(s); 5; 7,5; -iškis; 5; 7,5; Усього; 66; 98,5

З таблиці видно, що найбільше похідних утворено за допомогою суфікса -ynė (~53%), менше — -inė (~29%), -iškė(s), -iškis (~7,5%). Інші суфікси мало поширені (приблизно по 1,5%).

3.3.3. Складні назви земель (композити):

3.3.3.1. Другі компоненти з апелятивів — географічних номенклатурних термінів (balà, kálnas, kėlias, laũkas, piẽva, salà, ùpis) та назв інших об’єктів (daržas, kãpinės, lankà, márgas):

balà: Brazak-balė pv.: особове ім’я *Brazakas або под., пор. польськ. прізв. Brazek (SNP₁ 472); Daukš-ia-balė pv.: прізв. Daukšys; Nemūr-balė pv.: прізв. Nėmura, Nėmuras; Prancūz-balė pv.: лит. prancūzas, -ė «людина французького народу»; Prūs-balė pv.: прізв. Prūsas або лит. prūsas, -ė «мешканець колишньої Східної Пруссії, Клайпедського краю, німець; лютеранин»; Ramošk-a-balė drp.: прізв. Ramoška; Skerdž-ia-balė pv.: лит. skerdžius «старший пастух, наглядач за стадом, пастух»; Šab-a-balė pv.: прізв. Šabas; Šik-a-balė pv.: прізв. Šikas;

daržas: Kálv-ia-daržis drž.: прізв. Kálvis або лит. kálvis «той, хто займається ковальською справою»; Saldūk-daržis ž.: прізв. Saldūkas;

kálnas: Bliūdž-ia-kalnis kln.: прізв. Bliūdžius або лит. bliūdžius «продавець мисок; ремонтник мисок»; Gudãč-kalnis klv.: особове ім’я *Gudãčius або под., пор. прізв. Gudačevskis, а також польськ. прізв. Gudacz (SNP₃ 577); Kėdž-ia-kalnis kln.: прізв. Kėdys або под., чи лит. kedýs «людина низького зросту»; Páuž-ia-kalnis kln.: прізв. Páuža, Pauža; Ramošk-a-kalnis kln.: прізв. Ramoška; Raũl-ia-kalnis kln.: особове ім’я Raũlas;

kãpinės: Prancūz-kãpinės (‖ Kapináitės) l.: лит. prancūzas, -ė «людина французького народу»; Žyd-kãpinės kp.: лит. žydas, -ė «людина єврейської національності»;

kėlias: Pìmp-ia-kelis (‖ Pempýnės kelėlis) kl.: прізв. Pìmpė; Raũl-a-kelis kl.: особове ім’я Raũlas; Sikùč-kelis kl.: прізв. Sikučius, Sikutis;

lankà «великий рівний луг, зазвичай біля річки, який під час повені затоплюється водою»: Žyd-lankė pv.: лит. žydas, -ė «людина єврейської національності»;

laũkas: Gudýn-laukė pv.: прізв. Gudýnas;

márgas: Kazùk-margis ar.: особове ім’я *Kazukas або под., пор. прізв. Kazukáitis, а також особове ім’я Shymon Kazukas 1816 р. (IAK);

112 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

луг: Dumč-ia-pievė напр.: прізв. Dumčius або лит. dumčius «радник, порадник; знатний начальник, наглядач»; Merg-a-pievė напр.: лит. mergà «доросла незаміжня жінка, дівчина»; Šemš-ia-pievė напр.: прізв. Šemšys; Žyd-pievė напр.: лит. žydas, -ė «людина єврейської національності»;

острів «ділянка суші, оточена водою з усіх боків»: Biėl-salė склад.: прізв. Bielys тощо; річка: Kament-upis напр.: ім’я *Kamentas тощо, пор. прізв. Kamentavičius.

Поширення других компонентів назв земель, утворених від інших топонімів, показано в таблиці 8.

ТАБЛИЦЯ 8. ДРУГІ КОМПОНЕНТИ НАЗВ ЗЕМЕЛЬ, УТВОРЕНИХ ВІД ІНШИХ ТОПОНІМІВ

Другі компоненти Кількісний вираз Відсотковий вираз

-bal- 9 29 -сад- 2 6 -гор- 6 19 -цвинтар- 2 6 -дор- 3 10 -долин- 1 3 -пол- 1 3 -строкат- 1 3 -луг- 4 13 -верб- 1 3 -річк- 1 3

Дані таблиці показують, що найбільше складних назв мають у другому компоненті лексеми balà (~29%), kal̃nas (~19%) і pieva (~13%). Рідше трапляються лексеми kė̃lias (~10%), daržas і kãpinės (~6%); поодинокі — lankà, laũkas, márgas, salà, ùpis.

3.3.3.2. Другий компонент — власна назва (назва річки): Žyd-šešupė (|| Išgrauža) напр.: лит. žydas, -ė «людина єврейської національності» та річка Šešupė.

3.3.4. СКЛАДЕНІ НАЗВИ ЗЕМЕЛЬ. Усі зафіксовані — родові: Brūndzų giraitė яр.: ім’я Brūndza і лит. giraitė, пор. лит. girià; Evangelikų kapai клад.: лит. evangelikai, пор. лит. evangėlikas, -ė «протестант» і лит. kapai; Kálvio daržas город.: лит. kálvis «той, хто займається ковальською справою» і лит. daržas «земельна ділянка біля садиби для вирощування овочів»; Marijonų kapai клад.: лит. marijōnai, пор. лит. marijōnas «чернець ордену маріан» і лит. kapai; Stačiūtiškių kapai клад.: лит. stačiūtiškiai, пор. лит. stačiūtiškis, -ė «той, хто сповідує

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI | 113

«православ’я» та лит. могили; Žuvėlės pieva наприклад: прізв. Žuvėlė, Žuvelis і лит. луг. Усі наведені топоніми мають посесивне значення.

3.4. Топоніми ймовірно подвійного походження

У кількох випадках було важко встановити, чи топоніми утворилися від назв рослин, птахів та інших тварин, геоботанічних термінів тощо, або від антропонімів, що походять від них, чи від апелятивів — назв рослин або інших загальних слів. З погляду словотвору це похідні утворення та складні слова.

3.4.1. СУФІКСАЛЬНІ ПОХІДНІ:

-inė: Baland-inė наприклад: прізв. Balandis або лит. balarādis «такий птах, голуб; дикий голуб (Columba)»; Mešk-inė наприклад: прізв. Meška, Meškis або лит. meška «ведмідь»; лит. meškis, meškis «ведмідь, ведмедиця (самець); товсте, кремезне лоша»; Padaž-inė наприклад: лит. padažas «підлива, соус» або від лит. padažinis, -ė «подібний до підливи, рідкий»; Šer-inė наприклад: прізв. Šerys або лит. šerys «погана, жорстка трава»; з іншого боку, не можна відкинути можливість походження від лит. šerinis, -ė «шорсткий, жорсткий, як щетина»; Vanag-inė наприклад: прізв. Vanagas або лит. vānagas «вид підродини яструбових, хижий птах із коротким гачкуватим дзьобом і гострими кігтями»;

-iškė: Kātar-iškė похідне, наприклад: назва місцевості *Katara тощо, пор. прізв. Katárskis, також пор. назва місцевості Stanislaw Katarunes 1638 р. (IAK) або запозичене katara «курінь, намет»; Šaln-iškė наприклад: прізв. Šalna або лит. šalna «іній»;

-iškis: Brid-iškis похідне, наприклад: назва місцевості *Bridys тощо, пор. прізв. Bridžius або лит. bridà «брід; вогкість, багнюка»; Kanap-iškis наприклад: прізв. Kanāpis або лит. kanāpė, kanāpis «культурна рослина, зі стебла якої отримують волокно, а з насіння вичавлюють олію; насіння, зерно цієї рослини (Cannabis sativa)».

3.4.2. СКЛАДНІ СЛОВА (КОМПОЗИТИ):

balà: Strāzdž-ia-balė складне слово: прізв. Strāzdas або лит. strāzdas «птах родини співочих (Turdus)»; Šārk-a-balė наприклад: прізв. Šārka або лит. šārka «птах родини воронових із білим пір’ям на крилах (Pica pica)»; Šlek-balė наприклад: прізв. Šlekys або пов’язане з лит. šlek «шорсткий (про повторюване мерехтіння)», пор. лит. šlekėti, šleka, -ėjo «текти, струменіти»; Vanag-balė наприклад: прізв. Vānagas або лит. vānagas «вид підродини яструбових, хижий птах із коротким гачкуватим дзьобом і гострими кігтями»;

būda: Žebr-ā-būdis наприклад: прізв. Žebrys тощо або лит. žebras, -ā «крапчастий, строкатий»;

pieva: Galīn-pievė наприклад: прізв. Galīnis або лит. galinis, -ė «крайня частина предмета (початок, кінець)», пор. лит. gālas «край, стіна; межа».

3.5. Топоніми неясного походження

Зафіксовано кілька топонімів неясного походження та словотвору, щодо яких можна висловити припущення: Drapiev-iškis оз. — можливо, похідне з суфіксом -išk-, основа якого Drapiev- (< *Drap-piev-) пов’язана з особовим ім’ям Drapà, Drapas тощо та лит. pieva «луг»; Grainės оз. — може бути пов’язане із запозиченим словом *grainė чи под., пор. нім. greinen «плакати, скаржитися, стогнати» (Križi-

114 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

nauskas 1992: 450); Šilam-balė pv. – greičiausiai anketose užrašyta netiksli pievos vardo lytis; sudėtinio vietovardžio pirmojo sando šilam- leksemos atitikmenų rasti nepavyko, bet manant, kad dėl priebalsių supanašėjimo šilam- atsirado iš šilan-, tai pastarasis sandas galėtų būti asmenvardinės kilmės, atsiradęs iš avd. *Šilanas ar pan., plg. pv. Šilánskas, Šilánskis.

У таблиці нижче показано, назви об’єктів рельєфу якого походження переважають у Маріямпольській волості та який спосіб словотвору є найпоширенішим. Дані наведено в числах і відсотках (див. таблицю 9).

ТАБЛИЦЯ 9. СПОСОБИ СЛОВОТВОРУ ТА ПОХОДЖЕННЯ ТОПОНІМІВ

Топоніми за походженням | Топоніми за словотвором | Первинні | Похідні | Флексійні | Суфіксальні | Префіксальні | Складносуфіксальні (композити) | Складені | Усього | Від загальних назв | 91 | 2 | 55 | – | 50 | 11 | 209 (~61%) | Від інших топонімів | 1 | – | 1 | – | 1 | 7 | 10 (~3%) | Від особових імен та апелятивних назв осіб | 1 | – | 66 | – | 32 | 6 | 105 (~30%) | Можливого подвійного походження | – | – | 11 | – | 6 | – | 17 (~5%) | Неясного походження | 1 | – | 1 | – | 1 | – | 4 (~1%) | Усього | 94 (~27%) | 2 (~1%) | 134 (~39%) | – | 90 (~26%) | 24 (~7%) | 345

Результати дослідження показують, що в цій волості зафіксовано найбільше назв дрібних об’єктів рельєфу, утворених від загальних назв; удвічі менше — від особових імен та апелятивних назв осіб. Найпоширеніший спосіб їхнього словотвору — суфіксальне похідне.

4. ВИСНОВКИ

Після проведення словотвірного та етимологічного аналізу всіх трьох шарів топонімів Маріямпольської волості (гідронімів, назв населених пунктів і назв об’єктів рельєфу) можна стверджувати, що ці шари різні й самобутні, але мають і спільні риси. Тому можна зробити такі висновки:

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI | 115

4.1. Словотвір

4.1.1. Дослідження словотвору топонімів показують, що вторинних топонімів більше (їхня кількість коливається від 66% у шарі назв населених пунктів до 86% у шарі гідронімів). Первинні топоніми характерніші для шару назв населених пунктів (вони становлять близько третини цих топонімів — 34%; у шарі назв земель їх 27%, гідронімів — 14%).

4.1.2. Серед вторинних топонімів у всіх шарах найчисленнішою є група суфіксальних похідних. Найбільше суфіксальних похідних серед назв населених пунктів (~45%), найменше — у шарі гідронімів (~37%).

4.1.3. Топоніми, утворені способом складання, характерніші для гідронімів (~33%) і назв земель (~26%); складні топоніми, яких у відповідних шарах небагато, частіше трапляються у шарі гідронімів (~10%).

4.1.4. У всіх шарах топонімів найменше похідних із суфіксами та префіксами. Похідні із суфіксами становлять ~6% у шарі гідронімів, із префіксами — лише ~4% у шарі назв населених пунктів.

4.2. Походження

4.2.1. За походженням більшість топонімів утворено від загальних слів (апелятивів): гідронімів ~71% і назв земель ~61%.

4.2.2. У шарі назв населених пунктів переважають топоніми, утворені від особових імен та апелятивних назв осіб (~70%). Ця основа характерна також для назв земель (~30%) і гідронімів (~23%).

СКОРОЧЕННЯ ПОЗНАЧЕНЬ ЛОКАЛІЗАЦІЇ

Graž – Гражишкіс (Вілкавішкський р-н)

Gž – Гіжай (Вілкавішкський р-н)

JRgŽ – Юргежеряй (Маріямпольський р-н)

Ldvn – Людвіновас (Маріямпольський р-н)

Lzd – Лаздіяй

Mrj – Маріямполе

Mškč – Мешкучяй (Маріямпольський р-н)

Pdvn – Падовініс (Маріямпольський р-н)

Prn – Пренай

Ras – Расяй (Вілкавішкський р-н)

Šauk – Шаукенай (Кельмеський р-н)

Šil – Шилавотас (Пренайський р-н)

Šn – Шунскай (Маріямпольський р-н)

Šst – Шештокай (Лаздійський р-н)

Trkš – Тракішкяй (Маріямпольський р-н)

Vg – Вайгува (Кельмеський р-н)

116 |

DALIA SVIDERSKIENĖ

ІНШІ СКОРОЧЕННЯ

ar. – оранка, орна земля

aukšt. – височина

b. – болото

brus. – білоруська мова

d. – яма

dr. – ґрунт

drb. ž. – оброблювана земля

drp. – торфовище

drž. – город

dv. – маєток

gyv. vt. – населений пункт

gelež. st. – залізнична станція

gn. – пасовище

grv. – канава

с. – село

частина с. – частина села

став. – ставок

дор. – дорога

г. – гора

паг. – пагорб

кл. – кладовище

бер. – берег

п. – поле

лат. – латишів

частина п. – частина поля

пол. – поляків

рівн. – рівнина

лит. – литовців

улог. – улоговина

м. – місто

міст. – містечко

л. – ліс

зневажл. – зневажливий, зневажливо

оф. – офіційний, офіційно

пор. – порівняй

бол. – болото

город. – городище

узб. – узбережжя

прус. – прусський

став. – став

перен. – переносне значення

звич. – зазвичай

луг. – лука

рос. – російський

о. – острів

слов. – слов’янський

sklp. – земельна ділянка (земельний наділ)

sod. – садиба

šlt. – джерело

tk. – стежка

tv. – ставок

upl. – струмок

up. vaga – русло річки

MARIJAMPOLĖS VALSČIAUS VIETOVARDŽIAI

117

vok. – німецький vs. – хутір vškl. – шосе vt. – місце ž. – земля

СКОРОЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ

ATSŽ – Довідник адміністративно-територіального поділу Литовської РСР 1–2, Вільнюс, 1974, 1976.

IAK – картотека історичних особових імен відділу ономастики LKI

LHĖŽ –1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, VANAGAS, A. red., Vilnius: Mokslas, 1981.

LKŽ – Словник литовської мови 1–20, Вільнюс, 1956–2002.

LPŽ – Словник литовських прізвищ 1–2, за редакцією VANAGAS, A., Вільнюс: Mokslas.

SBM – Словник беларускай мовы, Мінск: Выдавецтва „Беларуская Савецкая Энцыклапедыя“ імя Петруся Броўкі, 1987.

SJP – Словник польської мови 1–8, Варшава, 1902–1927.

SNP – Словник прізвищ, що нині вживаються в Польщі 1–10, видав K. RYMUT, Краків: Польська академія наук, Інститут польської мови, 1992–1994.

VŽ – Vietovardžių žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2002.

WSPR – Великий польсько-російський словник, Варшава–Москва: Wiedza Powszechna, Sowietskaja Encyklopedia, 1967.

LITERATŪRA

ALMINAUSKIS, K. 1934: Instrukcija Lietuvos žemės valdymui surašyti, Klaipėda: Rytas.

BILKIS, L. 1997: Lietuvių helonimai: termino teikimas, sąvoka, vieta toponiminėje sistemoje. Lituanistica 1 (29), 35–57.

BILKIS, L. 1998: Lietuvių priesaginės darybos helonimai. Daktaro disertacija, Vilnius.

BILKIS, L. 1999: Lietuvių priesaginiai deminutyviniai helonimai. Acta Linguistica Lithuanica 41, 51–95.

BUTKUS, 1995: Lietuvių pravardės, Kaunas: Aesti.

JONIKAS, P. 1968/1990: Asmenvardžiai ir vietovardžiai, Lietuvių enciklopedija 15, Boston: Lietuvių enciklopedijų leidykla. Perleista: Vilnius: Lietuvos enciklopedijų redakcija, 1990.

KRIŽINAUSKAS, J. 1992: Vokiečių–lietuvių kalbų žodynas 1, Vilnius: Mokslas.

KUZAVINIS, K., SAVUKYNAS, B. 1997: Lietuvių vardų kilmės žodynas, Vilnius: Mokslas.

MAŽIULIS, V. 1988: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1, Vilnius: Mokslas.

MICKIENĖ, I. 2001: Telšių rajono toponimų daryba. Daktaro disertacija, Kaunas.

RAZMUKAITĖ, M. 1983: Asmenvardiniai priesaginės darybos Lietuvos TSR oikonimai. Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A ser. 2 (83), 146–153.

RAZMUKAITĖ, M. 1991: Lietuvos oikonimai, išvesti iš kitų oikonimų. Lituanistica 2 (6), 53–60.

RAZMUKAITĖ, M. 1994a: Klaipėdos krašto oikonimija. Lietuvių kalbotyros klausimai 31, 152–162.

RAZMUKAITĖ, M. 1994b: Šeštokai ar Šeštokai? Gimtoji kalba 7, 12–13.

RAZMUKAITĖ, M. 1998: Lietuvos priesaginiai oikonimai. Daktaro disertacija, Vilnius.

RAZMUKAITĖ, M. 2001a: Gyvenamųjų vietų vardai. Lygumai. Stačiūnai. Vilnius: Versmė, 589–593.

RAZMUKAITĖ, M. 2001b: Raguvos apylinkių gyvenamųjų vietų vardai. Raguva. Vilnius: Versmė, 788–792.

RAZMUKAITĖ, M. 2001c: Gyvenamųjų vietų vardai. Veliuona. Vilnius: Versmė, 589–593.

118 |

Dalia Sviderskienė

Razmukaitė, M. 2002: Viduklės apylinkių vardynas. Viduklė. Kaunas: Simono Stanevičiaus bendrija, 1062–1071.

Razmukaitė, M. 2003: Seredžiaus apylinkių gyvenamųjų vietų vardai. Seredžius. Vilnius: Versmė, 929–931.

Razmukaitė, M. 2004: Kvėdarnos apylinkių gyvenamųjų vietų vardai (kilmė ir daryba). Kvėdarna. Vilnius: Versmė, 865–869.

Savukynas, B. 1960: Ežerų vardai. Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 219–226.

Savukynas, B. 1963: Kilmininkiniai lietuvių vietovardžiai. Lietuvių kalbotyros klausimai 6, 235–246.

Vaitkevičiūtė, V. 1979: Lenkų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Mokslas.

Vanagas, A. 1967: Lietuvos gyvenamųjų vietų vardai, kilę iš vienaskaitos asmenvardžio. Baltistica 3 (1), 111–116.

Vanagas, A. 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis.

Vanagas, A. 1975: Vietovardžių norminimas. Kalbos kultūra 28, 48–57.

Vanagas, A. 1980: K. Būga – lietuvių onomastikos pradininkas. Lietuvių kalbotyros klausimai 20, 7–35.

Vanagas, A. 1990: Ойконимы Литвы с суффиксами славянского происхождения -ava, -avas. M. Kondratiuk, red., Balto-słowiańskie związki językowe. Wrocław–Warszawa–Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 381–388.

Vanagas, A. 1991a: Vietovardžių norminimo principai. Gimtoji kalba 4, 11–14.

Vanagas, A. 1991b: Vietovardžių norminimo principai (2). Gimtoji kalba 5, 4–7.

Vanagas, A. 1996: Lietuvos miestų vardai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Vilnius: Mokslas.

Dalia Sviderskienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, 10308 Vilnius, Lietuva [email protected]

Gauta 2004 09 14