LAIMUTĖ BALODĖ

Латвійський університет

Гельсінський університет

Напрями наукових досліджень: балтійська ономастика, топоніміка, антропоніміка, лексичні запозичення.

Зародження нових напрямів у латвійській ономастиці

Зародження нових тенденцій у латвійській ономастиці

АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено найновішим дослідженням, пов’язаним із соціоономастикою, у Латвійському університеті. Це дослідження з антропоніміки й топоніміки, проведені на основі анкетування студентів-філологів: огляд рідкісних особових імен, зареєстрованих у Латвії лише один раз, тенденції творення нових латиських особових імен, мотивація та ціннісні орієнтири батьків під час вибору імені для новонароджених, джерела вибору особових імен і особи, які беруть участь у процесі вибору імені. У галузі топоніміки особливо зріс інтерес до неофіційної урбаноніміки: опитавши молодь великих міст Латвії, зібрали близько 700 сленгових урбанонімів і спробували з’ясувати мотивацію їх творення та ставлення молоді до вживання таких неофіційних назв місцевостей. Ще зовсім недосліджена галузь ономастики — ергоніміка. Дослідженню латвійських ергонімів (назв установ, підприємств, фірм) присвячено роботу студентки К. Тиликос, у якій було опитано працівників фірм і з’ясовано походження конкретних ергонімів. Ергоніми Риги та інших міст і населених пунктів (нетрадиційні назви кафе, ресторанів, магазинів) описав Оярс Бушс. У світовій ономастиці дедалі поширюються дослідження назв комерційних продуктів — економонімів; наприклад, функції назв Латвії та Риги в ергонімах оглянула Лаймуте Балоде, а О. Бушс спробував зіставити економоніми з менталітетом народу.

Безперечно, у сучасній ономастиці має знайтися місце не лише для традиційних студій з діахронної ономастики, а й для ще маловідомих досліджень соціоономастики.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастика, соціоономастика, урбаноніміка, ергоніміка.

Straipsniai / Articles

55

LAIMUTĖ BALODE

АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено новітнім соціоономастичним дослідженням у Латвійському університеті. Вони охоплюють переважно дослідницькі роботи з топоніміки та антропоніміки, виконані на основі анкет, заповнених студентами-філологами: огляд рідкісних особових імен, зареєстрованих у Латвії лише один раз, а також нових тенденцій і напрямів у творенні латвійських особових імен; мотивації батьків і їхніх ціннісних орієнтирів під час вибору імені новонародженому, джерел і осіб, залучених до процесу вибору імені. У галузі топоніміки особливо зріс інтерес до неофіційної урбанонімії: було зібрано й проаналізовано близько 700 сленгових урбанонімів найбільших міст Латвії, щоб з’ясувати мотивацію їхнього творення, способи деривації та ставлення молоді до таких неофіційних назв місць. Ергоніміка — ще одна галузь ономастики, яку раніше не аналізували. Праця Крістіани Тиліки започаткувала дослідження латвійських ергонімів (назв установ, компаній, фірм, підприємств та інших суб’єктів господарювання): працівників різних компаній опитували про походження та мотивацію назви компанії. Незвичні, творчі назви кафе, ресторанів і магазинів Риги досліджував Оярс Бушс. Упродовж останніх десятиліть у світі зростає інтерес до назв комерційної продукції (або економонімів). Функції таких назв, як Latvija і Rīga, в ергонімах та економонімах Латвії вивчала Лаймуте Балоде. О. Бушс спробував зіставити економоніми з менталітетом народу.

Безперечно, у сучасній ономастиці є місце не лише для традиційних діахронічних досліджень, а й для вивчення менш відомої соціоономастичної галузі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ономастика, соціоономастика, урбаноніміка, ергоніміка.

0. Ономастика як галузь мовознавства, що зародилася в Європі на початку XIX століття, досягла балтійських країн наприкінці XIX — у першій половині XX століття¹. Класична, або традиційна, ономастика зазвичай найбільше цікавиться етимологією онімів,

¹ Першою науковою статтею з латвійської антропоніміки, мабуть, можна вважати працю Карліса Мюленбахса «Par latviešu pavārdiem» («Про латвійські прізвища») обсягом три сторінки (Mülenbachs 1891: 3–5), а першою працею, що аналізує латвійські топоніми, — книгу Августа Біленштейна (August Johann Gottfried Bielenstein) Die Grenzen des lettischen Volksstammes und lettischen Sprache in der Gegenwart und im 13. Jahrhundert (Bielenstein 1892). Кількома роками раніше було опубліковано працю Юргіса Спруогіса про давні історичні географічні назви Жемайтії (Spruogis 1888). Спадщиною і продовженням цього періоду стали картотеки топонімів та антропонімів Казимєраса Буґи, перші збірники топонімів, видані Юрісом Плакісом (Plaķis 1936, 1939) та Янісом Ендзелінсом (Endzelīns 1922, 1926), а також перші статті на цю тему (Endzelīns 1931, Endzelin 1934 та ін.).

56

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Naujų krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

словотворення онімів і семантика онімів². До класичної семантики можна зарахувати як порівняно рано сформовану теоретичну ономастику, так і дослідження історії онімів, їхнього розвитку та змін. Можливо, до традиційних галузей уже долучається і практична ономастика, яку можна було б назвати також прикладною ономастикою, — у наш час вона найчастіше пов’язана зі стандартизацією топонімів, формами географічних назв на картах, дорожніми знаками тощо. Дещо молодша галузь ономастики — літературна ономастика (хоча перші коментарі й дослідження біблійних антропонімів і топонімів відомі вже з XVI століття — зазвичай згадують вісім томів Biblia Sacra, виданих в Антверпені у 1569–1572 роках), яка найчастіше досліджує особливості онімів одного автора або навіть окремого твору.

Досі ономасти як відділу ономастики Інституту литовської мови, так і Вільнюського університету та Інституту латвійської мови приділяли найбільшу увагу питанням етимології топонімів і антропонімів, поєднуючи дослідження походження з аналізом словотворення онімів та їхньої первинної семантики.

1. Останніми роками в світовій ономастиці спостерігаються значні зрушення. Останні три конгреси з ономастики (ICOS — International Council of Onomastic Sciences), що відбулися в Торонто 2008 року, Барселоні 2011 року та Ґлазго 2014 року, чітко показали, що увага до класичної ономастики дещо слабшає, а дослідження соціоономастики стають дедалі привабливішими для молодого покоління мовознавців. Як приклад можна навести кілька тем з антропоніміки, представлених на останніх конгресах: «Особові імена як відображення ідентичності в багатомовних сім’ях» (Е. Олдрін, Швеція), «Імена дітей у змішаних сім’ях» (К. Ескола, Фінляндія), «Мода на особові імена» (А. Гуссар, Естонія), «Особові імена, що відображають соціальні та релігійні зміни» (А. Демскі, Ізраїль), «Особові імена в правовій системі» (Ґ. Ботті, Італія). Крім того, останнім часом дедалі ширше досліджують прізвиська, наприклад політиків, спортсменів, учителів — «Прізвиська румунських політиків» (Д. Фелечан, О. Фелечан, Румунія), «Психолінгвістичний аналіз прізвиськ учителів» (О. Фелечан, Румунія), — а також псевдоніми, особливо ті, що використовуються у віртуальному просторі. Обговорюють навіть такі теми, як «Особові імена й топоніми в мові глухих» (П. Райно, Фінляндія). Походження та первинне значення топонімів завжди приваблювали дослідників, проте нині дедалі частіше змінюється аспект дослідження. Наприклад, з’являються такі нові теми, як «Емоційне вираження в топоніміці» (П. Штепан, Угорщина), «Політичний акцент в топоніміці австралійських аборигенів» (М. Волш, Австралія),

² Слід додати, що щодо цієї галузі ономастики — семантики онімів — точаться численні дискусії, і досі серед ономастів світу немає єдиної думки: одні категорично відкидають поняття семантики онімів, а інші схильні говорити про лексичне значення онімів і аналізують принаймні їхню етимологічну або первинну семантику.

Straipsniai / Articles

57

LAIMUTĖ BALODĖ

«Топоніми як знаки ідентичності» (B. Helleland, Норвегія), «Наративи в колекціях агронімів» (A. Burns). Останніми роками дослідницька увага особливо зосередилася на міських назвах місцевостей — урбанонімах. Кілька тем доповідей, виголошених на конгресах ICOS: «Урбаноніми та їхні зміни» (A. Kagami, Японія), «Сленгова топоніміка/урбаноніміка» (J. Vuolteenaho, T. Ainiala, Фінляндія), «Історична багатомовність у назвах вулиць» (P. Päll, Естонія), «Назви вулиць та ідентичність» (I. Særheim, Норвегія), «Назви будівель у Сінгапурі» (P. Tan, Сінгапур), «Топоніми на дорожніх знаках» (P. Jordan, Австрія, L. Dehlin, Швеція).

Навіть видатні ономасти не цураються нових тем, пов’язаних із зоонімікою, — особливо популярні такі об’єкти дослідження у Сполучених Штатах Америки, наприклад: «Імена коней в арабських хроніках» (J. Sublet, Франція), «Назви тварин як запозичення у Швеції» (K. Leibring, Швеція), «Імена собак у Латвії» (O. Bušs, Латвія), «Нові тенденції в іменах домашніх тварин» (A. Bergien, Німеччина) тощо.

Як порівняно недавно сформовану галузь ономастики необхідно згадати хрематоніміку, наприклад: «Назви кораблів, яхт, потягів» (E. Cafarelli, Італія), «Типологія назв кораблів» (A. Schybergson, Фінляндія), «Назви дизайну меблів» (тобто комерційні назви стінок, стільців, кухонних або спальних гарнітурів, світильників, ваз) (M. Blomquist, Фінляндія), а також ергоніміку, наприклад: «Назви магазинів» (B. Christensen, Данія), «Назви стадіонів в Італії» (M. Wolny, Німеччина), «Назви установ, підприємств, фірм — сленгізми» (T. Ainiala, Фінляндія), «Назви “зелених” брендів» (M. Casagrande, Велика Британія), «Назви станцій метро» (J. Lehtonen, K. Mallat, S. Suviranta, Фінляндія). Ще рідкісніша, але стрімко популярніша галузь — дослідження економонімів, наприклад назв хліба, сиру, йогурту, вина та інших харчових продуктів, пов’язаних із маркетингом, психологією покупців тощо. Усе більше уваги приділяється онімам віртуального світу: «Віртуальне ономастичне середовище» (V. Neklesova, Україна), «Ономастика цифрового світу — топоніми у відеоіграх» (J. Butler, Велика Британія). Навіть такі дещо дивні теми, як «Назви таксі на Карибських островах» (W. Ahrens, Канада), «Номерні знаки автомобілів і стиль життя» (B. Neethling, Південна Африка), «Назви навчальних закладів» (V. Tuzlukova, Оман), знаходять місце в сучасній світовій ономастиці (докладніше див. XXIII конгрес ICOS у Торонто, Канада, XXIV конгрес ICOS у Барселоні, Іспанія, XXV конгрес ICOS у Глазго, Шотландія). Перелічені тут теми доповідей наочно свідчать про зміну, тобто розширення, об’єкта ономастики.

Не хочуть відставати від нових тенденцій і студенти Гельсінського університету — філологи, які обирають для своїх перших наукових праць такі теми, переважно соціолінгвістичного характеру: «Улюблені антропоніми епосу “Калевала”», «Ойкодомоніми в мовленні студентів», «Урбаноніми в розмовному мовленні студентів»,

58

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Naujų krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

«Сленгові топоніми в мовленні іммігрантів», «Вибір імені користувача та псевдоніма в соціальних мережах», «Імена іграшок і ляльок у дитячому мовленні», «Імена літературних героїв у дитячій літературі» та ін. Керують бакалаврськими й магістерськими роботами з ономастики викладачі гуманітарного факультету Гельсінського університету — T. Ainiala, R. L. Pitkänen, K. Mallat, L. Balode.

2. Стаття ґрунтується на досвіді, набутому за багато років викладання балтійської ономастики на факультеті гуманітарних наук Латвійського університету, у Гельсінському університеті (Фінляндія), а також роботи над словником топонімів Латвії в групі ономастики Інституту латиської мови. Останніми роками поряд із класичними й традиційними ономастичними дослідженнями дедалі частіше обирають також теми соціоономастики.

2.1. Одна з тем, що цікавлять студентів, але ще мало досліджені, — мотивація батьків і ціннісні орієнтири під час вибору імені новонародженому, джерела вибору особових імен, а також особи, які беруть участь у процесі вибору імені. Студентські праці Латвійського університету останніх років із цієї тематики: E. Horste «Jaunākās personvārdu izvēles tendences Latvijā un Lietuvā» («Найновіші тенденції вибору особових імен у Латвії та Литві») (Horste 2008); E. Rudzīte «Personvārdu izvēles motīvi (Draudzīgā aicinājuma Cēsu Valsts ģimnāzijas aptaujas dati)» («Тенденції надання імен за даними опитування Цесіської державної гімназії “Дружній заклик”») (Rudzīte 2012); M. Mažule «Bērnu vārdu izvēles motīvi (balstoties uz aptaujas datiem pirmsskolas izglītības iestādēs)» («Мотиви вибору імен дітям на підставі даних опитування в дошкільних навчальних закладах») (Mažule 2014).

2.1.1. Варто згадати кілька висновків з дослідження Еліни Рудзите (Rudzīte 2012), присвяченого з’ясуванню мотивів вибору особових імен учнями однієї школи (Цесіської державної гімназії). Основний критерій, указаний респондентами в анкетах, — милозвучність імені; на другому місці — оригінальність імені, на третьому — поєднання імені з прізвищем (за ініціалами, звучанням і семантикою). Найпопулярніші імена учнів 7–9 класів: дівочі — Linda, Elīna, Gerda, Laine, Luīze, Santa, Sintija і хлопчачі — Jānis, Dāvis, Reinis, Artūrs, Emīls, Kristaps, Lauris, Oskars, Toms. Це імена, які загалом збігаються з найпоширенішими в країні іменами новонароджених у відповідний період. Більшість опитаних учнів (90 із 104) задоволені своїм ім’ям і не хотіли б його змінювати. Лише одинадцять респондентів — п’ять хлопців і шість дівчат — невдоволені вибором батьків і воліли б мати інше ім’я (троє респондентів не висловили своєї думки). На думку учнів, найгарніші латиські імена — Jānis ir Līga, серед найгарніших названо також модні запозичені імена, наприклад Ketija, Samanta, Daniels. Дані опитування свідчать, що мода на жіночі імена змінюється набагато швидше, ніж на чоловічі. Відповіді батьків засвідчують, що

Straipsniai / Articles

59

LAIMUTĖ BALODĖ

найчастіше ім’я дитині обирали обоє батьків разом (понад половина всіх опитаних) або лише мати. Приблизно третина батьків зізналися, що вибір імені для дитини був нелегким: обране ім’я кілька разів змінювали або доводилося вибирати з-поміж кількох варіантів.

2.1.2. Дослідження Мадара Маджуле (Madžule 2014) про імена дітей у трьох дитячих садках виявило подібні тенденції. Найчастіше згадувана мотивація вибору імені — його звучання (58% усіх опитаних), оригінальність імені (27%), узгодженість імені з прізвищем (25%), бажані літери в імені (25%). Нерідко ухвалити рішення допомагає міжнародний характер імені (19%), його стислість (11%), значення імені (15%), дата іменин (14%). Найменший вплив мають модні, популярні імена; рідко обирають імена, успадковані в родині, а також імена літературних персонажів, кіноакторів і спортсменів. У сім’ях нерідко узгоджують імена сестер і братів за першою літерою — за ініціалами, наприклад: Kristaps і Kristīne, Kristo fers і Karlīna, Marta і Madara. Порівняння імен дітей, батьків і дідусів та бабусь опитаних дає підстави зробити висновок, що в латвійських сім’ях імена рідко успадковують від старших поколінь родини. Очевидно, ця традиція в Латвії вже не продовжується.

У відповідях респондентів досить часто згадуються також подвійні імена: дівчата Marta Marija, Anna Kate, Alise Maija, Zane Karīna, Agnete Samanta, Elīza Samanta, Romija Estere, хлопці Kārlis Roberts, Edvards Raiens, Emīls Kristers, Helvijs Kristians, Kristaps Adrians.

2.1.3. Студентка-балтистка Латвійського університету Ієва Плесума досліджувала рідкісні особові імена, зареєстровані в Латвії лише один раз, а також тенденції творення нових латиських імен (Plēsuma 2012, 2014). Картотеку рідкісних особових імен авторка уклала на основі каталогу особових імен мешканців Латвії Департаменту громадянства й міграції Міністерства внутрішніх справ Латвійської Республіки, відібравши імена, зареєстровані лише один раз: приблизно 700 імен (серед них 500 перших імен, 200 других або третіх імен). Хоча за законами Латвійської Республіки особа може мати не більше двох імен, на практиці є багато винятків — зареєстровано осіб із трьома й чотирма іменами.

Помічено, що рідкісні одноосновні імена часто утворено від етимонів із флористичною семантикою, найчастіше від назв квітів (як способом нульової афіксації, так і додаванням різних суфіксів), наприклад: Amarillisa (1 раз як перше ім’я і 1 раз як друге — Edīte Amarillisa) < 1a. amarillis; Lavanda < lavanda; Magnolija < magnolija; Orhideja < orhideja; Vārpulis < vārpa + -ulis; Ziediņa < ziedet, zieds ir Ziediņš Mareks < ziedet, zieds. Čakste < čakste «сорокопуд», хоча в цьому випадку ймовірніший зв’язок імені з прізвищем латвійського

60

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Naujų krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

першого президента Республіки — Jānis Čakste. Деякі новотвори пов’язані з назвами природних об’єктів і явищ, наприклад: Saulena < saule «сонце» + суфікс -ena; Zvaigzne Ritma < zvaigzne «зірка» (Siliņš 1990: 340) (щоправда, демінутивна форма Zvaigznīte поширеніша — зареєстрована 5 разів як перше ім’я і 2 рази як друге). Дуже рідко трапляються новотвори, утворені від назв дорогоцінного каміння: Rubīna (2 рази) < rubīns «рубін», або імена, утворені від етнонімів: Latvis (1 раз) і як друге та третє ім’я: Maikls Latvijas, Augusts Ģedimins Latvijas. За даними дослідження І. Плесуми, найчастіше трапляються рідкісні імена з абстрактною семантикою, утворені від латиських апелятивів, наприклад: Dzirkište < dzirkste «іскра» (Siliņš 1990: 104); Jūta < jūtas «почуття»; Kvēle Daiņa < kvēle «запал» (Siliņš 1990: 204); Mierīte < miers «мир, спокій» + суфікс –īte; Mieriņš < miers + суфікс –iņš; Nākotne < nākotne «майбутнє». Особливо популярні складні новотвори з різною семантикою, наприклад: Brīv̌nese < brīvs «вільний» + nest «нести»; Mīļcerīte < mīļš «милий, любий» + cerēt «сподіватися» + суфікс –īte; Drošvaldis < drošs «сміливий, відважний» + valdīt «володарювати»; Jūtvaldis < jūtas «почуття» + valdīt; Mežvaldis < mežs «ліс» + valdīt (Siliņš 1990: 238); Sirdsvalda < sirds «серце» + valdīt (Siliņš 1990: 292); Godvars < gods «честь» + varēt «могти» (Siliņš 1990: 139); Mierdars < miers «мир, спокій» + darīt «робити»; Tautmīlis ir Raimonds Tautmīlis < tauta «народ» + mīlēt «любити» (Siliņš 1990: 303). Ще різноманітніші двоосновні особові імена, відомі лише як друге або третє ім’я особи: Imants Ilgvārds < ilgs «довгий» + vārds «слово, ім’я»; Jānis Jurvaldis < jūra + valdīt «володарювати» (Siliņš 1990: 187); Alfreds Krist[s] Spēkvars < spēks «сила» + vara «влада, могутність» або varēt «могти»; Ādolfs Roberts Dievmīls < dievs «бог» + mīlēt «любити» (у словнику особових імен К. Силіня зареєстровано лише жіноче ім’я Dievmīla 1882 року (Siliņš 1990: 98)). Велика кількість таких двоосновних імен може вказувати на зв’язок зі старими іменами шляхетського стану або принаймні на бажання батьків наслідувати їх.

Крім того, згадане дослідження рідкісних імен показало, що особові імена часто утворюють від уже відомого особового імені протилежної статі, наприклад: Malds Ēriks < від жіночого імені Malda, пор. латиське дієслово maldīties «помилятися»? (Siliņš 1990: 226); Skaidrītis < від жіночого імені Skaidrīte (Siliņš 1990: 293); Zanis < від жіночого імені Zane (Siliņš 1990: 335), або складні новотвори, утворені від двох уже відомих імен, наприклад: Laineanna < Laine + Anna; Lijamāra < Lija + Māra; Rozevita < Roze + Vita. Новою тенденцією у «створенні» новотворів є поєднання імен обох батьків — матері й батька, наприклад: Aiguta — особові імена батьків Aija і Gotfrīds (= Gutis); Lidvaldis <? Lidija і Valdis. Особливо популярні серед рідкісних імен демінутивні форми особових імен: Agrītis < Agris; Alvīte < Alva або Alvīs; Andrite < Andra або Andris; Arnīte < Arnis; Baibīte < Baiba; Brivīte < Brīva; Dairīte < Daira; Daivīte < Daiva; Elzīte < особове ім’я Elza; Gaidīte < Gaida; Gai-tiņš < Gaitis; Ievīte < Ieva та багато інших. Дивно, що в цьому випадку демінутиви

Straipsniai / Articles

61

LAIMUTĖ BALODĖ

утворюються нерегулярно (не Ievīna, а Ievīte, не Baibina, а Baibīte) — очевидно, щоб вони відрізнялися від звичайних пестливих форм імен.

Дуже значну частину рідкісних імен становлять запозичення з різних мов (найчастіше з англійської), наприклад: Marline — французьке особове ім’я, запозичене з грецької; Mauda — англійське особове ім’я, скорочена форма імені Matilda; Naikes — латвізований варіант англійського особового імені Nick; Naringula — індійське особове ім’я; Salvators — особове ім’я латинського походження < salvus (Siliņš 1990: 282); найімовірніше, ім’я новонародженого обрали на честь іспанського художника Сальвадора Далі. Оскільки у списках особових імен Департаменту громадянства та міграції Латвійської Республіки не зазначається національність особи, можна засумніватися, чи це ім’я латиша. Однак у багатьох випадках, коли записано два або три особові імені й одне з них латиське, можна припустити, що особа належить до латиської національності (або принаймні походить зі змішаної родини), наприклад: Seāns Jānis Lusjēns — ірландське особове ім’я; Adrians Jānis Lusjēns — французька форма імені Lucianus; Amanda Peidža Kristīne — англійське жіноче (а також чоловіче) особове ім’я Page // Paige «молодий слуга»; Andis Žoserands — французьке особове ім’я; Anita Kimblija — очевидно, латвізований варіант англійського особового імені Kimberly; Anita Zane Dalcija — англійське особове ім’я < латинське dulcis «солодкий»; Dainis Krēgs — шотландське, англійське особове ім’я Craig, первісне значення якого — «скеля»; Džan Luka Erols Jānis — можливо, латвізоване китайське ім’я Zhang; Edgars Makvūns — шотландське прізвище Mcqueen; Ēriks Ozijs — англійське особове ім’я, демінутивна форма імен Oswald, Osborn тощо.

Такі дослідження рідкісних імен допомагають не лише констатувати способи творення нових імен і варіанти запозичень, а й намагатися запобігти небажаним тенденціям. Це, зокрема, і практична — прикладна — цінність таких антропонімічних досліджень, які цікавлять і широку громадськість.

2.2. Окрім уже згаданих праць з антропоніміки, останніми роками написано чимало досліджень, присвячених топоніміці. Наприклад, до традиційної ономастики належить ретельно виконане дослідження ойконімів одного волостного округу в південній частині Латвії Ілзе Штрауси (Štrausa 2005) Ukru pagasta onomastiskā sistēma (personvārdi un vietvārdi).

2.2.1. Праця іншої балтистки Латвійського університету Сінтії Доніні присвячена соціотопоніміці та дослідженню неофіційних урбанонімів у мовленні молоді Neoficiālie vietvārdi jauniešu valodā (Doniņa 2013). Студентка за допомогою анкетування зібрала картотеку з 700 урбанонімів із п’яти міст Латвії — з різних етнографічних регіонів: Риги (306), Валмієри (121), Кулдіги (114), Резекне (93), Бауски (82). Мета роботи — дослідити моделі творення неофіційних урбанонімів, мотиви їх виникнення та функції в розмовному мовленні.

62

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Naujų krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

У висновках зазначається, що найпоширенішим неофіційним урбанонімом є сленгова назва ресторану швидкого харчування Hesburger — Hešītis: у Ризі її згадали 85 разів, у Кулдізі — 44; у Валмієрі найчастіше фіксували неофіційну назву мосту Dzelzs tilts у демінутивній формі Dzelzītis; у Баусці — неофіційну назву автозаправної станції Statoil Staīks, а в Резекне — сленговий варіант назви міського району Ziemeļu rajons «Північний район» — Severka.

За результатами опитування, один топооб’єкт зазвичай має одну або дві сленгові назви, проте трапляються й винятки. Наприклад, найбільше неофіційних назв і варіантів використовують для ресторану швидкого харчування McDonald’s: Maīs (2 рази) // Maǖts (38 разів) // Maǖtis (74 рази) // Maeǖtis (1 раз) // Mahītis (1 раз) // Makijs (1 раз) // Maīks (1 раз) // Makeīks (1 раз) // Makdaks (3 рази).

З погляду словотворення неофіційні топоніми утворюються шляхом скорочення оніма, наприклад, відкиданням другого компонента складного слова (або словосполучення) та додаванням словотвірного суфікса: Āģis (< Āgenskalns), Bastejs (< Basteikalns), Čieris (< Čiekurkalns), Ķeizis (< Ķeizarmežs), Ķendzis // Ķenga (< Ķengarags), Ķīpis (< Ķīpsala), Zass (< Zasulauks), Čuguns (< Čuguna roze), Ezis // Ezīts // Ezītis (< Ezītis miglā); значно рідше трапляються випадки, коли при творенні сленгового урбаноніма відкидається перший компонент складного слова (або словосполучення): Ciems (< Ilģuciems), Saule (< Jauna saule), Netto (< Supernetto).

Варто згадати абревіатури й акроніми — особливо популярні й широко вживані серед молоді: ČBK // Čebēka (< кав’ярня Četri balti krekli «чотири білі сорочки» у Ризі); GēCē // GāCē (< торговельний центр Galerija Centrs у Ризі); KK (< Kreisais krasts «лівий берег Даугави» у Ризі); ZZ (< парк Ziedondārzs у Ризі); A-kojas (< студентський гуртожиток на вулиці Аусекля (Ausekļa iela) у Валмієрі), B-kojas (< студентський гуртожиток на вулиці Беатес (Beātes iela) у Валмієрі); Z-kojas (< студентський гуртожиток на вулиці Звейнієку (Zvejnieku iela) у Валмієрі), C-iela (< Cēsu iela у Валмієрі); T-iela (< Tērbatas iela у Валмієрі); MK (< Multiklubs у Валмієрі); ZB (< будівля Ziemeļblāzma «північне сяйво» в Резекне).

І в цьому опитуванні урбанонімів підтвердилися попередні спостереження: найчастіше трапляються утворення із суфіксом -ene (цей суфікс дуже характерний і для апелятивної лексики латиського сленгу — Ernstsone, Tidriķe 2006: 36). Особливо багато таких форм утворено від назв вулиць (тут наведено приклади з Риги): Avotene (= Avotu iela), Brīvūbene (= Brīvības iela), Čakene (= Čaka iela), Dzirnavene (= Dzirnavu iela), Gogolene (= Gogoļa iela), Jūrmalene (= Jūrmalas šoseja), Kantorene (= Kantora iela), Kuģene (= Kuģu iela), Matīsene (= Matīsa iela), Stabene (= Stabu iela), Tērbatene (= Tērbatas iela), Valdemārene // Valdzēne (= Krišjāņa Valdemāra iela). У творенні ономастичного сленгу особливо популярні демінутивні суфікси —itis / -īts, -iņš, які додаються переважно до скорочених або змінених форм урбанонімів: Ķīpīts < Ķīpītis < *Ķīpis < Ķīpsala (назва острова в Ризі). Таких

Straipsniai / Articles

63

LAIMUTĖ BALODĖ

Приклади можна знайти в номінаціях різних топооб’єктів у всіх містах Латвії: Bruņiniecņš (= назва вулиці Bruņinieku iela); Centrītis (= назва ринку Rīgas Centrāltirgus); Čīlītis // Čīlīts (= ресторан Čīli pica); Fēnītis (= казино Fēnikss); Ķīstitis // Ķīstis (= озеро на території Риги Ķīšezers); Mežītis (= назва парку Mežaparks); Vansītis (= назва мосту Vanšu tilts); Vēermanītis // Vēermanīts (= назва парку Vērmanes dārzs); Ziedonītis // Ziedonīts (= назва парку Ziedoņdārzs), Esītis (= назва парку в Кулдигі Estrādes parks); Memītis (< Memītis < *Memis < Memorials – назва пам’ятника у Валмієрі). Латиські демінутивні суфікси -iņš, -ītis найчастіше додаються також до іншомовних незмінюваних ергонімів, щоб зробити їх відмінюваними й у такий спосіб полегшити комунікацію, наприклад: Depiņš (= Depo – назва магазину), Getiņš (= Ghetto Games – назва молодіжного клубу), Lidiņš (= Lido – назва ресторану), Dunītis // Dunīts (= Duni – назва магазину), Elvītis // Elvīts (= магазин Elvi), Esītis (= назва клубу Essential), Narvītis // Narvīts (= назва кіоску преси Narvesen), Rimītis // Rimīts (= назва магазину Rimi). Дослідження виявило численну групу ономастичних дериватів, словотвірними формантами яких є суфікси слов’янського походження -iks, -čiks, -ka, наприклад: Agenčiks (= Āgenskalns – частина міста Риги), Barončiks (= Barona centrs – торговий центр у Ризі), Centriks (= Centra rajons – центральна частина міста Риги), Čīliks // Čī-liks (= ресторан Čīli pica), Domčiks (= Doma laukums – назва площі в Ризі), Grizņiks (= Grīziņkalns – частина міста й парк у Ризі), Lubançiks (= Lubānas iela – назва вулиці в Ризі).

У праці Сінтії Дуоніні широко розглянуто ономастичні метафори, які латвійська молодь використовує у своєму повсякденному мовленні, наприклад: Augstā mei-ča «висока дівчина» (= Brīvības piemineklis – пам’ятник Свободи в Ризі), Ce-pešpanna «сковорода» (= ресторан Vairāk saules «більше сонця»; форма логотипа ресторану асоціюється з жовтою сковородою), Naudas maiss «грошовий мішок» (= букмекерська контора Optibet), Burkāns «морква» (= комплекс будівель оранжевого кольору на перехресті вулиць Ілукстес і Аугусто Деглава в Ризі), Mauzolejs «мавзолей» (= будівля на вулиці Стірну в Ризі, що візуально нагадує мавзолей Леніна в Москві). Серед сленгових урбанонімів нерідко трапляються й приклади гри слів: Cooldīga (= назва міста Kuldīga), Supergetto // Ghetto shops (= магазин Supernetto у Кулдигі), Negatīvs «негатив» (= клуб / бар Pozitīvs «позитив» у Кулдигі), Stendere «дверна коробка» (= бар / клуб Stender’s «бар Стендера» у Кулдигі), Rococo (= клуб Coco у Резекне), South Park // Southparks (= Dienvidu rajons «південний район» – частина міста в Резекне; алюзія на американський анімаційний серіал), Horseburger (= заклад швидкого харчування Hesburger у Баусці; висміюється скандал із кониною, пор. англ. horse «кінь»). Деякі сленгові урбаноніми дають змогу помітити й діалектні особливості; наприклад, матеріал із західної частини Латвії

64

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Naujų krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

(Кулдиги) засвідчує особливості тамнієцького діалекту (tāmnieki); наприклад, скорочуються не лише топоніми, а й короткі голосні в кінці слова: Kuldž (= назва міста Kuldīga), Stendž (= бар / клуб Stender’s у Кулдигі), Priedž (= частина міста Priedaine у Кулдигі) тощо.

Порівняння сленгових урбанонімів п’яти міст Латвії за походженням дало змогу зробити такі висновки: у молодіжному мовленні неофіційні назви місцевостей у Валмієрі й Баусці майже без винятку латиського походження, а в Ризі – латиського та слов’янського (російського) походження, наприклад: Ku-kuška (= Dzegužkalns «зозулина гора» – частина міста й парк; пор. рос. кукушка «зозуля»); Kraska (= Sarkandaugava «червона Даугава» – частина міста; пор. рос. красный «червоний»); Łotene (= аеропорт Rīga; пор. рос. лёт «політ»). Як і можна було очікувати, найбільше ономастичних русизмів зафіксовано в молодіжному мовленні Резекне. У всіх містах, які розглядаються, зафіксовано кілька англіцизмів, наприклад: Indoors (= Iekštelpu skeitparks скейтпарк у Кулдигі; пор. англ. indoor «розташований у приміщенні»), уже згаданий South Park // Southparks (= південний район у Резекне); Pentagons (= будівля управління Державної поліції Латвії в Ризі; очевидно, це метонімічний ергонім, пор. англ. Pentagon «штаб-квартира Міністерства оборони США») тощо.

Окрім розглянутого тут дослідження студентки С. Дуоніні, цій тематиці присвячено також статтю Лаймути Балоде (Balode 2014), у якій порівнюються тенденції творення неофіційних урбанонімів у Фінляндії, Латвії та Литві.

2.3. Ще одна сучасна тема соціоономастики, що цікавить студентів, – ергонімія. У Лієпайському університеті захищено докторську дисертацію Велги Лаугале (2009), присвячену латвійським ергонімам (назвам установ, підприємств, фірм) і зокрема назвам освітніх закладів у Латвії (Izglītības iestāžu nosaukumi latviešu valodā: lingvistiskais aspekts).

2.3.1. Охопити тему ергонімів спробувала також праця латвійської балтистки Крістіани Тиліки з Латвійського університету Ergonīmu (Š-) veidošana Latvijā (Tīlika 2012). Під час дослідження було опитано працівників фірм і з’ясовано мотивацію та походження конкретних ергонімів. Для аналізу студентка відібрала з реєстру підприємств Латвії 645 назв: 385 було проаналізовано, 260 мали нез’ясоване походження (зв’язатися з працівниками фірм не вдалося). Матеріал К. Тиліки засвідчив, що більшість ергонімів утворено від топонімів та антропонімів, наприклад: Šveices auto, Škaunes bekons; від назв хуторів походять ергоніми: Šalkas, Šalmi, Šļūkas, Šultes, Šaurītes Z, Šķietnieki IS (додані літери – це ініціали імені та прізвища власника); від особових імен – найчастіше ергоніми, утворені від прізвища власника: Šenbergs, Šneiders, Šūpiņš, Švēde, Šmits un partneri. Дуже продуктивним є творення акронімів, наприклад: ŠADA = šahs un dambrete «шахи і шашки», Š.O.P. =

Straipsniai / Articles

65

LAIMUTĖ BALODĖ

засновники фірми Štīls, Ozoliņš, Posums. Ергонімів апелятивного походження було значно менше (можливо, тому, що для аналізу обрали назви, які починаються з літери Š); етимон кожної з них семантично пов’язаний зі сферою діяльності підприємства, наприклад, назви фірм, утворені від загальних іменників: Šalle «шарф», Šarms «чарівність», Šautra «стріла», Šerifs «шериф», Šķūnis «сарай»; серед них трапляються й сленгізми: германізм Šūplāde «шухляда»; популярні похідні з демінутивними суфіксами: Šuvejiņa «кравчинька», Šupulītis «колисочка»; трапляються навіть назви, утворені від прислівників: Šeit «тут», Šodien «сьогодні». У творенні латвійських ергонімів відчутний значний вплив іноземних мов.

2.3.2. Ергоніми Риги та інших міст (нетрадиційні назви кафе, ресторанів і магазинів) описав Оярс Бушс (Bušs 2012, Balode, Bušs 2014, 20–25). Кілька прикладів із цих статей: нетрадиційні назви ризьких кафе Dēli «сини», 80 vēstules «80 листів», Degviela «пальне»; нетрадиційні назви магазинів Ods «комар», Pauze «пауза», Ganības «пасовища», Pietura «зупинка», Kuģis «корабель», Vidus «середина». Навіть назви магазинів часто утворюють за допомогою демінутивного суфікса: м’ясна крамниця Tītariņš (< titars «індик»), Cukuriņš (< cukurs «цукор»), Trepītes (< trepes «сходи»), Debestiņa (< debess «небо»), назва бакалійної крамниці Dzīvīte (< dzīve «життя»); іноді використовують і демінутиви топонімів: назви магазинів Daugaviņa (< річка Daugava), Iecaviņa (< річка й місто Iecava), Aizkrauklīte (< місто Aizkraukle). Відзначено й такі словотвірні особливості ергонімів, як, наприклад: кафе Kūkotava (< неіснуючого дієслова *kūkot «їсти тістечка» [< kūka «тістечко»], гумористичний ефект вдало створюється завдяки омоніму — іншому дієслову kūkot «1. зозуляти; 2. клювати носом (дрімаючи)»). Серед ергонімів трапляються й експресивні словосполучення: крамниці Pēdējā cerība «остання надія», Vienīgā iespēja «єдиний шанс»; часто трапляються й варваризми (переважно германізми): Bode «крамниця», Labā bode «добра крамниця», Ķēķis «кухня», Omīte «бабуся», Grāpis «казан». Для привабливості в нетрадиційних ергонімах — як комерційну «приманку» — замість звичного називного відмінка вживають інші відмінки, наприклад: назва кафе Sirsniņai (дав. відм. одн., «серденьку»); кафе Mierā (місц. відм. одн., «у спокої»); рибний ресторан Murdā (місц. відм. одн., «у пастці, верші»); квіткова крамниця Lakstos (місц. відм. мн. «у трав’янистих рослинах, травах, картоплинні»). Очевидно, незвичні за семантикою словосполучення також звучать привабливо для споживача й покупця, наприклад: ресторан Lidojošā varde «летюча жаба» та Jautrais ods «веселий комар».

2.3.3. Своєю чергою, Лаймута Балоде (Balode, Bušs 2014: 13–20) оглянула офіційні ергоніми Латвії — назви установ і підприємств, до складу яких входить назва Латвії або Риги. Із усіх 204 777 у Латвійській Республіці

66

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Naujų krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

зареєстрованих установ і підприємств (http://www.lursoft.lv/lursoft-statistika/LR-Uznemumu-registra-registros-subjektu-skaits&id=2) (2013.05.) до назв 1737 установ і підприємств включено назву Latvija /до речі, прізвище директора одного з таких підприємств — Latvietis (Diena18.11.2011.)/. Найчастіше назву країни вжито у формі родового відмінка однини, тобто утворено словосполучення з родовим відмінком: Latvijas piens («молоко Латвії»), Latvijas maiznieks («латвійський пекар/хлібопекар»), Latvijas bekons («латвійський бекон»); значно рідше — форма називного відмінка однини, наприклад: готель Latvija, підприємства Atvērtā Latvija («Відкрита Латвія»), Vizuālā Latvija («Візуальна Латвія»), Agro Latvija («Аграрна Латвія»). Однак словотвір економонімів або прагматонімів (назв різноманітних товарів — термін ще не усталився), до яких входить назва Латвії або Риги, обмежений законодавчо. За радянських часів назви Латвії та Риги (Rīga) широко використовувалися в назвах різних товарів: мікроавтобуси «Latvija», радіоприймачі «Latvija», мило «Latvija», кава «Latvija»; торт «Rīga», мопед «Rīga-7», пральна машина «Rīga», піаніно «Rīga», меблеві гарнітури «Rīga», «Latvija» тощо. Свого часу так називався і потяг, що курсував між Ригою та Москвою, — «Latvija». Після 1990 року використання назв Латвії та Риги в назвах комерційних товарів і установ було обмежено (Nolikums par valsts valodas lietošanu nosaukumos un informācijā. Latvijas Republikas Ministru Padomes lēmums No. 462, § 2.4, 04.11.1992). Мета таких обмежень — не допустити приниження й знецінення патріотичних почуттів. Попри це, існують назви предметів розкоші та сувенірів, у яких ця назва використовується й нині: коробки цукерок «Latvija», «Rīga», шоколад «Rīga», сир «Latvija» тощо. Особливо популярна назва «Vecrīga»: добре відомі тістечка «Vecrīga», лікер «Vecrīga» тощо. Усі ці товари вирізняються позитивною репутацією.

У світовій ономастиці дедалі більше публікацій присвячено дослідженню назв комерційних продуктів — економонімів / прагматонімів. У Латвії О. Бушс намагався зіставити економоніми з менталітетом народу (Bušs 2013).

2.4. Нова, досі не досліджена в країнах Балтії галузь — епоніми. У 2006 році студентка Латвійського університету Лінда Пієте захистила магістерську роботу про них. Тему епонімів успішно продовжила Байба Банкава, уклавши словник латиських епонімів (Eponīmu vārdnīca, укладачка Байба Банкава, Рига, 2007) і захистивши на основі цього словника докторську дисертацію (2011) «Епоніми в латиській мові: лінгвістичний аспект» (Eponīmi latviešu valodā: lingvistiskais aspekts). Цей багато ілюстрований словник здобув значну популярність, тому його доповнили й видали повторно: Jaunā eponīmu vārdnīca, Рига, 2012. У словнику можна ознайомитися із загальновживаними латиськими словами, що виникли внаслідок апелятивізації онімів — особових імен або топонімів, наприклад: atlants «атлас» < у грецькій міфології велетень Atlass (род. відм. Atlantos), який тримає на плечах

Straipsniai / Articles

67

LAIMUTĖ BALODĖ

Земну кулю (EV 17), бегонія < Michel Bégon (1638–1710) — француз, колекціонер, покровитель науки (EV 21), фуксія < Leonhard Fuchs (1501–1566) — німецький ботанік (EV 46), матіола < Pietro Andrea Mattioli (1500–1578) — італійський ботанік (EV 90), доберман < Friedrick Ludwig Dobermann (XIX ст.) — німецький собаківник, який вивів цю породу собак (EV 35), кольт < Samuel Colt — запатентував цей тип револьвера у 1835 р. (EV 74), дальтонізм < John Dalton (1766–1844) — англійський хімік і фізик, який описав свій дефект зору у 1798 р. (EV 32–33), доломіт < Déodat Grattet de Dolomieu (1750–1801) — французький геолог (EV 35–36), жилет — King C. Gilette (1855–1932), американський винахідник і промисловець, який винайшов і виробляв бритви (EV 141); ангора < турецьке місто Анкара, звідки перевозили цю козину й кролячу вовну (EV 13), антонівка < село Антоново у Курській області Росії, де вирощували яблука цього сорту (EV 14), гінея < Гвінея (лит. Gvinėja) — західне узбережжя Африки, звідки привозили золото для карбування монет (1663 р.) (EV 51), далматинець < Далмація (лит. Dalmatija) — регіон у Хорватії, де розводили собак цієї породи (EV 32) тощо. У словнику можна знайти понад 900 епонімів, які здебільшого є міжнародними словами. Упорядниця Б. Банкава знайомить із значенням епоніма, походженням слова та історією його виникнення. 3. Безперечно, крім нових тенденцій, уже згаданих у статті, у Латвії існують і традиційні галузі ономастики, якими цікавляться молоді дослідники. Наприклад, у 2006 р. успішно захищено докторську дисертацію, присвячену історичній антропоніміці латишів: Renāte Siliņa-Piņķe Priekšvārdi Rīgā 15. gadsimtā pēc ķemerejas reģistra materiāliem («Імена в Ризі за матеріалами канцелярського реєстру XV ст.»). Одна з останніх дисертацій з ономастики, захищених у Латвійському університеті, — це робота Санди Рапи (2014), присвячена аналізу номенклатурних слів, «Слова географічної номенклатури в латвійській топонімії» (Ģeogrāfiskās nomenklatūras vārdi latviešu toponīmijā). Прізвиська регіону Латгале досліджує докторантка Даугавпілського університету Інесе Зугіцка (Zugicka). Частково з ономастикою пов’язане й дослідження докторантки, лекторки Резекненської вищої школи Анти Клявінски (Kļavinska) про етноніми в текстах латгальського фольклору.

Хоча питання етимології, первинної семантики та словотвору найменувань, як і раніше, залишаються в центрі ономастичних досліджень, пробивають собі шлях і нові галузі ономастики. У сучасній ономастиці балтійських мов має знайтися місце не лише для традиційних студій діахронної ономастики, а й для ще мало відомих досліджень, найчастіше пов’язаних із галуззю соціоономастики, які розширили б уже звичний об’єкт дослідження ономастики.

68

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Naujų krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

LITERATŪRA

Balode Laimutė 2014: On Slang Urbanonyms in Latvia, Lithuania and Finland. – Baltistikos centrai ir Lietuva (Baltistika pasaulio kontekste), sud. Ona Petrėnienė, Jurga Trimonytė-Bikelienė. Vilnius: LEU, 59–68.

Balode Laimutė, Bušs Ojārs 2014: Two Sketches on Latvian Names in the Economy. – Studii şi cercetări de onomastică şi lexicologie (SCOL) 7, 13–25.

Bielenstein August 1892: Die Grenzen des lettischen Volksstammes und lettischen Sprache in der Gegenwart und im 13. Jahrhundert. St. Petersbourg.

Bušs Ojārs 2012: Non-trivial Names for Latvian Shops, Restaurants and Other Businesses. – International Scientific Conference “Onomastic Investigations” to commemorate the 100th anniversary of Vallija Dambe (1912–1995). Abstracts. Riga, 15–16.

Bušs Ojārs 2013: Īpašvārdi ekonomikā: dažas izpētes iespējas pasaulē un Latvijā. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 17(1), 50–55.

Bušs Ojārs 2014: Īpašvārdi ekonomikā: dažas izpētes iespējas pasaulē un Latvijā. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 17(1), 50–55.

Donīņa Sintija 2013: Neoficiālie vietvārdi jauniešu valodā. Bakalaura darbs. Rīga: LU HZF.

Endzelin Janis 1934: Die lettländischen Gewässernamen. – Zeitschrift für slavische Philologie, Bd. 2, H. 1/2. Wiesbaden, 112–150.

Endzelīns Jānis 1922–1926: Latvijas vietu vārdi. 1: Vidzemes vārdi; 2: Kurzemes un Latgales vārdi. Rīga: A. Gulbis.

Endzelīns Jānis 1931: Par Cēsu un Cesveines vārdu. – Filologu Biedrības Raksti 11, 198–200.

EV – Eponīmu vārdnīca, sastādījusi Baiba Bankava. Rīga: Latviešu valodas aģentūra, 2007.

Ernstone Vineta, Tidriķe Laura 2006: Jauniešu valoda. Rīga: LU Akadēmiskais apgāds.

Horste Evita 2008: Jaunākās personvārdu izvēles tendences Latvijā un Lietuvā. Maģistra darbs. Rīga: LU Filoloģijas fakultāte.

Jaunā eponīmu vārdnīca, sastādījusi Baiba Bankava. Rīga: Latviešu valodas aģentūra, 2012.

Laugale Velga 2009: Izglītības iestāžu nosaukumi latviešu valodā: lingvistiskais aspekts. Promocijas darbs. Liepāja: Liepājas universitāte.

Straipsniai / Articles

69

LAIMUTĖ BALODĖ

Madžule Madara 2014: Bērnu vārdu izvēles motīvi (balstoties uz aptaujas datiem pirmsskolas izglītības iestādēs). Rīga: Latvijas Universitāte, HZF.

Mülenbachs Kārlis 1891: Par latviešu pavārdiem. – Daži jautājumi par latviešu valodu. [1.burtn.]. Rīga: Jelgava, 3–5.

Nolikums par valsts valodas lietošanu nosaukumos un informācijā. Latvijas Republikas Ministru Padomes lēmums No. 462, § 2.4, 04.11.1992. Pieeja internetē: http://likumi.lv/doc.php?id=63051

Plāķis Juris 1936: Latvijas vietu vārdi un latviešu pavārdi, I d. Kurzemes vārdi. – Latvijas Universitātes Raksti, Filoloģijas un filozofijas fakultātes serija, IV sēj, Nr.1, Rīga.

Plāķis Juris 1939: Latvijas vietu vārdi un latviešu pavārdi, II d. Zemgales vārdi. – Latvijas Universitātes Raksti, Filoloģijas un filozofijas fakultātes serija, V sēj, Nr. 5, Rīga.

Plēsuma Ieva 2012: Reto personvārdu īpatnības mūsdienu Latvijā. Bakalaura darbs. Rīga: Latvijas Universitāte, HZF.

Plēsuma Ieva 2014: Reto latviešu personvārdu darināšanas tendences. Maģistra darbs. Rīga: Latvijas Universitāte, HZF.

Rapa Sanda 2014: Ģeogrāfiskās nomenklatūras vārdi latviešu toponīmijā. Promocijas darbs. Rīga.

Rudzīte Elīna 2012: Personvārdu izvēles motīvi (Draudzīgā aicinājuma Cēsu Valsts ģimnāzijas aptaujas dati). Maģistra darbs. Rīga: Latvijas Universitāte, HZF.

Siliņa-Piņķe Renāte 2006: Priekšvārdi Rīgā 15. gadsimtā pēc ķemerejas reģistra materiāliem. Promocijas darbs. Rīga.

Siliņš Klāvs 1990: Latviešu personvārdu vārdnīca. Rīga: Zinātne.

Spruogis Jurgis 1888: Географическій словарь древней Жомойтской земли XVI столѣтія составленный по 40 актовымъ книгамъ Россіенскаго земскаго суда Архивариусомъ Виленскаго Ценральнаго Архива древнихъ актовыхъ книгъ – губерній Виленской, Ковенской, Гродненской и Минской Иваномъ Яковлевичемъ Спрогисомъ, Вильня.

Štrausa Ilze 2005: Ukru pagasta onomastiskā sistēma (personvārdi un vietvārdi). Maģistra darbs. Rīga: Latvijas Universitāte, Filoloģijas fakultāte.

XXIII ICOS kongresas Toronte, Kanadoje – 23 International Congress of Onomastic Sciences, ICOS. Prieiga internetē: http://yorkspace.library.yorku.ca/xmlui/handle/10315/2900/browse?rpp=20&order=ASC&sort_by=-1&etal=-1&type=author&starts_with=0

70

Acta Linguistica Lithuanica ^LXXII

Nauju krypčių užuomazgos Latvijos onomastikoje

XXIV ICOS kongresas Barselonoje, Ispanijoje – 24^th International Congress of Onomastic Sciences, ICOS. Prieiga internete: http://e-onomastics.blogspot.fi/2014/08/proceedings-of-icos-xxiv-online.html

XXV ICOS kongresas Glazge, Škotijoje – 25th International Congress of Onomastic Sciences. Prieiga internete: http://www.icos2014.com/wp-content/uploads/ICOS-2014-List-of-Abstracts-v3.pdf

The Rudiments of New Tendencies in Latvian Onomastics

S U M M A R Y

The last congresses of ICOS (International Council of Onomastic Sciences) held in Toronto (2008), Barcelona (2011) and Glasgow (2014) verified that new branches of the research of onyms are becoming more and more popular. The aim of this article is to introduce the latest socio-onomastic studies carried out at the University of Latvia. Several MA and PhD research works in Latvian modern anthroponymics and toponymics carried out by the students of the Faculty of Humanities on the basis of questionnaires are briefly presented in this article. For instance, the overview of the study on the choice of the newborn’s name, parents’ motivation and the main criteria in choosing a name: euphony of the name, originality of the name, harmony between the name and the surname, etc. (Rudzīte 2012, Madžule 2014). Absolute majority of the respondents replied that they are satisfied with their name; Jānis and Līga are mentioned as the nicest Latvian names. It is rather common for families to harmonise the names of sisters and brothers by initials, for example Kristaps and Kristīne, Dina and Dita, or by semantics, for instance Gundega and Madara (both names of the flowers). A comparison of the names of children, parents and grandparents leads to the conclusion that nowadays the names inherited from ancestors are rather rare. It is increasingly popular to choose very rare names for newborns. I. Plēsuma (2012, 2014) studied rare (only once registered) personal names in Latvia as well as the newest trends and tendencies in Latvian first name formation.

In the field of toponymy an interesting study on informal urbanonymy was carried out (Donina 2013): about 700 slang urbanonyms from five cities of Latvia located in different ethnographical regions were collected and analysed. The questionnaire helped to find out the motivation of their formation, the ways of derivation (mostly abbreviations or acronyms, also suffix -ene, -ītis, -iņš derivatives as well as metaphors). The most popular slang ergonym among respondents is Hesītis (= fast food restaurant Hesburger); the largest number of variants was recorded in naming the fast food restaurant McDonald’s – Maķis

Straipsniai / Articles

71

LAIMUTĖ BALODE

// Maķīts // Maķītis // Mačītis // Mahītis // Makijs // Maķiks // Makčiks // Makdaks. This study also showed the young people’s attitude regarding unofficial place names.

Ergonomics is yet another rather new and untouched area of onomastics in Baltic languages. Some interesting research works (Laugale 2009, Bušs 2012, Balode, Bušs 2014) were carried out in Latvia. For example, the employees of various companies of Latvia were interviewed about the origin and motivation of their company’s name (Tīlika 2012). The study of the names of commercial products (or economonyms) has also been initiated. For instance, O. Bušs (2013) compared economonyms of the country with the nation’s mentality.

The usage of eponyms (appellatives that originated from onyms – anthroponyms or toponyms) is a new, almost unstudied field in the Baltic countries. The Dictionary of Eponyms (2007), compiled by B. Bankava, has been recently published. She has also defended her PhD dissertation (2011) entitled Eponyms in Latvian: Linguistic Aspect.

Although the etymology, semantics and derivation of onyms remain the primary issues that constitute the basis of onomastic research, new branches of onomastics are already on the way.

Įteikta 2015 m. kovo 31 d.

LAIMUTĖ BALODE

Latvijos Universitetas, Latvių kalbos institutas Akademijas laukums 1, Rīga LV-1050, Latvija [email protected]

Helsinkio universitetas Humanitarinių mokslų fakultetas, Šiuolaikinių kalbų katedra, Unioninkatu 40, Helsinki Fi-00140, Suomija [email protected]

72

Acta Linguistica Lithuanica LXXII