This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
ЮРГІТА ЙОСЛАВЕНЕ
Інститут литовської мови
Сфери наукових досліджень: експериментальна фонетика, фонологія, діалектологія, геолінгвістика.
РІЗНІ ВІДПОВІДНИКИ МФА ДЛЯ ДЕЯКИХ ЛИТОВСЬКИХ І ЛАТИСЬКИХ ГОЛОСНИХ
Чому міжнародні фонетичні відповідники деяких голосних литовської та латиської мов відрізняються?
АНОТАЦІЯ
Попри спільне балтійське походження, інвентарі фонем голосних і приголосних у сучасній стандартній литовській та стандартній латиській мовах відрізняються, насамперед через функціональну значущість, яка не є універсальною: те, що має фонологічне значення в литовській мові, може не мати його в латиській чи іншій мові, оскільки роль голосних і приголосних у розрізненні слів відрізняється від мови до мови; усі мови використовують обмежену кількість голосних і приголосних, здатних розрізняти значення слів. Крім того, аналіз акустичних і артикуляційних явищ та процесів передбачає вивчення й порівняння звуків (наприклад, їхніх розрізнювальних ознак) різних мов на основі подібних принципів і методів, а також використання певної універсальної (міжнародної) транскрипції.
Нині голосні (як і приголосні) литовської та латиської мов можна транскрибувати не лише за допомогою національних (традиційних) фонетичних символів, а й міжнародних фонетичних алфавітів (загальноприйнятих систем позначення звуків мов).
У цій статті головно обговорюється вибір неідентичних відповідників Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА) для довгих і коротких монофтонгів сучасних балтійських мов, з особливою увагою до термінології та інших нюансів класифікації звуків за різними критеріями, оскільки для систем голосних литовської та латиської мов можливі різні класифікації (традиційна акустична, артикуляційна, функціональна, міжнародна артикуляційна тощо). Для порівняльного дослідження голосних литовської та латиської мов необхідно було встановити спільну синхронну систему голосних
196
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 2
Different IPA Equivalents for Some Lithuanian and Latvian vowels
класифікація (традиційна чи міжнародна). Традиційні (акустичні або артикуляційні) класифікації голосних в обох балтійських мовах мають подібну структуру.
Аналіз порівняльного експериментального дослідження монофтонгів литовської та латвійської мов показав, що для деяких голосних сучасних балтійських мов обрано різні еквіваленти символів IPA через близькі, але досить відмінні акустичні якості, а також неідентичні характеристики вимови й слухового сприйняття.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: сучасні балтійські мови, стандартна литовська мова, стандартна латвійська мова, голосний, транскрипція, міжнародний фонетичний алфавіт.
АНОТАЦІЯ
Хоча литовська та латвійська мови споріднені, їхні системи голосних і приголосних фонем мають відмінності, насамперед зумовлені функціональною релевантністю, яка не є універсальною: те, що має значення в литовській мові, може бути нерелевантним у латвійській чи іншій мові. Тому це враховано під час дослідження й порівняння звукових систем різних мов (та їхніх диференційних ознак). Також враховано порівняльний аналіз акустичних і артикуляційних особливостей звуків різних мов, який важливо проводити за подібними принципами та тією самою або подібною методологією. Звуки порівнюваних мов зручніше описувати за допомогою спільної (міжнародної) фонетичної транскрипції.
Транскрибувати систему голосних (як і систему приголосних) литовської та латвійської мов можна як національними (традиційними) знаками, так і за допомогою тих чи інших міжнародних відповідників фонетичного алфавіту (стандартизованої універсальної системи або систем позначення звуків фонетичними знаками).
У цій статті розглянуто відмінні (несумісні) міжнародні відповідники фонетичного алфавіту (англ. IPA) для коротких і деяких довгих голосних сучасних стандартних литовської та латвійської мов, що порівнюються. Також звернуто увагу на розмаїття термінології, яке залежить від того, на яких підставах і за якими критеріями класифікують голосні порівнюваних мов (можливі традиційні акустичні, артикуляційні, функціональні, міжнародні артикуляційні тощо класифікації), а також від інших чинників. Порівняльні дослідження звуків балтійських мов допомагають з’ясувати, чому під час порівняння важливо застосовувати спільну синхронну класифікацію та які нюанси можливі між традиційними фонетичними й фонологічними класифікаціями та міжнародною класифікацією. За традиційною (акустичною або артикуляційною) класифікацією голосні балтійських мов поділяють за подібною моделлю.
Порівняльний аналіз інструментального дослідження монофтонгів литовської та латвійської мов показав, що деякі відмінні символи міжнародної фонетичної транскрипції для тих самих фонем цих споріднених мов обрано через певні відмінності в акустичних, артикуляційних і психофізичних ознаках.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: сучасні балтійські мови, стандартна литовська мова, стандартна латвійська мова, голосний, транскрипція, міжнародний фонетичний алфавіт.
Straipsniai / Articles
197
Page 3
ЮРГІТА ЯРОСЛАВЛЕНЕ
ВСТУП
Використання Міжнародного фонетичного алфавіту (або IPA) ґрунтується на певних принципах, один із яких стверджує: «коли два звуки дуже подібні й невідомо, щоб у будь-якій мові їх використовували для розрізнення значень висловлювань, їх, як правило, слід позначати одним і тим самим символом. Однак за потреби для розрізнення таких звуків можна використовувати окремі символи або діакритичні знаки» (HPA 2007: 159–160). Оскільки литовська й латвійська мови належать до балтійської гілки індоєвропейської мовної сім’ї, до групи східнобалтійських мов, їх часто розглядають поруч як особливо близькі мови; фонологічні системи голосних фонем в обох мовах досить подібні. Проте деякі попередні експериментальні дослідження показують, що, незважаючи на спільне балтійське походження, для деяких відповідних (дуже подібних) литовських і латвійських голосних слід використовувати різні символи IPA. Чи можуть дуже подібні голосні фонеми різних мов, що мають спільне балтійське походження, настільки відрізнятися за акустичними характеристиками й артикуляцією? На це запитання можна відповісти, розглянувши спектральні характеристики та різні розрізнювальні ознаки, визначені за результатами інструментального дослідження1 звуків сучасних балтійських мов, щоб дібрати якомога точніші символи (еквіваленти) IPA для всіх литовських і латвійських голосних фонем, зважаючи на те, що якість і кількість балтійських звуків вивчали за допомогою тих самих методів, програмного й апаратного забезпечення для обробки та аналізу звуку, що дає змогу надійно порівняти фонетичні інвентарі обох мов (деякі проміжні результати див. у попередніх дослідженнях: Grigorjevs, Jaroslavienė 2015a; 2015b; Jaroslavienė 2014; 2015)2. Надійне порівняння виявило відмінності між фонемними інвентарями
1 Дослідницький проєкт «Акустичні характеристики звуків сучасних балтійських мов (експериментальне дослідження)» фінансувався Дослідницькою радою Литви у 2013–2015 роках (MIP-081/2013). Оскільки носії мови найкраще здатні визначати функціонально значущі елементи мови за допомогою слуху й сприйняття — і це стосується будь-якої мови, зокрема балтійських, — завдання дослідження та порівняння звукових систем сучасних балтійських мов узяла на себе група компетентних литовських і латвійських дослідників — носіїв цих мов, які спеціалізуються на експериментальній фонетиці: Юргіта Ярославлене та Жоліта Урбанавічене (литовська мова), Юріс Григор’євс та Інесе Індрічане (латвійська мова).
2 Повний набір символів IPA, адаптований до латвійської мови, було представлено в академічній «Граматиці латвійської мови», опублікованій 2013 року (див. LVG 2013: 23–26). До того часу їх використовували в окремих публікаціях і працях, присвячених порівнянню англійської з іншими мовами. Наприклад, щоб дібрати еквіваленти символів IPA для латвійських монофтонгів, акустичні дані ізольовано вимовлених латвійських монофтонгів порівнювали з даними кардинальних голосних, оскільки система кардинальних голосних є основою для системи голосних IPA
198
Acta Linguistica Lithuanica LXXVII
Page 4
Different IPA Equivalents for Some Lithuanian and Latvian vowels
різних мов, нюанси можливих фонетичних і фонологічних класифікацій, універсальні розрізнювальні ознаки звуків, навіть особливості емпіричного матеріалу й застосовуваних методів, можливі цілі інструментального аналізу та інші питання.
МЕТА Й ОБ’ЄКТ ЦІЄЇ СТАТТІ
Оскільки система IPA дуже зручна для порівняльного мовознавства, головна мета цієї статті — пояснити вибір еквівалентів IPA (див. таблицю 1) для монофтонгів сучасних балтійських літературних мов, акцентуючи на нюансах термінології під час класифікації голосних за різними критеріями, адже використання символів і акустичних, артикуляційних чи інших класифікацій для представлення звуків певної мови зазвичай спирається на конкретні методологічні засади й принципи.
Як відомо, IPA — це стандартизований Міжнародний фонетичний алфавіт, міжнародно визнаний і найвідоміший набір фонетичних символів і діакритичних знаків, призначений для представлення, опису й аналізу звуків будь-яких усних мов світу за допомогою артикуляційних ознак звуків, які вони позначають (відповідно до висоти підняття язика, його просунутості або відсуненості та округлення губ) (HPA 2007: 159–160, 194–196, Appendix 1; IPA 2015a; 2015b; 2017; також пор. Jones D. 1949; Olson 2015; Jones T. 2016). Асоціація рекомендує брати фонетичну транскрипцію у квадратні дужки: «[]». Транскрипцію, що позначає фонологічні протиставлення, слід брати в похилі риски «/ /». Звуки, які позначають символи IPA, можна прослухати в інтерактивній таблиці IPA (http://www.ipachart.com/),, але слід пам’ятати, що вимова цих звуків може значно варіюватися залежно від мови (або контексту), і сучасні балтійські мови не є винятком.
system (Grigorevs 2012: 178; also cf. Jasem 1973: 190; Ladefoged 1975: 194–199; Roca, Johnson 1999: 114–140).
У литовському мовознавстві однією з перших спроб використати IPA як повний набір для представлення литовських звуків стала академічна граматика литовської мови «Литовська граматика» (за ред. Vytautas Ambrazas, 1997). Деякі наведені там еквіваленти IPA відрізняються від запропонованих у цьому дослідженні. Раніше були й інші спроби використати IPA в окремих публікаціях і працях (пор. Eblom 1922; Svecevičius 1960; Mikalauskaitė 1975; також див. Stundžia 1990).
Straipsniai / Articles
199
Page 5
JURGITA JAROSLAVIENĖ
Таблиця 1. Символи чистих (простих) голосних стандартної литовської та стандартної латиської мов відповідно до традиційних (національних)3 та міжнародного (IPA) фонетичних алфавітів
Литовські графеми | Литовські фонеми, національна (копенгагенська) транскрипція | Еквіваленти IPA для литовських фонем | Латиські графеми | Латиські фонеми, національна транскрипція | Еквіваленти IPA для латиських фонем i | i̇ | ɪ | i | i̇ | i e | ė | e | e | e | e e, (i)eᵃ | e | ɛ | e | ę | æ a | a | ɐ | a | a | a o | ɔ | ɔ | o | o | ɔ u | u | ʊ | u | u | u y, į | iː | iː | ī | ī | iː ė | eː | eː | ē | ē | eː e, ę, (i)a, (i)ą | eː | æː | ē | ē | æː a, ą | aː | ɑː | ā | ā | ɑː o | oː | oː | o | ō | ɔː ū, ų | uː | uː | ū | ū | uː
3 У фонологічній системі литовської мови /ie/ і /uo/ також функціонують як довгі голосні з неоднорідною артикуляцією (DLKG 2005; Girdenis 2014). Можливими еквівалентами IPA є /iɛ/, /ɪɛ/ та /ʊɔ/, /ʊɔ/ з таких причин: у Contemporary Grammar of the Lithuanian Language (DLKG 2005: 23–26) та в Theoretical Foundations of Lithuanian Phonology (Girdenis 2014: 223, Table 23) литовські звуки з неоднорідною артикуляцією /ie/, /uo/ класифікуються як голосні не високого піднесення; на підставі найновіших експериментальних досліджень (див. Girdenis 2009: 213–242 та наведені там джерела) і результатів згаданого дослідження (див. примітку 1), литовські /ie/, /uo/ слід вважати самостійними довгими фонемами високого піднесення з неоднорідною артикуляцією (Jaroslavienė 2015: 3, Table 1).
У латиській граматичній традиції /ie/, /uo/ досі класифікують як дифтонги, хоча насправді немає єдиного підходу до їхньої фонологічної інтерпретації (Laua 1997: 12; LVG 2013: 46; Markus, Bonda 2014: 68–72; Grigorjevs 2016: 51).
Також з’ясувалося, що носії стандартної литовської мови не вважають короткий [e] (варіант фонеми-«Януса» /e/) окремим звуком і тому не можуть вимовити його ізольовано. Слід визнати, що голосний не високого (середньо-високого) піднесення [e] не має міцної позиції в системі стандартної литовської мови через особливості його вживання, факультативний статус і відсутність розрізнювальної функції; крім того, на письмі він позначається тією самою літерою, що й
200
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 6
Різні еквіваленти IPA для деяких голосних литовської та латиської мов
Об’єктом цього дослідження є довгі й короткі чисті голосні (з однорідною артикуляцією) (див. Table 1), вимовлені в нульовому контексті або ізольовано4 24 інформантами (віком 20–50 років), які мають бездоганну артикуляцію стандартної литовської або стандартної латиської мови: по 6 чоловіків і 6 жінок для кожної мови5. У таблиці 1 наведено еквіваленти графем обох сучасних балтійських мов у традиційних (національних)6 системах фонетичної транскрипції та Міжнародному фонетичному алфавіті (IPA).
Звуки, позначені національними та міжнародними символами в таблиці 1, — це передусім ті, що слугують для розрізнення слів у мові. Як видно, між традиційними (національними) та міжнародними фонетичними алфавітами є відмінності, оскільки національні транскрипції різняться від мови до мови, так само як писемності мов у всьому світі мають схожий вигляд. Попри спільне балтійське походження, відрізняються також еквіваленти IPA для литовської та латиської мов. Далі буде пояснено, що вибір цих еквівалентів не був випадковим (порівняйте подібні або відповідні голосні фонеми на Fig. 12–13 і 14–15); також стане зрозуміло, чому знання системи IPA та її використання для різних мов, тобто в цьому випадку застосування конкретних символів IPA для транскрибування литовських і латиських монофтонгів на основі акустичних та артикуляційних характеристик, подібне до бачення матриці (схеми) під час вивчення, опанування або порівняння звуків двох (чи більше) мов.
the low short [ɛ] (cf. Pakerys 2003: 29, Diagram 2; 32–34 and the references; Girdens, Pukis 1978: 61–62; Girdens 2014: 201–202; Jaroslavienė 2015: 2–3). In contrast to Lithuanian, the Latvian short [ɛ] is used and can be pronounced as a separate sound.
4 Ця природна гіперартикуляція відрізняється від вимови кардинальних голосних (докладніше див. Girdenis, Jaroslavienė 2015a: 58–59 та наведені там джерела).
5 Важливо, що майже всі інформанти не лише розмовляють стандартною мовою, а й володіють однією чи кількома діалектами та іноземними мовами. Стандартну мову визначено як унормований різновид мови, що використовується для потреб суспільного життя та культури (LKE 2008: 87–91).
6 Традиційні транскрипції литовської та латиської мов відрізняються (як для стандартних мов, так і для діалектів). У цій статті не розглядаються особливості традиційної транскрипції литовських і латиських діалектів, а також придатність Міжнародного фонетичного алфавіту для передавання звуків литовських і латиських діалектів. Наприклад, від XXth століття в литовському мовознавстві існує традиція використовувати копенгагенську транскрипцію, запроваджену Георгом Геруллісом (1930); нині для традиційної (національної) транскрипції литовських звуків доступні символи шрифту Pelomonas (див. Skirmantas, Girdenis 2001; Aleknavičienė, Grumadienė, Gurskas, Skirmantas, Strockis, Tumasonis 2005 та ін.). Про можливості застосування Міжнародного фонетичного алфавіту до звуків литовських діалектів див. Bakšienė, Čepaitienė 2017a; 2017b.
Straipsniai / Articles
201
Page 7
JURGITA JAROSLAVIENE
МІЖНАРОДНИЙ ФОНЕТИЧНИЙ АЛФАВІТ (IPA)
Як уже згадувалося, понад століття лінгвісти (а також інші фахівці, пов’язані з мовами) широко використовують IPA як стандартизовану систему, що робить її цілком придатною для всіх дисциплін, у яких потрібне представлення звуків мовлення (HIPA 2007). Різну якість голосних звуків можна належним чином описати за такими параметрами: положення язика — висота й просунутість назад, а також ступінь відкритості рота, оскільки під час вимовляння голосних існує кореляція між відкритістю рота й підняттям язика, — і форма губ (округлення губ) (HIPA 2007: 10–13).
Висота язика. На рисунку 1 (див. також рис. 2) вертикальну вісь діаграми визначає висота голосного. Висота означає, наскільки високо розташоване тіло язика в роті; різним ступеням відкритості рота (щелепи) відповідають різні ступені висоти язика. Голосні, вимовлені з опущеним язиком, розташовані внизу, тоді як голосні, вимовлені з піднятим язиком, — угорі: закриті голосні (коли рот відносно закритий) артикулюються за відносно високого положення язика; відкриті голосні вимовляються за відносно низького положення язика; голосні середньо-закритого та середньо-відкритого ряду вимовляються за середнього підняття язика.
Як побачимо в наступних розділах, різним ступеням відкритості рота також відповідають різні ступені висоти язика в литовській і латвійській мовах (пор. рис. 2, 14 і 15): голосні високого підняття вимовляються за менш відкритої передньої частини рота, оскільки тіло язика підняте, тобто розташоване високо; голосні середнього підняття вимовляються за проміжної висоти язика; голосні низького підняття вимовляються з відкритою передньою частиною рота й опущеним язиком.
Просунутість язика назад. На рисунку 1 (див. також рис. 2) горизонтальну вісь діаграми визначає ряд голосного. Ряд язика означає, наскільки вперед або назад розташована найвища точка язика: голосні, під час вимовляння яких язик висунутий до передньої частини рота, розташовані ліворуч на діаграмі, а ті, під час вимовляння яких він відсунений назад, — праворуч.
Округлення губ. У тих позиціях, де голосні подано парами (див. рис. 1), праворуч зображено округлений голосний (під час вимовляння якого губи округлені), а ліворуч — його неокруглений відповідник. Округленість названо за округленням губ у деяких голосних. У більшості мов округленість є підсилювальною ознакою голосних середнього та високого підняття заднього ряду, а не розрізнювальною ознакою, як у сучасних балтійських мовах. Зазвичай що вищий голосний заднього ряду, то інтенсивніше округлення.
202
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 8
Різні еквіваленти IPA для деяких литовських і латвійських голосних
РИСУНОК 1. Голосні. Міжнародний фонетичний алфавіт (переглянутий у 2015 році)7
РИСУНОК 2. Кореляція між положенням язика та відкритістю рота8: підняття язика описує положення язика на вертикальній осі (високе, середнє, низьке), а «положення підняття язика» означає, де саме це підняття відбувається на горизонтальній осі (переднє, центральне, заднє).
7 Ілюстрацію можна знайти в IPA 2015a.
8 Діаграма відображає форму ротової порожнини на основі вертикальної осі висоти підняття язика та горизонтальної осі положення підняття язика. Ілюстрацію див. в електронній книзі English Speech Sounds 101 (Williamson 2015).
Straipsniai / Articles
203
Page 9
JURGITA JŪRSLAVIENE
Крім того, під час класифікації голосних будь-якої конкретної мови світу можна враховувати й інші артикуляційні параметри: порівняйте сім ступенів підняття язика та п’ять ступенів просування язика вперед і назад на рисунку 3.
РИСУНОК 3. Сім ступенів підняття язика та п’ять ступенів відтягнення язика назад9
Існує багато мовних систем голосних, що відповідають принципам IPA. Як буде видно далі в статті, традиційні (національні) класифікації литовських і латвійських голосних не збігаються з класифікацією, запропонованою Міжнародною фонетичною асоціацією.
Акустичні характеристики голосних. Загальновідомо, що якість голосних можна визначити в акустичному аналізі за відносними значеннями формант: акустичними резонансами голосового тракту, які на динамічних спектрограмах відображаються темними смугами. Спектрограми показують акустичну енергію на кожній частоті та її зміни з часом (пор. рис. 4–11; див. також рис. 12–15). Спектральні характеристики голосних тісно пов’язані з потенційними артикуляційними властивостями; голосовий тракт діє як резонансна порожнина, а положення язика, щелепи (рота) та губ впливає на її параметри, унаслідок чого виникають різні значення формант: наприклад, перша форманта (F1) відповідає відкритості голосного (підняттю язика), а друга форманта, F2, — просуванню язика вперед. Відкриті голосні мають високі частоти F1, тоді як закриті — низькі; задні голосні мають низькі частоти F2, тоді як передні — високі. Альтернативним способом представлення якості голосних є також вимірювання F1 відносно F2−F1.
9 Ілюстрацію можна отримати за посиланням <https://en.wikipedia.org/wiki/File:IPA_vowel_chart_2005.png>. Див. також IPA 2015b.
204
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 10
Different IPA Equivalents for Some Lithuanian and Latvian vowels
is recommended (cf. Ladefoged, Maddieson 2002: 284–286). Since sounds having a fully identical spectral structure can be perceived differently if their phonetic surroundings differ (Girdenis 2014: 239; also cf. Jassem 1973: 112 ff.), it should be noted that the quality of a vowel mainly depends on the relationship between the formant frequencies (values) for that vowel and the formant frequencies of other vowels produced by the same speaker (Ladefoged 1975: 97).
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ, ЗАСТОСОВАНІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВІДПОВІДНИКІВ IPA ДЛЯ ЧИСТИХ ГОЛОСНИХ СУЧАСНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ БАЛТІЙСЬКИХ МОВ
У сучасному литовському мовознавстві фонологічна система голосних літературної литовської мови складається з восьми довгих /iː ɪɛ eː æː ɑː oː uː ʊɔ/ і шести коротких /ɪ ɛ e ɐ ɔ ʊ/ фонем (LG 1997: 28; DLG 2005: 23–26; Girdenis 2014: 201–223 ff.).10 Згідно з латвійською граматичною традицією, у літературній латвійській мові є шість довгих і шість коротких фонем: /iː eː æː ɑː ɔː uː/ і /i e ɛ ɐ ɔ u/ (Laua 1997: 12–25; LVG 2013: 37–44).11 У цій статті розглядаються лише литовські й латвійські монофтонги — чисті голосні.
Результати порівняльного експериментального дослідження12, а також деяких попередніх праць (пор. Grigorjevs, Jaroslaviene 2015a; 2015b; див. також Jaroslaviene 2014; 2015), заснованих на широкому акустичному аналізі спектральних характеристик і розрізнювальних ознак звуків сучасних балтійських мов, стали основними критеріями для визначення правильного відповідника IPA для кожного звука (фонеми голосного).
Аналіз звуків обох балтійських мов виконували за допомогою вільно ліцензованого програмного забезпечення для обробки й аналізу звуку: Praat (розробленого Paul Boersma та David Weenink), WaveSurfer (розробленого Kåre Sjölander та Jonas Beskow). Для дослідження якісних характеристик голосних вимірювали повний інтервал стаціонарної ділянки литовських і латвійських голосних (див. приклади динамічних спектрограм на рис. 1–8), щоб визначити частотні значення (у герцах, Hz) для
10 Короткий /ɔ/ і факультативний /e/ вважаються периферійними: [ə] здебільшого вживається у словах іншомовного походження та деяких литовських власних назвах; факультативний закритий голосний середньо-високого підняття [e] зазвичай замінюється простим коротким [ɛ] (Girdenis 2014: 201–202; Pakerys 2003: 32–35 тощо).
11 Latvian /ɔː/ and /ɔ/ are used in new loanwords only (Laua 1997: 20).
12 Див. примітку 1. Експериментальне дослідження (та акустичний аналіз) ізольовано вимовлених латвійських голосних було проведене Juris Grigorjevs.
Straipsniai / Articles
205
Page 11
JURGITA JAROSLAVIENĖ
перші чотири форманти, основна частота (у герцах) і тривалість (у мілісекундах, мс). У статті нижче наведено приклади динамічних спектрограм монофтонгів литовської та латиської мов, вимовлених носіями — чоловіками — в ізольованому контексті. Спектрограми дають змогу візуалізувати структуру енергії в акустичному сигналі: темні смуги відображають змінні резонанси голосового тракту під час вимови звука (при перегляді зліва направо).
Середнє значення обчислювали як середнє всіх реалізацій звука. Для забезпечення статистичної надійності дані отримували шляхом підсумовування всіх реалізацій звука (від усіх інформантів); тобто кількісні або якісні ознаки кожного звука в кожній мові вимірювали щонайменше 30 разів. Отримані дані надалі опрацьовували за допомогою MS Excel: обчислювали статистичні середні (в одиницях барка13, z і герцах), стандартне відхилення, коефіцієнт варіації та деякі інші величини. Також за відповідною формулою визначали значення ефективної другої форманти (F2, в одиницях барка, z)14 та основної частоти f0) (див. Bladen, Fant 1978: 3). Для порівняння даних про жіночу та чоловічу вимову результати нормалізували. Аналіз обох мов ґрунтувався на об’єктивних методах.
РИСУНОК 4. Литовська [eː]
РИСУНОК 5. Латиська [eː]
РИСУНОК 6. Литовська [oː]
РИСУНОК 7. Латиська [ɔː]
13 Перетворення результатів в одиниці барка виконували за формулою Траунмюллера (див. Traunmüller 1988: 97; також пор. Grigorjes, Jaroslavienė 2015a: 61).
14 For more information about the effective second formant, see Fant 1983: 7; Bladen, Fant 1978: 3; Grigorjes, Jaroslavienė 2015a: 60.
206
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 12
Different IPA Equivalents for Some Lithuanian and Latvian vowels
РИСУНОК 8. Литовська [æː]
РИСУНОК 9. Латиська [æː]
РИСУНОК 10. Литовська [uː]
РИСУНОК 11. Латиська [uː]
У цій статті для графічного подання (рис. 12–15) використовуються психофізичні площини (в одиницях барка), оскільки припускається, що таке зображення системи голосних ще краще враховує особливості людського слуху (Iivonen 1987; Grigorevs 2013: 303). Розмір символів монофтонгів у психофізичному просторі обрано так, щоб їх було представлено колами діаметром 1 барк, що позначають зони однакової перцептивної якості (пор. Iivonen 1987).
РІЗНІ ЕКВІВАЛЕНТИ СИМВОЛІВ МФА ДЛЯ ДЕЯКИХ ЛИТОВСЬКИХ І ЛАТИСЬКИХ ГОЛОСНИХ, ВИМОВЛЕНИХ ІЗОЛЬОВАНО
Спочатку слід стисло розглянути різні класифікації голосних (що ґрунтуються на різних методологічних підходах), а також якісні й кількісні характеристики литовських і латиських голосних, щоб пояснити вибір символів МФА для литовських і латиських монофтонгів, водночас висвітливши різноманітність термінології, що використовується для опису чистих голосних литовської та латиської мов на основі різних принципів.
Straipsniai / Articles
207
Page 13
JURGITA JAROSLAVIENĖ
Згідно з принципами класичної фонології, ефективною є така класифікація фонем і система та ієрархія розрізнювальних ознак, які дають змогу якомога послідовніше й простіше описати відношення між усіма фонологічними одиницями та функціонування всієї фонологічної системи (Girdenis 2014: 213–214). Саме тому для класифікації чистих голосних (монофтонгів) обох сучасних балтійських мов слід використовувати такі кореляційні набори бінарних розрізнювальних акустичних (і артикуляційних) ознак15 (традиційно використовується відповідна термінологія для називання цих ознак): «напружений» vs. «ненапружений» («довгий» vs. «короткий»); «гострий» vs. «тяжкий» («передній» vs. «непередній»); «компактний» vs. «некомпактний» («відкритий або низький» vs. «невідкритий або ненизький»); «дифузний» vs. «недифузний» («закритий або високий» vs. «незакритий або невисокий») (Grigorevs, Jaroslavienė 2015b: 78–91; пор. Girdenis 2014: 201–214; 223, Table 23; 240–245).
РИСУНОК 12. Середні значення литовських монофтонгів, вимовлених ізольовано 12 носіями мови, у психофізичній площині (в одиницях барка, z): чорні кружки позначають довгі голосні, вимовлені чоловіками; білі кружки — довгі голосні, вимовлені жінками; темно-сірі кружки — короткі голосні, вимовлені чоловіками; світло-сірі кружки — короткі голосні, вимовлені жінками. Дані жінок нормалізовано за k=17%.
15 Було виявлено, що акустичні параметри, покладені в основу системи ознак, запропонованої Fant, не дали змоги «розрізнити передні й центральні голосні, а також огублені передні, центральні й неогублені непередні низькі голосні» (Grigorevs 2012: 173–179; Grigorevs 2013: 305; Grigorevs, Jaroslavienė 2015b: 88).
208
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 14
Різні еквіваленти МФА для деяких литовських і латиських голосних
РИСУНОК 13. Середні значення латиських монофтонгів, вимовлених ізольовано 12 носіями мови, нанесені на графік у психофізичній площині (в одиницях барка, z): чорні кружки позначають довгі голосні, вимовлені чоловіками; білі кружки — довгі голосні, вимовлені жінками; темно-сірі кружки — короткі голосні, вимовлені чоловіками; світло-сірі кружки — короткі голосні, вимовлені жінками. Дані жінок нормалізовано за k=21%.
Як уже зазначалося, спектральні характеристики голосних тісно пов’язані з потенційними артикуляційними властивостями (пор. Fig. 12–13): відповідно, литовські довгі (напружені) [iː], [eː], [æː] і короткі (ненапружені) [ɪ], [ɛ], а також латиські довгі (напружені) [iː], [eː], [æː] і короткі (ненапружені) [ɪ], [ɛ], [æ] вважаються передніми (гострими) голосними, тоді як литовські довгі (напружені) [ɑː], [ɔː], [uː] і короткі (ненапружені) [ɐ], [ɔ], [ʊ], а також відповідні латиські довгі (напружені) [ɑː], [ɔː], [uː] і короткі (ненапружені) [ɑ], [ɔ], [u] є задніми (тяжкими) (або непередніми (негострими)) голосними. Щодо частоти першої форманти та її близькості до вищих формант, литовські довгі [iː], [uː] і короткі [ɪ], [ʊ], а також латиські довгі [iː], [uː] і короткі [i], [u] є високими закритими (дифузними), тоді як литовські довгі [æː], [ɑː] і короткі [ɛ], [ɐ], а також латиські довгі [æː], [ɑː] і короткі [æ], [ɑ] є низькими відкритими (компактними) голосними. У стандартній латиській мові [eː], [ɔː], [ɛ], [ɔ], як і відповідні литовські [eː], [ɔː], [ɔ], є голосними середнього підняття, оскільки їх трактують як ані закриті (дифузні), ані відкриті (компактні). Як бачимо, національні (традиційні) артикуляційні класифікації голосних обох балтійських мов мають подібну структуру: литовські й латиські довгі та короткі голосні (за винятком того, що слід враховувати: у литовській мові [eː] не має короткого відповідника) мають однакове тривимірне розрізнення за голосним
Straipsniai / Articles
209
Page 15
JURGITA JAROSLAVIENĖ
висотою (високі, середні й низькі голосні) та двовимірне розрізнення за переднім і заднім положенням голосних (передні й задні голосні). За положенням губ литовські [ɔ], [uː], [ɔː], [ʊ] та латвійські [ɔ], [uː], [ɔː], [ʊ] є огубленими звуками. Усі інші голосні — неогублені.
ТАБЛИЦЯ 2.
Відносна тривалість (співвідношення) литовських і відповідних латвійських монофтонгів, вимовлених ізольовано 12 носіями кожної мови (N=до 72)
Якщо судити за розташуванням голосних на психофізичній площині F2/F1 (z), то, попри те, що взаємозв’язки голосних у двох сучасних балтійських мовних системах досить подібні, латвійські короткі голосні, вимовлені ізольовано, мають дуже близьку акустичну якість¹⁶ порівняно з відповідними довгими голосними (див. рис. 12–13; також пор. рис. 14–15). Позначення коротких і довгих латвійських
16 У попередніх дослідженнях було встановлено, що, попри дуже незначну мінливість якості ізольовано вимовлених латвійських монофтонгів і статистичний аналіз спектральних характеристик
210
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 16
Different IPA Equivalents
for Some Lithuanian and Latvian vowels
голосні значною мірою перекриваються, тоді як відстані між центрами довгих і відповідних коротких литовських голосних перевищують 1 z, що свідчить про відмінність їхньої перцептивної якості17 (також пор. проміжні результати Grigorjevs, Jaroslavienė 2015a; 2015b).
Спостереження щодо тривалості (див. таблицю 2) показують, що розрізнення довгих і коротких латвійських голосних, вимовлених у нульовому контексті, здебільшого ґрунтується на відносній тривалості, тоді як розрізнення довгих і коротких литовських голосних — як на сукупності ознак формантної структури (див. рис. 12), так і на відносній тривалості (також пор. Grigorjevs, Jaroslavienė 2015b: 79, Table 1).
Нарешті, можна зробити висновок, що основні відмінності акустичної якості зумовлені різною вимовою коротких (і деяких довгих) литовських та відповідних латвійських голосних. Щоб охарактеризувати системи голосних обох сучасних балтійських мов і вибрати (або пояснити вибір) якомога точніших еквівалентів символів IPA, було також обчислено відстані між основною частотою та першою формантою (F1-F0), а також між першою і другою формантами (F2-F1) (пор. рис. 14 і 15). Загальновідомо, що перша з цих відстаней тісно пов’язана зі ступенем відкритості чи закритості звука, а друга — з його переднім чи заднім положенням (Miller 1989: 219; Ladefoged, Maddieson 2002: 284–286; Grigorjevs 2012: 163–165).
Оскільки якість коротких литовських голосних істотно відрізняється від якості відповідних довгих (виявляючи ефект акустичної централізації порівняно з відповідними довгими голосними), а короткі й деякі довгі литовські та латвійські голосні відрізняються між собою, для відповідних коротких монофтонгів литовської та латвійської мов (за винятком [ɐ]), а також для довгих [ɔ] і [ɐ] було обрано різні (неідентичні) символи IPA. Крім того, литовські [ɛ] і латвійські [ɛ] мають досить різну якість; хоча еквівалент IPA для цих звуків збігається в обох мовах, по-перше, з огляду на послідовність (принципи використання IPA), інших символів IPA для позначення цих подібних звуків немає; по-друге, вимова подібних звуків може різнитися від мови до мови (див. рис. 14–15 і 16–17; також пор. рис. 4–11). Слід також зазначити, що IPA не забезпечує фонологічного аналізу конкретної мови (HPA 2007: 30); це лише засіб для вираження будь-якого аналізу так, щоб він був широко зрозумілим. Відповідно, після розгляду традиційних функціональних та артикуляційних класифікацій голосних і порівняння голосних виявляються суперечливі результати: спектральна структура довгих та відповідних коротких голосних може сприйматися по-різному (див. Grigorjevs, Jaroslavienė 2015a: 85).
17 Це могло бути спричинено потребою включити до системи литовських голосних можливі передні алофони задніх голосних, зберігши їхнє розрізнення з передніми голосними (Grigorjevs, Jaroslavienė 2015b: 90).
Straipsniai / Articles
211
Page 17
JURGITA JĖROSLAVIENĖ
РИСУНОК 14. Середні дані щодо чистих голосних литовської мови, нанесені на психофізичну площину (в одиницях барка, z) для нормалізації з використанням тонопічних відстаней між F2 і F1 та між F1 і основною частотою f0: чорні кружки позначають довгі голосні, вимовлені чоловіками; білі кружки позначають довгі голосні, вимовлені жінками; темно-сірі кружки позначають короткі голосні, вимовлені чоловіками; світло-сірі кружки позначають короткі голосні, вимовлені жінками. Дані для жінок нормалізовано за k=17%.
РИСУНОК 15. Середні дані щодо чистих голосних латиської мови, нанесені на психофізичну площину (в одиницях барка, z) для нормалізації з використанням тонопічних відстаней між F2 і F1 та між F1 і основною частотою f0: чорні кружки позначають довгі голосні, вимовлені чоловіками; білі кружки позначають довгі голосні, вимовлені жінками; темно-сірі кружки позначають короткі голосні, вимовлені чоловіками; світло-сірі кружки позначають короткі голосні, вимовлені жінками. Дані для жінок нормалізовано за k=21%.
якостей, відносної тривалості та слухових характеристик (рис. 12–15, табл. 2) обох сучасних балтійських мов для відповідних чистих голосних литовської та латиської мов слід обрати такі еквіваленти символів МФА (див. рис. 16 і 17).
Як видно, згідно з принципами системи МФА, змінні акустичні якості та слухові характеристики чистих голосних литовської та латиської мов зумовлюють відмінність традиційних (національних) класифікацій від міжнародної артикуляційної системи: відповідно, для виокремлення відмінностей і особливостей творення подібних литовських і латиських монофтонгів, особливо коротких (тому короткі голосні мають різні символи МФА, за винятком
212
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 18
Різні еквіваленти МФА для деяких голосних литовської та латиської мов
РИСУНОК 16. Символи МФА, що використовуються для позначення чистих голосних стандартної литовської мови
РИСУНОК 17. Символи МФА, що використовуються для позначення чистих голосних стандартної латиської мови
[ɔ]), а також литовські [eː], [æː], [ɔː] і відповідні латиські [eː], [æː], [ɔː] відрізняються артикуляцією, акустичними та слуховими характеристиками, хоча співвідношення між системами довгих литовських і відповідних довгих латиських голосних, а також між системами коротких литовських і коротких латиських голосних має подібний характер.
ВИСНОВКИ
Аналіз порівняльного експериментального дослідження литовських і латвійських монофтонгів показує, що для деяких подібних чистих голосних сучасних балтійських мов було обрано різні еквіваленти символів IPA через близькі, але досить відмінні акустичні характеристики, а також неоднакові особливості вимови й слухового сприйняття (табл. 1, рис. 14–15 і 16–17) таких голосних: пор. литовські [ɔː i e æ u] і відповідні латвійські [ɔː i æ u] (також [eː] і [æː] вимовляються в обох мовах досить по-різному).
Для литовської та латвійської систем голосних можна запропонувати різні класифікації (традиційну акустичну, артикуляційну, функціональну, міжнародну артикуляційну тощо). Для порівняльного дослідження литовських і латвійських голосних необхідно було встановити спільну синхронну класифікацію голосних (традиційну або міжнародну). Відповідно, під час класифікації звуків литовської та латвійської мов застосовують різну термінологію (а також принципи), спираючись на різні методологічні засади. Традиційні класифікації голосних обох балтійських мов (акустичні чи артикуляційні) мають подібну структуру.
Straipsniai / Articles
213
Page 19
JURGITA JAROSLAVIENĖ
Спираючись на принципи системи IPA (міжнародна класифікація), можна розрізнити положення підняття язика (або його просування назад, тобто наскільки далеко вперед чи назад розташована найвища точка язика) та, з огляду на стислий аналіз динамічних спектрограм (пор. рис. 4–11), акустичні, артикуляційні й слухові характеристики (пор. рис. 12–15) ізольовано вимовлених литовських і латвійських монофтонгів — довгих і відповідних коротких передніх (литовські [iː eː æː ɪ ɛ], латвійські [iː eː æː i e]), центральних (короткий литовський [ɐ]) і задніх (литовські [ɑː ɔː ʊː ʊ], латвійські [ɑː ɔː ʊː ɐ ʊ]) голосних; водночас у традиційній класифікації (на основі певних функціональних та артикуляційних ознак і принципів) литовські [iː eː æː ɪ] і латвійські [iː eː æː i e] вважаються передніми, а литовські [ɑː ɔː ʊː ɐ ʊ] і відповідні латвійські [ɑː ɔː ʊː ɐ ʊ] — задніми голосними. Голосні, під час вимови яких язик переміщений до передньої частини ротової порожнини, розташовані ліворуч на рис. 1, 14–15 і 16–17; ті ж, під час вимови яких язик переміщений до задньої частини ротової порожнини, розташовані праворуч на згаданих рисунках.
За висотою язика (і різним ступенем відкритості рота) голосні, вимовлені з опущеним язиком, розташовані внизу на рис. 1, 14–15 і 16–17, а вимовлені з піднятим язиком — угорі на тих самих рисунках: згідно з міжнародною артикуляційною класифікацією, латвійські [iː ʊː i u] і литовські [iː ʊ] слід вважати голосними високого підняття, а литовські [ɪ, ʊ] — голосними майже високого підняття порівняно з відповідними латвійськими звуками. Литовські [ɛː ɔ] і латвійські [ɛː ɔ] відрізняються акустичними, артикуляційними та перцептивними характеристиками, хоча ці голосні, за винятком латвійського [ɔ], слід вважати голосними середньо-високого підняття, тоді як латвійський [ɔː], а також литовські [ɔ ɛ] слід вважати голосними середньо-низького підняття. Низькі литовські [æ] і [ɐ] та латвійський [æː] можна вважати голосними майже низького або низького підняття, як литовський [ɑ] і латвійські [ɑː ɑ]. Згідно з традиційними класифікаціями, за частотою першої форманти та її близькістю до вищих формант литовська й латвійська мови мають відповідно високі ([iː ʊː ɪ] і [iː uː ɪ u]), середні ([eː ɔː] і [ɛː ɔː e ɔ]) та низькі ([ɑː æː ɛ ɛ] і [ɑː æː ɑ æ]) голосні.
За положенням губ литовські [ɔː], [ʊː], [ɔ], [ʊ] і латвійські [ɔː], [uː], [ɔ], [u] є огубленими звуками, а всі решта голосних — неогублені, як і в традиційних класифікаціях.
ЛІТЕРАТУРА ТА ОСНОВНІ ДОВІДКОВІ ДЖЕРЕЛА
Aleknavičienė Ona, Laima Grumadienė, Albertas Gurskas, Petras Skirmantas, Mindaugas Strockis, Vladas Tumasonis 2005: Lituanistinis šriftas „Palemonas“. Vilnius: Tautinių bendrijų namai.
214
Acta Linguistica Lithuanica LXXVI
Page 20
Different IPA Equivalents for Some Lithuanian and Latvian vowels
Bakšienė Rima, Agnė Čepaitienė 2017a: Lietuvių tarmių transkripcija: tradicija ir IPA. – Linguistica Lettica 25, 203–229.
Bakšienė Rima, Agnė Čepaitienė 2017b: Tarptautinės fonetinės abėcėlės taikymo lietuvių tarmių garsams galimybės. – Baltistica 52(1), 105–135.
Bladon R. Anthony W., Gunnar Fant 1978: A two-formant model and the cardinal vowels. – Speech Transmission Laboratory – Quarterly Progress and Status Report, 1/1978. Stockholm: KTH, 1–8.
DLKG 2005: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. Vytautas Ambrazas, autoriai Vytautas Ambrazas ir kt., 4-as patais. leidimas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
Ekblom Richard 1922: Manuel phonétique de la langue lituanienne. – Archives d’études orientales 19. Stockholm: Norstedt.
Gerullis Georg 1930: Litauische Dialektstudien. Leipzig: Markert & Peters Verlag.
Fant Gunnar 1983: Feature analysis of Swedish vowels – a revisit. – Speech Transmission Laboratory – Quarterly Progress and Status Report, 2–3/1983. Stockholm: KTH, 1–18.
Girdenis Alekcas 2009: Vadinamųjų sutaptinių dvibalsių [ie uo] garsinė ir fonologinė sudėtis. – Baltistica 44(2). Vilnius: Vilniaus universitetas, 213–242.
Girdenis Alekcas 2014: Theoretical Foundations of Lithuanian Phonology (English translation by Stен Young). Vilnius: Eugrimas.
Girdenis Alekcas, Aldonas Pukis 1978: Bendrinės kalbos norminimo ir kodifikavimo principai. – Baltų kalbos ir jų tyrinėjimo metodai. Vilnius, 53–66.
Grigorevs Juris 2012: Acoustic and Auditory Characteristics of the Latvian Monophthong System. – Linguistische Berichte 230/2012. Frankfurt am Main: Institut für Linguistik, 155–182.
Grigorevs Juris 2013: Problems using the traditional acoustic cues for the phonological interpretation of vowels. – Baltistica 48(2). Vilnius: Vilniaus universitetas, 301–312.
Grigorevs Juris 2016: Acoustic characteristics of the Latvian diphthongs produced by male and female informants. – Baltistica 51(1), 149–168.
Grigorevs Juris, Jurgita Jaroslavienė 2015a: Comparative study of the qualitative features of the Lithuanian and Latvian monophthongs. – Baltistica 50(1), 57–89.
Straipsniai / Articles
215
Page 21
JURGITA JAROSLAVIENĖ
Grigorjevs Juris, Jurgita Jaroslavienė 2015b: Spectral structure and duration of the monophthongs in both contemporary Baltic languages. – Linguistica Lettica 23, 68–92.
IPA 2007: Handbook of the International Phonetic Association: A Guide to the Use of the International Phonetic Alphabet. The International Phonetic Association, Eighth printing, Printed in the United Kingdom at the University Press, Cambridge.
Iivonen Antti 1987: The critical band in the explanation of the number of possible vowels and psychoacoustical vowel distances (Summary). – Helsingin yliopiston fonetiikan laitoksen moniste 12. Helsinki: University of Helsinki.
IPA 2015: The International Phonetic Alphabet. Prieiga internete: <https://www.internationalphoneticassociation.org/content/full-ipa-chart> (žiūrėta 2017 10 02),
IPA 2015b: The International Phonetic Alphabet. Ipa chart with sounds. Prieiga internete: <http://www.internationalphoneticalphabet.org/ipa-sounds/ipa-chart-with-sounds/> (žiūrėta 2017 10 02).
IPA 2017: The International Phonetic Association. Prieiga internete: <https://www.internationalphoneticassociation.org/> (žiūrėta 2017 10 02).
Jaroslavienė Jurgita 2014: Spectral characteristics of the Lithuanian vowels: some preliminary results of a new experimental research. – Linguistica Lettica 22. Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 68–84.
Jaroslavienė Jurgita 2015: Lietuvių kalbos trumpųjų ir ilgųjų balsių kiekybės ir kokybės etalonai. – Bendrinė kalba 88, 1–17. Prieiga internete: <http://www.bendrine-kalba.lt/Html/88/Jaroslaviene_BK_88_straipsnis.pdf>.
Jassem Wiktor 1973: Podstawy fonetyki akustycznej. Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe.
Jones Daniel 1949: The principles of the International Phonetic Association: Being a description of the International Phonetic Alphabet and the manner of using it, illustrated by texts in 51 languages. London: International Phonetic Association.
Jones Taylor 2016: Why the International Phonetic Alphabet (IPA) is the best thing ever. Prieiga internete: <http://www.languagejones.com/blog-1/2016/12/24/why-the-international-phonetic-alphabet-ipa-is-the-best-thing-ever> (žiūrėta 2017 11 15).
Ladefoged Peter 1975: A course in phonetics. New York, Chicago, etc.: Harcourt Brace Jovanovich, Inc.
216
Acta Linguistica Lithuanica LXXVII
Page 22
Different IPA Equivalents for Some Lithuanian and Latvian vowels
Ladefoged Peter, Ian Maddieson 2002: The Sounds of the World’s Languages. Malden: Blackwell Publishers.
Laura Alise 1997: Latviešu literārās valodas fonētika. Rīga: Zvaigzne ABC.
LG 1997: Lithuanian Grammar, ed. by Vytautas Ambrazas. Vilnius: Baltos lankos.
LE 2008: Lietuvių kalbos enciklopedija, sud. Kazys Morkūnas, red. Vytautas Ambrazas. 2-as patsl. ir papild. leidimas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.
LVG 2013: Latviešu valodas gramatika. Autori: Auzina I. et al., Rīga: Latviešu valodas institūts.
Markus Dace, Dzintra Bonda 2014: Ievads fonoloģijā [Introduction to Phonology]. Rīga: Zinātne.
Mikalauskaitė Elžbieta 1975: Lietuvių kalbos fonetikos darbai. Vilnius: Mokslas.
Miller James 1989: Auditory perceptual interpretation of the vowel. – Journal of the Acoustic Society of America 85, 2114–2134. Prieiga internete: < http://asa.scitation.org/doi/10.1121/1.397862>
Olson Kenneth S. 2015: Illustrations of the IPA. Prieiga internete: <http://ww-01.sil.org/~olson/ipa.html> (žiūrėta 2017 10 02).
Pakers Antanas 2003: Lietuvių bendrinės kalbos fonetika. Vilnius: Enciklopedija.
Skirmants Petrs, Aleksas Girdenis 2001: Naujesni tarimų fonetinės transkripcijos rašmenys. – Aleksas Girdenis. Kalbotyros darbai 3. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 335–351.
Sevevičius Bronis 1960: Lietuvių ir anglų kalbų balsių lyginimo klausimu. – Mokslo darbai. Užsienio kalbos 9. Vilnius: Vilniaus valstybinis pedagoginis institutas, 29–48.
Trautmüller Hartmut 1988: Analytical expressions for the tonotopic sensory scale. – Perilus 8. Stockholm: University of Stockholm, 93–102.
Williamson Graham 2015: English Speech Sounds 101. Prieiga internete: <https://www.sltinfo.com/es101-vowel-parameters/> (žiūrėta 2017 10 02).
Чому відрізняються міжнародні фонетичні абеткові відповідники голосних деяких литовських і латиських голосних?
АНОТАЦІЯ
Останніми роками під час опису звукового складу сучасних балтійських мов голосні та приголосні не лише досліджують, класифікують і порівнюють, застосовуючи однакові або подібні методологічні принципи, а й уніфікують знаки транскрипції звуків цих мов. Ті чи інші знаки Міжнародного фонетичного алфавіту (МФА, англ. International Phonetic Alphabet, IPA) для голосних сучасних літературних балтійських мов обирають не випадково. Головна мета цієї статті — стисло проаналізувати, які відповідники символів Міжнародного фонетичного алфавіту для коротких і довгих голосних литовської та латиської мов не збігаються і чому. У статті розглядається, якою може бути звичайна (традиційна) класифікація голосних сучасних балтійських мов за артикуляцією та чим відрізняється міжнародний поділ звуків (стандартизований відповідно до принципів МФА).
Як відомо, міжнародна класифікація голосних особливо зручна для дослідження й порівняння звукового складу різних мов за єдиними артикуляційними принципами, тому задля об’єктивності та точності знаки транскрипції МФА для голосних литовської та латиської мов обирали насамперед з огляду на результати інструментального дослідження (спектральні характеристики голосних, слухове враження, вимову тощо).
Класифікуючи у статті голосні литовської та латиської мов за різними методологіями, використовують і різну термінологію, яка досі не усталилася у литовській та латиській мовах для класифікації й порівняння звукового складу за Міжнародним фонетичним алфавітом.
