JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

Universidad de Málaga, Spain

Галузі досліджень: соціолінгвістика, соціальна діалектологія, фонологічна варіативність, іспанська мова, андалузькі різновиди.

ДИЛЕМА НАДІЙНОСТІ ГЕОЛІНГВІСТИЧНИХ І ДІАЛЕКТОЛОГІЧНИХ ДАНИХ ДЛЯ СОЦІОЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. ВИПАДОК ВИНИКНЕННЯ /θ/ В АНДАЛУЗІЇ

Дилема надійності даних геолінгвістики й діалектології під час проведення соціолінгвістичних досліджень. Випадок розщеплення /θ/ в андалузькому іспанському мовленні

АНОТАЦІЯ

Теоретичні й методологічні відмінності між, з одного боку, діалектологією та геолінгвістикою, а з іншого — соціолінгвістикою істотно ускладнюють важливе завдання використання даних перших двох дисциплін, щоб допомогти третій у проведенні сучасних досліджень мовленнєвих спільнот, особливо коли йдеться про реконструкцію минулого сучасних різновидів. Тож проблема полягає в тому, наскільки надійними є геолінгвістичні дані та дані діалектних монографій для ретроспективного відстеження як історії певного різновиду, так і конкретної мовної зміни.

Спираючись на вагомі результати комплексного аналізу макросоціальних, мезосоціальних і локальних змінних, покликаного пояснити мовленнєву варіативність і виявити виникнення нового різновиду на півдні Іспанії, ретроспективне зіставлення з геолінгвістичними даними та даними діалектних монографій виявляє ідеологічні вади у відображенні як мовленнєвої спільноти, так і мовної структури, а також доволі тривожну суперечність між геолінгвістичними даними й даними діалектних монографій.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: мовленнєва варіативність, соціолінгвістика, діалектологія, іспанська мова, андалузькі різновиди.

Straipsniai / Articles

9

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

АНОТАЦІЯ

Очевидні теоретичні й методологічні відмінності між діалектологією, геолінгвістикою та соціолінгвістикою ускладнюють надзвичайно важливе завдання — використати дані перших двох наук так, щоб вони допомогли третій у дослідженні мовних спільнот, особливо у відтворенні історії мовних різновидів. Отже, розглядувана проблема стосується того, наскільки надійними є геолінгвістичні дані та дані діалектних монографій для ретроспективного встановлення історії досліджуваного мовного різновиду й конкретної мовної зміни.

Ретроспективне зіставлення з геолінгвістичними даними та даними діалектних монографій, здійснене на основі масштабного комбінованого дослідження, що охоплює макросоціальні, мезосоціальні та мікрорівневі змінні й покликане пояснити мовне розмаїття, а також результатів, які засвідчують появу нового мовного різновиду на півдні Іспанії, виявляє ідеологічні недоліки, пов’язані з репрезентацією мовної спільноти та мовної структури, а також тривожну суперечність між геолінгвістичними даними й даними діалектних монографій.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: мовне розмаїття, соціолінгвістика, діалектологія, іспанська мова, різновиди андалузької іспанської мови.

ВСТУП

Оскільки дані, отримані в геолінгвістиці й діалектології, та дані сучасної соціолінгвістики сформувалися в межах дуже відмінних теорій мови й суспільства, реконструкція минулого мовного різновиду, що перебуває в процесі формування, — як і його зв’язків з іншими різновидами в мовленнєвій спільноті, — на основі геолінгвістичних даних і даних діалектних монографій ставить перед нами дилему. Хоча значущість висновків традиційних діалектологів і геолінгвістів безсумнівна, слід наголосити, що соціолінгвістичні дані ґрунтуються на соціологічних припущеннях щодо вибірки та варіювання, несумісних із тими, на яких базуються геолінгвістичні й діалектологічні дані, особливо найстаріші й застарілі атласи та монографії (Villena-Ponsoda 2010). Отже, постає питання, наскільки геолінгвістичні дані й дані діалектних монографій надійні для ретроспективного простеження історії певного різновиду та конкретної мовної зміни.¹

¹ Дані й результати, розглянуті в цій статті, ґрунтуються на дослідницькому проєкті DIGYT Міністерства економіки та конкурентоспроможності Іспанії, присвяченому соціолінгвістичним моделям кастильської іспанської мови (ECO-PASOS, FF2015-68171-C5-1 та кошти FEDER). Я вдячний Франсіско Діас-Монтесіносу, який ретельно опрацював карти ALEA, упорядкував і зробив зрозумілими таблиці, укладені на основі величезного масиву геолінгвістичних даних, а також Пілар Гарсія-Моутон за її неоціненну допомогу й підтримку. Матлде Віда-Кастро, Франсіско Діас-Монтесінос, Годуно Чела-Флорес та Альваро Моліна-Гарсія люб’язно переглянули попередні версії цієї статті. Однак за її форму й зміст відповідаю я.

10

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Дилема надійності геолінгвістичних і діалектологічних даних для соціолінгвістичних досліджень. Випадок андалузького розрізнення /θ/

Мета цієї статті² — описати новий міський різновид, що формується й передбачає низку змін, деякі з яких розвиваються напрочуд швидко; ці зміни свідчать про зближення з національним стандартним різновидом, якому сприяє дія сучасних цінностей і настанов, що мають найвищий престиж (Vilena-Ponsoda 2008). Імовірно, цей різновид виник в Андалусії приблизно в середині п’ятдесятих років XX^th століття, оскільки на той час діалектологи й геолінгвісти задокументували лише поодинокі прояви його основних рис. Результати аналізів, які проводяться нині, свідчать, що тепер ми маємо справу з цілісним різновидом, який його мовці сприймають саме як окремий різновид (Vilena, Vida 2017, 2018); він міг виникнути внаслідок модернізації та урбанізації, що відбувалися на півдні Іспанії протягом останніх десятиліть XXI^st століття і, передусім, після правління Франко (1939–1975).

Поява проміжних різновидів між народними діалектами й національним стандартом — досить поширений процес у європейському контексті; схоже, він пов’язаний із тим, що освіченим міським мовцям із середнього класу потрібні засоби вираження, відмінні як від національного стандарту — надто формального або навіть манірного, — так і від народних різновидів — надто грубих і соціально маркованих (див. Auer 2005: 27–28). Хоча справді існує регіональний розмовний стандарт Андалусії, заснований на міському діалекті Севільї та призначений виконувати соціальні функції, приписувані національному стандарту, його вплив уже не сягає міських районів східної (Гранада, Малага) чи крайньої західної (Уельва) Андалусії (див. карту 2 нижче). Тож мовці із середнього класу в цих районах, намагаючись відмовитися від народного різновиду, схильні переходити на національний стандарт і переймати його основні риси (Vilena-Ponsoda 1996, 205). Найцікавіша риса цієї тенденції до зближення полягає в тому, що вона, здається, пов’язана з особистими профілями мовців, зокрема з їхньою мотивацією здобувати знання, рівнем їхнього контакту із засобами масової інформації та усвідомленням потоків інформації в суспільстві (тобто з поняттям так званого втіленого культурного капіталу Бурдьє), а не лише з культурним капіталом, набутим удома чи в школі, тобто інституціоналізованим та об’єктивованим культурним капіталом (Bourdieu 1977, 1984, 1986). Відтак постає ідея активного мовця, який розглядає стандартизацію як засіб соціальної мобільності та інтеграції; ця ідея виявляється надзвичайно важливою для пояснення того, як новий різновид розвинувся донині.

² Ця стаття є переглянутою версією тексту моєї доповіді на IX Конгресі Міжнародного товариства діалектології та геолінгвістики, SIDG (23–27 липня 2018 року, Вільнюс, Литва). Я вдячний організаторам за люб’язне запрошення, а особливо Юргіті Ярославєне з Дослідницького центру стандартної мови при Інституті литовської мови — за підтримку й розуміння.

Straipsniai / Articles

11

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSA

Реконструкція змін, що лежать в основі цього різновиду, у реальному часі виявляється важливою, але водночас висвітлює постійну проблему надійності діалектологічних і геолінгвістичних даних для соціолінгвістичних досліджень.

Структура цієї статті така.

У першому розділі (Проміжний різновид) описано новий міський різновид Андалусії, що формується середнього класу, з особливим зосередженням на його фонології у зіставленні як із національним стандартним різновидом, так і з андалуськими народними діалектами.

У другому розділі (Соціальне значення нового різновиду) аналізуються соціолінгвістична варіативність і цілісність проміжного різновиду, зокрема вплив макросоціальних змінних на поведінку мовців.

У третьому розділі (Проактивний мовець. Важливість непрямих ефектів) розглядається вплив проміжних мезосоціальних змінних і змінних малого масштабу на залежні мовленнєві змінні — тобто на ймовірність того, що мовець використовуватиме новий різновид. Ми показуємо, що саме стандартна орієнтація мовця — заснована на його чи її здатності бути поінформованим і підтримувати зв’язок із зовнішнім світом поза межами місцевої мовної спільноти, — визначає його чи її рішення використовувати узгоджений набір ознак, соціальне значення яких пов’язане із сучасністю та стандартизацією.

Четвертий розділ (Дилема) присвячено центральному питанню цієї статті, а саме обмеженням діалектологічних даних минулого для реконструкції історичного розвитку сучасних різновидів. Для цього розглядаються два основні аспекти. По-перше, наші знання про мовну спільноту минулого, що зумовлює фундаментальні методологічні відмінності між діалектологією та геолінгвістикою, з одного боку, і соціолінгвістикою — з іншого. По-друге, проблема доступних мовних даних, спостереження яких виявляє суперечності між геолінгвістичними даними та даними діалектних монографій.

Нарешті, у п’ятому розділі (Ареолінг) коротко описано поточний проєкт, мета якого — отримати реальні дані з періоду виникнення цього різновиду на основі публічних або приватних усних документів.

ПРОМІЖНИЙ РІЗНОВИД

Тривале формування проміжного міського різновиду середнього класу між національним стандартом іспанської мови (Мадрид) і південними різновидами в Андалусії трактували як результат тенденції до вирівнювання та зближення з нинішньою престижною нормою мовлення, якою в Іспанії послуговуються мовці середнього класу; їхня традиційна південна ідентичність змінюється від середини 1950-х років і наближається до сучасних ідентичностей глобалізації,

12

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

модернізація та урбанізація (див. Villena-Ponsoda 2008; Hernández-Campoy, Villena-Ponsoda 2009; Regan 2017a, b; Villena-Ponsoda, Vida-Castro 2018). Ця тенденція особливо посилилася після епохи Франко (1939–1975), коли перехід від переважно сільської, традиційної та локальної ідеології до модернізації став домінувати (Dietz 2001).

Найцікавіше з лінгвістичного погляду тут те, що цей різновид поєднує — певною мірою суперечливо — соціальні значення (1) модернізації (тобто орієнтації на стандарт) і (2) традиції (тобто традиційної південної ідентичності). Для цього на початку складу поєднуються риси національного стандарту, а в кінці складу — риси південного просторіччя. Таке поєднання має символічно дати мовцям змогу відійти від сільського чи міського робітничого середовища — тобто мовці проміжного різновиду прагнуть відмовитися від мовних рис, пов’язаних із соціальними значеннями «традиційного», «найдавнішого», «сільського» тощо, — і, крім того, свідомо прийняти стандартні риси, навіть якщо це може означати припинення й навіть повернення назад багатовікових змін та/або набуття нових фонологічних протиставлень. Водночас вони зберігають значну частину південного акценту — так званий acento andalú (андалузький акцент), який особливо пов’язують із немаркованими процесами ерозивної варіативності — ослабленням і випадінням кінцевих приголосних. Отже, як уже зазначалося, соціальні значення стандартизації та модернізації, з одного боку, і ті, що виражають вірність цінностям південної спільноти, з іншого, можуть бути певною мірою сумісними.

КАРТА 1. Мозаїка сучасних діалектів і мов Піренейського півострова (Hernández-Campoy, Villena-Ponsoda 2009: 184).

Straipsniai / Articles

13

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSA

На шляху до національних стандартних варіантів мовці міського андалузького різновиду середнього класу контактують із носіями діалектів південної Кастилії, Мурсії та Естремадури (див. карту 1). Ці діалекти мають чимало спільних рис з андалузькими різновидами, тому для представлення геолінгвістичної варіативності в цьому регіоні традиційно пропонують континуум (Navarro-Tomás, Espinosa, Rodríguez-Castellano 1933). Отже, ідея проміжного надрегіонального різновиду стосується не лише соціолінгвістичного виміру, а й геолінгвістичного простору (див. Villena-Ponsda, Vida-Castro 2017).

І мовна конвергенція, і нова змішана ідентичність, що лежить в її основі, передбачають, зокрема, засвоєння деяких стандартних рис, а саме розрізнення корональних фрикативних /θ/. Ця зміна передбачає відновлення кастильського протиставлення середньовіччя — злитого в ранніх андалузьких діалектах від 13^th століття, — між словами з апікальним /s/ (casa «будинок») і ламінальним /s/, раніше африкатою /ts/ (caça «полювання»); у стандартному різновиді це протиставлення збереглося як розрізнення апікального /s/ [ˈkaṣa] та (між)зубного /θ/ [ˈkaθa] (див. таблицю 1 нижче):

ТАБЛИЦЯ 1. Інвентар обструєнтних приголосних в андалузькому просторіччі (ліворуч) і проміжному різновиді (праворуч)

губні зубні піднебінні велярні p t tʃ k дзвінкі b d j g глухі f θ h фрикативні

губні зубні піднебінні велярні p t tʃ k дзвінкі b d j g глухі f ṣ x фрикативні дзвінкі θ глухі

14

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

Розщеплення андалузької /θ/ передбачає відновлення згаданого вище протиставлення між середньовічними наборами слів із /s/ та з /ts/, а згодом /s/, шляхом наслідування стандарту. З огляду на наявні нині знання, розщеплення /θ/ мало бути складним індивідуальним процесом, що передбачав формування акустичної багатопараметричної відстані між обома фрикативними звуками (Regan 2017b; Molina-García 2018). Це фонемне протиставлення нині використовують молоді освічені міські мовці.

Ретельне вивчення даних лінгвістичних атласів, зокрема ALPI, або Atlas de la Península Ibérica «Атласу Піренейського півострова» (перша чверть 20^th століття), та ALEA, або Atlas Lingüístico y Etnográfico de Andalucía «Лінгвістичного й етнографічного атласу Андалусії» (початок п’ятдесятих років), а також результатів діалектологічних монографій, присвячених деяким міським діалектам (зокрема Alvar 1974, 1993 [1973]), свідчить, що розщеплення /θ/ було швидкою зміною, яка поширювалася згори. Цю думку підтверджує те, що до 1980-х років було виявлено дуже мало — якщо взагалі було виявлено — слідів його існування (див. Carbonero 1982; Sawoff 1980; Salvador-Salvador 1980; Villena-Ponsoda 2001). Зміна швидко поширилася міськими центрами Андалусії, особливо у східній частині регіону, і лише частково торкнулася груп із найнижчим статусом (Villena, Ávila-Muñoz 2014; див. Map 2).

МАПА 2. Міська Андалусія

Інші паралельні риси, що демонструють ту саму траєкторію, імовірно, поширилися б приблизно в той самий час. Ці риси фактично вже проаналізовано, тож

Straipsniai / Articles

15

JUAN-ANDRÉS VILENA-PONSA

дослідники знайомі з ідеєю появи проміжного — відносно цілісного — різновиду між північними діалектами, близькими до стандарту, та південними діалектами, віддаленими від стандарту (див. Vilena-Ponsa, Vida-Castro 2018). Коротко кажучи, можна сказати, що, окрім появи /θ/ — безперечно, соціально найпомітнішої зміни в цьому наборі, — проміжний різновид переймає або стандартні, або гібридизовані варіанти, здатні уникати просторічних форм (Trudgill 1986; Chambers, Trudgill 2004 [1980]; Siegel 2010 [2006]; Berruto 2005; Almeida 2018; див. Table 2).

ТАБЛИЦЯ 2. Фонологічні зміни. Злиття й розщеплення (адаптовано за Vilena-Ponsa, Vida-Castro 2018)

Різновиди Набори слів: <θa> <sa> <χa> <tʃa> <da> Стандартний ˈkaθa ˈkasa ˈkaxa ˈkatʃa ˈkada Проміжний ˈkaθa ˈkasa ˈkaxa~ˈka ˈkatʃa ˈkada~ˈka Просторічний /θ/ = /s/, сесео ˈkasa ˈkasa ˈkaxa~ˈka ˈkatʃa~ˈka ˈkada~ˈka /θ/ = /s/, сесео ˈkaθa ˈkaθa ˈkaxa~ˈka ˈkaθa~ˈkaθa ˈkada~ˈka /θ/ = /s/ = /χ/ = /ð/, хехео ˈka ˈka ˈka~ˈka ˈka ˈka /θ/ = /s/ = /tʃ/, розширене сесео ˈkasa ˈkasa ˈkaθa~ˈka ˈkasa ˈkada~ˈka Глос полювання будинок коробка сідниця кожен

Як показано в Table 2, з одного боку, новий різновид зупиняє просторічні процеси, зокрема як поширені й відносно прийнятні злиття корональних фрикативних звуків (сесео, сесео), так і навіть їхні найбільш розвинені результати (хехео, розширене сесео); з іншого боку, він переймає фонологічно марковані, престижні варіанти мейнстриму (африкату [tʃ], фрикативний [χ] і апроксимант [ð]) замість їхніх немаркованих просторічних відповідників (фрикативного [ʃ], придихового [h] або випадіння /χ/ і випадіння /ð/).

СОЦІАЛЬНЕ ЗНАЧЕННЯ НОВОГО РІЗНОВИДУ

Те, як поширився цей новий різновид і якою мірою можна говорити про його цілісність, є важливим предметом обговорення. Однак ключове питання полягає в тому, щоб

16

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

звернути увагу на соціальний профіль його носіїв. Результати попередніх досліджень свідчать, що вживання набору ознак, які формують проміжний різновид і, схоже, поширюються як соціально, так і географічно, очолюють молоді міські мовці — переважно жінки — з університетською освітою (Villena-Ponsoda 2001; Moya-Corral, Sosinski 2015; Regan 2017b). Несподівано, сучасний образ мовленнєвих спільнот Андалусії демонструє дедалі більшу розбіжність між двома наборами різновидів: з одного боку, традиційними міськими діалектами робітничого класу та сільськими просторічними діалектами, які відносно мало зазнають впливу сучасної стандартної тенденції до зближення, а з іншого — новим проміжним різновидом середнього класу (Villena-Ponsoda, Ávila-Muñoz 2014).

Ознаки, що входять до цього різновиду, корелюють таким чином, що їхнє вживання, схоже, обмежене вимогами цілісності. Змінні, пов’язані зі стандартними цінностями й установками, зазвичай трапляються в контекстах і вживаються мовцями, які навряд чи підтримуватимуть змінні, що відображають просторічні соціальні значення; справедливе й протилежне (див. Таблицю 2 вище). Отже, спільна поява окремих змінних утворює кластери, у яких можна виявити складніші латентні змінні або компоненти, здатні дати уявлення про їхній спільний розподіл, що фактично узгоджується з поняттям цілісного різновиду (див. Guy, Hinskens 2016).

З огляду на нашу мету дослідити існування центрально-південного (стандартно-просторічного) проміжного різновиду та оскільки наше завдання — довести його цілісність, доцільним способом дій могло б бути виявлення кластерів змінних на основі подібності їхньої дисперсії. Це дало б змогу з’ясувати, які змінні, ймовірно, з’являються разом, і які мовці їх уживають, тобто які ознаки формують певний різновид і як вони розподілені соціально. Щоб з’ясувати, які ознаки групуються відповідно до їхньої дисперсії, було проведено факторний аналіз³. На основі множинної кореляції було виявлено дві головні компоненти, або латентні кластери змінних, що фактично дають змогу пояснити взаємозалежність окремих змінних. Іншими словами, ці складні латентні змінні, компоненти або фактори репрезентували б спільну основу окремих змінних.

Загальну варіативність даних було зведено до двох вимірів, або факторів, які пояснюють 69,5% дисперсії (відповідно 39,1 і 30,4). У Таблиці 3 наведено матрицю насичень головних компонент, у якій показано частку дисперсії кожної змінної, пояснену відповідно фактором 1 і фактором 2. На рисунку 1 нижче показано відносне розташування кожної окремої змінної в ідеальному просторі, окресленому обома факторами, що дає уявлення про їхню кореляцію.

³ У межах ширшого дослідницького проєкту ми працювали з вибіркою з 72 мовців обох статей (m = 36, f = 36), стратифікованою за освітою та віком. Польове дослідження для цієї роботи було проведено протягом першого десятиліття XXI^st століття. Див. Villena-Ponsoda 2008.

Straipsniai / Articles

17

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSA

ТАБЛИЦЯ 3. Аналіз головних компонент. Матриця повернутих компонентів

Матриця повернутих компонентів Слова Змінні Компоненти: F1 F2 <caja> Del_x,796,265 <cad> Del_d,784,158 <casa> Ceceo,769 −,034 <caza> Seseo −,252,913 <caja> Asp_x,437,695 <caja> Fric_x −,673 −,627 <dos, esto> Faithfulness −,647 −,156 Split −,400 −,777

Метод виділення: аналіз головних компонент. Метод обертання: Varimax із нормалізацією Keiser. Обертання збіглося за 3 ітерації. Faithfulness — змінна, що репрезентує частку збереження коду [dos], [doh] dos «два» всупереч ерозійним змінам, які впливають на кожен приголосний у кінцевій позиції складу — як між голосними, так і в кінці слова [eto], [eθo] esto «це». Див. також Таблицю 2.

Фактор 1 (стандартна орієнтація) протиставляє змінні, орієнтовані на стандарт (на рисунку 1 ліворуч, від’ємні значення), просторічним змінним (праворуч, додатні значення). Стандартні змінні — які або припиняють злиття (Fric_x, Faithfulness), або навіть повертають його назад (Split), — пов’язані із соціальними значеннями стандартизації, урбанізації та глобалізації, тоді як просторічні змінні — які, ймовірно, зберігають злиття (Del_x, Del_d, Ceceo), — передають локальні й сільські цінності солідарності. Обидва набори змінних мають сильну кореляцію між собою, і їхній внутрішній взаємозв’язок — як чітко показано на рисунку 1 — підтверджує припущення про існування двох окремих різновидів, пов’язаних із двома різними ідентичностями.

Фактор 2 (регіональна орієнтація), схоже, відображає окремий вимір, можливо, пов’язаний із регіональною орієнтацією мовця та охоплює південні ознаки, сумісні з ознаками розмовного стандарту міської Севільї (Asp_x, Seseo).

Знаючи розташування кожного мовця за обома вимірами (стандартною та регіональною орієнтацією), визначене на основі регресії з оцінюванням індивідуальних факторних балів, можна нанести всіх мовців на двовимірний простір, заданий F1*F2, і співвіднести їхні бали зі змінними мовця. Отже, маємо дві фундаментальні основи для визначення певного різновиду, а саме: (1) набір ознак, які з’являються разом, і (2) мають подібний соціальний розподіл

18

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

(Hudson 1996 [1980]: 22). Оскільки нас особливо цікавить уживання змінних, що є частиною проміжного різновиду, надалі ми зосередимося на вимірі F1.

(1) Faithfulness: збереження в коді. Fric_x: фрикативний [x]. Split: розмежування /θ/. (2) Seseo: сибілянтні алофони [s] об’єднаної фонеми /θ/. Aspir_x: придиховий [x]. (3) Del_x: вилучений /x/. Del_d: вилучений /d/. Ceeo: несибілянтні алофони [θ] об’єднаної фонеми /θ/.

РИСУНОК 1. Кореляція змінних у просторі стандартної/регіональної орієнтації

Як і очікувалося, освіта, гендер і вік є значущими чинниками, що обмежують уживання проміжного різновиду (див. рисунки 2 і 3). Мовці, які здобули необов’язковий рівень освіти, незалежно від віку, віддають перевагу вживанню нового різновиду (від’ємні значення), проте навіть серед мовців із низьким рівнем освіти наймолодші починають приймати вживання, близькі до стандартних (рисунок 2). Щодо впливу гендеру (рисунок 3), оцінки мовчинь також переважно мають від’ємні значення за F1, що свідчить про їхню схильність уживати стандартні риси.

Усе це узгоджується з уявленням про елітну зміну, на яку значно впливають соціальний клас і, зокрема, стандартна орієнтація мовців. Тепер постає питання, чому мовні змінні, пов’язані з макросоціальними вимірами, а особливо соціальний клас, недостатні для задовільного пояснення значної частини індивідуальної поведінки (частка дисперсії, пояснена позамовними чинниками, не сягає 45%).

Straipsniai / Articles

19

JUAN-ANDRÉS VILENA-PONSODA

F = 22.825 (2), значущ. < 0.001, R² = 0.421

РИСУНОК 2. Відмінності у вживанні проміжного різновиду залежно від освіти й віку. (джерело: Vilena, Vida 2018)

F1. Гендер, p < 0.001 F2. Гендер, p < 0.005

РИСУНОК 3. Вплив гендерних відмінностей на вживання проміжного різновиду

20

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

ПРОАКТИВНИЙ МОВЕЦЬ. ВАЖЛИВІСТЬ НЕПРЯМИХ ЕФЕКТІВ

Одним із найразючіших фактів, що стосуються проміжного різновиду, є те, як макросоціальні виміри та мезосоціальні утворення взаємодіють, пояснюючи точну природу проактивного мовця, відповідального за його поширення. Як випливає з теорії культурного капіталу та соціального ринку Бурдьє (Bourdieu 1984, 1986), інкорпорований культурний капітал (capital incoré), набутий мовцями, які нині цікавляться потоком медійної та інтернет-інформації, діє як проміжна змінна, посилюючи ефект об’єктивованого та інституціоналізованого капіталу (capital objectivé та capital institutionalisé), тобто, відповідно, знань, набутих удома, і знань, здобутих у школі, у найширшому значенні цього слова. Представлена таким чином картина має тенденцію недооцінювати прямий вплив освіти мовця та його батьків на залежну мовну змінну, водночас підкреслюючи їхній непрямий вплив через мезосоціальні змінні й навіть змінні, що діють на малому рівні.

Щоб урахувати вплив змінних мовця на вимір стандартизації, що лежить в основі вживання проміжного різновиду, доцільно застосувати багатовимірну модель, здатну відобразити прямі й непрямі ефекти щодо певної змінної. Така модель дає змогу показати ефект однієї змінної з урахуванням впливу інших змінних, як це відбувається у моделі структурних рівнянь (SEM), також відомій як структурний медіаторний аналіз і шляховий аналіз. Цей аналіз добре відповідає поставленій меті (див. Paxton, Hipp, Marquart-Pyatt 2011). SEM — це модель, заснована на множинному лінійному регресійному аналізі, яка оцінює не лише прямі ефекти певних змінних (x, y) на ендогенну, або залежну, змінну (w), а й непрямі ефекти тих самих чи інших змінних через проміжні змінні (z). Отже, будується діаграма з різними прямими (x, w) або непрямими (x, z, w) шляхами між незалежними (екзогенними), проміжними та залежними (ендогенними) змінними:

β (x, w)

Stripsnai / Articles

21

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

Щоб відобразити різні шляхи впливу — непрямо через проміжні змінні або безпосередньо на ендогенні змінні, — ми висунули гіпотезу про шляхову модель, зосереджену на впливі статусу мовця (вимірюваного рівнем його чи її освіти) з урахуванням впливу батьків (освіти матері та професії батька). Завдяки цьому ми спробували втілити ідею Бурдьє (1977, 1984, 1986) про capital culture institutionalised (освіту) як таку, що визначається capital objective (тобто умовами набуття капіталу в домогосподарстві). Однак, хоча обидва типи культурного капіталу визначають значну частину позиції індивіда на соціальному, культурному й мовному ринку, він або вона також може набути й примножити третій тип капіталу — capital incorporé, який можна розглядати як результат особистого вкладення зусиль суб’єктом (libido sciendi) і який, серед іншого, впливає на ставлення індивіда до медіа та мовної стандартизації в суспільстві.

РИСУНОК 4. Моделювання структурними рівняннями щодо вживання мовлення

Крім того, життєвий і соціальний капітал мовця залежить не лише від типу місцевої громади (відкритої чи закритої для зовнішніх контактів), де він або вона проживає, а й від того, наскільки тісними є зв’язки в його чи її соціальній мережі (Trudgill 1996). Водночас чітко показано, що вплив міцності мережевих зв’язків на мовлення обмежується соціальним статусом мовця (Villena-Ponsoda 2005). Саме тому показник мережевих зв’язків мовця було включено до нашої моделі як проміжну змінну. Нарешті, як зазначалося раніше (див. рисунок 2), вік — опосередковано через освіту — та стать впливають на нашу мовну змінну. Отже, як показано нижче (рисунок 4), змінні, що репрезентують objectified та institutionalised капітал (1), контролюють і incorporated

22

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

капітал, і соціальний капітал, представлений показником мережевих зв’язків кожного індивіда (2), та зрештою обмежують мовленнєву поведінку мовця (3).

Аналіз складається з чотирьох структурних рівнянь — тобто стандартизованих рівнянь лінійної регресії (див. таблицю 4), ендогенними змінними яких є: по-перше, інституціоналізований капітал мовця «Освіта» (рівняння 1); по-друге, інкорпорований капітал мовця «Орієнтація на медіа/стандарт»; по-третє, мережа зв’язків індивіда «Мережа» (рівняння 3); і, по-четверте, залежна мовна змінна «Мовленнєва поведінка» (рівняння 4).

ТАБЛИЦЯ 4. Прямі й непрямі ефекти вживання проміжного різновиду

Ефекти щодо F1 Непрямі Прямі Загальний x1 x2 x3 x4 x5 x6 x7 x1*x5 x1*x7 x8 x1 Освіта – –.210 –.059 –.293 –.562 x2 Освіта матері –.121 – –.087 –.058 –.266 x3 Освіта батька –.106 – –.076 –.051 –.233 x4 Вік.063 –.076.139 x5 Медіа/стандарт – –.276 –.276 x6 Стать – –.384 –.384 x7 Мережа –.272.272

Усі ефекти статистично значущі (p <.05). Стать (x6) — це бінарна змінна, де 0 = чоловіча стать, 1 = жіноча стать

Рівняння

Рівн. 1. Освіта x1 = x2 + x3 + x4 + e1. R² скор. =.504. Дисперсійний аналіз (3, 66) F = 24.344, знач. <.001 Рівн. 2. Медіа/стандартна орієнтація x5 = x1 + e2. R² скор. =.579. Дисперсійний аналіз (1, 64) F = 90.231, знач. <.001 Рівн. 3. Мережа x7 = x1 + e3. R² скор. =.253. Дисперсійний аналіз (1, 64) F = 23.034, знач. <.001 Рівн. 4. Стандартність = x1 + x5 + x6 + x7 + e4. R² =.608. Дисперсійний аналіз (1, 55) F = 29.020, знач. <.001 Похибка: √1 − R²; e1 =.70; e2 =.65; e3 =.86; e4 =.63 Пояснена дисперсія: 1-(e4)² =.60

Як показано в таблиці 4, негативний вплив на використання місцевого мовлення — і, відповідно, сприяння використанню проміжного різновиду — мають не лише змінні, що представляють об’єктивований та інституціоналізований капітал (x1, x2, x3), а й змінна x5 (втілений капітал). Водночас гендер (x6) також негативно впливає (тобто вказує на тенденцію у жінок) на мовну змінну. Єдиними чинниками, що позитивно впливають тут на використання мовлення — і, відповідно, сприяють уживанню місцевих різновидів, — є вік (x4, опосередковано через x1 та x1*x5) і показники мережевих зв’язків (x7). Негативні й позитивні ефекти слід розуміти в контексті результатів наведеного вище факторного аналізу, де позитивні значення вказують на використання місцевого мовлення за виміром F1.

Straipsniai / Articles

23

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

Проведений аналіз шляхів виявляє складну картину взаємодій між змінними (див. рисунок 5 нижче). З одного боку, загальний негативний вплив освіти (x1) (Бета = −.562) пояснюється як її безпосереднім впливом (Бета = −.293), так і опосередковано — через проміжну змінну x5, орієнтацію на медіа/стандарт, Бета = −.210): що вищий рівень освіти мовця та що вищі його показники орієнтації на медіа/стандарт (Бета =.765), то нижче його положення за виміром F1 (Бета = −.276). З іншого боку, освіта також опосередковує непрямий вплив змінних, що представляють контекст мовного засвоєння (x2, Бета = −.26 та x3, Бета = −.233), і віку мовця (x4, Бета = −.139). Безпосередній вплив цих змінних на освіту мовця є позитивним, але опосередковано, через освіту як проміжну змінну, вони негативно впливають на F1 або лише мінімізують свій первісний позитивний вплив. Нарешті, мережа мовця не лише має безпосередній позитивний вплив на F1 (Бета =.272), а й майже нівелює ефект освіти (−.059).

Усі ефекти є статистично значущими (p <.05). Гендер (x6) — це бінарна змінна, де 0 = означає чоловічу стать, а 1 = — жіночу.

x1 Освіта мовця

x2 Освіта матері

x3 Освіта батька

x4 Вік

x5 Орієнтація на медіа/стандарт

x6 Гендер

x7 Сила мережевих зв’язків

x8 Використання мовлення

РИСУНОК 5. Діаграма багатофакторного процесу впливу змінних мовця на використання мовлення

24

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

Отже, результати аналізу шляхів сумісні з ідеєю виникнення проміжного різновиду між національним стандартом та андалузькими народними діалектами. Мовці, які нині використовують мовні особливості, характерні для цього різновиду, мають низькі значення латентної змінної F1, що репрезентує індексальність народного мовлення. Як легко виснувати з результатів, наведених у таблиці 4 та на рисунку 5, цим новим міським різновидом послуговуються переважно молоді, освічені й добре поінформовані жінки, зорієнтовані на стандарт і пов’язані нещільними особистими мережами.

ДИЛЕМА

З огляду на такий складний процес соціолінгвістичної варіації реконструкція минулого проміжного різновиду видається захопливим завданням. Однак тепер центральне питання полягає в тому, чи достатньо повними й задовільними є наявні дані про минуле, до яких ми маємо доступ, щоб відповісти на головні питання, порушені під час дослідження сучасного стану. Причина в тому, що дані про минуле отримано за допомогою методів вибірки, польових досліджень та аналізу, які не завжди сумісні з методами, застосовуваними для роботи зі складністю даних сучасних мовних спільнот. Попри надзвичайну ретельність і щедрість, що пронизують їхню працю, між результатами, отриманими діалектологами й геолінгвістами, та результатами, досягнутими в межах сучасної соціолінгвістичної парадигми, існують глибокі засадничі ідеологічні відмінності.

З одного боку, у царині як діалектної географії (безпосереднього відображення локальної варіації за допомогою словників і карт, від Венкера до Жильєрона і аж до сучасних проєктів), так і діалектної монографії (реконструкції прототипового місцевого діалекту, від Асколі й Вегенера до сучасної соціолінгвістики) діалектологи виконали важливу й незамінну роботу. Однак їхньою метою було показати, що закони мовних змін є винятками, а le patois authentique місцевої мовної спільноти є найчистішою формою мови, яку варто зберегти від зовнішнього забруднення та вивчати як осередок первісної чистоти (див. Villena-Ponsoda 2010: 614–615 et passim).

З іншого боку, дані про сучасність стосуються цілком іншого погляду, який відображає разючі й реальні зміни в суспільстві. Справді, якщо застосувати концептуальне протиставлення Дюркгайма (1902 [1893]) між механічною та органічною солідарністю, перехід від традиційних до сучасних індустріальних спільнот можна пов’язати з еволюцією методів. Дюркгаймівська механічна солідарність, що підтримувала традиційні сільські спільноти з тісними зв’язками й відображала однорідність мовців états de conscience, поступилася місцем сучасним міським, різко стратифікованим спільнотам із нещільними зв’язками, заснованим на органічній солідарності та поділі праці (Berthele 2004: 732–734). Сучасне суспільство постає як

Straipsniai / Articles

25

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSA

картина неоднорідності, впорядкувати яку можуть допомогти лише позамовні кореляти (професія, освіта, вік, гендер тощо). Отже, ідеологічні розбіжності між обома парадигмами спершу стали теоретичними, а згодом і методологічними. Діалектологія та соціолінгвістика зрештою віддалилися одна від одної так само, як типи спільнот, які вони мали описувати.

У цих межах, порівнюючи — як у цьому випадку — сучасні й історичні дані такого різного типу, слід розглянути два питання:

(1) Мовна спільнота. Що нам відомо про мовну спільноту минулого?

(2) Власне мовні дані. Як у минулому була організована мовна структура, відома нам сьогодні?

Дилема мовної спільноти. Дані про мовну спільноту міста Малаги за ключовий для нас період доступні лише з Atlas Lingüístico y Etnográfico de Andalucía, ALEA (1961–1973). Польові дослідження для цього атласу проводилися у 50-х роках (див. Alvar 1955; García-Mouton 1992; Morillo-Velarde 2001) із використанням «багаторазових і повторюваних опитувальників» та «оптимальних інформантів» (Alvar 1959: 10, 27–30). Оскільки метою було — за прикладом Жильєрона, Попа, Пушкаріу та інших — отримати [...] «миттєвий знімок мовлення в певний момент»,

[...] ми шукали людину, здатну стати об’єктом цієї «лінгвістичної фотографії», уникаючи крайнощів, — не найстаршого, не найіндивідуальнішого й не найновішого інформанта, а середнього, хоча іноді для виявлення явища, що занепадає, або ремесла, що зникає, доводиться звертатися до найстарших людей. Саме тому чоловік віком від п’ятдесяти до шістдесяти років, найімовірніше, дасть точне уявлення про те, що ми шукаємо (Alvar 1959: 29, мій переклад).

Під час розроблення вибірок для міст і деяких найбільших містечок місцевість, а також вік, гендер і соціальний клас інформанта розглядалися як джерела варіативності; процедури для AIS запозичили в Jaberg і Jud (1928–1960) (Jaberg 1936: 20; див. також Jaberg 1959). Однак, зрештою, попри найкращі наміри, у місті Малага (де на той час мешкало понад 270 000 жителів) дослідили лише чотирьох інформантів.⁴ Насправді, хоча цей конкретний атлас містить чимало інформації про соціолінгвістичну варіацію того часу, зокрема про так званий «поліморфізм», або несвідому варіацію, — завдання

⁴ Троє чоловіків, один із яких був визначений як випускник університету, а двоє інших — як неписьменні, та одна жінка з університетською освітою; жодних конкретних відомостей про їхній вік не наведено.

26

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

визначення та збирання цієї інформації з кожної карти в усіх шести томах атласу є виснажливим, а прямі дані про соціолінгвістичні відмінності — отримані з паралельних анкет, заповнених різними респондентами, — не завжди чітко відокремлені від спостережень дослідника, заснованих на мовній обізнаності інформанта (див. Morillo-Velarde 2001: 15–21 et passim). Насправді систематичний аналіз конкретних соціолінгвістичних кореляцій між мовними варіантами та змінними мовців у певному міському населеному пункті, представленому в атласі, виявляє, що такі випадки трапляються рідко, а отже, висновки недостатньо обґрунтовані.

Однак головна проблема полягає в існуванні двох різних способів подання діалектних даних.

З одного боку, маємо дані геолінгвістичні, доступні для кожного населеного пункту та кожної фонологічної, морфологічної, лексичної чи синтаксичної змінної. Ці дані надав один конкретний інформант NORM для кожного пункту на карті — у певній кількості населених пунктів і для певних змінних додаткові дані надавала жінка, — а також, як зазначалося вище, для міст і найбільших містечок було враховано принаймні варіацію за статтю та освітою (див. Alvar 195: 29–30). Звісно, ці дані є прямими й безсумнівно зазнають впливу систематичного викривлення, пов’язаного з методом добору мовців NORM.

З іншого боку, дані діалектологічні складаються з набору додаткових спостережень про соціальні значення, пов’язані зі статусом, віком чи статтю мовця. Ці спостереження наведено як у вигляді додаткових приміток безпосередньо на картах, так і за допомогою символів із поясненнями на полях карт. Очевидно, на підставі як цих двох джерел даних, так і додаткових записів та якісних спостережень було укладено діалектні монографії; отже, доступні також дані з діалектних монографій (Alvar 1993 [1973], 1974). Тому на цей тип даних впливають не лише ті самі ідеологічні й методологічні упередження, що й на геолінгвістичні дані, а й безпосередній вплив якісних оцінок самих дослідників.

Дилема мовних даних. З огляду як на загальний профіль інформантів ALEA (чоловіки віком від 50 до 60 років), так і на відомості про мовців, досліджених у місті Малага (4 мовці: 1 жінка з університетською освітою та 3 чоловіки, один із яких мав університетську освіту, а двоє інших були неписьменними), імовірно, можна стверджувати, що відповідно до розподілу в очевидному часі, описаного в попередніх абзацах, серед цих мовців — яким на час польових досліджень проміжного різновиду Малаги було б 85–90 років, — неписьменні чоловіки не вживали б варіантів, наближених до стандарту, тоді як мовці з університетською освітою (чоловік і жінка) вживали б їх частково. (Відомості про цих мовців наведено в таблиці 5).

Stripsniai / Articles

27

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

ТАБЛИЦЯ 5. Інформанти ALEA у місті Малага (джерело: адаптовано за Alvar (1993 [1973])

Інформант | 45 | 50 | 583 | 506 Місцевість | Центр міста | Центр міста | Напівміська місцевість | Напівміська місцевість Населений пункт | Малага | Малага | Чурріана | Існате Стать | Чоловіча | Жіноча | Чоловіча | Чоловіча Освіта | Університетська | Університетська | Неписьменний | Неписьменний

Інформанти з університетською освітою (45 і 50) відповідали лише на запитання фонетичної анкети, тоді як неписьменні інформанти (583 і 506) відповідали на всі запитання в кожній частині повної анкети. Було підготовлено «мовний нарис» обсягом чотири чи п’ять сторінок, включений до фонетичної частини анкети, а також повну сторінку фонетичної транскрипції мовлення кожного інформанта; матеріали також містили записи та платограми. Цей матеріал недоступний.

Картина мовної спільноти, сформована на підставі даних, наданих цими мовцями, звісно, дуже обмежена, проте можна було б очікувати, що наведена геолінгвістична та діалектологічна інформація буде достатньо узгодженою й не суперечитиме одна одній, аби можна було реконструювати історичну траєкторію змін, які привели до проміжного різновиду. Однак обидва джерела даних не узгоджуються. Звісно, як зазначалося вище, з огляду на результати сучасного дослідження Малаги, заснованого на даних, зібраних на початку 21^st століття, можна було б очікувати, що ми зіткнемося, з одного боку, із виразно маркованим просторічним різновидом, уживаним неписьменними мовцями, а з іншого — з менш маркованим, ближчим до стандарту, але виразно південним за акцентом різновидом, уживаним мовцями з університетською освітою. Однак, хоча саме така картина постає, коли ми розглядаємо дані діалектологічні, вона не така очевидна, якщо взяти до уваги дані геолінгвістичні.

Якщо зосередитися на найважливіших особливостях проміжного різновиду (див. таблицю 2 вище), то діалектологічні відомості, наведені Alvar (1993 [1973] — єдиною діалектною монографією про міський діалект Малаги першої половини 20^th століття, — підтверджують сучасні гіпотези щодо низки швидких змін, посилених зближенням із національним стандартом і сприянням формуванню нового міського проміжного різновиду середнього класу. Хоча всі згадані Alvar просторічні особливості стосуються неписьменних мовців, за винятком злиття /ʎ/ = /ʝ/ (так званого yeísmo), яке випускники університетів сприймають як нормальне, його опис не свідчить про те, що зміни, які привели до сучасної ситуації, вже тривали на той час (таблиця 6). Насправді до середини п’ятдесятих років серед науковців переважала думка, що андалузький діалект, здавалося, був соціально однорідним:

28

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Дилема надійності геолінгвістичних і діалектологічних даних для соціолінгвістичних досліджень. Андалузький демергер /θ/

Щодо соціального поширення, андалузький різновид не має жодних обмежень: він охоплює найвищі суспільні верстви. І коли я називаю їх «найвищими», то маю на увазі освічені верстви, які найімовірніше або нівелюють відмінності, або чинитимуть опір поширенню. Вимова освіченого андалузця явно подібна до вимови його чи її неписьменних співгромадян. Лексика й способи висловлення можуть змінюватися, але вимова залишається тією самою. Фактично, для дослідження фонетики Гранади вивчали мовлення людей із вищою освітою, зокрема навіть університетських професорів (Salvador 1967 [1963]: 64, мій переклад).

З іншого боку, вичерпне вивчення геолінгвістичних даних ALEA виявляє дещо іншу картину. Відомості з атласу та результати якісних аналізів діалектологів мають тенденцію контрастувати. Геолінгвістична картина ALEA узгоджується зі сценарієм, за якого більшість змін, що фактично формують проміжний різновид, уже розгорталися у 50-х роках, особливо серед міських мовців із середнього класу. У таблиці 6 зіставлено обидва джерела інформації. Такі важливі для характеристики проміжного різновиду особливості, як протиставлення /s/ і /θ/, допомагають зрозуміти обидві позиції. Alvar (1993 [1973]) зазначає, що найчастішим способом реалізації злитого /θ/ серед освічених мовців є свистячий фрикативний [s] (seso), тоді як неписьменні мовці зазвичай уживають нешиплячий фрикативний [θ] (cece). Однак результати вивчення карт ALEA свідчать, що варіювання, схоже, почалося вже на час польових робіт для атласу; зафіксовано й окремі ознаки розщеплення /θ/ (див. таблицю 7).

ТАБЛИЦЯ 6. Освітні відмінності у вживанні особливостей малагського просторіччя (адаптовано за Alvar (1993 [1973]) та ALEA)

Дані діалектної монографії | Геолінгвістичні дані Стандарт | Неписьменні | Університетська освіта | Неписьменні | Університетська освіта /s/ /θ/ | poso/pozo | Ceceo [ˈθeθo] | Seseo [ˈseso] | Ceceo/Seseo/Розщеплення | Seseo/Розщеплення /tʃ/ | pocho [ˈpotʃo] | Фрикативний [ˈpoθo] | Африката [ˈpotʃo] | Африката | Африката -θd- | dedo | Випадіння [ˈdeθo] | Збереження [ˈdeθo] | Варіювання | Збереження -θd- | dado | Випадіння [ˈdaθo] | Випадіння [ˈdaθo] | Випадіння | Варіювання

Те саме можна сказати й про решту ознак у таблиці 6. Зіставлені діалектологічні та геолінгвістичні результати промовляють самі за себе (див. також таблиці 7–9). Уявну однорідність мовленнєвої поведінки, що постає з аналізу діалектної монографії, певною мірою спростовують результати, отримані після ретельного вивчення карт, зокрема кількісного обліку відповідей.

Strainsni / Articles

29

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

ТАБЛИЦЯ 7. Освітні відмінності в реалізації наборів слів із <s> та <z, ce, ci> у Малазі (джерело: адаптовано за ALEA)

Університетська освіта | Неписьменні Чоловіки | Жінки | Чоловіки | Чоловіки Етим. | [s] | [θ] | Усього | [s] | [θ] | Усього | [s] | [θ] | Усього | [s] | [θ] | Усього s | 13 | 1 | 14 | 14 | 0 | 14 | 9 | 258 | 267 | 204 | 38 | 242 92.9 | 7.1 | 100.0 | 0.0 | 3.4 | 96.6 | 84.3 | 15.7 z, ce/ci | 5 | 26 | 31 | 35 | 1 | 36 | 0 | 316 | 316 | 149 | 115 | 264 16.1 | 83.9 | 97.2 | 2.7 | 0.0 | 100.0 | 56.4 | 43.6 Усього | 18 | 27 | 45 | 49 | 1 | 50 | 9 | 574 | 583 | 353 | 153 | 506

ТАБЛИЦЯ 8. Освітні відмінності в реалізації інтервокального /d/ у Малазі (джерело: адаптовано за ALEA)

Університетська освіта | Неписьменні Чоловіки | Жінки | Чоловіки | Чоловіки /0d/ | [d] | ∅ | Усього | [d] | ∅ | Усього | [d] | ∅ | N | [d] | ∅ | Усього 8 | 2 | 10 | 8 | 2 | 10 | 32 | 69 | 101 | 43 | 54 | 97 80.0 | 20.0 | 80.0 | 20.0 | 31.7 | 68.3 | 44.3 | 55.7 /#d/ | 2 | 5 | 7 | 4 | 3 | 7 | 3 | 106 | 109 | 1 | 92 | 93 28.6 | 71.4 | 57.1 | 42.9 | 2.8 | 97.2 | 1.1 | 98.9 10 | 7 | 17 | 12 | 5 | 17 | 35 | 175 | 210 | 44 | 146 | 190 58.8 | 41.2 | 70.6 | 29.4 | 16.7 | 83.3 | 23.2 | 76.8

ТАБЛИЦЯ 9. Освітні відмінності в реалізації /tʃ/ у Малазі (джерело: адаптовано за ALEA)

Грамотні | Неписьменні Чоловіки | Жінки | Чоловіки | Чоловіки [tʃ] | 16 | 76.2 | 23 | 100.0 | 136 | 97.8 | 116 | 87.2 [ʃ] | 5 | 2.8 | 0 | 0.0 | 3 | 2.2 | 17 | 12.8 Усього | 21 | 23 | 139 | 133

30

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

На тлі цього контрасту результатів діалектних монографій і геолінгвістичних праць ключові питання щодо виникнення та розвитку андалузького проміжного різновиду залишаються без відповіді. Ми справді не знаємо, чи більшість фонологічних змінних, які нині формують цей різновид, були відсутні в репертуарі мовців до середини ХХ століття й раптово та несподівано виникли під впливом певних соціальних і культурних змін, чи вони розвивалися — можливо, ще з давніх часів — і, отже, вже в той самий період були помітні як процеси соціально зумовленої варіативності.

У першому випадку ми мали б справу з прикладом швидкої зміни «згори», яку можна було б цілком проаналізувати за даними корпусу усного мовлення починаючи з останнього десятиліття 20^th століття. Тоді доречними були б поперечні аналізи видимого часу, і їхні результати, ймовірно, збігалися б із даними діалектних монографій.

У другому випадку нам знадобилися б докладніші повторні аналізи геолінгвістичних даних і систематичне зіставлення із сучасними соціолінгвістичними результатами. Бажаними були б тоді лонгітюдні дослідження тенденцій, засновані, скажімо, на археологічних даних. Хоча обговорення точного характеру таких даних стало б темою окремої статті, стислий огляд наведено в наступному абзаці.

АРХЕОЛОГІЯ

Окрім добре відмінних методів і теоретичних припущень у діалектології/геолінгвістиці та соціолінгвістиці — не кажучи вже про залучені ідеологічні перспективи, що лежать в їхній основі, — наша ретроспективна спроба виявити чіткі сліди живих звукових змін у діалектних монографіях і лінгвістичних картах зіткнулася з додатковим джерелом труднощів. Суб’єктивні оцінки вживання діалекту поєднуються зі зміщенням вибірки на користь мовців NORM і ускладнюють зіставлення сучасних даних із даними, отриманими в діалектологічних і геолінгвістичних працях. Сучасні дослідження цих традиційних дисциплін цілковито змінили ситуацію. Визначні результати в обох галузях полегшать подальшу роботу. Проте нині нам доводиться мати справу з андалузькою картиною такою, якою вона є.

Повторний аналіз геолінгвістичних і діалектологічних дослідницьких даних, а також доступ до радіо- й телевізійних записів мовлення та архівів документальних фільмів дали б нам змогу (1) ретельно вивчити в реальному часі (хоча й із серйозними викривленнями) поширення нинішніх змін у суспільстві та (2) дослідити також ідеологічне відставання, що впливає на такого типу ретроспективні траєкторії. Оцінювання критеріїв відбору, покладених в основу добору мовців NORM у геолінгвістиці та традиційній

Straipsniai / Articles

31

JUAN-ANDRÉS VILENA-PONSODA

діалектології (тобто уявлення про «справжній» або «чистий» діалект) є цікавим способом розглянути це конкретне питання.

Archeologie — це поточний дослідницький проєкт, мета якого — отримати доступ до додаткових джерел усних і письмових даних, що дадуть змогу здійснити порівняння.⁵ Лонгітюдні дослідження матеріалів радіоархівів (див. Van de Velde, van Hout, Gerritsen 196, 199; Hernández-Campoy 2018), а також додаткових письмових документів із публічних і приватних джерел (Hernández-Campoy, Conde-Silvestre 2012) нададуть порівняльні свідчення мовних змін та історії формування андалузького проміжного різновиду.

REFERENCES

ALEA – Atlas Lingüístico y Etnográfico de Andalucía, 1–6 vols, 1961–1973, ed. by Alvar Manuel, A. Llorente, G. Salvador. Madrid: CSIC.

Almeida Manuel 2018: Language hybridism: On the origin of interdialectal forms. – Language Variation. European Perspectives VII, ed. by Juan-Andrés Vilena-Ponsoda, Francisco Díaz Montesinos, Antonio Ávila-Muñoz, Matilde Vida-Castro. Amsterdam: SILV, John Benjamins, forthcoming.

ALPI – Atlas Lingüístico de la Península Ibérica, 2016, ed. by García Mouton Pilar (co-ord.), Inés Fernández-Ordóñez, David Heap, Maria Pilar Perea, João Saramao, Xulio Sousa, ALPI-CSIC: http://www.alpi.csic.es (22-10-2018).

Alvar Manuel 1955: Las encuestas del “Atlas Lingüístico de Andalucía (diciembre 1953 – marzo 1955)”. Granada: Universidad: https://grupo.us.es/ehandalucia/pdf/lecturas/atlas_linguistico_andalucia.pdf (26-10-2018).

Alvar Manuel 1959: El Atlas Lingüístico-Etnográfico de Andalucía. Granada: Universidad.

Alvar Manuel 1974: Sevilla, macrocosmos lingüístico. – Estudios Filológicos y Lingüísticos. Homenaje a Ángel Rosenblat, ed. by Quiroga-Torealba Luis, Mario Torreba losi, Pedro Díaz-Seijas. Caracas: Instituto Pedagógico, 13–42.

Alvar Manuel 1993 [1973]: Notas de aseo al habla de Málaga. – Puerta Nueva. Revista de Educación, 6–13: https://grupo.us.es/ehandalucia/pdf/lecturas/atlas_linguistico_andalucia.pdf (26-10-2018).

⁵ In the frame of the above mentioned (on footnote 1) Project on the Sociolinguistic Patterns of Castilian Spanish (ECOPASOS, FF2015-6811-C5-1 and FEDER funds).

32

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

Auer Peter 2005: Europe’s Sociolinguistic Unity, Or, a Typology of European Dialect/Standard Constellations. – Perspectives on Variation, ed. by Nicole Delbecque, Johan van der Auwera and Dirk Geeraerts. Berlin: Mouton de Gruyter, 7–42.

Berruto Gaetano 2005: Dialect/standard convergence, mixing, and models of language contact. The case of Italy. – Dialect Change. Convergence and Divergence in European Languages, ed. by Peter Auer, Frans Hinskens, Paul Kerswill, Cambridge: Cambridge University Press, 81–95.

Berthele Raphael 2004: Dialektsoziologie – Soziolinguistische Aspekte der Dialektologie. – Sociolinguistics: An International handbook of the Science of Language and Society 1. Second edition, ed. by Ulrich Amon, Norbert Dittmar, Klaus J. Mattheier, Peter Trudgill. Berlin/New York: Mouton de Gruyter, 721–738.

Bourdieu Pierre 1977: L’Économie des échanges linguistiques. – Langue Française 34, 17–34.

Bourdieu Pierre 1984: Capital et marché linguistiques. – Linguistische Berichte 90, 3–24.

Bourdieu Pierre 1986: The forms of capital. – Handbook of theory and research for the sociology of education, ed. by J. Richardson. New York: Greenwood, 241–258.

Carbonero Pedro 1982: El habla de Sevilla. Sevilla: Ayuntamiento.

Chambers J. K., Peter Trudgill 2004 [1980]: Dialectology. Cambridge: Cambridge University Press.

Dietz Gunther 2001: Frontier hybridization or culture clash? Trans-national migrant communities and sub-national identity politics in Andalusia, Spain. – Journal of Ethnic and Migration Studies 30(6), 1087–1112.

Durkheim Émile 1902 [1893]: De la division du travail social. Étude sur l’organisation des sociétés supérieures. Second edition. Paris: Alcan.

García-Mouton Pilar 1992: El Atlas Lingüístico y Etnográfico de Andalucía. Hombres y mujeres. Campo y ciudad. – Actas del Congreso Internacional de Dialectología, IKER 7, 667–685: http://digital.csic.es/handle/10261/13687?locale=es (22-10-2018).

Guy Gregory, Frans Hinskens 2016: Linguistic coherence; systems, repertoires and speech communities. Introduction. – Linguistic coherence: Systems, repertoires and speech communities. Lingua 172–173, 1–9.

Hernández-Campoy, Juan-Manuel 2018: Virtual sociolinguistics: From real-time surveying to virtual-time archival sources for tracing change longitudinally. – Language Variation. European Perspectives VII, ed. by Juan-Andrés Villena-Ponsoda, Francisco Díaz Montesinos, Antonio Ávila-Muñoz, Matilde Vida-Castro. Amsterdam: SILV, John-Benjamins, forthcoming.

Stripsni / Articles

33

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

Hernández-Campoy Juan-Manuel, Villena-Ponsoda Juan-Andrés 2009: Starness and Non-Starness in Spain: Dialect Attrition and Revitalization of Regional Dialects of Spanish. – International Journal of the Sociology of Language 196/197, 181–214.

Hernández-Campoy, Juan-Manuel, Juan-Camilo Conde-Silvestre (eds.) 2012: The Handbook of Historical Sociolinguistics. Malden: Wiley-Blackwell.

Hudson Ronald A. 1996 [1980]: Sociolinguistics. Second edition. Cambrigde: Cambridge University Press.

Jaberg Karl 1936: Aspects géographiques du langage. Paris: Sociétés de Publications Romanes et Françaises.

Jaberg Karl 1959: Geografía lingüística. Ensayo de interpretación del Atlas Lingüístico de Francia. Granada: Universidad.

Jaberg Karl, Jakob Jud 1928–1960: Sprach- und Sach atlas Italiens und der Südschweiz, 1–8 vols. Zofingen: Ringler.

Molina-García Álvaro 2018: Percepción y distancia acústica. La variación paramétrica individual en la escisión fonemática de /θ/ en el español andaluz. Datos de la ciudad de Málaga. Unpublished manuscript. Universidad de Málaga.

Morillo-Velarde Ramón 2001: Sociolingüística en el ALEA: variable generacional y cambio lingüístico. – Estudios de Lingüística de la Universidad de Alicante 15, 13–49.

Moya-Corral Juan-Antonio, Marcin Sosiński 2015: La inserción social del cambio. La distinción s/θ en Granada. Análisis en tiempo aparente y en tiempo real. – Lingüística Española Actual 37, 33–72.

Navarro-Tomás Tomás, Aurelio M. Espinosa, Lorenzo Rodríguez-Castellano 1933: La frontera del andaluz. – Revista de Filología Española 20, 225–277.

Paton Pamela, John R. Hpp, Sandra Marquart-Pyatt 2011: Non recursive models. Endogeneity, reciprocal relationships, and feedback loops. California: SAGE.

Regan Brendan 2017a: A study of ceceo variation in Western Andalusia (Huelva). – Studies in Hispanic and Lusophone Linguistics 10(1), 119–160.

Regan Brendan 2017b: The Effect of dialect contact and social identity on fricative de- merger. PhD Dissertation. The University of Texas at Austin: https://repositories.lib.utexas.edu/handle/2152/62339 (22-10-2018).

Salvador Gregorio 1967 [1963]: La fonética andaluza y su propagación social y geográfica (1963–1964). – Estudios dialectológicos, 61–70.

Salvador-Salvador Francisco 1980: Niveles sociolingüísticos de seseo, ceceo y distinción en la ciudad de Granada. – Español Actual 37–38, 25–32.

34

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

The Dilemma of the Reliability of Geolinguistic and Dialectological Data for Sociolinguistic Research. The Case of the Andalusian Demerger of /θ/

Sawoff Adolf 1980: A sociolinguistic appraisal of the sibilant pronunciation in the city of Sevilla. – Grazer Linguistische Studien 11–12, 238–262.

Siegel Jeff 2010 [2006]: Second dialect acquisition. Cambridge: Cambridge University Press.

Trudgill Peter 1986: Dialects in contact. Oxford: Basil Blackwell.

Trudgill Peter 1996: Dialect typology: Isolation, social network and linguistic structure. – Towards a Social Science of Language 1, ed. by Gregory Guy, C. Feagin, D. Schiffrin, J. Baugh. Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins, 3–22.

Van de Velde Hans, Marinel Gerritsen, Roeland van Hout 1996: The devoicing of fricatives in standard Dutch: A real-time study based on radio recordings. – Language Variation and Change 8, 149–175.

Van de Velde Hans, Roeland van Hout, Marinel Gerritsen 1997: Watching Dutch change: A real time study of variation and change in standard Dutch pronunciation. – Journal of Sociolinguistics 1/3, 361–391.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés 1996: Convergence and divergence in a standard-dialect continuum: Networks and individuals in Malaga. – Sociolinguistica 10, 112–137.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés 2001: La continuidad del cambio lingüístico. Granada: Universidad.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés 2005: How similar are people who speak alike? An interpretive way of using social network in social dialectology research. – Dialect Change. Convergence and Divergence in European Languages, ed. by Peter Auer, Frans Hinskens, Paul Kerswill. Cambridge: Cambridge University Press, 303–334.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés 2008: Sociolinguistic patterns of Andalusian Spanish. – International Journal of the Sociology of Language 193–194, 139–160.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés 2010: Community-based investigations: From traditional dialect grammar to sociolinguistic studies. – Language and Space. An International Handbook of Linguistic Variation 1. Theories and Methods, ed. by Peter Auer, J. F. Schmidt. Berlin/New York: Mouton de Gruyter, 613–631.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés, Antonio Ávila-Muñoz 2014: Dialect stability and divergence in southern Spain. Social and personal motivations. – Stability and divergence in language contact. Factors and mechanisms, ed. by Kurt Braunmüller, Stefen Höder, Karoline Kühl. Amsterdam: John Benjamins, SLV, 207–238.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés, Matilde Vida-Castro 2017: Between local and standard varieties: horizontal and vertical convergence and divergence of dialects

Straipsniai / Articles

35

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

in Southern Spain. – Language Variation. European Perspectives 6, ed. by Isable Buchstaller, Beat Siebenhaar. Amsterdam: John Benjamins, 125–140.

Villena-Ponsoda Juan-Andrés, Matilde Vida-Castro 2018: Variation, identity and indexicality in southern Spain. On the emergence of a new intermediate variety in urban Andalusia, ed. by Stavroula Tsiplakou, Massimo Cerruti, forthcoming.

Geolingvistikos ir dialektologijos duomenų patikimumo dilema atliekant sociolingvistikos tyrimus. /θ/ skilimo Andalūzijos ispanų kalboje atvejis

SANTRAUKA

Kadangi geolingvistikos, dialektologijos ir šiuolaikinės sociolingvistikos teikiami duomenys vertinami remiantis labai skirtingomis kalbos ir visuomenės teorijomis, kyla dilema siekiant geolingvistinių ir monografinių tarmių duomenų pagrindu rekonstruoti besiformuojančios kalbos atmainos istoriją. Sociolingvistiniai duomenys yra pagrįsti sociologinėmis prielaidomis apie imties sudarymą ir nuokrypį, bet jos nesuderinamos su tuo, ką suponuoja geolingvistiniai ir dialektologiniai duomenys (Villena-Ponsoda 2010). Taigi, tiriamoji problema siejasi su klausimu, kiek geolingvistiniai ir monografiniai tarmių duomenys yra patikimi, siekiant retrospektyviai nustatyti tiriamos kalbos atmainos istoriją ir konkretų kalbos pokytį. Dabar vykstantis viduriniosios miestiečių klasės kalbos atmainos, tarpinės tarp nacionalinės standartinės (Madrido) ir pietinių Andalūzijos ispanų kalbos atmainų, formavimasis yra suprantamas kaip kalbos panašėjimo į šiuo metu gyvuojantį prestižinį viduriniosios klasės kalbos standartą pasekmė. Jos tradicinės pietietiškos tapatybės kaitos procesai vyksta nuo šeštojo dešimtmečio vidurio ir artėja prie šiuolaikinių modernizacijos ir urbanizacijos diktuojamų tapatybių (Regan 2017; Villena-Ponsoda, Vida-Castro 2017). Pakartotinė geolingvistikos ir tarmių tyrimų duomenų analizė bei palyginimas su dabartiniais sociolingvistikos teikiamais rezultatais leistų, pirma, kruopščiai ištirti šiuo metu vykstančių pokyčių paplitimą visuomenėje realiuoju laiku, antra, išnagrinėti ideologinį atsilikimą, turintį įtakos šio tipo retrospektyvioms trajektorijoms.

Įteikta 2018 m. spalio 30 d.

JUAN-ANDRÉS VILLENA-PONSODA

Universidad de Málaga

Campus de Teatinos, E-29071 Málaga, Spain

[email protected]

36

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX