Asta MITKEVIČIENĖ

Інститут литовської мови

НАЗВИ ЖАНРІВ ЕПОСУ, ЛІРИКИ, ДРАМИ ТА ІНШИХ ОДИНИЦЬ КЛАСИФІКАЦІЇ В ПЕРШИХ ЛИТОВСЬКИХ ПІДРУЧНИКАХ З ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вступні зауваги

Нерідко можна почути думку, що термінологія літературознавства є особливо нелитовською. Чи завжди так було? У цій статті розглядається одна з основних груп літературознавчих термінів, уживаних під час формування сучасної термінології цієї науки, — назви жанрів епосу, лірики, драми та інших одиниць класифікації в перших литовських підручниках з теорії літератури. Обговорення не обмежується лише походженням термінів — розглядається їхня синонімія, а також побіжно порушується кілька інших питань слововживання.

Матеріал зібрано з праці К. Бізаускаса Теорія писемності та літератури (ч. 1, 1918) і третього, доповненого та виправленого видання Теорія літератури¹, обох видань Стилістики М. Густайтіса (1923 і 1927), трьох різних видань підручника Я. Норкуса Теорія літератури (основні закони прози й поезії) (1923, 1926, 1930), праці Ст. Чесунаса Теорія поезії та прози (1925), книги Я. Амбразявічюса Теорія літератури. Поетика (четверте видання, 1938²), тобто з усіх спеціальних праць з теорії літератури, виданих у міжвоєнний період (перших). Чому обрано саме праці з теорії літератури? Як зазначає Я. Гірдзявскас, до підручника К. Бізаускаса «теоретичних роздумів про літературу були лише крихти» (Girdzijauskas 1993: 115). Хоча в перші два десятиліття XX ст. основні поняття й уявлення вже сформувалися або формувалися в літературній критиці (див. там само), однак система понять (а разом із нею й самих термінів) найкраще простежується лише у працях з теорії літератури³.

¹ Друге видання підручника К. Бізаускаса вийшло без жодних виправлень (так само лише частина I), а четверте, як зазначено в передмові, було виправлено лише незначною мірою; терміни залишилися ті самі. Я. Яблонскіс у 1920 р. рецензував друге видання підручника й розкритикував його (Jablonskis 1933: 181–183).

² Pirmieji leidimai – 1930, 1933, 1936 m. Ketvirtasis leidimas (1938 m.) pasirinktas todėl, kad tai paskutinis iki karo išleistas literatūros teorijos vadovėlis, atspindintis ketvirtojo dešimtmečio literatūrologijos terminų vartoseną.

81

халися, однак система понять (а разом із нею й самих термінів) найкраще простежується лише у працях з теорії літератури³. До речі, саме автори згаданих підручників з теорії літератури першими спробували визначити терміни повість, новела (Sprindytė 1996: 26; LLE 2001).

Усі підручники, безперечно, відрізняються за фаховим і мовним рівнем, а також за обсягом. Різниться й літературознавча підготовка самих авторів: К. Бізаускас вивчав право в Москві, М. Густайтіс, окрім навчання у західних закладах, студіював історію літератури й мистецтва у Фрібурзькому університеті, Я. Норкус закінчив історичний відділ Литовського університету, а Я. Амбразявічюс вивчав літературу в Литовському університеті, де згодом сам викладав, а також у Боннському університеті) (LLE 2001; VLE III 2003, VII 2005; LE XX 1960). На час виходу підручники також оцінювали неоднаково. Я. Яблонскіс, як уже зазначалося, розкритикував друге видання підручника К. Бізаускаса. Підручник Ст. Чесунаса, підготовлений за працею Д. Овсянико-Куликовського, комісія Міністерства освіти з перевірки навчальних посібників і книжок визнала непридатним як шкільний підручник (але придатним, наприклад, для вчителів) (ŠD 1925: 1243); його видали лише один раз. У третьому десятилітті XX ст. у школах, імовірно, найчастіше користувалися підручником учителя Я. Норкуса (Misevičius 1930: 733).

Для історії літературознавчої термінології дуже важлива Передмова до видання підручника К. Бізаускаса 1922 року. Автор пише, що подав терміни літературознавства до Комісії з термінології⁴, яка «протягом низки засідань розглядала їх, але ще остаточно не затвердила»⁵, тож підручник він видає, «дотримую-

³ Назви жанрів епосу, лірики, драми та інших одиниць класифікації вживалися, наприклад, уже в працях з історії літератури, що почали виходити наприкінці XIX ст., однак, оскільки в них оглядалася ще молода литовська література, то термінів розглядуваних тематичних груп також могло бути лише обмежене число.

⁴ Про увагу К. Бізаускаса до термінології свідчить така його думка: «визначення термінів — це не справа якоїсь однієї зацікавленої особи чи автора, а спільна справа всіх нас» (Biz, 4).

⁵ У 1921 р. Комісія з термінології доручила Я. Тумасу сформувати комісію з літературної термінології та запропонувала запросити до неї Л. Гіру й В. Креве. Комісія подала на розгляд комісії перелік літературознавчих термінів К. Бізаускаса, які обговорювали на семи засіданнях. На всіх засіданнях був присутній Я. Яблонскіс, на п’яти — К. Буга. Більшість засідань очолював А. Сметона, їхнім секретарем був А. Віреліунас. На засіданнях часто бували П. Машотас та А. Дамбраускас. К. Бізаускас був учасником лише одного засідання. На жаль, на відміну від термінів права, доріг, географії та ін., постанов щодо термінів літературознавства Комісія з термінології не оприлюднила.

82

з урахуванням зауваг Комісії з термінології» (Biz₃ 3). Також за поради він особливо дякує К. Бузі та Й. Яблонському. Наприкінці Стилістики Й. Густайтіса вміщено Список термінів (назв жанрів у ньому лише кілька).

У підручниках терміни подаються дуже по-різному: їх визначають, обговорюють, описують або лише перелічують; показують зміну понять, названих термінами, походження деяких термінів. Наприклад: «у наш час баладами називають невеликі епічні твори, у змісті яких багато незвичайного, фантастичного <~>. Балада зародилася на півдні Франції, у Провансі. Народні співці Провансу, трубадури, переходили від замку до замку й оспівували лицарські подвиги. З цим співом були пов’язані танці, тому ці пісні почали називати баладами (ballare — танцювати). Через Францію балади потрапили до Англії та Німеччини, де баладами почали називати епічні твори фантастичного змісту» (Biz₃ 154–155). У підручниках терміни класифікуються. У підручнику Й. Амбразявічюса вміщено схему теорії літератури, з якої видно ієрархію включених до неї термінів.

Жанр та інші класифікаційні терміни. Термін жанр дещо частіше вживається лише в підручнику Й. Амбразявічюса (пор. жанр балади Am₄ 90, жанр поеми Am₄ 98, жанр роману Am₄ 102 та ін.). Проте жанрами також називають роди художньої літератури: епос, лірику, драму (Am₄ 89). У підручниках М. Густайтіса (1927), Й. Норкуса помічено лише кілька випадків уживання терміна жанр. Найчастіше всі автори і рід художньої літератури, і жанр називають терміном вид, рідше — форма (напр.: Biz₃ 145, Nor₁ 46, Nor₂ 50, Am₄ 98), різновид (напр., Čes 50). Видом також називають класифікаційний підрозділ, дрібніший за жанр, який нині часто позначають по-різному. У традиційному литовському літературознавстві цим класифікаційним терміном часто є (жанрова) форма, (жанровий) тип, модель (див. Zaborskaitė 1982, LTA 1982). Типами також називають, наприклад, види лірики: сповідальна лірика, філософська лірика тощо (див. Zaborskaitė 1982). У цій статті йтиметься про назви жанрів і жанрових форм, а також про назви видів епосу, лірики й драми.

У вибраних підручниках поряд із літературою розглядається фольклор, однак фольклорні терміни в цій статті окремо не аналізуються (їх залучено лише для порівняння з термінами літературознавства) і їх не включено до загальної кількості термінів. З іншого боку, не завжди можливо відмежуватися від фольклору, оскільки межа між жанрами літератури й фольклору не завжди чітка. Збираючи терміни для статті, переважно спиралися на Вступ до літературознавства В. Заборскайте (1982) та редагований В. Кубілюсом твір Література

83

teorijos apybraiža (1982), literatūrologijos terminų žodynais, taip pat tautosakos darbais. Šiame straipsnyje aptariami 276 epo, lyrikos, dramos rūšių, žanrų ir žanrinių formų pavadinimai, neskaitant variantų. Tie terminai sudaro 44 nevienodo ilgio sinonimų eilutes.

2. Епос, лірика, драма

Майже всі автори вживають терміни епос⁶ Biz₃, 137, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Nor₁ 43, Nor₂ 47, Nor₃ 60, Češ 49, Am₄ 71 (у Biz₃ 64 — складений термін із варіантом епос — поетичний епос), лірика Biz₃ 137, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Nor₁ 55, Nor₃ 72, Am₄ 71 / лірика Nor₂ 47, Češ 8¹, драма Biz₃ 138, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Am₄ 71 — для позначення відповідних родів літератури. Однак слід зазначити, що епос у підручниках замінюється терміном епічна поезія Biz₃ 137, Nor₁ 43 / епічна поезія Nor₃ 60, Češ 49, Am₄ 94, лірика — лірична поезія Biz₃ 137, Nor₁ 72 / лірична поезія Nor₂ 58 / лірична поезія Nor₃ 22, Češ 7, лірична поезія Biz₃ 165, Nor₁ 55, драма — драматична поезія Biz₃ 138, Nor₁ 62 / драматична поезія Nor₂ 64 або драматична поезія Češ 57. Помічено, що складені терміни найбільше полюбляють К. Бізаускас і Й. Норкус. Й. Амбразявічюсу найчастіше достатньо термінів епос, лірика, драма.

Назви творів епосу, лірики й драми в підручниках дуже різняться. Утворюються доволі довгі синонімічні ряди, наприклад: ліричний твір Biz₃ 137, Nor₁ 58, Nor₃ 75 / ліричний твір Nor₂ 62 — ліричний твір Biz₃ 165 — твір лірики Biz₃ 166 — ліричний художній твір Biz₃ 167 — ліричний твір Biz₃ 179, Nor₁ 56, Nor₃ 73, Am₄ 110 / ліричний твір Nor₂ 60 — твір ліричної поезії Češ 59. Три(чотири)слівні сполучення можна було б вважати повними формами термінів. Найбільше синонімів у третьому виданні підручника К. Бізаускаса, тоді як Й. Амбразявічюс уникнув синонімії — у нього є лише ліричний твір. Назви творів епосу й драми в синонімічному вжитку мають більше авторів, наприклад: епічний твір Biz₃ 137, Gus₁ 57, Gus₂ 62, Nor₁ 43, Nor₂

⁶ Нині в значенні оповідної літератури вживається як епос, так і епіка (термін епіка, імовірно, почав поширюватися через прагнення називати різні поняття по-різному, пор. роман — романістика, новела — новелістика, гумор — гумористика та ін.). У найновіших виданнях (наприклад, VLE V 2004) перевагу надають коротшому терміну.

⁷ Приклади синонімів і варіантів у статті викладено в хронологічному порядку, щоб зміни термінів було видно чіткіше.

84

47, Nor₃ 61, Am₄ 98 – епічний твір Biz₃ 154, Am₄ 89 – епічний твір Nor₁ 43, Nor₂ 47, Nor₃ 61, Am₄ 89 – епічний твір Nor₁ 56 – епічний твір Nor₂ 59, Nor₃ 57, драматичний твір Biz₁ 12, Biz₃ 25, Nor₁ 10, Nor₂ 10, Nor₃ 13, Am₄ 14 – драматичний твір Biz₃ 137, Nor₁ 62, Nor₂ 64, Am₄ 111 – драматичний твір (Gus₁ 231 / драматичний твір Češ 57 – драматичний твір Češ 57 – драматичний твір Nor₃ 56, Am₄ 121 і довга форма твір драматичної поезії Am₄ 121 (як видно, довгі форми полюбляє не один автор). Невеликий епічний твір Й. Норкус називає терміном епічний твірець Nor₁ 52, Nor₂ 55, Й. Амбразявічюс запроваджує термін посилений епічний твір Am₄ 122. Таку велику кількість синонімів зумовили нестала форма вираження залежних компонентів і синонімічне уживання понять «твір» і «праця».

3. Однослівні терміни

Більшість (близько 71%) однослівних термінів (із 69 знайдених) розглядуваної тематичної групи — міжнародні терміни. Вирізняються назви жанрів драми (і театру) — немає жодного литовського терміна. Ці терміни вживаються в тій самій формі й тепер, наприклад: драма Biz₃ 185, Gus₁ 210, Gus₂ 204, Nor₁ 63, Nor₂ 47, Nor₃ 58, Am₄ 116, фарс Biz₃ 198, Češ 57, Am₄ 122, феєрія Biz₃ 198, Am₄ 122 (феєрія TŽŽe 2002, феєрія VaitkTŽŽe 2003), комедія Biz₃ 185, Nor₁ 63, Nor₂ 66, Nor₃ 58, Češ 57, Am₄ 115, мелодрама Biz₃ 198, Češ 58, Am₄ 122, містерія Biz₃ 198, Češ 75, Am₄ 122, п’єса Am₄ 122, трагедія Biz₃ 185, Nor₁ 63, Nor₂ 66, Nor₃ 58, Češ 57, Am₄ 115, водевіль Biz₃ 198, Češ 57, Am₄ 122. Лише термін моралітет Biz₃ 199 закріпився в іншій формі — мораліте (пор. LTŽ 1962; Zaborskaitė 1982; TŽŽe 2002).

Окремо слід розглянути термін драма, уживаний у значенні одного з драматичних жанрів. К. Бізаускас, Й. Норкус, Й. Амбразявічюс усувають у тексті багатозначність терміна драма, використовуючи для позначення одного драматичного жанру вирази драма в прямому значенні Biz₃ 185, Nor₁ 67, Nor₂ 70, драма (у прямому значенні) Nor₁ 66, Nor₂ 69 або драма (у вужчому значенні) Am₄ 116 / драма у вужчому значенні Am₄ 121 (Й. Амбразявічюс точніший). До речі, Ст. Чешунас уживає термін драма ще в одному значенні — «трагедія»: «Часто такий зміст має термін д р а м а, тобто він означає не будь-який драматичний твір, а лише т р а г і ч н и й» (Češ 57). На таке вживання могли вплинути нетермінологічні значення слів драма і трагедія (пор. DŽ₅ 2003

85

драма 3. перен. «велике лихо, що завдає моральних страждань» і трагедія 2. перен. «велике лихо, жахлива подія»).

Назви жанрів і видів творів епосу та лірики⁸ мають різне походження. Безперечно, серед них найбільше міжнародних термінів, наприклад: буколіка Biz₃ 156, еклога Biz₃ 156 (еклога LTŽ 1962, TŽŽe 2002, VaitkTŽŽe 2003, еклога Zaborskaitė 1982), епіграма Biz₃ 178, Nor₃ 67, Češ 64, епінікія Biz₃ 172, епітафія Biz₃ 179, епопея Biz₃ 146, Nor₃ 71, Češ 51, Am₄ 96, ескіз Gus₁ 130, Gus₂ 137, фейлетон Gus₁ 177, Gus₂ 178, гімн Biz₃ 175, Gus₁ 62, Gus₂ 67, Nor₂ 64, Nor₃ 77, Češ 62, Am₄ 110, гумореска Biz₃ 164, ямби Biz₃ 178, Am₄ 111, хроніка Biz₃ 102, Gus₁ 106, Gus₂ 115, Češ 68, Am₄ 27, мемуари Biz₃ 99, Gus₁ 113, Gus₂ 121, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 50, Češ 68, Am₄ 27, некролог Biz₃ 106, Gus₁ 122, Gus₂ 129, новела Biz₃ 145, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Nor₃ 68, Am₄ 80, памфлет Am₄ 110, пасквіль Biz₃ 177, пастораль Am₄ 98, псалом Biz₃ 175, Češ 62, роман Biz₁ 12, Biz₂ 25, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Nor₁ 5, Nor₂ 3, Nor₃ 3, Češ 6, Am₄ 7, романс Biz₁ 61, Biz₃ 91 тощо. Автори вживають термін епопея у різних значеннях: К. Бізаускас, Ст. Чешунас, Й. Амбразявічюс називають ним (довгі) героїчні поеми, а Й. Норкус — певний роман (наприклад, «Дон Кіхот» Сервантеса).

У підручниках також уживаються міжнародні терміни рондо Biz₃ 179, Gus₁ 236, Gus₂ 77, сонет Biz₁ 62, Biz₂ 92, Gus₁ 65, Gus₂ 77, Češ 36, Am₄ 74, triolet Biz₃ 179, Gus₁ 64, Gus₂ 73, Am₄ 74. Автори по-різному характеризують позначувані ними поняття; наприклад, К. Бізаускас сонет, тріолет, рондо, а Ст. Чешунас сонет визначає як певні вірші («Дуже багато ліричних віршів мають окремі назви не за внутрішнім змістом, а за особливостями віршування» (Biz₃ 179)), тоді як М. Густайтіс просто говорить про них як про певні види римування. Й. Амбразявічюс найчіткіше описує вживання таких термінів: «Деякі структури строф уживаються частіше й мають певні назви. Цими назвами називають також і

⁸ Назви жанрів і жанрових форм епосу та лірики розглядаються разом, оскільки не завжди легко точно віднести їх до того чи іншого роду літератури; наприклад, балада. Крім того, у досліджуваних підручниках деякі жанри, наприклад ідилія, віднесені до епосу, тоді як нині їх зазвичай вважають жанрами лірики (див. Zaborskaitė 1982: 155).

⁹ У статті також розглядаються терміни, якими називають жанри, пов’язані з паралітературною сферою — так званою літературою факту (терміни з LTA 1982: 265; Zaborskaitė 1982: 173).

86

«цілі вірші, складені з таких строф» (Am₄ 74). Назвою певного вірша К. Бізаускас і Й. Амбразявічюс також вважають термін октава Biz₃ 179, Am₄, 74, а Й. Амбразявічюс — терцина Am₄ / терцина Am₄ 74 (закріпився варіант терцина), які нині найчастіше сприймаються як назви певних строф (пор. LTŽ 1998). Варто звернути увагу, що і К. Бізаускас, і М. Густайтіс уживають ронда — змінний варіант терміна (нині рондо), хоча розділ про рондо в першому виданні підручника останнього автора названо рондо Gus₁ 236 (неадаптований варіант також включено до Списку термінів згаданого видання).

До різновидів епосу К. Бізаускас зараховує терміни arabeska (-as?) Biz₃ 164 (нині «певний спосіб зображення» (ЛЭТП 2001: 49)), siluetas Biz₃ 164 (?), але не пояснює їх (лише перелічує). У підручнику Ст. Чешуна вжито термін cona (різновид любовної лірики) Čėš 63. Можливо, це канцона?

Передавання міжнародних термінів, уживаних у підручниках, іще остаточно не усталилося — трапляються варіанти, наприклад: autobiografija Biz₃ 99 / autobiografija Gus₁ 121, Gus₂ 129, Nor₁ 36, Nor₂ 44, Nor₃ 51, Čėš 68, Am₄ 28, baladė Biz₃ 145, Nor₃ 65, Am₄ 90 / balada Nor₁ 46, Nor₂ 50, Čėš 50, bijografija Biz₁ 64, Biz₃ 99 / biografija Gus₁ 106, Gus₂ 115, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 50, Čėš 68, Am₄ 27, elegija Biz₃ 171, Nor₁ 58, Nor₂ 61, Nor₃ 75, Am₄ 109 / elegija Čėš 63, idilė Biz₁ 145, Am₄ 98 / idilija Nor₂ 50, Čėš 50, odė Biz₃ 171, Nor₁ 75, Am₄ 109 / oda Nor₁ 58, Nor₂ 61, Čėš 62, poema Biz₁ 12, Biz₃ 25, Gus₁ 62, Gus₂ 56, Nor₁ 46, Nor₂ 50, Nor₃ 62, Čėš 6, Am₄ 79 / poema Gus₁ 88, satira Biz₃ 171, Nor₂ 61 / satyra Nor₁ 58, Nor₃ 75, Am₄ 109 тощо (про варіанти докладніше див. Mitkevičienė 2004). Цікавіші варіанти: analai Biz₃ 102 / annatai Gus₁ 106, Gus₂ 115. Окрім згаданих poemos / poeṁos М. Густайтіс уживає гібрид poemėlė Gus₂ 72 або poemėlė Gus₁ 235, зменшувальне значення якого додатково підсилює прикметник smulkesnė.

Назв жанрів і видів творів литовською мовою приблизно у два з половиною рази менше. Це apybraiža Čėš 56, apysaka Biz₁ 12, Biz₃ 25, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Nor₁ 5, Nor₂ 3, Nor₃ 3, Čėš 6, Am₄ 7, apsakymas Biz₃ 145, Nor₁ 54, Nor₂ 58, Čėš 5, Am₄ 104, atsiminimai Biz₁ 64, Biz₃ 103, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 50, Čėš 68, dienynas Gus₁ 120, dienoraštis Biz₃ 102, Gus₂ 128, Am₄ 27, eilėraštis Biz₁ 93, Gus₁ 48, Gus₂ 51, Nor₁ 8, Nor₂ 6, Nor₃ 10, Čėš 59, Am₄ 7, gyvenimai Gus₁ 122, Gus₂ 130 «агіографічний твір (житія святих)», išpažintis Biz₃ 106, Gus₁ 121, Gus₂ 129, kelionraštis Gus₁ 100,

87

Gus₂ 110 (очевидно, утворений за аналогією з щоденником, літописом), metraštis Biz₁, 64, Biz₃ 99, Gus₁ 106, Gus₂ 115, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 50, Češ 54, Am₄ 27, pasakėčia Biz₃ 20, Gus₁ 60, Gus₂ 65, Nor₁ 18, Nor₂ 21, Nor₃ 29, Češ 24, Am₄ 11, pasakojimas Am₄ 100, paveikslas Nor₁ 54, Nor₂ 58, užrašai Biz₃ 99, Gus₁ 106, Gus₂ 115, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 53, Am₄ 27, vaizdelis Biz₃ 164, Am₄ 9 тощо. Усі перелічені литовські терміни є похідними (термінологізованими (наприклад, gyvenimai) або спеціально утвореними для називання понять літературознавства). Крім того, поряд із нині звичними для нас термінами вживаються литовські демінутиви, наприклад: apysakaitė Am₄ 81, apsakymėlis Biz₃ 164, Nor₁ 54, Nor₂ 58, Nor₃ 68, metraštėlis Nor₂ 74. Термін metraštėlis є лише у другому виданні підручника Й. Норкуса (незрозуміло, чому вибрано демінутив). У третьому виданні на тому самому місці — metraštis Nor₃ 82. Термін apysakaitė уживає лише Й. Амбразявічюс. Так він називає «Вінцаса Стоніса» Шатріос Рагани (книжка обсягом 146 сторінок). К. Бізаускас не ототожнює оповідання й оповідку (останню згадує разом із такими «різновидами епосу», як замальовки, гуморески тощо), а Й. Норкус записує ці терміни поруч, хоча перевагу все ж надає оповіданню¹⁰ (у виданні 1930 року термін apsakymas уже не вживається для називання певного жанру). До речі, слід зазначити, що з розвитком жанрів литовської епічної прози (друга половина XIX ст.) невеликі й середні за обсягом прозові твори називали дуже по-різному (переважно литовською!), наприклад: vaizdelis, pasaka, nusidavimas, paveikslas, apsakymėlis, viešinys, apysakutė, apysakaitė, apysaka, istorija тощо (Sprindytė 1996: 24–25). Як стверджує Й. Спріндіте, лише від 1950-х років можна довіряти жанровим підзаголовкам (Sprindytė 1996: 15), хоча й пізніше повісті ще називали романами, а оповідання — повістями. Автори розглянутих підручників спираються на підзаголовки творів: наприклад, роман В. П’ятаріса Algimantas терміном apysaka називають М. Густайтіс, Й. Норкус і Й. Амбразявічюс, тобто всі автори, які згадали цей твір, оскільки його було видано з таким підзаголовком. Лише останній додає зауваження, що автори називають цей та інші твори повістями

¹⁰ Цікаво, що оповіданням і оповідкою Nor₃ 35, Nor₂ 42, Nor₃ 50. Й. Норкус називає «Юзе з Паланги» Juzę (можливо, так позначено не жанр твору, а його вид — оповідний твір, тобто термін ужито в іншому значенні). Оповідка, як стверджує А. Залаторіс, «довгий час була навіть популярнішою за о п о в і д а н н я, але згодом о п о в і д а н н я поступово почало витісняти о п о в і д к у» (Zalatorius 1971: 19).

88

…комів, хоча, наприклад, Алгімантас більше схожий на роман (Am₄ 103). Про те, що розрізнення не проводилося, свідчить те, що М. Густайтіс наводить спільний приклад новели й повісті (Жемайте Різдво).

За даними А. Залаторюса, у третьому й четвертому десятиліттях XX ст. переважав термін новела, а не оповідання¹¹ (Zalatorius 1980: 7–8). У розглянутих підручниках того періоду також помітний поступовий перехід до новели. К. Бізаускас термінами новела і оповідання позначає різні поняття, наводить їхні визначення: «Невеликий за обсягом оповідний твір називається о п о в і д а н н я м. Зазвичай оповідання змальовує одну пригоду, дає характеристику переважно однієї особи, не прагне відобразити життя в усій його повноті, а є, так би мовити, епізодом, моментом, узятим із життя героїв. Н о в е л а співвідноситься з романом так, як балада з романтичною поемою. Це невелике художнє оповідання про якусь окрему пригоду, зазвичай засноване на дійсності, але не вичерпує подробиць характеристики» (Biz₃, 164). У перших двох виданнях підручника Й. Норкус для позначення певних невеликих оповідних творів уживає термін оповідання (також подає терміни оповіданнячко, картинка, зазначаючи, що останній уживається лише іноді). У підручнику 1930 року, на відміну від попередніх видань, уже характеризується лише новела, хоча тут же згадується термін оповіданнячко. Й. Амбразявічюс також говорить лише про новелу, однак зауважує, що «поряд із новелою існують невеликі епічні твори, які називають інакше: повістинка, оповідання, замальовка» (Am₄ 104). За матеріалами підручників важко судити про співвідношення назв жанрів прозових творів (наприклад, які терміни є синонімічними, а які ні).

Окремо слід поговорити про термін вірш, адже ним не всюди називають (невеликий) твір у віршованій формі. К. Бізаускас уживає цей термін починаючи з третього видання підручника, позначаючи ним віршовану мову, вірші («Віршами називаємо метричну мову, поділену на ритмічні частини, що мають подібність до музичних тактів» (Biz₃ 80)), хоча часом це означає саме вірші (пор. мішані вірші Biz₃ 85, білі вірші Biz₃ 91) (у першому виданні — витри-

¹¹ Як стверджує А. Залаторюс, «жодна вагоміша збірка малої прози литовських авторів, що з’явилася в третьому й четвертому десятиліттях XX ст., не мала підзаголовка „оповідання“, але дуже багато книжок самі автори називали „новелами“» (Zalatorius 1980: 7).

89

си вірші Biz₁ 13). У підручниках Й. Норкуса та Ст. Чешуна також помітне таке вживання терміна вірш Nor₁ 39, Nor₂ 6, Čės 6, однак у них трапляється також вірші Nor₁ 39, Nor₃ 6, Čės 30 (іноді важко визначити, що саме в конкретному випадку позначає цей термін). М. Густайтіс для цього значення переважно вживає термін вірші Gus₁ 40, Gus₂ 39. Й. Амбразявічюс стверджує, що «зовнішньою формою лірики найчастіше є вірш» (Am₄ 107).

Слід наголосити, що в виданні підручника К. Бізаускаса 1918 року байки названо сказаннями¹²: «Виняток становлять хіба що сказання, у яких часто містяться моральні повчання, зазвичай розміщені наприкінці сказань, у яких і полягає ідея сказань» (Biz₁ 9). Того ж 1918 року вийшла збірка перекладів Маргаліса — 62 сказань, хоча сказання у значенні «твір оповідного фольклору», за даними LKŽe, вже включено до литовсько-англійського словника, укладеного А. Лалісом 1915 року й виданого в Чикаго; у цьому значенні його вживав Й. Шлюпас. Як відомо, до XX ст. байки називали казками (цей термін також трапляється в назвах виданих тоді книжок байок; приклад — укладена Л. Резою збірка Езоп, або казки)¹³. Так їх називали і в першій половині XX ст. (наприклад, у книжці С. Чюрльонене З нашої літератури (с. 35) 1913 року та ін.). Як бачимо, К. Бізаускас намагався розрізняти поняття «казка» і «байка», тому, мабуть, було обрано термін сказання (у жодному з розглянутих підручників термін сказання у значенні «твір оповідного фольклору» не трапляється). У виданні підручника К. Бізаускаса 1922 року в тому самому реченні вже вжито байки. Термін байка можна знайти у другому виданні підручника П. Клімаса Читання для уроків литовської мови, яке вийшло 1918 (?) року; утвердив його, очевидно, Й. Яблонскіс (1920 року вийшла збірка Ригішкю Йонаса Байки: збірничок для вивчення мови).

Назви жанрів і різновидів фольклорних творів, на відміну від назв у літературі, здебільшого литовські, наприклад: замовляння Am₄ 94, пісня Biz₁ 46, Biz₂ 93, Gus₁ 46, Gus₂ 47, Nor₁ 5, Nor₂ 3, Nor₃ 61, Čės 8, Am₄ 8, пісенька Biz₃ 51, Nor₁ 8, Nor₂ 6, Nor₃ 10, піснеспів Biz₁ 62, Biz₂ 93, Am₄ 96, загадка Biz₃ 144, Gus₁ 10, Gus₂ 11, Nor₁ 19, Nor₂ 21, Nor₃ 29, Am₄ 45, приспів Biz₁ 48, Biz₂ 73, Gus₁ 45, Gus₂

¹² У LKŽe це значення не зафіксоване.

¹³ У XIX ст. термін казка означав оповідний (фабульний) твір загалом (Zalatorius 1971: 39).

90

45, Nor₁ 57, Nor₂ 60, Nor₃ 73, Češ 62, Am₄ 108, переказ Biz₃ 164, Am₄ 94, казка Biz₁ 42, Biz₃ 64, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Nor₁ 7, Nor₂ 49, Nor₃ 10, Češ 50, Am₄ 7, прислів’я Biz₃ 118, Gus₁ 5, Gus₂ 6, Nor₁ 44, Nor₂ 21, Am₄ 45, приказки Gus₁ 149, Gus₂ 154, Nor₁ 44, Nor₂ 48, Češ 46, обрядова пісня Nor₁ 57, Nor₂ 60, Nor₃ 73 тощо. Серед міжнародних термінів розглядуваної тематичної групи трапляється лише кілька, наприклад: легенда Biz₃ 144, Gus₁ 19, Gus₂ 19, Nor₁ 32, Nor₂ 37, Nor₃ 6, Am₄ 94, міф Biz₃ 139, Nor₃ 68, Am₄ 91 / міт Nor₁ 44. З російської мови запозичено назву жанру російського фольклору билина Biz₃ 142.

4. Двослівні терміни

Однослівні терміни є основними компонентами видових термінів, тому основні компоненти складених термінів розглядуваної тематичної групи також здебільшого міжнародні (близько 77% усіх складених термінів)¹⁴. Різні літературні жанри часто класифікують за тими самими ознаками. Тож компонент-джерело термінів, що називають різні поняття, нерідко збігається або є подібним.

Терміни з іншомовним залежним компонентом.¹⁵ Терміни з іншомовним залежним компонентом становлять близько 57,3% усіх двослівних термінів. Залежними компонентами двослівних термінів найчастіше виступають прикметники із суфіксом -inis (близько 57% термінів), наприклад: антична драма Češ 57, авантюрний роман Am₄ 102, дидактична ода Biz₃ 173, дидактична байка Biz₃ 158, емоційна лірика Am₄ 106, фантастичний подорожній нарис Gus₁ 100, Gus₂ 110, фантастичний роман Nor₃ 71, Am₄ 102, філософська ода Biz₃ 173, героїчна поема Biz₃ 147, героїчний епос Biz₃ 139, індивідуальна пісня Am₄ 109, індивідуальна лірика Am₄ 108, індивідуальна поема Češ 52, індивідуальний епос Am₄ 90, історична повість Gus₁ 142, Gus₂ 148, Nor₁ 54, Nor₂ 58, Češ 50, історична хроніка Nor₃ 59, історична поема Biz₃ 153, історичний епос Biz₃ 139, Nor₁ 45, Nor₂ 48, Nor₃ 44, Am₄ 93, історичний ескіз Biz₃ 105, історичний роман

¹⁴ У цій статті складені терміни класифікуються лише за походженням залежних (а не всіх) компонентів. Адже коли видове поняття називається за певним аспектом (наприклад, психологічністю), походження родового терміна (який часто виступає основним компонентом) не має значення — видовий компонент усе одно залишається тим самим (наприклад, психологічна повість, психологічний роман).

¹⁵ Слова чи терміни іншомовного походження — давні запозичення, інтернаціоналізми, гібриди.

91

роман Biz₃ 44, Nor₁ 54, Nor₂ 58, Nor₃ 70, Čes 50, Am₄ 102, класична комедія Biz₃ 194, Am₄ 120, класична ода Biz₃ 172 / класична ода Biz₃ 174, класична поема Biz₃ 145, класична трагедія Biz₃ 187, Am₄ 117, класичний епос Biz₃ 145, міфічний епос Biz₃ 138, моральна повість Gus₁ 142, Gus₂ 148, натурна ода Biz₃ 172, патріотичні вірші Am₄ 106, політичний роман Nor₃ 70, психологічна повість Gus₁ 142, Gus₂ 148, психологічний роман Am₄ 102, псевдокласична драма Čes 57, псевдокласична ідилія Biz₃ 156, псевдокласична комедія Biz₃ 195, псевдокласична лірика Biz₃ 166, псевдокласична ода Biz₃ 172, псевдокласична поема Biz₃ 145, Nor₂ 53 (і варіант псевдокласична поема Nor₁ 50, Nor₃ 65), псевдокласична трагедія Biz₃ 190, псевдокласичний епос Biz₃ 145, реалістична трагедія Am₄ 118, рефлексивна лірика Am₄ 106, релігійна лірика Čes 62, релігійна ода Biz₃ 175, релігійні вірші Am₄ 106, лицарський роман Biz₃ 162, романтична поема Biz₃ 146, сатира моральна Čes 64¹⁶, сатира політична Čes 64, сатирична лірика Čes 64, сентиментальна повість Gus₁ 142, Gus₂ 148 тощо. Деякі терміни утворено з компонентами літературний, епічний, ліричний, наприклад: літературна пісня Am₄ 163, літературна казка Am₄ 103, епічна поема Gus₁ 74, Nor₁ 54, Nor₂ 57, Nor₃ 61, лірична поема Biz₃ 153, Am₄ 97, ліричні вірші Biz₃ 179, Nor₁ 56. Перелік термінів з іншомовним залежним компонентом можна було б доповнити термінами, залежними компонентами яких виступають литовські прикметники із суфіксом -inis, наприклад: реальний подорожній нарис Gus₁ 100, Gus₂ 110, соціальний роман Nor₃ 71, Am₄ 102.

Іншу численну групу двослівних термінів становлять терміни, залежний компонент яких — родовий відмінок іменника іншомовного походження (близько 25,5% термінів), наприклад: церковний гімн Gus₂ 53, церковний спів Biz₃ 144, комедія характерів Am₄ 121, філософська лірика Čes 62, грецька комедія Am₄ 120¹⁷, грецька ода Biz₃ 172, грецька трагедія Biz₃ 188, Nor₁ 64, Nor₂ 66, Nor₃ 58, Am₄ 117, епос про героїв Am₄ 93, комедія інтриги Am₄ 121, повість про історію Gus₁ 142, Gus₂ 148, епос історії Am₄ 90, історичний роман Biz₃ 163, Gus₁ 142, Gus₂ 148, християнський спів Biz₃ 175, літературний епос

¹⁶Зворотний порядок компонентів загалом не є характерним.

¹⁷ У цьому та кількох інших випадках (див. далі) складені з назвами народів складені найменування слід вважати термінами, а не номенклатурними назвами, оскільки ними позначається не будь-яке явище літератури відповідного народу, а певний історичний тип жанру.

92

Biz₃, Nor₁ 43, Nor₂ 47, лірика літератури Biz₃ 167, Nor₂ 58, Nor₂ 74 / лірика літератури Nor₂ 61¹⁸, лірика патріотизму Čes 62, ода псевдокласиків Biz₃ 175, лірика релігії Čes 62, лицарський роман Nor₃ 70, Čes 53, Am₄ 102, римська ідилія Biz₃ 156, епіграма сатири Gus₁ 65, лірика сатири Čes IV 64, сатиричний роман Biz₃ 163, хоча не скрізь (наприклад: лірика патріотизму, лірика релігії, сатиричний роман тощо) цей родовий відмінок є доречним. Незрозуміло, чи залежний компонент терміна драматичні хроніки Čes 57 стоїть у родовому чи називному відмінку («За Туріно драматичні твори поділяються на історичні (до яких належать і так звані „драматичні хроніки“) <...>). Лише умовно до цієї групи можна зарахувати термін із прізвищем трагедія Шекспіра Nor₃ 58 («Загальна історія літератури знає три визначні різновиди трагедії: давньогрецьку, французьку класичну трагедію (XVII ст.) і трагедію Шекспіра» (Nor₃ 58)).

Складні двослівні терміни рідше утворює гібридний прикметник із суфіксом -iškas, наприклад: гумористичний роман Čes 54, лірична пісенька Am₄ 99, поетична біографія Biz₃ 159, поетичний епос Biz₃ 64, лицарський роман Biz₃ 162, романтична поема Gus₂ 231, Gus₂ 75, сатирична пісня Nor₁ 60, Nor₃ 76 / сатирична пісня Nor₂ 63, сатирична байка Nor₂ 63 / сатирична байка Nor₃ 76, сатиричний роман Am₄ 102, суб’єктивна поема Nor₃ 65; загалом рідше трапляється міжнародний прикметник або гібридний дієприкметник, наприклад: драматизована казка Am₄ 122, драматизована поема Am₄ 122, ліричний епос Čes 56, суб’єктивна поема Nor₁ 50 / суб’єктивна поема Nor₂ 54. Займенникові форми майже не вживаються (є лише один термін із займенниковим залежним компонентом).

Трапляються також варіанти залежних компонентів, що є результатом неоднакового литовізування термінів у різний час. Такі варіанти були поширені в третьому десятилітті XX ст. (див. Mitkevičienė 2004).

Терміни з литовськими залежними компонентами. Залежним компонентом найчастіше (приблизно у 37% термінів) виступає іменник у родовому відмінку, наприклад: епос буття Čes 50, роман сучасності Biz₃ 163, епос мистецтва Biz₃ 138, Nor₁ 43, Nor₂ 47, ода мистецтва Biz₃ 172, байка мистецтва Biz₃ 157, роман мистецтва Biz₃ 163, лірика природи Čes 62, урочиста ода Biz₃ 173, пісня війни Čes 62, лірика війни Čes 62, епос героїв Čes 50, Am₄ 90, опис подорожі Biz₃ 112, Gus₁ 88, Gus₂ 99, Nor₁ 35, Nor₂ 42, Nor₃ 49 / опис подорожей Biz₃

¹⁸ Літературний епос і літературна лірика — це видові терміни, що належать до того самого рівня, що й фольклорний епос, фольклорна лірика.

93

113, роман подорожей Nor₃ 70, народний епос Biz₃ 138, Nor₁ 43, Nor₂ 74, народна лірика Biz₃ 167, Nor₁ 56, Nor₃ 72, Am₄ 108 / народна лірика Nor₂ 59, вірші про кохання Češ 63, лірика кохання Češ 63, міщанська драма Biz₃ 197, міська драма Am₄ 121, поема про не-героїв Češ 50, пригодницький роман Češ 55, Nor₃ 70, Am₄ 102, ода пошани Biz₃ 173, комедія звичаїв Am₄ 121, сімейний роман Biz₃ 197, Nor₃ 71, Am₄ 102, фольклорний епос Am₄ 90, фольклорна лірика Am₄ 108, роман суспільства Biz₃ 163, Gus₁ 142, Gus₂ 148, хоча ненабагато поступаються їм прикметники із суфіксом -inis (близько 30%), наприклад: побутова повість Češ 50, побутовий роман Češ 50, штучна ода Biz₃ 172, віршований епос Am₄ 90, емоційна лірика Am₄ 106, героїчна поема Am₄ 95, героїчний епос Biz₃ 139, невіршований епос Am₄ 90, пастуша ідилія Biz₃ 156, писемна лірика Am₄ 108, писемна новела Nor₃ 68, писемний епос Am₄ 90, усний епос Biz₃ 138, суспільна сатира Češ 64, сектантська ода Biz₃ 172, сімейний роман Biz₃ 163, сімейний роман Biz₃ 163, національний гімн Biz₃ 175, тихий гімн Biz₃ 144, суспільні вірші Am₄ 106, суспільна повість Gus₁ 142, Gus₂ 148, суспільний роман Nor₃ 71. Знову ж таки, родовий відмінок іменника в деяких випадках, наприклад у термінах ода мистецтва, ода пошани, не є найдоречнішим вибором.

Прості прикметники (більшість із них — займенникові) також виступають залежними компонентами термінів, наприклад: легка сатира Biz₃ 177, новий роман Češ 55, нова комедія Am₄ 121, нова ода Biz₃ 173, нова поема Biz₃ 153, Am₄ 97, нова трагедія Nor₁ 64, Nor₂ 66, серйозна сатира Biz₃ 177 / серйозна сатира Am₄ 110, стара поема Nor₂ 53. Є деякі терміни, залежним компонентом яких є литовський прикметник із суфіксом -ingas. Здається, найбільше такі прикметники полюбляє вживати M. Gustaitis, наприклад: змістовний фейлетон Gus₁ 177, Gus₂ 178, змістовна монографія Gus₁ 130, Gus₂ 137, захоплива повість Gus₁ 104 / захоплива повість Gus₂ 113, захопливий роман Gus₁ 104 / захопливий роман Gus₂ 113; войовнича пісня Češ 62.

Як займенникові, так і незайменникові дієприкметники виступають залежними компонентами кількох термінів, наприклад: описовий роман Biz₃ 163, описова поема Am₄ 98, невіршована лірика Am₄ 107, висміювальна сатира Am₄ 110, повчальний роман Biz₃ 163 і повчальний роман Biz₃ 197, розсудлива лірика Am₄ 106, оповідна лірика Biz₃ 167, віршована поема Biz₃ 149, Nor₁ 50, Nor₂ 53, Nor₃ 65, Am₄ 95, римована комедія Biz₃ 197. Із прикладів видно, що литовські залежні компоненти термінів найчастіше-

94

здебільшого є означеними (пор. терміни з іншорядним залежним компонентом). Лише один термін уживається (до речі, у тому самому підручнику) як в означеній, так і в неозначеній формі. Варіювання литовських залежних компонентів — порівняно рідкісне явище.

Терміни з іншими залежними компонентами трапляються лише поодиноко; наприклад, М. Густайтіс уживає термін apysaka–fantazija Gus₂ 148, запозичений із твору М. Вайткуса Tvano, що вийшов із таким підзаголовком.

Літературознавчий термін liaudiška daina Gus₁ 53, Gus₂ 56, Am₄ 109 «пісня, подібна до народної» відрізняється від фольклорного терміна liaudies daina Biz₁ 35, Biz₃ 54, Gus₁ 4, Gus₂ 4, Nor₁ 20, Nor₂ 12, Nor₃ 21, Češ 5, Am₄ 38. Для цього випадку тут доречно вибрано прикметник із суфіксом -iškas.

Приклади свідчать про випадки синонімії залежних компонентів термінів (щодо синонімії див. далі; самі терміни не є синонімами), наприклад: побутова повість – епос буття, дидактична байка – повчальний роман, філософська ода – філософська лірика, лірична поема – ліричний епос, лірика патріотизму – патріотичні вірші, усний епос – усна лірика тощо. Подібні розбіжності у вираженні трапляються і в тому самому підручнику, і в різних виданнях. На жаль, не завжди спостерігається поступ у кращому напрямку.

5. Інші складені терміни

Терміни з литовськими та іншомовними залежними компонентами. У термінах цього типу залежні компоненти зазвичай виражені родовим відмінком іменника та прикметником (найчастіше із суфіксом -inis), наприклад: фантастичний опис подорожей Gus₁ 88, Gus₂ 99, народна епічна поема Nor₃ 63, народна героїчна поема Biz₃ 145, народний історичний епос Biz₃ 143, героїчний епос народу Am₄ 95; реалістичний опис подорожей Gus₁ 88, Gus₂ 99 і варіант реальний опис подорожей Gus₁ 100, Gus₂ 110, сентиментальний сімейний роман Češ 55; опис фантастичних подорожей Biz₃ 113, лірика філософського характеру Nor₃ 75; давньогрецька драма Am₄ 115. У кількох термінах обидва залежні компоненти є узгодженими, наприклад: християнський релігійний епос Biz₃ 144, нова класична драма Češ 57, наслідувальна класична поема Biz₃ 145, а в одному — керованими, наприклад, трагедія Давньої Греції Nor₃ 58.

Також знайдено єдиний чотирислівний термін історична поема Нового часу Biz₃ 153 / історична поема Нового часу Biz₃ 153.

95

Терміни з литовськими залежними компонентами. Різновид позначається двома родовими відмінками, наприклад: комедія Нового часу Biz₃ 196, Am₄ 120, поема Нового часу Biz₃ 152, Am₄ 95 / поема Нового часу Biz₃ 153, трагедія Нового часу Biz₃ 192, поема давніх часів Nor₃ 53, ідилія нашого часу Biz₃ 156, а також родовим відмінком іменника та прикметником, наприклад: народна героїчна поема Biz₃ 145, Nor₃ 46, Nor₃ 51, народний героїчний епос Biz₃ 146, новий художній епос Biz₃ 145, героїчний епос народу Am₄ 96, або двома прикметниками, наприклад: найдавніша героїчна поема Am₄ 95 і найдавніша героїчна поема Am₄ 96, давня героїчна поема Am₄ 96, нова національна драма Češ 57–58, дієприкметником і прикметником, наприклад, наслідувальна героїчна поема Nor₁ 49, Nor₂ 53, Nor₃ 65.

Терміни з іншомовними залежними компонентами. Терміни з іншомовними залежними компонентами трапляються найрідше. У таких термінах один залежний компонент найчастіше є прикметником із суфіксом -inis, а інший — родовим відмінком іменника, наприклад: антична грецька комедія Am₄ 120, антична грецька трагедія Am₄ 117 / грецька антична трагедія Am₄ 117, класична французька комедія Am₄ 120, реалістична англійська трагедія Am₄ 117, французька класична трагедія Nor₃ 58 / класична французька трагедія Am₄ 117. Пор. також інші терміни, наприклад: класична героїчна поема Biz₃ 146, ліричний епічний вірш Nor₃ 66; сентиментальний роман ідей Češ 55.

Залежні компоненти складених фольклорних термінів здебільшого литовські (переважно виражені родовим відмінком іменника), наприклад: пісня побуту Biz₃ 169, казка буття Am₄ 91, пісня стану Biz₃ 168, пісні звуків і праці Nor₁ 57, Nor₂ 60, Nor₃ 73, пісні тварин і птахів Nor₁ 57, Nor₂ 60, Nor₃ 73, казка про тварин Biz₃ 141, Am₄ 91, поховальна голосільна Češ 63, пісня сиріт Nor₁ 57, Nor₂ 60, Nor₃ 73, казка про звичаї Biz₃ 141, пісні вірувань і звичаїв Nor₁ 87, Nor₂ 60, Nor₃ 73, дитяча казка Am₄ 92, весільна пісня Biz₃ 169, Nor₁ 20, Nor₂ 22, Nor₃ 32, Češ 62; описова казка Biz₃ 141, весільна пісня Nor₁ 57 тощо. Слова іншомовного походження значно рідше виступають залежними компонентами термінів (залежні компоненти часто однакові або споріднені), наприклад: історична пісня Biz₃ 99, історична пісня Biz₃ 143, Nor₁ 45, Nor₂ 49, Nor₃ 61, Am₄ 93, міфічна пісня Biz₃ 168, міфічна казка Biz₃ 140, Am₄ 91, казка про міфи Am₄ 91¹⁹, сатирична казка Biz₃ 141, казка сатири Am₄ 92 тощо.

¹⁹ Нині замість термінів казка про міфи і міфічна казка вживається слово «сакме».

96

Однак литовським зазвичай є лише один залежний компонент багатослівних термінів, наприклад: історична народна пісня Nor₁ 71, Nor₁ 79, Nor₃ 87, народна героїчна пісня Nor₃ 62, народна лірична пісня Nor₁ 57, Nor₃ 74 / народна лірична пісня Nor₂ 61, поетична народна пісня Nor₁ 45 / поетична народна пісня Nor₂ 49, Nor₃ 62 тощо.

6. Синонімія термінів

Синоніми термінів розглядуваної групи різняться за джерелом уживання. Одні з них використовуються тим самим автором у тому самому виданні підручника, інші трапляються лише в різних виданнях підручника, ще інші — у підручниках різних авторів (того самого чи іншого періоду). Отже, синонімічні терміни засвідчують несталість вираження назв епосу, лірики й драми, їхніх видів, жанрів і жанрових форм, а також їх змінність. Ряди термінів-синонімів складаються від двох до дев’яти термінів. Найбільше двокомпонентних (52%) і трикомпонентних (34%) синонімічних рядів.

Двокомпонентні синонімічні ряди:

а) синонімія однослівних термінів. Однослівних термінів-синонімів є лише кілька: литовські терміни щоденник Biz₃ 102, Gus₂ 128, Am₄ 27 і щоденник Gus₁ 120, міжнародні терміни іділія, або пастораль Am₄ 98 (нині не вважаються синонімами). Синонімія термінів щоденник і щоденник є результатом мовного розвитку. Слово щоденник у значенні «книжка для запису денних справ і подій», за даними LKŽe, вживав, наприклад, Й. Шлапеліс 1921 року в Литовсько-російському словнику. Така зміна слововживання відображається в літературознавчій термінології, до якої ці слова увійшли вже як терміни. Про зв’язок термінів трагедія і драма у підручнику Ст. Чесуна йшлося раніше.

б) синонімія складених термінів. Найчастіший випадок таких термінів-синонімів — синонімічне вживання прикметника (зазвичай прикметника із суфіксом -inis) та родового відмінка іменника, наприклад: історичний роман Biz₃ 44, Nor₁ 54, Nor₂ 58, Nor₃ 70, Čės 50, Am₄ 102 – роман історії Biz₃ 163, Gus₁ 142, Gus₂ 148, історична повість Gus₁ 142, Gus₂ 148, Nor₁ 54, Nor₂ 58, Čės 50 – повість історії Gus₁ 142, Gus₂ 148, історичний епос Biz₃ 139, Nor₁ 45, Nor₂ 48, Nor₃ 44, Am₄ 93 – епос історії Am₄ 90, релігійна лірика Čės 62 – лірика релігії Čės 62, сатирична лірика Čės 64 – лірика сатири Čės 64; сатиричний роман Biz₃ 163 – роман сатири Am₄ 102, войовнича пісня Čės 62 – пісня війни Čės 62. Кілька синонімічних рядів утворюється внаслідок заміни прикметника, що виступає залежним компонентом

97

(з часом) спорідненим прикметником, наприклад: романтична поема Biz₃ 146 – романтична поема Gus₁ 231, Gus₂ 75, суб’єктивна поема Nor₁ 50 і варіант суб’єктивна поема Nor₂ 54 – суб’єктивна поема Nor₃ 65.

У підручнику Й. Амбразевичюса знайдено кілька термінів-синонімів, залежні компоненти яких мають різне походження: один литовський, а інший іншомовний, наприклад: чуттєва, емоційна лірика Am₄ 106, роздумова, рефлексивна лірика Am₄ 106. Автор віддає перевагу більш литовським термінам.

К. Бізаускас синонімічно вживає назви історичних типів оди з литовськими (нова, мистецька ода Biz₃ 172) та іншомовного походження (класична, або натуральна ода Biz₃ 172) залежними компонентами. Синонімія цих термінологічних рядів своєрідна, адже, хоча нова – мистецька означає «художня, мистецька», а класична – натуральна — «невигадана, справжня», самі терміни нова ода – мистецька ода, класична ода – натуральна ода (основний термін — класична ода) є синонімами, точніше, семантично нерівнозначними синонімами (поняття називають, висуваючи на перший план різні ознаки). Синонімічний зв’язок помітний не з форми вираження, а лише з уживання.

Синонімічність усіх перелічених термінів зумовлена різними (синонімічними чи ні) залежними компонентами.

в) синонімія термінів із різною кількістю компонентів. Знайдено такі приклади: опис подорожі Biz₃ 112, Gus₁ 88, Gus₂ 99, Nor₁ 35, Nor₂ 42, Nor₃ 49 (і варіант опис подорожей Biz₃ 113) – подорожопис Gus₁ 100, Gus₂ 110, комедія нових часів Biz₃ 196, Am₄ 120 – нова комедія Am₄ 121, поема нових часів Biz₃ 152, Am₄ 95 / поема нових часів Biz₃ 153 – нова поема Biz₃ 153, Am₄ 97, поема давніх віків Nor₂ 53 – стара поема Nor₂ 53, лірика філософії Češ 62 – лірика філософського характеру Nor₃ 75. Трислівні терміни (крім останнього) подано раніше в тому самому підручнику, ніж двослівні, або вони вживалися в попередніх виданнях (редакціях). Варіантні терміни реальний опис подорожей Gus₁ 88, Gus₂ 99 і реалістичний опис подорожей Gus₁ 100, Gus₂ 110 (прикметники, що є їхніми залежними компонентами, по-різному адаптовані до литовської мови) мають синонім реалістичний подорожопис Gus₁ 100, Gus₂ 110. Ст. Чесунас синонімічно вживає терміни нова класична драма Češ 57 і псевдокласична драма Češ 57.

Тричленні ряди синонімів:

а) синонімія однослівних термінів. Більшість однослівних термінів-синонімів є лексичними синонімами. Як синоніми вживаються терміни atsi-

98

спогади Biz, 64, Biz₃ 103, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 50, Češ 58 – мемуари Biz₃ 99, Gus₁ 113, Gus₂ 121, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 50, Češ 68, Am₄ 27 – нотатки Biz₃ 99, Gus₁ 106, Gus₂ 115, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 53, Am₄ 27. У першому виданні підручника К. Бізаускаса трапляється лише термін спогади, який у третьому виданні ніби відсувається на другий план, адже автор здебільшого пише мемуари (спочатку вживається нотатки або мемуари Biz₃ 99, мемуари, або нотатки Biz₃ 101). Спогади уперше вжито як компонент складених термінів літературні спогади, театральні спогади Biz₃ 103. М. Густайтіс зовсім не вживає терміна спогади (хоча як приклад наводить твори, у назвах яких є це слово). У його підручнику перевагу віддано терміну нотатки (нотатки або мемуари Gus₁ 113, Gus₂ 121), який зазвичай і вживається. Й. Норкус у перших виданнях уперше згадує синоніми нотатки, або мемуари Nor₁ 36, Nor₂ 43, а в третьому виданні — спогади, або мемуари (в обох випадках перевагу віддано питомому литовському терміну). Проте надалі в таких випадках він здебільшого вживає термін спогади. До речі, рецензент другого видання критикує автора за те, що той без пояснень називає нотатки спогадами (Misevičius 1930: 735). Зауважено, що в одному місці третього видання також ужито термін нотатки. Імовірно, синонімами терміни спогади і мемуари вважає Ст. Чешунас (їх записано поруч, через кому). У підручниках, виданих уже після К. Бізаускаса, намагалися вживати литовські терміни. Однак у праці Й. Амбразевічюса знову навпаки: вживається мемуари, або нотатки Am₄ 27 або лише мемуари. Отже, можна стверджувати, що термін спогади пробивав собі шлях нелегко (пор. мемуаристика, мемуарист).

Інша не менш цікава трійка термінів — літопис Biz, 64, Biz₃ 99, Gus₁ 106, Gus₂ 115, Nor₁ 36, Nor₂ 43, Nor₃ 50, Češ 54, Am₄ 27 – хроніка Biz₃ 102, Gus₁ 106, Gus₂ 115, Češ 68, Am₄ 27 – аннали Biz₃ 102 / аннали Gus₁ 106, Gus₂ 115. У першому й третьому виданнях підручника К. Бізаускаса вжито термін літопис, однак у третьому виданні також наведено два найменування того самого поняття — хроніка й аннали. М. Густайтіс також здебільшого віддає перевагу терміну літописи, який іноді замінюється на хроніку. Аннали ужито, мабуть, лише один раз. Й. Норкус уникав синонімії — вживає лише літописи. Терміни літописи і хроніка можна знайти в підручнику Ст. Чешунаса, однак там вони не пов’язані й не пояснені, тому важко судити про їхній зв’язок. Й. Амбразевічюс, як і К. Бі

99

заускас, уживає литовський термін літописи, однак зазначає, що їх також називають хроніками.

б) синонімія складених термінів. Найчастіше синонімія складених термінів виявляється у синонімічності залежних компонентів. Нерідко компоненти термінів, що утворюють тричленні ряди й відрізняються один від одного, мають різне походження — одне слово литовське, а інше іншомовне. Наприклад, K. Biz auskas, M. Gustaitis уживають термін роман суспільства Biz₃ 163, Gus₁ 142, Gus₂ 148, J. Norkus у виданні 1930 р. пише суспільний (соціальний) роман Nor₃ 71 (перевагу й далі надають більш литовському терміну; для позначення виду замість родового відмінка іменника обрано прикметник із суфіксом -inis), тоді як J. Ambrazevičius залишає лише термін, залежний компонент якого виражено іншомовним словом, — соціальний роман Am₄ 102. Ряд синонімів роман пригодницький Gus₁ 104 / роман пригодницький Gus₂ 113 — пригодницький роман Nor₃ 70, Češ 55, Am₄ 102 доповнює термін із синонімічним (але віддаленим за значенням) іншомовним залежним компонентом — авантюрний роман Am₄ 102. Останній термін уживає лише J. Ambrazevičius, і автор віддає перевагу саме йому, а не пригодницькому роману. Отже, рух відбувається шляхом інтернаціоналізації. Для позначення того самого поняття J. Ambrazevičius уживає три терміни: народна пісня Gus₁ 53, Gus₂ 56, Am₄ 109 — індивідуальна пісня Am₄ 109 — літературна пісня Am₄ 163; слова, що виступають їхніми залежними компонентами, не є синонімами. Термін, уживаний K. Bizauskas і J. Norkus, літературна лірика Biz₃ 167, Nor₁ 58, Nor₃ 74 / літературна лірика Nor₂ 61, J. Ambrazevičius замінює двома термінами — писемна, або індивідуальна, лірика Am₄ 108. У згаданій рецензії на другий підручник J. Norkus висловлено пропозицію замінити компонент літератури: «У новому виданні авторові доведеться змінити лише деякі дрібниці, а саме, <...> терміни „літературний (мистецький) епос“, „літературна лірика“ замінити точнішими термінами: „індивідуальний епос“, „індивідуальна лірика“ (Misevičius 1930: 733). Очевидно, оскільки на той час до теорії літературознавства включали й фольклор, терміни літературна лірика і літературний епос (див. далі) могли тлумачитися неточно.»

Залежні компоненти деяких термінів, якими ці терміни різняться, є литовськими словами (але не синонімами), наприклад: народний епос Biz₃ 138, Nor₁ 43, Nor₂ 74 – усний епос Biz₃ 138 – фольклорний епос Am₄ 90, народна лірика Biz₃ 167, Nor₁ 56, Nor₃ 72, Am₄ 105 / народна лірика Nor₂ 59 – усна лірика Biz₃ 167 – фольклорна лірика Am₄ 108. К. Бізаускас перевагу

100

віддає термінам народний епос, народна лірика, так названо й відповідні розділи. Й. Амбразевічюс вважає основним термін фольклорна лірика.

Синоніми, виражені спорідненими словами (граматичними синонімами): рицарський роман Biz₃ 162 – рицаристський роман Biz₃ 162 – роман про рицарів Nor₃ 70, Čes 53, Am₄ 102; родинний роман Biz₃ 163 – сімейний роман Biz₃ 163 – роман родини Biz₃ 197, Nor, 71, Am₄ 102 — кінцеві компоненти. Синонімами ці поняття названо лише в підручнику К. Бізаускаса; у пізніших підручниках уживається лише один термін (із родовим відмінком).

Синонімами слід вважати міщанська драма Biz₃ 197 – сентиментальна комедія Biz₃ 197 – міщанська драма Am₄ 121. Поряд із терміном міщанська драма К. Бізаускас наводить зовсім інший термін із виразним зневажливим відтінком — сентиментальна комедія, стверджуючи, що так називали міщанські драми у Франції (Biz₃ 197). Отже, останній термін є лише історичним фактом. У підручнику Й. Амбразевічюса трапляється лише міщанська драма.

c) синонімія термінів-компонентів різної кількості. Синонімічно вживаються назви історичних типів драматичних творів, наприклад: класична комедія Biz₃ 194 – антична грецька комедія Am₄ 120 – грецька комедія Am₄ 120; псевдокласична трагедія Biz₃ 190 – французька класична трагедія Nor₃ 58 / класична французька трагедія Am₄ 117 – класична трагедія Am₄ 117, псевдокласична комедія Biz₃ 195 – класична французька комедія Am₄ 120 – класична комедія Am₄ 120. Отже, компонент класичний вживається в різних значеннях: для К. Бізавскаса класичний означає античний (грецький), а для Й. Амбразявічюса — класицистичний.

Синонімом трислівних термінів опис фантастичних подорожей Biz₃ 113 – опис фантастичних подорожей Gus₁ 88, Gus₂ 99 є двослівний термін фантастичний подорожопис Gus₁ 100, Gus₂ 110.

Багатокомпонентні синонімічні ряди. Це здебільшого чотирикомпонентні синонімічні ряди. Один із них — епос літератури, або мистецтва Biz₃ 138, Nor₁ 43, Nor₂ 47 – писемний, або індивідуальний, епос Am₄ 90. К. Бізавскас переважно вживає термін епос мистецтва (пор. раніше лірика літератури). Важко сказати, якому терміну віддає перевагу Й. Норкус. Й. Амбразявічюс, як і у випадку з лірикою, вживає два терміни — писемний, або індивідуальний, епос.

Інший чотиричленний синонімічний ряд утворюють назви історичного типу оди — штучна, сектантська або псевдокласична ода Biz₃ 172 – ода псевдокласиків Biz₃ 175 (найчастіше вживається псевдокласична ода). Чотирма й п’ятьма

101

термінами називають два історичні типи трагедії, наприклад: грецька трагедія Biz₃ 188, Nor₁ 64, Nor₂ 66, Nor₃ 58, Am₄ 117 – класична трагедія Biz₃ 187 – антична грецька трагедія Am₄ 117 / грецька антична трагедія Am₄ 117 – давньогрецька трагедія Nor₃ 58; трагедія нових часів Biz₃ 192 – нова трагедія Nor₁ 64, Nor₂ 66 – трагедія Шекспіра Nor₃ 58 – реалістична англійська трагедія Am₄ 117 – реалістична трагедія Am₄ 118.

Одну фольклорну разновидність епосу називають аж сімома термінами. Три з них уживає К. Бізаускас (героїчний епос Biz₃ 139, народний героїчний епос Biz₃ 146), а чотири — Й. Амбразявічюс (епос героїв Am₄ 90 – епос героїв Am₄ 93 – героїчний епос народу Am₄ 95 – народний героїчний епос Am₄ 96). Таке багатство синонімів зумовили прикметники, ужиті як залежні компоненти терміна, та родовий відмінок іменників (литовського й іншомовного походження), які вживалися як синоніми, а також конкуренція довгих і коротких варіантів термінів та різні головні компоненти трислівних термінів. Хоча назви поняття різноманітні, у підручниках переважають синоніми з литовським залежним компонентом (героїчний епос, епос героїв). Нині терміном героїчний епос називають, наприклад, Одіссею Гомера тощо. Проте автори вживають для цього інші терміни (за винятком Ст. Чешуна, який пише епос героїв Čėš 50). Їх аж вісім (разом із терміном Ст. Чешуна епос героїв — дев’ять), наприклад: народна героїчна поема Biz₃ 145, Nor₁ 46, Nor₂ 51 – народна героїчна поема Biz₃ 145 – епопея Biz₃ 146, Čėš 51, Am₄ 96 – героїчна поема Biz₃ 147 – народна епічна поема Nor₃ 63 – найдавніша героїчна поема Am₄ 95 / найдавніша героїчна поема Am₄ 96 – героїчна поема Am₄ 95 – давня героїчна поема Am₄ 96. Зазначено, що, на відміну від випадку героїчного епосу, К. Бізаускас частіше вживає термін із залежним компонентом іншомовного походження героїчна поема (або народна героїчна поема). Термін епопея включено до підручників як побічне найменування поняття.

7. Висновки

1. Третє видання підручника К. Бізаускаса з теорії літератури вийшло того самого року, коли в Каунасі було засновано Литовський університет і в ньому почали викладати літературу. Отже, потреба в литовських термінах літературознавства вже була справді дуже великою, і терміни потрібно було створювати швидко, так само як оперативно відбирати відповідні терміни, які вже вживалися (терміни були, адже

102

ще в XIX ст. друкувалися статті з літературознавчої тематики, від 1890 р. почали видавати історії литовської літератури тощо). Комісія з термінології тут мало чим допомогла: К. Бізаускасу доводилося лише керуватися її зауваженнями, а не просто брати й уживати затверджені терміни. З його підручника, мабуть, багато термінів запозичили інші автори, але вживані ними терміни, на жаль, не завжди кращі за терміни К. Бізаускаса. Показовий факт: авторами перших книжок з теорії літератури були юрист, історик, священнослужитель, який вивчав літературу за кордоном… Єдиний Й. Амбразявічюс був літературознавцем, який закінчив литовський університет.

2. Більшість назв епосу, лірики, драматичних родів, жанрів та інших одиниць класифікації в перших литовських підручниках із теорії літератури має іншомовне походження: міжнародних однослівних термінів виявлено майже у два з половиною рази більше, ніж литовських; терміни-словосполучення змішаного походження (литовського й іншомовного) становлять понад половину всіх термінів-словосполучень, іншомовні терміни — понад дві п’ятих, а суто литовські — лише приблизно одну шістнадцяту. Невелика кількість термінів-словосполучень литовського походження зумовлена переважанням іншомовних однослівних термінів: однослівні терміни стають головними компонентами термінів-словосполучень. У двослівних термінах іншомовні слова як залежні компоненти трапляються майже у півтора раза частіше, ніж литовські, і лише трислівні терміни з іншомовними залежними компонентами поступаються термінам, у яких залежні компоненти — литовські слова.

3. І однослівним, і складеним термінам притаманне явище, досить звичне в третьому десятилітті XX ст., — варіювання. Його здебільшого зумовлювало неоднакове литовізування міжнародних термінів або іншомовних слів, що виступали залежними компонентами термінів. Литовські прикметники чи дієприкметники, які виступають залежними компонентами термінів, майже завжди мають означену форму, тоді як іншомовні — на жаль, особливо рідко. Це шкодить системності.

4. Залежні компоненти двослівних термінів найчастіше виражені прикметниками із суфіксом -inis. Таких термінів приблизно у півтора раза більше, ніж термінів із родовим відмінком. Ці два структурні типи двослівних термінів переважають, як і нині. Термінів, залежні компоненти яких виражені прикметниками із суфіксом -iškas, менше однієї десятої від усіх двослівних термінів.

5. За всі видання підручників із теорії літератури утворюється більше синонімічних рядів, ніж їх є в одному виданні (найчастіше це дво-

103

членкині). Крім того, з плином часу, коли терміни замінювали синонімічними, не завжди обирали кращий — шлях до українізації. Порівняння кількості синонімічних рядів у підручнику К. Бізаускаса 1922 року та праці Й. Амбразявічюса 1938 року показує, що їх не поменшало (щоправда, варіанти термінів не характерні для Й. Амбразявічюса, до того ж менше різнилися способи вираження другорядних компонентів).

6. Перші литовські підручники з теорії літератури засвідчують деякі важливі аспекти літературознавчої термінології, наприклад, неоднорідність уживання назв жанрів епічної прози, використання sakmės у значенні «казки», непоступовий перехід від apsakymo до novelės, розмежування термінів liaudiška daina ir liaudies daina, складний шлях слова atsimini-mai до термінології літературознавства тощо.

ŠALTINIAI

Am₄ – A m b r a z e v i č i u s J. Literatūros teorija. Poetika. Vidurinėms mokykloms, Kaunas, 1938.

Biz¹ – B i z a u s k a s K. Raštijos bei literatūros teorija 1, Kaunas, 1918.

Biz³ – B i z a u s k a s K. Literatūros teorija. Vadovėlis aukštesniosioms mokykloms, Kaunas, 1922.

Češ – Č e š ū n a s St. Poezijos ir prozos teorija. Vadovėlis vidurinėms mokykloms, Šiauliai, 1925.

Gus¹ – G u s t a i t i s M. Stilistika. Vadovėlis literatūros teorijai, Marijampolė, 1923.

Gus² – G u s t a i t i s M. Stilistika. Literatūros teorijos vadovėlis, Kaunas–Marijampolė, 1927.

Nor¹ – N o r k u s J. Literatūros teorija (pagrindiniai prozos ir poezijos dėsniai). Vidurinei mokyklai, Kaunas, 1923.

Nor² – N o r k u s J. Literatūros teorija (pagrindiniai prozos ir poezijos dėsniai) vidu-rinei mokyklai, Kaunas, 1926.

Nor³ – N o r k u s J. Literatūros teorija. Pagrindiniai prozos ir poezijos dėsniai. Vidurinei mokyklai, Kaunas, 1930.

LITERATŪRA

B u k a u s k i e n ė T. 1993: Lietuvių literatūros mokymo istorija (iki 1940 m.), Vilnius.

Č i u r l i o n i e n ė S. 1913: Iš mūsų literatūros, Kaunas.

DŽ. 2003: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. St. Keinys, Vilnius (e. leidimas).

G i r d z i j a u s k a s J. 1993: Kazys Bizauskas ir jo literatūros teorija. – Naujasis židinys 7–8, 115–118.

104

Jablonskis J. 1933: K. Bizaukas. Raštijos bei literatūros teorija [Rec.]. – Jablonskio raštai 2. Red. J. Balčikonis, Kaunas.

Klimas P. [1918]: Skaitymai lietuvių kalbos pamokoms, Vilnius.

LE XX 1960: Lietuvių enciklopedija, Bostonas.

LKŽe: Lietuvių kalbos žodynas. – www.lkz.lt

LLE 2001: Lietuvių literatūros enciklopedija. Red. V. Kubilius, V. Rakauskas, V. Vanagas, Vilnius.

LTA 1982: Literatūros teorijos apybraiža. Red. V. Kubilius, Vilnius.

LTŽ 1962: Literatūros terminų žodynas. Sudarė J. Petronis, V. Vanagas, A. Zalatorius, Vilnius.

LTŽ 1995: Literatūros terminų žodynas 1. Romanas. Sudarė A. Krasnovas, Vilnius.

LTŽ 1998: Literatūros terminų žodynas 2. Eilėdara. Sudarė J. Girdzijauskas, Vilnius.

Misevičius P. 1930: J. Norkus. Literatūros teorija (pagrindiniai prozos ir poezijos dėsniai) vidurinei mokyklai [Rec.]. – Švietimo darbas 7, 733–738.

Mitkevičienė A. 2004: V. Dubo visuotinės literatūros vadovėlio terminų variantai. – Terminologija 11, 119–144.

Sauka D. 1982: Lietuvių tautosaka, Vilnius.

Sauka L. 1999: Lietuvių tautosaka, Kaunas.

Sprindytė J. 1996: Lietuvių apysaka, Vilnius.

ŠD 1925: Švietimo darbas 11, 1243.

TŽŽe 2002: Interleksis. Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. A. Kinderys, Vilnius (e. leidimas).

VaitkTŽŽe 2003: Vaitkevičiūtė V. Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius (e. leidimas).

VLE III 2003, V 2004, VII 2005: Visuotinė lietuvių enciklopedija, Vilnius.

Zaborskaitė V. 1982: Literatūros mokslo įvadas, Vilnius.

Zalatorius A. 1971: Lietuvių apsakymo raida ir poetika, Vilnius.

Zalatorius A. 1980: XX amžiaus lietuvių novelė (iki 1940 m.), Vilnius.

www.libis.lt (Lietuvos integrali bibliotekų informacijos sistema).

КСЛТ 1974: Краткий словарь литературоведческих терминов. Ред.-сост. Л. И. Тимофеев, С. В. Тураев, Москва.

ЛЭТП 2001: Литературная энциклопедия терминов и понятий. Гл. ред. А. Н. Николюкин, Москва.

THE NAMES OF EPIC, LYRICS, DRAMA GENRES AND OTHER CLASSIFICATION UNITS IN THE FIRST LITHUANIAN TEXTBOOKS OF LITERATURE THEORY

Summary

This article investigates the origin, synonymy and some usage issues of names of epic, lyrics, drama genres, genre forms and kinds used in the first Lithuanian textbooks of literature

105

ture theory. The material for this article was collected from all special works on the theory of literature published between two wars – Raštijos bei literatūros teorija (The Theory of Writing and Literature) (1918) and its third edition Literatūros teorija (The Theory of Literature) (1922) by K. Bizauskas, the textbook Stilistika (Stylistics) (1923 and 1927) by M. Gustaitis, three different editions of the textbook Literatūros teorija (pagrindiniai prozos ir poezijos dėsniai) (The Theory of Literature (The main laws of prose and poetry)) (1923, 1926, 1930) by J. Norkus, Prozos ir poezijos teorija (Theory of Prose and Poetry) (1925) by St. Češūnas, the fourth edition of the textbook Literatūros teorija. Poetika (The Theory of Literature. Poetics) (1938) by J. Ambrazevičius.

Most of the names of epic, lyrics, drama genres and other classification units are of the foreign origin: there are two and a half times more international one-word terms than Lithuanian terms, complex terms of the mixed origin (Lithuanian and foreign origin) – make a bigger half of all complex terms and terms of the foreign origin make more than two fifths. Words of foreign origin are the elements of two-word terms one and a half times more frequently than Lithuanian words. Only three-word terms with the subordinate elements of the foreign origin are fewer than three-word terms with the subordinate elements of the Lithuanian origin.

There is one feature of terms (both one-word and complex terms) in textbooks, published in the twenties of the 20th century, which was quite common at the time – variation. It was predetermined by not unified Lithuanianisation of international terms or words of the foreign origin, which made the subordinate elements of complex terms.

Like nowadays, two structural types of two-word terms prevail – terms with the suffix -inis and terms with a genitive of the noun.

There are more synonym lines in all editions of the textbooks of literature theory than in one publication (usually there are two synonyms used in one publication). In some cases when changing synonymous terms not always the better way – the Lithuanisation – was chosen. The comparison of the synonym lines in the textbook by K. Bizauskas published in 1922 and in the work of J. Ambrazevičius dating 1938 shows that a number of synonyms was not decreasing.

The first textbooks of theory of literature show some things important to the terminology of literature theory, for instance, a promiscuity in the usage of the names of epic prose genres, the usage of sukmė (saga, story) in the meaning of “pasakėčia“ (fable), not hasty move from apsakymas (story) to novelė (novella), a differentiation of terms liaudiška daina and liaudies daina (folksong), a difficult way of the word atsiminimai (memoirs) into the terminology of the literature theory.

Asta MITKEVIČIENĖ

Gauta 2005-10-24

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

E. paštas [email protected]

106