Особливості творення складних литовських і латиських назв родів рослин

SOLVITA LABANAUSKIENĖ

Інститут литовської мови

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Trijų tomų leidinyje Baltijos šalių flora (Flora of the Baltic Countries (1993–2003)) (toliau – Flora), išleistame Tartu, aprašomi Lietuvoje, Latvijoje ir Estijoje augantys augalai – sporiniai ir sėkliniai induočiai (išskyrus samanas). Lotynų kalba pateikiami visi taksonai – skyrius, klasė, eilė, šeima, gentis, rūšis, porūšis, o lietuvių, latvių, estų ir rusų kalbomis – tik augalų genčių ir rūšių vardai. Po nomenklatūrinės dalies Floroje kiekvienam taksonui duodama trumpa biologinė ir morfologinė charakteristika (augalo augimo vieta, matmenys, žydėjimo laikas, paaiškinimai). Flora – pirmas toks augalų vardų sąvadas, kuriame augalų vardai pateikiami lietuvių, latvių ir estų kalbomis.

Від 1979 року авторські колективи з університетів і академій наук Литви, Латвії та Естонії почали укладати Флору. Литовські назви рослин для Флори подали Живіле Лаздаускайте (Вільнюський педагогічний університет), Домас Смалюкас (Вільнюський педагогічний університет), Альгірдас Станкявічюс (Агентство з охорони довкілля), Рамунеле Янкявічене (Інститут ботаніки), Юрате Балевічене (Інститут ботаніки) та ін. Латиські назви рослин запропонували ботаніки Едгарас Вімба (Edgars Vimba) (Латвійський університет), Альфредас Расініс (Alfrēds Rasiņš) (Латвійський центр досліджень захисту рослин), Лайма ТаБака (Інститут біології), Ірена Фатаре (Irēna Fatare) (Інститут біології) та ін. (див. Flora 1993: 9).

У Флорі наведено понад 500 латинських назв родів рослин, однак не кожній назві роду рослини відповідає литовська чи латиська назва. Загалом наведено близько 430 литовських і майже 460 латиських назв родів рослин. Мета статті — розглянути складні литовські й латиські назви родів рослин за типами творення, порівняти литовські та латиські композити й визначити їхні спільні та відмінні риси. Об’єкт дослідження становлять 118 литовських і 209 латиських складних назв родів рослин. Литовські

54

S. Labanauskienė | Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų...

термінолог Казимірас Гайвеніс у статті Назви родів і видів рослин Литви розглянув усі назви рослин, зокрема й складні, наведені у Флорі Литовської РСР (1959–1980). На цю працю спирається і ця стаття.

У прикладах статті спочатку подається латинська, а потім — литовська та латиська назва роду рослини. Римськими цифрами позначено том Флори, арабськими — сторінку, з якої взято термін. У випадках, коли литовська чи латиська назва рослини не відповідає розглядуваному твердженню, подано посилання пор.

КОРОТКИЙ ОГЛЯД РОЗВИТКУ ЛИТОВСЬКОЇ ТА ЛАТИСЬКОЇ БОТАНІКИ

Наприкінці XVIII — на початку XIX століття в Литві та за її межами з’явилися перші ботанічні праці, написані латинською та польською мовами, у яких описувалася також рослинність Литви. Серед діячів цього періоду варто згадати французького лікаря й ботаніка Жана Емануеля Жілібера (Jean Emanuel Gilibert) (його праця Flora Lituanica inchoata, Grodnae, 1781; Vilnae, 1782), видатного дослідника флори Литви, творця польськомовної ботанічної номенклатури Станіслава Боніфація Юндзила (Stanisław Bonifacy Jundzilł), який описав рослинність Литви в книжці Opisanie roslin litewskich (Wilno, 1811), його племінника Юзефа Юндзила (Józef Jundzilł), який також написав ботанічну працю — Opisanie roslin w Litwie, na Wołyniu, Podolu i Ukrainie... (Wilno, 1830). Праці інших учених — німецького натураліста Йоганна Георга Адама Форстера (Johan Georg Adam Forster), польського ботаніка й зоолога Станіслава Бата Горського (Stanisław Batys Górski) — також справили значний вплив на ботанічну систематику. Лише від початку XIX століття почали з’являтися литовськомовні праці, у яких описувалася рослинність Литви та подавався литовський словник назв рослин (Юргіс Амбразеюс Пабрежа, Юозапас Федоравічюс, Лаурінас Рокас Івінскіс). Варто згадати виданий 1938 року Литовський ботанічний словник, укладений комісією ботанічного словника під керівництвом Людаса Вайлоніса та відредагований ботаніком і фізіологом рослин Йонасом Дагісом. Згодом дослідження рослинності Литви були узагальнені в шеститомній праці Флора Литовської РСР (1959–1980). 1998 року Інститут ботаніки видав ще одну важливу працю, затверджену комісією ботанічного словника, — Словник ботанічних назв, укладений Рамунеле Янкявічене.

Початок упорядкування латиської ботанічної термінології припадає на кінець XIX століття. Передусім варто згадати упорядника латиської ботанічної термінології Яніса Ілстерса

Terminologija | 2010 | 17 5 5

(Jānis Ilsters), який 1883 року уклав перший підручник з ботаніки латиською мовою Ботаніка, призначена для народних шкіл і самостійного навчання (Botāni-ka tautas skolām un pašmācībai). Для латвійської флори важливі також дві книжки, написані німецькою мовою: Flora von Est-, Liv und Kurland Йогана Клінге (Johans Klinge) (Reval, 1882) та Flora von Polnisch-Livland Едуарда Леманіса (Eduards Lēmanis) (Dorpat, 1895). Після Першої світової війни до термінологічної діяльності долучився Паулс Ґаленіекс (Pauls Galenieks): 1950 року було видано укладений ним Ботанічний словник (Botāniskā vārdnīca). У 1953–1959 роках колектив авторів під керівництвом П. Ґаленіекса підготував і видав чотиритомну Флору Латвійської РСР (Latvijas PSR flora). У XXI столітті ботанічні дослідження тривали: 2003 року вийшла книжка Інесе Еделмане (Inese Ēdelmane) та Арії Озоли (Ārija Ozola) Назви рослин латиською мовою (Latviešu valodas augu nosaukumi) (докладніше див. Pietė 2008: 46–51).

СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ РИСИ СКЛАДНИХ ЛИТОВСЬКИХ І ЛАТИСЬКИХ НАЗВ РОДІВ РОСЛИН

У литовській термінології найпродуктивнішим є суфіксальний спосіб словотворення (див. Keinys 2005: 21), а словоскладання за кількістю вживаних похідних посідає друге місце (див. Keinys 2005: 129). У литовській мові складні слова поєднуються сполучним голосним або без нього. Серед складних литовських назв родів рослин, наведених у Флорі, знайдено 65 утворень зі сполучним голосним і 54 — без нього. Компоненти складних слів поєднуються голосними -a, -ia, -ė, -o, -io, -i.

Latvių terminijoje dūryba yra vyraujantis darybos būdas (žr. Skujinā 2002: 88). Latvių kalboje du žodžiai gali būti jungiami dviem būdais: sintaksiniu ir sintaksiniu morfologiniu būdu. Suduriant žodžius sintaksiniu būdu, pirmuoju sandu gali eiti vardininko linksnis arba visa vienaskaitos ar daugiskaitos kilmininko forma, antrojo sando galūnė išlieka nepakitusi. Prie sintaksinės morfologinės (arba derivacinės) sudurtinių žodžių darybos būdo priskiriami tokie atvejai, kai pirmuoju sandu paprastai eina žodžio kamienas¹, o antrasis sandas gauna naują darybos galūnę arba visą žodžio pabaigą (priesagą ir galūnę) (žr. MLLVG 1959: 198–199; Skujinā 2002: 92–94).

У литовській мові зазвичай спираються на два твірні слова. У латиській мові складні слова утворюються поєднанням двох або більше коренів чи основ (які

¹ В. Скуїня проаналізувала термінологію технічних наук і встановила, що понад 94% складних слів мають у першому компоненті частину слова без закінчення, і лише приблизно 6% складних слів зберегли в першому компоненті закінчення (див. Skujinā 2002: 92).

56 S. Labanauskienė | Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų...

sudaro šaknis ir afiksas) (MLLVG 1959: 84). Dūriniai nagrinėjami pagal tai, iš kurios kalbos dalies yra jų pirmasis ir antrasis sandai. Floroje pateikti sudurtiniai lietuviški ir latviški augalų genčių vardai yra šešių tipų (žr. lentelę): 1) dūriniai su daiktavardiniais sandais, 2) dūriniai su būdvardiniu ir daiktavardiniu sandais, 3) dūriniai su daiktavardiniu ir būdvardiniu sandais, 4) dūriniai su skaitvardiniu ir daiktavardiniu sandais, 5) dūriniai su prieveiksm iniu ir daiktavardiniu sandais, 6) dūriniai su daiktavardiniu ir veiksmažodiniu sandais.

Таблиця. Типи словотворення складних литовських і латиських назв родів рослин

Компоненти складних слів

Литовські назви родів рослин

Латиські назви родів рослин

Іменник + іменник

83

149

Прикметник + іменник

15

52

Числівник + іменник

2

5

Прислівник + іменник

–

1

Іменник + дієслово

10

–

Іменник + прикметник

1

–

Неясного походження

7

2

Усі знайдені у флорі литовські й латиські назви родів рослин є підрядними складними словами. Так називають складні слова, у яких один компонент визначає інший, звужуючи його значення (див. Kvašytė 2005: 31). Зазвичай один із компонентів таких складних слів є опорним. Сурядних складних слів, у яких обидва компоненти є самостійними, не виявлено.

Складні слова з іменниковими компонентами

Найчисленнішою є група іменникових складних слів, основою яких є загальні іменники. У флорі виявлено 83 литовські та 149 латиських складних назв родів рослин, обидва компоненти яких є іменниками, наприклад:

лат. Bolboschoenus – лит. liūnmeldis (: болото, очерет) – лат. gumumeldrs (: грудка

«ґуля, бульба», очерет «очерет») III 326;

лат. Cichorium – лит. trūkažolė (: недуга «така хвороба», трава), пор. лат. cigoriņš III 42;

Terminologija | 2010 | 17

57

лат. Corispermum – лит. drugialaišis (: клоп, laišis) – лат. kamielžāle (: верблюд «верблюд, трава «трава») I 220;

лат. Euphorbia – лит. karpažolė (: бородавка, трава) – лат. dievkrēsliņš (: Бог «Бог», стільчик «стільчик») II 171;

лат. Fumaria – лит. žvirbliarūtė (: горобець, рута) – лат. matuzāle (: плітка «плітка», трава «трава») I 299;

лат. Glaux – лит. pienžolė (: молоко, трава) – лат. pienzāle (: молоко «молоко», трава «трава») II 247;

лат. Onopordum – лит. kardažolė (: меч, трава), пор. лат. baltdadzis (: білий «білий», чортополох «чортополох») III 31;

лат. Leymus – лит. rug aveaide (: жито, вигляд «образ») – лат. kāpukviesis (: копа «копа», пшениця «пшениця») III 257;

лат. Leonurus – лит. sukatžolė (: sukatos «сухоти, туберкульоз», žolė), пор. лат. mātere II 295;

лат. Salsola – лат. sālszāle (: sāls «сіль», zāle «трава»), пор. лит. druskė I 225;

лат. Sambucus – лит. šeivamedis (: šeiva, medis) – лат. plūškoks (: pluškis² «обірванець», koks «дерево») II 350;

лат. Scirpus – лит. viksvameldis (: осока, очерет), пор. лат. meldrs III 325;

лат. Solanum – лит. karklavijas³ (: верба, ліана), пор. лат. naktene II 311;

лат. Taxus — лит. kukmedis (: kukas, medis), пор. латв. īve I 156;

лат. Triglochin — лит. narytžolė (: naryčia «певна хвороба вимені», žolė), пор. латв. āžloks (: āzis «козел», loks «дуга») III 196;

лат. Zostera — латв. jūraszāle (: jūra «море», zāle «трава»), пор. лит. andras III 209.

Слід звернути увагу на те, що для частини складених литовських і латиських назв родів рослин характерний спільний другий компонент žolė (латв. zāle): з ним є 24 литовські назви (близько 30%) і 14 латиських (близько 10%).

У багатьох випадках назви родів рослин, утворені з двох іменників, є не оригінальними, а кальками з класичних мов (див. Gaivenis 1985: 169), наприклад:

лат. Cynoglossum (гр. kyon, kynos «собака», glossa «язик») — лит. šunliele (: šuo «собака», lielis «язик») — латв. sunmēle (: suns «собака», mēle «язик») II 283;

лат. Ophioglossum (гр. ophis, ophios «змія», glossa «язик») — лит. driežlie­lė (: driežas «ящірка», lielis «язик») — латв. čūskmēlite (: čūska «змія», mēlite «язичок») I 138.

У «Флорі» виявлено кілька назв родів рослин, перший компонент яких становить власний іменник. Дві литовські назви родів рослин утворені з іменем Jonas, у семи латиських складних назвах першим компонентом є власне ім’я Jānis або міфологічне латиське ім’я Māra:

² Пов’язується з індоєвропейським *pleus — «(ви)чісувати; вичесана вовна, вищипане пір’я, пасмо волосся» (Karulis 2001: 705).

³ Казимерас Буга, розглядаючи складні двоосновні іменники із закінченнями називного відмінка однини -as і -a, наводить назву рослини karklavijos: karklas + *vija «стебло» — санскр. vaya «гілка» (нім. «гілочка») (див. Būga 1958: 212).

58 S. Labanauskienė | Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų...

лат. Hypericum – лит. jonažolė (: Jonas, žolė), пор. латв. asinszāle (: asins «кров», zāle «трава») II 187;

лат. Matteuccia – лит. jonpapartis (: Jonas, papartis), пор. латв. strauspaparde (: strauss «страус», paparde «папороть») I 145;

лат. Ribes – латв. jānoga (: Jānis «Яніс», oga «ягода»), пор. лит. serbentas II 32;

лат. Pedicularis – латв. jāņeglīte (: Jānis «Яніс», eglīte «ялиночка»), пор. лит. glindė II 335;

лат. Armoracia – латв. mārutks (: Māra, rutks «редька»), пор. лит. krienas I 310;

лат. Thymus – латв. mārsils (: Māra, sils «сосновий ліс»), пор. лит. čiobrelis II 303;

лат. Bellis – латв. mārpuķīte (: Māra, puķīte «квіточка»), пор. лит. saulutė III 157;

лат. Silybum – латв. mārdadzis (: Māra, dadzis «чортополох»), пор. лит. marginis III 32;

лат. Hierochloe – латв. mārsmilga (: Māra, smilga «осока»), пор. лит. stumbražolė (: stumbras, žolė) III 273.

Другий компонент усіх наведених складних литовських і латиських назв родів рослин позначає якусь рослину (папороть, чортополох, осока тощо). Досить часто другим компонентом латиських іменникових композитів є іменник із демінутивним суфіксом (докладніше див. Ēdelmane 1978: 101); таких композитів 44 — вони становлять близько 30% усіх латиських складних іменникових назв родів рослин, наприклад:

лат. Echinocystis – латв. dzelongurķītis (: dzelonis «колючка, жало», gurķis «огірок» + –ītis), пор. лит. virkštenis II 199;

лат. Kochia – латв. vasareglīte (: vasara «літо», egle «ялина» + –īte), пор. лит. kochija I 219;

лат. Sparganium – латв. ezgalvīte (: ezis «їжак», galva «голова» + –īte), пор. лит. šiurpis III 320;

лат. Gnaphalium – латв. zaķpēdiņa (: zaķis «заєць», pēda «нога» + –iņa), пор. лит. pūkelis III 153;

лат. Moneses – латв. sūnactiņa (: sūnas «мох», aca «око» + –iņa), пор. лит. žemoklė II 236;

лат. Lythrum – латв. vējmiētiņš (: vējš «вітер», miets «кіл» + –iņš), пор. лит. raudoklė II 200;

лат. Tanacetum – латв. biškresliņš (: bite «бджола», krēsls «стілець» + –iņš), пор. лит. bitkreslė (: bitė, krėslas), skais­tenis III 163;

лат. Thalictrum – латв. saulkresliņš (: saule «сонце», krēsls «стілець» + –iņš), пор. лит. vingiris I 290.

Литовських складних слів, другий компонент яких мав би зменшувальний суфікс, у Flo-roje не виявлено — зазвичай у литовській мові використовують безсуфіксні твірні слова.

Якщо від того самого твірного слова утворюють нові слова, виникають так звані словотвірні віяла (Gaivenis 2002: 48; див. також Kvašytė 2005: 23). У латвійській термінології немає відповідника цього терміна, однак

Terminologija | 2010 | 17

59

на таку особливість словотворення вказував латвійський мовознавець Оярс Бушс (Ojārs Bušs) (див. Bušs 2008: 255). Словотвірні віяла слів, утворених із двох іменників, є в обох мовах, проте в латвійській ботанічній номенклатурі виявлено їх більше, наприклад:

лат. Aethusa – лит. šunpetre (: šuo, Petras) – латв. sunpētersīlis (: suns «собака», pētersīlis «петрушка») II 222;

лат. Dactylis – лит. šunažolė (: šuo, žolė), пор. латв. kamolzāle (: kamols «куля», zāle «трава») III 314;

лат. Rhamnus – лит. šunobelė (: šuo, obelis), пор. латв. pabērzs II 179;

лат. Tripleurospermum – лит. šunramunis (: šuo, ramunė) – латв. sunkumelīte (: suns «собака», kumelīte «ромашка») III 174;

лат. Conium – латв. sunstobrs (: suns «собака», stobrs «трубка»), пор. лит. mauda II 222;

лат. Antennaria – лит. katpėdė (: katė, pėda) – латв. kaķpēdiņa (: kaķis «кішка», pēdiņa «ніжка») III 152;

лат. Nepeta – лит. katžolė (: katė, žolė) – латв. kaķumētra (: kaķis «кішка», mētra «м'ята; ягідні кущі») II 299;

лат. Amaranthus – латв. kaķaste (: kaķis «кішка», aste «хвіст»), пор. лит. burnotis I 228;

лат. Lathyrus – лит. pelėžirnis (: pelė, žirnis), пор. латв. dedestiņa II 151;

лат. Fallopia – лит. pelėvirkštis (: pelė, virkščia), пор. латв. vējagriķi (: vējš «вітер», grikis «гречка») I 204;

лат. Epilobium – лит. ožkarožė (: ožka, rožė) – латв. kazroze (: kaza «коза», roze «троянда») II 205;

лат. Pimpinella – лит. ožiažolė (: ožys, žolė), пор. латв. noraga II 218;

лат. Libanotis – латв. briežsakne (: briedis «олень», sakne «корінь»), пор. лит. skarenis II 220;

лат. Hirschfeldia – лит. не наведено – латв. briežzvēre (: briedis «олень», zvēre «дика гірчиця») I 327;

лат. Thesium – лит. linlapis (: linai, lapas) – латв. linlape (: lins «льон», lapa «листок») I 187;

лат. Linaria – лит. linažolė (: linai, žolė), пор. латв. vīrcele II 318;

лат. Ammophila – лит. smiltlendrė (: smiltis, lendrė «звичайний очерет») – латв. kāpuniedre (: kāpa «дюна», niedre «очерет») III 281;

лат. Ammocalamagrostis – лит. smiltlendrūnė (: smiltis, lendrūnas «рослина родини злакових») – латв. kapuciesa (: kāpa «дюна», ciesa «куничник») III 281;

лат. Pulsatilla – лит. šilagėlė (: šilas, gėlė) – латв. silpurene (: sils «сосновий ліс», purene «простріл») I 273;

lot. Vaccinium – liet. šილauogė (: šilas, uoga), plg. latv. brūklene II 241;

60 S. Labanauskienė | Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų...

лат. Coronopus – латв. vārnaspēda (: vārna «ворона», pēda «нога») – лит. varnakoje (: varna, koja) I 335;

лат. Comarum – латв. vārnkāja (: vārna «ворона», kāja «нога»), пор. лит. sūdрас II 67;

лат. Myosoton – латв. ūdensvirza (: ūdens «вода», virza «зірочник»), пор. лит. pastenis I 243;

лат. Nymphaea – латв. ūdensroze (: ūdens «вода», roze «троянда»), пор. лит. vandens lelija I 264;

лат. Lemna – латв. ūdenzieds (: ūdens «вода», zieds «квітка»), пор. лит. plūdena III 318.

Перший компонент литовського й латиського складного слова, спільний для словотвірної моделі, найчастіше є назвою тварини: лит. katė – латв. kaķis, лит. šuo – латв. suns, лит. pelė – латв. pele, лит. ožka – латв. kaza, лит. varna – латв. vārna тощо. Як видно з наведених прикладів, у дванадцяти назв родів рослин литовські й латиські перші або другі компоненти збігаються, а у семи — обидва компоненти.

Складні слова з прикметниковим і іменниковим компонентами

У Флорі виявлено 15 литовських і 52 латиські назви родів рослин, у яких перший компонент є прикметником, а другий — іменником. Перший компонент цих складних слів указує на зовнішні ознаки кореня, стебла, листка чи квітки рослини (колір, розмір, форму тощо), наприклад:

лат. Cenolophium – лит. pūstabbriaunė (: pūstas, briauna) – латв. dobspārne (: dobs «порожнистий, увігнутий, дуплистий», spārns «крило») II 225;

лат. Consolida – латв. zilau sis (: zils «синій», auss «вухо»), пор. лит. raguolis I 270;

лат. Gymnocarpium – лит. tikrapapartis (: tikras, papartis) – латв. kailpaparde (: kails «голий», paparde «папороть») I 150;

лат. Hippophae – лит. šaltalankis (: šaltas, lankas «кора»), пор. латв. smiltsērkšķis (: smilts «пісок», ērkšķis «колючка») II 186;

лат. Asplenium – латв. sīkpaparde (: sīks «дрібний, малий», paparde «папороть»), пор. лит. kalnarūtė (: kalnas, rūta) I 143;

лат. Leucanthemum – лит. baltagalvė (: balta, galva), пор. латв. pīpene III 173;

лат. Odontites – латв. sārtžibulītis (: sārts «яскраво-червоний», žibulīte «очанка»), пор. лит. skėstukas II 334;

лат. Orobanche – латв. brūnkāte (: brūns «коричневий», kāts «стебло»), пор. лит. džioveklė II 341;

лат. Polygonatum – лит. baltašaknė (: balta, šaknis), пор. латв. mugurene III 221;

лат. Poterium – латв. zaļvālīte (: zaļš «зелений», vālīte «бульбашка»), пор. лит. galvainis II 65;

Terminologija | 2010 | 17

6 1

лат. Scorzonera – латв. raudupė (: rauds «червоний», upe «річка»), пор. лит. gelteklė III 147;

лат. Schoenus – латв. mel(n)cere (: melns «чорний», cers «кущ, купина»), пор. лит. vikšrenis III 335.

Литовські й латвійські складні слова згаданого типу мають мало спільного. Перший компонент цих складних слів найчастіше позначає колір рослини: у литовській мові — baltas, juodas, žilas, а палітра кольорів у латвійській ширша — balts «білий», melns «чорний», brūns «коричневий», rauds «червоний», sārts «яскраво-червоний», zaļš «зелений», zils «синій».

Трапилося лише одне складне слово, перший і другий компоненти якого в обох мовах однакові: лат. Crassula – лит. storlapis (: storas, lapas) – латв. bezlapīte (: biezs «товстий», lapa «листок» + -īte) II 26.

Словотвірні відмінності властиві й розглянутому типу словотворення, особливо латвійським назвам родів рослин, наприклад:

лат. Actaea – лит. juodžolė (: juoda, žolė), пор. латв. krauklene I 268;

лат. Prunella – лит. juodgalvė (: juoda, galva) – латв. brūngalvīte (: brūns «коричневий», galviņa «голівка») II 301;

лат. Cynosurus – лит. kietavarpė (: kieta, varpa), пор. латв. sekstaine III 315;

лат. Lithospermum – лит. kietagrūdis (: kietas, grūdas) – латв. cietsēkle (: ciets «твердий», sēkla «насінина») II 274;

лат. Crepis – латв. cietpiene (: ciets «твердий», piens «молоко»), пор. лит. kreisvē III 43;

лат. Lepidium – латв. cietķērsa (: ciets «твердий», ķērsa «жеруха»), пор. лит. pipirnė I 332;

лат. Polystichum – латв. cietpaparde (: ciets «твердий», paparde «папороть»), пор. лит. spyglainis I 146;

лат. Arabidopsis – латв. sīkplikstiņš (: sīks «малий, дрібний», plikstiņš «жовтушник, дзвінець»), пор. лит. vėirenis I 315;

лат. Centunculus – латв. sīkauzdīte (: sīks «малий, дрібний», audze «гайок, лісок» + –īte), пор. лит. šimtūnė II 248;

лат. Conyza – латв. sīkjanītis (: sīks «маленький, дрібний», Jānītis «Яніс»), пор. лит. konyza III 163;

лат. Elatine – латв. sīkeglīte (: sīks «маленький, дрібний», eglīte «ялиночка»), пор. лит. vandenė II 198;

лат. Galinsoga – латв. sīkgalvīte (: sīks «маленький, дрібний», galva «голова»), пор. лит. galinsoga III 183.

Варто зазначити, що, на відміну від складних слів з обома іменниковими компонентами, у похідних, утворених за моделлю «прикметник + іменник», литовські та латиські компоненти відрізняються. Знайдено лише одну складну назву роду рослин (лат. Lithospermum), перший компонент якої в обох мовах однаковий: лит. kietas – латв. ciets. Крім того, слід звернути увагу, що та сама рослина (лат.

62 S. Labanauskienė | Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų...

Prunella) в обох мовах називається з використанням у першому компоненті прикметників, що означають різні кольори, пор. лит. juoda – латв. brūns «коричневий».

Окремо варто згадати лише один литовський складний словотвірний дериват зі зворотним порядком компонентів: перший компонент — іменник, а другий — прикметник: лат. Orchis – лит. gegužraibė (: gegužė, raiba), пор. латв. d z e g u ž p u k e (: d z e g u z e «зозуля», puķe «квітка») III 376. Таких складних латиських назв родів рослин не знайдено.

Складні слова з числівниковим та іменниковим компонентами

У Флорі знайдено 2 литовські та 5 латиських складних назв родів рослин, у яких перший компонент — числівник, а другий — іменник:

лат. Danthonia – лит. tridantė (: trys, dantis), пор. латв. dantonija III 246;

лат. Listera – лит. dviguonė (: dvi, guonia «голова») – латв. divlape (: divi «два», lapa «листок») III 370;

лат. Diplotaxis – латв. divsēkle⁴ (: divi «два», sēkla «насінина»), пор. лит. šatreinis I 324;

лат. Trientalis – латв. septiņstarīte (: septiņi «сім», stara⁵ «промінь» + –ite), пор. лит. septynikė II 247;

лат. Phyteuma – латв. septiņvīre (: septiņi «сім», vīrs «чоловік»), пор. лит. glaudenė III 25.

Окремо слід згадати латиські складні слова, утворені з більш ніж двох слів. Проте й такі складні слова по суті складаються з двох компонентів, кожен з яких, узятий окремо, також може бути складним словом (Kabelka 1969: 16; пор. також Urbutis 2009: 334). У Флорі знайдено лише одну латиську складну назву роду рослин із трьох компонентів — один є числівником, інший — складним словом із двох іменників:

лат. Verbascum – латв. deviņvīruspeks (: deviņi «дев’ять», vīrs «чоловік», spēks «сила»), пор. лит. tūbė II 315.

Варто виділити ще одну латиську складну назву, утворену з прислівника та іменника: лат. Myriophyllum – латв. daudzlape⁶ (: daudz «багато», lapa «листок»), пор. лит. plunksnalapė (: plunksna, lapas) II 209. Як видно з матеріалу Флори, складні назви родів рослин, утворені з прислівника та іменника, зовсім не властиві литовській ботанічній номенклатурі⁷.

⁴Це складне слово можна вважати калькою з класичних мов, пор. лат. Diplotaxis (: гр. diplos «подвійний») — латв. divsēkle (: divi «два»).

⁵У граматиці сучасної латиської мови зазначено таку словотвірну структуру назви рослини (див. MLLVG 1959: 213).

⁶Складне слово можна вважати калькою, пор. лат. Myriophyllum (гр. myrios «безліч», phyllon «листок») — латв. daudzlape (: daudz «багато»).

⁷К. Гайвеніс, який досліджував флору Литовської РСР, не згадує складних слів, утворених від прислівника.

Terminologija | 2010 | 17

63

Складні слова з іменниковою та дієслівною основами

Виявлено 10 литовських назв родів рослин, у яких перший компонент складного слова є іменником, а другий — дієсловом:

лат. Ajuga — лит. vaisgina (: vaisius, ginti), пор. латв. cekuļiņš II 287;

лат. Chamaenerion — лит. gaurometis (: gaurai, mesti), пор. латв. ugunspuke (: uguns «вогонь», puķe «квітка») II 204;

лат. Erucastrum — лит. šungarstė (: šuo, garsti «гірчити»), пор. латв. pazvēre I 325;

лат. Euphrasia — лит. akišveitė (: akis, šveisti), пор. латв. žibulītis II 330;

лат. Helianthus — лит. saulėgraža (: saulė, gręžti(s)) — латв. saulgrieze (: saule «сонце», griezties «обертатися») III 182;

лат. Moehringia — лит. smiltagraibė (: smiltis, graibyti), пор. латв. mēringija I 236;

лат. Nonea — лит. vilkžvelgė (: vilkas, žvelgti), пор. латв. mūkuzāle (: mūks «чернець», zāle «трава») II 277;

лат. Sanguisorba — лит. kraujalakė (: kraujas, lakti), пор. латв. brunvalīte (: brūna «коричневий», vālīte «пухирець») II 65;

лат. Saxifraga — лит. uolaskėlė (: uola, skelti), пор. латв. akmeņlauzīte (: akmens «камінь», lauzt «ламати» + –ite) II 30;

лат. Thladiantha — лит. siendariekiė (: siena, driektis), пор. латв. tladia nta II 200.

У «Флорі» латиських складних слів з іменниковим і дієслівним компонентами не виявлено, отже, можна стверджувати, що вони не характерні для латиських назв родів рослин.

Як зауважив К. Гайвеніс, складені назви родів рослин, у яких першим компонентом є іменник, а другим — дієслово, часто є кальками з інших мов, пор. лат. Sanguisorba (лат. sanguis «кров», sorbere «всмоктувати») — лит. kraujalakė, лат. Saxifraga (лат. saxum «камінь, скеля», frangare «ламати, розколювати») — лит. uolaskėlė (див. Gaivenis 1985: 169).

Складні слова з неясною словотвірною структурою

У «Флорі» виявлено кілька (7 литовських і 2 латвійські) так званих псевдоскладних слів (із неясним (заповнювальним) компонентом), хоча є сумніви, чи вважати складними словами ті, у яких перший або другий компонент неясний (див. Urbutis 2009: 143):

лат. Arctium — лит. varnalėša (: varna, leša(s) «лист?»), пор. латис. diždadzis (: dižs «великий», dadzis «осот») III 29;

лат. Filipendula — латис. vīgrieze⁸ (: vīt (?) «витися», griezt «крутити; свердлити; спрямовувати»), пор. лит. vingiorykštė (: vingis, rykštė) II 37;

лат. Hypochaeris — латис. pelūde (?), пор. лит. džiugūnė III 146.

⁸ Латвійський мовознавець Костянтин Каруліс (Konstantīns Karulis) вважає назву рослини vīgrieze уявним складним словом: vīgr- > *vingr- (див. Karulis 2001: 1162).

64 S. Labanauskienė | Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų...

К. Гайвеніс вважає литовські композити з другим компонентом –sargis або –sargė композитами з неясною словотвірною структурою (див. Gaivenis 1985: 169). Floroje виявлено кілька таких композитів: krūmsargė (Cucubalus), kalnasargis (Selinum), liūnsargė (Scheuchzeria), vandensargė (Zannichellia). Неясними вважаються також назви рослин vandenplūkis (Hydrocharis) і vynvytis (Parthenocissus) (див. Gaivenis 1985: 170).

ВИСНОВКИ

1. Із приблизно 430 литовських і майже 460 латвійських назв родів рослин, наведених у Floroje, 118 литовських назв і 209 латвійських назв є композитами. Усі, крім одного латвійського композита deviņvīruspeks, складаються з двох компонентів. За частинами мови, до яких належать їхні перший і другий компоненти, складні литовські й латвійські назви родів рослин поділяються на шість типів: 1) композити з іменниковими компонентами, 2) композити з прикметниковим та іменниковим компонентами, 3) композити з іменниковим та прикметниковим компонентами, 4) композити з числівниковим та іменниковим компонентами, 5) композити з прислівниковим та іменниковим компонентами, 6) композити з іменниковим та дієслівним компонентами.

2. Композити, що мають обидва іменникові компоненти, становлять найчисленнішу групу литовських і латвійських назв родів рослин. Виявлено 83 литовські композити і 149 латвійських. Близько 30% литовських і майже 10% латвійських назв родів рослин цього типу мають спільний другий компонент žolė (латв. zāle).

Близько 30% усіх латвійських складних назв родів рослин з іменниковими компонентами мають у другому компоненті композита іменник із демінутивним суфіксом (ežgalvīte, kaķpēdiņa). Такі за структурою композити не властиві литовським назвам родів рослин.

Перший компонент назв двох литовських і семи латвійських родів рослин є власним іменником (лит. Jonas, латв. Jānis, Māra), а другий компонент позначає певну рослину (papartis, usnis, smilga тощо).

3. Виявлено 15 литовських композитів, утворених від прикметника та іменника, і 52 латвійські. Литовські й латвійські композити цього типу мають небагато спільного; їхній перший компонент найчастіше позначає колір рослини: литовські baltas, juodas, žilas, латвійські — balts «білий», melns «чорний», brūns «коричневий», zaļš «зелений», zils «синій», sārts «яскраво-червоний».

4. Обом мовам властиві словотвірні гнізда, утворені від двох іменників або від прикметника та іменника. У композитах, утворених із двох іменників, перший компонент литовського й латвійського композита, який є

Terminologija | 2010 | 17

65

загальну словотвірну модель найчастіше утворює назва тварини (лит. katė – латв. kaķis, лит. šuo – латв. suns, лит. pelė – латв. pele, лит. ožka – латв. kaza, лит. varna – латв. vārna тощо). Більше словотвірних моделей слів, утворених із прикметника та іменника, виявлено під час аналізу латиських назв родів рослин.

5. У Floroje наведено 2 литовські та 5 латиських назв родів рослин, перший компонент яких є числівником, а другий — іменником.

6. 10 литовських назв родів рослин утворено з іменника та дієслова. Такий тип складних слів не властивий латиським назвам родів рослин.

7. Як свідчить матеріал Floros, у литовській ботанічній номенклатурі словоскладання є менш продуктивним способом словотворення, ніж у латиській ботанічній номенклатурі, — це відповідає словотвірним тенденціям як литовської, так і латиської мов.

ŠALTINIAI

Flora – Flora of the Baltic Countries. Ompendium of Vascular Plants/Editors: L. Lasimer, V. Kuusk, L. Tabaka, A. Lekavičius, Tartu, 1993–2003.

LITERATŪRA

Būga K. 1958: Dvikamieniai sudėtiniai daiktavardžiai galūnėmis -as ir -a vienaskaitos vardininke. – Rinktiniai raštai I, Vilnius, 207–227.

Bušs O. 2008: Dažas mūsdienu salikteņdarināšanas iezīmes. – No ģermānismiem līdz superlatīvam, Rīga, 255–258.

Ēdelmane I. 1978: Augu nosaukumu darināšanas veidi latviešu valodā. – Latviešu valodas kultūras jautājumi 14, Rīga, 97–103.

Gaivenis K. 1985: Lietuvos augalų genčių ir rūšių pavadinimai. – Lietuvių kalbotyros klausimai. Mokslo kalbos kultūros ir terminologijos problemos 24, Vilnius, 165–178.

Gaivenis K. 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius.

Kabelka J. 1969: Latvių kalba. I sąsiuvinis. Mokymo priemonė, Vilnius.

Karulis K. 2001: Latviešu etimoloģijas vārdnīca, Rīga.

Keinys St. 2005: Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius.

Kvašytė R. 2005: Mokomasis terminologijos žodynėlis, Šiauliai.

MLLVG 1959: Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika I, Rīga.

Piete L. 2008: Pārmaiņas botānikas terminu darināšanā 19. gs. beigų un 20. gs. publikācijās. – Letonikas otrais kongress. Valodniecības raksti – 2, Rīga, 46–55.

Skujiņa V. 2002: Latviešu terminoloģijas izstrādes principi, Rīga.

Urbutis V. 2009: Žodžių darybos teorija, Vilnius.

PECULIARITIES OF COMPOUND PLANT GENERA NAMES’ FORMATION IN LITHUANIAN AND LATVIAN LANGUAGES

Three volume publication Flora of the Baltic Countries (1993–2003), published in Tartu, describes plants, growing in Lithuania, Latvia and Estonia – cryptogams and phanerogams (excluding the moss). This article aims to explore compound plant genera names in Lithuanian and Latvian languages according to their word formation

66

S. Labanauskienė | Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų...

type, to compare Lithuanian and Latvian compounds and to determine their common traits and differences. The study includes 118 Lithuanian and 209 Latvian compound plant genera names as the object of research.

All compound words, except one Latvian compound word deviņvīruspēks, are composed of two components. There are six types of compound plant genera names in Lithuanian and Latvian languages, in accordance with the part of speech of their first and second component: 1) compound words with substantive components, 2) compound words with adjective and noun, 3) compound words with noun and adjective, 4) compound words with numeral and noun, 5) compound words with adverb and noun, 6) compound words with noun and verb.

Compound words with two substantive components constitute the largest group of plant genera names in Lithuanian and Latvian languages. Plant genera names of this type in Lithuanian and Latvian languages often have the second common component – Lith. žolė and Latv. zāle (grass).

Compound words that consist of the first adjectival component and the second substantive component constitute the second largest group of compounds. Lithuanian and Latvian compounds of this type don’t have many similarities. First component quite often means colour: Lith. baltas (white), juodas (black), žilas (grey, white), Latv. balts (white), melns (black), brūns (brown), zaļš (green), zils (blue), sārts (scarlet).

Most word formation processes are very similar in both languages, where compound is made up of two nouns. The first component of compound in Lithuanian and Latvian which is found in a few compounds usually contains the name of an animal (Lith. katė – Latv. kaķis (cat), Lith. šuo – Latv. suns (dog), Lith. pelė – Latv. pele (mouse), Lith. ožka – Latv. kaza (goat), Lith. varna – Latv. vārna (crow), etc.). Compound words that contain an adjective and a noun are particularly characteristic for Latvian plant genera names.

Lithuanian and Latvian plant names formed from a numeral and noun are rare. Adverb-noun compounds are comparatively rare in Lithuanian botany nomenclature. Compound words composed of a noun and adjective and noun-verb compounds are untypical for plant genera names in Latvian language.

Research into plant genera names in Flora of the Baltic Countries leads to the conclusion that compounding is less productive word-formation strategy in Lithuanian botany nomenclature than in Latvian and it corresponds to the tendencies of term formation in both Lithuanian and Latvian languages.

Gauta 2010-11-12

Solvita Labanauskienė

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

E. paštas [email protected]

Terminologija | 2010 | 17 67