Науковий семінар, присвячений 100-річчю відновлення Литовської держави

RAMUNĖ VASKELAITĖ

Інститут литовської мови

У цей особливий рік, коли Литва відзначає сторіччя відновлення державності, а практики й теоретики багатьох галузей, озираючись назад, намагаються осмислити найважливіші здобутки за ці роки в різних сферах життя держави, термінологи Інституту литовської мови вирішили поглянути на столітній відтинок крізь призму термінології — 12 жовтня 2018 року в Інституті вони провели науковий семінар «Досвід литовської термінології: до 100-річчя відновлення Литовської держави». Зрозуміло, наміру всебічно оцінити всі здобутки століття не було, адже лише їх перелік, навіть найважливіших, мабуть, зайняв би більше часу, ніж один семінар, навіть якби обмежитися тільки однією галуззю — творенням термінології, її впорядкуванням або дослідженнями. Отже, увагу зосередили переважно на початку століття, на тих складних обставинах, коли термінами опікувалися не через потребу фахівців галузі спілкуватися між собою, а передусім через необхідність відбудовувати, відновлювати, лікувати... І, як з’ясувалося з доповідей, цим займалися ще не організовані групи, що використовували можливості комп’ютерних технологій, а здебільшого окремі видатні особистості.

У доповіді «Складні слова будівельної термінології 1918–1940 рр.» конкретні цифри, що засвідчують необхідність передусім відбудови, навела Ліна Руткене (Вільнюський технічний університет імені Гедиміна), спираючись на джерело 1929 року: Перша світова війна знищила 13 250 житлових і 24 680 нежитлових будівель. Зі зростанням потреби піднімати країну з руїн зросла й потреба в теоретичному підґрунті діяльності — науковій літературі, а в такій літературі, як відомо, не обійтися без термінів. Щоправда, виникнення будівельних термінів того періоду доповідачка пов’язувала не лише з необхідністю відбудови, а й із виразним прагненням творити — застосовувати нові принципи композиції, запроваджувати нові матеріали й технології. Із 28 джерел будівельної наукової термінології (наукових статей, підручників та інших видань, написаних у науковому стилі) вона відібрала —

236

Ramunė Vaskelaitė

Mokslinis seminaras, skirtas Lietuvos valstybės atkūrimo 100-mečiui

особливо поширену на той час групу новотворів — складні слова; їхню численність доповідачка пов’язала з актуальною тоді іноземною мовою: під час підготовки підручників і статей, на відміну від нинішнього періоду, найчастіше перекладали з німецької, а в ній словоскладання є найпродуктивнішим способом словотворення. У джерелах 1918–1940 років виявлено загалом 262 споріднені складені будівельні терміни; встановлено, що у 85% із них другим компонентом є іменник, а найпродуктивніша словотвірна модель — ім. + ім. (akmengruntis, akmenkaltis, ąžuolmedis, basliašulis, drenažgriovis, durpiagruntis). Як найуживаніші будівельні новотвори, що потрапили до пізнішої літератури й до виданого 2002 року Statybos terminų žodyną, доповідачка назвала dūmtakį, dūmtraukį, gelžbetonį, pusiausvyrą, šaligatvį, skerspiūvį, statramstį, vandentiekį, тоді як безліч інших так і залишилися так званими текстовими термінами, ужитими лише одним автором в одному виданні.

Особливості будівельної термінології того часу Л. Руткене пов’язувала не лише з іноземною мовою, а й з авторитетом і поглядами авторів наукових статей і книжок; серед авторів вона назвала видатних особистостей — інженерів-будівельників, які навчалися в закордонних вищих навчальних закладах і володіли кількома іноземними мовами: Йонаса Шимолюнаса, Пранаса Моркунаса, Анатолія Розенблюмаса, Пранаса Йоделе, Йонаса Кішкінаса, Юозаса Габріса. Однак будівельну термінологію розглядали ще в одній доповіді семінару, і в ній уже звернули увагу на безіменних, анонімних творців будівельної термінології. Робертас Стунжинас (Інститут литовської мови) насамперед нагадав, що головним джерелом будівельної наукової термінології, яка почала з’являтися принаймні в періодиці середини й кінця XIX століття, була народна термінологія. Відібравши для дослідження групу слів, яку з погляду наукової термінології залишили б поза її межами, а саме дієслова, і з електронного видання Lietuvių kalbos žodyno виокремивши 370 будівельних дієслів, що називають дії, та їхніх похідних, у доповіді «Називання дій у народній будівельній термінології» стверджувалося, що такі назви дій утворюють понад 30 виразних семантичних груп. Численними прикладами проілюстровано як загальні терміни груп (statyti, dirbinti, rengti, taisyti, budavoti, dengti, stoguoti), так і пов’язані з ними слова, що позначають видові поняття (straiguoti, žardyti, skiedruoti, išskiedruoti, užskiedruoti, pribudavoti, užbudavoti). Прикладами ґрунтовно підтверджено й висновки про те, що видові відмінності зумовлюють словотвірні засоби та лексичні значення, а спеціальні поняття класифікують за різними ознаками. Щодо походження зазначено, що лише трохи більше половини (63%) будівельних назв дій, зафіксованих у Lietuvių kalbos žodyne, мають литовське походження, а 47% становлять слова змішаного походження зі слов’янським коренем.

Terminologija | 2018 | 25 237

назв дій мають литовське походження, а 47% становлять слова змішаного походження зі слов’янським коренем. Однак, якби це дослідження продовжили, мабуть, було б актуально розглянути співвідношення синонімії запозичених і литовських назв, тим паче що в доповіді вже порушувалося питання багатозначності та омонімії.

Палміра Землевічюте (Інститут литовської мови), яка обрала предметом дослідження медичні терміни, також звернула увагу на досить складні обставини початку XX століття: нагадала, що Перша світова війна й німецька окупація розпорошили й без того нечисленне медичне товариство, а видання спеціалізованих медичних газет і журналів, що виходили доти, припинилося. Проте медичні знання поширювалися; судячи вже з назв статей («Про хвороби воєнного часу», «Про сухоти легень», «Тиф», «Короста»), поширювати їх, а водночас і розвивати медичну термінологію спонукали небезпечні хвороби, що ширилися в повоєнний час. Однак і з цієї доповіді стало зрозуміло, що розвиток термінології, зумовлений об’єктивним чинником, був би неможливий без суб’єктивного — без особистостей. Після припинення виходу спеціалізованих видань Антанас Вілейшис, Елізеюс Драугеліс, Даніелюс Алсейка, Пятрас Авіжоніс узялися поширювати медичні знання в тодішніх неспеціалізованих виданнях, таких як Moterų balsas, Dabartis, Lietuvos aidas, Tėvynės sargas та ін. У доповіді «Подання й розпізнавання синонімічних медичних термінів 1918 року в тексті» авторка вирішила розглянути не працю, а інше постійно актуальне для термінологів питання — синонімію термінів; вона стверджувала, що в медичних текстах 1918 року це поширений тип семантичних взаємин між термінами. Однак цього разу йшлося радше не про поширеність синонімів, а про методичну проблему — як їх розпізнавати. Синоніми, ужиті в одному тексті, розпізнати нескладно, оскільки їх нерідко подають у дужках або поєднують сполучником arba, але встановити синонімічний зв’язок між термінами, ужитими в різних текстах (kruvinoji, kruvinoji liga, krauligė, dizenterija; bado, beriamosi, dėmėta, dėmėtoji šiltinė), непросто. Утім, способи розпізнавання знайшлися, і доповідачка назвала такі, як тематика текстів, контекст уживання термінів, синоніми в одному тексті, ознаки поняття та додаткові джерела.

Наскільки поширена синонімія в сучасній медичній термінології, на семінарі окремо не розглядали, однак навіть одна доповідь, пов’язана із сучасним станом, дала підстави припустити, що її чимало. Рута Дубакене (Литовська академія наук, Вільнюський університет), назвавши алергологію галуззю імунології, найбільш пов’язаною з галузями біологічної науки, у доповіді

238 Ramunė Vaskelaitė │ Mokslinis seminaras, skirtas Lietuvos valstybės atkūrimo 100-mečiui

У доповіді «Литовські терміни алергології, праці та плани» згадувалося чимало питань, які й досі постають перед алергологами, як-от антигенна детермінанта чи епітоп, кліщі чи кліщі домашнього пилу, синдром Джорджі чи синдром Ді Джордж, і, як видно також із кількох прикладів, вони пов’язані саме із синонімією або варіантністю термінів. Однак із тієї самої доповіді стало зрозуміло, що для уніфікації термінів алергології вже також чимало зроблено: 2002 року вийшов перший литовський підручник з алергології — Алергологія Р. Дубакене, 2012 року побачив світ схвалений Державною комісією литовської мови Тлумачний словник термінів імунології та алергології, до підготовки якого долучилася також авторка доповіді, активна творчиня термінології алергології, укладачка підручників, монографій і статей проф. Р. Дубакене. Термінологія розвивається у виданні Алергія, астма, імунологія та на вебсайті «Експерт з алергії». Говорячи про майбутню роботу, доповідачка згадала «чимало цілин, які ще треба орати», однак найбільше надії на те, що їх оратимуть, а термінологію цієї галузі спрямовуватимуть у належне русло, давала неодноразово озвучена в доповіді думка: литовській алергології, яка має власне обличчя в Європі, не потрібно копіювати — потрібно творити власну термінологію.

Синонімія термінів, як і типи термінотворення, є, мабуть, проблемою, яку дослідники термінів обговорюють найчастіше, а коли йдеться про термінологію як упорядкування термінів, напевно, не рідше постає питання співвідношення індивідуальної та колективної праці. Думки з цього приводу різняться, однак творення термінології, а надто її впорядкування, особливо часто схильні оцінювати як колективну діяльність і вважають, що кращими є ті термінологічні словники, які укладають і обговорюють колективи. Та все ж не лише історія термінології, а й сьогодення показують, скільки вдалих новотворів не було б створено, якби не словники, укладені окремими творчими й захопленими своєю справою особистостями; до того ж наукова література, зокрема й підручники для закладів вищої освіти, яку вважають одним із головних джерел термінології, справді є радше результатом діяльності особистостей, а не колективів. Доповідачі, які розглядали термінологію початку століття, також згадували чимало видатних особистостей, а Аста Міцкявічене (Інститут литовської мови) нагадала про особливо видатних — тих, хто підписав Акт відновлення держави, якій виповнюється століття: Йонаса Басанавічюса, Міколаса Біржішку, Антанаса Сметону, Пранаса Довидайтіса, Юргіса Шауліса, Йонаса Вілейшиса, Саломонаса Банайтіса. У доповіді «Сліди підписантів Акта 16 лютого в термінології литовського літературознавства», перерахувавши підписантів, які так чи інакше долучилися до творення літературознавчої термінології, вона зосередила найбільшу увагу на літераторі, перекладачі, дипломатові й правнику Казисі

Terminologija | 2018 | 25

239

Бізаускасі та термінах першого підручника з теорії літератури, укладеного ним. Однак із доповіді стало зрозуміло, що авторськими були лише терміни, які потрапили до перших видань цього підручника, а до третього видання (1922 року) вони ввійшли вже після розгляду Комісією з термінології, що почала діяти 1921 року; до речі, її також складали виняткові особистості: Казімерас Буга, Йонас Яблонскіс, Юозас Тумас-Вайжгантас та ін. Однак робота комісії не завжди була злагодженою: у засіданнях брали участь не всі члени, терміни драматургії й театру залишилися нерозглянутими... У доповіді не обговорювали, що більше впливає на творення й упорядкування термінології — винятковість особистості, її зусилля й творчість чи спроможність і компетентність колективу, а також чи є тут узагалі якийсь конфлікт, проте її завершили досить промовистим висновком: «Визначення термінів — не справа якоїсь однієї зацікавленої особи чи автора, а спільна справа всіх нас». Промовистим цей висновок є тому, що його зробила... виняткова особистість — К. Бізаускас.

Про непересічну особистість ішлося і в доповіді Ріти Катялетє (Інститут литовської мови) «Творення іменників у термінах психології Мечисловаса Рейніса». Архієпископ, дипломат, політик, професор теології та філософії Мечисловас Рейніс переклав із російської мови Підручник із психології Георгія Челпанова (вільний переклад, виданий 1921 року у Вільнюсі). Розглянувши з погляду словотвору одну групу термінів підручника — литовські та гібридні однослівні іменники, — доповідачка встановила, що найбільшу частину таких термінів становлять суфіксальні похідні (відтворення, мислення, міркування, абстрагування, увага, жаль, нюх, помста, уява). Їх аж 77%, тоді як у підручнику з психології знайшлося лише близько 4% складних слів (разом із префіксальними похідними), які приблизно в той самий час широко поширювалися в підручниках з будівництва. Питання про те, що спричинило такі виразні відмінності між термінологією, створеною приблизно в один час (галузь, погляди творців термінів чи інші чинники), на семінарі не порушували, але можна припустити, що одним зі стимулів могла бути іноземна мова: автор підручника перекладав не з німецької, а з російської.

З виняткової особистості та відзначення століття почалася й доповідь Регіни Квашите, щоправда, вона згадала мовознавця, який народився в Латвії, а в Литві більш відомий як творець мови есперанто й інтерлінгвіст. 1992 року на міжнародній конференції, що відбулася в Латвії, урочисто відзначили сторіччя від дня народження Ернеста Дрежена (Ernests Drēziņš). Розпочавши доповідь із факту й імені, які на перший погляд не були пов’язані зі століттям Литви, авторка доповіді «Про співпрацю литовських і латвійських термінологів» розкрила надзвичайно важливий аспект відновлення держави, який сьогодні,

240

Ramunė Vaskelaitė

Mokslinis seminaras, skirtas Lietuvos valstybės atkūrimo 100-mečiui

коли науковці без жодних перешкод беруть участь у європейських і світових конференціях, нерідко сприймають як щось само собою зрозуміле. У конференції, що відбулася 1992 року в Латвії, взяли участь науковці з 13 країн світу, і це свідчило про те, як почали розширюватися можливості їхньої співпраці. Зосередившись на литовсько-латвійській співпраці, авторка доповіді згадала не лише продовження конференції 1992 року (2002 і 2012 роки) та участь у цих конференціях литовських термінологів, а й взаємне поширення інформації — статті про латвійську термінологію, які публікують у Литві, і навпаки, участь у редакційних колегіях, бібліографічні матеріали. Серед основних поширювачів інформації називали Рудольфса Грабіса (Rūdolfs Grabis), Валентіну Скуїню (Valentīna Skujiņa), Юріса Балдунчікса (Juris Balduņčiks), Маріса Балтиньша (Māris Baltiņš) та ін.; серед литовських науковців — Стасіса Кейніса, Солвіту Лабанаускене, Альбіну Ауксорюте, Казімераса Жуперку, а, мабуть, найактивнішою поширювачкою інформації про латвійську термінологію, термінологів і терміносистему є сама авторка доповіді.

Наступна доповідь семінару ніби доповнила попередню: за століття неймовірно розширилися не лише можливості співпраці, а й можливості впорядкування та дослідження технологічної термінології. Так, Гінтаутас Грігас (Вільнюський університет) представив термінологічний портал компанії «Microsoft» (https://www.microsoft.com/en-us/language), що дає змогу зіставляти терміни з комп’ютерної галузі більш ніж 100 мов. І хоча з доповіді «Огляд литовської частини словника компанії „Microsoft“» стало зрозуміло, що й цій комп’ютерній базі даних не вдалося уникнути недоліків (переклад деяких термінів литовською мовою сумнівний, є терміни, які взагалі не перекладено), у вересні 2018 року в ній налічувалося загалом 115 двомовних словників (англійська та ще одна мова), тож можливість миттєво зіставити терміни з комп’ютерної галузі справді вражає. Розмірковуючи про можливості використання порталу, доповідач насамперед згадав про його застосування під час укладання словників з комп’ютерної тематики та пам’яті перекладів.

Говорячи про співвідношення комп’ютерної галузі та мови, зазвичай згадують не стільки можливості дослідження мови, які відкриває комп’ютерна галузь, скільки інший бік — небезпеку для функціонування литовської мови. Джерелом небезпеки називають різні речі: і комп’ютерну галузь загалом, і інтернет, електронне середовище, і термінологію комп’ютерної галузі. У суспільстві справді поширена думка, що не варто перекладати терміни комп’ютерної галузі литовською мовою, а краще вживати англійські, тож одна з наведених у доповіді Альвідаса Умбраса (Інститут литовської мови) «Терміни комп’ютерної галузі на позначення осіб» була досить несподіваною

Terminologija | 2018 | 25

241

висновків. Проаналізувавши групу термінів з інформатики, наведених у 7 словниках з інформатики, доповідач зауважив, що принаймні запозичені неологізми, які називають осіб (інтернавт, кібернавт, інфонавт; хакер, крекер, ламер, лузер), за кількістю та розмаїттям не зрівняються з термінами власного походження, а більшість інших запозичень (абонент, адміністратор, адресат, аналітик, експерт), як і гібридні утворення, не створюються, а готовими запозичуються із загальновживаної мови. Однак цей висновок зроблено лише на підставі словникового матеріалу, а словники, як відомо, зазвичай оцінюють з погляду мовних норм або принаймні редагують мовні редактори. Дослідивши реальне вживання, особливо в інтернеті, імовірно, було б констатовано інші тенденції у використанні неологізмів. З іншого боку, тенденція не перекладати безпосередньо з англійської, а брати слова, уже вживані в литовській мові, може бути особливістю словників з інформатики, властивою лише групі назв осіб. Із багатьох наведених англійських термінів на позначення осіб (employee, reviewer, owner, liveware, media librarian, software designer, network surfer, first-time user) видно, що, навіть адаптувавши їх фонетично, вимовляти їх було б досить незручно, а це також може бути важливим чинником тенденції уникати так званих чужомовних слів. Отже, самого лише згаданого висновку аж ніяк не вистачило б, щоб спростувати міф про небезпеку, яку інформатика становить для литовської мови. Однак доповідач і не ставив собі такої мети. Він прагнув проаналізувати терміни на позначення осіб у словниках з інформатики, а після їх аналізу як основний висновок констатував тенденцію брати назви осіб (литовські й нелитовські) у словниках з інших галузей, а не створювати спеціальні, призначені лише для потреб інформатики.

Сукупність оглянутих доповідей свідчить, що на семінарі, присвяченому сторіччю відновлення Литовської держави, розглядали лише деякі сфери вживання термінології. Однак, торкнувшись проблем, актуальних питань і умов як початку, так і кінця століття, було створено ціле поле смислів, яке дає змогу оцінити, що в термінології за століття не змінилося і, мабуть, слід вважати незмінним, а що вже належить минулому або є завданнями сьогодення, та, з огляду на це, визначити орієнтири й напрями діяльності, розпочинаючи нове століття.

Отримано 2018-10-20

Ramunė Vaskelaitė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected]

242

Ramunė Vaskelaitė

Mokslinis seminaras, skirtas Lietuvos valstybės atkūrimo 100-mečiui