Skip to document
Back
Go to original Localized version was produced by AI. It may contain inaccuracies.
Preparing document pages…

doi.org/10.35321/term26-03

Структури знань і способи їх опису в дослідженнях когнітивної термінології

LARISSA MANERKO

Lomonosov Moscow State University

А Н О Т А Ц І Я

Когнітивна термінологія виникла як продовження попередніх етапів термінологічних досліджень і ґрунтується на антропоцентричному принципі, увазі до пізнання та комунікації. Цей міждисциплінарний і комплексний підхід висуває нові цілі, засади, методологію та процедури. Вони представляють термінологічне значення у зв’язку з особистими думками, що відображають соціальні, прагматичні та інші позамовні чинники у структурах знань відповідно до когнітивних механізмів і категоризації в безперервній взаємодії спеціалізованого дискурсу.

У дискурсі сучасних технологій, телекомунікацій, судової комунікації та клінічної психіатрії переважають номінативні термінологічні одиниці. У статті їх розглянуто на основі різних когнітивних моделей — пропозицій як складової когнітивно-ономасіологічного моделювання, образних схем, концептуальної метонімії та метафори, фреймів, що представляють термінологічні системи як динамічні моделі людського пізнання. Варіативність концептів і специфіка концептуалізації загальних та спеціальних знань у термінологічних одиницях, що функціонують у професійному дискурсі, пов’язані з відповідями на складні питання про перцептивні й концептуальні джерела творення термінів у взаємодії та термінологічних системах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: термінологічні дослідження, термін, дослідження когнітивної термінології, спеціальний дискурс, категоризація, концептуалізація, структури знань.

А Н О Т А Ц І Я

Когнітивна термінологія, що виникла як продовження попередніх термінологічних досліджень, ґрунтується на антропоцентричному принципі й зосереджується на пізнанні та комунікації. Такий багатогранний міждисциплінарний підхід висуває нові цілі, надає нові засади, методологію та процедури. Термінологічне значення пов’язується з мисленням, що відображає соціальні, прагматичні та інші позамовні чинники структур знань відповідно до когнітивних механізмів і категоризації взаємодії у спеціалізованому дискурсі.

Terminologija | 2019 | 26

47

У дискурсі сучасних технологій переважають номінативні термінологічні одиниці, характерні для телекомунікацій, правової комунікації в судах і дискурсу клінічної психіатрії. У статті їх розглянуто на основі різних когнітивних моделей — пропозицій як складової когнітивно-ономасіологічного моделювання, образних схем, концептуальних метафор і метонімій, фреймів, що відображають терміносистеми як динамічні моделі людського пізнання. Розмаїття концептів і особливості концептуалізації загальних та спеціальних знань у термінологічних одиницях, що функціонують у професійному дискурсі, пов’язані з відповіддю на складні питання про перцептивні й концептуальні джерела творення термінів і терміносистем.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: термінологічні дослідження, термін, дослідження когнітивної термінології, спеціальний дискурс, категоризація, концептуалізація, структури знань.

ВСТУП

Термінологія формувала об’єкт свого дослідження різними способами, ставши осередком значної кількості праць, що спиралися на різні дисципліни, зокрема філософію, логіку, теоретичну й прикладну лінгвістику, інформаційні науки, комп’ютерну лінгвістику, соціологію та прагматику. Кожна з цих дисциплін розширювала й поглиблювала сферу термінологічних досліджень, відображаючи переважні уявлення про термін та його семантику. Вони зробили внесок у теоретичні засади, мету досліджень, сукупність застосовуваних понять і методів. Кожен новий етап розвитку термінології водночас давав змогу зберегти значну частину напрацювань попередніх етапів. Сучасна термінологія як складніша галузь досліджень спирається на результати попередніх підходів і нові перспективи осмислення пізнання та комунікації. Сьогодні це надзвичайно міждисциплінарний підхід, несумісний із попередніми цілями, який прагне точніше представити семантику термінів і терміносистем у когнітивному та функціональному аспектах. Він принципово враховує різні сфери людських знань у динамічних ментальних процесах, що супроводжують спеціальну комунікацію.

Тут ми розглядаємо різні сфери термінологічних досліджень, зокрема ті, що постали внаслідок переходу до когнітивного й функціонального погляду на мовні та немовні знання, які формують термінологічну роботу. Ця перспектива змінила термінологічні дослідження, оскільки дає змогу виявити знання людини через когнітивні процеси у свідомості співрозмовників, пов’язані з осмисленням реальності, а також функціональні механізми використання мови. Її мета — виявити соціокультурну зумовленість спеціального дискурсу й людського мислення в комунікації.

48

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

Мета статті — не подати вичерпний огляд розвитку термінології з урахуванням усіх опублікованих праць; основну увагу приділено огляду того, як нові досягнення лінгвістики вплинули на термінологічні дослідження в Росії і, навпаки, як певні здобутки термінології вплинули на розвиток лінгвістики загалом. На початку статті я окреслюю основні етапи її еволюції та визначаю мету термінологічного дослідження відповідно до дослідницьких принципів і методології когнітивної термінології.

1. Р О З В И Т О К Т Е Р М І Н О Л О Г І Ч Н И Х Д О С Л І Д Ж Е Н Ь

У наступному абзаці стисло окреслено розвиток термінології в найзагальніших рисах: від традиційних підходів до нещодавніх досягнень лінгвістики.

На ранніх етапах термінологічних досліджень термін визначали як одиницю, що характеризується чітким визначенням і однозначною відповідністю між терміном та його референтом, а також уникненням полісемії й неоднозначності терміна; цей підхід наслідував відповідні тенденції формальних наук — логіки, математики — та відносно «істинного знання» у філософії. Крім того, мову науки, насичену термінами, влучно визначали як «формалізований і кодифікований різновид мови» (Picht, Draskau 1985: 9). У цьому контексті термінознавство відображало певні принципи й методи, пов’язані зі «стандартизацією та оптимізацією спеціальної комунікації» (Schubert 2011: 27), кодифіковані в принципах і методах TC 37, які обґрунтовували стандартизацію термінології. Ця дослідницька стратегія наголошувала на концепті в традиційному розумінні як ключовому елементі думки й вихідному пункті термінологічного аналізу.

Логіко-філософський підхід у термінології вийшов на перший план дещо пізніше завдяки інформаційним дослідженням аналізу текстів і підходу комп’ютерної інженерії, де різні моделі, пов’язані із соціальним знанням, стали важливими для багатьох застосувань у сфері спеціальної лексики, зокрема в «якісному міркуванні» та інтерпретаціях «рівня знань» або штучного інтелекту як «послідовності поведінкових актів» фахівців у соціотехнічних системах (див. Clancey 1993: 39).

Наступним є структурний, або системний, етап розвитку термінології. Він приніс нові теоретичні принципи, а також новаторські методи дослідження. Ці дослідження мали на меті пояснити зв’язки між формою та значенням, прирівнюючи термінологічну одиницю до характеристик слова. The

Terminologija | 2019 | 26

49

understanding of a term as “a word in its specific function” (Vinokur 1939) deepened the understanding of a term. Besides that it was interpreted as a sign realised in language. The characteristics of terminological vocabulary were analysed on the basis of a comparative, typological, semasiological and onomasiological methods. Each of them seemed to be useful for term and its concept understanding, but these methods advocated the simplification of the data analysis, because they were performed as formal procedures representing terminology in statics (Manerko 2016).

Визначення термінологічних понять і відношень між ними стало предметом термінологічної роботи в середині XX століття, яка мала «усувати перешкоди у спілкуванні між фахівцями галузі та задовольняти їхні термінологічні потреби» (Nuopponen 2018: 10). Ще одну велику групу користувачів термінології становлять перекладачі, які наполягають на «„нелітературному“ перекладі на основі термінології» (Rogers 2015: 4).

У 70-х роках XX століття термінологічні студії збагатилися новими підходами до лексики спеціального спілкування, у яких інвентар певних понять застосовувався як фундаментальна основа лінгвістичних досліджень. Ці зміни нечисленні, але вони набувають відносної ваги у зв’язку з термінами та їхнім контекстом у спеціальному спілкуванні.

1) Одна з цих важливих змін датується 1972 роком, коли в російській термінологічній школі дисципліну почали називати Terminology science («терминоведение») (Leitchik 1983). Вона сформувалася завдяки уважнішому розгляду теоретичних засад дисципліни, її методологічного апарату та дослідницьких процедур у конкретних сферах людської діяльності, що називаються terminologies. У європейській термінології ця відмінність відображена в різному написанні Terminology («з великої літери»), що позначає дисципліну, і terminology («з малої літери»), що походить зі словникового складу спеціальної мови (див. Temmermann 2000: xiii). Крім того, додаються «альтернативні назви», пов’язані з теоретичним підґрунтям термінологічної галузі, зокрема термінологічна робота, управління термінологією та термінологічне інжиніринг (Nuopponen 2018).

2) Другим здобутком термінознавства стало розширення об’єкта дослідження, пов’язане з мовами спеціального призначення, визначеними як «мовні засоби в комунікативних ситуаціях у межах певної спеціальності» (Hoffmann 1976: 170; цит. за Schubert 2011: 28). Розвиток LSP як «одиниці метамови» термінології посилив увагу не лише до світу технічних і наукових понять,

50

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

до яких відсилають спеціалізовані терміни, а й до способів вираження термінологічних систем у письмових текстах. Спеціальні терміни, що охоплюють лексичні та морфологічні засоби, є «ключем до успішної комунікації мовою спеціального призначення» (Rogers 2015: 3). Вони використовуються в усній і письмовій взаємодії. Наприклад, тексти з природничих дисциплін мовою спеціального призначення характеризуються «незалежністю від контексту, нейтральним використанням мовних засобів, нижчим ступенем мотивованості одиниць» (Gvishiani 1986 (2008): 22), тоді як у текстах з історії, філософії та лінгвістики на семантику термінів впливають «знакова або семіотична ситуація» чи прагматичні чинники. Спеціальні поняття постійно розвиваються; у текстах їх «не можна виривати з контексту», і їх слід пояснювати на основі «семіотики текстів, заснованих на міжмовних зв’язках» (Nazarova 1994: 160–161). functional perspective описує «постійно динамічні» спеціальні поняття, співвіднесені з термінами (Cabré 1995: 3), які виконують комунікативну та семіологічну функції відповідно до задуму автора тексту.

3) Третім важливим кроком у подальшому розвитку термінознавства стало визначення терміна як «мовної одиниці, що виконує номінативну функцію та має загальне поняття в системі відповідних понять» (Leitchik 1987: 141). Geeraerts вважає процес називання надзвичайно важливим для розуміння динамічних процесів людського мислення, тоді як ономасіологічний аналіз корисний для представлення того, як «розглядувана одиниця співвідноситься з іншими одиницями того самого лексичного поля» (2006: 413). Для розуміння цього аналізу вирішальне значення має те, як людський розум засвоює явища реальності та як мотивація створеної одиниці пов’язана зі persons’ ability to produce new items відповідно до потреб комунікативних ситуацій у висловлюванні. Номінативні одиниці, виражені різними формами похідних слів, можна досліджувати на основі «словотвірного значення», що відповідає «моделі зв’язку між двома категоріальними значеннями; це різновид відношень між речами, процесами та ознаками в реальності й поняттями, що їм відповідають» (Koubriakova 1978: 57). Цей вид аналізу можна також застосовувати до субстантивних конструкцій. Важливість ономасіологічного підходу беззаперечна, адже він виявив «гносеологічну основу номінативної діяльності, її зв’язок із когнітивними процесами, характеризуючи семіотичні аспекти номінації тощо» (Koubriakova 2004: 323). Як бачимо, ономасіологічні дослідження як у лінгвістичній, так і, зокрема, у термінологічній сфері людської діяльності стали раннім і надзвичайно плідним досвідом осмислення людського пізнання, передбачивши ідеї майбутньої когнітивної науки.

Terminologija | 2019 | 26

51

4) Останнім результатом лінгвістичних і термінологічних досліджень стало «визначення того, як людина впливає на мову» (The role of human factor in language 1988: 9). Це з’явилося не як декларативне твердження, яким воно було в попередні періоди, коли науковці говорили про поняття, навіть не доходячи до нього за допомогою формальних видів аналізу, хоча й намагалися робити це належним чином, відповідно до наявних дослідницьких принципів і методів. Натомість воно стає одним із найфундаментальніших принципів когнітивного вивчення мови, що виходить на перший план наприкінці XX століття. Цей принцип називається an anthropocentric principle. Показово, що цей принцип є основою розуміння людського мислення та дискурсивної діяльності, пов’язаного з впливом когнітивних досліджень, які «виходять із того, що мова є частиною когнітивної системи» індивіда, чиї розумові здібності «взаємодіють із мовою та зазнають її впливу» (Dirven, Vespoor 1998: xi). Когнітивна лінгвістика враховує розумову й комунікативну діяльність учасників, включаючи соціальні, психологічні, прагматичні та інші аспекти людської взаємодії (Manerko 2016: 129). Ця перспектива демонструє перехід від структурно орієнтованого дослідження мови як автономної системи до парадигматичного зсуву, відображеного в когнітивному й функціональному підходах до опису лінгвістичного знання, а також до нового обрису термінознавства, що зосереджується на пізнанні, когнітивній обробці та комунікативних процесах.

Когнітивна (когнітивно-комунікативна) термінологія стала одним із головних напрямів когнітивних лінгвістичних досліджень. Вона ґрунтується на когнітивних засадах, орієнтована на мовця, переплетена з розумінням світу співрозмовниками та функціонально реалізує концептуальні й дискурсивні механізми у вживанні мови. Термінологічні дослідження дедалі більше наближаються до розуміння людиною пізнання та комунікативних цілей.

Мета досліджень у когнітивній термінології полягає у виявленні семантичних особливостей термінологічних одиниць на основі знайомих, нових і перенесених концептуальних елементів, що відображають загальний (звичайний) і спеціальний характер людського досвіду в структурах знань. Цей досвід виявляється через спектр різноманітних простих і складних ментальних конструкцій залежно від поліфункціональності значення, яке передається у спеціалізованому спілкуванні. У цій статті я дотримуюся цієї мети, висвітлюючи результати термінологічного дослідження.

У наступній частині статті розглядається когнітивна термінологія разом із методологічно важливими для аналізу дисципліни термінами.

52

Larissa Manerko Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

2. УВАГА ДО ПІЗНАННЯ ТА КОМУНІКАЦІЇ В ДОСЛІДЖЕННЯХ КОГНІТИВНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Когнітивна, або когнітивно-комунікативна, термінологія — це новий етап розвитку термінології, який почав формуватися наприкінці 90-х років XX століття. Вона відійшла від попередніх етапів розвитку термінологічної дисципліни, хоча й характеризується новими цілями, засадами, методологією та процедурами дослідження. Це відображено у представленні когнітивних і комунікативних функцій. Центральне завдання термінологічних досліджень — описати когнітивну функцію мови, що зрештою веде до творення термінів. Рівень і глибина її опису відрізняються від тих уявлень, які охоплюють лише «здатність людини до міркування» та концепції «специфічних доменів» як «розподілених механізмів» (Hirschfeld, Gelman 1994: 4, 22). Річ у тім, що когнітивну функцію розуміють як ширше явище, ніж її розглядали до появи теорії когнітивної лінгвістики. Дослідження не розглядає мовну систему та її структури як автономне ціле, а натомість бере до уваги мовні засоби, досліджувані з огляду на сенсорні, фізичні, соціальні, історичні й культурні особливості, виявлені на основі мовних ознак. Воно прагне зрозуміти, як людина конструює знання за допомогою мовних засобів, уживаних з комунікативною метою. Як зазначає Temmermann, концептуальне спостереження ґрунтовно підкріплене досвідною епістемологією, «...вбудованою в багаті когнітивні моделі» (2000: 29).

Когнітивна функція пов’язана зі сприйняттям людиною об’єктів зовнішнього світу та реальної ситуації в певній сфері людської діяльності. У професійній комунікації терміни, виражені окремими словами, трапляються доволі рідко. Навіть у словниковій статті можна знайти лексеми, пов’язані з іншими лексемами й позначені як різні, але взаємопов’язані явища, наприклад: an airplane — моторний важчий за повітря aircraft з нерухомими крилами, від яких воно отримує більшу частину підйомної сили (https://www.merriam-webster.com/dictionary/airplane); детектор — це пристрій для виявлення певних речовин або предметів або вимірювання їхнього рівня: детектор брехні, детектор диму, металодетектор» (Cambridge 1995: 375). Отже, перший рівень, який слід узяти до уваги, — це ієрархічна структура концептуальних доменів у системі знань.

Творення терміна завжди залежить від етапу розвитку дисципліни в певний період. Починати аналіз із визначення терміна та

Terminologija | 2019 | 26

53

у деяких випадках його етимології — звична річ, але навіть ця інформація розповідає нам про МФС як «систему мовних засобів національної мови» та важливу одиницю метамови сучасних термінологічних досліджень (Zyablova 2005: 17). Розгляньмо один із прикладів зі сфери клінічної психіатрії на основі терміна schizophrenia. У словнику подано відомості про слово schizophrenia та його походження. Воно утворилося від двох грецьких коренів skhizein «розщеплювати» і phren (родовий відмінок phrenos) «розум, серце» (https://www.etymonline.com/word/schizophrenia). Цю термінологічну одиницю ввів у 1910 році швейцарський психіатр Eugen Bleuler (1857–1939), який прагнув пояснити психічний стан людей, для якого характерні порушення асоціацій, дитяча дуркуватість, істеричні прояви й галюцинації як неадекватна реакція на реальність, а також інші симптоми цієї хвороби. Це був період розвитку спеціалізації в медичній галузі, що супроводжувався ретельним вивченням діагностики, профілактики та лікування психічних розладів. Номінативну одиницю schizophrenia визначають як «психічний розлад, що характеризується аномальною поведінкою та хибним тлумаченням реальності» (https://www.etymonline.com/word/schizophrenia),, де гіперонім «психічний розлад» відповідає певному класу захворювань у медичній сфері. Однак раніше, на ранньому етапі розвитку цієї наукової галузі, у 80-х роках XIX століття, існував інший термін — dementia praecox «передчасне недоумство». Латинський термін указував на невідповідність між віком людини та віком, притаманним цьому синдрому; крім того, латинський вислів був досить нечітким за своїм позначенням, хоча й указував на одну з найтиповіших ознак хвороби. Отже, термін і його безпосередній контекст указують на багато інших пластів людського досвіду, зокрема перцептивну, фізичну, соціальну та інші сфери.

Деякі науковці вважають, що когнітивні процеси можна виявити через онтологічні знання, засновані на сутностях, діяльності, характеристиках і відношеннях (Sager 1990: 27), що нагадують значення частин мови. Інші науковці розширюють цей перелік, додаючи «концептуальні сутності»: Річ, Подія, Стан, Місце, Шлях, Дія, Властивість і Кількість, хоча цілком очевидно, що вони «суттєво різняться за типом референції» (Jackendoff 1996: 9, 34). Вважається, що ці сутності відображають ментальні операції категоризації та концептуалізації, представляючи осмислення світу в понятті як «оперативній одиниці свідомості», що відповідає певному знакові в безперервному процесі взаємодії в людській діяльності.

Langacker описує значення як «концептуалізацію», яка «відбувається в когнітивному опрацюванні» та здатна «характеризувати типи когнітивних

54

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

events whose occurrence constitutes a given mental experience” (Langacker 1991: 2). Showing how the cognitive processing works, the author discusses the notion of hypotenuse, which posits a hierarchy referring to “the prior conception of a right triangle” and this triangle “functions as the cognitive domain for hypotenuse” (Langacker 1991: 3). He also mentions a kind of implication appearing in human consciousness, when a person compares these two notions – a hypotenuse and a right triangle. In real meaningful descriptions, including usual and of course special notions, these implications may be of various kinds corresponding to sensory, kinesthetic, spatial, emotional, and rational. Langacker states that people usually remember “basic domains”, which are “irreducible representational spaces or fields of conceptual potential” (Langacker 1991: 4). The definition helps to find out the higher level identifier or a word of the same level in conceptual organization of certain classes of words in the explanatory dictionary, e.g. in the example with an airplane our mind switches to the cognitive domain of a powered heavier-than-air aircraft (https://www.merriam-webster.com/dictionary/airplane) and in a detector the prominent characteristic is a device. The term becomes an integral part of certain domains of human knowledge, as in our examples corresponding to means of transport or devices.

Мовні одиниці, що належать до транспортного домену, мають досить різну морфологічну структуру, але організовані в одну предметну галузь відповідно до результатів людського пізнання й категоризації. Як і будь-яка інша концептуальна категорія, вона характеризується ієрархічною структурою своїх членів, що виявляє зв’язки між мовними одиницями. Тематичний концепт TRANSPORT упорядковує знання людини про всю категорію об’єктів, об’єднуючи низку різних засобів пересування. Він входить до ширшого концепту ARTIFACT, представленого найвищим рівнем категоризації, який є найабстрактнішим явищем у цій таксономічній системі. Водночас ієрархічний шлях у цій сфері знань легко простежити, оскільки TRANSPORT пов’язаний відношенням схематичності з такими поняттями, як AIRCRAFT, VESSEL і VEHICLE, що позначають їхнє використання для різних способів пересування повітрям, водою та поверхнею суші. Прості, похідні й складні слова, а також номінативні словосполучення належать до надпорядкового, базового та підкатегорійного рівнів (Manerko 2000). Усі ці одиниці описують різні види транспорту (див. Figure 1).

Terminologija | 2019 | 26

55

Рисунок 1. Ієрархічні рівні концептуальної сфери транспортних засобів

Існує чимало свідчень того, що терміни базового рівня помітніші, ніж представники інших рівнів (Dirven, Vespoor 1998: 38), однак важливо, що на базовому рівні зазвичай знаходимо мовну одиницю, яку серед кількох інших можливих варіантів найохочіше використовують для позначення певного явища. Ці мовні одиниці позначають найбільш прототипні фізичні об’єкти серед артефактів і транспортних засобів. Це найвиразніші представники категорії, які зазвичай одразу спадають на думку, коли ми замислюємося про цю концептуальну категорію.

У дискурсі, що розуміється як мовленнєва діяльність людини, категоризація є функціональною та динамічною і залежить від людського мислення й особистого досвіду, обставин комунікації; вона спирається на дані й може виявляти погляд, який мовець або автор прагне висловити в письмовій чи усній взаємодії (Manerko 2014). Як підкреслювала Koubriakova, дискурс — це «передусім когнітивна подія, пов’язана з передаванням знань» і запитом до слухача чи читача щодо знань, їх подальшого опрацювання або спирання на спостереження знань задля досягнення визначених цілей (2004: 516).

Номінативні одиниці посідають привілейоване місце у фаховому дискурсі. Вони там домінують, оскільки частка цих мовних засобів становить від 70 до 95 відсотків тексту, залежно від спеціалізації галузі. Відношення між цими одиницями передбачають не лише зв’язок

56

Larissa Manerko | Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

належності до певного класу понять, а й деякі інші відношення, наприклад: одночасна поява нової технології у комп’ютерах і композитних матеріалах вплинула на комерційні авіаперевезення, де літаки, більші за Boeing 747 і швидші за Concorde, не лише можливі, а й неминучі (https://www.britannica.com/technology/airplane/Materials-and-construction). Певні імплікації допомагають виявити сутність когнітивної сфери в людській пам’яті, до якої відсилає вислів. У цьому реченні з «Енциклопедії Британіка» в нашій свідомості виникає кілька імплікацій, пов’язаних зі сферами людських знань і досвіду. Фрази з речення спрямовують нашу увагу не лише на нові технології в комп’ютерній інженерії та авіації, а й на інші види соціальних, просторових і культурних знань, а також на оцінне ставлення.

Структури знань, до яких відсилають термінологічні одиниці в комунікації, не можуть бути сталими й незмінними, особливо коли вони позначають різні речі в реальності. Водночас, як зазначає Novodranova, формування наукового знання є «когнітивним процесом, пов’язаним з опрацюванням даних, їх організацією в межах ментального лексикону, збереженням у пам’яті, вилученням необхідних даних тощо. З іншого боку, його розглядають як процес продукування наукових текстів, коли в контексті наукової діяльності спостерігається зміна комунікативних актів» (2000: 8). Когнітивні й комунікативні функції реалізуються у фаховому дискурсі, де термін, як можна спостерігати, стає «вербалізованим результатом професійного пізнання» (Manerko 2014: 481), представленим різними типами структур знань, що характеризують стан розвитку наукової сфери та рівень суспільства в певний момент. Це «релевантний лінгвокогнітивний засіб орієнтації в домені спеціалізованої діяльності та професійній сфері комунікації» (Manerko 2014: 481), підкреслений відношеннями з іншими знаками відповідно до людських намірів, контекстуального підґрунтя й типу спеціальної комунікації. Спеціальне опосередкування та сконструйована мова спеціального призначення (LSP) певних сфер знання характеризуються відкритістю семантичних меж термінологічних одиниць, на які іноді впливає когнітивне опрацювання, ґрунтоване на емоційних і ціннісних складниках структур знань, що репрезентують загальний (звичайний) і спеціальний різновиди людського досвіду. Вони залежать від смислу, переданого у спеціалізованій комунікації в певний момент. У цьому зв’язку необхідно згадати дуже важливе спостереження Engberg, який зауважив: «знання є сутністю, що розвивається й не є сталою як базове

Terminologija | 2019 | 26

57

поняття... у дослідженнях дискурсу, специфічного для певної сфери...» Якщо це знання вивчають у «когнітивних системах людей, важливим наслідком є те, що його слід розглядати як внутрішньо динамічне» (2007: 35).

Таке розуміння семантики терміна, що охоплює структури знань та їх концептуалізацію, стало головним здобутком когнітивної термінології. Воно також зумовило нові методологічні рішення та зміни в цілях дослідження спеціальної комунікації. Результат пізнання в певній спеціальній діяльності реалізується в терміні на основі спеціальних, а іноді й загальних (повсякденних) структур знань; їхню когнітивну природу визначають завдяки відношенням між термінологічними одиницями та когнітивними операціями, виявленими в певній термінологічній системі, сконструйованій дискурсом мовної особистості.

Далі я хотіла б звернутися до описів кількох конкретних мов спеціального призначення й показати, як специфічні сфери людських знань можна розглядати в дослідженнях когнітивної термінології. Це мова сучасних технологій, комп’ютерної інженерії та телекомунікацій, які зазвичай вважають суворо окресленими сферами знань, де термінологічні одиниці несуть основне семантичне навантаження.

3. ТЕХНІЧНІ СФЕРИ ЛЮДСЬКОГО ПІЗНАННЯ: ОСОБЛИВОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ КОГНІТИВНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Як зазначалося раніше, номінативні одиниці різних типів відіграють важливу роль у спеціальному дискурсі. Це своєрідні когнітивно-дискурсивні утворення, когнітивна природа яких має надзвичайну цінність для комунікації. Вони репрезентують різні види інформації про світ, переплетені через просторовий, соціальний та емоційний досвід індивіда, мовні знання та способи їх організації.

Назви артефактів посідають привілейоване місце у спеціальному дискурсі сучасних технологій. Вони позначають різні об’єкти, створені людиною відповідно до їхньої інструментальної функції. Саме ця функція класифікує літак як повітряне судно й організовує відношення включення цього поняття до спеціально впорядкованої системи назв транспортних засобів. Крім назв повітряних суден, до інших сфер технічних артефактів належать різновиди зброї, механізми, машини, прилади, пристрої, інструменти тощо (Manerko 2000). Усі вони характеризуються ієрархічними відношеннями, що залежать від рівня ширшої або вужчої специфікації всередині поняттєвих категорій, як показано на рисунку 1 (див. рисунок 1).

58

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

Поряд із категоризацією всередині поняттєвих сфер ми також застосовуємо когнітивні методи, які дають змогу виявити внутрішні (ментальні) процеси, контекстуалізацію когнітивної функції та значення номінативних конструкцій як невід’ємної частини емпіричного спостереження за організацією LSP. Номінативні словосполучення зі спеціального дискурсу здебільшого належать до підкатегоріального рівня спеціальної сфери знань і складаються з кількох компонентів. Їх можна аналізувати на основі когнітивно-ономасіологічного моделювання. Це моделювання починається з опису основних компонентів словосполучень та їхньої підструктури: ономасіологічною базою номінативної фрази бактеріологічний бомбовий транспортний засіб є транспортний засіб, тоді як її атрибутивна частина належить до ономасіологічної ознаки (бактеріологічна бомба, де другий елемент є головним компонентом цього словосполучення).

У нашому аналізі ми виокремлюємо три типи ономасіологічної бази в іменникових словосполученнях у сфері сучасних технологій, структурно представлені простою, складеною та комплексною базами (див. таблицю). Цей етап аналізу веде до моделей формування фраз, до яких належать різні формати предметних галузей знань. Аналіз дає змогу виявити, як ментальний лексикон групується в певні поняттєві категорії відповідно до актуальної картини світу в людській свідомості.

Таблиця 1. Три типи номінативних фраз у LSP сучасних технологій

ТИП ОНОМАСІОЛОГІЧНОЇ БАЗИ В ІМЕННИКОВИХ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯХ | ОНОМАСІОЛОГІЧНА (АТРИБУТИВНА) ОЗНАКА КОНСТРУКЦІЇ | ОНОМАСІОЛОГІЧНА БАЗА КОНСТРУКЦІЇ | Проста ономасіологічна база | [(бактеріологічна бомба) [(геометричне крило) | (транспортний засіб)] (повітряне судно)] | Складена ономасіологічна база | [(самосупроводжувальний) | (винищувач-бомбардувальник)] | Комплексна ономасіологічна база | [((час прибуття) (вимірювальне обладнання)) | (керована бомба)]

Обидві ономасіологічні частини номінативної конструкції, як у [(бактеріологічна бомба) (транспортний засіб)] або [(геометричне крило) (повітряне судно)] належать до поняттєвої сутності РІЧ. Ми дізнаємося, що, окрім цих двох

Terminologija | 2019 | 26

59

Між частинами номінативної групи існує предикативне відношення, яке їх поєднує. Воно не виражене мовними засобами, але мається на увазі; наприклад, у geometric wing aircraft це відношення між частинами номінативної словосполуки можна описати як [THING1 (ціле) складається з THING2 (частини)]. THING1 (ціле) відповідає категорії ономасіологічної основи номінативної групи — aircraft як одній із «когнітивних сфер, або сфер знань». THING2 (частина) позначає крило — істотну частину літака. Пропозиція конкретизує предикативне відношення між частинами синтаксичної конструкції. Предикативне відношення, що поєднує обидві частини, відображає когнітивне опрацювання у свідомості людини, коли мовець вимовляє або пише цю фразу як частину фахового дискурсу. Дослідження корпусу номінативних словосполук, що позначають артефакти в дискурсі сучасних технологій, виявило 45 когнітивно-ономасіологічних моделей. Деякі з них уживаються частіше за інші.

Певна частина людського досвіду відповідає «єдиному, чітко визначеному прототипу» (Langacker 1991: 2), який частіше використовують для опису артефактів у номінативних словосполученнях. Це свідчить про виникнення людського ментального досвіду щодо THING, створених людиною й названих складними синтаксичними одиницями. Такий прототип допомагає ідентифікувати певні класи об’єктів у реальності. У нашому матеріалі найпрототипніші пропозиційні моделі представлені трьома відношеннями: [THING1 (ціле) – складається з – THING2 (частини)], [THING – має – QUALITY], [THING – використовується для (виконання) – FUNCTION (діяльність)]. Частота їх уживання безперечно вища порівняно з іншими пропозиційними відношеннями в термінологічних конструкціях.

Усі виявлені когнітивно-ономасіологічні моделі відповідають певній ситуації, у якій розуміння об’єкта та його ознак залежить від абсолютних характеристик конкретного об’єкта (geometric wing aircraft) або відносних ознак об’єкта, сприйнятого людиною в просторі (land-based launcher). Мовець/автор виявляє як абсолютні, так і відносні ознаки відповідно до позамовних властивостей класів артефактів, що спостерігаються в комунікативній події (Manerko 2000; 2016).

In the English terminological system of telecommunications (Orel 2005) representing the synthesis of common and computer engineering knowledge 11 nominal conceptual categories are revealed. The most complicated is the further subdivision of the large artifact category corresponding to the class THING. Other conceptual categories refer to SPACE,

60

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

PROCESS, FEATURE, STATE, PROBLEM у телекомунікаційній системі, PARAMETER, MEASURING UNIT тощо. Межі між категоріями нечіткі й динамічні, оскільки деякі назви можуть стосуватися двох або навіть більше класів, позначаючи артефакт і процес або вимірювальну одиницю й артефакт. Випадки метонімії та метафори в дискурсі телекомунікаційної системи аналізуються з урахуванням образних схем (Manerko 2016: 22–24). Образні схеми — це динамічні перцептивні моделі, що пояснюють розвиток людського досвіду в семантиці термінів. Термінологічне значення розвивається на основі звичних концептуальних ознак загальномовної одиниці й охоплює нові перенесені значення в телекомунікаційній системі. Найважливіша образна схема — SOURCE – PATH – GOAL (Orel 2007: 142), яка відображає звуження значення слова address — від номера будинку, назви вулиці й міста тощо, де хтось живе або працює, особливо коли це написано на листі чи посилці, — до термінологічного значення address як частини сигналу, що визначає пункт призначення виклику (Figure 2).

Рисунок 2. Образна схема терміна address у телекомунікаційній системі

Образні схеми та пропозиції — це прості ментальні конструкції, об’єктивовані за допомогою мовних засобів. Вони слугують основою для складніших ментальних конструкцій у концептуальній системі телекомунікацій. Ця складна структура знань в англійській термінологічній системі телекомунікацій відображає спосіб отримання й передавання інформації, охоплюючи фізичний, канальний, мережевий, транспортний та інші рівні. Фреймова структура включає всі 11 концептуальних класів назв (Orel 2005: 213–219) і може бути представлена у двох різновидах фрейму залежно від структур знань у свідомості розробника телекомунікаційних технологій або їхнього користувача.

Terminologija | 2019 | 26

6 1

Аналіз мови сучасної термінології та телекомунікаційної сфери підтвердив, що головна мета термінологічного дослідження в когнітивно-комунікативній термінології полягає в зосередженні на варіативності концептуальних структур терміна в дискурсі, що надалі визначає конструювання LSP і термінологічних систем. Цей аналіз спирається на антропоцентричну координату в осмисленні фахового дискурсу та відповідної термінологічної системи. Окрім лінгвістичного аналізу, він охоплює опис структур знань. Він починається з репрезентації категоризаційного потенціалу всіх термінологічних одиниць, що належать до певних рівнів у сферах знань; пропозиція як складова когнітивно-ономасіологічного моделювання є достатнім орієнтиром для концептуальних сутностей у номінативних комплексах; іноді, за потреби, використовуються образні схеми, а також аналіз на основі концептуальної метафори й метонімії. Побудова взаємозв’язків між певними сферами досліджуваних предметних галузей завершується створенням фреймворку, який розгортає схематичні підструктури організації LSP професійної діяльності людини.

Методологічні принципи та процедури стали об’єктом когнітивних і комунікативних досліджень, викладених в інших працях, присвячених англійській термінології.

4. КОГНІТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЮРИДИЧНОГО ДИСКУРСУ ТА ПСИХІАТРІЇ

Одним із найцікавіших різновидів спеціального дискурсу є юридичний дискурс. Тут ми розглянемо деякі особливості термінотворення в юридичному дискурсі на матеріалі спеціальної комунікації в залі суду Верховного суду США (2011–2018) (Manerko 2018; 2019; Vorobjova 2018). Наше розуміння юридичного судового дискурсу також пов’язане з виразною присутністю спеціальних і повсякденних знань, що виявляються в процесі взаємодії співрозмовників, на професійну й мовну діяльність яких впливають особистісні, соціокультурні та прагматичні чинники, а також конфлікт інтересів і судові ролі в комунікації. Юридичний дискурс охоплює мовні структури спеціального правового знання та повсякденного знання у професійно орієнтованій картині світу. Професійне мовлення відображає вже наявні усталені терміни та їхню семантику в термінологічній системі права.

Наш аналіз розпочався з мовної інформації, представленої в усних аргументах і контраргументах у судових провадженнях Верховного суду

62

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

США. Ми отримуємо дані про конфлікт між двома групами людей (правопорушниками, з одного боку, та потерпілими — з іншого) і причину конфліктної ситуації. Аналізуючи наявний конфлікт у реальній ПОДІЇ, ми звернули увагу на інтереси цих людей і на питання, визначене позамовною ситуацією та обставинами ПОДІЇ (див. рисунок 3).

Далі з текстів усних аргументів ми дізнаємося про юридичний конфлікт, пояснюємо соціальні ролі й цінності учасників, які часом ненавмисно завдають шкоди іншим суб’єктам права. Концептуально це осмислюється як ПРОЦЕС. У суді особлива увага приділяється порушникам закону й потерпілим, які стають юридичними особами або суб’єктами — заявниками клопотань або відповідачами, тоді як обвинувачені, адвокати, свідки, експерти та судді різних рангів беруть участь у цивільному судочинстві, що неухильно веде до РЕЗУЛЬТАТУ, відображеного в судовому рішенні в кожній справі.

Рисунок 3. Конфліктна ПОДІЯ в реальному житті та в юридичному процесі як ПРОЦЕС

Terminologija | 2019 | 26 6 3

Назви учасників організовані в концептуальні категорії, виражені похідними одиницями питомого або запозиченого (французького) походження. Вони стають концептуальним каркасом структур знань, залучених до складніших когнітивних механізмів юридичного дискурсу. Концептуальна модель конфліктної події визначається відношеннями між учасниками ПОДІЇ та ПРОЦЕСУ, а також їхніми функціями, виявленими в комунікативних блоках дослідження конфлікту. Опис функцій, що відповідають учасникам судового дискурсу, ґрунтується на зв’язках із концептуальними категоріями ПРОСТОРУ, ЧАСУ, МАТЕРІЇ, які стосуються загального світогляду, а також із категоріями, визначеними ПРАВОМ, видами ЗЛОЧИНУ, ШКОДОЮ та ДОКАЗАМИ. Концептуальне осмислення термінів і відношень між ними стає очевидним у концептуальному моделюванні наукової галузі, заснованому на людському досвіді та динамічному контексті кожного усного аргументу у Верховному суді США.

У спеціальному медичному дискурсі, зокрема в клінічній психіатрії (Voron-Kovalskaya 2016), мовні одиниці репрезентують категорію «людський мозок», яка також відповідає підпорядкованому рівню категоризації. Більшість цих одиниць виражено словосполученнями (нейронний ланцюг, сіра речовина кори, зона Брока), інші є словами латинського походження (мигдалеподібне тіло, таламус тощо). Окрім цієї категорії, відносної виразності набувають й інші сфери знань, зокрема галузі людського досвіду — від нейрофізіології та генетики, що профілюють функції нервової системи та її структурних одиниць — нейронів, — і, звичайно, поняття соціальної сфери. У дисертації показано (Voron-Kovalskaya 2016), що кожна дисципліна розвивається разом з еволюцією людського знання. Найважливішими складниками концептуального моделювання є етапи розвитку хвороби, діагностика, мінливість симптомів, особливості ремісії та рецидиву і, звичайно, лікування пацієнтів. Терміни, що репрезентують нові галузі знань, стають складнішими й детальнішими. Дискурс клінічної психіатрії є надзвичайно антропоцентричним різновидом комунікації, представленим термінами з образною семантикою, осмисленою на основі концептуальної метафори та метонімії.

У юридичному дискурсі та дискурсі клінічної психіатрії, як різновидах спеціальної комунікації, що здійснюється мовними особистостями, певні термінологічні одиниці організовані в центральні концептуальні категорії, які фокусують на собі безпосередню увагу. Репрезентовані певними структурами знань

64

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

вони впливають на інші категорії в текстах. У правовому дискурсі, який виявляє взаємини між людьми в суспільстві, система вибудовується на основі назв учасників і стану справ у конкретний момент, тісно пов’язаних із питаннями, інтересами та соціальними ролями окремих осіб у спільноті, позначаючи сукупності взаємопов’язаних спеціальних сутностей, що відповідають праву й правилам поведінки. У дискурсі клінічної психіатрії домінантна концептуальна категорія вказує на людський мозок, концептуальне розуміння якого вибудовується відповідно до його характеристик і функцій, визначених термінологічними одиницями. Загалом домінантна категорія забезпечує структурування категорій, уможливлює символізацію концептуального змісту, вираженого номінативними одиницями в межах певних терміносистем.

ВИСНОВОК

Як продемонстровано в цій статті, когнітивно-комунікативна термінологічна наука продовжує розвиток попередніх етапів термінологічних досліджень. Однак цей етап не є відходом від формальних типів аналізу, а становить новий погляд на цілі, засади, методологію та дослідницькі процедури, сформований під впливом міждисциплінарного підходу. Цей підхід спирається на динаміку людського знання та її відображення в когнітивному контексті творення термінологічного значення, у якому розумові процеси комунікантів є невіддільною частиною спеціалізованого дискурсу.

Дослідження спеціального дискурсу, мов для спеціальних цілей (LSP) і терміносистем із цієї нової перспективи ґрунтується на когнітивних і комунікативних функціях, відображених в антропоцентричному принципі опису вживання мови. Ця перспектива враховує конструювання людського знання на основі мовних і когнітивних процесів, задіяних у розумінні співрозмовниками реальності, а також функціональні механізми вживання мови, зумовлені соціокультурними та іншими чинниками в спеціальній медіації.

Спеціальні дискурси сучасних технологій і телекомунікацій виявляють провідну роль категорій артефактів, що відповідають концептуальній сутності THING і забезпечують певні зв’язки з категоріями SPACE, PROCESS, FEATURE, STATE та іншими. У судовій правовій аргументації та клінічній психіатрії термінологія залежить від соціальних і прагматичних чинників, які впливають на комунікацію конкретної мовної особистості в письмовій або усній взаємодії. У правовому дискурсі домінують назви учасників, залучених

Terminologija | 2019 | 26

65

до конкретних епізодів подій, тоді як в академічних текстах із психіатрії головна концептуальна сфера охоплює характеристики людського мозку, стадії хвороби, діагностику та лікування. Отже, структури знань у конкретному спеціальному дискурсі дають змогу висвітлити особливості людської уваги в окремих галузях знання.

Конструювання структур знань організовано навколо центральних концептуальних категорій, зазвичай виражених номінативними одиницями. З лінгвістичного погляду вони належать до простих, похідних і складних одиниць, а також іменних сполук, які вказують на поглиблення людського досвіду пізнання зовнішнього світу. Номінативні одиниці, пов’язані зі звичайною, спеціальною та професійною діяльністю, здебільшого належать до субкатегоріального рівня аналізованих категорій.

Конструктивний потенціал різних типів спеціального дискурсу й терміносистем реалізується завдяки розмаїттю когнітивних методів. Різні формати знання, результативно застосовувані в дослідженнях когнітивної термінології, виявляють організацію концептів, засновану на категоризації та концептуалізації у свідомості людини, залученої до професійно орієнтованої медіації. До цих форматів належать когнітивно-ономасіологічне моделювання на основі пропозицій, образ-схеми, концептуальна метонімія та метафора. Вони висвітлюють неперервний характер людського мислення, ментального досвіду та способів творення термінів. Крім того, ці види аналізу допомагають описати динамічні процеси термінологічної номінації через семантику термінів та їхні зв’язки з іншими одиницями у професійному дискурсі, порушуючи складні питання перцептивних і концептуальних джерел творення термінів та їх організації в терміносистемах.

Прості ментальні конструкти включено до когнітивних фреймів предметних галузей терміносистем у спеціальному дискурсі; вони відображають зв’язок між структурами повсякденного та спеціального знання, на які впливають мовленнєва й розумова обробка.

Когнітивно-комунікативна термінологія прагне не лише описати термінологічні засоби та їхні особливості в спеціальному дискурсі, а й зосереджується на позамовних контекстах, які набувають значної когнітивної виразності у взаємному «діалозі свідомостей» співрозмовників (Bakhtin 1996: 159) у змодельованій ситуації. Дослідження номінативної сфери спеціальної комунікації значною мірою залежить від конструювання термінологічної семантики в межах терміносистем, яке уможливлює виявлення ментальних механізмів через структури знань, засновані на кат-

66

Larissa Manerko | Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

Категоризація та концептуалізація. Аналіз матеріалу демонструє певний ступінь передбачуваності розуміння когнітивних процесів у глобальному контексті спеціалізованого дискурсу та термінологічних систем у певній галузі знань.

REFERENCES

Bakhtin M. 1996: Бахтин М. Проблема речевых жанров. – Собрание сочинений. Т. 5: Работы 1940–1960 гг, Москва: Русские словари, 159–206.

Cabré M. T. 1995: On Diversity and Terminology. – Terminology 2(1), 1–16.

Cambridge International Dictionary of English 1995: Cambridge: Cambridge Univ. Press.

Clancey W. J. 1993: The Knowledge Level Reinterpreted: Modeling Socio-Technical Systems. – Knowledge Acquisition as Modelling. K. M. Ford, J. M. Bradshaw (eds.), New York: John Wiley & Sons, 33–50.

Concept – Etymology-on-line Dictionary. Available at: https://www.etymonline.com/word/concept.

Dirven R., Vespoor M. (eds.) 1998: Cognitive Exploration of Language and Linguistics, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins.

Engberg J. 2007: Specialised Knowledge as an Evolving Entity: The Case of Concepts from Consumer Credit Law of the EU. – The XVIth European Symposium on Language for Special Purposes (LSP) “Specialised Language in Global Communication”. Book of Abstracts, Hamburg, 34–35.

Geeraerts D. 2006: Words and Other Wonders: Papers on Lexical and Semantic Topics, Berlin, New York: Mouton de Gruyter. (Cognitive linguistics research; 33).

Gvishiani N. 1986 (2008): Гвишиани Н. Б. Язык научного общения: вопросы методологии, Москва: УРСС.

Hirschfeld L. A., Gelman S. A. 1994: Toward a Topography of Mind: An Introduction to Domain Specificity. – Mapping the Mind: Domain Specificity in Cognition and Culture. Ed. by Cambridge University Press, 3–36.

Hoffmann L. 1976: Kommunikationsmittel Fachsprache, Berlin: Akademie-Verlag.

Jackendoff R. 1996: Languages of the Mind: Essays on Mental Representation, Cambridge, Massachusetts; London, England: A Bradford Book; the MIT Press.

Koubriakova H. 1978: Кубрякова Е. С. Части речи в ономасиологическом освещении, Москва: Наука.

Koubriakova H. 2004: Кубрякова Е. С. Язык и знание. На пути получения знаний о языке. Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира, Москва: Языки славянской культуры.

Langacker R. W. 1991: Concept, Image, and Symbol: The Cognitive Basis of Grammar, Berlin, New York: Mouton de Gruyter.

Leitchik V. 1983: Лейчик В. М. Особенности терминологии общественных наук и сферы ее использования. – Язык и стиль научного изложения: Лингвометодические исследования, Москва, 70–87.

Leitchik V. 1987: Лейчик В. М. Термин и его определение. – Терминоведение и терминография в индоевропейских языках, Владивосток: Изд-во ДВО АН СССР, 135–145.

Longman Dictionary of Contemporary English. Available at: https://www.ldoceonline.com/dictionary/airplane.

Manerko L. 2000: Манерко Л. А. Язык современной техники: Ядро и периферия, Рязань: Изд-во Рязанского гос. ун-та имени С. А. Есенина.

Manerko L. 2014: Concept Understanding in Cognitive Linguistics and Cognitive Terminology Science. – Languages for Special Purposes in a Multilingual, Transcultural World. Proceedings of the 19th European Symposium on Languages for Special Purposes, 8–10 July 2013. G. Budin, V. Lušicky (eds.), Vienna, Austria: University of Vienna, 471–482. Available at: http://lsp2013.univie.ac.at/proceedings.

Manerko L. 2016: Towards Understanding of Conceptualisation in Cognitive Terminology. – Lege Artis. Language Yesterday, Today, Tomorrow Vol. 1, issue 2, 129–170. Available at: https://www.degruyter.com/view/j/lart.2016.1.issue-2/lart-2016-0012/lart-2016-0012.xml?format=INT.

Manerko L. 2018: Манерко Л. А. Когнитивное терминоведение как отражение антропоцентрического и конструирующего взгляда на терминосистемы и специальный дискурс. – Когнитивные исследования языка. Вып. 34: Cognitio и Communicatio в современном глобальном мире. Материалы VIII международного конгресса по когнитивной лингвистике 10–12 октября 2018 года. Отв. ред. вып. Л. А. Манерко, Москва: МГУ имени М. В. Ломоносова; Неолит, 720–725.

Terminologija | 2019 | 26

67

Manerko L. 2019: Knowledge Construal of Term Semantics as the Basis of Terminological System and Special Discourse. – 22nd Conference on Languages for Special Purposes: Mediating Specialised Knowledge: Challenges and Opportunities for LSP Communication, Translation and Research. Book of abstracts, Padova: Padova University, 81–82.

Merriam-Webster Dictionary. Available at: https://www.merriam-webster.com/dictionary/airplane.

Nazarova T. 1994: Назарова Т. Б. Филология и семиотика: Современный английский язык. Монография, Москва: Высшая школа.

Novodranova V. 2000: Новодранова В. Ф. Терминологический взрыв в 90-е годы XX века. – Научно-техническая терминология: научно-технический реферативный сборник, Москва: ВНИИКИ, 1, 4–9.

Nuopponen A. 2018: Dimensions of Terminology Work. – Terminologija 25, 6–22.

Orel T. 2005: Орёл Т. И. Структура и номинативно-образовательные характеристики английской терминосистемы телекоммуникации. Дис....канд. филол. наук, Москва.

Orel T. 2007: Методика описания терминосистем посредством образных схем (на материале английской терминосистемы телекоммуникации). – Когнитивная лингвистика: новые проблемы познания: сборник научных трудов, Москва: Институт языкознания РАН, Рязань: РГУ имени С. А. Есенина, 141–148.

Picht H., Draskau J. 1985: Terminology: An Introduction, England: University of Surrey.

Philosophical Encyclopedic Dictionary 1983: Философский энциклопедический словарь. А. Я. Горский (ред.), Москва: Сов. Энциклопедия. Доступ через интернет: https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/952/Понятие.

Rogers M. 2015: Specialised Translation: Shedding the ‘Non-literary’ Tag. Palgrave Macmillan (Palgrave Studies in Translating and Interpreting).

The Role of Human Factor in Language 1988: Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира. Отв. ред. Б. А. Серебренников, Москва: Наука.

Schizophrenia – Etymology on-line Dictionary. Available at: https://www.etymonline.com/word/schizophrenia.

Schubert K. 2011: Specialized Communication Studies: and Expanding Discipline. – Current Trends in LSP Research: Aims and Methods. M. Petersen, J. Engberg (eds.), Bern, Berlin: Peter Lang, 19–58.

Temmerman R. 2000: Towards New Ways of Terminology Description: The Sociocognitive Approach, Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins Publishing Company.

Vinokur G. O. 1939: Винокур Г. О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии. – Труды Московского института истории, философии и литературы: сборник статей по языковедению, Москва, 3–54.

Vorobjova M. 2018: Воробьева М. П. Языковые, концептуальные и функциональные характеристики судебных прений верховного суда США как типа судебного дискурса. Дис....канд. филол. наук, Москва.

Voron-Kovalskaya V. E. 2016: Ворон-Ковальская В. Е. Языковые особенности описания феномена шизофрении в художественном и специальном англоязычном дискурсе. Дис....кандидата филол. наук, Москва.

Sager J. C. 1990: A Practical Course in Terminology Processing, Amsterdam: John Benjamins.

Zyablova Olga. 2005: Зяблова О. А. Принципы исследования языка для специальных целей (на примере языка экономики). Дис....доктора филол. наук, Москва.

СТРУКТУРЫ ЗНАНИЯ И СПОСОБЫ ИХ ОПИСАНИЯ В ИССЛЕДОВАНИЯХ ПО КОГНИТИВНОМУ ТЕРМИНОВЕДЕНИЮ

Р е з ю м е

Когнитивное или когнитивно-коммуникативное терминоведение появилось как продолжение предыдущих этапов развития терминоведческой науки, вобрав много ценного из прошлого опыта из смежных дисциплин, таких как философия, логика, теоретическая и прикладная лингвистика, информатика и т.д. На основе логико-философского и структурного подходов стали использоваться различные виды анализа в терминологических исследованиях. В 70-ые годы XX века изучение терминологических единиц начинает связываться с изучением

6 8

Larissa Manerko | Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

свойств знака в рамках специальных текстов. Антропоцентрический принцип и внимание к ономасиологическому анализу привели к формированию новых тенденций в исследовании термина, позволившему обратить внимание на когницию и коммуникацию.

Когнитивное терминоведение ввело новые цели, основания, методологию и процедуры анализа. Становится очевидным, что термин является важной составляющей когнитивной и функциональной перспективы профессионального дискурса и представления языков для специальных целей и терминологических систем как динамических моделей человеческого сознания. Для цели этого междисциплинарного комплексного подхода внимание отдается терминологическому значению и экстралингвистической информации, оказывающей влияние на процесс коммуникации. Формирование значения в терминологических единицах описывается на основе наиболее важных концептов и когнитивных механизмов, категоризации и концептуализации в протекающем взаимодействии, выражая личностные смыслы в специальном дискурсе.

Автор представляет своеобразный отчет об изучении разнообразных видов специального дискурса, в рамках которых изучены терминологические единицы и терминологические системы. В дискурсах современной техники и телекоммуникации, представляющих точные сферы человеческого знания, основную семантическую нагрузку несут номинативные и синтаксические единицы. В дискурсе современной техники мы наблюдаем превалирование терминологических единиц, обозначающих артефакты. Из этих единиц строятся категории: наименования транспортных средств, видов оружия, машинам, инструментам, устройствам, и т.д. Каждый класс единиц организован иерархически в соответствии с пятью уровнями категоризации. В статье представлена категория наименований транспортных средств, в которой большинство номинативных единиц имеют отношение к субкатегориальному уровню. В дискурсе современной техники от 70 до 95 процентов текстового пространства выражено номинативными фразами.

Считается, что концепты представляют ментальные операции категоризации и концептуализации, представляя действительность. Концепт ВЕЩЬ, доминирующий в технической сфере, способен описать наименования артефактов. Эта концептуальная сущность характеризуется связями с другими, такими как ПРОСТРАНСТВО, ПРОЦЕСС, СВОЙСТВО, СОСТОЯНИЕ и т.д. Эти сущности используются в пропозициях – основного этапа в когнитивно-ономасиологическом моделировании номинативных словосочетаний. Модель состоит из ономасиологического признака и ономасиологического базиса, последний представлен простым, сложным и составным видами. Ономасиологический базис и ономасиологический признак связаны друг с другом предикативными отношениями. Наиболее частотными и прототипическими в терминологических конструкциях, обозначающих артефакты, являются [THING1 (whole) – composed of – THING2 (part)], [THING – have – QUALITY], [THING – is used for (performing) – FUNCTION (activity)]. Описание концептуальной категории ВЕЩЬ указывает на восприятие объекта человеком на основе абсолютных и относительных свойств, отраженных в словосочетаниях.

Terminologija | 2019 | 26 69

В дискурсе телекоммуникации представлены категории ВЕЩЬ, ПРОСТРАНСТВО, ПРОЦЕСС, СВОЙСТВО, СОСТОЯНИЕ, ПРОБЛЕМА в телекоммуникационных системах, ПАРАМЕТР, ИЗМЕРИТЕЛЬНАЯ ЕДИНИЦА и т.д. Пропозиции и образные схемы как простые когнитивные конструкты используются для объяснения особенностей семантики терминологических единиц. В сфере телекоммуникации концептуальные категории, отношения между ними и образные схемы далее организуются в разновидности фреймов, представляющих систему телекоммуникации в сознании создателя компьютерных технологий или ВЕЩЬ ее потребителя.

В судебных прениях и дискурсе клинической психиатрии терминология зависит от социальных и прагматических факторов, влияющих на коммуникацию отдельной языковой личности. Данные виды языка для специальных целей становятся более сложным с развитием научного знания и человеческого опыта. В юридической коммуникации в Верховном суде США доминируют наименования участников, которые вовлечены в различные эпизоды событий. В устных прениях в суде конфликт между людьми в реальной жизни описан посредством языковых единиц, указывающих на специальные юридические знания и каждодневные виды знания при отражении обстоятельств СОБЫТИЯ, индивидуальных интересов и причин конфликтной ситуации. Профессионально-ориентированная картина мира представляет юридический конфликт, социальные роли участников, иногда наносящих непредумышленно вред другим субъектам права, в конфликта как СОБЫТИИ. Структуры знания раскрывают то, как рассмотрение дела приводит к РЕЗУЛЬТАТУ, что находит отражение в решении суда по каждому делу.

В научных текстах в области психиатрии основной концептуальной сущностью является человеческий мозг и его свойства, стадии болезни, диагностика и лечение. Анализ семантики термина включает обыденные слова с переосмысленным значением в специальном дискурсе.

В статье была сделана попытка представить различные типы терминов, функционирующих в дискурсе и соотносимых с разновидностями концептов. Свидетельство о концептуальной сфере человеческого опыта получено на основе различных форматов знания: пропозиций как части когнитивно-ономасиологического моделирования, образных схем, концептуальной метафоры и метонимии, фреймов, представляющих структуру терминологических систем. Они помогают описать концептуализацию терминологических единиц в профессиональном дискурсе и ответить на запутанные вопросы по поводу истоков восприятия и концептуализации при формировании термина в процессе общения и при построении терминологических систем.

ŽINIŲ STRUKTŪROS IR JŲ APRAŠYMO BŪDAI KOGNITYVINĖS TERMINOLOGIJOS TYRIMUOSE

Santrauka

Kognityvinė, arba kognityvinė-komunikacinė, terminologija atsirado kaip ankstesnių terminologijos tyrimų tąsa ir perėmė vertingiausią tarpusavyje susijusių sričių – filosofijos, logikos, teorinės ir taikomosios kalbotyros, informatikos ir kt. – patirtį. Remiantis šiais loginiu-filosofiniu ir struktūriniu pagrindais, terminologijos moksle buvo tai-

70

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

koma įvairių rūšių analizė. XX a. aštuntajame dešimtmetyje terminologijos vienetų tyrimai imti sieti su ženklo ypatumais specialiuosiuose tekstuose. Antropocentrinis principas ir dėmesys onomasiologiniams tyrimams lėmė naujus terminijos tyrimų pokrypius, taip atkreiptas dėmesys į pažinimą ir komunikaciją.

Kognityvinė terminologija iškėlė naujus tikslus, numatė naujus pagrindus, metodologiją ir procedūras. Tampa akivaizdu, kad terminas yra svarbi profesiniam diskursui būdingo kognityvinio ir funkcinio požiūrio dalis, reikšminga specialios paskirties kalbų ir terminijos sistemų kaip dinaminių žmogiško pažinimo modelių dedamoji. Taikant tokį daugiapusį tarpdalykinį požiūrį, dėmesys sutelkiamas į terminologinę reikšmę ir komunikacijai įtakos turinčią ekstralingvistinę informaciją. Terminologijos vienetų reikšmės aprašomos remiantis svarbiausiais konceptais ir pažinimo mechanizmais, bendraujant taikomu kategorizavimu ir konceptualizavimu, taip perteikiant specialiajame diskurse asmens teikiamą prasmę.

Autorė pateikia tam tikrą specialiųjų diskursų, kurių pagrindu nagrinėti terminologiniai vienetai ir terminologinės sistemos, tyrimų ataskaitą. Šiuolaikinių technologijų ir telekomunikacijų diskursuose, atstovaujančiuose tiksliesiems žmogaus pažinimo sritims, pagrindinis semantinis krūvis tenka nominatyviniams ir sintaksiniams vienetams. Šiuolaikinių technologijų diskurse vyrauja terminologijos vienetai, žymintys artefaktus. Vienetai sudaro kategorijas: transporto priemonės, ginklų rūšys, mechanizmai, mašinos, įrankiai, prietaisai ir t. t. Kiekviena terminų klasė yra hierarchinė, apimanti penkis kategorizavimo lygmenis. Straipsnyje aptariama transporto priemonių pavadinimų kategorija ir atskleidžiama, kad dauguma nominatyvinių vienetų sudaro subkategorijas. Šiuolaikinių technologijų diskurse nominatyviniais žodžių junginiais perteikiama nuo 70 iki 95 procentų teksto.

Manoma, kad konceptai perteikia mentalinius kategorizavimo ir konceptualizavimo veiksmus, taip jie atspindi tikrovę. Technikos srityje vyraujančią DAIKTO sąvoką galima aprašyti artefaktų pavadinimais. Šis konceptas apibūdinamas pagal ryšius su kitais konceptais, tokiais kaip ERDVĖ, PROCESAS, SAVYBĖ, BŪKLĖ ir kt. Tokie vienetai įtraukiami į teiginius, kurie yra kognityvinio-onomasiologinio nominatyvinių žodžių junginių modeliavimo dalis. Modelius sudaro onomasiologinis požymis ir onomasiologinis pagrindas, pastarajam atstovauja paprasti, sudurtiniai ir sudėtiniai tipai. Onomasiologinis pagrindas ir onomasiologinis požymis susiję predikatiniais ryšiais. Artefaktus žyminčiose terminologinėse konstrukcijose dažniausiai yra prototipiniai [DAIKTAS1 (visuma), sudarytas iš DAIKTAS2 (dalis)], [DAIKTAS turi SAVYBĘ], [DAIKTAS naudojamas (atliekant) FUNKCIJĄ (vykdant veiklą)]. Konceptualiosios DAIKTO kategorijos aprašymas rodo objekto suvokimą per absoliučiąsias ar santykines ypatybes, reiškiamas žodžių junginiais.

Telekomunikacijų diskurse ryškėja DAIKTO, ERDVĖS, PROCESO, SAVYBĖS, VALSTYBĖS, telekomunikacijų sistemos PROBLEMŲ, PARAMETRO, MATAVIMO VIENETO ir kt. kategorijos. Terminologijos vienetų semantikos ypatumams paaiškinti naudojami teiginiai ir vaizdinių schemos – paprasti pažintiniai konstruktai. Telekomunikacijų srityje konceptualiosios kategorijos, jų santykiai ir vaizdinių schemos virsta struktūrų įvairove, kuri perteikia telekomunikacijų sistemą kompiuterinių technologijų kūrėjo arba kliento suvokimu.

Terminologija | 2019 | 26 71

Teismo ginčuose ir klinikinės psichiatrijos diskurse vartojama terminija priklauso nuo socialinių ir pragmatinių veiksnių, darančių poveikį tam tikro kalbėtojo komunikacijai. Plėtojantis mokslo žinioms ir kaupiantis patirčiai, tokios specialiosios paskirties kalbos tampa vis sudėtingesnės. ĮAV Aukščiausiojo Teismo teisinėje komunikacijoje vyrauja į konkrečius įvykių etapus įtraukiamų dalyvių įvardijimas. Vykstant žodiniams ginčams, tikroviškas žmonių konfliktas aprašomas specialiąsias teisines ir įprastas žinias rodančiomis kalbos priemonėmis, taip atspindimos ĮVYKIO aplinkybės, interesai, priežastys. Profesinio pobūdžio pasaulio matymas, perteikiantis teisinį konfliktą, dalyvių, kitąkart netyčia padarančių žalos kitiems teisės subjektams, socialinius vaidmenis, atsiskleidžia kaip PROCESAS. Žinių struktūromis parodoma, kaip nuo civilinio ieškinio einama prie REZULTATO, kuris kiekvienoje byloje reiškiasi kaip teismo sprendimas.

Moksliniuose psichiatrijos tekstuose esminė konceptualioji sritis yra žmogaus smegenys ir jų ypatybės, ligos stadijos, diagnostika ir gydymas. Terminų semantikos analizė apima ir įprastinius žodžius, specialiajame diskurse turinčius kitą reikšmę.

Straipsnyje mėginama pateikti skirtingų diskurse funkcionuojančių terminų, atitinkančių sąvokų įvairovę, tipų. Konceptualiosios žmogiškos patirties sferos duomenys yra gauti taikant skirtingo formato žinias: kognityvinio-onomasiologinio modeliavimo sudėtinę dalį, teiginius, vaizdų schemas, konceptualiąsias metaforas ir metonimiją, terminų sistemų struktūrą perteikiančius fremus. Tai leidžia perteikti profesiniame diskurse būdingą konceptualizavimą terminijos vienetais ir atsakyti į sudėtingus klausimus dėl suvokimo ir konceptualizavimo kuriant terminus bei terminų sistemas šaltinių.

Gauta 2019-10-02

Larissa Manerko

Lomonosov Moscow State University

Higher School of Translation and Interpreting

Building 51, Leninskiye Gory, GSP-1

119991 Moscow, Russian Federation

E-mail [email protected]

72

Larissa Manerko

Knowledge Structures and Ways of Their Description in Cognitive Terminology Research

Document details