doi.org/10.35321/term31-06

Особливості структури визначень видових географічних термінів

Особливості структури визначень видових географічних термінів

AUŠRA RIMKUTĖ-GANUSAUSKIENĖ

Інститут литовської мови

ORCID id: https://orcid.org/0000-0001-8655-7333

А Н О Т А Ц І Я

Визначення поняття будь-якої галузі — це складна логічна дія, що вимагає знань у цій галузі, а результат цієї дії — дефініція терміна. У термінології дефініція кожного терміна є унікальною. Вона допомагає пов’язати поняття з терміном, який його репрезентує. У статті аналізуються дефініції 648 видових термінів із виданого 2021 року Тлумачного словника географічних термінів, коротко розглядаються вимоги до дефініцій і виокремлюються моделі дефініцій видових термінів, виявлені в цьому словнику. Найпоширеніша модель дефініції видового терміна — на початку дефініції називається її логічна домінанта, а після коми розкриваються істотні ознаки дефініції, які пояснюють видовий компонент або компоненти терміна, що визначається. Логічна домінанта дефініції в аналізованому словнику окремо визначається як родовий термін. Інші чотири моделі дефініцій видових термінів менш продуктивні; деякі з них можна без труднощів перетворити на дефініції першої моделі.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: дефініція, структура дефініції, вимоги до дефініції, термінологічне значення, видовий термін.

А Н О Т А Ц І Я

Процес визначення поняття в будь-якій галузі є складною та систематичною діяльністю, що потребує фахових знань у відповідній предметній сфері. Результатом цього процесу є визначення терміна. Кожен термін має унікальне визначення. Воно допомагає пов’язати поняття з терміном, який його репрезентує. У статті аналізуються визначення 648 видових термінів, виявлених у Aiškinamasis geografijos terminų žodynas, виданому 2021 року (Тлумачний словник географічних термінів, 2021), коротко розглядаються вимоги до визначень і виокремлюються моделі визначень видових термінів. Найпоширенішою є така модель визначення видового терміна, у якій на початку визначення називається логічна домінанта, а після коми вказуються істотні

Terminologija | 2024 | 31

117

ознаки визначення. Ця логічна домінанта у словнику визначена окремо як родовий термін. Інші чотири моделі визначень видових термінів менш продуктивні; деякі з них можна легко перетворити на найпоширенішу модель визначення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: визначення, структура визначення, вимоги до визначення, термінологічне значення, видовий термін.

ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

Питання про те, як точно визначити простий або складений термін і сформулювати таке його визначення, яке відповідало б певним вимогам, що висуваються як до визначень, так і до термінів, наприклад, щоб обсяг визначуваного поняття дорівнював обсягу поняття, яким його визначають; щоб визначення було точним, зрозумілим, однозначним, нетавтологічним, коли визначуване й визначальне поняття виражені однаково; щоб визначення узгоджувалося з іншими визначеннями системи понять, не було ані надто вузьким, ані надто широким тощо, — турбує фахівців, які займаються практичною термінологічною роботою. Слід визнати, що у працях литовських термінологів ми не знайдемо всіх систематизованих вимог до визначень. Найбільше про них, мабуть, писав Казімерас Гайвеніс (Gaivenis 2004: 85–117; 2014: 204, 221, 223 та ін.); окремі думки можна знайти у працях Ангеле Каулякене (2014), Пальміри Землевічюте (2018), Альвідаса Умбраса (2008, 2022), Аушри Рімкуте-Ганусаускене (2021) та ін. Однак у працях термінологів немає чітких і вичерпних правил або настанов щодо формулювання визначень. Якби вони й існували, то, найімовірніше, ґрунтувалися б на вимогах, які найчастіше згадуються в підручниках із логіки, посібниках із термінології та стандартах; крім того, науково точно визначити поняття певної галузі можна лише за умови доброго знання об’єкта визначуваного поняття, розуміння змісту й обсягу поняття, а також наявності не лише теоретичних, а й практичних знань.

Мета цієї статті — визначити особливості структури визначень видових географічних термінів. Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання: 1) розглянути погляди литовських і зарубіжних авторів на формулювання визначень термінів і вимоги до них; 2) проаналізувати визначення видових термінів обраної галузі та виокремити їхні структурні моделі. Для дослідження обрано один із найновіших друкованих тлумачних термінологічних словників — Aiškinamasis geografijos terminų žodynas, виданий 2021 року. Це «перший систематичний словник термінів такого великого обсягу й різних галузей географії, укладений у співпраці з Державною комісією литовської мови» (AGTŽ 2021: 7). У ньому наведено 3405 найважливіших і найуживаніших термінів загальної,

118

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

фізичної та суспільної географії, а також географії ландшафту й територіального планування, картографії та геоінформатики. Особливістю цього видання є те, що описи термінів подано в таблиці, яка «складається з 10 змістових стовпців, що представляють терміни: номер рядка в підрозділі, родовий термін, (під)видовий термін, скорочення, визначення, синоніми, ненормативні терміни, відповідник англійською мовою, відповідник російською мовою та відповідник німецькою мовою» (AGTŽ 2021: 11). Об’єктом дослідження випадковим чином обрано 648 визначень видових термінів, віднесених укладачами словника до групи термінів gamtinės і visuomeninės geografijos. Очікується, що такий розмір вибірки дасть змогу зробити висновки щодо структурних моделей визначень видових термінів і допоможе встановити найхарактерніші особливості визначень. Крім визначень видових термінів, автори словника наводять і визначення родових термінів, які через обмежений обсяг статті тут не розглядаються; однак аналіз визначень цих термінів є цікавим і малодослідженим об’єктом, що потребує окремого дослідження. Додамо, що обраний для аналізу Aiškinamasis geografijos terminų žodynas укладений фахівцями, які добре знаються на своїй галузі, переглянутий термінологом і розглянутий у Термінологічній підкомісії Державної комісії литовської мови. Усе це дає підстави вважати, що географічна термінологія впорядкована, а визначення термінів, наведені у словнику, відповідають вимогам термінології. Отже, матеріал дослідження покаже, на яких принципах ґрунтується формулювання визначень термінів, а також виявить певні структурні аспекти визначень, корисні з методичного погляду.

Під час написання статті застосовано аналітично-описовий метод, який дає змогу не лише описати об’єкт дослідження — визначення видових термінів у словнику, — а й докладно його проаналізувати на основі теоретичних матеріалів із термінології; а також порівняльний метод, що допомагає зіставити не лише відібрані для розгляду визначення, а й погляди різних науковців. Крім цих методів, застосовано метод підрахунку, який дає змогу графічно представити отримані дані та обґрунтувати ними зроблені висновки, а також виявити певні особливості досліджуваного об’єкта.

ЩОДО ВИЗНАЧЕНЬ ТЕРМІНІВ

Терміни — основа будь-якої галузі науки. Їхнє термінологічне значення визначається дефініціями, або визначеннями. Дефініція терміна, як пише Regina Kvašytė, — це «вичерпний словесний опис, що відображає семи ядра т е р м і н о л о г і ч н о г о з н а ч е н н я¹ і визначає зміст поняття, завдяки якому на

1 Тут і далі розрядження тексту виконала авторка словника R. Kvašytė.

Terminologija | 2024 | 31

119

певному рівні абстракції розкриваються суттєві ознаки, що відрізняють його від суміжних понять» (Kvašytė 2005: 13). Іншими словами, у дефініції поняття певної галузі має розкриватися зміст поняття, який становить сукупність ознак визначуваного предмета чи явища. За словами Kristina Rickevičiūtė, «[в]изначаючи поняття, прагнуть досягти подвійної мети: 1) зазначені ознаки мають допомогти відрізнити об’єкт визначуваного поняття від інших об’єктів, що належать до того самого роду, і 2) ознаки, зазначені у визначальному понятті, мають бути дібрані та згруповані так, щоб визначення показувало сутність об’єкта визначуваного поняття, його історичний розвиток» (Rickevičiūtė 1960: 149). Klausas-Dirkas Schmitzas звертає увагу на те, що «найкраще, коли дефініції пов’язуються з іншими поняттями та називають характерні особливості визначуваного поняття. На основі дефініцій та особливостей понять можна пов’язати поняття й утворити їхні системи, що відображають знання певної галузі чи підгалузі» (Schmitz 2015: 25). У найновішому міжнародному стандарті ISO 704 2022 року Terminology work – Principles and methods по суті наголошено на тих самих положеннях: у дефініції мають зазначатися суттєві ознаки визначуваного поняття, завдяки чому поняття вирізняється серед інших понять тієї самої предметної галузі (ISO 704 2022: 33). Отже, під час визначення слід добирати такі необхідні та додаткові (другорядні) ознаки, які показували б, як визначуване поняття пов’язане з іншими поняттями тієї самої галузі та чим від них відрізняється. Таким чином, безсумнівно, визначення поняття є складною логічною дією, що потребує знань певної галузі, а результат цієї дії — дефініція терміна.

Щодо литовської термінології загалом, у XX столітті на литовську термінологію через політичні, історичні та інші обставини значний вплив мала російська термінологічна школа. У виданні Terminologinis darbas (Pagrindai ir metodai), перекладеному з російської мови 1973 року та укладеному на основі праць інженера Dmitrijus Lotė (1898–1950) і Комітету науково-технічної термінології Академії наук СРСР, зазначається, що, розкриваючи зміст поняття, потрібно зважати на місце поняття в класифікації понять, а тому необхідно належно класифікувати поняття певної галузі. Крім того, виділяються загальні вимоги до дефініцій, зокрема: дефініції мають фіксувати точний зміст поняття, розкривати його сутність, «не повинні обмежувати науково-технічну думку» (TD 1973: 21), здебільшого мають бути словесними, відповідати мовним нормам; у дефініціях «слід уживати ті поняття (терміни), які вже були визначені раніше або є загальновідомими» (TD 1973: 22).

120

Aušra Rimkutė-Ganुसauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

Настанови щодо укладання дефініцій знаходимо в уже нечинному стандарті Lietuvos RST 1115–90 Terminologijos principai ir metodai, підготовленому працівниками Вільнюського університету та Інституту литовської мови за ISO 704–87 і адаптованому до литовської мови. У ньому наведено принципи укладання дефініцій: «Поняття, що використовуються для укладання визначення², мають бути названі термінами, які або вже вживаються в цій системі, або є добре відомими. У кожному разі фахівець, який укладає визначення, має переконатися, що терміни будуть зрозумілі всім» (Lietuvos RST 1115–90: 7). У стандарті також зазначено, яких правил слід дотримуватися, укладаючи дефініції. Насамперед згадується одна з основних вимог: «у визначеннях мають відображатися суттєві ознаки поняття» (Lietuvos RST 1115–90: 8). Друга вимога: «Визначення має включати всі суттєві ознаки, придатні для безпосередньої ідентифікації поняття в конкретній системі понять. Розрізнювальні ознаки добираються з відповідної системи понять» (Lietuvos RST 1115–90: 8). Третій важливий аспект — системність дефініцій: «Визначення має відображати ознаки поняття та системні відношення між поняттями такими способами: 1) зазначаючи суттєві ознаки ширшого поняття, на яких ґрунтуються відношення; <...>; 2) відмежовуючи їх від координованих понять» (Lietuvos RST 1115–90: 8). Остання вимога, зазначена у стандарті, — стислість дефініцій: «До визначення необхідно включати лише суттєві (зовнішні та внутрішні) ознаки конкретного поняття. Недоцільно включати до визначення інші ознаки, які можна вивести з цих ознак» (Lietuvos RST 1115–90: 9). У найновішому, вже згаданому, міжнародному стандарті ISO 704 Terminology work – Principles and methods по суті наголошено на тих самих вимогах (ISO 704 2022: 33). Оскільки стандарти термінів укладаються так само, як і термінологічні словники, термінологи, автори й укладачі термінологічних словників дотримувалися цих вимог до написання дефініцій і загалом дотримуються їх донині, оцінюючи чи укладаючи дефініції термінів.

У Загальних вимогах до укладання термінологічних словників, затверджених протокольним рішенням (рекомендація R-4) Державної комісії литовської мови від 20 грудня 2007 року (редакція протокольного рішення № PN-8 від 3 грудня 2015 року), зазначено, на що слід звертати увагу, укладаючи дефініції для термінологічних словників, підготовлених у межах мовних програм, що їх реалізує Державна комісія литовської мови, та оцінюваних згідно з Правилами оцінювання термінологічних словників: «У дефініції терміна має бути точно зазначено

² У стандарті слово визначення уживається у значенні «дефініція».

Terminologija | 2024 | 31

121

сутність поняття та вказати його розрізнювальні ознаки (уникати несуттєвих аспектів). Дефініція має бути повною, але якомога коротшою, граматично правильною та стилістично плавною. Дефініції понять, розмежованих за однією підставою, мають відповідати одній моделі. «Словник сучасної литовської мови» та аналогічні видання іншими мовами не можуть бути джерелами дефініцій термінів — у них пояснюються не термінологічні, а лексичні значення» (TŽRBR 2015). Ці вимоги не містять докладніших настанов щодо укладання дефініцій.

На думку Augustino Ndi-Kimbi’io, письмові форми дефініцій мають відповідати певним вимогам, загальноприйнятим серед термінологів, зокрема термінографів (Ndi-Kimbi 1994: 327). На його думку, хоча давньогрецькі та пізніші філософи, які досліджували дефініції, не зважали на вимоги термінології й не аналізували випадків використання дефініцій поза межами своєї галузі, запропоновані ними моделі й правила логічних дефініцій не завжди придатні, а тому в деяких випадках не відповідають потребам сучасної термінології. Однак, оскільки теоретичних міркувань щодо дефініцій термінів небагато, у багатьох випадках доводиться повертатися до правил формулювання дефініцій, запропонованих філософами та логіками (Ndi-Kimbi 1994: 328).

Як уже зазначалося, коли йдеться про дефініції термінів, логіка та її закони мають особливе значення. Саме тому в логіці визначення вважають передусім логічною дією, завдяки якій розкриваються істотні ознаки визначуваного об’єкта, а сам об’єкт відмежовується від інших об’єктів (Ažubalis 2008: 30, пор. VLEe³). Зазначається, що визначення складається з таких частин:

1) визначуваний вираз (лат. definiendum, Dfd) — поняття, яке визначають;

2) визначальний вираз (лат. definiens, Dfn) — поняття, за допомогою яких дають визначення;

3) сполучний вираз («є», «означає», «називається», «те саме, що» тощо; замість нього можна ставити тире), який указує на зв’язок між визначуваним і визначальним виразами (Plečkaitis 2004: 163; Ažubalis 2008: 30; Eidukienė 2009: 60; Bubelis ir kt. 2012: 116; Valatka 2014: 63). Отже, логічну форму дефініції можна виразити такою формулою:

T ≡ A,

де T — термін (визначуваний вираз), A — дефініція (визначальний вираз), ≡ — знак еквівалентності (тобто сполучний вираз).

3 Пор. «визначення, дефініція (лат. definitio), логічна дія, за допомогою якої встановлюються критерії для відмежування досліджуваного об’єкта від інших об’єктів шляхом зазначення його специфіки та значення вживаного або введеного мовного виразу» (VLEe).

122

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

Поєднувальний вираз найчастіше можна побачити в текстах, однак у базах термінологічних даних і тлумачних термінологічних словниках (як друкованих, так і електронних) такого виразу не знайти: зазвичай подають термін, а його дефініцію графічно виокремлюють (іншим кольором, іншим шрифтом тощо); у базах даних дефініцію можуть подавати в окремій комірці тощо. У розглядуваному Aiškinamajame geografijos terminų žodyne поєднувального виразу також немає, оскільки, як уже зазначалося, інформацію про термінологічні статті подано в таблиці, а тому й дефініцію подано в окремому стовпці.

Бруно де Бессе стверджує, що сам акт визначення поняття має ґрунтуватися на аналізі концептів (понять), і додає, що дуже часто термінологи або фахівці, які створюють терміни, такого аналізу не проводять, тобто систематично не аналізують поняття та їхні системи, хоча мали б робити це в той чи інший спосіб — подумки або в нотатках, — щоб упоратися з найскладнішими проблемами взаємовідношень понять, виокремлення їхніх ознак, визначення тощо (De Bessé 1997: 66, 106). Отже, щоб належно визначити певне поняття, тобто створити дефініцію терміна, потрібно виконати підготовчу роботу.

К. Гайвеніс зазначає, що «структура дефініцій у тлумачних термінологічних словниках залежить від змісту й широти обсягу поняття, названого терміном, а також від місця терміна в системі класифікації понять» (Gaivenis 2002: 74). Аналізуючи дефініції тлумачних термінологічних словників, не обійтися без розгляду поняття термінологічного значення. Термінологічне значення — це не те саме, що лексичне, інакше кажучи, значення звичайного слова⁴, проте зі структурного погляду ці значення досить подібні, оскільки їх пов’язують семантичні компоненти, які також називають семами (Jakaitienė 2010: 57). Лексичне значення, як зазначено у VLEe, — це «індивідуальна частина змісту слова — концептуальна інформація про названий предмет, передана словом. Зміст слова складається зі значень різного ступеня абстрактності: граматичного (частини мови, до якої належить слово), загального (словотвірних або семантичних груп, до яких входить слово) та індивідуального. Наприклад, слово rašytojas — це конкретний іменник; його загальне групове значення — назва діяча (як і інші іменники з суфіксом –tojas, утворені від дієслів, він називає того, хто виконує дію, позначену твірним словом), індивідуальне значення — «особа, яка створює твори художньої літератури». Лексичне значення, на думку К. Гайвениса, відображає в термінологічних значеннях «інтенсіонал і деякі складники імплікаціоналу

4 Пор. «Значення, що розкриває відношення комплексу звуків, з яких складається слово, до предмета, явища чи поняття, вираженого цим комплексом» (Kvašytė 2005: 52).

Terminologija | 2024 | 31

123

semas“ (Gaivenis 2002: 17). Terminine reikšmė terminologų suvokiama kaip reikšmė, būdinga žodžiui tam tikros srities terminijoje (Kvašytė 2005: 53). Kitaip tariant, terminine reikšmė siejasi su specialiu, ne visiems žinomu tikrovės objektu (denotatu). Pvz., terminas nuotėkis geografijos specialistų suprantamas kaip vandens apytakos procesas:

Vandens apytakos procesas, kai vanduo teka drenažo srities link. AGTŽ 2021: 122.

У галузі гідрогеології термін nuotėkis визначають як кількість води:

Кількість води, що стікає з одиниці площі суші за певний час; виражається витратою, модулем, коефіцієнтом стоку. EHTŽ 2003.

Отже, порівнявши терміни фізичної географії та гідрогеології, бачимо, що термінологічні значення терміна nuotėkis у різних галузях неоднакові. Однак і в одній, і в іншій галузі поняття nuotėkis пов’язане з водою. Як видно з першої дефініції, її першу частину становить найважливіше слово — процес; також зазначено, який саме це процес — кругообігу води. Другу частину дефініції присвячено опису істотної ознаки поняття — вода тече в напрямку дренажної області. Дефініція, уживана в гідрогеології, дещо ширша: тут логічна домінанта, тобто головне слово дефініції, — це слово кількість; зазначено, що йдеться про воду, а далі описано, чим вирізняється ця кількість, — стікає з одиниці площі суші за певний час. Розглядувана дефініція розширюється додатковою інформацією, у якій зазначено другорядні ознаки, пов’язані з визначуваним поняттям.

Підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що термінологічне значення терміна кожної галузі має чіткі межі, установлені дефініцією. Однак, безперечно, не завжди зрозуміло, якими мають бути згадані межі та як вони мають співвідноситися з істотними й неістотними (додатковими) ознаками термінологічного значення, які необхідно виокремити, визначаючи певне поняття. Істотними ознаками визначуваного поняття можна вважати такі ознаки, кожна з яких є необхідною й достатньою для визначення поняття та його відмежування від інших понять тієї самої категорії. За словами Алґірдаса Ажубаліса, істотними ознаками певного об’єкта є такі, «кожна з яких окремо необхідна, а всіх разом достатньо, щоб відрізнити певний об’єкт від інших (навіть подібних) об’єктів» (Ažubalis 2008: 24). Неістотні ознаки поняття доповнюють його, проте без них зміст поняття не змінюється. У логіці розрізняють також загальні ознаки, важливі для розмови також про

124

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

визначення терміна. Загальні ознаки є «властивими всім об’єктам певної групи» (Ažubalis 2008: 24). З огляду на сказане слід додати, що кожне поняття, яке визначається, може мати не одну й не дві, а безліч ознак, і саме тому практично неможливо вказати їх усі; отже, формулюючи визначення, дотримуються принципу зазначати лише істотні ознаки, які відмежовують визначуване поняття від інших понять. Лексичне значення, безперечно, може бути основою термінологічного значення.

Трапляються випадки, коли термін має не одне термінологічне значення, тому кожне його значення зазвичай визначають окремо як самостійну одиницю. Тлумачний словник географічних термінів містить небагато термінів із кількома значеннями. У тих випадках, коли значень декілька, їх визначають окремо й нумерують, наприклад:

kolonizacija

1. Загарбання іншої країни чи території, перетворення її на колонію.

2. Масове переселення людей для проживання в інші країни й території. AGTŽ 2021: 208.

Як бачимо з прикладу, термін kolonizacija має два термінологічні значення: перше пов’язане із загарбанням країни чи території, друге — з масовим переселенням для проживання. Alvydas Umbrasas звертає увагу, що «[Ч]им більш самостійно визначено кожне значення, тим більше цьому сприяє комп’ютеризація словників і внесення їх до термінологічних баз даних» (Umbrasas 2008: 222). Перегляд відібраних для аналізу географічних термінів показує, що багатозначні терміни, тобто терміни, які мають два або більше значень (термін europeizacija у географічному словнику (AGTŽ 2021: 280) має аж 4 значення; знайдено 5 термінів (sėklius, metropolis, miestas, geografinė kultūra ir tauta), кожен із яких має по 3 значення), становлять близько 2,3%. Отже, це невеликий відсоток порівняно з термінами, що мають одне значення (97,7%). Варто пам’ятати, що традиційно багатозначність як семантичне явище вважають однією з основних проблем термінології, а тому прагнуть дотримуватися принципу: один термін певної галузі — одне значення, щоб уникнути двозначності⁵. Як видно, у розглянутому Тлумачному словнику географічних термінів загалом дотримано вимоги однозначності як однієї з вимог до термінів.

Однак, повертаючись до структури визначень термінів, слід зазначити, що в термінології, а також у термінографії визначення терміна є найважливішим

5 Палміра Землевічюте у статті Про питання багатозначності медичних термінів кінця XIX — початку XX ст. докладно розглядає поняття багатозначності в термінології та медичній термінології (Zemlevičiūtė 2020: 98–131).

Terminologija | 2024 | 31

125

засіб, що допомагає чітко, точно й логічно викласти сутність поняття; інакше кажучи, дефініція допомагає пов’язати поняття з терміном, який його репрезентує. Труднощі виникають через те, що немає єдиної форми дефініції, єдиного типу дефініції чи єдиної структурної моделі дефініції, придатної для понять усіх типів. Крім того, слід пам’ятати, що все згадане залежить і від того, яку саме дефініцію потрібно створити: дефініцію терміна треба формулювати одним чином, енциклопедичну дефініцію — іншим, а дефініцію звичайного слова — ще інакше.

У Тлумачному словнику географічних термінів за змістом терміни поділяються на дві групи: родові та видові. Підрахунки показали, що в словнику визначено найбільше родових термінів — 71%, значно менше видових — лише 29%. Родовим вважається термін, який називає поняття ширшого значення, тобто родове поняття, а видовим — термін, що позначає конкретніше, тобто видове поняття (Kvašytė 2005: 67, 69). Детальніший аналіз родових і видових термінів не проводиться через обмежений обсяг статті.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕФІНІЦІЙ ВИДОВИХ ТЕРМІНІВ

За формою видові терміни є складеними. У Тлумачному словнику географічних термінів найбільше визначень двослівних видових термінів (50%), значно менше — трислівних (37%), і лише 13% — багатослівних термінів, що містять чотири й більше слів. Аналіз 648 дефініцій видових географічних термінів показує, що під час їх укладання дотримуються системності, оскільки зазвичай пояснюється видовий компонент (або компоненти) складеного терміна, тоді як родовий термін, що є логічною домінантою дефініції цього терміна (він може бути як однослівним, так і багатослівним), у словнику визначено окремо. Слід зазначити, що в статті термін логічна домінанта, ужитий термінологом K. Gaivenis (Gaivenis 2004: 106), розуміється як головне, найважливіше слово або словосполучення дефініції, з якого вона починається. У випадках, коли визначається двослівний термін, логічна домінанта зазвичай збігається з головним компонентом двослівного терміна, тобто компонентом, що позначає родове поняття; коли ж визначається складений термін, який містить понад два компоненти, логічною домінантою є словосполучення, що збігається зі складеним терміном, який має два або більше компонентів.

Встановлено, що найбільше дефініцій видових термінів (81,5%, див. рис. 1) побудовано за такою моделлю:

126

Aušra Rimkutė-Ganauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

Модель I

RT = LD + EP,

де RT — видовий термін, LD — логічна домінанта, EP — істотна (—і) розрізнювальна (—і) ознака (—и) визначуваного поняття.

Наприклад:

фронтальні опади

Опади, що випадають під час проходження теплого, холодного або оклюзійного атмосферного фронту. AGTŽ 2021: 92.

еквівалентна температура повітря

Температура повітря, якої набув би об’єм повітря, якби вся наявна в ньому водяна пара сконденсувалася у краплі води. AGTŽ 2021: 96.

Як бачимо з дефініцій, вони починаються з логічних домінант опади та температура повітря, а далі пояснюються видові компоненти складених термінів фронтальні та еквівалентна. Автори словника вважають ці логічні домінанти дефініцій родовими термінами й окремо визначають їх у словнику:

опади

Продукти конденсації водяної пари в атмосфері в рідкому або твердому стані, що падають на підстильну поверхню. AGTŽ 2021: 92.

температура повітря

Температура, яку показує термометр, розміщений у повітрі, на який не падають прямі сонячні промені. У метеорології температуру виражають у градусах за шкалою Цельсія (°C), а абсолютну температуру — у градусах за шкалою Кельвіна (K). AGTŽ 2021: 96.

Отже, більшість родових термінів Тлумачного словника географічних термінів починається з логічної домінанти (одно- чи багатослівної). Як уже згадувалося, логічну домінанту в словнику вже визначено, тобто її визначення подано серед визначень споріднених термінів. Після логічної домінанти зазвичай ставлять кому, а після неї розкривають істотні ознаки, що пояснюють видовий компонент або компоненти визначуваного терміна.

Ця модель визначення видового терміна в тлумачному словнику загалом відповідає найпоширенішому типу визначень термінів — інтенсійному визначенню. Інтенсійним визначенням вважають таке визначення, у якому зазначено «найближче вже визначене або загальновідоме родове поняття та ознаки, що характеризують видові відмінності поняття» (Kvašytė 2005: 13; пор. Gaivenis 2002: 30; Löckinger, Kockaert, Budin 2015). За словами К. Гайвениса,

Terminologija | 2024 | 31

127

«[І]нтенсійні визначення здебільшого є класичними визначеннями definitio per genus proximum et differentiam specificam. У таких визначеннях видовою відмінністю можуть бути не одна, а кілька ознак. Це пояснюється тим, що бувають випадки, коли неможливо знайти ту єдину ознаку, яка відрізняла б визначуваний об’єкт від усіх інших об’єктів і всебічно розкривала його зміст» (Gaivenis 2002: 30). У логіці класичне визначення, згадане термінологом, з огляду на відношення між спорідненими та видовими поняттями називають також визначенням через найближчий рід і видову відмінність. Інтенсійне визначення — найуживаніший у термінології тип визначення терміна. Імовірно, саме тому в деяких працях його називають термінологічним визначенням (Pavel, Nolet 2001: 24). У міжнародному стандарті ISO 704 2022 року Terminology work – Principles and methods зазначено, що інтенсійні визначення є найпридатнішими для визначення термінів і мають використовуватися найчастіше, оскільки вони найповніше розкривають особливості визначуваного поняття в системі понять (ISO 704 2022: 33). Отже, інтенсійне визначення вважають стандартним термінологічним визначенням. К. Гайвенис називає такі визначення також повними (Gaivenis 2004: 105) і стверджує, що «[Т]акими визначеннями розв’язують два пізнавальні завдання: а) розкривають істотні риси визначуваного термінного десигната; б) відмежовують визначуваний десигнат від суміжних із ним десигнатів» (Gaivenis 2004: 105).

Структура другої моделі визначень видових термінів дещо інша: на її початку називають істотну ознаку або ознаки визначуваного поняття, а логічну домінанту переносять у кінець визначення. Схематично таке визначення можна подати так:

Модель II

RT = EP + LD,

де RT — видовий термін, EP — істотна(і) розрізнювальна(і) ознака(и) визначуваного поняття, LD — логічна домінанта.

Цю модель визначення можна проілюструвати на прикладі видового терміна не сімейне домогосподарство:

не сімейне домогосподарство

Giminystės ryšiais nesusijusių asmenų grupės namų ūkis. AGTŽ 2021: 178.

Із визначення видно, що в ньому пояснюється залежний компонент трикомпонентного терміна не сімейне, тоді як логічну домінанту домогосподарство, яку в словнику визначено окремо, названо лише наприкінці визначення. Видові терміни цієї моделі

128

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

У досліджуваному матеріалі такі дефініції становлять лише близько 2,1% (див. рис. 1) усіх дефініцій видових термінів. Такі дефініції нескладно перетворити на дефініції першої моделі. Відмітна риса цієї моделі дефініцій — стислість. Дефініції складаються з одного речення й не є довгими. Отже, дефініції цієї моделі відповідають одній із важливих вимог, які термінологи виокремлюють і про які йшлося на початку статті.

Ще одну модель дефініцій видових термінів можна вважати підтипом першої моделі. Її можна зобразити такою схемою:

Модель III

RT = PLD + EP,

де RT — видовий термін, PLD — логічна домінанта та ознака, що передує їй і доповнює її, EP — суттєва (-і) розрізнювальна (-і) ознака (-и) визначуваного поняття.

Наприклад, термін оклюзійний атмосферний фронт (див. приклад нижче) починають пояснювати вже визначеним у словнику родовим терміном атмосферний фронт, доповненим додатковою інформацією (зазвичай її передають одним або двома словами), а після коми описують, чому атмосферний фронт є оклюзійним, тобто в другій частині дефініції характеризують особливості цього атмосферного фронту (має властивості холодного й теплого фронтів), іншими словами, те, чим він відрізняється від інших видових термінів із логічною домінантою атмосферний фронт, таких як вторинний атмосферний фронт, арктичний атмосферний фронт, полярний атмосферний фронт, стаціонарний атмосферний фронт, холодний атмосферний фронт, теплий атмосферний фронт і верхній атмосферний фронт, наведених у досліджуваному джерелі:

оклюзійний атмосферний фронт

Складний атмосферний фронт, що має властивості холодного й теплого фронтів, який у вищих шарах тропосфери відповідає гребеню тепла. <…>. AGTŽ 2021: 82.

Уважніше розглянувши наведену дефініцію, можна стверджувати, що ознака складний «складений із частин, утворений» DLKŽe перед родовим терміном атмосферний фронт, найімовірніше, з’явилася через те, що оклюзійний атмосферний фронт має властивості двох фронтів — і холодного, і теплого. Якби дефініція терміна оклюзійний атмосферний фронт починалася з логічної домінанти атмосферний фронт без слова складний, здається, дефініція також була б зрозумілою й розкривала б суттєві ознаки визначуваного поняття.

Дефініції описаного типу в досліджуваній вибірці дефініцій становлять понад десяту частину всіх дефініцій видових термінів (11,9%, див. рис. 1).

Terminologija | 2024 | 31

129

Отже, вони нечасті, проте їх дуже легко можна перетворити на дефініції першої моделі. Пор. також:

bipolinis arealas

Розділений ареал, у якому той самий вид поширений у помірних широтах Північної та Південної півкуль, але цей вид відсутній у тропічному поясі. AGTŽ 2021: 136.

Як і у випадку з дефініцією терміна okliuzinis atmosferos frontas, дефініція двослівного терміна bipolinis arealas починається з логічної домінанти, якою є родовий термін (arealas), перед якою зазначено певну її ознаку (perskirtas); далі, після логічної домінанти, пояснюється, чому ареал називають bipoliniu, тобто вказуються істотні ознаки визначуваного об’єкта (paplitęs vidutinėse Šiaurės ir Pietų pusrutulio platumose, nėra atogrąžų juostoje).

Ще одна — четверта — модель дефініцій видових термінів по суті така сама двочленна, як і розглянуті раніше, однак вона відрізняється від інших тим, що дефініція починається вже визначеною логічною домінантою, тобто родовим терміном, доповненим словом, яке вказує на відношення або конкретизує його, наприклад:

bendroji geomorfologija

Розділ геоморфології, що вивчає загальні принципи й закономірності утворення форм рельєфу та їхніх комплексів, їх глобальне поширення й еволюцію. AGTŽ 2021: 38.

Як видно з дефініції складеного терміна bendroji geomorfologija, вона також починається словосполученням geomorfologijos šaka, що виступає логічною домінантою; його перше слово geomorfologija — це родовий термін, визначений у словнику окремо, а слово šaka доповнює цей родовий термін. Після логічної домінанти ставиться кома, після якої зазначаються розрізнювальні ознаки видового терміна. Цю модель структури дефініцій можна зобразити такою схемою:

IV модель

RT = LDS + EP,

де RT — видовий термін, LDS — логічна домінанта зі словом, що вказує на відношення, EP — істотна (-і) розрізнювальна (-і) ознака (-и) поняття, що визначається.

Отже, розглянута модель дефініції за своєю структурою, як уже зазначалося, збігається з найпоширенішими дефініціями першої моделі, однак під час розгляду формального вираження дефініцій помітна відмінність від дефініцій першої моделі. Четверта модель дефініцій не є поширеною: у досліджуваному матеріалі виявлено лише 3,1% видових термінів із дефініціями цієї моделі (див. рис. 1).

П’ята модель дефініцій видових термінів, виявлена в Тлумачному словнику географічних термінів, трапляється дуже рідко (1,4%, див. рис. 1). Ця модель має такий вигляд:

130

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

V модель

RT = PRTDA + EP,

де RT — видовий термін, PRTDA — характеристика основного компонента видового терміна, EP — істотна (-і) розрізнювальна (-і) ознака (-и) поняття, що визначається.

Ці дефініції відрізняються від інших тим, що не мають визначеної у словнику логічної домінанти. Такі дефініції починаються з короткої характеристики основного компонента видового терміна, а після коми називаються істотні розрізнювальні ознаки поняття, що визначається. Порівняймо дефініції двох видових термінів:

орографічний циклон

Область низького атмосферного тиску, що утворюється на підвітряному боці гірського хребта — гори зупиняють потік повітря. <...>. AGTŽ 2021: 86

ir

тропічний циклон

Атмосферний вихор низького тиску, що характеризується зоною штормових вітрів на периферії та утворюється над акваторіями океану тропічного поясу (де T_pav ≥ 26 °C). AGTŽ 2021: 86.

У Тлумачному словнику географічних термінів термін циклон, який є родовим терміном, визначено окремо:

циклон

1. Атмосферний вихор низького тиску (найнижчий тиск у центрі), у якому повітря циркулює навколо центру проти годинникової стрілки в Північній півкулі та за годинниковою стрілкою — у Південній півкулі. 2. Область атмосферного тиску, нижчого, ніж у навколишніх районах, яку виділяють на картах погоди й клімату. AGTŽ 2021: 86.

Як видно з визначення, у словнику наведено два значення терміна циклон. Видовий термін орографічний циклон пов’язаний із другим значенням терміна циклон («область атмосферного тиску, нижчого, ніж у навколишніх районах»), а тропічний циклон — із першим значенням («атмосферний вихор низького тиску»). Зазвичай і термінологи, і термінографи стверджують, що видові терміни не повинні повторно пояснювати вже визначені родові терміни; найважливіше — розкрити істотні відмінні ознаки визначуваного поняття, а за потреби спробувати пояснити, як виникають ці ознаки тощо. Однак, як бачимо, п’ята розглядувана модель визначень трапляється тоді, коли прагнуть до ясності й точності, намагаючись уникнути двозначності. У досліджуваному джерелі таких випадків небагато, оскільки, як уже зазначалося, термінів із двома чи

Terminologija | 2024 | 31

131

Рис. 1. Частотність моделей визначень видових термінів (у%)

більше значеннями також є лише кілька. Усі терміни, визначені за цією моделлю, є двослівними.

Як показало проведене дослідження, у Тлумачному словнику географічних термінів видові терміни визначаються за п’ятьма моделями (див. рис. 1). Можна стверджувати, що в упорядкованій і унормованій географічній термінології переважають класичні визначення, які також називають definitio per genus proximum et differentiam specificam. У цих визначеннях через рід і видові відмінності поряд із родом (родовим терміном) розкриваються видові відмінності, тобто те, що в цій статті названо розрізнювальними ознаками. Як видно з прикладів, ці ознаки допомагають характеризувати визначуване поняття як вид (видовий термін) і дають змогу відрізнити його від усіх інших відповідних понять тієї самої категорії. Визначення видової відмінності — одна з найважливіших дій для точного визначення поняття та його відмежування від інших. Саме тому стверджується, що одного визначення того самого поняття може й не бути: визначень може бути стільки, скільки й яких найважливіших ознак буде виокремлено, тож «правильними можуть бути не лише одне, а й кілька визначень термінів» (Gaivenis 2002: 19). Вибір однієї переважної моделі визначення видових термінів свідчить про те, що визначення формулюються за принципом аналогії. Така стандартизація визначень, очевидно, пов’язана з вимогами до тлумачних термінологічних словників.

Серед важливих вимог до визначень — стислість і логічність; про них згадують не лише термінологи, а й логіки, і їх також зазначено в найновішому стандарті ISO 704. Отже, в ідеалі визначення терміна мало б бути сформульоване одним реченням (Ndi-Kimbi 1994: 334), однак ця

132

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

вимога не завжди здійсненна. Огляд визначень видових термінів показує, що близько 77% усіх визначень складаються з одного речення, а решта — це визначення з кількох речень. Дуже коротких визначень лише кілька; переважають довші речення, у яких частини речення відокремлюються комами чи навіть крапками з комою. У таких визначеннях описуються істотні або додаткові ознаки, потрібні для характеристики поняття. Хоча може здаватися, що чим довше визначення, тим воно точніше й повніше, не слід вважати так у всіх випадках, адже для розкриття термінологічного значення видового терміна достатньо назвати розрізнювальну(-і) та/або найважливішу(-і) ознаку(-и) поняття.

ВИСНОВКИ

Визначення поняття в будь-якій галузі — це складна логічна дія, що потребує знань у цій галузі, а результат цієї дії — визначення терміна. Щоб належно визначити поняття, тобто створити визначення терміна, необхідно виконати підготовчу роботу. У тлумачних термінологічних словниках визначення слід вважати результатом конструктивної домовленості авторів словника. За допомогою визначення поняття відмежовується від інших понять, встановлюються межі термінологічного значення, фіксуються концептуальні зв’язки терміна, що називає поняття, з іншими термінами тощо. Структура визначення терміна залежить від змісту й обсягу поняття, названого ним, а також від місця терміна в системі класифікації понять.

Дані дослідження свідчать, що в Тлумачному словнику географічних термінів визначення видових термінів створюються за п’ятьма моделями. Найпоширеніша модель визначення видового терміна — спочатку називається логічна домінанта, якою є вже визначений у словнику простий або складений термін, а після коми розкриваються істотні ознаки визначуваного поняття, що пояснюють видовий компонент або компоненти терміна. Інші чотири моделі визначень видових термінів менш продуктивні; деякі з них можна без труднощів трансформувати у визначення за першою моделлю.

Одноманітність, а водночас і взаємопов’язаність визначень видових термінів у Тлумачному словнику географічних термінів зумовлені відносно чіткою ієрархічною системою термінів словника, а також послідовною роботою фахівців і термінологів.

Terminologija | 2024 | 31

133

ŠALTINIAI

AGTŽ 2021: Aiškinamasis geografijos terminų žodynas. Parengė Paulius Kavaliauskas (moksl. red.), Dovilė Krupickaitė (ats. red.) ir kt., Vilnius: Vilniaus universitetas.

EHTŽ 2003: Enciklopedinis hidrogeologijos terminų žodynas: lietuvių–anglų–vokiečių–rusų kalbų. Parengė Vytautas Juodkazis (ats. red.), Viktoras Kemešis, Gailė Žaliūdienė, Vilnius: Lietuvos geologijos tarnyba. Prieiga internete: https://terminai.vlkk.lt/.

LITERATŪRA

Ažubalis Algirdas 2008: Logika ir mokyklinė matematika: monografija, Vilnius: Generolo Jono Žemaičio Lietuvos karo akademija.

Bubelis Rimgaudas, Jakimenko Virginija, Valatka Vytis 2012: Logika II: Silogistika, klasių logika, daugiareikšmė, modalinė, normų logika, nededukciniai samprotavimai, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas.

De Bessé Bruno 1997: Terminological Definitions. – Sue Ellen Wright, Gerhard Budin. Handbook of Terminology Management 1: Basic Aspects of Terminology Management, John Benjamins Publishing Co., 63–74.

DLKŽė: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. Stasys Keinys, 8-as patais. ir papild. leid., Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2021; e. variantas, 2021. DOI: doi.org/10.35321/dlkz. Prieiga internete: https://ekalba.lt.

Eidukienė Dalia 2009: Logika, Vilnius: Parama.

Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: LKI leidykla.

Gaivenis Kazimieras 2004: Sudėtinių terminų pateikimas ir aiškinimas terminų žodynuose. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos: straipsnių rinkinys Kazimierui Gaiveniui atminti. Albina Auk­soriūtė (sud.), Stasys Keinys (ats. red.), Valentina Skujinia, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 85–117.

Gaivenis Kazimieras 2014: Rinktiniai raštai. Sudarė Jolanta Gaivenytė-Butler, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

ISO 704 2022: ISO 704: 2022 (E) Terminology work – Principles and methods, Switzerland.

Kaulakienė Angele 2014: Terminologija. Terminografija. Terminija: straipsnių rinkinys, Vilnius: Technika.

Kvašytė Regina 2005: Mokomasi terminologijos žodynėlis, Šiauliai: VŠĮ Šiaulių universiteto leidykla.

Lietuvos RST 1115-90: Lietuvos RST 1115-90 (ISO 704-87) Terminologijos principai ir metodai: oficialus leidinys, Vilnius: Standartizacijos ir kokybės departamentas prie Lietuvos Respublikos Vyriausybės, 1993.

Löckinger Georg, Kockaert Hendrik J., Budin Gerhard 2015: Intensional definitions. – Handbook of Terminology Online 1 (2015), Amsterdam: John Benjamins Publishing Company, 60–81. DOI: https://doi.org/10.1075/hot.1.int1.

LST ISO 5127:2019 Informacija ir dokumentavimas. Pagrindai ir aiškinamasis žodynas. Prieiga internete: https://lsd.lrv.lt/lt/standartu-terminu-baze/.

Ndi-Kimbi Augustin 1994: Guidelines for terminological definitions: The adherence to and deviation from existing rules in BS/ISO 2382: Data Processing and Information Technology Vocabulary. – Terminology. International Journal of Theoretical and Applied Issues in Specialized Communication 1 (2), 327–350. DOI: https://doi.org/10.1075/term.1.2.07ndi.

Pavel Silvia, Nolet Diane 2001: Handbook of terminology, Ottawa: Minister of Public Works and Government Services Canada.

Plečkaitis Romanas 2004: Logikos pagrindai, Vilnius: Tyto alba.

Rickev[i]čiūtė Kristina 1960: Apibrėžimas per artimiausiąją giminę ir rūšinį skirtumą. – Problemos 1, 149–164. DOI: https://doi.org/10.15388/Problemos.1960.0.7259.

Rimkutė-Ganusauskienė Aušra 2021: Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė. – Terminologija 28, 175–191. DOI: 10.35321/term28-08.

Schmitz Klaus-Dirk 2015: Terms in Texts and the Challenge for Terminology Management. – Terminologija 22, 15–25.

TD 1973: Terminologinis darbas (Pagrindai ir metodai): pagalbinė priemonė, sudaryta pagal D. Lotes ir TSRS Mokslų akademijos Mokslinės-techninės terminologijos komiteto darbus. Vertė A. Kaulakienė, Vilnius: Mintis.

TŽRBR 2015: Terminų žodynų rengimo bendrieji reikalavimai. Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/aktualiausios-temos/terminija/terminu-zodynu-rengimo-bendrieji-reikalavimai.

134

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Rūšinių geografijos terminų apibrėžčių struktūros ypatumai

Umbrasas Alvydas 2008: Terminų žodynų rengimo bendrieji reikalavimai: kad žodynai būtų geresni. – Terminologija 15, 216–225.

Umbrasas Alvydas 2022: Teisės aktų ir jų apibrėžčių reikalavimų klausimu. – Terminologija 29, 120–138. DOI: doi.org/10.35321/term29-07.

Valatka Vytis 2014: Apibrėžimas kaip medija scholastinėje mokslo teorijoje. – Logos 81, 62–69.

VLEe: Visuotinė lietuvių enciklopedija, e. variantas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Prieiga internete: www.vle.lt.

Zemlevičiūtė Palmira 2018: Iš terminų žodynų rengimo patirties. – Gimtoji kalba 7, 11–20.

Zemlevičiūtė Palmira 2020: XIX a. pab. – XX a. pr. medicinos terminų daugiareikšmiškumo klausimu. – Acta Linguistica Lithuanica 83, 98–131. DOI: doi.org/10.35321/all83-05. Prieiga internete: https://journals.lki.lt/actalinguisticalithuanica/article/view/2044.

PECULIARITIES IN THE STRUCTURE OF DEFINITIONS OF SPECIFIC TERMS OF GEOGRAPHY

Summary

In the field of terminology professionals focus on creating precise definitions of one-word or compound terms. They aim to ensure that these definitions meet specific criteria, including having the extension of concept, also definition must be unambiguous, clear, and non-tautological, must accord with other definitions in the concept system, and must avoid being overly narrow or broad.

This article aims – to identify the characteristics of the structure of definitions of specific terms in the geosciences. To accomplish this goal, the following tasks have been established: 1) to examine insights from both Lithuanian and foreign authors regarding the formulation and criteria for term definitions; and 2) to investigate the definitions of specific terms and ascertain their structural models. Aiškinamasis geografijos terminų žodynas (Explanatory Dictionary of Geographical Terms), published in 2021, is selected for this study.

It is investigated, that five different definitions’ models of specific terms are used in Aiškinamasis geografijos terminų žodynas. The most common model of definition of specific terms is such model, when at the beginning of definition is told logical dominant and after comma the essential attributes of definition are indicated. This logical dominant is defined as a general term in the dictionary. The other four models of definition of specific terms are less productive, some of them can be readily transformed into the most common model of definition.

The clear hierarchical system of terms in Aiškinamasis geografijos terminų žodynas and consistent work of specialists and terminologists determines the uniformity of definitions of specific terms.

Gauta 2024-07-05

Aušra Rimkutė-Ganusauskienė

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

E. paštas [email protected]

Terminologija | 2024 | 31

135