DISKUSIJOS, SVARSTYMAI, PASTABOS

JONAS KLIMAVIČIUS

IŠ KUR JŪRĖ IR KAS IŠ JŪRĖS

КЛЮЧОВІ СЛОВА: запозичення, імена; jorė, Jorūnė, Joris.

У литовському мовознавстві це питання вже сто років як з’ясоване, проте понад пів століття його й далі плутають.

1912 року в Санкт-Петербурзі окремим відбитком вийшла російською мовою написана для видання Імператорської академії наук студія Lituanica (49 с.) ще досить молодого, але зрілого й уже продуктивного мовознавця Казимира Буґи, який активно захопився етимологією. Першу її частину присвячено хронології запозичень із російської мови (як відомо, переважно відносній). Нас цікавить випадок: у литовських запозиченнях рос. я (із праслов. ia) відповідає jo: яворъ → jōvaras, ярь → jōrė (або ē: пятница → pėtnyčia). Одразу слід сказати: генетичний відповідник рос. я — en (in): пять: penki, пята: petis, опять: atpent, зять: žentas; вязь: vinkšna, мять: minti... Легко розрізнити, зіставивши генетичну спільність мясо: žem. ir pr. mensa та запозичення mėsą. Спільною формою для рос. ярь було б *enris або *ėris, але таких форм немає.

Jorės і значення, і джерела споріднених із нею слів будуть докладно наведені трохи згодом, а наразі достатньо сказати, що жодне з них не належить до лексики ані старої писемної, ані нової літературної мови й у жодному значенні їй не потрібне, отже, має очевидний статус чужомовного запозичення. Однак випадків відхилення від цієї істини було чимало, кінця цій напасті не видно, а наслідки бувають навіть тяжкими.

Цим поясненням К. Буґи не скористався укладач словника Йонас Баронас: зелень – ž alumas, žali darylai; žalumynai, (pavasario) jorė; daržovės-ių; žaliuonys-ių, žalesas (pelesiai), зелениться – joruoti RLŽ 1924. Через кілька десятиліть — також Вітаутас Баронас і Вінцас Ґалініс: зелёный – 1. зелений,

256

KALBOS KULTŪRA | 86

зеленкуватий, зелененький, зелененький (ласк.), jorùs, зеленоватый – зеленкуватий, зеленуватий, jõrsvas, зеленеть 2. і зеленеться – зеленіти, jorúoti RLKŽ I 1967.

Минуло майже пів століття, перш ніж Зиґмас Зінкявічюс видав тритомник Rinktinių raštų К. Буґи й відомості про jorė стали легкодоступними (Būga 1958: 347).

Metais anksčiau išėjo ir LKŽ IV 1957. Čia su visais pirminiais ir antriniais (kartotiniais) šaltiniais (ir 2 reikšmėmis) išsamiai pateikta jorė – 1. „žaluma (pavasario)“: Kaip jorė žaliuoj Alsėdžiai. Pažaliavo kaip jorė A. Kašarauskas. Jorė yra žalesa pavasarį A. Juškos žodynas [ir A. Pabrėžos jorybė], 2. „žali dažai; metalo pažaliavimas (vario junginys)“: Medis žalias it jorė. O kas tai yra jorė? – Tokia žalia dažyve J. Jablonskis (be abejo, iš žemaičių tarmės); A. Kašarauskas (be sakinio). Toliau – būdvardžiai jorus „šviesiai žalias“: Laukas jorus, pieva jori, žali S. Daukantas. Pagal įvairumo medžių įvairios barvos [t. y. spalvos]: jau tamsiai, jau skaidriai jori arba truputį gelsva S. Daukantas (ir abstraktas jorumas S. Daukantas), jorsvas „žalsvas“ S. Daukantas, veiksmažodžiai jorúoti „žaliuoti“: Žolė, medis jorúo[ja] pavasarį, t. y. žaliuo[ja]; jōruoti BŽ (t. y. RLŽ 1933), joriuoti: Dygsta, auga, joriuoja, žydi ir neša brandį S. Daukantas (dar ir A. Pabrėža), jorti „pradėti žaliuoti; darytis žaliam; žalti“ S. Daukantas, pajorinti „pažalinti“ A. Pabrėža. Ne spalvinių (kaip aiškės iš etimologijos, pirmesnių) reikšmių yra joras [LKŽ IV j yra apversta] „pavasario sėja; vasariniai javai“: Ir pasejau daugel jorų, oi, oi, oi, iš tų jorų daug bajorų, oi, oi, oi Lietuvių tautosakos rankraštynas. Kadangi lokalizacijos nėra, jei būtų iš r kietinimo ploto netransponuotas (derantis su bajorų), ne tarmiškai būtų jorių, taigi ta pati jorė (ar joris), o ne joras (šis fonetiškai negalėtų būti rusybė, o būtų jau lenkybė). Tačiau dėl arealinio motyvų ši galimybė būtų įmanoma nebent tik kaip koks tautosakinis reliktas. Dar yra būdvardis jorinis „ankstyvas“ (apie augalus): Jorines bulves pirkau A. Juškos žodynas ir „ištįsęs“ (?): [Augalų] Siūlai joriniai A. Pabrėža, būdvardinis daiktavardis – A. Pabrėžos naujadaras jorinė „miškuose ant puvenų augantis ausūninių šeimos saprofitinis grybas“ (Peziza aeruginosa) ir veiksmažodis jorėti „augti, plisti (?)“: Maras taip laisvai jorėjo, jog trečioji dalis svieto beliko S. Daukantas.

Отже, спорідненість jorė досить розгалужена, розмаїття значень чимале, ареал уживання не виходить за межі жемайтського діалекту, а поширеність у ньому й частотність невеликі. Явище видається недавнім і не таким, що зникає, а радше просто непоширеним, локалізованим.

Усі споріднені з jorė слова в LKŽ IV 1957 подано без хрестика (×), що позначає чужомовне слово. Lituanica К. Буґи (1912) уже була рідкістю; його Rinktinių raštų, тома I (1958), ще не було, і, найімовірніше, ще не було й Ернста

J. KLIMAVIČIUS. Iš kur jorė ir kas iš jorės

257

Fraenkelio Litauisches etymologisches Wörterbuch I t. (LEW I 1962), ėjusių sąsiuviniais nuo 1955 m., atitinkamo sąsiuvinio (su p. 194–195). E. Fraenkelis pateikia ir S. Daukanto Būdo dievavardį Jōris, -ē „der grüne Gott oder Göttin des Frühlings“. Šitai reikia atskleisti ir patikslinti: Vadino jį [dievą], kaip sakiau, J o r e, nesgi kožnas žino, jog pavasarį, sniegu padribus, kad kiele ledą išspiria, tad pasirodo laukuose ir krūmuose J o r ē, beje, žalesa S. DaukR I 1976 503. Beje, LKŽ IV 1957 šis S. Daukanto sakinys (patrumpintas – nuo žodžio pavasarį) priskirtas... Jonui Jablonskiui (matyt, paimtas iš jo žodyno kartotekos ar raštų, kur pateiktas kaip kalbos duomuo – pavyzdys) ir padarytas (gal J. Jablonskio) bendriniu. Dar yra J o r ē s dievas S. DaukR I 1976 504 ir jos šventė: Pirmoji šventė buvo pavasario, T r i m p o s, arba J o r ē s švente vadinama S. DaukR I 1976 539. Čia veikiausiai prie baltiško, bet neskaidraus dievavardžio Trimpas pridėtas – greičiausiai paties S. Daukanto – motyvuotas naujavardis Jorė (prie jos ir Trimpo giminė – gramatinė ar ir lytinė? – Trimpa), nesupratus, kad jorė – nelietuviškas žodis (užtai žemaitiškas!..). Tarsi labai liaudiškas formul inės vartosenos pavyzdys pateikiama dvigubai mažybinė Jorė: pašaro stokodami, dejuoja senų įpročių: „Ai J o r u t a l e, kame esi?“ S. DaukR I 503 (dar ir 541).

Укладачка текстів творів С. Даукантаса, мовознавиця Біруте Ванагене у своїх словничках jorinti S. DaukR I 1976, joreti S. DaukR II 1976, S. DaukIstŽ II 1995, joriuoti S. Dauk S ir V 1984 подає їх так само, як у LKŽ IV 1957, тобто без позначки sl. (слов'янське запозичення). Але Е. Френкель уже чітко зазначив: «Zugrunde liegt russ. jarb „Sommerkorn, Sommergetreide, Erzeugungskraft, Grünspan“ (LEW I 1962). Спираючись на Яна Отрембського, він нагадує, що навіть 1944 року Франц Шпехт не знав про чуже походження слова jorės, однак вказує і на значно ранішого за К. Бюгу дослідника — Александра Брюкнера, який першим констатував запозичення слова jorės, у його докторській дисертації Die slawischen Fremdwörter im Litauischen (1877; тобто на 35 років раніше за Бюгу).

У своїй великій праці — Słownik etymologiczny języka polskiego 1927 року (перевидання 1970 року) — А. Брюкнер, етимологізуючи польське jar, давньоруське «wiosna» (jarka — 1) ярі культури, 2) молода вівця; jary — 1) ярий, 2) давн. молодий; сильний, міцний, жвавий, 3) давн. яскравий, барвистий; jarzyna — 1) овочі; jarzyć się — 1) жаріти, іскритися; мерехтіти; 2) сяяти, світити LeLieŽ 1979), насамперед відзначає праслов'янське походження і важливий для нас факт — у литовській мові немає спорідненого відповідника (додаймо — і в балтійських мовах також), а далі зіставляє зі словами нім. Jahr (гот. jēr) та авест. jar- — «рік», гр. hōra — «пора року; рік»; hōros — «рік», лат. hornus — «річний, цьогорічний» SEJP 1970.

258

KALBOS KULTŪRA | 86

Maxo Vasmerio Russisches etymologisches Wörterbuch (1950–1958, rus. vert. 1964–1973) šiuo reikalu LKŽ IV 1957 dar negalėjo padėti, bet nepasinaudota daugelio ir vėliau. Rus. tarm. яpb – vasarojus, церков. sl. яpa – pavasaris, sen. rus. яpb – pavasarinis; vasarinis – prosl. jarb giminiški avest. yāra – metai, gr. ὥρᾱ – metų laikas; metas, ὥρος – laikas; metai, got. jēr – metai, lot. hōrnus – šiemetis, taip pat turi plačią giminę slavų kalbose (ЭСРЯ IV 1973), iš kurios čia minėtini tik būdingų reikšmių rusiški žodžiai, turintys lietuvių kalboje giminiškų atitikmenų: ярица – vasarojus; vasaručiai (rugiai, kviečiai), яровина tarm. – vasarojus, яровище tarm. – vasarojiena; ярка, ярочка – jauniklė (nesiėriavusi) avis, яроводье tarm. – (upės) pavasario potvynis, ярутка – čiužutė (Thlaspi) RLKŽ IV 1985, ярина „яровое“, яровик „šieme­tis gyvulys arba augalas“, ярчук „šuniukas“, яpeц „metinis bebras“, ярица „jauniklė avis“ (ярина „avių vilna“, bulg. ярина „ožkų gaurai“; яри́га „šiurkštus audeklas ar drabužis“): liet. ėras, pr. eristian, gr. ἔριφος „ožys“, lot. aries „avinas“, arm. oroj „ėriukas“; ярые пчёлы „pirmasis vasaros spiečius“ ЭСРЯ IV 1973 (toliau eitų яровой (яровой хлеб, яровые), ярый (ir ярость), яростный, яровитый, ярыть, ярыться.

Джруло «солом’яне опудало для вигнання злих сил у ніч на Йонінес» раніше намагалися тлумачити як язичницьке божество, але це не доведено. Ярослав (пор. у корені Ігоря ярый Тур Всеволод) пов’язується також із гр. εὔωρός «міцний, нерозбавлений» (про вино), помилково — з лат. īra «гнів» (ЭСРЯ IV 1973).

У LKŽ IV 1957 помилково додали до jorės 1 ще й значення 2. «зелена фарба; позеленіння металу (...)» — насправді це етимологічний (а не семантичний) омонім, інше запозичення з рос. яpb II (яpb¹ діал. ярі культури, яpb² зниж. = ярость RKLŽ IV 1985), яке саме також є запозиченням із середньогр. < новогр. ἰάρι(ου), пор. давньогр. ἰός — «отрута» (ЭСРЯ IV 1973).

Через прусську мову виявляється найвіддаленіше етимологічне значення — прус. gorme — «спека»: тохар. A śärme — «літо», вірм. jerm — «теплий», jēr — «тепло», гр. θερμός — «теплий», θερμασσα — «піч», лат. formus — «гарячий» (ПЯ II 1979), хоча «літо» — прус. dagis: лит. daga (: degti) — «спека; врожай», dagoti — «збирати, обмолочувати врожай», гот. dags (нім. Tag) — «день» (ПЯ I 1975, PKEŽ I 1988).

Jõrė, laimei, nepateko į Dabartinės lietuvių kalbos žodyną (1954, 1972, 1993...), net į jo tam tikrus pirmtakus – Lietuvių kalbos rašybos žodyną (Kaunas, 1948, 148–381), Lietuvių kalbos vadovo (Lietuvių tremtinių bendruomenė, Bielefeld, 1950) žodyną (157–604).

Однак до розділу «Lietuvių rašomosios kalbos žodyno» «Власні імена» у V томі (литовсько-німецька частина, уклали Alfredas Sennas і Antanas Salys, Heidelberg, 1968) Tikrinių vardų

J. KLIMAVIČIUS. Iš kur jorė ir kas iš jorės

259

sąrašą, be abejo, sudarytą Antano Salio, pateko Jorūnė (Salys 1983). Ji greičiau ne savo (žemaičio!) susidaryta iš jorės ar S. Daukanto Jorės, o paimta iš Vinco Mykolaičio-Putino Raštų II t. (1960) – dramatizuotos poemos Skalbių mergelė valdovo Jorgės dukters vardo.

Trejais metais vėlesniame Kazio Kuzavinio ir Bronio Savukyno Lietuvių vardų etimologiniame žodyne gal dėl to, kad vardas literatūrinis, Jorūnės nėra (LVEŽ 1971). Tačiau šiuodviejų autorių, iš kurių antrasis „lietuviškųjų ir kilusių iš kitų baltų kalbų vardų aiškinimus bei įvadą parašė“ (LVKŽ 1987: 12), daug platesniame vardyne pateikta: Jōris liet.; iš sen. lietuvių pavasario žalio (= žalumos – LVKŽ 2005) dievo (pagal S. Daukantą) vardo Jōris: liet. jōrė „žalymas, pavasario žaluma“, jorùs „žalias“, jor-juoti „žaliuoti“; galbūt šio vardo tolimesnis (= tolesnis – LVKŽ 2005) vedinys yra v. Jōrigis; čia taip pat įdėta Jōrigė, trump. Jōrė, bet nėra Jorūnės (LVKŽ 1987). Jorūnė ir Jorūnas (ū) yra LVKŽ 2005.

Wojciechas Smoczyńskis daro du priekaištus LKŽ IV 1957: 1) „brak kwalifikatora sl. „słowiańskie“ – labai teisingą (tinkamą ir Vytauto Vitkausko LKŽT 2006), 2) neskiria reikšmės „vasarojus, pavasario sėja“, kuri esą matyti iš pavyzdžių žaliuoja ar pažaliavo kaip jorė (SEJL 2007), nors ji iš tikrųjų nėra tokia aiški kaip jōro, kuris nebūtinai yra tik „gretiminė (oboczna) forma“. Pačiam autoriui galima prikišti lokalizacijų stygių (būtų bent arealinė pažyma žm. – žmudzki). Jo nurodytos jōr-upė (sinkopinis var. jórpė) Aleksandro Vanago pateikiama lokalizacija – Lapės (prie Kauno) – išeina iš žemaičių ploto, o A. Vanagas ir negimininuoja su jorė (Jórpės –ó!): „Pirmojo sando jor- kilmė neaiški. Plg. Jar-upyš.“ Neaišku, ar šio Čekiškės upėvardžio, „kamienas jar- sietinas su liet. Jarà ež. Sv.[ėdasai]“ – „greičiausiai finougriškos kilmės“ (suom. jārvi „ežeras“), ar – įtikimiau – kilęs iš avd. Jāras (LHEŽ 1981). Jōrė 4. „zielona farba“, kaip pirmiau sakyta, yra ne reikšmė, o homonimas. Įvelta korektūros klaida: joriuoja, žydi ir nėra (= neša) brandį.

Даїва Сінкявічюте, згадуючи нелитовські (можливо, напівлитовські?) форми імені Jorio — Ioris, Yoris — і гібридне нове ім'я Jormándas (Sinkevičiūtė 2011: 225 і 219), про самого Jorį нічого не говорить.

LKŽ. 2013 — усе по-старому.

Помилка, поширена наукою або принаймні не стримана науковцями, шириться. «Підхопили» jorę не лише шанувальники фольклору й етнографії. Литуаніст Алгіс Узділа, пояснюючи польське Jarosław, пише: «Польське jary означає молодий, свіжий, бадьорий, жвавий, сильний і споріднене зі стародавнім балтійським словом jorė — «весняна зелень, свіжість» (Uzdila 2013 12: 6)». У рекламі вже фігурує хліб Jorė.

260

KALBOS KULTŪRA | 86

Так далі бути не може — таке творення імен має припинитися. А носії та надавачі цих імен, введені в оману Словником імен або просто самим фактом існування імені, могли б спиратися хіба що на скандинавське (вікінзьке) Jorio походження (а згодом — похідних форм).

ВИСНОВКИ

1912 року Казімерас Буґа пояснював, що jōrė «весняна зелень» — це слов’янізм (Александер Брюкнер — ще 1877 року). Так вважали згодом і всі етимологи. Але багато хто про це не знав. У RLŽ Йонаса Барона за 1924 рік jorė і joruoti подано, отже, їх не вважають чужими словами. У LKŽ IV за 1957 рік jorės разом з усім словотвірним гніздом не позначені як чужі слова. Це рідше слово жемайтського діалекту, поширене переважно завдяки С. Даукантасу й словнику А. Юшки, але невідоме ані зі старих писемних джерел, ані як таке, що претендувало на місце в новій літературній мові. Через те що LKŽ IV 1957 і S. DaukR I та II 1976, S. DaukIstŽ II 1995 і S. Dauk S ir V 1984 не відреагували належним чином, лазівка все ж відкрилася; найважливіше — її не закрили ні LKŽT 2006, ні LKŽė 2013.

Антанас Саліс 1968 року впустив до литовського іменника Jorūnę — найімовірніше, з твору В. Миколайтіса-Путіна, — а ряд імен Joriu, Jore, Jorūnu, Jorigiu, Jorige створив Бронюс Савукюнас. Підґрунтя такої недбалості — хронічне посилення безвідповідально ліберального ставлення до чужих слів. До цього додається й окреслення заборонених зон вузьких спеціальностей, зокрема — іменника... Науковій істині зрештою буде неважко перемогти — досить буде згадати. Усунути наслідки застарілої помилки в житті буде важче (за потреби можна виправдати її скандинавським походженням Jorio).

У мовній практиці загалом дедалі більше панує неволя помилок. Однак звільняє лише втілена істина. Маємо вже й несподіваний приклад — і не з праць мовознавців: гібридний русизм радянської доби jarovizacija — «пристосування рослини до сезонних кліматичних змін» — vernalization в AugBiolŽ 1998 уже замінюється справжнім міжнародним терміном: jarovizacija (рос. jarovyje — ярина) ↗ vernalizacija VLE VIII 2005 (заміну в TŽŽ 2001 лише розпочато: vernalizacija (фр. vernalisation < vernal — весняний) ↗ jarovizacija; у TŽŽ 2013 її також лише розпочато, а в MTŽŽ 2010 — навіть не розпочато).

ŠALTINIAI

S. DaukR I 1976 – Daukantas S. Raštai 1, Vilnius: Vaga.

S. DaukR II 1976 – Daukantas S. Raštai 2, Vilnius: Vaga.

S. DaukIstŽ II 1995 – Daukantas S. Istorija Žemaitiška, Vilnius: Vaga.

J. KLIMAVIČIUS. Iš kur jōrė ir kas iš jōrės

261

S. Dauk S ir V 1984 – Daukantas S. Sekimai ir vertimai, Vilnius: Vaga.

LeLieŽ 1979 – Vaitkevičiūtė V. Lenkų-lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Mokslas.

RLKŽ IV 1985 – Rusų-lietuvių kalbų žodynas. Sudarė J. Kardelytė, Ch. Lemchenas, J. Macaitis, A. Mankevičienė, Vilnius: Mokslas.

LITERATŪRA

AugBiolŽ 1998: Trumpas anglų–lietuvių ir lietuvių–anglų kalbų augalų biologijos terminų žodynas. Parengė O. Rupainienė, Vilnius: UAB „Nacionalinių tyrimų centras“ leidykla.

Būga K. 1958: Rinktiniai raštai 1. Sudarė Z. Zinkevičius, redagavo V. Mažiulis, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

LEW I 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch von Ernst Fraenkel. Bd. I, Heidelberg: Carl Winter. Universitätsverlag, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

LHEŽ 1981: Vanagas A. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas.

LKŽ IV 1957: Lietuvių kalbos žodynas 4. Ats. red. K. Ulvydas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

LKŽ_e 2013: Lietuvių kalbos žodynas 1–20. Vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

LKŽT 2006: Vitkauskas V. Lietuvių kalbos žodyno taisymai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

LVEŽ 1971: Kuzavinis K., Savukynas B. Lietuvių vardų etimologinis žodynas. – Vardai ir žodžiai, Vilnius: Mintis, 42–157.

LVKŽ 1987: Kuzavinis K., Savukynas B. Lietuvių vardų kilmės žodynas, Vilnius: Mokslas.

LVKŽ 2005: Kuzavinis K., Savukynas B. Lietuvių vardų kilmės žodynas. 4-asis pap. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

MTŽŽ 2010: Mokyklinis tarptautinių žodžių žodynas. Parengė I. Ermanytė, V. Černė, J. Klimavičius, L. Puzinienė, Kaunas: Šviesa.

PKEŽ I 1988: Mažiulis V. Prūsų kalbos etimologijos žodynas 1, Vilnius: Mokslas.

RLŽ 1924: Baronas J. Rusiškai lietuviškas žodynas, Kaunas: Sakalas.

RLŽ 1933: Baronas J. Rusų lietuvių žodynas, Kaunas: Sakalas.

RLKŽ I 1967: Rusų–lietuvių kalbų žodynas 1. Paruošė V. Baronas, V. Galinis, redagavo B. Larinas, J. Macaitis, Vilnius: Mintis.

Salys A. 1983: Raštai 2, Roma, 187–266.

Sinkevičiūtė D. 2011: Nauji 2007–2010 m. lietuviškos kilmės vaikų vardai ir jų davimo polinkiai. – Kalbos kultūra 84, 214–229.

262

KALBOS KULTŪRA | 86

SEJL 2007: Smoczyński W. Słownik etymologiczny języka litewskiego, Vilnius: Vilniaus universitetas.

SEJP 1970: Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa: Wiedza Powszechna.

TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. A. Kinderys, Vilnius: Alma littera.

TŽŽ 2013: Tarptautinių žodžių žodynas. Red. taryba: A. Kaulakienė, S. Keinys, B. Kurkulis, V. Račiūnaitė, V. Žalkauskas, Vilnius: Alma littera.

Uzdila A. 2013: Vilnius, Wilno, Вильна ar dar kaip. – Voruta 12.

VLE VIII 2005: Visuotinė lietuvių enciklopedija 8. Moksl. red. tarybos prez. Z. R. Rudzikas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

ПЯ I 1975: Топоров В. Н. Прусский язык. Словарь. А–Д, Москва: Наука.

ПЯ II 1979: Топоров В. Н. Прусский язык. Словарь. Е–Н, Москва: Наука.

ЭСРА IV 1973: Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Перевод с немецкого и дополнения О. Н. Трубачёва, Москва: Прогресс.

Gauta 2013 09 15

Priimta 2013 12 20

WHERE DOES JŌRĖ COME FROM AND WHAT COMES FROM JŌRĖ?

Summary

In 1912 Kazimieras Būga argued that jōrė ‘spring vegetation’ is a Slavism (Aleksander Brückner – as far back as 1877). All etymologists took the same road afterwards. However, many did not know them. Jorė and joruoti are included in the Russian-Lithuanian Dictionary published by Jonas Baronas in 1924, meaning that they are not considered foreign words. The Dictionary of Lithuanian (IV 1957) does not consider jorė and its gender forms as barbarisms. It is a less common word of the Samogitian dialect, mostly disseminated through the dictionaries of Simonas Daukantas and Antanas Juška; however, it is neither known from the old writings nor was it trying to pave its way into the new standard language. In the absence of a timely reaction, a gap nevertheless opened. Most importantly, it was neither corrected in The Corrections of the Dictionary of Lithuanian by Vytautas Vitkauskas nor in the electronic edition of The Dictionary of Lithuanian (2013).

J. KLIMAVIČIUS. Iš kur jōrė ir kas iš jorės

263

In 1968 Antanas Salys opened the way to Jorūnė – probably deriving from Putinas, Lithuanian poet and writer – into the index of Lithuanian proper names; the continuity – with Joris, Jorė, Jorūnas, Jorigis, Jorigė – was established by Bronys Savukynas. The background for such carelessness was a gradual strengthening of an irresponsibly liberal approach towards barbarisms. It will not be hard for the truth of science to triumph eventually – it will only suffice to remember. It will be harder to eliminate the outcomes of the long-established error from life (in the worst case scenario, it can be justified by the Scandinavian origin of Joris). The captivity of errors tends to grow in the language practice. However, only the truth brought to life can make us free. An unexpected example is already in front of us – and it does not come from linguistics: a hybrid Soviet Russicism jarovizacija – ‘the adjustment of the plant to seasonal climate changes’– vernalization is already replaced by a true international word jarovizacija (Russian jarovyje – spring crops) ↗ vernalizacija (Universal Lithuanian Encyclopaedia VIII 2005).

KEYWORDS: barbarisms, names; jorė, Jorūnė, Joris.

JONAS KLIMAVIČIUS

Erfurto g. 56-14, LT-04107 Vilnius

264

KALBOS KULTŪRA | 86