У працях із перцептивної діалектології мовною батьківщиною (англ. linguistic homeland) називають мовне середовище індивіда, яке пов’язане з мовними та просторовими відстанями цього середовища (Diercks 2002: 51; Aliūkaitė ir kt. 2017: 106–121). Уявлення про рідні околиці, усталені у свідомості звичайних членів мовної спільноти, виявляють дані ментальних, або мальованих, карт варіантів (докладніше див. Preston 1999b: XXXIV–XXXV; Aliūkaitė 2009: 164–179)1. Ментальні карти, за словами Денніса Престона (1989: 1–23; 1993: 335), є найпростішим способом з’ясувати, що пересічні мовці думають про місцевість (див. Aliūkaitė ir kt. 2017: 42).
Хоча протягом останнього десятиліття в Литві побільшало праць із перцептивної діалектології, у лише кількох із них значну увагу приділено уявленням про мовну батьківщину. На основі матеріалів проєкту Місце стандартної мови на ментальній карті литовської мови2 досліджено ставлення до мовної батьківщини та погляди на сусідні ареали, що виявилися на мальованих картах молоді з Шяуляя, Вілкавішкіса та інших міст (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016: 89–120; Geržotaitė 2016: 121–142; Geržotaitė, Čepaitienė 2016: 84–100; Merkytė-Švarcienė 2016: 139–154; Aliūkaitė ir kt. 2017: 108). З’ясовано, що мовна батьківщина як ареал діалектного мовлення, наприклад, на думку школярів із Вілкавішкіса, охоплює сусідні території або майже збігається з межами субдіалекту західних аукштайтів-каунішків. Вілкавішкіс, віднесений до ареалу стандартної мови, нерозривно пов’язаний із Маріямполе (Geržotaitė,
1 У дослідженнях із перцептивної діалектології поняття ментальної карти (англ. mental map) позначає уявлення про місцевість або групи місцевостей, що формується у свідомості пересічних мовців. Так виявляється просторово-мовне сприйняття звичайних членів мовної спільноти (Diercks 2002: 52; Aliūkaitė 2009: 166).
2 Проєкт здійснювався за кошти Державної комісії литовської мови (номер договору K-5/2014). Тривалість проєкту: 2014 06 02–2016 12 31, керівниця — проф. д-р Daiva Aliūkaitė.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 2
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 2
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Čepaitienė 2016: 84–100). Tokie rezultatai gauti susisteminus žemėlapių, kuriuose tiriamieji lokalizavo tarmės ir bendrinės kalbos arealus, duomenis.
Актуальність і новизна. Дослідження спорідненості мовної батьківщини з іншими місцевостями, які демонструють здатність звичайних членів мовної спільноти розрізняти прояви власного мовного середовища, у Литві лише починаються (Geržotaitė 2018: 76–101). Аналіз мовних уявлень гімназистів із Шяуляйщини — західноавкштайтського шяуляйського ареалу відповідно до класифікації литовських діалектів, запропонованої Zigmas Zinkevičius і Alekso Girdenis, — виявив досить точну систему ізоглос, що відображають сприйняття місцевими респондентами варіанта мовного середовища. У такому аспекті ще не досліджували настанови молоді з місцевостей у межах ареалу західноавкштайтських кауняків — піддіалекту, найближчого до стандартної литовської мови.
Мета цієї статті — на основі методології та принципів перцептивної діалектології дослідити за намальованими картами уявлення про мовну батьківщину учнів гімназій у Каунасі, Юрбаркасі, Шакяї та Маріямполе, тобто (не)спорідненість мови рідних середовищ з іншими зонами та можливі прояви мовлення в них. Об’єкт статті — уявлення про мовну батьківщину учнів гімназій у Каунасі, Юрбаркасі, Шакяї та Маріямполе. Респондентами є молоді люди віком 15–18 років, які навчаються у чотирьох міських гімназіях (див. таблицю).
Опитаних учнів можна віднести до однієї вікової групи. У дослідженні спираємося на погляд Penelopė Eckert, згідно з яким основою вікової класифікації є не точна хронологія, а вікові етапи. За мовним, культурним і соціальним досвідом та етапом формування підліткової ідентичності респондентів віднесено до одного покоління (Eckert 1997: 151–167; Aliūkaitė 2007: 145).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204
Page 3
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 3
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Матеріал дослідження — 178 анкет, заповнених у гімназіях імені Йонаса Басанавічюса в Каунасі, імені Антанаса Ґєдрайтіса-Ґєдрюса в Юрбаркасі, «Жибуріо» в Шакяї та Судавської гімназії в Маріямполе в межах проєкту Поширення регіональних варіантів і гаданої стандартної мови (квазистандарту) на початку XXI століття: перцептивне дослідження34.
Анкета складається з чотирьох частин. У першій і другій частинах фіксуються соціодемографічні дані: стать і вік респондента, місце походження та проживання, а також подано запитання для визначення діалектної компетенції й активності його вживання. Модель перцептивної діалектології втілено в третій частині анкети (позначення на картах ареалів мовної батьківщини та стандартної мови) і четвертій (оцінювання прослуханих текстових стимулів, їх локалізація на картах тощо) (докладніше про анкету див. Aliūkaitė 2019: 72).
Поставлено такі завдання: 1) обговорити дані відповідей на запитання анкети, призначені для визначення мовної поведінки (вибору кодів); 2) представити об’єктивну, тобто науково обґрунтовану, мовну (не)спорідненість досліджуваних місцевостей з іншими зонами; 3) проаналізувати матеріали намальованих карт, що розкривають суб’єктивну, тобто наявну у свідомості звичайного члена мовної спільноти, мовну (не)спорідненість досліджуваних місцевостей з іншими зонами; 4) виокремити моделі (не)спорідненості мовних батьківщин з іншими місцевостями й узагальнити сформовані у свідомості молоді уявлення про мовну батьківщину.
Загалом учні візуалізували свої настанови на десяти картах. Перше завдання — позначити на карті, де, на думку учнів, розмовляють так само, як у місці їхнього проживання. На другій карті респонденти мали позначити, де розмовляють стандартною мовою. На наступних восьми картах вони локалізували ареали прослуханих мовних варіантів, або текстових стимулів. Карти було подано з указаними межами та центрами муніципалітетів5.
У статті розглянуто карти, створені під час першого завдання, які висвітлюють (не)спорідненість мовних батьківщин з іншими місцевостями. Зафіксовані на них відповіді узагальнено у два етапи. Спершу аналізується, які саме й із якою частотністю представники всіх досліджуваних місцевостей позначали зони, близькі, менш близькі та далекі від їхніх мовних батьківщин з погляду мови. Виокремивши моделі мовної (не)спорідненості місцевостей з іншими зонами, спробували визначити межі мовних батьківщин молодих мовців. На основі даних, отриманих за методикою перцептивної діалектології
3 Проєкт фінансується коштом Державної комісії з литовської мови (договір № K-2/2017). Тривалість проєкту — 2017 06–2019 12, керівниця — проф. д-р Daiva Aliūkaitė.
4 Анонімні анкети Оцінювання мовних варіантів, підготовлені в межах проєкту та заповнені у 2017–2018 роках, зберігаються в Інституті мовних, літературних і перекладознавчих студій Каунаського факультету Вільнюського університету.
5 У перцептивній діалектології під час застосування картографічної методики (див. Preston 1989; 1999a: 359–373; 1999b: XXIII–XL) респондентам пропонують як порожні карти (Evans 2002: 76–83), так і карти, на яких для полегшення орієнтування позначено межі найбільших адміністративно-територіальних одиниць (див. Long 1999: 178) та великі міста (див. Dailey-O’Cain 1999: 228).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 4
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 4
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
методологію вже здійсненого проєкту6 доповнили накопиченими під час нього даними карт діалектного й літературного мовлення молоді з різним мовним середовищем; додатково з’ясовували, які мовні форми використовуються в окреслених школярами з Каунаса, Юрбарка, Шакяя та Маріямполе ареалах мовної батьківщини.
Досліджувані місцевості, як свідчать найновіші геолінгвістичні дослідження, розташовані в межах південного західноаукштайтського регіолекту — нового місцевого утворення, сформованого на основі однієї з найжиттєздатніших традиційних говірок (західноаукштайтської каунашської) (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261; Geržotaitė, Mikulėnienė 2014: XIII žemėlapis ir komentaras). Одну з включених до дослідження місцевостей — Маріямполе — з огляду на високий ментальний індекс урбанізації (про термін докладніше див. Marshal 2004: 111) і вищу, ніж у навколишніх місцевостях, діалектну цінність (див. Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261) вважають центром регіолекту. В околицях двох інших місцевостей — Юрбарка і Шакяя — виокремлюють дрібніші мовні утворення, або геолекти. Околиці Каунаса, де розмовляють місцевим мовним варіантом, найближчим до літовської літературної мови, визначають як зону стандарту літературної мови.
Отже, коли молоді члени мовної спільноти оцінюють своє мовне середовище та сусідні ареали, безперечно, важливим є вимір літературної мови або, точніше, уявлюваної літературної мови як престижного коду. Імовірно, саме з цієї причини образи мовної батьківщини опитаних школярів можуть відрізнятися від образів, виявлених у дослідженнях інших регіонів Литви.
1. (НЕ)ВИКОРИСТАННЯ МОВНИХ КОДІВ З ПОГЛЯДУ МОЛОДІ КАУНАСА, ЮРБАРКА, ШАКЯЯ ТА МАРІЯМПОЛЕ
Аналіз даних показує, що найменше діалектного мовлення у своїй мовній батьківщині (макросередовищі) чують гімназисти Каунаса. На думку цих молодих людей, діалектний код дуже рідко використовують як у їхньому рідному місті (8,89 відсотка), так і в їхніх сім’ях, тобто в мікросередовищі (13,33 відсотка) (див. 1 pav.).
6 Plačiau apie projektą ir jo rezultatus žr. Aliūkaitė ir kt. (2017).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 5
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 5
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
1 РИС. (Не)використання діалектного коду (ДК) у мікро- та макросередовищі з погляду молоді досліджуваних місцевостей
Отже, задекларована цими школярами частота діалектного мовлення також нижча за середню — 3 із 7 (див. таблицю). Лише 2 із 8 молодих людей, які проживають у Каунасі й оцінили своє діалектне мовлення балами за шкалою семантичного диференціала, походять із середовища з виразнішим діалектним забарвленням — Алітуса (або із сусіднього ареалу південноаукштайтської говірки). Їхні бабусі й дідусі, за винятком цих двох випадків, також живуть у Каунасі. Варто додати, що каунаські школярі, які не вважають, що розмовляють діалектом (а отже, не оцінювали частоту свого діалектного мовлення), можуть бути більше пов’язані з певними діалектними формами, оскільки живуть не в цьому місті, а в його околицях (наприклад, у селах Папарчай і Гірайте). Там живуть і бабусі та дідусі декого з них.
В інших населених пунктах, як видно з мовних настанов учасників дослідження, уживаний мовний код оцінюють як ближчий до діалектного (див. 1 pav.). Хоча школярі Юрбарка, як і Каунаса, зазначили, що не вміють розмовляти діалектом, вони відзначили, що в їхньому місті приблизно однаково часто використовуються як діалектний (42 відсотки), так і недіалектний (44 відсотки) мовні варіанти (див. 1 pav.). Однак у сім’ях понад половини цих молодих людей (56 відсотків) діалектом не розмовляють. Вища за середню частота діалектного мовлення гімназистів Юрбарка (4,36 із 7) може свідчити про те, що діалектний код у їхньому мовному середовищі
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 6
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 6
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
вживається значно інтенсивніше, ніж зазначено (див. таблицю). Крім того, респонденти живуть не лише в самому місті, а й у селах його околиць. У Юрбарку та сусідніх околицях Шакяй живуть і їхні дідусі й бабусі. Попередні дослідження мовних настанов засвідчують, що мовленнєві особливості Юрбарка досить добре розпізнають мешканці міста та сусідніх місцевостей (Bakšienė 2015: 1–20).
Подібне ставлення до вживання діалекту в різних ситуаціях об’єднує респондентів із Юрбарка та Маріямполе (див. рис. 1). Різниця лише в тому, що значна частина школярів Маріямполе (38,89%) стверджує, що не розпізнає діалектного мовлення в місті, де вони живуть, та його околицях (де живуть і їхні дідусі й бабусі). Відповідно, частота діалектного мовлення цих респондентів нижча, ніж у школярів Юрбарка (3,59) (див. таблицю). На такі результати могли вплинути кілька причин. Можливо, у Маріямполе намагаються дистанціюватися від діалектного коду. Як свідчать проведені дослідження, його також добре розпізнають, але мешканці як самого міста, так і сусідніх місцевостей оцінюють його радше негативно, ніж позитивно (Dabašinskienė, Dagilytė 2013: 114–117; Bakšienė 2016: 33–37; 2019: 7). Дуже ймовірно, що школярі Маріямполе стверджують, ніби не розпізнають власного діалекту, тому що вважають його не лише близьким до літературної мови, а й самою літературною мовою (Dabašinskienė, Dagilytė 2013: 117–119; Bakšienė 2016: 35–37).
На думку респондентів, найбільше діалектних особливостей, мабуть, є в Шакяй (див. таблицю). Більш ніж половина опитаних школярів цього міста стверджують, що чують їх як у своєму мовному краї (61,70%), так і в родинах (51,06%) (див. рис. 1). Проте задекларована самими школярами Шакяй частота діалектного мовлення (3,92) лише трохи перевищує частоту, встановлену за результатами виконаного респондентами з Маріямполе завдання (див. таблицю). Імовірно, частина респондентів із Шакяй (17,02%) зазначила, що не розпізнає діалектних особливостей у своєму оточенні, також через їхню невелику відмінність від літературної мови (Aliūkaitė ir kt. 2014: 150; Bakšienė 2015: 11; 2016: 33–37).
Отже, дані про мовні настанови молоді Юрбарка, Шакяй і Маріямполе дають підстави припустити, що респонденти визначають більший або менший ступінь діалектності своїх мовних країв. Однак частина з них не ототожнює себе з цими мовленнєвими особливостями. Мовний код, уживаний у Каунасі, уявленням школярів цього міста, мабуть, відповідає варіантові, близькому до літературної мови.
Досліджувані місцевості Каунас, Юрбарк, Маріямполе та Шакяй, згідно з чинною класифікацією литовських діалектів, запропонованою Z. Zinkevičius і A. Girdenis (Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147; Zinkevičius 1969: 365–380), належать до ареалу кауніської говірки західноаукштайтського діалекту, найближчої до літературної мови (див. рис. 2).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 7
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 7
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
РИС. 2. Досліджувані місцевості в ареалі кауніської говірки західноаукштайтського діалекту
Як і всі аукштайти, мешканці цих околиць вимовляють повні ie, uo, а як західні аукштайти зберігають незмінними an, am, en, em і колишні носові ą, ę, o; а як кауніси — не відтягують наголос і добре розрізняють довгі голосні в ненаголошених закінченнях (Girdenis, Zinkevičius 1966: 139–147; Zinkevičius 1969: 365–380; LKTChr 2004: 39–44; VAKKKA 2005: 39). Більше мовних відмінностей є в окремих частинах цієї говірки, а отже, і в мовленні респондентів із деяких місцевостей.
У працях діалектологів зазначається, що для околиць Шакяй характерні твердий висхідний тон, який рівномірно триває на обох компонентах дифтонга чи складного голосного, а також інші особливості (VAKKKA 2005: 60–62; GAT 2008: 14–28). За вимовою голосних у ненаголошених закінченнях ці околиці поділяються на дві частини: північну, де ці голосні скорочуються і яку зазвичай називають Шакяйською говіркою (вона збігається з північною частиною цього району), і південну, де такі голосні зберігаються повними (Bacevičiūtė 2004: 12–14; 2006: 12; LKTChr 2004: 38–41; VAKKKA 2005: 45, 60; Aliūkaitė ir kt. 2014: 151; Bakšienė 2015: 3).
За твердженням дослідників, околиці Шакяй і Юрбарка, розташовані по різні боки Німану, мають більше спільного, ніж відмінного (Sakalauskienė 2013: 17; Bakšienė 2015: 6). У західній частині району, яку традиційно пов’язують із Юрбаркською говіркою, та в розташованих на схід від неї місцевостях на північному боці Німану, як і на південному боці річки поблизу Шакяй, вимовляється рівний тон, а голосні в ненаголошених закінченнях скорочуються (Grinaveckienė 1957: 119–180; 1996: 88; VAKKKA 2005: 83–84; Sakalauskienė 2015:
BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204
Page 8
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 8
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
312, 317). Оскільки околиці Юрбарка межують з іншими говорами, на окраїнах ареалу говірки фіксуються різноманітніші особливості (Bacevičiūtė 2008: 5–18; 2010: 235–243; Bakšienė 2012: 19–23; 2015: 7; Sakalauskienė 2013: 17; 2015: 315–316).
У південно-західній частині ареалу західноавкштайтського каунасського говору, поблизу Маріямполе, як і в південних околицях Шакяю, довгі кінцеві голосні не скорочуються. Однак тут, на відміну від околиць Шакяю, немає тривалої інтонації. Околиці Маріямполе також вирізняються вживанням вузького, напруженого голосного e (VAKKKA 2005: 93; Bakšienė 2016: 27–28). У них подовжуються перші компоненти дифтонгів із висхідною інтонацією (VAKKKA 2005: 93–95).
Розглянуті мовні особливості, характерні для досліджуваного ареалу, відображають об’єктивний (науково обґрунтований) образ цього регіону. Деякі з них властиві всьому ареалу західноавкштайтського каунасського говору, а отже, і всім місцевостям, розглянутим у статті. За іншими особливостями ближчими є околиці Юрбарка (а також північно-західна частина околиць Каунаса) та околиці Шакяю. З мовного погляду від них більше відрізняється південно-західна частина ареалу каунасського говору поблизу Маріямполе (а також Вілкавішкіса) та інших місцевостей.
Як видно з частотності позначень на картах, учні гімназій усіх місцевостей схильні пов’язувати мовні батьківщини найміцнішими зв’язками мовної спорідненості з 5–6 навколишніми місцевостями (див. рис. 3).
РИС. 3. Кількість зон, пов’язаних із мовними батьківщинами різними зв’язками мовної спорідненості
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 9
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 9
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Такі позначення становлять від 92 до 20 відсотків усіх проаналізованих анкет. Наприклад, школярі з Каунаса назвали 6 зон найближчими до мовної батьківщини з погляду мови (див. рис. 3). Найбільша частка позначень на картах (75,56 відсотка) припадає на Каунас. Деякі респонденти взагалі не позначили свого міста (такі карти становлять 24,44 відсотка всіх карт, наданих школярами з Каунаса)7. Це, мабуть, слід пояснювати формулюванням запитання анкети: «Позначте на карті, де, на вашу думку, говорять так само, як у вашому місті». Отже, Каунас, хоча на деяких картах його й не позначено, місцева молодь прямо чи опосередковано пов’язує з іншими навколишніми місцевостями з погляду мови. Понад третина школярів цього міста позначала зони Вільнюса (46,67 відсотка) та Йонави (44,44 відсотка) як найбільш подібні до мовної батьківщини. Ще п’ята частина респондентів із Каунаса вважала такими місцевостями Кедайняй (22,22 відсотка), Кайшядорис і Клайпеду (по 20 відсотків).
Імовірно, указуючи на подібні за мовою ареали поблизу мовних батьківщин, молодь могла спиратися на власний досвід. Позначені поблизу мовних батьківщин зони, подібні з мовного погляду (географічно найближчі варіанти), могли бути найзнайомішими для школярів. Отже, респонденти могли впізнавати мовне вираження, властиве їм самим.
У середньому або відносно середньому за силою зв’язки рідні міста всіх школярів, крім школярів із Шакяю, пов’язують з однією чи кількома віддаленими місцевостями (такі позначення становлять 18–11 відсотків усіх анкет). Найменше школярі схильні пов’язувати мовні батьківщини з географічно віддаленими зонами (від 9 до 1 відсотка всіх анкет). Ототожнюючи мовне вираження рідних околиць із віддаленішими від них місцевостями, досліджувані, мабуть, спираються як на індивідуальний, так і на колективний досвід (пор.: Inoue 1999: 174; Aliukaitė ir kt. 2017: 122–124).
Отже, можна виокремити й докладніше розглянути три моделі мовної (не)спорідненості рідних місцевостей з іншими зонами, що проявилися на картах, позначених учнями гімназій.
3.1. Мовна (не)спорідненість Каунаса з іншими місцевостями
На картах найбільше місцевостей із вираженням, близьким до мовного коду своєї мовної батьківщини, зазначили каунаські школярі (див. рис. 4).
7 Це зафіксовано й на картах, позначених молоддю з інших міст. Такі карти становлять 36 відсотків усіх позначених карт респондентів із Юрбарка, 41,67 відсотка — Маріямполе та 14,89 відсотка — Шакяя.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 10
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 10
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
4 РИС. Зони, у яких, на думку каунаських школярів, говорять подібно до мовної батьківщини
Як уже зазначалося, каунаські школярі найтісніше пов’язали свою мовну батьківщину (так позначено в 75,56 відсотка всіх анкет учасників дослідження з Каунаса) з великими містами (Вільнюсом — 46,67 відсотка, Клайпедою — 20 відсотків) і сусідніми зонами (Йонавою — 44,44 відсотка, Кедайняй — 22,22 відсотка, Кайшядорисом — 20 відсотків) (див. карту 5, Kn_M07 і Kn_M12)8. Такі погляди можуть свідчити про те, що ці школярі ототожнюють своє мовлення з літературною мовою, яку, за даними попередніх досліджень, географічно пов’язують із великими містами та їхніми околицями (Vaicekauskienė, Čičirkaitė 2011: 55–74; Aliūkaitė, Merkytė-Švarcienė 2012: 155–177; Vaicekauskienė 2014: 1–31; Aliūkaitė ir kt. 2017: 266–267; Geržotaitė 2019: 1–18). Саме в цьому ареалі під час попереднього дослідження мовних настанов молодь із Каунаса, Шяуляя та інших міст локалізувала подані для оцінювання тексти-стимули літературної мови (Aliūkaitė, Merkytė-Švarcienė 2012: 167–171). Лише Маріямполе було віднесено до зон літературної мови всього кілька разів; імовірно, тому, що школярі більше пов’язують Маріямполе з діалектним мовленням, ніж із літературною мовою (Aliūkaitė ir kt. 2017: 256).
8У статті використовуються такі кодові скорочення: Kn — школярі гімназій Каунаса, Jrb — Юрбарка, Mrj — Маріямполе, Šk — Шакяя; літерами M і V позначено стать учасників дослідження, цифрами — номери анкет.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 11
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 11
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Kn_M12
Kn_M07
Kn_V09
Kn_V12
5 РИС. Приклади позначення на картах спорідненості мовної батьківщини каунаських школярів з іншими місцевостями
Як менш подібний до мовлення свого міста гімназисти вказали мовний код, уживаний у Прєнах (17,78 відсотка), Казлу-Руді (15,56 відсотка) та інших місцевостях (див. карту 5, Kn_V09). На думку учасників дослідження, найслабші мовні зв’язки поєднують Каунас майже з усіма іншими місцевостями литовського мовного ареалу. Серед них варто згадати зони Паневежиса та Шакяя (по 8,89 відсотка), Шяуляя, Радвілішкіса й Кельме (по 6,67 відсотка), позначені на картах більш ніж одного школяра, а також інші зони (див. карту 5, Kn_V12). На думку каунаської молоді, мовної спорідненості між її мовною батьківщиною та такими місцевостями Західної Литви, як Скуодас, Кретинга, Плунге й Ретавас, немає. Це, мабуть, єдині зони, мовний код яких школярі вважають цілком неподібним до каунаського.
Отже, місцевості, які каунаська молодь назвала найбільш подібними до мовної батьківщини, майже збігаються з ареалом стандарту літературної мови, виокремленим геолінгвістами у другому десятилітті XXI століття
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 12
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 12
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
(див. Geržotaitė, Mikulėnienė 2014: XIII карта та коментар). На території її впливу розташовані й майже всі зони, менш близькі до Kaunas з мовного погляду (школярі пов’язують їх із ним зв’язками середньої сили). Такі результати можуть бути пов’язані з об’єктивними настановами молоді щодо використовуваного ними мовного варіанта, який, найімовірніше, ближчий до літературної мови (див. 5 pav. žemėl. Kn_M12).
3.2. Мовна (не)спорідненість Jurbarkas з іншими населеними пунктами
Найсильніше школярі з Jurbarkas пов’язували свою мовну батьківщину (таке позначення становить 64 відсотки всіх анкет учасників дослідження з цього міста) із розташованими на іншому березі Nemunas Šakiai (48,57 відсотка) (див. 6 pav.). Ці оцінки підтверджують виявлені об’єктивними дослідженнями міцні мовні зв’язки між Jurbarkas і Šakiai (Bakšienė 2015: 6–7).
6 PAV. Зони, у яких, на думку школярів із Jurbarkas, говорять подібно до мовної батьківщини
Окрім Šakiai, гімназисти з Jurbarkas позначали сусідні зони Tauragė (37,14 відсотка), Raseiniai (34,29 відсотка) і Kaunas (28,57 відсотка) як найбільш подібні до їхнього міста з мовного погляду (див. 7 pav. žemėl. Jrb_M10).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204
Page 13
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 13
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
7 PAV. Приклади позначення мовної спорідненості мовної батьківщини школярів із Jurbarkas з іншими населеними пунктами на картах
Зазначення Tauragė і Raseiniai — місцевостей перехідної говірки, які діалектологи здавна вважають осередками расейняйських південножемайтівських говірок, — очевидно, свідчить про сильнішу ідентифікацію школярів із Jurbarkas із кодом літературної мови (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 260; Geržotaitė 2018: 94). Встановлено, що за багатьма фонетичними ознаками расейняйські говірки, особливо навколо Eržvilkas і Rasėiniai, найближчі до західноаукштайтської та літовської літературної мови. Процеси зміни діалектів тут дуже інтенсивні, тому особливо зникають властиві цій говірці діалектні відповідники ie, uo (Zinkevičius 2006: 232–233; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 260; Aliūkaitė ir kt. 2014: 145–146).
Таких настанов щодо найближчих до мовної батьківщини населених пунктів і можна було очікувати. Через географічне розташування в говірці Jurbarkas фіксується чимало ознак, властивих сусіднім жемайтським і західноаукштайтським каунасським населеним пунктам. Крім того, ці околиці неоднорідні й з етнографічного погляду
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 14
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 14
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
(Bakšienė 2012: 19–23; Sakalauskienė 2013: 13–14). Отже, мовне вираження місцевостей, віднесених до кількох говірок і найчастіше пов’язаних із мовною батьківщиною, імовірно, добре знайоме опитаним молодим людям.
З мовного погляду, на думку досліджуваних, віддаленими від Юрбарка можна вважати лише околиці Пагегяя, розташовані в центральній частині верхньолитовського ареалу Клайпедського краю (див. карту на рис. 7, Jrb_V02). За словами дослідників, у цих околицях найкраще збереглися характерні риси цієї говірки, оскільки тут немає такого інтенсивного впливу сусідніх жемайтських і верхньолитовських говірок (Bakšienė, Vaišnienė 2014: 41). Тому мова Пагегяя, на відміну від верхньолитовських говірок Клайпедського краю навколо Вішвіле та Смалінінкая, ближчих до Юрбарка, може рідше звучати для цих молодих людей, а отже, бути менш знайомою і слабше пов’язаною з їхньою власною мовною батьківщиною.
Найслабшу мовну спорідненість школярі найчастіше вбачають між Юрбарком і деякими місцевостями Центральної та Західної Литви, наприклад Клайпедою (7,14%), Кедайняй і Шилале (по 5,71%) (див. карту на рис. 7, Jrb_M06). Такі зв’язки поєднують мовну батьківщину молоді цього міста і з Маріямполе. Отже, мовний код, уживаний у географічно віддалених або дуже віддалених місцевостях, може бути менш знайомим молодим людям із Юрбарка. На їхню думку, між Юрбарком і значно віддаленими від нього місцевостями північних околиць Литви немає жодної мовної подібності. На думку школярів Юрбарка, південний, південно-східний і східний ареали литовської мови не споріднені з їхньою мовною батьківщиною.
Отже, найтісніше мовні зв’язки поєднують Юрбарк із найближчими місцевостями на межі жемайтського та верхньолитовського діалектів. Географія місцевостей, які найменше споріднені з Юрбарком, імовірно, свідчить про схильність респондентів ототожнювати себе з жемайтами в мовному аспекті, а в етнографічному — з регіоном Жемайтії.
3.3. Мовна (не)спорідненість Маріямполе з іншими місцевостями
Значно менше місцевостей, мовне вираження яких близьке до мовної батьківщини, вказали на картах гімназисти з Маріямполе (див. рис. 8).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 15
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 15
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
8 РИС. Зони, де, на думку школярів із Маріямполе, говорять подібно до мовної батьківщини
Як видно з рисунка 8, мовну батьківщину молодих людей із Маріямполе (на картах її позначили понад половина опитаних — 58,33%) міцні зв’язки поєднують із сусідніми місцевостями, розташованими в межах тієї самої підговірки: Вілкавішкісом (91,67%) (див. карту на рис. 9, Mrj_M14), Калварією (83,33%), Казлу-Рудою (75%), Прієнай (36,11%) і Шакяєм (30,56%) (див. карту на рис. 9, Mrj_V17).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204
Page 16
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 16
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Mrj_M14
Mrj_V05
Mrj_V17
Mrj_V10
РИС. 9. Приклади позначення спорідненості мовної батьківщини школярів Маріямполе з іншими місцевостями на мапах
Мовні зв’язки між Маріямполе та сусіднім містом Вілкавішкіс підтверджують попередні дослідження перцепції (Geržotaitė, Čepaitienė 2016: 84–100). Встановлено, що до частини, яку молоді мешканці Вілкавішкіса позначали на мальованих мапах як, за їхніми словами, судовський говір, завжди потрапляють або обидві місцевості (Вілкавішкіс і Маріямполе), або лише одна з них (Geržotaitė, Čepaitienė 2016: 90).
Результати досліджень суб’єктивного оцінювання субдіалекту західних аукштайтів каунасців, проведених до цього часу, підтверджують подібність коду, який зазвичай характеризують як діалектний, уживаного не лише в Маріямполе й Вілкавішкісі, а й у сусідній Калварії та розташованих трохи далі Шакяї (Dabašinskienė, Dagilytė 2013: 111–112; Bakšienė 2016: 36–37; Geržotaitė, Čepaitienė 2016: 89).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 17
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 17
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
(див. рис. 9, мапа Mrj_V05). Варто додати, що Маріямполе вважають більш діалектним містом не лише мешканці Вілкавішкіса, а й жителі інших навколишніх місцевостей.
Як мовно віддалену від Маріямполе гімназисти назвали лише зону Лаздіяй (11,11%), яку відносять до сусідніх південноаукштайтських земель (див. рис. 9, мапа Mrj_V10). Встановлено, що молоді мешканці Вілкавішкіса також схильні розширювати межі мовної батьківщини як діалектної зони, включаючи цю місцевість (Geržotaitė, Čepaitienė 2016: 89). Найслабшими мовними зв’язками молодь цього міста пов’язує Маріямполе з великими містами (Каунасом і Вільнюсом) та кількома південноаукштайтськими зонами (Алітусом і Тракаєм) (див. рис. 9, мапа Mrj_V10). Інші ареали литовської мови на мапах цих школярів не позначені, а отже, жодною мовною спорідненістю з Маріямполе не пов’язані. Отже, молодь Маріямполе схильна вважати, що мовний код, уживаний майже на всій території субдіалекту західних аукштайтів каунасців, найбільш подібний до мовного вираження її батьківщини.
3.4. Мовна (не)спорідненість Шакяй з іншими місцевостями
Найменше схожих на мовну батьківщину місцевостей на картах позначили гімназисти з Шакяй (див. рис. 10).
РИС. 10. Зони, у яких, на думку школярів із Шакяй, розмовляють так само, як на мовній батьківщині
Як найбільш схожі на Шакяй з мовного погляду (позначення становлять 85,11 відсотка всіх анкет, заповнених школярами цього міста) юнаки й дівчата найчастіше вказували сусідні зони Вілкавішкіса (61,70 відсотка), Казлу-Руди (57,45 відсотка), Юрбаркаса (42,55 відсотка), Маріямполе (31,91 відсотка) і Каунаса (29,79 відсотка) (див. рис. 11, карти Šk_M02, M18, V09).
BENDRINĖ KALBA 92 (2019) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204
Page 18
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 18
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Šk_M02
Šk_V09
Šk_M18
Šk_M20
РИС. 11. Приклади позначень спорідненості мовної батьківщини школярів із Шакяй з іншими місцевостями на картах
На відміну від школярів із Юрбаркаса, школярі з Шакяй схильні пов’язувати свою мовну батьківщину радше із зонами Вілкавішкіса й Казлу-Руди, розташованими південніше, ніж із Юрбаркасом (див. рис. 11, карти Šk_M02, V09). На думку юнаків і дівчат із Шакяй та Юрбаркаса, мовну батьківщину в обох випадках споріднює з Каунасом схожий мовний зв’язок. Мабуть, і мовні, і позамовні причини зумовили розглянуті відмінні настанови школярів із Маріямполе (їхню мовну батьківщину з Каунасом пов’язують найслабші зв’язки) (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014: 261). Найслабшими мовними зв’язками мовну батьківщину юнаків і дівчат із Шакяй пов’язано з кількома віддаленішими місцевостями тієї самої говірки (Калварія — 6,38 відсотка, Прєнай — 4,26 відсотка) або сусідньої південно-жемайтійської расейняйської говірки (Таураге — 8,51 відсотка) (див. рис. 11, карта Šk_M20). Інші місцевості литовського мовного ареалу юнаки й дівчата з Шакяй не позначали.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 19
LAURA GERŽŪTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas
19
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Отже, місцевості, які гімназисти з Шакяю назвали найближчими до їхньої мовної батьківщини, майже не відрізняються від зон, позначених на своїх мапах школярами з Маріямполе. Шакяй, як і Маріямполе, мовною спорідненістю пов’язані з більшою частиною ареалу західних аукштайтів-каунишків. Різниця полягає в тому, що мова, якою послуговуються в Шакяї, на думку школярів цього міста, менш подібна до мовлення географічно віддаленіших від їхньої мовної батьківщини, але ближчих до Маріямполе Калварії та Пренайського краю. Натомість, на думку молоді з Маріямполе, віддаленими від її мовної батьківщини (або зовсім не спорідненими з нею) є розташовані поблизу Шакяя зони Юрбаркаса й Каунаса. Отже, суб’єктивна мовна спорідненість цих місцевостей майже збігається з об’єктивною.
ВИСНОВКИ
Дослідження образів мовної батьківщини в місцевостях ареалу говірки західних аукштайтів-каунишків — Каунасі, Юрбаркасі, Шакяї та Маріямполе, проведене з дотриманням методологічних принципів перцептивної діалектології, підтверджує й доповнює узагальнений у попередніх працях образ регіону, найближчого до стандартної литовської мови, — як суб’єктивний, так і об’єктивний.
Аналіз даних показує, що досліджувані з центральних місцевостей розглядуваної говірки — Шакяя та Маріямполе — більше схильні пов’язувати мовну батьківщину з діалектним мовленням. Імовірно, через своєрідність варіанта, тобто незначну відмінність від стандартної мови, частина з них не розпізнає власного мовного коду. Оцінюючи мовну батьківщину і як зону діалектного, і як зону недіалектного мовлення, школярі з Юрбаркаса, тобто з периферійної зони говірки, підтверджують існування в цій зоні кількох мовних варіантів. Мовний код, уживаний у Каунасі, місцева молодь, очевидно, пов’язує з варіантом, близьким до стандартної мови. Такі настанови опитаних респондентів майже збігаються з об’єктивною мовною маркованістю рідних околиць.
Подібні результати виявили три моделі (не)спорідненості мовних батьківщин з іншими зонами, виокремлені на підставі мап, намальованих і позначених школярами. З них видно, що місцевості, які респонденти з Шакяя та Маріямполе назвали найближчими до своїх мовних батьківщин з погляду мови, майже не виходять за межі говірки західних аукштайтів-каунишків. За словами молоді з Юрбаркаса, найтісніші мовні зв’язки об’єднують Юрбаркас із місцевостями тієї самої та суміжної жмудської говірки, розташованими на її периферії. Зони, які молодь із Каунаса назвала найбільш подібними до мовної батьківщини, майже збігаються з ареалом стандарту літературної мови, виокремленим геолінгвістами у другому десятилітті XXI століття.
Вербалізовані й візуалізовані настанови розкривають ставлення молодих мовців до об’єктивного мовного варіювання не лише рідних і навколишніх місцевостей, а й усього ареалу литовської мови. Імовірно, розташовані навколо мовних батьківщин (за винятком Каунаса та його околиць)
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 20
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 20
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
близькі до них з погляду мови зони школярі більшою мірою ототожнюють із діалектним мовленням. Місцевості, які охоплюють майже весь ареал литовської мови й (не)пов’язуються молоддю зі своїми мовними батьківщинами найслабшою або цілковитою відсутністю мовної спорідненості, імовірно, асоціюються з мовним варіантом, ближчим до стандартної мови.
LITERATŪRA
Aliūkaitė D. 2007: Tarminis kalbėjimas ir bendrinė kalba: objektyviųjų ir subjektyviųjų skirtumų kultūrinė vertė. Daktaro disertacija, Vilnius: Vilniaus universitetas.
Aliūkaitė D. 2019: Objektyvusis tarmiškumas: požymiai ir vertė. – Respectus Philologicus 35(40), 63–91.
Aliūkaitė D., Bakšienė R., Jaroslavienė J. ir kt. 2014: Punktų tinklo tankis geolingvistinės skirties aukštaičiai: žemaičiai požiūriu. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai). Sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 129–196.
Aliūkaitė D., Merkytė-Švarcienė E. 2012: Bendrinės kalbos regionai jaunųjų lietuvių kalbos bendruomenės narių požiūriu: kompetencija ir vaizdiniai. – Kalbos kultūra 85, 155–177.
Aliūkaitė D., Mikulėnienė D. 2014: Geolektų ir regioninių dialektų formavimosi ypatumai Lietuvoje. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai). Sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 257–262.
Aliūkaitė D., Mikulėnienė D. 2016: Perceptyviosios dialektologijos instrumentai ir tyrimų kryptys: variantų arealai mentaliniuose žemėlapiuose (Biržų atvejis). – Acta Linguistica Lithuanica 74, 89–120.
Aliūkaitė D., Mikulėnienė D., Čepaitienė A., Geržotaitė L. 2017: Kalbos variantiškumas ir jo vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Bacevičiūtė R. 2004: Šakių šnektos prozodija ir vokalizmas, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 21
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai:
Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 21
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Bacevičiūtė R. 2006: Šakių šnektos tekstai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.
Bacevičiūtė R. 2008: Tarmių sąveikos požymiai Klaipėdos krašto „suvalkietiškajame“ idio lekte. – Baltu filoloģija 17(1/2), 5–18.
Bacevičiūtė R. 2010: Lietuvių kalbos žemaičių tarmės ypatybės vakarų aukštaičių kauniškių šnektose. – Respectus Philologicus 18(23), 235–243.
Bakšienė R. 2012: Klaipėdos krašto aukštaitiškosios dalies naujosios tarmės formavimasis. – Žmogus ir žodis 1, 19–23.
Bakšienė R. 2015: Tarminio kalbėjimo savivertė ir gyvybingumas: XXI a. pradžios Šakių ir Jurbarko šnektos. – Lietuvių kalba 9. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/174.
Bakšienė R. 2016: Vakarų aukštaičių kauniškių priegaidės: Marijampolės šnekta, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Bakšienė R. 2019: Tarminio kalbėjimo vertinimas Paprūsėje: XXI a. pradžios Vištyčio arealo tyrimas. – Lietuvių kalba 13. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/267/199.
Bakšienė R., Vaišnienė D. 2014: Klaipėdos krašto aukštaičiai: tekstai ir kontekstai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Dabašinskienė I., Dagilytė E. 2013: Suvalkiečių išskirtinumas: būdo savybės ar kalbėjimas? – Miestai ir kalbos 2. Moksl. red. M. Ramonienė, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla, 105–123.
Dailey-O’Cain J. 1999: The Perception of Post-Unification German Regional Speech. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 227–242.
Diercks W. 2002: Mental Maps. Linguistic-Geographic Concepts. – Handbook of Perceptual Dialectology 2. Ed. D. Long, D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 51–70.
Eckert P. 1997: Age as a Sociolinguistic Variable. – Handbook of Sociolinguistics. Ed. Florian Coulmas, Oxford: Blackwell, 151–167.
Evans B. 2002: Attitudes of Montreal Students towards Varieties of French. – Handbook of Perceptual Dialectology 2. Ed. D. Long, D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 71–93.
GAT 2008: Grīškabūdžio apylinkių tekstai. Sud. R. Bacevičiūtė, V. Sakalauskienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 22
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 22
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Geržotaitė L. 2016: Jaunųjų šiauliškių ir panevėžiškių tarminė savimonė: ribos mentaliniuose žemėlapiuose. – Acta Linguistica Lithuanica 74, 121–142.
Geržotaitė L. 2018: Šiaulių jaunuolių kalbinė gimtinė mentaliniuose žemėlapiuose. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 5. Sud. R. Bakšienė, N. Morozova, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 76–101.
Geržotaitė L. 2019: Bendrinės lietuvių kalbos vaizdinių kalbinio standarto plote tyrimas: vienos Kauno rajono gimnazijos atvejis. – Lietuvių kalba 13. Prieiga internete: http://www.lietuviukalba.lt/index.php/lietuviu-kalba/article/view/278 (žiūrėta 2019 09 27).
Geržotaitė L., Čepaitienė A. 2016: Vilkaviškio jaunuolių kalbinė gimtinė: ribos, taisyklingumo ir patrauklumo vertės. – Verbum 7. Prieiga internete: http://www.zurnalai.vu.lt/verbum/issue/view/889.
Geržotaitė L., Mikulėnienė D. 2014: Geolectų ir regiolectų formavimasis Lietuvoje: žemėlapis ir komentarai. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai). Sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis.
Girdenis A., Zinkevičius Z. 1966: Dėl lietuvių kalbos tarmių klasifikacijos. – Kalbotyra 14, 139–147.
Grinaveckienė E. 1957: Mituvos upyno tarmės fonetika. – Lietuvių kalbotyros klausimai 1, 119–180.
Grinaveckienė E. 1996: Jurbarkiškių šnekta. – Jurbarkas: istorijos puslapiai. Ats. red. A. Piročkinas, Vilnius: Pradai, 88–98.
Inoue F. 1999: Subjective Dialect Division in Great Britain. – Handbook of Perceptual Dialectology. Volume 1. Ed. D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 161–176.
LKTChr 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija. Sud. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 2004.
Long D. 1999: Geographical Perception of Japanese Dialect Regions. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. D. Preston. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 177–198.
Marshal J. 2004: Language Change and Sociolinguistics: Rethinking Social Networks (Palgrave Studies in Language Variation), Basingstoke: Palgrave Macmillan.
Merkytė-Švarcienė E. 2016: Tarmių mentalinio žemėlapio (ne)tikslumo veiksniai: tarmės vartojimas vs. nevartojimas. – Respectus Philologicus 29(34), 139–154.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 23
LAURA GERŽŪTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 23
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
Preston D. 1989: Perceptual Dialectology: Nonlinguists’ Views of Areal Linguistics, Dordrecht: Foris.
Preston D. 1993: Folk Dialectology. – American Dialect Research. Ed. D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 333–377.
Preston D. 1999a: Introduction. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, XXIII–XL.
Preston D. 1999b: A Language Attitude Approach to the Perception of Regional Variety. – Handbook of Perceptual Dialectology 1. Ed. D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 359–373.
Sakalauskienė V. 2013: Jurbarko apylinkių tekstai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Sakalauskienė V. 2015: Jurbarko šnekta – žemaitiško ir aukštaitiško arealų susikirtimo vieta. – Leksikografija ir leksikologija 5, 309–329.
Vaicekauskienė L. 2014: Didmiestis ir sostinė geriausios lietuvių kalbos percepcijoje. – Taikomoji kalbotyra 6, 1–31. Prieiga internete: https://taikomojikalbotyra.lt/ojs/index.php/taikomoji-kalbotyra/article/view/52
Vaicekauskienė L., Čičirkaitė R. 2011: Vilniaus klausimas bendrinės lietuvių kalbos sampratose: metalingvistinių vilniečių komentarų tyrimas. – Darbai ir dienos 56, 57–76.
VAKKKA 2005: Vakarų aukštaičiai kauniškiai ir Klaipėdos krašto aukštaičiai. Lietuvių kalbos tarmės mokyklai. Sud. R. Bacevičiūtė, D. Mikulėnienė, V. Salienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Zinkevičius Z. 1969: Apie lietuvių kalbos tarmių skirstymą. – Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A serija 3(31), Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 365–380.
Zinkevičius Z. 2006: Lietuvių tarmių kilmė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Gauta 2019 10 10
Priimta 2019 12 18
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 24
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 24
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
IMAGES OF THE LINGUISTIC HOMELAND OF THE YOUNG WESTERN AUKŠTAITIANS OF KAUNAS: THE LINGUISTIC (NON)AFFINITY OF KAUNAS, JURBARKAS, ŠAKIAI, AND MARIJAMPOLĖ
Summary
The article is concerned with an analysis of a research of images of the linguistic homeland of young people from the locations of the Western Aukštaitian Subdialect of Kaunas: Kaunas, Jurbarkas, Šakiai, and Marijampolė. The subject material constitutes the data from a research conducted under the principles of perceptual dialectology.
The images of the linguistic homeland embedded in the consciousness of the respondents can be uncovered through a discourse of the frequency of choice of linguistic codes and an analysis of the drawn (mental) maps of the tendencies of the localisation of the (non)affinity between the linguistic homeland and other locations.
The analysis of the data has revealed that it is the subjects from the central locations of the area covered (meaning Šakiai and Marijampolė) who tend to associate their linguistic homelands with dialectal expression. It is likely that, owing to the singularity of a particular variation (the low degree to which it differs from the standard language), some of them are unable to recognise their own linguistic code. In recognising the existence of dialectal and non-dialectal expression in their linguistic homeland, subjects from Jurbarkas, a border zone of a subdialect, potentially confirm a coexistence of several linguistic variations in it. The linguistic code used in Kaunas most probably connects in the images of local school youth with a variation that approximates the standard language.
Drawn maps show that, as far as linguistic affinity is concerned, local young people associate Šakiai and Marijampolė with the major part of the area of Western Aukštaitian Subdialect of Kaunas. The neighbouring border areas of Aukštaitians and Samogitians are considered linguistically closest to Jūrbarkas. The locations specified by Kaunas respondents as being closest to their linguistic homeland almost mirror the area of the standard language as identified in the second decade of the 21st century.
The images of variation revealed by the attitudes of the young language users mirror the objective linguistic variation both of the subjects’ linguistic homeland and its surroundings, and of the entire area of the Lithuanian language to an almost exact degree.
BENDRINĖ KALBA 92 (2019)
www.bendrinekalba.lt
ISSN 2351-7204
Page 25
LAURA GERŽOTAITĖ. Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas | 25
doi.org/10.35321/bkalba.2019.92.05
KEYWORDS: perceptual dialectology, Western Aukštaitian subdialect of Kaunas, linguistic homeland, linguistic affinity, drawn maps.
