LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, II LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ПРО СПОЛУЧЕННЯ З РОДОВИМ ВІДМІНКОМ У СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Т. В. БУЛЫГИНА

Цю статтю присвячено деяким питанням, пов’язаним з описом функцій литовського генітива — відмінка, який, безперечно, становить найбільші труднощі для дослідника відмінкового синтаксису (не лише литовської, а й інших індоєвропейських мов).¹⁾

Незважаючи на те, що цей відмінок набув у литовській мові надзвичайно широкого синтаксичного поширення,²⁾ досі немає жодного дослідження, спеціально присвяченого конструкціям із родовим відмінком. Що ж до загальних праць, пов’язаних із вивченням відмінкового синтаксису в

¹⁾ На складність інтерпретації вживання індоєвропейського генітива звертали увагу багато дослідників — із новіших праць див., наприклад, A. Heintz, Genetivus w indoeuropejskim systemie przypadkowym, Warszawa, 1955, с. 5. Не випадково жодне «загальне» визначення значення родового відмінка (у різних індоєвропейських мовах) — починаючи від давньоіндійських граматистів [пор. негативне визначення вживання родового відмінка в граматиці Паніні, цитоване Дельбрюком («Родовий відмінок уживається в усіх інших випадках»), яке подано після досить точного встановлення узагальненого значення інших відмінків (див. В. Delbrück, Vergl. Synt., I Th., Kap. III, I, A. Die Grundbegriffe nach der indischen Grammatik, с. 180)] і закінчуючи найновішими спробами в цьому напрямі, — не є задовільним [пор., наприклад, гранично абстрактне визначення загального значення родового відмінка в російській мові у Р. Я. Кобсона (Beitrag zur allgemeinen Kasuslehre, TCLP, t. 6, Prague, 1936, с. 255) та заперечення А. В. Ісаченка (Грамматический строй русского языка в сопоставлении со словацким, Братислава, 1954, с. 139); водночас виокремлення значень Genetivus subjectivus і Genetivus objectivus як єдиних синтаксичних — тобто незалежних від семантики компонентів сполучення — значень, запропоноване Ю. Куриловичем у його чудовій статті «Le problème du classement des cas» (BPTJ, IX, Краків, 1949, с. 33) і слідом за ним А. В. Ісаченком (там само, с. 138), також не видається достатньо послідовно аргументованим (докладніше про це див. Т. В. Булыгина, Неглагольные сочетания с родительным падежом в современном литовском литературном языке, зб. «Славянское языкознание», М., 1959, с. 222—223)].

²⁾ На цю обставину дотепно вказав свого часу видавець литовських казок Оршек, який в одному зі своїх «мовних фокусів» (Sprachkunststücke) виклав цілу історію, вживаючи з непрямих відмінків лише родовий (Litauische Märchen und Erzählungen. Aus dem Volke gesammelt und in verschiedenen Dialekten besonders in der Galbraster Mundart mitgeteilt von C. Jurkschat, Heidelberg, 1898); крім того, особливо важливо, що синтаксис генітива в литовській мові зберіг багато рис найдавнішого вживання, утрачених іншими мовами. Це дає підстави припускати, що дослідження литовського родового відмінка могло б стати корисним і для з’ясування сутності родового відмінка в інших (насамперед слов’янських) мовах.

90

литовській мові, то вони, окрім недостатньо повного опису сполучень з одним певним відмінком (що цілком зрозуміло з огляду на їхній загальний характер), викликають низку принципових заперечень — як у загальнотеоретичному плані (принципи класифікації; надмірна деталізація класифікації внаслідок нерозрізнення власне відмінкових значень і часткових значень, що цілком визначаються лексикою компонентів сполучення тощо), так і в плані конкретного тлумачення окремих уживань родового відмінка (неадекватність терміна «Genitivus partitivus»; об’єднання під цією рубрикою різнорідних типів уживання родового відмінка; необґрунтованість у низці випадків принципу класифікації дієслівних сполучень із родовим відмінком за значенням дієслова тощо).

У цій статті ми маємо намір розглянути деякі з цих питань на матеріалі сполучень із генітивом у сучасній литовській літературній мові, не ставлячи собі за мету через брак місця дати вичерпний систематичний опис уживання цього відмінка.

* * *

— Не підлягає сумніву, що під час дослідження значення того чи того відмінка необхідно насамперед зважати на граматичну належність слова, яке сполучається з цим відмінком. Так, безперечно, слід розрізняти як два основні типи генітивних сполучень іменні та дієслівні конструкції, оскільки відмінності в граматичній категорії слів, що сполучаються з родовим відмінком, відповідає відмінність у синтаксичному значенні відповідних сполучень, тобто в характері відношення між їхніми компонентами; приіменниковий родовий відмінок детермінує, обмежує іменне поняття, виражаючи різновид означальних відношень, тоді як придієслівний родовий відмінок найчастіше називає об’єкт дії і, таким чином, пов’язаний зі «стрижневим словом» сполучення об’єктними відношеннями).

Тому важко погодитися, наприклад, із видатним дослідником литовського синтаксису Е. Френкелем³), який розглядає такі сполучення, як, скажімо, duoti vandens, в одному ряду з такими, як vandens stiklas (під рубрикою «Gen. partitivus»), відокремлюючи перші від інших дієслівних сполучень, а другі — від інших субстантивних сполучень. Загальна традиційна назва, якою Е. Френкель об’єднує ці два різнорідні типи сполучень, не є достатнім доказом справжньої спільності значення відмінкової форми в сполученнях обох типів.

З іншого боку, навряд чи доцільно в усіх випадках класти в основу класифікації ознаку граматичної належності слова, що сполучається з родовим відмінком. Так, очевидно, немає підстав розмежовувати дієслівні сполучення з родовим відмінком і сполучення цього відмінка з активними дієприкметниками, оскільки характер відношення між компонентами, так

³) См. Е. F r a e n k e l, Syntax der litauischen Kasus, Kaunas, 1928.

91

так само як і «значення» відмінкової форми (об’єкт дії, вираженої стрижневим словом) в обох типах сполучень тотожні. Тому непереконливим видається, наприклад, у Шлейхера включення до групи сполучень із прикметниками та їхніми прислівниками⁴) сполучень із дієприкметниками, утвореними від дієслів із запереченнями (напр., nebōjas pinigų), або від дієслів, які й у особовій формі сполучаються з родовим об’єкта (напр., vandēns trōkštas, smertės bijas)⁵).

Так само необґрунтованим видається відокремлення сполучень родового відмінка з іменниками кількісного значення від аналогічних сполучень із кількісними прислівниками або «субстантивованими» числівниками — з одного боку, і об’єднання їх з відмінними за значенням (і за формою! — йдеться про порядок компонентів) сполученнями з подібними іменниками — з другого, що має місце в класифікації Е. Френкеля. Зіставлення різних сполучень із постпозитивним родовим — [пор., наприклад,…pōra sveikinimo žodžių, pōra pakštelėjimų poniai į ranką, pōra stiklų arbatos — ir sudiev (Cvirka) «…пара вітальних слів, пара поцілунків ручки пані, пара склянок чаю — і до побачення» (род. відм. при іменниках); …vandēnys krinta penkis šimtus pēdų žemyn, suduždami į milijardus mažų lašelių (Cvirka) «…вода низвергається з висоти в п’ятсот футів, розбиваючись на мільярди найдрібніших крапель» (род. відм. при числівниках); …ir daug daktarų paėmė daug pinigo (Cvirka) «…і багато лікарів узяли багато грошей» (род. відм. при прислівниках); …ėjo žinios: tiek užmuštų, tiek paimtų į nelaisvę (Cvirka) «…надходили звістки: стільки-то вбитих, стільки-то взятих у полон» (род. відм. при займенниках)] — показує, що значення родового відмінка («назва класу або роду предметів, узятих у певній кількості») не залежить від належності семантично однорідних слів, що сполучаються з ним, до різних частин мови.

Водночас формальна відмінність (різний порядок компонентів) між сполученнями родового відмінка з іменниками, що позначають кількість, міру тощо, виявляється пов’язаною з розбіжністю в їхньому значенні. Якщо у сполученнях із препозитивним родовим відмінком (який умовно можна було б назвати «родовим змісту») головним членом, «темою» висловлювання є іменник, що сполучається з генітивом (тобто назва «форми»), а назва «змісту» є лише необхідним додатковим елементом, означенням до назви «форми», то у сполученнях із постпозитивним родовим відмінком (який умовно можна було б назвати «родовим кількості») головним є поняття, виражене родовим відмінком, а назва кількості є менш істотною, вона становить собою ніби означе-

⁴) Див. А. Schleicher, Handbuch der litauischen Sprache, т. 1, Grammatik, Prag, 1856. -Cap. V, Vom Gebrauche der Casus, § 129 (увесь матеріал розподіляється автором залежно від граматичної категорії «стрижневого слова» на три групи, до яких, крім названої вище, входять група сполучень з іменниками та сполучень із дієсловами; утім, цей принцип не в усіх випадках послідовно витримується).

⁵) Там само, с. 273.

92

нням (не граматичним, звичайно) до назви речовини (або предмета тощо). Щоб проілюструвати зв’язок значення всього сполучення з тим чи тим порядком сполучуваних слів, порівняймо деякі приклади, що належать до двох типів сполучень, про які йдеться. Так, наприклад, пор. таке сполучення з постпозитивним родовим відмінком, як:... prie karštų krosnių, kur lašas ištirpinto plieno iš karto persigeria per žmogaus kaulus (Cvirka),... до розпечених домен, де [лише одна; кожна] крапля розплавленої сталі відразу пропалює тіло до кісток» (у сполученні, як видно з контексту, увагу звернено саме на кількість речовини), або не менш характерне:.... išseko motinoje paskutinis lašas pieno (Cvirka) «у матері вичерпалася остання крапля молока» — зі сполученнями того самого іменника з препозитивним родовим відмінком:... visa dingę, išgaravę, kaip rasos lašelis (Cvirka) «...усе зникло, випарувалося, як краплинка роси» (букв. «росяна краплинка»);...į lietaus lašus (Cvirka) «на дощові краплі». Пор. також такі сполучення з однаковим лексичним складом:... nupirko dar gabalą žemės (Cvirka) «купив ще відрізок землі» та išlindo auksinio rago pavidalo žemės gabalas (Cvirka) «показався відрізок землі, схожий на золотий ріг» — у першій конструкції іменник, що сполучається з постпозитивним родовим відмінком, «визначає» предмет, названий родовим, з кількісного боку; у значенні другого сполучення з препозитивним родовим відмінком, що характеризується тіснішим зв’язком між компонентами, кількісний відтінок відсутній.

Пор. також: Dabar, girdi, aš tiek pinigų turiu, kad galėčiau dvarą nupirkti ir pulką kareivių laikyt su armotomis (Cvirka) «Тепер, чуєш, у мене стільки грошей, що міг би купити маєток і утримувати [цілий] полк солдатів із гарматами» (у сполученні підкреслено кількість солдатів, як видно й із контексту), і той самий іменник у сполученні з препозитивним родовим відмінком:... kad raudonarmiečių pulkai pas mus atvažiavo (Jovaras) «...що червоноармійські полки до нас приїхали». Показовим є також зіставлення таких пар сполучень, у яких ті самі слова мають «кількісне» або «не кількісне» значення залежно від позиції родового відмінка, пор.: Šyvis... surado eilę gerbėjų (Cvirka) «Шивіс... здобув [цілий] ряд (тобто „багато“) шанувальників» і Krukas...nusišypsojo, praskleidęs auksinių dantų eilę (Cvirka) «Крукас... усміхнувся, оголивши ряд [тут власне значення іменника eilė] золотих зубів»; або: Šiandien pasiunčiau jums partiją tautiečių (Cvirka) «Сьогодні послав вам [цілу] партію співвітчизників» і Amerikos socialistų partija (Cvirka) «соціалістична партія Америки»; пор. також:... skustuvą, kojines ir dar porą smulkių daiktų (Cvirka) «бритву, шкарпетки й ще пару [тобто „кілька“] дрібних речей» і... turiu dvi eilutes, ketverias batų poras (Cvirka) «...у мене два костюми й чотири пари черевиків».

Кількісного значення у сполученні з постпозитивним родовим відмінком набувають і такі, наприклад, іменники, загалом далекі від цієї семантики, але такі, що позначають предмети, з якими пов’язується певне

93

ний розмір, як tvanac „потоп“, debesys „хмара“ тощо. Пор. їх уживання з пост- і препозитивним родовим відмінком:... kur tvanas visokių į žmones panašių daiktų, tvanac alaso, balsų (Cvirka) „...де цілий потоп усяких людиноподібних істот, потоп шуму, гамору“ (у сполученні з препозитивним родовим відмінком той самий іменник виступає у власному значенні, пор., напр.,...mirkti alyvos ir anglių tvane (Cvirka) „...мокнути в потопі [з] олії та вугілля“);...siautė debesys peteliškių (Cvirka) „...кружляли цілі хмари метеликів“ (у сполученнях того самого іменника з препозитивним родовим відмінком кількісне значення відсутнє, пор., напр., važiuodavo lengva mašina, skandindama dulkių debesis prie kelio dirbančius kumetčius (Marukas) „проїжджала легка машина, топлячи в хмарі пилу батраків, які працювали біля дороги“;...o žąsys girgina piaunamos — plunksnų debesėlis (Cvirka) „...а коли гуси ґелґочуть під ножем — пухова хмаринка“).

Кількість прикладів, що вказують на залежність значення сполучення від порядку компонентів, які його утворюють, можна було б значно збільшити. Однак, здається, і порівняно невелика кількість наведених прикладів, які засвідчують особливе значення сполучень збірних і кількісних іменників із постпозитивним родовим відмінком, підтверджує неправомірність змішування таких сполучень зі сполученнями іменників тієї самої семантики з препозитивним родовим відмінком (так званим „родовим вмісту“).

Ця відмінність і, з іншого боку, очевидна спільність значення постпозитивного родового відмінка у сполученнях із семантично близькими іменниками, прислівниками, займенниками й числівниками свідчать як про необхідність ураховувати під час класифікації значень відмінків порядок розташування компонентів сполучення, так і про доцільність класти в основу класифікації граматичну належність слова, що сполучається з родовим відмінком, лише в тому разі, коли такий поділ функціонально виправданий.

Ціла низка дискусійних питань постає у зв’язку з вивченням родового відмінка в порівняно обмеженій сфері його ад’єктивного вживання.

Основну масу дієслівних сполучень із родовим відмінком становлять сполучення, що називають дію та її об’єкт, тобто мають значення, співвідносне зі значенням сполучень перехідних дієслів зі знахідним відмінком. При цьому в деяких сполученнях поява родового відмінка зумовлена семантикою дієслів, які завжди сполучаються з цим відмінком, тоді як в інших дієслово, що входить до складу конструкції, може сполучатися і зі знахідним відмінком. Звісно, що для встановлення специфічного значення родового відмінка особливий інтерес становлять саме ці останні сполучення, безпосередньо протиставлені конструкціям зі знахідним.

Значення, що виявляється при зіставленні сполучень з тим і тим відмінком, однакових за лексичним складом (із тотожним „лексичним наповненням“), очевидно, і буде власне „грамати-

94

чним⁶ значенням, властивим самій відмінковій формі, цілком вільним від впливу „семантичного навантаження“ компонентів сполучення. Саме тоді, коли можливе пряме протиставлення тих і тих сполучень (тобто коли з тим самим дієсловом може виступати той чи той відмінок того самого іменника), формальна відмінність між знахідним і родовим відмінками є синтаксично значущою. Реалізація цієї можливості обмежена з боку іменника, що називає об’єкт дієслівної дії: зазначене протиставлення стосується дієслівних сполучень з іменниками, об’єднаними спільним значенням „непредметності“, „речовинності“, „просторової необмеженості“ (тобто з речовинними, збірними й абстрактними іменниками, а також з іменниками у множині, що позначають „просторово необмежену“ сукупність предметів).

Що ж до дієслів, здатних виступати в розглядуваних сполученнях, то вони не утворюють якоїсь однорідної семантичної групи; як „стрижневе слово“ може виступати будь-яке перехідне дієслово, якщо тільки його значення не передбачає необхідного зв’язку з „предметним“, „просторово обмеженим“, таким, що має певний обсяг, об’єктом. Можливість виділення цілих груп сполучень із лексично однорідними дієсловами пояснюється лише тим, що деякі з них природно сполучаються з певними об’єктами; напр., висока частотність у таких сполученнях дієслів, що означають споживання їжі, зумовлена тим, що харчові продукти часто позначаються речовинними іменниками. Тим часом сполучення цих дієслів із родовим відмінком речовинних іменників нічим істотним не відрізняються від відповідних сполучень, до складу яких входить будь-яке інше перехідне дієслово. Тому цілком невиправданим видається завжди ставити появу родового відмінка в залежність від певних дієслів, як це робить, напр., Е. Френкель, який у згаданій вище праці окремо розглядає родовий відмінок при дієсловах „von etwas essen, trinken“ і при дієсловах „jmd. an etw. Anteil geben etw. gewinnen, erlangen“⁸) (тобто відокремлює такі випадки, як, напр., „walgiti duonas“ — с. 43, від таких, як, скажімо, „kur gaut pinigų“ — с. 44), водночас об’єднуючи сполучення з цими дієсловами зі сполученнями, до складу яких входять дієслова „anfüllen, volladen usw. mit. etw.“ — с. 44 (тобто pripildyti тощо), дієслова, що виражають задоволеність суб’єкта дією: „sich satt

⁶⁾ Користуємося висловом проф. А. В. Ісаченка (Грамматический строй русского языка в сопоставлении со словацким, Братислава, 1954, с. 136), який він уживає у зв’язку з тезою про необхідність розмежування „синтаксичного“ й „несинтаксичного“ („адвербіального“) значення відмінка, однак, на жаль, не супроводжуваною визначенням умов максимальної „свободи від семантичного навантаження“.

⁷⁾ Значення цих, можливо, не цілком вдалих термінів, замінити які ми, однак, не маємо змоги, пояснюється у праці А. І. Томсона „К синтаксису и семасиологии русского языка“, Одеса, 1903, с. 36 і далі.

⁸⁾ Як свідчать ці назви параграфів, Е. Френкель лише частково приписує (безпідставно) самому дієслову значення дії, що охоплює об’єкт.

95

essen, satt trinken» — с. 44 (тобто priesti, apsigerti тощо), дієслова genügen, hinreichen, ermangeln, bedürfen — с. 45 (тобто, наприклад, pakakti, užtekti, netekti тощо; reikėti, reikalauti тощо), — тобто такі дієслова, значення яких справді зумовлює родовий відмінок, — в одну групу «Gen. part. bei bestimmten, meist trans. Verben» (розрядку нашу — Т. Б.).

У зв’язку з висловленим доцільно покласти в основу класифікації розглядуваних сполучень значення імені, що виступає у формі родового відмінка (при цьому всередині утворених груп можна — для зручності викладу — розташовувати разом сполучення з дієсловами близького значення).

Сполучення з назвами речовин. На відміну від назв просторово обмежених предметів, що мають визначений обсяг і в сполученні з перехідними дієсловами завжди виступають у формі знахідного відмінка, назви речовин (і под.), позначаючи об’єкт дії, вираженої перехідним дієсловом, часто вживаються у формі родового відмінка.

Як уже зазначалося, можливість сполучення назв речовин із родовим відмінком загалом не пов’язана з якимись певними групами дієслів, якщо не зважати на те, що вона природно обмежена реальною можливістю поєднання тих чи інших дій із певною групою об’єктів, позначених назвами речовин. Природно також, що найуживанішими є сполучення з дієсловами, які позначають дії, з якими об’єкти зазначеної групи пов’язані самою своєю природою. Це, наприклад, сполучення з дієсловами valgyti «їсти», gerti «пити», srėbti «сьорбати» тощо, наприклад, Parėjusį pavalge šiltų, nuo pusryčio likusių batvinių, pasrėbė rūgusio pieno (Vienuolis) «Повернувшись, поїла теплої ботвіньї, що залишилася від обіду, похлебтала кислого молока»; virti «варити», kepti «пекти», daryti (у значенні «готувати їжу»), наприклад, Vieni, sukūrę žemėje ugnį, verda valgio, kepa šašlykų (Vienuolis) «Одні, розклавши на землі вогонь, варять їжу (род. відм.), смажать шашликів (род. відм.)», а також із дієсловами, що позначають «універсальні» — у сенсі спрямованості на різні об’єкти — дії: duoti «давати», skolinti «позичати», siūlyti «пропонувати», наприклад, Jonai, duok jodo, duok vat os (Vienuolis) «Йонасе, дай йоду, дай вати»; «...gal man paskolinsi duonos? (Jasiukaitis), «...може, позичиш мені хліба?»; Vienas net siūlė tabako (Cvirka) «Один навіть запропонував тютюну»; imti «брати», gauti «отримувати», gabenti «доставляти», pirkti «купувати», наприклад, Keisk pavardę, kartą tu gauni žemės (Cvirka) «Міняй прізвище, адже ти отримуєш землю (род. відм.)»; Ir paėmė likerio (Cvirka) «І взяли лікеру»;...nors patys sau turėjome gabenti duonos iš tolimesnių kraštų (Vienuolis), «...хоча самі мусили доставляти собі хліба з віддаленіших країв»;...pirmiausia nutarėm nusipirkti cukrinių avinėlių (Cvirka) «насамперед ми вирішили купити собі цукрових баранчиків»; nešti «нести», vežti «везти» тощо, наприклад, Moterys tetai atnešdavo skerstuvių, miltų, sviesto, sūrio, o pačios išsinešdavo sėklų ir žolelių (Cvirka) «Жінки приносили тітці м’яса, борошна, масла, сиру, а самі виносили із собою насіння й трав»; atsivežė jis daug knygų, mikroskopą ir šiaip įvairios mokslo medžiagos (Jurgi-

96

нас) «привіз із собою багато книжок, мікроскоп і різного наукового матеріалу»; turėti «мати», наприклад, Džiaukis duonos turinti, ne sviesto (Žemaitė) «Радій, що маєш хліба (род. відм.), а не тільки масла (род. відм.)».

Однак широко вживані й сполучення з іншими дієсловами, наприклад: Kad nesukiršintų pagonių dievų, nežymiai numesdavo jiems valgio ir kryžiuočiai (Vienuolis) «Щоб не розгнівати язичницьких богів, хрестоносці непомітно кидали їм їжі»; «…швирнув угору мул»; Dažnai jam motina įrišdavo į skarutę kiaušinių, vilnos, kartais tekdavo nunėšti kiaulės šerių arba senų skudurų (Cvirka) «Часто мати зав’язувала йому в хустинку яєць, вовни, іноді доводилося відносити свинячої щетини або старого ганчір’я (род. відм.)»; «…jeigu meškai duoti pauostyti tabako… (Cvirka) «…якщо дати ведмедеві понюхати тютюну…»; žemės žada, pinigų (Gudaitis-Guzevičius) «Землі обіцяє, грошей…»; «…kuris jau iš anksto buvo sėklos pažadėjęs (Baltušis) «…який уже заздалегідь пообіцяв насіння»; Dirgelevičius … iš spintos ištraukė … krupniko (Cvirka) «Диргялявічюс… витяг із шафи лікеру» (род. відм.); Pasodino vyrą berniuką prie stalo, surado jam popieriaus (Cvirka) «Посадили чоловіка й хлопця за стіл, знайшли йому паперу…» [пор. сполучення з «предметним» об’єктом: Mokytojas, ruoše profesoriaus popieriaus lapą (Acc.) … (Cvirka) «Учитель, приготувавши аркуш (зн. відм.) паперу для професора…»]; «…įtraukiau oro ir taip pat – panėriau (Cvirka) «Втягнув повітря і теж — пірнув»; pasiuntęs keletą skrybėlių ir kondensuoto pieno … (Cvirka) «надіславши кілька капелюхів і згущеного молока»; Tėvas paliko grašio, paliko pilnus aruodus grūdo ir saliamonišką pamokymą, kaip gyventi ir turtus krauti (Cvirka) «Батько залишив грошей, залишив повні засіки зерна й соломонову настанову, як жити та багатства наживати»; Rašo vis laiškus, įdeda vis pinigo (Cvirka) «Усе пише листи, вкладає туди грошей (род. відм.)»; Šviesusis konjako ir sūrio įsidėjęs (Cvirka) «Світліший прихопив із собою коньяку й сиру» та багато інших.

Зіставлення розглядуваних сполучень із відповідними конструкціями зі знахідним відмінком виявляє відмінність у значенні тих і тих, яка полягає в характері представлення об’єктів, протиставлених за лінією визначеності—невизначеності, або «предметності»—«речовинності» (останні терміни вкрай умовні)⁹.

Так, у родовому відмінку виступає назва об’єкта, представленого «невизначено», неіндивідуалізованого, який привертає увагу не з

⁹) Цікаво, що подібне явище спостерігається й в інших, неспоріднених мовах, у яких немає артикля. Пор., наприклад, протиставлення акузатива й партитива для вираження «специфіки» у фінській мові: акузативом у деяких випадках можна виразити визначеність прямого об’єкта, партитивом — його невизначеність. Зазначене протиставлення стосується тут також лише назв речовин, збірних та абстрактних іменників — або слів у формі множини — див. Л. Хакулинен, Розвиток і структура фінської мови (пер. рос.), ч. II — Лексикологія і синтаксис, М., 1955, с. 189.

7. Kalbotyros klausimai II.

97

з погляду форми, а з погляду змісту, тоді як назва об’єкта індивідуально визначеного («обмеженого у просторі», за термінологією А. І. Томсона) у аналогічних сполученнях виступає у знахідному відмінку. Пор., наприклад, такі конструкції: Antrą kalėjimo dieną jam atnešė butelį pieno ir duonos (Cvirka) «На другий день ув’язнення йому принесли пляшку молока і хліб», кількома реченнями нижче той самий об’єкт позначено знахідним відмінком: Rytą jis suvalgė duoną (Acc.), išgėrė butelį pieno ir visą dieną iš šiaudų kažką pynė (Cvirka) «вранці він з’їв [цей принесений] хліб, випив пляшку молока і весь день щось плетів із соломи»; або: Imkite, kunigėli, dešros (Cvirka) «Беріть, батюшко-ксьондзе, ковбаси…» — пор. сполучення зі знахідним відмінком того самого іменника, що позначає індивідуально визначений об’єкт: man teko viename jūsų salūne užsisakyti dešrą (Acc.), kurią perpiovus, išėjo oras (Cvirka) «…мені довелося в одному вашому салуні замовити таку ковбасу, з якої, коли її розрізали, вийшло повітря» — пор. із цим останнім прикладом сполучення того самого дієслова з родовим відмінком «невизначено уявлюваного» об’єкта: Kasdien valgiau gardžių pietų, iš vakaro galėdavau užsisakyti mėgiamų buljonų, pudingų, saldumynų (Vienuolis) «Щодня їв смачні обіди (букв. «смачних обідів»), із вечора міг замовити (букв.) улюблених бульйонів, пудингів, солодощів…»; Antanėlis gauna šokolado (Cvirka) «Антанеліс отримує шоколад [букв. «шоколаду»]» — пор. сполучення зі знахідним відмінком того самого іменника, що називає конкретну дію, спрямовану на визначений, «предметний» об’єкт: Antanėlis krūptelė, šokoladas nukrinta ant grindų, Kvintetas pakreipia taškuotą galvą, apuosto šokoladą (Acc.) ir netrukus taip pat užsimerkia (Cvirka) «Антанеліс здригається, шоколад падає на підлогу, Квінтет повертає плямисту голову, обнюхує шоколад, але незабаром знову заплющує очі».

Пор. протиставлення родового відмінка «речовинного», невизначено уявлюваного об’єкта знахідному відмінку «предметного» об’єкта (вираженого тим самим субстантивованим прикметником) в одному реченні …atnešė man karčiosios ir ėmė prašyti, kad papasakočiau, o aš išverčiau ant žemės karčiąją (Acc.) ir sakau …(Cvirka) «…принесли мені гіркої і стали просити, щоб я розповів, а я перекинув гірку на землю і кажу…»; …Jocius … tik šviežio alaus į stiklinę pylė ir kiaulieną (Acc.) artyn stūmė (Baltušis) «…Йоцюс… тільки наливав у склянку свіжого пива і присував ближче свинину» — до першого наведеного сполучення дієслова pilti з родовим відмінком «речовинного» об’єкта пор. сполучення того самого дієслова зі знахідним відмінком «визначеного», «предметно уявлюваного» об’єкта (також вираженого іменником зі значенням речовини): Pildamas kavą, oberleitenantas Grifelis pranešė, kad tai tikra kava ir tikras rusų likeris (Cvirka) «Розливаючи [подану] каву, обер-лейтенант Грифеліс оголосив, що це справжня кава і справжній російський лікер»; до другого наведеного сполучення, що називає дію, спрямовану на «предметний» об’єкт, пор. сполучення з родовим відмінком того самого іменника: …atnešiau kiaulienos prie raumenukų, išvi-

98

rinau (Cvirka) «...принесла свинини пізніше, зварила»; Jei tik šiandien gausiu pinigų, tai kitą sekmadienį ir brauksiu sau į Ameriką (Vienuolis) «Якщо тільки сьогодні отримаю грошей, то наступної неділі й поїду собі до Америки» — пор. нижче речення, де той самий об’єкт (тобто гроші, які будуть надіслані), схарактеризований як «індивідуально визначено уявлюваний» і виражений знахідним відмінком: Pinigus (Acc.) tuo tarpu paduosiu paturėti Juozaponienei (Vienuolis) «Гроші поки що дам на зберігання Юозапонене» або аналогічні приклади: — Duok pinigų, eisiu gerti. — Kur aš imsiu pinigų? (Jasiukaitis) — «Дай грошей, піду пити. — Де я візьму грошей?» і... jei senis mirs, aš paimsiu jo pinigus (Acc.) (Cvirka) «...якщо старий помре, я візьму його гроші».

Сполучення з іменниками у множині.

Особливе уявлення об’єкта, що зумовлює появу родового відмінка, може бути пов’язане, як уже зазначалося, і з множиною окремих предметів або осіб. Для характеристики об’єкта дії у сполученнях цієї групи доречніший термін «невизначене уявлення», ніж «речовинне». Ця «невизначеність» уявлення об’єкта виразно виявляється при зіставленні розглядуваних сполучень із відповідними сполученнями зі знахідним відмінком — пор., наприклад, такі сполучення з дієсловом turėti «мати»: Pasakykite, Frankai, ar jūs turite ten karvių, avių (Cvirka) «Скажіть, Франку, чи маєте ви там корів, овець...» і: Frankas pradėjo pasakot apie tai, kokius arklius (Acc.) ir kokią karietą jis namie turėjo (Cvirka) «Франк почав розповідати про те, яких коней (зн. в.) і який екіпаж він мав удома» — тут уже йдеться про певних коней (kokius jis namie turėjo), характер уявлення об’єкта в цих двох прикладах різний. Пор. також:...gražių namų turite ir savo polismenų (Acc.) (Cvirka) «...маєте гарні будинки (род. в.) і своїх полісменів (зн. в.)» і: Mačiau, turite savo saliūnus, mokyklas ir bažnyčias (Cvirka) «Бачу, маєте свої салуни, школи й костели (зн. в.)»; або ще очевидніше протиставлення за «визначеністю-невизначеністю»: Kiekvienas... turėjęs visokių sumanymų (Cvirka) «...кожен мав різноманітні задуми (род. в.)» і:...kiekvienas turėjo savo planus (Acc.) (Cvirka) «...кожен мав свої [певні] плани (зн. в.)».

Пор. також таке протиставлення родового й знахідного відмінків у сполученнях з тотожним «лексичним наповненням»: Keistų jis turėjo būdo ypatybių (Cvirka) «Дивні в нього були особливості характеру» (букв.: «Дивних він мав особливостей характеру») і:... jis turėjo savų nuostabių tėvų visas gerąsias ypatybes (Acc.) (Cvirka) «...він мав у собі всі чудові особливості своїх предків».

Або — протиставлення визначених і невизначених об’єктів, виражених відповідно знахідним і родовим відмінками та пов’язаних з одним і тим самим дієсловом:... o kitus išvarge knechtai naktį išmesdavo į krantą ir palikdavo nepalaidoję, tik pasiimdavo sau jų ginklus (Acc.), drabužius (Acc.) ir šiaip geresnių daiktų (Gen.) (Vienuolis) «...а інших утомлені кнехти вночі викидали на берег і залишали непохованими, тільки забирали собі їхню зброю, одяг і всілякі кращі речі»

99

забрали собі їхню зброю (зн. в.), одяг (зн. в.), та дещо з найкращих речей (род. в.).«

Пор. також такі сполучення родового й знахідного відмінків того самого іменника з різними дієсловами, у яких наявність того чи іншого відмінка пояснюється, звісно, не різним характером дій, а різним уявленням про об’єкти: Be to, mūsų ordino didysis magistras, kilnusis brolis Konradas Valenrodas, siunčia jūsų dukrai … savo palaimą ir dovanų (Gen.). — Ir riteris Griežė … perdavė savo kalaviją vienam tarnui, o iš kito … paėmė kunigaikštytei dovanas (Acc.)— пауксuotą dėžutę, kurioje buvo gražiausių gintarų eilutė ir aukso diadema galvai papuošti. Vėl, žengęs du žingsnius į priekį, priklaupė ir įteikė kunigaikštytei dovanas (Acc.) (Vienuolis) «Крім того, великий магістр нашого ордену, шляхетний брат Конрад Валленрод, посилає Вашій дочці… своє благословення й подарунків (род. в.) — А лицар Гриже передав свій меч одному слузі, а в іншого обома руками взяв подарунки (зн. в.) для княжни — позолочену скриньку, у якій був нанизаний найгарніший бурштин і золота діадема для прикрашання голови. Знову, ступивши два кроки вперед, став на коліна й вручив княжні подарунки (зн. в.). Або подібне співвідношення у фразі: Abu broliai siunčia per jį motinai ir seseriai labai dienų ir geriausių linkėjimų (Vienuolis) «Обидва брати посилали через нього матері й сестрі привітання (букв. «гарних днів») і найкращих побажань (род. в.) — пор. далі знахідний відмінок: Bet progos prieiti prie bajorienės ir jos dukros ir perduoti sūnų ir brolių linkėjimus (Acc.) riteriui vis nebuvo (Vienuolis) «Але нагоди підійти до боярині та її дочки й передати лицареві побажання (зн. в.) синів і братів усе не випадало».

З огляду на безмежну різноманітність значень іменників, що називають об’єкт дії у сполученнях цього типу (єдиною спільною рисою є властива їм «множинність»), неможливо визначити й якесь певне коло дієслів, найчастіше вживаних у таких сполученнях.

Розгляд найчисленніших серед дієслівних конструкцій із родовим відмінком — сполучень із родовим відмінком іменників множини (приклади опускаємо через брак місця) — особливо наочно показує безпідставність спроб пов’язувати появу родового відмінка «об’єкта» зі значенням самого дієслова.

Сполучення з іменниками абстрактного значення. Як уже зазначалося, протиставлення «невизначеного» й «визначеного» уявлення про об’єкт діє також у сфері іменників абстрактного значення, близьких до речовинних іменників своєю «непредметністю», «безформністю». Пор., наприклад, такі сполучення однакового лексичного складу: Prasidėjo gyvenimas, fabrikai peripildyti užsakymų, kas nori — šiandien gali gauti darbo (Gen.) (Cvirka) «Почалося життя, фабрики переповнені замовленнями, хто хоче — сьогодні ж може отримати [якусь] роботу (род. в.)» і: Gudaitis Pranuką nuvedė, ir jis gavo darbą (Acc.) lentpjūvėje.

100

Tokį darbą (Acc.) galėjo gauti kiekvienas naujokas… Pranas įsijungė į tą naują darbą. Jis pataikė labai geru laiku gauti darbą (Acc.) lentpjūvėje… (Cvirka) «Гудайтис відвів Пранукаса, і той отримав роботу (зн. в.) на лісопильні. Таку роботу (зн. в.) міг отримати кожен новачок… Пранас долучився до цієї нової роботи. Він саме вчасно отримав [цю] роботу (зн. в.) на лісопильні». Пор. також: Jeigu turėčiau laisvo laiko… (Cvirka) «Якби я мав вільного часу… (букв. «Якби я мав вільного часу»)…», …kartais, turėdamas laiko … (Cvirka) «…іноді, маючи час (род. в.)…» і: Žmonių gyvenimas buvo toks pat: visi jie ėjo, skubėjo, bet kiekvienas rodė savąjį laiką (Cvirka) «Життя людей було точнісінько таким самим: усі вони йшли, поспішали, а кожен показував свій час (зн. в.)». — До складу порівнюваних сполучень входять різні дієслова, проте дієслівний компонент останнього сполучення (зі знахідним відмінком) за умови «невизначеного» уявлення про об’єкт може сполучатися й із родовим відмінком іменника абстрактного значення, наприклад: Visi buvusieji Dūdos stalo draugai Meilutei akyse rodė rimto susirūpinimo jos vyro likimu (Cvirka) «Усі вчорашні товариші Дуди по застіллю на очах у Мейлуте виявляли серйозного занепокоєння (род. в.) долею її чоловіка»; Kartais jis parodydavo didžiausio užsispyrimo (Cvirka) «Іноді він виявляв найбільшої впертості (род. в.)» тощо.

Пор. також семантично близькі сполучення turėti reikšmės, turėti svarbos, turėti svorio «мати вагу, значення», до складу яких входить родовий відмінок абстрактного іменника, і протиставлені їм за «уявленням» про об’єкт сполучення того самого дієслова зі знахідним відмінком іменника reikšmę «значення», ужитого у спеціалізованому (лінгвістичному) сенсі: Ypatingai didelės svarbos turėjo Kruko įtraukimas į šį darbą (Cvirka) «Особливо важливого значення (род. в.) мало залучення Крука до цієї роботи»; Vis dėlto miestas turėjo savo reikšmės ir svorio jau vien dėl to, kad jis buvo apskrities miestas (Cvirka) «Проте місто мало [якесь] значення (род. в.) і вагу (род. в.) уже хоча б тому, що було повітовим містом» і: Taip žodis „buožė“ lietuvių kalboje turi ir socialinę reikšmę (Acc.) — reiškia buvusios kaimo išnaudotojų, kapitalistų atstovą «Так, слово «буо́же» в литовській мові має і соціальне значення (зн. в.) — означає представника колишніх сільських експлуататорів, капіталістів»; Taip, kai kurie žodžiai turi siaurą, specialią reikšmę (Acc.) «Так, деякі слова мають вузьке, спеціальне значення (зн. в.)».

У фразеологічному сполученні «справляти враження» (букв. «робити враження») іменний компонент зазвичай має форму родового відмінка, наприклад: …mergaičių gražumas padarė atvažiavusiems įspūdžio (Vienuolis) «…краса дівчат справила на приїжджих [певне] враження (род. в.); Tai darė įspūdžio, lyg užantyje tebūtų buvus tuštuma, ne kūnas (Vaižgantas) «Це справляло враження (род. в.), ніби за пазухою була сама порожнеча, а не тіло»; той самий компонент, конкретизований означенням, частіше ставиться у знахідному відмінку, наприклад: Jie urąč nemalonų darė įspūdį (Acc.) savo barbarišku vaizdu kultūringame dvare (Vaiž-

101

гантас) «Вони справляли особливо неприємне враження (вин. відм.) своїм варварським виглядом у культурному маєтку»; Bet maskviškių darbo kultūra, aukšta tekintojų kvalifikacija jam padarė gilų įspūdį (Acc.) (Dovydaitis) «Але культура праці москвичів, висока кваліфікація токарів справила на нього глибоке враження (вин. відм.)»; особливо в таких випадках, як: Severiutė tauškė plepėjo... ir неpasidomėjo, kokį įspūdį (Acc.) daro savo pasaka (Vaižgantas) «Северюте торохтіла — базікала... і навіть не поцікавилася, яке враження (вин. відм.) справляє своєю розповіддю»; Biržai visai kitaip šnekas, neg eglūnai ir pušynai. Kitokį ir įspūdį (Acc.) daro (Vaižgantas) «Ділянки зовсім інакше розмовляють між собою, ніж ялинники й сосняки. І враження (вин. відм.) справляють інше»¹⁰.

Коло дієслів, що виступають у розглянутих сполученнях, закономірно обмежене значенням іменного компонента.

Широко вживані сполучення абстрактного іменника в родовому відмінку з дієсловами teikti, suteikti «доставляти, надавати, забезпечувати, приносити» тощо, які називають результат того, що є суб’єктом дії, вираженої дієслівним компонентом, наприклад:...jausmas, kad esu gyvas, matau daiktus ir girdžiu už lango vėją, man teikė neapsakomo džiaugsmo (Cvirka) «...почуття, що я живий, усе бачу й чую вітер за вікном, приносило мені невимовну радість (род. відм.)»; Ir tokia malonia ir reikalinga jam buvo seselės priežiūra, jog užtekdavo vieno jos pamatymo, jos vieno žodžio — kad suteiktų jam energijos ir gyvumo (Vienuolis) «І таким приємним і потрібним був йому догляд сестри, що достатньо було одного погляду на неї, одного її слова — і це давало йому енергію (род. відм.) і життєздатність (род. відм.)»; Nepasakysiu, kad visa tai man teikė didelio malonumo (Cvirka) «Не скажу, що все це приносило мені велике задоволення (род. відм.)», а також аналогічні сполучення з дієсловами ще ширшого значення daryti, sudaryti «робити», duoti «давати», наприклад: Tai davė ir jam narsumo į viską šalčiau žiūrėti ir laukti šviesesnės ateities (Vienuolis) «Це йому також додало сміливості дивитися на все холоднокровніше й чекати на краще майбутнє»;...tie kraštai tik sudarys rūpesčio (Vienuolis) «...ті краї тільки клопоту (одн. ч.) завдадуть»; O tai sarmatos padarė, gyvačiukė! (Vienuolis) «Оце так присоромила (буквально — „зробила сорому“), негіднице!» тощо.

Серед сполучень цього значення вирізняється низка сталих фразеологічних виразів, наприклад, įvaryti baimės «нагнати страху»: kariai nešiojo ant ieties Karigailos Kazimiero galvą ir rodė ją, kad įvarytų baimės kitiems gyventojams (Vienuolis) «воїни носили... на списі... голову Казимира Каригайли й показували її, щоб нагнати страху на інших жи-

¹⁰⁾ Те саме спостерігається і щодо вже згаданого в іншому зв’язку сполучення «мати значення», іменний компонент якого за наявності означення часто виступає у формі знахідного відмінка, наприклад: Gramatika, kaip mokymo dalykas, turi didelę praktinę reikšmę «Граматика як навчальний предмет має велике практичне значення (вин. відм.)»; Jau iš šių teiginių numanu, kokią didžiulę reikšmę turi kalbos mokymas «Уже з цих тверджень зрозуміло, яке величезне значення (вин. відм.) має викладання мови».

102

телів»; …visi pasijuto galį įvaryti baimės savo ponams (Cvirka) «…усі відчули, що можуть вселяти страх (род. відм.) своїм панам», уже згадане padaryti įspūdžio «справити [певне] враження» та деякі інші.

Родовий відмінок абстрактних іменників, що позначають емоцію, ставлення, властивість особи, закономірно сполучається з дієсловами зі значенням «виражати, виявляти, демонструвати» — reikšti, rodyti тощо, наприклад: Vytautas reiškė jiems pasigailėjimo (Vienuolis) «Вітаутас висловив їм жаль (род. відм.)» тощо (приклади сполучень із rodyti, parodyti наведено вище, на с. 101).

Можна також відзначити різноманітніші за значенням іменного компонента й загальним значенням сполучення з дієсловами gauti, įsigyti «отримувати, набувати» тощо, а особливо поширені сполучення з дієсловом turėti «мати»: …kad naujos pagalbos gautų (Baltušis) «…щоб отримати нової допомоги»; …po pietų ji įgaudavo pilko atspalvio (Cvirka) «…після обіду вона набувала сірого відтінку (род. відм.)»; …jeigu jie nori įsigyti aukščiausiojo malonės (Cvirka) «…якщо вони хочуть здобути милість (род. відм.) Всевишнього»; …jis užsitarna vo didelės ir sunkios atgailos (Cvirka) «…він заслужив велику й тяжку кару (род. відм.)» тощо. Su žmonėmis, domėne, jeigu turi reikalo—niekai (Cvirka) «Якщо маєш справу (род. відм.) з людьми — то дрібниці»; kol turėjo sveikatos… (Jasiukaitis) «Поки мав здоров’я… (род. відм.)»; …mes su tavim kalbos turim (Vienuolis) «…у нас із тобою є розмова» (букв. «маємо» + род. відм.); o namie, žinai, dar ruo šos turi (Vienuolis) «а вдома, знаєш, ще маєш прибирання» (букв.: «прибирання маєш») тощо.

Пор. і сполучення з іншими дієсловами, що не утворюють певних структурно-семантичних груп: Ji įneša į kalbą tikslumo ir aiškumo, padeda sutaupyti energijos bei laiko kaip kalbančiam, taip klausančiam. «Вона (норма) вносить у мову доцільність (род. відм.) і ясність (род. відм.), допомагає заощадити енергію (род. відм.) і час (род. відм.) як тому, хто говорить, так і тому, хто слухає»; Greta vykusios charakteristikos, meistriškos replikos, siužetinio posūkio, randame naivumo, tuščiažodžiavimo… (Šimkus) «Поряд із вдалою характеристикою, майстерною реплікою, сюжетним поворотом знаходимо й наївність (род. відм.), пустослів’я (род. відм.)»; …ji į gryną … teisybę pirmą kartą per visą savo amžių įmaišė melo (Vaižgantas) «…до чистої правди вона вперше за все своє життя домішала брехні»; …jog gyvenime yra svarbesnių reikalų, kurių svarstymams reikėtų pašvęsti laiko (Mizara); «…що в житті є важливіші справи, обговоренню яких слід було б присвятити час (род. відм.)»; …ji paskui, jei matys reikalo, atitinkamai atsakys (Mizara); «…вона потім, якщо побачить потребу (тобто вважатиме за потрібне), відповість відповідним чином».

Отже, наведене тлумачення значення родового відмінка у сполученнях, подібних до розглянутих вище, видається адекватнішим відображенням суті вживання цього відмінка порівняно з традиційним розумінням, за яким сполучення визначених

103

Дієслова з родовим відмінком виражають дію, що охоплює частину предмета, названого іменним компонентом.

Аналіз відповідних конструкцій у сучасній литовській мові показує, що в переважній більшості випадків немає підстав приписувати родовому відмінку зазначене значення. Таке сполучення, як, скажімо, Duok pinigų, eisiu gerti «Дай грошей, піду пити», зовсім не виражає наказу дати частину наявних у адресата грошей. Особливе уявлення про об’єкт, яке ми позначали як «невизначеність», полягає саме в тому, що він не розглядається у співвідношенні з якимось певним «цілим».¹¹)

Утім, традиційне визначення значення родового відмінка в дієслівному вживанні можна було б тлумачити так, щоб воно не суперечило, а узгоджувалося з наведеним вище розумінням.

Відмінність імен речовин і збірних іменників, які виступають іменним компонентом у розглянутих сполученнях (а також — у певних випадках — іменників множини), від предметних іменників, що називають конкретних, одиничних представників відповідного розряду предметів, полягає в тому, що вони є загальною назвою всієї наявної в природі маси речовини або всього класу предметів, до якого може належати відповідне поняття. Зрозуміло, що такий об’єкт не може повною мірою зазнавати будь-якої конкретної дії, а отже, значення родового відмінка в цих сполученнях полягає в називанні об’єкта, частина якого зазнає дії.

Неважко помітити, що таке тлумачення перетворює традиційне визначення значення дієслівного родового відмінка лише на ускладнений варіант розуміння сутності вживання цього відмінка, якого дотримуємося в цій праці. Поняття «невизначеного уявлення» про об’єкт здається при цьому — попри всю умовність назви — доречнішим, ніж традиційний термін «Genetivus partitivus», проти якого рішуче заперечував А. І. Томсон. Однак головне значення його праць, що торкаються цього питання, полягає не в спробі замінити неадекватний термін новими («речовинний», «предметний» об’єкт), а в чіткому виокремленні з-поміж дієслівних сполучень із родовим відмінком тих сполучень, у яких відмінок об’єкта зумовлений зв’язком із певними дієсловами. Під час установлення значення, властивого самій відмінковій формі незалежно від впливу семантики дієслівного компонента, надзвичайно важливо відмежувати сполучення, подібні до розглянутих вище, від конструкцій, у яких поява родового відмінка зумовлена належністю дієслова, з яким він сполучається, до більш чи менш обмеженої групи.

¹¹) У деяких випадках відтінок часткового підпорядкування об’єкта дії справді наявний у сполученнях розглянутого типу, однак він цілком залежить від семантики дієслівного компонента, пор., наприклад, сполучення з дієсловом ragauti «пробувати». Пор. також сполучення з дієсловами з префіксами, які розглядаються нижче.

104

Серед сполучень другого типу можна виокремити такі групи:

1. Сполучення, до складу яких входять похідні від відповідних перехідних дієслів дієслова середнього та дійсного стану з префіксами pri-, ap-, at-, už-, що виражають, зокрема, задоволення суб’єкта дією (переважно — дієслова середнього стану), повноту, вичерпність дії (ap-, pri-) або частковий характер дії at-, pri-, už-).

Ці дієслова виражають дію, переважно або винятково пов’язану з «невизначеним», «уявлюваним як речовина» об’єктом (цей відтінок вносять у значення дієслова перелічені префікси). Отже, об’єкт при цих дієсловах може бути виражений родовим відмінком «речовинного» іменника (напр., …jūs ten, bošai, kiaulienos priede ir alaus prigėrė (Cvirka) «…ви там, боші, нажерлися свинини, напилися пива»), абстрактного іменника (напр., …kalbos, kurios dvasios prisisiunkė iš Lietuvos himno (Cvirka) «…мови, дух якої він увібрав із литовського гімну») або предметного іменника у множині (напр., …prisiskaitysi tu savo knygų (Jasiukaitis) «…начитаєшся ти своїх книжок»).

2. До другої групи сполучень другого типу можна віднести конструкції з дієсловами певних лексичних груп (так звані дієслова «духовного й фізичного прагнення», дієслова «прохання, запитання», дієслова «негативних емоцій», дієслова із семантикою «віддалення», дієслова тривалого чуттєвого сприйняття, дієслова «браку, позбавлення» тощо).

«Сфера впливу» таких дієслів ширша, ніж у дієслів попередньої групи, оскільки виражена ними дія не пов’язана з якимось особливим уявленням про об’єкт, а отже, у сполученні з ними може виступати родовий відмінок як «речовинних» або абстрактних, так і «предметних» іменників, а також займенників. Пор., наприклад: — Hello — rikteлеjо Франкас jam, — nori kavos? (Cvirka) «Гелло, — крикнув йому Франк, — хочеш кави (род. відм.)?»; — Nori puoduko kavos? «Хочеш філіжаночку (род. відм.) кави?»; Žuvis … gilumos ieško, o žmogus — gerumos (Gud.-Guzevičius) «Риба … шукає глибини, а людина — добра»; …ir todėl jam reiksia pačios (Cvirka) «…і тому йому потрібна дружина» (букв. «…потрібна дружини»); …visados pakakdavo jo kompanijai pralinksminti (Cvirka) «…його завжди вистачало, щоб розвеселити компанію»¹²).

3. Нарешті, до третьої групи сполучень другого типу належать сполучення родового відмінка з дієсловами, що мають заперечення. Ці сполучення, на відміну від сполучень перших двох груп, мають «універ-

¹²⁾ Останні два приклади свідчать про неспроможність тлумачення родового відмінка при дієсловах «потреби, браку, позбавлення» та при дієсловах, що виражають «достатність», запропонованого Е. Френкелем як Genitiv’a partitiv’a (див. там само, с. 45–§43), — незалежно від того, чи розуміють цей термін у значенні частковості, чи в значенні невизначеності об’єкта. Очевидно, що в тому разі, коли в родовому відмінку виступає «предметний» іменник однини або займенник, уявлення про об’єкт, який зазнає дії лише в якійсь своїй частині (або навіть про «невизначений» об’єкт — у випадку займенника), є цілком недоречним.

105

сальний» характер: до їхнього складу можуть входити дієслова та імена з будь-яким лексичним значенням (напр., Jis nebedarinėjo deg lės, nemetė žarnų ir likučių varnoms, nepūtė pūslės (Cvirka) «Він уже не потрошив риб'ячого нутра, не кидав воронам залишків кишок чи хвостика, не надував міхура…»; Ar negirdėjai ten kaimenės bliaunant (замість Acc. cum part.), laukuose prunkščiančio arklio, o kalvose siaudžiančio javo? (Cvirka) «Хіба ви не чули там мукання стада (род. з дієприкметником), іржання коней у полях, а на пагорбах — шелесту збіжжя?» тощо).

* * *

Значення, виражені сполученнями другого типу, зазвичай виокремлюють як особливі значення родового відмінка, причому ці сполучення розглядають в одному ряду (іноді під одним заголовком) зі сполученнями першого типу.

Так, напр., видатний литовський мовознавець І. Яблонскіс у своїй цікавій за матеріалом книзі „Відмінки та прийменники. Їх уживання в нашій мові“¹³ поряд із „родовим невизначеності або частини“ (див. §19, який об'єднує сполучення як першого, так і другого типу) виокремлює „родовий повноти або множинності“ (§18, що охоплює, поряд з іншими, і дієслівні сполучення), „родовий мети“, за допомогою якого позначається „шукана або бажана річ“ (§21), „родовий нестачі або відсутності“, яким позначають те, чого нам бракує, не вистачає, чого ми потребуємо, чого немає“ (§22), „родовий заперечення“ (§23), „родовий відокремлення тощо“ (§29).

Справді, усі ці значення можна спостерігати у відповідних сполученнях. Так, у сполученнях, віднесених нами до першої групи, відтінок «повноти або множинності» об'єкта, з одного боку, і, навпаки, «частковості об'єкта» — з іншого, цілком виразний. Пор., напр., такі сполучення, як „... prisirašiau popierėlių… kad man tuomet kas dešinę nukirstų! (Cvirka) «… понаписував папірців…, хай би хто тоді відрубав мені праву руку!»; … prisigaudė žuvies (Cvirka) «… наловив риби», і такі, як: Valdovas atsigerė midaus (Cvirka) «Володар… відпив меду»; Atsilauždami sau duonos, gulėjusios čia pat, ją užgerdavo jie iš didelio butelio (Cvirka) «Відламуючи собі хліба, що лежав тут-таки, вони запивали його з великої пляшки».

Однак немає підстав приписувати той чи той відтінок значенню самої відмінкової форми, оскільки він міститься в семантиці дієслівного компонента, який завжди сполучається саме з родовим відмінком назви об'єкта, і оскільки розглянуті сполучення, таким чином, не протиставляються сполученням (тих самих дієслів) з якимось іншим відмінком (напр., знахідним), у яких цей відтінок був би відсутній.

Те саме цілком обґрунтовано можна віднести до сполучень другої групи. Пор., напр., сполучення з дієсловами «духовного прагнення»,

¹³ J. Jablonskis, Linksniai ir prielinksniai, Jų vartojimas mūsų kalboje, Kaunas, 1928.

106

у яких родовому відмінку нібито властиве значення «шуканої або бажаної речі», з одного боку, і сполучення з дієсловами, що виражають протилежні душевні емоції, в іменному компоненті яких, якби дотримуватися послідовності, слід було б убачати значення «об'єкта, якого уникають, що викликає страх, небажаного», — з іншого: Kokių tu čia kliaučių ieškai? — Aš ne kliaučių ieškau, o teisybės (Vienuolis) «Яких ти тут зачіпок шукаєш? — Я не зачіпок шукаю, а справедливості»; … kiekvienas laukia pirmojo kliento, kaip laukia jaunavedžių pora savo pirmojo vaisiaus (Cvirka) «… кожен чекає на першого клієнта, як пара молодят чекає на свою першу дитину»; … norėjo viso tėvo ūkio vyresnysis (Vienuolis) «… старший хотів [отримати] все батьківське господарство (род. відм.)»; … jaunikliai vengė jo ir šalinəsi (Cvirka) «… молодь уникала його й трималася осторонь»; … bijojo žąsino, bijojo plačiųjų laukų tylos, bijojo ir svetimų žmonių (Vienuolis) «… боялася гусака, боялася тиші широких полів, боялася й чужих людей».

Або сполучення, подібні до тих, які Яблонський наводить у параграфі «родовий нестачі або відсутності»: Čia reikėjo ir drąsos, ir greitumo, ir sumanumo (Vienuolis) «Тут потрібні були і сміливість, і швидкість, і кмітливість»; Ūkis stokojo arklių ir įrankių (Avyžius) «Господарству бракувало коней та інструментів»; Stigo visur žmonių, trūko rankų (Cvirka) «Усюди бракувало людей, не вистачало робочих рук» — і сполучення протилежного значення:…užtenka ir kitų pasityčiojimų (Jasiukaitis) «… досить і глузувань з боку інших»; …užteks ir dešimties kapeikų (Jasiukaitis) «… вистачить і десяти копійок»; Pakako akimirkos, kad tas veidas…pasiliko mano akyse (Cvirka) «Однієї миті вистачило, щоб це обличчя… залишилося в моїх очах»; Tuomet pakakdavo mažučio žodelio, šypsnio, juoko (Cvirka) «Тоді досить було одного слівця, усмішки, сміху».

Цілком очевидно, що відмінність у значенні відповідних «протилежних» груп сполучень пояснюється не суперечністю відтінків, закладених у значенні родового відмінка, а відмінністю семантики дієслів, що входять до складу сполучень.

Так само вбачати у самій формі родового відмінка значення об'єкта, який не зазнає дії, у сполученнях третьої групи можна було б лише в тому разі, якби було можливе сполучення заперечного дієслова з якимось іншим відмінком (напр., знахідним), у якому відповідне значення було б відсутнє (або якби родовий міг позначати об'єкт, який не зазнає дії, у сполученні з дієсловами без заперечення).

Аналіз сполучень другого типу приводить до висновку, що родовий відмінок виражає тут лише загальне значення об'єкта дії, а конкретні відтінки, наявні в тих чи тих сполученнях, цілком визначаються значенням дієслівного компонента. Отже, значення родового відмінка при дієсловах певних груп (більшою чи меншою мірою обмежених) виявляється тотожним значенню знахідного відмінка. При цьому знахідний відмінок не може,

107

як правило, виступати в тому самому «синтаксичному оточенні» (тобто сполучатися з тими самими дієсловами), що й родовий відмінок. Послуговуючись термінологією фонологічних досліджень, можна сказати, що родовий відмінок перебуває щодо знахідного в «додатковому (або „комплементарному“) розподілі». Цих двох обставин (функціональної тотожності названих двох відмінків і факту «комплементарного розподілу») достатньо, щоб визнати родовий відмінок у сполученнях другого типу позиційним (комбінаторним) варіантом¹⁴ знахідного. Отже, багатозначність родового відмінка прикметника виявляється уявною.

Усе сказане не слід розуміти в тому сенсі, що сполучення, у яких поява цього відмінка зумовлена належністю основного компонента до більшою чи меншою мірою лексично обмеженої групи, видаються нам об’єктом, не гідним уваги дослідника відмінкового синтаксису. Навпаки, подібно до того, як під час опису фонетичної системи мови необхідним є ретельний опис усіх варіантів фонеми в усьому їхньому конкретному розмаїтті й точне визначення всіх позицій, у яких може виступати той чи інший комбінаторний варіант, так і під час дослідження синтаксису певного відмінка, зокрема родового, необхідно всебічно описати всі часткові вживання відмінкової форми та виявити умови її функціонування.

Однак рішучі заперечення викликає широко поширений недиференційований розгляд «вільних» сполучень і сполучень, лексично обмежених з боку основного компонента, а також (іноді пов’язане з цим) виокремлення довільної кількості «значень», нібито притаманних відмінковій формі.

¹⁴Як видно зі сказаного, цей термін, запозичений із фонології, вживається тут в іншому значенні порівняно з тим, якого надає йому у своїй відомій праці про російську відмінкову систему (TCLP, 6) Р. Якобсон, виокремлюючи «загальне значення» відмінка та «комбінаторні варіанти» цього значення. У такому вигляді звернення до термінологічного арсеналу фонології не видається плідним, оскільки відповідне фонологічне поняття (функціонально тотожні, але формально різні елементи) аж ніяк не становить суворої аналогії із його синтаксичним переосмисленням (як нам видається — на відміну від зіставлення), запропонованим у цій статті.