LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИСЛІВНИКІВ ПОХОДЖЕННЯМ З ОРУДНОГО ВІДМІНКА МНОЖИНИ

K. ULVYDAS

З усіх відмінків множини найбільше прислівників, утворених від іменних форм, маємо похідних з орудного відмінка. Це насамперед пояснюється своєрідним становищем орудного відмінка серед інших відмінків. Орудний відмінок вирізняється багатством і різноманітністю значень. Й. Яблонскіс у своїй праці «Відмінки та прийменники», зовсім не претендуючи на вичерпний розгляд функцій орудного відмінка, а лише бажаючи показати найважливіші випадки його вживання в сучасній литовській мові, виокремив і щедро проілюстрував, особливо фактами народного розмовного мовлення, принаймні 10 значень орудного відмінка (або, можливо, різновидів цього відмінка), а саме: знаряддя, шляху, часу (або пори), причини, способу, відмінності (відмінний), неузгодженого означення, присудка (розподіленого на три підвиди: а) з дієсловами вважати, перетворювати, перетворитися, обернутися, стати, обирати, призначати та іншими подібного значення, б) зі зв’язкою, вираженою різними формами дієслова бути, і в) для вираження порівняння, образу, вигляду, результату), відношення (або описового), супроводу¹. Е. Френкель, спираючись більше на писемні джерела (особливо давні), ніж на народне розмовне мовлення, і дотримуючись абстрактної схеми відмінків, виробленої порівняльно-історичною граматикою індоєвропейських мов, перелічує незрівнянно більше значень орудного відмінка та випадків його вживання². Однак слід зауважити, що жоден із згаданих авторів не подає повної картини значень орудного відмінка та випадків його вживання: перший — тому, що майже винятково спирається на факти сучасної мови (переважно народного розмовного мовлення), другий — тому, що недостатньо використовує дані сучасної загальнонаціональної мови, обмежуючись переважно давніми писемними джерелами. Усе розмаїття значень орудного відмінка та його вживання могла б розкрити лише спеціальна студія, заснована як на матеріалі народного розмовного мовлення, так і на мові писемних джерел (давніх і нових, а особливо художніх творів). Лише така студія могла б показати, що орудний відмінок, поряд з іншими відмінками, міцно вкорінений у системі відмінювання, дуже широко

¹ Žr. Rygiškių Jonas, Linksniai ir prielinksniai, Kaunas, 1928, p. 78—95.

² Žr. E. Fraenkel, Syntax der litauischen Kasus, „Tauta ir žodis“, Kaunas, 1928, p. 102—144.

71

і різноманітно вживається та не виявляє жодних ознак занепаду порівняно з іншими відмінками.

Якщо орудний відмінок однини й множини дав і досі дає більше безприйменникових прислівників, ніж інші відмінки, то це зумовлено не слабкістю орудного відмінка, як іноді вважають, а самими його значенням і вживанням, його тісним зв’язком із прислівниками. За значенням і функціями прислівники найтісніше пов’язані з такими відмінками іменних частин мови, з такими значеннями та випадками вживання цих відмінків, якими виражаються різні обставинні відношення. А до вираження обставинних відношень найбільше схильний орудний відмінок із різноманітними значеннями та випадками вживання. Тому не дивно, що орудний відмінок був і залишається найважливішим джерелом утворення безприйменникових прислівників. Жоден інший відмінок за значенням і функцією не пов’язаний із прислівниками так тісно, як орудний. Візьмімо, наприклад, іменник. Його називний відмінок має виразне номінативне значення й функцію; так само й інші відмінки — скажімо, родовий, уживаний при іменних частинах мови, або знахідний і родовий, що виражають безпосередню залежність об’єкта від дії, названої дієсловом, або, нарешті, давальний, який позначає непрямий вплив дієслова на об’єкт, спрямований до об’єкта, — не виявляють виразної тенденції до переходу в прислівники.

Своєрідне становище орудного відмінка в російській мові серед інших відмінків із надзвичайною виразністю охарактеризував академік А. А. Шахматов: «Загалом, орудний додаток, за винятком небагатьох випадків, означає не залежний від дієслова образ, не об’єкт, що зазнає дії та впливу дієслівної ознаки, а, навпаки, образ, який допомагає цій ознаці розвиватися, змінює або визначає її вияв; у цьому полягає суттєва відмінність орудного відмінка від родового, знахідного й давального»³. Це зауваження А. А. Шахматова, яке вказує на суттєву відмінність орудного додатка від родового, знахідного й давального додатків, характерне й для литовської мови: виражений орудним відмінком додаток також часто не стільки сам зазнає впливу дієслова, яке ним керує, скільки допомагає виявитися дієслівній ознаці.

Однак і орудний відмінок не всіма своїми функціями однаковою мірою схильний переходити в прислівники. З огляду на зв’язок із прислівниками значення та функції орудного відмінка можна розподілити на три групи: а) орудні відмінка обставин речення (способу з додатковими значеннями образу, вигляду, кількості, порівняння; місця-простору, шляху, часу, причини, мети); б) присудка (або, точніше кажучи, іменної частини присудка); в) неузгодженого означення й додатка (знаряддя, відмінності, відношення, або описового, супроводу, змісту).

Найбільше прислівників, утворених від орудного відмінка множини, маємо таких, що пов’язані з орудними відмінка першої згаданої тут групи, особливо з орудним способу. Ця обставина, безперечно, зумовлена тим, що орудний способу є

³ А. А. Шахматов, Синтаксис російської мови, видання 2-ге, Ленінград, 1941, с. 340.

72

найближче до адвербіального значення. Йому властиве різноманітне походження; до нього вливаються різні орудні відмінки, зберігаючи то виразніші, то дуже незначні відтінки первісного значення. Тому невипадковою видається така примітка Й. Яблонскіса: «Використання орудного способу та його значення, уся його відмінність, часто буває важко точно виокремити з-поміж інших орудних відмінків»¹⁴. Його виокремлення з-поміж інших орудних відмінків ускладнює й та обставина, що, наприклад, орудний відмінок способу іменника, відповідаючи на питання як? яким способом? і так чи інакше позначаючи, як щось відбувається, стається, водночас часто певною мірою (хоч і незначною) втрачає свою субстанціальність, пор.: такі форми, як поперемінно (іти з кимось), юрбами (бігати), рядами (стояти), купами (складати), гуртами (збігатися), перекидаючись через голову (перевертатися), пеньками пеньками (буйно рости), паростками (розростатися), сходинками (стригти волосся), краплями (капати), групками, поривами (дощити), листям (пускати листя), гілками (галузитися), іскрами (парувати, тобто мчати), громами, чортами (лаятися), сльозами (раптом розридатися, розплакатися) тощо.

Цікаво, що прикметники, уживані як орудний відмінок способу, часто ще більшою мірою, ніж іменники, відриваються від своєї первісної категорії й цілком переходять у прислівники, наприклад: білими, косими, скоса, скоса тощо (дивитися), порожніми (їхати), пор. також займенникові форми: по-доброму, по-злому, по-поганому, по-доброчесному та ін. Не є винятком і орудні відмінки інших частин мови (наприклад, числівника), якщо за своїм значенням вони певною мірою наближаються до орудного способу, пор.: обома «обома парами коней» (їхати), одними, п’ятьма, шістьма (їхати), усіма чотирма «дуже» (прагнути) тощо. І тут помітне певне згасання основного (числівникового) значення, його незначне затемнення. А це, своєю чергою, вже є передумовою адвербіалізації орудного відмінка, його закостеніння.

З огляду на ці свої особливості орудний відмінок способу був і залишається основним джерелом, з якого походить переважна більшість безприйменникових прислівників орудного відмінка множини (особливо іменникових утворень цього типу) як у народному розмовному, так і в писемному мовленні. Справді, найпродуктивніша група прислівників, що походять від орудного відмінка множини, — це саме та, яка за значенням найтісніше пов’язана з орудним відмінком способу.

Прислівники орудного відмінка з інших семантичних груп, наприклад ті, що пов’язані з орудними відмінками місця-простору, шляху й часу, уже значно менш продуктивні. Прислівників, пов’язаних за значенням і походженням з орудним відмінком причини, маємо дуже мало, а прислівники орудного відмінка множини зі значенням мети трапляються лише зрідка. Можна сказати, що прислівники орудного відмінка множини з цим останнім значенням навіть не утворюють скільки-небудь тісної й виразної групи. Значення мети в них часто є лише додатковим; загалом же вони тяжіють до інших груп прислівників, особливо до прислівників способу. Це явище не випадкове: адже й самого орудного відмінка мети, можна сказати, у мові як сформованого явища немає, тому його не виокремлюють у згаданих працях ані Й. Яблонскіс, ані Е. Френкель. Значення мети не властиве орудному відмінку в литовській мові.

⁴ R y g i š k i ų J o n a s, Linksniai ir prielinksniai, Kaunas, 1928, p. 86.

73

За співвідношенням із прислівниками (точніше кажучи, за тіснотою цього зв’язку) орудний присудка ми віднесли на друге місце. Орудний присудка найхарактерніший для литовської мови серед усіх балтійських мов. Загалом балтійські (особливо литовська) і слов’янські (особливо польська, російська та українська) мови вирізняються серед усіх індоєвропейських мов інтенсивністю вживання орудного присудка. Мовознавці часто називають уживання орудного присудка однією з найхарактерніших синтаксичних спільних рис балтійських і слов’янських мов. Однак прислівників походженням від орудного відмінка множини, що вживаються предикативно, маємо небагато, оскільки предикативне вживання прислівника взагалі нечасте явище в литовській мові.

Зовсім не схильні до адвербіалізації орудні відмінки неузгодженого означення та додатка. Орудне неузгоджене означення в литовській мові зазвичай виражається іменником, який має також узгоджені або неузгоджені означення, наприклад: Я купив ножик із білими накладками на руків’ї. Багато хто читає повість під тією назвою. Кілька дітей у чистеньких халатах гралися на веранді санаторію. Подай мені з полиці ту товсту книжку в шкіряній оправі. Тут орудні відмінки kriaunomis, antrašte, chalatais, apdarais не можуть адвербіалізуватися з найпростішої причини: вони мають означення, які підсилюють саме значення відмінка. Такі орудні відмінки без означень узагалі не можуть уживатися. Отже, неузгоджене означення, виражене лише іменниковим орудним відмінком, неможливе, тож немає й умов для закостеніння та адвербіалізації такого орудного відмінка. Таким чином, іменникові орудні відмінки неузгодженого означення не є джерелом виникнення прислівників орудного відмінка. Відокремлений (ужитий без означень) орудний відмінок іменної частини мови може виконувати функцію неузгодженого означення при іменнику (особливо віддієслівному або тісно пов’язаному за значенням із дієсловом) лише тоді, коли він (іменний орудний відмінок) уже перейшов у прислівник або принаймні перебуває на проміжній стадії між іменником і прислівником, наприклад: носіння дитини «півниками» (закинувши її на плечі), подорож пішки, робота наскоками, плавання пірнаючи (пірнувши) тощо. Однак форми gaideliais, pėsčiomis, priešokiais, naromis закостеніли або почали закостенівати, виконуючи функцію не неузгодженого означення, а іншу — у цьому разі орудного способу, і вживаються не при іменнику, а при дієслові (пор.: носити дитину gaideliais, подорожувати пішки, працювати над чимось наскоками, плисти naromis), адже й саме вживання прислівників при іменниках — дуже рідкісне явище. Взагалі, якщо й уживаються ще не адвербіалізовані орудні відмінки самі по собі (без власних означень) при іменниках, то не як неузгоджені означення, а в інших функціях: обставини й додатка; тому їх слід вважати не орудними відмінками неузгодженого означення, а орудними відмінками обставини й додатка.

Так само не схильні до адвербіалізації й орудні відмінки, ужиті у функції додатка. Тут орудний відмінок від закостеніння стримує його об’єктне значення. Особливо міцно зберігають свою первісну категорію іменникові орудні відмінки додатка. Якщо орудні відмінки додатка інших відмінюваних частин мови (числівника, займенника) іноді й виявляють певні ознаки закостеніння-адвербіалізації, то лише в тих випадках, коли значення додатка слаб-

74

…ня, схиляючись до значення способу дії, наприклад: їхати обома парами (обома парами коней), п’ятьма, шістьма (тобто кіньми), своїми добриво возить (своїми силами, своїми кіньми).

Отже, орудний способу дії постає не лише як відмінок, у який зливаються різні інші орудні, а й як перехідна стадія, на якій найлегше диференціюється обставинне значення і починається процес застигання-адвербіалізації, де орудний додаток може перетворитися на обставину, а сама форма орудного — на прислівник. Тому невипадково серед прислівників походженням від множинного орудного найпомітніше місце посідають прислівники способу дії — найчисленніша семантична група прислівників цього походження й творення. Це можна підтвердити також статистичними даними. Для цієї праці з писемних джерел (переважно художніх творів) і з народного розмовного мовлення зібрано 1016 окремих форм прислівників аналізованого типу. З них 713 форм (70%) уживаються зі значенням способу дії, 145 (14%) — місця-простору, 110 (11%) — часу, 28 (3%) — присудкового значення, а 20 (2%) — з іншими прислівниковими значеннями (мети, причини), а також у значенні часток, модальних слів і прийменників.

Прислівники способу дії походженням від множинного орудного вирізняються серед інших семантичних груп прислівників цього творення не лише численністю вживаних форм, а й різноманіттям і багатством додаткових значень. Саме домінантне значення способу дії, слабше пов’язане з додатковими смисловими відтінками, зазвичай властиве лише певній невеликій частині прислівників способу дії цього походження й творення — здебільшого таким формам, що позначають абстрактніші й загальніші обставинні відношення, наприклад: ледве-ледве, через силу (у фразеологічному сполученні через силу серця «дуже неохоче, з відразою, примушуючи себе»), загалом «загалом, у цілому», неохоче «неохоче», постійно «від речі, постійно, безперервно», пошуками «шукаючи», розпитами «розпитуючи», безладно «урозкид, безладно», боляче «боляче, дуже, вельми», напам’ять «напам’ять», сліпо «сліпо», байдуже «не зважаючи ні на що, не розрізняючи, однаково», запусто «про старе молоко, про корову», даром «даром, задарма, безкоштовно», брехливо «брехливо», охоче «охоче, з бажанням», охоче-неохоче, потайки «таємно, потай», уперто «неохоче, опираючись, уперто», відкрито «відкрито, ясно, виразно», ліниво «ліниво, неохоче», оглядаючись «озираючись назад, роздивляючись, байдикуючи», звабою «зваблюючи, принаджуючи», несміливо «несміливо», нечутно «не чуючи, не почувши», неохоче, не сподіваючись (<не сподіваючись) «несподівано», не зважаючи «не зважаючи, не дивлячись», розпитуючи «розпитуючи», із засідок «із засідки», нишком «також», таємно «таємно, потай», затаївшись «вичікуючи, із засідки», тихцем «також», поверхово «поверхово, абияк», нишком «із засідки, тихо», крадькома «крадькома, таємно», у борг «у борг, за домовленістю», помітно «помітно, на очах у інших», відчутно «також», рівно «рівно, однаково», видимо «видимо, очевидно, бачачи, спостерігаючи», потай, непомітно «дуже таємно», необачно «необдумано, не озирнувшись», крадькома «таємно», відкрито «публічно, відкрито, явно», поверхово «поверхово, сяк-так», навиворіт «навпаки», напам’я-

75

ттю «хворіючи, нездужаючи», несвідомо «без тями, не тямлячи, навпомацки», непомітно «непомітно, само собою», непомітно «також», не бачачи «не бачачи, таємно», невідомо «не знаючи, не відаючи», підозріло «підозріло, з підозрою», потайки «таємно», поверхово «недбало, поверхово», таємно «таємно», необачно «необдумано, не озирнувшись», несвідомо «без тями, не тямлячи, навпомацки», поверхово «поверхово», необачно «необдумано, не озирнувшись» тощо.

Здебільшого прислівники аналізованого типу вирізняються великою експресивністю та образністю. Виражаючи спосіб дії, вони зазвичай супроводжують цю дію ще й статичною або динамічною картиною, іноді надають їй порівняльного забарвлення, і завдяки цьому сама обставина дії постає ніби видимою, безпосередньо сприйманою очима. Хоча за загальним питанням як? (яким способом?) ми зараховуємо ці прислівники до групи прислівників способу дії, насправді вони часто позначають не стільки сам абстрактний спосіб дії, скільки описують конкретну форму її вияву. Багато таких прислівників своїми коренями, а отже й лексичним значенням, пов’язані з дієсловами, тому, приєднуючись у реченні до дієслова, що називає основну дію, вони часто викликають також образ побічної дії і виступають своєрідними синонімами дієприкметників, дієприслівників або напівдієприслівників відповідного кореня. Значення деяких прислівників аналізованого типу надзвичайно конденсоване: тут поряд зі звичайним значенням способу дії часто поєднуються також значення статичної чи динамічної картини, конкретної форми вияву дії, а також побічної дії. Особливо така конденсованість значення властива двокореневим утворенням, що трапляються в народному розмовному мовленні, другі компоненти яких своїми коренями пов’язані з дієсловами. Ці прислівники сам народ — творець мови — створив із такою дивовижною влучністю й наділив такою експресивністю, що, бажаючи синонімічно описати виражені ними обставинні відношення, нам часто довелося б вдаватися до описового способу: те, що прислівникова конструкція передає синтетично й стисло однією формою, можна було б виразити лише словосполученням або цілим реченням.

Прислівники виділеного тут типу найточніше було б назвати образними прислівниками способу дії. Що така назва найкраще розкриває їхню семантичну природу, засвідчують самі приклади: лавиною «стрімголов, юрбою, потоком» (пор.: Усі діти юрбою помчали дивитися на лисицю), дибки «дибки, на задніх ногах», з розгоном і розривом «пробиваючись, прориваючись» (пор. тут гібридні іменниково-прислівникові форми близького значення: юрбою «усім гуртом», потоками «струменем, потоком, течією», вихорами «вируючи, вихорами», юрмами «усім гуртом, стрімголов», потоком «течею, потоком, шумлячи й пінячись», вихорами «вируючи», кучами (< лит. hurtem, рос. gutrom) «кучами, оберемками; дуже сильно, швидко, стрімко» тощо), обіймаючи «обійнявши, обіймаючи, пересуваючись навколішки», навпомацки «навпомацки, абияк, швидко», навпомацки «також», обмацуючи «намацуючи, обмацуючи себе», поверхово «поверхово», так само «також», укусами «ніби зубами

76

«вчепившись зубами», apžargais «загалом, поверхово», apigrabais «наосліп, навпомацки», apyčiupais «обмацуючи, приблизно, орієнтовно», atrop­lais «повзучи», atsiūbais «погойдуючись», atžvilgais «озираючись назад, повертаючись, поглядаючи», įbrukais «протискуючись, пробиваючись», išplastais «розправивши крила, поли; стрімко», išsprogtais (очі вилізли, витріщилися від здивування), išvirtais «перекидаючись через голову», paglemžais «грабіжницьки, хапаючи», palaipais «погойдуючись, тремтячи (про полум’я свічки)», paplazdais «плескаючи», pasigavdais «ловлячи, одного за одним», pralindais, протискуючись, пробиваючись, пролазя», prisėdais «посидівши, відпочивши», prisėstais «те саме», proverksmais «плачучи, крізь плач», sučiuopais «стуливши губи; ледь-ледь», užbloškais (я розкреслив узор, тобто, розкресливши його, позначив мотузкою), užčiaupais «стуливши губи; ледь-ледь», užgrobais «грабіжницьки, захоплюючи, намагаючись загарбати», užgulais «налягши, не відступаючи», užgužais (я виріс без матері в родичів, тобто мене гнали й кривдили), aukštšūkiais «підстрибуючи вгору», basnirtais «босоніж, взувшись у чоботи», dvikibais (dvikẏbais) «зчепившись по двоє», dvikinkais «запрягши віз парою коней», dvily.pais «удвох верхи на одному коні, у два сідла», dvišėdais «те саме», kaktomušais «лоб у лоб, стикаючись лобами», kūlvir tais «стрімголов», vienvarais «безперервно (ганяючи)», žemėvilkais «волочачи по землі (після танення снігу)», gaidėliais (носити дитину, тобто посадивши собі на плечі), kromėliais «закинувши на спину», trinkuliais «стрімголов», tuščiais «порожньо, ні з чим», atšūkiais «дуже швидко, підстрибуючи», atžvilgiais «озираючись назад», paklupdžiais «дуже стрімко, спотикаючись і знову підводячись (про ходу, біг...)», pasklindžiais «ковзаючи боком, з’їжджаючи набік (зазвичай про їзду на санях)», pašliūkščiais «на лижах», aukštšūkiais «підстрибуючи вгору», ditkūliais «перекидаючись через голову, шкереберть», dūdkūliais «перекидаючись через голову», dūdkūliais «те саме», dūtkūliais «те саме», dvikẏbiais «удвох верхи на одному коні, у два сідла», dvikinkiais «запрягши пару коней», dvikužiais «зчепившись по двоє, у два сідла», dvilipiais «удвох верхи на одному коні, у два сідла», dviračiais «те саме», galtrūkčiais «дуже стрімко, стрімголов», galtrūkiais «те саме», galvūduriais «те саме», galvatrūkčiais «те саме», galvatrūkiais «те саме», galvatrūkčiais «те саме», galvótrūkčiais «те саме», galvótrūkiais «те саме», galvótrūkščiais «те саме», kaktomušiais «майже стикаючись лобами, дуже близько», kryžkryžiais «навхрест, хрест-навхрест», kūliavirsčiais «перекидаючись через голову, шкереберть», kūlverčiais «те саме», kūlvertiniais «те саме», skėrskryžiais «навхрест» (Взуття шнурують навхрест), stačiagalviais «стрімголов», strimgalviais «стрімголов», strimgalviais «те саме», šalipbančiais (зв’язувати, попарно путати коней [праву ногу одного коня з лівою ногою іншого]), šunbajais (їсти, жерти [як собака]), trim kūliais «перекидаючись, перевертаючись», trūkčiagalviais «стрімголов, стрімголов шкереберть», trūkstang alviais «те саме», akėlpom is «без тями, навпомацки», baltomis (тобто очима) «косо, скоса», basomis «босоніж», čiul pom «смокчучи», čiurkšlomis «струменем», čiupin omis «обмацуючи», dykom «порожньо, дарма, марно, ні з чим», dribs om «риссю, клусом», grįžom «повертаючись, відходячи й знову повертаючись», gujom «зігнувшись, стиснувшись, зіщулившись», kreivomis «навскіс, скоса», lengvom «легко, без вантажу (про віз)»

77

вантажу (воза)», naromis «пірнувши під воду», niūromis «з-під брів», repečkomis «повзучи, рачкуючи», rėplomis «повзучи», roplomis «те саме», ropomis «те саме», sausomis «сухо, нічого не маючи», šokinomis «стрибаючи», ža- roms «розвіявшись», žnairomis «позираючи скоса, косуючи», žvairomis «те саме», apčiūopomis «обмацуючи; поверхово, недбало», apčiupomis «те саме», apgrabomis «те саме», apgraibomis «поверхово, недбало; сяк-так», apgraibstomis «те саме», apgrėbomis «обмацуючи», apgreibomis «поверхово» apsisukom «обертаючись, безперестанку», apžabom «об’їжджаючи дорогу з обох боків, обабіч; жадібно; поверхово, недбало», apžargom «верхи, без сідла», apičiū- pom «хапаючи, обмацуючи, поверхово», apigraizdom «поспіхом», apyčiupomis «поверхнево, поверхово», apýgraibomis «навпомацки, сяк-так, поверхово», atbulomis «задом наперед, задом», atlapom «навстіж», atžvilgomis «озираючись назад», atādairom «роззираючись; ліниво», išdráikom «розхристано, неохайно», ištraukóm (носити сорочку [поверх одягу]), išžargomis «розставивши ноги», padálbom «навскіс», padilbòm «те саме», pagraibomis «навпомацки», pagubròm «нахилившись», paguròm «те саме», pagūžom «зіщулившись, зігнувшись, згорбившись», paklupstòm «спотикаючись», pakniopstom «стрімголов, падаючи вперед на ніс», pakniupstòm «те саме», paknópstomis «те саме», panárdomis «те саме», panaròm «пірнувши під воду; опустивши голову», paniūromis «з-під брів», paplastòm «махаючи подолом, крилами біля землі», paplavòm «те саме», paplazdòm «те саме», pasiautòm «ковзаючи, завалюючись набік», paskliundromis «те саме», paskliundom «те саме», paskridòm «розлітаючись», pastriuokomis «підстрибуючи», pasverdòm «хитаючись, похитуючись», patarándom «стрімголов», prakersòm «навскіс», probėgom «пробігаючи, поверхово, побіжно», basniŕtomis «взувшись у взуття босими ногами», dvišedomas «удвох верхи на одному коні», kūl vartomis «перекидаючись через голову», kūlvertomis «те саме», nošiarikom «стрімголов, риючи носом землю», pusiáu-mirkom «напівзаплющивши очі», pūsmirkomis «те саме», bridžiomis «бродячи», (visomis) keturiomis «на руках і ногах, дуже стараючись, з усіх сил», plačiomis (тобто очима) «розплющивши очі», rangčiomis «звиваючись, вигинаючись», rungčiòm «змагаючись», tuščiomis «порожньо, ні з чим», ugniòm «вогнем, люто», žnairiòm «скоса», apgraibailòm «навпомацки», at- žiopčiomis «роззявивши рота», abiepus iom «з обох боків; жадібно, повним ротом», basnyčiomis «босоніж, босими ногами», basniŕčiomis «те саме», galvatrūkčiom «дуже швидко, стрімко, падаючи вперед», kūlverčiom «перекидаючись через голову», kūlvirsčiom «те саме», kepurstėm «повзучи, рачки», basiautėmis «взувшись босоніж (без шкарпеток)», kūlvertėmis «перекидаючись через голову», strimagalvėmis «стрімголов, перекидаючись через голову», šuniakimis «собачими очима», kryžiomis «навхрест, хрест-навхрест», skliaundžiomis «стрімголов», kryžkryžiomis «навхрест, хрест-навхрест».

Слід зауважити, що поряд із наведеними тут прислівниками (а також гібридними утвореннями: pliupsais, rumulais, uldurais, ū rmais, urm ulai s, ū r stais, ū rtais...) можна було б навести численні форми множини орудного відмінка (apšalais [дощить,

78

тобто дощить, і все замерзає, вкривається льодом, buriais «періодами, крізь хмари», gūsiais «смугами, періодами», kūliais «перекочуючись клубками», urduliais «бурхливо, хвилями», ūrtuliais «стрімголов, дуже швидко», uruliais «хвилями, вихорами, виром», vėjais «як вітер» тощо), які, хоча й виявляють незначну схильність до прислівникового вживання, однак не відмежовуються від іменників, оскільки й далі зберігають повні відмінкові парадигми.

Якщо згадані вище прислівники, виражаючи спосіб дії, найчастіше викликають також певний з о р о в и й (оптичний) о б р а з, то іншим прислівникам способу дії властивий с л у х о в и й (акустичний) о б р а з, наприклад: pašnibždais «пошепки», patyliukais «(дуже) тихо», patylukais «те саме», prorėksmais «напівкричачи, голосно», patylėliais «(дуже) тихо», patyliais «тихо», balsomis «голосом, голосно», kuštomis «пошепки», kuždomis «те саме», šnabždomis «те саме», šnibždomis «те саме», šnypštomis «шиплячи», tylomis «тихо», paklegomis «голосно, гучно», pakugždomis «пошепки», pakuštomis «те саме», pakuždomis «те саме», papliuopom «голосно, гучно», pastūgomis «виючи», patėrškomis «дзюркотливо», pašnabždomis «пошепки», pašnibždomis «те саме», pusiau giedom «напівспіваючи», tylėmis «тихенько», tylutėlėmis «(дуже) тихо», tylutėmis «те саме» тощо.

І в інших прислівників способу дії загальне й основне значення способу дії часто не є єдиним: поряд із ним виявляються й різні додаткові значення, які іноді навіть затьмарюють значення способу дії, а саме:

а) т е м п у: zovadais «галопом, чвалом», zovedais «те саме», palengviūkais «помаленьку, поволі», pamažiukais «потроху, поволі», šuoliais «стрибками, вигуками», apžyngsniais «ходою», palengvėliais «помаленьку, поволі», pamažėliais «потроху, поволі», greitomis «швидко», skubinoms «поспіхом», skubomis «поспіхом», tekinomis «бігцем», apytėkomis «підбігцем», pabėgomis «час від часу бігом», paliuokomis «стрибками», paskubomis «поспіхом, швидко», pastrūipomis «стрибками», pašokomis «стрибками», pašokėdamas «», pašuokomis «те саме», patekomis «бігом», pótekomis «майже риссю», šuoliom «стрибками»;

б) ч а с у: apéntais «знову, повторно», grįžalais «повертаючись, повертаючись», grįžulais «те саме», priešais «у майбутньому, попереду», ūpais «іноді, часом», atminais «іноді, час від часу», atmy nais «те саме», atvalkais «удруге», apértačiais «знову, повторно», atótrūkčiais «відволікаючись від роботи, часом», atótrūkiais «те саме», igeidžiais «вряди-годи, коли виникає бажання», įnorais «те саме», išokiais «вряди-годи, час від часу», inšokiais «те саме», pripulčiais «принагідно, навідуючись, час від часу», priepuoliais «те саме», priešokiais «те саме», atótrūkomis «відволікаючись від роботи, часом», igeidóm «вряди-годи, коли виникає бажання», пор. тут іще гібридну іменниково-прислівникову форму perdebesiais «періодами, смугами» (Сьогодні perdebesiais lyja);

в) м і с ц я-простору або просторової орієнтації: priešais «попереду», priešų priešais «те саме (підсилено)», aplinkais «навколо, обходячи, манівцями, по колу, обхідним шляхом», aplan ktais «те саме», aplan ktais «те саме», įdūrmais «негайно слідом, навздогін», įkantinais «потім, слідом, навздогін», padūrmais «те саме», patikimais «лише в надійних людей, не будь-де», pridūrmais «з»},{

79

paskos, навздогін», užuolankais «обхідним шляхом, по колу, манівцями, навколо», gretomis «поруч», apylankomis «навколо, обходячи; непрямо, не прямо», pasekomis «слідом», grečiom «поруч», ažčiomis «скоса, осторонь»;

г) з а м і н и: mainais «обмінюючи щось», atkitais «почергово», įmainais «те саме», pakaitais «змінюючись, почергово», pakeitais «те саме», pramainais «по черзі, змінюючись», mainomis «в обмін», apkalptomis «змінюючись, почергово», atkalptomis «те саме», atamainom «в обмін», atomainom «те саме», pakaitomis «змінюючись, замінюючи один одного», pamainomis «те саме»;

ґ) певного положення т і л а чи іншого предмета (позиції): aukštynaikais «лежачи на спині», aukštynais «те саме», išgūliais «лежачи, розлігшись», aukštieninkom «лежачи на спині», gulom «лежачи», klūpom «стоячи на колінах», sėdom «сидячи», pusiaušėdomis «напівсидячи», gulsčiomis «лежачи», klūpščiomis «стоячи на колінах», kniūpščiomis «впавши ниць», stačiom «стоячи»;

д) певного способу дії дієслова з тим самим коренем: atsimelžais (доїти корову) «за корм, за випас», užpiaumais (косити) «закосивши», pamelžiais (доїти корову) «за корм, за випас», bėgòm (бігти) «бігом», gulòm (лежати), kepùrstom (пересуватися навкарачки) «на чотирьох», ropòm (повзти), sėdòm (сидіти), bėgčiòm (бігти), atmilžtumìs (доїти корову) «за корм, за випас»;

е) к і л ь к о с т і або с т у п е н я: aukštkaũpais «з надлишком; більше, ніж потрібно», dievmeldais «дуже»;

є) н а п р я м у: pavandeniais «за течією, як тече потік», pavėjais «за вітром, як дме вітер», gręžom «назад», ats tupòm «назад, задом наперед», atatupstòm «те саме», atgalioms «задом», atpakaliòm «те саме», atalūpščiòm «задом наперед»;

ж) п р и ч и н и або м е т и: juokais (говорив), niekdėliais «через дрібниці, через дурниці», juokòm (сказав), tyčiomis

з) п о р я д к у-о ч е р е д н о с т і: pagymais «один за одним парами», paporiais «по черзі парами», paeiliūmis «почергово»;

и) т о в а р и с ь к о с т і: bičiùoliais «разом, спільно, по-товариськи», bendròm «те саме»;

і) п е р е р в н о с т і-п е р е с т р и б у в а н н я: prišokais «приходячи вряди-годи», įpuoliais «не безперервно, а лише місцями», peršokiais «пропускаючи місця», pagaudomis «час від часу», priešokomìs «те саме»;

l) відокремлення і поділу (дистрибутивна): окремо «окремо, розділившись», частинами «частинами», нарізно «окремо», поокремо «окремо, розділившись» тощо.

Отже, бачимо, що прислівники способу дії походженням з орудного відмінка множини вирізняються не лише найбільшою кількістю окремих форм, а й різноманітністю та багатством значень. Цього аж ніяк не можна сказати про інші семантичні групи прислівників того самого походження (наприклад, місця-простору й часу).

Для прислівників місця-простору орудного відмінка множини найхарактерніше те, що їхнє значення дуже узагальнене. Насправді ними позначаються найзагальніші відношення місця-простору, наприклад: поблизу

80

«близько, недалеко», поруч «поряд», збоку «поруч», неподалік «недалеко», навпроти «навпроти», зовсімпоруч «зовсім близько», удалині «далеко, осторонь», навпроти «навпроти» тощо.

Нечисленність прислівників цієї семантичної групи зумовлена насамперед самою природою орудного відмінка місця-простору. Говорячи про орудний відмінок місця-простору, слід розрізняти два його значення, пов’язані з двома випадками його вживання: цим відмінком позначаємо місце, де хтось або щось є, трапляється, відбувається, діється, а також місце, яким хтось іде, просувається, рухається. Насправді тут маємо два дуже тісно пов’язані між собою орудні відмінки: місця перебування чогось і шляху. Для литовської мови, як і для інших індоєвропейських мов, характернішим є орудний відмінок шляху, що вживається з дієсловами переміщення-руху; імовірно, він також давніший за перший. Орудний відмінок шляху, як слушно зауважує J. Jablonskis⁵, є близьким родичем орудного знаряддя. Отже, орудному відмінку шляху, зокрема, властивий відтінок значення знаряддя чи засобу, який віддаляє цей відмінок від прислівників і перешкоджає його адвербіалізації. Орудний відмінок, що позначає місце, де хтось або щось є, трапляється, відбувається, діється, семантично й синтаксично розвинувся на основі орудного відмінка шляху: не обмежуючись дієсловами переміщення-руху, орудний відмінок шляху з часом розширив свої функції — пристосувався до інших дієслів⁶. Таким чином утворилися два орудні відмінки одного походження. Спільність їхнього походження зумовлює близькість їхніх значень, а також однакове їхнє співвідношення з орудним знаряддя та їхню схильність не адвербіалізуватися. Саме цим і пояснюється, чому ми маємо так мало прислівників походженням з орудного відмінка множини, що виражають відношення місця-простору.

Нечисленність прислівників цього типу зумовлена також тим, що для позначення місця та різноманітних відношень місця-простору в мові використовуємо багато інших засобів, наприклад: займенникові прислівники місця, місцевий відмінок усіх відмінюваних частин мови та прийменникові конструкції. Самі орудні відмінки місця-простору часто є не чим іншим, як певними паралельними формами, що конкурують із місцевим відмінком, пор.: узбіччями || на узбіччях, сторонами || у сторонах, боками || з боків, пагір’ями || на пагір’ях, закутками || у закутках, околицями || на околицях, прикордоннями || на прикордоннях, біля схилів || на схилах, закутками || у закутках, підлісками || у підлісках, попідвіконнями || на підвіконнях, луками || на луках тощо.

Нарешті, нечисленність прислівників цієї семантичної групи можна пояснити й тим, що для позначення місця, де хтось або щось є, трапляється, відбувається, діється, а також місця, яким хтось іде, просувається, рухається, у мові вживаємо багато перехідних форм, які вже певною мірою зазнали процесу адвербіалізації, але ще далеко не відірвалися від іменника, наприклад: узбіччями «уздовж доріг, на узбіччях», за городами «за городами, на городах», берегами озерець «берегами озерця», краями нив «уздовж країв ниви біля поля», над головами «над головами», уздовж річок «уздовж берегів річки Юра», уздовж берегів «уздовж берегів», узбережжями «те саме», під самими фундаментами «біля самого фундаменту будинку», уздовж урвищ «по-

⁵ Žr. R y g i š k i ų J o n a s, Linksniai ir prielinksniai, Kaunas, 1928, p. 79.

⁶ Plg. B. D e l b r u c k, Vergleichende Syntax der indogermanischen Sprachen, I. Theil, Strassburg, 1893, p. 244.

6. Kalbotyros klausimai VI.

81

скарджіаіѕ», añtslenkščiais «за схилом», añtsuoliais «нагорі лави (лав)», añltvarčiais «на стелі хліва», añltvoriais «нагорі паркану (парканів)» тощо. А особливо широко для позначення місця ми вживаємо перехідні форми орудного відмінка множини з префіксом pa-: pabalais «біля боліт», pablendžiaviais «у місцях, де поросло верболозом», pabučiais «біля хат (будинків), навколо хат (будинків)», pabutšaliais «те саме», padaržinšaliais padebesiais «у просторі під хмарами», padirviais «біля поля», paežeriais «уздовж озера», pagiriais «уздовж лісу», pagrioviais «уздовж канави (канав)», pakampiais «уздовж кутів», pakerčiais «уздовж закутків», pakiemiais «біля подвір’я (подвір’їв)», pakluoniais «біля клуні (клунь)», pakraščiais «уздовж краю (країв)», pakrūmiais «біля кущів», palangiais «уздовж вікон», palankiais «уздовж вікна», palubiais «уздовж стелі», papečiais «біля печі», papieviais «краями луки», paprūdžiais «біля ставка», papūdymais «уздовж (і по) перелогу», paraviais «уздовж (і по) міжряддях», pasieniais «уздовж стін», pastatiniais «уздовж дерев’яного паркану (біля стовпів паркану)», pastogiais «під стріхами, у прибудовах під дахом», pašąliais «краями», pašvenčiais «уздовж річки Швянтої», patrobiais «біля хат», patvoriais «уздовж парканів», paupiais «уздовж річки: на березі річки», paviršiais «на поверхні», pažemiais «низом, по землі», pajūrelėms «уздовж морського узбережжя», pakampėm (is) «уздовж кутів», pakelėm «при дорозі», pak iemėm «біля подвір’я (подвір’їв)», pakluonėmis «біля клуні (клунь)», pakrūmėm «біля кущів», palangėm «уздовж вікон», palaukėm «краями поля», paliūnėm «біля боліт», pamarelėms «уздовж моря», pastogėmis «під дахами (біля стіни)» тощо.

Серед прислівників походженням з орудного відмінка множини, де, як ми бачили, переважає значення способу дії чи образу, досить чітко виокремлюється семантична група прислівників часу. Та й ці останні прислівники семантично неоднорідні.

Передусім тут слід згадати ті прислівники, якими виражаємо найзагальніші й абстрактні часові відношення, наприклад: ankstąnais «рано, дуже рано» (пор. синонімічні форми, що вживаються майже цілком у тому самому значенні: ankstąniniais, ankstėnais, ankstėlniais, ankstėnais, ankstienais, ankštiniais, ankstėinyčiais); galų galais «зрештою, нарешті», niekadais «ніколи», ana dienais «якось, того дня, тоді», davėliais «тепер, щойно».

Для інших прислівників цієї семантичної групи, крім основного часового значення, характерне також додаткове значення перервності-чергування або навіть способу дії, наприклад: kartais «не постійно, час від часу, вряди-годи» (пор. також синоніми з таким самим або цілком близьким значенням: kartų kartais, įkartais, prarečiais, prórečiais, kartkartčiais, retkarčiais, pakaitėmis, kartkartėmis, retkartėmis); інші ж, крім додаткового значення перервності-чергування, мають ще й значення послідовності: pamečiais «щороку; через рік», pamenesiais «щомісяця; через місяць», pramečiais «через рік».

І нарешті, у групі прислівників часу маємо чимало форм, що позначають різні частини доби, наприклад: pavakarėnais «увечері, надвечір», pribrekšmais «увечері, у сутінках», prietemais «те саме», apšviesiais

82

«на світанку; ще до смеркання», aptamsiais «у сутінках», aptemiais «те саме», apybrėkšminais «сутінки, присмерк», apydieniais «на світанку», apýryčiais «рано, на світанку», apýšviesiais «ще за світла», apytamšėliais «коли темніє, у сутінках», apýtamsiais «те саме», apýūšriais «на світанку», paryčiais «вранці», perpiečiais «опівдні, під час обіду», išvakapomis «напередодні ввечері», išnaktėmis «пізно вночі», išvakarėmis «увечері, напередодні ввечері», išnaktimis «пізно вночі», pietumis «під час обіду, опівдні», пор. також сполуку: aušęs pražiebais «на світанку».

Прислівники походженням з орудного відмінка множини, вживані для вираження присудка, у реченні виступають не стільки як самостійні форми чи слова, скільки як більш-менш вільні компоненти предикативних сполук, носії їхнього основного значення, що розгортають і увиразнюють ознаку, виражену дієслівним компонентом сполуки. Отже, прислівник походженням з орудного відмінка множини найчастіше трапляється в таких предикативних сполуках, де основне значення результату (зазвичай негативного) переплітається з додатковими значеннями порівняння, образу, певної форми. Дієслівними компонентами таких сполук зазвичай є різні форми дієслів eiti, išeiti, nueiti. Серед недієслівних компонентів цих сполук, крім таких іменниково-прислівникових форм, що втрачають предметне значення, як aitais «ні на що, на вітер», aitais «те саме», niekais, ubagais, vėjais..., маємо й прислівникові утворення, що цілковито втратили предметне значення: baudaís «марно, самими намірами, обіцянками» (зазвичай у тому самому реченні після форм дієслова baustis «лагодитися, збиратися, мати намір»), dõlais «марно», žadais «марно, самими обіцянками» (після форм дієслова žadėti «обіцяти» в тому самому реченні), suskydaís aplóm «марно, даремно; без потреби», dūlekom(i)s «зовсім пропащими, на вітер, жебраками», skliundžiom «марно, на вітер, даремно», padaukais «те саме».

Форми дієслова eiti трапляються й в інших предикативних сполуках, що мають не стільки значення результату, скільки певної форми. Однак їхніми недієслівними компонентами здебільшого є не самі прислівники походженням з орудного відмінка множини, а іменниково-прислівникові гібриди, наприклад: galėtyniais (замість звичніших і частіше вживаних galėtynėmis, galėtyniu), pagaugais «мурашками», pagaugomis «те саме», užkuriom «коли розпалюють вогонь», užkuriais «те саме», atāraugomis «відрижками», пор. також сполуку: dykiais užleisti «цілком занедбати (наприклад, сад, розсадник тощо), не доглядати», де предикативне значення першого компонента ще й досі затьмарене об’єктним значенням.

Із заперечною часткою nė та формами дієслова būti, які в теперішньому часі пропускаються, предикативні сполуки утворюють такі прислівники походженням з орудного відмінка множини, як būtais, mūtais, būčiais, наприклад: nė botais «ні до чого, ні в голові», nė mūtais «те саме», nė būčiais «те саме».

Про те, що прислівники походженням з орудного відмінка множини можуть виступати присудками й зі спряганими формами дієслова būti, які в теперішньому часі також пропускаються, свідчать такі вислови: paklausais (dideliai paklausais tėra gražus lomajkas), dvigulais «на двох спати» (якщо ліжко dvigulais, то...), bičiuolėm «спільно, разом, по-дружньому, як приятелі (про бджіл)».

83

(Чотири свої вулики має, а інші — бджолярам), пор. іменниковий орудний відмінок, що адвербіалізується й виступає присудком, gabižalais «шматками» (Gabižalais druska buvusi).

Статистичні дані вже показали (пор. с. 75), що прислівники походження множинного орудного відмінка в інших значеннях (мети, причини, часток, модальних слів, прийменників) уживаються дуже рідко. Перелічені значення зовсім не властиві прислівникам розглядуваного типу: як основні їх має лише той чи той прислівник.

Ось, наприклад, основне значення м е т и мають такі форми, що вживаються з дієсловами руху eiti, nueiti, važiuoti, nuvažiuoti, як apgėl ais «відвідати матір після пологів і віднести подарунки», atkla usais «піти запитати згоди на прийом сватів», piršliais (piršlėm) «свататися, вирушити сватати», пор. тут також форму niekdeliais, яка, крім часового значення «негайно, не гаючи часу», має також значення мети «даремно, марно».

У значенні п р и ч и н и вживаємо juokais (особливо з дієсловами trūkti, leipti, virsti, alpti, nesitverti, pasileisti та іншими), tyčiom «свідомо, навмисно; жартома, несерйозно», netyčiom «несвідомо, ненавмисно; не жартома».

Ці значення (мети й причини) не завжди легко відрізнити одне від одного: часто вони ніби переплітаються. Крім того, до них іноді додається ще й значення способу дії, у якому найчастіше й уживаються прислівники походження множинного орудного відмінка. Для прислівників мети чи причини цього словотвірного типу характерно також те, що вони мають порівняно невисокий ступінь адвербіалізації й здебільшого ще не відірвалися остаточно від самого відмінкового значення.

Прислівники походження множинного орудного відмінка лише в надзвичайно рідкісних випадках можуть переходити до інших частин мови. Ось, наприклад, форма kartais може перетворитися на ч а с т к у (пор. Bene būsi kartais iš Telšių?), а priešais — на п р и й м е н н и к, що вживається зі знахідним відмінком (пор. priešais krosnies kaktą).

Цілком окремо тут слід згадати слова, які лише своїми формантами -(i)ais, -(i)om збігаються з прислівниками походження множинного орудного відмінка, наприклад: частки (а іноді й прислівники) dėlt ais «тому, все ж таки», nōrintais «хоч» (зазвичай у прислівникових сполуках kada nōrintais «коли-небудь», kaip nōrintais «як-небудь»), auriais «колись, ось», kančiais «іноді», anaū riais «ось; тоді, іншим разом, колись», beskòm «ось чому, тому», būkčiom «нібито, наче, немов»; модальне слово musintais «мабуть» і навіть вигук bagròm «швидко, раз — і готово». Усе це — різноманітні індивідуальні утворення, про зв’язок яких із множинним орудним відмінком узагалі важко говорити.

Розглянувши співвідношення орудного відмінка загалом і його окремих різновидів із прислівниками, а також семантичні особливості прислівників походження множинного орудного відмінка, доходимо таких висновків:

1. З усіх множинних відмінків найбільшу схильність до адвербіалізації виявляє о р у д н и й, оскільки ним порівняно з іншими відмінками виражається найбільше різноманітних обставинних відношень. Отже, орудний відмінок був

84

і залишається найважливішим джерелом утворення прислівників зі збереженим закінченням відмінка.

2. Орудний відмінок множини не в усіх своїх значеннях і функціях — не в усіх своїх різновидах однаковою мірою адвербіалізується. Найближчим до прислівників виявляється орудний способу дії, значення й уживання якого часто важко відмежувати від інших значень орудного відмінка, оскільки в ньому сходиться багато інших значень цього відмінка. Орудний способу дії утворює ніби перехідну стадію, на якій найпростіше виокремлюється обставинне значення і починається процес застигнення-адвербіалізації, унаслідок чого навіть додаток в орудному відмінку може перейти в обставину, а сама форма орудного відмінка — у прислівник.

3. Серед прислівників походженням від орудного відмінка множини найвагоміше місце посідають прислівники способу дії — найчисленніша семантична група прислівників цього походження й творення. Прислівники способу дії вирізняються тут не лише найбільшою чисельністю, а й різноманітністю та багатством додаткових значень. Домінантне значення способу дії зазвичай властиве лише певній частині цих прислівників, що позначають обставини абстрактнішого характеру. Здебільшого ж більшість прислівників цього типу, виражаючи спосіб дії, водночас супроводжують саму дію статичним чи динамічним образом і тим самим роблять спосіб дії невіддільним від оптичного або (часом) акустичного образу. Основне значення й інших прислівників способу дії походженням від орудного відмінка множини часто переплітається з якимось одним із таких значень: темпу, часу, місця — простору чи просторової орієнтації, зміни, положення (позиції), способу, кількості чи ступеня, напряму, причини чи мети, черговості-порядку, супроводу, перерви-стрибка, відокремленості тощо.

4. Порівняно небагато є прислівників походженням від орудного відмінка множини, що мають основне значення місця-простору, часу, присудка; особливо рідко трапляються значення мети й причини.

5. Лише один-два прислівники цього типу набули значення частки, модального слова або прийменника.

Vilnius

СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИСЛІВНИКІВ, ЩО ПОХОДЯТЬ ВІД ОРУДНОГО ВІДМІНКА МНОЖИНИ

К. УЛЬВИДАС

Резюме

1. У литовській мові серед усіх відмінків множини найбільшу схильність до адвербіалізації виявляє орудний відмінок. Як і раніше, так і нині орудний відмінок множини є найважливішим джерелом виникнення прислівників із застиглим закінченням множини.

85

2. Не в усіх значеннях і функціях орудний відмінок множини адвербіалізується однаковою мірою. Найближчим до прислівника є орудний способу й характеру дії, значення якого часто важко відмежувати від інших значень орудного відмінка множини. Орудний характеру й способу дії є ніби перехідною стадією, на якій найлегше диференціюється обставинне значення і починається процес адвербіалізації. На цій стадії навіть додаток, виражений орудним відмінком, може перетворитися на обставину, а форма орудного відмінка — на прислівник.

3. Серед прислівників, що походять від орудного відмінка множини, найчисленнішу семантичну групу становлять прислівники способу й характеру дії. Прислівники способу й характеру дії вирізняються серед інших семантичних груп прислівників не лише найбільшою чисельністю, а й різноманітністю та багатством додаткових відтінків значення. Домінантне значення способу й характеру дії зазвичай властиве не всім прислівникам цього типу, а лише певній їх частині, що позначає обставини більш абстрактного характеру. Переважна ж більшість прислівників цього типу, позначаючи спосіб і характер дії, зазвичай має також додаткові семантичні відтінки: супроводжує дію статичним або динамічним уявленням, робить дію невіддільною від оптичного або (у рідших випадках) акустичного уявлення. Основне значення інших прислівників, що походять від орудного відмінка множини й виражають спосіб і характер дії, також часто переплітається з одним із таких додаткових значень: темпу, часу, місця-простору або просторової орієнтації, зміни, положення (позиції), кількості або ступеня, напрямку, причини або мети, черговості-порядку, спільності, перерви, відокремлення та ін.

4. Відносно нечисленними є прислівники, що походять від орудного відмінка множини й мають значення місця-простору, часу, а також ті, що вживаються у функції підмета. Лише зрідка тут трапляються значення мети й причини.

5. У винятково рідкісних випадках ці прислівники переходять до розрядів часток, модальних слів або прийменників.