LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

J. KRUOPAS

Як і літературна мова багатьох інших народів, литовська літературна мова, якою нині користуються в пресі, школі, театрі, художній самодіяльності, на різних зборах і в повсякденному спілкуванні, є результатом тривалого історичного розвитку. Вона виросла й сформувалася з народної мови, коли останню почали використовувати для потреб художньої літератури, освіти, науки та інших галузей культури, а письменники й мовознавці граматично та стилістично опрацювали її і таким чином створили літературну мову, спільну для всього народу.

Своїм корінням сучасна литовська літературна мова сягає перших литовських писемних пам’яток, що з’явилися в XVI ст. у зв’язку з рухом Реформації. До їх появи й деякий час навіть пізніше в литовській писемності (державних документах, літописах тощо) використовувалися інші мови — давньоруська, латинська та польська. Хоча писемність цими мовами служила інтересам феодалів і духовенства, а сфера її використання була вузькою, вона все ж позитивно впливала на культурний розвиток краю, поширення освіти та грамотності.

Для литовського народу, пригнобленого кріпацтвом, який зберіг литовську мову та звичаї, прихильники Реформації, а згодом і католицьке духовенство, борючись із Реформацією, почали видавати литовські релігійні книги (катехізиси, постили, пісенники тощо). Хоча ця релігійна писемність за змістом була реакційною і служила духовному поневоленню народу та збереженню кріпацтва, все ж за тогочасних умов, коли церква панувала в усіх сферах духовної діяльності людини, вона відіграла значну роль, запровадивши литовську мову в суспільне життя та сприяючи формуванню й розвитку літературної мови.

Розвиток литовської літературної мови у XVI—XVIII ст. був повільним, а сфера її використання — дуже обмеженою. Нею видавали владні накази, для народу друкували релігійні книги, словники та нечисленні спроби художньої літератури. Найвиразнішим і найвидатнішим зразком літературної мови того часу є «Метай» К. Донелайтіса, написані у Східній Пруссії на основі загальнонародної мови та писемної традиції.

На початку XIX ст., після входження Литви до складу Росії та виявлення прогресивного впливу російської культури, розпочався литовський культурний і літературний

21

рух, що сприяв і розвиткові літературної мови. Однак тяжкі економічні, соціальні й політичні умови, жорстокий феодальний і царський гніт перешкоджали формуванню єдиної литовської літературної мови в першій половині XIX ст. Лише після скасування кріпацтва, з початком швидшого розвитку капіталістичних відносин і піднесенням національно-визвольного руху, в останні десятиліття XIX ст. та перші десятиліття XX ст. відбувалося інтенсивне формування національної литовської мови, а єдина літературна мова, заснована на південно-західних говірках аукштайтів, дедалі більше утверджувалася в пресі, літературі та суспільному житті. Значну роль у розвитку й унормуванні литовської літературної мови відіграли наші видатні мовознавці Й. Яблонскіс і К. Буґа, а також класики літератури Жемайте, Майроніс, В. Кудірка, В. Креве-Міцкявічюс та ін.

У період панування буржуазії розширилося використання літературної мови, посилився вплив норм правопису, граматики й лексики, однак загальна економічна та культурна відсталість краю, злидні широких трудящих мас та інші несприятливі обставини фашистського режиму заважали літературній мові міцно утвердитися серед мас, які й далі були змушені користуватися розмовною мовою своїх говірок. У той час в унормуванні та розбудові літературної мови виявлялися дві суперечливі тенденції: прогресивна й реакційна. Прогресивної лінії дотримувалися наші мовознавці Й. Яблонскіс і К. Буґа: вони збагачували літературну мову скарбами народної мови (лексикою та фразеологією), встановлювали обґрунтовані, стійкі мовні норми, очищали мову від запозичень із чужого феодально-церковного жаргону та рабських калькованих конструкцій, боролися з безпідставним виправленням мови, непотрібними новотворами, проявами пуризму та іншими вадами літературної мови, які глибоко вкорінилися в мовній практиці буржуазного суспільства. Особливо вони утвердилися в бульварній, кримінальній та іншій міщанській пресі, що видавалася спотвореною, неправильною мовою. Не менше шкодили розвиткові літературної мови й крайні наслідувачі західних модерністських літературних течій, які безглуздо складали, перекручували й поєднували литовські слова. Шкідливими й смішними були також пуристичні зусилля «ополячувачів» мови, спрямовані на те, щоб вилучити з литовської літературної мови інтернаціональні слова (наприклад, електра, телефон, психолог, географія) і замінити їх «винахідливими» новотворами (ґінтра, толкалбіс, сєлотіріс, жемєтира тощо).

Литовська буржуазія, удаючи із себе захисницю литовської культури, насправді була байдужою до потреб рідної мови й мало зважала на питання літературної мови. Культурою мови переймалися переважно окремі мовознавці, письменники та інші діячі культури, прагнучи зробити литовську літературну мову багатою, виразною та зрозумілою для всіх.

Новий етап у розвитку литовської літературної мови розпочинається після відновлення радянського ладу в Литві. Разом із соціальною та культурною революцією, величезними змінами в усіх сферах життя починається й інтенсивний розвиток литовської літературної мови, її збагачення та очищення від застарілих слів і висловів.

22

У радянський період значно розширилися суспільні функції літературної мови. Запровадження обов’язкової початкової освіти й ліквідація неписьменності, доступна всім і безкоштовна середня та вища освіта, видання величезними накладами політичної, художньої, наукової та іншої літератури, надзвичайно поширена художня самодіяльність, театри, радіо, телебачення, різноманітні збори та інші засоби колективного спілкування проклали літературній мові шлях до широких мас трудящих, до мовної практики всього народу. За радянських часів найбільше змінилася лексика литовської літературної мови. У ній з’явилося багато нових слів, що відображають соціалістичну ідеологію, суспільний лад і культуру.¹

Спираючись на лексику російської та інших мов, створено тисячі кальок, які добре передають зміст відповідних понять і не порушують законів словотвору литовської мови. Особливо багато створено термінів у галузях науки, техніки, господарства, виробництва та інших сферах (наприклад, antstatas, komjaunimas, penkmetis, darbadienis, ūkiškaita, išdirbis, kolūkis, sankloda, savikritika). Оскільки в литовській і російській мовах є багато тотожних або аналогічних словотвірних моделей, утворення точних і правильних кальок з російської мови є одним із найпродуктивніших способів збагачення лексики літературної мови. Наприклад, життя, що розвивається швидкими темпами, а також вплив російської мови значно активізували творення нових слів із такими суфіксами: -ininkas (grandininkas, paukštininkas, cementininkas, autotransportininkas, kombainininkas...), -ystė (narystė, visavaldystė, grūdininkystė, linininkystė...), -umas (užimtumas, kryptingumas, kolektyviškumas, lygiat eišiškumas, tam asoliškumas), -ietis (kolūkietis, šešupietis, pergalietis, inkarietis...), -tuvas (maišytuvas, skaldytuvas, nukreiptuvas, ribotuvas, rūšiuotuvas...), -iklis, -eklis (skutiklis, leidiklis, sriegiklis, žymeklis...) тощо. Це здебільшого назви нових професій, занять, виробничих знарядь, членів різних колективів, нових абстрактних понять та інші найменування. Ширше вживається також суфікс -istas (metalistas, radiistas, tankistas...). Російські прикметники із суфіксами -nij, -skij значно розширили творення литовських прикметників із -inis (kolūkinis, gamybinis, leidyklinis, medicininis, bendraitinis...).

За радянських часів значно активізувалося творення не лише префіксальних і суфіксальних, а й складних слів. Їх утворюють не тільки за старими словотвірними моделями (bangolaužis, naftotiekis, jėgomatis, pelkėtyra, daugiastaklininkas, kelmarovė, kelialapis, prekystalis...), а й за новими, потенційно можливими словотвірними типами (aeronuotauka, gerošvyturys...; patvaldystė, pilnavaldystė...; savitarpa, saviaukla, saviduka...; bendrabūvis, bendražygis...; užimtumas, išskirtumas...). Широко вживаються різноманітні скорочення (TSRS, LTSR...; komjaunimas, profsąjunga, agitpunktas...) та складні повнозначні слова (marksizmas-leninizmas, idėjinis-politinis, klubas-skaitykla...). Лексичний склад поповнився також запозиченнями, особливо інтернаціональними словами, запозиченими з російської мови (bolševikas, artelė, kosmonautas, kombainas...).

¹ Див.: A. Lyberis ir K. Ulvydas, Lietuvių literatūrinės kalbos leksikos praturtėjimas tarybinės santvarkos metais, „Literatūra ir kalba“, t. 3, Vilnius, 1958, p. 31—110.

23

Значних змін зазнала й семантика слів. Багато термінів філософії, політики та суспільного життя набули нового змісту, що відповідає марксистсько-ленінській ідеології. Деякі звичні слова почали вживати в ширшому значенні (įdiegti, kovoti, aukštas...).

До пасивного запасу перейшли слова, пов’язані зі старим буржуазним ладом та ідеологією (ponas, policininkas, viršaitis...).

Радянське життя збагатило не лише лексику літературної мови, а й її синтаксис, фразеологію та стилістику. У мові з’явилися нові синтаксичні конструкції, вислови, фразеологізми, запозичені з розмовної мови, діалектів або перекладені з російської та інших мов. Найбільше синтаксичних нововведень можна зустріти в періодичній пресі та художній літературі. Деякі з них (priklausomai, nepriklausomai nuo ko nors; sutinkamai su ankstesniu nutarimu; imtis (griebtis) atitinkamų priemonių; lygiuotis į pirmaujančius...), як і добре утворені нові слова, утвердилися в літературній мові; інші, що не відповідали законам синтаксису литовської мови (to rezultate, pasekoje; išnaudojimas žmogaus žmogumi...), замінили правильними синтаксичними конструкціями (to rezultatas, paseka, dėl to; žmogaus išnaudojimas žmogaus...), а треті (veikti į ką; atitikimas kam...) перебувають на стадії випробування. Нині досліджують їхнє поширення в мові, відповідність законам синтаксису литовської мови та тенденціям її розвитку, їхнє співвідношення з паралельно вживаними конструкціями тощо.

Слід також зазначити, що розвиток і збагачення літературної мови виявляються і в стилістичній диференціації мовних засобів вираження, формуванні рис мовних стилів. Найбільше розвинулася й вирізнилася різноманітними жанровими стилями мова художньої літератури, досягнувши високої майстерності в поезії та прозі.

Поряд із численною радянською пресою значно розвинулася публіцистична мова, що вирізняється багатою своєрідною фразеологією, короткими, виразними заголовками, діловим, жвавим викладом думок та іншими особливостями, які відображають творчий ентузіазм, запал і боротьбу радянських людей у будівництві комунізму.

Швидкий розвиток радянської науки значно збагатив термінологію окремих галузей науки й техніки та спеціальну фразеологію, сприяв формуванню й збагаченню наукового стилю літературної мови.

Російська мова, найрозвиненіша й найбагатша мова, міжнаціональна мова всіх радянських народів, справляє великий позитивний вплив на розвиток литовської літературної мови.

Мовні зв’язки балтійських і слов’янських народів сягають глибокої давнини; ці індоєвропейські мови вирізняються численними спільними рисами лексики та граматики. Політичні, культурні й літературні зв’язки литовського та російського народів мають давнє й глибоке коріння, тому вплив російської мови на литовську був і залишається дуже сильним. Упродовж століть із російської або інших слов’янських мов було запозичено чимало слів, які міцно утвердилися в литовській літературній мові (knyga, agurkas, alavas, asilas, bačka, botagas, bažnyčia, blogas, blynas ir t. t.). В останні десятиліття з російської мови запозичено чимало інтернаціональних термінів або перекладено багато російських слів і висловів, що збагатили литовську мову

24

лексику й фразеологію. Російська мова сильно стимулює й активізує словотвір у литовській мові, мобілізує внутрішні мовні ресурси в пошуках литовських відповідників російським словам і синтаксичним конструкціям. В окремих випадках не відразу вдається знайти вдалі литовські відповідники російським словам чи висловам; трапляються й некреативні, невдалі кальки, які з часом замінюються доречнішими, такими, що не суперечать законам литовської мови. Добре знаючи рідну й російську мови та спільні й відмінні способи словотвору, сполучуваності й уживання слів в обох мовах, творчо користуючись багатою російською художньою, науковою, технічною та іншою літературою, завжди можна створювати вдалі відповідники, що не порушують норм литовської літературної мови, і збагачувати ними виражальні засоби літературної мови.

Отже, соціалістичний лад створив найсприятливіші умови для розвитку й розквіту литовської літературної мови. У радянський період розширилися суспільні функції літературної мови та сфера її вживання, посилився вплив літературної норми, значно збагатилися лексика й фразеологія. Литовська літературна мова як найважливіший засіб спілкування сьогодні вже може задовольнити всі потреби литовської соціалістичної нації в суспільній, культурній, літературній та інших сферах життя.

Які подальші перспективи розвитку литовської літературної мови?

З початком розгорнутого будівництва комунізму, основні напрями якого визначила нова Програма КПРС, розвиток національних мов нашої країни стає ще інтенсивнішим, всебічнішим і цілеспрямованішим. У Програмі сказано, що потрібно «і надалі забезпечувати вільний розвиток мов народів СРСР, повну свободу кожному громадянинові СРСР розмовляти, виховувати й навчати своїх дітей будь-якою мовою, не надаючи жодних привілеїв чи обмежень і не примушуючи користуватися тією чи іншою мовою. В умовах братерської дружби й взаємної довіри народів національні мови розвиваються на засадах рівноправності та взаємного збагачення².

У зв’язку з цим нашим радянським мовознавцям слід приділити особливу увагу дослідженню найактуальніших мовних проблем, пов’язаних із подальшим розвитком радянської науки та повсякденною мовною практикою. Найважливіші з них згадано в доповіді секретаря ЦК КП СРСР, академіка Л. Ільїчова³ на сесії загальних зборів Академії наук СРСР 19 жовтня 1962 р., де розглядалися завдання розвитку суспільних наук у період розгорнутого будівництва комунізму, а саме: мова і суспільство; мова і мислення; національні літературні мови й діалекти; розвиток національних мов і їхнє взаємне збагачення; шляхи зближення національних мов і культур у нашій країні; а також термінологія, культура мови та інші питання. Усі ці різноманітні, широкі й складні проблеми потрібно планомірно, організовано, систематично й ретельно досліджувати, щоб радянська наука про мову могла посісти провідне місце в усіх галузях мовознавства та якнайтісніше пов’язатися з багатонаціональною мовною практикою в період розгорнутого будівництва комунізму.

² Tarybų Sąjungos Komunistų Partijos Programa, Vilnius, 1961, p. 93.

³ Див. «Комуністас», 1962 р., № 12, с. 26—27.

25

Однією з найактуальніших проблем сучасності, яку колективно й скоординовано досліджують у масштабах усього Союзу, є закономірності розвитку національних мов у зв’язку з розвитком соціалістичних націй. До дослідження цієї проблеми долучилися й радянські литовські мовознавці, прагнучи встановити закономірності подальшого розвитку литовської мови та сприяти збагаченню й унормуванню літературної мови та піднесенню культури мовлення.

Досліджуючи розвиток литовської літературної мови в умовах розгорнутого будівництва комунізму, потрібно звернути увагу на подальше розширення суспільних функцій мови, збагачення лексики, синтаксичних конструкцій і фразеології, стилістичну диференціацію мови, унормування літературної мови та взаємодію литовської мови з мовами інших радянських народів, особливо сусідніх. Це основні напрями, якими найближчим часом розвиватиметься литовська мова в умовах вільного розвитку національних мов, їхньої взаємодії та взаємного збагачення.

Немає сумніву, що литовська літературна мова й надалі сильно впливатиме на діалектне розмовне мовлення та ще більше утверджуватиметься в усіх сферах діяльності литовської нації, у всій мовній практиці. Під впливом літературної мови діалекти поступово нівелюватимуться, втрачатимуть свої виразні фонетичні, граматичні й лексичні відмінності, а літературна мова збагачуватиметься окремими діалектними словами, конструкціями й висловами. У зв’язку з посиленням взаємодії літературної мови й діалектного розмовного мовлення нашим мовознавцям варто з’ясувати: які діалектні особливості зникають найшвидше, а які зберігаються довше; як діалектна вимова, наголос, словотвір і словозміна, синтаксичні конструкції та лексика впливають на літературну мову; як прискорити вплив літературної норми на діалектне розмовне мовлення; які стилістичні функції можуть виконувати збережені діалектні елементи тощо.

Життя, що стрімко розвивається, і нові здобутки у творенні комуністичного суспільства й надалі збагачуватимуть лексику литовської літературної мови новими словами й термінами, новими словотвірними моделями. У зв’язку з розвитком науки й техніки, який набув міжнародного характеру, у нашій мові надалі з’являтиметься ще більше міжнародних термінів, що становлять спільний лексичний фонд усіх народів і сприяють кращому взаємному спілкуванню. Завдання наших лексикографів і лексикологів — фіксувати цю нову лексику, досліджувати її та, якщо буде знайдено відповідне слово, подавати його для загального вжитку в тлумачних і спеціальних словниках.

Розвиватиметься й надалі система синтаксичних засобів вираження. Наприклад, можна припустити, що в паралельних випадках уживання відмінкових (давніших) і прийменникових (новіших) словосполучень (наприклад: тричі на день — тричі протягом дня; перетворитися на що — перетворитися в що; відмовитися від чого — відмовитися від чого тощо) посилюватиметься вживання прийменникових конструкцій. Очевидно, що й надалі в літературну мову проникатимуть такі місцеві форми, як: ми втратили в його особі видатного діяча; твір зберігся в рукописі; переміг у бігу; упродовж століть; у низці випадків; опинитися в меншості тощо. Ці вислови свідчать, що вживання місцевого відмінка стає дедалі ширшим.

26

З’являються нові дієприслівникові та прислівникові конструкції, вставні, підрядні й інші словосполучення та речення. Особливо активно вживаються номіналізаційні конструкції, що складаються з дієслів і віддієслівних іменників із суфіксом -imas (-ymas), наприклад: оголосити суворий осуд ледарям і недбайлам; підготуватися до хімічного знищення бур’янів; прищеплювати воїнам безмежну відданість Батьківщині та Комуністичній партії; організувати сушіння зерна; поліпшувати використання техніки тощо.

У розвитку фонетики й морфології литовської мови помітний процес скорочення закінчень, різноманітні зміни наголошування та деякі інші явища. Усі ці питання мовного розвитку потрібно ретельно відстежувати, досліджувати й використовувати для вдосконалення літературної мови. Інтенсивний розвиток мови, вплив діалектів та інших братніх мов на литовську літературну мову, а також пов’язані з цим нові явища в мовній практиці зобов’язують наших мовознавців ще ретельніше дбати про унормування літературної мови: так чи інакше оцінювати все нове, що з’являється в мові, у окремих випадках переглядати, доповнювати й уточнювати давні норми, а також активно й цілеспрямовано впливати на мовну практику.

Спостерігаючи й досліджуючи розвиток сучасної литовської літературної мови, важливо вивчати її взаємодію з мовами інших радянських народів, особливо сусідніх. Постійні мовні контакти відбуваються в змішаних поселеннях і на заводах, де щодня зустрічаються представники різних мов, у прикордонних районах та в інших місцях. Велику роль у взаєминах мов відіграють художня, наукова й технічна література, спільні збори, наради та інші форми спілкування представників братніх радянських народів. У постійних і дедалі інтенсивніших взаєминах радянських народів спільною мовою спілкування та порозуміння є російська мова. Вона дає змогу багатомовним народам нашої великої країни не лише спілкуватися між собою, а й обмінюватися найвизначнішими здобутками радянської, а також світової культури. Російська мова є могутнім засобом розвитку й збагачення національних культур. Крім того, завдяки російській мові, яка сьогодні стала однією з найпоширеніших мов світу, літературні та культурні здобутки радянських народів стають доступними всьому людству. Найвиразніше це засвідчують переклади творів класиків литовської літератури російською мовою, що прокладають їм шлях у широкий світ. Радянські люди, а також прогресивні верстви зарубіжних країн із любов’ю та повагою вивчають російську мову, яка допомагає народам зближуватися, обмінюватися культурними цінностями й об’єднувати зусилля в боротьбі за поступ людства та мир у всьому світі. Ленінський принцип добровільного вивчення російської мови чітко сформульовано в Програмі КПРС: «Процес добровільного вивчення російської мови поряд із рідною, що відбувається в житті, має позитивне значення, оскільки це допомагає обмінюватися досвідом і долучатися кожній нації та народності до культурних здобутків усіх інших народів СРСР і до світової культури. Російська мова фактично стала спільною мовою міжнаціонального спілкування та співробітництва всіх народів СРСР⁴.»

⁴ Tarybų Sąjungos Komunistų Partijos Programa, Vilnius, 1961, p. 93.

27

Зростання ролі російської мови в міжнаціональному спілкуванні радянських народів аж ніяк не означає, що використання національних мов порушується або звужується, що їм загрожує примусова асиміляція. У Країні Рад, де послідовно проводиться ленінська національна політика, цього бути не може. Програма КПРС забезпечує подальше вільне використання та розвиток національних мов на засадах рівноправності й взаємного збагачення.

У розвитку національних мов російська мова відігравала й відіграє важливу роль. Маючи найдавніші писемні традиції та будучи найбагатшою міжнаціональною літературною мовою, вона є невичерпним джерелом слів і висловів, із якого всі національні мови, особливо ті, що мають ще нетривалі писемні традиції, черпають потрібні терміни й фразеологію. За зразком російської мови створюється багато нових слів і синтаксичних конструкцій. Вона допомагає виявляти й творчо використовувати потенційні виражальні засоби національних мов (можливі моделі словотвору й сполучення слів, способи побудови речень тощо). Це було проілюстровано конкретними прикладами під час розгляду розвитку литовської літературної мови в радянські роки. Надалі вплив російської мови на розвиток литовської буде ще більшим, адже всі жителі республіки добре вивчать і використовуватимуть російську мову, а двомовність (а часто й багатомовність) стане звичним явищем у нашому суспільстві.

Використання кількох мов посилює їхню взаємодію, особливо вплив міжнаціональної мови. Завдання мовознавців — ретельно спостерігати й досліджувати, як двомовність (багатомовність) виявляється в умовах нашого життя, як відбувається процес взаємного збагачення та зближення мов, у яких формах виявляється вплив російської мови і які його результати. Це має збагатити новими аспектами, матеріалами та висновками традиційне дослідження проблеми балто-слов’янських мовних зв’язків, якій і надалі приділяють значну увагу в радянському мовознавстві. Надалі сучасні балтійські та слов’янські мовні зв’язки слід вивчати ширше й докладніше.

Отже, спільне будівництво комунізму, братнє співробітництво радянських народів, подальший швидкий розвиток культур соціалістичних націй, їхня взаємодія та зближення створюють сприятливі умови для розвитку національних мов, збагачення спільної міжнаціональної лексики, фразеології та інших мовних засобів. У зв’язку з цим радянські литовські мовознавці мають приділяти особливу увагу вивченню сучасної литовської мови та її розвитку. Лише глибоко й усебічно дослідивши розвиток литовської мови в період розгорнутого будівництва комунізму та встановивши закономірності її подальшого розвитку, можна буде належним чином впливати на мовну практику, підвищувати культуру мови й перетворювати її на дієвий інструмент будівництва комуністичного суспільства.

Vilnius

ДЕЯКІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

Й. КРУОПАС

Р е з ю м е

Своїми витоками сучасна литовська літературна мова пов’язана зі старою літературною традицією, але як національна літературна мова вона сформувалася лише наприкінці XIX і на початку XX ст. За цей період було уніфіковано орфографію, фонетичну й граматичну системи литовської літературної мови, збільшився її словниковий склад і розширилася фразеологія. Після того, як литовський народ став на шлях соціалізму, литовська літературна мова почала інтенсивно й усебічно розвиватися, збагачуватися та вдосконалюватися. Характерними рисами її розвитку є: розширення суспільних функцій і сфери вживання; посилення впливу літературної норми на діалектно-розмовне мовлення та наближення мови повсякденного спілкування до літературної мови; збагачення лексики, семантики, фразеології та синтаксису новими словами й синтаксичними конструкціями; чіткіша стилістична диференціація мовних засобів.

На розвиток сучасної литовської літературної мови великий вплив має російська мова, яка є мовою міжнаціонального спілкування та співпраці всіх народів СРСР, потужним знаряддям взаємного обміну культурними цінностями між ними. Будучи більш розвиненою, багатою та широко поширеною у світі мовою, російська мова служить одним з основних джерел збагачення й подальшого розвитку літературних мов народів СРСР.

З огляду на те, що слов’янські та балтійські (литовська, латиська й давньопрусська) мови є дуже близькими, мають багато спільного в лексиці та граматичній структурі, а також з огляду на те, що слов’яно-балтійські мовні, культурні, літературні та інші зв’язки сягають глибокого коріння, російська мова відігравала й відіграє особливо помітну роль у розвитку литовської літературної мови.

У радянську епоху відбувається безперервне калькування російських слів і зворотів. Російська мова стимулює й активізує словотворення засобами рідної мови та мобілізує внутрішні ресурси для створення потрібних слів і термінів. Литовська мова збагачується також калькованими російськими синтаксичними конструкціями, фразеологізмами, зворотами тощо.

Характерною рисою сучасного стану литовської літературної мови є велика кількість паралельних слів, термінів, форм, конструкцій, що походять із різних діалектів литовської

29

мови, давньої літературної традиції або запозичених з інших мов, а іноді й штучно створених. Вивчення різного роду паралелізмів, їх смислове та стилістичне розмежування, відбір одного з паралельних варіантів як норми для загального вжитку — усе це є одним із завдань нормалізації литовської літературної мови.

Подальша робота з нормалізації литовської літературної мови є вельми актуальною і з низки інших причин.

Процес швидкого поповнення лексики, фразеології та інших мовних засобів також привертає постійну увагу до питань нормалізації литовської мови, спонукає вивчати нові явища й тенденції в розвитку мови, перевіряти наявні норми, вносити відповідні доповнення, уточнення та виправлення в процесі подальшої роботи над нормалізацією литовської літературної мови.

Сучасна литовська літературна мова використовується в усіх сферах життя та діяльності литовської соціалістичної нації. У радянську епоху вона досягла високого рівня розвитку й стала надбанням усього литовського народу. Подальший її розвиток відбуватиметься шляхом посилення взаємозв’язків із російською та іншими братніми мовами народів СРСР, розширення її суспільних функцій, збагачення її лексики, фразеології, синтаксису та стилістики.

Вивчення закономірностей розвитку сучасної литовської літературної мови у зв’язку з розвитком литовської соціалістичної нації є одним із основних завдань литовських мовознавців.