Л И Е Т У В И У Т Е Р М И Н О Л О Г И Я

Л И Е Т У В О С Т С Р М О К С Л У А К А Д Е М И Ј А

Е. ГРИНАВЯЦКЕНЕ, Ю. Ф. МАЦКЕВИЧ, Е. М. РОМАНОВИЧ, Е. І. ЧЕБЕРУК

ПОБУТОВА ЛЕКСИКА ЛИТОВСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ У ЗАХІДНІЙ БІЛОРУСІЇ

Діалектні дані, зібрані на території БРСР у тих місцях, де протягом низки століть контактували балтійські та слов’янські мови, мають важливе пізнавальне значення. Аналіз цих даних і порівняння їх із відповідними фактами інших білоруських і литовських говірок дають змогу повніше уявити картину взаємного литовсько-білоруського впливу, розкрити нові, ще недостатньо досліджені аспекти такого впливу, форми його вияву та ступінь активності. Залучення найновіших матеріалів у багатьох випадках проливає світло на загальне вивчення балто-слов’янської проблеми, розширює обсяг і діапазон історико-лінгвістичних та етногенетичних досліджень.

Гродненська та Мінська області БРСР якраз і є одним із таких ареалів, де в слов’янському мовному шарі найвідчутніший балтійський субстрат.

У цьому дослідженні використовуються мовні дані, зібрані нами у 1972–1973 роках на північному заході Гродненської та Мінської областей (в Ів’євському, Вороновському, Ошмянському та Вілейському районах).

Аналіз мовних даних дає підстави стверджувати, що в лексичній, граматичній, а частково й фонетичній системах білоруських народних говірок, побутуючих тут, чітко виявляються мікроструктури литовського походження з вузькою або обмеженою сферою вживання, які визначають місцевий колорит цих говірок. Особливо помітно вони представлені у словниковому складі.

Під час відбору й характеристики білоруської побутової лексики литовського походження цього ареалу найважливішу роль відіграв критерій лінгвістичної географії, який зазвичай застосовується в комплексі як із фонетичним і словотвірним, так і із семантичним критеріями.

Досліджувана діалектна лексика подається у статті в алфавітному порядку із зазначенням значення кожної лексеми. Крім того, кожну лексему проілюстровано одним або кількома реченнями з польових записів. Для населених пунктів, звідки наведено ілюстративний матеріал, прийнято відповідні скорочення (Гр=Граужишки, Ошмянський р-н, Ж=Жили, Ів’євський р-н, С=Солоне, Вілейський р-н, СС=Старі Смільгіні, Вороновський р-н). Після ілюстративного матеріалу

11*

163

Наводяться фонетично, граматично й семантично можливі литовські (у рідкісних випадках латиські та прусські) відповідники до них (якщо значення литовського відповідника збігається з білоруським, його повторно не зазначають).

У деяких випадках у статті переглядається наявна етимологія тієї чи іншої лексеми й пропонується нова.

абрымзацца діал. «відпоротися»: абрымзалася спаніца С. Найімовірніше, корінь слова споріднений із брынд-, див. брынд(-а, -аць, -ацца та ін.). Цей варіант кореня, імовірно, утворився внаслідок звуження сфери його вживання через поступове затемнення семантики.

абрындацца «намокнути, забруднитися багнюкою»: абрындалася да фартуха, уся прамокла СС, пор. лит. apsibrindoti (у тому самому значенні), див. брынд(-а, -аць, -ацца).

абрызгацца «обтріпуватися, обсипатися»: абрызгаўся падал, трэба падшыць Б, пор. лит. apibrigzti, див. брызга́ць.

абцу́рыць «облити, обмочити»: абцу́рыў мяне дощч СС, пор. лит. apšiūrinti, пор. лат. čurēt (МЕ I 422).

адвайца̄ць «вилаяти»: адвайца̄ць я́н¹ трэба Гр; адвайца̄ў яё добра Ж, див. вайцаць.

аджа́рыць «побити (зазвичай різкою)»: аджа́рыла ма́тка Янцкі, што хадзіў у кусты; аджа́рыў дзяцей скараём СС, пор. лит. žārinti «бити, їсти, ходити», nu-žārinti «відшмагати», žarūnas «чагарник», пор. також žāras «прут, сучок», а також LEW 1290. Семантичний зв’язок аджа́рыць з žāras, на нашу думку, цілком можливий, однак автори статті не відкидають можливості вважати його спорідненим і зі слов’янським жа́рить.

адлі́на «відлига»: мáкci ве́цер падаўся, бу́дзе адлі́на ў; на адлі́ну маладзік праста́еца Ж, пор. лит. atlydà, atlėgà, atlaigà (СЛЯ I 391, 395, 397, LEW 350). Форми цього слова адлі́га, адле́га кваліфікуються як норма білоруської літературної мови (БСЛ 59).

адсці́ра зневажл. «нелюдим (про людину)»: ён такі́ адсці́ра — жыве адзін Ж, пор. лит. ātstiras «той, хто все робить наперекір».

адсці́рлівы зневажл. «нелюдимий (про людину)»: наш Юзюк на дзе́ўкі не па́ча — такі́ адсці́рлівы Ж < адсці́ра (див.) + -лівы.

аксны́ «пеньки пір’я»: аксны́ растуць у курэй Гр; адны аксны́ ў курцы, пе́р’яў німа́ Ж, пор. варіанти цього кореня в інших білоруських говорах: асны, аксне́, асце́нцы (Араш 1971 90), аксне́ «остюки» (Сцяшк 26). Найімовірніше, слово походить від лит. akstinai «пеньки пір’я», пор. також акцючкі.

акцючкі «остюки», наприклад: акцючкі ў ячменя СС, пор. лит. akščiukai.

а́мал «паразит, що росте на березах» (Viscum album): а́мал расце́ на бярозе СС. За формою слово спільне з лит. āmālas, лат. amuols, amuls, āmuls, āmals (МЕ I 70, LEW 9).

антара́плу́сцы «пакля другого чесання»: антара́плу́сцы ля шэрэ́ка (пакляного полотна) СС, пор. лит. antarāpluostės (діал. antarāplūstės, uo > ū, Радунь) < āntaras «другий» + plūostas «волокно».

¹Білоруський фрикативний звук у тексті позначається латинською літерою h.

164

а́палы «круглий»: жырны ёйкі парсо́к, такі апалы Ж, пор. лит. āpalas, āpalias, apalùs (< āpvalas, āpvalias, apvalùs), латис. apals.

апі́кула зневажл. «ледачий, неповороткий, тупий» (про людину, тварину): ах ты апі́кула — яно не пасúнеш: як пень — чы яно б’еш, чы не б’еш Гр; апі́кула — стаіць бокі выпе́клы² Ж, пор. лит. apíkula, arùkula: kulti «бити».

асцюкі «ости»: асцюкі коля́ць Гр; асцюкі трэба пойсаць Ж, пор. інші варіанти цього кореня: асцю́к, аўсцю́к (Сцяшк 36, 37). Безсумнівно, це варіанти слова акцюкі (див.).

арта́й «орач»: аста́ўся арта́й малы Гр; арта́й даглядаў вало́ў Ж; арта́й арэ́ канём С; арта́й арэ́ по́ле СС, пор. лит. artójas і з лит. польськ. ortai (Зд 345).

ару́д «засік»: у сві́рне ару́ды Гр; ару́д ля жыта Б; жыта ў ару́ды сыпа́лі С; жыта ў ару́дах СС, пор. ару́д, уживане в інших білоруських, а також російських говорах (С VIII 85, Урб 47, ВЯ 102, БЯ 42, Араш БЛ 27), лит. arjodas. Б Сл 98 визначає слово ару́д як діалектне; на його поширення в білоруських говорах вказують карти, наведені в Араш БЛ 33 і ДС 113.

асві́р, асве́р(х) «журавель»: асві́р то́лькі ва́жкаіща; асве́рх — што во́ду чэрпа́я; наш кало́дзец з асве́рам С. Назва асве́р трапляється в інших білоруських говорах (Сцяшк 33), а також у російських говорах Псковщини (Яз 78). Корінь, найімовірніше, утворений від литовського svir- (: svirtis «журавель») за допомогою додаткового початкового а, яке в говорі нерідко додається до запозичень (напр., акі́ндар «позашлюбний» < від нім. das Kind «дитина», die Kinder «діти»), див. також сві́рня.

асе́кля «хвощ»: асе́кля ад ныркаў Ж; у жыве́ на́тта шмат асе́кляў Б, пор. лит. asiūkliai, а також із лит. польськ. osiekła, osiukła (Яз 98), див. асю́клі.

асла́ 1. «підлога» (земляна): бі́тая асла́ з глі́ны СС; 2. «под» (печі): у печа́з трэба аслу́ паправі́ць СС, пор. лит. aslà «підлога» (земляна).

асю́клі «хвощ»: асю́клі на ло́нках расту́ць СС, пор. лит. asiūkliai.

ато́сій, ато́сы «тяжі» (воза): ато́сіі жале́зныя кару́юць СС; да во́за наклада́лі но́выя ато́сы Ж; за колы задзе́юцца ато́сы С, пор. лит. atājijos: siēti «зв’язати, зв’язувати». Форму ато́са Урб 48 і Сцяшк 36 зазначають також в інших білоруських говорах; варіанти ото́с, ато́с Яз 83 фіксує в російських говорах Псковщини, варіант otosa Зд 345 знаходить у польських говорах під Сейнами.

^² Тут і в інших випадках замість приголосного х у деяких населених пунктах факультативно вимовляється к (клен = хлеб, ката = хата).

^³ У певних випадках граматичний рід, а також число іменників у говірці села Старые Смильгины не збігаються зі звичайними нормами білоруської мови.

165

ато́жал, ато́жалка, ато́жалля «пагін, поросль»: ато́жал хру́шы адро́с то́льки ато́жалы – малады лес СС; ато́жалкі разбе́глісь; ато́жалля расту́ць С, пор. лит. atãžalas: žélti «обростати, сходити». ато́жалнік «молодняк» (про кущі): нлядзі – ато́жалнік які вырас Гр, див. ато́жала.

ашакі «ость»: як зе́млім ячме́нь, ашакі астаючыя Гр. Слово ашакі відоме й в інших білоруських (а також російських) говорах (Урб 49, Яз 79, Сцяшк 39), пор. лит. ãšakos.

ашурці «покритися гусячою шкірою»: як мо́йны ве́цяр, ашурне чалаве́к Гр; ашурн я – зі́мна Ж, пор. лит. pašiurpti, див. шурп (-а, -аты).

баланда 1. «овочевий суп, рідке вариво»: зава́рылі баланду́, і до́бра СС; 2. перен. «базіка»: ой баланда мужык: баландзіць і баландзіць – канца краю ні́ма Б. У зазначених значеннях баланда відоме ширше (Урб 49, Яз 79). Слово, найімовірніше, походить від лит. balánda «лобода» (Chenopodium), що вживається також у значеннях «рідке вариво, суп із лободи» (Радунь), пор. ще С VIII 85.

баландзіць експ. «базікати»: баланда не́та: баландзіць і баландзіць се́дзячы, як у цябе́ цярплівасці хватае Б; ай, баландзіць абы што С, пор. друге значення баланда і лит. balandiúoti «стукати, шуміти, базікати». З іншого боку, не можна виключати можливості віднести слово баландзіць до звуконаслідувальних, таких як balbatúoti, tabalúoti тощо.

балту́шнік «кушнір»: балту́шнік – што шкуру вырабляў Гр; да балту́шніка ску́ру панёс СС. Слово в указаному значенні відоме й у польських говорах під Сейнами (Зд 336), пор. лит. baltùšnykas, baltùšniṅkas (< baltùšininkas), baltùšis «кушнір», «чистий, білошкірий». Звідси балту́шнік < bál tas + -ùšis + -ìnykas (-ininkas).

барыкулі 1. «дзвіночки» (Alectorolophus): барыкуле́ў набрала СС; прыпсе́лі барыкулі, трэба касіць се́на СС; 2. «бубонці»: барыкулі – звано́чкі, што каню ве́шаюць СС, пор. лит. barškūliai: barškėti «бряжчати, дзеленькати».

басці́лая «бурлака, мандрівниця»: яна была прыеха́ўшая – такая басці́лая, патаску́ха С, пор. лит. bastýtis «бродити, мандрувати, блукати», bastūnas «мандрівник».

бегу́н «завіса» (у дверях): дзве́ры на бегуне́ варашча́юцца СС, пор. лит. bėgūnas. З іншого боку, слово може бути спільним для балтійських і слов’янських мов, оскільки самі корені споконвіку споріднені.

бе́рал «зерно, не очищене від полови»: змало́й бе́рала, трэба пада́ць сві́ням СС, пор. лит. bėralas.

бе́рліца „зёрна, неочищенные от мякины“: з бе́рліцы хлеб пяклі, зёрны з мякі́най С; у хлеб дабавлялі мякіну і называлі бе́рліцей С, ср. бе́рал.

бі́здрыс «безхвостий»: кот бі́здрыс; бі́здрыс каро́ва – без хваста СС, пор. лит. bizdrỹs (Радунь), bizas (Юрбаркас), bizdris, biznis «короткохвостий», bizdūkas (Юрбаркас), bizdžiukas «хто низького зросту», bizinti «коротшати».

бі́рбаты «безхвостий»: бі́рбатая каро́ва Гр. Слово, безсумнівно, є варіантом ві́рбаты (див.), оскільки люди старшого покоління в цій місцевості вимовляють ві́рбаты, а молодшого — бі́рбаты. Варіант бі́р-

166

ба́мбы утворилося шляхом поступового затемнення семантики слова вiрбáты.

блі́кшчук «блискавка»: адны блікшчукі С, пор. лит. діал. (Радунь) blyksčiū-kai: blýkścioti «виблискувати, блищати».

блі́нда, блі́ндзя «верба, верболіз»: стаіць у лесе голая блі́нда, блі́ндзя — такая лаза — буйныя лісця Гр; дзе́рава блі́ндзя найлепшае: дзярэцца з вязны, пака́ не прылякаліся Ж; з блі́ндзі кашыкі пляцём; блі́ндзя бляшчыць СС, пор. лит. blinda, blindė, blindis. Блі́нда зафіксована нами також у польських говорах Литви, напр.: blinda — miętko drzewo (Аукштадварис, Тракайського району); блі́ндзя відома в інших білоруських і російських говорах (С VIII 85, Урб. 50, БСС 387).

бо́нда 1. «кругла хлібина, виріб із борошна, кругла булочка»: купі́ла баба бо́нду хлеба Б; дзяцём па бо́ндзе далі С; 2. «корж або млинець із тертої картоплі», «корж із картоплі або борошна з додаванням кропиви»: бо́нды бульбяныя — як добра; пяклі бо́нды з крапівы пасля вайны, да не хватала крапівы Б; 3. «круглий шматочок тіста в діжі для закваски»: зрабіла бо́нду; бо́нду ў боршч апусцілі С; 4. «невелике кружальце ковбаси»: бо́нда — маленькая кілбаса С; 5. «гостинець наймитові при розрахунку»: у бо́нду даюць кумпяк Гр; яму ў бо́нду даюць каўбасу, і ён ездзя дамой Б. Слово бо́нда трапляється також у порівняльних зворотах: якны (= печень) то́ўстыя як бо́нды СС. У зазначених і в інших значеннях слово бо́нда відоме на ширшій території (Араш 1969 133, Урб 50–1, С XII 9, БСС 385, Сцяшк 55, Араш БЛ 28, 33, а також наведена там карта). Ми зафіксували його також у польських говорах Литви, напр.: napiekli wielką bondą; bondą upiekli tarkowaną; on bondą zjadł (Аукштадварис). Територію його поширення в білоруських говорах указано в ДС 105 і позначено там само на карті № 5. Слово походить від лит. bandà, що вживається у шести подібних значеннях (СЛЯ I 638).

бо́ндачка «кругла булочка, корж»: дзяці пасхваталі ўсё бо́ндачкі СС; бо́ндачкі бульбяныя — што за яда́ Б, див. бо́нда.

брадзіць «ловити рибу»: пашоў брадзіць рыбу, а п’яўкі паўпіваліся ў сце́нны — свярбела многа часу С, пор. лит. bradyti, braidýti «брести» (СЛЯ I 983), пор. також bradinėti, bradà, brádas «рибальство» (СЛЯ I 981–2), бро́дзень.

бра́згаць 1. «стукати, грюкати»: яму не це́рніца: бра́згая і бра́згая; гра́бель вісіць над сцяно́й і бра́згая СС; не бра́згай дзвярамі Б; 2. «ворушити»: ве́цяр па ха́це бра́згая Гр; 3. «клацати»: воўк зуба́мі бра́згая СС; 4. «дзеленчати, брязкати»: бра́згаю касо́й — дрэна́ сенажаць СС. Зворотну форму дієслова ми зафіксували також у польських говорах Литви, напр.: on paczał brazgać się, a do chaty nie poszedł (Аукштадварис). Слово походить від лит. brązginti, brązgėti, brązdėti, пор. також Балт VI 198 і зафіксоване у словниках польської мови слово brazgać, що вживається у подібних значеннях (Яз. 95).

бра́згулі́ «дзвіночки»: бра́згулі́ кало́ на шыю; з бра́згулямі е́халі маладыя Гр, пор. лит. brazgūliai: brazgėti «гриміти, дзвеніти» (Юрбаркас).

167

бразгу́льник «ремінь для прикріплення бразгу́лів»: бразгу́льнік я́шчэ ві- сіць у се́нях Гр, див. бразгу́лі.

бразгу́ны «дзвіночки»: пад бразгуна́мі е́ду; пажы́ў бразгуно́ў Б, пор. лит. brazgūnai: brazgėti «дзвеніти, гриміти» (Юрбаркас).

бразгу́нник «ремінь для прикріплення бразгунів»: бразгу́ннік — на што навязваюць бразгуны Б, див. бразгуны Б, пор. бразгу́лі.

бразды «картопляна мезга»: нашарава́ла браздо́ў, бу́ду бліны печь СС, пор. лит. brazdai.

бро́дзень «вид рибальської сітки»: у бро́дзень папа́лі два шчупакі Ж; но́вы бро́дзень зрабілі С; з бро́дзеням то бро́йдаюць па рэ́цы; бро́дзень вяза́ны СС, пор. лит. bradinýs (див. також Г I 369).

бро́йдаць «ловити рибу»: з бро́дзенямі то бро́йдаюць па рэ́цы СС, пор. лит. braidžioti, braidýti, пор. також браздиць, бро́дзень.

бро́нкт, бру́нта «валок» (возу, плуга, борони): на бро́нкта ло́жыць пастро́нкі СС; бру́нта бу́йная, дзарабя́ная Б, пор. лит. brañktas; щодо кореневого un (< від лит. діал. un < an) див. Урб 51.

брузду́кель, бру́зукель 1. «дерев’яний ґудзик»: ко́лькі ты брузду́кляў тут нашыў Гр; брузу́клі з дзерава рабілі; брузукель у сярэдзіне прарэзан СС; 2. «закрутка» (у жорнах): брузукель дзераўляны жорны падымаля́я СС; 3. «ручка, на якій закріплюють нитки в ткацькому верстаті»: ні́чальнікі паве́шаны на брузуклях СС, пор. лит. brūžiklis, bruzdùklis; bruzdùklis (Радунь).

брызга́цца «обтріпатися»: падрубі́ць трэба по́дал, каб не брызга́ўся Б, пор. лит. brizgintis, brizgti.

брызга́ч «обтріпані краї одягу, бахрома»: брызга́ч баўта́ючы ў по́дала Б. У цьому значенні слово зафіксоване також у Сцяшк 60. Воно, як і брызга́цца, походить від лит. кореня brizg-, пор. brizgótis «обтріпатися», brizgalas, brizgenos, brizginýs «ганчірка», brizgas, brizgis «обтріпані краї (чого-небудь)».

бры́нда 1. «черевний жир, сальник»: усе кі́шкі ўчапі́ліся за бры́нду; парсю́к так сабе́, а бры́нда вялі́кая — скруці́ўшыся і як скруці́ўшыся! СС; 2. «розширений комір із мережива, що іноді закриває й плечі»: бры́нда як фалеры́на на шы́ю СС; 3. тільки мн. «обтріпані краї одягу»: целе́паюцца ў фа́ртусе бры́нды Б; бры́нды віся́ць — не ў па- ра́дке спа́ніца СС; 4. перен. «рідка юшка»: бры́нды яко́й да́лі пахлеба́ць С; 5. перен., зневажл. «нечиста жінка, розпусниця»: яна́ бры́нда така́я СС.

Російське слово бры́нды «широкі рукави селянського святкового одягу» ЭСРЯ I 222, як і польськ. brynda «жарт, пустощі» та чеськ. brynda «бурда, пойло», дотримуючись думки Бернекера, схильний вважати запозиченням, отриманим через французьку мову з німецького bringe dir’s «підношу це тобі». brynda «жарт» Brück 43 вважає польським словом, забутим у XVI столітті, яке запозичили «na Matej i Białej Rusi i na Litwie», однак Ф Сл зовсім не наводить етимології польського brynda. На наш погляд, фонетично й семантично мало правдоподібно також вважати чеське brynda «бурда» перетворенням кореня bryzg-ati «бризкати» (В Мах 70). Так

168

Оскільки жодна з наведених вище етимологій не видається нам переконливою, ми пропонуємо нову. Чимало слів, споріднених із брынде, знаходимо в литовській мові. Наприклад, литовське brinda, brindos має дев’ять значень, зокрема майже всі ті, що зафіксовані для білоруського (а також і російського) брында (див. СЛЯ I 1050-1). brynda, bryndy у значеннях «сальник», «мереживо», «обтріпані краї одягу», за свідченням авторів цього дослідження, широко вживаються також у польських говорах Литви (Аукштдваріс, Ширвінтос та ін.). Крім того, похідні від цього кореня в литовській мові є продуктивними (див. також СЛЯ I 992—5, 1050-1). Вважати брында небалтійським сумнівно ще й тому, що для слов’янських коренів не характерні дифтонгічні сполучення, зокрема -ын- (-ин-), наявне в корені досліджуваного слова (пор. білор. гніда < *гнѣда, лит. glinda). У зв’язку з цим можна припустити, що брында походить від лит. brinda «сальник», «мереживо», «уривки», «обтріпані краї одягу» та ін., яке, найімовірніше, пов’язане з bręsti (bręsta, brindo), brendėti «набухати, розширюватися, роздуватися», brindimas, brindumas «набухання» та ін. Цьому зовсім не суперечать ні основні, ні переносні значення слов’янського брында. Якщо взяти це припущення за основу, можна вважати, що лит. brinda перейшло до сусідніх білоруських і польських говорів, а через них могло потрапити й до чеської мови, де кваліфікується лише як розмовне (ЧРС 39).

брындаць, брындацца 1. «бігати»: карова туды брындая ў нэны канец Гр; не брындай, скубі на месце, а то яна — нюх нюх С; 2. «блукати, швендяти»: які ён мужычына: ён брындаіць па чужых С; ён нежанаты так і будзе брындацца Гр, див. брында.

брэйдацца «тинятися»: дзеці брэйдаюцца каля кутоў СС, пор. (?) лит. braidė «волоцюга».

бужук «жук, багатоніжка»: дзе вілгаць, там і бужукі СС, пор. лит. bužys «жук».

букса «безрогий»: добры цялё, але букса; баран букса СС; букса дае шмат малака Ж, пор. також букса (у тому самому значенні) Сцяшк 62, лит. buksa.

булдава «товкач для картопляного пюре»: булдавай як качалка, а на канцы тоўстая С, пор. лит. buldė «круглий громіздкий предмет, істота», buldė «телепень» (Юрбаркас), buldakojis «товстоногий», būlas, bulūndas «безрогий, лисий».

бумчэць «гуркотіти, гриміти»: бумчэць дупляватая брушка С, пор. лит. bitčioti, bumpsėti, bumsėti.

бурбаліць, бурбуліць «дзюрчати, пузиритися; бурчати»: вада бурбаліць па камнях Б; вада бурбулюя — нэта на дошч; піва бурбулюя Гр; чано́ ты бурбулюеш Ж; бурбуляла, бурбуляла і сціхла С, пор. лит. burbuliuoti.

бурбалка «водяна бульбашка»: бырбалкі на вадзе насталі — от бальшой дошч Ж; бырбалкі на вадзе мятушюцца Б; утануй — аж бырбалкі паказаліся СС; як станавіцца на вадзе бырбалкі — нэта на дошч С. Слово відоме й ширше (Урб 51, Сцяшк 563), пор. лит. burbulas.

169

бу́рбала́чка «бульбашка»: бу́рбала́чкі падыма́юцца Гр, див. бу́рбалка.

бу́рбулка «повний, гарний»: ба́ба — як бу́рбулка Ж. Слово відоме також у білоруських говорах Литви (БСС 403), пор. бу́рбалка, бу́рбалі́цо, бу́рбулі́ць.

бу́рга́ «рідка каша»: ма́сла як бу́рга́ С, пор. лит. bùrgė «бруд, погане вариво, рідка каша, самогон».

бу́рзукель «дерев’яний ґудзик»: бурзукель — кало́чык, а на сярабзі́не такая зару́пка, каб увяза́ць дра́твай; з лячыны бурзуклі́ рабі́лі Ж, пор. лит. buržùklis (Юбаркас), burždìklas.

бу́рлага́, бурлёга «рідка каша, бруд»: ма́сла зробі́цца як бурлага́; капу́ста ў каду́шцы як бурлага́; зва́рыла ты сёння заці́рку — як бурлага́; ей і рына́ў бурлаго́й Б; ма́сла як бурлёга СС, пор. лит. bùrlegà «густе вариво, бруд», пор. також bùrlas, burlýne, burliùga «рідкий бруд».

бу́ча «кошик» (для ягід): у бу́чы яга́ды збіралі С, пор. буч.

буч «рибальська пастка з прутів»: пе́рад калядзямі́ бальшу́й буч ста́віцца СС, пор. лит. vìčius. Щодо етимології слова див. МЕ I 344, Зд 337, Урб 51–2.

бучо́к, бу́чык «рибальська сітка з прутів»: бучо́к з кары яловай ля ракаў С; бу́чык спле́цяны з жыву́цай СС; я зраблю табе́ бу́чык з кары С, див. буч.

бырчэць «дзижчати»: зык (= овад) бырчыць, тады цялу́хі зыка́юць; пачаў зык бырчэць С, пор. лит. bìrgzti, bìrbti.

бярнуць «лопаточка для прядки»: бярнуць кру́ціць кол калаве́рота СС, пор. лит. bernýtis «слуга»: bérnas «слуга».

вайдава́ць «сваритися»: п’а́ныя іду́ць і вайду́юць Гр. Слово вживається також ширше (Араш 1969 132, Урб 52). Походить воно від лит. vaid-ytis⁴ і слов’янського суфікса -аваць.

ва́йдзіцца «лаятися, сваритися»: у друго́й хаце б’юцца, вайдзіцца Гр, пор. лит. vaidytis.

вайцу́ць «ойкати, стогнати»: ён вайцу́я — пад лыжачкай баліць Гр; не тру́ба вайцу́ць: не памо́жа Ж. Слово відоме й поза цією місцевістю (Сцяшк 71, БЯ 20, БУИ 52), пор. лит. vaitóti.

валкава́ты «вологий» (про сіно): се́на валкава́тае, но мо́жна класць у стог Гр, пор. лит. valk-ùs «вологий, гнучкий» + слов’янський суфікс -аваты. Слово відоме ширше (Араш 1971 92).

ва́рыць експрес. «лити» (про дощ): от ва́ра до́щи Гр; до́щи пача́ў ва́рыць як з ве́дра Ж, пор. лит. varýti (vàro, vàrė).

вашава́ць «тягнути, волочити», вывашава́ць «витягти з труднощами»: вашавай се́на з бало́та; це́лую ноч вашау́ ві́ку СС; вывашава́лі дзе́рава з ре́чкі Б. У білоруських говорах слово вашава́ць відоме ширше й в інших значеннях (Урб 52, Араш 1969 130, БУИ 54, Араш БЛ 32, ДС 106). Територію його вживання зазначено в ДС 106.

⁴Литовські приклади, починаючи з букв r–ž, взято переважно з картотеки «Словника литовської мови» (зберігається в рукописних фондах Сектора словників Інституту литовської мови та літератури АН Лит. РСР).

170

Слово походить від лит. vaš-úoti «тягнути гаком, важко працювати» + слов’ян. суф. -аваць.

вэ́нцар, венцар «вид рибальської сітки»: наш вэ́нцар балышы С; вэ́нцар ста́віцца на дно рэчкі Б. Варіанти вэнцара відомі й в інших білоруських, а також російських і польських говорах (Урб 52, С VIII 89, Сцяшк 79, БЯ 44, Л 124, БЯ 102, 104, Яз 79, Зд 351). Слово походить від лит. vénteris.

ве́рціна, ві́рціна „связка, нитка“: ве́рціна блізозі Ж; з дроту ві́рціна; ві́рціна абаранак Гр, ср. лит. virtinė.

ві́лгаць «сирість»: пацяну́ў ві́лгацю брыке́т СС, пор. лит. vilgatis. Форма ві́лгаць уживається і в білоруській літературній мові (Б СЛ 152).

ві́лготны «вологий»: се́на ві́лготнае; на спо́дзе брыке́т ві́лготны СС, пор. лит. vilg-ūs + слов’ян. суф. -отны, див. також ві́лгаць.

вірба́ты „с коротким безволосым хвостом“: мы ме́лі вірба́тую каро́ву — на́тта шмат малака дава́ла Гр, ср. лит. virbti „становиться тонким“, virbas „хворостинка, прут, розга“.

віць «гнати»: я в’ю іх ро́згай Гр. Це семантичне запозичення, пор. лит. výti.

ві́юн, в’юн, юн «мінога»: ві́оны ла́паем бі́чём СС; ві́оны ў вадзе́ на дне рэчкі, ў ту́ле Гр; в’юн быў пау́но ў бало́це Ж; юны слі́зкія, іх не ўдзе́ржыш у руках С, пор. лит. vijūnas (Misgurnus fossilis). Слово поширене ширше (Сцяшк 85). Його форму вюн кваліфікують як норму білоруської літературної мови (Б Сл 977).

П. Скаргджюс (Lw 237) і Я. Отрембський (N Twer III 63) слідом за А. Брукнером (Fr 152) вважають лит. vijūnas білоруським або російським запозиченням. Їхню думку повторює LEW 1248. Однак у своїх етимологічних словниках ні А. Брукнер, ні М. Фасмер етимології слова вьюна (wijuna) не наводять. Найімовірніше, це можна пояснити сумнівом щодо його слов’янського походження. В інших слов’янських мовах досліджуване слово мало поширене, його вживання обмежене. У російській мові воно, хоч і багатозначне, найчастіше вживається як просторіччя. Крім того, воно трапляється переважно в давніх документах, а також у порівняльних зворотах (див. Словник сучасної російської літературної мови, АН СРСР, Москва—Ленінград, II 1343). У російських говорах його не виявлено (див. Словник російських народних говорів, вип. IV, Ленінград, 1969). У польській мові його також вказують як дуже рідкісне регіональне слово (див. Słownik języka polskiego, IX, Warszawa, 1967, 1094). У литовській мові та її говорах слово широко відоме, продуктивне й багатозначне. Крім значення «мінога», воно вживається також у значеннях «вугор», «витка рослина» (у картоплі, льоні), а також існує дієслово vijūnauti «ловити міног». Тому є підстава віднести його до литуанізмів. Так і робить Г I 322.

ву́жарыць «відлупцювати, висікти»: дзі́ця скара́чом ву́жарыш, і дзі́ця як дзі́ця Гр; тро́ба ано́ добра ву́жарыць Б, пор. лит. žarinti, див. аджарыць.

во́рля во́чкі «ромашки»: які́я тут кве́ткі — во́рля во́чкі СС, пор. (?) лит. varlė «жаба».

171

вя́гал «минь»: вя́гал бардза слі́скі Гр, пор. лит. vēgelė, див. також БСС 390, Араш БЛ 29. Територію вживання вя́гал указано в ДС 107.

вярпята «вихор, завій»: сві́ні на спіне вярпята — на са́ла до́брая СС, пор. лит. verpėtas, діал. verpetà.

гайдук «потилична кістка, перший хребець»: гайдук я не згібаю СС, пор. лит. діал. gaidžiūkas «ніжка прядки; зубчасте залізо, що притримує тяжки воза».

ге́гні «крокви»: ге́гні ураза́ючы ў ашча́п Гр. Слово вживається ширше (Араш БЛ 29). Територію його поширення вказано в ДС 107. Походить воно від лит. gėgnės.

ге́ліць 1. «нити»: мне жыво́т ге́ліць; усю ноч нага́ ге́ліла Ж; 2. «змерзнути»: мне ге́ліць нага́ — зі́мна; мне ў шыю ге́ліць — зі́мна СС; 3. «нудити»: ката́ ге́ліць і чалаве́ка ге́ліць С, пор. лит. gélti «нити, змерзнути».

гігеле́ўнік, гіге́ль, гіге́льнік «колосок хвоща ранньою весною»: гіге́ль ад ну́ркаў п’юць; які гігелеўнік — нало́ўкі бальшыя С; гіге́льнікі растуць у лу́зе Гр, пор. лит. gigėlis. Слово відоме в інших білоруських, а також російських говорах (Урб 53, Яз 79, ВЯ 102, 105).

гі́ло̄нь 1. «жало»: гі́ло̄нь упусці́ла пчала́ СС; 2. «живе м’ясо біля нігтя»: з гі́ло̄нем адре́зала паляц СС, пор. лит. діал. gyluonìs, gyluonỹs, літ. geluonìs.

гі́ль «ґедзь»: які гі́ль вялікі — жоўты такі; гі́лі — што куса́юць каро́ў Ж, пор. лит. gylỹs: gélti «жалити». Слово відоме також в інших білоруських говорах (Урб 53, Сцяшк 119, БСС 388).

гі́ляваць «шаленіти (влітку від ґедзів), бешкетувати»: каро́вы гі́лююць Ж; ко́ні пача́лі гі́ляваць; пашлі́ дзе́ці гі́ляваць, усё палама́лі СС, пор. лит. gyl-juoti + слов’янський суфікс -яваць. Слово відоме також в інших білоруських і польських говорах (Урб 53, Араш 1969 132, Зд 339).

гі́рса «костриця» (бур’ян): гі́рса ў жьце расце́ СС; шмат гі́рсы ў жьце Гр; адна́ гі́рса ў жьце С, пор. лит. діал. girsė < dirsė. Слово відоме в інших білоруських, а також російських говорах (С VIII 86, Урб 53—4, Сцяшк 120, Яз 80).

глі́нда «вошкар»: адну́ глі́нды ў нало́ве СС, пор. лит. glinda, білор. гні́да.

гні́бацца «щипатися»: што ты гні́баешся СС, пор. лит. gnybinėti, gnáibytis.

гні́біцца «щипати»: ён мяне гні́біць, а я яго — за волосы Гр, пор. лит. gnybti. Слово відоме ширше (Урб 54).

гні́буць „ущипнуть“: рак гні́бне і озяру́ разам СС, ср. лит. gnybtelėti: gnybti „щипать“.

гні́бур «кіготь»: гні́бурэ ў каршу́на, варо́ны, ў ку́рыцы, ў саба́кі, ката́; каршу́н упусці́ў ў ку́рыцу гні́бурэ і папёр; злама́ла ку́рыца гні́бур Б, пор. лит. gnyblės, gnybliȧi «щипці» або kniblis «палець», knibùs «зігнутий».

гні́ч «клешня»: на нага́х ра́ка ёсць гні́чы; чатыры гні́чы ма́я рак СС, пор. лит. gnibčiai «пальці, якими можна вщипнути».

го́кты 1. «передня частина саней»: го́кты — за́гнутая часть сане́й Гр; го́кты пералама́ліся Ж; 2. «частина сітки, що йде по дну річки»: го́кты ў ве́нцяры іду́ць па дне Б, пор. лит. gáktos «передня частина саней».

172

грабу́зда «їстівна трава з широким листям»: грабу́зда — кудла́тая, ў мо́крам ме́сце расце́; халадні́к до́бры з грабу́зды СС, пор. лит. grabūz-das. Варіанти грабу́зды відомі ширше (Араш 1969 125, БСС 387), пор. хро́буст.

грамбу́ль «травневий хрущ»: у маю грамбу́лі на дзёраве; прусак як грамбу́ль СС, пор. лит. grambulõys.

гро́мдаць «схрестити»: не гро́мдай так — хіба там зо́лата СС, пор. лит. grām-dyti.

гру́ндацца «борсатися»: лядзі, як гру́ндаіцца рабачо́к СС, пор. лит. grūm-dytis, діал. grùndytis.

грэбя́ст «кроква»: да грэбя́стай прымайцо́ваюца ла́ты Ж; грэбя́сты но́выя СС, пор. лит. grebėstai. Варіанти цього кореня відомі ширше (Араш 1969 133, БСС 379, Сцяшик 130, БУИ 56, ВЯ 102, 104).

гу́дакарклі «жовтозілля, болотна верба» (Salix): у рацэ гу́дакарклі адны СС, пор. лит. gùdakar(k)lis.

гу́льды «посіви, потравлені худобою або полеглі після дощу»: адны гу́льды ў аўсе — коні паходзілі; як лен пакру́чаны, то кажуць — адны гу́льды — ці куры пакруці́йшы Ж, пор. лит. guldýti «повалить», див. гулта.

гу́лта «лігво» (свиней, собак): свіня гу́лти мая, а жывёла на гнаю ляжыць; кінь салома, яны зробяць сама́ гу́лту Гр; гу́лту свіння нарабіла Б, пор. лит. gùltas. Слово відоме ширше (С VIII 86, Урб 54).

гу́шта «гніздо, лігво»: свіня зрабілася гу́шту, ку́рыца гу́шту нарабіла; гу́штачку зробіць пта́шка СС, пор. лит. gùždą.

гушчыня́цца «гніздитися»: ку́рыца гушчыня́цца, буду́ць нясьці СС, пор. лит. gùžinėtis, gùžiuotis.

дарыняць «потрошити»: рыбу трэ́ба дарыняць; я дарыняю рыбу СС, пор. лит. darinėti.

дзіндзяле́й «чистотіл» (Chelidonium): каля плоту шмат расце́ дзіндзяле́ю Ж, пор. лит. dzindziliùkas.

дзірва́н «переліг, цілина»: дзірва́н — поле якое не пайшчэца Гр; па́сіву на дзірване́ СС; у дзірване́ расце́ць бульба; калі будуць там дзірване́, я ні буду палоць С, пор. лит. dirvónas: dirvà «орне поле, нива». Слово широко поширене в білоруських, російських і польських говорах. Територію вживання цього слова та його варіантів у білоруських говорах зображено в ДАБМ, карта 275, див. також С VIII 85, Зд 339, Урб 55, Сцяшик 144, ВЯ 104, Яз 80, БЯ 94—97, ДС 104.

дзірване́ць «бути перелогом, лежати під паром»: сто́лькі зямлі, і ўся дзірване́іць С, пор. лит. dirvonuoti, див. дзірва́н.

дзяўгаць перен., експрес. «лаяти, сварити»: до́сі табе дзяўгаць як су́ца, ба я цябе не баюся; хоць яна сястра твая, але яна дзяўгала мяне Б, пор. лит. žiāugoti «роззявляти (рот), відригувати», žiāugčioti, žiāugseti «нудити», «гавкати, тявкати» (про собаку), див. жа́ўгать.

дрыск «ганчірка, лахміття, рване шмаття»: усё паламалі ў дрыск С, пор. лит. driskà, drìskalas: drìksti «рватися».

дрё́жын «ящірка»: дрё́жын блішчы́ць, да шчупа́кі падобны СС, пор. лит. driežinas, driežas.

173

дуле́ць 1. «пилитися»: дуле́я жыта ў час красы Б; 2. «пліснявіти»: се́на ў то́рне пачало́ дуле́ць Гр, пор. лит. dūlėti «перетворюватися на пил».

ду́лька 1. «пил»: вытрасла дыван, і пасыпалась ду́лька СС; 2. «пил із льону, конопель» (під час їхнього очищення): ду́лька льна, як ано́ тре́плеш Б; ду́лька ад льна Гр, Ж; тре́плеш лён, астае́цца ду́лька; ду́лкі насыпа́лася С, пор. лит. dulkės «пил». Слово відоме й ширше (Араш 1969 133, Урб 57, Сцяшк 154, БСС 388, Араш БЛ 29, 33 та карта, що є там. Його поширення в білоруських говорах зазначене в ДС 105–6 і в доданій там карті № 5.

ду́рбаць «довбати (в голову)»: яна́ ду́рбая і ду́рбая яму ў го́лаву адно́ і то́е Ж, пор. лит. dur̃binti «видовбувати дупло».

жаба́нкі «пастка»: паву́к жаба́нкі зацягну́ў і лапая мух СС, пор. лит. діал. žabankai, žabankai, літ. žabàngai.

жага́ры «хмиз»: з жага́рні дрўна паліцца печ СС, пор. лит. žagarai, див. також Араш 1972 81.

жага́рчыкі «хмиз»: жага́рчыкі на падпал СС, пор. лит. žagariùkas «хворостина»: žagaras «хмиз».

жар «жар»: пасту́хі ў жара́ любяць бу́льбу пячы Гр, пор. лит. діал. žaira, літ. žarija, пор. також žarà «заграва», žioruoti «виблискувати, горіти».

жа́рніць експрес. «вдарити»: пайла цялу́шку, а яна́ як жа́рніць міне́ ў грудзь; як жа́рнала, так вот і пя́тна С, пор. (?) лит. žerti.

жаўгаць «жувати»: стары без зубоў жаўгая СС, пор. лит. žiaugoti, žiaumoti.

жуві́кшч «шнурок для прив'язування реміз»: на достачкі прывязваюць жуві́кшчы СС, пор. лит. žiùvkštė.

жудзі́ць «губити, мучити»: а свёкар тожа жудзі́ць: крычыць, цябе на антабы бярэць, ты такая, ўсякая — я ні знаю, каму маліцца — ці мужыку, ці свёкру; ён мяне жудзі́ў, жудзі́ць і будзе жудзі́ць С, пор. лит. žudyti.

жур «вівсяний кисіль»: аўсяную муку абіралі на жур Ж; жур ва́руць з аўса; вугалля клалі ў жур С; жур — добрая яда на куццю Гр; жур з аўса рэдкі Б. Про поширення слова жур у слов’янських мовах див. Труб 16. О. Н. Трубачёв (Труб 16) і М. Фасмер (ЭСРЯ II 67) схильні вважати етимології жур германським запозиченням (від нім. sauer «кислий»). Слово широко відоме й у балтійських мовах. У лит. мові žiūrė, žiūra уживаються в таких значеннях: «вівсяний кисіль», «невдала водяниста каша», «рідка страва з житнього заквашеного тіста», «їжа з хліба й води», «незабілений пісний суп», «хлібна закваска». У лат. мові žūra, žūre мають такі значення: «помийки», «каламутна рідина», «водяниста каша», «брудна вода», «недоброджене пиво», «вівсяний кисіль», «картопляний суп із житнім борошном», «пійло для тварин, приготовлене з борошном», «затяжна дощова погода», «сильний дощ», «злива», «гнойова рідина», «рідкий бруд» та ін. (МЕ IV 836–7). Е. Френкель (LEV 1316) балтійське ž(i)ur- відносить до слов’янських запозичень. Однак, зважаючи на зазначену вище багатозначність балтійського žur- і на те, що на слов’янських теренах слово жур відоме в порівняно обмеженому колі значень, переважно в Білорусі та право-

174

У прикордонній Україні (Труб 16) є досить вагомі підстави вважати наявні етимології слова жур — як слов’янську, так і балтійську — сумнівними. Із коренем ž(i)ūr- семантично тісно пов’язані багато литовських слів, наприклад: žiūrai «рідкісні прозорі кущі», «легко займистий дрібний хмиз», žiūrėlis «зняте молоко» (зазвичай прозоре, синювате), žiurturiuotas medis «щілисте дерево», žiūras «пугач» та ін. Крім того, žiūrė в литовській мові вживається також у значенні «вогонь» (наприклад: žiūrėlė žiūtura miškė «вогник виблискує в лісі»; lempelītė dēga, čiut žiūrėlė «лампочка жевріє, ледве видно»). Можна врахувати й ту обставину, що у вівсяне молоко, з якого варять кисіль жур, щоб витягти гіркоту, зазвичай кидають великі шматки гарячого вугілля (лит. žarijos), які, згасаючи, виблискують вогнем.

Семантика наведених вище слів, як і ž(i)ūr-, жур, тісно пов’язана зі значеннями «прозорий, наскрізь видимий, виблискуючий» (пор. також семантично близькі žiburys «пісне м’ясо у вариві», буквально «вогонь», «світло», žiburinė jukà «нежирний прозорий суп для пастуха, зварений із половини гусячого шлунка, шиї, однієї ноги й одного крила, обмотаних кишками», žibulys «блискуча змія», «колюча трава, остюки якої блищать»). На підставі викладеного є підстави думати, що досліджуваний корінь, найімовірніше, має балтійське походження; пор. також семантично споріднені з ним слова žioruoti, žėrėti «виблискувати», žiūrėti «дивитися», pra-žiūrti «прозріти», žara, žaras, лат. zars «промінь».

журала „ключ, родник“: vadā nāmma dōbraya – з журалы бяжыць, з кры-ніц C, ср. лит. žiūrėlė „огонек, светлый луч“, žioruoti „сверкать“.

жыбулька «колюча трава, остюки якої блищать» (Ranunculus sceleratus): жы-булькай дужа – ямка ямень вязаць у снопы; я ў кубіл (= кадку) за муку, мяне жыбулька – за рукі (= не допомогла ти мені жати ячмінь, не можу дати тобі борошна), пор. лит. žibulys «колюча трава, остюки якої блищать»; «блискуча змія»: žibėti «блищати» (про голки, остюки жыбульки).

жыбуры «жаб’яча ікра»: жыбуры жаб як лупіна ў кудры СС, пор. лит. діал. žiburiai, пор. також žiburys «пайок для пастуха — суп із половини гусячого шлунка, шиї, однієї ноги й одного крила, обмотаного кишками» (у цьому прозорому вариві їх добре видно), буквально «вогонь», «світло», žiburinė jukà «прозорий суп для пастуха», mergà – kaip žiburys «дівчина — мов промінь», žolės žiburiuoja ir be lietaus «трави світяться (проростають) і без дощу» та ін. Семантично слово žiburiai (жыбуры), безсумнівно, пов’язане з випромінюванням променів, виблискуванням, блиском, що, на нашу думку, і визначає позначувану ним реалію; пор. також журала, жыбулька.

жыгуль, жылбуць, жылгвуць, жылгуль, жылгуць, жыльць, жэльтуць «верба, лоза»: ой колькі жыгулей нарасло тут Б; знімай рыбу на жылбуць і нясе да хаты СС; з жылбіцей колькі кашоў ён наплёўшы Ж; кашы плятуць з жылгвяцей СС; бычы сплецены з жылбілей Гр; збіралі жылгуці і плялі палукашкі Ж; плот з жылгачу Гр; жыльві не лопаюць

175

СС; паўду́ нарэжу жэлтуцу́ Ж, пор. лит. žilbūtis, žilgutis, žilgvūtis, žilvūtis, žilgulis, žilgas, žilvis.

Фонетично нерегулярні різновиди варіантів жэлтуць, жыг-ейль та ін., найімовірніше, утворилися внаслідок звуження сфери їх уживання через поступове затемнення семантики. Форма жыглгуць, лит. žilgyūtis, найімовірніше, є контамінацією форм žilgūtis та žilvūtis. Варіанти досліджуваного кореня відомі ширше (БСС 388, Яз 100).

Словотвір усіх наведених вище варіантів кореня жыг-, які, безсумнівно, є спорідненими з лит. žilvitis, дає підстави переглянути наявну етимологію žilvitis.

Слово žilvitis Френкель (LEV 1309) вважає двокореневим: žilas «сірий» і vytis «лоза, прут» (див. також С VIII 24), однак він не пояснює, яким чином кореневе ненаголошене довге голосне другого компонента (vytis) скоротилося до короткого i, а згодом стало наголошеним. Тому наведена етимологія залишається сумнівною. Крім того, варіанти цього слова žilvis, žilvė, žilvūtis, також žilgas, žilgūtis, žilbūtis …, на нашу думку, суперечать такому погляду й свідчать про те, що їхні форманти -v-(is), -v-(ė), -v-ut-(is), -g-(as), -g-ut-(is), -b-ut-(is), найімовірніше, як і -v-it-(is), є суфіксами кореня žil-. Отже, žilvitis, як і наведені вище його варіанти, очевидно, є не двокореневим, а однокореневим суфіксальним словом. Щоправда, його передбачуваний складний суфікс -v-it-(is) дещо незвичний, проте поряд із žilvitis у литовських говорах зафіксовано й інші його варіанти: žilvītys (Салантай, Тримяседис, пор. mikūtys «зайчик», mažītys «маленький», Sebītys «прізвище», див. Р. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius, 1943, p. 355), žilvītis (Мажейкяй, Вардува), žilvȳtys (Векшняй, Тиркшляй, Моседіс), žilvȳtis (Юрбаркас, Шакяй, Папіле, Скайстгіріс), žilvȳtė (Жидикай та ін.). На нашу думку, вони свідчать про можливе утворення žilvitis за допомогою складних суфіксів -v-it(is), -v-yt-(is), -v-it-(ys).

жэрга́ць «переступати, ступити»: не жэргай праз плот Гр, пор. лит. žergti, пор. також жарагаць (Урб 59), (об)жеренгнуть (Яз 82).

забарбе́ць «забарабанити»: пуста́я бручка забарбі́ць Гр, пор. лит. barbėti.

забрынданіца зневажл. «нечупара»: забрынданіца такая і ходзіць: з фарту-хам можна сабаку закалоць Б, див. брында.

заві́няць «обгортати, перев’язувати»: завіні мне пальцы: кроў цячэ СС; трэба рану добра заві́няць Ж, пор. лит. (už-)-vynioti.

задзіраване́лы «перелоговий»: задзіраване́лая зямля, там пало́ць ні будзі́ш С, пор. лит. dirvonuoti «бути перелоговим», див. дзірван.

заплякаць «занести землею» (про дощову воду): дошч заплякаў бульбу Гр, пор. (?) лит. užplakti.

зáтверaлы «перегородка, діафрагма»: зáтверaлы — нэта пле́ва такая, што адзеляя кі́шкі ад се́рца СС, пор. лит. užtveralai, діал. žutveralai.

зашипулі́ць, зашипуля́ць «насмітити трісочками»: усю хату він мені зашипуліў СС; увесь дровітник зашипуляй Ж, пор. лит. (pri)šipuliuoti, див. шипуль.

звайця́ць «вилаяти»: я його добряче звайця́ла СС, пор. вайця́ць.

звашава́ць «перерити»: дикі свині перерили всю картоплю Б, пор. лит. (iš)vašioti, див. вашаваць.

176

згеліць 1. «нудити»: ой, мене знудило; кота знудило: з’їв пискляса; 2. перен. «схопити» (про хворобу): схопило живіт, увесь день пролежав С, див. геліць.

здулець «запліснявіти»: сіно здулося, коли його склали мокрим Гр; сіно здулося, стало сивим СС, пор. лит. (su) dulėti, див. дуле́ць.

здзяўгаць, зжаўгаць експр. «зжерти»: купила два кіло помідорів, і вона все здзяўгала Ж; і ти зжаўгала всю шкварку? СС, пор. лит. (su) žiaugoti, див. жжаўгаць, дзяўгаць.

з крастом «з обмеженням, мало, недостатньо»: з крастом їм булку наостанок Гр, пор. лит. kràštas «межа», su kraštù «з межею».

змайначыць «збрехати»: як тобі бридко змайначив він Гр; який негідник — змайначив її СС, пор. (?) лит. main-ýti «міняти» і слов’ян. суф. -ачыць, див. майначыць.

зурза «буркотун»: що за дитина — великий буркотун Ж; вистачав він — такий буркотун Гр, пор. лит. zùrza.

зурзець «бурчати»: він бурчить і бурчить — кінця-краю немає Гр; батько бурчить на Юзіка СС, пор. лит. zùržti, zùržėti, див. зурза.

зурзлівы «буркотливий»: мій старий буркотливий Гр; ой, яка буркотлива баба — все бурмоче й бурмоче СС, пор. zurzl-ýš «буркотун» + слов’ян. суф. -івы, див. зурза.

інкстукі «нирки»: купили котові нирки — якісь пані СС, пор. лит. inkstai, inkstùkai.

ісак «кінь із коротким хвостом»: летить мій ісак, мов грім; він ісаком оре Гр, пор. лит. ís-as, лат. iss «короткий» + слов’ян. суф. -ак.

ісачок „конь с коротким хвостом“: мой ісачок малады, добры, ляціць як вецер Гр, см. ісак.

ійльць 1. «ікло»: ікла у свиней СС; 2. «зуб, язик, жало»: ійльць у жаби СС, пор. лит. iltis «ікло».

какля «кахель»: за кахлями їздили в Дайнінава С; кахлі замовила, і він привіз конем СС, пор. лит. kóklė (з нім. Kachel). Литуанізована форма назви поширена ширше: какля (Сцяшик 225).

карністы «вибагливий у їжі»: він вибагливий чоловік — млинців не любить СС, пор. лит. karn-is і слов’ян. суф. -істы.

карпа «бородавка»: карпы селі на руку СС; карпа расце на твары Гр, пор. лит. karpa. Слово вживається також у польських говорах поблизу Сейнів (Зд 341).

карпаты «з бородавками»: карпатые рукі Гр; карпаты пальцы СС, пор. лит. kárp-a «бородавка» і слов’янський суфікс -аты, пор. також БСС 385.

карпаць «помахувати, рухати»: свіня лычэм карпаў С, пор. лит. karpúti «рухати».

каснік «стрічка, бант» (у волоссі, косах): ў галаве новыя каснікі Гр; каснікі ў косы плятуць СС, пор. лит. kasnýkas.

каўкаць «пронизливо нявкати»: лядзі, як кошка каўкае С, пор. лит. kaùkti «кричати диким голосом». Слово поширене й ширше (Балт VI 199).

каўкнуць «скрикнути»: каб яна ані каўкнула малая – ляжыць і маўчыць С, пор. лит. kaùktelėti: kaùkti «кричати, плакати», пор. польськ. kauknać (Зд 341).

12. Lietuvių terminologija

177

каўш «ківш»: пронясі муку ў каўшы СС, пор. лит. kaũšas, див. коу́ш.

каўшнуць «вдарити»: рукой пару раз каўшнуцьа Гр; каўшні па лэбе, каб не лезліб СС, пор. лит. (йг) kaũšti, пор. також kaũštelėti «легко вдарити».

квіркнуць «кричати»: курыца квіркнуць, як квакта́юць зачыны́я СС, пор. лит. kvérkčioti: kvérkšti, kvìrkšti «кричати».

келойша «холоша»: дзве кело́йшы ў штанах; ходзіць як келойша СС, пор. лит. kelaišė.

керноз, кірноз «кнур, некастрований кабан»: ён прыехаў быланцыць керно́за Ж; чы кунр, чы кірно́з СС. Слово поширене й ширше (Сцяшк 229). Рос. кирно́с, кирно́з як західне слово Фасмер відносить до полонізмів (ЭСРЯ II 238), а етимологію польського kiernoza F Сл II 155–6 вважає сумнівною. Фонетично, а також семантично сумнівними залишаються й усі викладені в F Сл II 155–6 етимології kiernoza, запропоновані іншими дослідниками. Фонетика, словотвір і семантика kiernoza (керно́за, кирно́за), найімовірніше, свідчать про балтійське походження слова; пор. лит. kernėzas, kernãzas «низькоросла, широкоплеча, сильна людина, яка любить битися» < kern-à «низькоросла людина» + суф. -ėžas, -ãžas, див. Г I 334: kernėti «погано рости», kėras «пень, кущ», keróti «пускати глибоке коріння».

кершаваты «строкатий»: кершаваты вол, бгер СС, пор. лит. kéršas і слов’янський суфікс -аваты.

кершыс «строкатий віл, кінь»: стой, кершыс! СС, пор. лит. keršis.

керэйша «коротун»: ён малы — керэйша такі Гр, пор. лит. kereĩša «людина, що широко розставляє ноги», keraišóti «широко ставити ноги», kerėzis, kerėkšla «низькорослий» (про людину, дерево):kėras «пень».

кету́рка «ширинка»: распу́нілі кету́рку Гр, пор. лит. ketùrka. Слово трапляється також у російській мові (ВЯ 104, Яз 82).

клёк «розсіл»: салядзец ляжыць у клёку; клёк ёлі з быльбай Ж, пор. лит. kliõkė, klėkas «багнюка», kliõgė «надто густий суп», пор. також kliõkinti «лити». У білоруських говорах слово поширене ширше (Сцяшк 231).

кліпа́нікі «покривлене взуття поганої якості»: ён шоў у кліпа́ніках: лапці з розных дро́тама стыва́ныя С, пор. лит. klýpkė «зношений дерев’яний черевик», klipūtai «поганий, скрипучий віз», klipūtà «кривоногий», пор. також klupà (Зд 342).

клепо́ны «балакуни»: яны ўсе такія клепо́ны былі С; пор. лит. plepónas, plepỹs «балакун». Можливо, кореневе п перейшло в к внаслідок затемнення семантики слова; пор. польськ. tłumaczyć і лит. діал. klimóčyti «пояснювати», білор. тлусты, діал. klūsty «товстий».

клу́мпы «дерев’яні черевики»: тянцава́лі з клу́мпямі СС; клу́мпы на озерянай падбиве; за першымі нямецамі насілі клу́мпы Ж; клу́мпы — проста любата́й Б, пор. лит. klùmpės. Слово поширене ширше (Урб 61, БСС 385), пор. також рос. клу́мба (у тому самому значенні, ВЯ 102), польськ. klump (Зд 342).

клу́нкі «дерев’яні черевики»: з клу́нкамі хадзілі Б, пор. лит. klùmpės. Нерегулярна зміна кореня слова, найімовірніше, є результатом забуття його семантики; пор. польськ. plumpie, лит. klùmpės Яз 98.

178

клы́нда 1. «густа страва з конопель»: ране́й клы́нды нае́ўся, і сыт С. У цьому значенні слово відоме ширше (Араш 1972 83); 2. «згорблений»: чалавеку балі́ць спі́на, ідзе́ як клы́нда Б; 3. «жир, сало»: сваі́х клы́ндаў не падыма́й Б, пор. (?) лит. sklindis «круглий великий млинець». Щодо ск: к пор. лит. skerdžius: ker džius «старший пастух», лит. діал. klinyčia, польськ. діал. sklenica «склянка».

клышава́ты «кривоногий»: клышава́тая каро́ва на малако́ до́брая; клышава́тая дзе́ўчына СС, пор. лит. kliš-as і слов’янський суфікс -аваты.

клышано́гі «кривоногий»: клыша́ногі чалаве́к Гр; клыша́нога каро́ва Ж, пор. лит. klišas і білор. nahá. Щодо поширення клыша́ногі див. С VIII 86.

клы́шы «кривоногий»: клы́шая каро́ва СС, пор. лит. klišas.

кны́паць «колупатися, латати, в’язати»: вязьму́ кны́паць панчо́ху Б, пор. лит. knūroti «ретельно працювати, колупатися», knibinėti; knibčius «той, хто колупається».

кны́ціць «цікавитися, хотіти»: кны́ціць мне, каб што зрабі́ць; кны́ціць зачыня́цца, каб выпіць; кны́ціць, каб дзе́ўчыне угані́ўну ў бок СС, пор. лит. knitinti.

кны́цець «свербіти, чухатися»: як пальцы папа́рацца, то ка́жныце кны́цаць Ж, пор. лит. knieti.

кнэ́пцы «нігті, пальці»: куды́ ты ле́зіш сваі́мі кнэ́пцямі СС, пор. лит. knibčiai, а також knābė, knābis «гачок», knabėklis «гак для гною», knablys «гачок для викопування картоплі», kneba «той, хто має гачкуватий ніс», knebe «гакуватий ніс».

коўш «ківш»: коўш — як лы́шка вялі́кая С, пор. лит. kaušas. Слово поширене ширше (Урб 62), див. також Яз 81–82, Балт VI 185–192, пор. ще кауш.

крамзля́ 1. «хрящ»: як зубы ма́еш, так і крамзлю́ ску́шаеш; мой дзе́вяра злама́ў крамзлю́ ў носе СС; 2. «худий»: ён крамзля́ такі́ Гр, пор. лит. kremzlė.

крамзлява́ты «худий, невдалий»: бры́ткі хлопе́ц — такі́ крамзлява́ты Гр, пор. лит. kremzl-ė «хрящ» і слов’янський суфікс -аваты.

кра́таць «трясти»: як мяне́ кра́таюць, мне ле́нча станові́цца С, пор. лит. kratyti.

кра́тацца «тремтіти; охоче й жваво щось робити»: яна́ кра́таецца ў поез-дзе; праз бульбу іхню ляжу́ — вы кра́таетесь у по́ле С, пор. лит. kratýtis.

краўня́ «розмитий берег»: краўні рэ́чкі; пашлі́ у краўню́ рэ́чкі, вон ракаў наламалі; дзе краўня́, там вады́ німа СС, пор. лит. kriauna, kriaunos «руків’я ножа, край, окраєць хліба».

кро́йка «верх даху»: бу́сел ся́дзець на кро́йцы Б, пор. лит. kraikas.

кро́пштаць «колотися, вовтузитися, довго збиратися, копирсатися»: цэ́лы дзень кро́пштаю і кро́пштаю і неві́дна што; што ты там кро́пштаеш? — в’ю вяро́ўку СС, пор. лит. krapštyti, пор. також кро́пштаць «колупатися в носі» (Урб 62).

кру́мкаць «квакати»: жабы кру́мкаюць С, пор. (?) лит. діал. krunkėti < krankti. Нерегулярний перехід кореневого н у м — результат забуття семан-

12*

179

тики слова, пор. також крункаць. Слово вживається також у білоруській літературній мові (Б Сл 402).

крумкач «ворон»: крумкачы прылляцелі Гр, пор. (?) лит. діал. krunklÿs, krunköčius < kranklÿs, kranköčius. Щодо чергування н: м див. крумкаць, пор. також крумкач. Слово стало нормативним у білоруській літературній мові (Б Сл 402).

крумплі «суглоби пальців»: крумплі рукі; крумплямі пастукаў; па другіх крумплёх адрэзана СС, пор. лит. krumpliai.

крункаць «квакати»: жабы крункаюць у күдры Б, пор. (?) лит. діал. krünkti < krañkti.

крункач «ворон»: крункачы сідзяць на дубе Б, пор. (?) лит. діал. krunklÿs, krunköčius < kranklÿs, kranköčius.

кру́сня, кру́шня «купа каміння в полі»: віржы ў крісне вядзецца і дрэа; лісок гадзіны тойцы калі крісні ляжыць СС; дудык у крішне вядзецца Гр; у крішне верабі вядзецца С, пор. лит. kräsnis. Слово відоме й поза цим ареалом (Араш 1969 133, Урб 62, Сцяшк 244, Зд 342, ВЯ 104, 105, Араш БП 30, 33, ДС 106).

крутаць «ворушитися»: палажы на скавародке, і ён (вугор) крутае; крутая рыба ў бродні; за плечы хто-та крутая мяне СС, пор. лит. krutėti.

крывалу́пец, крывалу́пы зневажл. «криворотий»: ён крывалупец такі СС; такі крывалупы, але страшны Ж; ён некрасівы — крывалупы такі С, пор. лит. lūra «губа».

крыпу́ль «клишоногий»: на і выбрала сабе мужыка — крыпуля такога С, пор. лит. kruīkas «гусеня», kruīке «качка», kruīuoti «похитуватися, хитатися».

крэ́йка «верх даху»: ён па крэйцы ідзе Гр; у самой крэйцэ дзі́рка, трэба замкнуць Б; наша крэйка дзіравая СС, пор. лит. kreikas. Слово відоме ширше (Урб 62, Сцяшк. 246), пор. польськ. kreiga (Зд 342).

крэ́ктаць 1. «чавкати»: сарока крэкча на плоце С, пор. (?) лит. kreksėti, krakčioti «чавкати»; 2. «квакати»: жабы перад дожджом крэкчуць С, пор. (?) лит. kraksėti, kreksėti «квакати»; 3. «гуснути, згортатися» (про кашу під час варіння); крэкча каша Ж, пор. лит. krėkti, krekėti.

ку́бар «кисть, гроно, купа»: цэлы кубар пшёл; кубарам пшёллы паляцелі Б; пор. лит. kūburė, gūburas.

ку́біздзель «гриб-дощовик» (Lycoperdon, Bovista): от кубіздзеляў нарасло СС, пор. лит. діал. kubizdelis.

кудра 1. «став, штучна водойма»: у кудру хадзілі, там многа п'явак СС; 2. «гарна ділянка лісу біля водойми»: кудра — харошае месца ў лесе: пазёмкі растуць, баравікоў яшчэ — заваліся; меў харошую кудру леса Б, пор. лит. kūdra «штучна водойма». У зазначених значеннях слово відоме ширше (Урб 62, Араш 1971 91, Сцяшк 248).

кульну́цца перен. експрес. «вискочити, вилізти на лоба» (про очі): вочы ў лоб кульнуліся С, пор. лит. (пu-)kulniūoti «піти».

кульша 1. «стегно» (у птахів): у курэй і пятуха кульшы харошыя Б; 2. «навіс» (у клуні): прыстаўлены лабок у гумне называлі кульша; кульша поўная жыта СС; снапы складалі ў кульшу С, пор. лит. kūlšis, kūlšė.

180

Слово поширене ширше (Урб 62–3, БСС 384, Сцяшк 250), див. також С VIII 86–7, ВЯ 105, Яз 82, Зд 343.

кульшак «один із крайніх стогів сіна в клуні»: чатыры кульшакі ёсць у гумне; кульшак сена наладжыу Ж, пор. лит. kūlš-ė, kūlš-is «навіс» (у клуні) і слов. суфікс -ак.

кумпісты «широкостегна»: кумпістая была такая дзеўчына СС, пор. лит. kim̃tr-is «стегно» і слов. суф. -исть.

кумпяк «стегно» (людини, тварини), «свинячий окіст»: у кумпякі давалі ўко́лы; у сві́рне кумпякі вісяць СС; жырны кумпяк С; кумпяк у парасё́нка Б; кумпяк у бо́нду даюць Гр, пор. лит. kim̃tr-is і слов. суф. -як. Слово відоме ширше (С VIII 87, Урб 63, Сцяшк 250, Зд 343), а також у білоруській літературній мові (Б Сл 407).

кумстаць «торкати, підштовхувати»: яно кумстаў кумстаў – і не можна разбуздзіць Б, пор. лит. kūmstīti, kūmštyti, кумшчок.

кумшчо́к «шматочок, пучок»: ён бярэць кумшчо́к шэрсці СС, пор. лит. kumš-čйkas «пучок»: kūmštis «кулак».

кункаць «квакати, кричати»: жабы кункаюць на дошч СС, пор. лит. kūnkti «квакати».

купраты «горбатий»: стары стаў купраты Гр; купратая дзеўка СС, пор. лит. kuprótas.

купро «горб, спина»: расце́ купро СС; мне купро баліць Гр, пор. лит. kuprà. Слово відоме ширше (Араш 1969 129).

курняў «звуконаслідувальний вигук, аналогічний до «няв»: котка курняў пяець; котка курняў курняў – прысьціца ў хату С, пор. (?) лит. kurniau, білор. курняўкаць «нявкати» (Сцяшк 252).

курстацца «диміти»: дрэныя дрова ў печкі: не араць, толькі курстаюцца С, пор. лит. kìrstyti «розпалювати» (вогонь), також Урб 64, Зд 343.

курэль «тліюча головешка для відлякування диких свиней»: дзікі спужаюць курэля Гр; дзіке, дзе курэль араць, не пайдуць Ж, пор. (?) лит. kuorėlis «віха» або kūrelis, kūrelis «дубина».

ку́шлы «сліпий»: кушлы не відзіць СС, пор. лит. kìšlas.

лабу́ніць «догоджати, підлещуватися, лестити»: яна лабу́чіла лабу́ніла, но не прылабу́ніла С, пор. лит. làbinti (у тому ж значенні), làbinimas «підлещування».

ла́мбы, ла́мбачкі «стебла»: ла́мбачкі буракой мяненькія Гр; ла́мбы буракой парсонку даў С; ла́мбы цыбулі СС, пор. лит. làmbas, làmbas «бурякове бадилля». Варіант ле́мбы зафіксовано в іншому значенні (БСС 387).

ліжа «хлібна лопата»: хлеб на ліжу паламалі СС, пор. лит. lìžė.

ліць «дощити»: трошкі ліе, але ніщ СС. Щодо семантики пор. лит. lýti.

ло́нка «луг»: асю́клі растуць на ло́нках СС, пор. лит. lanka, пол. łąka.

лу́па «губа»: ён узяў лу́пу падвешаўшы будзя Гр; яно лу́пы надутыя С; лу́пы яе харошыя – дзеўка як зорка; верхняя лу́па цялая СС; лу́пы ў каня Гр; конь лу́пы задраў С, пор. лит. lū́pa, також Урб 64, Зд 344.

лупа́ты 1. «товстогубий»: лупа́тая баба Гр; які лупа́ты мужык, і як брытка С; 2. «товстий» (про губу): вот ву́сны до́рыя, нелупа́тыя С; пор. лит.

181

ліп-а і слов. суф. -аты. Слово поширене ширше (Сцяшк. 268), див. також Яз 82.

лупіна «лушпиння, очистки, шкаралупа»: лупіна ад бульбы і нароху тоўстая Б; варыці бульбу з лупінай Ж; лупіна яйкі С, пор. лит. lupyna, lūpena, lūpūne. Слово поширене ширше (Сцяшк 268). Словотвір і географія слова, на нашу думку, свідчать на користь того, що й польське lupina походить із литовської.

лындаць 1. «стирчати, сидіти, лежати, причаївшись»: што ты тут лындаеш на печке; каровы як пашлі ў кусты, толькі і лындаюць Гр; 2. «ледарювати, причаївшись»: што ты тут лындаеш — ідзі на работу Гр; лындайць і лындайць цэлымі днямі без работы С; такий чоловік не працює, а тільки тиняється Гр; 3. «блукати, вештатися»: такі пі́яка: ён лын-дайць і лындайць па ўсім свеце С, пор. лит. lindoti, lindėti (у тих самих значеннях), пор. також lindikas, lindišius «пролаза», lindojimas «стирчання»: lįsti «залізати».

лынды «коліна»: спрач свае лынды (про дівчину в короткій спідниці) СС, пор. лит. linda «той, хто сидить, лежить, стирчить, причаївшись»: (iš)lįsti «вилазити, виглядати». Фонетика лынды, як і лындаць, на нашу думку, свідчить про сумнівність погляду М. Фасмера (ЭСРЯ II 541), який вважає російське лында спорідненим із лынать.

лынды біць «ледарювати»: такі хлапец і без работы — толькі лынды бе СС, пор. лындаць у знач. 2.

лэмзгаць «лизати»: кот пачаў малака лэмзгаць Гр, пор. (?) лит. lėmžti.

лэмзнуць «лизнути»: кот лэмзнуў малака, і вылізаў свінням Гр, пор. (?) лит. lėmžti.

лэпнуць «раптово впасти»: яна ўпала, як малая (донька) лэпнула Ж, пор. лит. lėptelėti.

люрбы «товсті щічки»: трэсці лейцы, а люрбы — нет С; якія грубыя люрбы Ж, пор. лит. liùrba «товста тріска»: liùrbis, liùrba «тупа людина, роззява». Фонетика й семантика польського lurba «велика тріска» також дають підстави зарахувати його до литуанізмів, пор. польськ. lypbas (Зд 343).

майначыць 1. «міняти»: што ты майначыш работу СС; 2. «не дотримувати слова»: неслаўны — майначыць слова СС; ён майначыць слова — не веро Гр, пор. лит. mainyti. Слово вживається й в інших, семантично віддаленіших значеннях (Араш 1969 131).

мална «базіка»: от мална́: навараць абы што СС; ён мална́ такі — канца краю няма з ім Гр, пор. лит. malna: malli «базікати».

мárгic «строкатий» (віл, собака): стои мárгic СС, пор. лит. margis.

мармуза «мовчун, неговірка людина»: ён такі мармуза — маўклівы Ж; от чалавек мармуза: зурзіць і зурзіць — таксама не люблю СС, пор. лит. marmūza «мовчун, негідник, пика», пор. також marmūzė «пика», marmalas «той, хто швидко й невиразно говорить», marmažúoti «говорити невиразно», marmaliuoti, marmėti «бурчати».

маўна «базіка»: ой, ён такі маўна вялікі — варзуліць і варзуліць Б, пор. мална.

182

маўнуць експр. зневаж. «упасти, повалитися»: так слізка — адзін лёд: дашла да хаты і маўнула на бок Б; пор. лит. тāiti «повалитися».

мёнта «брусок, кремінь для гостріння коси»: мёнта — што касу менціць Б, пор. лит. menētē. Слово та його варіанти поширені ширше (ДАБМ, карта 264, Урб 65—6, ДС 103).

менціць «гострити, нагострювати»: касу́ менціць бруском Гр; ён не ўмее касу мен-ціць Б, пор. лит. menčioti «гострити».

мілта «страва з вівсяного борошна»: мілты наробяць: авёс параць, высушаць, аптаўкуць, у жорны змелюць Б; смачная мілта была Б; трэба закал-батаць мілту Ж; мілту зрабілі з аўсянай мукі, і як добра было С; пор. лит. milta «страва з кислого молока и гречихи», miltai «борошно». Слово поширене ширше (Урб 65, БСС 386, Араш БЛ 30—1, 33, ДС 107).

мітата «кіл, стовп»: сядзіць як мітата СС, пор. лит. діал. (Радунь) tūtata, яке, найімовірніше, є редуплікативним утворенням від лит. mietas (у тому самому значенні; чергування ie: y у цьому діалекті фонетично можливе, пор. літ. piemtō, діал. pūtī «пастух»).

му́нкі «розпусники»: яны ўсе му́нкі такія — нафта хабалі былі, да баб хадзілі С, пор. лит. діал. tūnka < tānka «розпусниця»: mānkyti «м’яти, зминати, тискати».

мэма «витрішкуватий, невдаха, небалакуча людина»: ах ты мэма: ты сам чапаў ваду з свірна і не ведаеш Б, пор. лит. tētē.

мяндры «очерет»: мяндры растуць у балоце, цвішкі такія СС, пор. лит. діал. mēndrē, літ. pēndrē.

мянцюшка «точило для коси»: мянцюшка — што намёнеціць касу СС, пор. лит. menētē, menčià і слов’янський суфікс -юшка.

мянця «лопатка для перемішування тіста»: рашыцельню хлеб і мешаю мян-цей СС, пор. лит. menētē, menčià.

навашаваць «насилу нарвати, натягати, наносити», навашавацца «натягатися, наворуватися»: навашаваў саломы добра Гр; ну і наваша-вайся сена СС, пор. лит. (pri-) vąšuoti, (prisi-) vąšuoti.

наге́ліць «вирвати (вміст шлунка)»: наге́ліў ту́така ён С, див. ге́ліць.

наке́рзаць «напороти чогось через невміння»: яко́е твае аране — вот не-удаўлічы: наке́рзаў, наме́рзаў СС, пор. лит. keržinti, keržēnti «повільно рухатися», kevē rža «той, хто робить щось незграбно».

наку́рстацца «закоптитися»: нарэ́лку як коніш, наку́рстаішся, што и во́бы не глядзяць С, див. ку́рстацца.

наменціць «нагострити»: наменціў касу добра і пашоў касіць сена СС, пор. лит. (iš)menčioti, див. менціць.

начоўка, нечоўка «корито»: у начоўце месяц цеста Ж; нечоўку перавяр-нулі, і ў мяняй (= в вечею) сыпіцца жыта Б. З огляду на семантику цього слова можна припустити, що начоўка є спорідненим словом з лит. pakosčia, piekočia «корито», утвореним шляхом метатези: pakosčia > начоўка, пор. також piekóti «віювати зерно в лотку», а також рос. но́чва «невелике корито».

183

нашакаліняць «наколоти»: нашакаліняла шыпулькоў добра СС, пор. лит. šakal-ys (див. шакаль) + слов’янський суф. -іняць і преф. на-.

нашыпуліць «нарізати, нарубати»: ти м’яса нашыпуліў добра Ж; ну і на- шипуліў риби Гр, пор. лит. šipul-ys (див. шыпунь) + слов’янський суф. -іць і преф. на-.

нёгалда зневажл. «невдаха, слабосилий, хворобливий»: нёгалда такі нэта пасля С; і другая нёгалда ледзь жывы, а нрэцця ідзецъ С. Можливо, корінь -галд- має балтійське походження, пор. (?) лит. gvald-us «той, що легко вилущується».

недарайда зневажл. «нечупара, непорядна людина»: недарайда пашла не адзёўшыся, ў забрыдаўшей спаніце — сама сябе не англедзіць Б. Можливо, недарайда (корінь -райда-) утворено шляхом метатези від лит. *nedadaira, пор. nepadairà «необачна людина», dairà «прибирання», dairýtis «прибиратися».

нёмарасць «неспокій»: чалавек з нёмарасці зрабіў сам сабе́ смерць; як нёмарасць, другі чалавек і п'е; з нёмарасці чалавек з ума сходзіць, як запудзіцца Б. Нёмарасць утворено шляхом метатези від лит. nētimastis (див. не́рымасць).

не́рымасць «неспокій»: не́рымасць мяне бярэ СС, пор. лит. nētimastis.

пабра́згаць «цокнутися»: пабра́згаем келішкамі Гр, пор. лит. pabrāzginti, пор. також бра́згаць.

павайдаваць, павайдзіцца «посваритися»: мы павайдавалі з ім Гр; бывайцін, павайдзіцца, але жывуць С; яна́ павайдзіцца, бывала, з залёўкамі С; мы павайдзіліся з бабай Б; я павайдзіўся з суседзямі Ж, пор. лит. vaidy-tis, див. вайдзіцца, вайдаваць.

паварыць перен. «обмовляти»: сгадзь, паварыў я на яна С, пор. лит. pavaryti.

пагрэдзінь «лежанка на печі, місце для сушіння дров»: на печке пагрэдзінь СС, пор. лит. pagrėdinys (Валкнинки), корінь якого grėd- має слов’янське походження.

па́кальница, па́кільніца «полотно з клоччя»: з па́кальницы шылі падшитнікі; па́кільніца тоўстая была, дзяруні шылі С, пор. лит. pākulinis і слов’янський суф. -іца. Нерегулярна зміна кореня є наслідком забуття семантики, оскільки ця реалія майже не використовується в побуті; див. па́кульница.

паке́рзаць «незграбно щось зробити»: як ты косіш — глядзі: паке́рзаў паке́рзаў і пашоў СС, пор. лит. keržénti, keržinti «повільно рухатися», пор. наке́рзаць.

пакно́йсаць, пакні́саць, пакне́йсаць «розрити, перевернути, перемішати»: дзікі пакно́йсалі дзяруні Гр; пакні́салі свіні дзядзінец СС; ён пакні́саў лышкай пу́тру; свіні бўльбу пакне́йсалі; пакне́йсала ў місыцэ і пашла Ж, пор. лит. knáišioti, knyščioti, knisioti «розривати, роздирати», knyšoti «лежати, зарившись», knyšis «риття». Граматика й семантика польського діал. knysać свідчать про те, що це також литуанізм, усупереч Славському (Ф Сл II 292); пор. також Яз 97.

пако́мшкаць «перекусити, поїсти»: я пако́мшкаю хлеба, і добра СС, пор. лит. kamšiúoti: kimšti «запихати, напихати».

184

пакраціцца перен. «потрястися, попрацювати»: пóйдзiцi ў поле, пакраціцца, і апа́ць рана дамо́ў С, пор. лит. (pasi-) kratyti.

па́кула «клоччя»: як чэшы лен, ляціць па́кула; па́кулу прядуць С, пор. лит. pákulos, див. па́кулы. Щодо числа па́кула пор. рос. па́кля.

пакуляцца «відокремлювати волокно»: бярозавыя падрэзы пакуляюцца болінай СС, пор. лит. pakulótis.

па́кулы, па́куля «клоччя»: ха́ту забіваюць па́кулямі; бярозавыя санкі — аж па́кулі нанна́лі болінай; аж па́кулі задіраюць на бярозавых санках СС; па́кулі прядуць на дзярўні Гр; па́куля добрыя для путаў С, пор. лит. pákulos. Слово поширене ширше (Урб 66, Сцяшик 339, Зд 345).

па́кульніца, па́кульня «полотно з клоччя»: добра (= багато) па́кульніцы наткала СС; шмат сваёй па́кульні ў kúфру накладалі С, пор. лит. pākilinis.

пакúрстаць «трохи прокоптити»: у ла́зню занеслі, пакúрсталі троха кумпякі, і добра С, див. кúрстацца.

па́лубніца «м’якинник»: па́лубніца ў торпе ля мякіны Ж. Імовірно, це лит. paliudė та слов’янський суфікс -ница; пор. також лит. діал. (Девянишкес) pelūdпica, pelūdпyca. Нерегулярне чергування д: б можна пояснити забуттям семантики слова, оскільки реалія порівняно рідкісна.

па́льць «великий шмат сала»: адна па́льць — палавіна тушы сві́ніны СС, пор. лит. páltis (запозичення зі слов’янських мов, пор. рос. полоть, полоть, білор. поуць).

паменціць «підточити»: тре́ба паменціць касу СС, пор. лит. menčioti, див. менціць.

пана́дзіцца «захотіти, прагнути»: каро́ва пана́дзілася ў канюшыну Б, пор. (?) лит. panūsti (panūsta, panūdo) «захотіти», пор. також pūstmas «палке бажання», paidūti «хотіти», paudinėti «відшукувати», див. унадзіцца.

папу́жа, папу́жка «зв’язка листя» (тютюну, клена, капусти): папу́жа ту́тына Ж, Гр; лісця ў папу́жку злажыў СС, пор. лит. rapužā, rapūžā, пор. також rapūžė «чубата курка», rapūžōnas «закутана дитина», rūžas, rūžlys, paužlys «товстун, товстопузий», rūžoti «закутувати». Іншу етимологію рос. пампушка, папуха, папуша «зв’язка листя» пропонує Фасмер (ЭСРЯ III 195). Слово поширене ширше (Сцяшик 349).

папу́шка «прищ»: папу́шкі папу́шкі такіе́ былі на тва́ры як балваны СС, пор. лит. rapūškā, rāpūška, rūškas, pauškulė (у тому самому значенні), rūškuotas «прищавий», puškėti, pauškėti «бути прищавим».

па́разг «гілочка для огорожі»: пры́нёс паразго́ў; дай адна́го па́разга СС, пор. лит. pāraizgas.

парсо́к, паршу́к «порося»: жырны ёшкі парсо́к Ж; сасано́к парсо́к С; замеша́ў парсо́ку Ж; наплядзілі парсо́каў С; закало́ў паршука́ СС; наш паршу́к быў харо́шы Б; ме́лі паршука́, бу́дзем кало́ць Гр; пор. лит. paršiūkas. Парсо́к відоме ширше (ДАБМ, карта 292, С VIII 87, Урб 66–67), пор. також БЯ 45, Яз 83; варіанти poršuk, paršuk відомі в польських говорах під Сейнами (Зд 346).

185

парупіцца «подбати»: ён парупіўся рана ўставаць С, пор. лит. pasirūpinti, див. рӯniцца.

пасвіронак «місце під кліттю»: лёг на пасвіронak і ляжыць СС, пор. лит. pasvirnỹs, див. свіран.

перажаргнуць, перажэргаць «переступити, перестрибнути»: яна́ перажаргнула праз рэчку С; увідзела сабака і перажэргала праз плот Ж; про людину: перажэргаў праз убітана і пайшоў Гр, пор. лит. (pėr-)žergti, див. жэргаць.

печанік «припічок, лежанка»: ляжыць на печаніку СС, пор. лит. діал. peči-nykas (корінь слов’янського походження) «місце біля печі».

піплівы „кропотливый, нудный“ (о работе): війша такая піплівая работа: піша і піша Гр, ср. лит. piplioti „кропотливо работать“, pūpnioti „ковыряться“, puplys „слабый, некрепкий человек“.

пішкаць «тріщати»: вядро пішкая СС, пор. лит. pūškėti, piškėti.

пляўшы «лупа»: у галаве дужа пляўшаў, і чэшацца СС, пор. лит. plaušai.

пожаг «держак»: пóжгa — hėta палка для выметания печки; пожаг выпаў з мятлы СС, пор. лит. pažagas. Слово трапляється також у польських говорах литовського прикордоння (К 325): pożoch. Фонетика, морфологія та географія слова пóжгa (pożoch) свідчать про його литовське походження; пор. також žāgas «копиця дров», žaginỹs «зрубана тонка ялина з обрубаними сучками, вішалка».

по́йсаць «оббивати остюки (у ячменю)»: цало́м ячме́нь трэба по́йсаць Гр; по́йсаюць ячме́нь Ж; по́йсаем, быва́ла, ячме́нь СС, пор. лит. paišyti. Слово поширене ширше (С VIII 50, Урб 67, Сцяшик 337); варіанти pejsować, pejsakować відомі в польських говорах (Зд 346).

по́шар «корм»: по́шара то німа́, а жэць трэба Ж; мякіна — добры по́шар СС; падзагзіў по́шара Гр, пор. лит. pašaras. Слово відоме також ширше (Урб 67–8, БСС 387, ВЯ 104, а також Зд 346).

прадзяннік «старший пастух, якого господарі худоби годують поденно»: прадзянніка вёска нанімала Гр, пор. лит. pradienininkas: pradienius «через день», пор. також БСС 383, а також С XII 27 (слово dieninis).

пралы́ндаць «просидіти, причаївшись, байдикувати»: так і пралындаеш усю жизнь за печкай Гр; пралындаў цэлы поўдзень дома С; як ты так пралындала ўсё лета без работы Ж, пор. лит. pralindoti, див. також лындаць.

праманіць «звикати»: цялянок праманіў есць яйкі; ён праманіўся карову саць СС, пор. лит. pra(si)manýti.

праманўць «назвати»: праманўлі яго ляўшаком СС, пор. лит. pramanýti, а також Урб 68.

прамуга «запічок»: прамугу пакідаюць каля сце́нкі, у печкі Гр, пор. лит. pramigà: mūginti «робити вільний прохід, вільне місце, щілину», mūgintis «пробиратися вперед у натовпі рухами ліктів». Слово праму́да (Араш 1969 126), безсумнівно, є варіантом праму́гі і, найімовірніше, є наслідком забуття семантики.

пру́вянь „передняя, сени“: у пру́вяні вісяць С; у пру́вяні стаялі кульбы Б; дзверы ачыніла — і пру́вянь СС, ср. лит. prývenė (Мажейкяй, Тиркш-

186

ляй) < prymenė, priemenė, найімовірніше, шляхом дисиміляції. У білоруських говорах слово відоме ширше (Сцяшк 384), пор. прымян.

прылабу́ніцъ, прылабу́ніца «підлеститися»: прылабу́ніла да яна́ i жыве́ць; яна́ хаце́ла прылабу́ніца да сябе С, пор. лит. (prisi)lābinti див. лабу́ніцъ.

пры́мян «передпокій, сіни»: наш прымян бальшы́й Гр, пор. лит. priemenė. Слово поширене ширше (Урб 68, Сцяшк 397, ВЯ 105).

пужлі́с «товстий, роздутий», переносно «пихатий»: ён як пужліс ходзіць; капу́ста-пужлі́с СС, пор. лит. pūžlys.

пужло́к «щось скуйовджене»: налава не бярэцца-пужло́к капу́ста СС, пор. лит. pūžl-ys і слов’янський суфікс -ок.

пумпа́шачка «пузанчик, пампушка»: мура́шачка пумпа́шачка СС. Фонетика й семантика слова дають змогу віднести його до литуанізмів, пор. лит. pamp arùtė «кругленький, маленький і пузатий» (про людину або предмет), pamputỹs «прищ; пончик», pámpa, pámpė «пухлина, наріст», pāмpti «набухати, розпухати». Кореневе -ум-, імовірно, походить із лит. діал. -um-, літературного -am-. Однак рос. пампуха, пампушка «вид виробу з тіста» Фасмер вважає німецьким (ЭСЯРЯ III 194), що, на наш погляд, з огляду на наведені вище причини сумнівно; пор. також лит. гібриди pampriškė «повненька дівчина», pampriška «пончик»; «повна людина»; «брунька» та ін.

пу́ня 1. «ток»: у пу́ні клалі жыта Гр; у пу́ню вазілі снапы С; 2. «сінник»: для сена пу́ня; завязлі сена на пу́ню С; 3. «повітка для возів»: у пу́не стаялі колы СС, пор. лит. ri̇́pìa, ri̇́pė «сарай, ток, засік для полови». Слово поширене також в інших білоруських і російських говорах (ДЛАБМ, карта 236, С XII 40–44, Урб 68, ВЯ 105, БЯ 45, ДС 103).

пу́тра «юшка»: ба́цька хво́ры, і пі́тры не ей Ж, пор. лит. putrà. Слово відоме ширше (Урб 149), пор. також Яз 83.

пу́ць переносно «голова, розум»: яна́ здае́цца о́семьдзесяць ма́йць, а пу́цю ма́йць Гр, пор. лит. pùtė «курка», переносно «розуміння». Щодо лит. pùtė див. LEW 680 (pùtė), 554 (paikštis «птах»), ЭСЯ III 398 (ptica).

пу́тачка «курочка»: пу́тачка пу́тачка, сёла прр прр (так кажуть, коли хочуть упіймати курку) Б, пор. лит. putùtė, див. пу́ця.

рага́лы «патьоки»: рага́лы пацяклі на та́вры, на шчы́біне С, пор. лит. rãgės; найімовірніше, споріднене також із ragėti «бачити», rãgana «відьма».

ра́гі «патьоки»: на вокнах ра́гі цякуць, дошч бу́дзе; спаце́ла акно́ — ра́гі пацяклі на шкле; чалавек у ра́гі пашоў; вот іспёк мяне пот: увесь я ра́гамі сплыў Гр; чалавек у ра́гі пашоў Гр; вот іспёк мяне пот: увесь я ра́гамі сплыў Б, пор. рага́лы.

раго́йшы́ла лайл. «скотина»: якая баба раго́йшы́ла Гр; ах ты раго́йшы́ла, куды пашла (про корову) Гр, пор. лит. ragúotas «рогатый», ragùolis «калач; рогулька»: rãgas «рог», пор. также С VIII 87, Урб 149.

ра́йставы «болотний» (про березу): райставыя бярозы неве́лькія СС, пор. лит. raistas «чагарник на болоті».

раскра́тацца «розтрястися»: у такую́ даро́гу я до́бра раскра́талася С; я не раскра́таюся, не бо́йся С, пор. лит. kratýtis «трястися», див. кра́тацца.

расхле́йдацца «розтягнутися»: прышоў дамо́й расхле́йдаўшыся і не зашпі́ліцца Ж, пор. лит. (išsi)skleisti «розвернутися, розпускатися».

187

ройст, ро̄йста, ро̄йства «чагарник на торфовому болоті»: каровы ў ро̄йце СС; у ро̄йст уваліўся конь Ж; ро̄йства — мокрае балота — дажа чалавек не ўлезя: кусты, мох Гр; там такое ро̄йства большое — можна праваліцца Б, пор. лит. raistas. Ро̄йст і ро̄йства відомі ширше (ДС 108, Сцяшк 425), пор. також С VIII 88.

рукуць «гірчак (Polygonum)»: рукуць горькая; рукуць — такая трава ў агародзе расце СС, пор. лит. rūgtis.

рупіць «тривожити, непокоїти»: усё жа табе рупіць Гр; дамоў трэба ісці — рупіцца; не ўбыў у Мінску — рупіць дамоў; добра была, каб не рупіла С; мне рупіць, каб печку напаліць; яму нішто не рупіць яшчэ СС; пор. лит. rūpėti, rūpi, rūpėjo. Слово відоме ширше (Сцяшк 429), пор. також С VIII 88, Яз 84, а також Зд 347.

рупіца «піклуватися, турбуватися, дбати»: трэба рупіцца і рупіцца, каб дзеці былі добрыя Гр, пор. лит. rūpintis. Слово відоме ширше (Сцяшк 429), див. також Урб 149, Зд 347.

рупястлівы «турботливий»: рупястлівы бацька — сваіх дзяцей даглядае СС, пор. лит. rūpintis «піклуватися», rūpest-is «турбота» і слов’ян. суф. -ливый, див. рупіца, рупіць.

ре̄згіні «сітка для сіна, соломи»: ре̄згіні — што се̄на носяць Ж; поўныя ре̄згіні се̄на Гр; ты тожа маіш ре̄згіні Б, пор. лит. rēzgines. Слово поширене ширше (ДАБМ, карта 254, Сцяшк 432, ДС 103), див. також С VIII 88, Урб 150, Яз 84, Зд 347.

сала «мілина на річці, в озері, болоті»: на сале́ вада бруіць і бруіць Б, пор. лит. salà «мілина, сухе місце серед боліт», ātsala «мілина, затока». Слово відоме ширше (ДС 107).

салісты «мілководний»: салістая рака Б, пор. лит. sal-ā «мілина» і слов’ян. суф. -истый, див. сала.

самтукі «пуголовки»: самтукі перамяняюцца на жэбы СС, пор. (?) лит. samtūkai, білорус. палаўнікі. Однак слово є слов’янською калькою.

све̄ран, сві̄ран «амбар»: све̄ран зна́ре̄ў Ж; све̄ран кро̄ты сало̄май СС; у свірне прымыў зерно Гр; у свірне дабро сіпем, сала вешаем С; новы сві̄ран зна́ре̄ў СС, пор. лит. svī̄nas. Територію поширення сві̄рна в білоруських говорах показано в ДАБМ, карта 239, також ДС 104, див. також С VIII 88, Урб 152, Сцяшк 443, Яз 84.

сві̄ршня «журавель»: вада чарпа́іцца сві̄ршней Гр, Б, пор. лит. svirtis: sverti «піднімати за допомогою важеля». Територію поширення слова в білоруських говорах показано в ДАБМ, карта 243, а також ДС 104 і карта № 4, див. також Урб 151, Сцяшк 443; трапляється воно й у польській мові (Яз 100).

свор «журавель»: свор — што воду чарпа́я СС, пор. лит. svā̄ras, svirtis (у тому самому значенні), пор. білорус. свер (у тому самому значенні) Урб 151, див. сві̄ршня.

сві̄рня «журавель»: наш калодзеж з сві̄рняй Б, пор. лит. svirtis. Нерегулярний різновид кореня — результат забуття семантики слова, оскільки й сама реалія виходить із ужитку.

се̄меня «лляне насіння»: се̄меня ў бо̄рке (= у мішку) здуле̄лі Ж, пор. лит. sēmenys. Слово відоме ширше (Сцяшк 445).

188

ска́ба 1. «ребро»: у худого теляти — скаби стирчать; худі, скаби можна перерахувати С; зламав скабу; скаба коня; дві скаби вибрали Б. 2. «обруч кошика»: скаби кошика живучеві СС. Корінь, будучи спільноіндоєвропейським (LEW 812 skabh-), має споріднені слова в інших слов’янських (ЭСРЯ III 643 скобель, 630 ска́ба, Brück 494 skobel), а також германських (Клуге, 629 schaben) мовах, однак семантично скаба ближче до лит. skobā «ребро», пор. також skobinỹs «видовбана дошка, колодка», skōbnìs, skobnìs, skobnìā «старовинний стіл», skōbti «довбати», skobtinis «видовбаний», skāptas «долото», skaptuoti «довбати».

скара́ч «широкий рушник із торочками, яким застеляють кухонний стіл»: старий скара́чом дитячий СС; на скара́чі млинці кидають із печі Гр; скара́ч із довгими торочками Ж; скара́чом застеляли стіл Б, пор. лит. skarinỹs, гібрид skarōčius (у тому самому значенні), skarā «хустка, волокно», skārti «обтріпуватися, обдиратися». Слово відоме ширше (Араш 1969 131, Урб 152, Сцяшк 451), а також у білоруській літературній мові (Б Сл 857).

скарпа́ць „срезать, изрыть“: свіні усё скарпа́лі С, ср. лит. karpýti „рыть, резать“, см. карпа́ць.

склют «тесло»: склютом тесати дерево Ж, Б; худий — як склют С; ніс — як склют: де твій розум СС, пор. лит. skliūtas: skliūsti «ковзати». Слово відоме ширше (Сцяшк 454), пор. також Урб 152–3, ВЯ 102, 104, Яз 85.

склюта́ваць «тесати»: склютом тесати дерево Б, СС, пор. лит. skliutúoti. Слово відоме ширше (БУИ 58), пор. склют.

скупры́цца «згорбитися»: старий згорбився Гр; чого ти так згорбився СС, пор. лит. (susi)kū́printi, див. також купра́ты, купро́.

скрэдзі «шматок м’яса тварини, зіпсованого під час забою»: заколов порося і скрэдзі віддав мені СС, пор. лит. skerdžiai (у тому самому значенні):skersti «колоти, бити, різати».

сло́ксны, сло́кшына «лико з лози»: надрав сло́ксняў і швидко сплів; сло́ксны деруть із живучевої СС; із ліщини надре сло́кшчыны Ж; сло́кшына дереться навесні Гр, пор. лит. šliūksnas, šliūksna, šliūksnis «лико для плетіння». Сло́кшына відома ширше (БСС 388).

смі́льгінкі «скроні»: болять смі́льгінкі СС, пор. лит. діал. smilginėliai, smilginiai, літ. smilkiniai.

снаўдацца «ледве пересувати ноги, наче уві сні»: і снаўдаіцца людина туди-сюди СС, пор. лит. snaūdalíuoti, пор. також snáusti «дрімати», «повільно рухатися».

спойсаць «побити»: я його спо́йсаю за загорожу; спо́йсала вона його добряче: надавала по морді Б, пор. лит. paisýti «оббивати вуса» (у ячменю), див. по́йсаць.

сесёмкаць «з’їсти»: я сесёмкала всю картоплю до решти СС, пор. (?) лит. sémti «черпати, хлебтати».

става́рук «суха гілка»: відрізав става́рук СС, пор. лит. stavarùkas, пор. також steverỹs, stavarỹs «сук».

189

стацок «сніп для копиці»: ён нясе стацокі — бабу стаіць будзя СС, пор. лит. stačiukas, statūkas (у тому самому значенні), пор. також statà, statùs «поставлені копиці», statýti «ставити».

стоўпніца «уміститися, поміститися»: ліпа была: ў сярэдзіне чалавек стоўп-ніўся С, пор. лит. talpinti «поміщати», tilpti «поміщатися», talpà «місткість». Хоча литовські talpinti, talpà є спорідненими зі слов. tolпа, семантично білоруське стоўпніца (пор. його синоніми в білоруській літературній мові змяшчацца, утоўплівацца) тісніше пов'язане з лит. talpinti, ніж із рос. толпа, білорус. натоўп, що й дає змогу віднести його до литуанізмів.

страмбель «стебло»: страмблі лупіна тўстэя; страмбель пусты СС, пор. лит. stramblys.

сукаўца «свататися»: мужык да дзёўкі сукаўца Гр, пор. лит. sūktis, sukiotis, пор. рос. сукалить «скребти, чистити» та лит. sukalioti (БЯ 46).

сула «березовий сік»: бярозавая сула СС, пор. лит. sulà.

сцібкілі 1. «тверда частина пера»: адны сцібкілі ў курэй СС; 2. «голки» (сосни, якщо…): у кваі сцібкілі зялёныя СС; 3. «голки костриці»: са льна сы-плюцца сцібкілі СС, пор. лит. stibikliai, пор. також stiblai «голі гілки».

сцібкіляты «покритий пеньками пір'я»: курыцы сцібкілятыя СС, пор. лит. stibikliūotas, див. сцібкілі.

сціпіны «копила в санях»: на гохтах кладзецца⁵ сціпіны СС, пор. лит. stipinai.

сцірта «скирта, стіг (дров)»: сцірта — большы стог саломы Гр, Б; сцірта сена Ж; сцірта дроў СС, пор. лит. stirta. Слово поширене й поза цим регіоном (Урб 153, Сцяшк 484), пор. також С VIII 88, ВЯ 105, БЯ 124).

торя «сіновал»: йзлую старану тарпой наклад Б, пор. лит. tárpas «майдан у гумні між сіновалами». Слово поширене й поза цим регіоном (Урб 153–4, Сцяшк 498, ДС 104), див. також С VIII 88.

трайла «балакун»: ён такі трайла: трайлобуць і трайлочыць СС, пор. лит. tráila, tráilas, trailỹs, пор. також trailė «весела пісенька».

трайлоўцы «базікати»: ён трайлобуць, а мне нима часу СС, пор. лит. trailinti, trailiuoti, пор. також tráiloti «співати веселу пісню», див. трайла.

труша «гній, гниль»: мяса трушой павярнулася СС, пор. лит. діал. trūšà, літ. trąšà.

туркліс «капустянка»: у зямлі сядзіць туркліс такі жоўты СС, пор. лит. turklỹs.

угнібнуць «ущипнути»: подсуніш палец, так рак угнібне; ён моцна ўгнібнуў мянжа; рак мне ўгнібнуў; кніціць мне, каб дзёўчына ўгнібнуць СС, пор. лит. (i)gnýbti, див. гнібнуць, гнібацца, гнібіць.

удурбаць «втовкмачити в голову»: нёўку халеру ўдурбаў у галаву Ж, див. дурбаць.

уназдзіцца «призвичаїтися»: як уназдзіўся, так ідзе і ідзе Б; як уназдзіцца сарока, пахватаіць усё С; ён уназдзіўся да дзёўкі СС, пор. панадзіцца.

ускобліць перен. «лити як з відра» (про дощ): як ускобліць дождж, то па калена стаіш у вадзе; дождж добра ўскобліў мяне С, пор. рос. скоблить «шкрябати»,

⁵ У говірці села Старые Смильгины замість форми множини дієслів III особи в певних випадках уживається форма однини III особи.

190

дерти, дряпати, дрібно, тонко стругати», лит. skal̇bti «лити як з відра». Семантика й акцентуація білор. ско́бліць, найімовірніше, свідчать на користь його спорідненості з лит. skal̇bti. Перестановка lb: bl, найімовірніше, могла відбутися шляхом метатези.

успірнуць „напира́ть; накалить“: як успірну́лі яно́, так і душу́ німа́ СС, ср. лит. (iǧ)spìrginti.

ўштаць «гойдать, колихати»: на ру́ках яно́ ўшта́ць трэ́ба, і ўштаеш СС, пор. (?) лит. i̇žčioti.

ўштацца «гойдалихатися, колихатися»: ох, я ўшталася добра СС, пор. (?) лит. i̇žčiotis.

хлу́сечь «слухатися»: вы ей не хлу́сеце — абма́нівайць Б, пор. (?) лит. klusýti, klū́sti «стати слухняним».

хлу́сціць «розпитувати, питати»: я пачака́ю, чы ні хлу́сціць ён міня́ С, пор. (?) лит. klusčioti, klūsinti, klū́saūti, klūstelėti.

хро́бу́ст «їстівна болотяна трава з широким листям; свиняча капуста»: хро́бу́ст расце́ ў ле́се Б, пор. лит. grabū́zdas, див. грабу́зда.

чухо́нь «м’яке полотняне взуття: чухо́нь парва́ўся, лапцы плялі з лык і пянькі, а чухны шылі з матэр’яла С. Семантика й фонетика слова, на нашу думку, не перешкоджають пов’язувати його з лит. čiuknà, kiuknà «розмазня, розтріпа, нечупара», а також kiùkė «розпусниця, жаба, ґуля, вечірка», kiuglius «розхлябаний, нестиснутий», kiùginti «розпушувати», kiukénti «лущити», однак слід зважати й на можливий зв’язок зі рос. чо́ха «вид верхнього одягу», чу́га «довгий каптан», чуха́ «каптан», чехо́л (ЭСРЯ IV 355, 373, 377, 388).

ша́каль «тріска»: шакалями ха́ты закіда́ў СС; я нарабі́ла шакале́й; пашла́ як на шакалях Ж, пор. лит. šakalỹs. Слово відоме ширше (Сцяшк 554, БСС 388, 403), пор. також С VIII 34, 88, Яз 85, Зд 349.

шака́лькі «тріски»: шакалька́мі падпалі́м і ва́рым; набрала шакалкаў на падпал СС, пор. лит. šakaliūkai, див. ша́каль.

шапштук «пересохлий, згнилий у сухому вигляді»: шапштука́мі ву́шла цыбу́ля СС, пор. (?) лит. šarštùkas (Радунь) «той, що пересох».

шаўно́к «молодець, удалець»: от шаўно́к мужычо́к: давёз мяне да касцёла Гр, пор. лит. šaunìs «удалий».

шашо́к «тхір»: шашо́к з’еў два курча́ты Гр; ску́рка ладная шашка СС; шашкі бальшые Ж; шашо́к пісклят паеў С, пор. лит. šeškas. Слово відоме ширше (Урб 155–6, Сцяшк 558), пор. також С VIII 88, ВЯ 104, Яз 85, Зд 349.

шві́рня «журавель»: ваду ча́рпа́ем шві́рняй Гр, пор. лит. svìrtis, див. сві́рня.

шкілёнда, шкілёндзя «сичуг, начинений свинячий шлунок»: шкілёнда смач-ная Ж; трэба зрабіць шкілёнзю; шкілёнзю на ле́та накідалі, на сянава́ня Б, пор. лит. skilandis. Обидва варіанти слова відомі ширше (Урб 156, Сцяшк 559), див. також ВЯ 104.

шклёньдзя «їжа з крові та борошна»: шклёньдзі напяклі Ж, пор. лит. skli̇ndžiai «круглі млинці, оладки».

191

шку́це «обрізки, клапті»: по́ўная ха́та шку́цця Ж; уся́кая шку́цця на- бра́ў; шку́цце ў мага́зын здае́м; з шку́цця тку́ць палавікі С, пор. лит. skūtas «клапоть». Слово відоме також ширше (Сцяшк 560).

шлін «важка світло-синя глина»: шлін — сівая зямля СС, пор. лит. šlūnas.

шло́кшыні «лико з лози»: со́хня сло́кшыны ля кашо́ў Гр, пор. лит. slūoksna. Слово відоме також у польських говорах під Сейнами (Зд 349), див. сло́ксны, сло́кшына.

шні́ршлі «ніздрі»: шні́ршлі каня́ СС, пор. лит. šnīršlės.

шо́рыцца «котитися»: я́блакі шо́рацца па зямле́ С, пор. (?) лит. šorinti «швидко їхати», šorúoti «бігати, поспішати».

шуждзе́ць «шуміти»: шуждзе́ць хмара́, зара́ доўж СС, пор. (?) лит. šiugždėti.

шу́ла «стовп»: для ну́мна трэ́ба имат шу́лау Ж, Б; шу́ла стаіць у ну́мне С, пор. лит. šūlas. Слово відоме ширше (Урб 156, Сцяшк 566), пор. також С VIII 34, 88, ВЯ 105, БЯ 124, Яз 85.

шу́рпа 1. «птах із настовбурченим пір’ям»: ку́ра як шу́рпа ходзя Б; ку́рыцы шу́рпы: пе́ры стаяць да нары Ж; пе́ры ку́рыцы шу́рпы не ля-жоць СС; 2. «тремтіння»: це́ла пайшло́ шу́рпамі Б, пор. лит. širra, пор. також Урб 156—157.

шурпа́ты 1. «настовбурчений, надутий»: па́ва шурпа́тая; ты як шурпа́тая ку́рыца Ж; шурпа́тая шку́ра Гр; 2. «зі складками»: шурпа́тае пла́тце ў фалбо́нкі С; 3. «гусячий» (про шкіру); шурпа́ты стаў це́ла СС, пор. лит. šūrpotas «настовбурчений», пор. ще šūrṗti «настовбурчитися», Яз 86, див. шу́рпа.

шу́рпачкі «складочки»: шу́рпачкі каля һо́рлачкі (сукні) апшыва́ла С, див. шу́рпа.

шу́ршалы «оси»: шу́ршалы жо́ўтыя, кусаю́цца мо́цна СС, пор. лит. širšalės, širšės.

шутурлі́вы «вихровий»: шутурлі́вая бу́кта ў Бяра́зе Б, пор. (?) лит. sūkur-ys «вир» і слов’янський суфікс -ливый. Нерегулярна зміна кореня слова, найімовірніше, є наслідком затемнення його семантики.

шыпу́ль «клин»: трэ́ба шыпу́лі заткну́ць, штоб кол не звалі́ўся СС, пор. лит. širpùlys «щепка». Слово відоме також у польських говорах під Сейнами (Зд 350).

шыпу́лькі «щепки»: нашака́ліняла шыпу́лькой СС, пор. лит. širpuliùkas, šipulỹs, див. шыпу́ль.

широ́га «товста жердина для зупинки плота»: кидають березову широ́гу, щоб зупинити пліт Б, пор. лит. širìkas, šir̃kas, пор. також širỹs, šerỹs «щетина». Слово відоме ширше (Араш БЛ 34).

шыршу́ль «шершень»: шершня бояться корови: сильно кусається СС, пор. лит. širšùlė.

юнк «ярмо»: ярмо накладали волові на шию СС, пор. лит. jùngas.

я́кны «печінка»: печінки товсті, як колоди СС, пор. лит. jė́knos.

У цій статті ми прагнули навести, наскільки можливо, усі записані нами в північно-західній частині Гродненського та Мінського ареалів слова, які можна кваліфікувати як литуанізми. Це дасть змогу скласти

192

повніше уявлення про поширення литуанізмів у говорах досліджуваної території та з’ясувати, у чому ці говори збігаються з іншими білоруськими говорами і чим від них відрізняються. Частина наведених вище литуанізмів (напр., аксны, ашакі, блінда, бонда, вайдавайць, вайцяць, вашавайць, грэбесці, дулька, карпа, кудра, мілта, пойсаць, шыпуль та ін.) відзначена і в низці інших районів досліджуваного нами ареалу й, як зазначалося в цій статті, вже згадувалася або досліджувалася в раніше опублікованих працях, присвячених балто-слов’янській проблемі. Інші лексеми (напр., асцюкі, атожал, атобъ, брягецъ, гірса, клумпы, мента, пакула, пуня, рэзгіні, свірэн, шула та ін.) відомі далеко за межами Гродненської та Мінської областей, а деякі — і за межами БРСР, в інших слов’янських мовах. Про це свідчать як деякі лінгвістичні карти білоруського атласу, так і згадані нами окремі статті та матеріали, відібрані з ареальних словників слов’янських мов та інших джерел. Крім того, у досліджуваному ареалі зафіксовано певну частину литуанізмів (напр., адсұра, асёкла, апікула, вірбаты, гёліць, гулды, гушта, жабанкі, зурзейць, ісак, каўшніцъ, люрбы, ліжка, матнуць, недарайда, немарасцъ, піплівы, сукацца, скярдзі, шутурлівы та ін.), уперше зафіксованих у білоруських говорах. Певною мірою вони відрізняють північно-західну частину досліджуваного ареалу від решти білоруського мовного масиву; це дає змогу говорити про помітніші сліди балтійського субстрату на цій території. А литуанізми, зареєстровані на крайньому заході досліджуваного ареалу (антраплуці, гілонь, крамзля, крамплы, сула, трицца, юнк та ін.), на наш погляд, становлять наймолодший шар субстратної лексики.

Майже всі наведені вище литуанізми зберегли давнє лексичне значення, а за формою кореня багато з них збігаються з уживаними в литовській мові прямими відповідниками. Деякі з них через стирання первинної семантики зазнали різних фонетичних комбінаторних змін (у більшості випадків метатези, асиміляції, дисиміляції тощо), характерних для іншомовних (інодіалектних) слів, що вживаються як у литовських (напр., grabikė < krabikė «коробка», tvárka (Гервяты) < tvártas «хлів», paranamá < panoramà «панорама»), так і в білоруських говорах. Однак литуанізми білоруських народних говорів Гродненської та Мінської областей здебільшого сильно слов’янізовані, що свідчить про надзвичайно складний мовний процес, який відбувався на досліджуваній території. Важливо також підкреслити, що характерний для литовської мови проривний приголосний г у цих запозиченнях дуже часто зберігається. Водночас у багатьох випадках литуанізми зберігають і властиве литовській мові місце наголосу (напр., вірціна, апікула, блінда, брында...). Іноді в наголошеному складі розрізняються навіть інтонації голосних звуків (гулта: крэйка, пор. також БСС 128). Особливо помітна аку́това інтонація в дифтонгічних сполученнях (кнойсаць, льндаць, клумпы). Однак переважна частина литуанізмів досить сильно змінила свою давню форму (шутурлівы, вірбаты, жэлатухі, клындра...). Немає сумніву, що ці слова слід кваліфікувати як елементи порівняно молодого

13 Lietuvių terminologija

193

пласта субстратної лексики. Їхня форма, яка ще не закріпилася в білоруському народному вжитку, найлегше зазнає сильного впливу білоруської мовної системи.

Наведені вище литуанізми, побутуючи в сучасних білоруських народних говорах досліджуваного ареалу, свідчать, що для створення повнішого уявлення про балтійські та слов’янські діалекти необхідно проводити поглиблені комплексні дослідження мовних систем тих територій, де в минулому контактували балтійські та слов’янські мови або продовжують контактувати й нині.

Список скорочень і використаної літератури

Араш 1969 — А. У. Арашонкава, Е. І. Грынаве цкене, І. П. Кавальчук, Ю. Ф. Мацкевіч, Я. М. Рамановіч, Л. Ф. Шаталава, З лексікі беларускіх гаворак заходняй зоны, — «Весці Акадэміі навук Беларускай ССР», Серыя грамадскіх навук, № 4, Мінск, 1969, с. 123—134.

Араш 1971 — А. У. Арашонкава, Е. І. Грынаве цкене, І. П. Кавальчук, Ю. Ф. Мацкевіч, Я. М. Рамановіч, А. І. Чабярук, Л. Ф. Шаталава, Да лексіка — семантычнай дыферэнцыяцыі ў беларускіх народных гаворках, — «Весці Акадэміі навук Беларускай ССР», Серыя грамадскіх навук, № 1, Мінск, 1971, с. 89—98.

Араш 1972 — Г. У. Арашонкава, А. І. Грынаве цкене, Ю. Ф. Мацкевіч, Я. М. Рамановіч, Т. Ф. Сяшковіч, А. І. Чабярук, Л. Ф. Шаталава, Да характарыстыкі лексікі паўднёва-захадніх беларускіх гаворак, — «Весці Акадэміі навук Беларускай ССР», Серыя грамадскіх навук, № 1, Мінск, 1972, с. 78—86.

Араш БЛ — Г. У. Арашонкава, А. І. Грынаве цкене, Ю. Ф. Мацкевіч, Я. М. Рамановіч, А. І. Чабярук, Л. Ф. Шаталава, Лексіка балтыйскага паходжання ў беларускіх гаворках, — Беларуская лінгвістыка, Мінск, 1973(3), с. 27—37.

Б П — К. Būga, Rinktiniai Raštai, II, Vilnius, 1959.

Балт VI — Baltistica, VI(2), Vilnius, 1970.

білор. — білоруський, білоруська мова, білоруської мови…

Б Сл — Беларуско-русский словарь под редакцией К. К. Крапивы, Москва, 1962.

лайлив. — лайливе слово.

Brück — A. Brückner, Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa, 1970.

БСС — Балто-славянский сборник, Москва, 1972.

БУИ — Беларуска-ўкраінскія ізалексы, Мінск, 1971.

БЯ — Балтійські мови та їхні взаємозв’язки зі слов’янськими, фіно-угорськими та германськими мовами (Тези доповідей наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження акад. Я. Ендзелина), Рига, 1973.

ВЯ — Питання мовознавства, Москва, 1972, № 3.

Г — Lietuvių kalbos gramatika, I—II, Vilnius, 1965, 1971 (цифри вказують том і сторінку).

Д — В. Даль, Тлумачний словник живої великоросійської мови, I—IV, Москва, 1955 (цифри вказують том і сторінку).

ДАБМ — Діалектологічний атлас білоруської мови, Мінськ, 1963.

ДС — Діалектологічний збірник. Матеріали IV діалектологічної конференції з вивчення говірок і мовних контактів у Прибалтиці, Вільнюс, 1974.

194

Зд — Z. Zdancewicz, Litewskie elementy słownikowe w gwarach polskich okolic Sejn, — Lingua Posnaniensis, VIII, Poznań, 1960, с. 333—352.

знач. — значення.

K — Słownik gwar polskich, ułożył J. Karłowicz, IV, Kraków, 1906.

Клуге — Fr. Kluge, Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, 17 Auflage, Berlin 1957.

лат. — латиський, латиська мова, латиської мови…

лит. — литовський, литовська мова, литовської мови…

LEW — E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg — Göttingen, 1962.

LW — Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen von P. Skardžius, Kaunas, 1931.

B Max — V. Machek, Etymologický slovník jazyka českého, Praha, 1968.

ME — K. Mülenbacha Latviesu valodas vārdnīca, rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, I—IV, Rīgā, 1923—1929 (цифри вказують том і сторінку).

N Twer III — J. Otrębski, Wschodniolitewskie narzeczie twereckie, III, Kraków, 1932.

нім. — німецький, німецька мова, німецької мови…

перен. — переносне значення.

пол. — польський, польська мова, польської мови…

зневажл. — зневажливе значення.

р. — рідко, рідкісне слово, рідкісний.

C VIII — A. Sabaliauskas, Розвиток лексики литовської мови, — Розвиток лексики литовської мови (Питання литовського мовознавства, VIII), Вільнюс, 1966, 5—141.

C XII — A. Sabaliauskas, З історії термінології тваринництва в балтійських мовах, — З литовської лексикології та лексикографії (Питання литовського мовознавства, XII), Вільнюс, 1970, 7—81.

див. — дивись.

Ф Сл. — Fr. Sławski, Słownik etymologiczny języka polskiego, I—III, Kraków, 1956—1973 (цифри вказують том і сторінку).

слав. — слов’янський.

СЛЯ I — Словник литовської мови, I, Вільнюс, 1968 (2-ге вид.).

пор. — порівняй.

Сцяшк — Т. Ф. Сцяшковіч, Матэрыялы да слоўніка Гродзенскай вобласці, Мінск, 1972.

Труб — О. Н. Трубачев, З історії назв каш у слов’янських мовах. Slavia, roč. XXIX, 1960, 1—30.

Урб — V. Urbutis, Dabartinės baltarusių kalbos lituanizmai, — Baltistica, V(1), Vilnius, 1969, 43—68, Baltistica, V(2), Vilnius, 1969, 149—162.

Fr — Die slavischen Fremdwörter im Litauischen von A. Brückner, Weimar, 1877.

ЧРС — Česko-ruský slovník pod vedením K. Horálka, B. Ilka, L. Kopeckého, Praha, 1958.

Э — J. Endzelīns, Senprūšu valoda, Rīgā, 1943.

експр. — експресивне значення.

ЕСРЯ — М. Фасмер, Етимологічний словник російської мови, I—IV, Москва, 1964—1973 (цифри вказують на том і сторінку).

Яз — Kalbotyra, XXII(2), Vilnius, 1971.

13