LIETUVIŲ KALBOS SPECIALIOJI LEKSIKA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXII (1983)

J. KARACIEJUS

ЩОДО ФОРМИ RYKŪNIA СОЦІАЛЬНОГО ТЕРМІНА

В офіційних документах давньої Литви, написаних іншими мовами (білоруською, польською, частково латинською), трапляється чимало литовських слів¹, написання яких досить сильно варіюється. Тому за написаннями, виявленими в цих документах, не завжди легко відновити справжню форму литовського слова. Крім того, деякі литовські слова, що трапляються в цих документах, настільки спотворені, що з першого погляду важко повірити навіть у їхнє литовське походження. У цьому легко переконатися, поглянувши на книжку К. Яблонскіса «Литовські слова в мові канцелярій давньої Литви» (К., 1941). Напр.: berel = bėralas у документах записується так: берела, берала, барела, берла, барла, бярла, бэрла; biero-ta, berta (с. 2–4); jevja = jauja: еѳ’я, яѳ’я, еѳля, еѳя, явя, е’ѳя, евѳя, еѳня, ягви (наз. дв.); iowia, iawia, jewia, iewia, iownia, jawia, jawgia, iawgia, jowia, jewnia, jownia (с. 78–84). Тому при спробі встановити якомога автентичнішу форму литовського слова, що трапляється в цих документах (особливо якщо воно вже перейшло до пасивного лексичного фонду й більше не вживається в живій мові), нерідко виникають значні труднощі, оскільки можна «реконструювати» не одну, а кілька форм. Одне таке відносно часте в документах іншими мовами слово, яке, здається, трапляється в литовських текстах лише в Біблії Й. Бреткуна (зі зміненим значенням) і словнику К. Ширвіда, але давно вже не вживається в живій мові, — це соціальний термін rykūnia, литовська форма якого досі не з’ясована. У старих документах, написаних іншими мовами, його написання дуже варіюється, а форма називного відмінка однини, наведена у словнику К. Ширвіда, rikunia⁽⁵⁶⁾², також викликає сумніви.

К. Яблонскіс, який збирав і досліджував литовські слова зі старих ділових документів, написаних нелитовською мовою, у згаданій книжці відновлює форму однини як rykūnė³. Із книжки К. Яблонскіса така форма цього соціального терміна потрапила й до праць інших істориків⁴. На чому К. Яблонскіс ґрунтував своє переконання, що ця форма є найавтентичнішою, важко точно

¹ К. Яблонскіс зазначає, що у старих документах, написаних нелитовською мовою, йому вдалося знайти 218 загальновживаних «основних литовських слів, а разом із похідними <…> їх близько 320». — Див.: Jablonskis K. Lietuviški žodžiai Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės oficialiųjų raštų kalboje ir jų reikšmė Lietuvos kultūros ir visuomenės istorijai. — У кн.: Jablonskis K. Lietuvių kultūra ir jos veikėjai. V., 1973, p. 273.

² Тут і далі числа після прикладів, узятих зі словника К. Ширвіда, позначають сторінки третього видання словника К. Ширвіда. Використано фототипне видання цього словника. — У кн.: Pirmasis lietuvių kalbos žodynas. V., 1979.

³ Jablonskis K. Lietuviški žodžiai senosios Lietuvos raštinių kalboje. — K., 1941, d. 1, p. 195.

⁴ Plg.: Būtenas D. Rykūnė. — Kn.: Iš lietuvių kultūros istorijos. V., 1958, t. 1, p. 243–247; Jurginis J. Lietuvos valstiečių istorija. — V., 1978, p. 33.

124

сказати. Найпереконливішу думку з цього питання не так давно висловив К. Пакалка⁵, який першим засумнівався в правильності відновлення цього слова. На думку К. Пакалки, форма називного відмінка однини цього слова — не rykūnė, а rykūnia або rykūnija⁶. Однак і далі не цілком зрозуміло, якій із цих форм віддати перевагу, адже, як уже зазначалося, форму rikunia зі словника К. Ширвіда насправді можна відновити лише як rykūnia або rykūnija, але аж ніяк не як rykūnė. Ось чому. У третьому виданні словника К. Ширвіда в іменниках закінчення -ė найчастіше пишеться як -e (≈ 760 разів), рідше — як -ie (≈42 рази); є лише один приклад, у якому в називному відмінку однини в одному місці написано -ia, а в іншому — -e, хоча, зважаючи на польські та латинські слова й литовські відповідники, можна припустити, що це зроблено свідомо, наприклад: Obecnść | Praesentia. Buvtis | bumena, bukla, с. 229; potomność | potomny czas | Posteritas. potom, bumene, с. 336. Отже, напрошується висновок, що у своєму словнику К. Ширвід цілком чітко розрізняв основи на -ė- та -i̯a-. Щоправда, у цьому виданні словника К. Ширвіда є досить багато іменників із закінченням -ia. Це закінчення вживається у двох випадках: іноді воно пишеться замість -i̯a (≈15 разів), а іноді — замість -ia (≈26 разів)⁷. Однак -ia = безсумнівно слід читати як -i̯a у таких словах: abacia 266, adweria 314, ceremonia 236, herežia 91, kanceliar-i-a 94, kanoni-a 95, matmažia 162, materia 124, 411, mumia 182, padwarui 73 (хоча в старих документах є також padvarė), panonia 374, piwania 297, plebonia 285, stacia 420, suplikácia 427, Szalawia 432. Із наведених прикладів легко помітити, що це переважно слова слов’янського походження або слова інших мов, які потрапили до литовської через слов’янські мови⁸. Поряд із цими прикладами у словнику К. Ширвіда закінчення -ia позначає іменники жіночого роду основи на -i̯a-: bumenia 229, įbmonia 391, miebkieria 427, minia 36, nuomonia 14, 52, 381, ratušia 374, sumania 353, wiešnia 73, wišnia 481, žinia 2 тощо. Очевидно, за часів К. Ширвіда основа на -i̯a- була поширенішою, ніж тепер. Відтоді частина слів цієї основи в діалектах з фонетичних і морфологічних причин перейшла до основи на -ė-, адже взаємодія цих двох основ спостерігається і нині⁹.

Отже, щоб установити найавтентичнішу форму цього соціального терміна, потрібно звернутися до інших джерел. У вже кілька разів згаданій книжці К. Яблонскіса наведено чимало уривків зі старих документів, у яких уживається rykūnia. Однак цей соціальний термін, ужитий у них у різних відмінках, з погляду морфології, схоже, більше пристосований до мови документа й не є цілком надійним джерелом для відновлення його найавтентичнішої форми. Наприклад, у документах, написаних на територіях Віленського воєводства та Укмергського повіту, знаходимо такі його форми:

⁵ Пакалка К. З історії литовських слів (rykūnija, rykūnia і rykūnė). — Культура мови. 1974, вип. 27, с. 68.

⁶ Pakalka K. Min. str., p. 68—69. Пор. також: Lietuvių kalbos žodynas. V., 1978, t. II, p. 518.

⁷ Тут не враховано такі приклади, де -ia пишеться після e, o (gieradeia 29, nutripintoia 53), а також після č, dž (giločia 4, nevedžia 14).

⁸ Skardžius P. Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen. — K., 1931, p. 25, 49, 95, 126, 136, 150, 170, 205, 210.

⁹ Plačiau žr.: Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija. — V., 1966, p. 223—226.

125

rykūn'ja, rykūn'ja, rykūni, rykūn'jo, rykuni, rykuniey, rykunia; rykūnio, rykū- nia, rykūnini, rykūnia, rykūnia, rykunia, rykuniey, rykunij¹⁰.

Щоправда, цей соціальний термін час від часу трапляється в литовських присягах XVII ст. Однак і в них слово пишеться неоднаково, напр.: Asz Palanya Adamaycia, rykunya pono Iono Purtikos prysiekiu, Упіте (1642 р.)¹¹; Asz Ona Jurgaitia Rykunnia¹² Pona Albrychta Pousleyska prysiekiu, Упіте (1651 р.). Але ці присяги, як видно з їхніх автентичніших публікацій, записали, очевидно, люди, які не надто добре знали литовську мову, оскільки іноді два окремі слова зливаються в одне¹³.

Здається, найавтентичнішу форму цього соціального терміна можна відновити, спираючись на факти литовської мови. Мабуть, усі мовознавці визнають, що nomen agentis rykūnia етимологічно пов’язане з дієсловом rykauti «правити, упорядковувати, господарювати, шикувати», яке часто трапляється в давніх писемних пам’ятках. Отже, з погляду словотвору це не мало б бути дуже давнім архаїзмом, адже ми легко можемо виокремити корінь ryk- і суфікс -ūn- (пор. bėgūnas, tekūnas). Тому, спираючись на форму, наведену К. Ширвідом, rikunią, і згадавши, що в діалектах слова основи на -iā- та основи на -ė- нерідко переходять одне в одне¹⁴, можна припустити, що найавтентичнішою формою цього соціального терміна є rykūnia (пор. viešnia). Таке припущення дає змогу легко пояснити, чому Й. Бреткунас час від часу вживав те саме слово rykūne у значенні «наложниця, Keibsweib».

Не слід забувати, що в литовській мові маємо кілька іменників nomina agentis fem. із суфіксом -ija: gabija тощо; nomina agentis neutr. beprotija «дурень, дурко» (LKŽ I² 758), meldija «прохач, той, хто просить» (LKŽ VII 1028), а також nomina agentis masc. medijas, prekejas тощо. Але з погляду словотвору всі вони дуже відрізняються від rykūnios: nomina agentis жіночого, середнього й чоловічого роду утворено додаванням суфікса -ija безпосередньо до кореня, а не до похідної основи. З-поміж згаданих nomina agentis fem. et neutr. найдавнішим, безперечно, є gabija¹⁵, а beprotija та meldija, очевидно, є не такими вже давніми утвореннями, бо, за словами П. Скарджюса, «загалом суфіксом -ija ми не схильні позначати nomina agentis»¹⁶. Це твердження частково підтверджує й академічний «Словник литовської мови», де біля цих слів знаходимо лише два скорочення — J, Sb, тобто обидва відомі лише зі словника Ю. Юшки; meldija записано також в околицях Субачюса, хоча П. Скарджюсу обидва слова були відомі лише зі словника Ю. Юшки¹⁷.

¹⁰ Jablonskis K. Min. veik., d. 1, p. 195, 196, 197, 199, 200, 201.

¹¹ Там само, с. 329.

¹² Й. Геруліс, удруге опублікувавши цю присягу 1927 р., зазначає, що в оригіналі написано форму rykūnica; її перший публікатор Й. Спруогіс «прочитав Rykunia; здається, правильніше». — Див.: Gerulis J. Senieji lietuvių skaitymai. — K., 1927, p. 243, išn. 1. — Таке виправлення Й. Спруогіса, навіть не згадавши про нього, прийняв і К. Яблонскіс. — Див.: Jablonskis K. Min. veik., p. 203.

¹³ Пор.: Gerulis J. Min. veik., p. 243.

¹⁴ Зінкявічюс З. Литовська діалектологія. — В., 1966, с. 223—226.

¹⁵ Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch. — Heidelberg — Göttingen, 1962, Bd. 1, p. 126—127.

¹⁶ Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. — V., 1943, p. 83.

¹⁷ Там само.

126

* Отже, сама словотвірна будова цього слова, а також інші мовні дані свідчать про те, що найавтентичнішою формою цього соціального терміна, мабуть, є rykūnia, а не rykūnija. Rykūnija, якщо її взагалі вживали в литовській мові, то, найімовірніше, не для називання самої rykūniai, а в якомусь іншому значенні (пор. seniūnija, perkūnija, gyvūnija). Тому вживати rykūnija як nomen agenti fem. слід дуже й дуже обережно, адже в литовській мові, здається, немає жодного іменника nomina agentis такого словотвору. Крім того, аналіз написання іменників із основами на -ė- та -ią- у словнику К. Сирвідаса свідчить, що ані праці К. Сирвідаса, ані інші факти литовської мови не дають жодних підстав відновлювати написання rykunia як rykūniją. Наведені факти свідчать про те, що найавтентичнішою формою цього соціального терміна є rykūnia, а не rykūnė.

ПРО ФОРМУ СОЦІАЛЬНОГО ТЕРМІНА RYKŪNIA

Резюме

В офіційних документах XVI—XVII ст. Великого князівства Литовського, написаних білоруською, польською та частково латинською мовами, трапляється чимало литовських слів, більшість із яких, як правило, — різні соціальні терміни, що позначають специфічні риси політичного й економічного життя держави та вже давно стали історизмами. Правопис (особливо морфологічних форм) литовських слів, що трапляються в цих документах, дуже різноманітний, і складається враження, що він залежить від мови документа. Тому далеко не завжди зрозуміло, яка морфологічна форма прихована за таким різноманітним написанням, особливо якщо слово не трапляється в литовських писемних пам’ятках того часу.

Один із таких соціальних термінів литовської мови, морфологічна форма якого досі не зовсім зрозуміла, — rykūnia «жінка, відповідальна за господарство». В офіційних документах того часу трапляються такі форми цього слова: rykūč’a, rykūnьa, rykūnia, rykūnio, rykūnio, rykūnii; rykūnia, rykūniey, rykūny, rykūnij та ін. Крім того, у словнику К. Ширвідаса знаходимо rikunia (наз. в. одн.). Видатний знавець і дослідник старих архівів, історик К. Яблонскіс реконструював наз. в. одн. як rykūnė, тобто вважав, що слово мало основу на -ė-. Така форма цього соціального терміна литовської мови вживається і в працях істориків. Першим правильність цієї реконструкції поставив під сумнів К. Пакалка. На його думку, цей давній соціальний термін можна реконструювати лише так: rykūnia або rykūnija, але аж ніяк не rykūnė. Однак не зовсім зрозуміло, якій із цих двох форм віддати перевагу. У статті автор, спираючись на статистичний аналіз правопису слів у словнику К. Ширвідаса та на словотвірні моделі литовської мови, намагається довести, що справжньою формою цього слова є rykūnia, а в XVI—XVII ст. цей термін мав основу на -ā-.

127