ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

L (2004), 55 – 77

Про семантику суфіксальних відсубстантивних дієслів литовської мови^*

Юргіс Пакерис

Вільнюський університет

Значення й категорії відсубстантивних і відад’єктивних дієслів литовської мови вже неодноразово описувалися. Я стверджуватиму, що ці описи можна було б зробити системнішими, застосувавши модель трикомпонентної предикації (есивної, інхоативної та каузативної) й аналізуючи синтаксичні та семантичні ознаки твірних слів у словотвірних парафразах.

1. ВСТУП

Словотвірні значення й категорії іменникових та прикметникових дієслів у литовському мовознавстві вже неодноразово описувалися (Paulauskienė 1971: 192–204, 1994: 265–270; Ulyvdas, ред., 1971: 247–268; Jakaitienė 1972, 1973, 1976: 266–270; Ambrazas, ред., 1997a: 386–394). Однак порівняно мало уваги приділялося системному обґрунтуванню запропонованих класифікацій і розгляду ієрархічних відношень між установленими одиницями (винятком можна вважати зауваги Geniu šienė (1983: 61т., 1987: 155–159) про відсубстантивні рефлексиви). За останні п’ятдесят років з’явилося кілька вагомих праць, у яких значення іменникових дієслів систематизуються на основі синтаксично-семантичних ролей, застосовуються принципи логічного аналізу й проводяться типологічні дослідження (Marchand 1964, 1969a, 1969b: 367–371; Clark, Clark 1979; Karolak 1972, Karolak, ред., 1980; Kaliauščenko 1994, 2000). У цій статті робиться спроба синтезувати досвід зазначених праць і запропонувати кілька нових рішень. Мета статті — запропонувати попередню синтаксично-семантичну класифікацію іменникових дієслів литовської мови. Тут не ставиться за мету подати великий обсяг нового матеріалу; здебільшого використано приклади, що вже перебувають у науковому обігу. Так автор прагне показати, чим відрізняються й чим подібні попередні рішення та рішення, запропоновані в цій статті.

На початку статті відсубстантивні дієслова (DV)¹ тлумачаться як згорнуті предикативні конструкції (2.1), аналізуються можливі типи предикації ознак (2.2), а далі розглядаються синтаксично-семантичні функції (3.1–3.4).

·

За цінні зауваги хотів би подякувати проф. габілітованій докторці Evaldai Jakaitiene. Частина літератури, використаної в статті, була важкодоступною, тому я вдячний проф. габілітованому докторові Wojciechowi Smoczyńskiemu за можливість перебувати в Ягеллонському університеті в Кракові; за допомогу щиро дякую проф. габілітованому докторові Vincui Urbučiui, докторові Aleksejui Andronovui, докторці Jolantai Gelumbeckaitei та Mikui Vengriui.

¹ Іноді до відсубстантивних зараховують лише іменникові дієслова. У цій статті клас відсубстантивних дієслів охоплює іменникові, прикметникові та — хоча такі випадки рідкісні — дієприкметникові, числівникові й займенникові дієслова.

56 |

JURGis Pakerys

2. ОСНОВИ ОПИСУ

2.1. DV як предикативна конструкція

Marchand влучно зауважив, що «деномінативні дієслова — це вербалізовані речення» (1969b: 368, пор. 31)². Щоправда, автор має тут на увазі не завершені речення — пропозиції, а предикативні структури з іменними аргументами, які виявляються в робочих парафразах, наприклад:

1 (a) karaliauti ~ бути КОРОЛЕМ³ (b) литовізувати ~ робити так, щоб хтось став ЛИТОВЦЕМ, як ЛИТОВЕЦЬ (c) таборувати ~ бути В ТАБОРІ (d) фільмувати ~ робити так, щоб почав бути (з’явився) ФІЛЬМ (e) блискати ~ БЛИСКАВЦІ (-ям) бути, починати бути (з’являтися)

Ці парафрази, відповідно, (можливі) трансформаційні антецеденти розглядуваних DV створюють підґрунтя для синтаксично-семантичної класифікації. Marchand зазначає, що основа в парафразі може бути предикативом суб’єкта або об’єкта (1 a, 1 b), виконувати функцію обставини (1 c) або об’єкта (1 d) (1964: 105, 1969a: 155 і далі, 1969b: 368, 371, пор. 33–38)⁴. Самі суб’єкти (підмети), на думку Marchand, не можуть бути вербалізовані з логічних причин: суб’єкт нібито є означуваним компонентом, тож перетворити його на власний означальний компонент (предикат) неможливо⁵. Утім, певним винятком у литовській мові могли б бути ті DV, суб’єкт яких доцільно вважати включеним в екзистенційний деномінативний предикат (1 e)⁶, пор. також: audroti ~ бути ГРОЗІ, speiguoti ~ бути МОРОЗУ; dienoti ~ починати бути (наставати) ДНЮ; šaltėti ~ починати бути (ставати) ХОЛОДНО. Зрозуміло, це рішення дискусійне: основи тут можна тлумачити і як предикативи, пов’язані з неозначеним суб’єктом (докладніше див. 3.2.1–2).

Предикативи суб’єкта й об’єкта (перший і другий типи Marchand) пропонується об’єднати в одну групу, оскільки тут по суті йдеться про ту саму синтаксичну функцію: об’єктні предикативи слід вважати каузативними варіантами суб’єктних предикативів, пор. baltuoti ~ бути БІЛИМ (суб’єктний предикатив) і baltinti ~ робити так, щоб хтось почав бути БІЛИМ (каузативний об’єктний предикатив, докладніше див. 3.1.). Отже, у парафразах DV загалом можливі чотири такі моделі:

(1) основа в парафразі DV є предикативом (суб’єкта або об’єкта);

² «Деномінативні дієслова — це вербалізовані речення», пор. Karolak (1972: 210).

³ Після знака ~ тут і далі наведено можливі робочі парафрази, основи виділено малими великими літерами. У рідкісних випадках таке виділення звертає увагу й на інші елементи.

⁴ З інших досліджень, у яких більше уваги приділено синтаксичній інтерпретації DV, пор. праці польських мовознавців: Grzegorczykowa (1969); Karolak (1972); Karolak, ред. (1980); Bojar (1975); Solecka, Termińska (1979, 1980).

⁵ «Підмет речення обов’язково є детермінатом свого дієслова, тому він не може стати детермінантом у вербалізованому реченні» (Marchand 1969b: 368).

⁶ Щодо семантичної інкорпорації суб’єкта verba meteorologica у дієсловах такого типу див. Katkuvienė (1982).

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 57

(2) твірне слово DV у парафразі є суб’єктом; (3) твірне слово DV у парафразі є об’єктом (прямим або непрямим); (4) твірне слово DV у парафразі є обставиною.

Після проходження найабстрактнішого рівня синтаксичної класифікації⁷ дрібніші підгрупи можна виокремити, застосувавши конкретніший набір семантичних ролей. У цій статті оперуватимемо ролями процесанта, результату, контента, посесума (належного)⁸, інструмента, локатива, темпоратива та деякими іншими; докладніше див. 3.2–3.4.

2.2. Типи предикації

Предикацією вважають приписування певної ознаки одному або кільком аргументам (Morkūnas, par., 1999: 495). За допомогою девербативних дієслів ознаки можуть предикуватися як незмінні, змінні та каузовані, наприклад:

1) ознака незмінна (есивна): kvailioti ~ бути KVAILIU, поводитися як KVAILIUI; baluoti ~ бути, здаватися BALTAM; audroti ~ бути AUDRAI (відбуватися); badauti ~ бути тим, хто зазнає BADA; buriuoti ~ плисти, використовуючи BURĖS; žiemoti ~ бути (де?) ŽIEMĄ;

2) ознака змінна, набута або така, що виникає сама собою (інхоативна)⁹: kvailėti ~ почати бути KVAILIU / KVAILIAM (-esniam); baltėti ~ почати бути, ставати BALTAM (-esniam); rasoti ~ почати бути, виникати RASAI;

3) ознака змінна, надана певною визначеною силою (каузативна): kvailinti ~ впливати так, щоб хтось почав бути KVAILIU / KVAIlAS, робити когось KVAILIU / KVAIlU; baltinti ~ впливати так, щоб хтось почав бути BALTAS (-esnis); juokauti ~ впливати так, щоб почали бути JUOKAI, виникли JUOKŲ.

Есивна предикація (1) вважається базовою; з неї виводиться інхоативна (2), а з останньої — каузативна (3), див. таблицю 1. Якщо від певного іменника утворено інхоативне дієслово (baltas → baltėti), каузативний дериват можна інтерпретувати двояко: як девербатив (baltėti → baltinti ~ робити так, щоб BALTĖTŲ) і як безпосередній девербатив (baltas → baltinti ~ робити так, щоб почав бути BALTAS).

ТАБЛИЦЯ 1. СПОСОБИ ПРЕДИКАЦІЇ ОЗНАК ДЕНОМІНАТИВНИХ ДІЄСЛІВ

Ознака (x)

Незмінна

Змінна

набута

надана

Функція

F_esse(x)

F_incho(F_esse(x))

F_caus(F_incho(F_esse(x)))

⁷Частина дослідників DV не спирається на абстрактні синтаксичні функції та класифікує DV відповідно до того, які семантичні ролі базові слова виконують у парафразах (Clark, Clark 1979: 769–781; Kaliauščenko 1994, 2000). У цій статті від синтаксичних функцій не відмовляються, оскільки вони відображають найабстрактніший рівень класифікації DV, на якому добре видно зв’язки між синтаксисом і словотвором.

⁸Мається на увазі цілком (власникові) належна частина, об’єкт, пор. роль посесора, що характеризує власника.

⁹Само собою означає, що в пропозиції не вказано причини набуття ознаки.

58 |

JURGis PAKERYS

На потрійну предикацію ознаки, властиву деномінативним дієсловам, звернув увагу вже Marchand (1969a: 155 і далі). Щоправда, тут автор розглядає лише ад’єктивні похідні англійської, німецької та французької мов. Потрійну предикацію DV відзначають Karolak (1972: 214–217; пор. Solecka, Termińska 1979, 1980) і Uluchanov (1977: 117), хоча останній у описі робочих значень (131–193) систематично не застосовує цю модель. Kaliuščenko логічно передбачає ще три негативні варіанти: «не мати ознаки», «почати не мати ознаки», «спричинити, щоб почали не мати ознаки». Автор застосовує модель потрійної (шестичленної) предикації під час розгляду посесивних, атрибутивних, локативних, предикативних дієслів стану та частково — дієслів події (Kaliuščenko 1987, 1994: 40–77, 98–102, 108–114; 2000: 22–44, 56–59, 63–67).

3. ОСНОВНІ ТИПИ ДЕНОМІНАТИВНИХ ДІЄСЛІВ

3.1. Предикативні DV

У їхніх парафразах базові слова є обов’язковими предикативами підмета або додатка¹⁰, якими ознаки приписуються есивно (2 a, b), інхоативно (3 a, b) і каузативно (4 a, b):

2 (a) Петрас дуріє ~ Петрас є ДУРНЕМ, поводиться як ДУРЕНЬ (b) Поля біліють ~ Поля є, здаються БІЛИМИ

3 (a) Петрас дурнішає ~ Петрас стає ДУРНИМ, перетворюється на ДУРНЯ (b) Полотно білішає ~ Полотно стає БІЛИМ

4 (a) Біруте робить Петруса дурнем ~ Біруте вважає (робить) Петруса ДУРНЕМ (b) Она вибілює полотна ~ Она робить полотна БІЛИМИ / щоб полотна БІЛІЛИ

Цими дієсловами предиковані властивості зазвичай виражаються іменниками (a) або прикметниками (b); іноді трапляються також дієприкметники (išdykauti ~ būti, elgtis kaip IŠDYKUSIAM, ištvirkauti ~ būti, elgtis kaip IŠTVIRKUSIAM), числівники (pirmauti ~ būti PIRMAM) або займенники (savinti ~ veikti, kad imtų būti SAVO, SAVU). Якщо базове слово — іменник, дієслово може спиратися не на всі його семантичні ознаки (2 a), а лише на деякі з них, наприклад, на мовлення або рух: žemaičiuoti ~ kalbėti kaip ŽEMAIČIUI, vėžlinti ~ judėti kaip VĖŽLIUI. Розглядаючи випадки, коли ознака предикується на основі подібності, дослідники часто виокремлюють окремі підгрупи або визначають спеціальні семантичні функції (пор. f_sim, Solecka, Termińska 1979: 58, 1980: 20–22). Варто звернути увагу, що іноді трапляються іменники з похідною семантикою, які вже ґрунтуються на відношенні подібності, тож у дієсловах, утворених від них, такого відношення вже не потрібно вбачати; наприклад, beždžioniauti можна безпосередньо пов’язати з beždžionė «той, хто передражнює інших, кривляється», а не з beždžionė «ссавець, тварина, схожа на людину будовою тіла (Simia)» (LKŽ_I(2) 793). Інакше кажучи, порівняння

¹⁰ Apie laisvuosius ir būtinuosius predikatyvus žr. Holvoet (2003).

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 59

функцію не завжди можна виявити в самій структурі DV; її результатом можна вважати також твірні слова.

Есивні DV типу (2 a) пропонували вважати також агентними, оскільки в парафразах їхні твірні слова мають агентні ролі (Clark, Clark 1979: 773t.):

5 (a) Джон зарізав корову

(b) Джон вчинив із коровою те, що зазвичай очікують від [м’ясника щодо корови]

Називати такі дієслова агентними привабливо, оскільки в осерді їхньої семантики перебуває активний суб’єкт. Проте це неточно: твірне слово ж не вказує на самого суб’єкта, а входить до словосполучення, що характеризує суб’єкта (5 b). Отже, синтаксичний аналіз, який здійснюють перед дослідженням семантичних ролей, блокує неналежну інтерпретацію деривата.

Каузативні випадки типу (4 a) деякі дослідники вважають дієсловами мети (goal) (Clark, Clark 1979: 774t.). Це зрозуміло, адже каузативи (так само як інхоативи типу (3 a)) передбачають певну межу дії (процесу), яку доречно вважати бажаним результатом (метою). Основна функція предикативних інхоативів і каузативів — позначати певні зміни, трансформації, коли об’єкт набуває (йому надають) нових властивостей (3 a, b; 4 a, b), тому їх можна також називати трансформаційними результативами. Ці DV найближчі до об’єктних і суб’єктних результативів, наприклад: eiliuoti ~ робити, творити ВІРШІ, filmuoti ~ робити, знімати ФІЛЬМ, juokauti ~ жартувати (витворяти) ЖАРТИ, rūdyti ~ покриватися ІРЖЕЮ, pleiskanoti ~ покриватися ЛУСКОЮ тощо (докладніше див. 3.2.2, 3.3.1). Основні відмінності між предикативними та суб’єктними / об’єктними результативами такі:

1) суб’єктні й об’єктні результативи предикують власне виникнення нового явища (іржа, луска) або його створення (вірші, фільм, жарти), тоді як предикативні — трансформацію об’єкта (2 a, b; 3 a, b);

2) предикативні каузативи не можуть бути інтранзитивними.

Однак важко провести чітку межу між наданням властивостей і виникненням або створенням нового об’єкта. Деякі іменникові предикативні дієслова можна тлумачити також як об’єктні результативи, прямі об’єкти яких виконують роль джерела («матеріалу»), пор.:

6 (a) групувати людей ~ перетворювати людей на ГРУПИ, надавати людям властивостей ГРУП: зробити, створити ГРУПИ з людей;

(b) жертвувати гроші ~ перетворювати гроші на ПОЖЕРТВУ, надавати грошам властивостей ПОЖЕРТВИ: зробити, створити ПОЖЕРТВУ з грошей;

(c) картоплі вугліти ~ картоплі набувати властивостей ВУГІЛЛЯ: утворюватися, виникати ВУГІЛЛЮ з картоплі.

Окремої уваги потребують DV зі значенням «вважати, називати тим, що виражене твірним словом», наприклад: dėdžiuoti «називати ДЯДЬКОМ», tujinti «звертатися на ТИ, вживати форми другої особи однини, що імплікують займенник ТИ», tamstinti «називати ПАНОМ-

60 |

JURGיס PAKERYS

TA’. Робоче значення цих DV може видаватися дещо віддаленим від інших предикативних каузативів («робити так, щоб хтось став кимось (якимось)»). Різниця лише в тому, що становлення каузується мисленнєвими («вважати кимось») або перформативними («називати») діями. Тому Marchandas цілком обґрунтовано відносить дієслова називання до предикатів додатка (1964: 110, 1969b: 369). Інші дослідники діють менш систематично: вбачають інструментальність (Clark, Clark 1979: 777 англ. дієслово sir «називати сером, звертатися „сере“» у фразі sir the general зараховують до miscellaneous [instruments]) або об’єднують дієслова «називання» в окрему групу мовлення, хоча дієслова «вважання, трактування» описують серед предикативних каузативів (Kaliuščenko 1994: 68т., 104; 2000: 38, 60)¹¹.

Виділення групи предикативних литовських DV не є новим: про це йшлося вже в працях Geniusienė (1983: 61, 1987: 156). Щоправда, тут предикативними називають лише іменникові похідні, наприклад: svečiuotis «бути гостем»: svečias; gimin iuotis «бути, стати родичами»: giminė; cukruotis «перетворюватися на цукор»: cukrus. У працях Jakaitienė синтаксичний аспект цих DV не акцентується: предикативні, як вважається, належать до категорій відповідності й стану (їхнє протиставлення ґрунтується на активності: неактивності суб’єкта, пор. advokatauti: juoduoti), інхоативи — до зміни стану, каузативи — до каузативної категорії (Jakaitienė 1973: 64–66, 1976: 269; Ambrazas, ред., 1997: 387–393; пор.: Ulvydas, ред., 1971: 248т., 252–255, 258т., 262, 264т., 267; Paulauskienė 1994: 266–270).

3.2.1. ПРОБЛЕМА ВИДІЛЕННЯ СУБ’ЄКТНИХ DV. Уже згадувалося (2.1), що виділяти суб’єктні DV не прийнято, а на думку Marchandas — і логічно неможливо¹². Слід звернути увагу на те, що Marchandas описує словотвір англійських дієслів (1969b), а у своїх статтях (1964, 1969a) досліджує поряд з англійськими також німецькі та французькі DV. Усі ці мови мають формальні підмети (dummy subjects), тому автор зауважує, що verba meteorologica можна інтерпретувати як предикативні (1964: 116), пор. парафраз Клерків: It is raining ~ It (the weather) is doing the activity that one would normally expect [rain to do] (Clark, Clark 1979: 780). Попри це зауваження, Marchandas усе ж відносить ці дієслова до об’єктних¹³.

У литовській мові немає слів, що виконують функцію формального підмета, тому синтаксична суб’єктна інтерпретація деяких DV не заблокована. Переконатися, що основні слова в їхніх парафразах не виконують предикативної функції, можна за допомогою заперечних трансформацій, пор. (7 b) і (8 b):

7 (a) Учора штормило ~ Учора була БУРЯ (b) Учора БУРІ не було

¹¹ Предикативні DV у цій статті в класифікації Kaliuščenko називаються атрибутивними, тоді як предикативними вважаються дієслова, мотивовані назвами дій, станів тощо (див. 1994: 94тт., 2000: 54тт.).

¹² Subjektinių anglų kalbos DV grupę skiria Kuricyna (1985: 70t.), bet ji šį terminą taiko tiesiog intranzityviniams veiksmažodžiams aprašyti (angl. to vagabond, to seal, to panic ir pan.).

¹³ До речі, і Клерки вбачають тут семантичну роль об’єкта: «there are a few element verbs, which are still another kind of object verb» (Clark, Clark 1979: 780).

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 61

8 (a) Вовк — ЗВІР (b) Вовк не є (травоїдним) ЗВІРОМ (*Вовк не є ЗВІРА (травоїдного))

Як видно, у заперечних пропозиціях іменна частина присудка не позначається родовим відмінком, тому в номінативних реченнях з екзистенційною семантикою цілком обґрунтовано вбачати синтаксичний суб’єкт (а не предикатив). Таку інтерпретацію пропонував, наприклад, Balkevičius (1963: 147тт.), але із застереженнями (149тт.). Одне з правил-винятків сформульовано так: «Називний відмінок номінативного речення, як предикативний центр, слід вважати називним відмінком назви стану (присудком) [...], коли функція цього називного відмінка аналогічна функції присудків в інших контекстуальних реченнях». Коментуючи приклад З дахів КАПАЄ, на землі — КАЛЮЖІ, автор стверджує, що «головні члени сусідніх речень [...] teška, klanai [...] є однорідними, бо позначають кілька паралельно перебігаючих явищ» (Balkevičius 1963: 151, пор. 142). Однак, якщо вважати слово klanai підметом, паралельність явищ ніяк не порушується: адже поряд із teškėti є дієслово būti, пор. З дахів КАПАЛО, на землі калюжі БУЛИ. Отже, суттєве питання тут — інтерпретація дієслова būti: заперечні трансформації все ж більше підтримують значення існування, а не функцію предикативної зв’язки. Екзистенційну семантику номінативних речень відзначено також у «Сучасній граматиці литовської мови», де про них сказано: «У таких реченнях повідомляється про предмет або явище, називається його ІСНУВАННЯ» (Ambrazas, ред., 1997: 617; виділено мною — J. P.). Щоправда, модель цих речень усе ж подано з предикативною зв’язкою (Vf₍cop₎ Nₙ). У «Граматиці литовської мови» описано навіть окрему підгрупу екзистенційних номінативних речень (Ulvydas, ред., 1976: 628т.).

Цю екзистенційну інтерпретацію būti можна спробувати застосувати й до випадків, коли вживаються незмінювані форми прикметників:

(9) Удома холоднішало ~ Удома ставало (робилося) ХОЛОДНО

Те, що незмінювані форми можуть виступати підметами, було помічено давно; пор. приклади, наведені Jablonskis (1911: 19 = 1957: 453): Звідси вже ллється ВСЕ ДОБРЕ; ПОДВІЙНОГО не бракує; ЛИХЕ може трапитися; Здавна народжується МОЛОДЕ. Однак приклади типу (9) зазвичай описують, припускаючи наявність предикативної зв’язки, див., наприклад, Ambrazas, ред., 1997: 617 (Vf₍cop₎ Adj₍neutr₎/Adv). Які аргументи можна навести, щоб зіставити ці речення з реченнями типу (7), інтерпретованими екзистенційно? Заперечні трансформації тут не мають доказової сили, оскільки незмінювані форми не відмінюються. Щоправда, у деяких випадках замість очікуваних незмінюваних форм уживають родовий відмінок однини прикметника чоловічого роду (див. Paulauskienė 1994: 216т.), але ці форми не пов’язуються із запереченням, пор.: удома було ХОЛОДНО; удома ХОЛОДНО не було; *удома ХОЛОДНОГО не було. З іншого боку, помічено, що ці незмінювані форми можна замінити абстрактними іменниками від прикметників; зазначається, що «незмінювана форма означає стан як предмет» (Paulauskienė 1994: 215), пор.: У лісі цілковита ТИША; У лісі цілком ТИХО. Отже, структурно речення типу (9) відповідають розглянутим реченням типу (7). Крім того, значення «існувати» у дієслова būti в обох типах речень свідчить про його безпосередній зв’язок із обставинами місця (і часу), пор. неодноразово цитований уривок із вірша Salomėja Nėris: Осінь у ПАРИЖІ. Мокро. На БУЛЬВАРАХ світло. Моделлю немаркованого порядку членів речення...

62 |

J U R G I S P A K E R Y S

… можливий варіант із обставиною на початку: Учора була буря; У лісі було тихо. Варто зауважити, що такий порядок відповідає екзистенційним конструкціям із чинником невизначеної кількості, наприклад: У дворі були діти. Отже, у деяких аспектах речення типу (9) і (7) (відповідно, деномінативні дієслова) є близькими.

Зрозуміло, виявлення синтаксичних суб’єктів (підметів) у розглянутих реченнях з іменниками, а особливо з неособовими формами прикметників, є дискусійним і потребує докладнішого дослідження¹⁴. Серед попередніх досліджень DV варто звернути увагу на пропозицію Генюсене розрізняти суб’єктні рефлексивні DV, наприклад, šmeklotis «бути шмеклотами, виявлятися шмеклотами» (1983: 61, 1987: 157). Щоправда, тут авторка говорить про семантичну роль суб’єкта, а не про синтаксичний суб’єкт (підмет). Каляушкене (1994: 109–114, 2000: 63–67) описує дієслова природних явищ як окрему групу «дієслів події» (событийные глаголы, Ereignisverben) і не вбачає суб’єкта (підмета) в їхніх парафразах (1994: 109, прим. 28; 2000: 63, прим. 24)¹⁵.

3.2.2. СЕМАНТИКА СУБ’ЄКТНИХ DV. Уже зазначалося, що в парафразах цих DV твірні слова посідають позицію підмета (синтаксичного суб’єкта), наприклад:

10 (a) сьогодні негодає ~ сьогодні є (існує) НЕГОДА

(b) уже дніє ~ уже починає бути (настає) ДЕНЬ

(c) тепер рано світлішає ~ тепер рано починає бути СВІТЛО / з’являється СВІТЛО

(d) ворота іржавіють ~ на воротах починає бути (з’являється) ІРЖА

Існування суб’єктів цих DV характеризується або екзистенційно (10 a), або інхоативно (10 b, c, d). Екзистенційно предикованими суб’єктами позначаються природні сили, спонтанні явища, які дослідники семантичних функцій описують як такі, що мають роль процесанта або пацієнса стану чи процесу (Jakaitienė 1988: 62; Slížienė 1994: 20). Інхоативна предикація позначає виникнення, формування певного результату (пор. поняття результативного пацієнса: у місті спалахнув БУНТ, Slížienė 1994: 20). У деяких випадках важко провести чітку межу між суб’єктними екзистенційними та інхоативними DV. Скажімо, пропозиції удалині блискає, море хвилюється можна парафразувати двояко: удалині є БЛИСКАВКИ: удалині починають бути БЛИСКАВКИ; у морі є ХВИЛІ: у морі починають бути ХВИЛІ.

Екзистенційні суб’єктні DV часто бувають безособовими, але іноді вони відкривають позицію суб’єкта, яку посідає або тавтологічний суб’єкт (тип буря бурює, блискавки блискають, див. більше прикладів Katkuvienė 1979: 43 і далі), або інший іменник, що вказує на місце (небосхил блискає). Якщо в цій позиції вжитий суб’єкт виконує роль каузувального агенса, таке дієслово не слід вважати суб’єктним DV, наприклад: Хто надто високо лізе в чорні хмари, тому часто ГРІМ, блискаючи, наказує повернутися (LKŽ_XX 73; виділено мною — J. P.). Тому слід розрізняти дієслова žaibuoti₁ «бути блискавкам, з’являтися» і žaibuoti₂ «діяти так, щоб почали бути (з’явилися) блискавки».

¹⁴Не слід забувати, що й частиномовний статус самих неособових форм є проблематичним; див. уже зауваження Kazlauskas 1965: 175 і далі. Якщо ці форми не можна вважати прикметниками, то їх узагалі не потрібно розглядати в класифікації деномінативних дієслів.

¹⁵ Dėl subjektinės pamatinių žodžių funkcijos galimybės dar žr. Kaliauščenk(o) (1994: 39t., 2000: 21).

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 63

Для інхоативних суб’єктних DV характерна семантика результату; їх можна порівняти з об’єктними результативними DV (див. 3.3.1). Об’єктні результативні DV відрізняються тим, що в їхніх пропозиціях указано силу, яка каузує вербалізований (виражений дієсловом) результат (пор. згадані вище žaibuoti і žaibuoti₂). У випадку суб’єктних інхоативних DV цю силу не вказано, тому вони часто бувають безособовими. Якщо в аргументній структурі такого DV відкрито позицію суб’єкта, то в парафразі вона відповідає позиції локативної або бенефіціарної (адресатної, одержувача дії) семантики (місце суб’єкта в парафразі посідає твірне слово), наприклад: LAUKAI rudenėja ~ LAUKUOSE ima būti ruduo; VARTAI rūdija ~ ANT VARTŲ ima būti (randasi) rūdžių; LANGAI rasoja ~ ANT LANGŲ ima būti (susidaro) rasa; PETRAS prakaituoja ~ PETRUI ima būti (randasi, išsiskiria) prakaitas. Щоправда, деякі випадки є дискусійними — скажімо, якщо в останньому прикладі інтерпретувати Петра як причину появи поту, каузатора (пор. Petras išskiria PRAKAITĄ), дієслово prakaituoti можна запропонувати віднести до об’єктних результативних дієслів (3.3.1). Однак Петрас тут не є безпосереднім каузатором поту; його діяльність щодо поту не є свідомою, цілеспрямованою і контрольованою, тому каузативна інтерпретація сумнівна (пор. інші неконтрольовані результати: veidas strazdanoja(si) ~ ant veido atsiranda STRAZDANŲ; žaizda kraujuoja ~ žaizdoje atsiranda KRAUJO, saulė SPINDULIUOJA ~ iš saulės randasi SPINDULIAI)¹⁶. З подібних причин до суб’єктних інхоативних DV можна віднести й невелику групу зі значенням «появи потомства»: ėriuotis, paršiuotis, veršiuotis тощо. Ознакою самостійної появи, очевидно, тут можна вважати й показник зворотності¹⁷. Варто звернути увагу, що семантично близьке незворотне vaikuoti може відкривати позицію тавтологічного об’єкта: Vaikų nevaikuok, kol neišgysi (LKŽ_XVII 904).

Дієслова, розглянуті тут, дослідники часто описують, спираючись на логіко-семантичне поняття об’єкта. Рішення щодо verba meteorologica уже згадувалися раніше, тож розгляньмо пропозиції стосовно прикладів типу veidas strazdanoja(si), Petras prakaituoja, karvė veršiuojasi. Marchandas розглядає їх у підрозділі результативних об’єктів, де виокремлено дрібніші групи виділення (чого), покриття (чим), народження дитинчат та інші (1964: 116; 1969b: 370). У статті Кларків самостійні та каузовані результати подано в спільній групі мети (goal) (сюди належать і предикативні DV, див. Clark, Clark 1979: 774т.). У групі об’єктних рефлексивів Генієне вказано дієслово veršiuotis та латиські дієслова, що передбачають неконтрольовані результати, — sakņoties (: sakne), pumpuroties (: pumpurs); lietuvių geležiuotis «іржавіти» віднесено до інструментальних (1983: 61т., 1987: 157). Каліущенко в розділі про об’єктні DV описує підгрупу виділення речовин або інших предметів у навколишнє середовище, до якої належать дієслова kraujuoti, veršiuotis тощо (1994: 80т., 2000: 45т.). Між речами, що виникають, і місцями їхньої появи, адресатами може встановлюватися зв’язок посесивного типу. Тому цілком логічним є рішення Каліущенка виокремити підгрупу квазипосесивних DV, до якої належать дієслова plunksnuotis, lapoti, kirmyti тощо (1994: 45т., 2000: 25т.). Щоправда, у класифікації автора ця підгрупа належить не до об’єктних, а до окремого розділу посесивних DV (пор. 3.3.3).

¹⁶ Apie veiksmų (ne)kontroliavimą žr. Holvoet (1991: 60t., 163t.).

¹⁷ Є пропозиції розуміти суб’єкта DV у цьому випадку також як активного діяча, каузатора, а не бенефіціанта (Solecka, Termińska 1980: 23).

64 |

JURGis PAKERYs

У литуаністиці не заведено виокремлювати суб’єктні DV. Проте з наведених парафраз і визначень робочих значень можна зрозуміти, що суб’єктна інтерпретація розглянутих DV не викликала б заперечень, пор.: «Іменникові дієслова із суфіксом -(i)uoti можуть означати [...] САМОСТІЙНУ ПОЯВУ, ІСНУВАННЯ явища чи предмета, позначеного твірним словом, наприклад: banguoti, debes(i)uoti, dūmuoti, gaisruoti, garuoti, kraujuoti, pūliuoti, speiguoti, spinduliuoti, žaibuoti» (Ul vydas, ред., 1971: 248, пор. 254, 258, 262; виділено мною — J. P.); «[дієслова зі значенням зміни стану] означають дію, що відбувається сама собою, тобто процес, під час якого щось поступово змінює свій стан або поволі виникає», «[дієслова зі значенням стану] означають наявність чогось» (Ambrazas, ред., 1997: 390, 393; пор.: Jakaitienė 1973: 35, 43; Paulauskienė 1994: 267т.).

3.3. Об’єктні DV

У їхніх парафразах твірні слова є прямими або непрямими об’єктами, наприклад:

11 (a) Єва знімає фільм ~ Єва створює ФІЛЬМ (b) Студенти займаються спортом ~ Студенти займаються СПОРТОМ (c) Онуте боїться вовка ~ Онуте відчуває СТРАХ перед вовком (d) Петрас мав ~ Петрас починає мати більше МАЙНА (e) Мікас рибалить ~ Мікас користується ВУДКОЮ

З огляду на семантику об’єкта можна виокремити такі групи цих дієслів: результативні (11 a), контентні (11 b, c), посесивні (11 d) та інструментальні (11 e).

3.3.1. РЕЗУЛЬТАТИВНІ DV. Семантичну роль результату розуміють неоднаково; іноді більше наголошують на її трансформаційному аспекті, пор.: «Результат [...] [— це] властива предмету функція, на який інший предмет перетворюється або який з нього роблять» (Šlizienė 1994: 22). Як уже зазначалося (3.1), прототипово трансформаційні результати тут відносять до предикативних DV, а об’єктними результативами вважають ті DV, твірні слова яких у парафразах позначають створювані конкретні й абстрактні об’єкти (пор. поняття результативного пацієнса — Šlizienė 1994: 20), наприклад:

12 (a) Хлопці жартують ~ Хлопці створюють (роблять) ЖАРТИ (b) Йонас знімає фільм ~ Йонас створює (робить) ФІЛЬМ

З погляду предикації об’єктні результативи слід вважати каузативними («діяти так, щоб почало існувати те, що позначене твірним словом»). З суб’єктними результативами вони пов’язані відношенням додаткової дистрибуції: каузатора перших не вказано, тоді як каузатора других указано. Варто зауважити, що каузативні результативні DV можуть керувати й прямими об’єктами, які в парафразах поступаються цією позицією результатові, позначеному твірним словом, а самі посідають місце непрямих об’єктів, наприклад:

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 65

13 (a) Куріння шкодить здоров’ю ~ Куріння завдає ШКОДИ ЗДОРОВ’Ю (b) Батько борознує картоплю ~ Батько робить БОРОЗНИ ДЛЯ КАРТОПЛІ (c) Бабуся димить бджіл ~ Бабуся пускає (робить) ДИМ ДЛЯ БДЖІЛ (d) Старий димить люльку ~ Старий пускає (робить) ДИМ, користуючись ЛЮЛЬКОЮ

Результат каузативних об’єктних дієслів може вживатися тавтологічно і як прямий додаток (пор. тавтологічні підмети суб’єктних DV), наприклад:

(e) Оля співає веселу ПІСНЮ; Іва знімає новий ФІЛЬМ

Приклади (13 a–d) чітко показують різницю між об’єктними й предикативними результатами: прямі додатки, керовані останніми, у парафразах із робити, перетворювати зберігають (або можуть зберігати) цю позицію, пор. (6 a–b), а неможливі парафрази (13 a–d): *здоров’я завдавати шкоди, *картоплю робити борознами, *бджіл, люльку перетворювати на дим.

Дещо проблематичні такі DV, основні слова яких можуть означати і результат дії (nomen resultati), і саму дію (nomen actionis), пор. darbuotis і DARBAS₁ «результат цілеспрямованої діяльності», DARBAS₂ «цілеспрямована діяльність, робота». Судячи із семантики дієслова darbuotis, результат не актуалізується, важлива лише сама діяльність, заняття, отже, вважати це DV результативним не можна. У деяких випадках семантика результату дії може бути значно послаблена, пор. дієслова руху: стрибати ~ робити СТРИБКИ, крокувати ~ робити КРОКИ. Звичайно, існують і проміжні випадки, коли не можна однозначно вирішити, чи актуалізується основне слово як результат, чи як сама діяльність, її зміст (пор. контентні дієслова — 3.3.2), наприклад: бунтувати ~ піднімати, вчиняти БУНТ / брати участь у БУНТІ, займатися БУНТОМ; мститися ~ чинити ПОМСТУ / займатися ПОМСТОЮ.

Найчіткіше розрізняє розглянуті результативні об’єктні DV і предикативні об’єктні Marchand (1964: 115–117, 1969b: 370 і далі). До перших автор зараховує також дієслова, мотивовані назвами дій, наприклад: англ. curtsy «робити реверанс»: curtsy «реверанс»; нім. streiken «страйкувати»: Streik «страйк» (див. також 1964: 105 і далі). Іноді результативні об’єктні й предикативні DV подаються в одній групі — цільовій (goal) — з певними семантичними підгрупами та окремими підрозділами для перехідних і неперехідних дієслів (Clark, Clark 1979: 774 і далі). Групу об’єктних DV виділено в дослідженнях Geniusienė (1983: 61, 1987: 157). Принаймні частину наведених тут випадків можна інтерпретувати як результативні, наприклад, garsiuotis («видавати звуки»). Зворотні DV, похідні від nomina actionis і nomina resultati, авторка не вважає об’єктними, убачаючи тут семантичну еквівалентність (але граматичну — частиномовну — відмінність), наприклад: darbuotis: darbas, galynėtis: galynės «боротьба, змагання», revanšuotis: revanšas, tyčiotis: tyčios «глузування», aikštytis: aikštis «примха, каприз»¹⁸. Трирівневі (шестирівневі) моделі предикації DV, які Калиаущенко вважає результативними в цій статті, …

¹⁸ Greta pateikiama pora ryžtis: ryžtas (1987: 158) interpretuotina atvirkščiai – čia daiktavardis išvestas iš veiksmažodžio.

66 |

JURGIS PAKERYS

delio netaiko ir juos aprašo bendroje objektinių veiksmažodžių grupėje (1994: 77–82, 2000: 44–47).

У литуаністиці об’єктні результативи зазвичай описують як категорію каузованої дії (іноді поряд із предикативними каузативними DV) (Ambrazas, red., 1997: 387–389; пор.: Ulvydas, red., 1971: 248, 253 і далі, 258, 262, 265; Jakaitienė 1973: 64, 1976: 269; Paulauskienė 1994: 266–268).

3.3.2. КОНТЕНТНІ DV. У їхніх парафразах основні слова позначають зміст дій, процесів або станів, якими суб’єкт займається (14 a), у яких бере участь (14 b) або яких зазнає (14 c, d):

14 (a) Рімас навчається ~ Рімас займається НАВЧАННЯМ

(b) Директор засідає ~ Директор бере участь У ЗАСІДАННІ, займається ЗАСІДАННЯМ

(c) Мати сумує ~ Мати переживає СУМ

(d) Оля милується скульптурою ~ Оля переживає КРАСУ скульптури

Зазвичай ці дієслова предикують зміст у стативний спосіб, але трапляються й каузативи, наприклад: Мати соромить сина ~ Мати робить так, щоб син відчував, переживав СОРОМ (пор. соромитися ~ відчувати СОРОМ); Я своїх дітей ні голодом не морила, ні мучила (LKŽ₁₍₂₎ 544) ~ Я не змушувала своїх дітей терпіти ГОЛОД (пор. голодувати ~ відчувати ГОЛОД). Із прикладів видно, що каузативи властиві дієсловам змісту переживання.

У парафразах деяких зворотних DV переживаний зміст найдоречніше передають безособові форми прикметників, наприклад: Вітаутас соромиться говорити публічно ~ Вітаутасові СОРОМНО говорити публічно; Біруте жахає сучасне мистецтво ~ Біруте СТРАШНО від сучасного мистецтва. З цієї причини можна було б застосувати суб’єктну інтерпретацію (див. 3.2.1 про DV, мотивовані безособовими формами прикметників). З іншого боку, можливе й предикативне тлумачення: Вітаутас сором’язливий, коли говорить публічно (стативна предикація)¹⁹, Біруте вважає сучасне мистецтво СТРАШНИМ (каузативна предикація) — пор.: Geniušienė 1983: 62, 1987: 159; Ambrazas, red., 1997: 409. Щодо каузативної предикативної інтерпретації пор. також: biaurėtis, gardžiuotis, šlykštėtis «вважати ПОГАНИМ», «вважати СМАЧНИМ», «вважати ОГИДНИМ» (Geniušienė: там само).

У рідкісних випадках основне слово вказує на місце, де переживається певний (неуточнений) зміст, наприклад: sielotis ~ відчувати щось У ДУШІ [тривогу, хвилювання], širdyti(s) ~ відчувати щось У СЕРЦІ [гнів, лють]²⁰, viduriuoti ~ відчувати щось У ЖИВОТІ [нездужання]. Ці дієслова близькі до локативних (див. 3.4.1).

Уже під час розгляду результативних DV було зазначено, що іноді неможливо провести чітку межу між дієсловами змісту й результату. Якщо основне слово за словотвірним або семантичним значенням є назвою дії чи стану й не має результативного значення, доцільніше вважати його похідне об’єктним дієсловом змісту, наприклад: відпочивати, боротися, панікувати, торгувати (займатися діяльністю, пов’язаною з товарами як завершеними об’єктами-

¹⁹ Словотвірне співвідношення між drovetis і drovus може бути й зворотним, якщо прикметник інтерпретувати як девербатив: «такий, що СОРОМИТЬСЯ» (пор. lakus: lėkti).

²⁰ Можливе й дієслівне словотворення: širdyti(s): širšti.

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 67

йметься на увазі діяльність із предметами, а не виготовлення чи створення товарів), pusryčiauti (снідати, брати участь у споживанні сніданку, а не готувати його), rungtyniauti, sportuoti тощо.

Групу об’єктних дієслів змісту виділяють лише деякі дослідники. Маршанд (1964: 117) пропонує вважати результативними такі дієслова, як англ. weekend «проводити вихідні», vacation «відпочивати у відпустці», duel «битися на дуелі», нім. frühstücken «снідати», фр. banqueter «бенкетувати, брати участь у бенкеті» та ін., тобто розглядати цілий процес, діяльність як результат. В англомовному дослідженні Кларків (Clark, Clark 1979: 780) об’єктними вважають також lunch «обідати», feast «бенкетувати», однак їх зараховано до дрібніших різнорідних (miscellaneous) груп, де вони утворюють підгрупу дієслів на позначення прийому їжі (meals). Англ. weekend, vacation тощо тут зараховують до дієслів тривалості (duration) (пор. часові DV, 3.4.2). У працях Калущенка DV контентного типу розглянуто в підрозділі предикативних дієслів (1994: 94–102, 2000: 54–59); до дієслів стану застосовано схему трикомпонентної предикації. DV на зразок sielotis, viduriuoti, подібні до наведених прикладів, автор сюди не зараховує: їх подано серед DV, що не належать до більших типів (1994: 115, 2000: 67).²¹

У литуаністиці об’єктні дієслова змісту зазвичай описують як дієслова стану (поряд із есивними предикатами), участі, заняття або перетворення (Jakaitienė 1973: 66т., 1976: 269т.; Ambrazas, red., 1997: 389, 393т.; пор.: Ulvydas, red., 1971: 248, 253т., 262; Paulauskienė 1994: 268).

3.3.3. ПОСЕСИВНІ DV. У їхніх парафразах базові слова позначають об’єкти, пов’язані із суб’єктом відношеннями належності, або посесивними відношеннями. Предикація цих дієслів може бути есивною (15 a, b), інхоативною (15 c, d) або каузативною (15 e, f, g):

15 (a) lobiuoti ~ мати СКАРБ («майно»)²²

(b) galioti ~ мати СИЛУ (-и)

(c) turtėti ~ почати набувати МАЙНА

(d) lobėti ~ почати набувати СКАРБ («майна»)

(e) turtinti ~ зробити так, щоб хтось почав мати МАЙНО

(f) protinti ~ зробити так, щоб хтось почав мати РОЗУМ

(g) ginkluoti ~ зробити так, щоб хтось почав мати ЗБРОЮ

Посесивне відношення в широкому розумінні виражає зв’язок цілого й частини. У розглянутих DV частину позначають базові слова, а ціле (носія) — суб’єкт або прямий об’єкт каузативних дієслів. Залежний об’єкт можна описати за допомогою семантичної ролі посесуму, або належного (пор. роль посесора — власника, носія). Семантика посесивного зв’язку широка. Її ознаки можна виявити й у сфері результативних суб’єктних DV, якщо дієслова strazdanoti(s), plunksnuotis, kirmyti парафразувати як почати мати ЛАСТОВИННЯ, ПЕР’Я, ЧЕРВ’ЯЧКІВ²³. Принаймні за умов-

²¹ Автор визнає, що така назва не зовсім вдала, оскільки предикативність (предикатність) властива всім дієсловам.

²² «бути багатим, заможним, жити в достатку» (LKŽVII 638).

²³ Дефісом відокремлюється частина основи, що переходить у похідне слово (тут можна припустити усічення базової основи).

68 |

JURGis PAKERYS

Гічні посесивні відношення можна вбачати й у деяких випадках каузативного результату, пор. таку парафразу прикладу (13 b): Батько робить так, щоб картопля мала БОРОЗНИ.

До розглянутих у цьому підрозділі DV застосовується дещо звужене розуміння посесивності, обмежене тими випадками, коли об’єкти не вважаються створюваними або такими, що формуються самі собою. Звісно, не можна уникнути проміжних випадків, особливо якщо інхоативний DV утворений від абстрактного іменника. Наприклад, щодо ginkluoti сумнівів не виникає — ЗБРОЯ тут не виготовляється і не створюється, а лише передається чи вручається комусь. З іншого боку, абстрактні незлічувані посесивні об’єкти дієслів turėti, lobėti — майно, скарб — можна розуміти і як об’єкти, що набуваються, і як результати, що виникають. Можливо, інтерпретацію посесивного відношення доречно обґрунтувати префіксальними похідними від цих дієслів, які вказують на поступову втрату об’єкта (припинення посесивного відношення), оскільки серед результативних DV, здається, таких похідних не трапляється; пор. iš-protėti ‘втратити РОЗУМ’, nu-turėti ‘втратити МАЙНО’, але nu-pleiskanoti *‘втратити ЛУСКУ’ (‘з’явитися ЛУСЦІ’). Іноді припинення посесивного відношення може позначатися навіть без префікса, пор.: lukšten­ti ~ робити так, щоб не було ШКАРАЛУПИ (щодо можливої локативної інтерпретації див. 3.4.1); šakoti ~ робити так, щоб не було ГІЛОК (‘обрізати’ LKŽXIV 423); plunksnoti ~ почати не мати ПІР’Я (‘линяти, скидати пір’я’, а також ‘обростати пір’ям’ LKŽX 355; префіксальне iš-plunksnoti, до речі, позначає виникнення результату: ‘обрости пір’ям’ LKŽ там само). Чи справді цей критерій придатний для розмежування інхоативних посесивних і результативних дієслів, варто дослідити окремо.

Інша важлива проблема для утворень типу turėti, lobėti, protinti — це інтерпретація класу базового слова. Якщо ці дієслова пов’язуються з прикметниками (LOBUS LKŽVII 638, TURT-ingas, PROT-ingas — із припущенням про словотвірне усічення основи), їх слід вважати предикативними інхоативами й безпосередньо не зараховувати до посесивних DV.

Есивних посесивних DV небагато (пор. також із затемненою мотивацією valioti ~ мати ВОЛЮ ‘силу’, šlovėti ~ мати СЛАВУ). Типологічні дослідження показують, що найчастотнішими є каузативні посесиви (Kaliuščenko 1994: 52, 2000: 29). Окрім зазвичай згадуваного в працях про DV ginkluoti, слід назвати (i)galoti ~ наділити ВЛАДОЮ, зробити так, щоб хтось мав ВЛАДУ, пор. at-/iš-galoti ‘позбавити ВЛАДИ’ (LKŽIII 70); garbinti ~ надати ЧЕСТІ (але пор. прикм. GARBUS), šlovinti ~ надати СЛАВИ (але пор. прикм. ŠLOVUS). DV, мотивованими конкретними іменниками, є balnoti (коня), vainikuoti (переможця), žieduoti (птахів), rėminti (картину), stiklinti (веранду) ~ покласти («надати») коневі СІДЛО, переможцеві ВІНОК, птахам КІЛЬЦЯ, картині РАМУ, вставити у веранду СКЛО. Значну частину посесивних каузативів становлять дієслова, що описують змащування об’єктів, покриття їх чимось або вкладання чогось у них, наприклад:

16 (a) dervuoti valtį ~ робити так, щоб човен мав СМОЛУ / змащувати човен СМОЛОЮ

(b) tapetuoti kambarį ~ робити так, щоб кімната (її стіни) мала ШПАЛЕРИ

(c) druskinti mėsą ~ робити так, щоб м’ясо мало СІЛЬ / додавати до м’яса СІЛЬ

(d) chloruoti vandenį ~ робити так, щоб вода мала ХЛОР / додавати ХЛОР у воду

До посесивних каузативів можна зарахувати й чималу групу дієслів пошуку, прагнення здобути щось: uogauti, grybauti, vėžiauti тощо. Від інших посесивів ці дієсло-

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA

69

… дієслова вирізняються можливістю вживання без прямого додатка. Це можна пояснити тим, що каузатор і каузований посесор у семантиці цих дієслів збігаються:

17 Jonas grybauja ~ Jonas (агенс) робить так, що [Jonas (посесор)] має, набуває GRYBŲ (посесивний об’єкт)

Так само, як тут збігаються каузатор і посесор, збігаються й суб’єкт та давальний відмінок у давальних перехідних рефлексивах (Geniušienė 1987: 126т.). Можливо, у деяких префіксальних дієслів зі значенням прагнення здобути показник зворотності виражає бенефактива, пор.:

18 (a) Ona пошила доньці сукню

(b) Она пошила собі сукню

(c) *Ona пошила собі сукню для доньки

19 (a) Мати назбирала дітям повний глечик ягід

(b) Мати назбирала повний глечик ягід

(c) *Мати назбирала собі повний глечик ягід для дітей

Пор. також: Не тільки СОБІ й ДІТЯМ назбирати ягід треба (LKŽ^XVII, 479; виділено й прочитано мною — J. P.). На бенефактивний характер показника зворотності у дієслові pa-si-grybauti звертає увагу й Geniušienė, пояснюючи його значення як ‘збирати гриби ДЛЯ СЕБЕ певний час’ (1987: 137; виділено мною — J. P.). Цю проблему варто докладніше розглянути окремо.

Клас посесивних DV у багатьох працях не виокремлюється. Насамперед слід зазначити, що Marchandas (1964: 111т., 1969b: 369т.) частину розглянутих тут DV (тип озброювати, просмолювати) вважає не об’єктними, а обставинними (adverbial complements). Автор зауважує, що ці дієслова надання, або орнативні дієслова, близькі до інструментальних і могли б навіть утворювати їхню підгрупу (1964: 111; пор. основи дієслів хлорувати, бинтувати, солити як засоби для певних цілей). З іншого боку, очевидно, що Marchandas добре вловив і посесивний характер розглядуваних дієслів — це видно також із категоріальних парафраз «забезпечити чимось», «позбавити чогось» (привативні дієслова типу lukšten-). Дієслова зі значенням прагнення здобути (тип grybauti) Marchandas тлумачить як результативні об’єктні (1964: 116, 1969b: 370), оскільки здобуті об’єкти автор вважає наслідком, продуктом певної діяльності. У дослідженні Clarku всі розглянуті тут DV, крім типу grybauti, подано в розділі locatum verbs, тобто як дієслова, що позначають поміщення чогось кудись або, навпаки, виймання звідкись (Clark, Clark 1979: 769–771). Таке рішення також обґрунтоване, адже поняття посесивних і локативних відношень добре відоме (Lyons 1967; Clark 1978; Freeze 1992). Дієслова зі значенням прагнення здобути Clarku віднесли до дрібніших груп і назвали дієсловами збирання врожаю (crops). Автори влучно зауважують, що вони частково нагадують негативні дієслова locatum (привативні дієслова у Marchando), оскільки позначають вилучення чогось звідкись, тільки місце не обов’язково вказується (пор.: Roger hayed the top field ~ Roger caused it to come about that [hay was not in the top field], без зазначення місця — Roger hays for a living; Clark, Clark 1979: 780). Kaliuščenko розглядає посесивні DV як окрему групу й застосовує до неї тричленну…

70 |

JURGis PAKERYs

pos (šešeriopos) predikacijos modelį (1994: 41–58, 2000: 22–32). Kvaziposesyvi- niams inchoatyviniams DV iliustruoti autorius pateikia ir lietuvišku (šiame straips- nyje subjektiniais rezultatyvais laikomu) pavyzdžiu: lapoti ‘imti turėti lapų, įgyti la- pų’, žolėti ‘žole apaugti’, be to, šiai grupei priskiria ir kai kuriuos gamtos reiškinių veiksmažodžius, pavyzdžiui, vok. sich bewölken ‘debesuotis’. Siekimo įgyti DV autorius aprašo prie objektinių, kur išskirti ir smulkesni medžiojimo, rinkimo, ėjimo ko gauti pogrupiai (1994: 83–86, 88; 2000: 47–50). Tik paskutinį pogrupį (‘eiti ko (gau- ti)’) autorius laiko artimą lokatyviniams posesyvams. Su posesyvumo semantika susiję ir dvi Soleckos bei Termińskos skiriamos funkcijos (1980: 24t.). Dalies funkcija f_pars vartojama apibūdinti pamatinio žodžio žymimo objekto susilietimui, susijungi- mui su visuma, pavyzdžiui: le. plombować ‘plombuoti’ (PLOMBA tampa danties dali- mi), szczotkować ‘valyti, šukuoti (šepečiu)’ (šepetys, šukos – le. SZCZOTKA – liesdamas plaukus ar kitus objektus būna jų dalimi); le. policzkować ‘mušti į veidą, skelti antausį’ (tam tikru momentu veikėjo kūno dalis paliečia veikiamojo veidą, skruostą – le. POLICZEK, akimirka būna jo dalimi, plg. lie. snukiuoti, žr. 3.4.1) (Karolak, red., 1980: 53tt., 65tt., 89tt.). Tikrojo posesyvumo funkciją f_poss siūloma taikyti tokiems DV kaip svečiuotis, žiemoti, dienoti (‘leisti kur DIENĄ’), interpretuojant buvimą kur nors kaip tam tikrą priklausymą kam nors (Solecka, Termińska 1980: 25).

У литуаністиці не прийнято виділяти категорію посесивних DV. Про те, що посесивну семантику було помічено, можна судити з описів деяких категорій, наприклад, galioti наводиться серед дієслів зі значенням «[в]ідчувати, МАТИ, переживати те, що виражено твірним словом» (Jakaitienė 1976: 270; виділення моє — J. P.). Інші DV, які в цій статті вважаються посесивними, відносять до результативної категорії та наводять у підгрупах на позначення змащування, покриття, пошуку, збирання тощо (Ambrazas, red., 1997: 388т.; пор.: Jakaitienė 1973: 64–66, 1976: 269т.; Ulvydas, red., 1971: 248, 252т., 261; Paulauskienė 1994: 267–269).

3.3.4. ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ DV. У їхніх парафразах твірні слова позначають інструменти, за допомогою яких виконують певні дії, наприклад:

20 (a) Столяр стругає дошку ~ Столяр діє на дошку РУБАНКОМ, використовує РУБАНОК для обробки дошки

(b) Юкукас гарно грає на скрипці ~ Юкукас гарно діє (грає) СКРИПКОЮ

(c) Спортсмени фехтують на шпагах ~ Спортсмени діють (один на одного) ШПАГАМИ

(d) Она розчісується ~ Она (себе) діє ГРЕБІНЦЕМ

(e) Броне багато пліткує ~ Броне багато діє ЯЗИКОМ

(f) Петрас добре водить машину ~ Петрас добре діє / користується КЕРМОМ

(g) Діти катаються на лижах ~ Діти користуються ЛИЖАМИ

Інструментальні DV предикують використання інструментів у предикативній функції есиву, проте трапляються й оказіональні каузативи, наприклад: smuikuodinti, (su-)šukuodinti (LKŽ_XIII 204, x_v 335)²⁴. Сумнівно…

²⁴ Щоправда, sušukuodinti у гнізді наведено дещо заплутаний приклад: Сама вовни не чеше, невістка велить розчесати. Оскільки каузована особа вказана й займає позицію підмета (marti), то sušukuodinti тут не слід вважати куразивним; очікуваною була б конструкція: Сама вовни не чеше, лише велить розчесати — усе за неї робить невістка.

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 71

...тина, чи можна їх безпосередньо пов’язати з основними іменниками, зв’язок тут опосередкований: smuikuodinti: smuikuoti: smuikas. Говорячи про інструментальні DV, поняття знаряддя не слід обмежувати конкретними іменниками; сюди належать і абстрактніші засоби дії, наприклад: protauti, galvoti ~ naudotis PROTU, GALVA. Проміжну ланку між посесивними каузативами та інструментальними DV становлять випадки, що описують діяльність із певними речовинами (наприклад: dervuoti, chloruoti, druskinti), які можна інтерпретувати як засоби, наприклад: Ми труїмо тарганів ~ Ми діємо на тарганів ОТРУТАМИ. Серед таких випадків намагалися провести чіткішу межу: скажімо, помічено, що в англійській мові інструментальні дієслова не поєднуються з привативними префіксами de- і dis- (Clark, Clark 1979: 779, на підставі Marchand 1969b: 134т.), пор.: unbutton ‘розстебнути’ (реверсивне інструментальне дієслово): debutton ‘позбавити ґудзиків, вирвати ґудзики’ (привативне дієслово). Навряд чи потрібно дуже старанно розмежовувати розглядувані випадки. Адже зазвичай використання засобу щодо певного об’єкта передбачає просторовий контакт засобу з об’єктом, на який він діє; пор. уже згадані міркування Solecka, Termińska (1980: 24т.). Тому деякі випадки можна інтерпретувати двояко, особливо якщо основа — речовина, яка під час дії нерозривно поєднується з об’єктом: цементувати фундаменти ~ додавати ЦЕМЕНТ у фундаменти (робити так, щоб фундаменти мали ЦЕМЕНТ) або діяти на фундаменти ЦЕМЕНТОМ (пор. труїти тарганів ~ робити так, щоб у тарганах з’явилася ОТРУТА / щоб таргани мали в собі ОТРУТУ / діяти на тарганів ОТРУТАМИ).

Категорію інструментальних DV виокремлюють усі дослідники, щоправда, не всі зараховують до неї DV, що позначають дію за допомогою матеріалу (тип klijuoti, cementuoti). Marchandas розглядає інструментальні похідні в розділі обставинних DV (1964: 112–114; 1969b: 369т.) і зазначає близькість орнаментальних DV до цієї групи. У студії Clarkų, як уже згадувалося, окремо проаналізовано подібності та відмінності інструментальних і локативних DV. Автори не схильні визнавати інструментами об’єкти, які стають невіддільною частиною результатів дії (1979: 778), однак у їхньому переліку інструментальних DV є англ. glue ‘klijuoti’, cement ‘cementuoti’ та ін. Калюшченко окремо не розглядає цієї проблеми, проте серед інструментальних DV також наводить klijuoti (1994: 91, 2000: 52), а похідні типу auksuoti, druskinti розглядає серед каузативних посесивів (1994: 52т., 2000: 29т.). У студіях Геньюшене як інструментальні дієслова наведено geležiuotis ‘іржавіти (покриватися залізом)’, pečiuotis ‘штовхатися плечима’ (1983: 61т., 1987: 157).

У литуаністичній літературі групу дієслів на позначення змащування, покриття речовинами або розміщення їх деінде розглядають у категорії результативних DV, тоді як DV, утворені від назв конкретних знарядь, відносять до інструментальної категорії (Jakaitienė 1973: 64т., 1976: 269; Ambrazas, red., 1997: 388, 390; пор.: Ulvydas, red., 1971: 248, 253т., 262, 265; Paulauskienė 1994: 267т.).

3.4. Обставинні DV

У їхніх парафразах основні слова виконують функції обставин і виражаються відмінками або прийменниковими конструкціями. Ці DV позначають простір дій (21 a) або час (21 b), наприклад:

21 (a) Туристи таборують біля озера ~ Туристи перебувають (живуть) у ТАБОРІ біля озера

72 |

JURGis PAKERYS

(b) Лелеки зимують в Африці ~ Лелеки перебувають в Африці ВЗИМКУ

Семантичні ролі простору й часу можна було б об’єднати в одну — роль просторово-часового виміру, оскільки на час указується як на певне місце у часовому вимірі. Серед деяких раніше розглянутих DV можна знайти такі, що позначають спосіб дії й можуть бути перефразовані за допомогою прислівників або семантично близьких до них відмінків. Пор. такі парафрази вже згаданих предикативних і результативних DV:

22 (a) Петрас дуркує ~ Петрас поводиться ПО-ДУРНОМУ: поводиться як ДУРЕНЬ (b) Кінь скаче галопом ~ Кінь біжить СТРИБКАМИ: робить СТРИБКИ

Однак окремої підгрупи DV обставин способу тут не виділятимемо; відтінок обставини способу слід вважати вторинним.

3.4.1. ПРОСТОРОВІ DV. У їхніх парафразах основні слова зазвичай позначають місця, у яких щось перебуває (23 a), або каузується перебування чогось у них (23 b, c), наприклад:

23 (a) Она гостює в дядька ~ Она перебуває у дворі ДЯДЬКА (гостює) (b) Будівельники складують матеріали ~ Будівельники роблять так, щоб матеріали були НА СКЛАДІ (c) Рятувальники усувають перешкоди ~ Рятувальники роблять так, щоб перешкоди були ЗБОКУ, відкладають їх УБІК

Випадки есивної предикації рідкісні, пор. також aikštėti ~ бути НА МАЙДАНІ, namuoti ~ бути ВДОМА, УДОМА (LKŽ I(2) 36, VIII 537; Ulvydas, red., 1971: 248, 258)²⁵; слід згадати й синхронно вже неподільне medžioti ~ бути НА ДЕРЕВІ ‘у лісі’. Важко навести чіткі інхоативні похідні, пор. прислівникове дієслово artėti ~ починати бути БЛИЗЬКО, БЛИЖЧЕ (каузативне похідне artinti ~ робити так, щоб було БЛИЗЬКО). До випадків семантики напрямку, або директивних випадків із кінцевою точкою (23 b, c), належать також рідкісні дієслова, що позначають удар у певну частину тіла, наприклад: snukiuoti ~ діяти (кулаком) у напрямку МОРДИ, бити в МОРДУ; ausiuoti ~ діяти (кулаком, долонею) у напрямку ВУХА, бити у/по ВУХУ. Ці DV (див. більше прикладів Jakaitienė 1973: 44) семантично слід вважати каузативами, оскільки певного напрямку рухається не сам суб’єкт, а керований ним (каузований) об’єкт, наприклад кулак.

Трапляються просторові DV, основні слова яких у парафразах виконують семантичну роль шляху, наприклад, gruodenti ~ рухатися ПО ГРУДІ, їхати через ГРУД. До них близькі дієслова, утворені від прийменників, наприклад skersuoti, які можуть предикувати шлях есивно або каузативно; пор. skersuoti per lauką ~ іти ПОПЕРЕК поля: skersuoti kamuolį ~ змушувати м’яч рухатися ПОПЕРЕК (футбольного поля). Оскільки прийменник skersai позначає також місце, можливе каузативне похідне: skersinti ~ робити так, щоб щось було ПОПЕРЕК (чого-небудь), «робити щось упоперек (класти, вантажити)» DŽ⁷ 701.

Уявлення про просторові DV у літературі порівняно мало варіює. Варто звернути увагу на так звані привативні дієслова (‘робити так, щоб хтось чогось не мав’), які

²⁵Для дієслова aikštėti зафіксовано також інхоативне значення: ‘вийти на майдан, прояснитися’ (LKŽ I(2) 36).

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA

73

Marchandas turbūt neatsitiktinai pateikia iškart po lokatyviniu (1964: 115). Jau minėta, kad posesyvumas ir lokatyvumas glaudžiai susiję, todėl angl. shell = lie. lukštenti tipo DV galima interpretuoti dvejopai: kaip neigiamuosius posesyvinius (‘daryti, kad neturėtų LUKŠTO’) ir kaip neigiamuosius lokatyvinius (‘daryti, kad nebūtų LUKŠTĖ’). Matyt, todėl Clarkų studijoje šiaip jau panašūs pavyzdžiai yra atsidūrę skirtingose vietose: shell the peanuts ‘lukštenti žemės riešutus’ prie locatum (pogrupis ‘not-on’), shell the peas ‘lukštenti žirnius’ prie location (pogrupis ‘not-in’) (1979: 770, 773), plg. dar lie. išprotėti ‘imti neturėti (netekti) proto’: (metaforiškai) ‘išeiti iš proto’ (neigiamas posesyvas: neigiamas lokatyvas). Tarpinių atvejų galima nurodyti ir daugiau, pavyzdžiui, su erdve susijusios dalyvavimo ar patiriamų būsenų situacijos, plg. tokias galimas parafrazes: posėdžiauti ~ būti POSEDYJE / užsiimti POSEDŽIU, baimintis ~ būti BAIMĖJE, būti apimtam (erdvinis veiksmažodis) BAIMĖS. Išimtimi laikytina predikatyvinio svečiuotis ~ būti SVEČIU galimybė būti parafrazuotam lokatyviškai: būti SVEČIUOSE. Veiksmažodžio keliauti interpretacija irgi gali būti dvejopa: būti KELYJE (vieta) ir naudotis KELIU (priemonė, instrumentas).

У литуаністиці не прийнято виокремлювати категорію просторових DV, але іноді вказують на локативні значення (Ulvy das, ред., 1971: 248). Локативну підгрупу описує Geniušienė (1983: 62; 1987: 157), щоправда, рефлексивів литовської мови з такою семантикою вона не наводить.

3.4.2. ЧАСОВІ DV. У парафразах цих похідних твірні слова позначають часові поняття й виконують семантичну роль темпоративу, наприклад:

24 (a) Літити в селі ~ бути в селі ВЛІТКУ

(b) Вечоріти біля озера ~ бути біля озера ВВЕЧЕРІ

Розглядувані DV позначають не лише час дії, а й імплікують діяльність, характерну для цього часу, наприклад: літо — відпочинок, канікули, вечір — відпочинок, розваги або хатня робота. Суфіксальні дієслова з часовою семантикою можуть бути утворені також від прислівників, що позначають певний відносний момент часу (ці похідні вже не вважаються деномінативними):

25 (a) Поїзд запізнюється ~ Поїзд перебуває в часовій точці (на) ПОЗНО (тобто відстає від запланованої, еталонної часової точки)

(b) Чого так рано сієш горох? (LKŽ_I(2) 145) ~ Чого сієш горох у часовій точці ЗАНАДТО РАНО? (тобто випереджаєш заплановану, еталонну часову точку)

Для деяких таких дієслів можливі не лише екзистенційні, а й каузативні варіанти предикації, наприклад: робити ранішим, робити пізнішим ~ робити так, щоб було РАНО (раніше), ПІЗНО (пізніше). Останні можна пов’язати також із прикметниками РАННІЙ, ПІЗНІЙ (РАННІЙ, ПІЗНІЙ) і вважати предикативними.

Група часових DV невелика, тому її виокремлюють не всі автори. Так, англ. weekend ‘проводити вихідні’, vacation ‘відпочивати у відпустці’, honeymoon ‘проводити медовий місяць’, пов’язані з часовою семантикою, Marchand вважає об’єктними результативними, оскільки вони вказують на дію-

74 | JURGIS PAKERYS

Її як певний результат²⁶. У студії Кларків ті самі DV подано в окремій групі тривалості (duration) (Clark, Clark 1979: 773). У працях Каліушченка (1994: 105–108, 2000: 61–63) до темпоративних DV не застосовується модель потрійної (шестикратної) предикації, оскільки, очевидно, не траплялися інхоативні та каузативні похідні, мотивовані іменниками. Щоправда, наведене в одній із підгруп лит. dienoti у значенні «ставати тепло» (1994: 107, 2000: 62) можна було б інтерпретувати і як інхоативне.

У традиції литуаністики категорію часу як робочу не виокремлюють, однак це значення згадується щодо похідних на -uoti і -oti (Ulvy das, red., 1971: 248, 254; Paulauskienė 1994: 267). Якайтене відносить DV (vasaroti, žiemoti) до ширшої категорії стану (1973: 36). Дієслово atostogauti, подібно до англ. vacation, інтерпретується двояко: як темпоративне (Paulauskienė 1971: 195) і як DV участі, перебування десь (Jakaitienė 1973: 49, 1976: 269; Ambrazas, red., 1997: 394).

4. ВИСНОВКИ

1. Класифікуючи литовські деномінативні дієслова, доцільно застосовувати критерії потрійної предикації та синтаксико-семантичні критерії (див. таблицю 2).

ТАБЛИЦЯ 2. СИНТАКСИКО-СЕМАНТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЛИТОВСЬКИХ ДЕНОМІНАТИВНИХ ДІЄСЛІВ З УРАХУВАННЯМ ТИПІВ ПРЕДИКАЦІЇ (ПС — ПОХІДНЕ СЛОВО)

Тип предикації | Статив | Інхоатив | Каузатив Синтаксико-семантичні властивості ПС Предикатив | kvailioti: kvailys | kvailėti: kvailys | kvailinti: kvailys | baltuoti: baltas | baltėti: baltas | baltinti: baltas Суб’єкт Процесант | audroti: audra Результат | dienoti: diena Об’єкт Результат | juokauti: juokai Контент | badauti: badas | gėdinti: gėda Посесив | galioti: galia | turėti: turtas | ginkluoti: ginklas Інструмент | meškerioti: meškerė

²⁶ Пор. щодо weekend: «das Wochenende wird durch die Handlung als etwas Lebendiges sozusagen erst erzeugt, wird in der Handlung erst existent» (Marchand 1964: 117).

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA

75

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 2

Синтаксико-семантичні властивості ПС

Тип предикації

Статив

Інхоатив

Каузатив

Обставина

Простір

табірникувати: табір

складувати: склад

Час

зимувати: зима

2. Систему потрійної предикації утворюють базова есивна предикація (ознака наявна), виведена з неї інхоативна (ознака набувається), а з останньої — каузативна (ознака надається). Ознаки або їхні комплекси, що предикуються деномінативними дієсловами, позначаються їхніми базовими іменниками.

3. Синтаксико-семантичні ознаки визначаються з урахуванням функцій базового слова в робочих парафразах.

4. Найабстрактніший рівень синтаксичних ролей у класифікації деномінативних дієслів утворюють функції предикатів, суб’єктів, об’єктів та обставин.

5. Суб’єктні деномінативні дієслова мають семантичні підтипи процесантів і результатів.

6. Об’єктні деномінативні дієслова мають чотири семантичні підтипи, виражені прямими й непрямими об’єктами: результати, вміст (контенти), приналежності (посесуми) та знаряддя (інструменти).

7. Обставинні деномінативні дієслова мають два підтипи: просторовий і часовий.

СКОРОЧЕННЯ

^DŽ⁴ – Словник сучасної литовської мови (головний редактор S. Keinys), Вільнюс: Інститут науки та енциклопедичного видавництва, 2000.

LKŽ – Словник литовської мови I–XX, I–II² (ред.: J. Balčikonis, J. Kruopas, K. Ulvydas, V. Vitkauskas), Вільнюс, 1941–2002.

LITERATŪRA

AMBRAZAS, V., red., 1997: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

BALKEVIČIUS, J. 1963: Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

BOJAR, B. 1975: Polskie czasowniki z wbudowanym argumentem. Polonica 1, 167–186.

CLARK, E. V. 1978: Locationals: existential, locative and possessive constructions. Greenberg, J. H., ed., Universals of Human Language 4: Syntax, Stanford, California: Stanford University Press, 85–126.

CLARK, E. V., CLARK, H. H. 1979: When nouns surface as verbs. Language 55 (4), 767–811.

FREEZE, R. 1992: Existentials and other locatives. Language 68 (3), 553–595.

GENIUŠIENĖ, E. [GENJUŠENE, Ė.] 1983: Рефлексивные глаголы в балтийских языках и типология рефлексивов, Вильнюс: Вильнюсский университет.

GENIUŠIENĖ, E. 1987: The Typology of Reflexives, Berlin, New York, Amsterdam: Mouton de Gruyter.

76 |

Jurgis Pakerys

Grzegorczykowa, R. 1969: Czasowniki odmienne we współczesnym języku polskim, Wrocław, Warszawa, Kraków: Ossolineum. (Prace językoznawcze, 53).

Holvoet, A. 1991: Transitivity and Clause Structure in Polish. A Study in Case Marking, Warszawa: Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy. (Prace Slawistyczne, 95).

Holvoet, A. 2003: Laisviejį predikatyvai ir jų sintaksiniai ryšiai. Holvoet, A., Judžentis, A., red., Sintaksinių ryšių tyrimai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 1), 67–78.

[Jablonskis, J.] 1911: Rygiškių Jonas, Lietuvių kalbos sintaksė 1, Seinai.

Jablonskis, J. 1957: Rinktiniai raštai 1 (sudarė J. Palionis), Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Jakaitienė, E. 1972: Dėl priesaginių veiksmažodžių darybinių reikšmių. Baltistica 8 (1), 49–54.

Jakaitienė, E. 1973: Veiksmažodžių daryba. Priesagų vediniai, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Jakaitienė, E. 1976: Žodžių darybos tipai ir kategorijos. Jakaitienė, E., Laigonaitė, A., Paulauskienė A., Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius: Mokslas, 251–278.

Jakaitienė, E. 1988: Leksinė semantika, Vilnius: Mokslas.

Kaliuščenko, V. D. 1987: Типология локативных, посессивных и атрибутивных отсубстантивных глаголов. Вопросы языкознания (1), 93–105.

Kaliuščenko, V. D. 1994: Типология отыменных глаголов. Донецк: Донеччина.

Kaliuščenko, V. D. 2000: Typologie denominaler Verben, Tübingen: Max Niemeyer Verlag.

Karolak, S. 1972: O znaczeniach czasowników odmiennych. Wierzbicka, A., red., Semantyka i słownik, Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk: Ossolineum. (Z dziejów form artystycznych w literaturze polskiej, 27).

Karolak, S., red., 1980: Semantyczno-syntaktyczny słownik słowiańskich czasowników odmiennych, Katowice: Uniwersytet Śląski.

Katkuvienė, L. 1979: Lietuvių kalbos beasmeniai veiksmažodiniai sakiniai, žymintys gamtos reiškinius. Kalbotyra 30 (1), 39–47.

Katkuvienė, L. 1982: Apie lietuvių kalbos beasmenių sakinių su verba meteorologica semantinę struktūrą. Sintaksės ir semantikos klausimai. Respublikinės mokslinės konferencijos, skirtos TSRS įkūrimo 60-mečiui, pranešimų tezės (red. K. Župerka), Šiauliai, 29–30.

Kazlauskas, J. 1965: Mokslinė lietuvių kalbos gramatika [rec.: Lietuvių kalbos gramatika 1 (red. K. Ulvydas), Vilnius: Mintis, 1965]. Pergalė 10, 172–176.

Kuricyna, L. A. 1985: Особенности отыменного конверсионного образования глаголов. Семантика и функционирование английского глагола, Горький, 69–76.

Lyons, J. 1967: A note on possessive, existential and locative sentences. Foundations of Language 3, 390–396.

Marchand, H. 1964: Die Ableitung desubstantivischer Verben mit Nullmorphem im Englischen, Französischen und Deutschen. Die Neueren Sprachen 10, 105–118.

Marchand, H. 1969a: Die Ableitung deadjektivischer Verben im Deutschen, Englischen und Französischen. Indogermanische Forschungen 74, 155–173.

Marchand, H. 1969b: The Categories and Types of Present-Day English Word-Formation. A Synchronic-Diachronic Approach, München: C. H. Beck’sche Verlagsbuchhandlung.

Morkūnas, K., par., 1999: Lietuvių kalbos enciklopedija (parengė K. Morkūnas), Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Paulauskienė, A. 1971: Dabartinės lietuvių kalbos veiksmažodis, Vilnius: Vilniaus universitetas.

Paulauskienė, A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija. Paskaitos lituanistams, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Slizienė, N. 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžių junglumo žodynas 1: A–M, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Solecka, K. M., Termińska, K. 1979: Próba definicji semantycznych. Јужнословенски филолог 35, 55–64.

Solecka, K. M., Termińska, K. 1980: Definicje semantyczne. Karolak, red., 1980, 17–28.

DENOMINATYVINIŲ VEIKSMAŽODŽIŲ SEMANTIKA | 77

ULUCHANOV, I. S. 1977: Словообразовательная семантика в русском языке, Москва: Наука.

ULVYDAS, K., ред., 1971: Lietuvių kalbos gramatika 2: Morfologija (Veiksmažodis, prieveiksmis, dalelytė, prielinksnis, jungtukas, jaustukas, ištiktukas), Vilnius: Mintis.

ULVYDAS, K., ред., 1976: Lietuvių kalbos gramatika 3: Sintaksė, Vilnius: Mintis.

Jurgis Pakerys Baltistikos ir bendrosios kalbotyros katedra Vilniaus universitetas Universiteto g. 5, 01513 Vilnius

Gauta 2004 03 17