DARIUS IVOŠKA

Інститут литовської мови

Наукові напрями досліджень: ономастика, балтійсько-німецькі мовні контакти.

ЛИТОВСЬКІ ОСОБОВІ ІМЕНА В ДОКУМЕНТАХ ОРДЕНУ

Литовські особові імена в документах німецького ордену

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються литовські антропоніми, зафіксовані в рукописних документах Тевтонського ордену, а саме в орденському фоліанті № 105. У рукописних документах Тевтонського ордену засвідчено численні балтійські назви місцевостей та особові імена, зокрема також відносно багато литовських онімів. У статті розглядаються лише литовські особові імена, якими називали литовців, згаданих у деяких документах Тевтонського ордену. Це переважно досі невідомі особові імена або, можливо, давніші варіанти вже відомих особових імен. Основну увагу в статті приділено пропозиціям щодо походження наведених особових імен, які докладно аналізуються та порівнюються з наявним балтійським матеріалом особових імен.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: антропонімія, особове ім’я, ономастика, онім.

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються антропоніми, зафіксовані в рукописних документах Тевтонського ордену, зокрема у фоліанті № 105 Тевтонського ордену. У рукописах Тевтонського ордену представлено широке розмаїття балтійських топонімів та антропонімів; серед них також чимало литовських онімів. У статті розглядаються литовські антропоніми, наведені в документах Тевтонського ордену, де йдеться про надання привілеїв литовцям. Досі більшість із них — фактично невідомі антропоніми або варіанти вже відомих. Мета статті — спробувати пояснити походження нових

38

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

антропонімів на основі ретельного аналізу фактів, що стосуються нових антропонімів, та їх зіставлення з наявними балтійськими антропонімами.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: антропонімія, особове ім’я, ономастика, онім.

ВСТУП

Дослідження орденського фоліанта № 105 (далі: OF 105) має виняткове значення для балтійської ономастики. Незважаючи на те, що OF 105 досліджували найвідоміші ономасти й дослідники балтійських мов першої половини XX ст. Георг Герулліс і Райнгольд Траутман¹, які займалися лише давньопрусськими топонімами та особовими іменами, ця збірка документів і досі є предметом ґрунтовних та всебічних досліджень. Згаданий орденський фоліант містить привілеї Тевтонського ордену (далі: DO), переважно XIV ст., зокрема численні пожалування земельних ділянок пруссам і литовцям. Особливо важливо, що в OF 105 зафіксовано також численні литовські особові імена (далі: PN), частина з яких розглядається в цій статті. Досліджувати матеріали, засвідчені в OF 105, дуже складно, оскільки рукописні свідчення різноманітні, тобто документи були написані багатьма урядовцями DO, і тому передавання балтійського іменного матеріалу варіюється. Є також багато виправлень, закреслень, позначок і приміток. Стан документів (особливо пергаментів) у багатьох випадках настільки поганий, що окремі частини тексту, зокрема особові імена, важко прочитати.

Найдавніші балтійські, зокрема литовські, оніми трапляються також в інших джерелах, наприклад у Литовських дорожніх описах, опублікованих у відомій збірці Scriptores rerum Prussicarum (SRP II 662–711). SRP містять численні литовські та давньопрусські топоніми й особові імена, що походять переважно з документів XIV ст. Слід підкреслити

¹ Праці Die altpreußischen Ortsnamen Георга Герулліса, видана 1922 року, та Die altpreußischen Personennamen Райнгольда Траутмана, видана 1925 року, є основоположними працями у сфері дослідження балтійських власних назв.

Straipsniai / Articles

39

DARIUS IVOŠKA

що литовські антропоніми були зібрані зі значно пізніших документів або церковних книг.²

Мета цієї статті — навести й обговорити матеріал з литовської антропонімії, зібраний із зазначеного фоліанта. Матеріал дослідження охоплює 27 антропонімів, якими називали біженців із Литви, що оселилися в Пруссії³. Антропоніми розглядаються відповідно до хронологічної послідовності документів, без поділу тексту статті на тематичні розділи. Таку побудову обрано свідомо, щоб не порушувати співвідношення між послідовністю укладання документів і пов’язаною з нею вторинною інформацією.

Під час дослідження кожного окремого литовського антропоніма наводиться контекст з OF 105. Як допоміжний матеріал для уточнення контексту цитуються тексти з Прусських книг документів (далі: PUB). Було зроблено спробу критично дослідити джерела й, наскільки це можливо, провести етимологічний аналіз наведених антропонімів.

В OF 105 виявлено численні антропоніми, якими позначали литовців. Про це свідчать згадки в документах OF 105: „den litowen und eren rechten erbin“. Є також випадки, коли походження бенефіціарів указується не прямо — через відомості про їхню етнічну належність, — а описуються певні умови надання земельних наділів, які однозначно свідчать, що згадані особи були литовцями.

1. ДОКУМЕНТ ВІД 9 ТРАВНЯ 1311 РОКУ

9 травня 1311 року великий комтур Генріх фон Плотцке в Тапіау надав литовцеві Machuce та його братам на підставі привілею 4 гакена землі з розташованими на ній луками, пасовищами, лісами й болотами у спадкове володіння

² Дослідниці особових імен Віталія Мацеявскене та Альма Рагаускайте зібрали литовські антропоніми з історичних рукописних джерел, починаючи з XVI століття.

³ Щодо ідентифікації литовців та їхнього поселення в Пруссії див. с. 3 і с. 4, примітка 4.

40

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

надано, доки їм не вдасться повернути свою спадщину в Литві⁴: 1311 [...] contulimus Machuce litwano et suis fratribus adnos de litwonja fi-den X [Christi] recipiendam confugientibus et heredibus ipsorum iiii uncos in campo sowpin dicto cum agris pratis pascuis silvis et paludibus [...] (OF 105, 83^r). Витяг наведено в PUB: 9 травня 1311 року: Тапіау. Великий комтур Генріх фон Плотцке надає литовцеві Мачуце та його братам у спадкове володіння 4 гаки в Цопені (район Велау) на прусському праві, доки їм не вдасться повернути свою спадщину в Литві (PUB II 19).

Згадане в документі ім’я литовця Machuce може бути двоосновним литовським особовим ім’ям, перша основа якого ma- дуже поширена серед литовських особових імен; пор. литовські особові імена Mã-gutas, Mã-numas, Mã-tautas (Zinkevičius 2008: 109). Воно має ознаки вирівняної семантики та чергування голосних, через що його можна вважати успадкованим словом; пор. історичні литовські форми: Basilij Makutas 1689; Christophori Makutis 1691–1719; Makymenas Adam 1882 (IAK).

У цьому випадку складно визначити другу основу. Machuce — це форма давального відмінка особового імені в документі, написаному латинською мовою. Якщо виходити з цього, то літера c у другій основі мала б у називному відмінку вимовлятися як k, а в давальному — як z (лит. c). Можливо, тому другу основу можна визначити як *-kuk-⁵, а ім’я реконструювати як *Ma-kuk-, однак у литовському антропоніміконі нелегко знайти паралелі. Немає особових імен ані в литовській, ані в давньопрусській мові, які містили б -kuk- як другу основу.

Можливо, можна було б припустити також *-kut-, тобто лит. *Ma-kut-, однак ця гіпотеза сумнівна й потребує подальших досліджень.

2. ГРАМОТА ВІД 24 СЕРПНЯ 1340 РОКУ

У привілейній грамоті, підписаній великим магістром Дітріхом фон Альтенбургом 24 серпня 1340 року в Марієнбурзі, якою литовцеві Noadab

⁴ Тут ідеться про надання земельної ділянки біженцям із Литви, які втратили свої володіння на батьківщині. Зазвичай таким особам та їхнім спадкоємцям на підставі привілеїв передавали певні земельні ділянки у спадкове володіння. Такі грамоти містять визначені умови надання, серед яких передбачалося й повернення володінь у разі завоювання та хрещення Литви. Див. також грамоти від 22 вересня 1350 року (Triskullen, Schurdeiken, Nawten) та від 2 червня 1353 року (Schačūne, Ructa, Nuwicz, Dargis).

⁵ Щодо прочитання й розгляду звуків ch- та k під час запису давньопрусських особових імен у старих грамотах див. Sinkevčiūtė, Stundžia 2001: 53–60.

Straipsniai / Articles

41

DARIUS IVOŠKA

6 гаків землі, які раніше належали пруссу Rusteyko⁶, було надано: 1340 [...] sex uncos in cameratu waldow in campo quem olym lithwinus noadab [...] possedit [...] (OF 105, 239^v). Дуже важливо й не можна залишати поза увагою той факт, що в першій половині XIV ст., у 1340 році, у Самланді жили литовці. Короткий виклад і фрагмент документа можна знайти також у PUB: 24 серпня 1340 року. Марієнбург. Великий магістр Дітріх фон Альтенбург надає Рустейку у спадкове володіння 6 гаків у камеральному окрузі Вальдау, якими раніше володів литовець Ноадаб, звільненими від десятини й селянських повинностей. (PUB III 224). У PUB обговорюваний PN не наведено в тексті привілею, а згадано лише в описі документа. Неясно, яких цілей прагнули автори.

Щодо балтійського походження PN Noadab сумнівів немає; пор. литовський PN Nó-dabas, компоненти якого No- пов’язують із давньопрусським no «від, з» (дуже продуктивним компонентом у давньопрусських PN), а dab- — із литовським dabà «походження, рід», dab-inti «прикрашати» (Zinkevičius 2008: 122, 81–82). У цьому випадку йдеться про литовський PN *No-dab-.

Примітно також, що давньопрусський PN Nodabs відомий з 1355 року (Trautmann 1925: 63). Документ, у якому згадується цей PN, — привілей 1396 року про надання пруссу Nodabs 3 гаків землі в Подлаукені (пізніше Подлакен, повіт Растенбург): 1396 [...] vorlyen und geben unsern getruwen Nodaps synen rechten erben unde nachkomelingen iii hocken gelegen off dem velde czu Podlaucken (OF 105, 153^v). Виявлено й інші варіанти PN: Nodab, Nadapp, 1355 Nodops (Trautmann 1925: 63). Згадані варіанти особових імен свідчать про поширеність цього імені серед литовців і пруссів, а також підтверджують припущення Зігмаса Зінкявічюса про його успадкований характер.

3. ДОКУМЕНТ 1350 РОКУ

Існує ще один привілей, за яким братам Triskullen, Schurdeiken та Nawte надається ділянка в 3 гаки, доки їм не вдасться повернути свою спадщину в Литві. Документ датовано 1350 роком і підписано верховним маршалком Зігфрідом фон Даренфельдом: 1350 [...] et conferimus fidelibus viris triskullen, schurdeiken et nawte [...] (OF 105, 84^r). У витягу й коментарях

⁶ Rusteyko 105, 238^v, 239 (1339), 239^v (1340) Sa.; Rusteyke 162, 51 (1407) KA. Pr. Eylau. (Trautmann 1925: 84).

42

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

У документі⁷, наведеному в PUB, звертається увага на умови, які постійно підкреслюються під час надання земельних ділянок біженцям: Цей обов’язок покладався також на литовських біженців, яких оселяли на землях Ордену (PUB IV 553). Матеріал, який містить документ, має велику цінність для історії заселення. Зазначається, що ділянку в поселенні Аугкен, повіт Велау, населеному пруссами (лит. Auka, Auk̇ai), надають литовцям. Це свідчить про поселення литовців у Пруссії. Зрозуміло, що після завоювання Велау литовськими силами під час війни проти DO у 1347 році⁸ литовці також мали заселити цей регіон. Автори PUB стверджують, що всі згадані в документі брати — литовці, спираючись на свідчення Р. Траутмана: Імовірно, усі литовці (PUB IV 552). Неясно, що саме мали на увазі автори PUB, адже Р. Траутман називає литовським лише PN Triskulle, тоді як давньопрусський PN він розглядає як Triske (Trautmann 1925: 107). Решту імен бенефіціарів Р. Траутман або не згадує, або лише зіставляє з литовськими PN.

У випадку PN Triskulle — *Trisk-ul- — пор. литовські історичні PN 1611 року W̄alus Trisskanis; 1667 року Gregoris Tryszkaytis; 1811 року Jozepho Tryszka (IAK). Р. Траутман вважає PN Triskulle литовським і наводить як паралель литовський ON Tryškiai (Trautmann 1925: 107). Пор. також литовські PN Triškà, Triškus, Tryškà, які, з одного боку, можуть походити від російського PN Тришка: Трифон або польського PN Trzyszka, але, з іншого боку, можуть мати й литовське походження; пор. литовське triškis «гаряча голова; людина, яка швидко збуджується, нападає, не стримує себе й поводиться несерйозно»; triškúoti «працювати швидко й недбало; неодноразово нападати на когось, штурмувати» (LPŽe).

Schurdeike імовірно, ще не зафіксований литовський PN, оскільки литовський корінь skurd- трапляється в литовській антропонімії; пор. литовські історичні PN 1729–1771 років Martini et Catharinae Skurdiernis, 1808–1820 років Joannes Skurdianis (IAK). Пор. також сучасні литовські FN Skurdėlis, Skurdáuskis, Skurdėnis, етимологічно пов’язані з литовськими skurdùs «бідний, нужденний; жалюгідний на вигляд», skùrdas «брак засобів до існування, бідність, нужда» (LPŽe). У цьому випадку

⁷ Верховний маршал Зігфрід фон Дагенфельд надає братам Тріскуллену, Шурдейкену та Навтену 3 гаки в полі Ауко [Аугкен, повіт Велау] як службове наділення з вірагелдом у 16 марок […], щоб, якщо з Божої волі з часом буде підкорено землю литовців, згаданий Тріскулле, його брати та їхні спадкоємці могли повернути ті маєтки [якими] їхні предки володіли в тій землі, і вільно ними користуватися, за умови, однак, що зазначені три гаки буде повернуто нам, без жодних заперечень (PUB IV 553).

⁸ http://prusija.lki.lt/Vietos/Veluva/V1.html

Straipsniai / Articles

43

DARIUS IVOŠKA

йдеться про литовське особове ім’я *Skurd-eik-, розширене суфіксом -eik-.⁹ R. Trautmann також реєструє давньопрусське особове ім’я з коренем skurd-: 1350 року Scurdenne. Він згадує також литовське особове ім’я 1350 року Schurdeyke з тієї самої грамоти, але вважає його давньопрусським і наводить як паралелі литовські особові імена Scurde та Skurdēlis (Trautmann 1925: 95). З огляду на наведені вище свідчення про походження та етнічну належність обдарованих, не можна заперечувати, що Schurdeike був литовцем.

Згадане в грамоті литовське особове ім’я Nawte – *Naut- має литовське походження; пор. литовські особові імена Naũtas, Naũčius, Nautēlis, які пов’язують із давньопрусським nautin «нужда, бідність» (Zinkevičius 2008: 121, 292). У цьому випадку можна говорити й про успадковане слово; пор. давньопрусські особові імена Nawtarre, 1389 року Naute, Nawtemer, Nawtil, Nautile, Nawtinge (Trautmann 1925: 68). Закінчення -e може мати або замісний характер, замінюючи давньопрусські закінчення -as і -s, або додавальний характер: його або додають до наявного давньопрусського закінчення, або вживають замість давньопрусського закінчення¹⁰. Примітно, що як литовське особове ім’я Nawte, так і наведені вище зареєстровані R. Trautmann давньопрусські особові імена засвідчені в грамотах Тевтонського ордену XIV століття. Це підтверджує, що особові імена з основою naut- були властиві литовцям і пруссам.

4. ГРАМОТИ ВІД 2 ЧЕРВНЯ 1353 РОКУ

Існує ще один привілей 1353 року, підписаний 2 червня великим магістром Вінріхом фон Кніпроде в Марієнбурзі, за яким братам Ructa і Schacūne, а також їхнім двоюрідним братам Nuwicz і Dargis було надано ще 2 гаки землі: 1353 [...] vorlien und geben Schacune und Ructa brudirn und Nuwicz und Dargis eren vettern und iren allen rechten erben ii haken uf dem velde Gauladin [...] (OF 105, 71^v). Цю грамоту стисло згадано також у PUB: 2 червня 1353 року. Марієнбург. Той самий [великий магістр Вінріх фон Кніпроде] надає братам Schacūne і Ructa та їхнім двоюрідним братам Nuwicz і Dargis 2 гаки у місцевості Gauladin [Gauleden, повіт Велау] [на тих самих умовах, що й у № 162. Дата і свідки, як у № 162, з указаними там варіантами] (PUB V 92).

⁹ Wegen des Suffixes s. Skardžius 1996: 159–160.

¹⁰ Щодо закінчень давньопрусських особових імен в історичних грамотах див. Sinkevčiūtė, Stundžia 2001: 53–60.

44

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

В обох текстах обдарованих братів та їхнього двоюрідного брата прямо не названо литовцями. Однак є посилання на попередню грамоту № 162 і зазначено, що братам Ructa і Shacūne, а також їхнім двоюрідним братам Nuwicz і Dargis ділянку площею 2 гаки надають на тих самих умовах, що й Swelgut te та Neydis¹¹, згаданим у привілеї № 162. Останніх двох осіб названо литовцями, тому наведено й умови, типові для надання земель біженцям із Литви. Ці факти можна вважати переконливим свідченням того, що згадані брати й двоюрідні брати були литовцями.

Особове ім’я Shacūne неоднозначне. З одного боку, у ньому можна було б побачити литовське *Šakūn-, походження якого, однак, сумнівне. Ім’я могло утворитися від *šak- та патронімічного суфікса *-ūn-. Пор. литовські історичні особові імена: 1619 року Urban Szakaytis; 1695 року Jakub Szakinis; 1729–1771 років Petri Szakulis (IAK). Пор. також литовське особове ім’я Šakūnas, похідне за допомогою патронімічного суфікса -ūnas від давніх одноосновних литовських особових імен Šakà, Šākas, Šakỹs, або від литовського šakū̃nas «розгалужене, сучкувате дерево» (LPŽe; Zinkevičius 2008: 523). З іншого боку, можливо також *Skakūn- (?), див. LPŽe. Справді цілком можливо, що в 1353 році було зафіксовано, можливо, найдавніший варіант сучасного литовського особового імені Šakūnas.

Литовське походження особового імені Ructa довести нескладно. Литовські особові імена з коренем rukt- трапляються як серед історичних, так і серед сучасних литовських особових імен: пор. 1637 року Krzysz toph Ruktis (IAK) і Rukūtis (Zinkevičius 2008: 318). Безсумнівно, існувало також литовське особове ім’я *Rukta. У цьому випадку можна говорити також про закінчення –a.

Ім’я двоюрідного брата Shacūne та Ructa — Shacūne і Ructa — Nuwicz також може мати литовське походження. Пор. литовське історичне особове ім’я 1802 року Bartholomeaus Nuwizas та сучасні литовські особові імена зі спорідненим коренем: Novas, Novỹs, Novìkas (LPŽe; Zinkevičius 2008: 315). Закінчення -icz нелегко витлумачити. Можна припустити й інше тлумачення особового імені, а саме його двоосновне походження: *No-vyd- (?). Пор. литовські особові імена Nó-gaudas, Nó-kuras, Nó-minas (Zinkevičius 2008: 122). Щодо написання u та o слід зауважити, що чиновники Тевтонського ордену під час фіксації балтійських особових імен також неправильно їх розуміли й плутали

¹¹ [...] братові Swelgut te та їхньому двоюрідному братові Neydis, литовцям, надає 2 гаки в місцевості Ubelithen [Obelitten, Кенігсберзький округ] як вільне від десятини та селянських повинностей спадкове володіння в обмін на звичайну в Пруссії службу з кіньми та зброєю у військових походах і під час будівництва замків. Якщо ж землі Литви колись буде завойовано, то на їхнє прохання їх переселять назад на поле біля Welun, причому вони віддадуть Ордену 2 гаки (PUB V 92).

Straipsniai / Articles

45

DARIUS IVOŠKA

могли бути¹². Другий компонент –vyd- також дуже часто трапляється в литовській антропонімії; пор. литовські PN Mańtuydas (LPŽe), Liáud-uydas, Rám-uydas, Sùr-uydas, а також литовське iš-úysti (iš-úydo) «бачити, помічати» (Zinkevičius 2008: 160). У давньопрусській антропонімії також є багато PN із wyd-: 1387 Arwide, 1401 Eytwyde, 1370 Nerwyde (Trautmann 1925: 14, 27, 70). Залишається також проблема –cz. –cz можна розглядати як адаптоване написання закінчень –ds, –ts, –tz, як у давньопрусських PN Mawcze, що походять від *Mauts, *Mauds, *Maudis, а також Micze від *Mits, *Mitis¹³. Можна, мабуть, дійти висновку, що у випадку Nuwicz йдеться про найдавнішу відому згадку литовського PN *Novyds / *Novydas.

Доказом литовського походження імені Dargis можуть слугувати історичні литовські PN XVII ст.: 1658 Josephi Dargis; 1816 Józef Dargis; 1667 Petri Dargys (IAK). Пор. також литовський PN Dárgis та литовське dargùs «вогко-холодний; гидкий, неприємний, некрасивий; дратівливий, роздратований» (LPŽe). Пор. також литовські PN Dargas: Dárgis, Dargỹs, Dãrgus; Dargỹs (LPŽe; Zinkevičius 2008: 280, 573). Очевидно, що литовський PN Dargis відомий із 1353 року.

Ще одна грамота, підписана великим магістром Вінріхом фон Кніпроде 2 червня 1353 року в Марієнбурзі, засвідчує ще два литовські PN. Братам Kirkle і Wydemyns надають 2 гаки землі на полі Гауледен (округ Велау): 1353 [...] und gegeben kirkle und wydemyns brudirn und iren beyden rechte erbin ii koken uf deme velde gauladin an ackir wesen und weyden [...]^r (OF 105, 72). Цей привілей коротко згадали й укладачі PUB, вказавши на умови надання, зазначені в попередніх грамотах, але не навівши уривка з тексту документа: 1353 червня 2. Марієнбург. Той самий [ВМ Вінріх фон Кніпроде] надає братам Kirkle і Wydemyns 2 гаки на полі Гауладин [Гауледен, округ Велау] [на тих самих умовах, що й у № 162. Дата і свідки, як у № 162, із зазначеними там варіантами] (PUB V 165). Ідеться ще про одне надання земельної ділянки литовцям.

¹² Твердження про те, що під час фіксації балтійських особових і топонімів орденські писарі часто плутали звуки o та u, можна підтвердити прикладами. Наприклад, серед топонімів, записаних Г. Геруллісом, плутання o та u трапляється дуже часто: 1328 Clupien, 1328 Clopien (66); 1319 Kodyen, 1330 Cudyn (67); 1351 Musing, 1445 Mossing; 1305 Wuxtenyken, 1382 Woxteniken (209); (Gerullis 1922: 66, 67, 103 und 209). Подібні випадки плутання o та u трапляються й серед особових імен, зафіксованих Р. Траутманном: 1348 Bundike, 1386 Bundiko і Bondiko; 1419 Busgede і Bosegede; 1299 Kortye, 1336 Curtio; 1399 Tustyr, Tostyr; Tuniko, Tonike (Trautmann 1925: 21, 49 und 110).

¹³ Щодо закінчень давньопрусських PN в історичних грамотах див. Sinkev ičiūtė, Stundžia 2001: 53–60.

46

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

PN Kirkle, імовірно, є литовським PN *Kirk-il-; пор. історичні литовські PN 1679–1693 Stephang Kirka; 1729–1771 Anna Kirkalaycze; XIV ст. Миколаи Купкела; 1771 Martino Kirkia; 1816 Maciej Kirkillo (IAK). Пор. також сучасні литовські PN Kiṙkilas, Kiṙkilas, Kirkilà, Kirkylà, можливо, від литовського kirki-las «особа, чия манера говорити нагадує спів птахів; людина, яка голосно говорить» (LPŽe; Zinkevičius 2008: 579).

Ім’я Wydemyns — безперечно, двоосновний литовський PN, що складається з першої основи wyd- та другої — myn-/-min-, *Vid-min- або *Vid-min-as. Пор. литовські PN Výdmantas, Vīd mantas, Výdmontas (LPŽe; Zinkevičius 2008: 112, 118). Щодо -myn- пор. литовські PN Per-mìnas, Tul-mìnas, Vis-mìnas від miñti «пам’ятати, тримати в голові, не забувати; вгадувати, думати, казати, вірити»; mintìs «мислення; свідомість, пам’ять» (LPŽe). Пор. литовські PN Ar̃-minas, Gùd-minas, Výd-minas (LPŽe; Zinkevičius 2008: 116). Литовський PN Wydemyns, згаданий 1353 року, може бути найдавнішим відомим на сьогодні варіантом сучасного литовського PN Výdminas.

Ще одну грамоту від 2 червня 1353 року підписав той самий великий магістр Тевтонського ордену. Умови надання земельної ділянки тотожні умовам, зазначеним у попередніх грамотах. Згідно з привілеєм братам Werxna і Luxis та їхньому кузенові Trampz надають ділянку землі в Гауладині [Гауледен, округ Велау]: 1353 [...] unseren getruwen werxna und luxis brudern unde trampz irem vettern und ir aller rechten erbin und nachkomelingen uf deme velde gawladin mit wesen weyden und ackirn [...] (OF 105, 72^v–73^r). Щодо Werxna пор. історичні литовські PN: 1625 Jan Werkfnaytys; 1679 Elizabeth Werksnajicia; 1678–1691 Joannis Werksnelis; 1691 Adam Werksnis, а також Werksnys, Werxnis та ін.; 1757–1767 Werksnatis (IAK). Пор. також литовські PN Verksnỹs, Verksnis і литовське verksnỹs «людина, яка швидко починає плакати або плаче без упину» (LPŽe; Zinkevičius 2008: 582). Очевидно, що литовський антропонімікон поповнюється новим PN *Verksna.

Литовці, безперечно, також мали PN Luxis або *Lukš-. Це підтверджує поширеність основи Lux- або литовської *Luks- / *Lukš- серед давньолитовських PN; пор. 1628 Marcin Lux; 1660 Martini Luxa; 1706 Andreas Lukszis; 1779–1781 Mateusz Luks; 1795 Piotr Luks zys (IAK). Пор. також Lukšà, Lùkšà, Lùkšas, Lukšė, Lùkšis, Lukšỹs, Lukšius. Імовірно, PN походять від прізвиська, яке, своєю чергою, пов’язане з литовським lùkšas, -à «хтось із великими відстовбурченими вухами; дурнуватий, повільний» (LPŽe).

Ім’я кузена Werxna і Luxis — Trampz — не має однозначного тлумачення; попри те, що відомі деякі історичні литовські PN, пор. 1551–1555 Jacubas Trąponis; 1697 Andreas Trąmpowski; 1808–1820 Wincentius Trąbecki (IAK), довести його литовське походження важко. Пор. литовський PN Trámpas,

Straipsniai / Articles

47

DARIUS IVOŠKA

ймовірно, германського походження; пор. нім. PN Tramp, Trampp, Tramp(e) (LPŽe; FN 2005: 673). Z. Zinkevičius розглядає лит. PN ТропнеЛь у категорії «Інші особові імена литовського або балтійського походження», порівнюючи його з лит. PN Traṃpas. За Z. Zinkevičius, до кореня [Tramp-] додано запозичений у російській мові зменшувальний суфікс -elis/-ель. (Zinkevičius 2008: 619). Очевидно, що в XIV ст. серед литовців могли бути PN германського походження.

Існує ще один привілей від 2 червня 1353 року, підписаний великим магістром Winrich von Kniprode. У цьому випадку чітко зазначено, що брати-бенефіціари Triczczan, Narunde ir Slaps/Elapz¹⁴, яким знову було надано 2 гаки землі, є литовцями: 1353 [...] und geben unsern tricczcan narunden slaps/elapz brudern littowen iren rechten erbin ii hokin uf dem velde czu gau lyncayn gelegin [...] (OF 105, 80r). Короткий опис привілею в PUB містить ту саму інформацію: 1353 Juni 2. Marienburg. Derselbe verleiht seinen getreuen Triczczan, Narunden, Elapz brudern Littouwen, 2 Hacken im Felde Lyncayn [Linekhnen, Kr. Wehlau] [zu denselben Bedingungen wie in Nr. 162. Datum und Zeugen wie in Nr. 162 mit den dort angegebenen Varianten] (PUB V 165).

PN Triczczan, лит. *Trič-an- або лит. *Trič-on-; пор. лит. іст. PN 1729–1771 Casimiri et Annae Trycianove; 1729–1771 Martinus Trycionis; 1729–1771 Mathias Tryczunas (IAK), а також сучасні лит. PN Tričius, Tričys, Tričas, Tryčius, лит. tričas «людина пристрасної вдачі» (LPŽe; Zinkevičius 2008: 567).

Неясно, чи маємо в цьому PN справу із закінченням -an¹⁵, чи з -on.

Тлумачення лит. PN Narunde є складним, оскільки єдине свідчення не дає змоги впевнено встановити основну форму. Можливо, це лит. PN *Nar-und-is (?), утворене за допомогою рідкісного суфікса -und- (про суфікс див. Skardžius 1996: 102).

¹⁴ У заголовку рукопису грамоти першу літеру PN написано нерозбірливо, тому йдеться або про Slapz, або про Elapz. Однак у тексті чітко написано elapz. (OF 105, 80r). Укладачі PUB, імовірно, спиралися на написання PN у тексті привілею та вважали його формою Elapz (PUB V 165). Однак таке прочитання не цілком переконливе.

¹⁵ PN Triczczan написано не з виразно виписаним закінченням an, а з кривою або опуклою «рискою» над літерою a. Такі «риски» зазвичай означають пропущену літеру n або іноді m, але часом і інші літери. Пор. також написання слів allen, brechen (alle з опуклою «рискою» над усім словом; breche з вигнутою «рискою» над -che) у тій самій грамоті, а також слова kumpthur (kupthur mit dem krummen „Strich“ über -up- in „Erwin von Stockheim ku[m]ptur von brandeburg“) з попередньої грамоти. (OF 105, 80r).

48

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

Крім того, можна припустити, що тут наявна основа nar-; пор. лит. PN Nãras, Narẽlis, Narùtis (Zinkevičius 2008: 120). Такий лит. PN гіпотетично можливий, однак потребує ґрунтовнішого аналізу.

Певні труднощі виникають і при розгляді PN Slapz або Elapz через його нерозбірливе написання. Якщо взяти до уваги, що йдеться про трьох братів-литовців, двоє з яких мали литовські імена, логічно припустити, що ім’я третього брата *Slaps- також могло бути литовського походження. Пор. лит. PN Slapšỹs, походження якого не цілком ясне; пор. лит. slapstýti, slãpsto, slãpstė «приховувати; огортати, балувати» або slapùs «схильний ховатися; той, хто боїться публічності; замкнутий; потайний, підступний» (LPŽe).

Збереглася ще одна грамота від 2 червня 1353 року. На підставі привілею литовцям Elsche та Meczcze було надано 2 гаки землі на умовах, розглянутих вище: 1353 [...] vorlien und geben unseren getruwen Elsche – Meczcze syne vetter den littowen eren rechten erben und nachkomelinge ii hoken uf deme felde lyncayn [...] (OF 105, 79^r). Таку саму інформацію про бенефіціарів і надання земель містить і PUB: 1353 Juni 2. Marienburg. Derselbe verleiht den getreuen Elsche und dessen Vetter Meczcze, den Littouwen, 2 Hacken im Felde Lyncayn [Linkehnen, Kr. Wehlau] [zu denselben Bedingungen wie in Nr. 162. Datum und Zeugen wie in Nr. 162 mit den dort angegebenen Varianten] (PUB V 93).

Ім’я першого бенефіціара Elsche, можливо, має литовське походження. Пор. лит. PN Alsỹs, а також лит. ãlsas «втома», alsà «знесилення, млявість», alsùs «утомливий», alsúoti «дихати», álsėti «дихати, сапіти» (LPŽe). Z. Zinkevičius вважає компонент Als- прусським; він зберігся як успадкований елемент у литовських двоосновних PN Alsỹs, Alséika, Alsẽvičius (Zinkevičius 2008: 74). Імовірно, розглядуване ім’я слід вважати лит. *Als- або *Alš-.

5. ГРАМОТА ВІД 3 ЧЕРВНЯ 1353 РОКУ

Einen Tag später, am 3. Juni 1353, hat der der Hochmeister des DO Winrich von Kniprode in Marienburg eine weitere Urkunde unterzeichnet und damit den Brüdern, Flüchtlingen aus Litauen Dinguttis und Util 2 Haken Land unter den üblichen Bedingungen verliehen: 1353 [...] gebin mit der gebitegen rate und willen Dinguttis und Util den brudirn und iren beyden rechten erbin ii hocken uf dem velde tzu lyncayn im wesen weyden und ackir [...] (OF 105, 80^v). In den PUB liefern die Verfasser eine solche Beschreibung des Privilegs: 1353 Juni

Straipsniai / Articles

49

DARIUS IVOŠKA

3. Марієнбург. Великий магістр Вінріх фон Кніпроде надає братам Дінгуттісу й Утілю 2 гаки в полі біля Лінкайна [Лінкени, повіт Велау] [на тих самих умовах, що й у № 162] (PUB V 93–94).

Імені Dinguttis лит. *Ding-ut-is у литовській антропонімії не знаходимо. Корінь ding- наявний у лит. особових іменах; пор. лит. іст. особове ім’я 1665 року Dinga (IAK) і сучасні лит. особові імена Dìngas та Dìnga (Zinkevičius 2008: 280). У цьому особовому імені засвідчено зменшувальний суфікс -ut- (LKŽe). Корінь ding- був відомий і давньопрусським особовим іменам; пор. давньопрусські особові імена Dynege, Dingele, Dingete, Dingone, Dingocz, Dyngun (Trautmann 1925: 24–25).

Тлумачення особового імені Util складне. Можливо, його можна розглядати як лит. *Atil-; пор. лит. особові імена Ãtas, Atùtis, Ãtikis, Ãt-noras (Zinkevičius 2008: 396). Р. Траутман вважає особове ім’я Vtil давньопрусським (Trautmann 1925: 111). Оскільки автор не подає тлумачення імені, воно залишається нез’ясованим. Можна лише припустити, що особове ім’я Util було відоме литовцям і пруссам.

6. ГРАМОТА ВІД 9 СІЧНЯ 1355 РОКУ

У 1355 році, 9 січня, маршал Сіфрід фон Дахенвельт підписав у Тапіау привілей і таким чином надав трьом синам Alxen – Ykins, Girstaute, Wilant та їхньому двоюрідному братові Mecze 1 гак землі в Лінкенені (повіт Велау): 1355 [...] und gebin unsern getruwen Alxen kinderen ykins girtauten wilant und eren vettern mecze den littowen und eren rechten erbin und nachk[ommlin-gen] [...] (OF 105, 79^v). Привілей побіжно згадується й у PUB: 9 січня 1355 року. Тапіау. Верховний маршал Сіфрід фон Дахенвельт, порадившись із братами Тевтонського ордену, надає своїм вірним литовцям Їкінсу, Гірстауте, Віланту, синам Алксена, та їхньому двоюрідному братові Меце, щоб вони могли краще служити, один гак у полі Лінкайна [Лінкени, повіт Велау] у визначених межах, на тих самих умовах, що й їхнє інше тамтешнє володіння [пор. пожалування від 2 червня 1353 року.] (PUB V 168). Усі згадані родичі — литовці.

Щодо згаданого в привілеї особового імені батька Alxe лит. *Alks-, пор. лит. особові імена Ãlksas, Alksẽvičius (Zinkevičius 2008: 277, 517). З. Зінкявічюс стверджує, що Alks- могло походити від Als-, збереженого в лит. особових іменах Alsỹs, Alséika (Zinkevičius 2008: 74).

Особове ім’я Ykins нез’ясоване. Можливо, лит. особове ім’я *Aikinis / *Aikinas або *Eikinis / *Eikinas. Пор. лит. особове ім’я Eĩkinas, яке, ймовірно, походить від латиського особового імені Eĩķins, а останнє, своєю чергою, походить від німецького особового імені Eicken (LPŽe).

Литовське походження імені Girstaute лит. *Girs-taut- не викликає сумнівів. Пор. лит. іст. особові імена 1728–1776 років Casimirus Girsa; 1830 року Mariana

50

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

Girstatowiczowa. (IAK), auch den lit. PN Girštautas (LPŽe; Zinkevičius 2008: 94, 148). Der PN Girštaute ist ein zweistämmiger PN aus girs- und -taut-. Der erstere wird mit lit. iš-girs-ti ‘hören’, und der zweite mit lit. tauta ‘Volk’ verglichen. Den PN kennen auch die Altpreußen. Vgl. die apr. PN Girštaute, 1378 Girstot, 1388 Girstenne; 1309 Waystauthe, 1425 Rytałwte (Trautmann 1925: 33, 114, 83). Es ist möglich, dass der 1355 erwähnte PN Girštaute eine frühere Erwähnung des gegenwärtigen lit. PN Girštautas ist.

Ім’я Wilant містить литовський корінь *vil-; пор. лит. іст. PN 1621–1646 Petrus pauli Wilanis; 1681Valentis Wilaytis; 1685–1731 Joannis Witalis (IAK). Щодо *vil- див. лит. vìl-tis, vìliasi «сподіватися» (Zinkevičius 2008: 304 und 161–162). PN Wilant, можливо, також можна розглядати як двоосновний PN, утворений з першої основи vil- (див. вище) та другої ant-, пов’язаної з прийменником añt (діал. añ) (Zinkevičius 2008: 74).

Не просто також витлумачити ім’я Mecze (див. вище також PN Meczcze в урядовому документі 1353 року). У литовському історичному іменному фонді є PN 1644 Nicolai Mecis; 1652–1672 Matthiae Meculis; 1708–1740 Symonis Mecul (IAK), які були характерними для литовців, але, здається, мають польське походження. Пор. литовські PN Mečỹs, Mẽčius, які, очевидно, походять від слов’янського двоосновного PN Mečislavь: mečь «меч» + slava «слава» (Zinkevičius 2008: 473).

7. УРЯДОВИЙ ДОКУМЕНТ ВІД 16 СІЧНЯ 1361 РОКУ

Ще один привілей, на підставі якого ділянку землі розміром у 2 гаки було надано Wiculle та Morsis, підписав у Кенігсберзі 16 січня 1361 року маршал Сифрід фон Дагенфельт: 1361 [...] geben unsirn getruwen wirullen morsis eren rechten erbin und nachkomelingen ii hoken akirs uf deme velde lyncayn czu erem alden gute [...] (OF 105, 79ᵛ). Короткий виклад привілею також зберігся в PUB; у ньому вказано ті самі умови й обставини надання земельної ділянки, що й у попередньому привілеї від 9 січня 1355 року: 1361 січня 16. Koenigsberg. Надання, аналогічне попередньому, 2 гаків на полі Lyncayn (Linkehnen, Kr. Wehlau) вірним Wiculle та Morsis (PUB V 549). Звідси можна зробити висновок, що Wiculle та Morsis були литовцями.

PN одного з наділених землею, згаданого в привілеї, Wikulle, лит. *Vik-ul-, указує на поширений у литовських PN корінь vik-. Пор. лит. іст. PN 1635–1731 Paulus Wikus; 1691–1781 Marting Wikugaylis (IAK). Пор. також литовські PN Vikūtis, Vikas і латиський PN Vikis (LPŽe). Z. Zinkevičius вважає основу vik- успадкованою; її значення — «урівноважений», пор. литовські PN Vikas, Vikáitis, Vikūnas

Straipsniai / Articles

51

DARIUS IVOŠKA

(Zinkevičius 2008: 161, 303). PN Vikas є одноосновним PN, однак відомі й його суфіксальні варіанти, наприклад згадані вище Vikūtis, Vikātis, Vikūnas. До цих суфіксальних литовських PN належить і литовський PN *Vik-ul-.

Ім’я другого наділеного землею, литовця Morsis, лит. *Mors-is / *Mars-is (?) /*Murs-is (?) / *Murz-is (?), неясне. Можна, мабуть, припустити, що й у цьому випадку йдеться про змішування звуків o: a: u. Пор. також лит. іст. PN 1610 Kasper Morsanis (IAK).

ВИСНОВКИ

1. У цій статті розглянуто 27 литовських PN з OF 105. У дев’ятнадцяти випадках походження PN литовське, у двох — литовсько-давньопрусське, в одному випадку неясно, чи слід вважати походження німецьким або литовським, ще в одному випадку встановлено слов’янське походження. Чотири випадки залишаються непевними. PN, розглянуті в цій статті, імовірно, є найдавнішими згадками цих литовських PN.

2. Під час дослідження OF 105 було знайдено свідчення, що стосуються важливих історичних подробиць. Урядові документи 1340 і 1353 років засвідчують, що в першій половині XIV ст. у Самланді також жили литовці. Здебільшого це були біженці з Литви, яким DO на умовах прусського права надавав земельні ділянки у спадкове володіння. Цей факт важливий для історії заселення.

3. Під час аналізу привілею 1350 року виявлено помилкове тлумачення PN Schurdeike. Досі PN, спираючись на висновок R. Trautmann, вважали давньопрусським, оскільки автор вважав згаданого в урядовому документі наділеного землею на ім’я Schurdeike давнім пруссом. Додаткові відомості, на які вказують дані урядового документа, свідчать про литовське походження наділеного землею та його імені.

4. Дослідження PN, засвідчених у рукописах OF 105, у багатьох випадках ускладнюється нечіткою передачею литовських PN.

5. Однозначно пояснити або точно витлумачити деякі з розглянутих PN неможливо. У більшості випадків можна реконструювати лише основи PN; закінчення не можна достовірно відновити на підставі засвідчених форм PN.

52

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII

Litauische Personennamen in den Ordensdokumenten

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Gerullis Georg 1922: Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin und Leipzig: Vereinigung wissenschaftlicher Verleger Walter de Gruyter & Co.

http://prusija.lki.lt/ [2015-08-03]

IAK – Картотека історичних особових імен. Вільнюс: Інститут литовської мови.

Kohlheim Rosa, Kohlheim Volker 2005: Duden. Familiennamen. Herkunft und Bedeutung. Mannheim, Leipzig, Wien, Zürich: Dudenverlag.

LKŽe – Словник литовської мови, електронна версія, редколегія: Гертруда Нактинене та ін. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2013. Доступ в інтернеті: www.lkz.lt [2015-08-03].

LPŽe – Словник литовських прізвищ, електронна версія. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2012–2015.

Орденський фоліант № 105. Таємний державний архів Прусської культурної спадщини. Берлін.

PUB I–VI – Серафім Август, Філіппі Рудольф, Машке Еріх, Гайн Макс, Кеппен Ганс, Конрад Клаус: Прусський збірник документів 1–6. Кенігсберг (Пр)/Марбург: Грефе унд Унцер/Ельверт/Сцієнтіа Аален, 1932–2000.

Skardžius Pranas 1996: Rinktiniai raštai 1. Lietuvių kalbos žodžių daryba. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

SRP II – Гірш Теодор, Тьоппен Макс, Штрельке Ернст: Scriptores rerum Prussicarum 2. Лейпциг: Видавництво С. Гірцеля, 1863.

Stundžia Bonifacas, Sinkevičiūtė Daiva 2001: Prūsų onimų germanizavimo tyrimai K. O. Falko rankraščiuose. – Baltistica 36(1), 53–60.

Trautmann Reinhold 1925: Die altpreußischen Personennamen. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Zinkevičius Zigmas 2008: Lietuvių asmenvardžiai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Straipsniai / Articles

53

DARIUS IVOŠKA

Литовські особові імена в документах Тевтонського ордену

АНОТАЦІЯ

Дослідження фоліанта № 105 Німецького ордену (у тексті — OF 105) мають дуже важливе значення для балтійської ономастики. Хоча на початку XX ст. цей фоліант досліджували відомі ономасти Юргіс Геруліс і Райнхольд Траутманн, які цікавилися та збирали лише давні прусські топоніми й особові імена, у ньому й досі залишається багато недослідженого матеріалу, важливого для ономастики. Цей фоліант є збіркою привілеїв Німецького ордену, переважно XIV ст., якими пруссам і литовцям виділяли земельні ділянки. Дуже важливим є той факт, що в OF 105 міститься багато литовських особових імен, частину з яких розглянуто в цій статті. Досліджувати матеріал, що міститься в OF 105, дуже складно через мінливий почерк кількох осіб, які писали документи, а особливо через різне написання онімів. Є багато виправлень, закреслень і приміток, документи в поганому стані, особливо пергаменти, тому окремі фрагменти текстів, а разом із ними й оніми, важко прочитати.

Литовські особові імена зафіксовано й в інших історичних джерелах, наприклад, у «Описах литовських шляхів» (нім. Litauische Wegeberichte), що містяться у відомій збірці Scriptores rerum Prussicarum, у якій багато прусських і литовських онімів із документів XIV ст. Досі досліджені литовські особові імена зібрано зі значно пізніших історичних джерел і церковних книг.

У цій статті розглянуто 27 особових імен, знайдених у OF 105, якими називали пруссів і литовців, що втекли з Литви й оселилися в Пруссії. Антропоніми наведено в хронологічному порядку укладання документів. При розгляді кожного литовського особового імені подано контекст із документів OF 105, а дані зіставлено з матеріалом Прусських книг документів (нім. Preußische Urkundenbücher). У статті зроблено спробу критично проаналізувати джерела й етимологію розглянутих антропонімів.

Надійшла 20 жовтня 2015 р.

DARIUS IVOŠKA

Інститут литовської мови

Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius, Lietuva

[email protected]

54

Acta Linguistica Lithuanica LXXIII