Skip to document
Back
Go to original Localized version was produced by AI. It may contain inaccuracies.
Preparing document pages…

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: синтаксис, семантика та прагматика давньої й сучасної литовської мови, історія культури Литви та церковних текстів.

ŽEMAITIŠKOS TAPATYBĖS RAŠKA: DĖLIONĖ IŠ KRETINGOS TARMIĖS ŽODYNO (2011) PAVYZDŽIŲ

не змушуй жмудина втрачати терпіння /

а то все може обернутися зовсім не так, як очікуєш // KTŽ, p. 459

Вираження жмудинської ідентичності: зібрати докупи приклади з Словника кретингського говору (2011) в єдину картину

Краще не виводь жмудина з терпіння /

а то все може обернутися зовсім не так, як очікуєш // KTŽ, p. 459

А Н О Т А Ц І Я

По-різному оцінюють жемайтів: і як упертих, і як небалакучих, і як неповоротких, і як неввічливих... Але ніщо так добре не розкриває характеру людини, як її власна мова. Не лише те, що вона говорить про себе та інших, а й те, як вона це говорить. Ідеться не тільки про ввічливість, а й про саме формулювання. Сам мовець може навіть не відчувати своєрідності свого висловлювання. Трохи легше розпізнати її, коли вона закарбована на письмі. Чимало перлин живої жемайтської мови зібрано в «Словнику кретінгського діалекту» Юозаса Александравічюса. Спираючись на дані цього словника, у статті зроблено спробу показати, як у мовленні жемайтів виявляється їхнє ставлення до самих себе й інших, різних етапів життя, навколишнього середовища, можливості побути на самоті й бути разом з іншими, намагаючись ладнати й домовлятися.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: жемайти, ідентичність, автентичність, діалогічність, цінності, зобов’язання, емоції.

64

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

АНОТАЦІЯ

До жемайтів ставляться по-різному: вважають їх упертими, мовчазними, неповороткими, навіть неввічливими... Але ніщо краще не розкриває характеру людини, ніж її мова. Важливо не лише те, що людина говорить про себе й інших, а й те, як вона це говорить. Ідеться не тільки про ввічливість, а й про добір слів. Мовець часом може навіть не відчувати особливості свого висловлювання. Трохи легше її розпізнати, коли вона зафіксована на письмі. Чимало перлин живої жемайтської мови можна знайти у «Словнику кретінгського діалекту» Юозаса Александравічюса. Спираючись на дані цього словника, у статті зроблено спробу показати, як у мовленні виявляється ставлення жемайтів до самих себе й інших, різних етапів життя, навколишнього середовища та можливості бути на самоті й разом з іншими, намагаючись ладнати й доходити згоди.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: жемайти, ідентичність, автентичність, діалогічність, етика, зобов’язання, емоції.

ВСТУП

Розпізнавання жемайтської ідентичності людини представником іншої етнічної групи (литовської чи не лише литовської) може бути застережливим сигналом. Зрозумій, людино: якщо перед тобою жемайт або жемайтка, не варто сподіватися на легке спілкування з ним чи з нею. Чи справді ці жемайти так помітно відрізняються від представників інших етнічних груп Литви? Чому їх можна розпізнати як жемайтів навіть тоді, коли вони, маючи жемайтську ідентичність, не декларують її поза Жемайтією або серед нежемайтів? Наприклад, якщо вони чудово володіють літературною литовською мовою1, а своє жемайтство навіть не вважають чимось особливим?

Найчастіше вважають, що жемайтство пов’язане з інакшим мисленням2 і грубою манерою мовлення, частково зумовленою фонологією жемайтської мови3, а також великою кількістю дивних слів, особливо запозичень (славізмів і германізмів). В інтернеті легко знайти словнички, які намагаються проілюструвати цю грубість і дивність запозиченнями (Kalnuvienė, pa., 2007–2008; Skouds 2018), а також збірки анекдотів (Žemaitė anekdota 2018). Звісно, є й ґрунтовніші розмови, що застерігають

1 Про труднощі набуття такої здатності та вплив діалекту, який може виявлятися, коли жемайт розмовляє літературною литовською мовою, див.: Grinaveckis 1973: 31–35; Zinkevičius 1994: 126–131.

2 Після того як Сільвія Папауреле та Казимерас Жуперка проаналізували приклади з корпусу й провели експеримент із вільними асоціаціями, найвиразніше окреслилися такі риси жемайтства: упертість, наполегливість, терплячість (Papaurėlė, Župerka 2010: 190–192, 195–196, 197–198).

3 Dėl žemaičių kalbos statuso žr. Pabrėža 2017: 43–48. Išsamų žemaičių kalbos tarmių ir patarmių fonologinės sistemos aprašą žr.: Girdenis 1967, 200; Atkočaitė 2002; Murinienė 2007.

Straipsniai / Articles

65

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

про занепад самогітської ідентичності або потребу в зрілій самосвідомості й зусиллях, необхідних для її збереження (Žimkutė 2008; Kajenas 2013).

Питання історії та сучасності самосвідомості й ідентичності самогітів останнім часом привертають дедалі більше серйозної уваги (пор.: Bliūmas 1997; Pakalniškis 2001; Papaurėlytė, Župerka 2010; Petreikis 2012; Pabrėža 2017: 31–36), але ще залишається чимало недослідженого, хоча ґрунт для досліджень уже досить добре підготовлений. Щодо видань джерел самогітського мовлення, можна порадіти успіхам, що випали на долю північних самогітів-кретингців і північних самогітів-тельшяйців4. Північні самогіти мають кілька опублікованих джерел, що засвідчують унікальну спадщину самогітського мовлення другої половини XX століття5:

1) Kretingos tarmės žodyną (Aleksandravičius 2011) Юозаса Александравічюса, укладений Даґуолею Мікуленене та Дайвою Вайшнене, ілюстративний матеріал якого вирізняється автентичним мовленням північних самогітів-кретингців, що має форму діалогу; укладач словника ретельно занотовував його близько 60 років6;

2) тексти північних самогітів-тельшяйців, підготовлені Алексасом Ґірденісом і опубліковані 1996 року в книзі Taip šneka tirkšliškiai: šiaurės žemaičių telšiškių tarmės tekstai su komentarais, що вирізняються послідовною діалогічністю, імпульсивністю й автентичністю7;

3) Šiaurės vakarų žemaičių žodyną: Ylakių, Lenkimų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektas Біруте Ванагене (т. I — 2014, т. II — 2015). Приклади зі словника (картотеку укладали в 1957–1996 роках; див. Vanagienė 2014: XXII) належать до дискурсу як автентичного діалогу, так і оповіді.

4 Межі ареалів діалектів північних самогітів-кретингців і тельшяйців, а також приклади мовлення й транскрипції див. у створеній Інститутом литовської мови Tarmių žodyno duomenų bazėje.

5 Про поділ самогітського діалекту на північносамогітські говірки, так звані донінінкай, та їхні мовні особливості див. Zinkevičius 1994: 85–87, 112–120; про суттєву відмінність північних самогітів-тельшяйців від кретингців, що ґрунтується на чергуванні u, i // o, ę у ненаголошених складах, див. там само: 114.

6 Період збирання картотеки й укладання словника — від середини 1940-х років до 2004 року (пор.: Mikulėnienė 2011: XII; Vaišnienė 2011: XX).

7 У книзі діалектних текстів Taip šneka tirkšliškiai: šiaurės žemaičių telšiškių tarmės tekstai su komentarais подано розмови родичів і сусідів Алексаса Ґірденіса, які жили в околицях Тиркшляй у Мажейкяйському районі; їх таємно записували прихованим мікрофоном у 1968–1985 роках. Як споріднене джерело записів мовлення цього діалекту слід назвати збірник текстів Šiaurės žemaičiai telšiškiai (2013), укладений Юозасом Пабрежою, Відаю Марцішаускайте та Астою Лескаускайте. Це тексти переважно того самого періоду, значну частину яких також становлять записи, зроблені А. Ґірденісом. Щоправда, рівень автентичності цих розмов дещо інший, оскільки учасників зафіксованих тут мовленнєвих ситуацій спеціально розпитували, і вони знали, що розмову з ними записують.

66

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlinė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

У зазначених виданнях автентичне самогітське мовлення було увічнене й стало частиною писемної спадщини8. Мета цієї статті — розглянути перше зі згаданих джерел ілюстрацій самогітського мовлення, яке охоплює найдовший період фіксації безперервного матеріалу, — Kretingos tarmės žodyną (далі — KTŽ), у якому представлено менталітет людей, що розмовляють кретінгіським говором північносамогітського діалекту. Основну увагу буде зосереджено на тому, як в ілюстративному матеріалі цього словника1011 відображено усвідомлення ідентичності мовця та людей із його оточення. Поняття вираження ідентичності ґрунтується на зосередженні на моделях найчастіше повторюваних висловлювань; увагу приділено радше не своєрідності окремих лексичних одиниць (тому важливі не самі слова, а ілюстративні приклади), а семантичній, а іноді й структурній, своєрідності фрази, речення чи більшого фрагмента дискурсу, особливо — вживанню фразових моделей, не властивих загальнолітературній литовській мові. Така мозаїка своєрідних повторюваних фрагментів дискурсу може виявити шкалу цінностей, притаманних самогітам, і властиві їм моделі сприйняття світу, які представникові іншої етнічної групи через їхню своєрідність і незвичність можуть видатися пов’язаними зовсім не з тими рисами й цілями, на які вони насправді вказують.

Структура цієї публікації така: у вступній частині коротко описано мережу ціннісних установок, що визначила принципи добору матеріалу для дослідження і може допомогти встановити найвиразніші риси самогітської ідентичності. Далі особливості дискурсу, що відображають своєрідність самогітського світогляду, згруповано за семантикою, а іноді й семіотикою; розглянуто їхнє значення та деякі аспекти формулювання, а також звернено увагу на причини й мотиви своєрідних висловлювань і часом на граматичні особливості структури та будови деяких фраз або речень. Добір матеріалу

8 Згадано ще одне видання записів самогітського мовлення — тексти кретінгіського говору північносамогітського діалекту з коментарями, підготовлені Зофією Бабіцькене та її колегами (2007).

9 На думку Дайви Вайшнене, Kretingos tarmės žodyną доречніше було б назвати не словником кретінгіського діалекту, а «словником кретінгіського говору (або говорів околиць Кретинги)» (пор. Vaišnienė 2001: XX). Однак, якщо оцінювати словник не з огляду на локалізацію місць збирання матеріалу та зазначені автором у вступних примітках площу й межі території цього говору (~600 км²), назва, запропонована Й. Александравічюсом, цілком виправдана, адже матеріал словника чудово підходить для ілюстрування способів мовлення й мислення всіх кретінгійців північносамогітського діалекту. Докладніше про основні особливості діалекту, структуру словника та принципи обраного способу подання див.: Aleksandravičius 2011; Vaišnienė 2011: XIX–XXII.

10 Вибір змішаного типу словника — такого, що варіює між диференційним та інклюзивним, — імовірно, зумовлений авторськими установками щодо іншого й тривалого періоду записування слів, який до того ж мав різний характер; пор. Vaišnienė 2011: XXI.

11 Про те, що цей словник найбільше цінують як унікальне джерело діалектного матеріалу, див.: Mikulėnienė 2011: VII; Vaišnienė 2011: XXIV. Заради збереження цієї унікальності у словнику залишено й не зовсім точно відтворені значення слів (пор. Vaišnienė 2011).

Straipsniai / Articles

67

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Метод — селективно-інтуїтивний, орієнтований на своєрідні та/або часто повторювані фразові моделі певного структурного типу. Оскільки обсяг матеріалу дослідження дуже великий, а електронну версію KTŽ досі не оприлюднено, статистичного аналізу не подано; натомість численні ілюстрації демонструють варіативність прикладів продуктивніших семантичних чи семіотичних моделей. Добираючи ілюстрації самогітського мовлення для статті, намагалися якомога точніше відтворити фонетичну транскрипцію, застосовану в KTŽ¹².

1. ВИРАЖЕННЯ САМОГІТСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ У СВІТОГЛЯДІ МОВЦЯ KTŽ

Починаючи розмову про складник самогітської ідентичності, необхідно наголосити, що значна частина матеріалу, ілюстрованого в KTŽ, — це не фрагменти монологічного наративу, а активного діалогічного дискурсу, наприклад:

1) nò kąp ėt? // – gėr / ėt kąp par_svėista // 91

2) kąp tàu bèt? // – kąp kėlo kùoje / tēp er_ėt // 91

3) kąp_tò gīveni? // – tēp sàu / vẹdọtenė / nē gėrā / nē prastā // 484

4) vọ_kū tò fọrgaũosi / ka_ėtį_tõrgo? // – ėtò sàv parūodītė er_ėtėtūs pasėveizietė // 460

5) ar_ėsėu nòmėi / a_nòi? // – nòi nòt / tūjau ėsėu // 261

6) šėkėis smòkės / jọ_matau / tòrį // jė / vọ rasi nòn patė rėks // 335

7) kąp_às ėsọ / ka_līn? // gėrā / ka_līn / gėrā augsi // 217

8) nu_mamā gavāu nǫksa i_nǫgara òž_niekus // gavā nǫksa òž_naklūsima // 258

9) sò_anò nieka rìmta naešvēsi / òns tik plòskòu / e_vėskas // pākòl jāuns // e_plòskòu / vọ ka_apezānės / e_ṣorimės // 310

Щоправда, більшість ілюстративних прикладів зі «Словника кретингського діалекту» (KTŽ) — це фраза або речення, вимовлені однією особою, однак про активну діалогічність у них свідчать особливо часто обрані речення з модальністю волевиявлення, у яких багато питальних та (або) наказових

12 Про принципи й особливості цієї фонетичної транскрипції докладніше див.: Aleksandravičius 2011: 17–18; Vaišnienė 2011: XXII–XXIX.

68

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėjonė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

форм наказового способу чи інших граматичних засобів вираження діалогічності, наприклад звертань і маркерів вираження емоцій — вигуків, звуконаслідувань, лайливих слів тощо. Напр.:

10) pavažuk tūolau // 477

11) kās pri jūsa nāuji? // 319

12) a_nēsi pri_dārba natakšuojes13 // 438

13) vòi kū ānēi vārga vēsa nākti pri_tā snāpsē // 318

14) navartaluokēties ont_slāžūolē / vakā // 476

15) vakā / jūs dėdė sūntat / nurārinsēt kū_nuors nu_lentīnā // 335

16) vėžluok grētū / jō pavielōusē // 483

17) a_jūs žēnuot / kām ī_jūsa žōsis / mūsa āvėžos // 458

18) kēik dōusi radū / rādau tāva brokštēlē // 332

19) bēn_ēsi rōganūtis / ka_tēp ēsdīkāuji // 332

20) ēk_tō nu_mōna gālū sō_vēsās sava rakibālas14 // 334

Це дає змогу вважати найвиразнішою рисою ілюстративних прикладів у цьому словнику автентичну діалогічність, яка за способом побудови фраз, подання та виникнення засвідчує інший вияв дискурсу, ніж той, що властивий оповідному наративу (уникаючи рис оповіді, спрямованої на спогади15), і розглядати цей словник як джерело фрагментів мовлення та прикладів, характерних для повсякденних ситуацій у житті жемайтів. Здатність Ю. Александравічюса обирати для більшості ілюстрацій KTŽ не дискурс, що передає оповідний стиль, а фрагменти повсякденних розмов робить матеріал цього словника живішим, ніж можна було б очікувати, зважаючи на те, що ілюстрації KTŽ є спадщиною періоду, який охоплює другу половину XX ст., коли під час діалектологічних записів основну увагу приділяли розповідям найстарших і найосіліших інформантів. Про те, що зумовило такий вдалий добір ілюстративного матеріалу KTŽ, можна лише здогадуватися. Однією з причин, можливо, є те, що укладач KTŽ збирав і записував матеріал сам і, найімовірніше, робив це в середовищі, де йому вдавалося стати для інформантів своїм і майже непомітним; можливо, він записував найцікавіші фрази нишком або з пам’яті. Фрагменти дискурсу в KTŽ дуже часто свідчать, що мовець-інформант був не пасивним учасником, зосередженим на спогадах і розповіді про минуле, а активним учасником ситуації, чиє мовлення пов’язане з реальними повсякденними ситуаціями та актуальними завданнями. Це людина, яку турбували теперішнє й найближче майбутнє, тож настанови й цінності виявляються в коротких фразах.

13 taksōti, tākso, taksōja, ~ōjē – «лежати розпластавшись, простягнутися, лежати» KTŽ 438

14 rakýbalas – «інструмент» KTŽ 334

15 Apie prisiminimams būdingą naratyvą žr. Harré 2008: 702–703; apie pasakotojo, kaip įvykių liudininko, vaidmenį žr. Kurokawa-Buzan, Zamorski 2009: XII.

Straipsniai / Articles

69

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Стаття ґрунтується на припущенні, що ілюстрації KTŽ передають образ певного мовця16, який репрезентує досвід і уявлення багатьох неназваних (із неуказаною або нерозкритою ідентичністю) індивідів; цей образ проступає під час спроби класифікувати певні моделі висловлювань, спровоковані тими чи іншими повсякденними ситуаціями. Такі висловлювання цілком упізнавані для кожного, хто виріс у жемайтському середовищі, проте оцінюються кожним по-різному — як прийнятний або неприйнятний спосіб мовлення. Ідентичність жодної людини не є цілком цілісною (Helm 2009: 13), але певні риси в кожному з нас усе ж виявляються виразніше. Це дає підстави вважати, що люди, які сприймають фрази подібної структури й оцінюють їх подібним чином, мають щось спільне. Самого лише факту, що їх так виховали й що вони пов’язані з настановами, які їм прищепили, може бути недостатньо: така поведінка може бути неприйнятною чи незвичною, але принаймні вони знають про її можливість. Тому зафіксовані в KTŽ висловлювання, що репрезентують певну модель поведінки та розкривають найважливіше для мовців, можуть допомогти окреслити певні контури ідентичності, неминуче властиві особам жемайтського походження просто тому, що вони бачать і говорять по-жемайтськи, тобто певним чином.

2. ПІДҐРУНТЯ: КРИТЕРІЇ ВИЯВУ ОСОБИСТОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Намагаючись зібрати зображення, розбите на численні деталі, в єдиний образ, потрібна певна опора. Починаючи складати за KTŽ пазл жемайтської ідентичності, зручний каркас для нього запропонували ціннісні орієнтації, сформульовані Флоренс Клакхон і Стродбеком Л. Фредом (1961): система з трьох складників, найбільше зосереджена на взаєминах між людьми, розумінні часу й діяльності та їхньому вияві (Dumont 2002 [1983]: 256; Hils 2002).

2.1. Контури системи ціннісних орієнтацій

Щоб скласти задуманий пазл жемайтськості, KTŽ доводиться читати як роман17, персонажі якого (названі й неназвані) короткими фразами розкривають

16 Поняття мовця й того, хто говорить у статті вживаються як синоніми. Чоловічий рід обрано як узагальнювальний: він може позначати мовців обох статей, якщо з фрагмента не очевидна стать адресанта.

17 Тут доречне порівняння з «Грою в класи» Хуліо Кортасара, коли читачеві постійно доводиться переходити з одного місця книжки до іншого.

70

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

таємницю особистостей і тим самим дає читачеві змогу з’ясувати значення цінностей, що моделюють їхній світогляд. Розуміння системи цінностей і моделей вираження оцінок для визначення ідентичності є надзвичайно важливим, адже, оцінюючи щось, людина завжди характеризує і саму себе або розкриває свою сутність (Helm 2009: 12). Найбільше достовірність оцінок може гарантувати автентичне мовлення, оскільки цілісне розуміння іншої людини досягається лише в спілкуванні з нею. За словами Мартіна Бубера, лише в діалозі інший постає таким, яким він є, а кожне його висловлювання, дія й погляд позначені печаттю унікальності, що дає змогу його впізнати (Philips 2011: 30). Спілкування є найбільш безпосередньо репрезентованою частиною неминучої взаємодії, що охоплює взаємини як із людьми найближчого оточення, так і з членами спільноти, яка нас оточує.

Цінності вважають частиною особистої ідентичності, а норми, що найбільше впливають на рішення людини (а отже, і на її ідентичність), розуміють як максими поведінки (Helm 2009: 12–15). Тому важливо з’ясувати емоції, які найбільше розкривають людину, як-от честь і сором (Helm 2009: 11), а також основні критерії вираження особистої ідентичності, зумовлені зобов’язаннями. Беннет Гелм (2009: 17) виокремлює три групи зобов’язань і пов’язаних із ними емоцій.

Модулювальні зобов’язання (англ. transitional commitments) пов’язані з амплітудою глибоких емоцій, що визначає напрям погляду (Helm 2009: 23–27). Ця амплітуда може бути спрямована в минуле — до спогаду (наприклад, неживою емоцією вважають турботу чи тривогу, що виникає через занепокоєння щодо відповідності близької людини вимогам шкали цінностей, с. 27), або ж вона може бути позитивною, спрямованою в майбутнє — до очікуваної емоції (пов’язаної з упевненістю (англ. self assurance) як здатністю відповідати нормі шкали цінностей, с. 25).

Оціночні зобов’язання (англ. tonal commitments) визначають позитивний або негативний емоційний тон. Оцінюючи щось, людина встановлює й характеризує своє ставлення до предмета чи особи, яких оцінює, — така ідентифікація невіддільна від самої людини (с. 14). Цінності втілюються в ідентичності, якій вони підпорядковуються та яку формують (с. 14). Особисту ідентичність не можна відокремити від способу життя, який людина вважає цінним; це пов’язано із зобов’язаннями, яких вимагає обраний спосіб життя (пор. с. 14). Вираження особистої ідентичності багатошарове. Отже, щоб визначити силу цінностей, потрібно зрозуміти шкалу цінностей, що становить частину нашої ідентичності. Значущість людини для самої себе невіддільна від сукупності оцінюваних речей, які її сформували; людина та її цінності передбачають одна одну, як центр уваги та його аспекти (с. 31). Цінності, втілені в особистій ідентичності, спонукають людину обирати певний спосіб життя — той, який вона вважає цінним (с. 28). Інтуїтивно усвідомлюваний рівень цінностей визначає особисту ідентичність (с. 28).

Основою фокальних зобов’язань (англ. focal commitments) вважають турботу (с. 15–19). Це означає, що комусь забезпечують добробут, який залежить від того, як цей добробут розуміють і наскільки важлива ця річ або людина для того, хто піклується.

Straipsniai / Articles

71

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

(с. 18–19). Турбота про іншого завжди потребує уваги й дій — уваги й дій?

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

фрази, що розкривають довкілля. Далі такі фрази з КТЖ розглядатимуться як висловлювання мовця (того, хто говорить):

1) про себе та інших (звертаючи увагу на функціональність цих фраз на осі я–ти–третя особа–будь-який індивід);

2) про час і простір (розглядаючи зміни в оцінюванні себе й довкілля в різні періоди життя та циклу індивідуального часу);

3) про буття й діяльність (звертаючи увагу на різні можливості самостійності та співпраці, а також на оцінювання таких можливостей).

3.1. Ставлення до себе та інших

3.1.1. Співрозмовникові про себе

Матеріал КТЖ дає змогу побачити співрозмовника, який упевнений у собі й здатний співчувати іншим, іронічно описує свої мінімальні потреби чи певні особливості характеру (чутливість, осілість тощо), наприклад:

21) on stobērkāulo tōr gālvā / vò on gālvō kopē // 395

22) āš ēš tōki mēnkštuolē¹⁹ // vēš gāluos // 239

23) prī tā žemē ēš vēsa ōmžī prisērēšes // 318

Мовець любить підкреслювати своєрідність набутих умінь, фізичну витривалість, сміливість, універсальні здібності, що виявляються в певних ситуаціях, або обмежені можливості, наприклад:

24) āš mūo pasēstuo on gālvā // 24

25) gvėnō sō cėgōnās er ēsnōkāu cėgōnēškā // 60

26) kās mòn bēs kiluomēteris / iš pārēto grēta vēn // 484

27) tōmsies iš nālō bējōte // 439

28) kūra pri̇ vēš dārbī dābā ēto // 159

29) āš gālō tikta prāngenē²⁰ ēgėrte // 318

Перевагу в певних особистих можливостях (набутих чи дарованих долею) люблять підкреслювати за допомогою порівняння, наприклад:

30) tās mòn ir žōki vētō pakēlē // 442

Порівняння може містити вказівки на конкретне оточення (наприклад, прислівник місця ten) або бути абсолютизованим (пор. приклади 33–34 із прийменниковою конструкцією за, що непрямо підкреслює власний успіх, або фразою nei vienas žmogus, що абсолютно підкреслює власну винятковість), наприклад:

31) āš būou tēn veso senū // 489

32) āš būou tēn veso stėprēs // 489

¹⁹ minkštanėlis, ~ė — «той, хто ніжний, м’якого характеру» KTŽ 239

²⁰ prāngināi — «не підряд, пропускаючи один» KTŽ 318

Straipsniai / Articles

73

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

33) mōna tētis ož̇ves gēr̄us // 449 34) ni_vēns žmūgos tēik naēger ōndēns kāp_ās // 256

Іноді мовець у KTŽ відверто говорить про легші чи тяжчі порушення здоров’я, наприклад:

35) eṧ sendēina dėdē nagalings / ni_pri_darba nėso // 248 36) bēški pabēgo e_tūjau dikstē21 // 77 37) mōna rōnkas e_klōjes dėle plēsē // 303 38) mōn vēdōre ožtoka // 458

Покладаючись на співрозмовника, він може порадитися (іноді створюючи порівнянням комічне враження, див. приклад 40) про такі речі, які навіть тоді, коли вони очевидні, буває нелегко назвати, наприклад:

39) šitas22 atskėlėu tūks sōr̄žes / navikas / ba_upa // 346 40) vārgtō kāp mōsēs pālavuos // 277 41) eṧ sōsegrāūs / nēka nabnōro / eṧ tēp kāp_kārte vēdāms // 482 42) ēk_tō / žālī žālī / kāp mōn nabsēnkas gīventē // 496 43) mōna abōdōms vākōms mēns protēlis // 22 44) sūnoks mōna gīvenēms / āli nēks napadēs / ko_pridēs e_bēdavuotēs // 74

У KTŽ важко знайти згадки мовця про його постійні (тривалі) соціальні ролі, найімовірніше, тому, що для мовця й адресата це очевидні речі; однак може згадуватися тимчасова службова роль, яку виконують разом з іншими особами23, наприклад:

45) mēs tū_kārt kėlē ojē24 medinčēms25 žōkus vāriem // 464

Щоб підкреслити особисту незалежність, мовець у KTŽ може вказати на факт відсутності ціннісних зобов’язань, імовірно, також тимчасових, наприклад:

46) kās mōn / nā_patī / nā_vākā // 248

У KTŽ можна знайти приклади, які показують, що мовець не впевнений, чи вдалося адресатові його впізнати, або визнає, що помилився, намагаючись встановити особу іншої людини; іноді, за несприятливих обставин, від упізнавання іншої людини відмовляються з докором, наприклад:

47) a_tō mōni matā? 31

21 dyk̄ti, ~sta, ~o — «задихатися, знемагати» KTŽ 77

22 цей присл. – «ось» KTŽ 414

23 Про «я» як адресанта тексту, у деяких випадках з урахуванням відношення до «ми», див. Rosinas 1996: 36.

24 ūjis – «погонич» KTŽ 64

25 medinčius – «лісовий сторож, лісник» KTŽ 232

74

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

48) я вже сам бачу / що справді облив²⁶ // 305

49) того чоловіка не було / я озирнувся // 478

50) [а піти до них? //] – ні / не пішов / перехрестився // 497

Режим мовця в KTŽ безпосередньо пов’язаний із розумінням значення довкілля та ситуацій, що складаються, або з розпізнаванням настрою іншої людини (зумовленого мовою тіла), наприклад:

51) стоячи там далеко, він мені підморгнув // і я все зрозумів // 239

52) чого ці діти витріщили очі / я все одно не зрозумів // 23

53) наша сусідка, сидячи, схилила голову / я зрозумів / що щось сталося // 210

Посилання на успішне бачення може слугувати підтвердженням розуміння та/або формування понять, наприклад:

54) я сам усе побачив // 287

55) мені наснилося, що ти грішний / вуха в тебе почервоніли // 116

Усвідомлення важливості зору зумовлює скарги на порушення зору (слід звернути увагу на абсолютизацію значення описуваної дії запереченням або прислівником), наприклад:

56) коли ти трохи вийдеш / я не бачу // 439

57) мені так очі засліпило // 440

58) так перелякався / що вже очі почали рябіти // 332

59) коли піднімав каміння / змія²⁷ з очей вискочила // 502

У KTŽ є багато посилань подібної моделі, які свідчать, що мовець сліпо оберігає особистий простір і заборонами чи зауваженнями намагається не підпускати надто близько іншу людину, наділену силою (яка намагається) порушити межі цього простору не лише поглядом, а й іншими способами, наприклад:

60) такий замурзаний, і тепер лізе мені в очі // 378

61) не встигла людина й оком моргнути // 23

62) чого ти так сумуєш за мною? 116

63) не відставай від мене²⁸ // 327

64) не відставай від мене²⁹ / поволі посувайся // 331

65) не напружуйся, чоловіче / який ти синій // 238

66) не мельтеши, чоловіче // 242

67) не натягай на себе таких огидних ганчірок, чоловіче // 445

68) не висовуйся зі своїми огидними руками, чоловіче // 445

26 aplėstōi – «той, хто розкидається ліктями» KTŽ 305

27 žėžėpa – «іскра» KTŽ 502

28 apipurslōti – «оббризкати слиною, обпирскати» KTŽ 327

29 апітро̄ті — «видихати легені» KTŽ 331

Straipsniai / Articles

75

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

69) kūo_tò tēp on sèk̇vemnė / môn pòti sāva dāsė? 201

70) naḋl̇ink cė sāva plā̇kū / apiplaukėniesi môn // 303

71) nannauk̇eniek mônā draḃūžu ṡo sāva tāuk̇enūms ṙonk̇oms // 442

Докори чи наклепи іншої особи мовець також сприймає як загрозу власній ідентичності, тому прагне з’ясувати причини такої поведінки, вимагає вибачитися або пропонує, наприклад:

72) kūo_tò môn jēḋi kāuras dēnas? 95

73) kūo_cè kneṡi pri_mōnes vėsa laika? 178

74) ka_pradēje šauk̇ṫe on_mōnes / aṡ_šūoks / aṡ_ūṫoks / aṡ_anṅoks // 26

75) naduvenūso vėsa ōṁżo / jē naatsēprāisi // 79

76) ka_v̇eṡuokės žūdēs môn jēmė kērnōtė30 / aṡ er_ęṡėjau // 156

У певних ситуаціях, що тимчасово заважають, втрату власної схожості із самим собою мовець KTŽ любить описувати образними порівняннями, наприклад:

77) parēdāms nušlaṗau kāp žōrkė // 93

78) ėšō kāp vėštā nušalōsi / nūčōkosi // 66

Зміни тіла й самопочуття, спричинені хворобами, описуються як такі, що повернули людину до попереднього стану або навіть змінили її ідентичність, пор.:

79) àṡ stabūklīngā ėsgėjāu // 387

80) àṡ tūos kōżis31 pasidārā po_lēgā // 167

Говорячи про це, очевидно, що такі емоції, як переляк або здивування, можуть спричиняти зміни зовнішності й тілесних відчуттів, наприклад:

81) bīṡos raudūnis nōni tūjū ēšmūs / ka_ęṡgēsto // 337

82) tēp ėsgandēna tas_kēps / ka_ė_dabar būgolis tēbēm // 41

83) mōn e_pakaušis pranēžā / ka_ė_egerdā tūokē naujīna // 259

Мовець у KTŽ доволі рідко прямо називає речі, про які думає, хіба що йдеться про знаряддя, їжу чи погодні умови, наприклад:

84) mōn gerāusē ṡo savōjuō kaplō rāutė ṙoṗotės32 // 145

85) mōn klecknē33 e_būosi pabūk // 169

86) mōn šēkēle e_būosi pabūk // 58

87) darīkem e_viedaru š_karta / às jau pasēlgau34 // 477

88) mōn tink tūoki viēsoma / nē ṡsali/ nē pārkaisti // 483

30 kērnoti, ~oja, ~ojė 2. «лаятися, говорити непристойно» KTŽ 156

31 kūzis, ~ė – «розпещена людина» KTŽ 167

32 ropote – «картоплина» KTŽ 349

33 klecknė (гібр.) – «суп із картопляних кльоцок» KTŽ 169

34 Звертається увага на подвійне позначення рефлексивності – pasilgaus.

76

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

Набагато частіше мовець KTŽ висловлює свої вподобання й оцінки непрямо — способом усунення, підкреслюючи те, що не подобається. За допомогою заперечних конструкцій цілком сміливо можна висловити ностальгічне ставлення до рідного краю, наприклад,

89) jō jėgo nābūt tūos žėmes / gimtėnes / ę.mōnes nābūt // 58,

і вказати на осіб, які не подобаються, їхні властивості та звички, наприклад:

90) tūoki navīkosi žmogaus nabōn ni_mātės35 // 253

91) nanōro ni_mātė tūokuos ēšspruogtās / vō_žantēs / ni_ēš_tiola // 129

92) namīlo sō_svetėmās drabūžēs darītės // 238

Неприємне ставлення до об’єкта осуду часто вдається передати за допомогою того чи іншого підкресленого, гіперболізованого, абсолютизованого заперечного дієслова, наприклад:

93) žōikėna mōn nātik / napsėvėžo36 ānuos vālģītė // 494

94) ni_vēžėtė napsėvėžo ānuos vērtā vālgī // 483

95) nāsarė patāisė vālgī šėrdā apklėlės tavdāu // 194

96) āba ās atskėisōs kūože so_pėina / āba čīstā navaļgīso // 21

97) vui kap ās nākėnto paveikslavėmōs // 288

98) baisāse nākėnto narnėklū / vō tūoki vīra gavāu // 251

99) tūoke jau aldabėjes37 ę_nākėnto // 24

100) mōn dėdlė nātik kēršās kāulės / nākėnto ānū // 157

Для цільової характеристики певної бракуючої риси також використовуються заперечні конструкції, наприклад:

101) ās nābrō meiga / mēgto kāp žōikės kāuro mēgō // 494

102) tas_mōna vāks tāsė38 vėsa nākti / ās ni_akū nasomērkāu // 442

У KTŽ є приклади, коли небажання мовця підкоритися побажанню співрозмовника (ймовірно, почувши запитання про наміри) виражається уникненням заперечення, наприклад:

103) tūokėi šāltė ās ēso tū i_mesta / ėk_tō šēktė // 450

Влучні миттєві ситуації, спричинені спритністю (незграбністю), успіхом (невдачею), мовець у KTŽ може описати взагалі без дієслова, пор.:

104) ās tėisā i_ōpi sō_vės nėsnė // 256

105) dīngt mōn i_gāva nė sō_ans / ę_lēkāu gīvā // 77

35 Але реченнями подібної конструкції (якщо об’єкт звинувачення не має негативного епітета) можна висловити й похвалу, наприклад: tūoki nērkala nabōn ni_kāstavojęs KTŽ 39.

36 apsivēžti — «терпіти» KTŽ 483

37 aldabė — «той, хто шумить» KTŽ 24

38 tašyti, tāšo, tāšė intr. — «сильно кашляти» KTŽ 442

Straipsniai / Articles

77

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

У KTŽ можна знайти фрагменти дискурсу, у яких зафіксовано занепокоєння мовця неконтрольованими ситуаціями майбутнього. Таке занепокоєння виражається через передавання зобов’язань (пов’язування бажаного результату з обіцянкою адресатові або спробою отримати таку обіцянку від адресата) чи вказівку, наприклад:

106) atidūs jūms gyvenam39 / vọ_mōni torjeset nukārṣinte // 147

107) jė trūpītomės40 mō numē / a_pavėdī i *krėtinga palīdote // 457

108) ka_mōnes nabūs / mōna manumėlė tōriesi oževiėte41 // 49

Мовці активні у випадках, коли суперечки й конфліктні ситуації пов’язані з неприємним самопочуттям і самовираженням, наприклад:

109) vò / tūks ànòos drōžėms tēse vėskū i_akis / mōn nāink // 81

110) tō gailėsis / pašō hāuks kāp šō / jė mōnes naklausi // 152

111) tėp_ās atšūrė ān atsakā / ka_paskū gailėjās // 33

Є приклади, коли в конфліктних ситуаціях вдається говорити з людиною, яка має іншу позицію, дуже коротко й чітко, наприклад:

112) – āš nāteko i *dėva tēva //

– той не тече / а ось тече // 447

Звичайно, так буває не завжди. Зафіксоване в KTŽ перерахування можливостей виконання дій кількісними прислівниками з множинним значенням числівника42 — аж до трьох (замість звичного зазначення двох варіантів43) — дає змогу побачити в мовцеві KTŽ упертість у різних ситуаціях, наприклад, коли він не лише намагається забути про турботи й заснути, а й прагне втілити серйозніші задуми, наприклад:

113) ver̃tās e_veinēp / e_ōnrep / e_etrėp44 / vės tas_pats // 54

114) jė_veinēp nāšēs / ōnrep darīso / vọ_jė_nē / trėp darīso // 54

3.1.2. Прямі звернення до адресата

Ілюстрації з КТЖ показують, що найчастіше особа безпосереднього адресата мовцеві добре відома, зрозуміла й звична. У центрі уваги мовця найчастіше опиняється близька людина, з якою разом проводять значну частину життя, тож їх пов’язують певні зобов’язання, зумовлені не лише бажанням спілкуватися, а й певною соціальною роллю (матері, батька, чоловіка чи дружини тощо).

39 життя – ‘садиба, земля, господарство‘ КТЖ 109

40 trōpīti, ~ja, ~jė (сл.) – ‘цілити, влучити‘ КТЖ 456

41 доглядати – ‘наглядати‘ КТЖ 49

42 Пор. Ulydas 1971: 435.

43 Пор. опис подібної ситуації: e_veinēp metōs /e_kētēp metōs / nikāp naōmō // КТЖ 257; 484. Тут mestis – ‘займатися‘, див. КТЖ 257.

44 tretėp – ‘по-третє‘ КТЖ 454

78

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

З відповідальністю пов’язані також вимоги, які висувають до людини. Не раз висловлюється переконання, що сутність людини не змінити (пор. приклади 264–269, що ілюструють таку думку), однак твердження мовців зі Словника кретингського діалекту, які ілюструють реальні повсякденні ситуації, очевидно, зумовлюють необхідність порадити адресатові або навчити його, докоряючи, наказуючи чи хвалячи. Зафіксований у більшості ілюстрацій зі Словника кретингського діалекту спосіб спілкування зі співрозмовником показує, що безпосередній адресат — особа, надзвичайно близька мовцеві (дитина, чоловік або дружина, мати, батько, брат, сестра тощо), про яку він піклується і за яку почувається відповідальним. Тому помічають кожен учинок, що не відповідає звичному порядку, і так чи інакше повідомляють про це цій людині, іноді відверто висловлюючи й власні емоції, наприклад:

115) ėk tō nòmė / jōg sōsāl / tāva e lūpas jau pamėlėnavoses // 233

116) apibėk kėlīs sikūs i rinki45 trūbos e sošėsi // 344

117) kōr tō brāžīs nākti / palāuk / ēšauš / e.parēsi // 50

118) ā tō stėprōsi vesā dēna pri_šēina kruovėma? 390

119) diel_kō to ėsi tuōki paplūrosi46 / a_nasergi? 309

120) paskōu / ka_nutikšen / rasi er_žmēgsi // 448

121) apsēkėl šėlōje blūska e_nasōlasi // 48

122) kām tō bovā / ka_monē tēp dėdlē šēdēs gēle? 142

123) ēš_šėrēs gēlomos nūro tō tik_gēra // 107

Турбота одне про одного людей, які живуть у спільному просторі, відображається і в мові. Найбільша відповідальність за домашні справи та спільний добробут лежить на господарях дому, тому саме вони найчастіше висловлюють дітям вимоги та/або повчають, як слід поводитися. Заборони, зауваження та вказівки найчастіше стосуються норм поведінки вдома чи в чужому оточенні, особливо в громадських місцях, наприклад:

124) pri_valgi načiamuokis47 / pagēso navālgos // 496

125) nākūluokėtės pri_valgi! 159

126) kuo_žārgstuoties / a_ni_giedas natōrēt / nažarstīkis pri_vėsū // 497

127) vāka / būkēt nūmēi / navāluokētēs pō_keimūs // 160

128) vāka / tikta nāimatuokētēs48 bančīno / tēn rēks grāžē ēlgēis / mēlstēis // 22

У КТЖ турбота мовця про розвиток безпосереднього адресата виявляється в особливо частих зауваженнях щодо не надто естетичної, але такої, що її можна виправити без значних зусиль, зовнішності, артикуляції та змісту мовлення. І, звичайно, щодо неналежно

45 į rinkį – ‘по колу, навколо’ KTŽ 344

46 paplūrti, ~sta, ~o – ‘стати обідраним, нужденним’ KTŽ 309

47 žaimtės, ~ōjas, ~ōjės refl. – ‘бешкетувати, пустувати, блазнювати, базікати’ KTŽ 496

48 aimaties, ~ojas, ~ojės refl. – ‘робити щось недоладне, бешкетувати’ KTŽ 22

Straipsniai / Articles

79

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

обраного способу й темпу виконання поставлених завдань. Моделі докорів останнього типу досить різноманітні (вказівка з порівнянням, конструкції наказового способу, запитання, вставка з наголошено особистою думкою) і можуть виражати не лише сумніви мовця щодо доречності способу виконання роботи, а й занепокоєння фізичним і психічним здоров’ям адресата, наприклад:

129) rėk dailė ėrte / na_kap_tọ ka_prieti / makalai makalai / e_vėskas // 224

130) dėrb na_diel_akū / vọ kap šo // 72

131) naškalōuk / apsemėlik pėrmọ / e_tik_tọukārt dėrb // 412

132) ōžšėmi sọ_tuokės nėkniekės // 254

133) kūo_tọ railenėji / a_darba natori? 333

134) natrāšō⁴⁹ vėsa dėina / īmks kū nuors rīnta // 452

135) natopėnōk⁵⁰ / īmks kap rėkėnt darba // 459

136) mōn ėšvėiz / ka_to_napdālenki ėtė // 478

137) kūo_to mørsa⁵¹ vėsa rīta? 245

138) nasielōutis ėp / vo_tūjau er_ėššėžōusis⁵² // 408

Зауваження щодо зовнішнього вигляду найчастіше висловлюються наказовим способом; пор. зразкове зауваження про необхідність привести себе до ладу, що стало моделлю для фрази:

139) *jūnō *jūnō / veizėk / kūokėi tava šōna // 478

Так підкреслюється відповідальність співрозмовника за належну поставу, зачіску, одяг і чистоту, а також, звісно, очікується швидка й належна реакція на зауваження, наприклад:

140) nabūk tėp sǫkūprėnės / eššėik // 197

141) nabūk sǫkūprėnės / nasǫsėrūk į kopra / eššėik // 195

142) sǫsėkǫk / tava galva kap kėdelė⁵³ // 153

143) tava e_nūosės smetōna palėka / nusėištik // 377

З приводу недбалої поведінки, що зумовлює неохайний вигляд людини, іноді жартома глузують, наприклад:

144) dōuk ben_katėnōu zūbus nulāilite / vėse rėbalėnis // 342

З огляду на те, що співрозмовникові може знадобитися більше зусиль, аби привести себе до ладу (або виробити нову звичку), використовуються порівняння (адже дотепне зауваження краще запам’ятовується), наприклад:

145) tō nusėpė sọ_tuoms pėšūoms / kap_vėls ėsvėizi // 478

49 trasōti, ~iōja, ~iōjė – «бігати, бешкетувати, байдикувати» KTŽ 452

50 tupinūoti, ~iōja, ~iāvo – «баритися, не братися як слід до роботи, тинятися» KTŽ 459

51 murksōti, mūrkso, ~ōjė – «бути похмурою, сидіти, мовчати» KTŽ 245

52 Тут išsižoti означає «втомитися»; пор. KTŽ 408.

53 kėdelė – «щось сплутане, плутанина» KTŽ 153

80

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

146) a_so_ bogo meiguojė / ka_tėp so serabūoė drubė? 332

147) tō_plėmpi tū_ondeni kāp kārė? / 304

Бажаної зміни досягають за допомогою запитання (часто риторичного), яким привертають увагу або намагаються призупинити втілення попереднього задуму співрозмовника, доки не буде відреаговано на зауваження, наприклад:

148) kù_jūs tēn dērbùot / ka_vėsȯs alèn èsi // 24

149) tō vėsȯs apsėpùkenėję / kuoks švėžėi // 326

150) kuoks tō švėžėi / vėsȯs nusėplunksnėję // 311

151) èi vėsȯs pūkės / kōr_to èsi! 326

Іноді прохання привернути увагу до зовнішності іншої особи формулюється наказовим способом. Висловлювання такої моделі може мати на меті зосередити увагу співрозмовника на людині, непридатній для партнерства, або негативною характеристикою іншої, відсутньої в розмові особи привернути увагу адресата до його власної зовнішності, пор.:

152) àli tō paveizė / kāp ōns èsvèiz / vėsȯs apėlėdes / plokūots / smōrgļs vùsèmèt èsīes // 478

Вибір або підбір одягу, доречного для обставин чи особи, схвалюють, а щодо недоречного висловлюють зауваження, наприклад:

153) tū prītink tas_kelalōs // 447

154) apsėplūnē so_tūokė sotīosa slēbė / kūokī tatā èsvèiz? 308

Подібним чином можуть висловлювати критичне зауваження щодо неналежного виконання соціальної ролі, наприклад, апелюючи до відповідальності матері за естетичність дитячого одягу, як-от:

155) tō_apsīūmpeni⁵⁴ tas_šava mèrās tēp nāgrāžē // 420

Численні фрагменти дискурсу подібної моделі в KTŽ свідчать, що мовець пильно оберігає життєвий простір⁵⁵. Адресат, який не дотримується звичного порядку, отримує зауваження й заборони, що по-різному привертають увагу (наприклад, за допомогою запитання або вказівки на ступінь вияву ознаки), пор.:

156) a_namātē / jog_ēdams èsglēžuojē tū_vėštūdi // 110

157) tō è vėsȯs nusėpovenėjęs // 327

158) èi vėsȯs nusėtaukėnėjęs // 442

159) èi vėsȯs ōnglès / ēk nuseičik // 25

160) nusepōrink / èi vėsȯs smèlēns // 377

161) pėrmō nusepōrink ōž_ōngā / èi vėsȯs snēgēns // 379

162) nē / tuoks_snēgēns i_trūoba nèk // 379

163) nakabink po_pèlna šaukšta / jōg vāreni kuōse ont_stala // 137

54 обшарпати, ~ає, ~ало – «негарно, неохайно одягнути» KTŽ 420

55 Про властиве литовцям світле, затишне уявлення про гарний, теплий і охайний дім, що виявляється в аналізі концепту ДІМ, а також про необхідність докладати зусиль, віддано працювати й працювати див. Rutkovska 2017: 8tt.

Straipsniai / Articles

81

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Для носіїв усної традиції спілкування є найважливішим способом обміну інформацією, тому мовець у KTŽ не приховує свого невдоволення нечіткою чи недоречною артикуляцією співрозмовника, надмірною балакучістю, мовчанням або навіть відсутністю спілкування, наприклад:

164) kū̄_tọ pərsḷuojį⁵⁶ / ka_pasakoji? 327

165) kū̄_tọ nâu̯gi / ro̯kūkis káp žmúogs // 256

166) tọ ėsi naramī̯bu naramḗ / jọ̀ / kòši / krọ̀ // 251

167) natrāškėnk tū_pūpieri / ėš_prūota ešvarisi // 452

168) a_nėlis ėsi / ka_narokūjis ẹ_nėka mọn nəsaką // 253

Мовцеві у KTŽ неприємне пусте й беззмістовне або недоречне мовлення адресата, наприклад:

169) kū̄_tọ čė úomaujį⁵⁷ tūokus niekus! 265

170) to_žėbėlioji tūokus niekus / pasakok ku_nūors rimta // 497

171) natrāškė nieku // 441

172) a_tāva smagėne pasėka / ka_tēp sakā // 375

Зі змістом мовлення можна пов’язати також звертання, що вказують на різні можливості оцінювання особи (як приємні, так і такі, що становлять загрозу для її честі), та/або описи особи, засновані на вказівці на її схожість із кимось, пор.:

173) pūputė⁵⁸ / káp tọ bāgūni? 326

174) ė_tọ / žālti / káp bāgūni? 496

175) ė_tọ / prancūzeli⁵⁹ / kū̄_tọ čė padarisi 316

176) ėk_tọ / viegaudi vėns à viegaudi / kū̄_čė gaudā viejus // 479

177) ė_tọ / mėglā / kàm tọ tinkī 237

178) ė_tọ / plōrza⁶⁰ à_plōrza / kū̄_tọ žėna! 309

179) ė_tọ / mėmi à_mėmi / káp_tọ ėti? 233

Прізвиська, що стосуються самого мовця або його близьких, осміяний мовець оцінює як неприйнятні; останні сприймаються як загрозливі, але здатні захистити адресата від неналежної поведінки, наприклад:

180) ọž_prāderevėnos / vākā / gāusėt nu_tėva // 317

181) nākėšk sava leižovi kọ narėk / būs gėrāsė // 339

182) kū̄_tọ plōrški / jė nažėna / gėrau nieka nesakīk // 309

183) apselėdinsi leižovės / jė tep darisi // 209

56 бризкати слиною, ~ōja, ~ōjė – ‘бризкати слиною‘ KTŽ 327

57 верзти, ~uja, ~avo – ‘говорити нісенітниці, патякати‘ KTŽ 265

58 пупутеліс – ‘крихітний‘ KTŽ 326

59 француженя – ‘якийсь незрозумілий, не такий, як усі інші‘ KTŽ 316

60 plōrza – 2. ‘невдаха, нікчема (зазвичай про жінку)‘ KTŽ 309

82

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlne iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

Згадка конкретного особового імені, що вказує на особу, у ситуаціях, несприятливих для уявлення про гідність, здається загрозливою, тому співрозмовника можна втішити, наприклад:

184) nabėčiau / ten_tava pavardės narnaūjė // 238

Мовець може назвати безпідставне вихваляння співрозмовника незаслуженим, наприклад:

185) ba_rėkala dedūjis / tūokum asabu pėlns šiets // 31

186) ėk_tą / bėpruotali / veizėk kap_tą gveni // 43

Коли мовець сам висуває претензії, він вважає їх настирливими й прагне безконфліктного дискурсу або намагається змусити співрозмовника замовкнути, а несприятливі побажання іронічно адресує адресатові, неспроможному їх здійснити, наприклад:

187) nustūok tę katėtę / tas tava katėtėms mon lig_kaula ikirjė // 151

188) neiskūokis prėkabu / rokūkis kap_žmuogos // 319

189) kāulink61 nākaulėnes / āna vesteik nieka naveiz // 158

190) naūkis iš monės / iš tavės kėtėjuokies // 135

191) douk dėję iš_tava bōrnā į_kāules āusi // 127

З іншого боку, зрозумівши судження співрозмовника, мовець у КТЖ може визнати його слушність, навіть якщо не дуже з ним погоджується, звісно, не забувши підкреслити цю незгоду, наприклад:

192) kad_e_mōna neprietėlis / vesteik teisingā pasakė // 254

Коли мовцеві не вдається дійти згоди з адресатом (або його групою), ситуацію полишають на волю долі, пор.:»

193) jūs pasakēket / kāp nūorēt / tēp_e_darīkēt // 148

3.1.3. Мовець про третю особу

Під час розмови зі співрозмовником про третю особу виявляється необхідність уживання маркерів визначеності. Для успішного встановлення особи жмудинам зазвичай достатньо імені або прізвища, наприклад:

194) *juonis nudėrb nūcācēi tō_lazda / e_pikēševēs // 59

195) *pēliksis būt ėjes / jē būt pavādne // 58

196) *stonkū prīnk ūstą // 447

197) *martinēne atē pūkas apkēbosi // 326

198) *žuobakienė dėle tink leižovi plakt62 // 302

Часом, щоб не виникало сумнівів щодо визначеності особи, про яку йдеться, до особового імені може додаватися займенник tas, ta, що виконує функцію означеного артикля, наприклад:

61 kūalinti, ~ina, ~ino – «лаяти, називати свинею» KTŽ 158

62 liežūvi plakti – «пліткувати, лихословити» KTŽ 302

Straipsniai / Articles

83

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

199) ta_* kūotre nikõr nadėr / vo_tik_vālkiojes // 507

200) tas_* žaušelis par šau slinkavēma nēka ẹ_natr // 374

201) velnātis63 / nā_vaks / tas_jūsa *jonis // 480

З співрозмовником з’ясувавши особу обговорюваної чи опитуваної людини, у подальшому дискурсі зазвичай вдаються до займенників третьої особи ons, ana, anė, anuos. Їх найчастіше й використовують як замінники власного імені, обговорюючи моделі поведінки знайомих осіб, пов’язані з етнічними настановами (ввічливого спілкування, вияву пристойності тощо), наприклад:

202) ka_ṣotėnkam / õns vèsumet paṣveikindams pakilė kepõre // 161

203) kad kūmet õns priẹo pri_mõnes ẹ_gerā žuodi pasakõ / fū nė /nikumet // 195

204) õns vèsumet palābẹn ēdams prọ_ṣālī / napramužēn // 247

205) ānā tēkrā tuopškē64 / vèsumet prašmēn prọ_ṣālī ni_lābas napasākosi // 450

206) pramūžena ānā prọ_ṣāli kāp kāule // 247

207) tėkros šaudusis65 / nė ons vuogte bėje / nė i_bāznīcē ēt // 410

KTŽ мовцеві важливо обговорювати рівень охайності опитуваних осіб, те, скільки уваги приділяється зовнішності чи взаєминам із тими, за кого обговорювана особа відповідає і про кого мала б дбати, наприклад:

208) vo_apselēdėns ānū ī bašausis // 29

209) tėn pri_anū ir givā natārka / vėsas miēlojes vėsas pašālės // 253

210) kūks ons īr apselēdėnes apsėboves / kāp bazībos // 41

211) natinkontis anē pri_darba // 447

212) õns ī_tėkros telėzis / nikuokem rimtām darbū natink // 444

213) dėdė nažvėziejė anā sava žmoguos66 // 479

214) ānā gērā žovē sava vākus // 479

215) ānē tū_sava vaka āgerb / aptōmpa ēslėdamis i_muokīkla // 439

216) kāp giēn tēp / bītik ando ṣorokū67 // 27

KTŽ рясніє прикладами, які свідчать, що, говорячи про далеких знайомих або зовсім незнайомих осіб, зазвичай вдаються до узагальнених позначень осіб (людина, жінка, дівчина, дитина тощо). У фрагментах дискурсу KTŽ їх часто супроводжує займенник, що виконує роль означеного артикля

63 velnātis – «пустун» (про дитину), KTŽ 480

64 tōpškē – «нечупара, невдала, недолуга (жінка)», KTŽ 450

65 šaudusis, ~e – «непевна, нікчемна людина», KTŽ 410

66 тут žmogus — «чоловік», пор. KTŽ 503.

67 suruokū – «домовитися, уживатися», KTŽ 348

84

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlonė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

(той, та) або якісний вказівний займенник68 (туокс, туокі). Менш знайомі мовцеві KTŽ люди найчастіше опиняються в центрі його уваги через особливості зовнішності, поведінки або походження, наприклад:

217) kũokės ėlgas blakstienas tuo_žmõgaus // 46

218) tuo_žmõgaus tēp bjãrē trãkanuojas akis // 52

219) tuo_žmõgaus tēk tēr / nõ_žodmenis žodmenis // 501

220) tuos_mėrgõs akis kãp vēštūdė // 489

221) tã_mėrgà tuoki plõmpa / tēk parētos / tēk pastãtos // 302

222) par pãtę pũga bõva ōžbėges tuoks kailenūčios69 pasėldė // 138

223) tã_mėrgà apsēkãrta vėsūkēs kãspēnas ẹ_tēp ē_i_mėsta // 147

224) ta_mūotrẹška ēlga lēžuvi tõr70 // 214

225) tãs žmõgos i mažīkrãujis / tiēvs ēš_vēna vēta / vọ_muotina ēš_kažkuoki kėta svētā gala // 224

Для мовців KTŽ важливими є впевненість у собі обговорюваної особи та її вміння захищатися: високий рівень упевненості пов’язується з неспроможністю інших осіб звинуватити людину в тому, що вона на когось вплинула, а низький характеризується як такий, що сприяє формуванню агресивної поведінки щодо особи, яка не може себе захистити; співчуття мовця до скривдженої людини виявляється в її характеристиці (наприклад, nabagé, žmogelis71), наприклад:

226) prì tã_mėrgà ānē napriskēnęs72 // 178

227) tū_žmõgo vėsē nuknēto73 / õns namūok atsėgīnōte // 178

228) õns nabags kēnt nù_vėsē 248

229) tõ_nabāge vėsē ūdė74 kãp sēsėkavė // 463

230) tū_žmõgeli pati pùklē ẹ pùklē kāras dēnas // 301

Суперечності, що захищають довіру, мовець КТЖ оцінює як обтяжливі (пор. «накинувся на дитину»), наголошує на агресивному чи покірному характері деяких осіб і спостерігає за тими, хто здатен уникати суперечок у конфліктних ситуаціях, наприклад:

231) bāisõs ānõ ontsēidēms75 õn_tuo_vāka // 27

232) õns vãkšē kūozna vēna / ka_tik_as_lēdas // 472

68 Пор. Rosinas 1996: 85.

69 kailinuōčius – «той, хто носить кожух», КТЖ 138

70 ilga lēžuvi turēti – «любити лихословити», КТЖ 214

71 Пор. žmogelis – «нещасна людина», КТЖ 503.

72 prisiknisti – «причепитися» (КТЖ 178), «докучити»

73 nukniti, ~oja, ~ojė – «здолати, перемогти», КТЖ 178

74 ūdyti, ~ija, ~ijo – «переслідувати, сварити, цькувати», КТЖ 463

75 antsisėdimas – «цькування, утиск», КТЖ 27

Straipsniai / Articles

85

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

233) õns nikumēt mõn nier õžmetenējes76 / kȧėpektōjo bõvōm / vėstēk // 236

У полі співчуття мовця KTŽ опиняються самотні, хворі, постраждалі від пожежі, а також особи, які не здатні належно доглядати за собою, наприклад:

234) bėda / tuokė liguotą motreskā vienā // 215

235) tȧvargše motreskė padegė bėsoni // 267

236) *kuotrėlė ėt vėsumēt apsėplūnosi // 308

Іноді мовець KTŽ виправдовує очевидну занедбаність людини та недостатню увагу до себе, з огляду на помітні в окремих деталях поведінки обговорюваної особи волю й упертість, наприклад:

237) bātā splēs / šnūrėlė atsėrėse / vō ons šlomsēn77 / ė_vėkas // 416

У центрі уваги мовця KTŽ опиняються діти, найчастіше — через їхню зовнішність, поведінку, здібності, а якщо зважити на останні — також і майбутні перспективи, наприклад:

238) tās_ānū vāks dālės kāp ānuolēlis // 25

239) ānō vāks tōks mažos kāp kplkėlė // 25

240) tas_ānū vāks tōks tēlis / navikės // 446

241) šēt_ō vāka smōrglis vėsumēt ėstės // 415

242) tas_vāks tōks ėstēses // 450

243) tas_vāks nimāž nabėje svētēm žmōnū // 257

244) nieka ė_tuo *vėncūl vāka nabūs / ėš_pat mažā ītōks pūtagālis // 329

245) špatlūs vāks / ėš_ānō ėšāgs prūtōs žmōgos // 400

3.1.4. Мовець обирає невизначеність (нейтралізація індивідуального значення tu, максими поведінки й узагальнення)

Щоб універсальніше описати власні моделі поведінки, мовець у КТЖ може обрати займенник другої особи tu як узагальнювальний займенник. У такому разі tu, який у звичайному контексті схильний указувати на вирізнену особу, перебирає значення іменника žmogus («людина») і стає словом, що забезпечує прикриття спільності⁷⁸. Tu з невизначеною референцією вживається в реченнях, утворених за допомогою універсальних (характерних для багатьох індоєвропейських мов

76 докоряти (слов.) – ‘дорікати’ КТЖ 236

77 šlamnti, -ina, -ino – ‘негарно ходити’ КТЖ 416

78 Apie neapibrėžtos reikšmės referenciją žr. Haspelmath 2000: 11. Lietuvių kalboje tai apibūdinama kaip tu vartojimas apibendrinta reikšme (plg. Valeckienė 1965: 668), kaip individualios tu reikšmės neutralizavimas (plg. Rosinas 1996: 26) ar gramatinės metaforos atvejis (plg. Judžentis 2012: 114).

86

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

) правил, пов’язаних із дещо специфічним вираженням часових відношень, що передає узагальнювальний характер: особовий займенник набуває невизначеного значення під час опису ситуацій, віднесених до категорії irealis⁷⁹; для їх опису обирають негативну полярність та/або вільний вибір⁸⁰, наприклад:

246) nadėrsi / nėka natórėsi // 459

247) jė nūori / ka_kas_ęžūgo / rēk nāga prikēštė // 136

248) ka_sāves naveizi / er_apślōsti žmūogės / apsēldi // 421

249) ali_kāp tas_cīrolis⁸¹ pīkē gēd / klausikis ē_nuoriek // 62

Для опису універсальної моделі досвіду й передавання максим поведінки мовець часто обирає безособові конструкції, наприклад:

250) rē gērte ẹ_mīlete sāva tēvus // 446

251) bīduo rēk žmūogo gēlbėte // 339

252) rēk pabīgētīs / jē kōr mūsas ẹ_veškas // 42

253) nārē gūdinte⁸² vaikū nu_māža pārsevalgīte // 119

254) napadūor senūms muotrēškūoms tāuzītē vėjus // 443

Ситуації досвіду в КТЖ часто узагальнюються реченнями, у яких суб’єкт названо іменником žmogus («людина») або його субститутом — іменником, що вказує на ситуативну роль (наприклад, vaikui, mergaitės), прикметником (наприклад, bagotam) або займенником (наприклад, kas, kitiej, kurie), наприклад:

255) prāts žmogės / kātrs pasēžėčiu⁸³ ẹ_nabrūpnes adūtė // 49

256) padarbės žmogės vėsor dāba rōn // 267

257) sēvėlos mergās namūk vėsē tōncu // 440

258) bagōtam vēls er i kūose šēk / vō biednam ni i_pōra // 44

259) vaikōkams vėsūmet dėdlē tink kū_nuors kāltė // 141

260) mergātėms dėdlē tink gluosnūtēis / ūnos kāp katė gluosnūojēs // 111

261) so_tūok smērdalō has gāl būte bėrptė // 378

262) kėtė apsēžėnė dėdlē gērā sorkū // 165

263) kōrē nasōnik / er_ēš_šālē vėžont baise ir // 448

Конструкції невизначеності обирають також, щоб утішитися незмінністю людської сутності, пор.:

264) kōu vēks gēmė / tōu ẹ_kār // 147

265) jē kas ir nusēs / ons tōks ẹ_lēks // 401

79 Про зв’язок ірреального значення з уникненням фактичних імплікацій або пресупозицій див. Holvoet, Pa- jėdienė 2004: 90.

80 Пор. Haspelmath 2000: 52, 64.

81 čiūlis – «жайворонок» KTŽ 62

82 gūdinti, ~ina, ~ino – «привчати» KTŽ 119

83 pasižyčioti – «посваритися», пор. KTŽ 499

Straipsniai / Articles

87

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

266) kɔprūta tikta grabs baẽstais // 197

267) apskrẽtėli / kȧp ẹ̇kɔprūta / tikta kȧps baẽstais // 29

268) ẹ̇smūokisi to kārve i̇mėdi lẹ̇ple / nikumet // 257

269) būoba na ronkuove / naẽšērsi / kūoki nà ir / tūoki ẹ̇būs / napadērbsi // 481

Розглянуті лінгвістичні стратегії мовця KTŽ, що ґрунтуються на відвертому висловлюванні (яке розкриває «я» мовця), безпосередніх характеристиках, покликаних описати будь-яку особу, та займенниках я (а за наявності когось поруч також ми), то (а з кількох адресатів складається ви), ons, ana, anei, anos, які вказують безпосередньому адресатові (то, ви, ми), або універсальних правилах і моделях поведінки (уникаючи індивідуального позначення особи), переплітаються в мовленні. Тут їх виокремлено, щоб із величезної кількості різноманітних фрагментів дискурсу скласти певні виразніші риси мовця KTŽ, точніше — діапазон можливих рис. Щоб образ жмудського індивіда став ще виразнішим, зосередившись на всіх зазначених стратегіях мовця KTŽ (або вже не зважаючи на їхню специфіку), розглянемо цікавіші спостереження, зафіксовані в KTŽ, про існування індивіда як буття в певному часі й певному просторі.

3.2. Ставлення до часу й простору та взаємин

Справжню причину появи багатьох наведених вище висловлювань мовця KTŽ, які на перший погляд можуть здаватися пов’язаними лише зі звичкою заперечувати, допомагають зрозуміти фрагменти дискурсу KTŽ, що фіксують певний етап життя мовця та розкривають тісний зв’язок його повсякденної діяльності із зобов’язаннями.

3.2.1. Закручений у коло часу

Речення мовця КТЖ, що розкривають оцінювання часу та його плину, дають змогу зрозуміти, чому іноді надмірно перебільшується увага до порядку (зауваження безпосередньому адресатові щодо дотримання повсякденних звичок), а іноді виявляється зовнішня неуважність (уникання спілкування зі знайомими, спричинене страхом порушити звичний ритм роботи). Моделі, що розкривають такі речі, показують, що мовець КТЖ сприймає повсякденну діяльність як безперервний спіралеподібний рух уперед. Точкою відліку такого руху найчастіше є цикли дня й року, наприклад:

270) mes_nu_mėta / dėna nū_dėna / tēp ẹr_ėt ēmžos // 261

Повторювана щодня діяльність мовця КТЖ пов’язана з окремою родиною, наприклад:

88

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

271) takûjo kṹožna dẽna tou kẽlė į pẽrmą // 438

272) kṹožna dẽna kã tãs / tẽp tãs / plûovėmios / šlavėmios / žiẽvėmios // 310–311

273) vẽn tas šlavėjemas kṹožna mĩla dẽina ẽik lãika ãtėn! 417

274) ka tṹo tep e paslẽnki⁸⁴ ožsẽmte so pẽitãs / vẽdi kṹožna dẽina e naĩkirst // 374

275) to kṹožna dẽina kū nũors vẽs plavẽnėj⁸⁵ // 303

276) parẽs skõben apvẽiz gĩvôlus e vẽl atgal lẽk // 371

Іноді навіть тривалість життя в КТЖ описується через циклічне осмислення — повернення майже до тієї самої точки. Пор. два майже тотожні твердження, що різняться лише характеристикою швидкості руху:

277) dõnt nabdẽso / ba dõnt abẽgâu / ba dõnt erẽšbė // 42

278) dõnt nabdẽso / ba dõnt atẽjau / ba dõnt erẽšė // 74

Мовець КТЖ наголошує, що для успішного виконання повсякденних завдань доводиться швидко крутитися, а іноді в житті буває і період скрути, який триває роками, наприклад:

279) rīta mẽta toų atsẽkelos rẽk apsẽžiūot⁸⁷ / op pãskou sošėjelouji // 459

280) ãs dẽbdams navẽizo darbãdėini / ali vẽizo / ka dãrbs nagãisto // 478

281) so tūoka pǫlkǫ dõniedǫ vakū rẽk gẽrã šǫkẽis // 84

282) tẽik mẽtu ẽsgvẽnōm tūokẽm sǫspaudẽm⁸⁸ // 401

Важливість певних пори року та моментів річного ритму фіксують складні слова, що описують різні уявлення про час, наприклад:

283) to_barsẽbrãžė nǫmẽ vẽsumẽt pãuo nakūovẽdūo⁸⁹ // 250

284) gavâu kẽltės pǫsūnakti⁹⁰ // 328

285) šimta pẽrmžiemė⁹¹ našta bǫva // 300

286) pãr pãt darbẽlaikį⁹² ãn sosesoka // 69

287) sǫ tuokẽs niẽkãs nožẽmink darbẽlaikė // 254

288) jõg nãb mažẽs / jau žẽimmetes⁹³ kõulės / gal e šãltau pabūte // 500

⁸⁴ paslinkti – «не лінуватися, мати бажання щось робити» KTŽ 374

⁸⁵ plavėnėti, ~ėja, ~ėjo – «часто прати» KTŽ 303

⁸⁶ Тут atbėgi (пк.) — «народитися», išbėgti — «померти», пор. KTŽ 42.

⁸⁷ žygiuoties, ~iuojas, ~iavos – «поратися, готуватися, займатися домашніми справами» KTŽ 500

⁸⁸ supaudimas – «важке життя, нужда» KTŽ 401

⁸⁹ naktoida – «північ» KTŽ 250

⁹⁰ pusūnakte – «північ» KTŽ 328

⁹¹ першазим – ‘початок зими’ KTŽ 300

⁹² робочий час – ‘робоча пора’ KTŽ 69

⁹³ річний, ~а – ‘який триває один рік’ KTŽ 500

Straipsniai / Articles

89

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Кожній дії властива звичайна тривалість, а для певних подій потрібен певний рівень зрілості людини, тому виразні невідповідності в KTŽ дивують мовця, наприклад:

289) naprãje ni_miena kȧp sosėṫka / vọsė tūkš er_apsėžene // 443

290) àna apsėkiȯre94 septinùolekas metu // 148

Мовець звик вимірювати час, а іноді й відстань (див. приклад 292), відрізками. Такі відрізки позначають, наголошуючи на тривалості умовної одиниці вимірювання часу, наприклад, цілий / повний день, пів дня, ціла доба, усе життя (як ‘частина життя свідомої людини’), або вказуючи конкретну кількість таких умовних одиниць, наприклад:

291) plūnkȧu95 vesa deina e_dèdle pavargau // 311

292) ėš *plungė i *krētina rēk vesa deina plūkte96 // 311

293) kù_tò_sò_tòu tȧnnuotė / òns par vesa deina napsėdėb // 440

294) ėš kãuras97 deinas apkrauts sò_darbãs // 159

295) pársėtrlõjė98 pòsi dėinos // 445

296) ànà èsòga èsbòva cėlà mèta ten // 58

297) par_vėsa ōmži vis pȧvēikė mȯni lig_giva kàula sò_tòu sava biesėško karaktùoro / 487

298) sò_tòu žãno ȧs_naatsėvȯžėjau vesa ōmži // 491

299) par_trėta metu pragivėnsėm / šėta e_vȧkà pràš99 / pagėlbies // 453

Швидкість плину часу носій говірки КТЖ сприймає як відносну, пов’язуючи її із зайнятістю людини, наприклад:

300) ėlgė tuos_dėnios bùn / ka_nėka nadėrbi // 123

301) vėinãs jōkàs prie tȧ_dėinà // 134

302) kȧ_pȧugi / dėdlė grėta èsbėg mèta // 34

303) kȧ_tòri dàug dàrbù / nė laika ni_numėrė // 58

Час носій говірки КТЖ називає тією субстанцією, у якій людина змінюється (росте, дорослішає, старіє); зміни у собі чи в іншій людині, особливо пов’язані зі старінням, до певної межі іноді зовсім непомітні, наприклад:

304) tas_làiks tas / vọ_mès sėnėm // 46

305) às_vėnkart100 pasėnau / e_ganà // 485

94 «заспокоїтися» – refl. дієсл. ‘заспокоїтися’ КТЖ 148

95 «plūnkti» ~a, ~ė – 1. ‘щось робити з великими зусиллями’ КТЖ 311

96 «plūnkti» ~a, ~ė – 2. ‘іти з великими зусиллями’ КТЖ 311

97 «каурас» ~a – 2. ‘суцільний, весь’ КТЖ 159

98 «парситеріоті» – ‘згаяти час’ КТЖ 445

99 «prakūsti, пракунта, пракуто» – ‘вирости [...] зміцніти’ КТЖ 199

100 «венкарт» – ‘за один раз, сміливо, відразу’ КТЖ 485

90

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

306) ànà pasėna / sukrėta vėnkart // 485

Як уже зазначалося, такі зміни мовець сприймає як такі, що мають відбуватися в певному темпі, тому, описуючи вікові етапи та зрілість (спроможність) індивіда, невідповідність нормам або разючі зміни виражають фразами, що вказують на нестачу, наприклад, нічого не розуміє; уже нічого немає; померти передчасно:

307) vaikėlis mėtū / àli nieka nė šprontos // 58

308) jau pàugosi pàugosi / jau ę_žjoka špront // 34

309) tas_senis tēkrā sovakēje / nabžena nė kū basākas / nė kū badàras // 471

310) jau ès_anu nieka nabier / kàrsates101 / nieka napadarisi // 147

311) i_senàve ta_mūotreška pràded klàikte102 // 167

312) ka_pasėnu / e_ļėgas išėmė // 136

313) ōns_mėre perm_ļaika // 299

314) ōns_mėre ba_ļaika // 204

Усвідомлюючи невблаганний плин часу, мовець KTŽ любить наголошувати на доречності певного моменту. Його бажання спілкуватися обмежує розуміння того, що без поважної причини не можна турбувати іншу людину, тож він намагається зовні можливу неввічливість представити як дотримання належної культури, наприклад:

315) kàp šiks103 pri_pōsriė pārė // 361

316) dàbar pats darbėlàikis / natrodik mūsa // 69

317) sāka āt kūmēt nūorintàs pri_mōnes / bēt kūmēt às ėšėo ėš_nom / ka_nie_ļaika // 58

318) nuōrėčiau pasėrokūote / àli bejàu trūntė // 457

319) nanuorėjau jisa trōkintė / dėl tuo e_nagėjau // 457

Мовець КТЖ сам планує або радить іншому замислитися, як краще діяти чи поводитися, наприклад:

320) pėrnūasis dārs rīta mētā / giūolūs apsėrė // 300

321) prisėvėžiem šėna vesā žėmā // 483

322) mōn rūodūos / ka_vėsis škobėnāus dābus rėk atliktė permāusė // 371

323) pasėdėk vūobulū rītū e_pōrtū / vėsu nasovāgik on_karta // 314

Одноманітне мислення й мінливість, пов’язану зі зміною настроїв, він характеризує як недоречні, а майбутнє в плинному потоці часу, що стрімко минає, — як невідомість, туман, наприклад:

324) ka_tik_tōr / ànà šōk kou_grētàu ėslėstė pėngūs / vėnuos dēnuos gaspadėnė // 210

101 kàrsātis — «глибока старість, старечість» КТЖ 147

102 klàikti, ~sta, ~o — «дуріти» КТЖ 167

103 kàp šiks — «якраз» КТЖ 361

Straipsniai / Articles

91

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

325) ànà į káp vėjėj papotamà / vėina dėina tēp / vo_kēta kētep // 330

326) õns į valdūets104 / anõ nagãl pasērmtę // 472

327) nažẽnã žmõogos / kū_àtnès ridęina // 345

328) nažẽnã / kū ritūo_dęina gal pageidūotę // 346

3.2.2. У конкретному просторі (постійно чи тимчасово, наодинці чи з іншими, учора чи сьогодні, після смерті...)

Під час читання KTŽ окреслюються межі жмудського світосприйняття, у яких мовець коливається між прагненням бути самостійним і бажанням та можливістю співпрацювати або бути разом з іншими105. У KTŽ є висловлювання, які показують, що колективність іноді дуже бажана й добровільна (наприклад, під час господарських робіт, що вимагають згуртованості, або розваг), а іноді її описано як вимушену й пов’язану з бажанням відокремитися (наприклад, коли доводиться постійно ділити один простір).

Мовець у KTŽ зазвичай описує простір не лише як місце, а й як процес — спільне життя з іншими (пор. sykiu, kupetoj). Знаючи про погані умови життя простих людей у другій половині XX ст., а також у попередній період, можна стверджувати, що цей процес пов’язаний із постійним або частим перебуванням певної кількості (здебільшого чималої) людей у невеликому домашньому просторі (домом вважається будь-яке укриття) (пор. називання перебування в цьому просторі дієсловом talpintis). Таке перебування сприймається як виснажливе, наприклад:

329) ànè šì̀ gyvẽn // 361

330) pėrm bòvòm àtskẽr / vo_dàbar šūšę vėsi į kộpeta // 300

331) kộpetọ106 givėndamis vėsę isprėkłėl // 197

332) tálpinsimos kãp_nuors vėšę vėinūo trúbojo // 439

333) rási ànėi tėn ėšskẽrs / rási čė nabvėlsės // 148

У KTŽ наголошується, що виявлені асоціації з відсутністю власного житла викликають у мовця неприємні відчуття навіть від тимчасового перебування з людьми та в шумному просторі, пор.:

334) pakirėj lig_kãla tas_įnamẽms107 // 126

335) pėlnà trúobà bòva žmõnū / traškėje // 452

104 годин, ~a — «постійний, зі змінними думками чи настроєм» KTŽ 472

105 Про культурні моделі, представлені антропологами та істориками, — від сильного індивідуалізму до сильного колективізму — див. Harė 2008: 690–691.

106 kupeta – 3. «гурт, подруга» KTŽ 197

107 įnamimas – «життя в орендованій кімнаті» KTŽ 126

92

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

Однак час, проведений на самоті, мовець описує з невдоволенням і пов’язує його з ув’язненням (nusikalėti), відлюдництвом (kaip bazylis), повторенням тих самих повільних дій (tep į kieblenieju), наприклад:

36) я нудився цілий день, сам удома // 141

37) нудився, бувши самою людиною, десь у глушині // 141

38) живе сам, як базиліск108 // 41

39) так сам собі нудьгує вдома // 153

Можливість іншої особи бути й жити на самоті мовець KTŽ оцінює позитивно, наприклад:

40) мені здається, що йому109 добре живеться / діти при ньому / сам // 347

У KTŽ є фрази, у яких зафіксовано можливі або фактичні наслідки поведінки людини (пов’язані зі свободою чи обмеженнями, наприклад, коли приходить гість), якщо вона залишається сама вдома, наприклад:

41) діти / удома влаштувати бенкет110 / коли залишився сам // 259

42) то одне, то інше / то одне, то інше, коли лишається сам // 153

43) коли дружини бувають десь, / ми лишаємося самі вдома // 243

Мовцеві KTŽ властиве пустування, тому людину, яка далеко поїхала, а особливо переїхала жити далеко, описують як таку, що забралася (nusikores) аж у саме пекло, наприклад:

44) він тоді забрався аж у саме пекло // 101

45) tās žmõgõs kažėn_kor nusėkuorē i̇ patē pekla // 148

Опис невиразного простору обирають і тоді, коли потрібно назвати місце потойбічного життя, наприклад:

46) ka_numērsēm / vėsė patēsem i̇ tõ raigalinē // 333

Для мовця КТЖ важлива приватність простору як його власного, так і людей, які перебувають поруч із ним; її можуть порушити надто тісне співіснування, шум або допитливі чужі очі, наприклад:

47) par_tõnē šodēt sūdā // 440

48) nēk artē / tõrõ slōgas / prīkebiso // 374

49) tīes nagal pamēguote / ka_kas_i_rinki brēžuos // 50

50) ožėdēsem pirānkās / e_nabšėisous nākti pro_lõngus // 299

Необхідність берегти домашній простір може описуватися як норма належної поведінки, наприклад:

108 Palenimas як базилік вживається щодо самотньої людини, відлюдника (пор. КТЖ 41).

109 rōds – «справді» КТЖ 347

110 nõcīna (слов.) – «інструмент» КТЖ 259

Straipsniai / Articles

93

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

351) ožedarį dōris ę_sọ_kūobēno¹¹ ožękabink / napadūro / ka_ādaras dōris // 179

Іноді просторові параметри використовуються, щоб звернути увагу на тимчасову відсутність певних властивостей перешкоди (наприклад, її протяжності) або описати високий ступінь імовірності невиконаної дії чи низький ступінь імовірності дії, що має відбутися, пор.:

352) dōns par_vēsa pēlva / dāugūs nieka // 85

353) šē gōdros kāp vēlk / vo_ka_prigēre / dōns par_vēsa pēlva // 119

354) par_vēna plāuka¹² tāves nanunēs vies nu_tēlta // 302

355) ōns ni_ę_stūola¹³ nātes // 256

Просторові параметри використовуються і в тих випадках, коли потрібно вказати іншій особі потрібний їй маршрут, пор. щирі й іронічні вказівки шляху:

356) kōru atavēuot / tōru ę_grižket // 460

357) kōru iejē / tōru ēr_ēšek // 460

Бажаючи похвалити за впорядкування домашнього простору, мовець спирається на порівняння, що залучає дві категорії просторових символів, які посідають найвищу ієрархічну позицію, наприклад:

358) tvārkā kāp bāžnīcō / grāžē kāp dōngū // 41

3.2.3. Ставлення до спілкування та діяльності (розпізнавання щирості, оцінювання працьовитості, співчуття й розрада)

Людина завжди зумовлена потребою бути разом з іншими. Успіх спільного життя та можливої співпраці мовець KTŽ пов’язує насамперед зі щирістю особи. Про ненадійних і дволиких осіб співрозмовника найчастіше застерігають, вказуючи на відсутність описів, утворених за допомогою прикметника tikras або його похідних (tikrus, tēra, tēreny-bē), наприклад:

359) ōns_tūoks ēš_ękra nier / ōns_tik_ir_pasidēges¹⁴ // 73

360) ōns dēdas dēdēlis gōdrūos / dēl_ę_ēkra tūoks nier // 119

361) ōns dōug_kū dāra dēl_žmuonū dā // 72

362) tērenibēs ānū kalbō ni_ę_stūola nier // 47

363) ōns ī_tūoks davatka / kū_čē_ṣọ_ānū ožādesi // 71

364) anems ka_kū_rēk gāute / ę_āū ēšlop / vo_ka_rē dūte / trēnas ę_trē-nas // 55

Для мовців KTŽ важливий добрий характер людини: вона любить сперечатися й боїться образ, наприклад:

¹¹ kobīns – ‘kablys‘ KTŽ 179

¹² Per vien plauką – ‘майже, зовсім трохи‘.

¹³ Nei iš tolo – ‘справді‘.

¹⁴ pasidērti refl. – ‘прикидатися‘ KTŽ 73

94

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raška: dėlne iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

365) ni_žūdo vėtās nēr / ōns ī sōsedēks // 401

366) šėrdēs ōzdaoms / vōt kas ī surbābis dāiks // 467

Розмовляючи з іншим мовцем із КТЖ, співрозмовник звертає увагу на зустріч (недоліком вважається уникання зорового контакту), правдивість мовлення (підозрілим здається і нежемайтійське мовлення, а іноді й відмінності в говірках жмудинів, які мешкають у різних місцевостях), розуміння та самооцінку людини, наприклад:

367) sō_anų rūodas nãšėsi / ānō nãirīmōs115 vėns // 249

368) ōns ī tūoks verstālbis / atslēpuos ėš kaž_ės_kōr // 481

369) gargždėkė bēški kētėp rōkūjes nāp krengškē // 100

370) ōns ī nasorokūjems116 žmōgs // 348

371) pasikėr vėrsēnoje / e_nabāl dō_ānū basērōkūte kāp so_žmōgō // 488

Коли трапляється біда, під час роботи чи розваг може знадобитися допомога й підтримка. У житті буває всяке, тому іноді скаржаться на самотність у біді, а іноді пишаються згуртованістю та єдністю, наприклад:

372) nūorints šōni apkabėnės šūk / nieka naprīšaukēs / ka_i bieda // 259

373) mēs laikīmōs kāp vėns // 484

374) kāp līnksmā / kāp gerā būrie // 216

У КТЖ чимало прикладів, коли високо цінують спільну працю (ми, усі) — її масштаб, швидкість і досягнутий результат:

375) mēs kāp rēnt padarbējem / pāol pābengėjem // 77

376) ka_inēkōm vėšē / tūjau e_pābengėm tus gālus rāute // 257

Часто помітно, що одна людина в господарстві не здатна ефективно працювати, тому кажуть, нарікають або сподіваються мати помічників, наприклад:

377) to_vēns tēn tapuojis vēsa dēina / ben_vākus pašaukis // 440

378) atvōžūs brōlis e_prikėbs117 / abōdo e_padėrbēsū // 160

379) trėju118 ka_kėbsēm / e_grētā vėn pabengsem // 455

380) šēt ontaug monē padiejēję // 267

Успіх людини мовець КТЖ пов’язує з працьовитістю та вмінням спритно й ефективно виконувати завдання, тому про енергійних людей завжди говорять і хвалять їх, а тими, кому це не вдається, дивуються, наприклад:

381) darbēm žmōgū vėšr gēr // 70

382) mēklos žmōgōs ōns ī // 237

383) kās pār smarkē bēnos / lāksta kāp žābs // 376

115 nāirnoms – «крутіння, оглядання» КТЖ 249

116 surokūti, ~uoja, ~avo – «домовитися, ужитися» КТЖ 348

117 prikti, prikimba, ~o – 2. «підхопити, допомогти» КТЖ 160

118 trīju присл. «троє» КТЖ 455

Straipsniai / Articles

95

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

384) patrákės ę̣_skọdrõms119 tuos_mérguos // 371

385) nà_žingsnò ēt / ọns biegtėnã bieg // 42

386) ĩ žmúonũ / ka_anę̇ms nikúoks dárbs naùrìkst // 486

387) žmúonũ biednõms vẹ̇sumèt ir ẹ̇s_nadarbõma // 248

Успіх сімейного життя вимірюється спритністю та працьовитістю подружжя, наприклад:

388) mìtrę žmúona tọ̀ri // 241

389) ọns smárkòs / àli ẹr_ànà napiesti // 251

Тому, хто шукає собі помічника чи пару, вказують, на яку або яку саме людину не варто покладатися, наприклад:

390) sọ_navìkõsọ žmúogọ nièkòr nagãl ožsekėste120 // 165

391) sọ_anõu nier kúo ožsedìete / õns ĩ tėkros mìnkštkãušis // 239

392) sọ tõu plòškò121 gėrãu naožsedìete // 310

393) gìvs tėležis / nièkòr sọ_anõu naožsekėsi // 444

394) rẽk rĩmta ẹiškúotẹis / sọ_tùoko trėdalo122 kãp_tọ gìvėnsi / vaikėli // 454

Аспекти самогітської спільнотності та спілкування розкривають вислови з KTŽ, що вказують на покірність і примирення, наприклад:

395) prìs_viejėi napapūsi / vakėli // 330

396) kùoki tâu biedà / ọn_gãlvo mėita nieks natãša // 24

397) nọ nièka napašėksi123 žmúogòs / tēp jau bọva žadieta124 // 495

Засмученого чи стурбованого співрозмовника мовець КТЖ співчутливо втішає, наголошуючи на можливості обрати інше тлумачення подій, нерідко вдаючись до образних порівнянь, наприклад:

398) diel nièku nàrėk kr̃uokte // 72

399) ọns joukôu / nàrėk ìmte i gãlva // 135

400) nabiedavùokis / kọl biedùos nátori // 41

401) laikìkis / ka_paškõu narėktọm tọmpìtė kãp_kùoki nagĩvėli // 249

402) blúogã blúogã / àli vės_gėrãu kãp_pasẹkùorošėm // 24

Іноді втіха може бути й іронічною, наприклад:

403) nọ ẹr_eššėrińka ẹ̇s_vėsa blūda mėšuos vėrši ọudega // 48

Сам мовець любить відмовлятися від уваги іншої особи, а у відповідь на несприятливу увагу обіцяє не здаватися, наприклад:

skudrùmas – «спритність, моторність» КТЖ 371

užsìbišti, ~a, ~o – 2. «покладатися, спиратися» КТЖ 165

pliùškis, ~ė – «несерйозна людина» КТЖ 310

trìdalas – «гарячкова людина» КТЖ 454

negalėti pašìkti – «не могти зробити», пор. КТЖ 495

žadėti, žãda, ~ėjė – 2. «призначати, визначати долю» КТЖ 495

96

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

404) vo to našėrk na sāva lėgọ / narūpīnkis ọž monì // 31

405) kāp tọ môn / tēp ãš tāu / piràgs prīš piràga / vàkāli // 299

4. ПІДСУМОК

Якщо згрупувати висловлювання мовця про себе та інших із KTŽ, що ілюструють різні способи вираження емоцій, за функціональністю вибраних фраз на осі я–ти–третя особа–невизначене вираження індивіда: локалізація в часі–локалізація у просторі–локалізація в спільноті / співпраця, виявляються можливості всебічного вираження емоцій у кожній із точок фокусування уваги. Для деяких моделей вираження характерне частіше повторення в усьому KTŽ (це пов’язано також із загалом вищою ймовірністю вживання таких висловлювань). Типи емоцій, що виражаються частіше (їх можна розпізнати за специфікою певних тем і фраз), у таблиці 1 позначено комірками з темнішим тлом. Підсумовуючи виразніші риси дискурсу, що розкриває емоційне поле мовця в KTŽ, очевидно, що кожен напрям фокусування уваги (на себе, адресата, третю особу, довкілля) по-різному пов’язаний із імовірністю вираження певних емоцій.

KTŽ, який вирізняється документуванням природного повсякденного дискурсу, фіксує тісний зв’язок між мовцем і його адресатами, тому характеристикам, що свідомо розкривають мовцеве mano aš, не властиві специфікації, потрібні для офіційного представлення. Мовцеве aš esu найчастіше пов’язане з певною предикацією, що допомагає виразити спектр найвиразніших емоцій, які ним керують, наприклад, співчуття (èšọ tūoki menkštuonālę, див. приклад 22), потребу в стабільності або страх перед несподіванками й новизною (pri tā žemėi èšọ priserėšęs, див. приклад 23), упевненість у собі, що виявляється в декларації сили чи переваги (див. приклади 30–31). Подібні за структурою формулювання обирають і для опису тимчасових змін фізичного стану й зовнішності (èšọ nušãlosi / nučōškosi, див. приклад 78) або фізичної чи душевної неспроможності (èšọ nagalīngs, èšọ sọsegraušęs, див. приклади 35, 41). Мовець у KTŽ виявляє увагу до себе (часто дещо запізнілу), зазначаючи свої проблеми зі здоров’ям (mōna rōnkas plēišie, mōn vėdorē ōžtōka, пор. приклади 37, 38). Короткочасні зміни стану він може описати порівняннями (kāp žōrkė, kāp vėšta, èšọ tēp kāp kārtę vėdāms, пор. приклади 77, 78, 41), а свої здібності чи кмітливість підкреслити фразами ãš muōko, ãš gālō, tās môn ir, часто з виразним самовказуванням (ãš pats). Мовець у KTŽ любить висловлювати свої вподобання й оцінки непрямо — через усунення, підкреслюючи те, що йому не подобається. Прагнучи відновити безпечні межі власного особистого простору (їх може порушувати надто близька присутність іншої особи, її дихання, сердитий або пильний погляд, образлива мова), мовець

Straipsniai / Articles

97

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

обирає заборони або вказівки, найчастіше побудовані на запереченні та вказуванні на самого себе як на об’єкт: monės / mon / moni / mona (див. приклади 60–71).

ТАБЛИЦЯ 1. Розподіл концентрації емоційного вираження зафіксованих у KTŽ фраз відповідно до стратегії мовлення

Зобов’язання | Емоція, що виявляється під час мовлення | про себе | вказівками адресатові | про третю особу | після нейтралізації індивідуального значення | про час | про простір | про діяльність і спільне перебування; Модулювальні | турбота / тривога | + | + | + | + | + | + | +; довіра | + | + | + | + | + | + | +; Оцінні | гордість | + | + | + | + | + | + | +; сором | + | + | + | + | + | + | +; Основні | турбота, співчуття | + | + | + | + | + | + | +; оцінка | + | + | + | + | + | + | +; любов / увага до себе | + | + | + | + | + | + | +

Вказівки мовця у KTŽ іншого типу, вже не спрямовані на захист особистого простору, виразно передають турботу. Вона може стосуватися самого адресата, його здоров’я, присутності, постави, поведінки, а також підтримання спільного порядку в житловому просторі чи дотримання правил пристойної поведінки. У KTŽ багато вказівок мовця щодо неналежного вигляду адресата. Такими наказами чи запитаннями радять не виходити з дому, доки не буде враховано зауваження. Роблячи зауваження, яке може прозвучати як докір, мовець у KTŽ намагається вберегти адресата від можливих насмішок і небажаної уваги. Так опосередковано дбають про належний рівень упевненості адресата за межами дому чи власного подвір’я. Значну частину прямих вказівок адресатові становлять зауваження щодо якості виконуваної роботи або темпу діяльності — роботу не слід виконувати ані

98

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

надто повільно (тоді діяльність адресата стала б небажаною), ані надто швидко (це завадило б успішно виконати завдання, не перевтомлюючись).

Говорячи про третю особу — зазвичай не учасника розмови, — співрозмовник зосереджує увагу на діяльності, здібностях і поведінці особи, про яку йдеться, особливо на вмінні спілкуватися, охайності та турботі про інших. У таких фрагментах розмови часто описують зовнішність особи, а її особливі ознаки стають додатковим знаком для розпізнавання особи (визначеності). Оцінка часто пов’язана також із рівнем упевненості особи, про яку йдеться. Осіб із нижчим рівнем упевненості, яких сварять, кривдять або які не вирізняються успішністю, зазвичай описують зі співчуттям, що виявляється у називанні суб’єкта демінутивом або іменником, який указує на бідність (пор. žmogielis, nabagas, nabagė, nabagėlis, nabagūtis KTŽ 248). Позитивно оцінюють осіб, яким властиві здоровий глузд і наполегливість.

Прагнучи нейтралізувати індивідуальне значення власного aš і співрозмовникового tu, бажаючи передати максими поведінки й узагальнення, мовець обирає мовленнєві стратегії, позначені невизначеністю. За їх допомогою безпечно поскаржитися (пор. приклад 248), висунути вимоги, вказати правила (див. приклади 250–254) або безпечно висловити радість чи захоплення (див. приклад 249).

Обговорені мовленнєві стратегії мовця KTŽ, засновані на розповіді про себе, прямих описах і вказівках або універсальних правилах і моделях поведінки, переплітаються в розмовах.

Справжню причину багатьох висловлювань мовця KTŽ допомагають зрозуміти фрагменти дискурсу KTŽ, які відображають реальну ситуацію мовця на певному етапі життя та виявляють тісний зв’язок його повсякденної діяльності із зобов’язаннями. Висловлювання, що вказують на досвід і оцінки перебування в часі, просторі та спільноті, дають змогу зрозуміти, чому іноді надмірно наголошується увага до порядку, а іноді виявляється неуважність до особи поза найближчим колом. Моделі висловлювань, пов’язані з часовими орієнтирами, показують, що мовець KTŽ сприймає повсякденну діяльність як безперервний спіральний рух уперед. Тому, хто хоче успішно впоратися з повсякденними завданнями, доводиться швидко крутитися, а життєвий простір має межі, у яких допомагають утримуватися правила, що вимагають постійної уваги й порядку. У часі й просторі людина ніколи не буває сама. Межі самогітського світосприйняття, що постають у KTŽ, показують, як мовець балансує між прагненням бути самостійним і бажанням та можливістю співпрацювати, бути разом з іншими. Конкретна ситуація визначає, чи колективність видається вельми бажаною, чи вимушеною. Коли стається лихо, мовець KTŽ закликає співрозмовника триматися й не здаватися, тим самим ставлячи його в обставини, що вимагають зосередженості, витривалості й твердого характеру, наприклад:

406) numėrtėtẹ̇s vėsumėt soskõbsi / gìvėntė / vò // 240

Straipsniai / Articles

99

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

ВИСНОВКИ

На підставі ілюстративного матеріалу KTŽ у статті розглянуто найвиразніші мовленнєві моделі, за допомогою яких людина, що говорить північно-жемайтським кретингським діалектом, виявляє ставлення до себе й свого оточення. Спроба згрупувати приклади KTŽ, які ілюструють вираження різних емоцій, зумовлених зобов’язаннями, відповідно до функціональності обраних фраз на осі я–ти–третя особа–невизначене вираження індивіда: локалізація в часі–локалізація у просторі–локалізація у спільноті / співпраця виявляє можливість усебічного вираження емоцій у кожній із точок вибору спрямованості уваги. Деякі мовленнєві моделі частіше повторюються в усьому KTŽ (це пов’язано із загалом вищою ймовірністю вживання таких висловлювань). Узагальнюючи найвиразніші риси дискурсу KTŽ, що розкривають емоційне поле мовця, описані у статті, можна побачити, що кожен напрям спрямування уваги (на себе, адресата, третю особу, довкілля) по-різному пов’язаний із ймовірністю вияву певних емоцій. Говорячи про себе, мовець KTŽ найвиразніше розкриває одне з основних зобов’язань — любов до себе. Спілкування з адресатом, засноване на прямих вказівках, дуже виразно виявляє емоцію турботи. Турбота й довіра найвиразніше проявляються також у розмовах про діяльність і спільне перебування. Висловлювання мовця про третю особу, а також максими поведінки й узагальнення найчастіше ґрунтуються на оцінюванні. Емоція турботи чи тривоги виразно постає, коли мовець обговорює перебування в часі й просторі.

Стаття ґрунтується на припущенні, що, класифікуючи моделі висловлювань, спровоковані тими чи іншими повсякденними ситуаціями, з усього матеріалу KTŽ можна скласти певний образ мовця, який передає досвід і висловлювання багатьох знеособлених індивідів. Окреслені контури емоційного поля жемайта ще належить уточнити, залучивши для порівняння зведення психічних особливостей, характерних для жемайтів, наведене в дослідженні «Психічні явища, детерміновані етнічною приналежністю»125, але це вже наступний етап дослідження.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Aleksandravičius Juozas 2011: Kretingos tarmės žodynas, sud.: Danguolė Mikulėnienė, Daiva Vaišnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Atkočaitytė Daiva 2002: Pietų žemaičių raseiniškių prozodija ir vokalizmas. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

125 Šio tyrimo aprašymą žr. Bliumas 1997.

100

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

Babickienė Zofija, Jasiūnaitė Birutė, Pečeliūnaitė Angelė, Bagužytė Rūta 2007: Centrinė šiaurės žemaičių kretingiškių tarmė: tarmės tekstai su komentarais ir žodynėliu. Vilnius: Baltos lankos.

Bliumas Remigijus 1997: Aukštaičių ir žemaičių etnine priklausomybe determinuotų psichinių reiškinių savitumai. – Psichologija 17, 25–57.

Dumont Louis 2002: Esė apie individualizmą. Vilnius: Baltos lankos.

Girdenis Aleksas 1967: Mažeikių tarmės fonologinė sistema. Filologijos mokslų kandidato disertacija. – Kalbotyros darbai I, aut. Girdenis Aleksas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 89–119, 120–160.

Girdenis Aleksas, sud., 1996: Taip šneka tirkšliškiai: šiaurės žemaičių telšiškių tarmės tekstai su komentarais. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Grinaveckis Vladas 1973: Žemaičių tarmių istorija. Vilnius: Mintis.

Harré Rom 2008: The Discursive Turn in Social Psychology. – The Handbook of Discourse Analysis, 688–706.

Haspelmath Martin 2000: Indefinite Pronouns, Oxford: Oxford University Press.

Helm Bennet W. 2009: Self-love and the structure of personal values. – Consciousness and Emotion Book Series 6, 11–32.

Hills Michael D. 2002: Kluckhohn and Strodtbeck‘s Values Orientation Theory. – Online Readings in Psychology and Culture 4. Prieiga internetu: https://scholarworks.gvsu.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1040&context=orpc.

Holvoet Axel, Pajėdienė Jūratė 2004: Laiko kategorija ir laiko formos. – Gramatinių kategorijų tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 2). Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 121–140, 169–170.

Judžentis Artūras 2012: Lietuvių kalbos gramatinės kategorijos. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Kajėnas Gediminas 2013: Justinas Lingys. Tarp formos ir turinio. Prieiga internetu: http://www.bernardinai.lt/straipsnis/2013-05-15-justinas-lingys-tarp-formos-ir-turinio/99785.

Kalniuvienė Laimutė, par., 2007–2008: Taip kalbėjo mūsų senoliai. Žemaitiški žodžiai, posakiai, išsireiškimai: Prieiga internetu: http://www.klavb.lt/EL_LEIDINIAI/KRASTOTYRA/kretinga.

Kurkowska-Budzan Marta, Zamorski Krzysztof 2009: From the editors. – Oral history: The challenges of dialogue, 11–18.

Straipsniai / Articles

101

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Kluckhohn Florence R., Strodtbeck Fred L. 1961: Variations in value orientations. Evanston, IL: Row, Peterson.

Mikulėnienė Danguolė 2011: Juozo Aleksandravičiaus lituanistinė ir pedagoginė veikla. – Kretingos tarmės žodynas, autorius Juozas Aleksandravičius, sud. Danguolė Mikulėnienė, Daiva Vaišnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, VII–XII.

Murinienė Lina 2007: Rytinių šiaurės žemaičių fonologija: vokalizmas ir prozodija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Pabrėža Juozas 2017: Žemaičių kalba ir rašyba, Šiauliai: Šiaulių universiteto bibliotekos Leidybos skyrius.

Pabrėža Juozas, Marčišauskaitė Vida, Leskauskaitė Asta, sud., 2013: Šiaurės žemaičiai telšiškiai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Pakalniškis Vaidotas 2001: Žemaitiškumas globaliame pasaulyje. – Lietuvos etnologija. Socialinės antropologijos ir etnologijos studijos 1(10), 199–216.

Papaurelytė Silvija, Župerka Kazimieras 2010: Lietuvos etninių sričių gyventojų charakterio bruožai kalbos pasaulėvaizdyje. – Kalbos kultūra 83, 185–201.

Petreikis Tomas 2012: Žemaitijos regioninė knyga ir žemaičių tapatybė XX a. I pusėje. – Tautosakos darbai 43, 85–108.

Phillips Louise 2011: The Promise of Dialogue. The dialogic turn in the production and communication of knowledge. Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins.

Rosinas Albertas 1996: Lietuvių bendrinės kalbos įvardžiai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Rutkovska Kristina 2017: Namai. Šeima. – Vertybės lietuvio pasaulėvaizdyje, autoriai: Rutkovska Kristina, Smetona Marius, Smetonienė Irena. Vilnius: Akademinė leidyba, 87–148.

Skouds 2018: Žemaičių žodynas, sudarė Kultūros ir turizmo skyrius. Prieiga internetu: http://www.skouds.lt/lt/zemaiciu-zodynas.

Tarmių tekstyno duomenų bazė 2018: Sudarė Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internetu: http://tarmiuarchyvas.lki.lt/pradinis.php?sutrum=p=bnd.

Ulvydas Kazys 1971: Prieveiksmis. – Lietuvių kalbos gramatika. Vilnius: Mintis, 425–576.

Vaišnienė Daiva 2011: „Kretingos tarmės žodynas“: pagrindiniai medžiagos pateikimo principai. – Kretingos tarmės žodynas, autorius Juozas Aleksandravičius, sudarė: Danguolė Mikulėnienė, Daiva Vaišnienė. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, XX–XXXVI.

102

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Žemaitiškos tapatybės raiška: dėlionė iš Kretingos tarmės žodyno (2011) pavyzdžių

Valeckienė Adelė 2006: Įvardis. – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. Vytautas Ambrazas. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 251–282.

Vanagienė Birutė 2014: Pratarmė. Įvadinės pastabos. – Šiaurės vakarų žemaičių žodynas: Ylakių, Lenkimų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektos 1. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 23–28.

Vanagienė Birutė 2014–2015: Šiaurės vakarų žemaičių žodynas: Ylakių, Lenkimų, Mosėdžio, Skuodo, Šačių apylinkių šnektos, 1–2. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Zinkevičius Zigmas 1994: Lietuvių kalbos dialektologija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Žemaitiškė anekdotā 2018. Prieiga internetu: http://samogitia.mch.mii.lt.

Žimkutė Simona 2008: R. Balsys: žemaičiai – narsūs, atkaklūs ir laisvi. Prieiga internetu: www.delfi.lt/news/daily/lithuania.

Вираження жемайтської ідентичності: об’єднання прикладів зі Kretinga Dialect Dictionary (2011) в єдину картину

АНОТАЦІЯ

На основі ілюстративного матеріалу, використаного у Kretinga Dialect Dictionary (KDD), у статті розглянуто найхарактерніші моделі висловлювань, обрані носіями північножемайтського кретингського діалекту, за допомогою яких мовець виявляє ставлення до себе та свого оточення. Спроба згрупувати висловлювання мовців із KDD, що ілюструють різні прояви емоцій, пов’язаних із зобов’язаннями, за функціональністю обраних фраз на осі я – ти – третя особа – невизначене вираження особи: локалізація в часі – локалізація у просторі – локалізація у спільноті / співпраця дає змогу припустити наявність різноманітних емоцій у кожній точці вибору фокусу уваги. Варто зазначити, що певні моделі висловлювань частіше повторюються в усьому KDD (це також пов’язано із загалом вищою ймовірністю вживання таких висловлювань у реальних мовленнєвих ситуаціях). Узагальнення описаних у статті найвиразніших рис дискурсу, що виявляють емоційне поле мовця з KDD, показує, що кожен фокус уваги (спрямування уваги на себе, адресата, третю особу чи оточення) пов’язаний із різною ймовірністю виявлення певних емоцій та різною їхньою інтенсивністю. Говорячи про себе, мовець із KDD найвиразніше виявляє одне з основних зобов’язань — любов до себе. Спілкування з

Straipsniai / Articles

103

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

адресатом, засноване на прямих настановах, дуже виразно виявляє прояви турботливих емоцій. Турбота й довіра найяскравіше проявляються в розмовах про діяльність і спільне перебування. Висловлювання мовця з KDD про третю особу, а також максими й узагальнення поведінки зазвичай ґрунтуються на оцінках. Емоція тривоги / занепокоєння виходить на перший план, коли мовець із KDD обговорює локалізацію в часі й просторі.

Стаття ґрунтується на припущенні, що спроба згрупувати певні моделі висловлювань, породжені повсякденними ситуаціями, із сукупності ілюстрацій, наведених у KDD, дає змогу скласти певну картину МОВЦЯ, яка відображає досвід і висловлювання багатьох деперсоналізованих індивідів. Окреслене в цьому дослідженні емоційне поле жемайта слід надалі переглянути й уточнити, звернувшись також до зведеної таблиці психічних характеристик жемайтів, укладеної в межах дослідження етнічно зумовлених психічних явищ (пор. Bliumas 1997). Але це вже наступний етап дослідження.

Надійшла 10 грудня 2018 р.

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілеішиса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва

[email protected]

104

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Document details