NIJOLĖ ČEPENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: лексикологія, запозичення, германізми, лексикографія, етимологія, історія мови, писемність.

DOI

РЕЛІГІЙНА, МІФОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА: ЗАПОЗИЧЕННЯ З ГЕРМАНСЬКИХ МОВ

Релігійна, міфологічна лексика: запозичення з германських мов

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто лексику тематичних груп релігії та міфології германського походження з погляду семантики й етимології. Запозичення поділено на сім підгруп: церковні будівлі та їхні частини, адміністрація, оточення; внутрішнє обладнання церкви та місця в ній; предмети обрядів і церковні речі; свята й обряди; церковна діяльність, книги, музичні інструменти; назви осіб; міфологічна лексика, назви надприродних істот. Визначено вихідне слово германізму, від якого він походить, і зазначено первісне походження запозичення. Наведено відповідники в інших мовах. Поряд із цим подано фіксацію лексем у писемних джерелах від XVI ст. та їх уживання в живому мовленні й діалектах. Розглянуто хронологію запозичень. З’ясовано, що литовське ola вживається не лише у значенні «печера або нора звіра чи птаха, лігво», як зазначено в LKŽ, а й у Бреткунасівській Біблії зафіксовано ще значення «намет (тимчасове житло), склеп». Описано похідні, утворені від германізмів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: релігійна, міфологічна лексика, запозичення, германізми, семантика, прусські словники, писемність, діалекти.

АНОТАЦІЯ

У статті розглянуто релігійну та міфологічну лексику германського походження з погляду семантики й походження. Запозичення поділено на сім підгруп: церковні будівлі та їхні частини, адміністрація, довкілля; інтер’єр церкви та місця всередині неї; предмети, що використовуються в обрядах, церковне начиння; свята, обряди; церковна діяльність, книги, музичні інструменти; назви осіб; міфологічна лексика, назви надприродних істот. Встановлено базове

146

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

слово германізму, від якого воно походить; визначено первинне походження запозичення. Наведено відповідники в інших мовах. Також подано фіксацію лексем у писемній мові XVI^th століття та їх уживання в усному мовленні й діалектах. Розглянуто хронологію запозичень. Виявлено, що литовське olà вживається не лише в значенні «печера, нора тварин або птахів», як це визначено у Словнику литовської мови, а й у значенні «камера (для поховання), крипта» — згідно з Бреткунасом у Біблії. Також описано похідні утворення від германізмів.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: релігійна, міфологічна лексика, запозичення, германізми, семантика, словники Пруссії, писемна мова, діалекти.

1. ВСТУП

Більшість запозичень литовської мови з германських мов, переважно з німецької, — це слова, що позначають матеріальну культуру. Проте є й слова германського походження або слова, що прийшли з германських мов і стосуються нематеріальної культури, хоча й вони часто називають матеріальні предмети. Запозичення тематичної групи релігії та міфології зафіксовано вже в перших писемних пам’ятках XVI ст., переважно у Пруссії. Матеріал для статті зібрано з давніх писемних пам’яток литовської мови, пізніших праць, прусських литовсько-німецьких і німецько-литовських словників, а також з усного мовлення, діалектних текстів, словників говірок і діалектів та сучасної літературної мови. Використано матеріали Lietuvių kalbos žodyno I–XX т. (LKŽ, LKŽe) та інших праць (див. список літератури й джерел). Мета статті — представити й розглянути релігійну та міфологічну лексику германського походження з погляду семантики, походження й хронології, пояснити первинне походження запозичень; указати на фіксацію лексем у писемних пам’ятках та їх уживання в усному мовленні й діалектах; навести похідні, утворені від германізмів релігійної лексики. У роботі розглянуто слова германського походження, переважно з німецької мови, які безпосередньо потрапили до литовської; слова германського походження, що могли потрапити до литовської через інші мови-посередниці, переважно слов’янські; слова негерманського первинного походження, запозичені з германських мов. У новітніх дослідженнях релігійної лексики та релігійної термінології зафіксовано небагато германізмів. Алгіс Рубінас у розділі Lietuvių kalbos religinė leksika ir jos istorija докторської дисертації (2002) Lietuvių kalbos germanizmai навів лише три германізми: kunigas «духовна особа, пастор», pūdė «хрещена мати», agendą «молитовник, ритуал». У розділі Lietuvių kalbos skoliniai є ще кілька запозичень, які, на думку автора, прийшли через німецьку мову: kardinalas, abatas (aptas) «настоятель чоловічого католицького монастиря», kapucineris «монах францисканського ордену», keleris «єретик, відступник». У докторській дисертації Аушри Рінкуте 2012 року 1883–1916 metų katekizmų religinės terminai також наведено небагато германізмів: kunigas, gizelis «учень», podė, мн. podžiai «хрещені батьки», kagismas

Straipsniai / Articles

147

NIJOLĖ ČEPIENĖ

«катехізис», похідні: kunigystė, kunigaikštystė. Авторка цієї статті знайшла в писемних пам’ятках, словниках і діалектах більше слів релігійної лексики, що походять із германських мов, переважно з німецької, або потрапили до литовської з германських мов; їх буде розглянуто в цій статті. У статті застосовано діахронічні й синхронічні методи дослідження: порівняльно-історичний, генетичний, фонетичний та інші; використано етимологічні словники й новітні праці з мовознавства.

2. СЕМАНТИКА, ПОХОДЖЕННЯ, ПОШИРЕННЯ ТА ВЖИВАННЯ РЕЛІГІЙНОЇ Й МІФОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ ГЕРМАНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

Релігійну лексику тематичної групи германського походження або запозичену з германських мов, зафіксовану в писемних пам’ятках від XVI ст. (переважно у Пруссії та Малій Литві) і в діалектах, поділено на шість підгруп; у сьомій подано міфологічну лексику. Найбільше германізмів цієї тематичної групи виявлено в німецько-литовських і литовсько-німецьких словниках, виданих у Пруссії у XVII–XX ст.: Lexicon Lithuanicum, Clavis Germanico-Lithvana, у словнику з рукописного архіву колишнього Кенігсберга (так званому словнику А. Краузе), у Lexicon Germanico-Lithvanicum et Lithuanico-Germanicum Якоба Бродовського, у Littauisch-Deutsches und Deutsch-Littauisches Lexicon Філіпа Руїга, у Littauisch-deutsches und Deutsch-littauisches Wörter-Buch Крістіана Готліба Мільке, у Wörterbuch der Littauischen Sprache Г. Г. Ф. Нессельмана, у Littauisch-deutsches Wörterbuch ir Deutsch-littauisches Wörterbuch Фрідріха Куршайтіса та в Lietuvis-kai-vokiškame žodyne Александра Куршайтіса. Германізми розглядаються в алфавітному порядку. Біля кожного запозичення наводяться такі відомості: граматичні позначки, значення, фіксація в джерелах, поширення в діалектах, походження: подано основні слова германського походження, від яких походять запозичення, пояснено первинне походження слова, наведено відповідники в інших європейських мовах; також подано етимології інших дослідників.

1) назви церковних будівель та їхніх частин, адміністрації, довкілля, наприклад: aptija ж. р. «католицький монастир із належними йому маєтками», Lex 3a, C I 43 (ориг. Apte), Q 13, K I 32, Alm 27; abtija N 2 (abtie), Alm 23 < v.v.a. abbeteie (eppete); abbetė; пор. в.-н. ebedė, прус.-н. Abtey (Lex 3a), н.-н. Abtei ж. р. «абатство, монастир»; с.-н. abbbatei із церковної лат. abbatia (Kluge 202: 11; Lexer I 1; PaulW 11). domskirche ж. р. «соборна церква» S. Dauk < н.-н. Domkirche «т. с.». dresk amar ж. р. «ризниця» B 361, 1033 (ориг. Drezkamara), MŽ II 135, 398, N 155; drėskamare ж. р. (1) K, Prl 56 (drėskamare), Alm 45, KŽ, Skr;

148

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

dryskamarē sf. LC 1885, 12 < Pr.v. Drēskamer ‘zakristija, kurioje saugomas bažnyčios turtas, pinigai, vertingi įrankiai’ (Fr I 150, Ziesemer II 107), v.v.a. trēse-kamere f. (dreskamer, dryskamer), s.s. tresocamara (Lexer II 1505; Grimm XXI 163); plg. Baltijos vok. Drähskamer ‘t. p.’, v.ž. drēskamer ‘zakristija’ (Sehwers 1953: 28, 326); vok. Drese kamer, tresekamer f., trisekamer ‘bažnyčios idinė, lobynas; archyvas; zakristija (nuo XV a. pab.)’, s.v.a. tresecamere, dresecamere, v.v.ž. tresecamere f., v.nl. tresecamere; dūrinys iš tresso < lot.–rom. thesaurum ir lot.–rom. camara, camera (Grimm XXI 163; MdW IV 611-612).

gemynē ж. (1) «округа; церк. парафія» N 249, [K], KŽ, gemynē Alm 53, gemyna ж. LC 1878, 42; gėmynē ж. (1) «волость; парафія» K, Alm 54, KŽ < прус. gemē «громада; парафія» — діалектизм (Alm (PrW)); пор. нижньонім. gemeine, gemeine ж., с. «спільне майно; зібрання громади; громада (села, парафії тощо)» (MdW II 53), середньоверхньонім. ge-meinde ж. «спільність, громада», давньоверхньонім. gemeindā, нововерхньонім. Gemeinde ж. «громада; церк. парафія», → нім. прикм. gemein «спільний» (Kluge 2002: 343; Lexer I 839); пол. gmina «громада», від нім. gemein, Gemein(d)e (Brückner 1974: 146).

kapelē ж. «маленька церква, капличка» B 795 < середньоверхньонім. kapēlle, kapēle, kappel ж. «невелика церква, Божий дім», нововерхньонім. Kapelle ж. «каплиця, капличка»; нім. запозичено з вульг. лат. capella «каплиця»; пор. нідерл. kapel (Lexer I 514; Kluge 2002: 468).

kirkapis (курш.) чол. (1) «могили біля кірхи; церковне подвір’я» R I 54, R II 223, MŽ II 298, N 200, K, KŽ, Alm 66, kirkapis KŽ; складне слово з германського kirke та литовського kapas; пор. нововерхньонім. Kirchhof чол. «могили, цвинтар».

kirkē ж. (1) «протестантська церква» Ndž, BM 177 (Є три церкви: католицька церква, єврейська синагога та латвійська кірха), Š, KŽ, Krtnž, FrnW, Srj, kirkē (2) ŽŽ (Nm); kirche Š, kirka ж. (1) «протестантська церква» M. Valanč, M, rš, KŽ, ŽŽ < нижньонім. kere ж. «церква» (MdW II 449; Lasch 1914: 51), середньоверхньонім. kirche ж. «(християнська) церква, будівля; єврейський храм; спільнота вірян», нововерхньонім. Kirche ж. «церква»; пор. норв. kirke, швед. kyrka, західнофриз. kerke, давньосакс. kirika, нідерл. kerk; нім. запозичено з вульг. гр. *kyriḱē (Lexer I 580; Kluge 2002: 489).

klosteris чол. «монастир» B 313; klostorus (klostorus) Lex 21a (ориг. Kloforus), 54a (Kloforus), C I 109 (Klōforus) < прус. Klofter (Lex 21a), середньоверхньонім. klōster с., нововерхньонім. Kloster с. «монастир»; пор. нижньонім. klōster-, нідерл. clooster, нідерл. klooster, давньосакс. klōstar; німецька запозичила слово з ранньороманського *clōstrum «замкнений», лат. claustrum «замок, замикання; фортеця» (Kluge 2002: 499; Lexer I 1631).

kodryna ж. «дранка з церковної вежі» C I 649, N 203, [K]; пор. прус. Koder «ганчірка, лахміття; поганий, подертий одяг» (Fr I 399), Koder «ганчірка, лахміття, клапоть» (Grimm XI 1569).

kōras (kōras) чол. лит. «вежа, дзвіниця» NT Mt 21,33, B 190, R I 65 (Kōras), R II 180, MŽ I 127, N 205 (Kōras), K (а також kūras), Kld 115, J, V. Kud., зменш.

Straipsniai / Articles

149

NIOLĖ ČEPIENĖ

koratis N 205. 2. «церковний притвор» R II 91 (Kōras), MŽ II 120; kuoras¹ чол. 1. «вежа, дзвіниця» SD 7, SD³ 8, R I 71 (ориг. Kūras), N 205, K, J, Vaižg, FnW, V. Krėv, rš, Pnm, Čk, Klt, зменш. kuorelis NS 157, kuoratis RD 35. 2. «верхівка церковної вежі» Lex 34 (ориг. Kūras), C I 628 (Kūras), Q 73, B 44 (Kūras); < прус. kor, kur, kūr «хор; підвищене місце в церкві для хору, хори» (Alm (PrW)), kūr (Natu 1937: 18), середньоверхньонім. kōr, kur чол. «церковний хор, співаки в хорі; капела собору; перен. небесне склепіння; місце на небі як оселя Бога; сфера ангелів» (Lexer I 1678; Grimm XI 1792), нижньонім. kōr (Lasch 1914: 95), нововерхньонім. Chor чол. «група співаків; у християнських церквах місце співаків перед вівтарем; поміст, сцена (у протестантських церквах)»; пор. нідерл. koor; давньосакс. chōr з лат. chorus «танець із піснями, хоровод; гурт, натовп, безліч», а це слово — з гр. chorós «місце для танцю; група танцівників; культовий спів або культовий танець на честь божеств» (Kluge 2002: 171; LLŽ); нижньонім. kur(e) «вартовий, дозорець (на вежі)», kuren «пильно стежити (мисливський термін)» (MndW II 602). Пор. також 2 kūras.

kunzistōrija ж. (1) «центральна керівна церковна адміністративна установа» K I 703, Alm 76 < нововерхньонім. Konsistorium с. «те саме» — діалектизм; пор. лат. consistorium «місце для наради, зібрання».

olà ж. «печера, приміщення (для поховання), крипта» див. при 3.

tūrmas² чол. (2) «вежа, дзвіниця; поселення (біля городища)» BB 1 Moz 11,4, BB 2 Kar 9,17, BB Teis 9,46, BB 1 Mak 4,60 (зн. відм. мн. Thurmus), BB 2 Kn 26,9, BB 2 Mak 13,5, BB Jdt 1,3, BB Ez 26,4, BB Jer 51,58, BB GG 4,4, BB Bar 6,17, BB Luk 14,28, BB Ezd 3,1, Lex 87a, RB Ps 48,13, C I 583, Q 523, H I 135, H II 211, K, K II 228, Mit V 151, J, Kel, Dor (Klp, ориг. tōrms), NdŽ, AL 54, 35 (NTK), Alm 144, KŽ, Smln, Ser; stūrñis чол. (2) «дзвіниця» K I 555, KŽ < прус. Turm «міська в’язниця; вежа» (Fr II 416), Thurm (Lex 87a), tōrm «вежа, в’язниця» (Alm 144), говіркове прус. torm (Mitzka 1919: 126), давньоверхньонім. turm, torm,⟧ середньоверхньонім. turn, turm, sturm; нім. Turm, Thurm «вежа, дзвіниця; укріплення; в’язниця» походить від turem, а це — від старофранц. *torn; останнє — від лат. turris ж. «вежа, замок».

¹ W. Smoczyński kūras laiko neaiškiu žodžiu (Smoczyński 2007: 326). Kūras reikšmė ‘dešimties pėdų guba, rikė’ LKA I 186, žemėl. 109, Irgn, Sk, Lb, Ign, Šnč, Dglš, Lkm, Klt, dem. pl. kuoreliai Pls galbūt reikėtų sieti su vok. kar ‘indas, dubuo; javų matas; aukštas (namo); viena ant kitos sudėtos dėžės; pašūre, stoginė; sunerta šieno ar šiaudų krūva’; plg. s.s. kar, v.v.a. kar, n.v.a. Kar n., dan. kar, šv. kar (Grimm XI 202); v.v.ž. kar, kare n. ‘indas, krepšys’ (MndW II 428), senas keliaujantis žodis (Kluge 2002: 470). J. Brodskio žodyne užfiksuotas iš Biblijos vok. Cor (menūra) ‘(javų) matas’ išverstas liet. Korras (B 315).

² Нижні поверхи замкових і міських веж використовували як в’язниці. Тому це слово вживається також у значенні «в’язниця» BB Apd 5,20, BB Jon 3,24, VlnE 43,5 (місц. відм. мн. turmūſu), VlnE 202,19, VlnE 205,25, ŽCh 71, Lex 87a, R II 162, 351, MŽ II 214, 470, N 110, K, S. Dauk, M, J I 149, L, JD 201, KlvD 144 (Vlkš), BsO 397, BsMt II 166 (Dkš), Sln, Alm 144, LTR (Zp), LTs V 53, KŽ (A 183, 226), DrsŽ, ZŠŽ, Als, Žg, Ūd, Vl.

150

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

«висока будівля»; пор. давньоісл. torn, давньоісл. turn (Grimm XXI 466; Lexer II 1582; Kluge 1957: 798; 2002: 936); середньонижньонім. torn, давньосакс. turn «вежа; в’язниця» (MndW IV 580); латис. tūornis (Tuhrnis, Turnis) «вежа» з середньонижньонім. torn, torne, turn «те саме» (Sehwers 1953: 146, 324); (північн.) нід. turma «вежа (використовувана як в’язниця; в’язниця; кайдани, тягар; така гра» < середньоверхньонім. turm «вежа»; старобіл. myma «в’язниця», новобіл. (діал.) mymá «те саме» (Brückner 1974: 585; LKPŽ 656).

2) назви предметів церковного інтер’єру та місць у церкві, наприклад:

gangos ж. р., мн. (1) «місце в церкві біля органа; хори» C II 752, K, K I 369, K II 102, Alm 52, FrW, KŽ; gangai чол. р., мн. NmŽ < прус. Gang «сходи» (R II 157), нововерхньонім. Gang чол. р. «ходіння, хода; місце для ходіння, прохід, коридор; дорога, хори (у церкві), поміст»; пор. середньоверхньонім. ganc чол. р. «ходіння; дорога», давньоверхньонім. gang, давньосакс. gang, давньоангл. gang, давньоскан. gangr чол. р., ganga ж. р., давньофриз. gang, gong, gung, швед. діал. ganga, новонід. gang (Kluge 202: 329; Lexer I 734; Grimm IV 1219).

kūras чол. р. (1) (kuras) 1. «поміст, підвищене місце в церкві для хору, де стоїть орган; хори» Lex 20a (ориг. Kuras), C I 428, B 302, 311 (kuras), K 197 (kūras), K II 102; мн. kūrai (2) Vdk, Žgč, Nm, Kln; kūras (kuras) «(органний) хор» Lex 21a, C I 428, Q 110, B 312, Alm 76, «гурт, загін (ангелів)» C I 428, «сходи» C I 428; kūras чол. р. 1. «підвищене місце в церкві для хору, хори» B 311, I. Simon, Prk. 2. «хор, група співців» B 311, NdŽ; kòras (2) LzŽ, kòras (1) Alm 70. 3. «голос, тон (тільки в Біблії)» Bb¹ Ps 120,1, B 698 (ориг. Dangaus Kòras); kūras (4) «хор; гурт, загін (апостолів, ангелів)» DK 30 (ориг. наз. мн. kūrai), 37, 148, DP 38, 543, R I 71 (ориг. Kūras), VoK 11, KrtnŽ (kūors), ŠVŽŽ (kūors Vin, Kra, Meds, Žbr; < прус. kor, kur, kūr «підвищене місце в церкві для хору, хори; хор» (Alm (PrW)), середньоверхньонім. kōr чол. р. «церковний хор; гурт співців; місце в молитовному домі, де стоять ті, хто співає духовні пісні» (Lexer I 1678), нововерхньонім. Chor чол. р. «співаки, співці, спів; коло, гурт, загін; у християнській церкві місце співців перед вівтарем, у протестантській церкві поміст, хори, місце, де співають і грають музику»; пор. давньоверхньонім. chōr «хор духовенства в церкві», новонід. koor; лат. chorus; гр. χορός; зі значення «співець» у християнській церкві розвинулося значення «місце співців перед вівтарем», звідси «місце в церкві, призначене для духовенства» (Kluge 1957: 117; 2002: 171), середньонижньонім. kōr (Lasch 1914: 95); латис. kūoris з нім. (Sehwers 1953: 61); польськ. chór «хор; галерея» з гр., лат. choros, chorus (Brückner 1974: 182). Пор. 1) kūras.

3) назви обрядового приладдя та церковних предметів, наприклад:

abltas чол. р. «гостія, тонкий прісний хлібець, спечений із борошна й води» Q 372 (ориг. Abltes), R II 210, MŽ II 368, N 2, 30, [K], K II 98, Alm 23 < прус. Ablatt «те саме» (Fr I 8; Alm 23); пор. Oblat (C II 161), середньоверхньонім. oblàte, oblāt ж. р., чол. р. «причасний хлібець, гостія, новонід. oblat, нововерхньонім. Oblate ж. р., пізньолат. oblata (hostia) (Lexer I 138; Kluge 2002: 661). Пор. також oblatas.

Straipsniai / Articles

151

NIOLĖ ČEPIENĖ

причасний хлібець, гостія, новонід. oblat, нововерхньонім. Oblate ж. р., пізньолат. oblata (hostia) (Lexer I 138; Kluge 2002: 661). Пор. також oblatas.

bikerelis чол. р., зменш. «черпачок, чарочка» SD 116, SD³ 134 < давньосакс. biker, середньонижньонім. bikerį; пор. давньоангл. biker, середньоверхньонім. becher чол. р. «кубок; як мас», східнопрус. bėžr «кубок», нововерхньонім. Becher чол. р., новонід. beker; німецьке слово з пізньолат. bicarium сер. р. «посудина для вина, води, кубок» (Kluge 2002: 99; Lexer I 137; Mitzka 1919: 122); латис. biķeris із середньонижньонім. bikeri (Sehwers 1953: 12, 326); польськ. becher (beker), зменш. becherek. Urbutis вважає лит. зменш. bikerėlis від *bikeris разом із латис. biķeris безпосереднім германізмом (Urbutis 2009: 418). ALEW виводить лит. bikerėlis від польськ. becher, запозиченого через німецьку з латини (ALEW I 113).

isopas чол. р., бот. «лікарський ісоп, гісоп (Hyssopus officinalis), його сік; гілочки ісопу в церкві використовують як кропило» Mž 358,5, BB 2 Moz 12,22, BB 3 Moz 14,4, BB 4 Moz 19,18, VlnE 210,12 (ориг. оруд. одн. İopu), R II 217, rš, P, IA 417 (Isopas), BzF 118; hysopas Mž 538,19 (оруд. одн. hyfopu); yzopas Vln¹ 75, Lex 52a, C I 46, 1023, C II 249, 1025, RB Ps 51,8, B 272 (мн. įlopai), 735, 760 (Ẏzopas), 989, R I 51, R II 217, MŽ I 01, MŽ II 288, NT Pvž 9,19, NT Jn 13,29, K (ýzopas), NdŽ, P, TA 417 (Yzopas), BzF 118, Alm 57, LBŽ; izopas (1) NdŽ < прус. İop «лікарський ісоп» (Lex 52a; C I 1023), Yop (C II 1025), середньонижньонім. isop (MndW II 393), середньоверхньонім. isôpe, isôp чол. р. «лікарський ісоп» (Lexer I 1459), нововерхньонім. Ysop, Hyssop чол. р. (ж. р.), Isop «невеликий кущ із дуже запашним листям і фіолетовими квітами (Hyssopus officinalis L)»; пор. англосакс. ysope ж. р., давньоверхньонім. hyssop чол. р., пізніше давньоверхньонім. – ранньонововерхньонім. yzop ж. р.; лат. hyssōpus ж. р., hyssōpum сер. р. (Grimm XX 2575).

kelichas чол. р. «(літургійний) келих» BB Ps 23,5, BB Ez 23,31, BP I 366, BzB 294 < середньоверхньонім. kelich, kelch чол. р. «келих»; пор. давньоверхньонім. kelih, давньосакс. kelik, нововерхньонім. Kelch чол. р. «келих»; нім. з лат. calix «келих» (Lexer I 1539; Kluge 2002: 483), середньонижньонім. kelk, kellik чол. р. «келих» (MndW II 440); (старо-, середньо-)польськ. kielich «посудина, що використовується для обрядів у християнській церкві; келих тощо» < середньоверхньонім. kelch, давньоверхньонім. kelih, нововерхньонім. Kelch «те саме», з лат. calix «келих, чаша»; старобіл. кeлuх (кuлuх) «(жертовний) келих; символічна назва долі», новобіл. кéлuх, кéлix «великий високий келих» (LKŽ 372). Пор. також kylikas.

kylikas (kilkas, kylkas K) чол. р. (2) K «(літургійний) келих» Mž 143, 380, 534 (kilkas), BP I 62, Vln 33,10, Vln 35, Vln 65,23, Vln¹ 36, VlnE 164,23, VlnE 172, VlnE 190,2 (Kilikas), Lex 53a (kilikas), C I 1050, Q 293 (kilikas), B 341, 566, 655, 776, H 55, R I 72, MŽ I 139, N 199, K II 223, KŽ, Alm 66 (kylikas), Rg, Kč (kilikas (1); kilichas чол. р. RB 116, kylikas Alm 66; < середньонижньонім. kilich чол. р. «келих»; пор. середньоверхньонім. kelch, kelich чол. р. (Lexer I 1539), давньосакс. kelik, давньоверхньонім. kelich (Kluge 1957: 362); середньонижньонім. kelik чол. р. «посудина для пиття, келих» (MndW II 440), нововерхньонім. Kelch чол. р. «келих»; німецьке слово з лат. calix «келих»; після запровадження християнства спершу вживається лише

152

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

значення ‘чаша для релігійних обрядів’ (Grimm XI 504); латис. ḳeliks ‘посудина’ з нижньонім. ḳellik ‘посудина для пиття, чаша’ (Sehwers 1953: 63). Пор. також ḳelichas.

klingbdelis чол. р. ‘мішечок для збирання грошей у церкві’ B 802, 1032 < прусськонім. Klingbüdel ‘гаманець, мішечок із дзвіночком на палиці для збирання милостині під час богослужіння’ (Fr I 378); замість нім. ü вже в прусськонімецькому діалекті вимовлявся звук i (див. Čepienė 2006: 211); пор. нововерхньонім. Klingelbeutel чол. р. ‘кошик із дзвіночком на довгій палиці, який використовують під час богослужіння для збирання пожертв’.

kozoliai чол. р. мн. ‘обрядове вбрання священника, комжа’ Q 110 < прусськонім. Käsel ‘одяг для богослужіння, хорова сорочка; широкий плащ, зручний піджак, старий, улюблений одяг; довга спідниця з цупкого полотна з каптуром’ (Fr I 343); пор. лит. kasula ‘сорочка; ряса, одяг ченців; церков. друга, верхня одежа священника, яку носять під час меси’, з лат. casula ‘плащ із каптуром’.

miras (mys) чол. р. ‘ароматична смола, що міститься в корі деяких дерев Африки й Аравії та використовується для кадіння’ Mž 195, BB 1 Moz 37,25, BB SalK 7,17, BB GG 5,1 (ориг. знах. відм. одн. myrrha), BB Sir 24,1, BB Est 2,2, BB Ps 45,9 (myras), BB Ps 45,9, B 235 (мн. Myrrai), BsMt I 29; mirė жін. р. R I 88 (mirė), Mž I 70, N 403, K, Alm 87 (mirė), FrnW; пор. прусськонім. Mire, Myrrhen (C II 96), Myrhe (Lex 63), середньонижньонім. mire ‘(гірка) мира’ (MndW III 95), середньоверхньонім. mire, mir чол. р. ‘мира’ з араб. miren (Lexer I 2158), давньоверхньонім. mura, myra, давньосакс. myra, давньоангл. myre, новонідерл. mire, новошвед. myrra, нововерхньонім. Myrhe жін. р. ‘мира (смола)’; німецьке слово походить із лат. murra, myrha, а це — з гр. mýrrha жін. р., mýra; слово семітського походження; араб. murra пов’язане з коренем maru ‘бути гірким’; до германських мов потрапило через Біблію (Kluge 1957: 497; 2002: 641); латис. mira. Е. Френкель, спираючись на П. Скарджюса, вважає лит. mirà запозиченням із польської мови (FrnW).

oblōtas чол. р. (1) ‘облатка для причастя’ C II 161, B 727 (ориг. Oblot’s), B 956 (oblotas), N 30, [K], Alm 93 < прусськонім. Oblat ‘те саме’ (C II 161), давньоверхньонім. oblāte, oblāt жін. р., сер. р. (oflōte) ‘облатка для причастя; різновид випічки’; пор. нововерхньонім. Oblate жін. р. ‘тонкий коржик, спечений із борошна й води; церков. облатка для причастя’, давньоверхньонім. oblāta, ovelāta, новонідерл. oblaat, новошвед. oblat; нім. слово з пізньолат. oblata (hostia) ‘те саме’ (Lexer II 138; Kluge 2002: 661). Пор. також obotas.

skrynė жін. р. (2), skrynė (4) 1. ‘у католицькій церкві — оздоблена шафка посередині вівтаря для зберігання гостії’ BB 2 Mak 2,5, BB 2 Krn 31,11. 2. ‘скринька для пожертв, каса’ BB Luk 21,2, VlnE 199, Lex 43a (ориг. Diewa skrine), H 181, B 596, K I 93, 678, TP 1881, 9, LC 1878, 21, зменш. skrynėlė I. 3. ‘корабель (про біблійний ковчег, збудований Ноєм)’ BB 1 Moz 6,14, B 117 ∆ скриня складення, церков. ‘ковчег завіту’ BB Tes 20,27, BB Joz 4,18, C I 142 (ориг. Skryne Suderejimo), B 302, 833, R I 134, Mž I 246, зменш. skrynėlė liudijimo (ориг. Skrine Liudimo) ‘ковчег завіту’ BB 2 Moz 26,33); < середньонижньонім. schrin ‘скриня, коробка; домовина’ (MndW IV 138); середньоверхньонім. schrin чол. р., сер. р. ‘скриня, коробка для одягу, грошей, коштовностей, реліквій; домовина’ (Lexer II 79), середньонідерл. scrīne: пор. давньоверхньонім. scrīn(i), давньоангл. scrīn, давньофризьк. skrīn

Straipsniai / Articles

153

NIOLĖ ČEPIENĖ

давньоангл. scrīn ‘коробка, валіза, скриня, скринька для цінних речей, коштовностей, реліквій’, англ. shrine ‘коробка; вівтар; святиня’, новошвед. skrin, нововерхньонім. Schrein чол. р. ‘оздоблена скринька для зберігання культових предметів, реліквій; домовина; скриня; шафа’; німецьке слово походить із лат. scrinium ‘кругла посудина для зберігання чогось’ (Kluge 1957: 679–680; 2002: 826; Grimm XV 1725); латис. skrine, skrīnis ‘коробка, скриня (для одягу, борошна); шафа’ з середньонижньонім. schrin ‘шафа; скриня; коробка; шухляда’ (Sehwers 1953: 106; Karulis II 206) або давньопольс. schrin, schrine ‘коробка, скриня; шухляда’ (Karulis II 206); (с.-л., давн. л.) давньоліт. skrzynia ‘коробка з кришкою; скриня тощо’ < давньочеськ. skříňe ‘шафа; коробка’, з середньоверхньонім. schrin, давньоверхньонім. scrīni, skrīni ‘коробка; шафа’, з лат. scrinium ‘кругла коробка для зберігання книжок, документів’; давньобілорус. скрыня, скруня ‘коробка; прямокутна посудина; схованка; домовина’; новобілорус. (діал.) скрыня ‘велика коробка; садок (коробка з отворами для зберігання живої риби); коробка для борошна, зерна; ясла’; давньорус. скрыня ‘окована коробка, скриня; коробка з кришкою’, новорус. скрыня ‘коробка, коробочка з кришкою’ (LKPŽ 581–582). П. Скарджюс вважає литовські skrynią, skrīnę запозиченнями з білорус. скрыня або польс. skrzynia (Skardžius 1931: 199), а В. Смочинський виводить його з білорус. скрыня (Smoczyński 2007: 567). Авторка цієї праці вважає, що литовське skrynė разом із латиським skrīne могло бути запозичене із середньонижньонім. schrīn ‘коробка, скриня, шафа, шухляда’. Про сполучення приголосних sk див. Čepienė 2006: 291–292.

tapelis чол. р. ‘мішечок із дзвіночком для збирання пожертв у церкві’ Q 478, N 89, [K], BzF 189 (ориг. tāpel), BS 146, Alm 141, FrW, KŽ; пор. прусськонім. tofel ‘плита’ (Alm (PrW)), нововерхньонім. Tafel жін. р. ‘дошка; плитка; плита’. Пор. також tobelis.

tōbelis чол. р. (1) 1. ‘мішечок із дзвіночком для збирання пожертв у церкві (Klingsäckel)’ N 107 (Klp), Fr II 403, K, Alm 142, KŽ, Klp. 2. (pa)tobelis ‘церковний служитель, який стояв під дошкою як перекладач’ FrW → patobelis < прусськонім. Potabel ‘раніше в [Прусській] Литві — церковний служитель, який допомагав німецьким церковним служителям. До його обов’язків належало дзвонити у дзвони, забезпечувати вином і облатками для причастя, прибирати церкву та доглядати її начиння тощо’ (Fr II 172); пор. patabelis ‘церковний прислужник, який стояв за дошкою, нім. Tafel, як перекладач’ (R I 162, MŽ I 296, Alm 97), прусськонім. tōfel ‘дощечка, плита’ (Alm 142), нововерхньонім. Tafel, ельзаський діал. tōfel ‘(підвісна) плита, дошка, по якій б’ють, щоб отримати звук і подати знак; її використовують у церквах і монастирях замість дзвонів’ (Grimm XXI 13), прусськонім. Tobolize жін. р. ‘кишеня, кошик’ (Fr II 403); польс. tobola ‘(дорожня) сумка, рюкзак, мішечок’ (Brückner 1974: 572), tobōl. Пор. також tapelis.

4) назви свят, обрядів, наприклад:

bērės sf. pl. «поминальна трапеза, поминки» BzF 99, LTR, KŽ < Pr.v. Behre «бенкет на похороні» (Ziesemer I 530); пор. н.-в.-нім. bōre «носилки»; bore (MndW I 392); середньофранц. bere, староангл. bǣr, новов.-нім. Bahre f. «носилки» → герм. *ber-a- «нести» (Kluge 2002: 83); латиськ. bēres «(похоронні) носилки» з н.-в.-нім. (Sehwers 1953: 11).

154

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

ilgės sf. pl. (2), ilgės (1) ж. «свято Всіх святих (1 листопада)» від XVI ст. у словниках Малої Литви (Lex 5, ориг. Ilges, C I 66, Q 21, B 66, R I 48, MŽ I 96, N 25, [K]), в інших працях (JD 210, Mit I 239, Alm 56, FrnW, Bž 507, KŽ (A 185, 307)), On. 2. «День поминання померлих, День душ (2 листопада)» S. Dauk; < н.-в.-нім. higen «святі» (Sehwers 1953: 41), н.-в.-нім. hilligen, de hilgen «святі» (Alm 56); пор. н.-в.-нім. прикм. hilich «святий (про осіб і предмети)», de hile geist «Святий Дух» (MndW II 266–267), новов.-нім. heiligen «святі», прус. Allerheiligen fest «ilgės, свято Всіх святих» (Lex 5); латиськ. ilges, ilgi «Всіх святих» з н.-в.-нім. (Sehwers 1953: 41).

ilgikristis sm. (2) «Святвечір (?)» K I 684³, KŽ, мн. «подарунки на Святвечір» KŽ; складне слово з н.-в.-нім. higen «святі» та лит. Kristus, пор. новов.-нім. der heilige Christabend.

kirvelis sm. «парафіяльне свято (на честь освячення церкви); ярмарок (у зв’язку з парафіяльним святом)» KŽ; пор. прус. Kirms, Kirmes, скорочені форми від нім. Kirchmesse, букв. «святковий бенкет з нагоди церковного свята», Kirmes «ярмарок» (Fr I 356), франк. kerwa (Grimm XI 835), новов.-нім. Kirmes f., середньов.-нім. kirch-messe f. (kirmes, kirmes) «поминальна служба з нагоди освячення церкви; ярмарок», нід. kermis, новоангл. (діал.) kermis, новофранц. kermesse; нім. Kirmes, імовірно, походить від незасвідченого *Kirchweimesse (Lexer I 1585; Kluge 2002: 490).

liktis sf. «свято Стрітення; богослужіння, на яке віряни приходять зі свічками (2 лютого)» K (Kt), Alm 80, KŽ; liktis sm. N 365 (Tlž), [K] < прус. licht «свічка, світло» (Alm (PrW)), новов.-нім. Licht n. «світло; світильник; свічка; Бог і Христос»; пор. середньов.-верхньонім. прикм., сер.-англ. lieht, середньов.-нім. lecht; lîcht n. «світло, сяйво, блиск, свічка»; н.-в.-нім. licht, lecht n. «світло»; → нім. прикм. licht «світлий, ясний», дієсл. leuchten «світитися, сяяти, світити, блищати, мерехтіти» (Lexer I 1906; MndW II 684; Kluge 2002: 574).

liktmūšės sf. pl. «таке християнське свято (2 лютого)» B 466 (ориг. Liktmušes); liktnės sf. pl. (1) «свято Стрітення; богослужіння, на яке віряни приходять зі свічками» K, LsB 199, Alm 79; liktnės sm. pl. (1) K, KŽ, Alm 79 < прус. lixtmes «так само» (Alm (PrW)), унаслідок народної етимології перероблене за лит. liktis «світло» (Alm 80); пор. новов.-нім. Lichtmesse, Lichtmeß f. «свято Очищення Марії (2 лютого), так назване через свічки, які освячують цього дня» (PaulW 375), середньов.-верхньонім. lieht-messe f. «так само» (Lexer I 1909); герм. liktis і лит. nėti.

5) назви церковної діяльності, книжок, музичних інструментів тощо, наприклад:

agenda sf. «молитовник, ритуал» DP 456,7, agēndos sf. pl. (2) K I 43, Alm 23; пор. новов.-нім. Agende «так само», нід. agenda, лат. agenda (Kluge 2002: 20).

almusina sf. «милостиня, дарунок» Lex 5 (ориг. almufina), Q 22 (Almufina); aląmusyna sf. (1) C I 73 (Allamufina), N 4, [K], Alm 25 < середньов.-нім. almûse, прус.

³ LKŽe помилково подано сторінку 648.

Straipsniai / Articles

155

NIJOLĖ ČEPENĖ

Almōben «те саме» (Q 22), нововерхньонімецьке Almosen «милостиня»; пор. середньоверхньонімецьке almuosen, середньонижньонімецьке alā-muosan, давньосаксонське alamosna, новонижньонімецьке almoes; походить із церковнолатинського elemōsyna, жін. р., а це слово — з грецького eleēmosýnē, жін. р., «милосердя, співчуття», пізніше також «милостиня» (Lexer I 40; Kluge 2002: 33); 1. elemozina. Пор. також almūžas.

almūžas чол. р. «милостиня, дарунок» C I 73 (ориг. Almufai), N 4, [K], Alm 25 < прусське almus, сер. р. «те саме» (Alm (PrW)), середньоверхньонімецьке almūse (Lexer I 40); пор. новонижньонімецьке almoes, нижньошвабське allmos, силезьке olmusa (Kluge 2002: 33). Пор. також almina.

býbelės жін. р. мн. (1) «Біблію, Святе Письмо» KluD 364, K, Alm 31; býbelis чол. р. (1) LLCh 158 (ориг. род. одн. Bibelio), N 329 (Rg), NmŽ < прусське bībal «Святе Письмо» (Ziesemer I 593); пор. середньоверхньонімецьке bēbel, жін. р. «книга, Біблія», нововерхньонімецьке Bibel, церковнолатинське biblia «Святі книги» (Lexer I 263; Kluge 2002: 119).

býbeliskas прикм. «властивий Біблії» N 329, K, Alm 31, присл. býbeliskai K → bybelis; пор. нововерхньонімецьке bibisch.

býbelšprukis чол. р. «слово зі Святого Письма» K I 238, Alm 31 < нововерхньонімецьке Bibel-spruch, чол. р. «те саме».

býbelšundė жін. р. «час, призначений для читання Біблії» NmŽ < нововерхньонімецьке Bibelstun-de, жін. р. «те саме».

decmōnas чол. р. «церковні гроші, десятина» B 341, Prel 54 (dēmonas), Alm 43; пор. прусське Decem «десятина, плата духовному лицю» (Fr I 135), нововерхньонімецьке Kirchendezem «те саме»; пізньолатинське decimus «збирач десятини» (Prellwitz 1891: 54). Пор. також temonas.

fīrmeluoti дієсл. «святити, конфірмувати» K I 49, Alm 50 < нововерхньонімецьке firmeln «те саме»; пор. латинське (confirmare «зміцнювати» (Kluge 2002: 295).

gnōda жін. р. (1) «благодать» N 266, K, Alm 55 < прусське gnōd «те саме» (Alm (PrW)); пор. нововерхньонімецьке Gnade, жін. р. «благодать, милосердя», середньоверхньонімецьке ge-nāde, gnāde «спокій; щастя, благословення; Божа допомога й милість» (Lexer I 850).

katigmas чол. р. «катехізис, стислий виклад християнського віровчення у формі запитань і відповідей» C I 222, 425 (ориг. Katīgmas), B 85, 178, 300, R II 91, MŽ 119, K. Donel (katigmas), katigmas Q 110, kategimas C I 425, kat-gimas мн. Lex 21, K I 679, K, Prel 61, Alm 64; katìsmas жін. р. мн. Prel 61 (katis-mos), Alm 64 < прусське katxism, katism, katismen, мн. Katisen (Fr I 345; Alm (PrW)); пор. нововерхньонімецьке Katechismus «катехізис», із латинського catēchēsmus «настанова у вірі», з грецького katēchēsis «настанова».

kērùbas (kerubas) чол. р. (2) «херувим, ангел найвищого рангу» C I 428 (ориг. Kēruibas), B 311 (kerub’s), R II 91 (Kērubas), MŽ II 120 (Kērubas), N 197 (Kerubas), K (kērubas), Alm 65 (kerubas) < прусське Cherub (C I 426), нововерхньонімецьке Cherub, церковне «херувим»; пор. єврейське kerub (мн. kerubim) «те саме»; [пізньолатинське] новолатинське cherub «ангел найвищого рангу тощо» з латинського Cherub, мн. Cherubim, Cherubim «ангельський чин, згаданий у Старому Завіті», з грецького χερουβ «херувим, крилата істота, що ширяє над ковчегом, у якому зберігаються Десять Божих заповідей

156

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

кам’яні плити, дані Мойсею; ангел, що править Божою небесною колісницею, зі староєвр. мн. ḵərūbīm (LKPŽ 708).

kirkrots чол. ‘церковна рада, колегія’ K I 687, kirkrots Alm 67 < нижньонім. Kirchenrat чол. ‘те саме’, діалектизм.

kleboningai (євр.) чол. мн., церк. ‘десята частина прибутку чи доходу, яку віряни мали віддавати церкві, пастору; десятина’ Lex 23, Q 119; kleboningai C I 453 (ориг. Luter-Klebōn-Patobel-Pinningai), B 34; складне слово з лит. klebonas ‘пастор’ і германізму penigai, pinigai ‘гроші’.

liuterė жін. ‘десятина, яку віряни сплачували лютеранській церкві’ B 794 (ориг. мн. Lutteres), N 376 (Tlž, Luttere); liuteris чол. N 376 (Rg, ориг. Lütteris), liuteriai мн. (1) K, Prl 55, Alm 82; → liuterpingai ‘десятина, церковні гроші, що сплачувалися в лютеранських церквах’; пор. нижньонім. Luther ‘Лютер (особове ім’я)’.

Luter–Klebon–Patobel penigai (Luter [penigai], Klebon [penigai] чол. мн. ‘десятина, церковні гроші, що сплачувалися в лютеранських церквах’ Lex 23; складні слова з германізму luteris ‘лютеранин’ і penigai ‘гроші’; з лит. klebonas ‘пастор’ і германізму penigai ‘гроші’; з германізму patobel і penigai ‘гроші’.

pōdženklis (євр.) чол. (1) ‘оздоблені, скріплені печаткою листівки з побажаннями від хрещених батьків, у які вкладали подарунок або гроші для похресника’ K II 105 (ориг. pōd-ženkļis); складне слово з германізму podis ‘листівка’ і лит. ženklas ‘знак’; пор. нижньонім. Patenbrief, Patentel ‘те саме’ (Grimm XIII 1502).

psalteras чол. Lex 69, C II 245, Q 398, H (ориг. Pſalteras), N 317, Alm 106, KŽ 1. ‘псалтир, книга псалмів’ BB Ps тит. 1. 2. ‘струнний музичний інструмент’ BB 1 Kar 10,12, BB 2 Sam 6,5, BB 1 Kn 14,8, BB Ps 71,22, BB Dan 3,5, BB Iz 5,12, BB Am 5,23, BB Ezd 12,27, BB 1 Sam 10 (Pſalteras), RB 71,22, B 987, ‘скрипка’ R II 283, MŽ II 378; psaltērius (2) K, K II 116, KŽ; psalterius H 108, N 317 (Pſalterus) 1. ‘псалтир’ MŽ 481 (род. одн. від Pſalteras), 495 (iſch Pſalteras), psaltērius (2) NdŽ. 2. ‘струнний музичний інструмент’ BB Ps 33,2 (ant Pſalterias), BB Ps 57,9, BB Am 6,5, RB Ps 33,2; 57,9, ‘скрипка’ R II 283, MŽ II 378; < Prv. Psalter ‘псалтир’ (Q 398; C II 245), давньоверхньонім. psalter чол. ‘книга псалмів’, нижньонім. Psalter чол. ‘книга псалмів; цитра, середньовічний музичний інструмент’; нім. із церковнолат. psaltērium сер. ‘струнний інструмент, подібний до цитри; перен. псалми Давида’, а це слово походить від гр. psaltērion сер. ‘струнний інструмент’; пор. нижньонідерл. psalter (Lexer II 304; Kluge 2002, 727); 1. psalterz.

predikati, -uoja, -avo недокон. ‘проповідувати, публічно сварити’ C I 221, B 985, N 314, [K], Alm 104, KŽ, (spredekti KŽ, spredikauti Alm 118 → sprede) < пор. predigen ‘багато говорити’ (Alm (PrW)), давньоверхньонім. bredgen, predigen, нижньонім. predigen ‘проповідувати; перен. проголошувати, пропагувати’; нім. із лат. predicare ‘публічно проголошувати’; пор. нижньонідерл. prediken (Lexer I 345); давньоверхньонім. prediken ‘те саме’ (Sehwers 1953: 95), predeken ‘проповідувати’ (MndW III 372).

prédika жін. (1) ‘промова, проповідь’ BzF 175 (TP 1881, 22), KŽ, Pr, spre-dika Alm 118, FrW, predikis чол. (1) ‘промова, проповідь’ TŽ II

Straipsniai / Articles

157

NIOLĖ ČEPENĖ

186 (Inšk), LC 1880,27, sprėdikis чол. (1) NdŽ, APh VI 200, FnW, Lnk, Ms, Mžk, NmŽ, sprėkas чол. Alm 118 < давньоверхньонім. sprėdė «проповідь»; пор. південнонімецьке Predig, середньоверхньонім. brede, predie жін., давньоверхньонім. prediga, нововерхньонім. Predigt жін. «церк. проповідь; перен. повчання»; нім. з лат. predica «публічне повідомлення, проповідь» (Kluge 2002: 719; Lexer I 345); латис. spredikis «проповідь» із нім. (Sehwers 1953: 117).

šprūknygės (гібр.) жін. мн. (1) «збірник повчань, сентенцій, катехізис» K II 19, NmŽ, šprūngės «молитовники» NmŽ; утворення з германського šprūkas і слов’янського knygos мн., пор. нововерхньонім. Spruchbuch сер. «те саме».

tėmonas чол. (1) «церковна десятина, податок» N 93 (Lbgv), [K], Prl 54, Alm 141, KŽ; пор. прус. Decem «десятина, податок духовній особі» (Fr I 135), tęsen, tatsen «те саме» (Alm (PrW)); лат. decem «десять». Пор. також decmonas.

6) назви осіб, наприклад:

áptas чол. «настоятель чоловічого католицького монастиря» Lex 3a, Q 13 (ориг. apts), [K 19], aptas Alm 27; abtas Alm 23 < прус. Abt (Lex 3a), нововерхньонім. Abt чол. «абат, настоятель монастиря»; пор. середньоверхньонім. abbet, abt, давньоверхньонім. abbet, нідерланд. apt, abt, новонідерланд. abt; нім. запозичено з церковної лат. abbās < гр. abbā з вірм. abbā «батько» (Kluge 2002: 11; Lexer I 1); давньоверхньонім. abbet, abt (MndW I 1).

áptienė жін. «настоятелиця католицького монастиря» Q 13, B 39 (ориг. aptene), K I 33, aptiene Alm 27, abtiene жін. N 2 (abtėne), Alm 23; похідне від германського aptas, abtas.

bapstas чол. «папа» [K], Alm 29, bapstas N 317 < нововерхньонім. Bapt чол. «те саме», пор. середньоверхньонім. bābst, bapst, давньоверхньонім. bābes, нововерхньонім. Papst; німецьке запозичило з пізньолат. pāpes (також старофр. papas); b замість p часто трапляється в ранніх німецьких запозиченнях (Grimm XII 1448; Kluge 2002: 679; Lexer I 107).

býblenės (гібр.) чол. (1) «розповсюджувач Біблії, рознощик» LC 182, 48; утворення з германського bybele, bybelis і лит. nešti «нести».

bėdelis чол. (1) «чорт» Tr, Pr, Erž; bėdelis Gk, Skr, Krš, Rs, Trg < давньоверхньонім. bōd(d)el, середньоверхньонім. bōdel «судовий служитель, кат»; пор. нововерхньонім. Büttel, швед. bödel, старофр. bedel, давньоскан. budil (Kluge 1957: 115), давньоверхньонім. bēdel «жебрацтво, прохання» (Alm 31), bedeler «жебрак» (MndW I 169).

dómproptas чол. «старший священник кафедрального собору» K I 302 < нововерхньонім. Domprobst «те саме».

franciskōnas чол. «член католицького жебрацького чернечого ордену» K I 461, franciskonas Alm 51; пор. нім. Franziskaner «те саме», польськ. franciskani мн. (Brückner 1974: 127).

iškunigis чол. (1) «колишній священник; екссвященник» NdŽ, LzP; утворення з германського kunigas і литовського префікса iš-.

kāntēris чол. (1) «певна посадова особа протестантської церкви, органіст» Lex 21, C I 421, B 307, Q 108, N 178, K, Alm 62 < прус. kanter «те саме» (Riemann III 76; Alm (PrW), Canter (Lex 21), пор. нововерхньонім. Kanter; Kantor чол.

158

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

«кантор, диригент церковного хору; співець»; н.-нід. cantor; нім. із лат. cantor «співець» (Kluge 2002: 487).

kapučėnis чол. «член ордену католицьких ченців, гілки францисканців; так названий через їхні дуже гострі шапки, каптури» Alm 63, kapučėris, kapčerėris K I 677 < н.-в.-нім. Kapuziner чол. церковн. «капуцин»; пор. італ. cappuccini, лат. capucinus «чернець-капуцин, чернець-францисканець».

katilėkas, -ė жін. рід (2) «католик, той, хто сповідує католицизм» R I 56, R II 91, MŽ I 110, MŽ II 119, LLCh (Žodnelis), K, Prl 26, Alm 64 < прус. katelik «те саме» (Alm (PrW)); пор. н.-в.-нім. Katholik чол. «католик»; пол. katolik, лат. Christianus catholicus, мн. catholici.

kėčeris чол. «єретик, відступник» Alm 64, kėčeris K I 683 < н.-в.-нім. Ketzer чол. «те саме»; пор. сер.-в.-нім. ketzer, ketzer, kötzer «той, хто дотримується хибної віри»; за назвою секти катарів (гр. katharós «чистий, доброчесний, світлий, невинний»), маніхейської секти, пізньолат. Cathari; нім. із пізньолат. catharus, гр.-лат. catharus (Kluge 2002: 485; Lexer I 1563).

kirkversteris чол. «керівник церкви» Alm 66, kirkeversteris K I 687 < н.-в.-нім. Kirchenvorsteher чол. «те саме»; діалектизм.

kirkpoderis чол. «служитель церкви, органіст, ризничий» B 795; kirkpoderis Q 297 (ориг. Kirr=Poders); kirkvederis чол. «служитель церкви» K I 687, kirkeveris Alm 66 < прус. церк. Kircheder (a=ā) «керівник церкви, член церковної колегії або парафіяльної ради» (Fr I 363–364); пор. н.-в.-нім. Kirchenvater.

kleknėrienė жін. «дружина дзвонаря» K I 555, KŽ → kleknėris.

kleknėris чол. (1) «дзвонар» B 591, R II 180, 223, MŽ II 238, 298, Prk, kleknėris Sch 188–189, Prk; kleknorius B 831 (Klenorus); kleknėrė чол. (1) «дзвонар» K, K I 83, Prl 61, KŽ, kleknėrė Alm 67 < сх.-прус. kleknär, klekner «дзвонар» (Mitzka 1919: 124, Alm (PrW)); пор. сер.-в.-нім. glockenäre «дзвонар» (Lexer I 1037), н.-в.-нім. Glöckner «те саме», давн.-англ. cloc(c) «дзвіночок», н.-нід. klok, н.-швед. klocka (Kluge 2002: 362).

kocėrus чол. «відступник, єретик» K¹ 13, Lex 53a (ориг. kocer[us]), C I 1054 (Kōcerus), Q 295, B 434, 779, N 203; kocėrius MŽ 338 (знах. мн. Kocerius), DP 535 (kaceris), [K kocierius], KŽ (kocėrius); kōcėrius чол. (1) церковн. «неправовірний, відступник, єретик» DP 119, 541 (kacerius), MŽ II 296 (Kōcerus), PG, K I 683 < сер.-в.-нім. katzer чол. «той, хто дотримується хибної віри, єретик»; діалектизм із о, оскільки в мові Прусського ордену замість довгого відкритого â сер.-в.-нім. часто вживалося довге відкрите ô; нім. із пізньолат. catarus, гр.-лат. catharus (Lexer I 1563; Ziesemer 1924: 114); пор. прус. Ketzer (C I 1054), сер.-в.-нім. ketzer (від XII ст.), kätzer, közer, н.-в.-нім. Ketzer (Lexer I 1563; Kluge 2002: 485); (с.-л., п.-л.) н.-луж. kacer «єретик, відступник; жеребець» < с.-чеськ. kacir, н.-чеськ. kacíř, kačíř «єретик», із сер.-в. [Н.Ч. – сер.-в. виправлено із сер.-в.-нім., оскільки сер.-в.-нім. має ketter] katzer, сер.-в.-нім. ketzer, н.-в.-нім. Ketzer «те саме», найменування членів нових сект, запозичене з пізньолат. catharus; член секти неоманіхеїв < гр. (LKPŽ 338–339), пол. kacer із чеськ. kacieř < нім. Katzer, Ketzer (Brückner 1974: 211).

Straipsniai / Articles

159

NIOLĖ ČEPENĖ

kunegbuvis (іст.) ім. ‘колишній священник або клірик’ Pron, Užv, kunigbuvis BŽ 477; складні слова з герм. kunegas, kunigas і лит. būti.

kungas ім. 1. ‘духовна особа (переважно католицький священник)’ DK¹ 30, DK² 32, AK 9,17, AK 66,19 (ориг. мн. kungay), KŽ. 2. ‘пан, володар’ S. Dauk; пор. середньоверхньонім. kunic, kunig, kong ‘король; володар’, давньоверхньонім. chung (Lexer I 1774), північногерман. kung, давньошвед. kung (Kluge 1957: 391; 2002: 520); латис. kungs ‘пан’ із давньоверхньонім. kunig (Sehwers 1953: 61). Пор. також kunigas.

kunigáiktis (1) ‘старший, вождь, володар, князь, жрець’ BB 1 Moz 23,6, BB 1 Moz 36,15, VlnE 22,2 (ориг. Kunigajchtis), VlnE 69,21 (Kunigaikštis), DP 3,6, DP 163, DP 167,44 (зн. мн. kunigąszczus), DP 217,17, 67, 571, SD¹ 67, SD³ 27, 137, SP I 47, B 500, S. Dauk (kunigaikštis), R II 389, MŽ II 523 → kunigas.

kunigátis ім. (1) ‘молодий священник, вікарій; клірик’ Šts, Mrc; похідне від kunigas.

kunigas ім. (3ᵇ), FnW, (kunegas) ‘пан, володар; вождь’ MŽ 396 (ориг. Kunigs), 505, C I 908, B 53, 107, 681, 500, 511, 682, KlG 24, R I 70 (Kunigs), MŽ I 135 (Kunigs), K, A 1884, 307, 308, A 1885, 37, K. Būg, діал., KŽ, kūne-gas S. Dauk, дем. kunigėlis B 379, kunigėlis B 499. 2. ‘духовна особа (переважно католицький, протестантський священник)’ MŽ 30, 127, 505, BP I 153, BP II 210, 278, DP 17,27; 75,44; 141,13, MT (передмова Блотно) 7, MT 38,12, MP 40, 78, VP 26 (kunegas), Ch¹Mr 1,44, AK 97, PK 160, Vln¹⁵⁰, Vln 50,12, Vln 58,9 (Kunigs), VlnE 7,4, VlnE 51,20 (wiraufelskningas), VlnE 199,1 (мн. kunigai), ZEE 204,2 (мн. kunigai), RB it. 1. 4, 12, SD³ 96, 116, SD 84, Lex 67, 68a, SP 69, SG I 35, Q 275 (Dwaronu kunigs), 383, 396 (Kunigs), H 54, B 85, 210 (kunigs), 311, 313, 441, 543, 681, 721, 860, 873, 971, PVG 60 (1712 р.), PVG 93 (1728 р.), PVG 604 (1831 р.), R I 70, MŽ I 135, LLCh 216 (мн. kunigai), 255, K, M. Valanč, VP 26 (kunegas), K. Donel, S. Dauk, Rp 69, BzBk 110 (kunegas), Prl 44, NG 42, Dg 52, J, JV 1038, FnW, Alm 75, Sim, GK 1939, 103, NŽR, KŽ, ŠVŽ (род. одн. kòngą, Šak, Šal, Vin, Dauk, kòngės Lu), ZŠŽ (Grš, Br, Šk), KzRŽ, ZtŽ, DvŽ, LzŽ, Mrj, Šk, Srj, Ram, Vnv, Gmb, Klp (kunigs), Krš (kunegas), Akm (kònegas), північнопаневежиське (kū.nógs), Dv, Plv, Ss, Šl, Pn, Pln, Zp, Klt, дем. kunigėlis KŽ, DvŽ, kunigėlis KzRŽ; запозичення із середньонижньонім. kunic ‘король, володар’; пор. середньоверхньонім. künic (Lexer I 1774); давньоверхньонім. kun(i)ng, середньонижньонім. kunig, kung ‘король, володар, пан’, давньосакс. kuning (пізніше kunig, нідерл. koning, нововерхньонім. König ‘король, володар’; фін. kuningas, ест. kuningas (Kluge 1957: 391; 2002: 519–520; Grim XI 1691); середньонижньонім. konink, konnik ‘король’ (MdW II 524); прус. konags ‘князь, король’ також є германізмом (Mažiulis II 242–243 (E 405)). Пор. також kungas, kunigas, iškunigis, naukunigis, pakunigis, puskūnigis, senkunigis, velniakunigis, viškūnis.

160

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

kūnigė жін. (1) 1. ‘жінка-священник, жриця’ S. Dauk, Pt, kūnigė діал., ‘старша настоятелька монастиря, храму’ SD³ 138, N 210, A 1884, 63, KŽ. 2. ‘дружина священника (пастора)’ [K (Kt)], KŽ, I. Simon; → kunigas, kunigas. Пор. також kunigė.

kunigėlis ім. (2) ‘вікарій’ NG 60, Sln, Skp, kunigėlis ŠVŽ (Št); похідне від kunigas.

kunigienė жін. (1) Brž, kunigienė (1) K; OsG 18 ‘дружина священника (пастора)’ R I 71 (ориг. Kunignė), K, LC 1881, 17, Am 76, KŽ → kunigas.

kunigija жін. (2) збірн. ‘священники, духовенство’ M, J, sp, FrnW, V. Kudr, KŽ, Prn, Bs, Blv, kunigija Am 75, kunigija A 1884, 381, kunigija KŽ. Gmž; похідні від kunigas, kuningas.

kunigas ім. (2) ‘пастор’ Prk; похідне від kunigas.

kuniginkas, -ė істота чол. і жін. (1) ‘учень священника, який готується до висвячення’ A 1885, 372, BsV 164, KŽ (ориг. kunigininkas), Klp, Prk → kunigas.

kuniginis, -ė істота чол. і жін. (2) ‘прихильник поглядів на тілесне, тілесників’ діал., Žem, ZŠŽ (Gr); похідне від kunigas.

kunigiškas ім. (1) ‘священник’ Šv; похідне від kunigas.

kunigiškis, -ė істота чол. і жін. (2) 1. ‘духовна особа (переважно католицький священник)’ Ch 2 Moz 30,30, Grv. 2. ‘учень священника, який готується до висвячення’ KŽ, Šlu, Prk, kunigiškis N 210, K, KŽ; похідні від kunigas, kunas.

kunigūkas ім. (2) ‘клірик’ Jrb; демінутивне похідне від kunigas.

kunigūžis ім. (2) ‘протестантський або лютеранський священник’ Am 76, KŽ, ZŠŽ (Įk, Žvr, Šk, Nm), Vdž, Alk, Dkš, Gs, ‘лютеранський священник’ KrtnŽ; похідне від kunigas.

kuningas чол. (³ᵇ) FrnW 1. «пан, володар; ватажок» B 99, N 210. 2. «духовна особа (переважно католицька), пастор» C II 204 (ориг. Kūnigas), 237 (Kūningas), 647 (Kūnngas), 1121, Q 75 (Kūnngas), 179, R I 70 (Kūnngas), R II 58, 208 (Kūnngas), 276, 282, H II 186, PVG 193 (1748 m.), 362 (1793 m.), MŽ II 23, 78, 277, JV 615, Sln, BzF 52, N 210, K, KŽ (A 1883, 42), Pr 44, Šv, дем. kunigėlis N 210, kunigytis N 210, kunigūžis N 210; < пор. kuninc, kuning «король, правитель» (Lexer I 1774); пор. також kun(i)g, н.-нім. kunig «король, правитель, володар», дав.-англ. kun, н.-нім. koning; фін. kunigas (Kluge 1957: 391; 2002: 519–520), н.-нім. koning, konink «король» (MndW II 524); прус. konagis «князь, король» з серед.-верх.-нім. (або дав.-верх.-нім.) künic «король», дав.-верх.-нім. kunic (kunig) «король» (Mažiulis II 242–243 (E 405)). Див. також kunigas.

kūnigė жін. (1) 1. «жінка-духівниця, весталка» rš. 2. «настоятелька католицького монастиря, керівниця» N 210, KŽ; → kunigas. Див. також kunigė.

kunigienė R I 71 (ориг. Kunignė), N 210 → kunigas.

kuningestis чол. «кардинал, католицький священнослужитель» Q 109 (ориг. Kunningestis, Popezus Kaffes) → kunigas.

Straipsniai / Articles

161

NIJOLĖ ČEPIENĖ

manìstas чол. «меноніт, прихильник протестантської секти» K II 54, Alm 84, KŽ < прус. Manist «те саме». Меноніти жили в Пруссії, переважно у Вердері (Verder), Нідерунзі (Niedergen) (Fr II 48); пор. нижньонім. meniste «те саме» (MndW III 71), нов.-верх.-нім. Mennonist, назва походить від пастора Менно Сімонса (1496–1561, Нідерланди).

mukarãi чол. мн. (3ᵇ) «старі німці, які зазвичай моляться вдома» ŽŠŽ (Lkš), mūcharai чол. мн. (1) ŽŠŽ (Šsr); mukeris «святенник» I.Šimon, mūkeris (1) «те саме» prš, Yl < нов.-верх.-нім. Mucker чол. «лицемір, святенник; прізвисько послідовників пієтиста J. F. Budde у XVII ст.»; пор. дав.-верх.-нім. mücheler чол. «Meuchler, scarius» (Kluge 2002: 634–635; Lexer I 2191).

nacarėnas, -ė іменник спільного роду «назарянин» Alm 90; пор. нім. Naz(ar)ener «той, хто належить до іудео-християнської секти (у перших століттях нашої ери)», лат. Nazareus з гр. Nazarēnos «назарянин, епітет Ісуса Христа».

naujūngis (діал.) чол. «нещодавно висвячений священник» Bv; складне слово з герм. kunigas і лит. naujas.

pākūnis чол. (1) «мирянин-помічник протестантського пастора» Šs; похідне від герм. kunigas і лит. преф. pa-.

patōbelis чол. (1) «церковний служитель, дзвонар, ризничий» Lex 43, Q 27, 29, C I 785, 1063, B 308, 591, 795, 831, R I 162, MŽ I 296, LLICH (словничок), N 107, [K], K I 555, KŽ, Alm 97, FnW, Pk, «церковний прислужник, який стоїть за дошкою, нім. Tafel, як перекладач» R I 162, MŽ I 296, Alm 97 < прус. Potabel «колись у [Прусській] Литві церковний служитель, який допомагав німецьким церковним служителям. До його обов’язків належало дзвонити у дзвони, приносити вино та хлібці для причастя, прибирати церкву й доглядати за церковним начинням, носити мішечок для збору пожертв (Klingsäckel), стежити за недоброзичливими відвідувачами, надягати залізні нашийники (Halseisen) на непокірних, допомагати проповідникам, коли ті вирушали до хворих або готувалися хрестити; вони також мали брати участь у зборі десятини; їхнім обов’язком було доглядати за будівлями й допомагати проповідникам у польових роботах» (Fr II 172). В ALEW зазначено, що нім. Potabel (Patabel) могло бути запозичене з лит. patōbelis (ALEW II 741–742).

pilgrìmas, -ė іменник спільного роду (2) «прочанин, який подорожує; мандрівник до святих місць» TrpŽ, Š, DŽ pilgrimas, -ė brš, pilgrimas KŽ < прус. Pilgrim, нов.-верх.-нім. Pilgrim «прочанин, що подорожує» (Prel 40), серед.-верх.-нім. pilgrim; пор. дав.-верх.-нім. bilgerim, pilgerin, старофр. pelegrin, дав.-англ. pilgrim; нім. походить від вульг.-лат. pelegrinus «чужинець, мандрівник» (Kluge 2002: 703), нижньонім. pelegim(e) «те саме» (MndW III 315); італ. pellegrino з лат.

pōdė жін. (2) «хрещена мати» C II 192, KŽ, Alm 103 (в Аукштайтії), Pt, FnW, ŽŠŽ, KzRŽ, Š, Įnš, Žml, Vl, Erž, Įrb, Sk; pōdė чол. (2) «хрещеник» N 294, K, M. Valanč, S. Dauk, BM 400 (Šnt), LMD (Šs), KŽ, Alm 103 (у Жемайтії), NmŽ, FnW, BM 400, Šnt, LMD (Šs), KrtnŽ (puodė), ŠVŽ (puodė Bks, Med, Lyk), Dr, Kv, Plt, Vkš, Sd, Trk, Ms, Nt, Trk, «хрещениця»

162

Acta Linguistica Lithuanica LXXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

B 967 < прус. pōde, pōt ‘хрещеник, похресник’ (Alm (PrW)); пор. нижньонім. pade m. ‘хрещений батько, хрещена мати, кум, кума’ (MndW III 291), нововерхньонім. Pate m. ‘хрещеник; похресник’; f. ‘хрещена мати; похресниця’, лат. pater ‘духовний батько, хрещений батько’ (Kluge 2002: 685).

прецентер чол. ‘учитель дітей у протестантській парафіяльній церкві’ PVG 413 (1794 р.) < прус. precenter ‘те саме’ (Alm 105 (PrW)); пор. лат. praecentor ‘співак-поводир, соліст, диригент’.

пукунегіс (діал.) чол. (1) 1. ‘лютеранський проповідник, проповідник, людина, що виконує обов’язки священника’ Grm, Vn. 2. ‘клірик, висвячений у диякони’ Ndž; складне слово з германського kunigas і литовського pus-

рабінеріс чол. ‘рабин, юдейський священнослужитель’ K II 18, Alm 109 < нововерхньонім. Rabiner ‘те саме’; пор. давньоєвр. rabbi ‘мій учитель’; середньоверхньонім. Rābīn ‘араб’ (Lexer II 330).

сенукігіс (діал.) чол. (1) ‘старий священник старовинного складу’ Vaižg; складне слово з германського kunigas і литовського senas

велнякуніс (діал.) чол. ‘той, хто з лихими намірами переодягнувся у священника’ BsV 291, S I 165; складне слово з германського kunigas і литовського velnias

вішткунігіс (діал.) чол. мн. (1) ‘той, хто не закінчив навчання на священника’ Nį, Skr; складне слово з германського kunigas і литовського višta

7) міфологічна лексика, назви надприродних істот, наприклад:

базиліск (basilīkas, bazilīkus) чол. ‘казкова істота, дракон’ WP 98a,8, SD 8, SD³ 9 (первісно bazyliszek), Bb Iz 11,8, B 189 (Basiliszek), baziliškas Lex 236 (Baziliszek), C I 236, Prl 51 (bazyliszas); пор. середньоверхньонім. basiliske m., basilik (Lexer I 133), нововерхньонім. Basilisk міф. ‘базиліск, змій’, прус. Baliljže (C I 236); середньонижньонім. basilis, новоангл. basilisk; слово запозичене з лат. basiliscus, а це з гр. basilískos ‘маленький цар’ (Kluge 2002: 94); польськ. bazyliszek. В ALEW литов. baziliskas виводиться з польської мови (ALEW I 100).

граліс чол. ‘таємничий і чарівний предмет (яма, чаша), камінь (у середньовічних німецьких переказах, творах)’ TrpŽ, KŽ, nSŽ; ‘легендарна чаша, з якої пив Ісус Христос під час Тайної вечері’ TrpŽ, NSŽ 144 < нім. Gral чол. ‘святиня (камінь, чаша тощо)’; пор. середньоверхньонім. grāl чол. ‘святий Грааль, чаша Тайної вечері Христа’, старофранц. graal ‘те саме’; середньолат. gradalis (Kluge 2002: 367; Grimm VIII 1737; Lexer I 1066).

кабалас чол. (1), переважно мн. ‘ворожіння на майбутнє за картами та іншими способами’ Vad, Lp, Kt, kabōlai мн. ZtŽ; пор. прус. kābal ‘підступи’ (Alm (PrW)), Cabale жін. ‘таємні інтриги, підступи’ (K I 673), нововерхньонім. Kabale жін. ‘хитрощі, підступність; підступи’; новоангл. cabal; новошвед. kabal, новонорв. kabale; слово запозичене з франц. cabale ‘кабала, таємне вчення юдеїв, євреїв’, а це з давньоєвр. qabbālā(h) ‘передавання; традиція’ (Kluge 2002: 457); давньоєвр. qabbala ‘(таємна) традиція’, давньоєврейське kabbālāh ‘ворожіння’

Straipsniai / Articles

163

NIOLĖ ČEPIENĖ

iš skaičių, magija, intriga’ (Vasmer II 1986, 149); (v.l.), n.l. kabala, pl. kabaly ‘judėjų filosofinis apokrinis traktatas; būrimas kortomis; būrimas iš ženklų, skaičių; burtų mokomoji knyga; sąmokslas, intriga; rūpesčiai, sunkumai’ < l. jd. qabale ‘paslaptingasis judėjų mokymas’, v.lot. cabala ‘Kabala (išmintis, perduodama rabinų)’, iš v.hebr. qābālāh ‘gavimas, priėmimas; tradicijų perdavimas iš kartos į kartą; paprotinis įstatymas; po Mozės rašyti veikalai; kabala, paslaptingoji išmintis’; n.brus. kabalá ‘rūpesčiai; galvosūkis; apgaulė, niekai’, n.brus. dial. kabalny pl. ‘būrimo kortos’ (LKŽ 337), l. kabala ‘intriga, slaptas mokslas’ < vok. ir it. cabala, o š iš hebr. kabbalah (Brückner 1974: 211).

špūkas чол. (1, 3) «привид, примара, блідий дух» K II 200, Cp, NdŽ, BzF 185 (Prk), Am 134, FrnW, KŽ, ZŠŽ (Grš, Šk, Ssr, Snt), NmŽ, Šn, Vkv, Nm, Gs, Mrj, Tlž; špūkis, -ė зменш.-зневажл. «той, хто ходить ночами, нічний блукалець, привид», BzF 185 (первісно spūks); шпо̄кас (1) «привид, примара» ZŠŽ (Snt) < пор. Spuk чол. «примара, привид, блідий дух», запозичене з середньонижньонімецької spok, spök, сер. р. «привид, примара, нікчемна істота»; пор. давньонижньонімецьке spoke, давньоанглійське pūca міф. «гном, домовик, дух-охоронець, домашній дух». Походження неясне (Kluge 2002: 871; MndW IV 335).

pracūberoti, -oja, -ojo дієсл. «зачарувати, приворожити» BzF 205 < пор. verzaubern «те саме».

Вальгалла жін. р. «у давньоскандинавській міфології — палати бога Одіна, оселя воїнів, які загинули в бою» TrpŽ; щодо походження пор. нім. Walhall(a) < давньоскан. Valhǫll «палати вбитих»; у північногерманській міфології так називають залу, нім. Halle, куди приходять загиблі в боях (Kluge 2002: 970).

валькірії жін. р. мн. (1) «у давньоскандинавській міфології — войовничі діви-богині, які допомагали героям у битвах, відносили душі загиблих воїнів до Вальгалли й там прислуговували їм під час бенкетів» TrpŽ, NSŽ 454; пор. давньоверхньонімецьке Walküre жін. р. < давньоскан. valkyrja «та, що обирає померлих», новошвед. valkyria, новоангл. Valkyrie, новонідерл. valkure (Kluge 2002: 970).

Вальпургієва ніч «язичницьке давньогерманське свято початку весни в ніч із 30 квітня на 1 травня; за німецькими повір’ями, тієї ночі на горі Брокен злі духи й відьми справляли бенкет, оргії; бенкет, оргія» TrpŽ, Вальпургія KŽ, NSŽ; пор. нім. Walpurgisnacht «ніч відьом»; Вальпурга (Walpurg(is)) — германська свята, родом з Англії, німецькою Walt-purc; у ніч на 1 травня відьми їдуть верхи на гору Блоксберг — зв’язок між язичниками та святою вмотивований лише датою; новонідерл. Walpurgisnacht, новоангл. Walpurgis Night (Kluge 2002: 971); лат. Valpurgis.

164

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

3. ПРО ЗНАЧЕННЯ ТА ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА OLA

У Біблії Бреткуна зафіксовано слово ola⁴ жін. р. «печера, грот, приміщення, крипта» (BB 1 Moz 23,9 «печера для поховання», BB 1 Kar 18,4, BB 1 Kar 19,9, BB 1 Kar 19,13, BB Ps 142,1, olė BB 1 Kar 18,4, ola BB 1 Sam 24,4, BB 1 Sam 24,11, uola BB 1 Sam 24,4). Печери, як таємні ворота до підземного світу, є об’єктом багатьох культів, міфів і переказів. Їх вважали місцями народження богів, оселями відлюдників. У критських і мікенських віруваннях було багато священних печер (NSŽ 294–296). Ola вживається не лише у значенні «печера чи нора звірів або птахів», як подано в LKŽ, а й у значеннях «приміщення, крипта, місце для схову; притулок». Крипти були приміщеннями для богослужінь і поховань ранніх християн у катакомбах, підземних цвинтарях. З Біблії дізнаємося, що печери мали двері (1 Kar 19,13), були великими (сховав пророків у печері, по 50 тут і там (1 Kar 18,4)). У них ховали померлих — у перекладі Святого Письма Антанаса Рубшиса (ŠvR, 1 Moz 23,19) сказано: Тоді Авраам поховав свою дружину в печері на полі Махпела, навпроти Мамре {тобто Хеврона}, у Ханаанському краї. Поле й печера перейшли у власність Авраама від хеттитів як місце поховання.

Бреткун і коректори перекладеної ним Біблії, мабуть, сумнівалися, чи точно відповідає значення перекладених литовських слів словам оригіналу, тому часто дописували ola, що відповідає нововерхньонімецькому Höhle жін. р. (Hohl сер. р.), середньонімецькому Hohle жін. р. «печера, заглибина; велике порожнисте приміщення в землі» (Grimm X 714, 715, PaulW 299); пор. середньонижньонімецьке hol сер. р. «печера, заглибина, порожнисте приміщення; притулок, схованка»; у хроніці монаха-домініканця Германа Корнера з міста Любека XV ст., у пам’ятках, написаних нижньонімецькою мовою, зафіксовано дієсл. holen «ich in eine Höhle, Versteck begeben (входити, вирушати, йти до печери, схованки)» (MndW II 285, 288). Литовське ola також співвідноситься з середньоверхньонімецьким hol сер. р., чол. р. «печера, яма, отвір, заглибина», середньоверхньонімецьким hūle жін. р. (hol) «печера, притулок, лігво (Schlupfwinkel)», [hule BB 1 Moz 19,30], середньоверхньонімецьким дієсл. hēln «тримати в схованці, ховати» (Lexer I 1324, 1381, 1242). Пор. також споріднене сканд. hol (нововерхньонімецьке Halle жін. р. «передпокій, прибудова з колонами»), основне значення якого — «накритий, прихований»; (готське hulþ-s «скеля, споруда з каміння, зал у скелях»); → германське *hel- «ховати, приховувати». Від середньоверхньонімецького дієсл. hēlen, hēln «тримати в схованці, ховати, приховувати, ховати» (нововерхньонімецьке hehlen) походить середньоверхньонімецьке helle жін. р. міф. «прихований, таємний підземний світ померлих, пекло; вузьке приміщення між карнизом і стіною», середньоверхньонімецьке halle жін. р.

⁴ Ola зафіксовано також у VlnE 101,11, DP 488, MP 284, SD³ 76, 85, 155, 281, 291, SD 66, 238, 246, Q 235, B 860, R I 167 (ориг. ūla), MŽ I 306 (ūla), A. Baran, J, JD 853, Jrk 25, FrnW, ZŠŽ (Grš, Šk, Br), KzRŽ, Ds, Dkš, Km, Sg, Skp, Rš, дем. olūkė ZŠŽ (Lkš); наявне також hola «яма, печера» SP I 42,6; 42,11; 255,2, BzF 116, FrnW I 516, hala SD¹ 14, BzF 116.

⁵ Plg. dar s.v.a., v.n.l, s.fryz. hol, ang. hole ‘ola, urvas’ (Kluge 1957: 313).

Straipsniai / Articles

165

NIJOLĖ ČEPĖNIĖ

«дерев’яна вежа, дерев’яні колони, хатина; місце для підготовки й зберігання солі»; пор. також гот. halja «підземний світ померлих» (Lexer I 232, 1149; Kluge 1957: 283; Grimm X 229). W. Smoczyński вважає литовське ola словом неясного походження (Smoczyński 2007: 432). Латв. ala «печера, грот, лаз». J. Sehwers виводить його з середньонижньонімецького hol «печера, яма, заглибина» (Sehwers 1953: 1).

Отже, литовське ola «печера, яма, горище, крипта; притулок», зафіксоване в Біблії Бреткуна XVI ст., можна виводити не лише із середньонижньонімецького hol n. «печера, грот, порожнина; притулок», як писав E. Fraenkel, а й із середньоверхньонімецького Hohle f. «печера, заглибина; велика порожнина в землі»; пор. середньоверхньонімецьке hūle (hule, hol) f. «печера, яма, притулок». Пор. також Вальгалла (до 2, 7).

У Святому Письмі в перекладі Antanas Rubšys знаходимо запозичення šeolas m. «оселя померлих, пекло» ŠvR (Moz 37,35; GG 8,6; Job 24,19), яке, ймовірно, походить від євр. še’ol, що, мабуть, пов’язане із сучасно-високонімецьким Hölle f. «підземний світ померлих, пекло», гот. halja, давньоверхньонім. hella «богиня думки Гель, її оселя» (Grimm X 174); пор. латв. ellē «пекло», запозичене із середньонижньонімецького helle (Sehwers 1953: 331–332). У раніших старих литовських писемних пам’ятках, наскільки можна судити за наявними даними, слова šeolas не виявлено. У Біблії Бреткуна XVI ст. нім. Hölle f. «пекло» перекладено запозиченням із польської мови peklą⁶.

4. ПОХІДНІ УТВОРЕННЯ

Від германізмів релігійної лексики утворюються нові слова: похідні, деномінативи, складні слова. Особливо часто до кореня германізму додаються литовські суфікси -ienė, -ystė, -iškas, -auti. Є також складні слова-гібриди, один компонент яких є германізмом, а інший — литовським словом. Багато похідних утворено від давнього германізму kunigas.

Похідні слова, наприклад: aptinė, aptinė f. «настоятелька католицького монастиря» → aptas, aptas; kunigė, kunigė, kuniginė f. (1) «дружина священника (пастора)». Особливо багато похідних утворено від запозичення kunigas, kunigas: kunė, kunė f. (1) 1. «жінка-священнослужителька, весталка; старша, настоятелька монастиря, храму». 2. «дружина священника (пастора)»; → kunigas, kunigas; kunigaitis m. (1) «молодий священник, вікарій; клірик»; kunigystė f. (2) «панування» BP II 117, WP 27,13, DP 226, MT 30,31, «обов’язки священника, священнослужіння» WP 27,13, DP 465, MT 18, Alm 76, FrnW, KŽ, KrtnŽ; kunigystė f. (2) «панування» BB Joz 18,7, WP 152,19, DP 542, SP 204, B 684, R I 71, MŽ I 136, PG, «обов’язки священника,

⁶ У LKŽe не наведено джерела слова peklą з Біблії Бреткуна.

166

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

священнослужіння’ BB 1 Sam 2,28, DK 94, AK 93, DP 75, MT 18, Ch¹ 312, PK 13, SD³ 96, SD 84, SG I 51, Lex 68a, Q 396, B 721, 810, 96, H 54, R I 71 (orig. Kunigystė), MŽ I 136, A 1885, 35, K, M. Valanč, M, FrnW, J. Bil, J. Šimk, KŽ, ŠVŽŽ (Dauk), kunigystė (2) «обов’язки священника, священнослужіння» Lex 68a, C II 237, Q 396, H 54, R I 71 (Kunigystė), R II 282, N 210, A 1885, 78, «панування» R I 71, N 210; cerėvstė f. «єресь; помилка (у вірі)» Alm 64; bybeliskas adj. «характерний для Біблії» N 329, K, Alm 31, adv. bybeliškai K; → Bybelis; пор. сучасно-високонім. biblisch; ketseriskas adj. «характерний для єретика» K I 683, adv. ketseriškai K I 683; kunigiškas, -a adj. (1), -à (³ᵇ) «характерний для священнослужителя (переважно католицького)» BB 2 Moz 19,6, DK 14, DP 27, 76, 547, SD³ 96, SD 84, B 96, K, BsMt II 238, M. Valanč, J. Jabl, KŽ, Ggr; kunigiškas, -a R II 282, N 210, A 1885, 81, adv. kunigiškai «як священник» K, ŽŠ (Nm); kuniginis, -ė adj. (2) «духовенства (переважно католицького)» J. Jabl, KŽ, Šts.

Деномінативи: kunigauti, -auja (-ąna), -avo intr., kunigaut ŽŠ 1. «бути священником, духовною особою» MŽ 421, BB Luk 1,8, S. Dauk, BzB 297, FrnW, P. Cvir, J. Jabl, J. Balt, Alm 75, KŽ, DŽ, ŠVŽŽ (Žbr). 2. «панувати» MŽ 421, MT 250, rš; деномінатив від kunigas; podžauti, -iauja, -iavo intr. «бути хрещеним батьком або матір’ю, бути кумом чи кумою» rš, ŽŠ (Jn), apipodžiauti tr. «побути хрещеним батьком або матір’ю, кумом чи кумою» ŽŠ (Jn), деномінатив від podis; spredikauti verb. intr. «виголошувати проповідь» Alm 118, spredėti KŽ, деномінатив від spredika; pilgrinauti, -auja, -avo verb. intr. «ходити в паломництво до святих місць» BB Iz 23,7, Prel 43 → pilgrimas; пор. середньонижньонім. pelegrine «паломник» (Prel 43).

Складні слова: bybelnėšis (гібр.) m. (1) «розповсюджувач, рознощик Біблії» LC 1882, 48, складне слово з германізму bybele, bybelis і лит. nešti «нести»; iškunigis m. «колишній священник, екссвященник» NdŽ, LzP, утворення від германізму kunigas і литовського префікса -iš; kirkapis (гібр.) m. (1) «могили біля церкви; церковне подвір’я» R I 54, R II 223, MŽ II 298, N 200, K, KŽ, Alm 66, kirkapis KŽ, утворення від германізму kirke і лит. kapas «могила»; пор. сучасно-високонім. Kirchhof m. «могили, кладовище»; kunegubuis (діал.) m. «колишній священник або клірик» Pron, Užv; kunigubuis BŽ 477, утворення від германізмів kunegas, kunigas і лит. būti «бути»; Luter–Klebon–Patobel penigai (Luter [penigai], Klebon [penigai]) m. pl. «десятина, церковні гроші, що сплачуються в лютеранських церквах» Lex 23; складні слова з германізмів luteris і penigai; зі слов’янського klebonas і германізму penigai; з германізмів patobelis і penigai; põdženklis (гібр.) m. (1) «оздоблені тисненням картки з побажаннями від хрещених батьків, у які вкладають подарунок або гроші для похресника» K II 105 (orig. põd-ženklis; утворення від германізму podis і лит. ženklas «знак»; пор. сучасно-високонім. Patenbrief, Patentzel те саме (Grimm XIII 1502); šprūknešis f. pl. (1) «збірка повчань, сентенцій, катехізис» K II 199, NmŽ, šprūknešės «молитовники» NmŽ, утворення від германізму šprukas і лит. knygos pl. «книги»; пор. сучасно-високонім. Spruchbuch n. «те саме».

Straipsniai / Articles

167

NIJOLĖ ČEPIENĖ

5. ХРОНОЛОГІЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ

У перших старих писемних пам’ятках XVI ст. зафіксовано небагато слів релігійної сфери, дещо більше їх трапляється в Біблії Бреткуна, наприклад: kunigas (kunegas, kun-gas); turmas «вежа, дзвіниця»; psalteras (psaltėrius, psalteras) «псалтир; струнний музичний інструмент»; miras (miras, myras) «запашна смола»; izopas (yzopas, yzapas) «лікарська рослина ісоп (Hyssopus officinalis); гілочки ісопу в церкві як кропило»; skryne «у католицькій церкві — оздоблена шафка посередині вівтаря для зберігання гостії; скринька для пожертв, каса; корабель (про корабель, збудований біблійним Ноєм)».

Від XVII ст. кількість запозичень зростає, особливо у прусських німецько-литовських і литовсько-німецьких словниках, напр.: ablōtas ‘різдвяна свічка’; almūzas ‘милостиня, пожертва’; ilgės ж. р. мн. (2), ilgės (1) ‘свято Всіх святих (1 листопада); kant̄eris ‘особа, що виконує певні обов’язки в протестантській церкві, органіст’; katgismas ‘катехізис, стислий виклад християнського віровчення у формі запитань і відповідей’; kerūbas (kerubas) зах. ‘ангел найвищого рангу’; пор. нім. Cherub, прус. нім. Cherub (C I 426), євр. kerub (мн. kerubin) ‘те саме’; ассир. k’rub ‘велетенський птах із лев’ячими лапами та людською головою, гриф’ (Kluge 1957: 268); kirpėdis ‘церковний служитель, органіст, паламар, kirkodis; kleboningai чол. р. мн. зах. ‘частина прибутку або доходу, яку віряни мали віддавати церкві, пасторові; десятина’; похідне від слов. klebonas і герм. penig; kleboningai (ориг. Lutter-Klebon-Patbel-Piningai); gángos ж. р. мн. (1) ‘місце в церкві біля органа; хори < нім. Gang ‘те саме’; predikau, -auja, -avo неперех. ‘проповідувати, публічно сварити’; tapelis ‘маленька скринька для збору пожертв у церкві’ < прус. нім. tofel ‘плита’, пор. діал. Еласа tôfel ‘(підвішена) плита, дошка, по якій б’ють, щоб видобути звук і подати знак; її використовують у церквах і монастирях замість дзвоніння’, нижньонім. Tafel (Grimm XXI 13).

У XVII ст. з’являються нові запозичення, чимало їх наведено у словнику Якуба Бродовського, наприклад: dreskama ж. р. «ризниця», dreskare, dreskare LC 1885, 12; kapelė «невелика церква, каплиця»; klekneris «дзвонар»; klingbelis «мішечок для збирання грошей у церкві»; klosteris «монастир»; precenteris «учитель дітей у парафіяльній протестантській церкві» PVG 413 (1794 р.); прус. kirkapis «могили біля церкви, церковне подвір’я».

Починаючи з XIX ст., нові запозичення зафіксовано у словниках Г. Г. Ф. Нессельмана й особливо Ф. Куршайтіса, наприклад: bybelis чол. р., býbelės ж. р. мн. «Біблія»; býbelšprūks «слово Святого Письма»; дієсл. fīrmeliuoti «освячувати, конфірмувати»; franciškonas «член католицького жебрущого чернечого ордену»; gnōda «благодать»; jerģtēliai вигук «Боженько, Боженьку»; kapučīneris (kaputsīneris) «член католицького чернечого ордену, гілки францисканського ордену, названої за особливо загостреними каптурами ченців»; liktis ж. р. (4, 2) «свято Стрітення; богослужіння, на яке віряни приходять зі свічками (2 лютого)»; liturgija «порядок громадських богослужінь, особливо мес, у християнських церквах

168

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

<; нім. Liturgie «те саме», пор. нід. liturgie, церковнолат. liturgia, гр. leito-urgía (Kluge 2002: 578); próptas «пастор»; rabýneris «рабин»; sprė́dka ж. р. (1) «промова, проповідь», sprė́dka Alm 118, FrW, sprė́ka KŽ, sprė́das чол. р.; sprūknýtis мн. «збірка повчань, сентенцій, катехізис»; tōbelis «мішечок для збирання пожертв у церкві». У своїх працях А. Безенбергер передусім навів такі слова: bėrės ж. р. мн. «поминальна трапеза, поминки» BzF 9; пор. прус. Behre «поминальний бенкет» (Ziesemer I 530), середньонижньонім. bōre «ноші» (Sehwers 1953: 11), старофриз. bere «ноші», н.-в.-нім. Bahre ж. р., значення «ноші для перенесення померлого» (Kluge 2002: 83), середньонижньонім. bōrige ж. р. «підняття, взяття; пожертва (Hebung, Einnahme)» (MndW I 397, VI 80); латв. bēres «ноші для перенесення померлого» з середньонижньонім. bōre або східнофризького bōre «ноші» (Karulis I 121); pracuberoti «зачарувати, замовити» BzF 205 (Dargužiai), Prė 58 (pracuberots).

Чимало запозичень цієї тематичної групи зафіксовано в чотиритомному литовсько-німецькому словнику Александра Куршайтіса, виданому в 1968–1973 рр. (grālis чол. р. «таємничий і чарівний посуд (кубок, чаша), камінь (у середньовічних німецьких переказах і творах); легендарна чаша, з якої пив Ісус Христос під час Тайної вечері»; ilgkritis чол. р. (2) «Святий вечір (?), мн. подарунки на Святвечір»; утворення від середньонижньонім. hilgen «святі» та лит. Kristus; пор. нім. der heilige Christabend; kirvelis «парафіяльне свято (на честь освячення церкви); ярмарок, пов’язаний із парафіяльним святом»; nacarenas, -ė чол. р. «назарянин» Alm 90.

6. ВИСНОВКИ

У прусських писемних джерелах і словниках зафіксовано чимало запозичень релігійної лексики з германських мов, оскільки німці охрестили Малу Литву й довго правили цим краєм. Оскільки в цьому процесі брали участь чернечі ордени, у литовській мові є назви монастирів і ченців німецького походження: aptā «католицький монастир», klosteris «монастир», kapucinēris «член католицького чернечого ордену, гілки францисканського ордену, названої за особливо загостреними каптурами», franciskānas «член католицького жебрущого чернечого ордену», а також назви інших духовних осіб, споруд, церковного начиння, свят та інших понять.

За походженням запозичена релігійна й міфологічна лексика поділяється на: 1) запозичення з германських мов, переважно з німецької; 2) слова з грецької (наприклад, psalteras), латинської (наприклад, skrynē), єврейської (наприклад, kērūbas «ангел найвищого рангу» з євр. kerub (мн. kerubim), арамейської (aptas «настоятел монастиря»), старофранцузької (наприклад, gralis) та інших мов, які потрапили до литовської мови через германські мови.

Перші слова релігійної лексики германського походження, зафіксовані в литовській писемності XVI–XVII ст., походять переважно із середньонімецької та середньоверхньонімецької говірок. Міфологічної лексики небагато, більшу її частину записано лише в XIX ст.

Straipsniai / Articles

169

NIOLĖ ČEPENĖ

Деякі запозичення з релігійної лексики є спільними для литовської та латиської мов. Вони мають відповідники в інших європейських мовах.

Литовське слово olà означає не лише «нору, лігво звірів або птахів», як зазначено в LKŽ, а й у Біблії Бреткуна XVI ст. засвідчене зі значенням «гробниця (пох.), крипта; притулок», яким перекладено німецьке Höhle f. (середньонімецький діал. Hohle), Hohl n. Литовське слово olà пов’язане із середньонижньонімецьким hol n. «печера, грот; притулок», середньоверхньонімецьким höle (hole, hol) f. «печера, яма, притулок», сучасним німецьким Hohl n. «печера, лігво, западина, заглиблене порожнє приміщення», германським *hel- «ховати», середньоверхньонімецьким дієсловом hëlen, hën «тримати в таємниці, приховувати, ховати», середньонижньонімецьким helen, давньоверхньонімецьким helan, давньосаксонським helan.

Більшість германізмів релігійної лексики засвідчено лише в давніх литовських писемних пам’ятках і словниках, виданих у Пруссії. Деякі запозичення з релігійної лексики вживаються здебільшого лише в живому мовленні, у діалектах, наприклад: bėdelis «чорт» Tg, Pr, Erž (biedes Gr, Sk, Krš, Rs, Trg); bybelštundė «час, відведений для читання Біблії» Nmž; н.-в. jėrgumano вигук «Боже мій» Šts, утворене з нім. jergau та литовського займенника mano, пор. jergulis; kantaras «співець» ZŠŽ (околиця Шакяя), пор. kanteris (від XVII ст.); mukrai^3b «старі німці, які зазвичай моляться в домі» ZŠŽ (Lks), mucharai ZŠŽ (Sr), mūkaris пр. Yl, mukėris «свято» Prk; podinai ім. ч. мн. ^3b «хрещені батьки, хрещений батько і хрещена мати» Šl, Mšk, pōdinai (1) Vkš, Žml, pōdinas ім. ч. (1, ^3b) «хрещений батько» FrnW, Žg, Mšk, Šl, Jnš, Lg, Žml, Pš, Lnk, Ps, дем. podinukas, -ė ім. ч. та ж. р. (2) «хрещеник, хрещениця» Gs, ZŠŽ (околиця Шакяя), похідне від podinas, šprūkai мн. «молитви» Nmž. Найширше в живому мовленні поширені слова: kunigas (kūnegas), pōdė «хрещена мати; хрещеник», pōdis «хрещений батько, хрещена мати», pōdžius «хрещений батько, хрещений батько», pōdžiai ім. ч. мн. «хрещені батьки, хрещений батько і хрещена мати», pōdinas «хрещений батько», вигук jergulis «Боженько, Боже мій», spridis «гачка, проповідь», bėdelis (biedes) «чорт».

СКОРОЧЕННЯ

acc. – accusativus, знахідний відмінок

ags. – англосаксонський

ang. – англійський

ankstyv. – ранній

aram. – арамейський

bāžn.lot. – церковна латина

brūs. – білоруський

ček. – чеський

dan. – данський

dem. – демінутив

dial. – діалект

est. – естонський

фризьк. – фризька мова

род. – genitivus, родовий відмінок

герм. – германські мови

гот. – готська мова

гр. – грецька мова

євр. – іврит

гібр. – гібрид

оруд. – instrumentalis, орудний відмінок

170

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

ісл. – ісландська

іт. – італійська

п. – польська

лат. – латиська

лит. – литовська

loc. – nominativus, називний відмінок

лат. – латинська

лат.-ром. – латинська–романська

новоангл. – новоанглійська

новобілор. – новобілоруська

новочес. – новочеська

нідерл. – нідерландська

новоп. – новопольська

nom. – nominativus, називний відмінок

норв. – норвезька

новофр. – новофранцузька

новорос. – нова російська

новопівн.-герм. – нова північногерманська

новошв. – нова шведська

новов.-верх.-нім. – нова верхньонімецька

гол. – голландська

ориг. – в оригіналі

мн. – pluralis, множина

пор. – порівняймо

прус. – прусська

Прус. – прусська

praef. – praefixum, префікс

фр. – французька

прус.-нім. – прусська німецька

сх. – східна

ром. – романська

рос. – російська

давньоірландська

давньобілоруська

давньочеська

давньофризька

давньоєврейська

singularis, однина

розділ

давньопольська

давньофранцузька

давньоруська

давньосаксонська

давньоскандинавська

фінська

давньоверхньонімецька

давньоєврейська

шведська

тит. л. – титульний аркуш

т. с. – так само

в.-верхньонім. – верхньонімецька

с.-англ. – середньоанглійська

с.-євр. – середньоєврейська

с.-пол. – середньопольська

с.-лат. – середньолатинська

с.-нідерл. – середньонідерландська

нім. – німецька

с.-гол. – середньоголландська

вульг. – вульгаризм

с.-нім. – середньонімецька

с.-верхньонім. – середньоверхньонімецька

с.-нижньонім. – середньонижньонімецька

нижньонім. – нижньонімецька

євр. – єврейська

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

ALEW – Altlettaisches etymologisches Wörterbuch (ALEW). Під керівництвом Wolfgang Hock за участю Elvira-Julia Bukevičiūtė і Christiane Schiller, опрацювали Rainer Fecht, Anna Helene Feulner, Eugen Hill і Dagmar S. Wodtko. Том 1. A–M, том 2. N–Ž, том 3. Покажчики та індекси. Hamburg: Baar Verlag, 2015.

Straipsniai / Articles

171

NIOLĖ ČEPENĖ

Alm – Die Germanismen des Litauischen. Teil 1: Die deutschen Lehnwörter im Litauischen von Dr. K. Alminauskis. Kaunas: книгарня товариства св. Казимира, [1934]. Alm (PW): рукопис W. Ziesemer Preussisches Wörterbuch, яким скористався K. Alminauskis.

B – Lexicon Germanico–Lithuanicum et Lithuanico–Germanicum, dainen... von Jacobo Brodowski, Praecentore Trempensi. Рукопис 1713–1744 рр., два томи. Msc. 127, 128. Йокубас Бродскіс. Lexicon Germanico–Lithuanicum et Lithuanico–Germanicum. Рукописний словник XVII століття. Документальне видання з факсиміле, транскрипцією та покажчиком слів. Упорядкував Vincentas Drotvinas. 3 томи. Vilnius: Інститут литовської мови, 2009.

BB – Biblia tatai esti Wissas Schwentas Rachtas Lietuwischkai pergulditas per Janą Bretkuną Lietuvos Pleboną Karaliaucziuje (фотокопія рукопису 1590 року).

Brückner Aleksander 1974: Słownik etymologiczny języka polskiego. Warszawa: Wiedza Powszechna.

C – Clavis Germanico–Lithvana. (Рукопис із двох томів колишнього Кенігсберзького архіву (I Al-lust: Msc 85 in 4⁰; II Maal-Zwölfter: Msc 86 in 4⁰), написаний між 1673 і 1701 роками.) Clavis Germanico–Lithvana. Рукописний німецько-литовський словник XVII століття. Чотири частини: I A–E, 1995; II F–L, 1997; III M–S, 1997; IV T–Z, (1997). Vilnius: Інститут науки та видавництва енциклопедій.

Čepenė Nijolė 2006: Lietuvių kalbos germanizmai ir jų fonetinės ypatybės. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

DvŽ – Devenių šnektos žodynas. Vilnius: Інститут литовської мови. Т. I: A–M, автори L. Grumadienė, D. Mikulėnienė, K. Morkūnas, A. Vidugiris, 2005; т. 2: N–Ž, автори D. Mikulėnienė, K. Morkūnas, A. Vidugiris, 2010.

Fr – Preussisches Wörterbuch. Ost- und Westpreussische Provinzialismen in alphabetischer Folge H. Frischbier, 1–2. Berlin: видавництво Th. Chr. Fr. Enslin, 1882.

FnW – Litauisches etymologisches Wörterbuch Ernst Fraenkel, 1–2. Göttingen, 1955–1965.

Georges 2004: Lateinisch–Deutsch. Deutsch–Lateinisch. Ausführliches lateinisches Handwörterbuch, Kleines deutsch–lateinisches Handwörterbuch von Karl Ernst Georges. Faksimile und Volltext. Zweite, erweiterte Ausgabe. Directmedia. Berlin.

Grimm 2004: Der digitale Grimm. Deutsches Wörterbuch von Jacob und Wilhelm Grimm. Elektronische Ausgabe der Erstbearbeitung. Zweitausendeins.

H – Vocabularium Lithuanico–Germanicum et Germanico–Lithuanicum. У ньому за алфавітом наведено всі слова, що містяться в Новому Завіті та Псалтирі;...

172

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

Виготовлено Фрідріхом Вільгельмом Гааком / знавцем священного богослов’я, на той час викладачем Литовської семінарії в Галле. Галле [1730].

K – Littauisch–deutsches Wörterbuch von Friedrich Kurschat. Halle a. S., 1883. Deutsch–littauisches Wörterbuch von Friedrich Kurschat. Halle, I – 1870, II – 1874. (Skaitmens rodo dis ir puslapius.)

Karulis Konstantins 1992: Latviešu etimoloģijas vārdnīca 1–2. Rīga: Avots.

Kluge Friedrich 1957, 2002: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, 17 Auflage. Berlin: Walter de Gruyter & Co, 1957; Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, 24 Auflage, Berlin / New York: Walter de Gruyter, 2002.

KtnŽ – Juozas Aleksandravičius. Словник кретингського діалекту. Інститут литовської мови, 2011.

KzRŽ – Aldonas Pukis. Словник говірки Казлу-Руди. 1. A–M, 2008; 2. N–Ž, 2009. Інститут литовської мови.

KŽ – Aleksandras Kuršaitis. Литовсько-німецький словник... Геттінген. I – 1968, II – 1970, III – 1972, IV – 1973.

Lasch Agathe 1914: Mittelniederdeutsche Grammatik. Halle a. S.: Verlag von Max Niemeyer.

Lex – Lexicon Lithuanicum. (Buv. Karaliaučiaus archyvo XVII a. rankraštis.) Msc. 178⁴. Lietuvos mokslų akademijos Vrublevskių biblioteka. Lexicon Lithuanicum. Rankraštinis XVII a. vokiečių–lietuvių kalbų žodynas. Parengė V. Drotvinas. Vilnius: Mokslas, 1987.

Lexer: Lexer – Wörterbuchnetz. Середньоверхньонімецький короткий словник доктора Маттіаса Лексера. 3 томи. Лейпциг: видавництво С. Гірцеля, 1872–1878. Електронне видання.

LKA I 1977 – Атлас литовської мови. Лексика. Вільнюс: Mokslas.

LKPŽ – Роландас Крегждис. Словник полонізмів литовської мови. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2016.

LKŽ – Словник литовської мови 1–2. Вільнюс: Mintis, 1968–1969; 3–6. Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956–1962; 7–9. Вільнюс: Mintis, 1966–1973; 10–15. Вільнюс: Mokslas, 1976–1991; 16–17. Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1995–1996; 18–19. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997–1999.

LKŽe – Словник литовської мови 1–20, 1941–2002, електронна версія, редакційна колегія: Гертуда Нактінене (головний редактор), Йонас Паулаускас, Рітута Петрокене,

Straipsniai / Articles

173

NJOLĖ ČEPENĖ

Вітаутас Віткаускас, Йоланта Забрскайте. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005 (оновлена версія, 2008). Доступ в інтернеті: http://www.lkz.lt.

LLCh – Хрестоматія з історії литовської літератури. Епоха феодалізму. За ред. К. Корсака та Й. Лебедиса. Вільнюс: Державне видавництво художньої літератури, 1957.

LLŽ – Казімерас Кузавініс. Латинсько-литовський словник. Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1996.

LŽ – Petras Jonas, Vidugiris Aloyzas. Lazūnų tarmės žodynas. Vilnius: Mokslas, 1985.

Mažiulis Vytautas 1993: Prūsų kalbos etimologijos žodynas 2. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Mitzka Walter 1919: Ostpreussisches Niederdeutsch nördlich vom Ermland. Marburg: N. G. Elwert’sche Verlagsbuchhandlung.

MnW – Середньонижньонімецький словник доктора Карла Шиллера та доктора Августа Любена, 1–6. Фотомеханічний передрук. Мюнстер у Вестфалії: Видавництво книжкового магазину Ашендорфа, 1875–1881.

MŽ – Литовсько-німецький і німецько-литовський словник, в основу якого покладено раніше виданий пастором Руїгом у Вальтеркені словник, але який наполовину доповнено й поліпшено великою кількістю слів, мовних зворотів і прислів’їв Крістіаном Ґотлібом Мільке... Кенігсберг, 1800.

N – Словник литовської мови Г. Г. Ф. Нессельмана. Кенігсберг: Видавництво братів Борнтрегер, 1851.

Natau Otto 1937: Mundart und Siedelung im nordöstlichen Ostpreußen. Königsberg (Pr) und Berlin W. 35: Ost-Europa Verlag.

NŠŽ – Naujasis simbolių žodynas. Vilnius, 2002.

PaulW – Німецький словник Германа Пауля. Галле (Заале): видавництво Макса Німеєра, 1961.

Prel – Німецькі запозичення в прусській мові та фонетика німецьких запозичень у литовській мові доктора Вальтера Прельвіца. Ґеттінґен: видавництво Ванденгоєка і Рупрехта, 1891.

PVG – Грамоти прусської влади, повчання та оповіді литовським селянам. Упорядкував П. Пакаркліс. Вільнюс, 1960.

Q – рукописний німецько-литовський словник XVII століття з колишнього Кенігсберзького архіву (так званий словник А. Краузе). Msc. 83. Автор невідомий.

174

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Religinė, mitologinė leksika: skoliniai iš germanų kalbų

R – Литовсько-німецький і німецько-литовський лексикон, у якому міститься достатній запас слів і зворотів, уживаних як у Святому Письмі, так і в різноманітних справах та спілкуванні людських спільнот; з історичним оглядом литовської мови, а також ґрунтовною і розширеною граматикою, зібраний із якнайбільшою ретельністю, багаторічною працею та за сприяння найобізнаніших знавців цієї мови Філіпом Ругіусом... Кенігсберг... 1747.

Riemann Erhard 1981–2000: Preussisches Wörterbuch. Deutsche Mundarten Ost- und Westpreußens, Band 2, herausgegeben von Erhard Riemann, Band 3–4, hrsg. von Ulrich Tolksdorf, Band 5–6, hrsg. von Reinhard Goltz, Neumünster: Karl Wachholtz Verlag.

Rimkutė Aušra 2012: 1883–1916 metų kateizmų religijos terminai. Daktaro disertacija.

Rubinas Algis 2002: Lietuvių kalbos religinė leksika ir jos istorija. Daktaro disertacija.

Sehwers Johannes 1953: Sprachlich-kulturhistorische Untersuchungen vornehmlich über den deutschen Einfluss im Lettischen. Berlin: in Kommission bei Otto Harrassowitz Wiesbaden.

Skardžius Pranas 1931: Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen. Kaunas: Akc. „Spindulio“ b-vės spaustuvė.

Smoczyński Wojciech 2007: Słownik etymologiczny języka litewskiego. Wilno: Uniwersytet Wileński, wydział filologiczny.

ŠvR – Святе Письмо. Старий і Новий Завіт. Друге, доповнене видання. Переклад з єврейської, арамейської та грецької мов. Конференція єпископів Литви. Вільнюс: Katalikų pasaulis, 1999.

ŠVŽŽ – Ванагене Біруте. Словник північно-західних жемайтських говірок. Говірки околиць Ялаків, Ленкінє, Моседіса, Скуодаса та Шацій 1: A–O; 2: P–Ž. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2014.

Urbutis Vincas 2009: Baltų etimologijos etiudai 2. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Vasmer Max 1986–1987: Этимологический словарь русского языка 1–4. Москва: Прогресс.

Ziesemer Walter 1975: Preussisches Wörterbuch. Sprache und Volkstum Nordostdeutschlands 1: A–C, 2: D–Fi. Herausgegeben von Ludwig Erich Schmitt. Hildesheim New York: Georg Olms Verlag.

Straipsniai / Articles

175

NIOLĖ ČEPIENĖ

ZŠŽ – Словник говірок Зангів 1: Вільнюс: Інститут науки та енциклопедичних видавництв, 2003; 2: Центр науки та енциклопедичних видавництв, 2004; 3: Центр науки та енциклопедичних видавництв, 2006.

ZtŽ – Відуріс Алойзас. Словник говірки Зіетелос. Вільнюс: Інститут науки та енциклопедичних видавництв, 198.

Інші скорочення див. в академічному Словнику литовської мови (LKŽ).

Релігійна, міфологічна лексика: запозичення з германських мов

АНОТАЦІЯ

Запозичені слова релігійної та міфологічної лексики вже зафіксовано в перших литовських текстах XVI^th століття, зокрема в текстах Пруссії та Малої Литви. У статті розглянуто релігійну та міфологічну лексику германського походження або таку, що потрапила до литовської мови з германських мов, з погляду семантики та походження. Визначено вихідне слово-германізм, від якого походить запозичення, та встановлено первинне походження запозиченого слова. Також подано фіксацію лексем у писемній мові XVI^th століття, їх уживання в усному мовленні та діалектах. Обговорюється хронологія запозичень. Запозичення релігійної та міфологічної лексики поділено на сім підгруп: церковні будівлі та їхні частини, адміністрація, середовище; інтер’єр церкви, місця всередині неї; предмети ритуалів, церковне начиння; свята, обряди; церковна діяльність, книги, музичні інструменти; назви осіб; міфологічна лексика, назви надприродних істот. З’ясовано, що литовське olà вживається не лише в значенні «печера, нора тварин або птахів», наведеному у Словнику литовської мови, а й у значеннях «камера (для поховання), склеп, сховище» згідно з Біблією Бреткунаса. Також описано похідні утворення від германізмів.

Подано 6 вересня 2018 р.

NIOLĖ ČEPIENĖ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілейшиса, 5, LT-10308 Вільнюс, Литва

[email protected]

176

Acta Linguistica Lithuanica LXX