This is a machine-generated translation of the original document and may contain errors, omissions, or changes in meaning. Do not rely on this translation for quotations, citations, or authoritative references. Please consult and cite the original document.
Preparing document pages…
Page 1
Acta Linguistica Lituanica 2026, т. 94, с. 1–19 Посилання на зміст / Contents link ISSN 2669–218X (електронна версія / online)
МОВНИЙ ОБРАЗ ВЛАСНОГО МОВНОГО ВАРІАНТА ПІВДЕННИХ ЖЕМАЙТІВ-ВАРНІШКЯЙ: НОМІНАЦІЇ ТА ОЦІНКИ
Сприйняття власного мовного варіанта серед південних жемайтів: найменування та оцінювання
ДІАНА ДАМБРАУСКІЄНЄ Інститут литовської мови Е-пошта: [email protected] ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-0346-8421 Напрями наукових досліджень: геолінгвістика, перцептивна діалектологія, соціолінгвістика.
https://doi.org/10.35321/all94-03
АНОТАЦІЯ
На основі методологій геолінгвістики та перцептивної діалектології у статті аналізуються номінації та оцінки власного мовного варіанта південних жемайтів-варнішкяй. Розпізнавання власного мовного варіанта ґрунтується на аналізі діалектної компетентності (англ. dialect competence) та діалектного образу (англ. dialect image) пересічного члена мовної спільноти. Діалектна компетентність охоплює стереотипні характеристики мовного варіанта або його користувача, сформовані у підсвідомості, тоді як діалектний образ визначається стереотипними подібностями та (або) відмінностями мовних ознак.
На думку респондентів, основна й розрізнювальна риса південних жемайтів-варнішкяй — дунінінкування — властива лише мовленню найстарших членів мовної спільноти; молодь і переселенці з інших місцевостей розмовляють або літературною мовою (чи тотожною їй аукштайтською говіркою), або мовним варіантом, змішаним з іншими жемайтськими підговірками. Найхарактернішою ознакою, за якою розпізнається власний мовний варіант, називають скорочення закінчень.
Географічні (просторові) відстані — один із найважливіших чинників, що впливають на номінацію власного мовного варіанта: зазвичай варнішкяй дають йому назву населеного пункту або адміністративного чи муніципального центру, до якого мігрують.
І ставлення варнішкяй старшого й найстаршого поколінь, що молодь не розмовляє діалектом, і наближення респондентами молодшого покоління образу власного мовного варіанта до літературної мови можуть свідчити про конвергенцію діалектної та літературної мов у жемайтів-варнішкяй, тоді як характеристики й номінації — про мовну гетерогенність діалектної території.
У цій статті зосереджено увагу на номінаціях і сприйнятті власного мовного варіанта в межах південної жемайтської підговірки Варняй, які аналізуються із застосуванням геолінгвістичної та перцептивно-діалектологічної методологій. Розпізнавання власного мовного варіанта ґрунтується на дослідженні dialect competence і dialect image, притаманних пересічним членам мовної спільноти. Діалектна компетентність охоплює всі стереотипні характеристики мовного варіанта та його користувача, сформовані у підсвідомості, тоді як діалектні образи виникають зі стереотипних подібностей та/або відмінностей між мовними ознаками.
За словами опитаних, процес заміни нормативної литовської вимови uo або o замість ū (дунінінкування), що є головною та розрізнювальною характеристикою південної жемайтської підговірки Варняй, відображений лише в мовленні найстарших членів цієї мовної спільноти. Молодші покоління та особи, які прибули сюди з інших частин країни, сприймаються як такі, що використовують варіант, змішаний або з літературною литовською мовою (чи ототожнюваною з нею аукштайтською говіркою), або з іншими жемайтськими підговірками. Скорочені закінчення вважаються найтиповішою ознакою, що допомагає ідентифікувати власний мовний варіант.
Географічна (просторова) відстань є одним із головних чинників, що впливають на номінацію власного мовного варіанта. Носії варняйської підговірки зазвичай надають своєму варіанту назву місця проживання або адміністративного (муніципального) центру, до якого вони мігрують.
Дослідження також показує, що носії варняйської підговірки старшого й найстаршого поколінь вважають, що молодь не вживає діалекту, тоді як образ власного варіанта, поширений серед молодшого покоління, ближчий до літературної литовської мови. Обидва ці висновки свідчать про конвергенцію діалектної та літературної мови в межах варняйської підговірки, а характеристики й номінації вказують на мовну гетерогенність цієї діалектної території.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: перцептивна діалектологія, мовні установки, південна жемайтська підговірка Варняй, дунінінкай, власний мовний варіант.
1. ВСТУП
Переоцінена десять років тому діалектна ситуація показала, що територія південної жемайтської підговірки Варняй входить до зони жемайтського регіолекту, що формується навколо Тельшая, тому місцеве мовлення людей має характеризуватися певною стабільністю, зумовленою як сильною традиційною говіркою, так і порівняно стабільними жемайтськими геолектами¹ (у північній частині — Плунґе, у південній — Таураґе) (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014b: 257, 260). Дані показали, що варнішкяй, формуючи спільний регіолект, у майбутньому «будуть схильні уподібнюватися до своїх північних сусідів» (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014b: 260).
Традиційні варнішкяй і сусідні північні жемайти (тельшяйці та кретинґішкяй) мають як фонетичні подібності, так і відмінності. Від північних сусідів їх, як і південних сусідів расейнішкяй, відрізняє дунінінкування — реалізація наголошених дифтонгів ie, uo монофтонгами [iː], [uː] або дифтонгоїдами [i̯e̯], [u̯o̯] (напр.: [²ʲi̯e̯ns] šienas; [²ʲu̯o̯ks] juokas), а від расейнішкяй — вимова сполучень an, am, en, em як [ɔ̃n], [ɔ̃m], [ɛ̃n], [ɛ̃m] / [ʌn], [ʌm], [ɛ̃n], [ɛ̃m] (напр.: [¹¹kʲɔnd], [¹¹kʲɔnd] kanda; [¹ʲbɔ̯mb], [¹¹bɔ̯mb] bamba; [gʲi̯ˈu̯ɛnˈtʲi̯] gyventi; [¹ʲpʲɛ̯mʲpʲi̯] pémpė) (Zinkevičius 1966: 13, 14, 85–86, 101–102, 503 (žemėl. Nr. 58, 67, 68), 505 (žemėl. Nr. 60), 512 (žemėl. Nr. 67, 68); 1994: 106–107; Girdenis 1970: 143–145; LKA II 77–78, 80, 83, 84, 86, 87, žemėl. Nr. 64, 65, 66, 68, 69, 70, 71; Bukantis 1984: 93–94; LKTCH 2004: 206, 222–223 ir kt.). Спільною розрізнювальною рисою з іншими жемайтами є дифтонгізація довгих голосних e, o у корені та наголошеному закінченні (напр.: [¹ʲdʲi̯e̯tʲi̯] dėti; [bʲi̯e̯ʲu̯tʲi̯] begioti) (Zinkevičius 1966: 73, 74, 473 (žemėl. Nr. 28), 475 (žemėl. Nr. 30), 476 (žemėl. Nr. 31), 479 (žemėl. Nr. 34), 483 (žemėl. Nr. 38), 485 (žemėl. Nr. 40); 1994: 90; LKA II 45, 48, 51, 53, 56, 57, žemėl. Nr. 27, 33, 35, 39; LKA II 45, 48, 51, 54, 57, žemėl. Nr. 28, 31, 33, 36, 39; Salys 1992: 36; LKTCH 2004: 223 ir kt.).
Крім зазначених ознак, для варнішкяй характерні й інші фонетичні особливості: загальне відтягування наголосу; розширення першого компонента коротких голосних u, i, сполучень ul, ur, il, ir та дифтонга ui (напр.: būvo [ˈbʊ̯ɔ], [ˈbɔ̯ɔ]; miškas [ˈmʲɪʲks], [ˈmʲɛ̯ks]; pulti [ˈpɔ̯lʲtʲi̯ɛ]; kurti [ˈkʊ̯rˈtʲi̯], [ˈkɔ̯rˈtʲɛ]; girtas [ˈgʲi̯rts], [ˈgʲɛ̯rts]; muilas [²ˈmʊ̯ɪls], [²ˈmɔ̯ls]); скорочення голосних у закінченнях (напр.: kampas [²ˈkampˢ]); монофтонгізація дифтонгів ai, ei (напр.: vyrai [ˈvʲi̯ˈraː]; rasė [raˈʲɛ̯ɛ]); у деяких формах замість африкат č, dž уживаються приголосні t, d (напр.: jaučio [¹ˈjaʊ̯stʲɛ]; medžio [ˈmʲɛ̯dʲɛ], але jaučių [¹ˈjaʊ̯stʲu̯]; medžių [ˈmʲɛ̯dʲu̯]) (Zinkevičius 1966: 32–
¹ Геолектами вважаються мовні варіанти, сформовані на основі традиційної підговірки, неоднорідні та без чітких географічних меж, а регіолектами — мовні варіанти, що виникли внаслідок впливу літературної мови на геолект(и) та (або) регіональні різновиди мови (Hoppenbrouwers 1983: 1–25; Auer 2005: 7–42; Taeldeman 2010: 355–374; Aliūkaitė, Mikulėnienė 2014a: 41–44). У північній жемайтській території стабільні геолекти формуються навколо Скуодаса, Мажейкяя, Кретинґи та Плунґе, у південній жемайтській території — навколо Таураґе, а перехідні — навколо Кельме й Расейняя (NTA 2014 (žemėl. Nr. 13, 14); Mikulėnienė 2014: 20; Aliūkaitė, Mikulėnienė: 2014a: 260).
2
Page 3
49, 64–66, 142–143, 447, 515–516, 518 (žemėl. Nr. 2, 70, 71, 73); 1994: 106, 110–111; LKA II 123–126, žemėl. Nr. 105, 106; LKTCH 2004: 200 sp. įklija, 223–226 ir kt.) та ін.
Останніми роками через зміни соціокультурного та соціально-економічного середовища (реорганізацію й оптимізацію різних установ) південні жемайти-варнішкяй, або дунінінкай, стають дедалі мобільнішими, розширюються їхні соціальні зв’язки. Водночас, імовірно, зі зміною їхнього ставлення до місцевого, названого в дослідженні власного, мовного варіанта змінюється й мовна поведінка (пор. Jaworski ir kt. 2004: 5; Garrett 2010: 19–36; Ramonienė 2022: 11–13 та ін.).
Дослідження мовних установок, засновані на принципах перцептивної діалектології, проведено в різних місцевостях Литви (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016a; 2016b; Geržotaitė, Čepaitienė 2016; Aliūkaitė ir kt. 2017; 2020; Geržotaitė 2019a; 2019b; 2019c; Brazaitienė 2024 та ін.). Проте в ареалі дунінінкай установки щодо власного мовного варіанта детально досліджено лише на території південної жемайтської підговірки расейнішкяй; варнішкяй досі не привертали з цього погляду значної уваги дослідників². Дослідження расейнішкяй підтвердили, що як об’єктивні (конвергенція та вирівнювання), так і суб’єктивні (установки пересічного користувача мови) причини впливають на ставлення членів мовної спільноти до місцевого мовного варіанта: змінюються номенклатурні цінності традиційних діалектних ознак та їхня реалізація (Dambrauskienė 2021: 107–124; пор. Hickey 2003: 351; Mikulėnienė 2020: 3 та ін.). Мовна ситуація расейнішкяй і прагнення до «престижнішого» варіанта спонукають переглянути установки досі не досліджених варнішкяй щодо власного мовного варіанта (Dambrauskienė 2020: 228; 2021: 77–79)³.
Об’єкт цього дослідження — номінації та оцінки власного мовного варіанта південних жемайтів-варнішкяй⁴. Мета — з’ясувати номінації та оцінки власного мовного варіанта південних жемайтів-варнішкяй.
Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) проаналізувати метамовні коментарі респондентів і з’ясувати номінації власного мовного варіанта варнішкяй; 2) на основі суб’єктивних екстралінгвістичних даних визначити ознаки, властиві власному мовному варіанту, та встановити оцінки власного мовного варіанта; 3) дослідити образ місцевого мовного варіанта, закріплений у свідомості південних жемайтів-варнішкяй, та оцінити можливий сценарій мовних змін у підговірці варнішкяй.
У дослідженні використано емпіричний матеріал, зібраний і записаний на диктофон у січні–лютому 2025 року авторкою статті та науковою співробітницею Центру геолінгвістики Інституту литовської мови д-р Симоною Виняутайтею на території південних жамойтів-варнішків із Атласу литовської мови (LKA 1977; 1982; 1991; далі – LKA⁵) у 11 пунктах: Куршеная (LKA 102), Варняй (LKA 191), Ужвентіса (LKA 193), Тверая (LKA 220a), Лауку́ви (LKA 254), Швекшни (LKA 285), Кведарни (LKA 288), Калтіненая (LKA 290), Паюріса (LKA 322), Шилале (LKA 323) і Жемайчю Наумієстіса (LKA 355), див. рисунок 1.
² Докладніше про дослідження південних жемайтів-расейнішкяй див. Vaitmonienė 2017; Dambrauskienė 2020; 2021.
³ У статті обрано термін власний мовний варіант, оскільки він добре відображає концепт як самих респондентів, так і мовного варіанта, уживаного в місці їхнього проживання. Цей термін використовувався під час дослідження установок південних жемайтів-расейнішкяй (див. Dambrauskienė 2020; 2021: 77–81). У литовських геолінгвістичних дослідженнях поширений термін місцевий мовний варіант, що має відповідник в англійській мові вернакула (англ. vernacular) (див. Labov 1972a: 208–209, 222–224; 1972b: 87–91; Trudgill 1974: 17–19, 32–35; Chambers, Trudgill 1980: 3–6, 12–14 та ін.).
⁴ Терміни ставлення і установки у статті вживаються як синоніми.
⁵ Оскільки в усіх трьох томах LKA номери пунктів збігаються, далі в статті томи цього видання більше не зазначаються.
3
Page 4
Рисунок 1. Пункти LKA південних жемайтів-варнішкяй, у яких проводилося дослідження (фрагмент карти з Aliūkaitė ir kt. 2014: 143, рисунок 75)
Загалом записано розмови з 44 респондентами, загальна тривалість розмов — 22 год. 12 хв. 23 с. Щоб якомога об’єктивніше дослідити мовну ситуацію на території південних жемайтів-варнішкяй у реальному часі, для вибірки респондентів застосовано метод невипадкової вибірки⁶, тобто опитували випадково зустрінутих осіб, які погодилися взяти участь у науковому дослідженні. Це зумовило як неоднорідність вибірки за соціодемографічними даними (див. таблицю), так і різну тривалість записів (див. додаток 2).
Таблиця. Характеристика соціодемографічних даних респондентів
Кількість респондентів | Респонденти за поколіннями | Стать | Чоловіки | Жінки 10 | Молодше покоління | 2 | 8 19 | Середнє покоління | 3 | 16 15 | Найстарше покоління | 3 | 12 44 | Усього | 8 | 36
6 Метод невипадкової вибірки придатний, коли вибірка респондентів невелика, а дані опитувань використовуються для проведення розвідувального (або пілотного) дослідження (докладніше див. Gaižauskaitė, Mikiėnė 2014: 36–37).
4
Page 5
Під час розмов записано метамовні коментарі респондентів (наприклад, установки щодо власного мовного варіанта, оцінки власного та інших мовних варіантів тощо), соціодемографічні характеристики (стать, вік, місце проживання) та ін.
Досліджуваний матеріал становлять метамовні коментарі 44 респондентів про власний мовний варіант та інші мовні варіанти⁷. Установки респондентів досліджувалися на основі методологічних принципів перцептивної діалектології, уточнених аналізом оцінок зрозумілості, привабливості (краси) та правильності власного мовного варіанта. Вік респондентів важливий для зіставлення даних за поколіннями.
2. МЕТОДИ Й МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ
Основу цього дослідження становлять емпіричні дані про сприйняття та оцінювання власного мовного варіанта, зібрані шляхом поєднання методів опитування та глибинного інтерв’ю (розмови). Поєднання розмови й опитування доцільне, коли потрібно накопичити різноманітні дані не лише про самого респондента та його установки, а й записати його мовлення, використати аудіозапис для реєстрації та дослідження мовних даних (Aurrekoetxea, Ormaetxea 2006: 157–162; Schilling 2013: 66–133). Для розмов із респондентами застосовано поєднання напівструктурованого та глибинного інтерв’ю (пор. Rupšienė 2007: 65; Kardelis 2017: 257 і зазначена там література та ін.)⁸.
Розмови з респондентами проводилися із застосуванням методології структурованості опитувальника, сутність якої — гнучкість, тобто хоча опитувальник було підготовлено заздалегідь, його запитання використовувалися не обов’язково з дотриманням послідовності чи формулювання, а з урахуванням думок, викладених респондентом⁹. Опитувальник укладено на основі запитань перцептивної анкети, відібраних авторами колективної монографії Мовні варіанти литовської мови з перспективи дослідника та пересічного члена мовної спільноти і адаптованих для дослідження, аналізованого в цій статті (див. Aliūkaitė ir kt. 2020: 301–306) (див. додаток 1). Під час розмов опитувальники заповнювали інтерв’юерки. Такий спосіб збирання матеріалу є надійною частиною методології якісного дослідження, що забезпечує високу якість даних (Gaižauskaitė, Mikėnė 2014: 61). А контроль розмови дає змогу накопичувати мовні дані для кількісного дослідження мовних даних (наприклад, для обчислення показників діалектності).
Запитання опитувальника охоплювали об’єктивні (місце проживання, вік, стать, освіта, мобільність респондента тощо) та суб’єктивні (геолінгвістична компетентність, установки щодо власного мовного варіанта, оцінки власного мовного варіанта) дані. Для з’ясування об’єктивних даних респондентам ставили закриті запитання, а для накопичення суб’єктивних даних використовували відкриті запитання та оціночну шкалу семантичного диференціала¹⁰. Відповіді на відкриті запитання мали на меті з’ясувати геолінгвістичну компетентність і мовні установки респондентів, тоді як дані шкали семантичного диференціала дали змогу визначити оцінювальні бали зрозумілості, правильності й привабливості власного мовного варіанта, доповнивши та уточнивши установки респондентів (див. додаток 1).
Геолінгвістична компетентність у науковому дискурсі визначається як здатність пересічного користувача мови розпізнавати мовні варіанти та локалізувати їх у географічному, соціальному й культурному просторі (Preston 1989: 4; 1999: xxii–xxiv; Diercks 2002: 52–53; Aliūkaitė,
⁷ Коментарі позначалися кодами, у яких зашифровано інформацію про респондента: населений пункт, вік, стать і порядковий номер у пункті (чотири великі літери — перші літери назви пункту LKA; цифра 1 — особа до 35 років, 2 — 36–55 років, 3 — старша за 56 років; vyr — чоловік, mot — жінка; остання цифра — порядковий номер), наприклад, код коментаря представниці молодшого покоління з Куршеняй — KURŠ1_mot2).
⁸ Глибинні напівструктуровані інтерв’ю для збирання мовних даних зазвичай застосовуються в якісних дослідженнях, заснованих на соціолінгвістичних методах; наприклад, цей метод застосовано для дослідження соціолінгвістичної панорами Литви, горизонтальної та вертикальної варіативності південних жемайтів-расейнішкяй (пор. Dambrauskienė 2021: 14; Ramonienė 2022: 15–18 та ін.)
⁹ Докладніше про методологію структурованості опитувальника та інші форми якісного інтерв’ю див. Gaižauskaitė, Valavičienė 2016: 18–22.
¹⁰ Оціночна шкала семантичного диференціала є звичною в дослідженнях оцінювання правильності та привабливості варіантів термінів (докладніше див. Preston 2013: 170). Докладніше про використання шкали семантичного диференціала в дослідженнях див. Dikčius 2011: 59.
5
Page 6
Mikulėnienė 2016a: 92 та ін.). Для досліджень геолінгвістичної компетентності особливо важливими є дослідження мовних установок, які розкривають зв’язки між уявними пересічним користувачем мови мовними варіантами та соціокультурною ідентичністю їхніх користувачів, показують, що на варіативність мови впливають як ідеологічно конструйовані діалектні образи, так і стереотипні характеристики мовного варіанта, сформовані у підсвідомості (пор. Chambers, Trudgill 2004: 28; також див. Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016b: 17–30; Geržotaitė 2019c: 1; Mikulėnienė 2019; Dambrauskienė 2021: 76 та ін.). Одним із найважливіших компонентів у перцептивних дослідженнях вважається критерій привабливості мовного варіанта, а на основі метамовних коментарів пересічного користувача мови концептуалізується естетична цінність мовного варіанта (Aliūkaitė 2007: 212–213 і зазначена там література).
Установки південних жемайтів-варнішкяй щодо власного мовного варіанта аналізуються на основі методологій перцептивної діалектології, які надають «додаткових вимірів для інвентаризації, розуміння, оцінювання варіативності мови в широкому значенні та прогностичного (з огляду на зміни й розвиток) бачення варіативності мови, легітимізуючи як важливу одиницю досліджень мовної варіативності категорію образу варіанта» (Aliūkaitė, Mikulėnienė 2016b: 18; пор. Inoue 1999: 157–158). Образ власного мовного варіанта (–и) уточнюється під час аналізу оцінювальних балів зрозумілості, правильності та привабливості, що деталізують естетичну цінність.
Цією статтею продовжуються дослідження установок перцептивної діалектології, засновані на методології геолінгвістики (регіональної варіативності).
3. НОМІНАЦІЇ ТА ПОНЯТТЯ ВЛАСНОГО МОВНОГО ВАРІАНТА
Спочатку респондентів попросили назвати мовний варіант, уживаний у місці їхнього проживання. Майже дві третини респондентів (64%) власному мовному варіанту надали номінації за назвою конкретного міста чи містечка, які можна класифікувати на 3 групи: 1) мовний варіант, номінований назвою населеного пункту; 2) мовний варіант, номінований назвою адміністративного та (або) муніципального центру, до якого (–их) мігрують через суспільні (наприклад, до муніципалітету, староства), економічні (наприклад, до магазинів, на ринок), лікувальні чи інші причини, надалі називаний назвою адміністративно-територіального населеного пункту; 3) змішаний мовний варіант, див. рисунок 2.
Рисунок 2. Власного мовного варіанта розподіл номінацій
6
Page 7
Власний мовний варіант найчастіше номінують назвою населеного пункту респонденти з Варняя (LKA 191), Тверая (LKA 220a) і Шилале (LKA 323), напр.: місцеві – варнішки (VARN2_mot4), тверішка (TVER2_mot1), Шилальський діалект (ŠILA1_mot2), мова шилальців (ŠILA2_mot3), Шилальський діалект, діалект шилальців (ŠILA2_mot5)¹¹. Нерідко назву населеного пункту доповнюють назвами адміністративно-територіальних населених пунктів, до яких мігрують, напр.: варнішки трохи схожі на плунгешців (VARN2_vyr2); схожа на тельшяйську, хіба що закінчення відрізняються (VARN3_mot1), Варняйська й тельшяйська не відрізняються (VARN3_mot3); тверішки, лауку́вці, варнішки – говорять однаково (TVER3_mot2); Тауразь і Шилуте – також (ŠILA2_mot5). Наведені назви належать до 3-ї групи номінацій.
Номінації, пов’язані лише з адміністративно-територіальним населеним пунктом, найчастіше надають респонденти з Куршеняй (LKA 102), Кведарни (LKA 288), Калті ненай (LKA 290) та Паюріса (LKA 322), напр.: шилальська мова (KURŠ1_vyr1); Місцева говірка <...> належить до Шяуляя (KURŠ3_vyr3), шилальська мова (KVĖD2_vyr1), мова шилальців (KVĖD2_mot4), шилальського краю (KVĖD1_mot5); шилальці (KALT1_mot1); шилальська говірка, тяжіє до тельшяйського мовлення (KALT1_mot2); шилальська мова (KALT1_vyr4).
Номінація власного мовного варіанта назвою населеного пункту (населених пунктів) передбачає установку респондентів, що мовний варіант, уживаний у їхньому місці проживання, вирізняється мовним вираженням, властивим лише цій місцевості. Власний мовний варіант, названий назвою адміністративно-територіального населеного пункту, ймовірно, пов’язується з мовним варіантом, уживаним у районному центрі або більшому місті, що має образ вищого престижу. Назви змішаної номінаційної групи не лише поєднують назви власного мовного варіанта за місцем проживання та адміністративно-територіальним населеним пунктом, а й показують, що варнішкяй ототожнюють та (або) порівнюють власний мовний варіант із престижнішим мовним варіантом, сформованим у свідомості та вживаним у географічно близькій місцевості.
Відповіді на запитання «Як би ви охарактеризували мову свого місця проживання?» розподілено на 3 групи: 1) жемайтська / діалектна / дунінінкайська; 2) нежемайтська / змішана та 3) недіалектна / літературна. Відповіді групи нежемайтської / змішаної мови є проміжним варіантом між опозицією першої та третьої груп — діалектна проти недіалектної. Майже дві третини респондентів надали відповіді, які не можна віднести лише до однієї групи; це зумовлено спостереженнями респондентів, що диференціюють образ власного мовного варіанта за поколіннями¹². Якщо характеристики діалектної та змішаної мови у відсотковому співвідношенні розподілилися майже порівну (відповідно 68 і 72%), то недіалектна мова становить менше чверті (23%) усіх відповідей¹³.
Власний мовний варіант жемайтським / діалектним / дунінінкайським частіше називають представники молодшого та середнього поколінь (відповідно 70% і 73% відповідей), нежемайтським / змішаним — середнє та найстарше покоління (89% і 73%). Однак у свідомості значної частини молодих варнішкяй (40%) власний мовний варіант є недіалектним або близьким до літературної мови, див. рисунок 3.
¹¹ У статті метамовні коментарі респондентів записано оригінальною мовою респондентів і не виправлено.
¹² Наприклад, коментар UŽVĖ2_mot3 Senieji, aštuoniasdešimtmečiai ir vyresni išlaikę savo tarmę, jaunesni – mišrūnai можна віднести до 1-ї та 3-ї груп.
¹³ Відсотки обчислено від кількості відповідей у кожній групі.
7
Page 8
Рисунок 3. Характеристики власного мовного варіанта
Варто підкреслити, що хоча понад дві третини респондентів назвали мову свого населеного пункту tarmiška, žemaitiška, dūnininkų мовою, на думку майже всіх (90 відсотків), діалектом розмовляють лише найстарші місцеві жителі, наприклад: Tarmiškai nebent labai labai senas, net penkiasdešimtmečiai, šešiasdešimtmečiai nesako „dūna“, „pyns“. Kuršėnai – kaims, visi taip šnek (KURŠ1_vyr1); Seneliai retkarčiais pasako „dūnikės“, „pynuką“, jaunesni taip nebesako (KURŠ1_mot2); Tarmiškai, vietine šnekta niekas nebekalba. Žemaičių kalbos čia nieks nesuprant, nieks ja ir nešneka. Tik seni kai kurie, tie kuriems daugiau 70–80 metų. Jaunimas sako, kad jiems sermata šnekėt žemaitiškai, jie nenor būti žemaičiais (UŽVE3_mot2); Senieji kiek daugiau žemaičiuoja: nutrauktos galūnės, nukanda galūnes, sako „vyna dūnas“ (vieną duonos), kirčiai kitokie, kitur deda. Jaunimas kalba aukštaitiškiau, ypač tie, kurie išvažiuoja į miestus, grįžę kalba aukštaitiškiau (LAUK2_mot1).
Hežemaitiški / змішані мовні варіанти поділяються на 3 групи: 1) змішані зі стандартною / літературною мовою або з тотожним їй аукштайтським діалектом (62 відсотки відповідей); 2) змішані з північними жемайтськими говорами (23 відсотки відповідей); 3) змішані і зі стандартною мовою, і з іншими жемайтськими говорами (15 відсотків відповідей). Утім, усі три ці групи об’єднує сприйняття nežemaitiškos / maišytos мови, зумовлене порівнянням savojo kalbos varianto із закріпленим у свідомості «справжнім» жемайтським діалектом, наприклад: mūsų maišyta, kartais žemaičiuojam, kartais nežemaičiuojam, truputį žemaitiška, laužyta, paprasta (KALT1_vyr4); Nei šokia, nei tokia, negyna, žemaičių nepavadinsi <...>. Artima bendrinei, bet ne visai (KURŠ3_vyr3); Literatūrinė persmėlka, pergali tarmes, vaikai internetine erdvė nuskendę, išmoks mokykloj. Kiti sarmatijas, mokykla savo daro. Gal nemadinga mužikų šnekta (LAUK2_mot4); Grynai žemaitiškai niekada čia nešnekejо, tik dar žodžių senoviškų yra. Esam prie žemaičių. Lyginant su telšiškiais, mes ne žemaičiai. Jei nekalbam žemaitiškai, tai lietuviškai (ŠVĖK2_mot4); Normali lietuviška kalba, neišskirtinė, nei aukštaitiška, nei žemaitiška – lietuviškai kalbam, paprasta lietuviška, darosi artimesnė bendrinei (ŠILA2_mot3); Mišinukai, mišrūnai, klumpių krašto, maišyti – visų žemaičių žodžius vartojam, viską gaudantys. Šilutėj kalba taip pat (PAJŪ3_mot1); Paprasti žmonės taip šnekam – žemaitiškai nelabai. Per televiziją kalba kaip Šilalėj. Jei mes esam žemaičiai, tai ir turėtume kalbėti žemaitiškai – žemaitiškai nekalbam (ŠILA2_mot4).
Діалектному опозиційний недіалектний мовний варіант респонденти найчастіше приписують представникам молодшого покоління та (або) освіченим жителям і жителям, які повернулися з інших місцевостей, наприклад: Jaunims – nebier juokių tarmių – visi yr aukštaitė, literatūriška [kalba], apie tarme nenuor girdiet. Vienetai vaikų šnek tarmiškai, visi literatūriškai. Ir tėvai su vaikais šnek literatūriškai (TVER2_mot1); Jaunimas mažiau tarmiškai šneka, daugiau gal bendrine, neretai justi anglų kalbos įtaka – sakinius verčia iš anglų kalbos. Tarmė nemadinga (ŠVĖK1_mot3); Jaunimas kalba aukštaitiškiau, ypač tie, kurie išvažiuoja į miestus, grįžę kalba aukštaitiškiau
8
Page 9
(LAUK2_mot1); Išsilavinę kalba taisyklingiau, aiškiau, neišsilavinę vartoja kitokius žodžius. Nėra žemaičių kalba, panaši į bendrinę kalbą. Jaunimas kalba kitaip – greitai susako. Sūnus grįžo iš užsienio, kalba taip pat (ŽENA3_mot4). Така настанова корелює з описами, висловленими представниками молодшого покоління: у відсотковому співвідношенні найбільше з них savąjį kalbos variantą характеризували як netarmišką (ŽENA1_mot3), literatūrinį (ŽENA1_mot3).
Підсумовуючи оцінки savojo мовного варіанта, можна зробити висновок, що, на переконання варнішкісів, діалектом, або дунінінкують, лише найстарші південні жемайти-варнішкіси, тоді як мова інших, особливо молодих жителів і тих, хто повертається з інших міст, є maišyta зі стандартною / літературною мовою або з тотожним їй аукштайтським діалектом. Лише у західній частині говору, у Жемайчю-Науместісі (355), розташованому поблизу території, де західні жемайти майже зникли, за твердженням усіх респондентів, їхня мова є viena taisyklingiausių (ŽENA2_mot1), lyg ir taisyklingai (ŽENA1_mot2), literatūrinė (ŽENA1_mot3), panaši į bendrinę kalbą, tik galūnes nuimam (ŽENA3_mot4)¹⁴. І настанова респондентів старшого та найстаршого поколінь, що молодь не розмовляє діалектом, і прагнення представників молодшого покоління savąjį kalbos variantą ототожнювати з недіалектним варіантом можуть свідчити про зміни традиційного говору варнішкісів — відмову від уживання найвиразніших і найлегше розпізнаваних діалектних рис, особливо монофтонгізації дифтонгів ie, uo.
4. ОЦІНКИ ВЛАСНОГО МОВНОГО ВАРІАНТА
На підставі оцінок savojo мовного варіанта розглянуто оцінки мовного варіанта, уживаного в населеному пункті респондентів, за трьома категоріями: 1) зрозумілість; 2) правильність і 3) милозвучність (привабливість). Дані збирали за допомогою семибальної шкали оцінювання семантичного диференціала. Під час розмови респонденти мали оцінити всі три категорії від найпозитивнішої (7) до найнегативнішої (1). Оцінка від 5 до 7 вважається позитивною, 4 — нейтральною, від 1 до 3 — негативною.
Майже всі (93 відсотки) варнішкіси вважають, що мова їхньої місцевості легко зрозуміла всім (див. рисунок 4), оскільки незрозуміла мова найчастіше сприймається як уживання незвичних лексичних одиниць із особливим значенням, наприклад: greižtų žodžių nenaudojou – visiems suprantama (VARN3_mot3); kalbu bendrine, nes galvoju, kad kiti gal nesuprasti, kartais ikiškų savų žuodžių (UŽVĖ3_mot1); tikri žemaičiai... kai kurie žodžiai neaiškūs (UŽVĖ3_mot2); tarminiai žodžiai kitokie (LAUK2_mot1); mūsų kalba – visiems suprantama, išraiškingiausia savo žemaitiškumu, specifinių žodžių neturim (LAU2_mot4); su kitu žemaičiu sunku susikalbėti, jų kai kurie žuodžiai kitokie (LAUK3_mot2); seneliai, tėvai turėdava išskirtiniu, kitokiu žodžiu (gonkos, alkieruks), dabar taip nekalbam (ŠILA2_mot3). Лише респонденти з містечка Тверай (LKA 220a), розташованого поблизу межі з північними жемайтами-кретингішкісами, переконані, що мовний варіант, уживаний у їхньому населеному пункті, важко зрозумілий представникам інших діалектів, наприклад: aukštaičiai, dzūkai – laba sunke, atvykę prašo išverst (TVER2_mot1); aukštaičiai nesupront, saka, kad nukondam galūns (TVER2_mot3).
¹⁴ Про долю західного жемайтського говору див. Zinkevičius 1994: 123; Bukantis 2002: 12–13; 2007: 196; LKTCh 2004: 222 та ін. Щодо Жемайчю-Науместіса (355) висловлювалися міркування, що весь цей пункт слід віднести до південних жемайтів-варнішкісів, оскільки, будучи расейнішкісами й мешкаючи на межі з варнішкісами, жителі Жемайчю-Науместіса та його околиць, як і расейнішкіси, зберігають дифтонги am, an, em, en повністю (Janavičienė, Zinkevičius 1983: 102). Жемайчю-Науместіс (LKA 355) віднесено до південних жемайтів-расейнішкісів на опублікованій у виданні XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (Žemėlapiai ir jų komentarai) карті (Aliūkaitė ir kt. 2014: 143). Однак у додатку 7 того самого видання Жемайчю-Науместіс (LKA 355) внесено до переліку оптимізованих пунктів LKA південних жемайтів-варнішкісів (NTA 2014: 442). Оскільки досліджень цього говору бракує, досі «дотримуються класифікації діалектів Z. Zinkevičius та A. Girdenis» (PŽVmk 2017: 55).
9
Page 10
Рисунок 4. Оцінки зрозумілості власного мовного варіанта
Щодо правильності респонденти висловили дещо більше сумнівів, і жоден savojo kalbos varianto не оцінив найвищою оцінкою (див. рисунок 5), оскільки порівнює його (savąjį kalbos variantą) зі bendrine / literatūrine мовою або з тотожним їй аукштайтським діалектом. Зазвичай респонденти називали фонетичні (найчастіше редукцію закінчень), акцентуаційні, лексичні відмінності або подібності, наприклад: nutraukam galūnes, kaimietiška kalba <...>, panaši į bendrinę ir aukštaičių, aiškiai kalba, kirčiuoja kitaip (ŠVEK3_mot2); galūnes karpom, bet arčiau literatūrinės einam (ŠVEK3_mot5); vietos kalba – Šilalės tarmė – kitokia nei žemaitiška, lyg biški tvarkinga, biški nukandam galūnes, žodis „biški“. Šilalės tarmės atstovai – biški pamesti žmonės. Kalbos maniera paprasta, žodžių krepšelis pas mumis siauresnis, aukštaičiai turi daugiau žodžių reikšmių (ŠILA1_mot2); vietinė kalba atrodo taisyklinga, graži, lengvai suprantama, senovinių žodžių nėra – lietuviška kalba, šilalietiška kalba, tik galūnes nukandam (KVĖD2_vyr1).
Рисунок 5. Оцінки правильності власного мовного варіанта
10
Page 11
Фонетичні, лексичні та інші відмінності від стандартної мови у свідомості респондентів створюють образ не цілком правильного savojo мовного варіанта. Найімовірніше пояснення цього результату — публічна норма, тобто через освіту та (або) засоби масової інформації «нав’язується» уявна перевага стандартної мови (пор. Bezooijen 1997: 30). Тому будь-яке відхилення від стандартної мови, або стандарту, у свідомості пересічного мовця може створювати образ неправильного мовного варіанта. Утверджений у свідомості варнішкісів образ правильної мовної форми — стандартну мову або ототожнюваний із нею аукштайтський діалект — можна вважати певною «ідеологією стандартної мови», за якої правильним є лише один мовний варіант (див. Keturakienė, Vaicekauskienė 2016: 32 та цитовану там літературу).
Але правильність не завжди безпосередньо корелює з привабливістю (милозвучністю). Часто буває навпаки: певний мовний варіант або певний діалект можуть оцінюватися як неправильні, але привабливі (Kuiper 1999: 256; Aliūkaitė 2006: 571 та ін.). Подібної думки дотримуються і варнішкіси: що savasis мовний варіант є красивим, переконані на дві третини більше респондентів, ніж тих, хто вважає місцевий мовний варіант правильним, пор. рисунки 5 і 6.
Рисунок 6. Оцінки милозвучності (привабливості) власного мовного варіанта
Оцінюючи savajį мовний варіант як привабливий, варнішкіси підкреслюють і солідарність із місцевістю, і подібність до мовного варіанта, близького до стандартної мови, який зазвичай уживається в публічному просторі, наприклад: neįsivaizduoju jokio skirtumo kaip par televizorių, tik nukandam galūnes. Būčiau svolačius paskutinis, jeigu sakyčiau, kad negraži (KVĚD3_vyr3); graži sava kalba (LAUK3_vyr3); vietinė kalba graži (PAJŪ2_mot2); vietinė kalba gražiausia, bet kiti sako bjauri (PAJŪ2_mot3). Метамовні коментарі, що доповнюють оцінки привабливості, показують, що для респондентів savojo kalbos varianto patrauklumą визначає чинник солідарності, пов’язаний не лише з діалектом, а й загалом із регіональною та культурною ідентичністю (пор. Aliūkaitė 2007: 212, 214).
Підсумовуючи естетичні оцінки південних жемайтів-варнішкісів, можна стверджувати, що зрозумілість і правильність savojo мовного варіанта визначає savojo подібність мовного варіанта до стандартної мови: чим savasis мовний варіант ближчий до стандартної мови (фонетично, акцентологічно та лексично), тим він зрозуміліший і правильніший. А оцінювання привабливості
11
Page 12
(милозвучності) найважливішим чинником має солідарність із місцевістю проживання та її культурним середовищем. Отже, для варнішкісів savasis мовний варіант є досить красивим, майже всім зрозумілим, проте радше неправильним, ніж правильним.
5. УЗАГАЛЬНЕННЯ
Проведений аналіз номінацій та оцінок savojo мовного варіанта на 11 пунктах LKA території південних жемайтів-варнішкісів показав, що:
– savasis мовний варіант для варнішкісів є досить красивим; найважливіший критерій, що зумовлює позитивні оцінки респондентами savojo привабливості (милозвучності) мовного варіанта, — чинник регіональної солідарності;
– оцінюючи зрозумілість і правильність savojo мовного варіанта, варнішкіси зіставляють його (savoji мовний варіант) зі стандартною / літературною мовою: фонетичні, лексичні та інші подібності й (або) відмінності від стандартної мови у свідомості респондентів створюють образ мовного варіанта, зрозумілого майже всім, але не цілком правильного;
– до savajam мовного варіанта варнішкіси відносять дунінінкування, або реалізацію дифтонгів ie, uo монофтонгами [iː], [uː] і (або) дифтоноїдами [iːi], [uːu], інші риси, характерні для традиційних південних жемайтів-варнішкісів, не акцентуються;
– у досліджуваний період найхарактернішою рисою, за якою, на думку варнішкісів, розпізнається savasis мовний варіант, є скорочення закінчень;
– на думку респондентів, дунінінкування збереглося лише в мовленні найстарших варнішкісів, тоді як молодші жителі, особливо наймолодше покоління та прибулі з інших місцевостей, розмовляють або стандартною мовою (ототожнюваною з аукштайтським діалектом), або мовним варіантом, maišytu з іншими жемайтськими говорами;
– номінації savojo мовного варіанта варнішкіси ототожнюють із населеними пунктами, пов’язаними з географічними (просторовими) відстанями, і надають або назву населеного пункту, або назву адміністративного чи муніципального центру, до якого мігрують; це дає підстави обережно стверджувати, що північно-східна частина варнішкісів мовно ближча до західних аукштайтів-шауляйців, північно-західна — до північних жемайтів-тельшяйців, а західна — до урбаністичного Клайпедського мовного варіанта, близького до стандартної мови;
– і настанова представників старшого та найстаршого поколінь варнішкісів, що молодь не розмовляє діалектом, і наближення представниками молодшого покоління образу savojo мовного варіанта до стандартної мови можуть свідчити про конвергенцію діалектної та стандартної мов, уживаних жемайтами-варнішкісами, а характеристики й номінації — про мовну неоднорідність діалектної території.
LITERATŪRA
Aliūkaitė Daiva 2006: Tarminio kalbėjimo kultūrinis aspektas [Cultural Aspect of Speaking a Dialect]. – Acta Baltico-Slavica 30, 567–583.
Aliūkaitė Daiva 2007: Tarminio kalbėjimo estetinė vertė: nuostatų tyrimas [Aesthetic Value of Dialectal Discourse: Approach Analysis]. – Tekstai ir kontekstai 1, 211–223.
Aliūkaitė Daiva, Bakšienė Rima, Jaroslavienė Jurgita, Judžentytė Gintarė, Leskauskaitė Asta, Lubienė Jūratė, Meiliūnaitė Violeta, Pakalniškienė Dalia, Ragaišienė Vilija, Rinkauskienė Regina, Švambarytė-Valužienė Janina, Urbanavičienė Jolita, Vaišnienė Daiva 2014: Punktų tinklo tankis geolingvistinės skirties aukštaičiai: žemaičiai požiūriu [The Density of the Point Network in the Case of the Geolinguistic Difference Between the Aukštaičiai and the Žemaičiai]. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 129–197.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014a: Geolingvistika: ideologija, teorija ir metodai. Pagrindinės sąvokos [Geolinguistics: Ideology, Theory, and Methods. Basic
12
Page 13
Concepts]. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 29–47.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2014b: Geolektų ir regioninių dialektų formavimosi ypatumai Lietuvoje [Peculiarities of Formation of Gelects and Regional Dialects in Lithuania]. – XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai), sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis, 257–262.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2016a: Perceptyviosios dialektologijos instrumentai ir tyrimų kryptys: variantų arealai mentaliniuose žemėlapiuose (Biržų atvejis) [Perceptual Dialectology Instruments and Directions for Research: Areas of Variants in Mental Maps (Case of Biržai)]. – Acta Linguistica Lithuanica 74, 89–120.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė 2016b: Lietuvos gimnazistų požiūris: išsilavinimas Lietuvos gimnazistų vaizdiniuose [Lithuanian High School Students’ Approach: The Reflection of Education in Standard Language Images]. – Verbum 7, 17–33.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Geržotaitė Laura 2017: Kalbos variantiškumas ir jo vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai [Language Variation and its Evaluation from the Perspective of Perceptual Dialectology: Images of Variants and Locations], Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Geržotaitė Laura 2020: Lietuvių kalbos variantai: tyrėjo ir paprastojo kalbos bendruomenės nario perspektyvos [Lithuanian language variants: perspectives of researcher and ordinary member of language community], Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.
Auer Peter 2005: Europe’s Sociolinguistic Unity, or: A Typology of European Dialect/Standard Constellations. – Perspectives on Variation. Sociolinguistic, Historical, Comparative, eds. N. Delbecque, J. Van der Auwera, D. Geeraerts, Berlin: Mouton de Gruyter, 7–42.
Aurrekoetxea Gotzon, Ormaetxea Jose Luis 2006: Research Project – “Sociogeolinguistic Atlas of the Basque Language”. – Euskalingua 9, 157–162.
Bezooijen Renée 1997: Normen met betrekking tot het Standaardnederlands. – Taal en Tongval 10, 30–48.
Brazaitienė Laura 2024: Jaunųjų rytų aukštaičių – anykštėnų, kupiškėnų ir uteniškių – tarminės kalbos vaizdiniai: ribos ir objektyvusis tarmiškumas [Dialect Images of the Young Eastern Aukštaitians of Anykščiai, Kupiškis and Utena: Borders and Objective Dialecticity]. – Acta Linguistica Lithuanica 91, 198–223.
Bukantis Jonas 1984: Fonologija južnožemaitiško Varnajškojo guovora: filologijos mokslų kandidato disertacija [Phonology of the Southern Žemaitian Subdialect of Varniai: PhD Thesis in Philology], Vilnius: Vilniaus valstybinis universitetas.
Bukantis Jonas 2002: Žemaičių kalba šiandien ir jos išlikimo perspektyvos [The Žemaitian Language Today and Its Prospects for Survival]. – Žemaičių žemė 2, 12–13.
Bukantis Jonas 2007: Vakarų žemaičių tarmės ypatybės [Characteristics of the Western Žemaitian Dialect]. – Tautosakos darbai 34, 194–206.
Chambers Jack K., Trudgill Peter 1980: Dialectology, Cambridge: Cambridge University Press.
Chambers Jack K., Trudgill Peter 2004: Dialectology, 2nd edition, Cambridge: Cambridge University Press.
13
Page 14
Dambrauskienė Diana 2020: Pietų žemaičių raseiniškių tarmių nominacijos ir įverčiai [Dialect Nominations and Evaluations in the Area of the Southern Samogitian of Raseiniai]. – Acta Linguistica Lithuanica 83, 227–247.
Dambrauskienė Diana 2021: Pietų žemaičių raseiniškių kalbinis pereigiškumas: horizontalusis ir vertikalusis variantiškumas: daktaro disertacija [Transitional Position of the Southern Žemaitian Subdialect of Raseiniai: The Horizontal and Vertical Variation: Doctoral Dissertation], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Diercks Willy 2002: Mental maps. Linguistic-Geographic Concepts. – Handbook of Perceptual Dialectology 2, eds. D. Long, D. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 51–70.
Dikčius Vytautas 2011: Anketos sudarymo principai [Principles for Compiling the Questionnaire]. Prieiga internete: https://www.spssanalyze.lt/wp-content/uploads/2014/03/Anketos_sudarymo_principai.pdf [žiūrėta 2026-01-12].
Gaižauskaitė Inga, Mikenė Svajonė 2014: Socialinių tyrimų metodai: apklausa [Social Research Methods: Survey], Vilnius: Mykolo Romerio universitetas.
Gaižauskaitė Inga, Valavičienė Natalija 2016: Socialinių tyrimų metodai: kokybinis interviu [Social Research Methods: Qualitative Interview], Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, VĮ Registrų centras.
Garrett Peter 2010: Attitudes to Language, Cambridge: Cambridge University Press.
Geržotaitė Laura 2019a: Jaunųjų rytų aukštaičių – kupiškėnų ir uteniškių – kalbinės gimtinės vaizdiniai [Images of Linguistic Homeland of the Young Eastern Aukštaitians of Kupiškis and Utena]. – Acta Linguistica Lithuanica 81, 175–198.
Geržotaitė Laura 2019b: Jaunųjų vakarų aukštaičių kauniškių kalbinės gimtinės vaizdiniai: Kauno, Jurbarko, Šakių ir Marijampolės kalbinis (ne)giminiškumas [Images of the Linguistic Homeland of the Young Western Aukštaitians of Kaunas: The Linguistic (Non)Affinity of Kaunas, Jurbarkas, Šakiai, and Marijampolė]. – Bendrinė kalba 92, [1–25].
Geržotaitė Laura 2019c: Bendrinės lietuvių kalbos vaizdinių kalbinio standarto plote tyrimas: vienos Kauno rajono gimnazijos atvejis [Research of the Images of Standard Lithuanian in an Area of the Standard Language: The Case of Kaunas district Gymnasium]. – Lietuvių kalba 13, [1–19].
Geržotaitė Laura, Čepaitienė Agnė 2016: Vilkaviškio jaunuolių kalbinė gimtinė: ribos, taisyklingumo ir patrauklumo vertės [The Linguistic Homeland of the Young People Living in Vilkaviškis: Borders, Correctness and Attractiveness]. – Verbum 7, 84–100.
Girdenis Aleksas 1970: Ką turi dūnininkai vietoj literatūrinės kalbos ie, uo [What do the Dūnininkai Have Instead of the Literary Language ie, uo]. – Baltistica 6(2), 143–146.
Hickey Raymond 2003: How and Why Supraregional Varieties Arise. Insights into Late Modern English, eds. M. Dossena, Ch. Jones, Frankfurt: Peter Lang.
Hoppenbrouwers Cor 1983: Het genus in een Brabants regiolect [The Genus in a Brabant Regional Dialect]. – TABU, Bulletin voor Nederlandse Taalkunde 13, 1–25.
Inoue Fumio 1999: Classification of Dialects by Image: English and Japanese. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. D. R. Preston, Amsterdam, Philadelphia: John Benjamins Publishing Company, 147–160.
Janavičienė Janina, Zinkevičius Zigmas 1983: Žemaičių Naumiesčio šnekta socialinės lingvistikos požiūriu [The Dialect of the Locality of Žemaičių Naumiestis (the District of Šilutė) in a Socio Linguistic Aspect]. – Lietuvių kalbotyros klausimai 23, 102–106.
14
Page 15
Jaworski Adam, Coupland Nikolas, Galasiński Dariusz 2004: Metalanguage: Social and Ideological Perspectives, Berlyn: Mouton de Gruyter.
Kardelis Kęstutis 2017: Mokslinių tyrimų metodologija ir metodai: edukologija ir kiti socialiniai mokslai [Research Methodology and Methods: Educology and Other Social Sciences], 6-asis patais. ir papild. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras.
Keturakienė Miglė, Vaicekauskienė Loreta 2016: Lietuvių kalbos mokytojai standartinės kalbos ideologijos nelaisvėje: nuostatos, praktikos, pasekmės [Lithuanian Language Teachers in the Captivity of Standard Language Ideology: Attitudes, Practices, Consequences]. – Darbai ir dienos 65, 31–52. Prieiga internete:
Kuiper Lawrence 1999: Variation and the Norm. Parisian Perceptions of Regional French. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, Amsterdam: Philadelphia, 243–262.
Labov William 1972a: Sociolinguistic Patterns, Philadelphia: University of Pennsylvania Press.
Labov William 1972b: Language in the Inner City: Studies in the Black English Vernacular, Philadelphia: University of Pennsylvania Press.
LKA I: Lietuvių kalbos atlasas 1: Leksika [Atlas of the Lithuanian Language 1: Lexicon], ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1977.
LKA II: Lietuvių kalbos atlasas 2: Fonetika [Atlas of the Lithuanian Language 2: Phonetics], ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1982.
LKA III: Lietuvių kalbos atlasas 3: Morfologija [Atlas of the Lithuanian Language 3: Morphology], ats. red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1991.
LKTCH 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija [The Anthology of Lithuanian Language Dialects], sud. R. Bacevičiūtė, A. Ivanauskienė, A. Leskauskaitė, E. Trumpa, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Mikulėnienė Danguolė 2020: Tarmiškumas kaip išmatuojamas dydis [Dialecticism as a Measurable Value]. – Lietuvių kalba 15, 1–11.
NTA 2014: XXI a. pradžios lietuvių tarmės: geolingvistinis ir sociolingvistinis tyrimas (žemėlapiai ir jų komentarai) [Modern Geolinguistic Research in Lithuania: the Optimization of Network Points and the Interactive Dissemination of Information (Maps and Commentaries)], sud. D. Mikulėnienė, V. Meiliūnaitė, Vilnius: Briedis.
Preston Dennis R. 1989: Perceptual Dialectology: Nonlinguists’ Views of Areal Linguistics, Dordrecht: Foris.
Preston Dennis R. 1999: Introduction. – Handbook of Perceptual Dialectology 1, ed. by D. R. Preston, Michigan: John Benjamins Publishing Company, xxii–xxiv.
Preston Dennis R. 2013: Language with an Attitude. – The Handbook of Language Variation and Change, ed. by J. K. Chambers, N. Schilling, Blackwell: Blackwell Publishing Ltd., 157–182.
PŽVmk 2017: Pietų žemaičiai varniškiai: mokomoji knyga [Southern Žemaitians, Varniai: Textbook], sud. G. Judžentytė, V. Marcišauskaitė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.
Ramonienė Meilutė 2022: Kalbinės nuostatos ir jų tyrimai [Linguistic Attitudes and Their Research]. – Sociolingvistinė Lietuvos panorama. Gyventojų kalbinės nuostatos ir kalbinis elgesys, moksl. red. M. Ramonienė, Vilnius: Vilniaus universitetas, 11–23.
15
Page 16
Rupšienė Liudmila 2007: Kokybinių tyrimų duomenų rinkimo metodologija [Methodology for Collecting Qualitative Research Data], Klaipėda: Klaipėdos universitetas.
Salys Antanas 1992: Raštai. Lietuvių kalbos tarmės [Writings. Lithuanian Language Dialects] 4, Roma: Lietuvių Katalikų Mokslo Akademija.
Schilling Natalie 2013: Sociolinguistic Fieldwork, Cambridge: Cambridge University Press.
Taeldeman Johan 2010: Linguistic Stability in a Language Space. – Language and Space. An International Handbook of Linguistic Variation 1: Theories and Methods, ed. by P. Auer, J. E. Schmidt, Berlin, New York: Walter de Gruyter, 355–374.Trudgill Peter 1974: Sociolinguistics: An Introduction, Harmondsworth: Penguin.
Vaitmonienė Diana 2017: Lietuvos tarmių vaizdiniai pietų žemaičių raseiniškių mentaliniame žemėlapyje [Image of Lithuanian Dialects on the Mental Map of the Young and Middle-Aged Generation of PŽR (pietų žemaičių raseiniškiai)]. – Perspectives of Baltic Philology III. The Apocalypses of the Baltic Worlds, Poznan: Wydawnictwo Rys, 345–365.
Zinkevičius Zigmas 1966: Lietuvių dialektologija [Lithuanian Dialectology], Vilnius: Mintis.
Zinkevičius Zigmas 1994: Lietuvių kalbos dialektologija [Dialectology of the Lithuanian Language], Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.
PRIEDAI
1 priedas. Perceptyvinės anketos klausimyno pavyzdys, sudarytas straipsnio autorės pagal Aliūkaitė ir kt. 2020: 301–306
16
Page 17
2 priedas. Garso įrašų registras
Eil. Nr. LKA punktas Tiriamojo kodas Tiriamojo gyvenamoji vieta Įrašo trukmė 1. Kuršėnai (102) KURŠ1_vyr1 Kuršėnai 1 val. 33 min. 16 sek. 2. KURŠ1_mot2 Kuršėnai 48 min. 47 sek. 3. KURŠ3_vyr3 Kuršėnai 35 min. 43 sek. 4. Užventis (193) UŽVE3_mot1 Junkilai 20 min. 53 sek. 5. UŽVE3_mot2 Junkilai 1 val. 52 min. 49 sek. 6. UŽVE2_mot3 Užventis 2 min. 21 sek. 7. Laukuva (254) LAUK2_mot1 Bilon iai 20 min. 46 sek. 8. LAUK3_mot2 Bilon iai 1 val. 9 min. 27 sek. 9. LAUK3_vyr3 Bilon iai
17
Page 18
10. LAUK2_mot4 Bilioniai 2 val. 6 min. 33 sek.
11. Švėkšna (285) ŠVĖK2_vyr1 Švėkšna 12 min. 43 sek.
12. ŠVĖK3_mot2 Švėkšna 22 min. 22 sek.
13. ŠVĖK1_mot3 Švėkšna 10 min. 40 sek.
14. ŠVĖK2_mot4 Švėkšna 30 min. 11 sek.
15. ŠVĖK3_mot5 Švėkšna 1 val. 27 min. 27 sek.
16. Šilalė (323) ŠILA3_mot1 Šilalė 18 min. 2 sek.
17. ŠILA1_mot2 Šilalė 18 min. 17 sek.
18. ŠILA2_mot3 Dirkintai 16 min. 6 sek.
19. ŠILA2_mot4 Šilalė 10 min. 53 sek.
20. ŠILA2_mot5 Šilalė 29 min. 34 sek.
21. ŠILA3_mot6 Šilalė
22. Kvėdarna (288) KVĖD2_vyr1 Kvėdarna 28 min. 16 sek.
23. KVĖD2_mot2 Kvėdarna 7 min. 27 sek.
24. KVĖD3_vyr3 Kvėdarna 13 min. 4 sek.
25. KVĖD2_mot4 Kvėdarna 14 min. 32 sek.
26. KVĖD1_mot5 Kvėdarna
27. Kaltinėnai (290) KALT1_mot1 Kaltinėnai 20 min. 23 sek.
28. KALT1_mot2 Kaltinėnai 20 min. 4 sek.
29. KALT2_mot3 Kaltinėnai 21 min. 27 sek.
30. KALT1_vyr4 Kaltinėnai 22 min. 39 sek.
31. Pajūris (322) PAJŪ3_mot1 Pajūris 38 min. 29 sek.
32. PAJŪ2_mot2 Pajūris 10 min. 15 sek.
33. PAJŪ2_mot3 Pajūris 7 min. 51 sek.
34. Žemaičių Naumiestis (355) ŽENA2_mot1 Žemaičių Naumiestis 10 min. 6 sek.
35. ŽENA1_mot2 Žemaičių Naumiestis 6 min. 54 sek.
36. ŽENA1_mot3 Žemaičių Naumiestis 10 min. 26 sek.
37. ŽENA3_mot4 Žemaičių Naumiestis 20 min. 27 sek.
