Костас Ушпаліс

ЩОДО НЕОДНОЗНАЧНОГО ВЖИВАННЯ ФІЗИЧНИХ ТЕРМІНІВ

Щоб науковий термін був вдалим і зручним у вживанні, він має бути однозначним, мовно правильним, якомога повніше відповідати змісту поняття, бути коротким, милозвучним тощо. Найважливіша ознака вдалого терміна — його однозначність: одному поняттю має відповідати один термін, і кожен термін має описувати лише одне поняття (поняття ⇄ термін). На відміну від мови художньої літератури, у термінології синонімія є не перевагою, а недоліком. Звісно, щоб термін був цілком вдалим, самої однозначності недостатньо: потрібно, щоб він задовольняв і інші згадані вимоги. Але якщо інші вимоги буде виконано, а термін буде неоднозначним, він буде невдалим — не зможе належно виконувати своє призначення й іноді спричинятиме плутанину. Навпаки, однозначний термін, навіть якщо він неякісний з інших поглядів, у крайньому разі можна вживати, не спричиняючи жодної плутанини.

Попри це, чимало навіть основних фізичних термінів ми часто вживаємо неоднозначно, особливо якщо вони використовуються в кількох галузях науки. Наведу кілька прикладів неоднозначного вживання основних фізичних термінів і поміркую над тим, як можна уникнути цієї неоднозначності.

Характеристика — міжнародне слово, яке фізики часто вживають щонайменше в кількох значеннях: опис, характерна величина, характерна залежність (крива) тощо. Тут багатозначності можна уникнути, вживаючи литовський термін, що відповідає потрібному значенню. Характеристика, можливо, можна вживати лише в одному, найпоширенішому значенні — характерна крива (наприклад, вольт-амперна характеристика).

Потужність. Її слід уживати лише у значенні роботи, виконаної за одиницю часу (зміни енергії за одиницю часу). Для позначення властивості, що характеризує здатність певного пристрою або матеріалу, слід уживати термін здатність (ці два терміни розрізняють усіма мовами), наприклад: поглинальна здатність, відбивна здатність, роздільна здатність.

Швидкість слід уживати лише у значенні, визначеному ще від початку викладання фізики в школі, — пройдений шлях за одиницю часу. Для характеристики швидкості перебігу різних явищ слід уживати термін темп, а якщо явище періодичне — термін частота.

41

Імпульс — це добуток фізичної величини на проміжок часу, протягом якого діє величина, що нею характеризується, наприклад: імпульс сили, струму (сили струму або напруги) імпульс світла, імпульс звуку. Не слід називати імпульсом кількість руху (mv або E/c). Лише зміна кількості руху дорівнює імпульсу сили, яка спричинила цю зміну.

Концентрація — це відношення кількості незалежного складника (компонента) системи (суміші, розчину, сплаву) до кількості всієї системи. Її виражають у відсотках. Це безрозмірна величина. Останнім часом у фізиці твердого тіла й навіть у підручниках для середньої школи її почали плутати з густиною частинок (їхньою кількістю) — кількістю частинок в одиниці об’єму, розмірною величиною.

Модуль — це фізична величина, що характеризує деформацію тіла, — коефіцієнт пропорційності між деформацією тіла (подовженням, кутом) і силою, яка його деформує (обернена величина до коефіцієнта деформації), наприклад: модуль пружності (Юнга), модуль зсуву, модуль кручення.

Коли кажуть модуль сили, модуль тиску, слід розуміти, що йдеться про деформацію, спричинену цією силою або тиском. У фізичній літературі (підручниках для середньої школи) не слід уживати запозичений у математиків термін модуль для величини (алгебричної, комплексної, векторної) замість абсолютного значення величини. Слід зазначити, що в інших галузях науки (будівельній техніці, електроніці) термін модуль має й інші значення, але у фізиці їх уживати не слід.

Момент. Це добуток фізичної величини на певний степінь відстані від точки відліку (ARⁿ). Наприклад: момент сили rF, момент кількості руху rp, момент електричного диполя er, момент інерції mr² (другий момент маси). Також часто вживають словосполучення момент часу. За загальним значенням слова «момент» це мав би бути добуток часу на відстань tr. Але момент часу вживають у значенні дуже короткого проміжку часу або точки на часовій осі. У таких значеннях цей термін у фізиці вживати не слід. Короткий проміжок часу слід називати миттю, а точку на часовій осі — просто часом. Наприклад, замість «у початковий момент» слід казати «у початковий час, на початку, у момент пострілу» — «у час пострілу (миттєво), моментально — миттєво (раптово)».

Перехід — зміна стану системи. Це немилозвучний і багатозначний термін. У FTŽ пропонується залежно від значення замінювати його трьома термінами-

42

ні: 1) перехід – коли змінюється агрегатний стан системи або її основні властивості, 2) стрибок – коли стан системи (частинки) змінюється дуже раптово (миттєво), а період зміни можна не брати до уваги, 3) межа – невелика область між ділянками з різною провідністю (у фізиці напівпровідників).

Радіус. Це дуже поширене слово і в повсякденному мовленні, і як науковий термін. Але воно двозначне: 1) у геометричному значенні це відстань від центра, 2) у фізичному значенні — випромінюване світло (потік фотонів). Найчастіше ці значення легко розрізнити з тексту. Але іноді виникають і незручності, коли в одному й тому самому реченні радіус вживається в обох значеннях. Наприклад: Зорі малого радіуса (карлики) випромінюють більше коротших променів, ніж великі (гіганти), або коли електрон переходить між орбітами малого радіуса, розташованими ближче до ядра, випромінюються коротші промені. Звісно, тут можна уникнути двозначності, замінивши слово «радіус» у геометричному значенні іншим словом, а замість «коротших променів» у фізичному значенні сказати «світло з коротшою довжиною хвилі». Але все ж було б краще, якби замість геометричного радіуса ми мали інший термін, наприклад, спицю, як колись пропонували.

Структура. Цей міжнародний термін фізики часто вживають у двох значеннях: 1) певний досліджуваний предмет (об’єкт) — утвір, зразок, 2) спосіб організації досліджуваного предмета — будова. Тому, щоб уникнути неоднозначності, краще вживати українські терміни утвір і будова.

Із наведених прикладів видно, що одним і тим самим терміном часто називають величини, які досить відрізняються одна від одної та мають різні розмірності, наприклад: швидкість і темп, потужність і спроможність, концентрація і густина, момент часу і момент фізичної величини. Це найпростіші приклади неоднозначного вживання термінів. Значно більше неясностей через неоднозначні терміни виникає під час опису складніших понять вузьких галузей, особливо запозичених або перекладених з інших мов. На неоднозначне вживання термінів варто звернути більше уваги авторам підручників (особливо для середніх шкіл) і перекладачам, частіше радитися з фахівцями з термінології — фізиками та мовознавцями.

43