РОЗДУМИ, ПРОПОЗИЦІЇ

КІЛЬКА ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО СИСТЕМАТИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

У великому «Словнику литовської мови» (далі — LKŽ) ані при слові karalystė, ані при слові karalija не знайдемо назви найвищого основного таксона світу організмів. У «Словнику сучасної литовської мови» (далі — DŽ) при слові karalystė у третьому — переносному — значенні «сфера, де щось переважає, панує» знаходимо ілюстративний приклад grybų karalystė, але його наведено не як термін систематики. Одні ботаніки називають цей таксон терміном karalystė AAS 17, а інші — karalija G 170. Частіше й довше вживаний термін — karalystė. Саме його й слід вважати нормативним. Крім того, іноді неправильно називають і проміжні таксони, наприклад: antkaralystė (Superregnum) і pokaralystė (Subregnum). Має бути: antkaralystis і pokaralystis.

Назви деяких таксонів мають спеціальні суфікси як латинські, так і литовські. Наприклад, для позначення відділів рослин уживають литовський суфікс -ūnai (лат. -phyta), класів — -ainiai (лат. -opsida), рядів — -iečiai (лат. -ales), родин — -iniai (лат. -aceae. Проте в їх уживанні належної послідовності ще немає. Так, для назв рядів рослин поряд із суфіксом -iečiai уживають також компонент -žiedžiai. Назви різновидів і сортів варіюються. Усунути такі розбіжності могли б лише самі фахівці відповідних галузей разом із термінологами.

Далі розглянемо кілька помічених нами непослідовностей у творенні та вживанні термінів цієї галузі.

1. Термінологія ентомології ще не усталилася

Tettigonia viridissima! Tettigonia viridissima! Сам він і не знає, що таке його ім’я — вже кілька століть, — Клич хоч скільки завгодно на луці чи в степу — ніхто Не озветься ні латинською, ні литовською, ні після смерті.

С. Йонаускас «Зелений коник»

138

У процитованому вірші поет ніби грається латинською назвою коника. Однак так само пишуть і в академічній праці «Фауна Литви» (I, В., 1995), наприклад: «Лише на литовському узбережжі трапляються галофільні жуки. Це види, пристосовані до життя на засолених ґрунтах (наприклад, Cicindela maritima, Dyschirius obscurus, D. impunatipennis, Bembidion pallidipenne, Pogonus chalceus, Dicheirotrichus rufithorax, Ceryon litoralis, Aegiala arenacia, Coccinella undecimpunctata, Phyllon gibbus)» (с. 24). Та тут уже не поетичне дотепування, а наукове найменування. Але чому не вживають литовських термінів? Адже далі в тій самій праці багатьох згаданих жуків уже називають литовською, наприклад: Cicindela – стрибун, Dischirius – карлик-бігунець, Bembidion – бородатий бігунець, Dicheirotrichus rufithorax – рудогрудий бігунець, Ceryon – гнойовик, Aegiala arenaria – піщаний гнойовик, Coccinella – сонечко, Phylan gibbus – приморський чорний жук тощо. З цих прикладів бачимо, що ентомологам зручніше користуватися латинськими професіоналізмами, і в науковій літературі часто обходяться лише ними. Литовську ентомологічну термінологію значно впорядковано завдяки виданню книжок проф. С. Пілецкіса та академічної праці «Фауна Литви». Однак і у впорядкованих виданнях трапляються випадки, що потребують виправлення. Наприклад, розгляньмо два терміни: вусатоподібний чорний жук (Upis ceramboides L.) і вусатоподібний пилокрил (Pseudocistela ceramboides) LF II 63, 66. Є також родина жуків вусачі (Cerambycidae) LF II 87. У литовській мові немає лише прикметника ūsuotiškas. Ентомологи утворюють його, використовуючи суфікс -iškas, що виражає подібність. Отже, Upis ceramboides – це чорний жук, схожий на вусача. Так само мотивований і термін криптикусоподібний чорний жук (Crypticus quisquilius L.) — чорний жук, схожий на криптикуса. Однак термін для того самого таксона шкіроїдоподібний чорний жук (Cylindrinotus dermestoides), маючи таку саму мотивацію, утворений уже за допомогою суфікса -inis. Проблема тут невелика: прикметники із суфіксом -inis також можуть означати подібність. Мовознавець П. Кнюкшта, який ґрунтовно досліджував прикметники із суфіксом -inis, пише: «Синонімічні прикметники із суфіксами -iškas і -inis, як ми вже згадували, говорячи про прикметники подібності, мають семантичне розрізнення. Прикметники із суфіксом -iškas мають якісне значення, що позначає характерну ознаку, а суфікс -inis позначає різновид предметів» PB 183. Отже, у цьому випадку для позначення виду краще підійшов би суфікс -inis, але із цим суфіксом

139

У термінології ентомології утворюються видові терміни з іншою мотивацією, наприклад: жук-килимник (Paromalus parallelipipedus), довгоносик-пильщик (Curculio crux) тощо. Тут указується не на подібність, а на спільний спосіб життя й харчування. Оскільки для вираження подібності в термінології цієї галузі суфікс -подібний вживається й в інших випадках (наприклад, яйцеподібна плавунка (Hyphydrus ovatus L.), кулястий водолюб (Coelostoma orbiculare) тощо), суфікс -ний у цьому значенні вживати не слід. Однак видові прикметники із суфіксом -подібний потрібно субстантивувати, наприклад: грушоподібний (=грушоподібний) жук-слизень (Cychrus caraboides L.), опуклоподібний (=опуклоподібний) лишайниковий жук (Amphicyllis globiformis) тощо. Це був би термінологічний варіант норми загальновживаної мови.

Небажані терміни смугаста ставкова плавунка (Porhyd­rus lineatus) і звичайна нарська плавунка (Scarodytes halensis). Одне питання — непридатне слово prūdas, інше — закінчення складного слова має бути не -ia, а -ė (пор. звичайна ставкова плавунка – Graptodytes granularis L.). Зовсім незрозуміло, з чим слід пов’язувати перший компонент складного слова naradusia.

Іноді назви жуків утворено надто громіздко, наприклад: печерний жук-землекопоподібний (Nemadus colonoides) тощо. Значно простіше було б назвати цього жука, скажімо, так: землекопоподібний печерник. Брианаваліусів (Micropeplidae) можна було б назвати терміном ребристики. Особливо варто дбати про простоту назв родів. Тоді й назви видів будуть простішими.

2. Спотворення назв рослин

Будь поблажливою й доброю до Квітучого кропу, Який і досі не вивчив Свого латинського імені, Musca domestica!

А. Ника-Ніліюнас «Мусі»

Усі рослини й рослинки вже знають свої латинські назви. Їх цього навчив К. Лінней та його учні. А от литовських назв досі бракує

140

або спотворюються. Наприклад, у рекламі «FLOREXLIT PAVASARIS 1998» квітка lenktažiedis trimėtis (Salpiglossis sinuata) отримала назву lenktažiedis trinyčius. Такої назви немає ні в LKŽ, ні в LBŽ, де наведено не лише наукові, а й діалектні назви рослин. Ми припускаємо, що цей неіснуючий термін виник через коректорську помилку. А ось іще один приклад. У дуже ошатно й акуратно виданій книжці «Sodo gėlės» (V., 1996) знаходимо термін virgininė kalabarpuprė (Physostegia virginiana). В покажчику книжки його виправлено на virgininė kalabarpupe. Але й так неправильно. Physostegia — це pūstatauris, а Physostigma – kalabarpupe. Отже, переплутано дві цілком різні рослини. Їхні литовські назви також, можна сказати, нікуди не годяться. Pūstataurį можна залишити лише тому, що ця назва вживалася в LBŽ, а замість kalabarpu-pės краще підійшло б литовське слово pupuolė.

Перевагу слід віддавати литовським назвам рослин. Наприклад, нині конкурують терміни čeras ir eleboras. Це назва рослини, яка дуже рано зацвітає, але є отруйною. Перший термін уживав Й. Пабрєжа, і в LKŽ його подано без хрестика (тобто його можна вживати), тоді як другий — латинізований термін грецького походження Helleborus. Не слід забувати термін Й. Пабрєжі.

Деякі латинські запозичення важко вимовляти, і вони зовсім не схожі на назви рослин. Так, у гарно виданій книжці «Kambarinės gėlės» (V., 1997) знаходимо назви рослин, недостатньо адаптовані до литовської мови. Одна з таких назв — veltheimija (Veltheilmia). Її можна було б назвати новотвором pluoštažiedė, адже її суцвіття складається з багатьох маленьких квіток у формі дзвіночків. Дивні назви квітів — nidularijus, pteris, šaflera. Першу квітку можна було б назвати словом lapokė, адже її листя має гарний вигляд. Другу квітку можна було б назвати новотвором papartūnas, адже «її рід налічує близько 280 видів листопадних, напіввічнозелених і вічнозелених папоротей» KG 221. Для назви третьої квітки міг би підійти новотвір šakotė, оскільки її стеблу дуже властиве галуження. Литовські новотвори можна було б уживати поряд із запозиченнями, щоб із часом вони закріпилися в номенклатурі цієї галузі.

Деякі запозичені назви садових або кімнатних квітів пишуть неточно або неправильно граматично оформлюють. Наприклад, приємно пахучу квітку родом із Перу та Еквадору називають терміном kvapnusis elijotropas (Heliotropium arborescens) SG 86. Має бути: kvapnusis

141

heliotropas, адже її квіточки повертаються до сонця, яке грецькою називається словом helios. Одну з квітів для альпінарію називають словом etijonema (Aethionema) SG 100. Має бути: etionema. Найчастіше вирощують лише один її вид — didžiažiedė etionema (Aethionema grandiflora). Багаторічну прерійну квітку з витонченими суцвіттями називають складеним терміном varpotasis lijatris (Liatris spicata) SG 155. Правильний термін має бути liatris. Так само неточно пишуть і термін širdžialapė tijarėlė (Tiarella cordifolia). Має бути: širdžialapė tiarelė. Низькорослу кімнатну папороть називають запозиченим терміном adjantas (Adiantum) KG 130. Має бути: adiantas. Кімнатні пальми з дуже оригінальним листям, краї якого виглядають ніби розтріпаними, називають терміном karijota (Caryota) KG 150. Цей термін також слід писати без j, а саме: kariotė.

У перекладних книжках деякі назви рослин із далеких країв залишаються неперекладеними, бо їм немає литовських відповідників, наприклад: Adenium obesum, Beaucarnea recurvata, Exacum affine, Jatropha podagrica, Medinilla magnifica та ін. (KAE 126). Порадившись із фахівцями, перекладачі могли б запропонувати для них і новотвори, тим паче що деякі згадані квіти мають дуже виразні характерні ознаки. Наприклад, Adenium obesum можна було б назвати терміном tuklōji stiebūnė, адже її стебло дуже товсте, схоже на стовбур дерева. Рослину родини агавових родом із Мексики Beaucarnea recurvata можна було б назвати складеним терміном lenktalapė agavūnė. Для назви кімнатної квітки з приємним ароматом Exacum affine міг би підійти новотвір energìnė žiedūnėlė, адже вона рясно цвіте дрібними квіточками, лікує депресію та стимулює роботу легень. В інших випадках латинські назви рослин не перекладають навіть тоді, коли відповідні литовські терміни вживаються в тій самій книжці. Наприклад, vaistinę medetką (Calendula officinalis) «добре поєднувати з Ageratum, Salvia farinacea, Tagetes, Delphinium, Heliopsis, Rudbeckia, Calamagrostis» SG 82. Там само, в інших місцях тексту, Ageratum названо žydrūnu, Salvia farinacea — miltuotuoju šalaviju, Delphinium — pentiniu, Heliopsis — saulakiu, Rudbeckia — rudbekija, Calamagrostis — lendrūnu. Така непослідовність у вживанні термінів є невиправданою.

До речі, назви сортів квітів не перекладають.

142

СКОРОЧЕННЯ

AAS – Galinis V. Aukštesniųjų augalų sistematika, Vilnius, 1984.

DŽ — Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Вільнюс, 1993.

G – Urbanas V. Grybai, Vilnius, 1986.

KAE – Hoffman E. K. Kambarinių augalų energija, Vilnius, 2000.

KG — Kambarinės gėlės, Вільнюс, 1997.

LF — Lietuvos fauna. Vabalai 1, 2, Вільнюс, 1995, 1997.

LBŽ – Lietuviškas botanikos žodynas. Red. J. Dagys. Kaunas, 1938.

LKŽ — Lietuvių kalbos žodynas 5, Вільнюс, 1959.

PB – Kniūkšta P. Priesagos -inis būdvardžiai, Vilnius, 1976.

SG – Hertlė B., Kyrmejeris P., Nikig M. Sodo gėlės, Vilnius, 1995.

Kazimieras GAIVENIS

Kazimieras GAIVENIS

Отримано 10.06.2001

Інститут литовської мови

Antakalnio g. 6, 2055 Vilnius

Електронна пошта: [email protected]

143