Три віки терміна

ВЛАДИМИР ЛЕЙЧИК

Державний інститут російської мови ім. О. С. Пушкіна

Поява когнітивного термінознавства дала змогу переглянути практично всі концепти цієї наукової дисципліни, насамперед розуміння її головного концепту — терміна. Застарілими можна вважати численні дефініції терміна як засобу фіксації спеціального поняття в системі понять за наявності обов’язкового або факультативного визначення. Подібні дефініції представляють термін як більш-менш стале явище статичного характеру. Тим часом застосування когнітивного підходу розглядає термін як динамічний науковий або технічний концепт, здатний змінюватися (розвиватися) разом із зростанням пізнання і знання, тобто когніції, як її розуміють Є. С. Кубрякова та її послідовники (Кубрякова и др. 1996).

Перші підходи до динамічного уявлення про термін і його утворення в процесі мовлення (у тексті) були сформульовані ще до широкого застосування когнітології в лінгвістиці й термінознавстві — у навчальному посібнику Л. М. Алексєєвої Проблемы термина и терминообразования у 1998 р. Докладнішу динамічну дефініцію терміна було наведено в монографії Л. М. Алексєєвої та С. Л. Мішланової Медицинский дискурс (2002) з посиланням на ранішу статтю першої авторки: «Термін слід розуміти як компонент динамічної моделі мови, що діалектично поєднує стабільну знакову систему та її постійне переосмислення... Більше того, термін можна розглядати як своєрідний корелят певної ментальної операції, що відбувається у свідомості дослідника, і на цій підставі в терміні вбачають суб’єктивні властивості, які загалом представляють суб’єктивний світ його творця. Водночас термін є універсальною мовною категорією, що характеризується загальними властивостями мовного знака» (Алексеева, Миш-

10

Владимир Лейчик | Три возраста термина

ланова 2002: 15). Комментируя эту развернутую дефиницию, следует подчеркнуть, что она связывает концепт термина как вербализованного научного или технического (специального) понятия с ментальным процессом, включающим как объективные данные, так и субъективное их понимание познающим человеком, причем и ментальный процесс когниции, и языковой процесс вербализации полученного знания совершаются в речи и закрепляются в языковых знаках.

При цьому не слід забувати, що це розуміння терміна цілком вписується в сучасну загальнонаукову когнітивно-дискурсивну парадигму, яка домінує в когнітології та застосуванні її здобутків у більшості гуманітарних наук. У наведеній назві панівної нині наукової парадигми важливі обидва компоненти. По-перше, усі ментальні процеси спрямовані на пізнання й накопичення знань — наукових, технічних, повсякденних, тобто є когнітивними за функцією. По-друге, саме пізнання й накопичення знань відбуваються в динаміці, у мовленні (у дискурсі), а не внаслідок статичного розгляду об’єктів вивчення. Інакше кажучи, відповідно до найновіших спостережень, термін може з’явитися не в ході абстрактного міркування чи спостереження, а в процесі створення мовленнєвого акту (нагадаємо, що вже понад десять років тому автор цих рядків поділив усі наукові, технічні, ділові тексти на три групи: терміновживальні, наприклад оглядові статті, монографії, ділові документи; термінозакріплювальні, наприклад словники й довідники; і термінотворчі, зокрема дослідницькі статті, у яких автор уперше викладає результати своїх експериментів, узагальнень тощо. Саме в текстах третього типу (Лейчик 2002; Leitchik 2004) і нерідко народжуються нові терміни — різної якості, різного ступеня глибини й точності (термінологічності, обсягу змісту знань, інформації, за словами С. Д. Шелова). Вивчення різних процесів термінотворення становить величезний інтерес для сучасного термінознавця; це вивчення дасть змогу побачити все багатство накопичених людством знань про світ і про себе.

Однак перш ніж розглянути ці процеси, слід сказати, що їх потрібно пов’язати із загальним уявленням про життя мовних знаків загалом. У цьому плані необхідно нагадати, що існує чимало теорій, які пояснюють мовні/мовленнєві процеси

Terminologija | 2007 | 14

11

З погляду сучасної наукової парадигми. Зокрема, у російській науці цими питаннями займався проф. В. Г. Так, а у Франції Лео Гільбер створив теорію неології (Guilbert 1975), виокремивши в ній спеціальну частину, присвячену термінам (néonymie), а в одній зі своїх статей, опублікованій у Росії, описав три періоди життя терміна: народження, зрілість і вмирання, пов’язані з певними умовами, про які йтиметься нижче. Додамо, що загалом проблемі народження слова присвятив спеціальну книжку В. В. Лопатін (Лопатин 1973); на етапі традиційного термінознавства про створення термінів писала В. П. Даниленко (Даниленко 1967; у неї є й інші праці на подібну тематику).

Отже, можна виокремити три «віки» терміна: період народження, період зрілості та період умирання (відмирання). Пов’язавши цю загальну ідею з когнітивним підходом до терміна, дістанемо коротко таку картину.

Період (а це саме період, а не миттєвий акт!) народження терміна тісно пов’язаний із ментальним процесом когніції, тобто появою та початковим процесом пізнання. Цей процес виникає під час освоєння людиною об’єктивної дійсності й суб’єктивного осмислення певних фактів і явищ. У цей час у свідомості людини відбувається внутрішнє мовлення, специфіку якого описували Л. С. Виготський і — пізніше — Н. І. Жинкін. У мозку людини формуються, можливо, туманні образи або навіть ясні думки з певними спеціальними концептами, але ще не повністю оформлені словами й реченнями тієї чи іншої природної мови. Вербалізація концептів, проаналізована в працях Н. Ф. Алефіренка та його колег (наприклад: Проблемы вербализации концептов...2003), призводить до створення термінів, які й становлять собою вербалізовані концепти.

Існує кілька типів термінотворення.

Одним із найпоширеніших типів є породження термінів під час викладу певної авторської концепції. Так, очевидно, було під час написання Пролегомен... Л. Єльмслевом (про це йдеться в книжці Ю. К. Лекомцева Введение в формальный язык лингвистики (Лекомцев 1983)).

Іншим типом є породження термінів у процесі комунікації. Яскравий приклад наводить В. П. Даниленко, яка посилалася на

12 Владимир Лейчик | Три возраста термина

Відомий факт розмови видатних фізиків Вольфганга Паулі та Енріко Фермі: на конференції вони обговорювали ймовірність існування в структурі атома нейтральних частинок, менших за нейтрон; італієць Е. Фермі при цьому сказав: «Назвіть його [маленький нейтрон нейтрино» (Даниленко 1977: 91–92).

Способи творення термінів докладно розглянуто в навчальному посібнику Л. М. Алексєєвої Проблемы термина и терминообразования; у другій частині цієї книги показано, що ці способи залежать від характеру експлікації формальних і змістових елементів «породжувальної бази терміна». Авторка виокремлює тип формально-змістової експлікації (арифметичность математичних множин, солнечность ока), тип формальної експлікації (эффективная геделёвость мов [від прізвища математика Геделя], мальцевское соотношение [від прізвища алгебраїста Мальцева]), тип змістової експлікації (дедуктика — термін, створений В. А. Успенским при изучении процессов доведення в лінгвістиці; принцип «рамности» у будівництві) (підкреслимо, що всі ці «незрілі» терміни — терміноїди — авторка навчального посібника взяла з текстів, у яких викладаються нові теорії!).

Крім того, як показує Л. М. Алексєєва, має місце тип метафоричної експлікації: відповідно до загального прийому використання метафори (пор. праці Дж. Лакоффа, М. Джонсона та інших сучасних учених) термін створюється на основі внутрішньої або зовнішньої подібності найрізноманітніших об’єктів чи явищ («тушение» молекул, возмущение плазми полем). Спостерігається ціла низка варіантів метафоризації під час творення термінів.

Важливу роль у створенні нових термінів відіграє знання прецедентних висловлювань, виразів, позначень. Унаслідок метафоризації під час найменування нововідкритих об’єктів і явищ можуть використовуватися вже відомі терміни (і не лише терміни); у сфері термінів виникає багатозначність, яка згодом переростає в семантичну омонімію (система, структура, метод, морфология, информация та багато ін.).

Як бачимо, терміни можуть народжуватися під час викладу нової концепції, фіксації й осмислення накопичених знань. Найчастіше термін створюється в комунікативному процесі. У цьому плані ідею про народження терміна в тексті слід уточнити: під текстом слі-

Terminologija | 2007 | 14 13

дує розуміти далеко не лише зв’язні, завершені твори; тут можуть бути й діалоги, й незавершені дискусії. Інакше кажучи, поняття термінотворчого тексту стає досить умовним.

У період народження термін, як випливає з наведених прикладів, є ще «сирим», часом дуже неточним; його довжина може коливатися від одного слова до цілої конструкції, що складається з кількох слів, пов’язаних між собою різними способами. У літературі описано «терміни», які в період створення налічують до 17 слів (С. В. Гринев, Р. Ю. Кобрин та ін.).

Аналізуючи подібні лексичні одиниці, Б. Н. Головин предложил називати ці «сирі» терміни (точніше сказати, «терміноїди») термінами мовлення на відміну від зрілих найменувань спеціальних понять — термінів мови (Головин, Кобрин 1987: 60–61). Концепція термінів мовлення, розвинена в працях послідовників Б. Н. Головіна, надалі не здобула підтримки й нині згадується досить рідко. Проте фахівці мають зафіксувати факт наявності істотних розбіжностей між термінами в період їх створення та в період зрілості.

Слід також підкреслити, що деякі терміни й навіть цілі їх сукупності залишаються «надбанням» певних учених і з різних причин не стають надбанням наукових колективів і науки загалом. Такі найменування Б. Н. Головин і Н. А. Слюсарева название авторских терминологий (например, Головин 1981). назвали авторськими термінологіями (наприклад, Головин 1981).

Важливо зазначити, що народження терміна нерідко спричиняє створення цілого гнізда термінів, семантично й структурно ґрунтованих на найпершому найменуванні: робот (на основі терміна, вигаданого К. Чапеком), роботизация, робототехника; информация (у другій половині XX століття, у точному значенні, зафіксованому в низці нових наук), информатизация, информатика, информатизировать та ін.

Поява подібних гнізд свідчить про те, що певний термін вступив у період зрілості. Найчастіше це відбувається тоді, коли формується (у працях одного вченого або роботах цілого наукового колективу однодумців) струнка теорія, що осмислює певну «ділянку» об’єктивної чи суб’єктивної дійсності. Це може бути завершена теорія, і вона знаходить

14

Владимир Лейчик | Три возраста термина

своє втілення в такій сукупності термінів, яку останнім часом назвали термінологічною системою (терміносистемою). Терміносистема, на відміну від стихійно сформованої (іноді протягом тривалого періоду) термінології, свідомо конструюється її авторами.

В інших випадках відбувається переростання термінології в термінологічну систему, коли виникає нова теорія (концепція), здатна пояснити всю сукупність фактів відомої галузі знань та/або діяльності. В історії науки зафіксовано кілька подібних прикладів. Це, зокрема, таксономія тварин і рослин К. Ліннея, коли здавна відомі живі істоти (і рослини) були підведені під єдину багатоступеневу класифікацію родів, видів, підвидів, варіантів. Після створення таксономії К. Ліннея всі нововідкриті тварини, риби, птахи, рослини отримували назви вже відповідно до прийнятої бінарної системи термінів (інша річ, що останніми роками таксономію К. Ліннея було піддано критиці й створюється принципово нова логічна система).

Другим, не менш яскравим прикладом є періодична система хімічних елементів, створена (в результаті одноразового акту «осяяння») російським хіміком Д. І. Менделєєвим. Заснована на єдиному принципі відмінності атомних ваг (нині — на дещо іншому принципі), вся відома до того часу сукупність речовин була підпорядкована спільному принципу, що дало змогу відокремити речовини, які складаються з одного хімічного елемента, від сумішей елементів. І хоча наявні на той час терміни не було замінено, ученим уже стала відома різниця між міддю, сріблом, з одного боку, і бронзою, оловом (як сплавами), з іншого боку. Натомість усі речовини, відкриті згодом, почали отримувати системні (за формою та мотивованістю) назви, наприклад, за географічним принципом: францій, германій, селен — або на основі прізвища вченого чи іншої відомої людини: курчатовій, менделевій тощо.

Надзвичайно цікавим фактом є залежність між дорослішанням терміна та теорією, яку він відображає, якщо ця теорія ще не сформувалася або перебуває в процесі формування. У нормативних документах із термінології справедливо зазначається, що недоцільно впорядковувати й закріплювати терміни в службовій літературі доти, доки не усталилася теорія, концепти

Terminologija | 2007 | 14

15

якої виражені цими термінами (існує навіть погляд, що те чи інше позначення можна віднести до категорії справжніх термінів лише після оформлення теорії/концепції, а до того подібні позначення слід вважати терміноїдами).

Ми можемо застати сукупність знань на етапі формування або завершеного оформлення теорії цієї галузі. Науці відомі періоди зламу системи знань. Це і наукові революції Т. Куна, і докладно описана зміна фізичного знання (перехідна ситуація початку й середини XX століття) (Мамчур 1975). Це також економічна теорія нового часу Г. А. Явлінського, яку не можна вважати завершеною, а тому вона містить «незрілі» терміни (Лейчик 2003), але прагне до періоду зрілості — і самої теорії, і термінів, які створює та використовує автор.

Докладний аналіз процесу переходу від первісних позначень пізнаваних і описуваних об’єктів та явищ до закріплення за ними оптимальних термінів наведено у двох відомих книжках Л. Л. Кутіної, присвячених формуванню в Росії у XVIII столітті таких наук, як фізика, географія, геологія, астрономія та ін. У цих книжках показано, що на першому етапі становлення науки та теорій, які її осмислюють, один і той самий об’єкт може мати цілу низку термінів-синонімів (залив — гольф — фіорд — затока...), які згодом можуть зникати і, що також дуже цікаво, диференціюватися за семантикою, як це сталося зі згаданими та багатьма іншими термінами, які в цьому випадку закріпилися за різними за походженням і структурою прибережними ділянками моря.

Період зрілості терміна може бути досить тривалим, а може бути й досить коротким. Для заміни зрілого терміна може бути кілька серйозних причин. По-перше, учені можуть знайти точніший (якщо хочете, коротший) термін. Зокрема, немотивований, наприклад метафоричний, термін у низці випадків замінюється мотивованим (український учений Т. Р. Кияк вважає, що мотивовані терміни мають перевагу над немотивованими (Кияк 1988)). По-друге, настає період зміни загальноприйнятої теорії певної галузі знань, і вчені, які створюють нову теорію, можуть породити нові терміни, що слугують засобом вербалізації нових наукових концептів: див. усі терміни генетики з

16 Владимир Лейчик | Три возраста термина

початку XX століття; в інших випадках вони використовують і «старі» терміни, але в іншому значенні. Так сталося під час зміни наукової парадигми в системі фізичних наук, коли фізика Ейнштейна змінила фізику Ньютона в описі відомих галузей: термін маса залишився, але отримав цілком нове наукове тлумачення. Так само в лінгвістиці багато термінів збереглися, але нині розуміються зовсім не так, як ще на початку XX століття: мовлення після опублікування Курсу Ф. де Соссюра, дискурс після поширення когнітології.

Розвиток когніції, зрештою, може бути причиною відмирання й зникнення термінів і цілих терміносистем. Природно, це відбувається, коли якусь теорію, концепцію, якесь учення визнають неадекватними (неправильними, необ’єктивними). Попри всю повагу до глосематики Л. Єльмслева,¹ фактична незастосовність його вчення до конкретних мов, усвідомлена більшістю науковців, призвела до відмирання більшості створених ним оригінальних авторських термінів: кенема, кенематика, плерема, плерематика, інтердепенденція, детермінація, констеляція тощо. Практично від усієї терміносистеми Л. Єльмслева збереглися лише два терміни: план змісту і план вираження, оскільки вони адекватно називають важливі для лінгвістики концепти.

Після формування фізичної теорії теплоти (на основі застосування кількісних методів вимірювання температури) відпала потреба у використанні терміна XIX століття та багатьох попередніх століть холод (поняття холоду вписалося в шкалу вимірювання температури, повністю охоплену категорією теплоти), і термін холод більше не трапляється навіть у текстах, що використовують і фіксують терміни. Це не означає, що морфему «холод» забуто; вона збереглася у похідних термінах хладоагент, холодильник тощо, але термін холод можна вважати відмерлим.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи короткий розгляд проблеми трьох віків терміна у світлі сучасних поглядів когнітивного термінознавства, слід сказати, що наведені ілюстрації підтверджують думку про те, що термін поєднує в собі ознаки статичної одиниці, яка належить до лексики мов для спеціальних цілей і слугує для фіксації знання у формі вербалізованого наукового, технічного,

Terminologija | 2007 | 14

17

економічного чи іншого спеціального концепту, та ознаки динамічної мовної/мовленнєвої одиниці, що виникає в мовленні (процесі когніції та її мовного вираження) і підпорядковується всім закономірностям існування елементів мови й мовлення, а саме закономірностям народження, дозрівання та відмирання. Термін є вербалізованим концептом, що входить до системи пізнання і знання. У цьому плані він виконує весь комплекс функцій вербалізованого концепту, починаючи з функції номінації (репрезентації) і закінчуючи сигніфікативною функцією, тобто функцією позначення спеціального поняття. Крім того, не слід упускати з уваги комунікативну функцію: як було показано, термін найчастіше народжується в процесі дискурсу й стає повноцінною одиницею спеціального знання саме під час обміну інформацією між індивідуальними та колективними комунікантами, коли ці комуніканти визнають за мовною одиницею (словом, словосполученням) право позначати або виражати квант знання. На завершення нагадаємо слова відомого лінгвіста С. Е. Нікітіної про те, що термін є ім’ям згустку смислу (Никитина 1987: 29). Ознак «імені згустку смислу» термін набуває у складі сукупності однорідних одиниць, що утворюють термінологію, частіше — терміносистему, причому така сукупність також є згустком знань, який має потенціал розвитку, вдосконалення і — за необхідних умов — відмирання.

ЛИТЕРАТУРА

Алексеева Л. М. 1998: Проблема термина и терминообразования. Учебное пособие по спецкурсу, Пермь.

Алексеева Л. М., Мишланова С. Л. 2002: Медицинский дискурс: теоретические основы и принципы анализа, Пермь.

Головин Б. Н. 1981: Типы терминосистем и основания их различения. – Термин и слово. Межвузовский сборник, Горький, с. 3–10.

Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. 1987: Лингвистические основы учения о терминах, Москва.

Даниленко В. П. 1967: Как создаются термины? – Русская речь, 1967, №2, с. 57–64.

Даниленко В. П. 1977: Русская терминология: опыт лингвистического описания, Москва.

Кияк Т. Р. 1988: Мотивированность лексических единиц: качественная и количественная характеристика. Диссертация <…> доктора филологических наук, Москва.

Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г., Лузина Л. Г. 1996: Краткий словарь когнитивных терминов. Под общей редакцией Е. С. Кубряковой, Москва.

Лейчик В. М. 2002: Элементы терминоведческой теории текста. – Стереотипность и творчество в тексте, Пермь, с. 63–77.

Лейчик В. М. 2003: Несложившаяся терминология формирующейся области знания и деятельности. – Научно-техническая терминология, выпуск 1, с. 13–16.

18 Владимир Лейчик | Три возраста термина

Лекомцев Ю. К. 1983: Введение в формальный язык лингвистики, Москва.

Лопатин В. В. 1973: Рождение слова: Неологизмы и окказиональные образования, Москва.

Мамчур Е. А. 1975: Проблема выбора теории: К анализу переходных ситуаций в развитии физического знания, Москва.

Никитина С. Е. 1987: Семантический анализ языка науки: На материале лингвистики. Проблемы вербализации концептов в семантике языка и текста. Материалы Международного симпозиума, Волгоград, 22–24 мая 2003. В 2 частях. Тезисы докладов, Волгоград.

Guilbert L. 1975: La créativité lexicale, Paris.

Leitchik V. M. 2004: Elements of Terminological Text Theory. – Russian Terminology Science (1992–2002), Vienna, p. 368–386.

TRYS TERMINO AMŽIAUS TARPSNIAI

Remiantis naujausiais požiūriais, terminas apibūdinamas kaip statiškas specialiosios kalbos vienetas, atliekantis specialiųjų žinių fiksavimo funkciją, ir kaip dinamiškas vienetas, atsirandantis pažinimo procese kaip verbalizuota sąvoka. Bet kuris terminas savo gyvavimo laiku pereina tris tarpsnius. Pirmasis tarpsnis – termino atsiradimas (paprastai šnekoje (tekste)), kai jis dar gali būti netobulas (yra keletas terminų atsiradimo būdų). Antrasis tarpsnis – branda, kai terminas yra tam tikrą sritį atspindinčios terminų sistemos vienetas. Trečiasis tarpsnis – išnykimo laikotarpis, kai terminas išnyksta iš vartosenos (paprastai tai įvyksta, kai tam tikrą pažinimo sritį apibūdinančią teoriją pakeičia kita).

THREE AGES OF A TERM

In accordance with the modern views, a term is described as a static unit of a certain language for specific purposes that serves the function of fixation of specific knowledge as well as a dynamic unit that appears in the process of cognition as a verbalized concept. During its existence any term passes through three stages. The first stage is the birth of a term (usually in the process of speech), when it can be incomplete in its quality (there are several types of term-forming). The second stage is the period of adolescence, when a term is a unit of some terminological system that reflects certain sphere of knowledge. The third stage is a period of dying, when a term is excluded from the usage (as a rule that happens when the theory that described this particular sphere of knowledge is substituted by some other).

Gauta 2007-11-10

Владимир Моисеевич Лейчик

Государственный институт русского языка им. А. С. Пушкина (Москва)

Улица академика Волгина, д. 6, 117485, Москва, Россия

Эл. почта домашняя: [email protected]

Terminologija | 2007 | 14

19