doi.org/10.35321/term28-11

Двослівні складені назви кінця XIX — початку XX ст. з головним компонентом хвороба і залежними компонентами, вираженими дієприкметниками

PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ

Інститут литовської мови

ORCID id: https://orcid.org/0000-0002-8679-3253

А Н О Т А Ц І Я

У статті розглядаються двослівні складені назви з головним компонентом хвороба та залежними компонентами, вираженими дієприкметниками, які вживалися в популярній медичній літературі кінця XIX — початку XX ст. (у книжках, брошурах, газетних і календарних статтях). Пояснюються особливості вираження цих компонентів і семантичні функції головного компонента хвороба, а також розглядається питання вибору дієприкметника різного типу вираження та термінологічності назв. Назви розглядаються в окремих групах, виокремлених залежно від того, дієприкметниками якого типу (пасивними чи активними) та якої форми (короткої чи повної) виражено залежні компоненти. Домінантний тип вираження цих компонентів — Dlv_nvk ← Dktv_liga, а підтип — Dlv_nvk(ppr) ← Dktv_liga. Найхарактернішими є назви із суб’єктним відтінком — головний компонент хвороба найчастіше виконує функцію суб’єкта. Більшість назв не є термінами, оскільки вони не називають понять, а їхній залежний компонент позначає тимчасову ознаку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: медицина, двослівна складена назва, термін, головний компонент, залежний компонент, дієприкметник, семантична функція.

А Н О Т А Ц І Я

У статті аналізуються двослівні складені назви з хвороба як головним компонентом і залежними компонентами, вираженими дієприкметниками, які вживалися в медичних текстах популярно-наукового стилю кінця 19^th століття — початку 20^th століття (книжках, брошурах, газетних і календарних статтях). У статті пояснюються особливості вираження цих компонентів і семантичні функції головного компонента хвороба, а також розглядається питання вибору дієприкметників різного типу вираження та віднесення досліджуваних назв до термінів. Назви обговорюються в межах різних груп, утворених

Terminologija | 2021 | 28

2 3 9

на основі стану (пасивного чи активного) та форми вираження (простої чи займенникової) дієприкметників, які виступають залежними компонентами. Переважний тип їхнього вираження — Dlv_nvk ← Dktv_liga, а переважний підтип — Dlv_nvk(ppr) ← Dktv_liga. Найпоширеніші назви із суб’єктним відтінком: головний компонент liga зазвичай виконує функцію суб’єкта. Більшість назв не є термінами, оскільки вони не позначають понять, а їхній залежний компонент указує на тимчасову ознаку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: медицина, двослівна складена назва, термін, головний компонент, залежний компонент, дієприкметник, семантична функція.

ВСТУПНІ ЗАУВАГИ

У цій статті продовжується аналіз двослівних складених назв кінця XIX — початку XX століття (далі в тексті вживається скорочений термін назва) із головним компонентом liga. Цього разу розглядаються назви, залежні компоненти яких виражені дієприкметниками¹. Матеріал зібрано з популярної медичної літератури досліджуваного періоду — книжок, брошур, статей у газетах і календарях (див. «Список джерел»).

Слід нагадати, що наприкінці XIX — на початку XX століття виходило багато неперіодичних і періодичних видань, у яких медичні знання та відомості про здоров’я популярно викладали не лише лікарі, а й представники інших професій. У них жваво реагували на реалії тогочасного стану здоров’я, тобто писали про питання, які тоді були найгострішими. Одне з таких питань — високий рівень захворюваності людей. Тож зрозуміло, що тема хвороб була чи не найпопулярнішою та найзатребуванішою. Тому й назв хвороб у тих виданнях справді багато, і вони різноманітні як за значенням, так і за формою вираження.

Досліджуваного матеріалу порівняно з назвами, що мають головний компонент liga і залежні компоненти, виражені прикметниками, небагато. У згаданих джерелах знайдено 43 назви (їхні варіанти² не враховуються), залежні компоненти яких виражені дієприкметниками. Мета статті — визначити семантичні особливості цих назв і особливості вираження залежних компонентів. Для її досягнення поставлено такі завдання: 1) зібрати двослівні складені назви з головним компонентом liga і залежними компонентами, вираженими дієприкметниками—

¹ Про двослівні складені назви кінця XIX — початку XX століття з головним компонентом liga і залежними компонентами, вираженими прикметниками, див. Zemlevičiūtė 2020: 233–257.

² Варіантами тут вважаються назви, залежні компоненти яких графічно оформлені по-різному, наприклад: apkrečiama / apkrečiama liga, limpančioji / limpančioji liga, užkrečiama / užkrečiama / užkrečiama liga, užsisenėjusi / užsisenėjusi liga.

240

Palmira Zemlevičiūtė

XIX a. pab. – XX a. pr. dvižodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir dalyviu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis

залежними компонентами з популярних медичних книжок, книжечок і статей у газетах та календарях кінця XIX — початку XX ст.; 2) розподілити ці назви на групи залежно від того, якими за видом і формою вираження дієприкметниками виражені залежні компоненти; 3) визначити типи й підтипи вираження залежних компонентів усередині цих груп; 4) з’ясувати, які семантичні функції виконує головний компонент; 5) поміркувати над питанням вибору дієприкметника різної форми вираження та термінологічності назв. Під час розгляду цих назв застосовано описово-аналітичний, семантичний, структурний і трансформаційний методи аналізу, а також метод підрахунку. Назви подано в оригінальному написанні з бібліографічними даними — скороченням джерела, роком видання, номером (якщо це періодичне видання) і сторінкою. Назви написано курсивом, а їхні залежні компоненти виділено напівжирним шрифтом. У матеріалі, як уже зазначалося, трапляються варіанти; їх наведено після скісної риски, однак випадків варіювання таких компонентів знайдено лише кілька. Ілюстративні речення в тексті набрано дрібнішим шрифтом. Кількісні дані подано в таблиці. Додано фрагменти текстів, у яких ужито досліджувані назви.

ДВОСЛІВНІ СКЛАДЕНІ НАЗВИ З ГОЛОВНИМ КОМПОНЕНТОМ ХВОРОБА, ЗАЛЕЖНІ КОМПОНЕНТИ ЯКИХ ВИРАЖЕНО ДІЄПРИКМЕТНИКАМИ

Ці назви (словосполучення) належать до підтипу атрибутивних словосполучень із описовими (характеризувальними) відношеннями. За домінантними семантичними ознаками це словосполучення з дієслівною характеристикою (Bunevičiūtė 1998: 34). Носій ознаки (головний компонент) виражений абстрактним іменником, а залежний компонент — дієприкметником. Основне значення таких назв — атрибутивне, однак через дієслівну природу залежного компонента в їхній глибинній структурі виникають додаткові суб’єктні й об’єктні відтінки, які виявляються під час перетворення іменникової конструкції на дієслівну (див.: LKG III 229; Bunevičiūtė 1998: 34; Bučienė 2007: 20), пор.: хвороба, що чіпляється, і хвороба чіпляється, хвороба, що передається, і хвороба передається (суб’єктний відтінок), хвороба, яку можна вилікувати, і виліковують хворобу, застаріла хвороба і хворобу занедбують (об’єктний відтінок). У таких назвах основне смислове навантаження припадає на залежний компонент (означальний компонент). Він виокремлює суттєві ознаки денотата, вираженого головним компонентом (означуваним компонентом) (див. Пуя 2012: 75).

Terminologija | 2021 | 28

241

Залежно від виду дієприкметників, якими виражено залежний компонент, розрізняють два основні типи вираження назв — із залежними компонентами, вираженими дієприкметниками пасивного й активного стану; окремий тип становлять назви, залежний компонент яких виражено дієприкметниками необхідності. Перші два типи вираження поділяються на дрібніші підтипи з огляду на форму вираження залежного компонента, тобто на те, чи є залежний компонент звичайним або означеним дієприкметником (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Типи й підтипи вираження структурної моделі Dlv ← Dktv_liga, а також їхній кількісний і відсотковий розподіл

ТИПИ ВИРАЖЕННЯ | ПІДТИПИ ВИРАЖЕННЯ | КІЛЬКІСНИЙ І ВІДСОТКОВИЙ РОЗПОДІЛ | Dlv_nvk ← Dktv_liga | 22 (51%) | Dlv_nvk(ppr) ← Dktv_liga | 15 (68%) | Dlv_{nvk(įvardž)} ← Dktv_liga | 7 (32%) | Dlv_vk ← Dktv_liga | 18 (42%) | Dlv_vk(ppr) ← Dktv_liga | 16 (89%) | Dlv_vk(įvardž) ← Dktv_liga | 2 (11%) | Dlv_rk ← Dktv_liga | 3 (7%)

1. Складені назви з головним компонентом хвороба, залежні компоненти яких виражено дієприкметниками пасивного стану

Знайдено 22 такі назви, розподілені на два типи за формою вираження залежного компонента. Розрізняють назви із залежними компонентами, вираженими звичайними й означеними дієприкметниками пасивного стану (див. таблицю 1).

1.1. Складені назви з головним компонентом хвороба і залежними компонентами, вираженими звичайними дієприкметниками пасивного стану. Ці назви становлять більшість — їх знайдено 15 (див. таблицю 1). Виокремлюють кілька груп залежно від того, яку функцію — суб’єкта, об’єкта чи обставини — виконує у словосполученні головний компонент хвороба.

1.1.1. Назви із суб’єктним відтінком. Словосполучення цього підвиду з дієслівною характеристикою позначають ознаку предмета, що виникає внаслідок його власної дії. У цьому

242

Palmira Zemlevičiūtė

XIX a. pab. – XX a. pr. dvižodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir dalyviu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis

у більшості випадків носій ознаки є активним. Предмет є таким тому, що сам діє, діяв, діяв раніше або діятиме (Bučienė 2007: 20).

Переважають назви, у яких головний компонент liga є суб’єктом. Хвороба (суб’єкт) може:

заражати – заражувана liga Svk 1921 6 2 / заражувана хвороба LtAK 1886 (1885) 86 (хвороба заражає),

висипати – висипувані хвороби UL 1914 6, Vlt 1915 70 2 (хвороба висипає),

чіплятися – чіпляна хвороба Dž 1903 3 (хвороба чіпляється),

липнути – липана хвороба Svk 1909 1 7, Svk 1910 11 4, Žin 1911 157, Svk 1913 2 7, Svk 1913 5 20, Gdt 1914 1 2, Gdt 1914 2 5, Gdt 1914 3 9, Gdt 1914 4 14, Gdt 1914 5 18, Gdt 1914 6 21, Gdt 1914 7 25, Svk 1914 2 7, LUL 1915 4, Kol 1915 3, Džiov 1915 4, ŽmM 1915 2, Dez 1915 3, Skarl 1915 3, ULB 1915 4, LytL 1915 6, ŽmK 1918 43, LdK 1919 51, ŽLL 1920 9, Svk 1920 1 3, Svk 1920 4 1 (хвороба липне),

не липнути – нелипана хвороба LUL 1915 5 (хвороба не липне),

інфікувати – інфікувана хвороба KD 1895 32, KD 1905 41, ŽvK 1905 22, MGV 1909 204, DS 1910 6, Art 1910 19 69, DžA 1911 21, Žin 1911 130, Svk 1913 4 15, UL 1914 3, Svk 1914 3 10, Svk 1914 5 19, Vlt 1914 83 1, Vlt 1914 144 1, Vlt 1914 159 3, LUL 1915 3, Kol 1915 3, Dez 1915 3, Vlt 1915 70 2, Vlt 1915 88 2, ULB 1915 4, A₂ 1915 32 418, Gdt 1915 1 1, Gdt 1915 3 9, LytL 1915 95, ŪkK 1917 (1916) 69, ŪkK 1918 9, AVKᵥ 1918 (1917) 62, LietK 1918 74, ŽmK 1918 49, LdK 1919 52, ŪKl 1920 56 / інфікувана хвороба DN 1906 78 / інфікувана хвороба KD 1905 41, DMS 1912 29 (хвороба інфікує).

1.1.2. Назви з об’єктним відтінком.

Об’єктного відтінку значення набувають ті словосполучення з дієслівним описом, які позначають властивість предмета, що виникає внаслідок дії, виконуваної, виконаної або такої, яку необхідно виконати, іншим предметом. Носій властивості не діє, він пасивний, тобто набуває властивості ззовні, внаслідок дії іншого предмета (Bunevičiūtė 2007: 21).

Назв, у яких основний компонент liga є об’єктом, значно менше. Хворобу (об’єкт) можна:

вилікувати – виліковна хвороба DMS 1912 89, Sif 1915 5 (виліковує хворобу),

вилікувати – виліковувана хвороба LietK 1918 77 (виліковує хворобу),

не вилікувати – невиліковна хвороба VŽ 1906 222 3, DMS 1912 35, Svk 1912 8 32 (не виліковує хвороби),

не підрахувати – непідраховувані хвороби Žin 1911 124 (не підраховує хвороб),

не заразитися – незаразна хвороба DMS 1912 62 / незаразна хвороба Svk 1909 5 3 (хвороба не заразна),

запустити – запущена хвороба RAK 1895 11 (запустити хворобу),

Terminologija | 2021 | 28

243

постаріти – постаріла хвороба Žin 1911 127 (хвороба постаріла),

заразитися – заражаються хвороба DMS 1912 89 (хворобою заражаються).

1.1.3. Назви з обставинним відтінком. Виявлено одну назву, між головним і залежним компонентами якої наявні обставинні відношення, наприклад, від якої помирають хвороба KŽP 1904 9 (хвороба, від якої помирають, яка спричиняє смерть) (відношення причини).

1.2. Складені назви з головним компонентом liga та залежними компонентами, вираженими займенниковими пасивними дієприкметниками. Таких назв виявлено вдвічі менше — лише 7; їхні залежні компоненти виражені займенниковими пасивними дієприкметниками (див. таблицю 1).

1.2.1. Назви із суб’єктним відтінком. Найчастіше траплялися суб’єктні словосполучення. Хвороба (суб’єкт) може:

висипати – висипна хвороба Žin 1911 173, Šlt 1910 18 280 (хвороба висипає),

липнути – липка хвороба KD 1905 41, VŽ 1905 5 2, VŽ 1908 2 1, DŽPK 1909 9, Art 1910 15 54, Art 1910 25 93, Art 1910 26 97, Art 1910 30 113, Šlt 1912 7 105, Šlt 1912 21 328, Svk 1912 7 28, Šlt 1912 40 632, Ps 1912 5 150, Šlt 1913 46 729, Vad 1913 t. 16, Nr. 62, 169, Vad 1913 16 63 277, ŽD 1913 3, Vlt 1913 62 2, LUL 1915 3, DL 1915 4, Kol 1915 3, Džiov 1915 4, Sif 1915 3, Skarl 1915 2, ULB 1915 6, ŽmK 1918 50, LdK 1919 52, LdK 1919 52, Svk 1920 3 1, Svk 1920 4 1 (хвороба липне),

не липнути – нелипка хвороба LytL 1915 3 (хвороба не липне),

прикидатися – хвороба, що прикинулася AVKv 1919 (1918) 54 (хвороба прикинулася),

нападати – нападна хвороба Svk 1913 4 13 (хвороба нападає),

заражати – заразна хвороба Šlt 1909 5 69, Art 1910 19 69, Šlt 1912 3 36, Svk 1914 3 10, UL 1914 4, Vlt 1914 101 2, LUL 1915 29, PrR 1915 3, Dez 1915 3, Skarl 1915 2, ULB 1915 12, LdK 1919 51, Vlt 1915 70 2, LA 1917 3 4, UkK 1917 (1916) 70, UkK 1918 9, AVKv 1918 (1917) 57, ŪK 1920 55 (хвороба заражає).

1.2.2. Назви з обставинним відтінком. Трапилася одна назва, між компонентами якої наявні обставинні відношення, наприклад, сонна хвороба DMS 1912 85 (хвороба, від якої хилить на сон, яка проявляється сонливістю).

2. Складені назви з головним компонентом хвороба, залежні компоненти яких виражені дієприкметниками пасивного стану

Ці назви, як і розглянуті раніше, поділено на два типи за способом вираження залежного компонента (таких назв виявлено 18). Розрізняють назви

244

Palmira Zemlevičiūtė

XIX a. pab. – XX a. pr. dvižodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir dalyviu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis

із залежними компонентами, вираженими простими та займенниковими дієприкметниками теперішнього часу активного стану (переважно) (див. таблицю 1).

2.1. Складені назви з головним компонентом «хвороба» та залежними компонентами, вираженими простими дієприкметниками активного стану. Переважають назви, у яких залежний компонент виражений простими дієприкметниками активного стану (виявлено 16 таких назв) (див. таблицю 1).

2.1.1. Назви із суб’єктним відтінком. Ці сполуки виражають атрибутивні відношення із суб’єктним відтінком значення (LKG III 229). Матеріал дослідження підтверджує це твердження: абсолютна більшість таких назв є суб’єктними словосполученнями, тобто їхній головний компонент хвороба виступає суб’єктом. Хвороба (суб’єкт) може:

повторюватися – та, що повторюється хвороба NamG 1907 3 (хвороба повторюється),

укорінитися – укорінена хвороба UK 1900 (1899) 38 (хвороба укорінилася),

стати хронічною – хронічна хвороба SK 1901 25, SK 1905 10, Svk 1920 3 4 (хвороба стала хронічною),

укоренитися – укорінена хвороба LP 1891 42 (хвороба укорінилася),

висипати – та, що висипає хвороба VL 1890 27 5 (хвороба висипає),

чіплятися – та, що чіпляється хвороба ŠLL 1901 3, PNA 1903 116 (хвороба чіпляється),

приставати – та, що пристає хвороба A 1883 4 112, LAK 1885 52, SŽL 1886 18, V 1889 X 153, U 1891 3 132, UK 1900 (1899) 38, U 1891 2 77, LtK 1892 (1892) 129, U 1892 VI/VII 230, ŽLA 1894 XI 82, Kd 1895 32, U 1897 3 41, UK 1900 (1899) 38, ŠLL 1901 35, LKal 1901 141, LieUK 1905 36, NK 1905 (1904) 24, VŽ 1905 124 4, LieUK 1905 37, DK 1908 76, VŽ 1908 194 2, MGV 1909 13, Svk 1910 3 1, DS 1910 26, DMKNY 1912 79, Svk 1914 4 15, LietK 1917 70, ŪK 1911 57, ŽmK 1918 49 (хвороба пристає),

не приставати – та, що не пристає хвороба NK 1905 (1904) 24, Svk 1910 2 6 (хвороба не пристає),

нищити – та, що нищить хвороба SK 1905 6, Žin 1911 183 (хвороба нищить),

повалити – та, що валить хвороба VL 1890 28 4 (хвороба валить),

ослабити – та, що ослаблює хвороба VŽ 1905 225 4 (хвороба ослаблює),

ослабити – ослаблювальна хвороба DK 1908 96 (хвороба ослаблює),

завершити – та, що завершує хвороба Žin 1911 182 (хвороба завершує),

постаріти – постаріла хвороба Svk 1912 8 29 (хвороба постаріла),

запалитися – та, що запалюється Хвороба LP 1891 52 (хвороба запалюється),

застаріти – застаріла хвороба Šlt 1914 7 102, NG 1924 100 / застаріла хвороба DMS 1912 17 (хвороба застаріла).

2.2. Складені назви з головним компонентом «хвороба» та залежними компонентами, вираженими дієприкметниками активного стану займенникової форми. Назви цього типу нехарактерні — у досліджуваних джерелах виявлено два суб’єктні словосполучення, у яких головний компонент хвороба є суб’єктом. Хвороба (суб’єкт) може:

Terminologija | 2021 | 28

245

поширюватися – та, що передається хвороба KD 1895 32, Svk 1910 4 1, LietK 1917 69 / та, що передається, хвороба LAK 1885 52, V 1899 12 184 (хвороба передається), застаріти – та, що застаріла хвороба DMS 1912 49 / та, що застаріла, хвороба SK 1901 3 (хвороба застаріла).

Підсумовуючи сказане в першому й другому розділах статті, можна стверджувати, що переважають назви, у яких головний компонент хвороба виконує функцію суб’єкта. Хвороба може виконувати безліч різноманітних дій — заражати, повторюватися, укорінюватися, хронізуватися, пускати коріння, висипати, приставати, нищити, (не)передаватися, (не)заражати, повалити, (по)ослаблювати, завершувати, старіти, з’являтися, нападати, запалюватися, застарівати, але найчастіше хвороба може висипати, передаватися, заражати. Назви, у яких головний компонент хвороба виконує функцію об’єкта, можна сказати, нехарактерні. Хворобу можна вилікувати, (не)вилікувати, перерахувати, запустити, застарити. Рідко трапляються випадки, коли між компонентами назв встановлюються обставинні (причинові) відношення.

3. Двослівні складені назви з головним компонентом хвороба, залежні компоненти яких виражені субстантивованими дієприкметниками необхідності із суфіксом -tinas

Окремий тип становлять назви, залежні компоненти яких виражені субстантивованими дієприкметниками необхідності із суфіксом -tinas (див. таблицю 1).

Дієприкметники необхідності зазвичай позначають ознаки, що випливають із дії, яку потрібно виконати, однак є й такі похідні з названим суфіксом, які не мають значення дії, яку потрібно виконати: вони просто позначають ознаки, пов’язані з часто виконуваною, постійною або можливою дією (LKG II 347). Сполуки з дієприкметником необхідності виражають атрибутивні відношення, зазвичай із відтінком об’єктного значення (LKG III 230).

До таких можна було б зарахувати три назви, наприклад: смертельна хвороба Svk 1914 3 10, огидна хвороба DMS 1912 31, жахлива хвороба DMS 1912 34.

4. Щодо вибору дієприкметника різного вираження, який виступає залежним компонентом у двослівних складених назвах із головним компонентом хвороба

У цьому розділі розглянуто випадки, коли між собою конкурують залежні компоненти назв, виражені дієприкметниками активного й пасивного стану, наприклад: висипна хвороба і хвороба, якою вкриває висип, заразна хвороба і хвороба, якою заражаються, заразна хвороба і хвороба, якою заражаються, незаразна хвороба і хвороба, якою не заражаються, а також

246

Palmira Zemlevičiūtė

XIX a. pab. – XX a. pr. dvižodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir dalyviu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis

дієприкметниками простої та означеної форми, наприклад: хвороба, якою заражаються, і заразна хвороба, хвороба, якою заражаються, і заразна хвороба, заразна хвороба і хвороба, якою заражаються, незаразна хвороба і хвороба, якою не заражаються, заразна хвороба і заразна хвороба. Як видно з наведених прикладів, у досліджуваних джерелах найчастіше варіювалося вираження залежних компонентів назв інфекційних хвороб, у яких вони виступали дієприкметниками. Чому автори текстів обирали дієприкметники різного вираження, хоча називали те саме поняття? Навряд чи має сенс порушувати таке питання з кількох причин. Наприкінці XIX — на початку XX ст. найважливішою метою авторів популярних медичних і санітарно-гігієнічних текстів було просвітництво — передавання фахових знань. Імовірно, автори свідомо не обирали, який дієприкметник уживати. Найчастіше вони писали, як уміли, можливо, навіть наслідуючи тексти інших авторів. Для них особливо важливо було писати зрозумілою простому читачеві мовою, тобто литовською, а мовні тонкощі навряд чи їх турбували. Дієприкметник активного чи пасивного стану, простої чи означеної форми автори, найімовірніше, обирали спонтанно. Про це свідчить, наприклад, те, що навіть в одній публікації той самий автор, пишучи про ту саму хворобу, вживав дієприкметники різного вираження (див. рис. 1, 2 і 3).

Рис. 1. Фрагмент із назвами інфекційної хвороби заразної хвороби, заразної хвороби (Kol 1915 3)

Рис. 2. Фрагменти з назвами інфекційної хвороби заразна хвороба, заразна хвороба (Art 1910 19 69)

Рис. 3. Фрагменти з назвами інфекційної хвороби заразна хвороба, заразна хвороба (LietK 1917 69, 70)

Отже, тут важко було б помітити якусь послідовність чи тенденцію. З іншого боку, у досліджуваному матеріалі випадків уживання таких конкуруючих дієприкметників небагато.

Terminologija | 2021 | 28

247

5. Питання термінологічного статусу двослівних складених назв із головним компонентом хвороба і залежними компонентами, вираженими дієприкметниками

Це питання порушувалося й під час розгляду назв, залежні компоненти яких виражені прикметниками. Воно не менш важливе й у контексті залежних компонентів, виражених дієприкметниками. Щоб словосполучення можна було вважати терміном, воно має називати поняття певної галузі науки чи техніки (див. Каплова 2009: 254; докладніше див.: Головин, Кобрин 1987: 43–48; Costa, Raquel 2004: 1530–1531; Манцаева 2007: 53–55; Левенкова 2015: 1394–1400; Сабанс̌иева 2016: 315–316; Подолина 2017: 84–86; Подолина 2018: 76–77; Тимофеева, Огнева 2018: 31–32).

Серед розглянутих назв трапилося лише кілька таких, що відповідають статусу терміна. По-перше, вони називають конкретні клінічні поняття; по-друге, у текстах уживаються у формі з означеним закінченням, хоча ця ознака, порівняно з першою, у текстах досліджуваного періоду не визначає термінологічності.

Одним із таких термінів є нападова хвороба. Так називають хронічне захворювання, для якого характерні різноманітні напади й певні зміни особистості, що іноді прогресують до недоумства (ME I 235) (лат. epilepsia). У тексті ця назва вживається як синонім епілепсії і подається поруч у дужках.

Іншою назвою, яку можна вважати терміном, є сонна хвороба. З контексту встановлено, що це назва паразитарного захворювання людини й тварин, поширеного в Африці, яке спричиняє джгутиковий найпростіший Trypanosomosa brucei (тепер ця хвороба називається сонною хворобою, або африканським трипаносомозом) (див. VLEe), наприклад:

Спершу йому вдалося приготувати ліки від поширеної в Африці сонної хвороби. Ця хвороба виникає внаслідок укусу певного різновиду мух, які, кусаючи, впорскують у кров тваринок, званих трипаносомами. Коли ті розмножуються й нищать людське життя, кожен заражений стає млявим, сонливим, слабне, аж поки зрештою зовсім не помирає DMS 1912 85.

До термінів належать і такі назви, як заразна хвороба, заразлива хвороба. Вони називають певний різновид хвороб — захворювання, спричинені патогенними мікробами (бактеріями, вірусами, грибами, найпростішими), що проникли в організм (ME I 352). До речі, і тепер ці захворювання називають терміном інфекційні хвороби. У текстах згадані терміни нерідко вживаються у формі множини, тобто називають збірне поняття, наприклад:

Науковці вже не раз доводили, що деякими заразливими хворобами можна заразитися через повітря, воду й їжу Art 1910 25 93.

248 Palmira Zemlevičiūtė Двослівні складені назви кінця XIX — початку XX ст. із головним компонентом хвороба та залежними компонентами, вираженими дієприкметниками

Коли серед дітей виникає епідемія якихось заразних хвороб, зокрема скарлатини, кашлюку та інших, ними починають хворіти й школярі Vlt 1914 101 2.

Термінами вважаються також такі назви, залежний компонент яких виражений простими формами згаданих дієприкметників, наприклад: заразна хвороба, хвороба, що передається, тим паче що трапляються тексти, у яких ці форми вживаються впереміш, наприклад:

Усі учні, які хворіють на заразну хворобу й можуть передати її іншим, мають бути відсторонені від навчання, доки не мине небезпека, що від них хвороба передасться іншим Svk 1920 4 1.

Адже таким чином часто проявляються різні заразні хвороби — тиф, дифтерія, скарлатина, кір (віспа), коклюш, інфлюенца (грип) тощо. Svk 1920 4 1.

Тут також варто згадати назву хвороби, що чіпляється, якою в деяких текстах називають заразні хвороби, пор. чіплятися 2. «переходити (про заразну хворобу)» LKŽe, наприклад:

Про сухоти як про хворобу, що чіпляється, першим писав Ізократ, грецький лікар, який працював у ті часи, коли жив і Гіппократ Dž 1903 3.

У досліджуваних текстах згаданий різновид хвороб нерідко називають словосполученнями, залежний компонент яких — дієприкметник активного стану така, що поширюється, така, що чіпляється, наприклад:

Людина, яка вживає алкоголь, має меншу вагу, також дуже швидко захворює на запалення легень, швидше заражається хворобами, що передаються, і зрештою дуже часто помирає від слабкості серця DS 1910 26.

Якщо хвороба, що передається, закінчилася щасливо або хворий помер, наш обов’язок — добре очистити й продезінфікувати кімнату та все, що є й було в ній під час хвороби; найкраще продезінфікувати все, чим користувалися ŠLL 1901 3.

Загалом у кількох текстах помічено, що автори вживають згадані терміни як синоніми.

Термінами вважаються також назви висипні хвороби, висипні хвороби, які позначають різновид хвороб — хвороби, характерною ознакою яких є висипання на шкірі, наприклад:

З’ясовано, що деякі висипні хвороби, чума, скарлатина й сухоти поширюються через дотик і повітря, <...>, Vlt 1915 70 2.

<...> лікуванні <...> хвороб легень, вітряної віспи, кору, висипного тифу та всіх висипних хвороб Žin 1911 173.

Лаймуте Бучене, досліджуючи словосполучення з дієслівним означенням, стверджує, що між дієприкметниками активного й пасивного стану існує семантична відмінність. Атрибутивні словосполучення з пасивними дієприкметниками теперішнього часу придатні для творення термінів, оскільки виражають сталі, властиві предметам

Terminologija | 2021 | 28

2 4 9

властивості, а з дієприкметниками теперішнього часу активного стану позначають такі властивості предметів, які пов’язані з дією, що відбувається в зазначений у реченні момент (Bučienė 2007: 21). Проведене дослідження частково підтверджує це твердження, адже, як свідчить матеріал, у медичних текстах кінця XIX — початку XX ст. термінами (хоч і нечасто) можуть бути й сполуки з дієприкметниками активного стану, інакше кажучи, останні позначають не тимчасові, а постійні властивості.

Усі інші назви, розглянуті в перших підрозділах статті, а їх більшість, не є справжніми термінами, тобто вони не називають понять, а їхній залежний компонент позначає лише тимчасову властивість денотата, вираженого головним компонентом. До речі, залежними компонентами таких назв найчастіше є дієприкметники простої форми.

ВИСНОВКИ

У популярній медичній літературі кінця XIX — початку XX ст. (у книжках, брошурах, газетних і календарних статтях) виявлено 43 двослівні складені назви з головним компонентом liga, залежні компоненти яких виражені дієприкметниками.

Встановлено, що залежні компоненти досліджуваних назв виражені дієприкметниками пасивного й активного стану, а також ад’єктивованими дієприкметниками необхідності із суфіксом -tinas, однак остання форма вираження не є характерною. Дієприкметники обох станів уживаються у простій та займенниковій формах. Переважають залежні компоненти, виражені дієприкметниками пасивного чи активного стану простої форми. Можна сказати, що ця особливість вираження дещо віддаляє досліджувані назви від справжніх термінів, оскільки, як відомо, займенникова форма властива позначенню видових понять. Однак ці назви є словосполученнями не з наукових текстів, тож і випадки наукової ознаки — займенникової форми — поодинокі.

Виокремлено три типи вираження залежних компонентів: Dlv_nvk ← Dktv_liga, Dlv_vk ← Dktv_liga, Dlv_rk ← Dktv_liga. Переважний тип — Dlv_nvk ← Dktv_liga. Для перших двох типів, своєю чергою, виокремлено 4 підтипи вираження: Dlv_nvk(ppr) ← Dktv_liga, Dlv_{nvk(įvardž)} ← Dktv_liga, Dlv_vk(ppr) ← Dktv_liga, Dlv_vk(įvardž) ← Dktv_liga. Переважний підтип — Dlv_nvk(ppr) ← Dktv_liga.

З’ясовано, що головний компонент liga виконує три семантичні функції — суб’єкта, об’єкта й обставини. Переважають словосполучення із суб’єктним відтінком, інакше кажучи, найчастіше головний компонент liga виконує функцію суб’єкта, тобто займає активну позицію. Перетворивши досліджувані іменникові конструкції на дієслівні,

250

Palmira Zemlevičiūtė

XIX a. pab. – XX a. pr. dvižodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir dalyviu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis

видно, що liga сполучається з двадцятьма неперехідними дієсловами; найчастіше серед них трапляються lipti ir užkrėsti. Випадки, коли згаданий компонент виконує функцію об’єкта або обставини, поодинокі.

Проаналізувавши назви із залежними компонентами, вираженими дієприкметниками різних форм (активного й пасивного стану, простої та займенникової форм), можна стверджувати, що автори текстів обирали, який дієприкметник уживати, спонтанно, а не свідомо; здебільшого вони писали так, як уміли або під впливом текстів інших авторів. Головною метою, якої вони прагнули, було передати спеціальні знання зрозумілою для простого читача мовою, інакше кажучи, їх більше турбував зміст, а не мовні тонкощі форми.

З погляду термінологічності чітко розрізняються дві групи назв. Назви першої групи можна вважати справжніми термінами, оскільки і за семантикою, і за формою вони відповідають статусу терміна — називають медичні поняття, а їхній залежний компонент позначає розрізнювальну видову ознаку. Важливо зазначити, що в медичних текстах досліджуваного періоду термінами є також сполуки із залежними компонентами, вираженими дієприкметниками активного стану. Назви другої групи — несправжні терміни: вони не пов’язані з медичним поняттям, а їхній залежний компонент позначає тимчасову властивість, актуальну лише в конкретному тексті.

ŠALTINIAI

KNYGOS IR KNYGELĖS

Dez 1915 – Kas tai yra dezinfekcija ir kam ji reikalinga, Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 22 vertimas, Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

DK 1908 – Daktaras kišenėje: aiškūs pamokinimai kaip užlaikyti sveikatą ir kaip nuo ligų apsiginti, su daugeliu receptų surinktų nuo geriausių daktarų, sutaisė M. Paltanavičia, Worcester, Mass: spausdinta spaustuvėje M. Paltanavičiaus.

DL 1915 – Apie drugio ligą, Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 7 vertimas, Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

DMS 1912 – Daktaras bei mokslas apie sveikatą: naujausia knyga, Philadelphia, Pa.: išleido The Philadelphia Medical clinic.

DN 1906 – Daktaras namuose, arba, Apraszymas ligu ir ju gydymas, pagal daktarus Basanavičiu, Vileišzi, collins, Stout ir daugelį kitu sutaisė K. W. Gedeminas, So. Boston, Mass.: [išleid. ir] spauda Gedemino ir Mickevičiaus.

DS 1910 – Darbininko sveikata, pagal daktarą A. Kats’ą parašė P. Norkus, Philadelphia, Pa.: turtu ir spauda „Kovos“.

Dž 1903 – Dr. S. A. Knopf, Džiova ir kova su ja: populiariškas konkursinis darbas, apdovanotas ant kongreso Berlyne (24–27 geg. 1899 m.), susirinkusio apsvarstyti kovos rankius su džiova, sutaisė D-ras A. V., Tilžėje.

DžA 1911 – Džiova: referatai, surengti „Aušros“ draugijai, dr. F. Matulaitis, [JAV: s.n.] (Chicago, Ill.: spauda „Lietuvos“).

Terminologija | 2021 | 28

251

Džiov 1915 – Apie dziovą, Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 10 vertimas. Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

DžPK 1909 – Dr. K. Jokanto, Džiova, jos priežastis ir kova su ja, Vilnius.

KD 1895 – Ką daryti, kad sveiki būtume ir ilgai gyventume, vertė iš lenk. kalbos D-ras F. Antaniaukas, Tilžėje.

KD 1905 – Kas daryti, kad sveiki būtume ir ilgai gyventume, vertė iš lenkų kalbos D-ras A. Vileišis, Vilnius.

Kol 1915 – Apie kolerą ir kaip nuo jos apsisaugoti, Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 8 vertimas, Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

KŽP 1904 – Kūdikių žindymas ir penėjimas, vertė Atgalainis, Tilžėje.

LytL 1915 – Lytiškos Ligos ir Kaip nuo jų apsisaugoti, parašė D-ras F. Matulaitis, antra, peržiūrėta ir pagerinta laida, So Bostona, Mass.

LPr 1891 – Ligonijų prietelius: kelrodys wis iems tiems, kurie prie atsirandanczių ligų patys saw pirmąję pagalbą prisiteikti nor ir ant to geras namū pryprowas įsitiekti wėlyjas, sudarė Friedrich Adolph Richter, Leipceikėj: Richterio knyginyczia ([Rudolstadt: Richtero dukorija]).

LUL 1915 – Apie limpamąsias arba užkrečiamas ligas: (daktaro pasikalbėjimas su žmonėmis), Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 5 vertimas, Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

MGV 1909 – Mano gydymas vandeniu sulig 40-metinių patyrimų, parašė kunigas S. Kneipp, iš vokiečių kalbos vertė Aguonaitis, Ryga: A. Macijausko knygynas.

NamG 1907 – Naminis gydytojis, parašė A. Aitvaras, Ryga: lėšos A. Macejevskio, [i.e. 1906] (Ryga: H. Hempel ir ko).

NG 1924 – Naminis gydytojas. Trumpas prasčiausių ligų aprašymas ir jų gydymas, antrasis pataisytas leidimas, Kaunas.

PNA 1903 – Dr. Fr. Esmarch, Pirmoji pagelba nelaiminguose atsitikimuose, išvertė daktaras A. V., Tilžėje.

PrR 1915 – Pragaro rauplė, Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 28 vertimas. Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

RAK 1895 – Rodos motinoms apie auginimą žindomų kudikių, sutaisyta pagal Michailovą; [vertė J. Račiūnas?], Tilžėje: [Ūkininkas].

Sif 1915 – Apie sifilį, Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 3 vertimas, Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

Skarl 1915 – Apie skarlatiną (karuš), Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 14 vertimas, Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

SŽL 1886 – Sunkiausios žmonių ligos, Petro Nėrio, Tilžėje.

ŠLL 1901 – Trumpi šneka apie limpančias ligas ir kaip nuo jų apsiginti, parašė D-ras V. A., Tilžėje.

UL 1914 – Užkrečiamosios ligos, parašė gydytojas E. D., Vilnius.

ULB 1912 – Užkrečiamųjų - limpamųjų ligų išsipletojimo budai ir kova su jomis, dr. A. L. Graičiūnas, Wilkes-Barre, Pa.: „Draugo“ [išleid. ir] sp.

ŽD 1913 – Kas reikia žinoti apie džiovą, iš vokiečių kalbos vertė D-ras Bagdonavičius, Vilnius.

Žin 1911 – Žinynas: knyga žinių iš mitologijos, historijos, etnografijos, astronomijos, aritmetikos, medicinos ir kitų mokslų bei jų šakų, iš įvairių šaltinių surinko J. Laukis [Domininkas Keliauninkas], Chicago, Ill.: „Aušros“ knygynas, (Chicago, Ill.: „Lietuvos“ spauda).

ŽLL 1920 – Kas reikia žinoti apie lyties ligas, vertė iš vokiečių kalbos D-ras J. Bagdonas, Kaunas: Vidaus reikalų ministerijos Sveikatos departamento leidinys.

ŽmM 1915 – Apie žmogaus marą, Pirogovo draugijos skyriaus sveikatos žinioms platinti leidinio Nr. 14 vertimas, Maskva: Lietuvių d-ja aukštųjų Maskvos m-klų moksleiviams šelpti. Leidimo komisija, (Vilnius: Martyno Kuktos sp.).

LAIKRAŠČIAI

_A1 – Auszra 1883 4 112

_A2 – Aušra 1915 32 418

Art – Artojas 1910 15 54; 1910 19 69; 1910 25 93; 1910 26 97; 1910 30 113

Gdt – Gydytojas 1914 1 2; 1914 2 5; 1914 3 9; 1914 4 14; 1914 5 18; 1914 6 21; 1914 7 25; 1915 1 1; 1915 3 9

252

Palmira Zemlevičiūtė

XIX a. pab. – XX a. pr. dv žodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir dalyviu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis

LA – Lietuvos aidas 1917 3 4

Ps – Pasiuntinys 1912 5 150

Svk – Sveikata 1909 1 7; 1909 5 3; 1910 2 6; 1910 3 1; 1910 4 1; 1910 11 4; 1912 7 28; 1912 8 29, 32; 1913 2 7; 1913 4 13, 15; 1913 5 20; 1914 2 7; 1914 3 10; 1914 4 15; 1914 5 19; 1920 1 3; 1920 3 1, 4; 1920 4 1; 1921 6 2

Šlt – Šaltinis 1909 5 69; 1910 18 280; 1912 3 36; 1912 21 328; 1912 40 632; 1913 46 729; 1914 7 102

U – Ūkininkas 1891 2 77; 1891 3 132; 1892 VI/VII 230; 1897 3 41

V – Varpas 1889 X 153; 1899 12 184

Vad – Vadovas 1913 16 62, 169; 1913 16 63, 277

VL – Vienybė lietuvininkų 1890 27 5; 1890 28 4

Vlt – Viltis 1913 62 2; 1914 83 1; 1914 101 2; 1914 144 1; 1914 159 3; 1915 70 2; 1915 88 2

VŽ – Vilniaus žinios 1905 5 2; 1905 124 4; 1905 225 4; 1906 222 3; 1908 2 1

ŽLA – Žemaičių ir Lietuvos apžvalga 1894 XI 82

K A L E N D O R I A I

AVK_V 1918 (1917) – Aušros Vartų kalendorius 1918, Vilniuje, 1917.

AVK_V 1919 (1918) – Aušros Vartų kalendorius 1919, Vilniuje, 1918.

DMK_NY 1911 – Didysis Marijos kalendorius Lietuvos ir Žemaičių katalikams 1912 metams, New – York.

LAK 1885 – Lietuwiszkas Auszros kalendorius ant metu 1885, Bitėnai.

LdK 1919 – Liaudies kalendorius Kaimynas 1919, Vilniuje.

LietK 1917 – Lietuvos kalendorius 1917 metams, Vilniuje.

LietK 1918 – Lietuvos kalendorius 1918 metams, Vilniuje.

LieUK 1905 – Lietuvių ūkininkų kalendorius ant metų 1905, S.–Peterburgas.

LKal 1901 – Lietuwißkos kalendros metui 1901, Tilžėje.

LtAK 1886 (1885) – Lietuwiszkas Auszros kalendorius ant metu 1886, Tilžėje, 1885.

LtK 1892 (1892) – Lietuwißkos kalendros pridėlio metui 1892, Tilžėje, 1892.

NK 1905 (1904) – Naujas kalendorius 1905 metams, Tilžėje, 1904.

SK 1901 – Severos kalendorius lietuviams metui 1901, W. F. Severa, cedar Rapids Iowa.

SK 1905 – Severos kalendorius dėlėi Lietuviui, W. F. Severa co. cedar Rapids, Iowa.

UK 1900 (1899) – Ūkiškasis kalendorius ant metų 1900, Vilniuje, 1899.

UkK 1917 (1916) – Ūkininkų kalendorius 1917 metams, Vilniuje 1916.

UkK 1918 – Ūkininkų kalendorius 1918 metams, Vilnius.

ŪK 1911 – Ūkiškasis kalendorius 1911 metams, Brooklyn, N. Y.

ŪKl 1920 – Ūkininkų kalendorius 1920 metams, Berlin.

ŽmK 1919 – Žemaičių kalendorius Tilžės keleivio 1919 metams, Tilžėje.

ŽvK 1905 – Katalikiško laikraszczio Žvaigždės kalendorius 1905 metams, Shenandoah, Pa.

LITERATŪRA

Bučienė Laimutė 2007: Veiksminio apibūdinimo atributiniai junginiai. – Žmogus ir žodis 1, 19–23.

Bunevičiūtė Laimutė 1998: Atributinių junginių samprata, aprašymo galimybės ir kai kurie požymiai. – Kalbotyra XLVII(1), 29–42.

Costa Rute, Raquel Silva 2004: The Verb in the Terminological Collocations Contribution to the Development of a Morphological Analyser MorphoComp, 1531–1534. Prieiga internete: http://www.lrec-conf.org/proceedings/lrec2004/pdf/795.pdf.

LKG II – Lietuvių kalbos gramatika 2, Vilnius: Mintis, 1971.

LKG III – Lietuvių kalbos gramatika 3, Vilnius: Mokslas, 1976.

ME I – Medicinos enciklopedija 1, Vilnius: Valstybinė enciklopedijų leidykla, 1991.

VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija. Prieiga internete: https://www.vle.lt/straipsnis/mieglige/.

Zemlevičiūtė Palmira 2020: XIX a. pab.–XX a. pr. dvižodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir būdvardžiu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis. – Terminologija 27, 233–257.

Головин Борис Николаевич Кобрин Рафаил Юрьевич 1987: Лингвистические основы учения о терминах, Москва: Высшая школа.

Terminologija | 2021 | 28

253

Карлова Татьяна Михайловна 2009: Особенности перевода терминологических атрибутивных словосочетаний в технических текстах. – Научные чтения. Сборник материалов научно-практической конференции профессорско-преподавательского состава Сыктывкарского лесного института по итогам научно-исследовательской работы в 2008 году, ответственный редактор В. В. Жиделева, ответственная за выпуск А. М. Попова, Санкт-Петербург: Сыктывкарский лесной институт – филиал государственного образовательного учреждения высшего профессионального образования «Санкт-Петербургская государственная лесотехническая академия имени С. М. Кирова», 254–258. Prieiga internete: https://www.elibrary.ru/download/elibrary_25434368_58853127.pdf.

Левенкова Анна Юрьевна 2015: Степень устойчивости терминологического словосочетания. – Научный альманах 7(9), Тамбов: ООО «Консалтинговая компания Юком», 1394–1400. Prieiga internete: https://www.elibrary.ru/download/elibrary_24068596_53596169.pdf.

Манцаева Айна Норвдиевна 2007: Терминологические словосочетания. – Lingva-Universum 1, Грозный: Научно-исследовательский кружок Lingua-universum, 53–55. Prieiga internete: https://www.elibrary.ru/download/elibrary_26258070_59569985.pdf.

Подолина Оксана Владимировна 2017: К вопросу о специфике термина и особенностях его функционирования в языке. – Проблемы модернизации современного высшего образования: лингвистические аспекты: материалы III Международной научно-методической конференции: в 2 томах, Омский автобронетанковый инженерный институт, Москва: ООО «Издательство Импилотова», 84–88. Prieiga internete: https://www.elibrary.ru/download/elibrary_29175260_13434274.pdf.

Подолина Оксана Владимировна 2018: Аспекты изучения терминологических словосочетаний (ТС) в лингвистической литературе. – Проблемы модернизации современного высшего образования: лингвистические аспекты: материалы IV Международной научно-методической конференции, Омск: ООО «Издательство Импилотова», 75–79. Prieiga internete: https://www.elibrary.ru/download/elibrary_34890372_50252206.pdf.

Пуя Фазели 2012: Синтаксический способ образования политических терминов в современном русском языке. – Веснік БДУ. Серия 4: Філалогія. Журналістыка. Педагогіка 1, Минск: Белорусский государственный университет, 74–78. Prieiga internete: https://www.elibrary.ru/download/elibrary_21812920_82597329.pdf.

Сабанчиева Асиат Камиловна 2016: Особенности терминов как специальных лексических единиц (на примере терминов сферы астрономии). – Филология: научные исследования 4, 314–324. DOI: 10.7256/2305-6177.2016.4.20476. Prieiga internete: https://nbpublish.com/library_get_pdf.php?id=39409.

Тимофеева Надежда Павловна, Огнева Татьяна Николаевна 2018: Особенности синтаксической деривации в отраслевой терминологии. – Язык и мир изучаемого языка: сборник научных статей, ред. совет: А. А. Зарайский, Е. А. Елина, С. П. Хижняк, Саратов: Саратовский социально-экономический институт (филиал) федерального государственного бюджетного образовательного учреждения высшего образования «Российский экономический университет им. Г. В. Плеханова», 29–38. Prieiga internete: https://www.elibrary.ru/download/elibrary_35002042_35737893.pdf.

TWO-WORD COMPOSITE NAMES OF LATE 19TH – EARLY 20TH CENTURY WITH LIGA AS HEAD ELEMENT AND DEPENDENT ELEMENTS EXPRESSED BY PARTICIPLES

S u m m a r y

The article analyses two-word composite names with liga as the head element and dependent elements expressed by participles, which were used in the medical texts of the late 19ᵗʰ century – early 20ᵗʰ century written in a popular scientific style (books, booklets, newspaper and calendar articles).

It was found that the dependent elements of those names are expressed by passive and active participles, as well as the adjectivized participles of necessity with the suffix -tinas, but the latter form of expression is not very common. The participles of both types are expressed by simple and pronominal forms. Dependent elements expressed by simple passive or active participles prevail.

254 Palmira Zemlevičiūtė | XIX a. pab. – XX a. pr. dvižodžiai sudėtiniai pavadinimai su pagrindiniu dėmeniu liga ir dalyviu reiškiamais priklausomaisiais dėmenimis

Three types of expression of dependent elements were singled out: Dlv_nvk ← Dktv_liga, Dlv_vk ← Dktv_liga, Dlv_rk ← Dktv_liga. The dominant type is Dlv_nvk ← Dktv_liga. Four subtypes of expression were distinguished within the first two types: Dlv_nvk(ppr) ← Dktv_liga, Dlv_nvk(ivardž) ← Dktv_liga, Dlv_vk(ppr) ← Dktv_liga, Dlv_vk(ivardž) ← Dktv_liga. The dominant subtype is Dlv_nvk(ppr) ← Dktv_liga.

It was ascertained that the head element liga plays three semantic – subject, object and adverbial modifier – functions. The word phrases with the shade of the subject prevail. In other words, the head element liga usually plays the function of the subject, i.e., it takes an active position. After we transform the noun constructions under analysis into verbal ones, we can see that liga is used in combination with twenty intransitive verbs; lipti and užkresti are most common. Cases where the abovementioned element plays the function of the object or adverbial modifier are individual only.

The analysis of the names with the participles of different expression (active and passive voice, simple and pronominal form) as their dependent elements presupposes that the authors of the texts in question chose specific participles spontaneously rather than consciously; they usually wrote as they knew or saw in the texts of other authors. Their principal aim was to render subject-specific knowledge to an ordinary reader in the understandable language or, in other words, they were more preoccupied with the content rather than form related linguistic subtleties.

As regards the attribution of names to terms, two groups of names stand out. The names of the first group can be considered proper terms, as they denote medical concepts and their dependent element expresses a distinctive specific quality. The phrases with the dependent elements expressed by active participles used in the medical texts of the period under analysis can be attributed to terms as well. The terms comprising the second group are improper terms; they have no connection with the medical concept, whereas their dependent element denotes a temporary quality, which is only relevant in a specific text.

Gauta 2021-04-19

Palmira Zemlevičiūtė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected]

Terminologija | 2021 | 28

255