ПРО РОСІЙСЬКІ ЛАЙКИ В ПІДРУЧНИКУ ЛАТИСЬКОЇ МОВИ

У латвійській пресі (Latvijas avīze, № 29 (3955), 2010 01 29, www.la.lv) надруковано статтю Артіса Дрєзіньша (Artis Drēziņš) про російські лайки у шкільному підручнику латиської мови — Krievu lamuvārdi latviešu valodas mācību grāmatā. Можливо, вона буде цікавою і навіть корисною литовським мовознавцям та широкій громадськості, спонукатиме до дискусії й обміну думками щодо актуальних питань публічного вжитку.

Автор статті стверджує, що перша частина підручника латиської мови для середніх шкіл, написана Ілутою Далбіною (Iluta Dalbina) та Інесе Лачауниєцею (Inese Lāčauniece) і видана видавництвом «RaKa», стала найвідомішим підручником тижня. Таку популярність книжка здобула аж ніяк не в школах, а серед журналістів — спершу на неї звернув увагу телеканал TV5, потім інтернет-портали та російські газети. Що в цій книжці такого особливого? На її 87-й сторінці надруковано найгрубші російські лайки. Авторки скористалися доповіддю мовознавиці Інти Урбановичі (Inta Urbanoviča) «Лексика низького стилю в інтернеті», виголошеною на конференції «Рідна мова в публічному просторі». Учням пропонують прочитати фрагмент тексту мовознавиці й обговорити його в класі.

У підручнику пояснюються вульгаризми, розмовні слова, варваризми, а також критично оцінюється їх уживання. Цитується: «В інтернеті часто трапляються вульгаризми з інших мов, які функціонують як експресивні слова: bl*_n, bl*_g, pi***ts, h**_ną, po**_i тощо». (Редакція газети додає, що в книжці ці слова надруковані повністю, без зірочок, які зазвичай використовують у таких випадках. До речі, статтю проілюстровано сторінкою згаданого підручника, на якій, ніби крізь збільшувальне скло, ці лайки проступають у всій своїй «красі».)

Далі А. Дрєзіньш пише: «Те, що годилося нашим батькам, уже не годиться нам»: цей вислів Оскара Вайлда авторки використали як девіз розділу книжки «Чи розмовляємо ми латиською?». Звертаюся до однієї з авторок, якій, схоже, вже не годиться мова, якою розмовляли наші батьки й матері... Учителька Ризької Плявнієкської гімназії Ілута Далбінія, розмовляючи зі мною, закликає

348

KALBOS KULTŪRA | 82

прочитати не лише ту одну, 87-му, сторінку, а всю книжку або принаймні розділ, щоб зрозуміти, чому згадуються грубі слова, а не виривати їх із контексту й здіймати галас: «Книжка має свою методику: кожен її розділ починається з постановки проблеми, яку ми розглядаємо; учням пропонують разом міркувати й аналізувати мову. Треба розуміти, що ми розмовляємо з десятикласниками, а не з малими дітьми. Ми не велимо їм писати ці слова на дошці чи вчити напам’ять. Навпаки: ми прагнемо зупинити вживання таких слів і хочемо, щоб учні висловлювали негативне ставлення до них. Ви вважаєте, що легко навчати ставлення до мови? До того ж в інтернеті можна знайти різні навчальні матеріали, у яких згадуються нецензурні слова. Невже вчителям не можна використовувати й ці матеріали?»

ШКОЛИ МОЖУТЬ ВИКОРИСТОВУВАТИ БУДЬ-ЩО

Фахівчиня зі зв’язків із громадськістю Державного центру змісту освіти Крістіна Ілгажа (Kristīne Ilgaža) пояснює, що підручники може видавати будь-хто, а закон не визначає, які книжки чи інші ресурси вчителі мають використовувати на уроках; найважливіше, щоб учні здобули обсяг знань, передбачений стандартом освіти. Інша річ, що на практиці вчителі намагаються користуватися книжками, акредитованими Центром змісту освіти, адже на їх придбання можуть отримати державну дотацію. К. Ілгажа вказує на цікаву деталь: на титульній сторінці книжки, де зазвичай зазначають, що книжка є акредитованою, написано, що її підготовлено відповідно до (виділено А. Дрєзіньшем. — Д. М.) стандарту навчального предмета «Латиська мова» для загальної середньої освіти. Такий запис, якщо не вчитатися уважно, може ввести покупців книжки в оману. Новий стандарт запровадили нещодавно, і видавництво «RaKa» — перше, яке видало книжку за ним.

Однак представники Державного центру змісту освіти, негативно оцінюючи включення російських лайок до підручника латиської мови, наголошують, що про вульгаризми потрібно розповідати в інший спосіб. Агентство LETA також цитує твердження К. Ілгажи про те, що згаданий центр не матиме права заборонити використовувати таку книжку на уроках, адже він не є органом цензури.

Головний редактор видавництва «RaKa» Вілніс Пуренс (Vilnis Purēns) каже, що акредитація підручника ще попереду. Поки що надруковано лише початковий наклад, і це пробний період для книжки. В. Пуренс не захотів сказати, скільки примірників наразі надруковано й продано, але підтвердив, що вчителі книжку

Apie rusiškus keiksmažodžius latvių kalbos vadovėlyje

349

користуються. Тепер залишається лише чекати на відгуки. Приблизно через рік книжку вдосконалять і видадуть знову; можливо, тоді російські лайливі слова буде вилучено, якщо через них виникне велике невдоволення. Але чи вживатимуть їх від цього менше? — запитує В. Пуренас. Йому здається, що галас довкола цих слів штучно здійнятий: «Його здійняли російські журналісти, які не могли розмовляти зі мною державною, латиською мовою; у коментарях про цю книжку я прочитав більше нецензурних лайок, ніж у самій книжці... Я погоджуюся з авторками книжки, що ми часто не думаємо, що говоримо, і це погано. Ця книжка задумана для молоді свідомого віку, їй показують: так говорять, і це недобре.»

КРАЩЕ КАЖІМО «СВИНЯ»!

Коментар голови Асоціації вчителів латиської мови та літератури, учительки латиської мови державної гімназії Агенскалнса Аніти Ванаги: «Лайливі слова російської мови відомі й містяться у словнику сленгу, але це особливе видання — єдине, де їх можна навести повністю й пояснити. Професійні мовознавці описують табуйовані, грубі лайки, але не називають їх. Авторки книжки грають на почуттях молоді, але так можна досягти протилежного ефекту: ці слова вживають, адже вони ж написані в книжці... Не бачу у вживанні цих слів і педагогічного виховного впливу.»

Коментар провідної наукової співробітниці Інституту латиської мови Валентини Скуїні (Valentīna Skujina): «Як мовознавиці старшого віку (І. Далбіня та І. Лачаунієце мають 40 років) мені неприйнятно, що в мові — на сцені, на екрані, у книжках — поширюють сміття. Російські триповерхові лайки поширили в Латвії після Другої світової війни декласовані елементи. Згадування цих слів у книжці робить боротьбу з їх уживанням лише декларативною, а їх уживати почне ще більше людей. Російські лайки взагалі не слід уживати й згадувати — адже маємо власні лайки, наприклад, «свиня»!»

DAIVA MURMULAITYTĖ

Інститут литовської мови

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

350

KALBOS KULTŪRA | 82