ЗНОВУ АНТИКОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗАКОНОПРОЄКТ

Два з половиною роки тому Сейму було подано законопроєкт Литовської Республіки про імена та прізвища. З’ясувалося, що він суперечить Конституції Литовської Республіки та роз’ясненню Конституційного Суду щодо написання імен і прізвищ у паспорті громадянина Литовської Республіки, і Сейм не розглядав законопроєкт^*. Було вирішено ще раз звернутися до Конституційного Суду. Суд повторив принципове положення: у паспорті ім’я та прізвище мають бути записані державною мовою, а іншими мовами їх можна внести на сторінки для інших записів.

Після цього рішення Конституційного Суду Уряд Литовської Республіки підготував замість попереднього законопроєкту та подав Сейму законопроєкт Литовської Республіки про написання імен і прізвищ у документах. Новий законопроєкт усунув кілька недоліків попереднього: чітко відмежовує написання імен і прізвищ у документах від їх написання в інших сферах; виклад порядку написання імен і прізвищ починає з основного принципу — записувати їх литовськими літерами; не містить багатьох другорядних положень, що були в попередньому законопроєкті.

Однак новий законопроєкт, як і попередній, суперечить Конституції та рішенню Конституційного Суду. Ще гірше — його підготували вже після повторного роз’яснення Конституційного Суду. Отже, розробники законопроєкту, а разом із ними й Уряд, подаючи його Сейму, свідомо порушують закони Литви та принципи правової держави.

Щоб виправдати й теоретично обґрунтувати таку свою роботу, розробники законопроєкту нашвидкуруч склали дивну преамбулу. Для такого закону вона необов’язкова або принаймні мала б бути іншою. Нинішня — поверхова й цілковито упереджена. У ній немає ані натяку ні на Конституцію, ні на державну мову та литовські особові імена. Аж три з чотирьох пунктів викладають теорії про осіб з інших країн, особові імена іншими мовами і показово протиставляють їх литовським особовим іменам. Хочуть нав’язати думку, що особове ім’я нібито не є мовним явищем, а «унікальним

^* Про те, що законопроєкт був невдалим, не раз писали в пресі: Pranas Kniūkšta. Dėl vardų ir pavardžių įstatymo projekto. – Literatūra ir menas, 2007, liepos 20; Gimtoji kalba, 2007, Nr. 7, p. 15–18; Pranas Kniūkšta. Ar Seimas apgins lietuvių kalbą? – Literatūra ir menas, 2009, birželio 19.

324

KALBOS KULTŪRA | 82

позначення конкретної особи», що особові імена «не мають лексичного значення, тому особові імена однією мовою не слід вважати частиною системи іншої мови, яка їх використовує».

Особове ім’я, можливо, і можна вважати своєрідним позначенням особи, але воно має й мовну форму. Треба прямо й чітко визнати, що особові імена стосуються не лише права, а й мови. А чи має особове ім’я лексичне значення, чи не має, не так уже й важливо. Слова належать до мовної системи не за лексичним значенням, а за морфологічними та фонетичними ознаками. Лексичне чи семантичне значення особового імені не перешкоджає йому переходити з однієї мови до іншої.

Як виправдання й аргумент розробники законопроєкту використовують Закон про прізвища 1938 року. У преамбулі вони не згадують жодного іншого документа, називають лише цей закон і тільки його пункт про написання прізвищ нелитовців нелитовськими літерами. Але той закон призначений не для цього. Він регулював зміну й виправлення литовських прізвищ, а пункт про написання прізвищ нелитовців там штучно доданий і відірваний від усього закону. Можливо, так відреагували на ультиматум Польщі 1938 року та вимоги забезпечити права поляків у Литві. Такі підозри виникають і тому, що подібні вимоги чуємо й тепер: розробники законопроєкту їх не називають, але покірно виконують.

Але є й відмінності. У тому законі 1938 року не сказано, чи є згадані нелитовці громадянами Литви та де можна записувати їхні прізвища нелитовськими літерами, а розробники нового законопроєкту безцеремонно поширюють цей принцип на громадян Литовської Республіки та написання їхніх прізвищ у документах. Пункт п’ятий статті третьої законопроєкту проголошує: «Ім’я та прізвище громадянина Литовської Республіки, який належить до національної меншини, на підставі документа-джерела записуються нелитовськими літерами латинської графічної основи, якщо абетка мови цієї національної меншини має латинську графічну основу і якщо подано заяву громадянина Литовської Республіки».

Саме цей пункт законопроєкту конкретно й грубо суперечить Конституції Литви та рішенню Конституційного Суду.

Антиконституційні положення законопроєкту виявляються й в інших аспектах. Прізвища подружжя громадян нелитовської національності пропонується записувати нелитовськими літерами, а якщо хтось хоче литовських літер, треба подати окрему заяву. Про написання імен і прізвищ громадян нелитовської національності літерами литовської мови ніде навіть не згадано. І цілком тенденційно — пункт про написання імен і прізвищ громадян, які належать до національної меншини, сховано після пункту про особові імена громадян іноземних держав. Ними хочуть прикритися й якомога далі відійти від литовської мови та литовських літер.

Vėl antikonstitucinis įstatymo projektas

325

Тут слід сказати, що громадян Литви нелитовської національності не можна прирівнювати до громадян інших країн.

Особові імена громадян Литовської Республіки узаконюються й записуються відповідно до законів Литви, серед яких є і Закон про державну мову. Основні принципи написання імен та прізвищ встановлено постановою Верховної Ради від 31 січня 1991 року «Про написання імен та прізвищ у паспорті громадянина Литовської Республіки». Особові імена осіб нелитовської національності розглянуто там окремим пунктом:

«Імена та прізвища осіб нелитовської національності в паспорті громадянина Литовської Республіки, який видається, записуються литовськими літерами».

Цей принцип уже майже двадцять років застосовується не лише до паспортів, а й до інших документів. Конституційний Суд підтвердив, що він відповідає Конституції.

Інша річ — особові імена громадян інших країн. Їх узаконюють відповідно до законів відповідної країни й оформлюють згідно з вимогами мови цієї країни. В офіційному вжитку в усіх країнах, зокрема й у нас, вони мають чинність у тому вигляді, в якому їх узаконено. Тому юридично обґрунтованим є положення законопроєкту про те, що імена та прізвища громадян іноземних держав, «записані в джерелі документа нелитовськими літерами латинської основи, переписуються літерами латинської основи літера за літерою». Це не суперечить ані Конституції Литовської Республіки, ані рішенню Конституційного Суду, оскільки те рішення стосується написання імен та прізвищ громадян Литви літерами литовської мови.

Можливість писати прізвища громадян інших держав також нелитовськими літерами передбачала постанова Верховної Ради 1991 року. Її третій пункт дозволяв записувати імена та прізвища осіб, які мали громадянство іншої держави, відповідно до паспорта громадянина цієї держави або документа, що його замінює.

Однак пункт нинішнього законопроєкту про імена та прізвища іноземців слід уточнити, оскільки він змішує з громадянами іноземних держав осіб без громадянства, іноземців, які набули громадянство Литовської Республіки, а також подружжя й дітей громадян іноземних держав. Вони не цілком однакові й не повинні гуртом мірятися тією самою міркою. Наприклад, особа без громадянства може бути постійним мешканцем Литви або тимчасово опинитися в Литві з тих чи інших причин: перших можна прирівнювати до громадян Литви, других — до іноземців.

Громадянин Литви, який уклав шлюб з іноземцем, лише через це не стає іноземцем. Для таких громадян Литовської Республіки насамперед діє загальний принцип записувати імена та прізвища литовськими літерами. Але,

326

KALBOS KULTŪRA | 82

З іншого боку, взявши прізвище громадянина іншої держави, один із подружжя отримує спільне сімейне прізвище, яке пов’язане з принципами вживання та написання прізвищ в іншій державі. Вони можуть застосовуватися і до громадянина Литовської Республіки, який узяв прізвище іноземця, особливо якщо шлюб укладено й особа проживає не в Литві. Юридично такі прізвища прирівнюються до прізвищ іноземців, і до них може застосовуватися принцип написання прізвищ іноземців нелитовськими літерами. Тут стикаються два протилежні, але юридично обґрунтовані принципи, тому закон може дозволити писати такі прізвища на вибір — литовськими літерами або тими самими літерами, що й прізвище другого з подружжя. Так само подвійно можна писати імена та прізвища їхніх дітей. Слід передбачити окремий пункт для таких випадків.

Але найбільша вада законопроєкту — його антиконституційний пункт 5 статті 3, яким хочуть заперечити принцип написання імен і прізвищ громадян Литви, які належать до національних меншин, литовськими літерами. Так уже намагалися зробити в законопроєкті 2007 року, але такі наміри не вдалися. Укладачі нового законопроєкту знову грають у хованки й ніби нічого не сталося підсовують відбракований товар.

Закон, звісно, потрібен. Але необов’язково руйнувати те, що вже створено й усталилося. Можна взяти постанову Верховної Ради, затвердити її принципи та основні положення, доповнити чинну постанову з огляду на нові обставини — але не змінюючи найважливіших принципів, — і оформити документ як закон.

POST SCRIPTVM

Основні статті закону можна сформулювати коротко й просто:

Стаття A. Написання імені та прізвища

1. Імена та прізвища громадян Литовської Республіки, відповідно до джерела документа, у документах, що складаються та видаються компетентними установами, — посвідченнях особи чи інших документах — записуються літерами литовської мови, за винятком статті B, пункту 2.

2. Імена та прізвища громадян Литовської Республіки нелитовської національності в документах записуються відповідно до вимови літерами литовської мови, зберігаючи

Vėl antikonstitucinis įstatymo projektas

327

автентичні форми особових імен. Ім’я та прізвище за бажанням особи можуть писатися без граматичного оформлення (без закінчень) або з граматичним оформленням (із закінченнями).

Стаття B. Транслітерація імені та прізвища

1. Імена та прізвища громадян іноземних держав, записані в документі-джерелі нелитовськими літерами латинської абетки, переписуються літерами латинської абетки відповідно до написання. З технічних причин ім’я та прізвище можуть переписуватися без діакритичних знаків.

2. Ім’я та прізвище громадянина Литовської Республіки, який уклав шлюб із громадянином іноземної держави та взяв його прізвище, на вибір особи записуються літерами литовської абетки або тими самими літерами латинської абетки, що й прізвище чоловіка чи дружини.

Так само двома способами — литовськими або іншими літерами латинської абетки — записуються імена та прізвища дітей цих осіб.

3. Ім’я та прізвище, записані в документі-джерелі літерами нелатинської абетки, передаються літерами литовської абетки відповідно до вимови.

PRANAS KNIŪKŠTA

Інститут литовської мови

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

328

KALBOS KULTŪRA | 82