ДИСКУСІЇ

ПРАНАС КНЮКШТА

ЩО ОБІЦЯЄ МОВІ ПОСТМОДЕРНІЗМ?

Зізнаюся, що про постмодернізм у мові та мовознавстві досі чув небагато. Що це за річ, докладніше дізнався, прочитавши надруковану в Kalbos kultūroje статтю Лорети Вайцекаускене «Постмодерна двомовність: національні мови й англійська мова в рекламі» (KK, т. 82, с. 110–125).

Тема статті цікава, актуальна й інтригуюча. Беручи до рук такий текст, сподіваєшся знайти конкретні міркування про нашу сучасну рекламу, особливості її мови, поради, як узгодити мову реклами із загальним ужитком і, найголовніше, як регулювати співвідношення литовської мови з англійською, що поширюється в рекламі. На жаль, відповідей на такі запитання там не знайдемо, та й самих запитань не порушено.

Розглядається реклама інших країн (за термінологією авторки статті — рекламний домен) і співвідношення англійської мови з мовами цих країн. Правду кажучи, мовні явища не аналізуються, а оглядається й коментується література з цієї тематики. Насамперед шукають дані про англійську мову. Наголошується, що вона поширюється в рекламі всіх країн і дедалі більше утверджується. Наводиться чимало чисел і відсотків із джерел багатьох країн. Є також кілька конкретних прикладів, але вони не демонструють утвердження англійської мови. Про це нагадують узагальнювальні твердження, наприклад: «двомовність або змішаний код з англійською мовою став загальноприйнятою нормою рекламного домену» (с. 121). Наведене твердження міститься у висновках, отже, воно виражає думку авторки статті або міркування, з якими вона погоджується й хоче поширити. Вислів «став загальноприйнятою нормою» показує, що це та інші подібні твердження стосуються також реклами Литви й мов, уживаних у ній. Пояснюється, що «мовну ідентичність не слід пов’язувати лише з етнічними, територіальними чи державними кордонами» (с. 111).

Рекламу Литви також безпосередньо зіставлено з рекламою інших країн. Повторюється, що реклама «і в Литві, і деінде стає дедалі змішанішою» (с. 111), що

P. KNIŪKŠTA. Ką žada kalbai postmodernizmas? 229

нових проявів у рекламі «і в Литві, і деінде є дуже багато різноманітних» (с. 122). Навіть цифрами намагаються довести, що за використанням англійської мови реклама на литовському телебаченні мало відстає від реклами інших країн. Мовляв, елементи англійської мови містили майже 50 відсотків реклам, показаних на литовських телеканалах у 2009 році (с. 113). Цікаво було б знати, звідки взялися такі відсотки і що це за елементи англійської мови, — скільки там справжніх фрагментів англомовного тексту, яку частку становлять торговельні марки, назви тощо. Авторка статті відкрито сумнівається в мовній політиці, що проводиться в Литві. Перелічивши правові акти, які регулюють мову реклами, вона підсумовує це регулювання так: «Отже, у законодавстві Литви правовими засобами намагаються обмежити використання інших мов у публічному просторі й посилити позиції литовської мови» (с. 111). І тут же береться пояснювати, що таке регулювання нічого не дає: «Водночас сфера реклами і в Литві, і деінде стає дедалі змішанішою»; «багатомовні домени в сучасному постмодерному світі стали нормою, що виходить за межі звичних оцінок» (с. 111). Без тіні сумніву проголошується дозвіл виходити за «межі звичних оцінок».

Л. Вайцекаускене сумнівається також у мовознавцях, зокрема в мовознавицях Ірені Сметонене та Ріті Мілюнайте, які вважають, що реклама може негативно впливати на загальне мововживання. Мовляв, про це не свідчить опитування телеглядачів, хоча насправді з цього опитування нічого не з’ясовується. Не зовсім зрозуміло, що сама авторка статті думає про наявність чи відсутність такого впливу. Їй не так уже й важливо — є він чи немає; головне — показати позицію, за якою немає потреби дбати про мововживання та вплив на нього.

Таку позицію найвиразніше викладено у висновковій частині статті. Одна за одною формулюються два висновки. Спочатку проголошується, що «змішаний код з англійською мовою став загальноприйнятою нормою» (с. 121), а потім навіщовується постмодерністська трансформація звичайного мововживання: «Тиск нової норми такий сильний, що не бояться порушувати офіційні вимоги до чистої й правильності мови та змінювати уявлення про мову, прийнятну в публічному вжитку» (с. 122). І жодного зауваження чи пояснення, жодного сумніву. Цілковита підтримка!?

Статтю подано як нове «пояснення змін у нормуванні литовської мови та мовній політиці» (цитую як написано), пропонується зважати на неї й відповідно застосовувати «заходи мовного планування». Цікаво, як сама авторка статті збирається застосовувати цей принцип. Чи передбачає він також дозвіл «порушувати офіційні вимоги до чистої й правильної мови»?

Отримано 2010 12 15

230

KALBOS KULTŪRA | 83