KAZIMIERAS GARŠVA

Інститут литовської мови

ОНОМАСТИЧНІ ПРАЦІ МАРІЇ РАЗМУКАЙТЕ

Коли Алґірдас Сабаляускас друкуватиме третій том Історії литовської мови, після представлення Марії Размукайте він зазначить у бібліографії: Norkaitienė M. Приємно бачити колегу, яка підраховує роки за зробленими справами (Рідна мова 3, 2001). А іншим джерелом, можливо, буде й ця стаття. Великий літописець, мабуть, промовчить про те, що колись наші столи стояли один навпроти одного, а за стіною М. Размукайте крізь каштани дивилася на костел Святих Петра і Павла (з третього поверху це добре видно) і все писала й писала про власні назви — топоніми, прізвища та трохи про діалекти. Оскільки вона народилася першого квітня, вітання надходять у різний час.

Vytautas Ambrazas, Algirdas Sabaliauskas і Zigmas Zinkevičius мали щастя залучити до Інституту литовської мови і своїх нащадків, а Pranas Razmukas¹ був, мабуть, єдиним, кого в Інституті представляли дві доньки — Bi-

¹ Pranas Razmukas (1908–2002) gimė Vilniuje kelių kartų geležinkelininkų šeimoje, kurių darbo vieta keisdavosi. Jo tėvas buvo iš Žaslių, senelis – iš Nočios parapijos. 1926 m. aštuoniolikmetis Pranas pradėjo talkinti J. Basanavičiui ir iki 1994 m. oficialiai dirbo Institute. Kadangi Lietuvių mokslo draugija yra Instituto pradininkė, galima sakyti, kad P. Razmukas yra ilgiausiai (68 metus) Institute išdirbęs ir jį saugojęs žmogus.

K. GARŠVA. Marijos Razmukaitės onomastikos darbai

297

rutė і Marytė. До 2004 року сім’я й мешкала у допоміжній будівлі Інституту — Antakalnio g. 6-6, тож зв’язок з Інститутом був тіснішим, ніж у працівників, які жили далі.

Ті, хто спілкувався з Pranu Razmuku, пам’ятають, як він шанував Joną Basanavičių, неофіційним секретарем якого був, та інших великих діячів народу, як оберігав їхні реліквії та сам Інститут. Про це він писав у своїх спогадах: «Працюючи в такій почесній Установі, як LMD [Литовське наукове товариство], поруч із Патріархом литовського народу д-ром J. Basanavičiumi, а згодом і в установі, що її продовжила, — Інституті литовської мови та літератури, у найбурхливіший період світової історії, я любив Установу й захищав її, бо вважав і на сто відсотків у цьому переконаний, що вона потрібна всій Литві як єдина у світі установа лютаністики, як світовий центр лютаністики, важливий для всього людства.²»

Марія була однією з небагатьох справжніх віленянок в Інституті й, закінчивши Вільнюський університет у 1965 році, пропрацювала в ньому 45 років. Після чудового періоду — 33 років — захистила докторську дисертацію «Литовські суфіксальні ойконіми». Нині вона є найстаршою фахівчинею з ономастики, довго й терпляче працювала в Інституті з Aleksandru Vanagu, Vitalija Macijauskiene, а сама мала б написати цінні спогади про збирання й дослідження власних назв.

М. Размукайте є авторкою або співавторкою дев’яти наукових праць: Атласу литовської мови (т. 1, 1977), Словника литовських прізвищ (т. 1, 2, 1985, 1989; разом з A. Vanagu і V. Maciejauskiene — за нього 1993 року присуджено Наукову премію Литовської Республіки), Словника наголошування топонімів (1994; разом із Vytautas Vitkauskas), Литовських ойконімів із суфіксами (1998; дисертація доктора наук із резюме), Литовських традиційних топонімів (2002; разом з Aiste Pangonyte), Словника топонімів (2002; разом з Aldonu Pupkiu), Словника топонімів Литви (т. 1, 2008; разом із L. Bilkiu і V. Maciejauskiene).

М. Размукайте написала близько 70 наукових статей (переважно про топоніми Литви). Половину з них надруковано в періодичних виданнях Інституту литовської мови — «Культура мови» — 27 статей, «Питання литовського мовознавства» — 5 статей, а також у «Працях Академії наук», «Литуаністиці», чотирьох міжнародних журналах, двох закордонних збірниках наукових статей.

«Культура мови» — велике кохання М. Размукайте; тут надруковано найбільше її статей (першу — 1967 року, останню — 2009 року). У трьох випусках журналу (№ 38, 63, 76) є навіть по дві її статті.

² R a z m u k a s P. Спогади (рукопис). Відділ рукописів бібліотеки LLTI.

298

KALBOS KULTŪRA | 84

Із утвердженням мовних норм пов’язані й регіональні видання про Гайде та Римше, Кернаве, Дубінгіс, Гервечюс, Малу Литву, Купішкіс, Обеляй і Кряунос, Розалімас, Лигумай, Рагуву, Велюону, Відукле, Лідський край, Середжюс, Кведарну, Шилале, Папіле, Єзнас, Стаклішкес, Лаукюву, Паўпіс (книги наведено в тому порядку, у якому їх було видано). Загалом таких збірників статей є 21. І не слід думати, що статті, надруковані в цих збірниках, далекі від науки. Іноді вони можуть бути науковішими й ціннішими для науки, ніж статті, опубліковані у престижних виданнях. У регіональних виданнях видавництва «Versmė» про волості Литви, які виходять від 1994 року, наукові статті проходять рецензування, тож їх не слід називати популярними.

Фундаментальні праці, дослідження, унормування та популяризація власних назв, регіональні видання, збирання мовних фактів під час експедицій були й залишаються дуже важливими для Литви. Без словників, співавторкою яких є М. Размукайте, не можуть обійтися користувачі літературної мови, які хочуть наводити правильні форми топонімів і прізвищ та правильно ставити в них наголос. Користувачі державної мови не можуть обійтися й без унормованих традиційних топонімів Білорусі, Калінінградського краю, Латвії та Польщі; у їх збиранні й визначенні автентичних форм М. Размукайте зробила особливо великий внесок.

НАЙВАЖЛИВІШІ ПУБЛІКАЦІЇ МАРІЇ РАЗМУКАЙТЕ

1. Атлас литовської мови 1. Лексика, Вільнюс: Mokslas, 1977, 40–41, 82–86; карти № 6, 29–32. (Відп. ред. K. Morkūnas).

2. Словник литовських прізвищ 1–2, Вільнюс: Mokslas, 1985–1989 (підготувала текст літер C, Č, F, G, K (частково), L, R, S, T, U, V, Z, Ž до частини з поясненням походження). (Відп. ред. A. Vanagas).

3. Про одну-дві часові конструкції. – Культура мови 13, 1967, 30–34.

4. Риси морфології дієслова в говірках Гайде та Римше. – Околиці Гайде та Римше, Вільнюс: Vaga, 1969, 290–299.

5. Правильно вживаймо форми звертання. – Культура мови 20, 1971, 21–22.

6. Про походження імені Трайд(еніо). – Кернаве, Вільнюс: Vaga, 1972, 297–299.

7. Як запитати ім’я? – Культура мови 22, 1972, 14.

8. Прізвища мешканців околиць Кернаве. – Кернаве, Вільнюс: Vaga, 1972, 300–303.

9. Персонажі романів та їхні імена. – Культура мови 24, 1973, 53–56.

10. Псевдонім чоловічого чи жіночого роду. – Культура мови 26, 1974, 37–38.

11. До Пабраде чи Пабраде. – Культура мови 29, 1975, 75.

K. GARŠVA. Marijos Razmukaitės onomastikos darbai

299

12. Наголошування литовських прізвищ із суфіксом –енка. – Kalbos kultūra 33, 1977, 78.

13. Наголошування прізвищ із суфіксами –аускас і –інскас. – Kalbos kultūra 35, 1978, 60–61.

14. Форма числа в назвах місцевостей. – Kalbos kultūra 38, 1980, 64–66.

15. Нормативні форми назв деяких населених пунктів поза Литовською РСР. – Kalbos kultūra 38, 1980, 50–55.

16. Назви населених пунктів Литовської РСР, утворені суфіксальним способом від гідронімів. – Lietuvių kalbotyros klausimai 21, 1981, 199–205.

17. Ойконіми Литовської РСР, утворені суфіксальним способом від особових імен. – Lietuvos TSR MA darbai. Серія A, 2(83), 1983, 146–153.

18. Прізвища людей і назви міст. – Kalbos kultūra 46, 1984, 53–56.

19. Традиційні литовські відповідники назв історичних місцевостей Калінінградської області. – Kalbos kultūra 49, 1985, 73–80.

20. Назви місцевостей Литовської РСР і прикметники із суфіксом –цкуй, утворені від їхніх транскрибованих форм. – Kalbos kultūra 55, 1988, 74–79.

21. Апелятивні ойконіми Литовської РСР, утворені суфіксальним способом. – Lietuvos TSR MA darbai. Серія A, 3(104), 1988, 88–104.

22. Етноніми та назви населених пунктів. – Kalbos kultūra 56, 1989, 69–73.

23. Найхарактерніші словотворчі суфікси ойконімів Литовської РСР. – Lietuvos TSR MA darbai. Серія A, 3(108), 1989, 138–147.

24. Лексико-структурні особливості назв населених пунктів околиць Гервечяй. – Lietuvių kalbotyros klausimai 28, 1989, 77–83.

25. Онімний фонд околиць Дубичяй. – Dubičiai, Вільнюс: Mintis, 1989, 220–232.

26. Прізвиська мешканців Гервечяй. – Gervėčiai, Вільнюс: Mintis, 1989, 283–287.

27. Назви місцевостей краю Донелайтіса. – Kalbos kultūra 57, 1989, 63–71.

28. Про що свідчать зниклі назви сіл. – Kalbos kultūra 61, 1991, 67–71.

29. Литовські ойконіми, утворені від інших ойконімів. – Lituanistica 2(6), 1991, 53–60.

30. Наголошувати потрібно Kāpc̄iamestis. – Kalbos kultūra 63, 1992, 79–80.

31. Varėna, а не Varėnavas. – Kalbos kultūra 63, 1992, 82.

32. Поширення в Литві ойконімів, утворених від особових імен із патронімічними суфіксами. – Lietuvių kalbotyros klausimai 32, 1993, 133–165.

33. Литовські назви населених пунктів Варенавського району та прилеглих околиць. – Kalbos kultūra 64, 1993, 66–80 (у співавторстві з A. Vidugiriu).

34. Ойконімія Клайпедського краю. – Lietuvių kalbotyros klausimai 31, 1994, 152–162.

35. Зниклі назви литовських маєтків (місць розташування маєтків) та фільварків. – Kalbos kultūra 66, 1994, 82–93.

36. Ойконімія Малої Литви. – Lietuvininkų žodis, Kaunas: Litterae universitatis, 1995, 528–546.

300

KALBOS KULTŪRA | 84

37. Volynė, Voluinė ar kitaip? – Kalbos kultūra 67, 1995, 86–87.

38. Кілька зауваг про ойконімію Прусської Литви, утворену за допомогою суфіксів (і суфіксовану). – Питання литовського мовознавства 36, 1996, 74–82.

39. Назви населених пунктів околиць Купішкіса. – Купішкський край, Вільнюс: Varnas, 1997, 330–346.

40. Ойконіми Литви із суфіксами, утворені від особових імен. – Baltistica 32(1), 1997, 111–116.

41. Назви місцевостей Куршської коси та Куршської затоки. – Культура мови 69, 1997, 74–81.

42. Деякі особові топоніми околиць Обеляй і Кряунос. – Обе-ляй, Кряунос, Вільнюс: Versmė, 1998, 616–626 (спільно з K. Eigminu).

43. Назви місцевостей краю Дауґувене. – Край Дауґувене, Каунас: видавництво Університету Вітаутаса Великого, 1998, 37–41.

44. Ойконіми Литви із суфіксами. Автореферат докторської дисертації, Вільнюс, 1998.

45. Ойконіми із суфіксами, утворені від особових імен та апелятивних назв осіб. – Acta linguistica lithuanica / Питання литовського мовознавства 41, 1999, 159–201.

46. Рецензія. Віліюс Пятерайтіс. Топоніми Малої Литви та Тванксти, Вільнюс: Фонд Малої Литви. Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997, 607 с. – Acta linguistica lithuanica / Питання литовського мовознавства 41, 1999, 244–247.

47. Про походження та написання одного топоніма Гродненської області. – Культура мови 73, 2000, 117–118.

48. Кілька зауваг щодо дериватів ойконімів із суфіксами -inink- (діал. -inyk-), -nink- (діал. -nyk-), поширених у Литві. – Linguistica Lettica 8, 2001, 142–150.

49. Назви населених пунктів. – Люґумай. Стачюнай, Вільнюс: Versmė, 2001, 589–593.

50. Назви населених пунктів околиць Рагуви. – Рагува, Вільнюс: Versmė, 2001, 788–792.

51. Назви населених пунктів. – Велюона, Вільнюс: Versmė, 2001, 924–925.

52. Особливості творення складених ойконімів Литви. – Acta linguistica lithuanica / Питання литовського мовознавства 46, 2002, 121–130.

53. Словник наголошування топонімів, Вільнюс: Kultūra, 1994 (спільно з V. Vitkauskas).

54. Литовські традиційні топоніми, Вільнюс: Інститут видавництва наукової та енциклопедичної літератури, 2002 (спільно з A. Pangonyte).

55. Словник топонімів. Вільнюс: Інститут видавництва наукової та енциклопедичної літератури, 2002 (спільно з A. Pupkiu).

56. Реєстр назв околиць Відукле. – Відукле, Каунас: Товариство Симонаса Станявічюса, 2002, 1062–1071.

K. GARŠVA. Marijos Razmukaitės onomastikos darbai

301

57. Топоніми околиць Пелеси. – Литовці Лідського краю. Монографія 2, Каунас: Поліграфія та інформатика, 2002, 666–680.

58. Атрибутивні форми прикметника aukštas, aukštą у топонімах. – Культура мови 76, 2003, 63–66.

59. Назви населених пунктів околиць Середжюса. – Середжюс, Вільнюс: Versmė, 2003, 929–931.

60. Складені ойконіми Литви. – Балтійська філологія XII (2), 2003, 63–80.

61. Назви населених пунктів околиць Кведарни (походження та словотвір). – Кведарна, Вільнюс: Versmė, 2004, 865–869.

62. Рецензія. Аушра Жемене. Словотвір і походження прізвищ литовців Рагнітського повіту XVIII–XIX ст. (докторська дисертація, Вільнюс, 2004, 241 с.). – Archivum Lithuanicum 6, Вісбаден, 2004, 359–363.

63. Про кілька етимологій. – Onomastica Lettica 2, Рига, 2004, 144–151.

64. Поширення варіантів суфікса -išk- в ойконімах. – Культура мови 78, 2005, 171–174.

65. Назви населених пунктів із литовськими формами у волостях Сейни та Сувалки (особливості словотвору й походження). Gwary i onomastyka pogranicza polsko-wschodniosłowiańskiego, Білосток, 2006, 283–291.

66. Назви населених пунктів околиць Шилале (походження та словотвір). – Край Шилале, Вільнюс: Margi raštai, 2006, 617–620.

67. Назви населених пунктів околиць Папіле. – Папіле, Вільнюс: Versmė, 2006, 250–252.

68. Первинні, множинні та суфіксальні ойконіми Литви, утворені від гідронімів. – Lituanistica 1(73), 2008, 60–72.

69. Походження та словотвір назв населених пунктів Єзненської волості. Електронний текст, 2008, http://www.ll.lt.

70. Походження та словотвір назв населених пунктів Стаклішської волості. Електронний текст, 2008, http://www.ll.lt.

71. Назви населених пунктів околиць Лаукуви (з погляду словотвору та походження). – Laukuva, ч. 2. Вільнюс: Versmė, 2008, 395–398.

72. Щодо уточнення форм деяких топонімів. – Kalbos kultūra 81, 2008, 218–223.

73. Назви місцевостей парафії Паупіс. – Paupys, Каунас: товариство Симонаса Станявічюса, 2009, 160–163.

74. Про деякі суфіксальні ойконіми західної Литви. – Kalbos kultūra 82, 2009, 34–40.

Надійшло 12.12.2011

302

KALBOS KULTŪRA | 84