LIETUVIŲ KALBOS LEKSIKOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ПРО ВЖИВАННЯ ДЕЯКИХ ЖЕМАЙТСЬКИХ СЛІВ

V. VITKAUSKAS

У цій статті розглянуто кілька слів, характерних для частини певних жемайтійських говірок: čyrùlis «жайворонок», krūpis «ропуха», kūlis «камінь», pỹlė «качка», pūrai «озима пшениця». Зазначено їхні значення, похідні та вживання, а також порушено питання їхнього походження. На основі картотек «Словника литовської мови» та «Атласу литовської мови», а також записів автора статті на картах зображено ареал цих слів.

Cyrulis. Як одну з лексичних відмінностей жемайтійських діалектів від літературної мови (лм.) у філологічній літературі найчастіше наводять čyrùlis — жемайтійську назву жайворонка (Alauda arvensis). За матеріалами, наявними на сьогодні, слово čyrùlis у жемайтійських діалектах уживається на захід від лінії Laižuva – Mažeikiai – Nevarėnai – Telšiai – Žarėnai – Kvėdarna – Vainutas – Ž. Naumiestis – межа донінінків з західними аукштайтами до Німану – Labguva (див. рис. 1). Отже, слово čyrùlis нині знають усі донінінки, більша частина доунінінків (за винятком говірок околиць Vegeriai, Akmenė, Papilė, Viekšniai, Tryškiai, Eigirdžiai, Lauko Sodos, Luokė), а також дунінінки в околицях Švėkšna, Tenenius, Kvėdarna, Vainutas, Ž. Naumiestis. Це слово, але з іншим наголосом — cyrulỹs, знали також говірки західних аукштайтів Східної Пруссії в околицях Gilija, Labguva¹. У своїх творах його вживали M. Valančius, S. Daukantas, довгий час мешканець Жемайтії східняк Vaižgantas, періодична преса Клайпедського краю (наприклад, «Lietuviška Ceitunga») та ін. Це слово трапляється в багатьох фольклорних збірках (наприклад, у «Dainose» L. Rėza, «Patarlėse žemaičių» M. Valančius, у «Pasakose apie paukščius», виданих 1913 року, та ін.). Слово cyrulis зафіксоване у словниках Ch. G. Milkus, A. Juška, J. Šlapelis, так званого M. Nyderman та інших. Широко, з численними реченнями з писемних джерел і живої мови, слово cyrulis (cyrulỹs) подано у великому «Словнику литовської мови».

З нього видно, що наші говірки знають дві форми цього слова — čyrùlis (1) і cyrulỹs (3^b). На першому типі наголошення це слово вимовляють усі жемайти, що живуть на захід від лінії Laižuva – Telšiai – Rietavas – Kintai (за винятком околиць Klaipėda), а на третьому типі наголошення — говірки Žarėnai, Rietavas, Judrėnai, Veiviržėnai, Švėkšna, Ž. Naumiestis, Kintai, Šilutė, Rusnė, Klaipėda та литовських рибалок у Пруссії (див. рис. 1). Слово cyrulis, але з циркумфлексною інтонацією, знають також литовці села Ciskodas у Латвійській РСР².

¹ Žr. Lietuvių žvejų tarmė Prūsuose, Kaunas, 1933, p. 92.

² Žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, II (parengė Z. Zinkevičius), Vilnius, 1959, p. 289–290.

155

Похідних від слова cýrulis (cyrulỹs) небагато: cýrulė «кличка корови» (Tirkšliai), cyruliuoti «щебетати» (переважно про жайворонка) (Šatės), cyruliuoti «те саме»: cýrulis õ’nkštéi pavā-sari prā-ded cī’rōloute (Mosėdis), cýrulūtis «малий жайворонок» (Salantai)³ та ще одне-два похідні.

Щодо вживання цього слова слід сказати, що в зазначених жемайтійських говірках воно й досі дуже живе й уживається без заміни словами літературної мови. У багатьох місцевостях (наприклад,

Рис. 1. Поширення слова cýrulis (cyrulỹs) у діалектах литовської мови (1 — cýrulis, 2 — cyrulỹs)

в околицях Judrėnai, Veiviržėnai, Klaipėda, Priekulė, Dovilai, Skuodas, Mosėdis та ін.) старше покоління навіть не знає літературних слів vieversys, vyturys, а молодші носії діалекту часто також без вагань уживають жемайтійське слово cýrulis (ar cyrulỹs). Щоправда, на межах ареалу цього слова як паралельні форми вже поширюються слова літературної мови та східних жемайтійських говірок vieversys (в околицях Mažeikiai, Tirkšliai), vyturys (в околицях Tenenius). Молодь, яка відвідувала школу, на всій території вживання слова cýrulis (cyrulỹs) знає обидві літературні форми (vyturys, vieversys) і, розмовляючи з незнайомою людиною, яка говорить літературною мовою, уживає їх упереміш, як доведеться.

³ Plg. Lietuvių kalbos žodynas, II (red. J. Balčikonis), Vilnius, 1947, p. 28.

156

Слід сказати, що в деяких випадках слово čyrulis (čyrulỹs) виходить за межі свого ареалу: у переносних значеннях це слово знають жемайтські говірки в околицях Куршеная, Відсодіса, Рауденая, Папіле та ін., де воно означає: а) «якась мала тварина, людина», наприклад: vari·k tū čīrulī šalin. (Kuršėnai), kǭ·n tas čī·rulis padė·rps (Raudėnai) тощо; б) «глузливе прізвисько для незграбних, нездатних щось зробити підлітків», наприклад: čī·ru-li | nešīn (pintinę) | aš pabeñ·ksu pinti (Kuršėnai) тощо. Зі словом čyrulis (čyrulỹs), безперечно, слід пов’язувати й назву породи дрібних курей (лише з коротким голосним кореня) — ciruliūkai (ciruliūkas «маленький півник», cirulikė «маленька курочка»). Наприклад: tộ·r gaidō·ka cerplō·ka maž·za (Laukuva), jau· tas kaušēlis mušiet cirulikis vištas (Kuršėnai) тощо. У говірках Куршеная, Відсодіса, Шаукеная, Рауденая, Папіле, Тришкяя та ще в деяких жемайтських говірках, а також навіть в окремих сусідніх західноаукштайтських говірках (Жагаре, Шакина, Грузджяй та ін.), де птаха Alauda arvensis називають лише словом vieversys, широко поширені пастуші пісеньки, у яких замість звичного слова vieversys згадується čyrulis.

Етимологи вважають слово čyrulis куршським і порівнюють його з латиським cirulis⁴, відомим на всій території латиської мови й нормативним у літературній мові. Така думка ґрунтується на консонантизмі кореня слова, збігу наголосу з латиським відповідником, а почасти й на географії цього слова.

Своєю чергою, литовське (жемайтське) čyrulis (čyrulỹs) і латиське cirulis зіставляють із російським щуркать «цвірінькати», словенським čiriti «те саме» та ін.⁵ На мою думку, можна також навести литовське čirpti «цвірінькати, мекати», латиське cirkstēt «цвірінькати», можливо, і литовське čirkšti, що вже вказувало б на звуконаслідувальне походження слова čyrulis (čyrulỹs). На думку К. Бюги, литовське слово čyrulis у Ціскоді було запозичене з латиської ще тоді, коли латиші не перетворили циркумфлексний (падаючий) наголос на акутовий (висхідний)⁶.

Крупіс. Північні жемайти, на відміну від літературного литовського rupūžė (Bufo vulgaris), називають його словом krūpis (krūpė, krūpis ar krūpė). Так називають цю амфібію в жемайтських говірках на північ від Немірсети, Йокубава, Ендрєява, Тверая, Вєкшняляя, Шаукеная, Куртувеная, тобто майже в усіх донінінкайських говірках, за винятком околиць Гаргждая, Ендрєява, Ретава, Вейвирженая, Юдрєная, а також у дунінінкайських говірках в околицях Куршеная, Відсодіса, Куртувеная (див. рис. 2). Так само, як і в згаданих жемайтських говірках, цю амфібію словом krūpis називають і аукштайти, що живуть біля Жагаре, Скайстгіріса, Шакини, Кужяя, Грузджяя. До мови нашої художньої літератури це слово ввели письменниці Лаздину Пеледа та С. Чюрльонене-Кімантайте, які походили з цього краю. Воно зафіксоване у словниках С. Даукантаса, А. Юшки, А. Лаліса, Ю. Шлапеліса, М. Нідермана та інших. Найбільше матеріалу наведено в академічному «Словнику литовської мови», однак туди через недогляд потрапили речення з цим словом та його варіантами з говірок Панемуне́ліса (Рокішкський район), Жемайткеміса (Укмергський район), Вілкавішкіса, Шунскаса (Капсуцький район).

Як ми вже бачили, у різних говірках основа цього слова варіюється. Згідно з наявними на цей час матеріалами, донінінкайці, які живуть у чотирикутнику між Швянтої—Немірсетою—Жаренаями—Алседжяями, і всі дунінінкайці, вживаючи це слово для позначення амфібії Bufo vulgaris, кажуть krūpė ar krūpė (основа на ė), а решта донінінкайців — krū-

⁴ Див. K. Mūlenbacha Latviešu valodas vardnīca. Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, I, Rīgā, 1923—1925, p. 391.

⁵ Згадана праця, p. 391—392; E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, I, Heidelberg, 1962, p. 70.

⁶ K. Būga, згадана праця, p. 289—290.

157

пис або krūpis (ia-основа) (див. рис. 2). Таке варіювання основ у литовській мові є поширеним явищем, а в цьому випадку на появу форми з ė-основою могли вплинути слова varlė, rūpužė «таке прокляття», kūkūžė «те саме», piktvarlė «Bufo vulgaris», krūpvarlė «те саме» тощо. Західні говірки північних аукштайтів, у яких відоме це слово, вживають лише форму krūpis.

Окрім прямого значення (Bufo vulgaris), слово krūpis і в жемайтських, і в згаданих аукштайтських говірках дуже часто має інші, переносні значення. Передусім його вживають як м’яке лайливе слово, щоб сварити неслухняних дітей (у значенні «жабеня, шибеник»), і воно іноді буває спільного роду (substantivum commune): išėk / pažūrėk / ka tas krūpis i šūni nei-rūptu (Šakyna), kũr ta krūpis išėje (Šakyna), іноді substantivum mobile — поряд із формою krūpis чоловічого роду є також форма krūpė жіночого роду: akšin / pasakyt su / kũ tas krūpis padirba (Kuršėnai), nedūd ta krūpi galvaūs išukūti (Kuršėnai), tũn krū.pi rāda pūpūose (Raudėnai), dõuk tã krūpė i kã-ili e klausīs (Raudėnai) тощо.

Рис. 2. Уживання слова krūpis, krūpė у говірках литовської мови [1 — krūpis (Bufo vulgaris), 2 — krūpė (Bufo vulgaris), 3 — krūpis, krūpė (лише переносні значення)]

Крім того, слово krūpis (krūpis) може означати «маленька дитина, маленька людина, дрібна тварина або якийсь невеличкий предмет». У цьому випадку krūpis (krūpis) може

158

бути substantivum commune: kā tu krūpis būdams prieš toki vīra šoki (Šakyna), pažūrēt tōki krūpis | susitrāukus | susirāukus | nieka tē tōs žmogi̇stas nė (Šakyna), або substantivum mobile: tioks krū.pis tas vā.ks | bei mōndros (Mosėdis), ti̇uoki krō.pe špoulė.le ni šo.pȯnūote (Mosėdis), radāu tris kaušelius lizi̇ tiuokus krūpelūs (Kuršėnai), visā kruṗki dār | su vai.kū bešnekun.ti (Kuršėnai) тощо.

В обох цих переносних значеннях слово krūpis вживають також чимало тих жемайтських говірок, у яких плазуна Bufo vulgaris називають лише словом rūpkė, — це доунінінки поблизу Ендрієява, Вейвирженая, Юдренаїв, дунінінки поблизу Швекшни, Кведарни, Лауку́ви, Варняй, Ужвентіса, Павандене, Шаукеная (див. рис. 2). Таке ширше вживання слова krūpis у переносному значенні ніби вказувало б на те, що раніше, принаймні в частині цієї території, його могли вживати й у прямому значенні, хоча, з іншого боку, згадані говірки могли запозичити його і від своїх північних сусідів.

Слово krūpis (kriūpis), krūpė (kriūpė), уживане в переносних значеннях, має дуже багато похідних, утворень із різноманітними, іноді дуже рідкісними суфіксами. Напр.: krūpius,-ė «маленька дитина» (Шаукенай), krūpelis «лайливе слово» (Барстичяй), krūpėkšla «те саме» (Куршенай), гібрид krupėlka (як bobėlka, kumėlka тощо) «те саме» (Куршенай, Шакина), krūpena (kriūpena) «те саме» (Куршенай, Папіле, Рауденай, Жемайчю-Калварія та ін.), krupėža (kriupėža) «те саме» (Куршенай, Павандене, Жемайчю-Калварія та ін.), krūpkis «те саме»: tō:n krō.pke rē:ks mū:šte | pri svečū:n kē:kas (Юдренаї), kruplėža «те саме» (Варняй), kriūpšena «те саме» (Шате), krupūitis «те саме»: kropō.itē: | kropiežas | kāš par vīrā (Павандене) тощо. Крім того, жемайтські говірки мають чимало складних слів, у яких першим компонентом є корінь krup- (kriup-). Це такі лайливі слова, як (неясної будови, імовірно гібрид) krūpmaūšis | kriūpmaūšis (Куршенай, Шакина, Рауденай, Тришкяй та ін.), krūplaižis (Варняй), kriūpmurza (Шате), kriūpnagis (Калтіненай, Жемайчю-Калварія), гібрид kriupskūris (Шате) тощо; слова на позначення певних видів предметів, наприклад: kriūpkartūnis «такий ситець» (Шате), kriūpkelis «погана, вибоїста дорога» (Картена), kriūpkiaulės «свині певної породи» (Шате), kriūpvarlė «ропуха»: krōpvā.rle ruopūo (Швянтойї), kriūpvištė «маленька курка» (Шате), kriūpvikis «вика такого сорту» (Седа) тощо. Від кореня krup- (kriup-) часто утворюють дієслова, які зазвичай означають некрасиву, повільну ходу, наприклад: krupénti (Шате, Алседжяй), krupénti (Мажейкяй, Лауку́ва), kriupinėti (Калналис), krupinėti (словник А. Юшки⁷, Шилале, Вейвирженай), kriupýnoti (Калналис), krupinti (Калналис), krupinti (словник А. Юшки⁸) тощо.⁹

Впадає в око неоднорідність кореня в усіх цих словах: у згаданих словах одних говірок r твердий, а інших — м’який. Наявний матеріал показує, що слова з коренем kriup- уживаються лише в говірках околиць Швянтойї, Салантай, Калналіса, Моседиса, Скуодаса, Ілакія, Жидікай, Седи, а частково — Пікеліяй і Тиркшляй¹⁰. Ця межа лише частково збігається з ареалом слів типу krūauti, у корені яких уживається м’який r: твердий r у слові krūpis || krūpė та його похідних мають жемайтські говірки — Кретинги, Будріяй, Плунге, Папіле, Акмене, Мажейкяя, Вейвирженая, Юдренаї — і аукштайтські — Шакини, Ґрузджяй, Жагаре та інші — говірки, у яких у багатьох інших словах є м’який r, наприклад:

⁷ Žr. А. Юшкевич, Литовскій словарь, вып. третій, Петроградъ, 1922, p. 257.

⁸ Див. там само.

⁹ Матеріал цього розділу пор. із: Lietuvių kalbos žodynas, VI (відп. ред. J. Kruopas), Vilnius, 1962, с. 651, 652, 715, 716, 717.

¹⁰ У цих говірках кажуть krū.pis і krū.pis або krō.pe і krō.pe.

159

krõ.sa, krâ'ustuos (Вейвиржянай), srâ.unos, ruoksuojë (Юдренаї), krâus ~ kriaũjas (Тиркшляй), krâ'ui (Жагаре), krõkti (Шакіна) тощо, а це вже свідчить про пізніше пом’якшення r у цьому слові та його похідних у північно-західних жемайтських говірках. Про те саме свідчить і мало вживане в латиській мові слово krūpis¹¹.

Нині krūpis (або krūpė, krūpis, kriūpė) у згаданих жемайтських говірках є живим і дуже широко вживаним словом, на яке літературна мова й досі не справила і тепер не справляє особливо значного впливу. Особливо часто це слово та його похідні вживаються у згаданих переносних значеннях. Подекуди, на окраїнах ареалу слова krūpis (krūpė) (біля Куртувеная, Відсодіса, дуже рідко біля Луоке й Куршеная), поруч із ним уже вживають і слово rūpkė, яким частіше послуговується молодше покоління, а коли його вимовляють старші, то лише в прислів’ях. Напр.: i'sikābarā·va kā'p rūpki i' ruokūn.di (Куршенай) тощо. У всіх говірках доунінінкай і дунінінкай, де вживають слово krūpis або його похідні, слово rūpūžė є лише лайкою і з назвою істоти (Bufo vulgaris) мовці, мабуть, почали пов’язувати його тільки останніми роками, зі посиленням впливу літературної мови. Говірки аукштайтів, у яких вживають слово krūpis, паралельно називають цю тварину також словом rūpūžė. Тут це слово дедалі більше утверджується, витісняючи слово krūpis.

Крім згаданих діалектів литовської мови, так само Bufo vulgaris називають і латиші — krupis (рідше krupis¹²). У прусській мові вживалося слово crupeyle «жаба»¹³. Я. Ендзелін пов’язує латиське krupis (krupis) з латиським krupt «тріскатися, розколюватися», krūpis «ропуха», kraupa «кінський струп», а всі ці слова — зі старослов’янським krupa «крихта, уламок», давньоанглійським hruf «струп», hreof «шорсткий»¹⁴. У діалектах литовської мови, де є слово krūpis, його варіанти чи похідні, вживається також чимало інших слів із подібним коренем: krūpti «покриватися струпами, обсипатися прищами» (Куршенай, Трішкяй, Шакіна та ін.), kriūpti «т. с.» (Моседіс, Саланти та ін.), kriupūotas «покритий струпами, прищавий» (Шатес), nukrūpėlis «покритий струпами» (Куршенай), kriupytas «зв’язаний перлинним узором»: kūoks če tā·va nę·rtinis / a krūp·c (Моседіс) та ін.

Отже, жемайтське слово krūpis (krūpė, kriūpis ar kriūpė), яке раніше означало «покрита струпами, шорстка тварина», є спільним із відповідними словами латиської та давньопрусської мов і має відповідники в інших індоєвропейських мовах.

Kūlis. Замість слова akmuo, вживаного в литовській літературній мові та більшості наших говірок, жемайти, які живуть на захід від Жидиків, Седи, Тельшяй, Жаренай, Тверів, Паюріса та на північ від Вайнутаса, Жемайчю-Науместіса, Рамучяй, Шилуте й Русне (див. рис. 3), вживають слово kūlis. Це слово, властиве приморським дунінінкам, кведарнським і швекшнянським дунінінкам та більшості донінінків, уживали також у своїх творах автори, родом із цього краю, — А. Пабрежа, С. Даукантас, А. Косажевскіс; воно трапляється в багатьох збірниках фольклору: у добірці прислів’їв, доданій С. Даукантасом до «Abecela…», у «Прислів’ях жемайтів» М. Валанчюса, у «Казках» C. Jurkšaitis, у «Піснях жителів Клайпедського краю», «Литовських казках» А. Басановичюса, у VIII томі «Tautosakos darbai», у різних рукописних збірниках, що зберігаються в рукописному відділі Інституту литовської мови та літератури. Це слово зафіксовано також у різних мовознавчих виданнях, наприклад: у діалектних матеріалах А. Баранаускаса

¹¹ Žr. K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīca. Redigējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, II, Rīgā, 1925–1927, p. 287.

¹² Žr. K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīca, t. 2, ten pat.

¹³ Žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, I (parengė Z. Zinkevičius), Vilnius, 1958, p. 427.

¹⁴ Див. K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīca, II, там само. Докладніше про це див. також E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, 1, Heidelberg, 1962, p. 290.

160

у текстах, у словниках А. Юшки, Й. Шлапелі, М. Нідерманна та інших. Як слово Клайпедського краю, його внесли до словників Г. Г. Ф. Несельмана та Ф. Куршайтіса, але цим авторам слово kūlis, очевидно, було недостатньо відоме, тому там його подано не зовсім правильно — як іменник жіночого роду kulis,-ės15. Слово kūlis записане також у так званому рукописному словнику Краузе XVII ст.: Baltas Olos Kūlys тощо.

Стаття про слово kūlis є у великому «Словнику литовської мови»; його ареал позначено непогано, однак слід було звернути увагу на значення цього слова та

Рис. 3. Уживання слова kūlis у литовських діалектах (1 — kūlis «будь-який камінь», 2 — лише вислови girnų kūlys, girnakūlis)

не наводити прикладу з говірки Парінгіс (Ігналінський район), де це слово навряд чи вживається.

Можливо, сучасний ареал слова kūlis уже не цілком відповідає його ареалу в минулому. Більшість жмудинів, які вживають це слово, тепер уже добре знають литовське слово akmuo і досить часто ним користуються, пристосувавши його до системи інших іменників із приголосним стовбуром. Наприклад, в околицях Швекшни та Юдрена навіть найстарші носії діалекту, віком 70–80 років, і

¹⁵ Žr. G. H. F. Nesselmann, Wörterbuch der Littauischen Sprache, Königsberg, 1851, p. 208; F. Kurschat, Littauisch-deutsches Wörterbuch, Halle, 1883, p. 208.

11. Užsak. Nr. 174

161

навіть розмовляючи між собою, уже набагато частіше кажуть akmuo, ніж kūlis, а молодше покоління вживає тут слово kūlis лише у виняткових випадках. Отже, жмудинське слово kūlis, особливо у прямому значенні «камінь», почало зникати. Його витісняє слово akmuo, яке вживають у литовській літературній мові та переважній більшості наших діалектів. Що цей процес розпочався не вчора, засвідчують різні письмові джерела. Наприклад, автор «Žyvatai…», виданих у XVIII ст., пише так: lyipe prypylty siesis sudinus ysz akmenys, ira tay stotkas yszkule¹⁶, tynay… buwa du dydziu akmeniu arba kulu¹⁷. Слово akmuo вживав і Валанчюс (наприклад: Asz jam su duonu metu, ans man su akmeniu svijde, ar ne bjauri-bė¹⁸). З околиць Лаукюви, де слово kūlis здебільшого зникло¹⁹, А. Косажевський записав назву каменя stába kūl’s і назву поля Stabakūlė, про які К. Буґа пише: «Згаданий stába kūl’s — це stabo kūlis, тобто камінь, з якого (в давнину) зробили ідола»²⁰.

У тих жмудинських говірках, де замість літературного слова akmuo кажуть kūlis, є також чимало похідних і складних слів, утворених від цього кореня. Наприклад: kūlėtas «кам’янистий» (Ґеґренай), kūlija «кам’янисте місце» (Юдрена, Вейвиржена, Паланга, Барстичяй), kūliavà «річковий поріг» (Швекшна), kūlinis «кам’яний» (Плателяй, Шате, Бержорас, Прекуле та ін.), kūlgrauža, kūlgraužà «каміньотес» (Скуодас), kūlgraužis «те саме» (Паланга, Калналіс), kūlgrindà «дорога, вимощена камінням» (Кведарна), kūlgrindai а) «дорога, вимощена камінням» (Барстичяй), б) «таємна підводна дорога» (Плателяй), kūlkalìs «виробник кам’яних статуй» (Саланти), kūlkerpės «лишайники, що ростуть на каменях» (Моседіс, Паланга, Дарбенай), kūlmušis «каменяр» (Сауґос, Прекуле, Паланга), kūlskaldìs «те саме» (Картена), kūlmìldžiai «борошно, що обсипалося з жорен» (Ілакяй), kūlmìltės «те саме» (Барстичяй), kūlvelkis «призначений для перевезення каміння» (Шате), kūlvežis 1. «перевізник каміння»: a pẽnkis mėtūs ǵ.ns tẽn ežb.va oš kūlveži (Моседіс); 2. «призначений для перевезення каміння» (Шате) тощо²¹.

Слово kūlis або його похідні в деяких конкретних значеннях трапляються на більшій території, ніж згадана вище, тобто виходять за межі власного ареалу: багато жмудинів — усі дунінінки на схід від Жидиків, Неваранай, Тельшяй, Жаренай; дунінінки на схід від Кведарни, Паюріса, на північ від Шилале, на захід від Кражяй, Вайґуви, Куртувенай (див. рис. 3) — жорновий камінь (нижній камінь жорен) називають або словосполученням girnų kūlỹs (Акене, Папіле, Лайжува, Павандене, Шилале, Паюріс, Відсодіс, Вайґува, деякі села в околицях Куршенай та ін.), або складним словом girnākūlis (Леккава, Пікеляй, Тиркшляй, Неваранай, Тришкяй, Рауденай, Луоке, Варняй, Ужвентис, Лаукюва, деякі села в околицях Куршенай та ін.). Вислів girnų kūlỹs вживається також у північно-західних аукштайтських говірках Круопяй і Шакіна (імовірно, це запозичення з жмудинської в цих говірках). Як у згаданих західних жмудинських говірках kūlis замінюється словом akmuo, так і у говірках східних жмудинів та прилеглих до них північно-західних аукштайтів вислів girnų kūlỹs або girnākūlis уже часто, особливо поблизу Вайґуви, Куршенай, Ужвентиса, Папіле, Шакіни та ін., замінюють словами girnų akmuo, girnų akminas.

¹⁶ Див. Žiwatas Pona yr Diewa musu Jezusa Christusa… aprasitas Metusy Pona 1753 … Wilniaw… Metusy Pona 1787, с. 62.

¹⁷ Згад. праця, с. 213.

¹⁸ (М. Валанчюс), Patarlės Žemaičių, Тільзіт, 1867, с. 6.

¹⁹ В околицях Лаукюви нині вживається слово kūlýs зі значенням «нижній камінь жорен».

²⁰ Див. K. Būga, Dievai­tis „jodlum“ (prierašai), „Lietuvių Tauta“, 1, Vilnius, 1907, с. 214.

²¹ Plg. Lietuvių kalbos žodynas, VI (ats. red. J. Kruopas), Vilnius, 1962, p. 828–861.

162

З багатьох прикладів, наведених у статті, видно, що говірки знають дві форми цього слова: kūlis (2) і kūlys (4). Цікаво, що це слово наголошується за четвертою акцентною парадигмою саме в тих говірках, де воно вживається у складеній назві girnų kūlys. Це могло б свідчити про пізніше поширення цієї назви як терміна народної матеріальної культури у східних жмудських говірках і сусідніх із ними північно-західних аукштайтських говірках.

Крім згаданих жмудських говірок литовської мови, інші балтійські мови слова kūlis не мають. Це самобутнє жмудське слово, яке, як можна припустити, знали також курші.

Етимологи пояснюють це слово по-різному. К. Буга пов’язує його з литовським словом kūlynas «кущ, що виріс з одного пня», з куршською вимовою латвійського слова kūliens²². Водночас К. Буга опосередковано висуває думку про куршське походження слова kūlis.

Pylė. Žemaičiai, gyveną į vakarus nuo Židikų, Sedos, Alsėdžių, Žarėnų, Tverų, Laukuvos, Vainuto, Ž. Naumiesčio, Šilinininkų, skirtingai nuo lk. ir daugumos mūsų šnektų tiek naminę, tiek laukinę antį (Anas) vadina žodžiu pylė. Kaip matome iš pridedamo žemėlapio (žr. 4 pav.), žodį pylė vartoja visi donininkai, pajūriškiai dounininkai ir dūnininkų šnektos apie Kvėdarną ir Švėkšną (žr. 4 pav.). Šis žodis vartojamas ne tiktai minėtose šnektose, bet užfiksuotas ir įvairiuose rašytiniuose šaltiniuose. Jį randame S. Daukanto, Vydūno raštuose, Klaipėdos krašto periodinėje spaudoje („Lietuviškoje Ceitungoje“), atskiruose tautosakos rinkiniuose: „Klaipėdiškių dainose“, „Pasakose apie paukščius“ ir kt. Kaip Klaipėdos krašto anties pavadinimas žodis pylė pateikiamas P. Ruigio, Ch. G. Milkaus, G.H.F. Neselmano žodynuose. F. Kuršaičiui šis žodis buvo menkai težinomas (apie tai rašė ir K. Būga²³), o tai matyti iš netikslaus to žodžio užrašymo, esančio skliaustuose pylė,-ės ar pylis,-ies²⁴. Šį žodį į savo žodyną yra įtraukęs ir A. Juška, jį mini taip pat K. Jaunius. Į naujesniuosius žodynus žodis pylė retokai bepatenka: jis užrašytas tik vad. M. Nydermano žodyne, kur duotos dvi formos: pylė ir (kaip tarminė!) pylė.

Майже всі жмудини, які вживають слово pylė, наголошують його за другою акцентною парадигмою; лише поблизу Ретаваса та Шилуте воно зафіксоване з четвертою акцентною парадигмою. Напр.: tė·p kã·p kóki pi·lė kad ji ēit vi·tódama (Рамучяй, Шилутський район).

На всій території вживання слова pylė є також чимало його похідних. Найчастіше вживаються такі: pylinas «качур, селезень» (ареал цього слова майже збігається з ареалом слова pylė), pylūtis «каченя» (Швекшна, Юдренаї, Сауґос та ін.), pylėtis «те саме» (Моседіс), pylėna (pylėna) «качине м’ясо, качатина» (Юдренаї, Вейвирженай, Прекуле, Швекшна та ін.) тощо. На всій цій території відомі слівця pili «слово, яким кличуть качок» (Юдренаї, Ендрєявас), pil’ «те саме» (Швекшна, Плунге та ін.), pylėkšt «слово, яким заганяють качок» (Моседіс та ін.) тощо; вони вживаються і в багатьох говірках, які не знають слова pylė (див. далі).

Слово pylė зрозуміле і його значення відоме далеко за межами його ареалу, наприклад, поблизу Тиркшляй, Шяуле, Скаудвіле, Тришкяй, однак жмудини цих околиць усе ж його не вживають, кажучи лише ō·nę (Тиркшляй, Тришкяй, Шяуле), ā·nti (Скаудвіле) тощо. Це слово часто трапляється за межами свого ареалу в народних піснях. Напр.: plauki pi·lė·li

²² Žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, III (parengė Z. Zinkevičius), Vilnius, 1961, p. 209. Kaip žodžio kūlis kilmę aiškina E. Frenkelis žr. E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, 1, Heidelberg, 1962, p. 307.

²³ Žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, II (parengė Z. Zinkevičius), Vilnius, 1959, p. 514–515.

²⁴ F. Kurschat, Littauisch-deutsches Wörterbuch, Halle, 1883, p. 311.

11*

163

par nemunėli lendrelės laužė dama (Паграмантіс)²⁵, plaukė pylelė per ežerėlį (Упина, Шилальський район, навіть Паневежис)²⁶ та ін. Згаданими словами pili, pil’ (pil’) ar pȳli качок і каченят кличуть майже всі жмудини (крім околиць Тауразе та Расейняй), західні аукштайти на північ від Шяуляй, середні аукштайти поблизу Йонішкіса, східні — поблизу Лінкуви, Пакруойї, Пасваліса, Біржая. У жмудських говірках поблизу Куршенай, Павандене, Рауденай та ін. також уживається слово на позначення закликання качок pylėkš(t), pilėkš(t). Деякі жмудини, зазвичай не вживаючи слова pylė, від звуконаслідувальних слів pilì, pil’ (pil’), pȳli утворюють назви малих каченят pȳliai, pyliukai, piliukai, pylėlės,

Рис. 4. Уживання слова pylė у говірках литовської мови

pilinukai тощо. Напр.: čė rė·ks mõ·n pilė·ms (Ієсті) padiete (Векшняй), pi·likes pi·likes / lėsket mažilė·les / lėsket (Куршенай), padėk pelōkā·ms lė·ste (Відсодіс), a pilėlė palėsė (Рауденай) тощо. Це, мабуть, уже пізніше поширення цих слів, яке в деяких місцевостях, наприклад, поблизу Біржая, Пакруойї, Жеймеліса та ін., відбувалося, можливо, не без впливу латвійської мови.

У прусських німецьких говірках уживалося слово Pile «Rufname der Ente», яке зіставляють із литовським словом pylė, латвійським pile та словами інших німецьких говірок

²⁵ P. Jonikas, Pagramančio tarmė, Kaunas, 1939, p. 91.

²⁶ Приклади з картотеки «Словника литовської мови».

164

Bile²⁷. На мою думку, від німецького Pile виникло й слово pylė у творах К. Донелайтіса: Kišk žąsis, pylės, vištas į didelį puodą²⁸, адже географія цього слова не свідчить про те, що здавна його мали самі лише найпівденніші говірки Прусської Литви, тим паче що й сам К. Донелайтіс, мабуть, частіше вживає слово antis²⁹.

Більшість жмудинів, які вживають слово pylė, особливо молодше покоління, знають і литовське літературне слово ántis, яке вимовляють за фонетичними й морфологічними законами свого діалекту, тобто замінюють литовський дифтонг an на on і змінюють основу слова: ọ·nte (Швекшна, Алседжяй та ін.). Щоправда, це слово вони найчастіше вживають не в розмовах між собою, а з незнайомими людьми, які говорять якимось аукштайтським діалектом або літературною литовською. Дещо частіше слово ántė замість pylė вживають жмудинські говірки поблизу Алседжяй, Ілакіяй, Кведарни, тобто ті, що розташовані біля межі ареалу слова pylė. Те саме спостерігаємо і зі словом pýlinas: в околицях Швекшни, Кведарни, Ілакіяй, Жідікай та ін. частіше вже вживають слово gaigalas, хоча ще можна почути, особливо від старших носіїв діалекту, і pýlinas. Досить часто м’ясо anties (pylės) у деяких жмудинських місцевостях, де саму качку називають pyle, тепер уже називають словом ántiena. Напр.: ọ·ntienas sve-tė·ms devà·u (Моседіс).

Окрім жмудинських говірок литовської мови, цього птаха так само називають латвійці — pīle. Словами К. Бюги, «наголос показував би, що жмудини познайомилися з pylė від куршів»³⁰. Твердження К. Бюги про те, що слово pylė запозичене від куршів, цілком підтверджує географія його вживання (див. рис. 4). К. Бюга³¹, Я. Ендзелін³², а згодом Е. Френкель³³ пов’язують це слово з pīle східнопрусських німецьких говірок, болгарським пиле «курча», сербсько-хорватським pile «те саме», лужицьким pilo «каченя» та ін. М. Фасмер пов’язує латвійське pīle і литовське (жмудинське) pylė з російським пилюк «совеня», українським пилюк «гриф», сербсько-хорватським piljuga «яструб» та ін., підтверджуючи думку К. Бюги³⁴, що pylė може бути словом звуконаслідувального походження³⁵.

Були спроби вважати жмудинське слово pylė германізмом. Прихильник цієї теорії К. Алмінаускас³⁶ узяв неточно записану Ф. Куршайтісом форму цього слова pýlė (хоча в говірці самого Алмінаускаса вживається pýlė!) і пов’язав її виключно з вузьковживаним німецьким словом pile, зовсім не зважаючи на мовні факти інших мов — зокрема східно- та південнослов’янських. Інші мовознавці (К. Бюга, Я. Ендзелін, Е. Френкель, М. Фасмер) не вважають це слово германізмом.

Отже, pylė у жмудинських діалектах — давнє слово, ймовірно, запозичене ще від куршів і, найімовірніше, звуконаслідувального походження, яке має відповідники в інших індоєвропейських мовах.

Жито. Жмудини, які живуть на захід від Пікеляй, Седи, Тельшяй, Жаренай, Тверів, Кведарни, Жемайчю Науместіс, на північ від Шилуте й Русне, озимі пшеницю (Triti-

²⁷ Žr. H. Frischbier, Preussisches Wörterbuch..., II, Berlin, 1882, p. 143.

²⁸ Žr. K. Donelaitis, „Metai“, Vilnius, 1955, p. 91.

²⁹ Žr. J. Kabelka, Kristijono Donelaičio raštų leksika, Vilnius, 1964, p. 51.

³⁰ Žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, II (parengė Z. Zinkevičius), Vilnius, 1959, p. 300.

³¹ Min. veik., p. 514.

³² K. Mülenbacha Latviešu valodas vārdnīca. Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, II, Rīga, 1927–1929, p. 232.

³³ E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, 1, Heidelberg, 1962, p. 589, 590.

³⁴ K. Būga, min. veik., p. 300.

³⁵ M. Vasmer, Russisches etymologisches Wörterbuch, II, Heidelberg, 1955, p. 357.

³⁶ K. Alminauskis, Die Germanismen des Litauischen. Teil 1: Die deutschen Lehnwörter im Litauischen, Kaunas, p. 100.

165

(cum hiemales) називають словом pūrai (або рідше pūrai) (див. рис. 5). Це слово вживали письменники С. Даукантас і М. Валанчюс. Слово pūrai також трапляється в багатьох збірниках фольклору: у «Dainės Žemaičių» С. Даукантаса, «Klaipėdiškių dainose» тощо. Це слово записав Суткявічюс у рукописному литовсько-польському словнику, А. Юшка, К. Яунюс — у «Граматиці литовської мови»³⁷; у словничку 1916 року його записав Й. Яблонскіс, а у своїх працях його широко досліджував К. Буґа³⁸. Слово pūrai було відоме й Ф. Куршайтісу, але з неточного запису (purai, -ų³⁹) видно, що в його власному діалекті цього слова не було

Рис. 5. Уживання слова pūrai у литовських діалектах

У новіші словники це слово також включають (наприклад, до словника М. Нідермана, «Словника сучасної литовської мови» тощо).

Нині слово pūrai у згаданих жемайтських говірках, хоч старше покоління ще добре його пам’ятає і часто вживає, вже почало зникати. Особливо рідко його вживають у говірках Швекшни, Жареная, Седоса, Пікеляя та інших. Воно зникає, ймовірно, тому, що в тих самих говірках, де вживають слово pūrai, живе також слово

³⁷ Žr. K. Явнисъ, Грамматика литовскаго языка, Петроградъ, 1908—1916, p. 14.

³⁸ Žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, II (parengė Z. Zinkevičius), Vilnius, 1959, p. 388, 527.

³⁹ F. Kurschat, Littauisch-deutsches Wörterbuch, Halle, 1883, p. 336.

166

kviečiai, тобто «яра пшениця»⁴⁰; крім того, останнім часом особливо посилився вплив літературної мови та взаємодія із сусідніми діалектами. Люди, які прибувають з інших місцевостей Литви до ареалу вживання слова pūrai, особливо фахівці сільського господарства, зовсім не вживають цього слова й навіть не дуже розуміють, що воно означає. Обидва різновиди пшениці вони називають одним словом — kviečiai. Місцеві жителі поступово починають наслідувати їх, і в згаданих говірках утверджується норма літературної мови kviečiai.

У говірках слово pūrai найчастіше має акцентну парадигму 4, але в деяких місцевостях наголошується за другою акцентною парадигмою — pūrai (Кведарна, Клайпеда, село Скляусте в околицях Жидиків тощо). Така зміна акцентних парадигм у литовській мові — звичайне й поширене явище; наприклад, у літературній мові та багатьох говірках kaulai, а місцями, наприклад у говірці Кельме, kaulai; у літературній мові та багатьох говірках diržai, а в Шакині, Жагаре та інших місцевостях diržai; у літературній мові й переважній більшості говірок pūodai, а в Шакині, Жагаре та інших місцевостях puodai⁴¹; замість слова kráuklai, уживаного в Алседжяї та Вейвирженаях, наприклад, у говірці Кведарни є krauklai тощо. У Пікеляях і Жидикаях, тобто в говірках біля межі ареалу слова pūrai, де це слово вже зникає і часом, можливо, випадково асоціюється зі словом pūras «міра ваги зерна»⁴², кажуть також pūrai (поряд із pūrai). Такий мовний факт, що трапляється на дуже невеликій території, імовірно, є новим явищем, і навряд чи з нього можна робити якісь далекосяжні висновки⁴³.

У піснях це слово відоме дещо ширше. Наприклад, воно трапляється у «Литовських піснях» А. Юшки. Зі стилістичних міркувань це слово вжито також у перекладі «Іліади» Гомера 1930 року (щоправда, помилково, мабуть, із коротким голосним кореня). Однак у літературній мові це слово не прижилося і всюди розглядається як вузьковживаний діалектизм.

Похідних від слова pūrai небагато: записано лише слово pūrena (pūrienė) «місце, де росла озима пшениця, pūrai». Його знаходимо в рукописній частині словника А. Юшки, у картотеці великого «Словника литовської мови», де його записано в околицях Алседжяї, Плунге та Швекшни.

Жемайтське слово pūrai має відповідник у латиській мові — pūri, рідше pūri⁴⁴ (основа на -ia, як припускають, виникла під впливом rudzi, kvieši⁴⁵), а також слова того самого кореня у давньопрусській мові⁴⁶. Латиське pūri (pūri), за словником Мюленбаха—Ендзелінса, є діалектизмом, уживаним у західній частині Латвії — у сучасних районах Лієпаї, Талсі, Айзпуте, Тукумса, Салдуса та Кулдіги. Циркумфлекс у латиському слові pūri свідчить про колишній наголос на закінченні; отже, за наголосом воно повністю збігалося з жемайтським pūrai. Етимологи пов’язують латиське pūri, литовське (жемайтське) pūrai із давньослов’янським пы́во «пшениця, просо», сербсько-хорватським pir. «такий au-

⁴⁰ Пор. А. Сабаляускас, Относительно происхождения названий растений в балтийских языках, „Rakstu krājums veltījums akad. prof. dr. J. Endzelīnam…“, Rīga, 1959, p. 222.

⁴¹ Див. A. Jonaitytė, Šakynos tarmės daiktavardžio kaita, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, II, Vilnius, 1960, p. 99.

⁴² Див. А. Сабаляускас, там само.

⁴³ Див. S. Karaliūnas, Baltų ir slavų akcentuacijos klausimai (rec.), „Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida“, Vilnius, 1964, p. 235. Див. там само й опис географії форми pūrai, наведений на підставі не зовсім точних записів.

⁴⁴ Див. K. Mühlenbacha Latvieu valodas vārdnīca. Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, III, Rīgā, 1927–1929, p. 449.

⁴⁵ Там само.

⁴⁶ Див. А. Сабаляускас, зазначена стаття, с. 223.

167

галас (Triticum spelta)», чеське pýr «такий бур’ян (Agriopyrum repens)», грецьке πυρός «пшениця»⁴⁷ тощо. Оскільки за своїм географічним поширенням і повною відповідністю латиському слову з тим самим значенням жмудське pūrai збігається з ареалами інших слів очевидного куршського походження (наприклад, cīrulis, pyle), цілком можливо й правдоподібно, що жмудське слово pūrai (рідше pūrai ar pūrai) має куршське походження і відповідники в інших індоєвропейських мовах. Куршське походження жмудського слова pūrai може підтверджувати також ареал латиського слова pūri (pūri), який майже збігається з територією латиських говірок, що зберегли куршські релікти⁴⁸.

ЩОДО ВЖИВАННЯ ДЕЯКИХ ЖМУДСЬКИХ СЛІВ

В. ВИТКАУСКАС

Резюме

У статті розглядаються окремі слова, характерні лише для частини жмудських говірок: cīrulis (cīrulys) «жайворонок» (літ. мовою vieversys, vyturys), krūpis (krūpė, krūpiš, krūpė) «жаба» (літ. мовою gīpūžė), kūlis «камінь» (літ. мовою akmuō), pylė (pylė) «качка» (літ. мовою antis), pūrai (pūrai, pūrai) «озима пшениця» (літ. мовою kviečiai), значення цих слів, їхні варіанти та похідні від них слова. На картах показано ареали цих слів за матеріалами картотек «Словника литовської мови» АН і Атласу литовської мови, а також за записами автора цієї статті.

На підставі аналізу всього зібраного матеріалу зроблено такі висновки:

1. Cīrulis «жайворонок» — це куронізм (релікт мови куршського племені); слово звуконаслідувального походження, що має відповідники в інших індоєвропейських мовах. Воно й досі живе й часто вживається у відомих жмудських говірках.

2. Krūpis «жаба» — спільне слово з латиським krupis «жаба» та давньопрусським crupeyle «жаба»; воно має відповідники й в інших індоєвропейських мовах. Уживання й поширення цього жмудського слова досі не зазнало жодних змін під впливом норми літературної мови gīpūžė.

3. Kūlis «камінь» — слово, характерне лише для частини жмудських говірок; свого часу воно, можливо, вживалося й у мові куршського племені. Нині слово kūlis виявляє виразну тенденцію до зникнення — його вже часто замінює нормативне слово літературної мови akmuō.

4. Pylė «качка» — куронізм, найімовірніше, звуконаслідувального походження. Це ще живе, часто вживане слово, але вже помітна незначна тенденція до його зникнення: його поступово витісняє нормативне слово літературної мови antis.

5. Pūrai «озима пшениця» — куронізм, що має відповідники в інших індоєвропейських мовах. Під впливом літературної мови та інших говірок, у яких цього слова немає, pūrai витісняється літературним словом kviečiai, однак представники старшого покоління носіїв говірки ще добре знають його й досить часто вживають.

⁴⁷ Див. K. Mülenbacha Latviešu valodas vārdnīca, III, с. 449, 450; E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, 2, Heidelberg, 1962, с. 657.

⁴⁸ Plg. latvių tarmių žemėlapi kn.: M. Rudzīte, Latviešu dialektoloģija, Rīga, 1964, p. 408.

168

LIETUVIŲ KALBOS LEKSIKOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ПРО ЛІТЕРАТУРНУ ФОРМУ ДЕЯКИХ ЛЕКСИЧНИХ ДІАЛЕКТИЗМІВ

J. KLIMAVIČIUS

Визначення літературної форми лексичних діалектизмів іноді може бути проблематичним. У деяких випадках знання фонетичних закономірностей діалекту може бути недостатньо, оскільки, спираючись на них, можна здійснити подвійне або потрійне відновлення. Тоді на допомогу приходять географія слова та етимологія. Спробуємо проілюструвати це кількома виразнішими прикладами.

На території східних дзуків уживається назва страви — товченої картопляної каші — з такими діалектними варіантами: ciulčienė Lkm (Gmž), Dglš, Vdš, Ml, Dkšt; ciulčienis Švnč, Prng, Ml; cilčienė Tvr, Dsn, Ml; cilčienis Tvr, Ad, Dglš, Plš, Švnč²; ciuncielius Prng; cinčielius Dkšt, Rš, Dglš; cincielis Dglš.

Як слід передати всі ці варіанти літературною мовою?

У II томі «Словника литовської мови» (Vilnius, 1947) як заголовні слова наведено cilčienė Tvr, cilčienis (< tiltienis?) Dglš, cinčielius Rš, Dkšt, cincielis Dglš і čilčienis Švnč, Plš, čiulčienis Prng, Švnč, čiulčienė Lkm (Gmž), Dglš. У картотеці «Словника литовської мови» знаходимо також tiltienė Dsn (K. Būg), Ml, Švnč і tiltienis J. Balč (відновлено з cilčienis OG67 та OG365). Отже, маємо три способи передавання: c ~ c, c ~ č і c ~ t³. Така потрійність неможлива.

Насамперед неможливий третій варіант (c ~ t). Так можна було б відновити форми з Tvr, Ml, Švnč, але таке відновлення неможливе на території (Dglš, Plš, Dkšt, Rš, Vdš, Lkm, Prng), де немає так званого другого дзукання (c < t)⁴. Отже, географія слова свідчить, що форми tiltienė, tiltienis неможливі.

Значно складніше питання — чи можна в цьому випадку прийняти дзуцьке c ~ č, чи слід залишити c. Водночас потрібно встановити, як співвідносяться варіанти ciulčienė і cilčienė,

¹ У статті вжито скорочення зі «Словника литовської мови».

² У картотеці «Словника литовської мови» є одна картка з формою cilčienio з Marcinkonys. Помилково це слово (~ čilčienis) з названого населеного пункту потрапило й до II тому. Такого не може бути. По-перше, цього слова не знають інші західні дзуки, які вживають grūdėliai~grūdėlius «товчена картопляна каша (іноді з конопляним насінням або маком)» Mrc (Zervynos), Vrn, Knv, Dv, Lš, Lzd, Lp, Nč, Rod, Plš. По-друге, західним дзукам не властиве й інше слово, вжите в реченні, čiulė~čiulė, ареал якого збігається з ареалом назви страви східних дзуків, яку ми розглядаємо.

³ Навіть у тих самих авторів в одних випадках відновлено одну форму, в інших — іншу. Напр., у K. Būga: tiltienė Dsn і čiulčienė Lkm (Gmž), у J. Balčikonis: cilčienis Tvr і tiltienis Tvr (OG67 та OG365).

⁴ Тому питання про cilčienis (< tiltienis?) Dglš («Словник литовської мови», II) порушується безпідставно.

169