MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV(1985)

ОЯР БУШ, ЮРІС БАЛДУНЧИКІС

ПРО КРИТЕРІЇ ВИОКРЕМЛЕННЯ ЛЕКСИЧНИХ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМІВ (ПЕРЕВАЖНО ЄВРОМОВНОГО АРЕАЛУ)¹)

Для сучасної епохи, епохи науково-технічної революції, характерне дуже значне кількісне зростання та функціональна експансія шару так званої інтернаціональної лексики майже в усіх розвинених мовах (певною мірою виняток становлять мови, у яких традиційно сильні пуристські настрої, як-от ісландська, фінська, угорська, однак і цим мовам не вдається повністю залишитися осторонь панівної тенденції). Особливо активно процес інтернаціоналізації лексики відбувається протягом останніх 20—30 років. До цього ж часу належать усі найсерйозніші спроби лінгвістичної інтерпретації інтернаціональної лексики. На зміну первісному інтуїтивному відчуттю специфіки цього шару лексики прийшло інтенсивне мовознавче вивчення його.

Однак для успішного наукового аналізу необхідне чітке уявлення про межі об’єкта такого аналізу. Щодо лексичних інтернаціоналізмів цього поки що немає: уявлення про критерії виокремлення цього шару різняться не лише в різних авторів, а й нерідко в різних працях того самого лінгвіста. Часткове, але наочне уявлення про ці відмінності можна отримати, зіставивши визначення інтернаціоналізмів в енциклопедіях (БСЭ, БелСЭ, LPE) або, наприклад, ознайомившись із різною інтерпретацією об’єкта свого дослідження авторами колективної монографії, присвяченої інтернаціоналізмам ² (В. В. Акуленко, Ю. А. Жлуктенко, Э. Г. Туманян та ін.). Звичайно, усі визначення інтернаціоналізмів мають і деякі спільні елементи, що відображають основну ознаку слів цієї категорії — певну спільність зовнішньої форми та смислового змісту взаємно відповідних лексем різних мов. Таке формулювання відповідає тому напівінтуїтивному уявленню про сутність лексичних ін-

¹ Позначення «євромовний ареал» точніше відповідає суті явища, ніж зазвичай уживані в тому самому значенні «європейський ареал» або «європейсько-американський ареал».

² Интернациональные элементы в лексике и терминологии.— Харьков: Вища школа, 1980.— 208 с.

34

тернаціоналізмів, яке на цей час уже склалося в мовознавстві (і певною мірою може бути назване інваріантом різних визначень). Розбіжності стосуються переважно окреміших моментів, однак саме від них залежить проведення межі інтернаціональної лексики, можливість сформулювати більш чи менш чіткі критерії розпізнавання та виокремлення цієї лексики.

Розмитість меж значно утруднює наукове осмислення цього шару лексики, тому автори статті зробили ще одну спробу уточнити ці межі (залучивши досвід вивчення мов порівняно нечисленних народів). Для цього довелося шукати розв’язання деяких окреміших питань: 1) про співвідношення питомих і запозичених елементів в інтернаціональній лексиці; 2) про ареальну характеристику інтернаціональної лексики, включно з визначенням мінімальної межі поширення інтернаціоналізмів; 3) про тематичну характеристику інтернаціональної лексики, включно зі з’ясуванням відносин між інтернаціональною та екзотичною лексикою.

В. В. Акуленко вважає можливим вважати лексичними інтернаціоналізмами подібні за значенням і формою слова споріднених мов навіть тоді, коли ці слова в усіх цих мовах належать до генетично спільної лексики³. Отже, інтернаціоналізмами «найближчого поширення» могли б вважатися, наприклад, лит. ирё «річка» і латис. ире або ест. і фін. рӓӓ «голова». Таке трактування цілком не відповідає внутрішній формі (етимології) терміна, однак навряд чи його можна визнати доцільним з огляду на усталене в науці уявлення про лексичні інтернаціоналізми як переважно запозичені слова (пор.: «…для кожної конкретної мовної системи інтернаціоналізми — це переважно запозичення…» — Ю. А. Жлуктенко⁴). Водночас безумовно виправданою й обґрунтованою є думка В. В. Акуленка: такі генетично споріднені слова зі схожими значенням і формою слід виокремити в особливу категорію, щоб вони стали предметом спеціального дослідження. Вдалою є також запропонована ним модель утворення відповідних термінів, наприклад: інтерслов’янізми, інтерскандинавізми, інтертюркізми⁵; аналогічно можна утворити такі назви, як інтербалтизми, інтерфіннізми, інтеріндоєвропеїзми. Цю саму модель можна використати для слів зі схожими значенням і формою в кількох мовах у межах однієї держави, наприклад, інтерюгославізми (але: інтерпівденнослов’янізми — генетично спільні слова південнослов’янських мов), інтеркитаїзми тощо. У тому самому аспекті, мабуть, можна говорити й про інтерсовєтизми. Правомірність же позначення «інтернаціона-

³ Інтернаціональні елементи в лексиці й термінології, с. 27, 37.

⁴ Там само, с. 47.

⁵ Там само, с. 27.

35

«інтернаціоналізми радянського ареалу» ще потребують уточнення у світлі формування єдиного радянського народу.

Називаючи інтернаціоналізмами переважно лише запозичення, слід чітко уявляти собі ще один момент, пов’язаний із відношенням між запозиченим та питомим: у «малих» мовах усі лексичні інтернаціоналізми (за поодинокими винятками) є запозиченнями, тому в інтерлінгвістичному зіставленні їх можна розглядати як особливу підгрупу запозиченої лексики, певною мірою тотожну так званим «іншомовним словам»; під час аналізу ж лексики тієї чи тієї «великої» мови доводиться особливо враховувати своєрідність слів, які з ареального погляду є лексичними інтернаціоналізмами, однак у цій мові належать до питомої лексики⁶.

Відповідно до суто «етимологічного» погляду на термін «інтернаціоналізми» слова інтернаціональної лексики (так звані полілексеми) можуть бути представлені навіть лише у двох мовах⁷. Існують і інші пропозиції щодо мінімальної межі поширення інтернаціональної лексики (євромовного ареалу); найчастіше як критерій висувають наявність інтерлексеми у трьох мовах міжнародного значення (англійській, німецькій, французькій, іспанській, італійській, російській)⁸. На нашу думку, доцільно врахувати особливість інтернаціоналізмів як переважно запозичених слів і сформулювати це так: слово (полілексему) можна назвати інтернаціоналізмом євромовного ареалу, якщо воно як запозичення представлене принаймні у двох мовах міжнародного значення або в одній мові міжнародного значення і не менш ніж у двох інших мовах (не цілком зрозуміло, як оцінювати полілексему, запозичену в низці невеликих мов, але не представлену як запозичення в жодній із мов міжнародного значення). При цьому не слід забувати, що будь-яка полілексема, природно, наявна і в тій мові (тих мовах), у якій вона належить до питомої лексики або в якій її було створено (чи вона набула сучасного значення).

З огляду на критерій поширеності полілексеми доцільно виокремити два підтипи інтернаціональної лексики: субареальний та ареальний. Мінімального поширення достатньо, щоб віднести лексичний інтернаціоналізм до субареального підтипу; для віднесення ж до ареального підтипу полілексема має бути представлена щонайменше в одній мові міжнародного значення кожної з трьох найбільших європейських груп індоєвропейської сім’ї мов (герман-

⁶ Пор.: Сорокин Ю. С. Развитие словарного состава русского литературного языка в 30—90-е годы XIX века. — М.—Л., 1965, с. 158.

⁷ Інтернаціональні елементи в лексиці й термінології, с. 15.

⁸ См. Laua A. Latviešu leksikoloģija. — Rīga: Zvaigzne, 1981, 114. lpp.

36

ської, романської, слов’янської; у цьому разі до шести названих вище мов можна прирівняти також польську і, можливо, шведську). Полілексема може бути представлена і в мовах двох або кількох ареалів, наприклад євромовного та індійського. Якщо лексичний інтернаціоналізм трапляється в мовах (мові) іншого ареалу, його можна віднести до трансареальної інтернаціональної лексики ⁹; якщо слово є ареальним лексичним інтернаціоналізмом у двох (або більше) ареалах, воно входить до складу біареальної (поліареальної) інтернаціональної лексики. Імовірно, під час виокремлення лексичних інтернаціоналізмів не слід враховувати лексеми, представлені лише в найпериферійніших підсистемах тієї чи тієї мови, однак це питання ще потребує подальшого вивчення. Зокрема, навряд чи можна в цьому аспекті цілком ігнорувати такий пласт лексики, як загальний сленг; великий інтерес становить також спеціальний сленг моряків, у якому широко використовуються лексичні запозичення (особливо англіцизми). Мабуть, у низці випадків має сенс говорити про інтерсленгізми, хоча така категорія неминуче перетинатиметься з рештою інтернаціональної лексики.

Іноді виокремлення лексичних інтернаціоналізмів зумовлюється також тематичними критеріями, причому інтернаціоналізмами визнають лише слова термінологічного характеру (БСЭ; БелСЭ) або слова, що позначають поняття міжнародного масштабу¹⁰. На думку А. Лау, така постановка питання є неприйнятною, оскільки підміняє мовні факти категоріями логіки¹¹. Щоправда, значення слова — це, безумовно, мовний факт, однак справді доцільніше вважати тематичну специфіку вторинною, такою, що розкривається під час аналізу тієї інтернаціональної лексики, яку виокремлено на основі вже сформульованих критеріїв. Водночас особливого підходу потребують екзотизми, які або не слід включати до складу інтернаціональної лексики, або ж слід розглядати як її вельми своєрідну частину ¹² через «обов’язковість» їхнього запозичення під час опису відповідних реалій.

Отже, доцільно визнати основним критерієм виокремлення лексичних інтернаціоналізмів поширеність запозичення (керуватися слід саме доцільністю чи недоцільністю, оскільки інтернаціональна лексика — це все-таки категорія радше мовознавча — і, звичайно, інтерлінг-

⁹ Пор.: Baldunčiks J. Anglicismu funkcionālais raksturojums mūsdienu latviešu valodā.— LPSR ZA Vēstis, 1981, Nr. 11, 64. lpp.

¹⁰ Акуленко В. В. Существует ли интернациональная лексика? — ВЯ, 1961, № 3, с. 61. Впоследствии В. В. Акуленко, по-видимому, от этого критерия отказался.

¹¹ Laua A. Латвійська лексикологія, с. 114.

¹² Пор.: Крысин Л. П. Иноязычные слова в современном русском литературном языке.— М.: Наука, 1968, с. 47.

37

вістична, ніж мовна). При цьому пропонується такий набір мінімальних вимог, необхідних для віднесення слова до інтернаціональної лексики конкретного (євромовного) ареалу: лексичними інтернаціоналізмами є об’єднані схожістю значення й форми слова різних мов, запозичені щонайменше у двох мовах міжнародного значення або в одній мові міжнародного значення й не менш ніж у двох інших мовах.