Словарь современного русского литературного языка. М.; Л., 1957. Т. 6 Тлумачальны слоўнік беларускай мовы. Мінск, 1979. Т. 3. Финско-русский словарь / Сост. Й. Вахрос, А. Щербаков. М., 1975. Чешско-русский словарь / Под ред. Л. В. Копецкого, Й. Филипа, О. Лепки. М.; Прага, 1973. Т. 1.

Вимова твердого r замість м’якого в жемайтських говорах

1. Твердіння приголосного r перед голосними переднього ряду є закономірною фонетичною особливістю деяких східних і південних аукштайтських говірок. Воно докладно описане у Z. Zinkevičius (1966, p. 165—166, 519) та Ž. Urbanavičiūtė (1970, p. 61—65; 1971, p. 55—69), див. LKA II 87 žem.

У жямайтських говірках також спостерігається певне варіювання твердого й м’якого r. Фактично це зовсім інший тип «твердіння» чи «пом’якшення», ніж в аукштайтському діалекті, адже на жямайтські говірки поширюється так зване йотоване пом’якшення r, а також заміна приголосних, пом’якшених у такий спосіб, твердими.

Таке фонетичне явище жямайтського діалекту вже привертало увагу наших діалектологів (Зинкявичюс, 1973, p. 93—97). Чимало конкретних фактів наводить Z. Zinkevičius, намагаючись указати також їхнє географічне поширення (Zinkevičius, 1968, p. 153—156). Подібно про це пише і V. Grinaveckis, приділяючи більше уваги вимові м’якого r та географії цього правила, наводячи багато фактів, у яких простежуються різні аналогії / dràu-ks — drìaugas «друг», ùždraude — ùždraudė та ін. / (Grinaveckis, 1973, p. 313—316), водночас наголошуючи, що подекуди це «безперечно, нове явище» (Grinaveckis, 1973, p. 316). Цим фонетичним явищем тепер зацікавився і A. Girdenis, особливо звернувши увагу на часту вимову твердого r у північно-східних жямайтських (дунінінкських варнішських) говірках, де «таке цілком регулярне [розрядка A. Girdenis] явище може бути лише фонетичного походження» [розрядка A. Girdenis] (Girdenis, 1980, p. 34). Звичайно, шкода, що «Атлас литовської мови» не ставив за мету дослідити це явище; такого питання не включили до програми (окремі слова trobà, riogsóti можуть не дати повного уявлення про географію дії цього правила).

2. Під час укладання «Словника північно-східних дунінінкських говірок» (Vitkauskas, 1976) та загалом дослідження південного жямайтського діалекту накопичилося справді чимало прикладів, у яких сполучення звуків *rìa, *rìau, *rìu, *rìū, *rìo у корені в багатьох досліджених говірках, на відміну від літературної мови, аукштайтських і навіть жямайтських говірок, перетворилися на ro, rau, ru, rū, ruo, а не rio, riau, riu, riū, rio. Тут розглянемо, як дунінінки (варнішки) з говірок Куршеная (Шяуляйський р-н), Відсодіса, Ужвентіса (Кельмеський р-н), Павандене та Векшняй (Тельшяйський р-н), досліджених докладніше, вимовляють багато таких слів.

Там зафіксовано: braũ.nà Krš, Užv, Vds || brãũnà Pvn, Vkšn «край», gráu-t'į Krš || grã.ut'ė Pvn, Užv, Vds, Vkšn «руйнувати», graus't'in'is Krš || graus't'l.n'is Pvn, Užv, Vds, Vkšn «грім, гроза», grúov'im's Krš || grúov'ems Užv, Vds || grúov'ė.ms Pvn, Vkšn «руйнування», gruy'iėsà Krš || groy'ėsà Pvn, Vkšn «руїни», grú.t'i Krš || grú.t'e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «падати», gruy'in'let'į Krš || groy'e-n'let'e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «руйнуватися, розвалюватися», grúov'i:s Krš || grúov'i:s Pvn «рів», karùm'en'i Krš || karùm'en'e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «військо», старшого покоління

208

k’eturiol’eka Krš || k’etərñol’eka Pvn, Vkšn¹ «чотирнадцять», kraũ.nas Krš, Užv, Vds || krãṇas Pvn, Vkšn (і b’r’ė’it’krãun’is Pvn, Vkšn) «край» («край оленя»), krãukšlas Vkšn «грудка, грудкуватий камінь», kraũ.š’us Krš || kraũ.š’os Užv, Vds || krãũ’os Pvn, Vkšn «груша, схил», kraũš’it’i Krš || krauš’it’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «бити, штовхати» (пор. kriaũšyti LKŽ VI 569–570), kruok’in’t’i Krš || krũo-k’in’t’e Užv, Vds || krũok’.n’t’e Pvn, Vkšn «крикнути, змусити плакати», kruõk Krš, Užv, Vds || krũok Pvn, Vkšn «кричить, плаче», kruõkšena Krš, Drv «плач», kruók-l’ i’s «плакса», krukš’iet’i Krš || krǫks’iet’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «хрюкати», krùks’i Krš «хрюк, свиня», krū-kt’i Krš || krū-kt’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «хрипіти, скаржитися, стогнати, верещати», запозичення krãk’is Krš || krù.k’is Pvn, Užv, Vds, Vkšn «крик», krã. uklã Krš || krã. uklã Pvn, Vkšn «черепашки» (і pakrã. ukl’e || pakrã. ukl’ė «черепашки навколо»), ruõg’l’in’iet’i Krš || ruõg’l’en’iet’e Užv, Vds || rũõg’l’en’iet’e Pvn, Vkšn «ходити туди-сюди, прогулюватися», ruokšuot’i Krš || ruokšuot’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «стирчати», ruõg’l’en’t’i Krš || ruõg’l’en’t’e Vds, Užv «змушувати ходити туди-сюди», skraũ.dà Krš, Užv, Vds || skrãudã Pvn, Vkšn «кривда», skraũ.s’t’i Krš || skraũ.s’t’e Užv, Vds || skraũs’t’e Pvn, Vkšn «кривдити» (і nù.skrauda Krš «несправедливість»), srùba Krš || sròbà Pvn, Užv, Vds, Vkšn «суп», srup’č’uot’i Krš || sròp’č’ùot’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «сьорбати», srupšnuot’i Krš «сьорбати», srũ.p’t’i Krš || srũ.p’t’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «сьорбати, пити», srub’in’iet’i Krš «сьорбати потроху», srũ.p’s’n’is Krš || srũ.p’s’n’is Pvn «той, хто сьорбає», traũ.š’is Krš || traũšis Pvn, Vkšn «хвощ», trūkšmas Krš || trũ.kšmas Drv || trǫ.kšmas Pvn, Užv, Vkšn, Vds «шум», trukšma.ut’i Krš || trukšina.ut’i Drv || trokšma.ut’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn, запозичення trūšis Krš || trū.šis Pvn, Užv, Vds, Vkšn, trūšiena Krš || trǫš’iena Pvn, Vkšn «суп з кропиви», triš’t’i Krš || trǫ.š’t’e Pvn, Užv, Vds, Vkšn «кришитися, ламатися», trūš’k’in’t’i Krš || trǫš’k’in’t’e Užv, Vds || trǫš’k’i.n’t’e Pvn, Vkšn «подрібнювати» та ще деякі інші.

Чимало наведених тут слів із твердим r вимовляють і в багатьох інших дунінінкських говірках (Grinaveckis, 1973, p. 313). Напр., krũokt’e «плакати», kruokl’is «плакса», grũt’e «важко», srũ.p’t’e «сьорбати», trǫš’k’in’t’e «подрібнювати», trūš’k’is «кролик» — Вайнуйтас (Шилутський р-н); grã.um «руйнує», triš’t’i «кришитися», skrãud «кривдить», gruov’is «рів», ruõg’l’in’t’is «ходити туди-сюди», srũ.p’č’uo’t’i «сьорбати» — Жвінгяй (Шилальський р-н); bra.ung «край», krãṇas «край», krũoka.ut’e «голосно плакати, голосити», grov’en’iet’e «руйнуватися», trǫkšmas «шум», trokšma.ut’e «шуміти» — Паюріс (Шилальський р-н); ruokšoje «стирчало», grǫ.va «впало», grov’iesã «руїни», krũok «кричить, плаче», srũ.bā.ut’e «сьорбати», sròp’č’ùot’e «сьорбати» — Варняй (Тельшяйський р-н); krũokāva «кричав, гукав», grǫ.va «впало», srũb «сьорбає, п’є» — Швекшна (Шилутський р-н) тощо.

2.1. Таке явище властиве й деяким дунінінкським (північно-жямайтським) говіркам. Напр.: grã.ut’e «руйнувати», b’r’ė’it’krãun’is «край оленя», krũo-kt’e «ревіти, плакати», krũokš’ena «ридання, плач», nũ.grovas «осипи», srũ.p’t’e «сьорбати», srũ.p’t’enã «сьорбаючи, сьорбає» — Рауденай (Шяуляйський р-н), skraũs’-

¹Молодше покоління вже навчилося в школі вимовляти м’яке r: Keturiol’eka || k’etərñol’eka, keturõleka, keturõlektas. Цього немає у LKŽ.

14. 1880

209

rę, nu'skrūada «недоладність», trū:kšmas «шум», rūogl'en'iet'e «повзати», grọ.va «впала» — Тришкяй (Тельшяйський район); grọv'en'ė «копається», trọ.š'k'ena «розтрощила», nutrọš'.ė.ms «розтрощення», krū:k «хрюкає, рохкає», krọ.ks'e «рохкала, свиня», rūogl'en'ė «повзає» — Кауна тава (Тельшяйський район); kriọks'ena «ридання, плач», krūok'l'i:s «плаксій», grọv'en'ė «копається», graust'į.l'n'is «грім, гроза», nutrọ.ša «розтрощилося», trū.š'is «заєць», krū.k'is «крикун», k'eturio-l'eka «чотирнадцять» — Луоке (Тельшяйський район); strop'ė'ot'e «сьорбати», sū.grova «зсув, розбитий», krūokč'ioje «ридала, плакала» — Янаполе (Тельшяйський район) та ін. Побіжно поговоривши з кількома людьми з Ейгірджяй (Тельшяйський район), довелося почути дві форми: kruọk'ę «ридала», nutrọ.ša «розтрощилося», але чи регулярно там відбувається описане явище, чи ні, зараз важко сказати: це завдання для подальших досліджень. Адже загалом про цю тверду вимову r у донінінкських (північно-жемайтських) говірках у нашій діалектологічній літературі майже не писали. Отже, за вимовою r і r' донінінкські (північно-жемайтські) говірки в цьому випадку аж ніяк не є однорідними й не утворюють єдиного ареалу. Поодинокі приклади можна знайти лише в хрестоматії «Литовські діалекти»: krọkė:s «криками» Žr(LKT87), kruọks'o «рохкаю, плачу» Lk(LKT84). Це, мабуть, і все, що було відомо про розглядуване явище в донінінкських говірках.

2.2. Ця фонетична ознака властива також жемайтам-донінінкам у районі Сауґи та Шилуте: krā.ušės «груша», krọ.k'l'i:s «плаксій», grū.n «валиться», grā.un «руйнує», srā.ub «сьорбає, хлебче» (Сауґи, Шилутський район), krọ:k «рохкає, плаче», село krọ:k'išk'ai, grā.ut'e «руйнувати», rọ.gl'in't'e «повзати» (Шилуте), але пор. kr'ō.k'l'in'is «плаксій» (Довілаї, Клайпедський район), gr'ō:vę «зруйнувала», kr'ā.ušė. (Прекуле, Клайпедський район) та ін. Вплив німецької мови притупив цю особливість донінінкських говірок, але відмінності збереглися й чітко помітні: у північних говірках у певних випадках іще трапляються r'o-, r'au-, а в південних — майже тільки ro-, rau- та ін.

Йотованого пом’якшення немає також у слові sur'.p't'įl|sor'p't'ę «смоктати» та його похідних sūr'p'č'ūot'į Krš, sūt'b'iel'ė Dnv ||sor'b'iel'ė Pvn, Vkšn, sor'b'l':s Pvn, Vkšn; пор. таке саме явище в говірках Лауксуви, Вайнютаса, Паюріса, Жвінгяй, Варняй, Вєшвенаї, Рауденаї, навіть Седи й Вардуви (подібні приклади можна знайти у творах С. Даукантаса, М. Валанчюса, у словнику А. Юшки: kurs krauja surba, bus surbūklis). Тут su- < *sū- (у літературній мові su- < *sū), хоча можна припустити й аналогію з коренем srūbti, srubčioti та його похідними (пор. siurbčioti і sru bčioti).

3. Ця тверда вимова приголосного r, безперечно, виникла внаслідок раннього випадіння *i, оскільки, як слушно припускає А. Гірденіс, у тих говірках «r | < *rj| депалаталізація могла відбутися лише в системі, якій була чужа палаталізація r перед передніми голосними» (Girdenis, 1980. P. 34); отже, після випадіння i у формах *grąunėt'i, *trūkšmaut'i, *siurbtėi [а жемайти мали певну схильність до такого випадіння, пор. давній закон жемайтського діалекту *tj, *dj>t, d: *jautjei>jautėi||jaun'e, *žadja>žūdė||žūodę], виникли grāuti, trukšmauti, sūr bti тощо. Схоже припущення, здається, висловлювалося вже дещо раніше (Виткаускас 1974, p. 39–40); нині зібрані різноманітніші факти з говірок, а також новіші дослідження й висновки А. Гірденіса та короткі згадки в різних статтях, присвячених іншим проблемам, а не вимові приголосного r, лише підтверджують це.

3.1. Пізніше в жемайтських говірках виразно діяла сильна аналогія, оскільки, як ми бачили, до rog-sóti, trūšti почали пристосовуватися запозичення krūkis, trūšis (а також šrūps ~ šrā-

210

bas, krūks ~ krūgas, krau.čius || krauč'os «кравець», а іноді й ra-, особливо в околицях Швекшни, вимовляється замість re-: rā:p'l'es «плоскогубці», rap'l'ek'es «маленькі плоскогубці» (Grinaveckis, 1973, p. 315²); пор. також krā:psas Krš, Vds, Užv «кошик», krāsnā Krš, Vds, Vkš «кремезна, кремезний», krā:s'i Krš || krā:s'e Užv (пор. навіть західноаукштайтське krā:s'e Škn), krā:t'ė.ls Pvn «решето», truń.ksmas Krš || trō:nksmas Pvn, Užv, Vds, Vkšn «удар» [тверде r, можливо, виникло перед an>un || on, що може свідчити про дещо давніше походження явища] тощо (Vitkauskas, 1976, p. 148–139). З важко з’ясованих причин це ra- || re- не є закономірним, адже трапляються коливання: часто кажуть kr'ė:s'i || kr'ė:s'e, kr'ė:t'ė.ls. Іноді в цьому випадку r перед давнім дифтонгом ai пом’якшується, а сам дифтонг переходить в ei: kr'ei.t'is Krš || kr'ėit'is Pvn «посаг», rei.bul'ut'i Krš || r'ėibol'ūt'e Pvn «мерехтіти», kr'ei.ks Krš, Vds || kr'ėiks Pvn «солома» (Vitkauskas, 1976. P. 150, 300). Це ніби втеча від вимови з твердим r, яка носіям говірок видається переходом; можливо, тут виявляється вплив сусідніх донінінкських (Папле, Юдренаї, Невяренаї) та західноаукштайтських говірок (Шяуляй, Грузджяй).

У закінченнях á.u — «робив», var á.u — «гнав» r не затвердів через вплив парадигми на ē-основу (Girdenis, 1980, p. 34), і, можливо, тут -iau < *eu, де не було б i, тому закінчення за своєю формою не пристосувалося до *riau-, *rįa- та інших подібних давніх звукових сполук.

3.2. Цей давніший, не цілком закономірний і досі підвладний аналогії приголосний слід дуже обережно транспонувати, зберігаючи автентичні форми говірок. Тома́ LKŽ свідчать, що мовознавці вбачали тут таке саме ствердіння, як у дзуків і східних аукштайтів, тому жемайтські форми krā.udkla· Krš перетворено на kriáuklais (LKŽ VI 561), kruóksu Krš — на krióksiu (LKŽ VI 606), krāūkslas (Луоке) — на kriaukšlu (LKŽ VI 564), pagrō.vos'ō (Луоке) — на pagrīūvusiu (LKŽ III 624), griōv'ims (Калтіненай) — на griovimu (LKŽ III 617), rā.ukčios (Лауксува) — на riáugčios (LKŽ XI 512) тощо. З іншого боку, так само неправильно транспонувати донінінкське r'au як rau- (наприклад, r'āušis із Дарбеная безпідставно подано як raušis — LKŽ XI 324) або включати його в одну статтю зі словами, що мають тверде r (наприклад, транспоноване riaūšis із Грушлаукіса опинилося у статті raūšis — LKŽ XI 324). Така транспозиція значно затушовує важливе для історії мови фонетичне явище в говірках.

3.3. Слід також додати, що на межі із західноаукштайтськими говірками (села Пакштеляй, Рувеляй, Івошкяй та інші в Шяуляйському районі) тверде r дедалі частіше замінюється м’яким, тому там можна почути навіть b'r'ā.ut'is ~ briáuties, gr'ā.uš't'i ~ griáužti, kr'ā.ut'i ~ kriáuti, kr'ūva ~ kriūva, iš'r'āu.da ~ išriaūdo, навіть gr'eib'īt'i ~ greibyti та iš gr'ei.p't'i ~ greibti? / тощо. Це вже результат контактів між говірками у вузькій прикордонній смузі, адже й сусідні західноаукштайтські говірки в цьому випадку здебільшого мають м’яке r, наприклад: gr'ā.ušt «гризти», gr'ā.ut «руйнувати», kr'ā.ut «вантажити», r'o·kso·t «лежати», kr'āužo·les «кровохлібка», s'r'iūoga «пасмо», s'r'āūnus «стрімкий», b'r'iet-

² Лише в згаданому там слові rakibūolas голосний кореня a міг виникнути не з ei, бо тоді мало б вимовлятися ra'k' ribā.ls, як rar'īr'is, rakal'ī.nks, r'e'k'ėję та ін.; пор. також rakī·balc у Куршеная, адже в цій східній варнішській говірці дифтонг ai в корені зберігається незмінним.

14*

211

kr'āūnis «рудокриша», s'r'ūtas «струмки» тощо (Шакіна, Шяуляйський район, повідомлення кандидата філологічних наук А. Йонайт/П/юте)³.

Звуконаслідувальні слова r'ūkt «кумшт», kr'āu.kšt || kr'āūkšt, t'r'āu.kšt || t'r'āūkšt вживаються на всій описуваній тут території говірок, очевидно, внаслідок наслідування звуків. Звуконаслідувальні слова загалом дуже часто «не слухаються» законів фонетики, тому виникають цілком специфічні звуки, наприклад tprūs' «слово, яким женуть корів», — це пов’язано з імітацією звуків, тож тут не можна вбачати жодних впливів.

Протилежне явище — майже абсолютне пом’якшення r у подібних випадках у більшій частині доунінінків (північних жемайтських) говірок, а також у самих південних дунінінків (Таураге, Гауре, Ержвілкас, Немакщяй, Відукле, Расейняй) — докладно описав В. Грінавецкіс, і жодних коментарів тут не потрібно. У цих жемайтських говірках майже зовсім немає слів, у яких у корені твердий r стояв би в сполуках звуків rau, ruo < rō < *rā, rọ < ru (за винятком слів trūōbā, trū·kt'e, trū·k'is, rūod'īt'e та ще кількох).

3.4. М’який r у подібних випадках трапляється і в латиських говірках, що межують із північними жемайтськими (Grinaveckis, 1973, p. 316).

4. Деякі факти змішування r і r' /?/ можна спостерігати й у прусській мові: grenfings = greufings; greus- = *grauz- (Mažiulis, 1981, p. 174; Топоров, 1978, с. 302–304), пор. також crausy, crausios «груша» (Mažiulis, 1981, p. 281), raples «граблі» (Mažiulis, 1981, p. 307), хоча через непослідовність правопису й випадковий характер фактів не можна нічого сказати напевно [можливо, сюди належить і grauws «бік, Seyte» Топоров, 1978, с. 293–294].

Отже, жемайтські форми з r і r' перед au, o, ū, u /-ū/ слід передавати так, як їх вимовляють у відповідних говірках, адже тут переплелися складні закони історичної фонетики, діяла аналогія, виявлявся вплив різних мов і діалектів. Що це не цілком нове явище, засвідчують не лише латиська й, можливо, прусська мови, а й давні пам’ятки нашої писемності: у творах М. Мажвідаса вжито слово neūgrūtu (Mažvydas, 1974, p. 238), пор. також слово sugruti, написане в книзі «Margarita Theologica» (1600) С. Вайшнораса з Варняй (Gerullis, 1927, p. 185). Дуже багато таких фактів є у творах Л. Івінскіса (1811–1871), жемайта з околиць Ужвенчя: grūvesai LKŽ III 681, rogsoti LKŽ XI 814, sugrāutė «зруйнувати» ISPL1978, atsiroglintė там само, sugrōwimas там само, sugruwimas там само, sugrāutas ISPL1979 тощо; пор. також у С. Даукантаса krokant B130, krokdama B164 (але griauti B164), graudamijs B197 тощо.

Про давніше виникнення цього явища свідчить його географія: ізоглоса явища, що починається на схід і на північ від Куршеная, проходить на північ від Рауденая й Тришкяй, повертає в бік Ейгірджяй і Жаренай, а далі йде межею дунінінків і доунінінків та перетинає діалект донінінків (західних жемайтів) на північ від Саугоса; це свідчить, що явище могло сформуватися ще до переходу Клайпедського краю під німецьку владу. Поширення явища, спільна територія донінінків (західних жемайтів) і дунінінків показують, що тут *rj<r, коли ці діалекти не розділяли адміністративні межі й прикордонні бар’єри.

4.1. І взагалі незрозуміло, чому j зникало після r, які були причини появи діалектних варіантів suŕbti і siuŕbti. Тепер ми можемо лише констатувати й…

³ Atskirų faktų iš tos vietos (sriūtos, sriūnūs ir kt.) yra pateikta (Zinkevičius, 1966, p. 154).

212

показати, що ця зміна кореня siurb- на surb- відбувається саме в тій місцевості, де *rjau-, *rjā-, *rju-, *rjuo-, *rjō- перейшли в rau-, ro-, ru-, ruo-.

4.2. До цього дієслова додаються також паралельні форми siulp- і sulp-. У тих самих місцевостях вимовляють sōl’p’t’e Pvn, Vkšn, Užv || sul’.p’t’i Krš, Drv, (але пор. s’ō’l’p’t’e Judrėnai, Rietavas, Tryškiai, Seda), sūl’p’s’t’i’t’i Krš || sō.l’p’s’t’i’t’e Užv, Pvn, Vkšn (але s’ō.l’p’s’t’i’t’e Tryškiai, Seda, Mažeikiai та ін.). Тепер навіть важко сказати, що тут сталося, який корінь переважав раніше в жемайтів (словники літературної мови фіксують переважно sūlpstyti, sulpti, sūlpauti), яким був розвиток приголосного s (можливо, це пом’якшення приголосних у північних жемайтів за аналогією до čiulti). Географія кореня sulp- також недостатньо відома, тому в цьому випадку все гіпотетично: це дієслово, яке рідко вживається в повсякденному мовленні, випадково потрапляє до записів мовознавців-діалектологів, отже, його зафіксовано нерівномірно по всій території Литви. У говорах дзуків (Druskininkai, Ratnyčia, Kabeliai) чули sul.pc, але тут втручається отвердівання приголосних іншого типу, не пов’язане зі старим į.

Vytautas Vitkauskas

СКОРОЧЕННЯ, ВІДСУТНІ В LKŽ

B = [S. Daukantas] Budą Senowęs Letuwiu Kalnienu ir Žamajtiu iszraszę pagal Senowęs Rasztu Jokyb’s Laukys, Petroplije, 1845. Drv = Dirvėnėnai, Šiaulių raj. ISPL = Iwinski. Słownik Polsko-litewski. [Apie 1849–1854 metus]. Vds = Vidsodis, Kelmės raj. Vkšn = Vieksnaliai, Telšių raj.

Б. ВИТКАУСКАС

ЩОДО ВИМОВИ ТВЕРДОГО ПРИГОЛОСНОГО r ЗАМІСТЬ М’ЯКОГО У ЖЕМАЙТСЬКИХ ГОВОРАХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

Резюме

У литовських говорах депалаталізація м’якого r широко поширена (у частини східних аукштайтів і деяких південних аукштайтів).

У жемайтських говорах відоме отвердівання в сполученнях *r’ia, *r’iau, *r’iu (тут уперше подано ізоглосу: лінія проходить на схід і північ від Куршенай, на північ від Рауденай, Тришкяй, Жаренай, Кведарна, Швекшна, Саугос, Куршської затоки, на південь від Вайнутаса, Шилале, Кражяй і доходить до Титувенай), наприклад: kriōk замість лит. літературного kriōkia ‘плаче, -уть’, gri’n замість лит. літературного griūna ‘валиться, -яться, падає, -ють’, krainas замість лит. літературного kriaũnos ‘держак’, triūksmas замість triūksmas ‘шум’ тощо.

Такі факти трапляються в латиських говорах, їх зафіксовано в пам’ятках прусської мови.

Отвердівання м’якого приголосного сталося внаслідок зникнення приголосного į у згаданих вище звукосполученнях; це вже відображено у творах Л. Івинскіса (1811—1871), уродженця цього краю. На основі цього фонетичного закону вимова твердого r за аналогією поширюється в жемайтських говорах і на запозичені слова, наприклад: šir’ps (в інших говорах širibas) ‘вінок’, trū’ba (літературне triūba ‘труба’) та ін.

213

У говорах, що контактують з аукштайтським діалектом (у деяких селах поблизу Куршеная), спостерігається вимова палатального r у згаданих звукосполученнях [gr’ī’n, kr’ūok, kr’āi.nas] і навіть у тих випадках, коли в літературній мові вимовляється твердий r: kr’ū’vā, літературне krūvā «купа», gr’ā.uš’t’i, літературне grāužti «гризти» тощо.

V. VITKAUSKAS

ПРО ВИМОВУ ТВЕРДОГО ПРИГОЛОСНОГО r ЗАМІСТЬ М’ЯКОГО В ЖЕМАЙТСЬКИХ ДІАЛЕКТАХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

Резюме

У литовських говорах широко поширена депалаталізація м’якого r (частково у східних аукштайтських і деяких південних аукштайтських говорах).

У жематських говорах добре відоме ствердіння в сполученнях *riā, *riau, *rin (ізоглосу наведено тут уперше: лінія проходить на схід і на північ від Куршеная, на північ від Рауденая, Тришкяя, Жараная, Шилале, Кражяя та наближається до Титувеная), наприклад: kruōk замість літовського kriōkia «плаче», grū’n замість літовського griūna «падає», kraīnas замість літовського kraīnos «ручка», trūksmas замість trūksmas «шум» тощо.

Подібні явища трапляються в латвійських говорах, їх також зафіксовано у прусських писемних пам’ятках.

Депалаталізація м’якого r виникла внаслідок зникнення приголосного j у згаданих вище звукосполученнях; це вже відображено у працях Л. Івінскіса (1811–1871), який походив із цього краю. На підставі цього фонетичного закону вимова твердого r у жематських говорах аналогічно поширюється на запозичення, наприклад: šrū’ps (в інших говорах šriūbas) «гвинт», trū’ba (літовське triūba «труба») та інші.

У говорах, що контактують з аукштайтським діалектом (у деяких селах поблизу Куршеная), спостерігається вимова згаданого звука у сполученнях (gr’ī’n, kr’ūok, kr’āi.nas) і навіть у таких випадках, коли в літовській літературній мові вимовляється твердий r: kr’ū’vā, літовське krūvā «купа», gr’ā.uš’t’i, літовське grāužti «гризти» тощо.

LITERATŪRA

Gerullis J. / par./. Senieji lietuvių skaitymai. K., 1927.

Girdėnas A. Žemaičių dūz̆kavimas: dabartinė padėtis ir istorija // Baltistica. 1980. T. 16. sąs. 1. P. 32–44.

Grinaveckis V. Žemaičių tarmių istorija. V., 1973.

Mažiulis V. Prūsų kalbos paminklai. V., 1981. T. 2.

Mažvydas M. Pirmoji lietuviška knyga. V., 1974.

Urbanavičiūtė Ž. Kietieji ir minkštieji priebalsiai lietuvių literatūrinėje kalboje ir tarmėse // Baltistica. 1970. T. 6, sąs. 2. P. 61–65.

Urbanavičiūtė Ž. Priebalsių kietinimas lietuvių kalbos tarmėse // Kalbotyra. 1971. T. 23, sąs. 1. P. 55–69.

Vitkauskas V. Šiaurės rytų dūnininkų šnektų žodynas. V., 1976.

Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija. V., 1966.

Виткаускас В.-А. И. Морфофонематические диалектизмы в говорах жемайтов дунинников: Автореф. дис. … канд. филол. наук. Вильнюс, 1974.

Зинкявичюс З. К истории палатализации согласных в балтийских языках // Latvijas PSR zinātņu akadēmijas Vēstis. Rīgā, 1973. T. 4. P. 93–97.

Топоров В. Н. Прусский язык. Е–Н. М., 1979.

214