S. AMBRAZAS. РОЗВИТОК ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ (ВІДДІЄСЛІВНІ ПОХІДНІ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ). Вільнюс, 1993, 296 с.

Це чимала книжка, присвячена словотвору литовської мови; тут «найбільшу увагу приділено значеннєвому (семантичному) аспекту словотвору, який досі досліджений найменше» (с. 4). Звісно, автор береться за цю працю в такому аспекті не на порожньому місці — перед ним книжка П. Скарджюса «Словотвір литовської мови», дослідження проф. В. Урбшиса, на які він тут вдало спирається.

С. Амбразас зібрав багато матеріалу з різних письмових джерел, особливо з LKŽ, його картотеки та томів LKA, намагався його узагальнити й проаналізувати. Автор написав цікаву книжку, у деяких питаннях висловивши оригінальну й вагому думку.

Більшість тверджень автора добре обмірковані; різні факти тут доречно наведено й влучно пояснено. Праці вкладено багато, тому часом прикро бачити різні неточності, які можуть вводити читачів в оману.

На жаль, прикладів не бракує. У багатьох жемайтських говірках іменники, утворені від дієслів із коренем акутової інтонації за допомогою суфікса -imas, закономірно мають наголос на корені: lūžimas, dirbimas тощо — Krs, Rdn, Eig, Trš, Tl, Pj, Lkv, Šll тощо, а не «знаходимо вияви» (с. 26). Loc. tamsė(je) у багатьох жемайтських говірках є місцевим відмінком іменника tamsis (с. 33), так само як mėdie, kėlie, važie тощо. Слово maldą означало прохання не лише для М. Дауґши (с. 37), а й нині для жемайтів, як у вислові g’i-va maldą pra-ša у Rdn тощо. Чомусь до суфікса -čia не віднесено kalčia, kerčia, verčia, grižčia «поверніться» тощо (с. 48) — відповідних прикладів не наведено. Навряд чи прислівник risčia має щось спільне із суфіксом -čia (чи не запозичення?) — с. 48. Straumė у Plng походить із так званих куршських сіл, і це аж ніяк не надбання литовської мови (с. 56). Утворювати іменник imbingynės від прислівника imbinginiu у DP168 (с. 64) зовсім не переконливо (пор. LKŽ IV 64). Чому smárvė походить від *smárdvė (с. 72), якщо така форма звучить у говірках Східної Литви — Ukm, Ln. У Karklenuose є форма ajū’t’e~ėjūtė, а не ėjūtė (с. 82). Чому з усіх жемайтських утворень на -ynė (літ. -ienė), що називають страви, взято лише kritinė (співвідношення -ynė та -ienė не показано) — с. 96 (та й це не суп, а розтовчена, розім’ята картопля, різновид šūtynės). Суфікс -ita у жемайтському слові kūpita ще треба довести, але його подано беззастережно — с. 94. Tryškių griuženos (LKŽ III 627) — ненадійно записана форма: у говірці немає скупчення звуків -rū- (є лише -rū-). Це слово утворене від однини griužena, а наголос у ньому розставлено самим автором (с. 95). С. Б. Хілінскіс походив із околиць Швентезериса, тож не міг бути середньоаукштайтським мовцем (с. 113) — нині такого діалектного підрозділу вже й немає. У Veiviržėnuose, Kalținėnuose форма krūokla||krūokla~krōkla, а не kriókla (с. 118). Слово pakarāila вживається в Papilyje, а не в Papilėje (с. 123). Цілком незрозуміле слово išmėžena у Žd (с. 126). Який тут корінь, звідки взялося це слово — важко й сказати! Суфікс -ina (поряд із -ena) у жемайтській мові ще загалом потребує доказів і обговорення (так само як і питання про aditos) — с. 127. Не може бути, щоб barškynė було в Klp, Tl, Užv (с. 128): буваючи скрізь там, я чув лише barškynė (bār’s’k’ī’n’ė). Dusmenų krausóčius (с. 132) — неіснуюча

226

форма з так званого «фонду» вигаданих слів; до того ж було створено kranksóčius(!). Ніде не доведено, що демінутивний суфікс -ikė мав парний відповідник -ikas (приклади з прусської мови навряд чи можуть підтвердити ані основу, ані навіть його наявність) — с. 137. В Obėliuose форма kiščiukas, а не kiščiukas (с. 138). Слово Kvėdarnos ėjuoks слід передавати як ejókas, а не ejókas (с. 141). У Jurbarke кажуть sudž’u·vūt’is, що за літературною нормою слід писати sudžiūvūtis, а не sudžiūvūtis — с. 142. Жемайти (Kl, Slnt, Yl) нині не мають суфікса -inykas (с. 146). Merūnas (с. 149) — цілком запозичене слово, а не утворення із суфіксом -ūnas (нагадаємо, що plyšūnas у Rmč (с. 149) — помилково записане слово; є лише plyšūnas). Шяуленська говірка належить до західноаукштайтських, тому, здається, не годиться відносити pakarūklius (с. 156) лише до жемайтської мови. Слово paist(u)oklis із Šd, Pl (LKŽ IX 124) не слід було переносити до жемайтської мови (Sd, Kl) (с. 156). Girtuklis М. Валанчюса (с. 157), безперечно, є переписаною формою слова girtūklis, поширеного серед багатьох жемайтів і навіть прусських литовців: Krš, Užv, Rdn, Pvn, Tl, Plt, Klp, Sg, StngŽ. У Dglš — nesūdera (с. 159), тобто nesūdėra. Чому закономірне a+e=a через гіат вважають непідтвердженим давнім прикладом nepaitūvas < *nepaitūvas (с. 160), важко сказати. На півдні Дзукії (Nč, Knv, Rtn, Drsk) є слово bad_l kšl’is із ⊥, а не budikšlis (с. 178); жемайтське kaišėklis (с. 174) слід писати kaišėklis, бо тут маємо голосний ė~ė, зазнаний регресивної асиміляції. Записане в говірках (Vkš) dėglas «смолоскип» — неологізм (див. LKŽ II¹ 248, 1947 р.; пор. також LKK XXVI 15), засвоєний людьми на фестивалях. Такий самий випадок — papuošalas із Kairių і Baisóg alos (с. 192). Навряд чи такими новотворами варто послуговуватися в історичних дослідженнях. Слово atāšlina (с. 195, 231), безперечно, не є єдиним наведеним утворенням із суфіксом -ina — невже коренем є лише -šl- (адже atā- — це префікс). Слова мешканців Вільнюського краю, які володіють двома мовами, dengėja «інструмент для покриття даху», як і слово рибалок vedėja, навряд чи можуть бути підставою сумніватися в можливості суфікса -ėjas, -a утворювати назви знарядь або предметів (с. 202, 230). Назву частини жорен у Kuršėnuose pá.tvara не можна відновити як pervarà (с. 204). Записане майже винятково в Grūžiuose adýklis (із говіркового ad’ž.kl’/s) (с. 229, 230), можливо, є нетранспонованою формою, випущеною укладачами словника. Форми augintuvė (с. 211) у Tryškiuose, Pāvand enėje та інших місцях не знайдете — є лише augtūvė; а sandėlis, sandėlyš у Užv, Vl (с. 216) — цілковиті новотвори (віком 50 років), які навіть не відповідають фонетичному закону an> on у Užv, тож навряд чи придатні для історичних досліджень.

Наголос форм подано з численними недоліками; він часто неісторичний і порушує важливі закономірності. Історичний давній наголос — šilauogė, а не šilāuogė (с. 9). Рідкісний, новий наголос suvéizdėjo, pavéizdėti (можливо, навіть запозичений із творів Жемайте) у назві Marijámpolė (с. 23, 101 тощо), тоді як успадковані жемайтські форми — veiz(d)ėti, véiz(d)a, -(d)ėjo; išdūkenia (с. 65) = išdūkenia (сама форма потребує виправлення); párteklius (с. 70) = párteklius Rsn; láisvas (с. 72) = láisvas; dōras (с. 79) = dōras; gīrnkelis (с. 80) = gīrnkelis; gniūžtė (с. 90) = gniūžtė; plėšti (с. 93) = plėšti (якщо це не якась коректурна помилка); ārklas (с. 153, 171, 173, 207, 292) (так вимовляють містяни, віддалені від говірок і ті, хто нещодавно вивчив слово) = ārklas; žvejóklis Tv (с. 155) = žvejóklis; kerėkšla (с. 156) = kerėkšla; pakartūvė (с. 160) = pakartūvė; lebeida (!) (с. 161, 227) = запис вигаданого слова, якого не існує

227

факт; čiupėiza (с. 163, 227) = čiupėiza; nemėiša (с. 167) = nemėiša; mūgšis (с. 166) = mūgšis (регресивна асиміляція голосних) Kl та ін.; nakviša (!) (с. 167) = nakviša; bėris dkt. (с. 170) = bėris; irklas (с. 172, 207) = irklas; dėklas (с. 172) = dėklas; rėklės (с. 173) = rėklės; salykhlas (с. 177) = salykhlas; salykla (с. 176) = salykla; vežėčios (с. 186) = vežėčios; grąžtas (с. 189) = grąžtas; piesta (с. 188) = piesta; топонім Upytė (с. 197) = Upytė; dažyve (с. 198) = dažyve; preikalas (с. 203) = preikalas; skiedra (с. 223) = skiedra; duokle (с. 223) = duokle; terliuža (!) (с. 227) = terliuža; kramuila (!) (с. 228) = kramuila; pakarukla(!) (с. 228) = pakarukla; turėkla (!) (с. 229) = turėklą або, можливо, turėklė тощо. Найбільше впадає в око нехтування законом Ф. де Соссюра в частині прикладів, що може ввести в оману багатьох молодших дослідників.

Є й чимало інших досі невідомих випадків наголошення, наприклад: šūnui (с. 36) = šūnui; álstogos (с. 84) = álstogos; mėšlas (с. 98) = mėšlas; spjāudalas (с. 99) = spjāudalas; pýliava (с. 101) = pýliava; grūodas (с. 104) = grūodas; grūdas (с. 104) = grūdās; šlūžė (с. 107) = šlūžė; riekė (с. 107) = riekė; gimdývė (с. 135) = gimdývė; raudónas (с. 138) = raudónas; viršūnė (с. 150) = viršūnė; palydōvas (с. 153) = palydōvas; palýda (с. 153) = palydā; valdōvas (с. 153) = valdōvas; veltūžas (с. 164, 229) = veltūžas; nusodīntojas (с. 202) = nusodīntojas; Tūrmantas (с. 234) = Tūrmantas; mušėika (!) (с. 290) = mušėika або mušėikà; baidýklė (с. 290) = baidýklė; lebedā (с. 291) = lėbedā; landýnė (с. 294) = landýnė; sostà (с. 294) = sósta та ін.

Неправильне написання: atgrāžčios (с. 48) = atgrāžčios; bjurti (с. 49) = bjurti; pražutuvės (с. 50) = pražutuvės; pražutis (с. 50) = pražutis; neužauga (с. 126, 156, 163) = neužauga; nudvėsėlis (с. 133) = nudvėsėlis; vyliūgas Vkš, Vdk (с. 162) = viliūgas; smalyžius (с. 162) = smaližius; vašīukas (с. 200) = vašiūkas; sandėlys (с. 211) = sándėlis та ін.

Молодий науковець доклав чимало зусиль, багато чого запозичив із наукової літератури, із доробку свого вчителя, професора V.Urb učio, але приділяв фактам недостатньо уваги, через що в багатьох місцях постраждали аналізований матеріал і його тлумачення.

Vytautas Vitkauskas

228