LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVI (1996) LIETUVIŲ KALBA: TYRĖJAI IR TYRIMAI

Саулюс АМБРАЗАС

РОЗВИТОК ТВОРЕННЯ НАЗВ НОСІЇВ ОЗНАКИ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ З СУФІКСОМ *-ko-

§ 1. Суфіксом *-ko- здавна утворювали демінутиви (авт., 1994, 130–134). Пізніше цей суфікс почали використовувати також для утворення назв носіїв ознаки (nomina attributiva). З давнього суфікса *-ko- розвинулися литовські суфікси -okas(-ė), -ikas, -ikis, -ikė, -ykas, -eika, -eikis/-eikys, -aikis, -inykas/-ininkas(-ė), -ininkis, -eny-kas/-eninkas(-ė), -auny-kas/-auninkas(-ė), -eln-y-kas/-elninkas(-ė), -(i)ukas(-ė), -(i)ūkas(-ė), -uika, -iaukas, -iauka, -iaukė, -(i)uoka, -(i)uokė, -ėkas. За їхньою допомогою утворюють назви носіїв ознаки.

Похідні із суфіксами -(i)okas(-ė)

§ 2. Назви носіїв ознаки з цим суфіксом утворюють значно рідше, ніж демінутиви:

1) від прикметників, напр.: baltōkas(-ė) «білий кінь або біла кобила» Pn, Er (LKŽ I² 610), bėriokas(-ė) Ds, bėrōkas(-ė) «гнідий кінь, гніда кобила» R II 83; JD 772; Srv; Pn; Rm (I² 765, 771), dryžiōkas Nv, dryžōkas «фарбоване смугасте лляне полотно» Šts (II² 735, 736), kurčiōkas(-ė) «глуха людина» Lzd; Gž; Rmš; Vlk; Bgt; Brt; Krok (VI 943), liesōkas «худа людина або тварина» Varn; Užv (VII 434), naujōkas(-ė) «людина, яка починає якусь роботу» K; VIkv; Vdk; «юнак, щойно призваний до війська» R; Mž; N; K.Donel (VIII 590), prasičiōkas(-ė) «проста, неосвічена, незнатна людина» P; BM 117; J; JD 342; JV 32; V.Krėv; (d)Pb; LTR(Ds); «погане пиво, горілка» JD 491; LTR(Plv) (LKŽ X 543–544), sartōkas «саврасий кінь» JV 955; Sb; Er (XII 168), slydōkas «козляк» J; Skd; Tl; Pln; Eig; Vvr; Šts; Plt; Gd; «підберезник» Vrd; «галушка» Šts; «слимак, що гризе гриби» Vrd (XIII 11), stačiōkas «груба, невихована людина» BsMt II 208(Prnv); Pč; Ds; Sl; VIkv; Jrb; Slm; Ig; Svn; Lel; Vdžg; «той, хто говорить діалектом» Brb; Dg; «те, що прямовисне, не горизонтальне» Nmc (XIII 621), širmōkas «сіра масть коня або вола» JD 772; Slm; Er; Sl; LTR(Rm) (XIV 903), šviežōkas «новачок» Trg (XV 567); 2) від іменників, напр.: bruknienōkas «той, що має брусничне листя» Tr; Sb (ŽD 132; LKŽ I² 1083), bulbienōkas Pnm; Er; Svn; Uk; bulvienōkas «той, що має картопляне листя» Jnšk; Ldk (LKŽ I² 1149, 1156), galvōkas «невелика хмара» Sb; Kp; Slm; Tr; «такий капелюх; заглибина капелюха» Kos 43; TDr VI 167 (ŽD 132; LKŽ III 86), kaulōkas «ребро або кістка спини з м’ясом» Pl; Kp; Pnd (LKŽ V 435), kišenōkas «кишеньковий злодій» Varn (V 881), kojōkai «палиці, на яких

101

діти ходять, граючись» J; Klov; Rd; Ar; Er; Žvr; Lnkv; Šmk; «грудки снігу, що налипли на підошви» Gdž (VI 206), kryžiokai «хрестові дощечки» J; Alvt; Dgls; Mrj; Kt; Dks; Ūd; «козел для вирізання візерунків» Lš; «навхрест збиті палиці» Rm; Ssk, kryžiokas «знак хреста» Ggr; «хрестові дощечки» J; Ds; Tr; «підйомник для веретена» Mšg; «пристрій для розміщення мотків ниток» Vv; «хустка з “хрестатими візерунками» Vdk; «така гра; кінська хвороба» J; «перехрещуватися» JD 846; JV 295; PPr 281 (LKŽ VI 669–670), kryžiokai «хрестові дощечки» Gdr; Lp; Vdšk; Kb; «козел для вирізання візерунків» Vdn; «пристрій для розміщення мотка під час снування ниток» Užp; «стара картата хустка» Plt; Rs, kryžiokas «хрестова дощечка» Ds; Krkn; «тринога для встановлення чогось» Škn; «калатало, підйомник для веретена» Ds; Skdt; Vdr; Sdk; Kri; «пристрій для розміщення мотків ниток під час снування» Dv; «держак лопати й вил» Rd; «милиця» Trgn; «хустка з хрестатими візерунками» Up; «крушина, жостір» Trgn; «перехрещуватися» S.Dauk; N; [K]; J; A 1884,41; Drsk (LKŽ VI 677; DTŽ 677), kūjokas «палиці, на яких діти, ставши, ходять, граючись» Kos 126; J; Vrb; Nm; Sln; Skr; Kt; Žg; Sv; Erž; Vks; Šlv; «милиці» Šmn; Vv; Vlkv; Gs (VI 790), medžiokai «дерев’яний черевик із дерев’яною підошвою та шкіряним верхом» Mrs; Rd; Vb; Nj; Vs (VII 997), peliókas «той, хто добре ловить мишей» Vrd; Žd; Kltn; Brs; Žr; Všk; Šts; Ms; Trk (IX 768), piestókas «товкач для ступи» MŽ II 346; N; [K]; Ssk (IX 927), ragaučiokai «прикріплені до саней для перевезення візерункових санок» Lkm (XI 39), samenókai «купини моху» Švnč; Sb (ŽD 133; LKŽ XII 90), sėmenókai «обмолочені голівки льону» Sml; Paj; Krik; Grž; Adm; Švnč; Pšl; Krč; Šlč; Lel; Skp; «необмолочені голівки льону» Vžns; Vad; Km; Šmn; Sv (XII 359), snapókas «нетямуща, незграбна людина» Vb (XIII 237), žarnókai «зварений порізаний свинячий або овечий шлунок» BM 174, 443; Kp; Pnd (LKŽK);

3) від числівників, напр.: antrókas «другий шар лубу від пня» Pg; «пиво другого зціджування» N; J; Mžš; Rm (LKŽ I² 174), dvejókai «два з’єднані між собою предмети одягу» Vlkv; Brt; Mrj; «дві посудини, з’єднані однією ручкою» R; [K]; Pns; Kč; «двокишенькова торба для сипання полови» Krsn, dvejokas «така монета» Švnč (II² 949), ketvirtókas «чверть валаку» Vlk; Pls; «така міра сипких продуктів» Trak (V 670), ketvirtókas «чверть валаку» Vlk; Pls; «така міра сипких продуктів» Trak (V 670), pirmókas «пиво першого зціджування, найкраще пиво» Rm; Sb; Mžš (X 19), trečiokas «пиво третього зціджування, слабке пиво» Er; Sb; Mžš; Krs; Slm; Alz; Km; «давня монета — срібна монета вартістю три гроші» Q 129, 135; B; R; MŽ II 135, 141; N(Rg); K; Ns 1854,2; RD 174; BsO 397; Klv D 295; N 174; JD 57, 589; Žem; LTR(Plv); Lks; «третина валаку» Rtn; Al; Grv; «третя частина врожаю» Dv; Rod, trečiokas(-ė) «третій син або донька» Rm; «тварина трьох років» Žž; «селянин, який володіє третиною валаку» Drsk; Žml; «земельний робітник, який отримує третю частину врожаю» Er; Všn; «третій запряжений кінь» J (LKŽ XVI 731), trečiokės «такий сорт клоччя» Ggr (XVI 732).

§ 3. У частині південних говірок поблизу польського кордону похідні із суфіксом -iokas(-ė) позначають особу за місцем її проживання або походження, напр.: kaišiadoriokas(-ė), lazdijokas(-ė), seirijokas(-ė) тощо (DaiktvDr 413; LKA III Žemėl. Nr.110, p. 117). Очевидно, таке вживання заохочувала польська мова, де приблизно у XV ст. почали з’являтися відповідні похідні із суфіксом -ak, що виражали належність, напр.:

102

polak ”lenkas” (Respond, 1979, 185). Be to, tokio tipo vedinių esama ir gudų kalboje, plg. slavizmą dvariókas ”dvaro darbininkas” S I 309; Klm; Pnm A; ”dvaro ponas” LB 96, 118, dvarókas ”dvaro darbininkas” BsMt II 24; LTR (Brt); Dkš; Rdm; ”dvaro ponas” Kb; Vrn (plg. gud. дворяк, žr. LKŽ II² 938).

§ 4. У слов’янських мовах назви носіїв ознаки із *-āko- загалом набагато продуктивніші, ніж у балтійських мовах, пор. слов. *novakъ «новачок», *svojакъ «швагер», *rybakъ «рибалка» тощо.

З іншого боку, назви носіїв ознаки з суфіксом *-āko- засвідчені й в інших споріднених мовах, пор. лит. naujókas і слов. *novaka, гр. νέας, νέωνος «юнак»², а також санскр. bhikṣākah «той, хто просить милостиню»: bhikṣā «милостиня» (Wackernagel, Debrunner, 1954, 267).

Отже, цей словотвірний тип може бути досить давнім, можливо, успадкованим від пізньої індоєвропейської прамови або періоду її розпаду.

Похідні із суфіксом -ikas

§ 5. У литовській мові назв носіїв ознаки з цим суфіксом ще менше, ніж із -okas. Вони утворюються:

1) від прикметників, наприклад: bálčikas «білий кабанчик» Paį (LKŽ I² 588), baltìkas «такий вид молочних грибів» MŽ; N; [K], didìkas «людина високого походження» J; A 1885,82; LzP (LKŽ II² 478), keršìkas «строкатий кабанчик» Pg (V 623), laibìkas «довге вузьке поле» C II 456; N, naujìkas «новачок» SD¹ 99; SD³ 226; K; Vaižg; «новоприбулець» J; Klk; Vkš (LKŽ VIII 587), raudonìkas «рудий» NS 1354; Kp; RdN; Slč; Žeml; Alz; Skm; Srv; Šš; Krm; Sem; Btrm; Eiš; Lkž; Gržl; Lel; Vžns; Šlčn; «той, хто має червоне, гарне обличчя» Skdt (XI 260), šventìkas «священник» JD 1228; J;

2) від іменників, наприклад: bėgštìkas «бігун» J I 200 (: bėgštà «біг» DaiktvDrR 67), kaukarìkas «потилиця» Sb (: kaŭkaras «пагорб, горб; вершина гори; чоло; потилиця»), kaukorìkas «дитина з великою головою» Šmn (: kaŭkoras Rs, kaukoris «пагорб, горб» Klvr – LKŽ V 420, 423–424), pirštìkas «палець рукавички» Švnč; Rš; Trgn; Rk (X 32), tarpìkas «проміжок між двома боковими прибудовами клуні, комори» Yl; Trkn; Brs; Slnt; Pln; Sd; Všv; «бічна прибудова» Lnk; Ms; Brs; «навіс біля торця будинку для зберігання возів, знарядь, дров» Grsl (XV 895), žirnikai «така квітка» (поширена в східноаукштайтських і жемайтських говірках, зафіксована вже у S.Dauk; P; J – LKŽ);

3) від числівників: šimtìkas «сотня» Pg (LKŽ XIV 823).

§ 6. У латиській і прусській мовах похідні цього типу також рідкісні, наприклад: лат. melniķis «чорний (кінь)», namīķis «садівник», прус. preiſiks «ворог» (Feindt) III 792₀, знахідний відмінок множини suwintickens «святих» (Heiligen) III 133₈–₉ (SV 49; LVG 358; BKGF 89).

¹ Sławski, 1974, 90–91; Vaillant, 1974, 326–328.

² Brugmann, 1906, 501; Schwyzer, 1939, 543 su lit.; Otkupščikov, 1988, 101–103.

103

Тим часом у слов’янських мовах назви носіїв ознаки із *-iko- здавна були продуктивними, наприклад: сл. *bogatьcь «багатій», *junьcь «молодий бик; юнак; дитина» (пор. лит. jaunìkis), *starьcь «старий»³.

В інших споріднених мовах таких похідних, здається, немає. Отже, можливо, спочатку назви носіїв ознаки почали утворювати в слов’янських мовах за допомогою демінутивного суфікса *-iko-, а пізніше внаслідок давніх контактів балтійських і слов’янських мов ця інновація дещо торкнулася й балтійських мов.

У балтійських мовах демінутивний суфікс *-iko- дуже давно було залучено до словотвірної парадигми назв діячів (DaiktvDrR 135—138).

Похідні із суфіксами -ikis, -ikė, -eika, -eikis/-eikys, -aikis

§ 7. Окремі назви носіїв ознаки утворено за допомогою таких варіантів суфікса -ikas:

-ikis (про його походження див. aut., 1991, 22): baltikis «білий заєць» Lkč (LKŽ I² 614), juodikis «їстівний гриб із чорною шапинкою» Dbč, júodikis «те саме» Mrc; «кров’яна юшка» Dglš; «скатік» (поширене в давніх писемних пам’ятках — LKŽ IV 401), jaunikis (поширене з XVI ст.), laibikis R II 312; MŽ; N; K, laibikis «довга вузька смуга поля» Nm (VII 14), raistikis «такий гриб із болота» Žln; Vrn (XI 60), raudonikis (широко поширене);

-ikė (пор. aut., 1994, 130): baltikė «гриб виду молочників» Stč; Klov (LKA III 131), bobikė «качалка» Rs; Šv; «держак качалки» Rs; Vdk (LKŽ I² 962), guoginìkė «гуси з ягодами» Skdy (II 702), joninikė «сорт картоплі» Trš (IV 356), kanapikė «вид хустинок» Varn (V 197), kartikė «гриб із гірким молочним соком» Btr (V 339), lempikė «лампадка» Grg (VII 323), lutikė «курка з короткими ногами» Šv; «низенька кремезна жінка» Lkv; Up (VII 713), rudikė «кішка» C I 145; N; [K]; BŽ 559; KŽ; «руда» K I 389; JD 95, širdikė «веретено жорен» Šll; Pd; Jd; Tt; «палички ткацького човника, цівки» Pj (XIV 848), širdžikė «веретено жорен» Rs; Nmk; Vdk (LKA I 141), tabakikė «первоцвіт» Škt (LKŽ XV 638), vištikė «такий гриб» Dv (LKA III 131);

-ykas (пор. aut., 1994, 131—132): laimykas «домовик» Gdž (LKŽ VII 55);

-eika (про походження цього суфікса див. DaiktvDrR 139): alsėika «людина, яка страждає на задишку» Klm (LKŽ I² 110), jauneika «наймолодша дитина в сім’ї» Lnkv; O (IV 306), lieséika «худа людина» J; Šint; Als (ŽD 159, LKŽ VII 433), mandréika «хитрун» Jnšk (LKŽ VII 823), mundréika «той, хто є вправним, спритним, кмітливим» LTR(Mlt); Ign (VIII 380), nevaléika «неохайна, недбала, незграбна людина» Žem; Šll; Krkl; Klm; Skr; Škn; Prn; Ar; Gs; Lbv; Btg (VIII 750), rūstéikas «той, хто постійно буяє» Krkl (XI 1022), šuneikà «шибайголова» Sdb; Pš; Slč (XV 357);

-eikis/-eikys; atbuléikis «той, хто робить або йде навпаки; той, хто опирається, робить протилежне» J; Kv; Pln; Vvr; Krkl (LKŽ I² 336), júodeikis Kltn; Ut, juodeikỹs «кров’яна юшка, зварена з кислим молоком» Lkm (IV 399), šudeikis «нікчемна людина»

³ Meillet, 1905, 344 tt.; Sławski, 1974, 99—100; Vaillant, 1974, 296 tt.

104

Sg; «нікчема» Rs (XV 319), пор. гідроніми Dubeikis Krt, Saldeikis Vdk, Šalteikis, Šalteikė Šv та ін. (Vanagas, 1970, 107 і далі);

-aiktis: rūodaiktis «кров’яна юшка» Dkst; Lkm (LKŽ IV 391), пор. також прус. гідронім Stoboc: stabis «камінь» (Steyn) E 32 (Gerullis, 1922, 248), можливо, також прус. arwaikis «жеребчик» (Volle) E 434: *arva- «швидкий» (Karaliūnas, 1992, 18; дещо інакше Mažiulis PKEŽ I 94–95).

Похідні з суфіксами -inykas/-ininkas(-ė), -ininkis, -eny kas/-eninkas(-ė)

§8. Суфікс -inykas/-ininkas(-ė) — це найпродуктивніший суфікс назв носіїв ознаки. Як у сучасній, так і в давній литовській мові за його допомогою найчастіше утворюються похідні, що позначають професію. У старих писемних пам’ятках знаходимо чимало похідних цього типу, які нині цілком зникли або вживаються в інших значеннях.

Найбільше їх зафіксовано у словнику K. Sirvydas: akmenininkas «каменяр» SD¹ 50 (пор. akmenininkas «те саме» C II 1154; N; K; «перевізник каміння» Grž — LKŽ I² 80), balnininkas «сідляр» SD¹ 165; SD³ 403 (те саме S.Dauk., пор. balnininkas K), bažnyčinykas «наглядач за церквою» SD³ 122 (пор. bažnyčininkas «те саме» R II 389; «той, хто ходить до церкви» Kv; Klp — LKŽ I² 700), čiustininkas «чаклун» SD³ 40 (те саме Ch 152; Rp, пор. čiustininkas [K]), draučininkas «списоносець» SD³ 120 (те саме Bt ApD 23,23, пор. draučininkas [K]), drobininkas «торговець полотном» SD³ 300 (пор. dróbininkas «те саме» K; «ткач полотна» K; Slnt — LKŽ II² 739), duonininkas «пекар» SD¹ 121, 291 (те саме BB 1 Moz 40,1; MTP 29, пор. duonininkas «те саме» K; «той, кого утримують інші» Sch 124; Jrb; VIkv; Gs; «відкупник» Alk — LKŽ II² 872), gultinykas «слуга спальні» SD³ 157 (пор. gultininkas N; [K]), juostinykas «виробник стрічок» SD¹ 119; SD³ 286 (пор. juostininkas «те саме» N; K; M; BŽ 416; NdŽ), kruopinykas «той, хто виготовляє крупу або торгує нею» SD³ 133 (пор. kruopininkas M), mielinykas «випалювач вапна й гіпсу» SD¹ 189; SD³ 469 (пор. mielininkas N; [K]), mulinykas «погонич мулів» SD³ 182 (пор. mulininkas N; [K]), nuodinynkas(-ė) «чаклун(-ка)» SD¹ 17, 403 (те саме DP 526a35; BK 18¹⁸, пор. також nuodininkas N; [K]; A 1884,13), peilinykas «виробник ножів» SD¹ 99; SD³ 227 (пор. peilininkas «те саме» Lex 61; C II 44; Q 44; R II 255; K II 56; «той, хто торгує ножами» N; K; «той, хто ріже себе ножами» Ig — LKŽ IX 746), plėskinnykas «той, хто виготовляє плєшки» SD³ 147, sapelkinykas (sapielkinykas?) «гравець на сопілці» SD³ 297 (те саме Sut, пор. sapelkininkas N, supelkininkas [K]; KŽ), sarginykas «сторож» SD¹ 176; SD³ 424, sietinykas «той, хто виготовляє решета або торгує ними» SD³ 403 (пор. sietininkas N; K; L; Rtr, sietininkas BŽ 496; KŽ), skydinykas «виробник або продавець щитів» SD¹ 120; SD³ 287 (пор. skydininkas N; K; Ser; NdŽ), stalinykas «урядовець князів і вельмож» SD¹ 175; SD³ 423 («столяр» BB Sir 39,28, пор. stalininkas «урядовець князів і вельмож; столяр» N; K та в інших писемних пам’ятках), vainikinykas «плетільник вінків» SD¹ 194, vandeninykas «будівельник водогону» SD³ 392 (пор. vandenininkas N; Š), vilninykas «той, хто скубе вовну» SD³

105

473 (те саме Sut, пор. vilnininkas/vilnininkas N; K; Rtr; NdŽ; KŽ), žvaizdininkas «астроном» SD¹ 41; SD³ 80 (те саме DP 603; Sut, пор. žvaizdininkas S.Stan; I).

Кілька похідних цього типу від початку писемності властиві лише писемним пам’яткам Малої Литви, наприклад: čiepininkas «садівник» KIM 128; Lex 13, 39a; Q 205; R II 158; K, dėžininkas «виробник або продавець коробок» Lex 77; C II 491; R II 317; K, kletkininkas «власник кіоску» Lex 20a; K I 267; [K], kariūnykas «солдат» BB 4 Moz 31,48; 2 Kar 24,2; Joz 5,4; Teis 20,44, kolūtykininkas «виробник старовинних монет» Lex 16a, N, K, mašininkas «майстер з виготовлення машин, кравець» Lex 16a; C I 331; Krz 46; B 398; K I 232, pučkininkas «мушкетер» Lex 63; Q 633; Krz 249; R; «зброяр» K I 267; «торговець рушницями» K, sūrininkas «той, хто натирає сир» Lex 73a; C II 389; Q 435; Krz 170; N; [K]; KŽ.

Отже, похідні із суфіксом -inykas/-ininkas(-ė), що позначають професію, вже у XVI–XVII ст. були дуже продуктивними. Їхню давність засвідчують відповідники в інших балтійських мовах, пор. лит. laukinýkas (поширене вже у XVI ст.) і прус. laukinikis (Leman) E 407, лат. làucinieks (див. § 21).

§ 9. У давніх писемних пам’ятках значно менше похідних із суфіксом -inykas/-ininkas(-ė), утворених від іменників і таких, що мають неспеціалізоване значення.

Уже в XVI–XVII ст. широко вживалися похідні dalinukas/dalininkas, darbinýkas/darbininkas, drauginykas/draugininkas, kekšinykas/kekšnininkas(-ė), lietuvinykas/lietuviininkas, naminykas/naminininkas, pagalbinykas/pagalbininkas, priešinýkas/priešininkas, skolinýkas/skolininkas, tarpinýkas/tarpininkas, vietinykas/vietininkas.

Нині в діалектах уживаються також похідні metininkas «митулець» Lex 52, naudinykas «той, хто шукає вигоди» BP II 611₂, 57₅; BB Sir 14,9, а в літературній мові — maištingykas BB Pat 24,21; SD¹ 96; SD³ 25, 82 — варіант maištininkas.

Кілька похідних цього типу нині мають у діалектах інше значення, ніж те, яке зафіксоване в давніх писемних пам’ятках, наприклад: kerštinykas/kerštininkas «ворог» (уживається в багатьох пам’ятках XVI–XVII ст.; нині в діалектах означає «мстива людина»), kieminykas «власник села» DP 278₁₄ (нині в діалектах — «той, хто любить гостювати»; щодо розвитку значення цього похідного пор. Mažiulis, 1960, 206–208), pakampinykas «той, хто ховається» SD³ 318 («той, хто нишпорить по закутках» Rod — LKŽ IX 149), sapninykas «той, хто бачить віщі сни й сповіщає про них» BP II 309₂₄, 310₆,₁₁; BB 1 Moz 37,19; Bt Jd 8 (пор. sapnininkas «мрійник» R; K; L; Rs; DūnŽ — LKŽ XII 145), sekminy kas «базіка» SD³ 5, 299; Sut («той, хто розповідає казки» Rod — LKŽ XIII 336).

§ 10. Значна частина іменникових похідних із суфіксом -inykas/-ininkas(-ė), зафіксованих у давніх писемних пам’ятках і таких, що більшою чи меншою мірою зберегли чисте значення назв носіїв ознаки, нині цілком зникла, наприклад: ausinykas «підлесник» SD¹ 212, ausininkas «наклепник» Lex 66 (також B; N; K), bendradarbinýkas «співробітник» BB 1 PvK 3,4; Ch¹ 13X, bursinykas/bursininkas «спільник» (у багатьох пам’ятках XVI–XVII ст.), barninykas BB Syr 4,7; 1 PvTm 3; DP 526₃₆; SD³ 469, barnininkas «той, хто свариться» Lex 45, doklinykas SD³ 44, 45, 82, doninykas «той, хто сплачує данину» SD³ 82; SE 234; Ch 5 Moz 20,11, gėdinýkas «розпусник» MT 215b, geležinykas «озброєний вершник» SD³ 103 (пор.

106

geležinininkas «торговець залізом» Lex 29a; N; K), gyvatininkas «мешканець» C I 548 (також RB 1 Krn 23,18; K; LC 1881,15; «той, хто має власне господарство, землероб» B; K), griekinykas BP 9X; BB Pat 12,21, griekininkas «грішна людина» K1M 35₇ (також R; N; K), gvattinykas «людина, яка швидко гнівається» SD¹ 41, juokinnykas «жартівник» SD³ 413 (пор. juokininkas K; Š; BŽ 525), kalavijinnykas «той, хто озброєний мечем» SD³ 170 (пор. kalavijininkas N; Ser; NdŽ), kartuvinykas «приречений на повішення» SD³ 438 (пор. kārtuvininkas «так само» N; [K]; «той, хто воює» J), kovinykas «той, хто свариться, сварливець» BB 2 PvTm 2,24 (пор. kovininkė Ns 1858,3), nebarninykas «той, хто не свариться» Vln 395, nevaidinykas «той, хто не свариться» 394, pragarinykas «мешканець пекла» SD³ 298 (пор. pragarininkas «так само» N; [K]; «той, хто здіймає пекло, сперечальник» NdŽ; «ненажера» LzP, pragarnūkas, див. § 14), priežastinukas «той, хто є причиною чогось» MP 145 (також Sut), puotinukas «учасник бенкету» SP I 452₁, sostinykas «той, хто сидить на троні» DP 542₁₄, 595₂₀, stulpinykas «християнський відлюдник, який живе на стовпі» SD³ 410 (також Sut; пор. stulpininkas «майстер стовпів (статуй)» N; K), šarvinukas «озброєний, закутий у броню воїн» (характерне для давніх писемних пам’яток), šuolininkas «той, хто біжить стрибками» C II 206 (також Krz 152; MŽ; N; K; BŽ 513; NdŽ; KŽ), tautinykas «мешканець країни» BB Jer 52,24; 2 Kron 23,13 (пор. Karaciejus, 1987, 19), turtinykas «багатій» Ch¹ 10X (пор. turtininkas Sln; Vaižg; A.Vien та в інших писемних пам’ятках — LKŽK), vėjinykas «вітрогон<strong>я</strong>» SD³ 479 (пор. vėjininkas «так само» NdŽ; KŽ), viltinykas «обманщик» MP 240, 275, 339, 359b; Ch¹ 414₂₅ (у поясненнях наприкінці додатків); KN 34 (так само Kos 58b; Sut; пор. viltininkas «так само» J; BŽ 58b; Ser; KŽ; «читач журналу „Viltis“» у писемних пам’ятках початку XIX ст.), žaislinnykas «гравець» SD¹ 38; SD³ 437 («музикант» Bt Apr 14,2).

У сучасній литовській мові також є чимало похідних такого типу (DaiktvDr 340–342, 360).

§ 11. Назви носіїв ознаки із суфіксом -inykas/-ininkas(-ė) від прикметників утворюються дуже рідко. У писемних пам’ятках XVI–XVII ст. знаходимо лише кілька таких похідних. Серед них bendrinykas/bendrininkas(-ė), kaltinykas/kalti-ninkas(-ė), pėstinykas/pėstininkas поширені й нині.

Деякі прикметникові похідні із суфіксом -inykas/-ininkas(-ė) характерні лише для давніх писемних пам’яток, наприклад: bjaurinykas(-ė) «потворна, зла людина» Ch 14X; PrP 39₁₁; KN 6; MT 215b; Bt Mt 21,31, drąsinykas «сміливець» BB Pat 15,14, gailinykas «тиран» SD³ 263, 245 (пор. gailininkė «черниця» LC 1884,3), godinykas «скнара, грабіжник» BP II 221₂₅, 229₁₄, 356₇; BB Job 2,9; 1 PvK 5,10; WP 104, naujinykas «новонавернений» BB 1 PvTm 3,6, naujininkas «новоселець» Lex 64a (також Q 364, 366; Krz 145; NT 1 PvTm 3,6; J; V.Kudir), neteisinykas/neteisininkas (у багатьох давніх писемних пам’ятках), nenaujinykas «не новачок» Vln 398, smarkinnykas «тиран» (у багатьох давніх писемних пам’ятках), šykštinykas «скнара» BB Sir 32,29, teisinnykas «справедлива людина» (у багатьох давніх писемних пам’ятках).

Похідне baisinykas «страшна, безсердечна людина» (у багатьох давніх писемних пам’ятках) у діалектах має значення «той, хто страшний, велетенський; той, хто боїться, лякається» (LKŽ I²

107

У говорах похідних із суфіксами -inykas/-ininkas від прикметників тепер також дуже мало, наприклад: branginýkas(-ė) Gs; Skp; Srv, branginiñkas(-ė) «той, хто дорого бере» K; Rs; Skr (LKŽ I² 997), gūdrininkas(-ė) «хитрун» Kri; Užp; Grž; Pš (III 698), kurtinýkas «той, хто глухий» Švnč; Dglš (VI 980), liesininkas(-ė) «той, хто худий» Varn (VII 434), mandrininkas «хитрун» Tat; Vkš (VII 823), piginiñkas «той, хто дешево продає» Pn; «той, хто хоче дешево купити» Kp, pigi-niñkas «той, хто дешево продає» Lk; Er (IX 938), puikininkas «чепурун» Grg (X 852), šūktinykas «шахрай» Šn (XIV 126), širminiñkas «сірий кінь або віл» JD 541; LTR(IIg); Šmk (XIV 903).

§ 12. Кілька похідних із суфіксами -inykas/-ininkas(-ė) утворено від числівників, наприклад: añtrinykas/añtrininkas/antriniñkas «річ другого, нижчого ґатунку; помічник; людина, якій не можна довіряти» (поширене в говорах, переважно в Жемайтії), dešimtinykas «командир десяти солдатів» DP 179₃₃, dešimtininkas «т. с.» K; «той, хто відбуває панщину десять днів; поліцейський службовець» J I 316, ketvirtininkas Kp, ketvìrtininkas «той, хто має чверть волоки» J II 94; «мішок, у який уміщується чверть пура» C II 352; N; [K] (ŽD 146; LKŽ V 669), pirmì ninkas/pirmìnin-kas/pirmìniñkas «провід; першорядний; воєначальник; пастух, який іде попереду стада; той, хто найкращий, першого ґатунку» (поширене в говорах), šimtinykas/šim-tininkas/šimtininkas «командир сотні солдатів» (характерне для давніх писемних пам’яток), trètìnininkai «зерно, борошно третього, нижчого ґатунку» Žd; Užv; Trk, trètìnin-kas/trètinininkas «пиво третього ґатунку, слабке пиво» DūnŽ; Vkš; Žg, trètìnykas/trètìnin-kas «член гілки ордену святого Франциска Ассізького, до якої належать миряни» M.Valanč; Vlkv; «учень третього класу» Rm; «наймолодший наймит, який виконує легшу роботу» Vaižg; Jsv; «той, хто має третю частину волоки» Dv (LKŽ XVI 795).

§ 13. Іноді суфікс -inykas/-ininkas(-ė) скорочується: випадає перший голосний i, цілий склад in або навіть частина твірного слова.

Назви носіїв ознаки з таким скороченим суфіксом трапляються вже в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., наприклад: gertuvnykas «корчмар» SD³ 97, gir-tuvnykas «відвідувач корчми» SD⁵ 85 (пор. girtùvininkas N; [K]), kepurnykas SD¹ 16; SD³ 39 (т. с. S.Dauk; Šl; Vdšk), kepurninkas Lex 51a (т. с. R II 213; K; J; Jrk 41; Lš; Pnd — LKŽ V 595; LKA III 129), lietuvnykas BP I 135₅–₆; II 97₁₈, 379₂–₃, 399₁₂, 415₁₆; KIG 65; MT XIX; DK¹ 30; SD¹ 73; SD³ 154 (т. с. A. Baran; RdN; Lz; Aps; Dv, пор. lietùvininkas R II 288; B; I.Simon; KlvD 361; Užp — LKŽ VII 451; LKA III 129), liežuvnykas(-ė) SD³ 89; SP I 82₁₂; II 73₁₅ (т. с. Kri; Rs, пор. liežùvininkas(-ė) Krž; Užv; Gs — LKŽ VII 458; DūnŽ 176), malūnykė BB Pam 12,4 (пор. malūnykas/malūnininkas, поширене в говорах LKA III 129), marškinykas «кравець, який шиє сорочки» SD³ 125 (пор. marškininkas «т. с.» N; [K]; «в’язальник сіток» [K]), meškernykas SD³ 472 (пор. meškerninkas K, meškėrninkas Plt; Bržr; Als; Grg; Plng; Pln; Sdr; Varn; Pvn — LKŽ VIII 90; DūnŽ 196), milninkas «той, хто тче сукно» Lex 89a (т. с. MŽ; N, пор. milìnininkas Krz 202; K), pagalbnykas BB 1 Moz 2,18 (пор. pagalbininkas Q 164; R II 198), pakasynykas «учасник похорону» SD³ 76 (пор. pakasýnininkas MTt V 162), pavadnykas «кінь, якого тримають за повід»

108

SD³ 116, pietuvnykas «той, хто обідає» SD³ 230, pyragnykas «пекар пирогів» BB Oz 7,3, popierynykas «виробник або торговець папером» SD³ 284 (пор. popierininkas Q 639; R II 274; MŽ II 367), priešnykas BB 2 Moz 15,7; Ps 13,4; 27,2; 31,1; 73,4; 73,23; 78,53; AK 45 (пор. priešnininkas Ns 1858,4), sasparnykas «наріжний камінь споруди» BB 1 Kar 7,11; Mt 21,42, tėvišknykas «спадкоємець» SP I 324₄–₅; II 59₄–₅,₆ (т. с. Sut).

§ 14. У говорах таких похідних більше. Найчастіше їх утворюють від багатоскладових іменників, наприклад: amatninkas Grž; Er, amātnynkas Gs, amatninkas S,Dauk; J; Vrd; Lc; Dr; Krš (LKŽ I² 118; DūnŽ 25; LKA III 129), apatnūkas «устілка» Srj; Lp; «нижня спідниця» Ls, apatniūkas «т. с.» Skr; Rmč (LKŽ I² 185; DūnŽ 28), ašmeninkas «леміш для зняття дерну» Trk (I² 339), ašmeninkė «голка для шиття кожухів» Brs; Vl (I² 339), brigādnynkas Stč; Ob; Sv; Btg; Klt, gelžkelnykas Mžš, krāutuvnynkas Vdšk; Str (LKA III 129), krautuvininkas(-ė) Krš; Dr (LKŽ VI 485; DūnŽ 149), kumelnykas «жеребець» Vlk (VI 871), liežiuvnukas Gdl, Ds (VII 451, 452), līgāšnynkas(-ė) Ps, līgāšninkas(-ė) «людина чи тварина, яка постійно хворіє» Paj (VII 463), milicnykas Ant; Kn; Vlk (LKA III 129), minūtnykas Lz (LŽ 165), minūtninkas «стрілка годинника, що показує хвилини» Krš (DūnŽ 201), naktīgonnykas Vlk; Lp; Mrc; Nč; JnšM; Lz, naktīgoninkas «нічний пастух» Alv (LKŽ VIII 517; LŽ 171), naujūnininkas «любитель новин» Bru; Pgg; SmIn; Vn; Dr (LKŽ VIII 588; DūnŽ 211), niūomarnykas «епілептик» Jnšk (LKŽ VIII 941), óbuolnykas «той, хто торгує яблуками» Grž (VIII 993), pāsaknykas «той, хто вміє розповідати казки» Lnk (IX 446), pašalnykas «чужинець» Rgvl (IX 555), potērnykas(-ė) «побожна людина» Slm, potērnininkas «т. с.» Grž; Grz; «особа, яка веде молитви, коли їх читають без священника» Dr; Gršl (X 470), pragarnnykas «ненажера» Drsk (DTŽ 279), priekabnininkas Skr, prykabnininkas Gr (LKŽ X 642), rūpesnykas Rod (XI 986), sandēlninkas Lnk (XII 118), sāndēlnykas Mžš; Er; Vlk, sāndēlninkas Grž; Žg; Sd; Akm; Žr (LKŽ XII 118; LKA III 129), smagūrnykas Ls (LKŽ XIII 71–72), šermukšnykas «гілочка горобини» Ds (XIV 659), škarmālnykas Šl, trāktornykas/trāktorninkas, vargōnnykas (поширені в говорах, див. LKA III 129).

Похідні з усіченим суфіксом -inykas/-ininkas(-ė) від двоскладових іменників утворюються значно рідше, наприклад: bitnykas (широко поширене в аукштайтському діалекті), bitnininkas Šk (LKA III 129), bōbnykas «залицяльник до дівчат» Vp (LKŽ I² 963), gīrnykas (широко поширене в аукштайтському діалекті, див. LKA III 129), mėsnykas Glv; Ukm; Šmn; Antz; Tj; Vvs; VrnV (LKŽ VIII 47; LKA III 129), plytninkas Grd (LKŽ X 253), prādžnykas «той, хто починає» Kp; Pnd (X 496), pūrtnykas «свіжий, пухкий пиріг» Klt; Užp (X 983), pūsnykas Slm; Dbk (X 1053), sieksnykas «завдовжки в сажень» SIk (XII 508), sielnykas Klt (XII 520).

§ 15. Тенденція скорочувати похідні з цим суфіксом дуже давня. Так, подібно скоротилися й такі похідні прусської мови: crixtnix (Teuffer) III 111₅–₆, nom. pl. sendraugiwēldnikai «співспадкоємці» (Miterben) III 938, dat. sing. waldniku «правителю» (dem Könige) III 91₂₅ (пор. DaiktvDrR 144). Be

109

Отже, з усічених суфіксів -inieks, -enieks виник латиський суфікс -nieks (див. § 21), за допомогою якого широко утворюються назви носіїв ознаки, як і за допомогою суфікса -inykas/-ininkas у литовській мові.

§ 16. Походження суфікса -ininkas пояснюють дуже по-різному. Деякі дослідники вважають його дуже давнім і намагаються знайти йому відповідники в інших споріднених мовах. Так, К. Бругман (1906, 484—487) пов’язував його з германським суфіксом -ing, який, як і литовський суфікс -ininkas, дуже характерний для назв носіїв ознаки. За К. Бругманом пішло чимало інших індоєвропеїстів і германістів⁴. Однак К. Буга (1961, 789—796) переконливо довів, що суфікс германських мов -ing слід пов’язувати не з -ininkas, а з балтійським суфіксом -ingas (пор. aut., 1994a). З іншого боку, походження суфікса -ininkas було незрозумілим і самому К. Бузі. В одному листі до Я. Ендзелінса він згадав про можливе походження суфікса від -inykas. Проте невдовзі в іншому листі К. Буга (1961, 866) спростував це припущення. П. Скарджюс (ŽD 140—141) також вважав, що і суфікс -inykas, і -ininkas є давніми.

Я. Ендзелінс (BKGF 90) висунув гіпотезу, згідно з якою суфікс -ininkas міг виникнути із суфікса -inykas унаслідок вставлення приголосного n. Так, вставний приголосний n бачимо в таких жмудських словах, як kningą (< knygą), ganinklą (< ganyklą) тощо (Zinkevičius, 1966, 197—198; Grinaveckis, 1973, 332—334). З іншого боку, робилися спроби виводити суфікс -inykas і з -ininkas (Otrębski, 1930, 29 tt. su lit.; Vaillant, 1974, 309).

§ 17. Розгляньмо, що свідчать про походження суфікса -ininkas дані литовських діалектів і старих писемних пам’яток.

Суфікс -ininkas тепер побутує лише в жмудському діалекті та в деяких суміжних, переважно південних, говірках західноаукштайтського діалекту. Усюди в інших місцях замість нього вживається суфікс -inykas (LKA III Žemėl. nr.115).

Раніше ареал суфікса -inykas був ще ширшим. Твори М. Мажвідаса, С. М. Славочинського та С. Вайшнораса свідчать, що в XVI—XVII ст. суфікс -inykas побутував і в південному жмудському діалекті (пор. Zinkevičius, 1974, 167—168; 1979, 19), де тепер є лише суфікс -ininkas. Про це свідчать також записи старої назви Вярняй Mėdininkai в історичних джерелах, наприклад: Medenickam, Medenike, Medeniken тощо (Salys, 1930, 56—57). Крім того, К. Буга (1961, 865) у листі до Я. Ендзелінса 1913 року писав: «За свідченням Яуніса, у Кведарні кажуть ūkinyks». Очевидно, суфікс -inykas зник із південного жмудського діалекту не так уже й давно.

§ 18. Тепер з’являється дедалі більше даних, які дають підстави вважати, що суфікс -ininkas досить пізно поширився і в північному жмудському діалекті або принаймні в його частині. Так, як видно зі складеного А. Гірденісом, але, на жаль, іще не опублікованого покажчика слів, у «Žiwate» 1759 року похідних із суфіксом -ininkas ще не зафіксовано; є лише відповідні похідні із суфіксом -inykas. Давно відомо, що у творах С. Даукантаса також переважають похідні із суфіксом -inykas (пор. Būga, 1961, 865), тоді як суфікс -ininkas зрідка трапляється лише в окремих місцях. Щоправда, іноді вважають, що С. Даукантас уживав суфікс -inykas під впливом старих писемних пам’яток (Subačius, 1993,

⁴ Пізані, 1940—1941; Henzen, 1957, 81; Meid, 1967, 198—207; Erhart, 1982, 122—123 та інші.

110

165–166 із літ.). Однак суфікс -inykas міг іще на той час зберігатися в рідній північно-жемайтській говірці С. Даукантаса. Адже А. Калнюс (1937, [19]) згадував, що суфіксом -inykas користувався й інший північний жемайт Й. А. Пабрежа. Цю думку підтверджує рукописна граматика С. Гросса (GrK), яка, як довів Г. Субачюс (1993a), мала закріпити створювану Й. А. Пабрежою жемайтську літературну мову. У словничку граматики С. Гросса знаходимо лише похідні із суфіксом -inykas: Burtyniks 191, Daržyniks 171, Kekszyniks 188, Pritiriniks ”чаклун” 191, Rasztyniks 163, Skolyniks 141, Žoöwyniks 172.

З іншого боку, уже в XIX ст. у жемайтській говірці суфікс -inykas почав витісняти суфікс -ininkas. Про це свідчать твори С. Станявічюса й М. Валанчюса та граматика Й. Чюлдаса, де є лише похідні із суфіксом -ininkas.

§ 19. Суфікс -ininkas, імовірно, пізніше поширився також у західноаукштайтській говірці Малої Литви. Так, у творах Й. Бреткуна та граматиці Д. Кляйна суфікс -ininkas ще не зафіксовано, наявний лише суфікс -inykas. П. Скардіус (1931) зазначав, що у Вольфенбюттельському постилі похідні із суфіксом -ininkas уживаються впереміш із похідними із суфіксом -inykas. З іншого боку, у Псалтирі Й. Рези, у збірці гімнів і молитовнику Д. Кляйна, а також у Lexicon Lithuanicum — анонімному словнику XVII ст. — уже знаходимо лише похідні із суфіксом -ininkas.

Наведені тут дані дають підстави впевненіше стверджувати, що суфікс -ininkas є варіантом суфікса -inykas, який, імовірно, виник у куршській мові або в іншому західному балтійському діалекті, для якого була характерна зміна довгого голосного ī на in у деяких позиціях. Адже голосний ī іноді змінюється на in не лише в жемайтській говірці, а й у деяких латиських говірках, що виникли на куршському мовному субстраті (Endzelīns, 1974, 449; LVG 171). Крім того, А. Росінас (1995, 82 tt.) вважає, що назалізація довгих голосних могла відбуватися й у прусській мові. Згодом суфікс -ininkas поширився на частину західних литовських говірок, досить близьких за походженням. Цей процес, що розпочався досить давно, ще до появи литовської писемності (пор. записаний 1479 р. у Велауському повіті топонім Garbeninken і прус. Garbenyken, Garbiniken, див. Būga, 1961, 676), тривав довго.

§ 20. Суфікс -ininkas має дуже рідкісний парадигматичний варіант -ininkis, наприклад: priešininkis «той, хто налаштований недоброзичливо» R II 401; N (пор. priešininkas, див. § 9).

§ 21. У деяких писемних пам’ятках Малої Литви (переважно в Біблії Й. Бреткуна та Вольфенбюттельському постилі), крім суфікса -inykas/-ininkas, знаходимо похідні з іншим, дуже близьким до нього, але рідкісним суфіксом -enyka/-eniṅkas(-ė)⁵. Так, поряд із похідним godinykas Й. Бреткунас уживав також похідне godenyka BB Pat 15,27; поряд із griekinykas — griekenykas 13,2; поряд із ūkinykas — ūkenykė 12,4; поряд із vaidinykas — vaidenykė 19,13; 21,9; 21,19; 25,24; 27,15 тощо.

У прусській мові похідні із суфіксом *-eniko-, здається, були поширеніші, ніж із *-iniko-. Так, поряд із похідними balgninis (Seteler) E 440 (пор. лит. balnininkas, див. § 8), laukininkis (див. § 8), у текстах прусської мови знаходимо похідні grikenix (Sunder) III 67₁₈ (пор. давн. лит. griekenykas і griekinykas), medeniz-tauwᵣ < medenis tatawis (Beerhun) E 766 (пор. лит. mēdininkas), pagalbenix

⁵ Bezzenberger, 1877, 107–108; Skardžius ŽD 141.

111

(Heiland) III 103₂₄ (пор. лит. pagalbenykas WP 234 і pagálbinýkas/pagálbininkas) тощо (SV 49–50).

У латиській мові замість суфіксів *-iniko-, *-eniko- знаходимо скорочений суфікс -nieks, який у давніх писемних пам’ятках і діалектах зберіг давніші форми -inieks, -enieks (LVG 362–363); пор. laukinýkas, пр. laukinikis і лат. laučínieks (див. § 8), дав. лит. laukeninkas WP 192 і лат. laucenieks, дав. лит. muitenykas BB Mt 5,46; WP 259b і дав. лат. muitenieks. М. Балтиня (1984) встановила, що в латиських писемних пам’ятках XVI–XVII ст. більше поширені похідні з -enieks, а в пізніших текстах — похідні з -inieks.

Латиські суфікси -inieks, -enieks походять від *-ineiko, *-eneiko- (авт., 199¹, 26). Про це, зокрема, свідчить похідне dat. pl. prettaunekans «винуватцям», зафіксоване в молитві «Отче наш», записаній у хроніці С. Грунау; його слід виправити на *pretauneikans і пов’язати з лат. pretinieks. Адже ця молитва, як установив W. P. Schmid (1962), імовірно написана куршською мовою або дуже близьким до неї латиським діалектом.

§ 22. Суфікси *-iniko-/-ineiko- (< *-ino- + *-iko-/-eiko-), *-eniko-/-eneiko (< *-eno- + *-iko-/-eiko-) дуже продуктивні також у слов’янських мовах. Крім того, у давніх пам’ятках слов’янських мов похідні з *-eniko-/-eneiko- утворювалися від пасивних дієприкметників із *-eno- (пор. давньорус. ученикъ: ученъ, удавленикъ: удавленъ), а деякі похідні із суфіксом *-iniko-/-ineiko- ще й тоді словотвірно пов’язувалися з прикметниками із суфіксом *-ino- (наприклад: давньорус. блудникъ: блудный, грешникъ: грешный⁶). Натомість у балтійських мовах прикметники із суфіксом *-eno- майже повністю зникли (DaiktvDrR 127), а похідні із суфіксом *-iniko-/-ineiko- також більше не пов’язуються з прикметниками із суфіксом *-ino-. Загалом і від прикметників інших типів у балтійських мовах похідні цього типу утворюються дуже рідко (див. § 11). Крім того, у слов’янських мовах назви носіїв ознаки із суфіксом *-iko- значно продуктивніші, ніж у балтійських мовах (див. § 6). Усе це дає підстави вважати, що суфікси *-iniko-/-ineiko-, *-eniko-/-eneiko- могли потрапити до балтійських мов зі слов’янських у період давніх контактів балтійських і слов’янських мов (авт., 1991, 25–26).

Похідні із суфіксами -aunykas/-auninkas(-ė), -elnykas/-elninkas(-ė)

§ 23. Назви носіїв ознаки іноді утворюються з такими варіантами суфікса -inykas/-ininkas(-ė) (про їхнє походження див. DaiktvDrR 145–146).

Суфікс -aunykas/-auninkas(-ė) більш властивий назвам діячів, а назви носіїв ознаки утворюються дуже рідко, наприклад: baudžiauninkas Lex 73a; K.Donel; R II 150; K; JV 444; JD 1434; V1; Krsn; Smn, baudžiaunykas Dkš (LKŽ I² 689–690), bobáuninkas «така болотна рослина» Ob (I² 960), mezliauninkas «збирач данини» C II 483; R; MŽ; N; [K], retaunýkas(-ė) «повільна людина» Ds (LKŽ XI 485), šešaunykė BP 5X, šešauninkė Lex 78; C I 1059; Q 296, 478; B 647; R II 223, 324, 404; MŽ; N; Sch 198, šešiáuninkė

⁶ Varbot 1969, 96–98; Balalykina, 1980, 41–42; Azarch, 1984, 96 tt; Nikolaev, 1987, 93–95.

112

«Жінка, яка нездужає протягом шести тижнів після пологів» (здавна характерне для говірок Малої Литви та західноаукштайтських говірок, що межують із нею; див. LKŽ XIV 688—689).

§ 24. Назв носіїв ознаки із суфіксом -elnykas/-elninkas(-ė) дещо більше, наприклад: butelninkas «мешканець кутка» K; BsMt I 143; I.Simon; Trg; Žvr; Skr (LKŽ I² 121), budėlninkas «дрібний торговець, який торгує в наметі» K I 267; Er (I² 1121), dūdėlnykas «той, хто грає на дуді» SD³ 67; LTR(Klvr); Gs (I² 79), kirvelnykas «воїн із бойовою сокирою на довгому держаку» SD³ 81, kirvėlninkas «те саме» K; «той, хто любить рубати сокирою» J II 131; «ярмарок від Нового року до Масниці» L; Rt (V 875), mazgelninkas «швець гаманців» Lex 16a, pirtėlnykas «той, хто має власну лазеньку» Rdm (ŽD 149), raštėlnykė «ткаля візерунчастих полотен» (ps)Tvr (LKŽ XI 231), ratėlnykas Ūd, ratėlninkas «майстер прядок» J; Grd (XI 241), ryšėlninkas «хустка, щоб зав’язати будь-що» Skdv (XI 697), siekėlnykė «та, що вириває пучки льону» Grž (XII 505), spragėlnykas «держак ціпа» Šlčn (XIII 475), šakėlnykas «травник» Rm; Er (XIV 412), trobėlnykas(-ė) Ldvn, trobėlninkas «безземельний або малоземельний селянин» J; Kv; Pln; Žr; Slnt; End (XVI 938—939), vištėlnykė Sl; Rtn; Ūd; Dv; Pc; Pkr; Slm, vištėlninkė «курка-несучка» Grž; Ps (LKŽK).

Похідні із суфіксом -(i)ukas(-ė)

§ 25. У литовській мові цей суфікс найчастіше утворює демінутиви, а назви носіїв ознаки із суфіксом -(i)ukas(-ė) трапляються набагато рідше. Їх утворюють:

1) від прикметників: a) із суфіксом -inis(-ė) (частина з них субстантивувалася), наприклад: apatinūkė «нижні штани» Gs (LKŽ I² 185), ausinūkas «горщик із двома ручками» Vv, ausinūkė «така собі булочка, хмиз» Al (I² 501), bulvinūkas «той, хто любить картоплю» Vlkv; «кругла, невисока людина» Rdm (I² 1157), kadaginūkas «дуже мала кількість» J; Kv (V 39), kaulinūkas Trš, kaulinūkas «полотно, у яке вплетено міцніші нитки» Lk; Rdm (V 434), pagramdinūkas «наймолодша дитина в родині» Kv; Šll (IX 93), pamestinūkas(-ė) Ig; VšR (IX 294), rastinūkas DūnŽ, rastinūkas(-ė) «підкидьок» Vyž; Ig (XI 206), šiaudinūkas Akm; DūnŽ, šiaudinūkas «сухарик» Krž; Lkv; Nmš; «солом’яний вулик» Všt; «позашлюбна дитина» Alvt; Plv; Jrb (XIV 719), varinūkas «маленький казан» End; Lkv; Vn; Sg (LKŽK); у літературній мові утворюють також новотвори такого типу, наприклад: kavinūkas, rankinūkas (DaitkvDr 398—399);

b) від прикметників іншого типу, наприклад: baltūkas «біла тварина або річ» Gs; Skr; Rdm; Kt (LKŽ I² 621), dryžūkas «смугасте полотно» Brt; «смугаста трава» Rdm; «яблуко смугастого кольору» Kt; «шведська конюшина» Al (II² 737), greitūkas «швидкий поїзд» Mrj; «рослина, що швидко дозріває» Ig, greitūkė «ропуха» Sdr (III 562), jaunūkas «молода людина» Gs; «молодий священник» Rdm; Krok; Alk; Dkš; Brt; Lp; Al; Mrj; «молодий місяць» Sem (IV 313), juodūkas (ps)Slk, juodžūkas «чорний рогатий чорт» J (LKŽ IV 413), kietūkas «сорт твердого яблука» Vlkš; Prk (V 765), latūkas(-ė) «той, хто невисокий, із короткими ногами» Svn; Lkm; Vad; Švnc; Vb; Sb; Rm; An; Ds; Plš; Ktk (VII 175), mėlynūkas(-ė) Slm; Pn; Er, mėlynūkas(-ė) «той, хто синій» Kt; Mrj, mėlynūkai «незабудка»

113

Lp (VIII 1032, 1033), paujikas «людина, яка береться до нової роботи» M.Valanč; J; «новоселець» S.Dauk; M.Valanč, nalabūkas «злий дух» BsV 333; Sln; Krž; «негідник» Vdk (VIII 642), piktūkas «той, хто гнівається» Ig, piktukė «змія» Alv (IX 971, 972), raudoniūkas «рудик» Trgn (XI 263), raudonukai «такий сорт пшениці» Sn (XI 268), raudūkas(-ė) «сивий кінь або кобила» BzF 163; Jn; Žem; Krp; Krkl (XI 277), rudūkas «рижик» Jrb; Erž; Vdžg, rudūkas(-ė) «рудоволосий» Klt; Klov; Mšg; «коричневого кольору» Vj, rudūkė «лисичка (гриб)» Ss; Bb; Grš; Prn (XI 878), rudžiūkas «коричневого кольору» Pc (XI 882), sausiūkas Šn; Kč, sausiūkė «сухий пиріжок, спечений без дріжджів» Nč (XII 219), sausūkas «декоративна садова рослина родини айстрових» Mrk; Lp; Kls; Dbč; Drsk; «сухий пиріжок, спечений без дріжджів» Krok; Gs; Kpč; «цмин пісковий» Pls; «дренажна трубка малого діаметра» Snt, sausiūkė «цмин пісковий» Dg (XII 225), statūkas(-ė) «той, хто прямий, не зігнутий» Kt; Plv; Slk; «той, хто має прямостоячу форму» Btg; «той, хто говорить грубо» Kt, statūkas «такий стільчик, щоб маленька дитина вчилася ходити» (поширене в східноаукштайтському діалекті); «приблуда» Rs; Grk; Jrb; Jd; Btg; «опалювальна піч» Snt; Žvr; «стрижень каганця» Jd; «вісь веретена прядки» Tj; «незгинний ніж» Jrb; «курильна люлька з прямим мундштуком і перпендикулярною головкою» Mrj, statūkė «те саме» Vlkj (XIII 716), žaliūkas(-ė) «той, хто зелений» N; K; JV 602, 659, 808; LTR(Vlkj); Ds; «здоров’як» Varn, žaliūkas «учасник збройної боротьби опору в повоєнний період» Lk; Nmš; Snt; Bgs; Adm; Pln; Rud; Sug; «зелений боровик» Šr; Varn (LKŽK);

2) від іменників, наприклад: ančiukė «хлібний коржик» Skr (LKŽ I² 132), antūkas «застібка штанів» Kt; Ap; Akk; «птах із родини співочих» K (LKŽ I² 177), barzdūkas «бородань» Sk; «домовик, лісовий пес» K; «козлобородник» KzR (I² 675), barzdžiūkas «хвощ польовий» Mrk; Dglš, barzdžiūkė «гачок на волосіні» Skr (I² 676), bulbūkas «бульбочка, що утворилася з квітки картоплі» Užv (I² 1149), karčiūkai «кучеряве волосся на чолі» Škn (V 270), kelmiūkas «дерев’яна частина сідла» Kln, kelmiūkai «трухлява деревина, якою пасічник обкурює бджіл» Vlkv, kelmūkas «пеньок» Als; «такий сорт яблук» Dglš; «чортик» Skdv (V 526), kojūkas «інструмент для знімання взуття» Rs; «палиця, підпора, дерев’яна нога» Lzd; «поганий хлопець» Jnšk; «третя карта з малюнком» Jnšk, kojūkė «підставка на ніжках» KzR (VI 296, 297), kučiūkas (kučiukas?) «різдвяна страва, проскура» Dbg (VI 758), lazdūkas «дурень» Rm (VII 214), mešiūkas «той, хто любить м’ясо» Nč (ŽD 137), piestūkas «товкач» Kp; Slm; Alz (LKŽ IX 927), pirščiūkas «особливий перстень, який надягають на палець під час шиття» Brž; Šd; Lnkv; «такий гриб родини пластинчастих» Grv (X 25), pirštūkas «наперсток» SD³ 192; C I 659; N; [K], skurdūkas(-ė) Slm; Mžs; Plv; Mrj; Jrb; Bsg, skurdžiūkas(-ė) «той, хто бідує, погано росте» Rtn; Al; Ig; Gs (LKŽ XII 1140, 1142), tėvūkas «дідусь» DTŽ; Jz; Plv; Grš; Nm; Gg; Tl; Ut; Šk; Lks; Skr; Vl; NmŽ; Grsl; Pln; Tl; Vsv; Snt; «старий чоловік» Jdr (XVI 155–156), vasarūkai «яра пшениця» Brt; Krk (ŽD 137);

3) від числівників, наприклад: antrūkai «друга конюшина, вика» Brt; Prn (LKŽ I² 174), antrūkas «пиво другого зливу» [K], dešimtūkas «поїзд або автобус, що відходить о десятій годині» Kt; Rmš; Gs (LKŽ II² 438), ketvirtūkas «чверть»

114

годинний потяг» Plv; Kš (V 670).

§ 26. Назви носіїв ознаки із суфіксом -ukas, -ė мають відповідники в латиській і прусській мовах, пор. bēruks ”берис (кінь)”, tēvucis ”батько чоловіка”, прус. gagluc ”горностай” (Hermel) E 661, особові імена Joducke, Masucke (SV 49; BKGF 90; LVG 360).

Отже, мабуть, похідні цього типу почали утворюватися в прабалтійській мові.

Похідні із суфіксами -(i)ūkas(-ė), -uika

§ 27. Деякі назви носіїв ознаки в говорах (переважно жмудських) утворені за допомогою варіанта суфікса -(i)ukas(-ė) — -ūkas(-ė) (про його походження див. DaitktyDrR 140):

1) від іменників, наприклад: gudžūkas ”аукштайт”, KlvrŽ (LKŽ III 701), kojūkai ”ніжки” J; KlvrŽ; NmŠ; Mžk; Brs; ”грудки снігу, що налипли на підошви” Vdk; ”палиця, дерев’яна нога” Prn (VI 296), kojūkas ”те саме” K, namūkas ”домосід” SD³ 48 (пор. Būga, 1958, 271), pasalūkas ”той, хто нападає із засідки” J; Kv; Rm (IX 452), pečiūkas ”широкоплечий, кремезний чоловік” J; Kv; Krž; Als; Slnt; Ms; Up; Klm; Kltn; Lkv; Plt; Trk (IX 732), valiūkas ”той, хто має багато волі, свободи; пустун, ледар, бешкетник” (широко поширене в жмудському говорі, трапляється також у деяких західноаукштайтських говорах, наприклад: Vl; Dt; Grk — LKŽK);

2) від прикметників, наприклад: apvalūkas(-ė) ”той, хто круглий” Vrd; Jnšk (LKŽ I² 279), plačiūkas(-ė) ”той, хто має широкі плечі” Vlk; Stč; Jnšk, plačiūkė ”широке місце” Paį (X 50), stačiūkas(-ė) ”груба, невихована людина” Kv; Vrd; Krš; Lkv; Btg; Škn; Rdn; ”той, хто говорить простою, невишуканою мовою” DūnŽ; Kln; Žlp; Mžk; ”той, хто стоїть прямо, повернувшись” Lnkv; Lg; Rz (XIII 622), žaliūkas(-ė) ”здоровань, міцна й здорова людина” S.Dauk; M.Valanč; A 1885,25; Žem; Vaižg; Pt; DūnŽ; Kv; Vkš; Sln; Mžs, žaliūkė ”зелена жаба” VP 159; Kal; Yl; Krg; Plt; Sd; Pln; Žr (LKŽK).

Su kitu priesagos -ukas variantu -uika (apie jo kilmę žr. aut., 1994, 132–133 su lit.) padarytas vedinys baltūika ”balta karvė” Rdš; Rod (LKŽ I² 621).

Похідні із суфіксами -iaukas, -iauka, -iaukė, -(i)uoka, -(i)uokė

§ 28. -iaukas: žaliaukąi ”зелені слині, піна, блювотиння” Vlkv (LKŽK);

-iauka: žaliauka ”зелена пляма” Gs; ”зелень (плід, овоч)” Gž; ”зелена рідина” Dg; ”зелені слині, піна, блювотиння” Rod; Gž; ”зелені водорості” Rmš: VšR (LKŽK);

-iaukė: žaliaukė ”зелена пляма” Švn; Al; Mrk; Drsk; Dg; Kpč; ”зелень (плід, овоч)” Vrn; Alv; Pv; Lp; ”зелені слині, піна, блювотиння” Lp; KzR; Drsk; Al; Klvr; Nm; Dkš (LKŽK);

-(i)uoka: vel(i)uoka ”чорт” DP 26X; Bt Mt 14,26; NdŽ; KŽ, пор. гідроніми Vašuoką Sb, Vāšuokas Mlt (Vanagas, 1970, 203; 1981, 368), la..

115

tėvuocis ”батько чоловіка”⁷; -(i)uokė: ruduokė ”сморчок” SD¹ 154; SD³ 393; A.Baran; Mt; Mšk; Aln; Km; Sln; Ds; Al; Pkp (LKŽ XI 880), žaliožkė ”такий гриб” Kos 135; A.Baran; Kvr; Svn; ”зелена жаба” Jn (Rt); Plt (LKŽK), пор. назву водойми Šermuokė NmŽ (Vanagas, 1970, 203; 1981, 329). Ці суфікси можуть бути апофонічними варіантами суфікса -(i)ukas(-ė) (ŽD 140).

Похідні із суфіксом -ėkas

§ 29. Суфікс -ėkas у литовській мові загалом рідкісний. Дещо частіше за його допомогою утворюють демінутиви, що мають відповідники в латиській мові (aut., 1994, 133—134), тоді як назв носіїв ознаки із -ėkas лише кілька, наприклад: kaklėkas ”мотузка, якою прив’язують коней до голоблі” Bd (LKŽ V 92), lepėkas ”нікчемна людина” Lp; Vs (VII 364), merlėkas ”просочена водою колода” Grv (VIII 39), šlapėkas ”вологе дерево на дрова, мокра колода” Nč (XIV 1015), пор. також strapėkas ”кінець дерева, колода, дерев’яний брусок” Slk; Ds; Sug; ”палиця, кийок” Lkm (XIII 938) і дав.-слов. stropъ ”дах, стеля” (Būga, 1959, 222). На виникнення цього словотвірного типу могли вплинути численні назви носіїв ознаки із -’akъ у слов’янських мовах; пор. запозичення smalėkas ”смолиста колода” з біл. смоляк (ŽD 127).

Висновки

1. Найдавнішими є назви носіїв ознаки із суфіксом *-āka-, які могли бути успадковані з пізньої праіндоєвропейської мови або з часів її розпаду.

2. Інші суфікси, що походять від *-ko-, для утворення назв носіїв ознаки, імовірно, почали використовувати в прабалтійській мові (за винятком нових похідних із -ėkas). Значний вплив на це мали давні контакти балтійських і слов’янських мов. Адже у слов’янських мовах назви носіїв ознаки із *-ko- віддавна утворювали набагато частіше, ніж у балтійських. Із слов’янських мов до балтійських, імовірно, прийшов і найпродуктивніший суфікс назв носіїв ознаки *-inъko-/-ineiko (< *-ino- + *-iko-/-eiko-) та його варіант *-enžko-/-eneiko- (< *-eno- + *-iko-/-eiko-). У балтійських мовах суфіксом *-ko- найчастіше утворювали демінутиви.

СКОРОЧЕННЯ

BK — Короткий виклад християнської науки / написаний кардиналом Роберто Белларміно, Вільно, 1677.

BKGF — Endzelīnas J. Звуки й форми балтійських мов. Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1957.

DaiktvDr — Urbutis V. Словотвір іменників. — Граматика литовської мови 1, Вільнюс: Mintis, 1965, 261—473.

⁷ Būga, 1958, 516—517; ME IV 178—179; ŽD 140; LVG 360, 361.

116

DaiktvDrR — Ambrazas S. Розвиток словотворення іменників. Віддієслівні утворення в литовській мові, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993.

DTŽ — Naktinienė G., Paulauskienė A., Vitkauskas V. Словник діалекту Друскінінкая, Вільнюс: Mokslas, 1988.

DūnŽ — Vitkauskas V. Šiaurės rytų dünininkų šnektų žodynas, Vilnius: Mokslas, 1976.

GrK — Kalbrieda Lezuwe Zemaytyszka Suredīta Par Kunega Symona Grossa [...] Metusy 1835.

LKA — Атлас литовської мови 1—3 / Відп. ред. K. Morkūnas, Вільнюс: Mokslas, 1977—1991.

LKK — Питання литовського мовознавства, Вільнюс.

LKŽ — Словник литовської мови 1—16, Вільнюс, 1956—1995.

LKŽK — Картотека словника литовської мови.

LVG — Endzelīns J. Latviešu valodas gramatika, Rīgā: Latvijas valsts izdevniecība, 1951.

LŽ — Petrauskas J., Vidugiris A. Lazūnų tarmės žodynas, Vilnius: Mokslas, 1985.

ME — Mūlenbachs K., Endzelīns J. Latviešu valodas vārdnīca, Rīgā: Kultūras fonda izdevums, 1923—1932.

PKEŽ I — Mažiulis V. Етимологічний словник прусської мови 1, Вільнюс: Mokslas, 1988.

PrP — Pradžia pamokſla del mažų weykialu [...]. Karalauciuy, 1680.

SV — Endzelīns J. Senprūšu valoda, Rīgā: Universitātes apgāds, 1943.

ŽD — Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius, 1943.

Інші скорочення джерел такі самі, як у великому «Словнику литовської мови».

LITERATŪRA

Ambrazas S. 1991: Baltų ir slavų kalbų vardažodžių daryba (senosios bendrybės ir skirt ybės). — Baltistica 27(1), 15—34.

Ambrazas S. 1994: Lietuvių kalbos diminutyvų darybos raida. — LKK 34, 130—157.

Ambrazas S. 1994a: Baltų kalbų priesaga -ingas ir germanų -ing. — Baltistica 29(1), 29—32.

Azarech Ju. S. 1984: Slovoobrazovanie i formoobrazovanie suščestvitel'nych v istorii russkogo jazyka, Moskva: Nauka.

Balaly kina E. A. 1980: Slovoobrazovatel'naja struktura prilagatel'nych v slavjanskich i baltijskich jazykach: imennye obrazovanija s i.-e. formantami *-no-, *-to-, *-lo-, Kazan’: Izdatel’stvo Kazanskogo universiteta.

Baltiņa M. 1984: Par -enteks, -inieks un -nieks. — Latviešu valodas kultūras jautājumi 20, 134—139.

Bezzenberger A. 1877: Beiträge zur Geschichte der litauischen Sprache auf Grund litauischer Texte des XVI. und des XVII. Jahrhunderts, Göttingen: Verlag von Robert Peppmüller.

Brugmann K. 1906, Grundriss der vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen 2, 1. Straßburg: Karl J. Trübner.

Būga K. 1958—1961: Rinktiniai raštai / Par. Z. Zinkevičius, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Endzelīns J. 1974: Darbu izlase 2, Rīgā: Zinātne.

Erhart A. 1982: Indoevropské jazyky, Praha: Academia.

Gerullis G. 1922: Die altpreußische Ortsnamen, Berlin, Leipzig: Vereinigung wissenschaftlicher Verleger, Walter de Gruyter u. Co.

Grinaveckis V. 1973: Žemaičių tarmių istorija (fonetika), Vilnius: Mintis.

Henzen W. 1957: Deutsche Wortbildung, Tübingen: Max Niemeyer Verlag.

Kalnius A. 1937: Simono Daukanto žodynas, Kaunas (mašinraštis).

117

Karaciejus J. 1987: Istorija social'nych terminov litovskogo jazyka (na materiale pis'mennych pamjatnikov XVI–XVIII vv.), Vilnjus: Avtoref. diss. [...] kand. filol. nauk.

Karaliūnas S. 1992: New findings in Prussian etymology (names for foal and swine). — Colloquium Pruthenicum Primum, Ed. by W. Smoczyński, A. Holvoet, Warszawa: Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, 15–20.

Mažiulis V. 1960: Dėl žodžių dvāras, kiemas. — Kalbotyra 2, 205–209.

Meid W. 1967: Germanische Sprachwissenschaft. Bd. 3: Wortbildung, Berlin: Walter de Gruyter u. Co.

Meillet A. 1905: Études sur l'étymologie et le vocabulaire du vieux slave 2, Paris: Libraire Hachette.

Nikolaev G. A. 1987: Russkoe istoričeskoe slovoobrazovanie, Kazan': Izdatel'stvo Kazanskogo universiteta.

Otkupščikov Ju. V. 1988: Dogrečeskij substrat, Leningrad: Izdatel'stvo Leningradskogo universiteta.

Otrębski J. 1930: Przyczynki słowiańsko-litewskie, Wilno: Nakładem Instytutu naukowo-badawczego Europy Wschodniej.

Pisani V. 1940–1941: Latino Provincia, il suffisso indoeuropeo *-eng e le formazioni germaniche in -INGA-, -UNGA-, -INGO-, -UNGO-. (Estratto dei Rendiconti dell'Istituto Lombardo di Scienze e Letter 74).

Rosinas A. 1995: Baltų kalbų įvardžiai: morfologija. Vilnius: Vilniaus universitetas.

Rospond S. 1979: Gramatyka historyczna polskiego. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo naukowe.

Salys A. 1930: Die žemaitischen Mundart 1, Kaunas: Akc. ”Spindulio” b-vės spaustuvė.

Schmid W. P. 1962: Zu Simon Grunaus Vaterunser. — Indogermanische Forschungen 67, 261–273.

Schwyzer E. 1939: Griechische Grammatik. München: C. H. Beck's Verlagsbuchhandlung.

Skardžius P. 1931: VI Smulkmena. — Archivum Philologicum 2, 197.

Sławski F. 1974: Zarys słowotwórstwa prasłowiańskiego. — Słownik prasłowiański 1 / Red. F. Sławski, Wrocław etc.: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 43–141.

Subačius G. 1993: Simono Daukanto Didžiojo lenkų-lietuvių kalbų žodyno naujadariai: individuali daryba. — Lietuvių atgimimo studijos 4, Vilnius: Baltoji varnelė, 135–216.

Subačius G. 1993a: Jurgio Ambraziejaus Pabrėžos bendrinės rašomosios žemaičių kalbos projektas. — Lietuvių kalba: jos tyrėjai ir tyrimai Jurgiui Gerulavičiui (1888 08 13 – apie 1995) paminėti konferencijos pranešimų tezės. 1993 m. spalio 20–22 d., Vilnius, 29.

Vaillant A. 1974: Grammaire comparée des langues slaves 4, Paris: Éditions Klincksieck.

Vanagas A. 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba, Vilnius: Mintis.

Vanagas A. 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas, Vilnius: Mokslas.

Varbot Ž. Ž. 1969: Drevnerusskoe imennoe slovoobrazovanie. Moskva: Nauka.

Wackernagel J., Debrunner A. 1954: Altindische Grammatik 2, 2, Göttingen: Vandenhoeck u. Ruprecht.

Zinkevičius Z. 1966: Lietuvių dialektologija, Vilnius: Mintis.

Zinkevičius Z. 1974: Slavoniško giesmyno (1646 m.) kalba. — LKK 15, 135–170.

Zinkevičius Z. 1979: M. Mažvydo kalba. — Baltistica 15(1), 16–21.

118

THE DEVELOPMENT OF NOMINA ATTRIBUTIVA WITH THE SUFFIX *-ko- IN LITHUANIAN

Summary

The diminutive suffix *-ko- played a great role in the formation of derivative category of nomina attributiva in the Baltic languages. The derivatives with *-āko- are very old (cf. Lith. naujókas, Slav. *novakъ ”novice, beginner”, Gk. νέᾱξ, νέᾱκος ”youth”).

Many other Lithuanian suffixes from *-ko- were used to form nomina attributiva probably in Proto-Baltic, except the new suffixes -ēkas (cf. šlapēkas ”wet stick”), -uika (cf. baltūika ”white cow”). The great influence in this process had made the Slavic languages where nomina attributiva with *-ko- were formed from ancient times much more frequently than in Baltic. The formation of derivatives with the suffix *-eniko-/-eneiko- from participles with *-eno- (cf. ORuss. učенikъ: učena) and derivatives with *-iniko-/-ineiko- from adjectives with *-ino- (cf. ORuss. bludъnikъ: bludъny) in the Old Slavic texts and the absence of good etymology of the suffixes *-iniko-/-ineiko- (cf. Lith. laukinīkas, OPr. laukinikis (Leman) E 407, Latv. laūcinieks ”farmer”) and his variant *-eniko-/-eneiko- (cf. OLith. muitenyka, OLatv. muitenieks ”customs official”) in the Baltic languages enable us to suppose this the most productive suffix of nomina attributiva was borrowed from Slavic. In the Baltic languages the main derivative funktion of the suffix *-ko- was the formation of diminutives.

119